ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
2024.04.18
05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олена Малєєва (1981) /
Проза
Катруся
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Катруся
- Ти поймі, я не можу так, я ж культурна людина, - пояснювала щось по телефону Катруся, дефілюючи поміж сукенок та кофтинок в бабціному магазині.
Сьогодні бабуня була зайнята своїми справами й попросила онуку-студентку замінити її в магазині. Торгівля йшла кволо, оскільки в цей бутік жіночого вбрання нечасто заходили вишукані пані. Та й день сьогодні був не шопінговий.
Дівчина нудилася-нудилася й нарешті вирішила видзвонити подружку, «потріщати» про своє, про жіноче.
Катруся була юна, проте дуже розумна. Вона знала з яких котирувань сьогодні розпочато торги на біржі. Вона знала різницю між постмодернізмом та авангардом, скажімо, в літературі. Вона розбиралася в модних сучасних течіях і напрямках. Вона вільно говорила трьома мовами й тільки українською, чомусь – ні, а тільки суржиком. Але в цьому не було жодної неповаги до своєї рідної мови - ні, то було навмисна простота, поза, намагання сказати оточуючим: я така сама, як ви. Я проста й доступна. Я не вища за вас, я не давлю вас своїм інтелектом – тож, любіть мене.
Вдягалася Катруся також відповідно. Вона не боялася яскравих кольорів, кардинальних міді або міні, дякувати Богу та батькам – стрункі ноги дозволяли. І що найважливіше – все то було зі смаком, з родзинкою, трішечки з викликом, але з обов’язковим, при тому всьому, мессіджем: я проста, доступна, мої речі не дорожчі за ваші – тож, любіть мене.
Катруся любила життя й воно відповідало їй взаємністю. Всі її подружки намагалися підчіпити папіка побагатше, але зустрічалися з простими хлопцями. Тому що папіки були зайняті. Катя, з її вихідними даними, могла обирати будь-кого: і молодого, і красивого, і розумного, і багатого. Проте й вона зустрічалася з простим хлопцем, говорячи всім з захватом: «Пасматрітє, який котик, він так любить мене!»
Найкращі столиці світу відкривали для Катерини свої обійми. Проте подорожувала Катя не за бабціні гроші. Вона вхитрялася знаходити проекти обміну досвідом, отримувати гранти на участь в різноманітних заходах і коли її питали, як вона туди потрапила, якою магією вона володіє, що їй це вдається, вона сміючись відповідала: «Люди, а ви пробували? Подавали заявки на участь у тих заходах, на отримання тих грантів?» В її оточенні тих, хто відповів би позитивно, не було, тому всі щиро вірили, що Катруся нічим не відрізняється від інших, просто їм впадло, а їй - ні. І за те її всі любили, що вона була проста, доступна, така, як усі. І її молоде успішне життя нікого не дратувало, тому що кожен думав, що й він так зможе, варто тільки захотіти.
- Ні-ні, й ще раз ні! Аха-ха-ха! Я не можу так, курочко!... Ні, й не проси… Слушай краще анєкдот. Заглядає зголоднілий постмодерніст у холодильник, а там банка з огірками… - в цю мить в магазин увійшли дві жіночки. Катя дуже, дуже не хотіла переривати розмову, тому що анекдот був в тему й хотілося його розказати. Вона промовила в трубку неголосно – Зачекай, тут прийшли. І потім до відвідувачок – Добрий день! Чи можу я вам памочь?
- Нам потрібна сукня. – Катя зміряла очима відвідувачок. Чорні стримані сукні, зібране на потилиці волосся. Жодного макіяжу. Жодних прикрас. Розмір десь сорок восьмий в однієї й п’ятдесятий - в іншої. Обом за сорок, а може й п’ятдесят. Катруся ще погано відрізняла сорокарічну жінку від п’ятдесятирічної. Для неї й то й то була глибока старість.
- Я пастараюсь щось підібрать для вас, але навряд чи є ваші розміри. Пойдьомтє посмотрімо…
- Ні, ви не зрозуміли. Це не для нас, для молодої дівчини. Сорок четвертий.
- Дивіться… Ось тут в нас сорок четвертий. Армані, Версачі, Кашарель й більш демократичні бренди. В нас ви зможете підібрати сукню на будь-який смак. Який у неї смак?
- А що б ви для себе підібрали?
- Ой, мені ось ця подобається, сіро-рожева. А скажітє, вона блондинка чи брюнетка?
- Руда. – одна жінка немовби спіткнулася, але встигла схопитися за руку іншої. Інша стояла з кам’яним лицем.
- А очі?
- Очі зелені.
- Дуже личить рудим теракотовий. Погляньте, яка гарна теракотова сукня…
- Я думаю, їй сподобалося б… - напівпошепки сказала «кам’яна». - Будемо брати.
Катруся не могла бути байдужою продавщицею. Бабуся вчила її завжди давати покупцеві більше, а не радіти з того, що купили й пішли собі.
- Ви знаєте, це така модель, яку краще мірять. Такий подарунок сподобається будь-якій дівчині, але ви краще прийдіть із нею, ну й що, що не вийде сюрприз… Проте ви оберете разом стовідсотково те, що їй подойдьот, по фасону й по розміру. Ми працюєм до десятої….
Катруся ще довго могла б пояснювати переваги особистої присутності обдаровуваної при купівлі сукні, але її перервали ридання… Одна з жінок забилася в істериці. Інша підхопила її під руку й обидві поспішили до дверей. Біля самого виходу одна з жінок обернулася до Катрусі й кинула їй:
- Я б так не змогла…
Обидві вийшли, а Катя стиснула плечима й продовжила у трубку:
- Так от, в холодильнику у постмодерніста огірки, постмодерніст подивився на банку з ними й думає: тушонки хочеться. Написав на банці з огірками «Тушонка» і їв тушонку…
28.10.2013 р.
Сьогодні бабуня була зайнята своїми справами й попросила онуку-студентку замінити її в магазині. Торгівля йшла кволо, оскільки в цей бутік жіночого вбрання нечасто заходили вишукані пані. Та й день сьогодні був не шопінговий.
Дівчина нудилася-нудилася й нарешті вирішила видзвонити подружку, «потріщати» про своє, про жіноче.
Катруся була юна, проте дуже розумна. Вона знала з яких котирувань сьогодні розпочато торги на біржі. Вона знала різницю між постмодернізмом та авангардом, скажімо, в літературі. Вона розбиралася в модних сучасних течіях і напрямках. Вона вільно говорила трьома мовами й тільки українською, чомусь – ні, а тільки суржиком. Але в цьому не було жодної неповаги до своєї рідної мови - ні, то було навмисна простота, поза, намагання сказати оточуючим: я така сама, як ви. Я проста й доступна. Я не вища за вас, я не давлю вас своїм інтелектом – тож, любіть мене.
Вдягалася Катруся також відповідно. Вона не боялася яскравих кольорів, кардинальних міді або міні, дякувати Богу та батькам – стрункі ноги дозволяли. І що найважливіше – все то було зі смаком, з родзинкою, трішечки з викликом, але з обов’язковим, при тому всьому, мессіджем: я проста, доступна, мої речі не дорожчі за ваші – тож, любіть мене.
Катруся любила життя й воно відповідало їй взаємністю. Всі її подружки намагалися підчіпити папіка побагатше, але зустрічалися з простими хлопцями. Тому що папіки були зайняті. Катя, з її вихідними даними, могла обирати будь-кого: і молодого, і красивого, і розумного, і багатого. Проте й вона зустрічалася з простим хлопцем, говорячи всім з захватом: «Пасматрітє, який котик, він так любить мене!»
Найкращі столиці світу відкривали для Катерини свої обійми. Проте подорожувала Катя не за бабціні гроші. Вона вхитрялася знаходити проекти обміну досвідом, отримувати гранти на участь в різноманітних заходах і коли її питали, як вона туди потрапила, якою магією вона володіє, що їй це вдається, вона сміючись відповідала: «Люди, а ви пробували? Подавали заявки на участь у тих заходах, на отримання тих грантів?» В її оточенні тих, хто відповів би позитивно, не було, тому всі щиро вірили, що Катруся нічим не відрізняється від інших, просто їм впадло, а їй - ні. І за те її всі любили, що вона була проста, доступна, така, як усі. І її молоде успішне життя нікого не дратувало, тому що кожен думав, що й він так зможе, варто тільки захотіти.
- Ні-ні, й ще раз ні! Аха-ха-ха! Я не можу так, курочко!... Ні, й не проси… Слушай краще анєкдот. Заглядає зголоднілий постмодерніст у холодильник, а там банка з огірками… - в цю мить в магазин увійшли дві жіночки. Катя дуже, дуже не хотіла переривати розмову, тому що анекдот був в тему й хотілося його розказати. Вона промовила в трубку неголосно – Зачекай, тут прийшли. І потім до відвідувачок – Добрий день! Чи можу я вам памочь?
- Нам потрібна сукня. – Катя зміряла очима відвідувачок. Чорні стримані сукні, зібране на потилиці волосся. Жодного макіяжу. Жодних прикрас. Розмір десь сорок восьмий в однієї й п’ятдесятий - в іншої. Обом за сорок, а може й п’ятдесят. Катруся ще погано відрізняла сорокарічну жінку від п’ятдесятирічної. Для неї й то й то була глибока старість.
- Я пастараюсь щось підібрать для вас, але навряд чи є ваші розміри. Пойдьомтє посмотрімо…
- Ні, ви не зрозуміли. Це не для нас, для молодої дівчини. Сорок четвертий.
- Дивіться… Ось тут в нас сорок четвертий. Армані, Версачі, Кашарель й більш демократичні бренди. В нас ви зможете підібрати сукню на будь-який смак. Який у неї смак?
- А що б ви для себе підібрали?
- Ой, мені ось ця подобається, сіро-рожева. А скажітє, вона блондинка чи брюнетка?
- Руда. – одна жінка немовби спіткнулася, але встигла схопитися за руку іншої. Інша стояла з кам’яним лицем.
- А очі?
- Очі зелені.
- Дуже личить рудим теракотовий. Погляньте, яка гарна теракотова сукня…
- Я думаю, їй сподобалося б… - напівпошепки сказала «кам’яна». - Будемо брати.
Катруся не могла бути байдужою продавщицею. Бабуся вчила її завжди давати покупцеві більше, а не радіти з того, що купили й пішли собі.
- Ви знаєте, це така модель, яку краще мірять. Такий подарунок сподобається будь-якій дівчині, але ви краще прийдіть із нею, ну й що, що не вийде сюрприз… Проте ви оберете разом стовідсотково те, що їй подойдьот, по фасону й по розміру. Ми працюєм до десятої….
Катруся ще довго могла б пояснювати переваги особистої присутності обдаровуваної при купівлі сукні, але її перервали ридання… Одна з жінок забилася в істериці. Інша підхопила її під руку й обидві поспішили до дверей. Біля самого виходу одна з жінок обернулася до Катрусі й кинула їй:
- Я б так не змогла…
Обидві вийшли, а Катя стиснула плечима й продовжила у трубку:
- Так от, в холодильнику у постмодерніста огірки, постмодерніст подивився на банку з ними й думає: тушонки хочеться. Написав на банці з огірками «Тушонка» і їв тушонку…
28.10.2013 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію