ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2017.06.28 19:06
В час, коли безрадісно і тяжко,
Аби порозвіяти біду,
Згадую я дівчину-ромашку,
Що цвіла в барвистому саду.

Квітів гарних я стрічав чимало,
В кожній квітці – дивна таїна,
Кожна неповторно чарувала,

Микола Соболь
2017.06.28 17:34
Воно то так, і сонце ніби світить,
І зелень ще не зникла на віки.
Батьків вбивають – сиротіють діти
Дітей уб'ють – у розпачі батьки.

Порочне коло! Нинішня епоха,
Нічим не краща за пройдешній вік.
Бо краплі крові крапають потрохи

Ірина Вовк
2017.06.28 14:13
Твори стародавньої шумерської літератури – це, мабуть, найцінніший внесок шумерів в історію людської культури. До різновидів літературної творчості належать гімни, молитви, епоси, плачі, а ще – прислів’я. Література Шумеру наскрізь поетична: вільний вірш

Ірина Вовк
2017.06.28 13:29
Сім 'ментів щастя,
сім коротких літ –
і ти, як тополиний пух, пропаща…

Лелечі гнізда, чуєте, я ваша! –

від хатніх мальв і листоносних віт,
я теж лелечо мислю о політ!

Олександр Сушко
2017.06.28 09:49
За пругом світла - темінь. Чорнота.
Фінал життя. Грудей останній подих.
Скінчаються відпущені літа
І скоро дух мій вийде на свободу.

Його колись сліпа впіймала плоть,
Вневолила, неначе звіра в кліті.
Вона для нього - кара, химородь,

Микола Соболь
2017.06.28 05:27
Життя у місті це суцільний жах!
Усі летять. Потрібно чи не дуже.
І кожному до кожного – байдуже:
– Як твої справи? –
Тільки на словах.

Галопом жити – це є модний стиль!
Біжиш і ти, не до снаги є кволе,

Олександр Сушко
2017.06.28 05:02
Живе у роті довгий язичок
За посмішку приховуючись милу.
Такий м'який, маленький як листок,
Але колючо-гострий, наче шило.

У пащі дуже затишно йому,
Зубів охороня його підкова.
Без нього люди, наче ті муму -

Микола Дудар
2017.06.28 00:32
дозвольте з краєчку від вас
присісти й радісно мовчати?
можливо що місцевий «тасс»
почне про це розповідати…
нехай, нехай пройде півдня
а слідом й вічність, вже все рівно
життя завжди… дозвольте я
на вас дивитимусь як рівня

Іван Потьомкін
2017.06.27 21:40
«Ось нарешті й крайня хата.
Треба газду привітати!», –
Так сказав Олекса хлопцям
І постукав у віконце.
Раз і два.... Нема одвіту.
Кілька свічок в хаті світить...
За столом сім’я сидить...
На покуті – сивий дід ...

Олександр Сушко
2017.06.27 20:57
Мій друг - Геракл. На дрібку я молодший,
Пишу про нас оцей простенький вірш.
Бо я - піїт. Палких поезій зодчий,
А він у пучках звик тримати ніж.

Йому чавити звично у лабетах,
Ізмалку крутить голови бичкам.
Мені ж не треба довбні та стилети,

Вітер Ночі
2017.06.27 14:50
На чорнім тлі краплина плоті
У світлотіні майбуття.
Смітник думок, якийсь непотріб
І в морок кинуте життя.

Що, майстре, відчуваєш знову,
Коли з сполук химерних мрій
Приходять непокірні слову

Петро Скоропис
2017.06.27 14:32
Як це, бува, не провінційно, я
наполягаю, що існує птаха
на часі півстакрила вже. Що є
пернаті, більші обширів повітря,
пак вигодовані просом літ
і падаллю десятків років.
Тому їх не потурити відтіль
і їм деінде годі приземлитись.

Микола Дудар
2017.06.27 13:25
під настрій впору - мамалиги
і щоб одному, осторонь
і загубитись серед книги
яку пишу з дитинства, о!
а ще щоб тиші, тихше думки
що хилить нас до самоти…
щоб вітерець обвіяв губи
коли мене торкнешся ти…

Микола Дудар
2017.06.27 10:55
а що там скажеш про вужів?
снують собі як в себе вдома
сюди - туди, спочатку в хлів
а після знову під солому…

ну, не стріляти ж в горобців
за їх несамовитий галас?
шпаки (дослівно… ) молодці

Ірина Вовк
2017.06.27 10:10
Переможене серце, відкинь забороло
на дзвоновім побоїщі чорних відречень –
темна віхола болю стіка з порожнечі,
розсипає червоні пелюстки додолу.
Хай задзвонять у дзвони печально, надтужно,
заголосять надривно смертельну утрату –
бо вже друг найдоро

Ірина Вовк
2017.06.27 10:03
На березі розлогої ріки,
у тих краях, де душі бродять звільна,
прибула тінь співає, божевільна,
бо, може, й тут живуть п о л і щ у к и –
на березі розлогої ріки...

У чорних косах сплутані стежки
жіночих доль, високих і трагічних –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Лариса Пугачук
2016.03.01

Богдан Завідняк
2016.02.29

Іолана Тимочко
2015.03.20

Ольга Значкова
2014.09.19

Олександра Камінчанська
2014.05.03

Василь Закарпатець
2014.04.27

Анатолій Власюк
2014.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Анонім Я Саландяк (1955) / Рецензії

 Мандри в космосі 55. З Вітра Ночі (вибрані твори Поетичних Майстерень).
Вітер Ночі – Научи…
(переклад Ярослава Аноніма)


Научи як то думать про дивне,
Тільки я про таке уже знаю.
Ув очах, що котяче-пасивні,
Літо будиться маревом маю.

Розкажи, що за вікнами осінь,
І що кривди дурні та невинні.
Все ж питань оминуть не вдалося,
Хай розмови і надто взаємні.

В незнанні загубивсь обопільнім,
Та заклявши фортуну й поетів,
Ми будем у тривозі про чільне
Так завзято про це говорити.

Вітер Ночі **
Научи...

Научи меня думать о странном,
Только я уже знаю об этом.
И во взгляде кошачье-туманном
Просыпается призраком лето.

Расскажи, что за окнами осень,
Что обиды глупы и невинны.
Только мне не уйти от вопросов,
Как бы ни были речи взаимны.

И, теряясь в неведенье странном,
Заклиная судьбу и поэтов,
Будем снова в тревоге о главном
Говорить, задыхаясь, об этом.



Куди дме вітер Вітра Ночі?..
(спроба абсурдної аналітики)

…так виглядає, наче цей “протяг” з готів* (іронічне ставлення до смерті): “…А коли я дійду до тебе, я вже буду старий і мертвий...”- “І вмер. Відносно. Чи навіки канув, Блаженна мить безликого єства.”- “Долає смерть прискіпливе життя. Я не пручаюсь, може й справді, вмерти?” (Вітер Ночі).
   Ну, звісно ж я жартую: іронія щодо питання смерті (насправді явища буденного) має право бути як світоглядний фантом і… у звичайній людській свідомості. “НЕстрах” Вітер часто вживає (може лячні комусь) слова “смерть – мертвий…” , а я на це скажу: “тільки я про таке уже знаю”( Вітер Ночі). Так спокійно про смерть може говорити, на мою думку, або людина, віруюча… у вічне життя, або так званий атеїст – показною хоробрістю… Але ні! – Тільки перший – особа, упевнена у безкінечності тривання ідеї:
Звірятко невгамовної душі
блукає в тілі,
що воліє вмерти.
Ти вперта!
Я? -
вікно в осіннє небо,
жовтий лист
чи сповідь,
чи липка надія?
Стерти!
І з докором сумління
вийти геть
Звірятку
невагомої
душі.

Вітер Ночі

   Хто вона: “Ти вперта!” ? І мені намалювалася біла дама у чорному – костями торохтіла – хотіла, щоб я її боявся… вона уперта… але блаженно усміхається моє “звірятко невагомої душі” (Вітер Ночі) – а злови!
   Хто та друга Вітрова жінка, що до неї він іде? Ось:
А коли я дійду до тебе,
я вже буду старий
і мертвий.
Може, в цьому й була потреба,
щоб на дні відшукати
впертих.

І, солоне злизавши з тіла,
потойбіччя в нічев"я
кинеш.
Що,
окрайцем була?
Не вміла?
То моїми слідами
згинеш.

Та на дні,
де з"їдають краби
Твого тіла таємні хвилі,
я горнусь до тієї зваби,
мов ті риби
дворукокрилі.

Вітер Ночі

   Мені здається - Істина (вона ж перша). “…Я горнусь до тієї зваби… вже… старий і мертвий...”
   А третя Вітрова жінка – то Вічність (вона ж… друга, тобто перша): “…ти пестиш небуття і каяття”.Ось:
Я починаю гомоном і Гномом.
Ти пестиш небуття і каяття.
Яка ж спокуса і яка Горгона
Дзеркалами відразила життя?!

І я цілую потойбічне лоно.
І ти в оазах нездійсненних мрій.
Пірнаю! Стражду і, холону!
Шепочеш, - Господи, ти – мій.

Вітер Ночі

   Так я прочитав ці, на мій погляд, містичні тексти… і нараз моє жартівливе посилання на субкультуру готів набуло більш реальних обрисів, зважаючи на частково-іронічну суть самої субкультури. Але дуже сумнівно, що Вітер Ночі – гот!
   І насамкінець, можливо, несподіваний висновок: вітер Вітра Ночі дме в напрямку... жінки!


*Го́ти… — субкультура… Від початку будучи молодіжною, нині у світі субкультура представлена людьми віком від 14 до 45 років і старшими… Також використовується безліч різних символів смерті — прикраси з кістяками, черепами, і т. д..
http://uk.wikipedia.org/wiki/Готи_(субкультура)
**Вітер Ночі -Навчи
(технічний переклад)

Навчи (научи) мене думати про чудне (дивне, дивовижне, химерне),
Тільки (лиш) я вже знаю про це.
І в погляді котячо-туманнім
Просинається маревом (примарою,привидом, маною, привиддям,марою) літо.

Розкажи (розповідай, оповідай), що за вікнами осінь,
Що образи (кривди) дурні (безглузді, нісенітні) і (та) невинні (наївні,безневинні, цнотливі).
Тільки (але, лише) мені не втекти (відійти) від запитань,
Як би не були розмови взаємні.

І, гублячись (ніяковіючи, торопіючи) в невіданні (незнанні, утаємниченні) дивнім (чуднім, химернім),
Заклинаючи долю й поетів,
Будем знову в тривозі (неспокої, збентеженні, хвилюванні) про чільне (головне, основне, пануюче)
Говорити, задихаючись , про це.
Худ. Я Саландяк.
 Я Саландяк – Протезування .><br />


</div>


<br/>


<br /><br />


  </table>




<br />   <sub><font color=maroon> Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами </font><br /> не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)</sub><br /><br />

<div style= " … ідилію лелію"
Перейти на сторінку
 "Олігарх не алігатор… але дурень"


Про публікацію
Дата публікації 2014-01-03 17:48:12
Переглядів сторінки твору 2069
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.909 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.529 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми АВТОРИ
Автор востаннє на сайті 2017.06.27 16:02
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-01-03 18:26:26 ]
Як на мене, файний переклад і філософія абсурду (далеко не абсурдна) на висоті!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2014-01-03 18:28:46 ]
Дякую за добрі слова...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2014-01-03 19:42:21 ]
Вдячна за мандрівку з вітрами Вітра Ночі!
Щодо перекладу, то, звісно, він передає лише зміст, але не ту особливу мелодику вірша Вітра Ночі.
А от роздуми над вічним і вартісним далеко не абсурдні, як каже Богдан.
Дякую, Ярославе! (ти ж знаєш про що я).
Р.S. Картина готам сподобається!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2014-01-03 20:24:47 ]
Тобі дякую...і від імені готів особливо...
будь здорова!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2014-01-03 22:41:13 ]
Зі святами ВАС)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2014-01-04 05:49:42 ]
Дякую... і Вас також вітаю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2014-01-15 16:58:49 ]
Ярославе, привіт! Погляд вартий на увагу))) Глибинно, лаконічно. Навідчуттях...Дяки)))
З пов. В.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2014-01-18 17:23:17 ]
Всього найкращого
Будь