ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Деркач
2024.03.29 11:26
А таки... буває де-не-де,
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.

***
А злодієві інше не дано

Світлана Пирогова
2024.03.29 10:06
Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.

Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві

Микола Соболь
2024.03.29 07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.

Віктор Кучерук
2024.03.29 05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.

Артур Курдіновський
2024.03.29 01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".

Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.

У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:12
У густому лісі стоїть непорушна гора,
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:11
Запах ароматний паски,
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня

Віряни несуть до церкви

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:09
Борітеся — поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая!
Борітеся — так! Не думайте про смерть,
горіть в огні єдиного бажання.
За вільну Україну.
Боріться - поборете! Ворог відступить і більше не ходитимуть ноги ворога по на

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:08
Вночі місто моє порожнє
У крізь відображення бачу міріади зірок – вечірнє місто.
Жінка – вітер
по місту мчить.
Не зупиниться жінка – птах.
Жінка - буря над світом майорить у темряві.
А ночами грає вона - просто буря,
вічно одна

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:07
Квітка кохання розквітла в мені і в тобі
Огорнувши нас неймовірним кохання
І зв'язала нас міцно червоною ниткою навіки,
Так нас з'єднали самими небесами,
То квітка кохання пророкувала наше щастя

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:06
Я і ти - фундамент світобудови.
Ти дав мені свої Ангельські крила
Я віддала тобі свої Ангельські крила
І ми піднялися вгору, до неба, до зірок…
Щоб ми могли окунутися в безодню космічних почуттів
І ці космічні почуття живуть в Міріади зірок,
Де нам

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:05
Я ніколи не звикну,
Я не вмію до заяложеного слова звикнути.
Бо ці заяложені слова, що живуть у тому роті.
До гарного слова нам треба звикати,
Щоб мова була як дзвінке джерело,
Як кажуть: «подумай сім раз, перед тим, як сказати»,
Щоб гарні слова тв

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:04
Ми незалежні,
як птахи - самовільно літаємо в небі,
ризикуючи впасти і розбитися
Ми вільно пархаємо в небі
без кайданів ніхто надіти не зможе…

Ми незалежні,
як коти - свавільно гуляємо самі по собі…

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:03
Я - Північ, бо тіло моє - Земля,
Мій Спасителю, я - ілюзорна Земля,
Я молюся духу Земля,
бо де я не була, не забуваю благословенну Землю,
яка кружляє у космічнім вальсі…
Вітри Галактик - вічні скрипалі.
Гармонія крізь тугу дисонансів
проносить ритм

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:01
Останній день перед Різдвом
і добрі і злі духи блукають по світу, що пройшов.
Наступила новорічну ніч, дивна тиша,
зорі в небі запалали у різдвяну ніч.
Цієї ночі засяяло небесне світло.
Ангели вітають весь світ
Христос народився в цю мить.
Раптом н

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:00
В душі моїй вирує полум'я,
Там нескінченна боротьба.
У мене одні згоряють страхи,
Інші мучають мене.

Бо я не боюсь втратити
Я боюсь залишитися сама.
Я не боюсь темряви -

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:57
У будинку жахів гуляли ночами
Літаючі привиди
Всіх лякали хто заходив
Або жив в будинку жахів
Від переляку всі тікали
Залишаючи будинок
І ніколи не повертались

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:55
Не клич мене
Я і так сама прийду
Не жени мене
Я сама піду,
Лише стверджую…
я немов привид, немов тінь, яку не видно,
Блукаючи в темряві
і ти мені скажеш іди впекло

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:54
Настала пізня пора
Все заснуло, тільки
Наша тінь
Танцювала на стіні
При палаючої свічки
І ось настав ранок
Свічка догоріла,
Тільки наша тінь залишила

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:52
Подивися як гарно
На місто опустилося
Синє небо з зірками
Нам зірки посміхалися
І ми гуляли нічним містом…
Є лише синє небо
Та дихання Всесвіту
І ми залишилися удвох по

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:36
Я не та, і ти інший
між нами промайнула
тінь забутого кохання.
Роки марного чекання
Залишили в серці рани.

У неба попрошу я
Про щастя, про порятунок,

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:31
Я йду в напівтемрява
Дивлюсь тихенько тінь
Крадеться моя за мною
Куди я вступлю,
Туди вона
Я все намагаюся відвернутися,
Але мені нікуди не подітися від неї
Вона зі мною

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:26
Новорічна ніч настала
Все стихло, тільки за вікном
Завірюха ожива
Все мела замітала свої сліди залишені за собою
Ми шлях вели.
Раптом виє - завиває снігом завірюха
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Василь Марківський
2024.03.26

Вадим Водичка
2024.03.26

Лава Вулкана
2024.03.20

Надія Богодар
2024.03.18

перо Христя Чорне
2024.03.15

Володимир Назарук Одеса
2024.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Вероніка Золотоверха - [ 2010.06.18 15:12 ]
    Він
    Це тіло... очі.. рай кульбітом!
    Той дах, те сонце - п'яні літом;
    Сплелись, злетіли - дихай, дихай!
    Гарячі, дикі - втіха сміхом!

    Шалені сповнені бажання,
    Зорію сповнена коханням.
    Ти мій - наркотик нелегальний,
    Ти - мій, акордами фатальний.

    Звучанням голосу і... шкіри,
    Дихання сповнене ефіром,
    Солодкий дотик, танцю кроки -
    "Не бійся! Я з тобою!"...поки.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.34) | "Майстерень" 5.38 (5.34)
    Коментарі: (6)


  2. Оксана Базарник - [ 2010.06.09 14:45 ]
    Диявольська пристрасть
    Сьогодні у сні ти явився мені.
    Такий прекрасний,милий і ніжний.
    Ти звабу приніс у білім вині
    І ніч дарував таку дивовижну...

    Ти пальцями пестив шию мою,
    Неначе клавіші фортепіано...
    Ласки такої незнали в раю
    І в пеклі такого до нині не знали

    Ти чорне мереживо з тіла зірвав...
    Гарясим воском уста обпаливши,
    Диявольську пристрасть мені дарував...
    Безумством шаленим мене наділивши...


    Та Богом прокляте твоє життя...
    Ти демон пекельний на зламаних крилах...
    Немає для нас обох майбуття...
    І разом ми будемо тільки у мріях....


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  3. Ігор Павлюк - [ 2010.06.06 11:38 ]
    Надвечір’я. Журний блиск вина.
    Надвечір’я.
    Журний блиск вина.
    Думка про красиву ніч з тобою...
    Миється вогнями далина.
    Ми ледь-ледь одягнені обоє.

    Хоче світ продовження буття,
    Хоче плоть, щоби душа згрішила.
    Чорнокрилі ангели летять
    Також в чому мати народила.

    Ось уже і зорі вдалині –
    Сяють, як медалі за труною.
    Руки в темноті шукають ніг...
    Так смичок ще тужить
    За струною.

    А кругом –
    Зелений біль весни,
    Блиск сумний ріки, що моря хоче.

    Відчуваю –
    Еротичні сни
    Наших предків
    Теж були пророчими...

    17 трав. 10.


    Рейтинги: Народний 0 (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (14)


  4. Олена Багрянцева - [ 2010.05.19 21:44 ]
    Якби ми опинилися вдвох...
    Якби ми опинилися вдвох
    У кімнаті з надійним замком,
    На шпалерах з квітучим бузком
    Наші тіні б до ранку тремтіли.

    Ми б пірнули в оранжевий смог
    Через сітку двозначних розмов.
    Крізь кватирку – у тишу дібров
    Разом з леготом ми б полетіли.

    Знявши одяг, як вату із хмар,
    Ми б кружляли в танку відверто.
    І писали дзвінкі лібрето
    Наші змучені в сальсі тіла.

    Якби ми опинились удвох…
    19.05.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  5. Юрій Лазірко - [ 2010.05.18 22:30 ]
    Ночная охота
    Стреляя глазами, попасть бы в улыбку,
    раздетую ветром с опавших ресниц.
    Казаться бестелым, песочным, чуть липким,
    снимать слежку глаз, выдумывать птиц.

    Вот птица садится – губная небрежность,
    словами запутаны крылья и цвет,
    плывет волосами, качается нежность,
    и, перья роняя, снесет нам рассвет.

    А ниже... нет ниже... черты предсказаний,
    где спят мотыльки у кувшинках идей,
    там птицы кружатся пока без названий,
    без права садиться на море страстей.

    А где "не достать", глубиною в три неба –
    парят те, что раем делиться не прочь.
    Стреляя глазами, попал в где-я-не-был.
    Спугнув мотыльков, окрыляется ночь.

    18 Мая 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (5)


  6. Таня Петик - [ 2010.05.16 15:00 ]
    Визначення любові
    Любов - важка, але не камінь,
    Гаряча, але не вогонь.
    Присутнє в ній важке зітхання.
    То як же визначиш : Любов?

    Це - слово чи лише погляд ніжний
    Коли не знаєш що й сказати.
    У голові думки змішались,
    Неначе й не твоїми стали...

    Проходиш мовчки.
    А серце від щастя
    Хоче кричати!
    Придумати вВизначень можна багато,
    Проте коли любиш... не варто!

    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  7. Софія Кримовська - [ 2010.05.13 20:11 ]
    Зорю засвітила пізню
    Зорю засвітила пізню,
    припала до вуст вустами.
    Словами розкажеш після
    як серце брело містами,

    мостами, уздовж парканів,
    де тліли листи і листя,
    де сонце в тумані п’яне,
    де ранили люди вістрям...

    То завтра, а зараз гою
    цілунками рани світу,
    медами течу, нугою,
    у кожній клітинці квітну...

    Горю у твоїх обіймах,
    здіймаюся димом, дибом
    до ранку, до неба піни
    ще я і не я вже ніби...

    І зорі гашу світанком,
    на груди складаю пір’я...
    Твій ангел, твій гріх і бранка,
    волхвиня, богиня, мрія...
    13.05.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (19)


  8. Софія Кримовська - [ 2010.04.27 13:03 ]
    ***
    тисячу "так" у такт
    тінню торкаю тінь
    стану терпка на смак
    у сердоліку стін

    спінить світанок світ
    сиві тумани снів
    зійду росою з віт
    стануся першим "ні"

    висію споришем
    стежку свою у ніч
    схлипну у тишу ще
    та не торкнуся свіч

    сонце стече за ліс
    світло піском у час
    стрінуться мов колись
    тіні солодких нас

    тільки не буде "так"
    навіть не буде "ні"
    прийду не я
    а та
    що затуляє сни


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (14)


  9. Артем Демчук - [ 2010.04.25 07:22 ]
    Сонет № 1.0
    То стиглий виноград перран,
    що струменить нектар бажання.
    То безсумнівне поєднання
    жагучих слів та теплих ран.

    То електричний струм очиць.
    Ковток, посуха, вітер, мури.
    Актор театру та халтури,
    мов ідіот серед блудниць.

    І діва м’якне та плеве,
    мов те желе пашить мінливо.
    Засліплення, жадання, слина

    і млосне тіло, мов філе.
    Сукенка хвилею грайливо
    хтиво шепоче: - На коліна!


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  10. Кобринюк Ірина Айлен - [ 2010.04.19 00:28 ]
    Інтимне
    Я хочу червоною бути,
    Червоною бути як кров,
    Й рікою по венам текти,
    Нести із собою любов.

    Любов'ю гарячою бути,
    До серця твого пульсувати,
    Щоб в там почуття розбудити,
    І кисень із нього забрати.

    Я хочу, щоб ти задихався
    Від пристрасті в тілі й бажання.
    Я хочу щоб ти не злякався
    Мого до тебе кохання.

    Я квіткою стану твоєю,
    Щоб мною ти милувався.
    Я зіркою стану твоєю,
    Щоб крім тебе ніхто не дістався.

    А ти, супутнику мій,
    Будеш завжди поряд зі мною.
    І ми по сходинках мрій
    Полетимо до раю з тобою....


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  11. Софія Кримовська - [ 2010.04.17 22:18 ]
    Доти
    Тоне в тумані спокій,
    тане в тумані тінь.
    Я ще з тобою, доки
    світло сотає синь.

    Я ще тобі належу,
    доки не стався день
    гудзиками одежі,
    фоном чужих пісень.

    Я ще з тобою доти,
    поки готовий ти
    змірювати на дотик
    рани від самоти.

    Я ще твоя до хрипу,
    я ще не власна тінь...
    Ранок росою сипле...
    Світло сотає синь...
    17.04.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (6)


  12. Тетяна Кучерук - [ 2010.03.21 23:21 ]
    ***
    На тобі апогеї моїх перемог,
    Твоє тіло сповнене краю.
    На межі ти – правічний Сварог
    Моє тіло гартуєш до Раю.

    У життя на руці, що кривавим пером
    Долю пише на небі і тілі,
    Проростає душа здурманілим зелом
    І бажання скида обгорілі.

    Попід ноги богам і зорі. Я горю
    Твоїм попелом стигло-шаленим
    Серед ночі, що тане як віск на краю
    У свічках і тікає у вени.



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Валерій Хмельницький - [ 2010.03.17 10:41 ]
    Білявки й менует
    Дві білявки на концерт
    Вибрались в суботу,
    У антракті, фертик ферт,
    Роздивлялись ноти.

    В гардеробі поміж пальт
    Розмовляли мило,
    Як зіграли скрипка й альт -
    Аж язик втомили.

    Тут одна питає: "Кет,
    Ти мені подруга?
    Що ти любиш - менует
    Чи рондо і фуги?"

    І примовкла люба Кет,
    Як язик ковтнула:
    Рондо, фуги, менует...
    Наче і не чула:

    "Ой, Аліно, не крути:
    Менует - я в темі...
    Але рондо - це куди?..
    Поясни нечемі..."


    17.03.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (6)


  14. Олена Багрянцева - [ 2010.03.13 23:08 ]
    Ти чекав? Я прийшла у квітень...
    Ти чекав? Я прийшла у квітень.
    На високих підборах вечір.
    На приборах з фарфору квіти.
    Ці мімози такі доречні.

    Ти чекав. Я вдягла безсоння.
    Без білизни – на голе тіло.
    Щоб лимонним твоїм долоням
    Ще сильніше мене кортіло.

    Ще міцніше тримались пазли.
    Мерехтіли на стінах тіні.
    І турботи, як лампи, гасли
    Під густий монолог полину.
    12.03.2010




    Рейтинги: Народний 5.15 (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (7)


  15. Віталій Ткачук - [ 2010.02.23 14:00 ]
    переступ
    Минаєш небеснопоглядом вечірні мої вікна.
    Я вдома, я рідний, я близько, переступи себе —
    І світло сьогодні й прісно роздягне, зіллє і зникне,
    Повільно тіла поклавши на ліжка тремкий мольберт.

    Як довго ескізи ждали на фарби, на хіть, на дотик,
    Як палко попросить місяць завмерти на полотні.
    Віддай свої злості тільки у голосу тихий спротив,
    Віддайся — щоб день прешостий повторення захотів.


    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (25)


  16. Юлька Гриценко - [ 2010.02.22 17:24 ]
    Симфонія
    Я дихала тобою все життя,
    Хоча зустріла тільки вчора.
    Колись закрита і свята,
    А нині безнадійно хвора.

    О пів на восьму. Вже пора.
    Коханий, швидше роздягайся.
    В моїх обіймах помирай.
    Бери мене, не зупиняйся.

    Лунка симфонія двох тіл.
    Здається, струни обірвались.
    Ти так давно цього хотів,
    І дві душі в одну з”єднались.

    Сліди кохання на руках.
    Усе проспівано, по нотках.
    Не правду кажуть, що слизька,
    Та й не така вже і солодка...


    22/02/2010


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.4) | "Майстерень" 5.25 (5.32) | Самооцінка 5
    Коментарі: (68)


  17. Юлька Гриценко - [ 2010.02.21 15:47 ]
    Ти мене всю випив
    Ти мене до дна всю випив.
    Усі кордони зруйнував.
    І ніжно в шию цілував.
    Ти мене до дна всю випив.

    Почуттями тут не пахне.
    Ми просто дві німі душі.
    Слова на ранок залиши.
    Почуттями тут не пахне.

    Ти мене до дна всю випив.
    Очі заховав сумні.
    Ти живеш тепер в мені.
    Бо ти із мене осінь випив.

    21.02.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 4
    Коментарі: (6)


  18. Ірина Кримська - [ 2010.02.20 20:46 ]
    Хто ти
    Дай перевести дух, щоб не зомліти,
    щоб серце не розбилося в польоті...
    З очей твоїх — то холод, а то літо.
    Люблю тебе, та ще не знаю — хто ти?
    Долоні у долоні угортаєш —
    ув'язнув — вже мені не утекти
    і, повен пристрасті, цілунком починаєш,
    щоб я не встигла здогадатися, хто ти.
    Ще струм від дотиків не згас у лоні тіла,
    а ти вже інший і бентежиш. Знов
    я поглядом запитую несміло:
    "ти — цей" підеш, як "ти — отой" пішов?..
    І скільки у тобі облич таємних?
    Яке із них кохання осія?
    Ти стомлений, щасливий... Вікнам темно...
    Ти не тривожишся, не думаєш: хто я?
    А притча давня про дві половини
    для нас не матиме щасливого кінця.
    І що багатоликий — ти не винен,
    не винен, що усе кінчається.
    Нехай... Бо це сум'яття теж солодке.
    Не певна, чи готова я знайти
    всі відповіді — знать на сто відсотків,
    хто я для тебе, хто для мене ти...



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  19. Ірина Кримська - [ 2010.02.20 19:29 ]
    Подаруй мені ранок утоми...
    Подаруй мені ранок утоми
    Після ночі пекельних трудів.
    Повернімося разом додому
    Поцілунками, крихтами слів,
    Що згубили ми пристрасті танцем
    На галявині щедрих суниць…
    Не згадаю — чи так, чи не так це —
    Зорі поруч попадали ниць.

    Або, може, нас хвилі здіймали
    Аж під зорі: грудьми і лицем.
    Де були уночі — ми не знали.
    Лише чули: поквапливий щем

    Розливався по тілу і знову
    Повертався потоком до губ.
    Ніч знімала покров за покровом,
    Час у крові ракетою гув.

    Коли ж вибух останній розкидав
    Скалки серця на відстань планет,
    Ми по слів непрочитаних сліду
    Повернулись до звичних тенет.

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  20. Василь Кузан - [ 2010.02.19 20:26 ]
    ЧОРНА КВІТКА КОХАННЯ

    "Потік, наче коник, грає...", Марія Матіос

    Як ся має чорна квітка?
    Що ховає в пелюстках?
    Розправляє ніжні крила
    В пелюстках рожевий птах.

    Хоче випурхнути звідти,
    Розгорнути темну ніч,
    Хоче волі, щоб летіти
    У солодку мрію стріч.

    Бо така у крил потреба:
    Рушником високим неба,
    Сонця вітром золотим
    Колихати втіхи дим.

    2
    Твоя рука повільно, вільно
    Миє ноги і сосці...
    Я тебе, таку звабливу,
    Мив би тільки в молоці.

    Я б твоє святкове тіло
    В ласку слова сповивав,
    А чудову чорну квітку
    В крила зваби цілував.

    Я тобі вплітав би в долю
    Стежку, що в любов сія...
    Але я – лиш коник річки.
    В кожній краплі річки – я.


    Рейтинги: Народний 5.45 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (15)


  21. Людмила Калиновська - [ 2010.02.16 20:58 ]
    - не скажу -
    Не скажу тобі
    про свою любов…
    Розгорну небес
    горобине тло.

    Калиновий смак,
    ягоду терпку
    На вустах твоїх
    смакува –
    ти –
    му…

    Як червону кров
    з калинових грон
    принесу на злом
    у п’янкий полон…

    І в останній схлип
    розкажи мені
    про одвічний плин,
    про цвітіння нив…

    Я прощу тобі
    твою тінь-любов,
    Я покину клин,
    перейду покров…

    Смакуватиму
    полиновий день.
    Відшукай мене,
    коли знайдеш – де…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (10)


  22. Наталія Ом - [ 2010.02.16 14:33 ]
    Коли померла на твоєму тілі
    Коли померла на твоєму тілі,
    У лотосі, біля пупка прозріння,
    З прагматикою вічного коріння,
    Біля листви божественної сили.
    Коли я рухалась у такт із твоїм серцем,
    Що літаргічно плакало від карми,
    Від злої волі, серцевини «дхарми»,
    Була з тобою - ні жива, ні мертва.
    Без діалогів, примх і синкретизму,
    Строкато, епохально, небезпечно,
    Хотіла обливати недоречно
    Сльозами наші руки, хитро…
    Я помирала в пошуках кохання,
    На фоні біології і кривди.
    А ти чекав, зібравши свої сили
    Під ритми серця сонного мовчання…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.19) | "Майстерень" 5.25 (5.14)
    Коментарі: (3)


