ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2019.08.23 18:41
Із Анни Ахматової

В Кремлі не йде життя - Петро це певно знав,
Там звірства древнього іще кишать мікроби;
Бориса дикий страх і всіх Іванів злоби,
Та самозванців чвань, та скін народних прав.

(2015)

Юлія Радченко
2019.08.23 18:14
Мій любий, Ви, певно, забули, що я вже чужа й вже ніколи до Вас не прийду.
Відтоді, як це зрозуміла, ніколи Ваш дім не здавався таким ще великим...
Та третя зозуля з моєї старої верби знов мені накувала біду.
Була вона дуже самотня, німа, її голос трем

Ірина Залюбовська
2019.08.23 17:25
В зелень поєднані золото й просинь.
Серпень! Цей місяць хворіє на осінь.
Осінь стрілою крізь серпень летить:
плаче - болить.

Вмите росою, туманом повите,
прийде замріяне бабине літо.
Осінь струною в повітрі дзвенить:

Нінель Новікова
2019.08.23 15:30
Накотяться хвилі душевні з таємних глибин
І м’яко затихнуть, впадаючи в лагідну сутінь.
Народжена ніжність, фарбована в аквамарин,
Плете візерунки на чорній кримпленовій сукні.

Зариюсь щокою у гриву розпущених кіс…
Вдихну аромати п’янкої знемоги па

Марія Дем'янюк
2019.08.23 14:53
Місяць-серп бере у руки нічка,
Буде зорі в темнім небі жати,
Ще палають ясно зоресвічки,
Та пора світанок сповивати.

Сніп рожевий зорей світоясних,
Хай угледить ясночолий ранок -
Сяєво думок, надій прекрасних

Віктор Кучерук
2019.08.23 13:14
Я іду, обтяжений роками,
Втомлено радіючи життю, –
І щораз дивуюся без тями
Кожному новому відкриттю.
Скільки їх, неждано й безупинно,
Видимими робиться мені
В час оцей, коли роки повинні
Погасити тліючі вогні

Сергій Губерначук
2019.08.23 12:08
Коли кордони розривали Україну,
єдиний розділяючи народ,
з громади завжди піднімалася людина
і рятувала від лихих негод.

За нею йшли вперед, їй вірили, бо знали,
що Україна в нас – на всіх одна,
що той, якого люди більшістю обрали,

Тетяна Левицька
2019.08.23 11:37
Коли не шукаєш - не знайдеш тоді.
Ніхто не озветься на біль і поразку.
В чужім пересерді, в байдужій юрбі
у саван закутати долю не важко.

Без скиглення, смутку пустих нарікань,
усіх не вини ти в своїх долепадах.
Зри в корінь падіння, розверзлася

Олена Малєєва
2019.08.23 07:38
Ластівка впала з неба
Десь за оті кущі...
Не знаю, чи жити треба
Отак навпростець, мерщій.
Вітер волоссям хапати,
Спраглі шукати вуста,
А по ночах рахувати
Рудих слоненят до ста.

Микола Соболь
2019.08.23 06:17
Давно відомо, що життя це – рух
І молодь він підштурхує до сили.
В здоровім тілі є здоровим дух!
Лінь доведе любого до могили.

Сигнал свистка. Всі, хто живий – ставай!
У дві шеренги. Нумо на зарядку!
Фізрук – останній в школі самурай.

Олена Малєєва
2019.08.22 22:39
Тане морена...
Музика дивна.
Ти, мов струна.
Я неземна, я навіжена
Дивна, скажена.
Твоя. Одна.

Ти зовсім близько.

Любов Бенедишин
2019.08.22 12:52
Якщо не вчора, не сьогодні -
тоді колИ ще?

...Зненацька виринув з безодні,
на смуток ближче.
Душа тремтить
шалено-рвійно:
чи в рай, чи в пекло.

Тетяна Левицька
2019.08.22 12:42
Де двоє там рада, де третя, там зрада.
Знайшлося б корито, а свині знайдуться.
Вродилася квітка - душиця, відрада,
та гичкою, рястом до сонечка пнуся.
----------------------------------------
Знов у самітню тишу кутаю гріхи,
ще небеса втрачати не го

Олена Побийголод
2019.08.22 12:26
Із Ігоря Сєверяніна

Той уряд, що нацьковує цензуру
на мислячих, - повинен впасти вмент, -
отак, як виставляю я цезуру,
щоб владу відокремити ущент.

Якщо ж суспільство нехтує огидно

Ніна Виноградська
2019.08.22 11:39
Єгорові Кабаненку, моєм удідусеві

Ця посмішка сільського дідуся
І пишновуса, і весела й щира.
З-під картуза душа відкрита вся
І сині очі, що сама довіра.

Сидить в метро, зіпершись на ціпок,

Сергій Губерначук
2019.08.22 11:20
Повертаються тіні, голосить луна,
сірі звірі збираються поночі,
десь у лісі думок є стежинка одна,
по якій ти шукатимеш помочі.

З купки попелу Фенікс зорею злетить –
несподівано Божою іскрою –
ти усе зрозумієш на деяку мить,

Ярослав Чорногуз
2019.08.22 08:07
Чи долею обом так суджено?
Як довго буде це тривать?
Вона – заміжня, він – одружений…
Під ними вже горить… трава.

Життя усе – неначе танго їм.
А він рвучкий, вона – легка.
Сплелися пристрастю останньою…

Микола Соболь
2019.08.22 06:36
Давайте з Вами будемо на – Ти.
І не важливо скільки літ між нами.
Хай небо буде потайки плести
Вінець кохання в нас над головами.
І будуть не відправлені листи
І ночі, що заповнені не снами.
Давайте з Вами будемо на – Ти.
Щоб губ могли торкнутися г

Серго Сокольник
2019.08.21 23:24
Осінній перший дощ... І наче
Нема ні смутку, ні війни...
І бідна мати не заплаче
Над тим, хто землю боронив,

Хто не повернеться ніколи,
Неначе сонячне тепло...
Немов одквітла матіола,

Ігор Федів
2019.08.21 18:28
Шукаю мотивацію буденній суєті,
Енергію на дріб’язкове витрачаю,
Але удачі фішка випадає не мені,
У землю дивлюся, зорі не помічаю.
Втішаюся синицею малою у руках,
Мету досягнуто і маю почивати,
Але у небі високо літає синій птах,
А я добуте не баж

Петро Скоропис
2019.08.21 12:23
Сторінку і вогонь, зерно і жорна зів,
сокири лезво і утятий нею волос –
Бог береже усе; осібно – згуки слів
любови і прощень, неначе власний голос.

В них б’ється рваний пульс і чути кості хруст,
і заступ гупотить; розмірні, глухуваті,
бо це житт

Олександр Сушко
2019.08.21 11:50
Вві сні кричав. Шептала жінка: - Годі!
Та скільки ж можна! Господи, прости!
...юдоль печалі снилася усоте -
Шеренга трун, могильних ям, хрестів.

Кацап - не друг, а шкуродер безжальний,
Ординець лютий, а не добрий гість.
Брати мої розтерзані стогн

Вікторія Лимарівна
2019.08.21 11:44
За мотивами телесеріалу «Величне століття»)

Кущі, каміння, квіти, друзі
застерігали: ти не йди!!!
Благання чулись не байдужі:
Не наближайся до біди!!!
Відсторонити, захистити
Всі намагалися його:

Сергій Губерначук
2019.08.21 11:14
Озеро.
Човен.
Глибока вода.
Біле латаття
пливе у серпанку.
Сонце розсохлось,
за світ загляда,
обрієм зрізане, ніби рубанком.

Іван Потьомкін
2019.08.21 10:46
Він добре зна: не здатен я на помсту.
З його шляху камінчик кожен підберу,
Аби котримсь він не пожбурив потім.
Що жодним словом я не прохоплюсь,
Коли, бува, спитають: «Хто він?»
«Довідайтесь самі»,- скажу натомість.
Та помсти все ж уникнуть не

Олександр Сушко
2019.08.21 09:54
В групі цій обожнюють любов,
Хай не справжню - та з ліричних віршів.
Почитав - розплакався, їй бо!
Бо чутливий, серце вельми ніжне.

План такий: сідай на табурет,
Умикай комп'ютера-шайтана.
Тортик в зуби - й хутко в інтернет,

Тетяна Левицька
2019.08.21 08:03
Не кличу темні ночі -
самі приходять нині.
Лякають поторочі,
але світанки сині
знов розганяють хмари,
і огортають душу.
Не тільки про стожари -
про біль писати мушу.

Олексій Кацай
2019.08.20 19:37
ледь стримуючи шал,
по влучно зламаній прямій,
яка окреслює квартал
моєю тінню, а у ній –
пітьма,
в якій сховавсь крутій,
що всі прямі усіх надій
зламав уранці крадькома.

Микола Соболь
2019.08.20 14:56
Середньостатистичний пацифіст
Країну тягне у багно війни.
Вже краще м'ясо пожирати в піст,
Аніж рожеві уявляти сни.
На побратимі веселиться крук,
Очата не закрив (хоч охолов)
І автомат не випустив із рук –
Козак, боєць… Ніяк не із хохлов.

Олена Побийголод
2019.08.20 14:06
Із Василя Олександрівського (1897-1934)

Біле розложисте поле,
віхи край довгих доріг;
серце від смутку та болю
я захистити не міг.

Млиста негода злоститься...

Олександр Сушко
2019.08.20 11:31
Я для кошерних гоїв, мов шпичак,
Бо наскрізь бачу їх гендлярську вдачу.
Малеча перестрибує рівчак,
А хохлачок через державу скаче.

З м'ясцем-сальцем на ярмарок спішить,
Ярмолку й пейса бгаючи під шапку.
Відкрийся, друже! Скинь тягар з душі!

Сергій Губерначук
2019.08.20 10:55
Мій палац стоїть на кордоні
архітектури і декорації.

Люди-ляльки живі-картонні
зазнають трансформації.

Лише одна половина – сцена.
Інша – глибока оглядна зала.

Ярослав Чорногуз
2019.08.20 07:15
Без тебе білий світ - пустий,
Усе, що в ньому є - немиле.
І буде зла рука вести
Мене безжально до могили.

В розлуці кожна мить - як ніч.
О що під серцем жаско млоїть?
Не йде і сон тоді до віч,

Галина Кучеренко
2019.08.19 22:16
По зеленій траві веселиться розмай
Та в розквітлім саду ще не знайдеш плодів...
Не печуть коровай із зелених хлібів...
Для насіння достигле зерно обирай...

© 19.08.2019

Домінік Арфіст
2019.08.19 20:49
душі, о Господи, не суду – саду…
де виросли життя дерева...
де у мені блаженно мліє Єва...
і вибір є – не вибирати зраду...
любов сміється з вибору… надія
лиш там де всі рахунки несуттєві…
у світло виривається Марія
і віддає своє осяння Єві…

Олександр Сушко
2019.08.19 17:50
Я не брехун - казкар або політик,
До істини прямую навпрошки.
Зі мною хочуть всі жінки дружити,
А їхні благовірні - навпаки.

Мене уздріють - корчаться в судомі,
Хапає люд ножа або колун.
Чому такий суворий
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Негода
2019.08.11

Дмитро Заєць
2019.08.06

Світлана Короненко
2019.08.06

Анастасія Романюк
2019.08.04

Аврора Милосская
2019.08.01

Тетяна Нечас
2019.07.15

Сонячна Принцеса
2019.07.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ярослав Чорногуз - [ 2019.02.14 21:34 ]
    Не печаль брови ясної (український романс)*
    Не печаль брови ясної
    Ти, красуне чарівна.
    За холодною зимою
    Сонцесяйна йде весна.
    Не тривож сердечну рану,
    Не роз`ятрюй самоти.
    Ще веселка за туманом
    Буде квіткою цвісти.

    Не суши свого личенька –
    Гіркне туга, як полин.
    І до свого козаченька
    Веселенькі думи шли.
    Він повернеться ізнову –
    Промениться місяць-ріг! –
    Бережи з коня підкову –
    Твого щастя оберіг!

    Не печаль брови ясної
    Ти, красуне чарівна.
    За холодною зимою
    Сонцесяйна йде весна.
    Ще свої розгорне крила,
    Луг постелить запашний.
    І жагучий Бог Ярило
    Візьме вас на свій рушник.

    13.10.7526 р. (Від Трипілля) (13.12.2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  2. Юрій Лазірко - [ 2018.12.14 04:48 ]
    де ти янголе
    чи дорога змучена
    кнайпами й хрестами
    чи то смерть заручена
    з холодом у храмі
    я себе не впізнаю
    мов слова молитву
    бо так тихо як в раю
    наче горлом бритва

    чи думки не вигнані
    а киплять смолою
    чи беззора вийшла ніч
    вкрила серце млою
    де ти янголе прилинь
    променем лелечим
    гості всі мої пішли
    і забрали вечір

    скільки випито вина
    істини не видно
    де той совісті дзвонар
    що покличе зридно
    на останню з барикад
    чи Святу Вечерю
    все якось воно не в лад
    в душному етері

    де ти янголе не спи
    на порозі Божім
    вже зап’ястя цвях пробив
    світ на пекло схожий
    і усі хто цілував
    обіймав леліяв
    стали тихі мов трава
    що без вітру мліє

    чи дорога змучена
    кнайпами й хрестами
    чи то смерть заручена
    з холодом у храмі
    я тебе очікую
    як Святе Причастя
    крука вже покликали
    і душа ще настіж

    17 Січня, 2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (6)


  3. Тетяна Левицька - [ 2018.10.03 09:58 ]
    Сьогодні в батька день народження!
    1) На свято ми прийшли раніше за усіх,
    Аби трояндами прикрасити кімнати.
    Наш батько - вірний друг, найкращий оберіг.
    Так міцно хочеться обняти, привітати,
    Щоб від любові, щастя, чуйного вірша
    Співала батькова розчулена душа.

    Приспів

    Сьогодні в батька День народження.
    Тож ресторан - місце знаходження.
    Яскравий день не по сезону,
    Гуляє в батька піврайону.
    Чекають танці на продовження.
    Сьогодні в батька День народження!

    2) За батькове здоров'я на многія літа
    Фужери повні із шампанським піднімаєм.
    Хай повниться життя, мов осінь золота
    Щедротами добра і сонячним розмаєм.
    Щоб від любові, щастя, чуйного вірша
    Співала батькова розчулена душа.

    Приспів

    2018


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  4. Ярослав Чорногуз - [ 2018.08.14 23:42 ]
    Надія Козак Магнолія (пісня)*
    Над моєю долею – ніжно-білі лебеді
    Розпустили крилонька попід небеса.
    Як в саду напровесні зацвіла магнолія
    Квітом приголубивши і мої літа.

    Приспів:

    А я стою у диві тім,
    Радіє серце, бо у нім
    Стоїш і ти – очей краса,
    Любов моя – магнолія.

    Пелюстки мережкою лебедять над скронями
    До моєї осені проситься зима.
    Та в саду завесненім віхола-магнолія
    Як уперше – нам на двох – знову зацвіла.

    ПРИСПІВ:

    А я стою у диві тім,
    Радіє серце, бо у нім
    Стоїш і ти – очей краса,
    Любов моя – магнолія.



    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (8)


  5. Ірина Вовк - [ 2018.08.13 22:32 ]
    "Дві ружі" (старовинний романс, переспів)
    Випарів краплини – сльози небайдужі -
    Затемняють синій різьблений кришталь.
    Миті дві нетлінні – дві зів’ялі ружі,
    А на них німая, мертвая печаль.

    Одна із них білая-білая
    Була, наче спроба невмілая,
    А інша – червона… вогне́нная,
    Була, як мета нездійсне́нная.
    Обидві – манили і звали,
    Обидві ... зів’яли.

    Одна із них ніжная-ніжная,
    Була, як сопілка невтішная,
    А інша, як пристрасть, захланная –
    безумна, нахабна, ще й п’яная…
    Обидві – манили і звали,
    І врешті... зів’яли.

    Вони зів’яли – не цвісти їм знов,
    А з ними зів’яла і ласка, й любов…

    Щастя було стільки – наче крапель в морі,
    Наче з листя кужіль на сирій землі…
    І зостались тільки, як «мементо морі»*,
    Дві зів’ялі ружі в синім кришталі.


    * memento mori - з латини, пам'ятай про смерть.

    13 серпня 2018




    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.78)
    Коментарі: (2)


  6. Олександр Сушко - [ 2018.08.07 09:08 ]
    Мир
    Усе гаразд. Машина є, курник,
    Прагматик я розважливий, не цинік.
    З цицьками у руці дрімаю вік,
    Ковбасами забитий холодильник.

    Аж тут війна. Пливе народ на фронт,
    У мене ж - ятка з м'ясом у Росії.
    Сиджу тихенько, бо не ідіот,
    Орду не подолають гречкосії.

    В Донбасі - траур, у Криму - терор,
    А я цвіту, клієнтів є чимало.
    Гукає фсбешник: - Ей, хахол!
    Вєзі єщьо! Солдати любят сало!

    І я везу. Колеги - цигарки,
    Ідуть вагони з крамом зарізяці.
    Та змалку тупуваті земляки
    Не хочуть хана, підло риють шанці.

    Але меча не втрима Гавриїл,
    Чортяка ззаду наштрикне на вила.
    Бо в Києві не влада - гультяї,
    А у Москві - тверда рука та сила.

    Піду кришити бульбу кабану,
    А потім поваляюся на жінці.
    Країні мир потрібен! Геть війну!
    Закуйтесь у кайдани, українці!

    07.08.2018р.

    Народження

    Любов сліпа, не тільки топить лід,
    А й душу висисає до останку...
    Прибив цвяхами жінку до землі,
    Посіяв сім'я і - "Гудбай, коханко!".

    Крізь тінь мою сумну струмує час,
    Втомилась копирсатся у вадах.
    Ворушиться під серцем дитинча,
    Ховаю живота в широких фалдах.

    Молилась: - О, мій Боже! Забери!
    Любові прагла, а послав лиш фалос.
    Веселе око глипнуло згори
    І в хмару сонцесяйну заховалось.

    Втекти б із гіркоти в країну Оз,
    Але довкіл не казка - маски, блазні.
    Скрутило... біль шматує... почалось:
    - Стрічай, мій сину, всесвіт цей прерасний.

    07.08.2018р.

    Світло

    Прагнуть ізмалку мене причесати,
    Хочуть побачити в ямі, на дні.
    Заздрісник шепче: - Вдавися талантом,
    Плахтою ліру Орфея запни.

    В світі комах вогнептахи - потвори,
    Бог мій - це сонце! А їхній - Аїд.
    Гупну ногою - ховаються в нори,
    В небо злітаю - прокльони услід.

    Знизу благають: "Лети но у вирій".
    Добре, негайно рушаю у путь.
    А на крилі умостилися мрії,-
    Ці дивочуда зі мною жвуть.

    Інше крило - це домівка фантазій,
    Музи грайливі вчепились у чуб.
    З ярмарку шумного в тиху оазу
    Між громовицями пеклом лечу.

    Настіж Едему відчинені двері,
    Тьма поклонилася світлому дню.
    Здрастуйте, ангели! Сядем на скелі,
    Вип'ємо радісно кубок вогню.

    07.08.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (8)


  7. Олена Лоза - [ 2018.06.24 13:17 ]
    Різдвяна пісня
    На Свят - вечір
    У душах поселяться
    Спокій і мир,
    І любов переможе,
    Загояться давні рани.
    У будинках сільських
    І мільйонах звичайних квартир
    Однією надією світлою
    Більше стане.

    Кришталевими дзвонами
    Звістка розноситься вмить.
    Доленосна зоря
    В піднебессі світити буде.
    Він – ще зовсім дитя,
    У колисці спокійно спить.
    Народилось Маля,
    Що надію дарує людям.

    Най усі молитви,
    Що від чистих сердець ідуть,
    Будуть Богом почуті,
    Розвіються всі тривоги,
    Підростають здорові діти,
    Сади цвітуть,
    Хай широкими завжди будуть
    Усі дороги!

    На Свят- вечір
    У душах поселяться
    Спокій і мир,
    І любов переможе,
    Загоївши давні рани.
    У будинках сільських
    І мільйонах звичайних квартир
    Однією надією світлою
    Більше стане.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  8. Ярослав Чорногуз - [ 2018.06.22 08:02 ]
    Надія Козак Королева (пісня)*
    Неначе диво в Божім раю,
    В гаю троянду я стрічаю...
    Не відвести очей, та й годі!
    Таку красу не бачив зроду!

    Коханням серце зайнялося
    І до троянди потяглося...
    Душа, та й тіло, аж тремтіли.
    Й зірвати дуже захотілось...

    П - в:
    Королеву серед квітів,
    Королеву в пишнім літі,
    Ніжну милу і пахучу,
    Та чомусь таку... колючу!

    Аж кров’ю пальці узялися,
    Як колючки в них уп’ялися.
    Тут засміялось райське диво:
    – Моя ж то кара – справедлива:

    Я неприступна і цнотлива,
    А гонориста, бо ж вродлива.
    Та й колючки мої для того,
    Щоб не топтали цвіту мого...

    П - в:
    Королеву серед квітів,
    Королеву в пишнім літі,
    Ніжну, милу і пахучу,
    Та... колючу, ой колючу!..

    7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  9. Ярослав Чорногуз - [ 2018.06.13 07:01 ]
    Владислав Бойко Куплети Сідалковського*
    Пахнуть в Києві каштани,
    Ходять Києвом кияни,
    І киянок незаміжніх — тьма…
    А у мене ні квартири, ані М-24,
    Ні прописки в Києві нема.

    Мав дівчат знайомих, друзі,
    Я в Неаполі й Тулузі,
    Маврітанки падали до ніг.
    Розставляли хитрі сіті,—
    Та нема у цілім світі
    Кращих за киянок чарівних!

    В скверах парочки гуляють,
    Бистрі «Волги» жигуляють —
    Скрізь тобі ідилія сама!
    Був я в Лондоні й Брюсселі,
    У Вапнярці і Марселі —
    Краще міста Києва нема.

    7487 р. (Від Трипілля) (1979)



    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  10. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.30 18:00 ]
    Пролетіла весна (пісня)*
    Ще недавно зима - завірюха сяйна -
    Кружеляла пухнасті сніжини.
    А уже, наче мить, промайнула весна,
    Пролетіла, як пух тополиний.

    Одцвітають каштани, бузок одцвіта,
    Час черемсі печально зітхнути.
    І кульбаба на луках - ну зовсім не та –
    Сіє пухом свої парашути.

