ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.20
09:59
Про Павлика Морозова
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
2024.04.20
09:56
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
2024.04.20
07:21
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
2024.04.20
06:52
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
2024.04.20
05:27
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
2024.04.19
22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
2024.04.19
18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Таїсія Цибульська (1975) /
Проза
/
Оповідання для дітей
Як Маринка й Даринка пальчики рахували
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Як Маринка й Даринка пальчики рахували
Оповідання
Тихо у кімнаті. Незвично тихо. Підозріло тихо.
Сестрички-близнючки Маринка й Даринка задумливо роздивляються свої долоньки.
- Склааадно... - зітхнула Маринка.
- Тааак... - зітхнула Даринка.
Та що ж це таке трапилося? Навіть улюблені шоколадні цукерки лежать цілі-цілісінькі! Виявляється, у дитсадку дали завдання - порахувати пальчики на обох долоньках. А як же їх порахувати? Дівчатка вже навчилися лічити до п'яти, та виявилося, що пальчиків значно більше!
- Вони всі схожі, як їх порахуєш? - сердито вигукнула Маринка.
- Як мИ, - засміялася Даринка, - близнючки!
- Четвернючки! - підхопила Маринка, поставивши свої долоньки поряд із долоньками Даринки.
- Багааато... - знову зітхнули сестрички.
Маринка стурбовано смикала себе за кіску, а Даринка крутила долоньками "гулі-гулі", сподіваючись, що може воно все ж таки, якось порахується саме. Та пальчики не поспішали самі рахуватися.
- Придумала! - підскочила Даринка і прожогом побігла до кухні.
Щось загриміло, зашелестіло, загуркотіло, а через хвилину до кімнати поважно увійшла задоволена Даринка. Долоні з розчепіреними пальчиками вона тримала гордо, неначе прапор.
- Ось! - простягнула вона руки до сестрички.
- Та вони ж брудні! - скривилася Маринка.
- І зовсім не брудні, - образилася Даринка, - а смачні! Перший пальчик - морозиво; другий - мед; третій - сметана; четвертий - підливка; п'ятий - варення, полуничне; шостий - кисіль вишневий; сьомий - крем шоколадний; восьмий - томатний сік; дев'ятий...ой, забула!
Дівчинка лизнула палець:
- Згадала! Теж варення, яблучне! А десятий просто так! Все! Порахувала! - із відчуттям виконаного обов'язку видихнула Даринка.
- Я теж придумала! - вигукнула Маринка.
З шухляди столу дівчинка витягла фарби і з таємничим виразом обличчя, подалася до кухні. Через хвилину Маринка вже повернулася, тримаючи руки перед собою.
- Ось! Перший - червоний, - почала декламувати Маринка, - другий - синій; третій - зелений; четвертий - жовтий; п'ятий - коричневий; шостий - білий; сьомий - фіолетовий; восьмий - чорний; дев'ятий - оранжевий; а десятий просто так - фарби скінчилися!
Дівчатка взялися за руки й радісно закружляли по кімнаті, та ще й приспівували:
- Чудова арифметика! Смачненька арифметика! Весела арифметика!
Коли сестрички зупинилися і поглянули на свої долоньки, виявилося, що все перемішалося! І стало зовсім незрозуміло, де ж тут солодка арифметика, а де кольорова?
- А це вже брудна арифметика, - цього разу скривилася Даринка.
- І мамі це не сподобається... - покрутила долоньками Маринка.
Перезирнувшись, сестрички дружно рушили до кухні, змивати із долоньок плями від арифметики.
Тихо у кімнаті. Незвично тихо. Підозріло тихо.
Сестрички-близнючки Маринка й Даринка задумливо роздивляються свої долоньки.
- Склааадно... - зітхнула Маринка.
- Тааак... - зітхнула Даринка.
Та що ж це таке трапилося? Навіть улюблені шоколадні цукерки лежать цілі-цілісінькі! Виявляється, у дитсадку дали завдання - порахувати пальчики на обох долоньках. А як же їх порахувати? Дівчатка вже навчилися лічити до п'яти, та виявилося, що пальчиків значно більше!
- Вони всі схожі, як їх порахуєш? - сердито вигукнула Маринка.
- Як мИ, - засміялася Даринка, - близнючки!
- Четвернючки! - підхопила Маринка, поставивши свої долоньки поряд із долоньками Даринки.
- Багааато... - знову зітхнули сестрички.
Маринка стурбовано смикала себе за кіску, а Даринка крутила долоньками "гулі-гулі", сподіваючись, що може воно все ж таки, якось порахується саме. Та пальчики не поспішали самі рахуватися.
- Придумала! - підскочила Даринка і прожогом побігла до кухні.
Щось загриміло, зашелестіло, загуркотіло, а через хвилину до кімнати поважно увійшла задоволена Даринка. Долоні з розчепіреними пальчиками вона тримала гордо, неначе прапор.
- Ось! - простягнула вона руки до сестрички.
- Та вони ж брудні! - скривилася Маринка.
- І зовсім не брудні, - образилася Даринка, - а смачні! Перший пальчик - морозиво; другий - мед; третій - сметана; четвертий - підливка; п'ятий - варення, полуничне; шостий - кисіль вишневий; сьомий - крем шоколадний; восьмий - томатний сік; дев'ятий...ой, забула!
Дівчинка лизнула палець:
- Згадала! Теж варення, яблучне! А десятий просто так! Все! Порахувала! - із відчуттям виконаного обов'язку видихнула Даринка.
- Я теж придумала! - вигукнула Маринка.
З шухляди столу дівчинка витягла фарби і з таємничим виразом обличчя, подалася до кухні. Через хвилину Маринка вже повернулася, тримаючи руки перед собою.
- Ось! Перший - червоний, - почала декламувати Маринка, - другий - синій; третій - зелений; четвертий - жовтий; п'ятий - коричневий; шостий - білий; сьомий - фіолетовий; восьмий - чорний; дев'ятий - оранжевий; а десятий просто так - фарби скінчилися!
Дівчатка взялися за руки й радісно закружляли по кімнаті, та ще й приспівували:
- Чудова арифметика! Смачненька арифметика! Весела арифметика!
Коли сестрички зупинилися і поглянули на свої долоньки, виявилося, що все перемішалося! І стало зовсім незрозуміло, де ж тут солодка арифметика, а де кольорова?
- А це вже брудна арифметика, - цього разу скривилася Даринка.
- І мамі це не сподобається... - покрутила долоньками Маринка.
Перезирнувшись, сестрички дружно рушили до кухні, змивати із долоньок плями від арифметики.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію