ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
2024.04.23
04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
2024.04.22
21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
2024.04.22
10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
2024.04.22
08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак
2024.04.22
08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
2024.04.22
07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
2024.04.22
07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
2024.04.22
05:47
Клекоче, булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
2017.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Рецензії
Мандри в космосі 53. Подробиці перекладу: Валентина Попелюшка - ”всплеск тепла, не нужный никому...
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мандри в космосі 53. Подробиці перекладу: Валентина Попелюшка - ”всплеск тепла, не нужный никому...
Валентина Попелюшка (1967)
Всплеск тепла, не нужный никому.
Что же ты, подруга златокудрая,
Веточкой стучишь в мое окно?
Знаю, что живу совсем не мудро я,
Но живу немудро все равно.
Я всегда старалась жить по правилам,
Душу отмывала до бела.
На свои места судьба расставила
Все благие мысли и дела.
Надо бы в который раз раскаяться,
Все, что не успела, наверстать.
Годы, словно листья, осыпаются...
Жизнь моя! Ты осени под стать.
Дворник подберет листву метелкою,
Чиркнув спичкой, скроется в дыму.
Может, от меня всего и толку-то -
Всплеск тепла, не нужный никому...
1998
Валентина Попелюшка
Сплеск тепла, не потрібний нікому.
(технічний переклад)
Чого же ти, подруга золотокучера,
Гілочкою стукаєш в моє вікно?
Знаю, що живу зовсім не мудро я,
Та живу немудро все одно.
Я завжди старалась жить по правилах,
Душу відмивала до біла.
На свої місця доля розставила
Всі благі думки і діла.
Треба би у котрий раз розкаятись,
Все, що не поспіла, надолужить (наздогнать).
Роки, мов листя, осипаються…
Життя моє! Ти осені під стать.
Двірник підбере листя мітелкою,
Чиркнувши сірником, зникне у диму.
Може, від мене усього і толку-то –
Сплеск тепла, не потрібний нікому…
Зроблений згідно “Новітнього російсько-українського словника” (вид. Харків Сінтекс 2004), цей нехитрий послівний переклад, здавалось би, при невеликій доробці міг би мене влаштувати...
Отже, в першому рядочку: “чого же ти подруга …” , слова”златокудрая” - “Новітній… словник” не містить, як і “Великий тлумачний словник української мови” не знає слова “золотокучера” , але “злото” – золото, а “ кудри” – кучері… То ж: “навіщо ти подруго золотокучера” - відповідно в третій рядочок потрібно знайти риму до “золотокучера” ( ми знаємо, що та “подруга” насправді - золотолиста, можна ще сказати - золотоволоса). Дослівний переклад третього рядка: “знаю, що живу зовсім не мудро я” , можна обернути на : “що живу не мудро я - признаю щиро“ , але невідповідність кількості складів оригіналу та перекладу, змушують зробити певну корекцію... Отже, перших чотири рядочки перекладу:
ПОщо пОдруго золотокучЕра,
Гілочкою стукаєш в вікно?
Живу не мудро я- признаю щиро,
Та живу ж немудро все одно.
Далі згідно технічного перекладу: “я завжди старалась жить по правилах” - по правилах? Загалом так кажуть і українці, та українською ще кажуть – вилами “по” воді… Правильніше буде: жити за правилами, або - згідно правил - “я старалася завжди виконувати правила “ … Завелика кількість складів цього варіанту, змушує його корегувати, а далі буде згідно словникового перекладу, лиш слово “благі ”, хоч це звучатиме дещо утопічно, напрошується виправити на “благії” (був відкинутий такий варіант: “всі думки благі, як і діла”):
Пробувала жити згідно правил я,
Відмивала душу до біла.
Доля на свої місця розставила
Всі думки благії і діла.
Треба би черговий раз покаяться - мені більше подобається: “варто би і ще разок покаяться” …
Все, що не поспіла, наздогнать.
Роки, мов листочки, осипаються…
Життя моє! Ти осені під стать.
Підбере двірник листя мітелкою… але далі проблема двох рядків, що в оригіналі досконало римуються – “чиркнув сірник, і зник у диму”, та “сплеск тепла, не потрібний нікому” … У другому рядку забагато складів, та невідповідність наголосу: “димУ – нікОму”. А може переробити так: “чирк сірником – в дим заховався - сплеск тепла…а кому він здався?” . Чи краще буде: “сплеск тепла, що не зверне зиму”? Тож, хоч, на мій погляд, це буде не тотожний переклад, все ж:
Підбере двірник листя мітелкою,
Чирк сірником, і щезне в диму.