    Вилітають із серця печальні слова
    І летять між дерева і віти.
    Лиш один соловейко бадьоро співа,
    Зустрічає, закоханий, літо!

    24.05.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  11. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.23 23:47 ]
    Катерина Каленіченко Чи ми удвох?*
    Усе частіш у вікна заглядає
    В зелених шатах весняна краса.
    Усе частіше я себе питаю:
    Чи ми ще вдвох чи я лишився сам?

    Мовчання поміж нами затяглося,
    Чекаємо, хто перший зробить крок…
    Була любов чи просто нам здалося,
    Що ми удвох торкалися зірок.

    Лютує хуга в нашому ваганні,
    Замовклі припорошує слова,
    Якщо вони між нами не останні,
    То й музика ще й досі в них жива?

    Мовчання поміж нами затяглося,
    Чекаємо, хто перший зробить крок…
    Була любов чи просто нам здалося,
    Що ми удвох, що ми удвох торкалися зірок?

    7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (6)


  12. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.17 23:14 ]
    Вишиванка
    Одягну я тебе на світанку,
    Наче світла у душу ввіллю,
    Українська моя вишиванко,
    Я тебе до безтями люблю.

    На тобі, чарівна одяганко,
    Знаки світлих і сонячних врун.
    Щоб торкалася ти, вишиванко,
    До душі найтаємніших струн.

    В твоїм сяйві поблідне й шляхтянки
    Дорогий, найсучасніший стрій.
    Сама Леля тебе, вишиванко,
    Прикрашала квітками із мрій.

    Не архаїка ти, що як бранка,
    У музеї забута висить.
    Вічна модо моя, вишиванко,
    Я щодня тебе прагну носить.

    Крізь пітьму лихоліть, до останку,
    Я твій образ у серці беріг.
    О квітуча моя вишиванко,
    Ти народу мого оберіг.

    Як тебе одягну іще зранку,
    Цілий день омина мене зло.
    Ти вкраїнців усіх, вишиванко,
    Під божествене тулиш крило!

    7510 р. (Від Трипілля) (2002)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (9)


  13. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:51 ]
    Цiлуй..
    Мені твій цілунок миліше за все,
    і запах парфумів аж пряний,
    Лоскочуть вуста до нестями мене,
    і подих мій, наче останній.

    Ти, як побажання, таке таємне,
    що дибки волосся береться,
    Якби тілько знав як я люблю тебе,
    як Бога благаю про те, що..

    І, ось, я вчуваю тепло твоїх вуст,
    Ти знову цілуєш, коханий,
    Я хочу тебе! Я так хочу й боюсь,
    боюсь що не прийду до тями.

    А в твоїм цілункі кохання палке,
    я в ньому тону, потопаю,
    Цілуй же мене! Ти цілуй дотепер,
    коли так потрібен й надалі.

    22.04.18.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Анатолій Ткачук - [ 2017.12.26 03:58 ]
    Віхола
    Рине світом віхола непроста,
    Оббиває долі і рве літа,
    На рятунок з неї й гроша не став:
    Уціліє, може, один зі ста.

    Тут реальність рветься на «ми» й «вони»,
    Тут бракує мудрості й глибини,
    У коктейлі люті, страху й вини
    Душі йдуть на дно мов старі човни.

    Хтось іде на прощу і на поклін,
    В руки взявши пращу, в уста – проклін,
    Зі стіни Плачу хтось майструє дім;
    Молитвами литими стогне дзвін.

    Ти ж, ген-ген на сотому рубежі,
    Поміж друзів, недругів – скрізь чужий,
    Серце знов очищуєш від іржі.
    Скільки сили матимеш – бережи…

    https://www.youtube.com/watch?v=_gQKKv4WhPQ



    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  15. Надя Семена - [ 2017.10.31 15:50 ]
    Осінній карнавал
    Терпке вино по вінця у бокалах!
    Любов і осінь - кругом голова,
    З тобою нам сьогодні світу мало,
    Дощем на щастя небо засіва.
    Листки каштанів мокнуть у калюжах,
    Весь тротуар у плямах парасоль,
    До перемін погоди нам байдуже,
    Налити ще вина тобі дозволь.
    Вино п'янке, як особлива осінь,
    Забудь печаль, надія в серці є!
    Твій поцілунок... ще його не досить
    Хай ніч нам світлом зоряним стає!
    У ритмі танцю листя закружляло,
    Мелодії похитують бокал...
    Тобі мене, мені тебе так мало
    Та є для нас - осінній карнавал!
    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Ірина Вовк - [ 2017.09.29 12:33 ]
    "ГОНДОЛІ-ГОНДОЛІ, ГОНДОЛА…" (пісенне)
    В легкій гондолі леді привітна
    пісню співає, п'яна від мрій.
    Раптом англійку пекар помітив,
    з мо́ста почав підспівувать їй.

    В місячну ніч - ах, от в чому річ! -
    ніжно всміхалися вічка до віч.

    Го́ндолі-го́ндолі, гондолі́,
    го́ндолі-гондола́...

    Літо минуло, бурі вляглися,
    білі вітрила пне корабель...
    Дармо втікаєш - долі скорися,
    леді примхлива...Озвися, гей!

    В юних серцях - ах, де й дівся страх! -
    Любов розвилася в шлюбних вінцях.

    Го́ндолі-го́ндолі, гондолі́,
    го́ндолі-гондола́...


    poiskm.net/show/детский.../гондоли-гондола-р-карозоне

    (Для вечора італійської класичної музики з голосу Олександри Ленишин. Львів,1997).


    Рейтинги: Народний 0 (5.66) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  17. Ірина Вовк - [ 2017.09.29 12:51 ]
    "ТІРІТОМБА…" (пісенне, ліричний жарт)
    Кожен вечір, кожен вечір йду до моря, -
    там красуня, як та зо́ря...
    В неї кучері, мов сонечко промінні,
    сік малини на устах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тіріто́мба - дзвонять дзвони в небесах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тірітомба - в небесах!

    Я на неї подивлюсь - вона сміється,
    їй подобаюсь, здається.
    Де тендітний тонкий стан її проб'ється,
    сміх злітає, наче птах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тіріто́мба - дзвонять дзвони в небесах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тірітомба - в небесах!

    Раптом бачу, наче дуб стає старезний,
    її батечко кремезний.
    Його тон не делікатний, не облесний -
    бук важкий в його руках...

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тіріто́мба - дзвонять дзвони в небесах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тірітомба - в небесах!

    Чим скінчилось, догадайтеся самі ви -
    про лункі ударів зливи...
    Та смішливе біле личенько вродливе
    сяє лагідно в очах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тіріто́мба - дзвонять дзвони в небесах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тірітомба - в небесах!


    (Для вечора італійської музичної класики з голосу Олександри Ленишин. - Львів,1997)


    Рейтинги: Народний 0 (5.66) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  18. Володимир Бандура - [ 2017.08.20 05:45 ]
    Твої вуста, осене.

    Вже відлетає в синю даль
    ключ журавлиний,
    Курличе, наче на прощання обгорта.
    Мої тривоги засипляє клич пташиний,
    Цілують, осене, мене твої вуста.

    Іще відблискують теплом осінні зорі,
    Ще літо бабине снує
    тонку вуаль,
    Той журавлиний клич зове небесним хором,
    Та залишає по собі щемку печаль.

    Як тінь на березі стою - над океаном,
    Де душу роздирає самота,
    Вже вічність не зігрітий твоїм станом.
    Цілує осінь лиш мої сухі вуста.
    2017
    музика автора


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  19. Лариса Пугачук - [ 2017.08.02 23:01 ]
    Наодинці
    А як прийде, то як – впустиш?
    – Впустиш…
    І до серця його приймеш?
    – Приймеш…
    І що любиш – йому – скажеш?
    – Скажеш…
    А утримати як, знаєш?
    – Знаєш…

    Як захоче піти, пустиш?
    – Пустиш…
    Як любитимеш, то пустиш?
    – Пустиш…
    Як любитимеш, то пустиш?!
    – Пустиш…

    Ти вже любиш його? Любиш?!
    Любиш…

    02.08.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  20. Ігор Шоха - [ 2017.07.28 11:31 ]
    Дзвони весни у літню пору
                   I
    Лірою, тихою ласкою,
    вірою, сивою казкою
    віють гаї і лани.
    За позолотою обрію
    сяє палітрою повною
    літо у небі весни.

    Ніччю, і рано, і вечором
    чути її голоси.
    Арії-оргії щебетом
    заполонили ліси.

    Це – весна! Це вона
    і голосна її луна
    мрії несе із колись.
    Кинь жалі. Ми одні
    на цій землі ночі і дні.
    Слухай і не журись.

                   II
    Падає сонце за горами,
    а поза тучами чорними
    стогне далека гроза.
    Бронзою, мідними дзвонами,
    громом, новими акордами
    б'ють у набат небеса.

    Сіє тихесенько
    дощик дрібнесенький.
    Сонце над кресами
    роси уже не зіп'є.
    А поза хатами
    з рутами-м'ятами
    літо співатиме
    соло вечірнє своє.

    У долині
    десь далеко
    чую пісню.
    Бачу одну
    зо́рю ясну.
    Лебединий
    чую клекіт.
    Нічка пізня.
    Та не засну.
    Ой не засну.

