Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск,
Як ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
ЭНЕРГЕТИКА СЕМЬИ.
Непредсказуемы пересечения и разветвления наших дорог.
Мы расстаемся на несколько жизней, чтобы столкнуться однажды в холодном метро.
Странствуя между мирами, я храню в себе память о каждом твоем воплощении.
И в назначенный час я узнаю тебя по первому прикосновению.
Лишь для одной ослепительной вспышки,лишь ради нескольких звездных мгновений.
Мы будем плыть друг другу навстречу сквозь бесконечность и океаны забвения.
Странствуя между мирами, ты хранишь в себе память о каждом моем воплощении.
И в назначенный час мы узнаем друг друга по первому прикосновению.
Где бы ты ни был, кем бы ты ни был, время придет...
И мы снова откроем книгу на самой последней странице.
И эпилог станет новым прологом. И мы уйдем, чтобы вновь повториться.
Только бы не разминуться,не заблудиться.
В круговороте смертей и рождений.
И в назначенный час вспомнить друг друга по первому прикосновению.
Если у вас с мужчиной завязались интимные отношения, то по энергетическим законам вселенной вы уже семья! И у вашей семьи есть энергетическое поле - "аура", "кокон". В закрытой системе (коконе) энергия распределяется равномерно и справедливо между всеми частями, однако она разного качества. Представьте Инь-Янь - две составляющие образуют единое целое, и каждый дополняет другого.
Женщина через ласку, прикосновения, общение, приготовление пищи, уборку, стирку, особенно через интимную связь отдаёт мужчине созидательную энергию, достаточную для всех частей кокона - её самой, мужа, детей, престарелых родителей если они есть. Женщина - это муза! Она вдохновляет мужчину на подвиги и снабжает его энергией. Мужчина берёт её заряд и созидает - строит дома, дороги, создаёт бизнес компании, рисует, пишет книги, но главное он приносит материальные блага в дом и равномерно распределяет между всеми членами семьи!
Что происходит когда мужчина не женится? Он обкрадывает женщину! Мужчина забирает её энергию, выделенную на них обоих, зарабатывает деньги и кладёт их себе на счёт, а ей выдаёт подачки в виде подарков или поездок, при этом желает, чтобы она сама на себя зарабатывала и сама о себе заботилась. Здесь уместно упомянуть, что женщина не создана для зарабатывания денег! У неё нет эмоционального щита, как у мужчины, она все проблемы на работе принимает близко к сердцу, тело её более мягкое, поэтому она должна отдыхать, чтобы не терять красоту. Нервы иссушают женщину, она приходит с работы как иссякший колодец, не в состоянии напоить сладостным нектаром мужа и детей. Помните понравившуюся аксиому - "счастливая семья - папа работает, мама красивая"?
Итак, мужчины и женщины без штампа в паспорте "встречаются"... год, два, десять, даже если живут вместе. А что такое встречаться? Мужчина повстречался, напился её юностью, сладостью, красотой, сексуальной энергией, а потом переключился на другую! Девушка, повстречавшаяся с пятерыми и более, замуж выйти не может. Она раздарила себя, и для мужа энергии не осталось. Теперь нужно снова копить, а это долгий и трудоёмкий процесс.
Ввиду всего вышесказанного женщина в цивилизованном обществе всегда обязана находиться под защитой мужчины. Папа должен стоять с ружьём у двери и если ухажер не настроен на дочери жениться, то надо проходимца гнать со двора куда подальше! Если нет папы, то старший брат, дедушка, крёстный отец, дядя, взрослый сын, любой близкий ответственный мужчина.
Девушки если у вас нет такого мужчины, то защищайте себя сами! Не ложитесь в постель до свадьбы, не отдавайте сладость своего тела и волшебную созидательную энергию паразитам, сосущим вашу кровь, даже если эти паразиты очень вам дороги. Если мужчина любит и хочет держать вас за руку всю оставшуюся жизнь, то женитьба ему будет в радость! Желаю всем девушкам (и самой себе) получать сакральные знания и учиться ценить себя, таким образом созидая своё женское счастье!..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)