ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.19
18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Вірші
Терновий кущ (з добірки «Поміж рядками Аґади»)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Терновий кущ (з добірки «Поміж рядками Аґади»)
Мойсей: «Відколи пасу тут вівці,
Бачить таке довелося вперше:
Палає кущ і не згора.
Підійду та подивлюсь на оцеє диво».
Всевишній: «Спинися і роззуйся!
Ти в Святому місці!»
Мойсей: «Хто ти?»
Всевишній: «Я той, кого ніхто не бачив.
Не з плоті Я, а з духа, що обіймає Всесвіт.
Бог Аврагама, Іцхака та Яакова».
Мойсей: «Але чому являєшся не привселюдно,
А в цьому ось нікчемному кущі?
Його ж все суще обминає...Ні птах, ані звірина,
Якщо потрапить, нізащо не вийде з нього...»
Всевишній: «Нікчемний кажеш?
Отаким Єгипет зробив народ Мій.
Як і він, найнижчим з-посеред інших.
Обрав Я кущ терновий, бо найчистіший він.
Не моляться йому, як усіляким там кущам і деревам».
Мойсей: «А чому саме мені явивсь Ти в полум’ї оцьому?»
Всевишній: «Тому, що першим не побоявсь ти
На захист побратима стати.
Щоправда, не сподівався, мабуть,
Що хтось із твого роду готовий видати тебе.
За справедливість і одвагу обрав тебе.
Тож підеш з ними до фараона і передаси йому
Простовіч все те, що Я скажу тобі.
І хоч-не-хоч дозволить він вийти Моїм обранцям
До Краю, що тече молоком і медом».
Мойсей: «Владико, Ти повірив у мене!
А чи ж повірять одновірці?
Певен, одразу ж скажуть:
«Не дури нас. Не являвсь тобі Господь!»
Чим спростую недовіру?..»
Всевишній: «Що в руці твоїй?»
Мойсей: «Палиця та й годі».
Всевишній: «Кинь її на землю!»
(Палиця враз стала змієм. З остраху Мойсей відскочив).
Не бійся! Візьми змія за хвіст!
(Не змій, а палиця знову була в руці Мойсея).
А тепер засунь під пахвину руку.
Витягни її. Що, побіліла?
Знову засунь туди ж і вийми.
(Начебто і не було прокази).
Мойсей: «А як байдужим люд буде до отаких див?
Є ж чаклуни, що на таке спроможні...
Всевишній: «Тоді набери води з Ріки і на землю вилий.
Кров, що заллє весь суходіл, перекона будь-кого.
Мойсей: «Дива дивами, але ж тяжкоустий я і тяжкоязикий.
Як говоритиму із фараоном?..»
Всевишній: «Я твоїми вустами буду».
Мойсей: «Навчиш, що маю говорити, але де ж узяти голос?
Може, іншого когось пошлеш?»
Всевишній: «Чи ж не Агарона маєш на мислі?
Що ж, хай буде так. Він говоритиме
Моїми словами через тебе з фараоном.
А тепер не зволікай, іди назустріч братові.
З моєю поміччю вам вдасться якщо не переконать,
То настрахать до смерті фараона».
P.S.
Мало хто в світі, крім хіба що юдеїв (ба, навіть і серед них не всі?!), вірить у багатотисячний вихід з Єгипту колишніх рабів. Та якщо звернуть увагу на претензії сьогоднішніх єгиптян - віддать їм належне за те, що позичили в давнину сусіди їхніх прапрапрадідів, то змушені будемо повірить. Це переконливіш, аніж відсутність згадок в непевних аналах історії.
Бачить таке довелося вперше:
Палає кущ і не згора.
Підійду та подивлюсь на оцеє диво».
Всевишній: «Спинися і роззуйся!
Ти в Святому місці!»
Мойсей: «Хто ти?»
Всевишній: «Я той, кого ніхто не бачив.
Не з плоті Я, а з духа, що обіймає Всесвіт.
Бог Аврагама, Іцхака та Яакова».
Мойсей: «Але чому являєшся не привселюдно,
А в цьому ось нікчемному кущі?
Його ж все суще обминає...Ні птах, ані звірина,
Якщо потрапить, нізащо не вийде з нього...»
Всевишній: «Нікчемний кажеш?
Отаким Єгипет зробив народ Мій.
Як і він, найнижчим з-посеред інших.
Обрав Я кущ терновий, бо найчистіший він.
Не моляться йому, як усіляким там кущам і деревам».
Мойсей: «А чому саме мені явивсь Ти в полум’ї оцьому?»
Всевишній: «Тому, що першим не побоявсь ти
На захист побратима стати.
Щоправда, не сподівався, мабуть,
Що хтось із твого роду готовий видати тебе.
За справедливість і одвагу обрав тебе.
Тож підеш з ними до фараона і передаси йому
Простовіч все те, що Я скажу тобі.
І хоч-не-хоч дозволить він вийти Моїм обранцям
До Краю, що тече молоком і медом».
Мойсей: «Владико, Ти повірив у мене!
А чи ж повірять одновірці?
Певен, одразу ж скажуть:
«Не дури нас. Не являвсь тобі Господь!»
Чим спростую недовіру?..»
Всевишній: «Що в руці твоїй?»
Мойсей: «Палиця та й годі».
Всевишній: «Кинь її на землю!»
(Палиця враз стала змієм. З остраху Мойсей відскочив).
Не бійся! Візьми змія за хвіст!
(Не змій, а палиця знову була в руці Мойсея).
А тепер засунь під пахвину руку.
Витягни її. Що, побіліла?
Знову засунь туди ж і вийми.
(Начебто і не було прокази).
Мойсей: «А як байдужим люд буде до отаких див?
Є ж чаклуни, що на таке спроможні...
Всевишній: «Тоді набери води з Ріки і на землю вилий.
Кров, що заллє весь суходіл, перекона будь-кого.
Мойсей: «Дива дивами, але ж тяжкоустий я і тяжкоязикий.
Як говоритиму із фараоном?..»
Всевишній: «Я твоїми вустами буду».
Мойсей: «Навчиш, що маю говорити, але де ж узяти голос?
Може, іншого когось пошлеш?»
Всевишній: «Чи ж не Агарона маєш на мислі?
Що ж, хай буде так. Він говоритиме
Моїми словами через тебе з фараоном.
А тепер не зволікай, іди назустріч братові.
З моєю поміччю вам вдасться якщо не переконать,
То настрахать до смерті фараона».
P.S.
Мало хто в світі, крім хіба що юдеїв (ба, навіть і серед них не всі?!), вірить у багатотисячний вихід з Єгипту колишніх рабів. Та якщо звернуть увагу на претензії сьогоднішніх єгиптян - віддать їм належне за те, що позичили в давнину сусіди їхніх прапрапрадідів, то змушені будемо повірить. Це переконливіш, аніж відсутність згадок в непевних аналах історії.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію