ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Деркач
2020.08.05 21:52
І горе уже – не біда.
Робінзоніада триває.
Мені би – якась Середа,
бо П’ятниці в мене немає.

На неї скривився четвер,
що скоро уже понеділок.
Немає надії тепер

Тетяна Левицька
2020.08.05 20:12
Чорнильну хусточку напнула ніч недбало
на гострі плечі и підморгнула висі.
І кинувши у рот незрілі вишні,
оскомило, скривилася. Усе дістало.

Усмішка місяця і кабаре зіркове,
проидисвіт-вітер, викрутець, лукавець,
якии запрошував щораз на танець,

Євген Федчук
2020.08.05 19:28
У Таврії спів готських дів луна
Плекають вони помсту Шарукану
Оспівують оті часи преславні
Як вирувала Бусова війна.
Тоді самого Буса із синами
Розп’яли готи на своїх хрестах
І в землях антських поселився жах
Що готський меч їх звідусіль дістане.

Олександр Панін
2020.08.05 13:55
Святкова пригода


Дива
трапляються часом.
Надія
на Диво
не згасне!

Дума Козак
2020.08.05 13:15
Лунає дощ акордами краплин
і дріб у ритмі танго вибиває,
вплітаючи у марева сатин
мелодії шаленого розмаю.

Звучить балада гомоном струмків,
а гуркіт грому – соло барабана…
І блискавці зоряно-стрімкі,

Сергій Губерначук
2020.08.05 09:49
Лежить картина,
чорна сажа.
Музею сірого підлога.
Зі стін по краплі фарба ваша,
іржа коричнево-червона.

Лежать колони,
гільзи, гільзи,

Віктор Кучерук
2020.08.05 06:12
Запах сушеної м’яти
Переповнює кімнату
І струмує плавно за поріг, –
Огортає жалем хату
І затоплює кошлатий
Та пахучий дуже переліг.
Де поспішно і помалу
Невгамовно вирувало

Олександр Панін
2020.08.05 01:58
Застілля не робиться
"насухо",
Не любить "насухо"
люд,
Мета виправдовує
засоби,
Та крапку вколочує
суд!

Олена Багрянцева
2020.08.05 00:24
Якби можна поставити раптом на паузу літо.
Лимонадові дні, матіолові ночі повільні.
Знявши одяг увесь, загортатися в рідні обійми,
Аж до ранку не спати, про все, ні про що говорити.

Якби можна затримати серпень натрішки, надовше.
Із піску будувати

Дума Козак
2020.08.04 23:38
На березі Гіпанісу високім,
у теплому південному степу,
ще балабан висить в повітрі, сокіл,
але давно не видно вже скопу…

Давним-давно полинуло у Лету
і місто-поліс, Ольвія стара,
і вихідців із древнього Мілету

Ігор Шоха
2020.08.04 20:50
Уже за синіми морями
усі симпатії мої,
з якими човники свої
колись пускали ручаями.

Блукаю ще у ті краї,
де по інерції ночами
пливуть у Лету оригамі,

Євген Федчук
2020.08.04 19:23
Хай покара Бог клятих росомонів
Від них нещастя готські всі пішли
Нехай потопчуть їх же власні коні
Нехай помруть від власної стріли.
Великий і могутній Германаріх
Король всіх готів і усіх земель
Був скорений на розправу чи на кару
Не жалів ні люд

Устимко Яна
2020.08.04 19:21
Місто Львів – як новенька копійка.
Садовий постарався, Андрійко.
Приїжджайте до нас,
мер почистить і вас.
Станьте теж як новенька копійка.

Приїжджайте до славного Львова,
всі будинки у нас кольорові.

Тетяна Левицька
2020.08.04 15:13
Вже прокинувся, любий? Глянь небо
розливає лавандові фарби
на тендітні гвоздикові стебла,
на нечесані верби. А нам би
доторкнутися щастям до смути,
і розсипати гречну надію,
цілувати рожевих губ кутик,
ніжність бризнути сонцем під вії.

