ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.03.28 11:28
Все залежить - де і з ким…
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?

Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа

Юрій Гундарєв
2024.03.28 10:38
Герой цього вірша - сучасний французький драматург, письменник і філософ Ерік-Емманюель Шмітт.
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален

Леся Горова
2024.03.28 08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2024.03.28 05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.

Микола Дудар
2024.03.27 22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра

Микола Дудар
2024.03.27 22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для

Світлана Пирогова
2024.03.27 10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.

А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.

Леся Горова
2024.03.27 08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.

Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,

Лава Вулкана
2024.03.27 07:22
Ядро душі жагуче –
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.

Віктор Кучерук
2024.03.27 06:04
Наповнений по горло незабутнім,
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на

Артур Курдіновський
2024.03.27 00:08
Прийшло розуміння. А що було треба,
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.

Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша

Козак Дума
2024.03.26 22:36
Маріє! Кохана Маріє,
у тебе між пальців полин!
Гірчать полином твої мрії,
що зіткані з часу перлин…

На скронях хрущі загрубілі,
ромашки спадають з ланіт,
та локони сиві, ні – білі,

Сергій Губерначук
2024.03.26 21:08
Акторе,..
полум’я по ролі, в рампах ніч!
Тривога у тобі ще змалку мліє…
В оглядинах тупих і божевільних вч
твій Гамлет помилятися не вміє.
У нього вибір ще лишається один,
а ти альтернатив не маєш жодних.
Актор, який дожився до сивин, –

Світлана Пирогова
2024.03.26 10:31
Весна вже дихає на повні груди,
Хоча зі смутком у сплетінні дні.
Проміння сонячне танцює румбу,
Немов шепоче: горю, лиху - ні.

Гілки вербові у пухнастих сукнях
Гойдає вітер теплий ніжно їх.
І ніби виганяє ноти суму,

Леся Горова
2024.03.26 09:08
Так вияснилось небо, ніби погляд
Твоїх очей, відкритих і живих.
Ти бачиш зараз, хто з тобою поряд
На довгій-довгій вулиці притих

У розпачі. Це горе непоправне.
Підставив друг тобі своє плече,
Та не рука твоя на ньому, рану

Козак Дума
2024.03.26 07:07
Жага наживи – гірше за ганьбу,
яку уже і кров’ю не відмити!
Добра і зла одвічну боротьбу
нащадкам доведеться ще узріти…

Вона згубила не одне життя,
ламала мрії, імена і долі,
стирала найпалкіші почуття,

Віктор Кучерук
2024.03.26 05:57
Всю ніч вовтузився й притих
Причаєно в долині, -
Немов продовжує нічліг
У світлу вже годину.
Уздрівши тільки звіддалі
Світання жар на сході, -
Припав лякливо до землі,
Затамувавши подих.

Юрій Гундарєв
2024.03.25 15:09
Лава вулкана


Побачив сьогодні в «Актуальному» одразу сім (!) віршів Олени Студникової:
«вулкан почуттів», «думка лавою», «промені слів» тощо…


Приголомшена читацька публіка -

Ольга Олеандра
2024.03.25 09:29
любов тасьмами ніжності натягнута між мною і тобою
весь цей шалений сплав ласки і пристрасті,
відокремленості і близькості,
несхожості і сумісност

Віктор Кучерук
2024.03.25 05:26
Ще тільки березень, а вже
Погожим надвечір’ям, –
Сусідка в гарнім негліже
Завмерла на подвір’ї.
Бентежна й ніжна, як весна
Ця молода і рання, –
Теплом втішається вона
Й своїм прозорим вбранням.

Артур Курдіновський
2024.03.24 23:31
Я - не жебрак! Я - біженець, панове!
Приїхав я сюди не від нудьги.
Будинок мій на вулиці Чудовій
Вже місяць, як розбили вороги.

А доля, та жорстока господиня,
Мені розбила вщент віконне скло.
Не кидайте мені монети в скриню!

Ігор Деркач
2024.03.24 21:54
Ми ще пізнаємо уповні
зачаєне комічне зло,
що вивертається назовні
як явне ще одне пуйло.
Є паралелі історичні,
але реакції нема...
рішає, нібито, величний
і не відповідає, звично,

Євген Федчук
2024.03.24 17:38
Загубив чоловік воли.
Задрімав десь на хвильку, може,
А воли ті пішли й пішли,
Завернули до лісу, схоже.
Він по лісі пішов шукать,
Доки й зовсім уже стемніло.
Тож уклався під дубом спать,
Бо ходити не мав вже й сили.

Володимир Каразуб
2024.03.24 17:29
Яким було небо легким на пустім стадіоні тоді,
Півпрозора блакить, пам’ятаєш якою здавалась?!
Немов би навмисно подібний намарила тон
До плаття твого, наче колір його вбирала.
Стільки простору, зелені... Хвилі голодних птахів
Здіймалися вгору від туп

Олена Побийголод
2024.03.24 17:07
Із Зеева Дашевського (Ізраїль)

На днях забрів до мене сват, –
такий метикуватий!
Мовляв, невдовзі – Тубішват;
як будем святкувати?..

Я ледь не вистрибнув з холош:

Наталія Кравченко
2024.03.24 13:51
Манячий лабіринт любові.
Він такий чарівний,
Він такий небезпечний.
Там спалахнуть твої та мої почуття,
Та нехай наші почуття нерозділені,
Але ж вони не згаснуть.
На кожному повороті дня
У лабіринті любові вони

Світлана Пирогова
2024.03.24 10:56
На просторах Інтернету
Скаче Галя, мов кобила.
Звідки в неї тая сила,
Дошкуляти всім поетам?

Норовиста і скажена,
Загордилась критиканка.
Їй би чвари, навіженій,

Ярослав Чорногуз
2024.03.24 09:03
Едем уяви родить соловій --
Як щастя зберегти, не зруйнувати?
Візьми себе й на вірність перевір --
За прикладом співочого пташати!

Витьохкує, тоді шука в траві
Гілки дрібні -- гніздечко будувати.
Подрузі - до останнього, повір --

Микола Соболь
2024.03.24 08:38
Небо, чиє ти? Диявола? Бога?
Місто під ранок не спить.
У гучномовці лунає тривога.
Нервів натягнута нить.
Чуєш, як виють вовками ракети
у передсвітній імлі?
Це московити воліють нас стерти
з прадідівської землі.

