ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.12.10 03:56
Правду говоритиму навмисно,
Істина сьогодні на кону:
Лапу шобтиздохові потисну,
А тобі руки не простягну.

Бо собака ліпша за людину,
Віддана як жінка, їсть усе.
Ти ж мене кладеш під гільйотину

Ярослав Чорногуз
2019.12.10 00:25
Учу усіх я жити безоглядно,
Люблю, щоб ззаду сунула людва.
В трусах порвалась нитка Аріадни,
І обірвався на Голготу шлях.

Хвилююся у розпачі німому –
Рятуй же, любко, ну хіба це жисть?
Хтось викликав мені швидку з дурдому,

Тамара Шкіндер
2019.12.09 21:50
Не поранюсь об сни,
По їх лезу вернусь у минуле.
Мить і вічність злітають у небо
По сходинках хмар.
Відштовхнусь від стіни,
Де туманами днів потонулих
Оповиті серця.
І до сонця майну, як Ікар.

Ярослав Чорногуз
2019.12.09 18:07
Тихо алеєю йду,
Змовкла пташина розмова…
Нічка принишкла в саду,
Затишна нічка зимова.

Так, ніби зірку ясну
Місяць торкає за плечі…
Ніченьку враз пригорнув

Ігор Деркач
2019.12.09 17:40
Минає все – жага, жура, очарування,
любов, що першою була, і є остання.
Уже ніяку не найду,
і поки фею заведу,
іду у баню.

У неї заночую і... захочу чаю.
Ні, я не п’ю, але і їй не наливаю.

Олександр Сушко
2019.12.09 16:26
Проти кого тепер заряджати пістолі?
Хто мій друг незрадливий? Хто вчаєний тать?
Москвомовне хохлятко дрімає у льолі,
Брат із жінкою сваряться..."бля", "перемать"...

Чорну вервицю слів, запозичену в чорта,
Звикнув чути щоденно племіш-гаволов.

Н Кап
2019.12.09 13:39
Чи не тому, що я тобі - ріка?
(Дорога? Перепона? Бездоріжжя?)
не знаєш сам до часу. Але ніжність
росте крізь ніч, що мов земля, глевка.
Що мов вода, якій немає дна.
Пребілий день пресинім снігом
повен.

Сергій Губерначук
2019.12.09 13:25
Україна мила –
країно моя,
люблю тебе щиро,
рідная земля!
Ліси, степи, луки
і Дніпро реве.
Ні за які муки
не віддам тебе.

Микола Соболь
2019.12.09 07:25
Укрий, тумане, стомлені дерева
Допоки сніг блукає поза містом
Хай горобина полум’я намистом
Освітлює густе, грудневе мрево.

Сіріє день одразу по обіді,
Сиріє сонце та не хоче гріти,
Оголені хитає вітер віти

Олександр Сушко
2019.12.09 02:12
Що ж, сідай, побалакаймо. Пляшка
Хай сьогодні розв'яже язик.
Пити крівцю навчитись не важко -
Складно жити людиною вік.

Тяжко ворога й тещу любити,
Зріти правду без лірики шат.
Я свою заганяю у сіті

Олена Побийголод
2019.12.08 22:53
Володимир Висоцький. «Аліса»

- Люлі-люлі-люлечки, бай-бай...
Що за вередливе маленятко!
Будеш видирати рученятка -
начувайся, підсвинку, стривай!..

- Ну і гучність вереску в нащадка...

Оксана Логоша
2019.12.08 21:01
Серед зими яскравий маляр
Малює світ,який ніхто не бачить.
А я вдягнула чорні окуляри
на удачу.

Сумні вітрини гойдають перами,
Мов голуби.Злітають в далечінь.
А я іду і сиплю перлами

Ігор Деркач
2019.12.08 17:18
ІЯ б сіяв та орав, якби
не жав навіяні сюжети
і на овації юрби
не купувалися поети.
Чи спокушає сатана,
чи інші генії рогаті –
усім однакова ціна,
хто сіє суржики у хаті.

Іван Потьомкін
2019.12.08 17:00
Ячмінь знайшов на стежці вовк.
«Ну, що за глум?»-
Знахідку він топче з горя.
І раптом бачить –
Кінь назустріч скаче.
«Спинися, друже, на хвилину!
Не здогадаєшся, яка в мене новина.
Для тебе я зібрав і приберіг ячмінь.

Ярослав Чорногуз
2019.12.08 16:27
Принишклий сад. Іще не вкритий снігом.
Провіяний вітрами зусібіч.
Вляглася на калюжі сиза крига,
На віти легко звісилася ніч.

Химерний дим. За ним – зоря вечірня
Тихенько відпливає в далечінь.
Неоновими сніжками враз вирне

Сергій Губерначук
2019.12.08 13:25
Ми зберемося всі до купи
й підемо
за кинутим уперед яблучком
з Едему.
На кожній зупинці нашій
збудуємо пам’ятник,
в останнім гріховнім кутку
зупинимо маятник,

Олександр Сушко
2019.12.08 12:01
Весна в моїм сердечному саду!
Медами - солов'їне щебетання!
Вплітає світ в життєву суєту
Осонцену рапсодію кохання.

Я жив одинаком. Тепер воскрес!
Душа моя убралась у клечання!
Нарешті доторкнувся до небес,-

Козак Дума
2019.12.08 07:44
На щастя вішати підкову,
скажу відверто – марний труд.
Відчуєш вільно себе знову,
із з шиї скинувши хомут!

Микола Соболь
2019.12.08 05:48
Переродися! Духу не убити,
а наше тіло належить землі.
Прокинься, люде, страхом оповитий –
свіча волає у моїм вікні
та плаче. То материнські сльози,
які ж вони у розпачі гіркі.
Лежать малі роздягнуті на возі,
А небо сипле сотнями зірки…

Володимир Бойко
2019.12.08 01:46
По свежевыпавшему снегу
Меня лыжня ведет, скользя,
И как мне хочется, с разбегу,
Достичь всего, чего нельзя.

Но цепко белая пустыня
Места заветные таит.
Где, в околдованной твердыне,

Тетяна Левицька
2019.12.07 14:09
Дорогі друзі, всіх запрошую на презентацію моєї нової книги, "Долю пишуть небеса", яка відбудеться 14 грудня о 15,00 у Національній Спілці письменників, вул. Банкова 2.
Рада Вас буду бачити, бо хто ж, як не Ви були поряд зі мною усі ці десять років пер

Ярослав Чорногуз
2019.12.07 14:07
Бузок біліє в сонячнім саду,
і небеса прозорістю дивують.
Весні назустріч нареченим йду,
тебе обожнюю, її - люблю я!

Рапсодія любові нам звучить,
і водограєм розливає звуки.
Яка зворушлива, жадана мить

Сергій Губерначук
2019.12.07 11:00
Оце моє таке життя.
Мої продовження у дітях.
Цвіт яблуневого злиття
в обіймах цих, немов на вітях.

Любистком пахне тихий одр.
На кораблі з рожевих весен,
де гомонів живий народ,

Іван Потьомкін
2019.12.07 10:21
Привелось мне несколько раз дежурить с одним страшно любознательным человеком. Хоть он и не имел высшего образования, как это уже стало традицией в израильских фирмах по охране и уборке, но не страдал комплексом неполноценности, а старался наверстать упущ

Ольга Паучек
2019.12.07 10:01
Тривожиться душа моя
за долю України...
Невже святий наш Боженько
дозволить у руїни
перетворити рай земний,
святі поля, прадавні,
загине рід козацький весь
і справи його славні

Ігор Деркач
2019.12.07 09:41
Чи я поет, чи хуліган
і чи творю, чи витворяю,
а як видумую, не знаю:
де істина, а що – обман?

Усі ми і ремісники,
і трудоголіки – од Бога.
Одному випали стежки,

Галина Сливка
2019.12.07 09:16
По льодах розлук, на хиткі мости,
По стежках думок тужних
Я до тебе йду, йдеш до мене ти.
І пощо зими стужі?
Зі світів перги залягли сніги,
А зимі їх все мало...
На кругах туги не знайшла снаги,
Послизнулася, впала.

Уляна Світанко
2019.12.06 20:45
Відмежуйся від мене, звіре!
Не полохай безликих ще сліз
І тремтячи (помітно) сили
Позбавляєш, зробивши надріз.

Я не плачу, ти бачиш, крига
Замережила серце живе,
До лиця мені одяг білий,

Ігор Деркач
2019.12.06 17:58
Іду у край забутої оази,
минаючи приватні береги,
украдені багатіями бази,
циганами освоєні луги.

І досі тут ще водиться усяке –
і патерчата, і басаврюки,
буває, ще хіхікає русалка

Олексій Кацай
2019.12.06 17:26
Рве світ на світло в об’єктивах
і ми, пливкі мов акварель,
розпочинаємо дуель
в інопланетних перспективах.

Твій постріл перший болем лине
в перетинах добра і зла
і він розмазує людину

Юрій Сидорів
2019.12.06 15:55
Як міллю виїдений шовк,
Побита інеєм отава -
Газонна, хакі, золотава.
Місцями люд її потовк.
Отак.

Містки - обидва-обидва,
Скульптурні групи, арка, плити...

Сергій Губерначук
2019.12.06 10:59
Не розумію. Що це? Фатум?
Зла доля чи такий собі маразм
як дивний прояв особистої історії
у схемах світових надбань?
Чи дату цю запам’ятати?
Чи, може, мій тривкий екстаз
лише чиєсь самозакохане повторення?
І не потрібно жодних знань ані бажань?

Галина Сливка
2019.12.06 10:21
Зав'язала хустку так святочно.
На плечах - коромисло з роками.
Силуету лінії жіночні
У свічаді неба, між зірками,
Міряєш, немов звіряєш долю.
А вона хлюпоче у відерцях.
Ранок дневі вигаптував льолю,
День у ночі топить своє серце.

Микола Соболь
2019.12.06 07:15
Усміхнене маля біжить до мами
Ще світ йому незнаний і чужий,
Щебече щось, махаючи руками,
За матінку сховалося мерщій…
Надійніше не знайдете нікого,
Бо матір смачно пахне молоком.
Пізнає потім у життя хиткого
І проліски й веселки за вікном.

Олена Побийголод
2019.12.06 00:07
Володимир Висоцький. «Аліса»

Посаджене вхід стерегти,
сидить жабеня день при дні,
щоб рішення вчасно знайти:
впустити - чи ні?

Якщо ж пропустити когось - то, мабуть,

Ігор Федів
2019.12.05 21:55
Утішає висока блакить,
Я її опишу поетично,
Зупинити бажаю цю мить
І у ній залишитися вічно.
Від магії лісу п’янію,
І марноти долаю тяжіння,
Душею літаю у мрію,
Але тілом пускаю коріння.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Мидрон Тазинк
2019.12.09

Наталья Иванова Харина
2019.11.28

Ольга Якубенко
2019.11.28

Н Кап
2019.11.26

Козак Ігор Козак Ігор
2019.11.20

Тетяна Шульга
2019.11.20

Галина Сливка
2019.11.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Тата Рівна - [ 2012.09.28 23:24 ]
    Зимоосінь
    Живи сьогодні, як у день останній..
    На носі жовтень і нема води
    Гарячої…так холодно у ванній
    Щоранку..ніби й не ходи туди…
    Ииии…

    Сумні шкарпетки виснуть сиротливо
    Оплакує герань останні дні
    палкого літа..завтра вітер..зливу
    пророчать ці синоптики мені…
    Ііі…

    У магазині на слизькім бетоні
    Стоїть Тамара вже у чобітках
    На носі жовтень…чобітки на Томі
    І светр новий і квітка на цицьках….
    Вах..!

    Млинці схололі і сметана кисла…
    Ця осінь самотиною торка
    І ти, моє життя, не маєш смислу
    Без Томи у новеньких чобітках…
    Ах…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (7)


  2. Руслана Василькевич - [ 2012.02.25 19:24 ]
    Правило життя

    Живи сьогодні, як у день останній,
    відкинувши про майбуття турботи,
    звільнивши серце від рутини
    щоденних клопотів й скорботи.

    Живи сьогодні, як у день останній,
    даруючи усім навкруг надію;
    будь вдячним ти за кожну мить життя,
    душа нехай у Господі радіє.

    Живи сьогодні, як у день останній,
    любов'ю світ зміни, почавши з себе;
    своєму ближньому роби лише добро,
    щоб з вдячністю він згадував про тебе.

    По совісті чини завжди
    чи бідний ти, чи чоловік поставний;
    знайдеш – не тішся, втратиш – не сумуй,
    живи сьогодні, як у день останній.






    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  3. Кобринюк Ірина Айлен - [ 2012.02.04 14:28 ]
    Зумій себе знайти
    В мовчанні з'являється слово,
    А світло у повній пітьмі.
    Знайти у собі щось прекрасне і нове
    Можна й тоді коли опинився в лайні.

    Життя після смерті проноситься швидко
    То ж ти стережи кожну мить.
    Й хоч поряд з тобою завжди брудно і бридко
    Духовна чистота бруд увесь може змить.

    Коли закрила доля перед тобою двері,
    Не стій і не чекай, що хтось відкриє їх.
    Якщо ти у будинку, а не у пустелі -
    Обернися й побачиш ти безліч відкритих.

    І не старайся кращим за когось бути,
    Комусь догодити чи щось довести.
    Важливо кращим стати ніж учора,
    Тоді ідеальним для всіх станеш ти.



    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  4. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.01.30 22:31 ]
    Тема: №16 Високочола
    Я вийду з осені у жовтні!
    Пізніше? Ні! Бо очі сонні
    Мене у затишок зими
    Спокійно й тихо провели б...

    Я вийду з осені у зжовклий,
    Непевний час...Що ж розум гордий?!
    Тут щастя має той, хто лікті
    Завів жорстоко-непривітні,
    Хто пробиває телефон
    Крізь ліктям знаний лиш закон.

    Так міжсезоння в нас стріляє.
    Чому у жовтні? - Бог лиш знає...
    taniamiewska
    30/01/2012 20/15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (9)


  5. Ольга Бражник - [ 2011.12.31 00:57 ]
    Клептовуманське
    Тепло на горішки поцупили мишки.
    На сході дощі, в супермаркеті знижки
    На пиво й кав"яр.
    В повітрі знущально дзвенить: «Мarry Christmas!»
    Ось так би й сидіти, заклякнувши, в кріслі,
    Чекаючи чар.
    От кляті звірята - все тягнуть до хати,
    Вже нікуди все те накрадене пхати:
    У ванній - тепло,
    У спальні за шафою зуби молочні,
    Листи, що згубила дорогою пошта,
    Гарпун і весло.
    Он там на полиці підкови із криці,
    І те, що забула як зветься – іскриться…
    Згадала – то сніг!
    Якесь випадково украдене щастя,
    Шкарпетки і дама непевної масті,
    Оленячий ріг,
    Он там на канапі чиїсь наречені
    І схиблені вчені, індички копчені
    І кабріолет,
    Собака, шматочок дорожнього знака,
    Чи то часова, чи статева ознака –
    У шафі скелет.
    Та годі вам, мишки, вчиняти крадіжки,
    Та майте ви совість, інакше вам кришка,
    Бо ви із простих.
    Ви знаєте, мишки, у нашій державі
    Уже й не таких мишеняток саджали,
    Ховайте хвости.

    30.12.2011


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.43) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (11)


  6. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2011.12.26 11:16 ]
    Живи сьогодні!
    Живи сьогодні, як у день останній!
    А,значить, думай, дій. Не варто
    Байдуже споглядати навкруги,
    Чекати, що саме прийде тобі до рота!
    В чеканні втратиш все!
    Найперше,так свободу!

    Живи сьогодні! Неповторність зла:
    Утратиш час - повернення не буде!
    Не бійся злоби, пересудів люду!
    Лиш тих чека достаток і добро,
    Хто сам засіяв поле.Так було
    Записано в скрижалях для людини!
    . . .
    Живи ж уповні кожную хвилину.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  7. Людмила Лук'янець - [ 2011.12.15 08:52 ]
    Тема №16
    ***
    Одній без тебе пусто на землі,
    Духмяний світ барвистість втратив вчора,
    Твердіють ненависні мозолі,
    І докори тримають душу в шорах.

    Поблідло небо,зникли всі зірки.
    Вповзають в хату смутки і жалі.
    І кожен вечір як полин гіркий.
    Одній без тебе пусто на землі.

    ***
    Без тебе на землі одній так пусто.
    Холоне в пальцях днів гарячий фарс.
    Стискаєш кулаки до болі,хрусту...
    В буденні пробуксовується час.

    Без тебе на землі одній так пусто.
    Голгофа...пекло...палачі...стіна.
    З думок-близнят шаткується капуста,
    Й на все одна - зпанижена -ціна.

    ***
    Міжсезоння стріляє в потилицю,
    На межі випатрошує суть.
    Виступають обвітрені вилиці,
    І живе, що не має тут буть.

    Чад їдкий, наче смог, розпорошує
    Гостроту, і увагу, й думки.
    Вже чужинець до столу припрошує,
    В нашій хаті усе навпаки.

    Міжсезоння стріляє в потилицю.
    Цілить в серце на межах століть.
    Як далеко у прірву скотилися.
    Досі ідол нахабно стоїть.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  8. Людмила Лук'янець - [ 2011.12.13 18:52 ]
    Я вийду з осені у зжовклу...
    ***
    Я вийду з осені у зжовклу
    Схололу, вистиглу траву.
    Я вийду з осені й замовкну...
    Візьму у руки тятиву

    І буду цілити в зневіру,
    В брехню й омани пелену.
    Я вийду з осені... й за віру
    Оголошу свою війну.
    2011.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (9)


  9. Мара Ноемінь - [ 2011.12.12 21:56 ]
    І так пусто на землі без тебе
    І так пусто на землі без тебе, одній -
    Було завжди, мабуть від дня світлин.
    Не було сенсу - марна трата сили й часу.
    І всі досягнуті висоти - міліли, і втрачали суть.
    Кохання неземне, і те не мало повноти.
    Душа стомилась шукати сталість.
    Знайшла - біля Голгофського хреста.


    грудень 2011 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  10. Ірина Людвенко - [ 2011.12.09 12:01 ]
    Життя - розфарбовка
    Я з осені вийду у зжовклій тіарі
    (Як Ною вдавалось знайти всім по парі? ...
    І де той фарватер між «ліво» і «право»?)
    Життя – розфарбовка. У когось яскрава,
    У когось не вистачить фарби і хисту.
    Зразок? Не до нього! І далі по змісту.
    Комусь до лиця монохроми відверті,
    Комусь до снаги змалювати і стерти.
    Така от історія, любі малята.
    Без винятку всім час відтоптує п’яти
    (Хтось книжку з кінця полюбляє читати).
    Вінок з акварелей плести б до нестями –
    Виходить же гарно! Бувають і плями,
    Та підретушуємо – так наче й треба.
    Ми небо фарбуємо. В колольорі неба
    Вбачаєм щось інше , наразі брудніше.
    І в кутику хтось так розбірливо пише:
    «Фарбуйте! Усі! Відганяйте журбу!»
    - По кому то дзвін? Не по мені ж, мабу...