Галина Кучеренко
2020.08.04 10:04
Не вимагайте -
Вам ніхто не винен
Давати щось. Це не потрібно їм.
Переконання
У чужих провинах -
Лише пожива демонам своїм.


Сергій Губерначук
2020.08.04 09:55
Триває правда з вуст моєї зрадниці,
але чи скоро голос мій признається,
що я порушник перший, а не ти?
що я повинен, а не ти, піти?

Минає середа, четвер і п’ятниця –
навколішках стоїть кохана зрадниця,
але чи довго я ще буду бігати

Віктор Кучерук
2020.08.04 06:54
Старію я, а ти ростеш
І сяєш, мов перлина
Недоторканна для мереж
У зяючих глибинах.
Старію я, а ти завжди
Красива, бо незмінно
Блищиш, як скалочка слюди
На сонячнім промінні.

Іван Потьомкін
2020.08.03 23:08
Мені б годилося зненавидіть вогонь,
Що предковічний ліс жер на Кармелі .
Зненавидіть і вітер навісний,
Що потурав палити рукотворні села.
Зненавидіть, нарешті, й запізнілий дощ,
Що не прийшов на поміч погорільцям...
Та не наважусь навіть осудить
Да

Ігор Деркач
2020.08.03 20:50
І віриться, й не віриться мені,
що є десь рай і пекло за морями,
чи то у небі, чи під небесами
у непроглядній сивій далині.

Моя свіча ще жевріє у храмі…
На вівтарі – Месія. У тіні –
іуди і лакеї кацапні

Євген Федчук
2020.08.03 19:01
Возношу я хвалу Папаю і Вайю,
Завдячуючи їм, що ще й живу й царюю.
Тепер я розповім історію свою,
Нехай і грецький світ також її почує.
Я хочу, аби ти, відомий майстер, взявсь
Із золота мені зробити гребінь гарний
І оповідь моя на ньому збереглась.

Сергій Губерначук
2020.08.03 11:47
Бавлячись людським мозком,
усіма його відгалуженими збоченнями,
сірою речовиною з ланцетним лоском,
розрідженими нейронами й розродженими злочинами,
маючи політосвітський диплом
й анархо-синдикалістські переконання,
трапляється асфіксія професійним

Тетяна Левицька
2020.08.03 10:14
Красива, бо ти мене пестиш,
даруєш чудесні слова,
червоні троянди і персні,
перлини любові й дива.

Щаслива, бо ти доглядаєш,
мов ягідку, квітку мене
і стелиш бузковим розмаєм

Ярослав Чорногуз
2020.08.03 07:51
З рослин усіх центральної алеї
Найперша це – козацький ялівець.
Цілющою властивістю своєю
Хвороб чимало зводить нанівець.

З свяченими ножами тут ходили
Преславні вої – Гонта й Залізняк,
Братались – гайдамака і козак,

Олександр Сушко
2020.08.03 06:44
Війна в думках, в раю, у Божім храмі...
На фронті, як і вчора,- бій гримить.
Не буде ладу. Ані з москалями,
Ні з нашими, які шепочуть "мир".

Окрадено, сплюндровано країну,
І брат - не брат, а зголоднілий вовк.
Отут, у полі, я мабуть, загину,

Володимир Бойко
2020.08.02 23:49
Ми зустрілись в полі, де лелека
У блакить небесну ген зліта.
А довкола лиш липнева спека,
А навкруг пшениця золота.

Де ми йшли, там трави похилялись,
І зелений килим шлях встеляв,
Й жайворонка пісня розливалась –

Адель Станіславська
2020.08.02 22:27
Минеться день...
Спаде на землю ніч,
торкнеться віч,
неспокою торкнеться,
завіхолить,
дотулиться до серця,
впаде безсонням... Та...
не в тому річ.

Євген Федчук
2020.08.02 20:59
«Нишкни усе у степах приазовських!
Геть із дороги – сармати їдуть!
Хто не скорився їх силі ще й досі,
Того мечі закривавлені ждуть.
Бійтеся всі їх нещадного гніву,
Як він на голови ваші впаде,
Годі тоді сподіватись на диво,
Вам не сховатись від ньо

Олена Балера
2020.08.02 17:37
Кохана войовнице, ну давай
Миритись, хай завершиться війна.
Пекучий біль так довго вирував
В душі моїй і досі ще зрина.
Відкрились рани в мене й дивина,
Що дихати я ще не перестав:
Твій погляд гнівний сотні стріл впина
У серце, що нестримно калата.

Дума Козак
2020.08.02 12:34
Криниці розповзлись південним степом,
ще й на десятки метрів вглибину!
У кожної на дні шматочок неба
свою якусь ховає таїну.

Про тих, колись що викопав те диво
чи із каміння стіни мурував
і не чекав дощу, не те що зливи,

Ігор Деркач
2020.08.02 09:21
І наймити,і лайдаки,
і слуги порають на кухні...
На те у баби й мужики
і їхні голови чавунні,
аби за помахом руки
усе вирішували дурні.

***

Олександр Сушко
2020.08.02 06:53
Задощило. Ох і задощило-о!
Тургонить по шиферу капіж.
Й так добу із гаком! Це не діло!
Мокротеча - як у серце ніж.

Мряка запрягла у висях бричку,
Що й не видно місяця і зір.
А мені давно пора на річку,

Віктор Кучерук
2020.08.02 06:17
Уночі потрібно спати,
А не скніти без пуття
Про самотністю розтятий
Потьмянілий жар життя.
Уночі потрібно спати,
Бо, тлумачу постулат, -
Навіть вибухом гранати
Не розбуджують солдат.

Олександр Панін
2020.08.02 01:02
Завиває буря,
швидко гасить зорі,
Молоденькі зорі
ранньою весною,
Віє буйний вітер,
Хитається тополька...
Обережно Рибка
зачиняє шибку,

Володимир Бойко
2020.08.01 22:45
Які ми вже старі
І як лишилось мало,
Замислюєшся враз –
І сумно, аж до сліз.
Хмарками угорі
Життя відшумувало.
Живемо тільки раз –
Такий от афоризм.

Євген Федчук
2020.08.01 21:24
На березі нічного Борисфену
Багаття троє скіфів розвели,
Натягли хмизу, ще було не темно
І стиха мову між собой вели.
Про те, про се, про війни, про походи
Та про здобуті скальпи ворогів,
Про скорені й невідомі народи,
Та про жінок, героїв і царі

Олександр Сушко
2020.08.01 21:21
Про серйозне нині піде мова,
Тільки ніс от вистромлю з бретель:
Плаче без любові чорноброва,
А кохаю - то вона цвіте.

Днину прошлангую - крик і сльози,
Два - то оголошує війну.
Вчора - ледве не почив у Бозі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Лариса Маковей
2020.08.01

Тарас Баш
2020.07.28

М Менянин
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02

Таня Тарасюк
2020.06.30

Ядвіга Руда
2020.06.20

Вигнанниця Добровільна
2020.06.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Тата Рівна - [ 2012.09.28 23:24 ]
    Зимоосінь
    Живи сьогодні, як у день останній..
    На носі жовтень і нема води
    Гарячої…так холодно у ванній
    Щоранку..ніби й не ходи туди…
    Ииии…

    Сумні шкарпетки виснуть сиротливо
    Оплакує герань останні дні
    палкого літа..завтра вітер..зливу
    пророчать ці синоптики мені…
    Ііі…

    У магазині на слизькім бетоні
    Стоїть Тамара вже у чобітках
    На носі жовтень…чобітки на Томі
    І светр новий і квітка на цицьках….
    Вах..!

    Млинці схололі і сметана кисла…
    Ця осінь самотиною торка
    І ти, моє життя, не маєш смислу
    Без Томи у новеньких чобітках…
    Ах…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (7)


  2. Руслана Василькевич - [ 2012.02.25 19:24 ]
    Правило життя

    Живи сьогодні, як у день останній,
    відкинувши про майбуття турботи,
    звільнивши серце від рутини
    щоденних клопотів й скорботи.

    Живи сьогодні, як у день останній,
    даруючи усім навкруг надію;
    будь вдячним ти за кожну мить життя,
    душа нехай у Господі радіє.

    Живи сьогодні, як у день останній,
    любов'ю світ зміни, почавши з себе;
    своєму ближньому роби лише добро,
    щоб з вдячністю він згадував про тебе.

    По совісті чини завжди
    чи бідний ти, чи чоловік поставний;
    знайдеш – не тішся, втратиш – не сумуй,
    живи сьогодні, як у день останній.






    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  3. Кобринюк Ірина Айлен - [ 2012.02.04 14:28 ]
    Зумій себе знайти
    В мовчанні з'являється слово,
    А світло у повній пітьмі.
    Знайти у собі щось прекрасне і нове
    Можна й тоді коли опинився в лайні.

    Життя після смерті проноситься швидко
    То ж ти стережи кожну мить.
    Й хоч поряд з тобою завжди брудно і бридко
    Духовна чистота бруд увесь може змить.

    Коли закрила доля перед тобою двері,
    Не стій і не чекай, що хтось відкриє їх.
    Якщо ти у будинку, а не у пустелі -
    Обернися й побачиш ти безліч відкритих.

    І не старайся кращим за когось бути,
    Комусь догодити чи щось довести.
    Важливо кращим стати ніж учора,
    Тоді ідеальним для всіх станеш ти.



    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  4. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.01.30 22:31 ]
    Тема: №16 Високочола
    Я вийду з осені у жовтні!
    Пізніше? Ні! Бо очі сонні
    Мене у затишок зими
    Спокійно й тихо провели б...

    Я вийду з осені у зжовклий,
    Непевний час...Що ж розум гордий?!
    Тут щастя має той, хто лікті
    Завів жорстоко-непривітні,
    Хто пробиває телефон
    Крізь ліктям знаний лиш закон.

    Так міжсезоння в нас стріляє.
    Чому у жовтні? - Бог лиш знає...
    taniamiewska
    30/01/2012 20/15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (9)


  5. Ольга Бражник - [ 2011.12.31 00:57 ]
    Клептовуманське
    Тепло на горішки поцупили мишки.
    На сході дощі, в супермаркеті знижки
    На пиво й кав"яр.
    В повітрі знущально дзвенить: «Мarry Christmas!»
    Ось так би й сидіти, заклякнувши, в кріслі,
    Чекаючи чар.
    От кляті звірята - все тягнуть до хати,
    Вже нікуди все те накрадене пхати:
    У ванній - тепло,
    У спальні за шафою зуби молочні,
    Листи, що згубила дорогою пошта,
    Гарпун і весло.
    Он там на полиці підкови із криці,
    І те, що забула як зветься – іскриться…
    Згадала – то сніг!
    Якесь випадково украдене щастя,
    Шкарпетки і дама непевної масті,
    Оленячий ріг,
    Он там на канапі чиїсь наречені
    І схиблені вчені, індички копчені
    І кабріолет,
    Собака, шматочок дорожнього знака,
    Чи то часова, чи статева ознака –
    У шафі скелет.
    Та годі вам, мишки, вчиняти крадіжки,
    Та майте ви совість, інакше вам кришка,
    Бо ви із простих.
    Ви знаєте, мишки, у нашій державі
    Уже й не таких мишеняток саджали,
    Ховайте хвости.

