ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.20
09:59
Про Павлика Морозова
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
2024.04.20
09:56
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
2024.04.20
07:21
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
2024.04.20
06:52
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
2024.04.20
05:27
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
2024.04.19
22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
2024.04.19
18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Світлана Костюк (2013) /
Публіцистика
Міжнародний конгрес «Література і мир" у Пакистані
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Міжнародний конгрес «Література і мир" у Пакистані
Цьогорічний Міжнародний конгрес «Література і мир» зібрав у затишному залі готелю м. Лахор (Пакистан) представників 35 країн світу, серед яких Великобританія, Індія, Палестина, Литва, Пакистан, Японія,Німеччина,Судан, США тощо. Вперше у цьому престижному науково-літературному заході взяли участь представники України. У конференц-залі конгресу було надзвичайно приємно споглядати рідний жовто-блакитний стяг у сусідстві з прапорами інших країн світу. На запрошення колишнього прем`єр-міністра Пакистану, нинішнього мера м. Лахора, відомого у світі письменника Факхара Замана на конференцію від України прибули поет і науковець, доктор наук із соціальних комунікацій Ігор Павлюк, літературознавець, кандидат філологічних наук, головний редактор журналу «Всесвіт» (де роман Ф. Замана вперше було надруковано у 1986 р.) Дмитро Дроздовський і авторка цих рядків, поетеса, педагог і журналіст Світлана Костюк.
Подорож до Пакистану була трохи втомливою, але надзвичайно цікавою. Учасники делегації летіли через Москву до Катару, де провели більше доби у зв`язку із екстремальними погодними умовами, які не дали можливості вчасно вилетіти до Лахора. У м. Доха українських літераторів гостинно зустріли Надзвичайний і Повноважний Посол України в Катарі Євген Микитенко, консул Олег Свириденко, дипломатичні працівники посольства. Вони посприяли у видачі віз, показали свою резиденцію, провели незабутню екскурсію екзотичним містом.
У 15-мільйонному Лахорі зустріли з охороною представники місцевої мерії . У перший день учасникам делегації було не до відпочинку, адже Міжнародний форум уже розпочав свою роботу. А тому втомлені, але щасливі, вони інтегрувалися у науково-поетичну атмосферу конгресу буквально із корабля на бал.
У перший день роботи конгресу виступили усі троє учасників української делегації. Дмитро Дроздовський у своїй промові окреслив ключові стратегії сучасної української літератури після «смерті постмодернізму». Науковець акцентував на різних напрямах світової літератури, які репрезентують особливу філософію, пов’язану із утвердженням емоційної чуттєвості, психологізму. До світової літератури повертаються «великі наративи», принаймні вони по-новому переосмислюються. Сьогодні постали нові філософські та соціокультурні виклики, зокрема пов’язані із множинністю, гібридністю сучасної людини, яка існує у кількох паралельних інформаційцних чи інших реальностях. У зв’язку з цим людина достеменно не може сказати, що є істинним, гублячись у лабіринтах власного сприйняття. Ці теми знаходять особливу реактуалізацію в сучасних англомовних літературах, передусім у Великій Британії. Д. Дроздовський окреслив основні світоглядні концепти і в поезіях І. Павлюка.
Глибокою та емоційно відвертою була промова поета Ігоря Павлюка, який, зокрема, сказав: «Лахор не менш поетичний, ніж моє Полісся в Україні, яке історично також перебуває на перетині різних культур, адже лежить на кордоні трьох країн – Польщі, Білорусії, Росії. Полісся, як і вся Україна, на жаль, пережило багато воєн, голокост, техногенну катастрофу ХХ століття – сумновідомий у цілому світі Чорнобиль. Я відвідав чимало країн світу. А у своїх текстах – усі. Кілька років жив у Америці, в Росії, був на поетичних фестивалях в Ірландії, Польщі, Грузії, Туреччині... І тому з певністю можу сказати: всі люди планети, незважаючи на розбіжності між ними, плачуть і сміються від того самого».
Коли українські учасники конгресу кількома словами згадали про Євро-Майдан і свою участь у ньому, виявилося, що за цією дивовижною подією пильно стежить увесь світ, і зокрема на індійському субконтиненті.
Потім була неофіційна зустріч із місцевими парламентарями, представниками інших делегацій.
Другий день роботи конференції був особливо відповідальним, адже відбувалися поетичні читання. І українська поезія мала зазвучати з вуст Ігоря Павлюка. Він підготував для виступу-презентації добірку віршів, перекладених англійською мовою і не знав, чи сприймуть і зрозуміють представники інших країн мотиви його поезій у контексті національної української ідентичності. Але переживання були марними. Чарівна магія волинського Полісся у фольклорно-музичних віршах-сповідях зачарувала присутніх. Намітилися цікаві творчі проекти для подальшої співпраці.
Дмитро Дроздовський дав інтерв`ю місцевим телеканалам. Виступи українських делегатів у англійських перекладах просили для опублікування іноземні ЗМІ.
... Що ж далі? А далі - уміння не втратити досягнуте і піднести українське поетичне слово на ту висоту, якої воно вартує...
Подорож до Пакистану була трохи втомливою, але надзвичайно цікавою. Учасники делегації летіли через Москву до Катару, де провели більше доби у зв`язку із екстремальними погодними умовами, які не дали можливості вчасно вилетіти до Лахора. У м. Доха українських літераторів гостинно зустріли Надзвичайний і Повноважний Посол України в Катарі Євген Микитенко, консул Олег Свириденко, дипломатичні працівники посольства. Вони посприяли у видачі віз, показали свою резиденцію, провели незабутню екскурсію екзотичним містом.
У 15-мільйонному Лахорі зустріли з охороною представники місцевої мерії . У перший день учасникам делегації було не до відпочинку, адже Міжнародний форум уже розпочав свою роботу. А тому втомлені, але щасливі, вони інтегрувалися у науково-поетичну атмосферу конгресу буквально із корабля на бал.
У перший день роботи конгресу виступили усі троє учасників української делегації. Дмитро Дроздовський у своїй промові окреслив ключові стратегії сучасної української літератури після «смерті постмодернізму». Науковець акцентував на різних напрямах світової літератури, які репрезентують особливу філософію, пов’язану із утвердженням емоційної чуттєвості, психологізму. До світової літератури повертаються «великі наративи», принаймні вони по-новому переосмислюються. Сьогодні постали нові філософські та соціокультурні виклики, зокрема пов’язані із множинністю, гібридністю сучасної людини, яка існує у кількох паралельних інформаційцних чи інших реальностях. У зв’язку з цим людина достеменно не може сказати, що є істинним, гублячись у лабіринтах власного сприйняття. Ці теми знаходять особливу реактуалізацію в сучасних англомовних літературах, передусім у Великій Британії. Д. Дроздовський окреслив основні світоглядні концепти і в поезіях І. Павлюка.
Глибокою та емоційно відвертою була промова поета Ігоря Павлюка, який, зокрема, сказав: «Лахор не менш поетичний, ніж моє Полісся в Україні, яке історично також перебуває на перетині різних культур, адже лежить на кордоні трьох країн – Польщі, Білорусії, Росії. Полісся, як і вся Україна, на жаль, пережило багато воєн, голокост, техногенну катастрофу ХХ століття – сумновідомий у цілому світі Чорнобиль. Я відвідав чимало країн світу. А у своїх текстах – усі. Кілька років жив у Америці, в Росії, був на поетичних фестивалях в Ірландії, Польщі, Грузії, Туреччині... І тому з певністю можу сказати: всі люди планети, незважаючи на розбіжності між ними, плачуть і сміються від того самого».
Коли українські учасники конгресу кількома словами згадали про Євро-Майдан і свою участь у ньому, виявилося, що за цією дивовижною подією пильно стежить увесь світ, і зокрема на індійському субконтиненті.
Потім була неофіційна зустріч із місцевими парламентарями, представниками інших делегацій.
Другий день роботи конференції був особливо відповідальним, адже відбувалися поетичні читання. І українська поезія мала зазвучати з вуст Ігоря Павлюка. Він підготував для виступу-презентації добірку віршів, перекладених англійською мовою і не знав, чи сприймуть і зрозуміють представники інших країн мотиви його поезій у контексті національної української ідентичності. Але переживання були марними. Чарівна магія волинського Полісся у фольклорно-музичних віршах-сповідях зачарувала присутніх. Намітилися цікаві творчі проекти для подальшої співпраці.
Дмитро Дроздовський дав інтерв`ю місцевим телеканалам. Виступи українських делегатів у англійських перекладах просили для опублікування іноземні ЗМІ.
... Що ж далі? А далі - уміння не втратити досягнуте і піднести українське поетичне слово на ту висоту, якої воно вартує...
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію