ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск,
Як ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск,
Як ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталя Чепурко (1964) /
Публіцистика
КОГДА ПОИСК СТАНОВИТСЯ ВАЖНЕЕ САМОЙ ЖИЗНИ
Более прикладной смысл у моих фантазий стал вырисовываться после того, когда в руки попалась брошюрка с агитацией в какое-то христианское направление. После этого всё пошло по возрастающей! Мощнейшая установка родилась просто мгновенно: «Я должен во что бы то ни стало в течение этой жизни (желательно, в первой её половине) достичь Бога!»
Я вздохнул с облегчением – наконец-то появилось что-то, ради чего здесь находиться! Не было ни одного сомнения, что я сделаю это. Немало этому способствовали и постоянные разборки пьяных родителей. В 14 лет самым любимым и трепетным занятием было уединение с Библией. Я не читал её, я её смаковал, холил и лелеял...
В 18 лет последовал нырок в индийскую философию, практику от самых солидных гуру. И так далее, и в том же духе... Я становился «чёрной дырой», различные учения по порядку засасывались, пожирались и выплёвывались, когда выяснялось, что моего Бога у них нема... Меня опустошило постоянное разочарование, после каждой неудачной попытки следовало тотальное презрение – «не фиг разводить Реально ищущих».
несчастный сектант 2
Такое насыщение не могло пройти бесследно, и к концу второго десятка моей жизни меня всё-таки оторвало от этой жизни, в том числе и от социальной жизни в целом. Совмещать что-либо с поиском я уже не мог – в моей башке полностью растворилось понятие, как это делать, и, более того, не осталось ни одного желания в направлении этого. Работа – кому это надо? Семья – да не до вас уже, теперь без меня. Дайте мне ЕГО наконец! Предвкушение приближения к цели нарастало, внутри всё звенело, моё нутро вибрировало с бешеной скоростью.
О ТОМ, КАК СПАДАЕТ ПЕЛЕНА
До сих пор я поражаюсь, как быстро всё произошло. Форум по системно-векторной психологии Юрия Бурлана, одно эссе о звуковом векторе, второе, начало тренинга... После звукового занятия я помню только тихие слова Смерти в голове: «Ну что, дружок, приплыли?» В тот миг не осталось ни одной молекулы от моей многолетней цели, оказалось, что все мои внутренние тончайшие стремления – это заданное управление!.. Это была подстава вселенского масштаба!
Когда я впервые услышал про комплекс фанатика, первая мысль была: «Да это вообще даже близко не про меня, я ж не какой-нибудь террорист-смертник». Мысль вторая: «Что-то есть во мне из этого описания, но не много. Может, я попутал всё как всегда?». После «чего-то не того» ... БАБАХ!!! За микросекунду атомная вспышка объёмной картинки всего прошлого, настоящего и возможного будущего! «НЕ ВЕРЮ! Б****, этого просто не может быть!»
Хорошо! «Цель» после тренинга испарилась, но то, что двигало к ней, никуда не делось. Осознавать свой фанатизм очень неприятно. Это реальные муки! Я был готов принести в жертву свою жизнь, и мне неважно было, куда именно, – главными были ощущения, получаемые от самого поиска. Как только ум зацеплял на первый взгляд что-то стоящее, тут же за часы в голове раскручивался умопомрачительный план, как это реализовывать. Затем через короткий срок находилась уже другая грандиозная идея – всё по одному сценарию... Идея, взбудораженное состояние при её ментальном развороте, а при отсутствии малейшего движения в направлении реализации – новая идея...
несчастный сектант
В этом дуэте была полная идиллия – не успевая толком за что-то зацепиться, я тут же бешено подхватывал что-то другое дрожащими ручками и тряс, тряс, тряс, увеличивая скорость и степень... Есть такой термин – работа двигателя «на износ», когда при одном нажатии на педаль газа начинается неконтролируемый процесс увеличения оборотов, что в итоге приводит к разрушению двигателя. Именно так я себя чувствовал.
Состояние фанатизма не видно, пока в нем находишься. И я до сих пор не до конца могу понять, как это состояние обладает такой просто невероятной силой влияния на человека… Я всё понимаю про недоразвитую кожу и болезненней звук, но эта штука жила мною всю мою сознательную жизнь… То, как с помощью лекций Юрия Бурлана прозрение пробилось через чугунную шторку в моей башке, можно назвать настоящим чудом.
Проявления проходят постепенно, просто начинаешь что-то делать на автомате, по памяти, но сразу ловишь себя на этом. Сегодня видеть не трудно, трудно делать по-другому, потому что по-другому ещё никогда не было... Я просто не мешаю тому, что я получил на тренинге, работать, и всё как-то само начинает происходить иначе.
Не понятно, как вообще существует человечество!? Как можно жить без системного мышления? Разве можно жить без головы? Люди, проходите на тренинг – там всем «пришивают» голову!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
КОГДА ПОИСК СТАНОВИТСЯ ВАЖНЕЕ САМОЙ ЖИЗНИ
Бывает, что в сердце брешь, а все твои мысли - снег.
И жизнь проседает вновь сухой обветшалой кровлей.
Запомни: в любой мороз ты можешь прийти ко мне.
Я встречу тебя теплом и самой большой любовью.
И пусть наш суровый мир становится вдруг судьей.
Ты снова звонишь с утра, дела освещая вкратце.
Я каждое слово чту, я верю в тебя душой.
А вера такая, знай, не может не оправдаться.