    30.12.2011


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.43) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (11)


  6. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2011.12.26 11:16 ]
    Живи сьогодні!
    Живи сьогодні, як у день останній!
    А,значить, думай, дій. Не варто
    Байдуже споглядати навкруги,
    Чекати, що саме прийде тобі до рота!
    В чеканні втратиш все!
    Найперше,так свободу!

    Живи сьогодні! Неповторність зла:
    Утратиш час - повернення не буде!
    Не бійся злоби, пересудів люду!
    Лиш тих чека достаток і добро,
    Хто сам засіяв поле.Так було
    Записано в скрижалях для людини!
    . . .
    Живи ж уповні кожную хвилину.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  7. Людмила Лук'янець - [ 2011.12.15 08:52 ]
    Тема №16
    ***
    Одній без тебе пусто на землі,
    Духмяний світ барвистість втратив вчора,
    Твердіють ненависні мозолі,
    І докори тримають душу в шорах.

    Поблідло небо,зникли всі зірки.
    Вповзають в хату смутки і жалі.
    І кожен вечір як полин гіркий.
    Одній без тебе пусто на землі.

    ***
    Без тебе на землі одній так пусто.
    Холоне в пальцях днів гарячий фарс.
    Стискаєш кулаки до болі,хрусту...
    В буденні пробуксовується час.

    Без тебе на землі одній так пусто.
    Голгофа...пекло...палачі...стіна.
    З думок-близнят шаткується капуста,
    Й на все одна - зпанижена -ціна.

    ***
    Міжсезоння стріляє в потилицю,
    На межі випатрошує суть.
    Виступають обвітрені вилиці,
    І живе, що не має тут буть.

    Чад їдкий, наче смог, розпорошує
    Гостроту, і увагу, й думки.
    Вже чужинець до столу припрошує,
    В нашій хаті усе навпаки.

    Міжсезоння стріляє в потилицю.
    Цілить в серце на межах століть.
    Як далеко у прірву скотилися.
    Досі ідол нахабно стоїть.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  8. Людмила Лук'янець - [ 2011.12.13 18:52 ]
    Я вийду з осені у зжовклу...
    ***
    Я вийду з осені у зжовклу
    Схололу, вистиглу траву.
    Я вийду з осені й замовкну...
    Візьму у руки тятиву

    І буду цілити в зневіру,
    В брехню й омани пелену.
    Я вийду з осені... й за віру
    Оголошу свою війну.
    2011.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (9)


  9. Мара Ноемінь - [ 2011.12.12 21:56 ]
    І так пусто на землі без тебе
    І так пусто на землі без тебе, одній -
    Було завжди, мабуть від дня світлин.
    Не було сенсу - марна трата сили й часу.
    І всі досягнуті висоти - міліли, і втрачали суть.
    Кохання неземне, і те не мало повноти.
    Душа стомилась шукати сталість.
    Знайшла - біля Голгофського хреста.


    грудень 2011 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  10. Ірина Людвенко - [ 2011.12.09 12:01 ]
    Життя - розфарбовка
    Я з осені вийду у зжовклій тіарі
    (Як Ною вдавалось знайти всім по парі? ...
    І де той фарватер між «ліво» і «право»?)
    Життя – розфарбовка. У когось яскрава,
    У когось не вистачить фарби і хисту.
    Зразок? Не до нього! І далі по змісту.
    Комусь до лиця монохроми відверті,
    Комусь до снаги змалювати і стерти.
    Така от історія, любі малята.
    Без винятку всім час відтоптує п’яти
    (Хтось книжку з кінця полюбляє читати).
    Вінок з акварелей плести б до нестями –
    Виходить же гарно! Бувають і плями,
    Та підретушуємо – так наче й треба.
    Ми небо фарбуємо. В колольорі неба
    Вбачаєм щось інше , наразі брудніше.
    І в кутику хтось так розбірливо пише:
    «Фарбуйте! Усі! Відганяйте журбу!»
    - По кому то дзвін? Не по мені ж, мабу...

    Умань 08.12.11


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (12)


  11. Мара Ноемінь - [ 2011.12.08 17:36 ]
    Я пам'ятник собі
    Я пам'ятник собі збудую з добрих діл,
    І заберу з собою в Небеса.
    Бо на землі стає все мотлохом старим,
    А в небі завжди неземна краса.
    Без добрих діл піднятися несила,
    Бо віра - то крило лише одне.
    А справа й віра вже надійні крила,
    У Край небесний підіймуть мене.
    І кожну справу, у вінок увиту,
    Я вручу Тому, Хто мене чекає
    (моє ім'я Він на долоні має),
    Уже давно - від збудування світу.



    грудень 2011 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (7)


  12. Галантний Маньєрист - [ 2011.11.27 20:48 ]
    До живого... (В контексті «Тисячі й одної» і не лише)
    І
    - «По падолисту смерть і пародисту!..» -
    наснилося таке от куплетисту
    і вже не відпускало, наче хтось
    щоночі дбав, щоб сниво відбулось.

    І так це нажахало пародиста,
    що він ховався ще до падолиста
    у заводі вічнозелених глиць,
    і ладних тілом юних чарівниць.

    Але і там «пророцтво» досягало,
    встромляло і встромляло в снива жало!..
    Зав’янув і пожовкнув пародист,
    хоч і гостріше проявився хист…

    І так дійняли пародиста сни,
    що хоч не спи! Та з цим безсилі ми…
    «- А далі, далі що?!!»... А далі зась.
    Шахерезада знов убереглась.

    ІІ
    Царя за день не «в’їла» жодна кеба -
    мов так усе й було округ, як треба,
    мов зріти вгору квітом цинамону
    миліше, ніж униз ячати з трону.

    А ще, коли садів навколо квіти,
    недоліки приємніше терпіти.
    І сам Аллах так догляда сади,
    мов це пильніше за людські лади.

    І цар вночі Шахерезаду стрів
    завершенням казання з власних слів.
    «Лише вподобавши себе цвітінню вщерть -
    по падолисту оминеш і люту смерть…»

    P.S.
    І цар і пародист – митці чужого,
    та той із них, що додає живого
    в руками інших підняті сади,
    отримає і вічне за труди,
    «та й більше, бачиться, нічого» (с)

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6) | "До «Полювання на ПМ»"


  13. Алекса Павак - [ 2011.11.26 06:07 ]
    Для добра в усьому світі
    Живи сьогодні, як у день останній!
    Осінню тугу скинь мерщій з плеча,
    Рости добро і висівай кохання,
    Привносячи достаток у життя!
    Твори сьогодні, може це ввостаннє!!!

    Живи сьогодні, як у день останній
    Повір у мрію – в ній жива душа!
    І подаруй найближчим сподівання,
    Нехай щаслива мить їх не лиша.
    Бо це життя не тільки лиш страждання!!!

    Живи сьогодні, як у день останній!
    Гори вогнем безмежної надії,
    Зігрій її теплом чужі чекання
    І збережи в зимові вітровії…
    Хай стане твоє слово життєдайним!!!

    26.11.2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.18) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  14. Ольга Бражник - [ 2011.11.21 15:45 ]
    Циганочка без виходу На тему №16 (народна)
    Я пам"ятник собі
    Руйную методично,
    З примарності чудес
    Вивищую мости.
    Такий тривожний сон…
    До тіла по дотичній –
    З любов"ю, а чи без –
    Не важить: я не з тих.
    Багаття і зірки.
    Лиш подиху відлуння
    Розносить по степу
    Містерія німа.
    Заснув давно барон,
    Притихла семиструнна…
    Циганочка-то є,
    А виходу – нема.