  23. Юрій Лазірко - [ 2010.02.12 19:47 ]
    тебе идут
    тебе идут по складкам уст
    касаний нежных лепестки
    и поцелуев мотыльки
    воспламеняясь ветром чувств

    зажгут в растерянности плоть
    вздымаясь выше крыши крыш
    и тая при словах "малыш"
    читая "но" наоборот

    глаза закрой передо мной
    для многоточия и пусть
    тобой сегодня обожгусь
    как голос певчий тишиной

    бьют сердцем родники строки
    завьюсь совью небес гнездо
    тебе идут все ноты "до"
    касаний нежных
    лепестки...

    12 Февраля 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (36)


  24. Юлька Гриценко - [ 2010.02.11 19:24 ]
    Пахне вітром
    Пориви вітру.
    Так весняно.
    Ти сльози витри!
    Ти - кохана.
    Холодні ночі.
    Щось зігріє.
    Навпроти очі.
    Поруч мрія.
    Солодка кава.
    Сік фруктовий.
    Давно чекала.
    Він готовий.
    Це просто спалах.
    Мить, як вічність.
    Ти так кохала.
    Його в січні.
    Спи,ще рано.
    Пахне вітром.
    Ти - кохана!
    Сльози витри.

    11.02.2010


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 4
    Коментарі: (8)


  25. Юрій Лазірко - [ 2010.02.03 17:24 ]
    Губи сю нiч
    Губи сю ніч, як зоряне намисто.
    Губи, мов сміх, чи на долоні сніг.
    Губись в мені, у слова палім листі.
    В таких устах губитися не гріх.

    Займись вогнем – тобі не позичати
    Свою незайманість, моїх сивин.
    Заграй у пляшці щастя непочатій
    і засмакуй терпкішою із вин.

    У дзвонах серця розцвіте наш вирій,
    розпустяться у ласки пелюстки.
    Губити ніч – як пригубити щирість,
    Переплітати лінії руки.

    І в любощах, розчинені і злиті,
    Жагу втамуємо до дна, а там
    У самоті, у непорочній миті
    Два янголи збудують храм не нам.

    3 Лютого 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (44)


  26. Вітер Ночі - [ 2010.01.25 18:41 ]
    Вишня...
    Вишня. Куди тій гречці,
    вона ще й не пахне,
    коли наливається млостю
    пізня вишня.

    Десь зірвані і давно забуті жовті черешні.
    Володимирська, Любська засипані цукром
    і кинуті в темні погреби.
    Лиш вона, Пізня,
    нескінченно набирає темного зілля,
    серпневих сліз,
    зрілого сонця.

    Туга плоть тремтить
    і б’ється одна об одну
    в хвилях заблудлого вітру.
    Чиясь рука тягнеться віт,
    хилить до себе літній неспокій,
    і, перша, достигла, що ніч,
    рветься на вустах,
    стікає божевільною отрутою
    бажань.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (31)


  27. Валерій Голуб - [ 2010.01.23 14:48 ]
    * * * *

    Як солодко, коли з тобою знов
    Ми поруч, і мнучи волошки в житі
    Натомлені, щасливі і невкриті
    Під сонцем прославляємо любов.

    І жайворон, тріпочучи вгорі
    Огляне нас із крихтою поваги:
    -Бач! Люди чинять так, як вільні птахи…
    А день – дзвенить! І літо на порі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (9)


  28. Михайло Закарпатець - [ 2010.01.03 13:07 ]
    Венеціанка
    ...Трохи ніжності, спраги, кохання -
    ніч напоєна запахом спецій.
    Я порину у світ чаклування
    стародавніх рецептів Venezia...

    Тут краплиночку зваб і спокуси,
    крихту сутінків запаху моря.
    Ароматом мальвазії* мусим
    окропити сторінки історії...

    .......

    У Венеції – День Валентина.
    Наче квіти - фліртуючі пари.
    Скрізь кохання - на фресках, картинах,
    всюди – ніжної пристрасті чари!

