ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.03.28 11:28
Все залежить - де і з ким…
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?

Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа

Юрій Гундарєв
2024.03.28 10:38
Герой цього вірша - сучасний французький драматург, письменник і філософ Ерік-Емманюель Шмітт.
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален

Леся Горова
2024.03.28 08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2024.03.28 05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.

Іван Потьомкін
2024.03.27 22:08
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана. Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху: по президентах чи по тобі самому? Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить, бажаючи добра в майбутнім.

Микола Дудар
2024.03.27 22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра

Микола Дудар
2024.03.27 22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для

Світлана Пирогова
2024.03.27 10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.

А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.

Леся Горова
2024.03.27 08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.

Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,

Лава Вулкана
2024.03.27 07:22
Ядро душі жагуче –
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.

Віктор Кучерук
2024.03.27 06:04
Наповнений по горло незабутнім,
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на

Артур Курдіновський
2024.03.27 00:08
Прийшло розуміння. А що було треба,
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.

Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша

Козак Дума
2024.03.26 22:36
Маріє! Кохана Маріє,
у тебе між пальців полин!
Гірчать полином твої мрії,
що зіткані з часу перлин…

На скронях хрущі загрубілі,
ромашки спадають з ланіт,
та локони сиві, ні – білі,

Іван Потьомкін
2024.03.26 22:29
сон зимовий
моїх ніжних суконь
сон із перлин
зап’ясть моїх
так закохане в себе
сонце
виходить щоднини
а врода навіщо

Сергій Губерначук
2024.03.26 21:08
Акторе,..
полум’я по ролі, в рампах ніч!
Тривога у тобі ще змалку мліє…
В оглядинах тупих і божевільних вч
твій Гамлет помилятися не вміє.
У нього вибір ще лишається один,
а ти альтернатив не маєш жодних.
Актор, який дожився до сивин, –

Юрій Гундарєв
2024.03.26 19:26
Неужели это всё? Неужели вот именно сейчас, в первые дни лета, когда барышни на улице пронзают твоё сердце острыми, высвобожденными от кольчуги бюстгальтеров сосками, когда в голове бурлит громадьё планов на отпуск, когда ты, чёрт возьми, уже почти всего

Світлана Пирогова
2024.03.26 10:31
Весна вже дихає на повні груди,
Хоча зі смутком у сплетінні дні.
Проміння сонячне танцює румбу,
Немов шепоче: горю, лиху - ні.

Гілки вербові у пухнастих сукнях
Гойдає вітер теплий ніжно їх.
І ніби виганяє ноти суму,

Леся Горова
2024.03.26 09:08
Так вияснилось небо, ніби погляд
Твоїх очей, відкритих і живих.
Ти бачиш зараз, хто з тобою поряд
На довгій-довгій вулиці притих

У розпачі. Це горе непоправне.
Підставив друг тобі своє плече,
Та не рука твоя на ньому, рану

Козак Дума
2024.03.26 07:07
Жага наживи – гірше за ганьбу,
яку уже і кров’ю не відмити!
Добра і зла одвічну боротьбу
нащадкам доведеться ще узріти…

Вона згубила не одне життя,
ламала мрії, імена і долі,
стирала найпалкіші почуття,

Віктор Кучерук
2024.03.26 05:57
Всю ніч вовтузився й притих
Причаєно в долині, -
Немов продовжує нічліг
У світлу вже годину.
Уздрівши тільки звіддалі
Світання жар на сході, -
Припав лякливо до землі,
Затамувавши подих.

Володимир Бойко
2024.03.25 21:06
Інстинкт влади – найстрашніший із людських інстинктів. Чималенька країна пишається маленькою гідністю. Ефект стадності спричинений дефектом індивідуальності. Що більші гроші, то приємніший їхній запах. Копаючи іншому яму пам’ятай, що ти не од

Юрій Гундарєв
2024.03.25 15:09
Лава вулкана


Побачив сьогодні в «Актуальному» одразу сім (!) віршів Олени Студникової:
«вулкан почуттів», «думка лавою», «промені слів» тощо…


Приголомшена читацька публіка -

Іван Потьомкін
2024.03.25 13:53
Сходиться люд на площу Суз.
Невдовзі мотуз накинуть на шию,
І я зависну на шибениці тій,
Що сам звелів поставить спішно...
Як усе перекрутилось за ніч!..
Ще ж увечері оповідав я в дружнім колі,
Що сталося зо мною після розмови з Ахашверошем.
«Як

Ольга Олеандра
2024.03.25 09:29
любов тасьмами ніжності натягнута між мною і тобою
весь цей шалений сплав ласки і пристрасті,
відокремленості і близькості,
несхожості і сумісност

Віктор Кучерук
2024.03.25 05:26
Ще тільки березень, а вже
Погожим надвечір’ям, –
Сусідка в гарнім негліже
Завмерла на подвір’ї.
Бентежна й ніжна, як весна
Ця молода і рання, –
Теплом втішається вона
Й своїм прозорим вбранням.

Шон Маклех
2024.03.25 01:09
В Едемі знов зацвіли проліски,
Наче безхмарне посліпле Небо
Знову тикало тремтячими пальцями
В землю м’яку і омріяну.
Час міряють вітряні годинники:
Вітряки стали хвилинниками,
Календариками і хронометрами:
Прийди, Капелло, квітневої ночі –

Артур Курдіновський
2024.03.24 23:31
Я - не жебрак! Я - біженець, панове!
Приїхав я сюди не від нудьги.
Будинок мій на вулиці Чудовій
Вже місяць, як розбили вороги.

А доля, та жорстока господиня,
Мені розбила вщент віконне скло.
Не кидайте мені монети в скриню!