    Умань 08.12.11


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (12)


  11. Мара Ноемінь - [ 2011.12.08 17:36 ]
    Я пам'ятник собі
    Я пам'ятник собі збудую з добрих діл,
    І заберу з собою в Небеса.
    Бо на землі стає все мотлохом старим,
    А в небі завжди неземна краса.
    Без добрих діл піднятися несила,
    Бо віра - то крило лише одне.
    А справа й віра вже надійні крила,
    У Край небесний підіймуть мене.
    І кожну справу, у вінок увиту,
    Я вручу Тому, Хто мене чекає
    (моє ім'я Він на долоні має),
    Уже давно - від збудування світу.



    грудень 2011 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (7)


  12. Галантний Маньєрист - [ 2011.11.27 20:48 ]
    До живого... (В контексті «Тисячі й одної» і не лише)
    І
    - «По падолисту смерть і пародисту!..» -
    наснилося таке от куплетисту
    і вже не відпускало, наче хтось
    щоночі дбав, щоб сниво відбулось.

    І так це нажахало пародиста,
    що він ховався ще до падолиста
    у заводі вічнозелених глиць,
    і ладних тілом юних чарівниць.

    Але і там «пророцтво» досягало,
    встромляло і встромляло в снива жало!..
    Зав’янув і пожовкнув пародист,
    хоч і гостріше проявився хист…

    І так дійняли пародиста сни,
    що хоч не спи! Та з цим безсилі ми…
    «- А далі, далі що?!!»... А далі зась.
    Шахерезада знов убереглась.

    ІІ
    Царя за день не «в’їла» жодна кеба -
    мов так усе й було округ, як треба,
    мов зріти вгору квітом цинамону
    миліше, ніж униз ячати з трону.

    А ще, коли садів навколо квіти,
    недоліки приємніше терпіти.
    І сам Аллах так догляда сади,
    мов це пильніше за людські лади.

    І цар вночі Шахерезаду стрів
    завершенням казання з власних слів.
    «Лише вподобавши себе цвітінню вщерть -
    по падолисту оминеш і люту смерть…»

    P.S.
    І цар і пародист – митці чужого,
    та той із них, що додає живого
    в руками інших підняті сади,
    отримає і вічне за труди,
    «та й більше, бачиться, нічого» (с)

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6) | "До «Полювання на ПМ»"


  13. Алекса Павак - [ 2011.11.26 06:07 ]
    Для добра в усьому світі
    Живи сьогодні, як у день останній!
    Осінню тугу скинь мерщій з плеча,
    Рости добро і висівай кохання,
    Привносячи достаток у життя!
    Твори сьогодні, може це ввостаннє!!!

    Живи сьогодні, як у день останній
    Повір у мрію – в ній жива душа!
    І подаруй найближчим сподівання,
    Нехай щаслива мить їх не лиша.
    Бо це життя не тільки лиш страждання!!!

    Живи сьогодні, як у день останній!
    Гори вогнем безмежної надії,
    Зігрій її теплом чужі чекання
    І збережи в зимові вітровії…
    Хай стане твоє слово життєдайним!!!

    26.11.2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.18) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  14. Ольга Бражник - [ 2011.11.21 15:45 ]
    Циганочка без виходу На тему №16 (народна)
    Я пам"ятник собі
    Руйную методично,
    З примарності чудес
    Вивищую мости.
    Такий тривожний сон…
    До тіла по дотичній –
    З любов"ю, а чи без –
    Не важить: я не з тих.
    Багаття і зірки.
    Лиш подиху відлуння
    Розносить по степу
    Містерія німа.
    Заснув давно барон,
    Притихла семиструнна…
    Циганочка-то є,
    А виходу – нема.

    21.11.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (21)


  15. Зоряна Ель - [ 2011.11.21 13:53 ]
    місто N
    я вийду з осені у зжовкле місто N,
    що кутає у сніг родимі вади.
    воно змінило тисячу імен.
    та не дає йому спокою ген
    безрідності. це місто – безпорадне.

    втікають вени перелякано з-під ніг
    і тоншають під шкірою до нитки.
    я намагаюсь вижити між них,
    боюся дихати, бо кожен видих-вдих,
    здається, наче був не раз у вжитку.

    тебе тут страчено. я бачила твій слід.
    над ним жебрачка тихо шепотіла,
    поспішно затирала кільця літ..
    і порожньо було, смертельно біло...
    я обернулася, а ти впізнав і зблід,
    коли зима добралася до тіла.



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (22)


  16. Устимко Яна - [ 2011.11.20 22:53 ]
    фантазіїї на шоколадну тему
    я памятник собі замовлю, з чоколяди,
    на білий постамент бісквітного коржа.
    ти явишся, такий весь в образі де Сада,
    голодний і страшний від надміру бажань.

    почнеш із голови – оближешся нахабно,
    і білий шоколад надсадно захрумтить.
    це ж ніжні льоки-блонд, їх треба їсти зґрабно -
    не патики гризеш і не стальні дроти.

    о, руки не чіпай, невже ще не наївся...
    каблучку залиши із правої руки -
    у ній желейний страз!..от ненажера бісів,
    скажи мені, за що люблю тебе таким?

    ну, як тобі шедевр, не знудило, де Саде?
    я знаю, що смачна в бікіні із нуги.
    та доїдай, не злюсь, нема з тобою ради...
    і зуби забери зі справжньої ноги.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (26)


  17. Устимко Яна - [ 2011.11.20 13:29 ]
    не сніг, а сміх.
    з листопаду в грудень
    перейшов маруда -
    несміливий сніг.
    притрусив огуддя,
    і казали люди:
    «то не сніг, а сміх»
    і заплакав гірко
    перший сніг, із гірки
    повтікав нараз.
    то ж даремно санки
    із самого ранку
    готував Михась.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  18. Зоряна Ель - [ 2011.11.19 23:47 ]
    *****
    і так пусто без тебе одній на землі
    і земля у зимі
    я - гора та лавинам утратила лік
    білий спокій у серце крижиною ліг
    загасивши кармін.

    і так холодно чути долоні моїй
    порожнечу зими
    я сную між руїн я живу між руїн
    і настільки тонкі у чекання краї
    що зірвуся за мить.

    освіти осіни бо зникає земля
    у без _тебе_ зимі
    у завії блідих сонцемісячних плям
    хто ж тебе так надовго і люто закляв
    неприкаяний мій?


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (25)


  19. Устимко Яна - [ 2011.11.19 16:47 ]
    до весни
    по падолисту смерть і пародисту,
    бо так розпорядилися ПееМ.
    щоб у чужі вірші не думав лізти
    і не препарував двозначних тем.

    а то пародії в інет клепає здуру.
    нехай дістане корисний урок:
    смерть пародисту! геть клавіатуру!
    і ручку геть, і гусяче перо...

    по падолисту згинуть пародисти -
    у ліриці зав’язнуть накінець.
    та хтось тихенько до весни під листям
    гостритиме старенький олівець.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  20. Устимко Яна - [ 2011.11.18 21:10 ]
    про пам'ятники...
    я пам'ятник собі перетягнув зі скверу.
    стояв одним – один, як символічний перст
    на п’єдесталі днів доби СРСРу.
    такий важезний, жах. та я давно допер,

    що золото у нім, а може й діаманти -
    чому б йому іще сіріти дотепер?
    і якось уночі під гордий бій курантів,
    аби не чув ніхто, бігом додому спер.

    про всяк - а мо’ колись настане світла днина,
    підніметься рука на «непорочну» тлінь.
    і скарб моїм очам розкриється предивний.
    я скину капелюх і видихну: «амінь».


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (23)


  21. Зоряна Ель - [ 2011.11.18 14:16 ]
    давайте жити дружно :)
    поцупили мишки тепло, на горішки
    дістанеться їм від кота:
    він сир з мишоловки вкраде тишком-нишком,
    а сир - то така смакота!

    без сиру похмуро у мишачій хаті,
    і миші - самі не свої.
    котові тепло доведеться віддати,
    щоб сир з мишоловки не їв.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (18)


  22. Володимир Сірий - [ 2011.11.17 20:42 ]
    Я вийду з осені у жовтні ( Тема № 16)
    Я вийду з осені у жовтні
    На листопадовий перон
    Помандрувати гаєм змовклим
    Повз шерехату оболонь
    На сніжні дюни. Таємничо
    Руда лисиця промелькне
    Осіннім днем . Чи спантеличить
    У біле вбраного мене?
    Мабуть . Та я вже до вокзалу
    Навряд чи схочу повернуть,
    Шляхетну виявивши суть
    Яви лілейної помалу.
    Статечне сонячне проміння,
    Бурульок сльози на вітрах…
    Прощайте, дні мої осінні,
    Бо я ваш перелітний птах.

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (22)


  23. Устимко Яна - [ 2011.11.16 23:28 ]
    сезонне
    листопад - напитися й топитися
    у вині.
    від душі - з рогами і копитами -
    не мені.

    листопад - напитися й топитися
    як торік.
    у вино рогами і копитами -
    тільки брик.

    листопад - напитися й топитися...
    дубль три:
    в повний ріст - рогами і копитами
    догори.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  24. Ольга Бражник - [ 2011.11.16 22:59 ]
    №16 Дитяча
    З листопада в грудень
    Їхала карета,
    Нависали всюди
    Крижані тенета,
    Пакувала осінь
    Листячко у клунки,
    Дід Мороз потроху
    Лаштував дарунки.
    У шапках пухнастих
    Тішаться дерева,
    Радо зустрічають
    Зиму-королеву.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (21)


  25. Устимко Яна - [ 2011.11.16 22:58 ]
    - - -
    і міжсезоння дихає в потилицю
    і так єлейно по-сусідськи щириться
    як ніжний кат.

    правує холод лютою гостиною
    чужі тополі завжди будуть винними
    у невістках.

    круки летять вечеря не упорана
    і тне коса від неба аж до коренів.
    весільний сніг

    марудно-важко наче доля міситься.
    і потерча з обсмиканими кісками
    прийде у сні.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  26. Володимир Сірий - [ 2011.11.16 22:54 ]
    Собі я пам"ятник замовлю
    Собі я пам"ятник замовлю
    Із мармурових чорних плит,
    Бо випробовувати долю
    Мене нітрохи не кортить.
    Синок узяв кредит на хату,
    У доні семеро дітей,
    А кладовище, любий тату,
    Не входить в коло їх ідей.
    За немалу ціну мозольну,
    А тре - продам іще гараж,
    Я монумент собі замовлю
    І проведу нараз монтаж.
    Так спокійніше буде жити.
    Та й дітям легше все - таки
    Покласти на готові плити
    Живі чи штучні квіточки.

    16.11.11.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (23)


  27. Ольга Бражник - [ 2011.11.16 19:45 ]
    На тему№16 (народна)
    Листопад – напитися й топитися…
    Ах, П"єро – програв усе ущерть!
    На завісі театральній китиці
    Чимось теж нагадують про смерть.
    "Жовтий лист" – банальність із банальності,
    "Журавлі у вирій" – боже збав!
    Ти б зіграв Октавіана Августа,
    Але хтось його уже зіграв.
    Ніч як ніч. П"янкі блакитні кучері,
    Виє в підворітті Артемон…
    Брівки, у гримасі закарлючені.
    Вгору – вниз... Тіара і хітон…

    16.11.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (11)