    У звабливих очах куртизанок
    твій двозначний ловитиму погляд.
    Підійду. Пропоную світанок
    зустрічати в обіймах і поряд.

    У пітьмі на Corte del Cavallo*
    розрізняю вуста піввідкриті.
    І, як згода - стискання долоні
    в рукавичці, що золотом шита...

    Ти у масці. Одвічна загадка.
    Хто насправді ти - знатна сеньора?
    Як вино, мене вип”єш спочатку?
    Спопелиш? Чи захочеш покори?

    В лабіринтах твоєї одежі
    відшукав насолод діаманти.
    У пурпурі, карміні і бежі
    ми - Кохання палкі дуелянти...

    Поряд - крики нічні гондольєрів.
    Між каналами - відблиски ночі.
    Ти - спокусливо-горда Венера -
    у полон знов здаватися хочеш...

    Дзвін Сент-Марка* не будить уранці.
    Ти вже зникла. Тебе вже немає.
    Рукавичка... Nessuna speranza*!...
    Чи побачу тебе?
    Я не знаю...

    _____________________

    Мальвазія - сорт вина
    Corte del Cavallo - одна з центральних площ Венеції
    Сент-Марк - кафедральний собор Венеції
    Nessuna speranza (італ.) - нема надії


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (5)


  29. Олена Багрянцева - [ 2009.07.23 16:44 ]
    Море випило літр пива...
    Море випило літр пива.
    Я без одягу в п’яну піну
    З модним пірсінгом на пупочку
    Просто з пірсу стрибаю вниз.

    Полохлива і хтива хвиля
    Лиже стегна мої і спину,
    Потрапляє в усі куточки,
    Розриває мільйоном бризг.

    Море випило літр пива.
    Я без одягу в п’яній піні
    Задоволена і щаслива.
    Мій вологий гіркий каприз.
    17.07.09


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  30. Олена Багрянцева - [ 2008.12.04 10:11 ]
    Пригощаєш мене бісквітом...
    Пригощаєш мене бісквітом,
    Все до крихти,
    До млості в тілі,
    До знемоги
    Кладеш у ротик
    Ароматний пісок ванілі.
    Пучки пальців
    Тримають тортик,
    Прокрадаються через одяг
    До плечей,
    До грудей
    І нижче,
    Де ховається мій животик,
    Що наївся твоїм бісквітом.
    3.12.08.


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  31. Олена Багрянцева - [ 2008.10.20 16:05 ]
    Прокрадаєшся впевнено нижче...
    Прокрадаєшся
    Впевнено
    Нижче –
    До сідниць,
    До колін,
    До п’яток.
    Намагаєшся
    Якнайсильніше
    І без спротиву
    Просто
    Взяти.
    Відриваєш
    Шматочками
    Тіло –
    Небезпечно,
    Свавільно,
    Грубо.
    Щоб звивалася,
    Щоб захотіла –
    У сідниці,
    В коліна,
    В губи.
    20.10.08


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (4)


  32. Олена Багрянцева - [ 2008.09.07 17:38 ]
    В найдовшому слові сховала свій сором...
    В найдовшому слові
    Сховала свій сором.
    Як іспит на вірність,
    Ця збуджена мить.
    Оздоблене серце
    Розкішним декором,
    Тверде, наче камінь,
    Уже не болить.

    Звивається тіло
    Від муки, від злуки.
    Лягає на груди
    М’який оксамит.
    П’яніє повітря.
    А руки розлуки
    Уже обіймають
    Наш зраджений світ…
    7.09.08


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  33. Олена Багрянцева - [ 2007.03.04 16:43 ]
    Моя віолончель втомилась грати...
    Моя віолончель втомилась грати.
    Я просто знемагаю.
    Я течу.
    А ти мене продовжуєш кохати –
    До краплі,
    До останку.
    До схочу.

    Полопалися струни від бажання.
    Від збудження запінилась блакить.
    А ти не припиняєш загравання.
    Ти прагнеш цілий космос охопить!

    Накочується хвиля божевільна.
    Ще мить,
    Іще секунда – й полечу…
    Так легко, непомітно і покірно
    Я зникну.
    Я зірвуся.
    Я втечу.
    11.11.03


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (2)



  34. Сторінки: 1   ...   7   8   9   10   11