Козак Дума
2024.03.24 08:08
Часи такі – ведуть сліпців безумці,
а шлях лежить крізь лихо і пітьму.
Іде війна, одне лише на думці –
Чекає що юрбу глухоніму?

Сумні часи негадано настали,
ми розучились думати самі
і віддали майбутнє на поталу…

Віктор Кучерук
2024.03.24 06:03
Березневої днини
Озираюсь кругом, –
Ген ключі журавлині
Поміж хмар над Дніпром.
Як вогні світанкові,
Появились з імли
Ці птахи й празниково
Зазвучало: Курли!..

Леся Горова
2024.03.23 15:23
Полущилось небо хмарами,
І важко чадИть туман.
У передранкове марево
Розлився світанку жбан.

Зірки, що недавно блимали,
Згубилися між лушпин.
Зарожевіло за спинами

Козак Дума
2024.03.23 12:13
Подякувати хочу… «дякунам».
О, як ви, «любі друзі» вже задрали...
Zеухилянт генштаб розніс у «хлам»!
А що ж мовчать самі ті генерали?

У них сталева воля, мізки є,
і досвіду атож не позичати.
Ні пари з вуст, а ви все за своє!

Юрій Гундарєв
2024.03.23 10:49
березня, вже понад десять років тому, не стало моєї мами - Світлани Вікторівни Єрмакової.
Вона закінчила Київську консерваторію ім. П. Чайковського (клас славетної професорки Марії Едуардівни Донець-Тессейр) і протягом усього творчого життя викладала ми

Іван Потьомкін
2024.03.23 08:01
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Віктор Кучерук
2024.03.23 05:59
Світ чорнішає від туги
І спинились раптом дні, –
Поховав учора друга,
А убивць його – ще ні.
Бронетанкові колони
На полях і між дворів, –
Влаштували перегони,
Наче зграї хижаків.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Василь Марківський
2024.03.26

Вадим Водичка
2024.03.26

Лава Вулкана
2024.03.20

Надія Богодар
2024.03.18

перо Христя Чорне
2024.03.15

Володимир Назарук Одеса
2024.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Вітер Ночі - [ 2010.03.08 15:44 ]
    Волшебным Женщинам ПМ )))
    От каменных в веках застывших баб
    И профиля надменной Нефертити,
    От Таис, где мужчина только раб,
    И взбалмошной сократовской Ксантиппы,

    От локона прекрасной Натали,
    Джоконды иль Мадонны Рафаэля,
    До искажённых образов Дали
    И складок мраморных Микеля

    Ты, женщина, – загадка бытия.
    И, преклоняя пред тобой колены,
    В твоём величьи меркли города
    И рушились, и возводились стены.

    Мерцаньем глаз и запахом волос,
    Шаманством Севера и волшебством Востока,
    Изменой, вымыслом, коварством слёз,
    Твореньем Божьим и веленьем рока

    Ты, женщина, как высшее из благ,
    Как торжество Афин и гибель Трои.
    Ты – радость жизни и глубинный страх,
    Врата в чистилище и страстные покои.

    И, восходя из глубины веков,
    И прах, и тлен преодолев, незримо
    Всё так же тонким пальчиком, без слов,
    Ты, как и прежде, правишь бренным миром!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (17)


  2. Тарас Дзюня - [ 2010.03.08 14:15 ]
    Весна
    Весни - в природі і в стосунках,
    Весни - в очах, словах, піснях,
    Від близьких душ - у поцілунках,
    Чекаєм ... ( може в подарунках ),
    І так хотілось - би в серцях ...!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Василь Кузан - [ 2010.03.08 09:24 ]
    БОГИНЯ
    Можливо, ти богинею була,
    Венерою в закоханому Римі,
    Твоє ім’я пишалося у римі,
    В поемах біля царського стола.

    Можливо, ти царівною була.
    Короною безмежного кохання,
    Сіяла в небесах, як зірка рання,
    Трояндами між травами цвіла.

    Звільняючись від горя і боргів
    Крізь сльози ти навчилася радіти
    У храмі молодої Афродіти,
    У храмах позолочених богів.

    Серед покритих надписами стін
    Тобі до ніг вклонялися атлети
    І воїни, й філософи, й поети,
    І всі мужі прославлених Афін.

    І танець твій божественним бував,
    І весь народ спартанський і лаконський,
    І Олександр Великий Македонський
    Сліди твоїх сандалій цілував.

    І кришталево розливався спів
    Просторами святої Ойкумени...
    А нині прихиляєшся до мене
    І захистити просиш від світів.

    Можливо, ти богинею була...
    Для мене і сьогодні ти – богиня,
    Для мене ти царівна й берегиня,
    І музика, і муза, і зоря.

    Хай чують всі Олімпи і світи:
    Образити тебе не дам нікому,
    Між тим життям і цим поставлю кому -
    Пригадуй, перевтілюйся, цвіти.

    Прочитуй долю в дзеркалі води
    І хай тобі здається – це Афіни...
    На цій землі, у серці України
    Я згоден цілувать твої сліди.

    Можливо, ти богинею була...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (12)


  4. Валерій Голуб - [ 2010.03.07 21:48 ]
    Вінок із кульбабок




    Ти хмаринко білая, сонечка не застуй.
    Манить мене стежечка
    у луги квітчасті.
    Чую голос радісний,
    чистий, як дзвіночок.
    То моя коханая
    запліта віночок.

    В срібно-світлім мареві
    пісня рветься в далеч,
    Буйноцвіттям грається
    вітерець-зухвалець,
    І на жовтім килимі
    синьоока зваба -
    Сонцем позолочена
    дівчина з кульбабок.

    -Ти моя весняночко
    золотоволоса,
    Ти моя сопілочко
    солодкоголоса.
    Зоренятко лагідне,
    ти моє натхнення,
    Першого кохання
    тайна незбагненна.

    Пригорну до серденька,
    обійму за плечі.
    Лиш торкнуся губ твоїх –
    лину в безкінечність.
    А природа дихає,
    струмиться від щастя.
    Спрагла хмарка проситься
    до землі припасти.

    І Всевишній в небесах
    усміхнеться мудро –
    І засвітиться роса
    дивним перламутром.
    Він незримим порухом
    ледь торкне за струни,
    Й заспіває все навкруг
    про кохання юне.





    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (13)


  5. Володимир Тимчук - [ 2010.03.07 17:43 ]
    За 7 квітня - справжнє свято Жінки
    Я бачу як переді мною

    Розсунулась стіна

    І там, де зір сягає обрій –

    Величність і краса,



    Там рай первинний сліпить очі,

    Бо всюди – Саваоф.

    Там не відділиш дня від ночі

    І щастя там для двох:



    Незмінна радість, плинний спокій,

    Відкрито сіль Землі,

    Позбавлене життя пороків.

    Для нас – в казковім сні.



    І що я бачу? Серед саду,

    Де дерево життя,

    Не може Жінка дати раду

    Собі на майбуття,



    Вагається, як жити далі,

    Чи перейти межу?

    Ось промайнув і слід печалі

    За будучність чужу.



    Однак вже спокою не стане –

    Відкрити треба все.

    «Бо – жінка я, й мене ось ранить

    Межа, табу, «Ні – це!»



    Хай буде що, я маю знати

    Яким є світ для нас!»

    …І стала Жінка бути Мати

    …Для нас!

    7 березня 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.22) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  6. Олеся Гавришко - [ 2010.03.07 15:27 ]
    Не твоя
    На планеті
    Все, як звичайно.
    Прийде золота осінь,
    За нею морозна зима,
    Далі квітуча весна
    І солодке літо.
    Над головами
    Сонце світить.
    Під ногами
    Тверда земля.
    Все буде...
    Та тільки не буду...
    Я твоя!
    14.02.2010


    Рейтинги: Народний -- (4.56) | "Майстерень" -- (5.08)
    Прокоментувати:


  7. Адель Станіславська - [ 2010.03.07 09:13 ]
    Поцілуй
    Поцілуй, приголуб, пригорни,
    Закружляй мене ніжністю вальсу,
    Пристрасть ночі в мені розбуди,
    Доторкнувшись губами до пальців...
    Захлинувшись шаленством твоїм,
    Від знемоги в обіймах розтану, -
    Розіллюся туманом густим,
    Солов'їною піснею стану.
    Серед зір, серед ночі - твоя,
    Засоромлена, тиха, невинна...
    Прошепочу кохане ім'я,
    І над обрієм пташкою злину.

    02.03.10


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (16)


  8. Анатолій Сазанський - [ 2010.03.04 12:26 ]
    ZZZZZZZZZМ,П.ZZZZZZZZZ

    Ранній місяць - рудохвостий кіт
    Зустрічав Тебе коло воріт...

    Хвіртка тьохнула тривожним солов"єм
    Привітавши щастячко моє...

    Вечір блід..палахкотів..сіяв..
    Як ішла по стежці Ти...Моя...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  9. Василь Кузан - [ 2010.03.04 10:38 ]
    І сняться сни...
    І сняться сни...
    Твоя рука,
    Твоє волосся грає водоспадом,
    Твоя присутність лагідна, м’яка,
    Твої вуста, що пахнуть шоколадом.

    Твоє тепло вплітається у сни
    І змушує спросоння посміхнутись.
    Твоє кохання, як вино весни, –
    П’янить і не дає проснутись.




    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (12)


  10. Лариса Ліщук - [ 2010.03.02 21:17 ]
    Заплела у коси...
    Заплету у коси срібні ранні роси,
    В неба і волошок взявши синяви.
    Щоби мої очі сяяли щоночі
    Наче зорі ясні в тихі вечори.

    Я візьму у сонця, теплоту і ласку
    У тумана - спокій, силу - у ріки
    Щедрості позичу у землі своєї,
    А терпіння в Бога, віри і снаги.

    І вже не злякають мене бурі, грози
    Все я подолаю, все в житті знесу.
    Бо дарунки щедрі від землі своєї
    Я як віру в серці вдячно збережу.
    2009р.




    Рейтинги: Народний 5 (5.28) | "Майстерень" 5 (5.21)
    Коментарі: (5)


  11. Галантний Маньєрист - [ 2010.02.28 20:34 ]
    Ах ці весни!
    Прощавай мій осудливий розсуд -
    Уготований спалаху лишок!
    Зачаруюсь, і знову напрочуд,
    Красотою душевною ніжок,
    Невимовною спрагою ласки,
    І повірю в будь-що, - не баріться!
    О ці весни – удачі й поразки,
    О суничного раю ворітця!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (10)


  12. Юлька Гриценко - [ 2010.02.11 19:24 ]
    Пахне вітром
    Пориви вітру.
    Так весняно.
    Ти сльози витри!
    Ти - кохана.
    Холодні ночі.
    Щось зігріє.
    Навпроти очі.
    Поруч мрія.
    Солодка кава.
    Сік фруктовий.
    Давно чекала.
    Він готовий.
    Це просто спалах.
    Мить, як вічність.
    Ти так кохала.
    Його в січні.
    Спи,ще рано.
    Пахне вітром.
    Ти - кохана!
    Сльози витри.

    11.02.2010


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 4
    Коментарі: (8)


  13. Галантний Маньєрист - [ 2009.03.02 20:55 ]
    І. Пісні першого піхотного полку Ордену Маньєристів
                   Що випите - то випите!
                   Що кинуте - утрачене!
                   Кохання нерозсудливе -
                   Ніким не розтлумачене!

                   А скільки ж бо не випито!
                   А скільки-бо не втрачено!
                   На ложе не покладено!
                   Душевно не освячено!

    Кому і ким журитися, радіти-веселитися
    Не відаємо - доки нам не дано пригоститися!
    Кому і з ким зустрітися-кохатися призначено
    Не знаємо допоки-бо невинності не втрачено!

                   Що випите - то випите,
                   Що кинуте - то втрачене,
                   На ложі перелічене,
                   Цілунками освячене.

                   А скільки ще не випито!
                   А скільки не утрачено!
                   Кохання непоступливе!
                   Злиття непередбачене!

    А ти, красуне, маєшся, невже мене цураєшся,
    Гляди невдовзі так і ти до сорому дограєшся.
    Горілка змінить содову – незчуєшся од подиву
    Сама собі, як зго́дишся на всяку блаж народову.

                   Що випите - то випите!
                   Що кинуте - то втрачене!
                   Кохання нерозсудливе
                   Ніким не розтлумачене!

                   А скільки ж бо не випито!
                   А скільки-бо не втрачено!
                   На ложе не покладено!
                   Богами не освячено!

    Кому тоді жалітимешся на життя загублене?
    Кого тоді схилятимеш у ліжку на „чому би не...”?
    Кого ти зупинятимеш напроти сукні модної?
    А будь моєю і тоді нема проблеми жодної!

                   Що випите, то випите.
                   Що кинуте, то втрачене.
                   На ложе не покладене -
                   У чарі не освячене!

                   Що випите, то випите.
                   Що кинуте - утрачене.
                   Кохання – не осудливе
                   Тобою не побачене.

                   А будь моєю – сил нема,
                   А будь моєю – сінема,
                   А будь моєю - задарма,
                   А будь моєю – вже нема *...

    2009

    * женема пасіжур...


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (21)


  14. Вячеслав Семенко - [ 2008.03.09 03:38 ]
    Любі
    Чуєш,
    як дзвенять, напружено й гостро
    струни-рядки
    . на ладах
    . віршотворіння,
    стукають в пам"ять, як бажані гості,
    во ім"я твоє і пісні во ім"я.

    Знаю,
    стугонять не в такт і не в розмір,
    рвуть посторонки,
    . в боки
    . бризкають строфи.
    Лише для того, щоб березня розквіт
    спинив на бігу і роки і строки.

    Слухай,
    як у тебе сила з безсиллям
    так гармонійно
    . сплелись
    . у вічний поклик?
    Тільки б одного у Бога просив я -
    Що весни в тобі ніколи не змовкли.

    Бачиш,
    на долоні рОки, як квіти,
    як на екрані кіно,
    . чітко й виразно.
    Хочу одного у Бога просити,
    щоб ішли ми усіми світами разом.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (10)


  15. Павло Якимчук - [ 2008.03.08 08:44 ]
    Душі жіночої загадка
    Сімейна трагікомедія у трьох діях
    Дія перша

    Одружився наш Іван, не пройшло й неділі.
    По сучасному, в кафе, відгуляв весілля.
    Той Іван у нас крутий, як то кажуть нині.
    “Секонд хенд” із-за бугра возить Україні.

    На весіллі томада (найнятий, звичайно),
    Усе чисто розповів про сімейні тайни,
    Про терпіння, про любов (до борщу і після).
    А сваритись? Щоб ніколи не було і в мислях!

    Будувать нове життя вирішили стильно.
    – Їдем, жінко, на Канари, в подорож весільну.
    Зачинивши офіс свій (з ділом, каже, вспію),
    Іде містом молодий, про відпустку мріє.

    Закрив очі, уявив: море.., білий лайнер..,
    І вода – аж сліпить зір. Одинокі пальми..,
    І вона – струнка, мов лань... Боже, які ніжки!
    У прозорому парео.., і розкішне ліжко.

    Одиноке бунгало.., поцілунки ніжні,
    В тонких келихах вино…Цитрусові свіжі…
    Від отих думок Іван ледь не став співати.
    А обійми, поцілунки нащо відкладати?

    Де іще оті Канари… З настроєм веселим
    В двері власної квартири наш Іван гамселить.
    Жінка брязкає замками, двері відкриває.
    Весь в надіях у квартиру наш Іван влітає.
    ( Кому цікаво, чим діло закінчиться -
    читайте в моїх есеях.
    Усім жінкам ПМ мої найщиріші вітання)



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (2)


  16. Володимир Гнєушев - [ 2008.03.07 13:00 ]
    КОХАНІЙ ЖІНЦІ
    Якщо це так, нехай завжди так буде,
    Якщо ж не так, хай зміниться на "так".
    (Замість епіграфу)

    Від усмішки твоєї сніг розтане,
    Від сміху – в небі райдуга займеться,
    Від твого суму тихим плесом стане
    Гірська ріка, що у Карпатах в'ється.

    Від подиху твого задухмяніє
    Та квітка, що зів'яла на морозі,
    Твій дотик зцілить того, хто хворіє
    І заспокоїть того, хто в тривозі.

    Твій голос - наче пісня на світанні,
    Як вітерець легка твоя хода,
    Твої вуста звабливі і жадані
    Для мене, як для спраглого вода…

    Твій докір – невагомий, як сніжинка,
    Що тихо прилетіла з висоти…
    Ти – жінка, ти – кохана жінка,
    Так є. І буде хай завжди.

    Березень 2002


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.51) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (11)


  17. Галантний Маньєрист - [ 2008.03.06 15:22 ]
    Любовні станси
    *
    Співай, красуне, схована за ніком,
    солодка - голосом, бентежна - віком,
    мені ж, до щогли припнутому, лячно,
    а раптом виявишся чоловіком.

    Чого би ще я оминав мужів -
    дуелями і бійками мужнів,
    шаную їх - недремних, сторожів,
    бо з ними справжні ціни у дарів.

    **
    А що ти даруватимеш мені:
    солодкі „так” по щедрій зливі „ні”,
    примарності сердечної рідні,
    сліди на простирадла полотні?

    Сліди найкраще - бо кудись ведуть -
    назад-вперед, у них латентна суть,
    бо залишаючи їх і в тобі,
    собі доводжу, що живу, мабуть.

    ***
    Моя непевність грішна - наче змій
    шепоче: не печалься, не радій, -
    ніхто не в змозі що-небудь змінити
    і ти зречешся будь-яких подій.

    Але прекрасна мить, в якій життя,
    вихлюпує з цього неприйняття,
    бо, взнавши жар твоїх обіймів, я
    не відаю, красуне, каяття.

    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  18. Галантний Маньєрист - [ 2008.02.15 17:44 ]
    Кохати
    Кохати акторку – голубити весни взимку,
    шукати відлиги і щастя на фотознімку,
    за чарою "чері" гортаючи мізансцени,
    сотати дилеми – льодинку - за справжню жінку.

    Запасти на панну у полум’ї мелодрами -
    у захваті нею, відірваною від мами,
    і хай задля панни, як меблювання і гамми,
    ці згадки лиш ліки і лики, і мірниці дами.

    Кохати поетку - о поки у серці дзвінко.
    Допоки сусіди ночами таранять стінку,
    і ліжка експрес на світанку, як на зупинку,
    зі снива вертає тебе на її хмаринку.

    Кохати душею і тілом, плести злиттями
    мереживо не взаємин - природу тями,
    аби ланцюгами обвислі старечі вени
    не заважали, опісля, збирати „люблю” вустами!


    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  19. Олександр Морщавка - [ 2007.02.25 22:49 ]
    Власниця довершених грудей
    Власниця довершених грудей
    У цнотливі сни мої ввірвалась.
    В пік екстазу збуджених ідей
    Звивинами мозку упіймалась.

    Як торкнути дівчину – красу,
    Що опівночі мене сторжить.
    Мрію я у серденьку несу:
    „Оживи її, прошу, мій Боже!

    Дай їй тіло смертне і чуття,
    Щоб моє єство змогло б кохати...
    А в сплетінні тіл - до забуття...
    У ефір блаженства нас підняти...»

    Власниці довершених грудей
    Вірні дружки косу розплітають...
    Жаль, слов’янський Ладо й грек Морфей
    Вже до ранку сон мій завертають!..

    О! Як не хоче тіло прокидатись...


    Рейтинги: Народний 5 (4.85) | "Майстерень" 5 (4.75) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  20. Юрій Кондратюк - [ 2007.02.20 20:27 ]
    Фінал спектаклю
    (дзеркало в моїй гримувальній)

    під ранок прокидаюсь і не сплю
    в задусі надоїдливих думок
    та вкотре день мені дає урок
    я скаженію, навіснію, злюсь

    я все не вірю, що усе не так
    я злюсь на себе (а на кого ж злитись)
    то хто ж примусив дзеркало змінитись
    що скільки не стараєшся дивитись
    а сам себе у нім не впізнаєш

    отой старий, що дивиться на мене
    то ще не я, але, але, але…
    і хоч життя, здається, не мале
    та схоже на трагічну сцену…


    Рейтинги: Народний 5 (5.28) | "Майстерень" -- (5.09) | Самооцінка 6
    Коментарі: (7)


  21. Рудюк Роман - [ 2007.01.15 13:41 ]
    в порічковім сонці
    В порічковім сонці
    в охлялій руці
    заплуталась осінь
    заслинив диявол.

    Затемнені світлом
    зіниці – крупини
    запали до тріщин
    дубових галявин.

    Джерельно крізь пальці
    тікає самотність.
    Стомився пророк
    відмивати пісок.

    Гіркий, невідомий,
    можливо отруйний
    плід дерева плину
    ковта. Осінь – тминна.

    У рисах дівчат
    проглядається старість...
    відкрите коріння
    сплітає проміння.

    На рани музеїв
    посипались прянощі.
    Крокуєш причинно
    Тонелем мелодики.
    Й у тому кінці
    із долоней простягнутих
    зачитує ангел
    свою періодику.


    Рейтинги: Народний 5 (4.97) | "Майстерень" 5 (4.7) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  22. Владислав Рижий - [ 2007.01.11 12:14 ]
    Ти зовні – ноги там ...

    Тягни себе руками за вуха,
    За чуба сильніше тягни.
    Коли заснув не пам’таєш –
    Прокинувсь вертикально, туго?
    І голова болить!? Пласка? Свять, свять!
    То ти тягни... Вігнали
    Міцно правда ж ..?
    Ну ..? Здогадався вже ? Ти – цвях,
    По самі груди у труні ...
    Перепочинь, перезирнись з небіжчиком,
    Підмитим і, як ти, по груди.
    Пора тягнути знов – тягни!!!
    Дограєшся – вженуть по лоб.
    Не рви (скрипить тертя матерій)!
    Не рви, кажу тобі, без паніки!
    ...
    От маєш! Що тепер?! Слід слухати було!
    ...
    Не витріщай на мене очі.
    Досмикався: ти зовні – ноги там ...
    А скільки крові! Відповзай!
    Забризкаєш мерцю сорочку ...



    Рейтинги: Народний 4 (4.46) | "Майстерень" 4 (4.21)
    Прокоментувати:


  23. Дмитро Кремінь - [ 2007.01.10 22:05 ]
    * * *
    Архангел Михаїл. Собор Бориса й Гліба.
    Видовищ даждь нам днесь. А там – вина і хліба.
    Хрещатик янголят. А пахне Диким полем.
    Ми виспівали гріх, коли гріхи відмолим?


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  24. Рудюк Роман - [ 2007.01.04 13:51 ]
    якщо хто мовить словом лиш...
    * * *
    Якщо хто мовить словом лиш –
    падеш і мреш
    на терпкість лопухів,
    дитинство збочене і встояне
    на травах
    на травмах, сміхах, плачах
    стій дивись
    запам’ятовуй в книгу,
    щоб цвіло
    старим вином
    фільтрованим
    землею
    дрижання гнотика
    невловного в паланні
    і зльодянілого водночас
    Юрським чаєм ...
    на гобелені ангел і дитина
    місток через ручай
    і лопухи
    ті, що мірило тишини
    тобі до скроні
    сирістю приложать
    і усмішку – вужа
    зженуть під тин
    і там вусань – тюльпан
    тінистий Морзе
    на них пунктири нанесе вогкі
    як збочений обов’язок
    перед нестиглим торсом
    дівчаток, що ступають на містки
    ТА ПАМ’ЯТАЙ ПРО АНГЕЛА
    СТАРУХ.


    Рейтинги: Народний -- (4.97) | "Майстерень" -- (4.7) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  25. Рудюк Роман - [ 2007.01.02 22:06 ]
    так гойно мироточить ерос
    Так гойно мироточить Ерос,
    Але торкнешся – край –
    Семантика рослин простих бажань – згорнеться.
    Плоди овиті нервами леан.
    Насправді, як на споді –
    “ ні … не скажу “
    Весняний космос,
    Як нестиглий агрус
    І як як як … - по вінця –
    Через край.
    В одній – тримай
    Крихкого богомола,
    У другій – порцелянний
    Лиск зітхань.

    Тривала Вся,
    Тривала мед-горілку,
    Торкала лун,
    Фінтьорила мужам.
    Аж доки хтось
    Замкнув скрипучу фіртку,
    Й кумекнув – страшно так,
    Шо – “ Аз воздам “.


    Рейтинги: Народний 5 (4.97) | "Майстерень" -- (4.7)
    Коментарі: (2)


  26. Рудюк Роман - [ 2007.01.02 21:14 ]
    коли постать цілує у спину...
    Коли постать цілує у спину
    Спалахує… тліє любов.
    Виноградна лоза оберегом,
    Чи деревом Бо.
    Океан відірвався планети
    Й усоте
    Устигає (світло тисне нестерпно)
    Допомога нічна.
    Ти спасенний? – шепоче.
    Чи слово міцне? Чи терпке?
    Достига холодку
    Вітерцево-взірцеве затишшя.
    Задивився сатир на стороннє строкате сторіччя…
    Та цілунок кровавить,
    Цілунок нестерпно пече.
    Океан гіпнотично здійма
    Сивих кобр та зелених удавів.
    Материк одплива –
    Тінь, як хвиля його проковтнула.
    Воротіння - нема
    І смарагдовим ріже акула
    Доленосні площини плавцем.
    Приступає до трапези ніч –
    Шабатурка де порівну збіжжя:
    Для голодних там сон,
    Для сонливих – з любові вина.
    Кожен просить - проститься,
    Бо ніч для дарунків даремних,
    Навіть сяйво не так пожера
    Стрункотілу свічу.
    Дуновіння і острах – в косу
    Блідолицій дівчаті.
    Націлуй їй взаємність
    Поганських солодких обрядів.
    І впіймаєш за нею
    Втікаючий абрис Його
    І спиною прочуєш лозу,
    Або дерево Бо.


    Рейтинги: Народний -- (4.97) | "Майстерень" -- (4.7) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  27. Рудюк Роман - [ 2006.12.28 17:20 ]
    Проводжав тебе коридорами
    Проводжав тебе коридорами,
    Мого ангела барвінкового
    На сходини тебе підіймав
    Доки сам архангелом став.
    Проводжав тебе у повітрі
    Розстеливши крила на вітрі
    Молитов чужих не чіпав –
    Я тебе проводжав ...


    Рейтинги: Народний 5 (4.97) | "Майстерень" 4.5 (4.7) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  28. Віталій Шуркало - [ 2006.12.28 07:43 ]
    Подарунок
    Кленовим листям біля ніг
    Вкотилось сонце на поріг,
    Вдяглось усе в осінню тогу,
    Й тобі встелилося під ноги...
    Тобі одній дарунок клена,
    Отой, що з Осені, від мене:)


    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" -- (5.04)
    Коментарі: (2)


  29. Рудюк Роман - [ 2006.12.27 20:44 ]
    невідати назв безлічі речей
    Невідати назв безлічі речей

    Здригнувся.
    Плач твій під ребра щепленням ліг.

    В чужому досвіді каятись перед
    вимкненим іконостасом,
    не розуміючи перше в ефірі затемнення.

    Сторінка середня –
    словник символів –
    коріння метафори, чи мандрагори –
    хай зостається непрочитаним.

    Дивна і дика випадковість ...
    Чую як м’ясо риби ритмічно
    облуплюється од кістяка.

    Й наразі розумію –
    заплющувати два ока
    є відкриттям часу.

    На моніторі третє тисячоліття.






    Рейтинги: Народний -- (4.97) | "Майстерень" -- (4.7) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  30. Рудюк Роман - [ 2006.12.27 20:02 ]
    контра-ктники
    Контра-ктники.

    Від неба до неба
    зрікались родин,
    Коліно зачавши своє.
    Підступає гаряче повітря
    Й несе сіль сльози
    На прицілі.

    Самохідна гармата…
    Каска збилась на вухо.
    Забиваєш різдвяного цвяха-
    У юність. Щодуху.

    Порізи дерев ховають комах.
    Ртутні кульки
    Язик баламболить.
    На полі бездомної битви
    Зозулю слухає воїн

    Снайпер-шуліку,
    Серце-сапер,
    “Ніхто не забутий”-
    “Ніщо не забутого”слуха.

    Диявол натяжки слини
    Між гарячими соснами
    Тче.

    Пророкує цвіркун канонаду.
    Пахне ранок іщенеубитими
    …пахне ранком-
    посполито, гарматно.


    Голка циганська
    Пісні нитку
    натужно пронизує,
    Через хибе й поверхневе дихання .
    …Плугом волоче

    Ворог ворога
    слухає спазми
    -Окопатись в очах!
    В гренадерськім гармидері глорії.

    Гарячий терпкий з лимоном цукрований-
    На тебе очікує…
    Дюка скрип у старім грамофоні
    Час-корегований і охолоджений
    У закіптявілім не бритім свічаді…
    Без джазу тридцять квадратів.

    Бджоли у серпні-
    розтертим сухим тютюном-
    собою засіюють поле,
    обвішують маки медалями.
    І сниться вино воякам
    й прохолода ріки Румбарбар.



    Рейтинги: Народний -- (4.97) | "Майстерень" -- (4.7) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  31. Рудюк Роман - [ 2006.12.27 20:05 ]
    коли виросту - стану ангелом
    Коли виросту- стану ангелом,
    А вирісши,- демоном
    І той погляне очима старого погонича снів.
    Як на теплій сухій акації
    Ангели в шахи… з дроздами…
    Задзвенить ясночолий ранок
    Дитинства для ангела й демона-
    Однаково в синіх очах
    Без перешкод для Біланів капустяних
    В тунелях з каміння і туй
    Незавершино і майже довершено-
    …Літо. Осінь. Зима.
    Лід. Повітря. Вогонь. Телевізор.
    Хліб зі смальцем,цибулька і сіль,
    І порічковий дощ на траву.
    Із мурів вилуплюю мушлі
    Безпам”яцтва
    Й перли у них
    Як сльози з дзеркал
    Поглинають чорнильне минуле
    Ні мовчання ні слів
    Лиш саме поглинання і диво.


    Рейтинги: Народний -- (4.97) | "Майстерень" -- (4.7) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  32. Мрія Весна - [ 2006.12.24 01:11 ]
    Спогад
    Мрія & Юрій
    Нестерпний холод душу оповив.
    Дороги в моє серце засніжило.
    Закінчилась пора любовних жнив,
    Та ми у ній себе не пережили.

    Та ми у ній себе не зберегли,
    Нам було байдуже на світ дивитись –
    Вмирати у коханні ми могли…
    Чи був нам час, коханий, щоб журитись?!

    Нам час тоді був солодом весни –
    Від подиху все небо трепотіло …
    Нестерпний холод, ще млостливі сни
    І пам`ять в дотиках п`янкого тіла.

    Та пам"ять креше серце без ножа -
    Я лину в світ, придуманий тобою...
    Як вирватись на волю із вірша -
    Царицею твоєю чи Рабою? :)



    Рейтинги: Народний 5.17 (5.06) | "Майстерень" 5 (5.03)
    Коментарі: (8)


  33. Рудюк Роман - [ 2006.12.22 11:53 ]
    тримає жужмою ночі
    Тримає жужмою ночі
    графиня де’Лякроче,
    Гербарій сушених дротів
    з пустих холодних поїздів.
    Співає опери вовків
    на коліях і на вагонах
    На провенційних полігонах
    поліндромічних протягів.
    А втім ... Зима.

    Ворона на холоднім віття –
    Поодинокий плід. Папюс
    Тут ворожив у лихолітті,
    Чи верховітті.Снігу флюс
    Під кучугурами пече.
    Мене римує у плече
    Холодне щось ... – несе.
    А втім ... – зима на нім.

    Поля. Без визнавання статі
    Смердять вітри і поготів
    У зібранні оцих світів
    Каталоги віддатись раді,
    А втім ... Зима.
    А втім ... – достатньо
    Замело колію, ... а втім ...


    Рейтинги: Народний 5 (4.97) | "Майстерень" 5 (4.7) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  34. Біанка Арагонська - [ 2006.12.22 06:39 ]
    БАЖАННЯ

    Такий шал кохання
    Неспокій танцю
    Із ночі до рання
    Відвертій Бьянці
    І зірок намисто
    Темрява ночі
    Троянди любисток
    Ці рідні очі


    Рейтинги: Народний 4 (4) | "Майстерень" 4 (4)
    Коментарі: (1)


  35. Біанка Арагонська - [ 2006.12.21 23:30 ]
    РУМБА

    Ми танцюєм з тобою румбу!
    Ми танцюємо джайв до ранку!
    Не спиняйся! Коханий, нумо
    Обійми сильніш твою Бьянку!


    Рейтинги: Народний -- (4) | "Майстерень" -- (4)
    Коментарі: (2)


  36. Яна Дивачевська - [ 2006.12.20 20:59 ]
    Життя
    Життя дається лише раз,
    І всім одна дорога…
    На все існує певний час,
    Із вірою у Бога!

    І кожен день, і кожна мить
    Проходять не даремно,
    Бо є бажання просто жить,
    Робить добро приємно!

    Кохати, плакати, радіти,
    Творити, вірити, любити,
    Читати, знати, шанувати…
    І просто жити й цінувати!

    Життя пливе, і час минає,
    Все родиться, і все вмирає,
    Людина любить – розквітає…
    Життєвий цикл так триває!


    Рейтинги: Народний 5.5 (4.68) | "Майстерень" -- (4.6)
    Коментарі: (2)


  37. Біанка Арагонська - [ 2006.12.20 11:21 ]
    САЛЬСА З КОХАНИМ
    Гаряча відверта сальса
    Тривожить душу і тіло!
    Хочу кохатись вальсом,
    І танго, Хуліо, милий! :)


    Рейтинги: Народний -- (4) | "Майстерень" -- (4)
    Прокоментувати:


  38. Хуліо Колоксай - [ 2006.12.19 13:55 ]
    ***
    сеньйорито не плач сеньйорито
    шкіра мушлями битими вкрита
    синє море таки не сльоза
    на руці виграє бірюза
    сеньйорито не слухайся чайки
    не годиться красуні ячати
    темні стегна вгорнулись в пісок
    сонце сіло за темний сосок
    орхідея розквітла в волоссі
    хвиль солоних багатоголосся
    сеньйорито вечірнього пляжу
    місяць в ноги тихенько приляже


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.21) | "Майстерень" 5 (4.92)
    Коментарі: (6)


  39. Владислав Рижий - [ 2006.12.17 12:37 ]
    Піну проміння вичерпую відрами

    Душа поета боїться світла –
    Конвульсій червивих сонць –
    Піну проміння вичерпую відрами,
    А з нею і сенсу есенцію.

    Вона нелогічна, адже безхребетна,
    Без правди в устах та з іклами в слові
    Націю вироджує, спустошує етнос –
    Гордість народна, месія масований.

    І, скажу я вам, любити поезію,
    Як серцем в болота п’явок красти.
    Смоктати губи, комодо полизані,
    Щоб осідлати контрасти …

    Методи? Будь-які виправдані –
    Не дай тільки крові згорнутись;
    Вночі з дерева кліщем випади,
    Бо ж упирів від світла нудить.

    Так от: в п..ду часник з його вітамінами;
    Місяць хоч супутник, а то якась там зірка.
    Не труїть мене кровозамінниками,
    Я ще не раритет, але рідкість …

    P.S.
    І прошу не путати із комарами –
    Їх вереском змітає вітер
    І опікає вождь вольфрамовий –
    Поезія ж не терпить світла!



    Рейтинги: Народний -- (4.46) | "Майстерень" -- (4.21)
    Коментарі: (2)


  40. Фешак Адріана - [ 2006.12.17 01:50 ]
    Французу Назару
    Розстріляні храми, подерті ікони
    шкульгає любов
    з нігде у ніколи
    молитви на пам'ять
    і збиті коліна
    кому і для чого
    любов надосіння
    зимовість завчасна
    словесна доречність
    придумана казка
    так просто й до речі
    у небі без Бога
    у хмарах без грому
    любов, як дорога
    але не додому.


    Рейтинги: Народний 5 (5.23) | "Майстерень" -- (5.07)
    Коментарі: (8) | ""


  41. Сергій Могилко - [ 2006.12.14 23:48 ]
    Інтелектуальна лінія
    Ти погадала мені на руці.
    Сказала, що в мене коротка
    Інтелектуальна лінія
    (Ха, здивувала!).
    Загнала в глухий кут.
    Я не знав що відповісти,
    Бо так воно і є.
    Ніде правди діти.
    Логічний вивід,
    Навіть без гадань усяких.
    Та про тебе вже мовчу.
    Я ж не Андрухович,
    Щоб засуджувати інших.
    Точно можу сказати
    Лише про себе.
    Так-от,
    Загнала в глухий кут,
    І себе також,
    Бо я відповів:
    «Інтелектуальна лінія
    На руці коротка,
    Зате з іншим пощастило!»


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.08) | "Майстерень" -- (5.02)
    Коментарі: (2)


  42. Хуліо Колоксай - [ 2006.12.14 18:05 ]
    вулиця
    цеглинка тулить до цеглинки
    з обвітреним лицем будинки
    сальсує листя карнавал
    то осінь пронеслась учвал
    пісок усе пісок і порох
    і листя під ногами ворох
    і банди псів шукають сук
    гітари тихий тихий звук
    світить кому гітарні рани
    і сумно тут без Адріани
    від пива просихає тара
    і замовка моя гітара
    іду по вулиці самотній
    то й що коли в бандані модній
    кому світить бандери рани
    коли нема тут Адріани
    гірка була сьогодні кава
    загусла в горлі чорна лава
    солона ніч прогірклий ранок
    гітару чуєш Адріано?