Ігор Деркач
2024.03.24 21:54
Ми ще пізнаємо уповні
зачаєне комічне зло,
що вивертається назовні
як явне ще одне пуйло.
Є паралелі історичні,
але реакції нема...
рішає, нібито, величний
і не відповідає, звично,

Євген Федчук
2024.03.24 17:38
Загубив чоловік воли.
Задрімав десь на хвильку, може,
А воли ті пішли й пішли,
Завернули до лісу, схоже.
Він по лісі пішов шукать,
Доки й зовсім уже стемніло.
Тож уклався під дубом спать,
Бо ходити не мав вже й сили.

Володимир Каразуб
2024.03.24 17:29
Яким було небо легким на пустім стадіоні тоді,
Півпрозора блакить, пам’ятаєш якою здавалась?!
Немов би навмисно подібний намарила тон
До плаття твого, наче колір його вбирала.
Стільки простору, зелені... Хвилі голодних птахів
Здіймалися вгору від туп

Олена Побийголод
2024.03.24 17:07
Із Зеева Дашевського (Ізраїль)

На днях забрів до мене сват, –
такий метикуватий!
Мовляв, невдовзі – Тубішват;
як будем святкувати?..

Я ледь не вистрибнув з холош:

Наталія Кравченко
2024.03.24 13:51
Манячий лабіринт любові.
Він такий чарівний,
Він такий небезпечний.
Там спалахнуть твої та мої почуття,
Та нехай наші почуття нерозділені,
Але ж вони не згаснуть.
На кожному повороті дня
У лабіринті любові вони

Світлана Пирогова
2024.03.24 10:56
На просторах Інтернету
Скаче Галя, мов кобила.
Звідки в неї тая сила,
Дошкуляти всім поетам?

Норовиста і скажена,
Загордилась критиканка.
Їй би чвари, навіженій,

Ярослав Чорногуз
2024.03.24 09:03
Едем уяви родить соловій --
Як щастя зберегти, не зруйнувати?
Візьми себе й на вірність перевір --
За прикладом співочого пташати!

Витьохкує, тоді шука в траві
Гілки дрібні -- гніздечко будувати.
Подрузі - до останнього, повір --

Микола Соболь
2024.03.24 08:38
Небо, чиє ти? Диявола? Бога?
Місто під ранок не спить.
У гучномовці лунає тривога.
Нервів натягнута нить.
Чуєш, як виють вовками ракети
у передсвітній імлі?
Це московити воліють нас стерти
з прадідівської землі.

Козак Дума
2024.03.24 08:08
Часи такі – ведуть сліпців безумці,
а шлях лежить крізь лихо і пітьму.
Іде війна, одне лише на думці –
Чекає що юрбу глухоніму?

Сумні часи негадано настали,
ми розучились думати самі
і віддали майбутнє на поталу…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Василь Марківський
2024.03.26

Вадим Водичка
2024.03.26

Лава Вулкана
2024.03.20

Надія Богодар
2024.03.18

перо Христя Чорне
2024.03.15

Володимир Назарук Одеса
2024.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ярослав Чорногуз - [ 2016.12.31 11:31 ]
    Поміж засніженої хвої
    До тебе знов прийти я радий,
    В оці притишені тони…
    Мене обіймами вгорни
    Замислений зимовий саде.

    Поміж засніженої хвої
    Так легко дихати мені
    І на поваленій сосні
    Набратись ніжності сумної.

    Торкне тут вічність за плече,
    Зупинить міста біг скажений.
    І пульс притишиться й у вени
    Глибокий спокій потече.

    29.12.7524 р. (Від Трипілля) (2016)

    Київ, Ботанічний сад.




    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  2. Ярослав Чорногуз - [ 2016.12.28 01:40 ]
    Зимовий сад
    Зимовий сад, зимовий сад
    Принишк, завмер на мить без вітру.
    І знову шелест… і не в лад
    Співає пісеньку нехитру.

    І вторить десь йому пташа,
    Ледь чутно й ніби напівсонно.
    Згасати день не поспіша,
    Привітно підніма долоні.

    І усміхається немов
    Голубооке піднебесся
    Листок на гілці хоч схолов –
    Як пташка пурхає й сміється!

    27.12.7524 р. (Від Трипілля) (2016)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (11)


  3. Ярослав Чорногуз - [ 2016.12.11 20:04 ]
    Вертає холод
    Замерзле озеро не тане,
    Суха пороша навкруги
    В кущах потріскує гортанно,
    Вертає холод на луги.

    І тільки тінь бліду лишає
    Від звикло-теплої зими.
    Міцний мороз іде до гаю,
    Змахнув на обрії крильми.

    І знову кров у жилах стигне,
    Тепло поволі умира.
    Короткочасної відлиги
    Уже минулася пора.

    Чом сумувати? Тільки грудень…
    Ще сонце кригу не лама.
    Нехай дзвінка, іскриста буде
    Надворі справжня ця зима.

    11.12. 7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  4. Тата Рівна - [ 2016.12.06 00:36 ]
    Марта (із циклу "Дівчатка")
    Марта була не дівчиною радше місяцем - порою року
    Гарна з лиця з якого води не пити в яке дивитися
    Мов у люстро наче ув озеро чи книжку вертку - камасутру
    Марта була містка ніби жіноча сумка ніби рюкзак третокласника
    Марто, ти з Марсу, чи що?
    У кого ти така не така?
    Гукали зневажливо
    Їй услід колеги із танцювального гуртка філфачки мисткині
    Марта
    Любила синій -
    Сині очі пальта чоботи манікюри
    Марта любила синю
    Обкладинку книжки Хемінгвея про дідугана й море...й море
    Марта мовчала спиною у очі тих хто їй кричав про Марс
    Їй велось не до них не до нас
    Її несли дощі крізь
    Пащі вовків та левів крізь дзьоби грифонів
    Шпильки графоманів терніі зорі - просто колючі кущі
    Марта була нівроку - найкращою порою року місяцем
    Казок та знущань котів та жаб над людьми
    Марта знущалася також - вустами грудьми синім
    Платтям коротким (вище сідниць під час ходи)
    Марта жила не туди лишала сліди а часом руїни
    Марта завжди тримала прямо спину
    Ковтала слину тихо
    І непомітно для більшості перехожих
    Схожа на місяць
    Дівчина Марта


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Прокоментувати:


  5. Ярослав Чорногуз - [ 2016.12.03 20:42 ]
    Забілила зима
    Все затихло, завмерло десь між верховіть
    І пташина ущухла розмова.
    І гілки не тривожить бадьоре: «Віть-віть!»
    Огорнула все сплячка зимова.


    І сніги навалились на сонне гілля
    І озера льодами закуті…
    Колір білий цей - погляд мені звеселя,
    Наче явище Божої суті.

    Ніби чорного, глянеш, навколо нема –
    Пекло й горе снігами накриті.
    Так немов би на мить забілила зима
    Все погане на білому світі.

    3.12.7524 р. (Від Трипілля) (2016)





    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (11)


  6. Ярослав Чорногуз - [ 2016.11.27 20:38 ]
    Предивна сила
    Повітря бадьорить легенько,
    Хоч день несонячний тепер.
    Ледь уловиме і маленьке –
    Legato* хвиль в імлі озер.

    Дихне вітрець на mezzo piano**
    І зарябіла вод гладінь.
    Creshchendo*** срібла бездоганне
    У межах Дани**** володінь.

    Аж засвітліло, зарябіло,
    По наростаючій пішло.
    І барву тьмяну, чорно-білу
    Поволокло, розмивши тло.

    Природи ця предивна сила
    У мене раптом увійшла,
    Журбу в душі моїй розмила,
    Хлюпнувши пригорщу тепла.


    27.11. 7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  7. Ярослав Чорногуз - [ 2016.11.21 22:53 ]
    Єдина відрада
    Сумні пейзажі непривітні,
    Та шляху вже нема назад…
    Чарівна осінь вся одквітла
    І дотліває листопад

    В промінні сонця прохолоднім,
    Немовби все його тепло
    Отут, в зими напередодні,
    Геть за водою понесло.

    Єдина ще відрада оку –
    Пташунечки верткі малі –
    У холоднечу цю жорстоку
    Так жваво крутяться в гіллі,

    Так легко пурхають грайливо –
    Навкруг все ожива на мить.
    І серце радісне, щасливе -
    Вже не болить і не щемить.

    20.11.7524 р. (Від Трипілля) (2016)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  8. Ігор Шоха - [ 2016.11.21 13:55 ]
    Навіяне зимою
    Поля уже напоєні водою,
    і не минає осінь золота.
    І є надія, що не за горою,
    навіяне холодною зимою,
    зігріє у остуджені літа.

    І до весни нової недалеко.
    Навідають освоєні місця
    і суховії, і гаряча спека,
    і їхні оволожені «ремейки».
    Немає у ротації кінця.

    І щозими, очікуючи літо,
    гаптує фея піднебесне сито
    у наші традиційні кольори.

    І будемо ще мріяти і жити,
    а у зеніті буде майоріти
    палітра високосної пори.

    11.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (4)


  9. Ярослав Чорногуз - [ 2016.11.15 22:53 ]
    Поетичний егоїзм
    Уперше порадіти зміг -
    Такого не було ще зроду.
    Що у неділю випав сніг
    І розігнав людей з природи.

    І мокрий сніг летів на став
    І канув, як у річку Лету.
    Іще й натхнення додавав
    Зраділо-змоклому поету.

    Неждано почалась зима,
    Дала збагнуть мені нагоду –
    Нічого ліпшого нема,
    Як вірш писати у негоду.

    13.11.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  10. Ярослав Чорногуз - [ 2016.11.13 11:30 ]
    Молоко дня
    І знову мряка вийшла на луги,
    І тисне сум захолоднілу далеч.
    І розгулявся вітер навкруги,
    Тепло втікає, світла – мало-мало.

    Короткий день зіщулився, поблід,
    За обрій утікає він крізь віти.
    І вечір – темряви густої – плід,
    Усе навколо хоче оповити.

    Імла-нудьга оточує мене,
    Протягуючи щупальця далекі.
    Гілки, дерева злиті ув одне,
    Дня молоко мов допили із глека.

    12.11.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  11. Ярослав Чорногуз - [ 2016.11.10 22:24 ]
    Осінній день
    Осінній день, осінній день,
    Сміється – вже ріденьке – листя.
    Немов замріяних пісень
    Сяйнули блискітки вогнисті.

    Озерна рінь, озерна рінь
    Несе своє текуче срібло,
    Вібрує чарами… Вгорі
    Аж небо усміхом розквітло.

    Сумна печаль, сумна печаль -
    Очеретиння шепче стиха –
    Од мого берега відчаль
    І відчай забери і лихо.

    Усе мина, усе мина,
    Зникає осінь з небокраю…
    Лише поезії весна -
    Цвіте у серці й не минає!

    10.11. 7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  12. Олександр Козинець - [ 2016.11.10 21:42 ]
    Мандариново...
    Дівчино, молода, нащо тобі те прядиво?
    Вже на часі весільний рушник вишивати.
    Балансуючи між брехнею і зрадами,
    Підростає любов. Але чи жива ти?
    Люди кажуть, що треба зібратись в кулак,
    Лізуть в душу безпечно, мов діти у воду.
    А ти знаєш сама з ким вже краще і як
    Говорити потрібно або поводитись.
    Допоки дощі із пригнічених сліз
    Уночі і на ранок дзвеніли ринвами,
    Білий голуб тобі гарну звістку приніс:
    Скоро буде усе мандариново!


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (6)


  13. Ярослав Чорногуз - [ 2016.11.09 12:13 ]
    Ховався в небі
    Мені на серці радісно так стало…
    Побачив, як в осінньому гаю
    Пташки легенько зграйкою літали
    І співом душу тішили мою.

    І поміж поріділих віт дахами
    Листочки тьмяні пурхали де-де…
    Дививсь на них і плутав із птахами,
    З них бризкало завзяття молоде.

    Я уявив себе разом із ними
    І мрійно креслив кола світлі теж –
    Вознісся понад луками сумними,
    Немовби щастя зачерпнув без меж.

    І теж співав, летів кудись подалі
    Крізь дощ і мряку, хмар важкий свинець.
    Немов ховався в небі від печалі,
    Що гарний настрій зводить нанівець.

    6.11.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Прокоментувати:


  14. Ярослав Чорногуз - [ 2016.11.02 00:20 ]
    Символ незнищенності
    Тільки всупереч, не завдяки,
    Поміж кураїв і сухостою,
    Крізь намиті бонзами піски
    Проросла ти справжньою красою.

    Задивлюся я на віти ті,
    На струнку поставу гордовиту…
    Ніби вперше бачу у житті
    І від щастя хочу пломеніти.

    Має пишна сукня золота,
    Всі вітри схилились, наче лорди.
    Велич королівська, простота –
    Символ незнищенності Природи.

    1.11.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  15. Олександр Козинець - [ 2016.10.20 13:43 ]
    ***
    Постели перед сном трішки музики прямо під серце.
    Борони мої сни. То – мелодії з ритмів і слів.
    Ще додай кардамон.Чи... спробуймо каву із перцем?
    Борони мої сни, бо лишилося мало тих снів.
    І пробуджуй мене вустами, як теплим туманом.
    Говори мені ніжно, говори, говори, говори...
    Ніби рухались далі – зали́шилось все так само.
    Листя падає в душу. Печале моя, догори...
    Догорай, як цей лист, як осінь, щоб раз – і наза́вжди.
    Я ж піду народитися, заново, зовсім, як сніг...
    Тихо падає листя. Та цей листопад несправжній.
    Навіть осінь несправжня... Хто б їй тепер допоміг?
    Ще для неї не час,я ще серцем живу у літі.
    Бачиш, очі в любові гріються й пахнуть, як мед.
    Тихо падає листя. І добре так осені в світі,
    Що й слова тепер зайві, хіба що вино і плед....



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (2)


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2016.10.18 20:58 ]
    * * *
    Наче сад занедбаний, цей гай –
    Озеро закидане гілками.
    У верхів`ях вітер сновига,
    І шепоче зшерхлими вустами.

    Промінь сонця поміж віт зачах,
    Все навкруг од холоду німіє –
    Буреломи товсті у кущах
    Причаїлися, неначе змії.

    Мов би жовтим полум`ям жива –
    Вкрила береги яскравим пледом
    Вицвіла високая трава,
    Пофарбована немовби медом!

    16.10.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (9)


  17. Ярослав Чорногуз - [ 2016.10.15 21:35 ]
    У мерехтінні тихому води
    У мерехтінні тихому води
    Над озером сиджу в холодну пору,
    Немов свою лікую душу хвору,
    За ліками приходячи сюди...
    У мерехтінні тихому води.

    Легесенько висвистує пташина,
    Мені позує просто на гіллі,
    Немов мої розсмоктує жалі…
    Слова утіхи, мила, говори-но…
    Легесенько висвистує пташина.

    Вже розмиває сутінню тони
    І холодком все дужче повіває
    Уся краса засмученого гаю
    У спокої вечірньому втони,
    Вже розмиває сутінню тони…

    15.10.7524 р. (Від Трипілля) (2016)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (14)


  18. Ярослав Чорногуз - [ 2016.10.10 22:14 ]
    Як тихо...
    Як тихо тут у будні дні,
    Ще й жовтень теплотою надить.
    Лиш чути здалеку мені
    Легенький шепіт автостради.

    На медом скропленій воді
    Тихенько рибка сум розвозить.
    На ніжну озера гладінь
    З дерев летять багряні сльози.

    Як хороше! В яснім гіллі
    Пташок розмовонька долине.
    Розвіялися думи злі,
    Немов спинилися хвилини…

    3.10.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (18)


  19. Жанна Гайдаш - [ 2016.10.07 05:02 ]
    Незвіданець
    Нависло туге полотно
    небо в сірість сповилось
    Закуталось собі відчайдушно
    в клоччя стихійне збилось

    Де краю мій милий?
    Де краю мій світлий?
    В якій стороні я тя знайду?
    Яка з доріг ми винесе до тебе?

    Шукаю своє пристановище
    Світанками закриваюся
    І червонію від сорому
    Як з сонцем прощатися мав би я

    Як незвіданець собі промовляю
    Де ж би у світі сховатися?
    Щоб лиш чужі не шукали ми?
    Чи довго ще протримаюся?

    Залишу ту волю безвільную
    Чужим людям ліпше роздам я
    Може хтось ми пошанує?
    Ясним небом вже не погордує?

    Всім миліше променисте сонце
    Лиш я броджу поміж вітрами
    Шукав себе я тими днями
    Та приходив лиш спозарання..

    Я ніс дощі і вітругани
    Я відчиняв чужії брами
    Я зазирав в людські зіниці
    І в них глядів би до десниці

    Лиш пустота..
    Ні шани,ані любязності
    Байдужість ,прикрість
    І з ними я роз'єднався вже..

    Нема мене ,як полотна
    Нема мого ситцевого вбрання
    Тепер я голий до ниток-думок
    тепер я гордий ,бути з вами...


    10/04/16


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  20. Ярослав Чорногуз - [ 2016.10.04 22:33 ]
    Дивний сон
    Я знову бачу сон цей дивний –
    Снується сутінь крадькома.
    Багряним відсвітом чарівно
    Ляга на озеро туман.

    Усе здається – марю, марю
    І увижаються мені
    Божествені рожеві хмари,
    Неначе крила вогняні.

    І полум`я їх величаве
    Високі пестощі снує.
    Краса рожевої заграви
    Овіяла єство моє.

    Усі мої печалі – всує –
    Розвіють промені ясні.
    Боги день музики святкують
    І грають барвами у сні!

    1.10.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (7)


  21. Ярослав Чорногуз - [ 2016.10.02 23:55 ]
    Багряний відсвіт
    Такі у неба очі сині -
    Між хмар поблискують ясні.
    Сьогодні сонечко осіннє
    Знов усміхалося мені.

    І промінь пестив тихо, ніжно,
    Лікуючи всю душу мов –
    Як рану заживляв, що грішна
    У ній залишила любов.

    Так біль її всього тиранив
    І все ввижався уночі
    Цей відсвіт на гілках багряний,
    Мов кров засохла на плечі.

    29.09.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  22. Ярослав Чорногуз - [ 2016.09.28 01:47 ]
    Освічення
    Багряні пасемця свої
    Явили віти тишком-нишком.
    Предивне марево гаїв –
    Краси печальної усмішка.

    Здається - увійшла в екстаз,
    І здивувала новизною.
    Немовби літня жінка враз
    Розквітла вродою ясною.

    Рум`яні проблиски весни
    Майнули у гіллі осіннім.
    Немов освічились вони
    Любові лагідним промінням!

    26.09.7524 р. (Від Трипілля)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  23. Ярослав Чорногуз - [ 2016.09.24 22:36 ]
    Теплу прощальна пісня
    Ослабла сонця променева сталь
    І легкий холод сновигає в гаю.
    Старих дерев невигасла печаль
    Ледь-ледь гілки акації гойдає.

    Все більшає багрянцю ув очу
    І закоцюбли віти напівголі…
    І я уже, як той листок тремчу,
    І теж немов от-от впаду додолу.

    Холодна хвиля лине до латать,
    На них уся зіщулилась лілея.
    І вітер - мов сорочку полатать -
    Рвучкою взявсь долонею своєю.

    Вже тихо сутеніє угорі,
    Сумному дню звучить, неначе кода –
    Це тремоло останнє комарів –
    Теплу прощальна пісня, що відходить.

    18.09. 7524 р. (Від Трипілля) (2016)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (12)


  24. Ярослав Чорногуз - [ 2016.09.14 07:50 ]
    Заграва у меду
    Мов дрова у каміні, дотліває
    Зоря ясна вечірня між гілля…
    Одразу холод заповза до гаю.
    Ну де ти взявся, клятий, звідкіля?

    Стає з тобою знову сіро, нудно.
    Ти у якій норі, скажи сидів?
    І виліз, наче музика паскудна -
    Із того ресторану на воді.

    Весь настрій зіпсували на природі,
    Та я вас до уваги не беру.
    Хай з неба голос пролунає «Годі!»
    І блискавкою опече Перун.

    Хай подарує спокій ця ідея –
    Я згадую заграву у меду.
    Прощаюся з вечірньою зорею,
    Додому весь просвітлений іду.

    4.09.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  25. Олександр Козинець - [ 2016.09.13 14:29 ]
    ***
    Очеретяний кіт і повітряний змій,
    Ходіть слова мого почути.
    Зазиваю у дім, вже не довго зимі,
    Присідайте ось тут, на покутті.
    Попеляста сова, цокотливий ховрах,
    І для вас маю місце у домі.
    Мої глечики слів наливають поля,
    Але глеки насправді – бездонні.
    Тож зі мною гайда проти ночі у ліс
    На чотири хрести нести світло.
    На чотири пори, рівно навхрест, навскіс,
    Щоб добро повернулося світу.
    Цокотливий ховрах, ти примножиш тепло,
    Змій пробудить від сплячки любові.
    Попеляста сова розіллє молоко,
    Кожну душу ним спраглу напоїть.
    А тобі, любий мій очеретяний кіт,
    Злі вузли розв’язати прийдеться
    І взивати людей поважати цей світ
    Та навчити дивитися серцем.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (5)


  26. Ярослав Чорногуз - [ 2016.09.11 22:44 ]
    Як добре!
    Ну здрастуй, осене печальна…
    Хоч ти удень – мов літо ще –
    Спекота тисне так навально,
    Увечорі лиш – холод, щем.

    Стискаєш світло, множиш темінь,
    І жовтий лист усе частіш
    Нам уклоняється доземно,
    Залишивши обридлу виш.

    Та повінь слив і яблук нині –
    Дозріли у саду плоди.
    Розкішні кавуни і дині…
    У скибці – місяць молодий.

    Зоря вечірня в хмарі тоне,
    Укрила сутінь береги.
    Як добре – дощик монотонний
    Нудьгу не сіє навкруги.

    3.09.7524 р. (Від Трипілля) (2016)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  27. Галина Кучеренко - [ 2016.09.10 22:32 ]
    Енергія ефіру
    1.
    Смолистий ворон, дивлячись у очі,
    Приносить попередження пророчі
    На шлейфі чорнім оксамиту крил -
    Сумні новини з персональним почтом…

    2.
    І лебеді в січневих сизих хмарах,
    Неначе хворобливості примара,
    Летять на північ в зиму зимувати!?!
    Омана то чи витівки туману?...

    3.
    Синиця прилітає на гостину,
    Шукає крихти чи смачну зернину,
    Напевне нащебече в долі змін.
    Чи звеселить засмучену годину?….

    4.
    Незнана птаха горда, чепурна
    Два тижні гоїла натомлені крила,
    Відпочивала…Танцем попрощалась!
    І полетіла в Божий світ одна….

    5.
    А чайка з вороном, кружляючи по колу,
    Ділили голуба при Папському престолі,
    Ледь вирвався із дзьобів знавіснілих…
    Молився Рим за українську долю….

    6.
    Тут чорний крук з розкошланим крилом
    Враз озирнеться - вмить скує морозом,
    Наче сказав би, мови Бог не дав,
    Страшні слова, що гіркнуть полином….

    7.
    То голуб увірветься у світлину,
    Крилом змахне зі столу скатертину,
    Засунеться в далекий тихий кут,
    Піди знайди непрошену пташину…

    8.
    Птахи, як концентрація повітря,
    Крилами в піднебессі ловлять вітер
    І трансформують нам енергію ефіру...
    Що це - прикмети?... Чи старі повір’я?...


    ©10.09.2016


    Рейтинги: Народний 5 (5.37) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  28. Ярослав Чорногуз - [ 2016.09.06 00:39 ]
    Провісник осені
    Непомітно стишуючи крок,
    Ще повільно тягнеться за мною,
    Між гілля крадеться холодок,
    Цей провісник осені сумної.

    Розгортає тихо верболіз,
    Озеро наповнює по вінця.
    Вже і під сорочку він заліз,
    Мов ніяк не може зупиниться.

    Падають листочки. Їм пора.
    Пожовтіли й змерзли вже неначе.
    Так немовби літо умира
    І схололим листям тихо плаче.

    26.08.7524 р. (Від Трипілля) (2016)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (12)


  29. Аля Кондратенко - [ 2016.09.05 02:12 ]
    Осень
    Осень была коротка
    От реальности немного
    или
    Совсем далека

    Было много или слишком
    В близком
    Ласковом или нет?


    Фото лучше получаются в профиль, нежели в фас
    Свет погас
    Почти возвел пьедестал
    Пропал

    И

    Не выдавить из себя ни строки
    Ни тоски, ни любви
    Не выдавить
    Назови


    Свое имя так
    Будто тебя никто не искал
    громче остальных
    Перекричи их


    В душах стало пусто и сухо
    Сентябрь широкополосен
    Похоже, что
    Осень.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  30. Ярослав Чорногуз - [ 2016.09.03 11:14 ]
    Сонне озеро
    Неначе жменьку хвильок сонних
    Вітрець по озеру жене.
    Мов присипляє тихий подих
    Ласкаве видиво ясне.

    Зоря вечірня ледь жевріє,
    Здається, згасне вже от-от.
    Про сон леліє плесо мрію
    І позіхає на весь рот.

    25.08.7524 р. (2016) (Від Трипілля)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2016.08.23 23:30 ]
    * * *
    Яка ж то спека, згадую, була!
    Розжарені ті дні ще недалекі.
    А щойно вже позбулися ми спеки –
    І хочеться знов літечка й тепла.

    Сутулий вечір з холоду таки
    У небесах допалює цигарку.
    Гаями підуть скоро грибники
    І зазиратимуть у кожну шпарку.

    Де-де в гіллі висвистують пташки…
    Та їм когось розвеселити марно.
    І сунуться по небу навпрошки
    Набряклі потемнілим сумом хмарки.

    17.08.7524 р. (Від Трипілля) (2016)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (10)


  32. Ярослав Чорногуз - [ 2016.08.21 01:31 ]
    Серпневе
    Лиш серпень знає запахи оті,
    Набряклі хмари, сонце ледве гріє…
    Мої місця – кохані, золоті –
    Я відчуваю присмак ностальгії.

    Коли немовби тепло так іще,
    Як перша сивина – листки прив`ялі.
    Та закрадається у груди щем,
    Як невимовне тремоло* печалі.

    Пречистий смутку, серце тихо край,
    Не знаю, чи радіти чи жаліти…
    Як вечір цей, пішло за небокрай
    Іще одне життя мойого літо.

    *Тремоло – музичний прийом звуковидобування на бандурі, домрі та інших інструментах.

    14.08.7524 р. (Від Трипілля) (2016)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  33. Ярослав Чорногуз - [ 2016.08.16 23:31 ]
    Язичницьке купання
    Дерева вже з`явилися руді,
    Та не було на луках анікого.
    Я роздягнувся повністю тоді,
    Зайшов у воду за велінням Бога.

    Поринув у невигаслу теплінь
    І розчинився у її тремтінні.
    Очистився од скверни взагалі,
    Аж напливали радощі дитинні.

    Були обряду миті то святі,
    Якась жага єднання первозданна.
    І пестила мене Богиня Дана –
    Здається, вперше, у моїм житті.

    16.08.7524 р. (Від Трипілля) (2016)

    Київщина, Конча Озерна, півострів Печалі.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  34. Ярослав Чорногуз - [ 2016.08.14 23:26 ]
    Дарує серпень прохолоду
    Дарує серпень прохолоду.
    Та у воді ще є тепло –
    Немовби мрії на догоду –
    Як рідко це в житті було –

    Коли не холодно і спека
    Не докучає – саме враз!
    Коли ще осінь недалека
    Не тисне щемним духом нас.

    Коли літа ще у розповні,
    І ти – помірно молодий.
    І роздуми твої духовні –
    Дозрілі на гілках плоди.

    8.08.7524 р. ( Від Трипілля) (2016)
    Київщина, Конча Озерна, Півострів Печалі


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  35. Ярослав Чорногуз - [ 2016.08.11 00:36 ]
    Навіяв мрію вітер
    Між заростей акації сяйливих
    Підморгувало сонечко мені –
    Мов дівчина красунечка грайливо
    Любові посилала позивні.

    І так мені раптово посвітліло,
    Така зійшла на душу благодать,
    Немов до серця пригорнулась мила
    І пестощами стала огортать.

    І ми зітхали в щасті розімлілі,
    Куйовдили ті пальці сивину…
    То пестили мене озерні хвилі
    Навіяв мрію вітер – мить ясну.

    3.08.7524 р. (Від Трипілля) (2016)
    Конча Озерна, Ольжин став


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  36. Ярослав Чорногуз - [ 2016.08.05 00:06 ]
    Завмерло плесо


    Мов дзеркало, завмерло плесо,
    Протерте ніби геть усе.
    У гаю вітер не шелесне,
    Пташиних не почуть пісень.

    Немов стомилася природа,
    Додолу звиснула гіллям.
    Здається - тиші на догоду -
    Крадеться вечір віддаля.

    А на траві уже роса є…
    Так тихо похилився луг.
    І непорушно нависає
    Легенький хмаровиння пух.

    27.07.7524 р. (Від Трипілля) (2016)

    Київщина, Конча Озерна.




    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  37. Ярослав Чорногуз - [ 2016.07.21 21:44 ]
    Тремтіння хвиль
    Немов насупились Богове -
    Немає в спеки вже снаги.
    Води тремтіння вечорове –
    Щемке, як спомин дорогий.

    І молодість озвалась лунко
    І ніби хвилі – припливли –
    Жагучі перші поцілунки…
    Коли були вони? Коли?!

    Коли цей час – як гусінь – здійме
    З життя мого вервечку літ,
    Ми знов розчинимось в обіймах,
    Найщасливіші на Землі.

    А як мине ця казка гаю,
    Солодкий той – прадавній біль –
    Мені про неї нагадає
    Щемке, хмільне тремтіння хвиль.

    19.07.7524 р. (Від Трипілля) (2016)

    Конча Озерна


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  38. Ярослав Чорногуз - [ 2016.07.11 01:37 ]
    Це все було
    Впірну по пояс у високі трави,
    Відчую прохолоди благодать.
    Ще є місця, де все буяє навіть,
    Де світла смуги в небесах лежать.

    Де теплий липень надима вітрила
    І манить, наче маревом, сюди.
    Де ти колись зі мною говорила
    Й лилися з неба сонячні меди

    Немов нектар - там - на Олімпі - в чаші.
    Себе з тобою Богом почував.
    Зливались воєдино душі наші
    І пестили, як музика, слова.

    Це все було. Нам ніде правди діти.
    Виборсуйся, кохана, із хули.
    П'янять і досі трави ті і квіти,
    Бо, певно теж, закохані були.

    3.07.7524 р. (Від Трипілля) (2016)
    Конча Озерна.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (10)


  39. Ярослав Чорногуз - [ 2016.07.07 19:31 ]
    Печальні хмари
    Печальні хмари шаруваті...
    Хтозна коли їх вечір витре.
    Немов шматки брудної вати,
    Розтертої кимсь на палітрі.

    Та Бог-художник залишає
    Ці барви темні так охоче.
    Немов зібрався "у розмаї"
    Зобразити принади ночі.

    1.07.7524 р. (Від Трипілля) (2016)
    Київщина, Конча Озерна.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  40. Ярослав Чорногуз - [ 2016.07.04 23:08 ]
    Час у вічності тане
    Всотала темінь люту спеку,
    Вже прохолода поміж трав.
    Аж ніби гай зітхнув полегко,
    Її у себе увібрав.

    Пливу поміж дубів правічних -
    Поважних, мудрих, як волхви.
    І зачаровано-містично
    Зелені мають корогви.

    І час у вічності мов тане,
    П'є насолоду залюбки.
    П'янить ця темрява жадана,
    Пресвітлі сіючи зірки.

    26.06.7524 р. (Від Трипілля) (2016)
    Київщина, Конча Озерна.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  41. Ярослав Чорногуз - [ 2016.07.02 17:01 ]
    Картинка
    Затихає заводь колихлива,
    В`яне над верхів`ями зоря.
    Блідне сяйва чарівливе диво,
    Мовби дотліває, догоря.

    Плавиться поволі літня днина,
    Неохоче вечір настає,
    Лагідний, мов полум`я каміна,
    Тихо темне п`є вино своє.

    25.06.7524 р. (Від Трипілля) (2016)





    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  42. Ярослав Чорногуз - [ 2016.06.27 00:03 ]
    Враження
    Як же на природі добре, Боже!
    (Комарі лиш поїдом їдять).
    Тут ніщо тебе не потривожить,
    З неба зійде Божа благодать.

    Тут купання дике щастям дише,
    Гай в обіймах сутінок завмер.
    Тільки зрідка рве смеркання тишу,
    По воді б'ючи хвостом, бобер.

    Стрекотіння жаб, їх перегуки –
    Ніби мерехтіння голосів.
    Мовби українським Чингачгуком
    Над водою дуб старий висів!

    24.06.7524 р. (Від Трипілля) (2016)
    Київщина, Конча Озерна, на крузі.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  43. Ярослав Чорногуз - [ 2016.06.21 10:53 ]
    Смуги в небі
    Cмуги оранжеві в небі –
    Що то віщують вони?
    Вістку приємну від тебе
    Чи лиш оранжеві сни?

    Смуги оранжеві висі –
    Вже багряніють вони.
    Може то легкозаймистий
    Відсвіт кривавий війни?!

    Смуги вечірні свинцеві
    Стерли багрянці оті.
    Спостерегли вже оце Ви?
    Все є минуще в житті.

    20.06.7524 р. (2016)

    Київщина, Конча Озерна


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Прокоментувати:


  44. Ярослав Чорногуз - [ 2016.06.12 21:00 ]
    Хмари-пазли
    Оці гаї так тужать за тобою…
    Сьогодні вперше змовкли солов`ї.
    Блукає погляд виссю голубою,
    Уже дощі всі виплакав свої.

    Сьогодні хмари-пазли в піднебессі,
    Я дивувався, дивлячись на це.
    Якби їх скласти разом, то чудесне
    Явилося б мені твоє лице.

    Аж захотілось раптом стати вітром
    Аби разом докупи їх складать.
    Щоб, може, засвітилися привітно,
    Зійшли, неначе Божа благодать.

    Щоб по воді пішли іскристі кола,
    Між пазлів розчинилися жалі.
    І все заусміхалося довкола
    Від поцілунку Сонця на землі!

    12.06.7524 р. (2016) Київщина, Конча Озерна, Півострів Печалі.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (10)


  45. Ярослав Чорногуз - [ 2016.06.10 00:54 ]
    Пташині слова
    Ці прохолодно-хмарні вечори…
    І довгий день у довгих тінях тане.
    О соловейку, співом говори
    Про те, як любиш ти свою кохану.

    У почутті – вже розчинився весь –
    Гаї сумні навколо звеселяєш.
    І трелі дивовижні в її честь
    Летять, здається, аж до небокраю.

    До серця йдуть пташині ті слова
    І щастям дивовижним душу надять…
    Я б теж отак для милої співав
    До ранку чарівливі серенади.

    Я б стишив навіть буйний вітровій,
    Розлив навколо музики багато
    Щоб співом вознестись, як соловій
    І світ увесь любов`ю обійняти.

    9.06.7524 р. (2016)

    Київщина, Конча Озерна, Півострів Печалі.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (12)


  46. Ярослав Чорногуз - [ 2016.05.27 01:53 ]
    * * *
    Проводжаю в ніч весняний вечір,
    Скоро літо гляне на луги.
    Хмари валять, наче дим із печі,
    Сіють дрібен дощик навкруги.

    Тільки десь на заході жарини
    Ще ледь-ледь поблискують здаля.
    Солов`їний спів безжурно лине,
    Посумнілі віти звеселя.

    І скрипковим бавлячись piano,
    Кантилену тягнучи у грі,
    Свердлять пори шкіри бездоганно
    Упирі-музики – комарі.

    26.05.7524 р. (Від Трипілля) (2016)
    Київщина, Конча Озерна, Півострів Печалі.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (10)


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2016.05.25 02:21 ]
    Озерна пастораль
    Я сам у тихому гаю,
    Лише пташки тривожать тишу.
    І сивину сумну мою
    Вітрець, мов листячко, колише.

    І сонця відсвіти ясні
    Поволі вечір випиває.
    Неначе Бог у вишині
    Нектар потягує у гаю.

    Тьох-тьох, ку-ку, гуль-гуль, дон-дінь –
    Веселі висвисти довкола.
    Сміється озера гладінь
    І сяючі малює кола.

    Я дякую за цю красу,
    Вклоняюсь Велесу самому.
    І звуки ніжності несу
    Як найдорожчий скарб, додому.

    23.05.7524 р. (2016) Київщина, Конча Озерна,
    Ольжин став.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  48. Ярослав Чорногуз - [ 2016.05.19 22:24 ]
    Паралелі життя
    Вишина дивовижної сповнена гри –
    Пасма в ній то сумні, то веселі…
    Каравани хмарин, каравани хмарин
    Потяглись по небесній пустелі.

    Соловій агресивно у гіллі лящить,
    Проводжає вервечки фургонів.
    І лягають навкруг темні смуги дощів.
    Світлі – вітер легесенько гонить.

    Паралелі життя – сяйво і каламуть –
    Добрі духи й нечистії, злії.
    Пара Лелів отак і в коханні живуть –
    Болем тужать і щастя леліють.

    19.03.7524 р. (Від Трипілля) (2016)




    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  49. Ярослав Чорногуз - [ 2016.05.15 02:06 ]
    Пахощі кохання
    Грона безу од вітру пішли у танок,
    Як у вальсі – нешвидко і чуло.
    Наче груди великі розкішних жінок
    Фіолетові сукні напнули.

    Пахнуть ці диво-сукні розквітлим бузком –
    Мов краси таїна у гіллі є.
    І для того земля вже заходить хитьком,
    Хто од пахощів цих захмеліє.

    Ти цей солод, о вітре, по світу розвій,
    Хай тривожить серця до смеркання…
    Ось на вітах бузку заспівав соловій,
    Ароматом сповитий кохання.

    14.05.7524 р. (Від Трипілля) (2016)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (12)


  50. Ярослав Чорногуз - [ 2016.05.14 04:16 ]
    Небесний знак
    Хмара хмару між променів ген золотих
    Цілувала, як голуб – голубку.
    Пригадалася ти, пригадалася ти,
    Пригадалася ти, моя любко.

    Налягає на серце зажура легка,
    Наче риси я бачу знайомі.
    Потяглася до видива твого рука,
    Мов до хмароньки білої – промінь.

    Знову хмари зійшлись і увись потяглись,
    Полетіли у небо безкрає…
    Може знову нас Лель, мов колись, мов колись
    Хоч думками навік поєднає?!

    …Посвітліло навкруг, посвітліло навкруг
    Від небесного світлого знаку.
    Тихо сіявся дощ на розвеснений луг,
    І від щастя, здавалося, плакав.

    13.05.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13