Уже и не припомню, когда меня реально «накрыло» великим поиском... Знаю, что, как только смог хоть как-то соображать, мгновенно был увлечён темой про инопланетян и всем неизведанным, невиданным, мистическим. Отфильтровывалось и употреблялось всё, что подходило под категорию «фантастика». С самого раннего детства эта тема была для меня приоритетной, мне казалось, что где то «Там» мой настоящий дом и по-настоящему интересная Жизнь, а здесь… Здесь это временное недоразумение, чья-то большая ошибка при распределении душ... Пустая жизнь. В крайнем случае, я мог согласиться на уникальную миссию в это убогое местечко, однако такого предложения все не поступало...
Более прикладной смысл у моих фантазий стал вырисовываться после того, когда в руки попалась брошюрка с агитацией в какое-то христианское направление. После этого всё пошло по возрастающей! Мощнейшая установка родилась просто мгновенно: «Я должен во что бы то ни стало в течение этой жизни (желательно, в первой её половине) достичь Бога!»
Я вздохнул с облегчением – наконец-то появилось что-то, ради чего здесь находиться! Не было ни одного сомнения, что я сделаю это. Немало этому способствовали и постоянные разборки пьяных родителей. В 14 лет самым любимым и трепетным занятием было уединение с Библией. Я не читал её, я её смаковал, холил и лелеял...
В 18 лет последовал нырок в индийскую философию, практику от самых солидных гуру. И так далее, и в том же духе... Я становился «чёрной дырой», различные учения по порядку засасывались, пожирались и выплёвывались, когда выяснялось, что моего Бога у них нема... Меня опустошило постоянное разочарование, после каждой неудачной попытки следовало тотальное презрение – «не фиг разводить Реально ищущих».
несчастный сектант 2
Такое насыщение не могло пройти бесследно, и к концу второго десятка моей жизни меня всё-таки оторвало от этой жизни, в том числе и от социальной жизни в целом. Совмещать что-либо с поиском я уже не мог – в моей башке полностью растворилось понятие, как это делать, и, более того, не осталось ни одного желания в направлении этого. Работа – кому это надо? Семья – да не до вас уже, теперь без меня. Дайте мне ЕГО наконец! Предвкушение приближения к цели нарастало, внутри всё звенело, моё нутро вибрировало с бешеной скоростью.
О ТОМ, КАК СПАДАЕТ ПЕЛЕНА
До сих пор я поражаюсь, как быстро всё произошло. Форум по системно-векторной психологии Юрия Бурлана, одно эссе о звуковом векторе, второе, начало тренинга... После звукового занятия я помню только тихие слова Смерти в голове: «Ну что, дружок, приплыли?» В тот миг не осталось ни одной молекулы от моей многолетней цели, оказалось, что все мои внутренние тончайшие стремления – это заданное управление!.. Это была подстава вселенского масштаба!
Когда я впервые услышал про комплекс фанатика, первая мысль была: «Да это вообще даже близко не про меня, я ж не какой-нибудь террорист-смертник». Мысль вторая: «Что-то есть во мне из этого описания, но не много. Может, я попутал всё как всегда?». После «чего-то не того» ... БАБАХ!!! За микросекунду атомная вспышка объёмной картинки всего прошлого, настоящего и возможного будущего! «НЕ ВЕРЮ! Б****, этого просто не может быть!»
Хорошо! «Цель» после тренинга испарилась, но то, что двигало к ней, никуда не делось. Осознавать свой фанатизм очень неприятно. Это реальные муки! Я был готов принести в жертву свою жизнь, и мне неважно было, куда именно, – главными были ощущения, получаемые от самого поиска. Как только ум зацеплял на первый взгляд что-то стоящее, тут же за часы в голове раскручивался умопомрачительный план, как это реализовывать. Затем через короткий срок находилась уже другая грандиозная идея – всё по одному сценарию... Идея, взбудораженное состояние при её ментальном развороте, а при отсутствии малейшего движения в направлении реализации – новая идея...
несчастный сектант
В этом дуэте была полная идиллия – не успевая толком за что-то зацепиться, я тут же бешено подхватывал что-то другое дрожащими ручками и тряс, тряс, тряс, увеличивая скорость и степень... Есть такой термин – работа двигателя «на износ», когда при одном нажатии на педаль газа начинается неконтролируемый процесс увеличения оборотов, что в итоге приводит к разрушению двигателя. Именно так я себя чувствовал.
Состояние фанатизма не видно, пока в нем находишься. И я до сих пор не до конца могу понять, как это состояние обладает такой просто невероятной силой влияния на человека… Я всё понимаю про недоразвитую кожу и болезненней звук, но эта штука жила мною всю мою сознательную жизнь… То, как с помощью лекций Юрия Бурлана прозрение пробилось через чугунную шторку в моей башке, можно назвать настоящим чудом.
Проявления проходят постепенно, просто начинаешь что-то делать на автомате, по памяти, но сразу ловишь себя на этом. Сегодня видеть не трудно, трудно делать по-другому, потому что по-другому ещё никогда не было... Я просто не мешаю тому, что я получил на тренинге, работать, и всё как-то само начинает происходить иначе.
Не понятно, как вообще существует человечество!? Как можно жить без системного мышления? Разве можно жить без головы? Люди, проходите на тренинг – там всем «пришивают» голову!
Автор: Вадим ЧЕКСТЕР, SEO-специалист.
Статья написана по материалам тренингов по cистемно-векторной психологии Юрия Бурлана.
http://www.yburlan.ru/biblioteka/neschastniy-sektant
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію