ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.03.28 13:12
Харківські сльози, серпневі краплинки,
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.

Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!

Микола Дудар
2024.03.28 11:28
Все залежить - де і з ким…
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?

Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа

Юрій Гундарєв
2024.03.28 10:38
Герой цього вірша - сучасний французький драматург, письменник і філософ Ерік-Емманюель Шмітт.
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален

Леся Горова
2024.03.28 08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2024.03.28 05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.

Іван Потьомкін
2024.03.27 22:08
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана. Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху: по президентах чи по тобі самому? Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить, бажаючи добра в майбутнім.

Микола Дудар
2024.03.27 22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра

Микола Дудар
2024.03.27 22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для

Світлана Пирогова
2024.03.27 10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.

А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.

Леся Горова
2024.03.27 08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.

Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,

Лава Вулкана
2024.03.27 07:22
Ядро душі жагуче –
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.

Віктор Кучерук
2024.03.27 06:04
Наповнений по горло незабутнім,
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на

Артур Курдіновський
2024.03.27 00:08
Прийшло розуміння. А що було треба,
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.

Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша

Козак Дума
2024.03.26 22:36
Маріє! Кохана Маріє,
у тебе між пальців полин!
Гірчать полином твої мрії,
що зіткані з часу перлин…

На скронях хрущі загрубілі,
ромашки спадають з ланіт,
та локони сиві, ні – білі,

Іван Потьомкін
2024.03.26 22:29
сон зимовий
моїх ніжних суконь
сон із перлин
зап’ясть моїх
так закохане в себе
сонце
виходить щоднини
а врода навіщо

Сергій Губерначук
2024.03.26 21:08
Акторе,..
полум’я по ролі, в рампах ніч!
Тривога у тобі ще змалку мліє…
В оглядинах тупих і божевільних вч
твій Гамлет помилятися не вміє.
У нього вибір ще лишається один,
а ти альтернатив не маєш жодних.
Актор, який дожився до сивин, –

Юрій Гундарєв
2024.03.26 19:26
Неужели это всё? Неужели вот именно сейчас, в первые дни лета, когда барышни на улице пронзают твоё сердце острыми, высвобожденными от кольчуги бюстгальтеров сосками, когда в голове бурлит громадьё планов на отпуск, когда ты, чёрт возьми, уже почти всего

Світлана Пирогова
2024.03.26 10:31
Весна вже дихає на повні груди,
Хоча зі смутком у сплетінні дні.
Проміння сонячне танцює румбу,
Немов шепоче: горю, лиху - ні.

Гілки вербові у пухнастих сукнях
Гойдає вітер теплий ніжно їх.
І ніби виганяє ноти суму,

Леся Горова
2024.03.26 09:08
Так вияснилось небо, ніби погляд
Твоїх очей, відкритих і живих.
Ти бачиш зараз, хто з тобою поряд
На довгій-довгій вулиці притих

У розпачі. Це горе непоправне.
Підставив друг тобі своє плече,
Та не рука твоя на ньому, рану

Козак Дума
2024.03.26 07:07
Жага наживи – гірше за ганьбу,
яку уже і кров’ю не відмити!
Добра і зла одвічну боротьбу
нащадкам доведеться ще узріти…

Вона згубила не одне життя,
ламала мрії, імена і долі,
стирала найпалкіші почуття,

Віктор Кучерук
2024.03.26 05:57
Всю ніч вовтузився й притих
Причаєно в долині, -
Немов продовжує нічліг
У світлу вже годину.
Уздрівши тільки звіддалі
Світання жар на сході, -
Припав лякливо до землі,
Затамувавши подих.

Володимир Бойко
2024.03.25 21:06
Інстинкт влади – найстрашніший із людських інстинктів. Чималенька країна пишається маленькою гідністю. Ефект стадності спричинений дефектом індивідуальності. Що більші гроші, то приємніший їхній запах. Копаючи іншому яму пам’ятай, що ти не од

Юрій Гундарєв
2024.03.25 15:09
Лава вулкана


Побачив сьогодні в «Актуальному» одразу сім (!) віршів Олени Студникової:
«вулкан почуттів», «думка лавою», «промені слів» тощо…


Приголомшена читацька публіка -

Іван Потьомкін
2024.03.25 13:53
Сходиться люд на площу Суз.
Невдовзі мотуз накинуть на шию,
І я зависну на шибениці тій,
Що сам звелів поставить спішно...
Як усе перекрутилось за ніч!..
Ще ж увечері оповідав я в дружнім колі,
Що сталося зо мною після розмови з Ахашверошем.
«Як

Ольга Олеандра
2024.03.25 09:29
любов тасьмами ніжності натягнута між мною і тобою
весь цей шалений сплав ласки і пристрасті,
відокремленості і близькості,
несхожості і сумісност

Віктор Кучерук
2024.03.25 05:26
Ще тільки березень, а вже
Погожим надвечір’ям, –
Сусідка в гарнім негліже
Завмерла на подвір’ї.
Бентежна й ніжна, як весна
Ця молода і рання, –
Теплом втішається вона
Й своїм прозорим вбранням.

Шон Маклех
2024.03.25 01:09
В Едемі знов зацвіли проліски,
Наче безхмарне посліпле Небо
Знову тикало тремтячими пальцями
В землю м’яку і омріяну.
Час міряють вітряні годинники:
Вітряки стали хвилинниками,
Календариками і хронометрами:
Прийди, Капелло, квітневої ночі –

Артур Курдіновський
2024.03.24 23:31
Я - не жебрак! Я - біженець, панове!
Приїхав я сюди не від нудьги.
Будинок мій на вулиці Чудовій
Вже місяць, як розбили вороги.

А доля, та жорстока господиня,
Мені розбила вщент віконне скло.
Не кидайте мені монети в скриню!

Ігор Деркач
2024.03.24 21:54
Ми ще пізнаємо уповні
зачаєне комічне зло,
що вивертається назовні
як явне ще одне пуйло.
Є паралелі історичні,
але реакції нема...
рішає, нібито, величний
і не відповідає, звично,

Євген Федчук
2024.03.24 17:38
Загубив чоловік воли.
Задрімав десь на хвильку, може,
А воли ті пішли й пішли,
Завернули до лісу, схоже.
Він по лісі пішов шукать,
Доки й зовсім уже стемніло.
Тож уклався під дубом спать,
Бо ходити не мав вже й сили.

Володимир Каразуб
2024.03.24 17:29
Яким було небо легким на пустім стадіоні тоді,
Півпрозора блакить, пам’ятаєш якою здавалась?!
Немов би навмисно подібний намарила тон
До плаття твого, наче колір його вбирала.
Стільки простору, зелені... Хвилі голодних птахів
Здіймалися вгору від туп

Олена Побийголод
2024.03.24 17:07
Із Зеева Дашевського (Ізраїль)

На днях забрів до мене сват, –
такий метикуватий!
Мовляв, невдовзі – Тубішват;
як будем святкувати?..

Я ледь не вистрибнув з холош:

Наталія Кравченко
2024.03.24 13:51
Манячий лабіринт любові.
Він такий чарівний,
Він такий небезпечний.
Там спалахнуть твої та мої почуття,
Та нехай наші почуття нерозділені,
Але ж вони не згаснуть.
На кожному повороті дня
У лабіринті любові вони

Світлана Пирогова
2024.03.24 10:56
На просторах Інтернету
Скаче Галя, мов кобила.
Звідки в неї тая сила,
Дошкуляти всім поетам?

Норовиста і скажена,
Загордилась критиканка.
Їй би чвари, навіженій,

Ярослав Чорногуз
2024.03.24 09:03
Едем уяви родить соловій --
Як щастя зберегти, не зруйнувати?
Візьми себе й на вірність перевір --
За прикладом співочого пташати!

Витьохкує, тоді шука в траві
Гілки дрібні -- гніздечко будувати.
Подрузі - до останнього, повір --

Микола Соболь
2024.03.24 08:38
Небо, чиє ти? Диявола? Бога?
Місто під ранок не спить.
У гучномовці лунає тривога.
Нервів натягнута нить.
Чуєш, як виють вовками ракети
у передсвітній імлі?
Це московити воліють нас стерти
з прадідівської землі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Василь Марківський
2024.03.26

Вадим Водичка
2024.03.26

Лава Вулкана
2024.03.20

Надія Богодар
2024.03.18

перо Христя Чорне
2024.03.15

Володимир Назарук Одеса
2024.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Любов Бенедишин - [ 2010.12.03 13:41 ]
    Вона
    Від неї не відгородитися
    ні пирогом, ні порогом...
    Насправді ж (якщо придивитися),
    вона - не страшна, а строга.
    Хова за підступністю грізною
    щось незбагненне й бентежне.
    Нічого вона не вирішує,
    бо - і сама залежна.
    Вона не підштовхує в засвіти -
    лиш відмикає двері.
    І зовсім не варт
    дивуватися
    її не манірній манері.
    Незанепалих Духом
    поглядом ввись проводжає...
    Вона співчува відчайдухам,
    нав'язливих - зневажає.
    Сама - із терпіння виткана,
    в просторі й часі обмежена.
    Їй так на роду написано -
    приходити без попередження.
    Не спізниться, не завагається.
    Знає, коли і до кого.
    Вона - лише виконавиця,
    Всевишньої волі Бога.

    2010


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (19)


  2. Любов Бенедишин - [ 2010.12.01 09:50 ]
    Каменярева любов
    - Моя любове, зіронько жадана!...

    А їй від щастя бракувало слів.
    Не генія кохала, не титана -
    Перед Іванком голосок тремтів.
    Отак би і стояла до світання
    В обіймах і блаженстві неземнім.
    І хай по тому: срібна тінь прощання
    І та розлука в сяйві золотім.
    Любов сліпа. Її страждання вічні.
    Вона безсмертна - навіть в забутті.
    А він - Поет. У нього думи віщі.
    Його тривога завжди у путі.
    У нього "Дух, що тіло рве до бою".
    Чоло ясне й високе. І мета.

    - Ох, чи зів'єм гніздечко із тобою,
    Чи в самоті змарнуємо літа?
    Моя любове, мрій моїх окрасо!..

    ...Вже й молодість за юністю пішла.
    ...Уже й віки метнулись вдаль. І часом
    Торкнеться сум гранітного чола.
    Він - Каменяр. Гребуть його ідеї,
    Не гребують. По-праву і без прав.
    А хтось кивне вслід спогаду про Неї:
    "Це та, що сам Франко її кохав!"

    2008


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  3. Алексий Потапов - [ 2010.12.01 08:52 ]
    Пыл
    finita la commedia


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (9)


  4. Олексій Саєнко - [ 2010.11.25 04:34 ]
    Моє поле
    Моє поле

    Моє поле – незоране й чорне,
    Тут трава не росте.
    Моє море – засіяне штормом,
    Тут живого не видко ніде

    Хмари мої – тільки грозові,
    Їхні туші важкі та понурі.
    В моїх жестах, усмішці і мові
    Домінують відтінки похмурі

    Мої гори – холодні й байдужі,
    Із хребтами вершин, кістяками проваль…
    Немов вої – безсмертні та дужі,
    І зодягнені в морок і сталь

    Моє поле – градом полите,
    Тут трава не росте.
    І душа ланцюгами сповита –
    Навіть сліду не видно ніде…

    18 ноября 2010


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Кум Микола - [ 2010.11.17 18:15 ]
    Чиє життя на Марсі ? ;) (Літпародія)
    Літературна пародія на вірш Ярослава Чорногуза *Марсіанське кохання*


    Ти, напевно, полисів недавно,
    Ще валяється гребінь в кишені.
    Не сидиться тобі уже в плавнях -
    Вирушаєш у мандри перчені.
    Там Галактика жінкою зветься,
    І повірить блищанню портрету.
    Ти її замани, як ведеться,
    На свою чорногузу планету.
    Заспіваєш бентежно і млосно,
    Та по струнах майстерно утнеш,
    Нехай знає - закоханий острів
    Є на Марсі - планеті пожеж.
    А, якщо марсіанка - прегарна
    І повірить зненацька поету,
    То втечеш ти одразу. (намарно !)..
    На свою недалеку планету.
    І співатимеш знову і знову,
    Бо у тебе чарівна бандура,
    Про кохання своє пречудове,
    Марсіанки дівочу статуру.
    І коли ти мішатимеш в супі
    Тим пером із далеких польотів, -
    Прилетить марсіанка у ступі
    І знайде чорногуза в болоті...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  6. Алексий Потапов - [ 2010.11.16 22:27 ]
    * * * (моряк)
    finita la commedia


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (14)


  7. Любов Бенедишин - [ 2010.11.15 17:12 ]
    Таємниця Нефертіті
    Ну як мандрівка в Часі? Не стерла ніг до крові?
    Той подіум безсмертя, він Вас ще не втомив?
    І ясноокий погляд, і витончений профіль
    Бентежать і сьогодні допитливість умів.
    Хтось ревно й безсоромно гортає Вашу долю.
    Обмацують поставу мільйони пар очей...
    Що Ваше серце й досі заходиться від болю,
    Не втямиш так одразу. Маленький привілей
    Великої цариці: тримати гордо спину,
    Невимушено й легко мережити ходу;
    Як в дзеркало дивитись у Лету швидкоплинну,
    І нескінченну вічність бути на виду.
    Всміхатись загадково. (Де міфи, а де - правда?)
    І сяяти, мов сонце. (Бо ж - сонячне ім'я!*)
    Навіщо смертним знати, що є у світі зрада,
    Підступна і лукава. І звуть її Кійа.**
    Змією прослизнула у душу фараона,
    А потім знахабніла - в літописи вповзла.
    А Вам, любові гідній, обраниці Атона,
    Не личить захлинатись од зненависті й зла.
    Що швидше поборола - огуду чи огиду?
    Вигнання чи визнання - що більше Вам пече?
    Щаслива і прекрасна. Не подаєте виду.
    Чи не тому, що в жилах кров аріїв тече?***


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (23)


  8. Наталія Крісман - [ 2010.11.13 11:35 ]
    В ПОШУКАХ ЛЮДИНИ
    У єстві глибинах,
    У основах суті
    Прагнемо щоднини
    Сенс життя збагнути.

    По колючім терні
    Ходим голі й босі,
    Оминаєм скверну,
    П'єм цілющі роси.

    У пустелях світу
    Йдуть холодні зливи,
    Ми ж - неначе діти,
    Вперто вірим в диво.

    У світах омани
    Знов шукаєм правди,
    На сердечні рани
    Прикладаєм зради.

    У самотніх душах
    Вітер лютий свище,
    Досі невмируще -
    В нас поволі нищить.

    Гонимось за щастям,
    А знаходим втому.
    Чуєм голос власний,
    Та не знаєм - хто ми?

    Ходять манівцями,
    Про святих забувши,
    Котяться до ями
    Наші грішні душі...

    Так бредемо кволі
    Попід небом синім
    В лабіринтах долі
    В пошуках Людини...
    12.11.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (6)


  9. Наталія Крісман - [ 2010.11.13 00:59 ]
    ВІКТОРУ КУЧЕРУКУ
    У Вас ще вистачить багато
    І сил, і духу, і снаги,
    Аби для нас робити свято,
    Все осявати навкруги!

    У Вас терпіння буде повно
    І почуттів в душі ясних,
    Щоб повногрудо й повнокровно
    Вдихати з нами дух весни!

    У Ваших віршах - крикти раю,
    У них - на все знайдем одвіт,
    Бо в Вас любові - аж до краю,
    Вас прирекли любити світ!

    Нехай ідуть осінні зливи
    І перша паморозь впаде,
    Лиш не втрачайте віри в диво -
    І диво Вас само знайде!
    12.11.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  10. Алексий Потапов - [ 2010.11.11 13:59 ]
    * * * (хор)
    finita la commedia


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (15)


  11. Любов Бенедишин - [ 2010.11.09 20:16 ]
    На початку
    Любив садки над Бугом і небо голубе.
    Світивсь добром, на сонечко подібний.
    І музикою жив. У ній знайшов себе.
    Чи знав тоді, що їй - також потрібний?

    Чи про стрімкий свій злет здогадувався сам,
    Коли в пісні вслухався солов'їні?
    ...Це потім був Париж. (Його вітали там).
    Овації у Токіо й Берліні.

    Це згодом був Нью-Йорк. І слава, і тріумф.
    Й натхненний змах руки на сцені Риму,
    Де непокірні ноти корилися йому,
    Душею володіючи незримо.

    Усе було пізніше: і недосяжна даль,
    І та невідворотна близькість Лети...
    А на початку - мрія, і юність, і Сокаль,
    І вуличок вузьких дзвінкі куплети.

    І метронома стук, палкому серцю в такт.
    І перші кроки в найскладніші гами.
    ...О, як же все змінилось! Тут все тепер не так.
    Ще стіни є. Училища* - нема вже.

    Лиш небо над містечком - бездонне, як колись.
    Шумлять сади оновленим оркестром.
    І гілочка на вітрі все рветься, рветься ввись,
    Мов диригентська паличка Маестро.

    2006


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  12. Лариса Іллюк - [ 2010.11.08 16:58 ]
    Про себе.

    Люблю експерименти в різних формах.
    Алітерацію – рядок щоб аж іскрив,
    Різночитань глибини рівнозначні,
    Об'ємність образів обтічних та обачних,
    Чеканну неочікуваність рим…
    Канонів, правил, норм, разом із тим,

    Абиде не тримать – то буде промах.
    І хоч люблю шукати новий шлях, -
    Лише пізнавши ходжені стежини,
    Лишившись, мов заведена пружина, -
    Юнацьку легкість явиш у словах,
    Коли насправді – гинеш від утоми.

    2010р.



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  13. Юрій Лазірко - [ 2010.11.04 18:14 ]
    Полковник Iван Нiс
    Чужа історія себе завжди калічить.
    Для когось зрада – куш, але для когось – відчай.

    Хіба той легко заживе, хто зміг і зрадив?
    У серці зраненім помре – як друг і радість.

    Крізь час плюю тобі в обличчя, клятий Носе.
    Не знаю як таких, як ти, земля ще носить.

    Коли всі, як один – нараз міцніють мури,
    знайдеться в курви син і розіпне Батурин.

    І хрест на хрест, як дві дощу краплини, схожі.
    Та не один, як перст, хто рідну кістку гложе.

    Пливуть плоти і Сейм спливає, ситий кров`ю –
    така розрада і печаль за безголов`я.

    А вороги лютіші за монгол й вандалів –
    того, хто гонор боронив – колесували.

    Дітей – і тих із тіл повизволяли хутко,
    церковні бані падали й палали в смутку.

    Твоя душа не закричала гола й хвора –
    за тим що втопче кінь і вийме потім ворон.

    А сорок років заколишуть терням стогін,
    на стигмах попелища, в щасті вкрай убогім.

    Мені бракує слів на злість і анафему,
    нехай здригнеться ґніт у племені твоєму.

    Нехай хриплять, затнуться їхні словорізи,
    і ржа покриє слух, і думка не пролізе.

    Така то правда, Носе, чорна – бо запекла,
    вона на варті неба, при дорозі в пекло.

    Давно пшениця в небо проросла... Та досі
    без булави лишається земля і з Носом.

    3 Листопада 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (13)


  14. Валерій Хмельницький - [ 2010.11.02 08:40 ]
    Немає злоби понад злобу жінки
    Ні, не усьому є межа -
    без меж палає злоба жінки:
    вбиває душу без ножа
    та доїдає і печінку...


    02.11.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (18)


  15. Алексий Потапов - [ 2010.10.31 11:17 ]
    * * * (утро извозчика)
    finita la commedia


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (10)


  16. Алексий Потапов - [ 2010.10.24 20:23 ]
    * * * (болеем)
    finita la commedia


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (4)


  17. Алексий Потапов - [ 2010.10.22 20:44 ]
    * * * (в улус из души)
    finita la commedia


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (11)


  18. Ва О - [ 2010.10.22 01:48 ]
    Будь счастливой
    В красе банальных слов ты не находишь славы
    Научена смотреть на мир без розовой оправы
    Победу с лёгкостю находишь своим годам на благо
    Респект и уважение ...О нет!Приспущеные флаги...

    Когда узнал цену потери - желанья жить не стало
    Но нет! Я научился побеждать ,хотя побед так мало
    Я научился от тебя оптично видеть цели
    И если что небудь мешает - держать то на прицеле

    *не закінчено


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Коментарі: (2)


  19. Алексий Потапов - [ 2010.10.18 16:37 ]
    * * * (в улус)
    finita la commedia


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (12)


  20. Алексий Потапов - [ 2010.10.17 13:46 ]
    * * * (рефлексии)
    finita la commedia


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (6)


  21. Тетяна Роса - [ 2010.10.15 22:35 ]
    Картина
    Для порока уж нет преград -
    Чернокрылие мне дано,
    И со мной по дороге в ад,
    Да не всё ли тебе равно:
    Когда яростью страсть в очах,
    Не упомнишь, что тело – прах….


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  22. Алексий Потапов - [ 2010.10.07 17:30 ]
    Голод по...
    finita la commedia


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (17)


  23. Юрій Лазірко - [ 2010.09.22 20:05 ]
    Садів твоїх цнотливе кімоно
    Куштую гріх, мов камікадзе – синь,
    у бганні вітру пещену мотором.
    А ти вируй, на тридесяте небо линь
    у подихах весни, так неозора
    поезія доторкування уст.

    Реліквіє стривоженого стану,
    тобою, мов сльозою, переймусь,
    збігатиму по лезу слів і стану.

    І стану неба наближати янь,
    шукати інь і тінь їй нагинати,
    мов сакуру обвітрену. З гойдань
    для воїна – ти зброя і крилата,
    неписана скрижаль для бусідо*,
    віддушина для духу в харакірі.

    Пізнаючи твої всі "від" і "до",
    одійснююсь у тім, у що повірив.

    Садів твоїх цнотливе кімоно,
    від подиху весни спадай на серце.
    Колискою небесною – вікно,
    довіку тризною собі – люстерце.

    22 Вересня 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (27)


  24. Наталія Крісман - [ 2010.09.19 23:46 ]
    Я нині не така, як була вчора!
    Втомилася душа від самозречень,
    Від самоти і від самопоборень,
    Від кроків в прірву, часто недоречних...
    Я нині не така, як була вчора!

    Від поглядів втомилась каламутних,
    Лукавих слів із вуст, брехнею хворих.
    До істин повертаюся забутих -
    Я нині не така, як була вчора!

    В тенетах болю більше не зостанусь,
    Бо серце рветься в далеч неозору,
    Де острів мого щастя за туманом.
    Я нині не така, як була вчора!

    В моїх світах не буде більше фальші,
    Не буде лицемірства й зрад потворних.
    Позбудуся страхів і йтиму дальше -
    Я нині не така, як була вчора!

    Слідів від горя в серці не залишу,
    У далеч відлетіли круки чорні.
    Піднімусь на одну сходинку вище -
    Я нині не така, як була вчора!

    В душі віднині житиме лиш спокій,
    Любов мені додасть наснаги й гарту,
    Упевнено сягну вершин високих -
    Я нині не така, як буду завтра!

    В душі моїй, здається, ціле море
    Від сліз гірких - вони ж того не варті.
    Сьогодні я вже інша, ніж учора!
    Але ще не така, як буду завтра...
    19.09.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  25. Віктор Максимчук - [ 2010.09.13 11:28 ]
    ***
    ***
    Пам’яті видатного українського кіноактора
    та кінорежисера Івана Миколайчука

    Стоїть собі старесенька хатина
    У Чорториї, посеред села.
    А у селі погожа світла днина,
    Й дорога, що сюди нас привела.

    Лише, Іванку, ти уже не з нами.
    Ти відлетів, неначе журавлі.
    І знову постають перед очима
    Всі твої ролі, зняті на землі.

    І мати відійшла у світ небесний,
    Щоб стріти там і сина, і доньку.
    Вже пролягла для них дорога хресна –
    Понесли в світ вони любов палку.

    А нас стрічає тітонька сивенька
    Біля твого родинного гнізда,
    Вся у турботах, наче рідна ненька –
    Тут береже і будні, і святά.

    Нам щиро відчиняє двері хати
    І просить нас до неї увійти,
    Де народився ти, Іване-брате,
    І де зростав, щоби піти в світи.

    А в хаті тихо, тільки прохолода.
    Родинні речі згадують тебе.
    Колиска, піч, тапчан – така ще мода
    Була тоді… І небо голубе

    Над хатою стоїть, немов на чатах,
    Охороняє до садиби плай.
    А біля тину, ще, мабуть, від тата,
    Криниченька стара. Це – наче рай.

    І ми з низьким поклоном від’їжджаєм
    Від твого дому до твоїх Карпат.
    Тож хай сюди простелиться навзаєм
    Дорога для усіх, хто тобі брат…

    13 вересня 2010 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  26. Віктор Цимбалюк - [ 2010.09.10 16:37 ]
    Вдивляючись у люстро
    ...Omnia meam mecum porto - Ти носиш з собою Бога...
    ...Omnia meam mecum porto - Ти носиш з собою чорта...

    ...Дивися, у всьому, як стрижні - Омега і Альфа:
    У цій почорнілій іконі... У цьому, ще теплому, скальпі...

    ...В твоєму, чванливо-величному: "Слухай сюди!.." -
    В твоєму, смиренно-одвічному: "Боже, прости..."

    ...В твоїх, що стискають тебе, як тиски, ворогах -
    У "друзях" твоїх, для яких ти чи раб, чи слуга...

    ...Одначе, найбільше зубів цих - в самому тобі -
    (Згадай, як болить, як невдало прикусиш язик)...

    А все через те, що тягнеш на своєму горбі,
    Ніяк не Знання, а так - недолугі ази...

    ...І лише коли, залишившись один-на-один,
    З собою ж самим, у свідомості вперше ясніє...

    ...І строфи вилазять на світ, як щурі із води -
    То що ж це? ...Самадхі? ...А може це - шизофренія?...

    ...Бо: знати про ... Смерть, Смерть, як шанс для живої Душі,
    Щоб злитися з Тим, хто диктує тобі ці віршІ...

    ...І раптом - сльоза, десь глибоко з душі - через око...
    Так ось ти яка, саме та самота-одинокість...

    ...Так ось ти яка - сила Імені: Меч, сіль і суть...
    Печать - та, яку Наймудріші безмовно несуть...

    ...А Світ не дрімає - Світ ставить тобі пастки й пута...
    Світ хоче тебе - тримати, тримати, тримати!..

    ...А тут, розумієш, хотілось спинитись, щоб "бути",
    Одначе щоранку знов бігти потрібно, щоб "мати"...

    ...І зразу ж, немов би спокута: "Спаси мене, Боже!.."
    І зразу ж, немов би спокуса: "А ну його к чорту!.."

    ...Вдивляйся в люстро і думай, на кого ж ти схожий -
    Омега і Альфа... ...Omnia... ...Mecum... ...Porto...

    Кумпала Вір,
    10.09.2010р., м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (7)


  27. Валерій Хмельницький - [ 2010.09.07 09:52 ]
    Плебеї та аристократи
    Народ - плебей у тих аристократів, які живуть для власної душі.
    А вас народ читає, любі браття? Лиш чесно - так? Ну, хоч би не брешіть!
    Сине́кдохи, ана́пести, октави, верлібри, тріолети, да́ктиль, ямб -
    Ви у вікно погляньте для забави. Та не лякайтесь. Гляньте, хто це там.

    А там раби вертаються з роботи - у мозолях їх руки, сум в очах -
    Вони пригноблені, замучені, в турботах - їх зовсім не цікавлять ваші "ох" і "ах".
    Вони не їздять в Західну Європу і не літають навіть в Таїланд -
    Вони на дачу їздять у суботу, аби було щось їсти на столах.

    Їх не цікавлять книги у книгарні, бо одежину дітям тре' cкоріш,
    Їм краще знижки в магазинах гарні, щоб зекономити таки не зайвий гріш.
    А ви би що придбали на вечерю, якщо давно зарплату не дають -
    Бо що голодному ті ямби і хореї, як і поезій ваших вища суть?..

    Простіші будьте - й вас народ полюбить. Про вічність марите? Повірте, це дарма,
    Бо, окрім віршів, треба мати в грудях ще й серце, що любов'ю обійма.
    А ви загрузли в чварах, у болоті, у копирсанні власної душі -
    А той народ, що ходить на роботу, він вас цікавить? Чесно? Не грішіть.


    04.09.2010


    Рейтинги: Народний 5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (50)


  28. Рудокоса Схимниця - [ 2010.09.06 02:20 ]
    ОПІВНІЧНЕ
    Шоколадна інфанта волосся чорно-густих не-пісень
    Вербувала у риму. Ступаючи дивно і м’яко,
    Прикривала на денці зіниць опуклий гріх на щодень,
    Упивалась за край опівнічним афродизіаком.

    Чорнокнижниця! Кішка пречорна, гідна любові людей...
    Про прийдешні молитви мовчи. Розумієш – так треба.
    Ти розчісуй волосся, допоки стане зовсім руде
    Або доки тебе вичаровує зоряне небо.