Може, і від мене всього толку-то
Сплеск тепла, що не зверне зиму.
Але цієї миті нагодився Богдан Манюк, відомий майстер римування і слушно зауважує, що слово “кудрі” очевидно також і українське… Справді, “Великий тлумачний словник…” допускає його вживання, отже: “що же ти, подружко злотокудрая гілкою вистукуєш в вікно…”, ще далі він підказує у дванадцятому рядочку хороший варіант: “о життя!” замість “ життя моє! “. І останній рядочок, з яким я мав найбільше мороки, Богдан порекомендував зробити так: “сплеск тепла, а здався він кому?” . Я йому дуже вдячний!.. І в кінцевому варіанті маємо:
Валентина Попелюшка
Сплеск тепла, а здався він кому!?
Що же ти, подружко злотокудрая
Гілкою вистукуєш в вікно?
Знаю, що живу зовсім не мудро я,
Та живу ж немудро все одно.
Пробувала жити згідно правил я,
Відмивала душу до біла.
Доля на свої місця розставила
Всі думки благії і діла.
Варто би і ще разок покаяться
Все, що не поспіла, наздогнать.
Роки, мов листочки, осипаються…
О життя! Ти осені під стать.
Підбере двірник листки мітелкою,
Чиркне сірником, і щез в диму.
Може, і від мене всього толку-то
Сплеск тепла, а здався він кому!?.
Але в процесі роботи над таким доладним жіночим текстом, очевидно... Комплексуючи, моя чоловіча ментальність витворює своє бачення цієї ідеї:
У тінях саду
Що же ти, подружко злотокудрая
Гілкою вистукуєш в вікно?
Валентина Попелюшка
Чому? Чому? Золотолистий жовтню,
теплом підтакуєш мені!?
Чому? В казковім сні
ця біла жінка - ню!?
… у тінях саду.
Так досконало… жодну ваду
не запримітив у її простих манерах…
Не марево принад блудливої Венери –
по золотому – безконечно білу владу
я запримітив: проблиск - ах! Ах! Ах!
Враз поховались чорні круки…
В її сяйних очах
мені… вже вільно потопати,
цю іронічність усміху спивать
устами й вислизати,
вислизати…
Нестримно вислизати
в її холодні руки
з терпких обіймів пафосної муки,
де мріють тіні золотого саду.
2013 р.
Всплеск тепла, не нужный никому.
Что же ты, подруга златокудрая,
Веточкой стучишь в мое окно?
Знаю, что живу совсем не мудро я,
Но живу немудро все равно.
Я всегда старалась жить по правилам,
Душу отмывала до бела.
На свои места судьба расставила
Все благие мысли и дела.
Надо бы в который раз раскаяться,
Все, что не успела, наверстать.
Годы, словно листья, осыпаются...
Жизнь моя! Ты осени под стать.
Дворник подберет листву метелкою,
Чиркнув спичкой, скроется в дыму.
Может, от меня всего и толку-то -
Всплеск тепла, не нужный никому...
1998
Валентина Попелюшка
Сплеск тепла, не потрібний нікому.
(технічний переклад)
Чого же ти, подруга золотокучера,
Гілочкою стукаєш в моє вікно?
Знаю, що живу зовсім не мудро я,
Та живу немудро все одно.
Я завжди старалась жить по правилах,
Душу відмивала до біла.
На свої місця доля розставила
Всі благі думки і діла.
Треба би у котрий раз розкаятись,
Все, що не поспіла, надолужить (наздогнать).
Роки, мов листя, осипаються…
Життя моє! Ти осені під стать.
Двірник підбере листя мітелкою,
Чиркнувши сірником, зникне у диму.
Може, від мене усього і толку-то –
Сплеск тепла, не потрібний нікому…
Зроблений згідно “Новітнього російсько-українського словника” (вид. Харків Сінтекс 2004), цей нехитрий послівний переклад, здавалось би, при невеликій доробці міг би мене влаштувати...
Отже, в першому рядочку: “чого же ти подруга …” , слова”златокудрая” - “Новітній… словник” не містить, як і “Великий тлумачний словник української мови” не знає слова “золотокучера” , але “злото” – золото, а “ кудри” – кучері… То ж: “навіщо ти подруго золотокучера” - відповідно в третій рядочок потрібно знайти риму до “золотокучера” ( ми знаємо, що та “подруга” насправді - золотолиста, можна ще сказати - золотоволоса). Дослівний переклад третього рядка: “знаю, що живу зовсім не мудро я” , можна обернути на : “що живу не мудро я - признаю щиро“ , але невідповідність кількості складів оригіналу та перекладу, змушують зробити певну корекцію... Отже, перших чотири рядочки перекладу:
ПОщо пОдруго золотокучЕра,
Гілочкою стукаєш в вікно?
Живу не мудро я- признаю щиро,
Та живу ж немудро все одно.
Далі згідно технічного перекладу: “я завжди старалась жить по правилах” - по правилах? Загалом так кажуть і українці, та українською ще кажуть – вилами “по” воді… Правильніше буде: жити за правилами, або - згідно правил - “я старалася завжди виконувати правила “ … Завелика кількість складів цього варіанту, змушує його корегувати, а далі буде згідно словникового перекладу, лиш слово “благі ”, хоч це звучатиме дещо утопічно, напрошується виправити на “благії” (був відкинутий такий варіант: “всі думки благі, як і діла”):
Пробувала жити згідно правил я,
Відмивала душу до біла.
Доля на свої місця розставила
Всі думки благії і діла.
Треба би черговий раз покаяться - мені більше подобається: “варто би і ще разок покаяться” …
Все, що не поспіла, наздогнать.
Роки, мов листочки, осипаються…
Життя моє! Ти осені під стать.
Підбере двірник листя мітелкою… але далі проблема двох рядків, що в оригіналі досконало римуються – “чиркнув сірник, і зник у диму”, та “сплеск тепла, не потрібний нікому” … У другому рядку забагато складів, та невідповідність наголосу: “димУ – нікОму”. А може переробити так: “чирк сірником – в дим заховався - сплеск тепла…а кому він здався?” . Чи краще буде: “сплеск тепла, що не зверне зиму”? Тож, хоч, на мій погляд, це буде не тотожний переклад, все ж:
Підбере двірник листя мітелкою,
Чирк сірником, і щезне в диму.
Може, і від мене всього толку-то
Сплеск тепла, що не зверне зиму.
Але цієї миті нагодився Богдан Манюк, відомий майстер римування і слушно зауважує, що слово “кудрі” очевидно також і українське… Справді, “Великий тлумачний словник…” допускає його вживання, отже: “що же ти, подружко злотокудрая гілкою вистукуєш в вікно…”, ще далі він підказує у дванадцятому рядочку хороший варіант: “о життя!” замість “ життя моє! “. І останній рядочок, з яким я мав найбільше мороки, Богдан порекомендував зробити так: “сплеск тепла, а здався він кому?” . Я йому дуже вдячний!.. І в кінцевому варіанті маємо:
Валентина Попелюшка
Сплеск тепла, а здався він кому!?
Що же ти, подружко злотокудрая
Гілкою вистукуєш в вікно?
Знаю, що живу зовсім не мудро я,
Та живу ж немудро все одно.
Пробувала жити згідно правил я,
Відмивала душу до біла.
Доля на свої місця розставила
Всі думки благії і діла.
Варто би і ще разок покаяться
Все, що не поспіла, наздогнать.
Роки, мов листочки, осипаються…
О життя! Ти осені під стать.
Підбере двірник листки мітелкою,
Чиркне сірником, і щез в диму.
Може, і від мене всього толку-то
Сплеск тепла, а здався він кому!?.
Але в процесі роботи над таким доладним жіночим текстом, очевидно... Комплексуючи, моя чоловіча ментальність витворює своє бачення цієї ідеї:
У тінях саду
Що же ти, подружко злотокудрая
Гілкою вистукуєш в вікно?
Валентина Попелюшка
Чому? Чому? Золотолистий жовтню,
теплом підтакуєш мені!?
Чому? В казковім сні
ця біла жінка - ню!?
… у тінях саду.
Так досконало… жодну ваду
не запримітив у її простих манерах…
Не марево принад блудливої Венери –
по золотому – безконечно білу владу
я запримітив: проблиск - ах! Ах! Ах!
Враз поховались чорні круки…
В її сяйних очах
мені… вже вільно потопати,
цю іронічність усміху спивать
устами й вислизати,
вислизати…
Нестримно вислизати
в її холодні руки
з терпких обіймів пафосної муки,
де мріють тіні золотого саду.
2013 р.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
" І залишилося"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 52. Кант – про час і вірші про час (вибрані тексти Поетичних Майстерень)"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 52. Кант – про час і вірші про час (вибрані тексти Поетичних Майстерень)"
Про публікацію