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.21) | "Майстерень" 5 (4.92)
    Коментарі: (7)


  43. Мірко Трасун - [ 2006.12.10 09:08 ]
    Що нового
    Глибше залазить в кишені
    Влада заради інтриг,
    Пенсія жевріє в жмені,
    Голубу вистачить крихт.

    За передвиборну гречку
    З виборців топиться лій.
    Знов за панів суперечку
    Кидають хлопців у бій.

    Ділять подерте руно депутати,
    Тягнуть бюджетне рядно на мандати,
    Перший всміхається щиро погрозливо.

    Крутяться в кадрах події, обличчя.
    Другий майдан позвитяжничать кличе.
    І Павленок з мікрофоном-морозивом.


    Рейтинги: Народний 4.83 (5.25) | "Майстерень" 4 (4.97)
    Коментарі: (14)


  44. Мрія Весна - [ 2006.12.02 15:13 ]
    Не покидай
    Злетіла птахою печаль
    І обійняла душу…
    Ти не прийшов… мені так жаль…
    Та дочекатись мушу…

    Чарівний танець снів моїх
    Закрутить душу в вихор.
    Ти - щастя мого оберіг -
    З'явився ніжно й тихо…

    Вже чорна кава не гірчить,
    Бо поряд мій коханий.
    Та думка мукою болить…
    Не покидай… жаданий…
    02.12.06


    Рейтинги: Народний 5 (5.06) | "Майстерень" -- (5.03)
    Коментарі: (9)


  45. Мрія Весна - [ 2006.11.30 09:41 ]
    :)
    Такі слова… А пристрасть - Мрія…
    Аж паморочить в голові…
    Якби ж не слово те "Н-А-Д-І-Я" –
    Подумала б, що це мені :)


    Рейтинги: Народний 6 (5.06) | "Майстерень" -- (5.03)
    Коментарі: (37)


  46. Корнієнко Катерина - [ 2006.11.29 22:55 ]
    ***
    Я знову хочу як раніше сам на сам
    У мрії заповітні думкою пірнути
    Й віддатися душею небесам
    Й солодкий запах юності відчути
    І знов такою як раніше бути
    Вигадувати, мріяти і чути
    Сонати серця, подихи любові
    Весну у жилах і бентежність крові
    Парити в мріях наче птах у небі
    І серцем і душею линути до тебе!..


    Рейтинги: Народний 5 (5.05) | "Майстерень" 5 (5.05)
    Коментарі: (1)


  47. Юрій Кондратюк - [ 2006.11.29 20:35 ]
    Сину



    Ми, сину найсильніші,
    Найвищі і найбільші.
    Із криці кращої кували нам мечі.
    Прийде твій час і на твоїм плечі
    Заплаче та, що буде нас чекати.
    Заплаче мати…
    А ти в забрало заховаєш біль,
    Махнеш рукою тим, хто за тобою
    І перейдеш, не Рубікон – життя…
    І буде сповідь, буде каяття…
    Або на плащаниці принесуть розтятим,
    А ні то на коні, як тріумфатор…

    Не бійся, сину падати й вставати,
    Не бійся смерті, і не бійся взяти
    На себе Хрест,
    понести на Голгофу.
    …впади, спочинь і піднімайся знов потроху –
    Той, хто іде – не заростає мохом.

    А головне - чи ти герой, чи битий,
    Не гроші, не пости,
    у золоті ти, чи у шматті –
    Найголовніше – просто жити!
    Життя - найголовніше у житті!

    Ми, сину найсильніші,
    Найвищі і найбільші.
    Бо істини знаємо святі –
    Життя - найголовніше у житті!!!


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.28) | "Майстерень" 5 (5.09)
    Коментарі: (6)


  48. Вадимович Дейнека - [ 2006.11.27 13:31 ]
    Моя любов
    Моя любов, ти зіркою сіяєш.
    Лунаєш ти у співі солов’я
    Та квіткою в саду ти проквітаєш.
    Ти ангел мій любов моя.

    Таких як ти на світі не буває,
    Ти промінь сонечка, повітря і вода
    Як сонечко у небі не гуляє
    Приходить темна ніч, біда.
    Якщо повітря зникне на хвилину
    Людина гине. Гину так і я.
    І без води живої теж я гину,
    А ти повітря і вода моя.

    Ти можеш мучати або втішати,
    Тримати відстань чи не помічати.
    Я все приймаю, тільки прошу:
    Ти живи, рости, мудрішай і цвіти

    Коли стаєш зірками серед ночі
    Моя душа стає уже твоя.
    І не тому, що цього хтось так хоче
    Тому, що цього хочу саме я.

    Нічого більш не буду я казати
    Тому, що задихаюся щодня.
    Лише одне я можу нагадати,
    Що ти повітря і вода моя.


    Рейтинги: Народний 5 (4.75) | "Майстерень" 5 (4.75) | Самооцінка 3
    Коментарі: (1)


  49. Юрій Кондратюк - [ 2006.11.20 21:57 ]
    * * *

    В.Шинкаруку

    Я вже нічого не боюсь,
    Хоча й до ранку не засну.
    І п`ю аж доки не нап’юсь,
    А з перепою не клянусь

    Я вже нічого не боюсь.
    Я бачив кривду і біду.
    Тріумфами не так горджусь,
    А на коліна не впаду.

    Я вже нічого не боюсь.
    Гірчить моя самотня кава…
    Щиріше каюсь і сміюсь,
    Забутих друзів впізнаю
    …а все-таки життя цікаве!


    Рейтинги: Народний 5 (5.28) | "Майстерень" 5 (5.09)
    Коментарі: (2)


  50. Юрій Кондратюк - [ 2006.11.20 21:16 ]
    * * *


    Все одно не втекти,
    Все одно по рахунках платити…
    І кривись - не кривись,
    Але трунок із кубка допити…
    За слова, за діла
    Не ховаючи очі до суду…
    Ех! Була-не-була –
    Грішним був – грішним буду…

    А для чого життя,
    Коли в ньому по правилах жити?..
    Жив – не жив -
    Все одно по рахунках платити…


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" 5 (5.09)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   2   3