    Ворожити не треба. Драконом стихла ріка біля ніг
    І цілує ласкаво оголене втомою тіло.
    Шоколадна інфанта збирала в кошик лапатий сніг,
    Вишиваючи щось самоцвітне уміло і біло.

    06.09.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (15)


  29. Андрій Яремко - [ 2010.08.26 00:22 ]
    Ігорю
    Вважаю, він чимало нам зробив
    Для волі у особі дисидента.
    Пером озброївшись у війни він ходив
    І не боявся різних президентів.

    Він правду у неволі говорив,
    Страждав за незалежність України,
    До берега належного доплив,
    Щоб показати нам прекрасну Батьківщину.
    25.08.2010 року Львів


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Валерій Хмельницький - [ 2010.08.25 15:49 ]
    All rigth
    Сьогодні я пишу дурню́ - про те, що небо синє-синє,
    Що вранці я радію дню й зі мною рада Батьківщина,
    Ще спека літня не мина, а скоро осінь знов настане,
    Що на полях - озимина, на Окружній - стоять путани,
    Що в листопаді лист паде, мете у січні сніг лапатий,
    Мороз у лютому іде: "Ану, мерщій-но всі до хати!",
    А я в теплі - знов про любов, таку всесильну і гарячу,
    До неї риму ставлю - "кров" (а що, буває ще інакша?).
    Про секс ви любите? Авжеж! Я розповім про все одразу:
    Як розшукати точку "G" і як скорочуються м'язи,
    Як з хіттю тіло все дрижить, як піт по тілу проступає...
    Вона на ліжку як лежить і він її як роздягає...
    Чи є прихований тут зміст? Навіщо цю пишу муру я?
    Бо ж маю я до віршів хист - про все на світі заримую!
    Опублікую згодом те - і не пектиму зовсім раків,
    Що рими тут невдалі вкрай і ритм гуляє, як собака...
    У вірші в мене все - "All rigth!" Ідіть ви, критики, до сраки!


    25.08.2010


    Рейтинги: Народний 5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (16)


  31. Оксана Мазур - [ 2010.08.21 01:54 ]
    ДОНЯ
    Русяве пташатко вгніздилося в серці,
    Таке безпорадне й задиристе – ось!
    Ті вушка солодкі,
    Очиська – як Всесвіт,
    І я розгубилась… Це ж Щастя збулось!

    На ровері в’їхало так галасливо,
    Розсипало барбі десятків зо три…
    Колінка побиті,
    А руці – то крила,
    В долоньці камінчик: «Для тебе! Бери!»

    Русяве дівчатко медово-перчене,
    Принцеса Чомучок, замріяна в світ,
    «НЕХОЧУНЕБУДУ!!!» –
    Красунька нечемна…
    Повір, окрилятиму сни твоїх літ!

    В сім рочків з богами Олімпу й ВирАю
    Знайома. На «ти». Хто не вірить – дарма!
    Ото бровенятко…
    І пупчик… Не знаю,
    Як жила до тебе? Рідненька моя!

    21.08.10


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.58) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (16)


  32. Валерій Голуб - [ 2010.08.19 14:28 ]
    ПРО ШПИОНОВ (весело).

    Джерри
    В апартаментах ЦРУ подписан был декрет
    О том, чтоб выведать секрет украинских ракет.
    Уже готовился агент: негр, Джерри Мак Огон –
    Учил украинский язык, пил только самогон…

    В кармане спрятан пистолет и длинные ножи,
    Три пачки баксов, чтоб купить секреты, чертежи.
    Над сельской местностью рывком открыл он парашют
    И в огороде чьем-то сел через пяток минут.

    Галя
    Такой девчонки, как она, наверно больше нет:
    Стройна, красива и свежа как утренний рассвет.
    В свои семнадцать каждый день она ждала чудес,
    И, как ведется, жениха просила у небес.

    - Великий Боже! Дай же днесь мне принца поскорей.
    Чтобы он был красивый весь, и голубых кровей.
    Чтоб… синеглазеньким он был… пшеничные усы.
    И чтоб одну меня любил! Дай Господи, еси.

    Вдруг страшный грохот за окном. Кудахтанье курей…
    Подкрасив губки, Галя вмиг явилась из дверей.

    Встреча
    И что ж увидели ее прекрасные глаза?
    (Кто знает Галю, подтвердит – сейчас грядет гроза!)
    Курятник сломан, куры врозь, и яйца там и тут,
    А в грядках прячет парашют какой-то шалапут.

    - Куди ж ти вперся, паразіт, немов свиня в барліг?
    А щоб ти як Бровко вночі світ за очі забіг!
    Ах ти опудало сліпе, товчешся, як ведмідь.
    Ось як візьму я кочергу, уставлю клепку вмить!

    Потолочив мені грядки, і затоптав піон.
    Небритий, чорний, як смола, до того ще й шпіон!

    Нутром предчувствуя провал, сэр Джерри прохрипел:
    - Сержант Петренко… із ГАІ… прибув на ДТП…
    И ближе, ближе подходил, чтобы накоротке
    Бегом свидетеля убрать приемом каратэ.

    Глаза их встретились… они застыли чуть дыша,
    Услышав, как небесный гимн душе поет душа.
    И стала лишней в этот миг вуаль банальних слов,
    Все потому, что в их сердца пришла она – любовь!

    Пять лет спустя
    Вот это дом! Хай-тек, модерн, ротонда и портал!
    (Хоть раз вложило ЦРУ к добру свой капитал!)
    И Галя, солнышка ясней, выходит со двора.
    Встречает мужа из полей, а с нею детвора:

    Мария, Мэри, Джон, Иван, и Сэм, и наш Семен-
    (Кто скажет, сколько вместе их – крутой знаток имен.)
    Кругом веселый тарарам, и слышится опять:
    -Сьогодні тато буде нас на тлактолі катать!

    Теперь он в паспорте не сэр, не Джерри Мак Огон,
    А український хлібороб Гаврило Макогон.
    И от возмездья ЦРУ он скрыт не второпях –
    Пускай попробуют найти в украинских степях!





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  33. Віктор Цимбалюк - [ 2010.08.17 15:25 ]
    Один з нас
    ...Він жив так, ніби Звір, він хотів "володіти" і "мати":
    Кабінетний престиж, купа грошей і безліч жінок...
    І, здавалось, ніщо не могло його переламати -
    Ні неправедний бій, ні дармове застільне вино...

    ...Але ні, все ж було... Щось таке, непомітне, як миша...
    Що згризало його, коли він залишався один...
    І тоді у душі, десь глибоко, стискалася тиша,
    Бо Душа все ж була, все ж надіялась, як не крути...

    ...Але він не здавався, вставав, і, голившись поспішно,
    Бив копитами грунт, ніби вперше загнузданий кінь...
    І одна лиш Вона, та, якій було зовсім не смішно,
    Огортала його, ніби Ангел, в невидиму тінь...

    ...Так минали роки, він знаходив, і знайдене тратив,
    У "стараннях" своїх непомітно дійшовши межі...
    Ублажаючи тіло, відтак Душу мало не втратив,
    І настав Судний День, у якому схрестились ножі...

    ...І була то не битва, не герць, і була то не січа!..
    Він себе молотив і живого, навспак вивертав...
    І уперше тоді усміхнулась впокоєна Вічність:
    "Ось іще один з нас, що Дорогу додому питав..."

    ...І череп'ям пустим розлетілись розірвані пута,
    І коліно його дотяглось до сирої землі ...
    І уперше в житті захотілось не "мати", а "бути",
    І, зіллявшись з промінням, зійти у безмежній імлі...

    ...Взявши в руки перо, він писав: і було йому сорок...
    Навкруги, ніби корба, гудів заклопотаний світ...
    А віршована в'язь все петляла, долаючи морок,
    Обвиваючи Дуб, під яким задрімав неофіт...

    ...Він тепер віщий волхв, він вже знає, до чого тут "фіта"...
    У молитвах його до Всевишнього Рода Любов...
    А над Храмом святим знову Сонце усміхнене світить,
    Лиш Вона знов, як тінь, бо тепер він живе, так, як Бог...

    Кумпала Вір, 17.08.2010 року,
    м. Хмельницький



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Коментарі: (18)


  34. Олександр Заруба - [ 2010.08.05 19:08 ]
    На зміну портретів
    Нам знову треба двадцять п’ять портретів,
    Нових богів приймає Монпарнас.
    А піраміда із столів і табуретів
    Й висока стеля знов чекають нас.

    Не нагаями, але лиш варкалось,
    Міняти лики гонить помело.
    А що, скажіть, глобально помінялось
    З часів генсеків і політбюро?

    Геронтократів на олігархію
    Змінили, чи зламали лід?
    Чи буде знову чавить на олію
    Людей при будівництві пірамід?

    Партбонзи й боси з генералітету
    Втикати будуть, їм воно не лінь,
    Потребу мати двадцять п’ять портретів
    У голови майбутніх поколінь.

    І будуть знов маячить на екрані
    Із центру, зліва й з правої руки
    Політики й астрологи мунданні*,
    Прем’єр-міністри й інші мудаки.

    Молитись буду на вершині табурету
    Як інші – з міста, СМТ й села,
    Щоби від того мелькання портретів
    Не підломились ніжки у стола.

    Щоб не вернулось рабство та Руїна,
    Міцніло в дусі Воїнство Святе,
    Щоб «ще не вмерла наша Україна»
    Співали ми і вірили у те.

    22.03.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  35. Оксана Мазур - [ 2010.08.05 17:04 ]
    А ДЕСЬ ОТАКА ))))
    Саламандрою звиватися в огні,
    Блискавицею сліпити в вишині, –
    Все це долею призначено мені –
    Навідмаш роздвоєній Оксані.
    Знаю добре свого двійника:
    Ідолопоклонниця, язичниця.
    Інша – кисть руки гнучка, тонка
    І очей прозориста самітниця.
    Любиш першу – то до крові, до вогню,
    Як цілує – то смертельний трунок!
    Херувими вибирають лиш рівню:
    Дотик крил голубки – поцілунок…
    Спис, перо, вино і божевілля.
    І очей наївна голубінь.
    Ніжність – приворотне моє зілля,
    Ум і серце – дальня далечінь.
    Ради іншого в огонь піду і воду,
    Ради себе страшно: обпечусь…
    Ще боюсь поганої погоди,
    А от ночі й чорта не боюсь!
    Як такою жити? Карти брешуть.
    Полюсність духовна і в яву.
    Руки коси довго-русі чешуть,
    Люблю чи ненавиджу – живу!
    Саламандрою згорнутись у вогні,
    Зіркою пройти у вишині
    Чи зів’янути ромашкою у сні –
    Непомирено роздвоєній мені?

    серпень 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (8)


  36. Наталія Крісман - [ 2010.08.04 10:44 ]
    Оксані Мазур
    Каралася і мучилась вона,
    Подерті мрії боляче пекли.
    І гупало у скронях їй - "коли
    Настане довгождана ця весна?"...

    Навідмаш небо било всі віки?
    Тебе затаврували за любов?
    Та ще ніхто недолі не зборов,
    Як не простяг до щастя сам руки!

    Та хто сказав - негідна ти єси?
    В тобі - безмежжя світла і тепла!
    Лиш той, хто спопеляє все до тла,
    Сам не збагне одвічної краси.

    То ж вирвися з полону у нещасть,
    Спіраль недолі врешті розірви,
    Відкрий любові серце і живи -
    За всі терпіння Бог тобі воздасть!
    4.07.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  37. Галантний Маньєрист - [ 2010.08.03 21:12 ]
    Чаклунці
    Ти учора гадала мені - на денці очей відьмацьких.
    І гадала тому, хто губив, як і ти, - усе!
    Невтамована Весно із мрій - запальних, юнацьких,
    ти мовчала, та мовило зору твого глясе.

    А затим - дві дуелі поспіль, і рани від рук ревнивців!
    Чорноброва, покайся, чи хоч усміхни лице!
    Що ти бачила вчора - журу чи мої гостинці?
    Ти аж надто п'янка - чи забути мені і це?!

    А у погляді зваба, і гнів, і зверхня, о та ж, насмішка!
    Руки в боки, за спиною лук - підійди, візьми!
    І узяв би - у шинку нічнім перебравши лишку,
    стрівши день, хай і з лезом у серці - зате грудьми!

    І, напевно, якби жалкував, то тільки за тим, що знову
    не обійняти тебе, із рідних не спити губ
    ту високу самотність, до відчаю чорноброву, -
    як і рідній землі, якій не вицвісти од погуб.


    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (20)


  38. Ігор Рубцов - [ 2010.07.28 09:49 ]
    Я налаштований почути
    Чи досягну вершин таких,
    Щоби дослухавшись, почути
    Слова, що світ перевернути
    Могли б у виразах простих?

    Під впливом Божим потечуть
    Рядки невимушених речень.
    Корисні будуть і доречні
    Для всіх вони. Та як почуть?

    Чому щодня із уст людських
    Лунають скрізь слова безпутні?
    В них істина і сенс відсутні,
    Та ми повторюємо їх.

    То як дістатися мети -
    Начутись ангельської мови?
    І долучити до розмови
    Усіх, хто хоче простоти.

    7 липня 2007 року


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  39. Валерій Хмельницький - [ 2010.07.28 08:07 ]
    Boyfriend
    - На яхті була із boyfriend-ом учора
    Удень засмагала в bikini - а ніч!
    Яка в нас була романтична вечеря -
    Лиш зорі і місяць! І ми - віч-у-віч.

    - З boyfriend-ом? Чиїм? Бо у твого, Лауро,
    Немає ні яхти, ні навіть „Porsche”?..
    - З твоїм, Маргарито. Здається, Раулем?
    Мене запросив він з собою...
    - Невже?

    І ти не злякалась морської хвороби -
    Тобі ж так погано у морі?
    - Та ні,
    Яхтсмен він досвідчений. Все було добре -
    Уранці відважно освідчивсь мені...


    28.07.2010


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (6)


  40. Валерій Хмельницький - [ 2010.07.27 09:21 ]
    James Bond
    Я не потраплю «під ковпак у Мюллера»,
    Під пильне око агентури КДБ,
    Бо поміняю вчасно всі паролі і
    Під захист кинусь СІА і АНБ.

    Як Пан Ніхто, James Bond (не Mata Hari),
    Штандартенфюрер Штірліц і т. д.,
    Я із красунею працюю завжди в парі
    І одночасно всюди і ніде.

    Мандрую часто по країнах різних,
    Де lady й miss чарую заодно
    Сталевим торсом й біцепсом залізним,
    Як Schwarzenegger й Jean-Paul Belmondo.