    21.11.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (21)


  15. Зоряна Ель - [ 2011.11.21 13:53 ]
    місто N
    я вийду з осені у зжовкле місто N,
    що кутає у сніг родимі вади.
    воно змінило тисячу імен.
    та не дає йому спокою ген
    безрідності. це місто – безпорадне.

    втікають вени перелякано з-під ніг
    і тоншають під шкірою до нитки.
    я намагаюсь вижити між них,
    боюся дихати, бо кожен видих-вдих,
    здається, наче був не раз у вжитку.

    тебе тут страчено. я бачила твій слід.
    над ним жебрачка тихо шепотіла,
    поспішно затирала кільця літ..
    і порожньо було, смертельно біло...
    я обернулася, а ти впізнав і зблід,
    коли зима добралася до тіла.



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (22)


  16. Устимко Яна - [ 2011.11.20 22:53 ]
    фантазіїї на шоколадну тему
    я памятник собі замовлю, з чоколяди,
    на білий постамент бісквітного коржа.
    ти явишся, такий весь в образі де Сада,
    голодний і страшний від надміру бажань.

    почнеш із голови – оближешся нахабно,
    і білий шоколад надсадно захрумтить.
    це ж ніжні льоки-блонд, їх треба їсти зґрабно -
    не патики гризеш і не стальні дроти.

    о, руки не чіпай, невже ще не наївся...
    каблучку залиши із правої руки -
    у ній желейний страз!..от ненажера бісів,
    скажи мені, за що люблю тебе таким?

    ну, як тобі шедевр, не знудило, де Саде?
    я знаю, що смачна в бікіні із нуги.
    та доїдай, не злюсь, нема з тобою ради...
    і зуби забери зі справжньої ноги.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (26)


  17. Устимко Яна - [ 2011.11.20 13:29 ]
    не сніг, а сміх.
    з листопаду в грудень
    перейшов маруда -
    несміливий сніг.
    притрусив огуддя,
    і казали люди:
    «то не сніг, а сміх»
    і заплакав гірко
    перший сніг, із гірки
    повтікав нараз.
    то ж даремно санки
    із самого ранку
    готував Михась.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  18. Зоряна Ель - [ 2011.11.19 23:47 ]
    *****
    і так пусто без тебе одній на землі
    і земля у зимі
    я - гора та лавинам утратила лік
    білий спокій у серце крижиною ліг
    загасивши кармін.

    і так холодно чути долоні моїй
    порожнечу зими
    я сную між руїн я живу між руїн
    і настільки тонкі у чекання краї
    що зірвуся за мить.

    освіти осіни бо зникає земля
    у без _тебе_ зимі
    у завії блідих сонцемісячних плям
    хто ж тебе так надовго і люто закляв
    неприкаяний мій?


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (25)


  19. Устимко Яна - [ 2011.11.19 16:47 ]
    до весни
    по падолисту смерть і пародисту,
    бо так розпорядилися ПееМ.
    щоб у чужі вірші не думав лізти
    і не препарував двозначних тем.

    а то пародії в інет клепає здуру.
    нехай дістане корисний урок:
    смерть пародисту! геть клавіатуру!
    і ручку геть, і гусяче перо...

    по падолисту згинуть пародисти -
    у ліриці зав’язнуть накінець.
    та хтось тихенько до весни під листям
    гостритиме старенький олівець.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  20. Устимко Яна - [ 2011.11.18 21:10 ]
    про пам'ятники...
    я пам'ятник собі перетягнув зі скверу.
    стояв одним – один, як символічний перст
    на п’єдесталі днів доби СРСРу.
    такий важезний, жах. та я давно допер,

    що золото у нім, а може й діаманти -
    чому б йому іще сіріти дотепер?
    і якось уночі під гордий бій курантів,
    аби не чув ніхто, бігом додому спер.

    про всяк - а мо’ колись настане світла днина,
    підніметься рука на «непорочну» тлінь.
    і скарб моїм очам розкриється предивний.
    я скину капелюх і видихну: «амінь».