    На Амазонці хижаків полюю,
    А на сафарі в Африці - гієн...
    Мені співають хором "Алілуйя!",
    У мене досить доларів і йєн.

    Шпигун-розвідник чи коханець-мачо -
    Я носа контррозвідникам утру,
    А ворогам - і кулею віддячу
    Або влаштую хитромудру гру.

    І подолати жодний не у силі,
    Бо із усього вихід я знайду:
    Зіграю з ним в шахи дуже мило -
    І перетворю гру у чехарду.

    Укорочу я недругові крила,
    На підступи достойно відповім,
    І якби явки всі мої "накрили",
    Я - на Гаваях. Я - агент "07".


    27.07.2010


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (9)


  41. Ігор Рубцов - [ 2010.07.27 09:35 ]
    Забудько
    Як думок політ втрачати гірко!
    Вже баняк дірявий і не варить.
    Я писав би в пам"ять під копірку
    Нариси, вірші і мемуари.

    Все незанотоване крізь дірку
    Радо поспішає розсіваться.
    Не запишеш - вилетить в кватирку
    Майже вся ота невтомна праця.

    Стільки дум корисних і глибоких,
    Спогадів віддалені вершини:
    Як дітей своїх блакитнооких
    Виплекав на радість батьківщині.

    Як лани колишуться хвилясті,
    Як сумує сонях пелехатий.
    Спробував у пам"яті відкласти,
    Та забув, що я забудькуватий.

    30 жовтня 2008 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  42. Віктор Цимбалюк - [ 2010.07.22 14:23 ]
    Я - несмачний
    ...Я - несмачний, бо часом можу про Христа...
    Я - несмачний, бо часом можу про Дажбога...
    Про половецький степ, про Запороги,
    Про вкриті золотом Батиєві міста...

    ...Я - несмачний, бо я шукаю побратимів,
    Які в душі плекають волю, так, як я...
    Яка ж вона на смак, душа моя?...
    Обкурена терпким опойним димом...

    ...Горить вогонь, бурлить в ріці вода,
    А свідки на вівтар все лізуть, лізуть...
    "Йому Харон не відкривав шенгенську візу..."
    "Хахол!.." "Москаль!.." "А скільки в ньому від жида?!.."

    ...Чи я - лечу?... Чи я - стою на місці?...
    Чи я - тоді, чи може, тут - тепер?...
    А раптом я - давним-давно помер!?...
    "Бардо-Тодол" - невідворотні вісті...

    ...Одначе, ні... Живий... Болить душа,
    Понад Голгофою разом з Христом конає...
    "Перуне, видибай!" - в Дніпрі лунає,
    У тілі ... Будди, затремтівши, як лоша...

    ...О, я ще ж не сказав про Магомета,
    Варуну, Індру, Зевсів грім гучний...
    Але, не буду - ні, бо - не смачний...
    - Подайте безпритульному монету...

    Кумпала Вір, 22.07.2010 року,
    м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  43. Віктор Цимбалюк - [ 2010.07.20 16:01 ]
    Цяцька
    ...Мій хороший, я тупо втомився, і це вже не жарти...
    А причина - одна, що здавила мене, мов змія...
    Розіп'ята в мені, прямо в серці душі - меншовартість...
    Отака-от дилема: моя меншовартість і я...

    ...А навколо - туман, а у мене - бажання: проснутись...
    А навколо туман, а у мене - жадоба: знайти...
    А навколо туман, а у мене - мета: повернутись..
    А навколо туман, а у мене - стремління: дійти...

    ...Я німий українець, зацькована вовком овечка...
    Скільки раз я вже чув, що насправді мене тут нема...
    На мені чи то рок, чи то хрест, чи іржава вуздечка...
    Рідна батьківська хата, холодна, немов би тюрма...

    ...І одні мені кажуть, чувак, придивися, ти ж арій...
    От, читай: "Мага Віра", Учитель Силенко, Дажбог...
    А від інших я чую про друге пришестя і кару,
    Про Христове розп'яття, про те, що у Біблії Бог...

    ...І одне розумію, одне: справжню Істину - скрито...
    Десь іще з тих часів, коли був розіп'ятий князь Бус...
    А між ряс і релігій зневірену Віру зарито,
    У якій - Україна, в якій - розпорошена Русь...

    ...І тому я - шукаю, шукаючи Віру і Бога,
    І здається, розгадка загадки моєї проста:
    Бог - він трошечки вище чуприни кумира Дажбога,
    Бог - він трошечки вище підніжжя Голгофи Христа...

    ...Залишилось одне, мій хороший, одне - вишиванка....
    Ніби рясу її, на свою меншовартість вдягну,
    І піду опущу бюлетень свій в запльовану банку,
    Промовчу, вже укотре, і вкотре вже шию зігну...

    ...Ну, а потім зберусь і поїду у Перм чи в Саратов...
    Навздогін полетять заклинання, мана, матюки,
    Але я заховаюсь за зад свого старшого брата:
    За "Спасіба, хахльонак!", за милість, за чарку з руки...

    Кумпала Вір, 20.07.2010 року,
    м. Хмельницький



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (11)


  44. Віктор Цимбалюк - [ 2010.07.17 13:14 ]
    Путін
    ...Повідай мені, о вожде снігів косооких,
    Куди ти ведеш розхристану, босу Росію?...
    Оглянься назад - мете, доки кинути оком...
    "Дороги і дурні" і ти, як блаженний месія...

    ...В світлиці твоїй - орел-триколор двохголовий...
    У жестах твоїх - татарських баскаків пихатість...
    А в сінях твоїх - дим і сморід, сивуха й полова...
    І протягів пляс під гармонь у нетопленій хаті...

    ...І ніби ми всі з діда-прадіда браття-слов'яни...
    Та як же ти любиш збрехати, хто хліб цей посіяв...
    Захрип соловей з балалайкою, голий і п`яний...
    Але пам'ятай, Україна - "уви", не Росія...

    ...Було тут багато чужих, косооких вождів...
    Гуляв польський гонор, великонімецька вівчарка...
    Однак тут немає таких, як в Москві, холодів,
    І хочеться вірити: тут, хоч на грам менша чарка...

    ...Ростуть покоління, і знаєш, земляче, я вірю,
    Що хтось з них відкриє зачинену браму в Європу...
    А ти - на розпутті, у крові, так схожий на звіра,
    Стоїш і гикаєш і "красненькім" сніг білий кропиш...

    ...Він тішить тебе, твій новий, в шубу ряджений вождь...
    Стібає коней, що вгрузають в багно, на розпутті...
    Новітня матрьошка, ведмідь, імператор, ну, що ж...
    Великий... Маленький... І все ж, косо зроблений Путін...

    Кумпала Вір, м. Хмельницький
    30-31.01.2008 року


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (5)


  45. Віктор Цимбалюк - [ 2010.07.15 16:08 ]
    За яйця
    ...Є декілька вивчених способів
    Прийти на Зорі у цей світ...
    Наприклад, зачавшись в утробі,
    Наприклад, зернинкою з квіт...
    Наприклад, із Божого промислу,
    Наприклад, з живого яйця...
    Про яйця тепер поговоримо...
    "За яйця" історія ця...

    ...Яєчню смажити ми любимо усі...
    Це блюдо, як то кажуть - холостяцьке...
    Об край пательні тим яйцем прикластись хвацько,
    і за хвилину блюдо це - у всій красі...

    ...Коли є час, додати трохи сала,
    Цибульки, помидорок, шкварочок...
    Олійки, сольки, перчику стручок,
    Зеленої петрушки патичок,
    І - "Ще не вмерли", так, як класики писали...

    ...Однак останнім часом модно готувати,
    На фоні запліснілих синіх стін...
    Або, убравшись в позолочену краватку,
    На фоні баби у очіпчику простім...

    ...Обов'язково під прицілом телекамер,
    Під канонади пропіарених ідей...
    Наприклад: "Україна - для людей!"
    (Для тих, що знають, як вправлятись із замками)...

    ...Якщо тебе взяти за яйця,
    Який би не був ти крутий,
    Згадаєш: невдячних данайців,
    Трухляві дніпровські мости...

    ...Сонети брехливих поетів,
    Продажних політиків зло...
    Правдивий "товаріщ Суетін"
    Підшиє усе твоє тло -

    ...За яйця! Які там міньєти?!...
    За яйця! Який там оргазм?!..
    - Лижи!...
    "Прежидентом штаєте,
    За яйця лошкочучи нас..."

    ...Голлівудський сюжет, театрально-картинне падіння...
    Президенту - нелегко... Товчуть, то вінком, то яйцем...
    Але він - отвічає! Він буде нам справжнім взірцем...
    Всім, хто так переймався його Х-подібною тінню...

    ...Буковель, Буковина (чи Бебель?), Австралія, Боснія,
    Геноцид, генофонд, всеукрАїнський чехо-поет...
    І такий, вже забутий, здавалося б, культ-силует -
    "Я тобі поясню..." Тут і Анна Ахметова млосніє...

    ...Онуку Богдана Сташинського видівся сон:
    Він смажив яєчню, нехитре, здавалося б, діло...
    Співав Пол Маккартні, звучало, немов би шансон...
    Степан - все не падав... Яйце із юрби - не летіло...

    Кумпала Вір, 15.07.2010 року,
    м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (7)


  46. Валерій Хмельницький - [ 2010.07.09 10:15 ]
    Люди i людиська
    Є люди, є людці, а є людиська -
    Ти до останніх не підходь і близько:
    У них душа бридка, скарлю́чена і ни́зька.

    Нервово палить біс на стороні,
    Доки людиська доживають ниці дні.


    16.06.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (16)


  47. Наталія Крісман - [ 2010.06.25 08:39 ]
    КРИК ДУШІ
    Які ж дволикі люди в цьому світі!
    Ніяк до них не звикну, хоч умри.
    Ще вчора дарували мені квіти,
    А нині – мов розлючені вітри
    Шматують мене словом знавіснілим,
    Прокляття сиплять в спину і до віч.
    Чому ж так лють їм очі заступила?
    Чому в їх душах темна-темна ніч?

    Та я мовчу, звикаючи до болю,
    До лицемірства, зради і зловтіх…
    Я лиш душі ніколи не дозволю
    Хоча б на мить вподібнитись до них!
    грудень 2009р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (8)


  48. Віктор Цимбалюк - [ 2010.06.21 17:09 ]
    Поцілований Богом
    ...Я не був на війні,
    Не ходив на Майдан,
    Я не вчився за гратами жити...
    Та у мене є твій пересохлий Йордан
    І твоє, ще не скошене жито...

    ...Незголошений бій,
    Не чужі вороги,
    Ніби рана, роз'ятрена Віра...
    І мозаїка мрій,
    І на скронях, сніги,
    І на серці, як хрест, Доля-Ліра...

    ...Є такі, що крадуть,
    Є такі, що кричать,
    Є такі, що ярмо мовчки тягнуть...
    Але є і такі, над якими печать,
    Золотого Дажбожого Агні...

    ...Смерть біжить за життям,
    Не дрімає ловець,
    І не мед для паяца Дорога...
    Та по жанру Буття,
    На дванадцять овець,
    Є один - поцілований Богом...

    Кумпала Вір,
    21.06.2010 року, м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (7)


  49. Юрій Лазірко - [ 2010.06.16 18:08 ]
    У кожного своє Різдво
    (благаю зупинитись і задуматись)

    Ій би не дав п`ятнадцять літ.
    Марія доносила плід,
    І від людей сльозу тамує.
    Напівпритомна, півжива
    Коштовний термін дожива,
    Своє утробне алілуя.
    А Богу видно,
    Він се чує.
    А-лі-луя.
    А-лі-луя.
    А-лі-лу-я.

    В норі готельній, номер "Три"
    Вольфрамну свічку запали,
    Нехай вона з нутра струмує.
    Зашморгуй тремоло вікон,
    Крий матом право і закон,
    Витримуй ноту алілуя.
    А Богу видно,
    Він се чує.
    А-лі-луя.
    А-лі-луя.
    А-лі-лу-я.

    Торкнулись ніби олівця,
    Густіють контури лиця
    І спазми біль з тебе малюють.
    І рай відчинено немов,
    І крик, і рідна й тепла кров
    Вмивають небо, алілуя.
    А Богу видно,
    Він се чує.
    А-лі-луя.
    А-лі-луя.
    А-лі-лу-я.

    У серці пусто, ніби шов
    Як розійшовся, біг, не йшов
    Аби не сходитися всує.
    Там за вікном кипить смола,
    А тут бракує не тепла.
    Хто вмиє тіло, поцілує?
    А Богу видно,
    Він се чує.
    А-лі-луя.
    А-лі-луя.
    А-лі-лу-я.

    Язик не повернувся – ключ,
    оповила нашвидкуруч.
    У смітнику хай заночує.
    Несла і рвався целофан,
    неначе голос цим словам.
    Читайся, дихай, алілуя.
    А Богу видно,
    Він се чує.
    А-лі-луя.
    А-лі-луя.
    А-лі-лу-я.

    Колиску з пластики уздрій,
    Он три щурі, як три царі,
    Дорогу, де маля, шикують.
    А замість янголів і труб
    Лягає сніг і тиша з губ.
    Різдво пронизливо віншує.
    А Богу видно,
    Він се чує.
    А-лі-луя.
    А-лі-луя.
    А-лі-лу-я.

    16 Червня 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (10)


  50. Валерій Хмельницький - [ 2010.06.16 14:09 ]
    Вовк i Моська (байка)
    Забігла Моська в темний ліс
    Із дому по дорозі,
    А там у затінку приліг
    Вовк ситий у знемозі.

    Дурненькій швидше б утекти
    Від хижака чим далі -
    Та, мов наївшись блекоти,
    Тут Моська загарчала:

    - Гей, сіроманцю, не лежи,
    Анумо, швидше звідси!
    Хіба не знаєш, чий це ліс?
    Моє тут завше місце!

    Який ти вовк?.. Старезний пес -
    Облізлий, шолудивий...
    Ач, посиві́в і схуд увесь,
    І зовсім запаршивів!

    Тут вовк прокинувся.. Лежить,
    На Моську глипа люто,
    Зненацька кинувся – й умить
    Роздер нахабу кляту.

    Щоб не пропасти ні за гріш,
    Зустрівши сіроманця,
    Якщо ти Моська – чим скоріш
    Втікай аж за край сонця.

    І без потреби не гарчи
    Із вовком на побачках:
    Бо вовк - це вовк, хоч і старий.
    А ти - дурна собачка.


    11.06.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   10   11   12   13   14   15   16