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (23)


  21. Зоряна Ель - [ 2011.11.18 14:16 ]
    давайте жити дружно :)
    поцупили мишки тепло, на горішки
    дістанеться їм від кота:
    він сир з мишоловки вкраде тишком-нишком,
    а сир - то така смакота!

    без сиру похмуро у мишачій хаті,
    і миші - самі не свої.
    котові тепло доведеться віддати,
    щоб сир з мишоловки не їв.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (18)


  22. Володимир Сірий - [ 2011.11.17 20:42 ]
    Я вийду з осені у жовтні ( Тема № 16)
    Я вийду з осені у жовтні
    На листопадовий перон
    Помандрувати гаєм змовклим
    Повз шерехату оболонь
    На сніжні дюни. Таємничо
    Руда лисиця промелькне
    Осіннім днем . Чи спантеличить
    У біле вбраного мене?
    Мабуть . Та я вже до вокзалу
    Навряд чи схочу повернуть,
    Шляхетну виявивши суть
    Яви лілейної помалу.
    Статечне сонячне проміння,
    Бурульок сльози на вітрах…
    Прощайте, дні мої осінні,
    Бо я ваш перелітний птах.

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (22)


  23. Устимко Яна - [ 2011.11.16 23:28 ]
    сезонне
    листопад - напитися й топитися
    у вині.
    від душі - з рогами і копитами -
    не мені.

    листопад - напитися й топитися
    як торік.
    у вино рогами і копитами -
    тільки брик.

    листопад - напитися й топитися...
    дубль три:
    в повний ріст - рогами і копитами
    догори.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  24. Ольга Бражник - [ 2011.11.16 22:59 ]
    №16 Дитяча
    З листопада в грудень
    Їхала карета,
    Нависали всюди
    Крижані тенета,
    Пакувала осінь
    Листячко у клунки,
    Дід Мороз потроху
    Лаштував дарунки.
    У шапках пухнастих
    Тішаться дерева,
    Радо зустрічають
    Зиму-королеву.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (21)


  25. Устимко Яна - [ 2011.11.16 22:58 ]
    - - -
    і міжсезоння дихає в потилицю
    і так єлейно по-сусідськи щириться
    як ніжний кат.

    правує холод лютою гостиною
    чужі тополі завжди будуть винними
    у невістках.

    круки летять вечеря не упорана
    і тне коса від неба аж до коренів.
    весільний сніг

    марудно-важко наче доля міситься.
    і потерча з обсмиканими кісками
    прийде у сні.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  26. Володимир Сірий - [ 2011.11.16 22:54 ]
    Собі я пам"ятник замовлю
    Собі я пам"ятник замовлю
    Із мармурових чорних плит,
    Бо випробовувати долю
    Мене нітрохи не кортить.
    Синок узяв кредит на хату,
    У доні семеро дітей,
    А кладовище, любий тату,
    Не входить в коло їх ідей.
    За немалу ціну мозольну,
    А тре - продам іще гараж,
    Я монумент собі замовлю
    І проведу нараз монтаж.
    Так спокійніше буде жити.
    Та й дітям легше все - таки
    Покласти на готові плити
    Живі чи штучні квіточки.

    16.11.11.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (23)


  27. Ольга Бражник - [ 2011.11.16 19:45 ]
    На тему№16 (народна)
    Листопад – напитися й топитися…
    Ах, П"єро – програв усе ущерть!
    На завісі театральній китиці
    Чимось теж нагадують про смерть.
    "Жовтий лист" – банальність із банальності,
    "Журавлі у вирій" – боже збав!
    Ти б зіграв Октавіана Августа,
    Але хтось його уже зіграв.
    Ніч як ніч. П"янкі блакитні кучері,
    Виє в підворітті Артемон…
    Брівки, у гримасі закарлючені.
    Вгору – вниз... Тіара і хітон…

    16.11.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (11)