                                  2011,2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  21. Ярослав Чорногуз - [ 2017.07.08 17:02 ]
    Залишилась лише любов*
    Я був – немов суцільна рана –
    Так розпач душу розпоров.
    Та в ній навік, моя кохана,
    Залишилась лише любов.

    За хмари зсунувся подалі
    Розпуки час в осінній схов.
    Минули дні тяжкі печалі –
    Залишилась лише любов.

    Нехай це сталось не одразу,
    Та біль у серці охолов.
    Забулись лайки і образи,
    Залишилась лише любов.

    Хай лицар я не без догани,
    Знов квіти в твій несу альков –
    Усе забулося погане –
    Залишилась лише любов.

    Хоч гордий, на коліна стану,
    Життя нове будуймо знов.
    У нім навіки, до остану
    Залишилась лише любов.

    4.08.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (6)


  22. Ярослав Чорногуз - [ 2017.07.01 00:13 ]
    Ворожбитко моя ласкава*
    Усміхається ген далина,
    Мов до світла ворота відкрила,
    Тиха пісня десь долина
    І свої розпросторює крила.

    ПРИСПІВ:

    Ти – любов моя, ти – печаль,
    Ти – веселка ясна над гаями,
    Піднімає хмара вуаль,
    Знову сонце – між нами, над нами.

    О світи, о знову, світи,
    Наче мрія – у вись тополину,
    Я в незнані твої світи
    Мов лелека, полину, полину.

    Приспів.

    Я зійду з твоєї гори,
    Прийде нічка, пахуча, мов кава,
    Ув обіймах, люба, гори,
    Ворожбитко моя ти ласкава.
    Приспів.

    3.11.7520 р. (Від Трипілля) (2012)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (6)


  23. Лариса Пугачук - [ 2017.06.25 22:10 ]
    На пам'ять
    Цей запах полуниць,
    і дощ по підвіконню,
    і усмішка м’яка,
    що губи стереже
    вiд щастя.
    Та бринить тонісінько у лоні…
    Помішує рука
    пахкий тягучий джем.
    У пам’ять занесу
    світлиною п’янкою
    цей вечір, це вікно,
    і цей солодкий щем.
    Даровану ясу
    вишневою дугою
    полоником на дно
    вливаю.
    Ще… іще…

    25.06.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  24. Олена Балера - [ 2017.05.21 00:13 ]
    ***
    Виснажлива одноманітність, заблудлі голоси і тіні
    Зринають, множаться і тануть в долонях нетривкого часу.
    Тонка межа лише умовна між дійсністю і сновидінням,
    Роки ідуть квапливим кроком і нас, неначе свічку, гасять.

    І відключив жорстокий всесвіт нахабно мікрофон сумлінню,
    А лицемірство так природно й підступно одягає рясу.
    Наш зір звикає поступово до світлотіней мерехтіння,
    Цинічний розум не дивує сумна реальність без прикраси.

    То застигає час, то плине, то піниться в шаленім вирі.
    Він геніальний чи безумний? Цього напевне і не скажеш.
    В його ляльковому театрі наявні і вожді, й кумири,

    Сміється клоун, плаче блазень, ніколи не бракує вражень,
    Та дуже рідко у виставі побачити вдається щирість
    І відшукати у масовці упевнену поставу княжу.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (9)


  25. Олена Лоза - [ 2017.05.17 11:30 ]
    Елегія
    Він постукав у вікна -
    Бурлака, розхристаний дощ,
    Що блукав до пори
    У полоні захмарних ілюзій,
    А стожильні вітри,
    Перевірені вічністю друзі,
    Наче скіпки ламали
    Чубаті, круті явори.
    Він хотів наодинці побути
    І щось шепотів,
    Тарабанячи в шиби холодні
    Замерзлими пальцями.
    Кілька сотень віків
    Ми були з ним палкими коханцями.
    Я впізнала б його
    З-поміж тисяч звичайних дощів.
    Давні друзі, коханці і тільки...
    Отож-бо й воно.
    Покидав і вертався
    В ніким не заселений простір.
    Розривати стосунки з дощами,
    Зізнаюсь, непросто.
    Ми ридали обоє.
    Я не відчинила вікно.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.44)
    Прокоментувати:


  26. Лариса Пугачук - [ 2017.05.16 16:58 ]
    ***
    О як же я до тебе лину,
    як притуляюся до губ...

    Кохання вибивала клином —
    я сподiвалася, що схлине,
    але прорвалось надглибинне
    і переклинило жагу!

    Так добре у твоїм полонi,
    я не пручаюся, о нi...
    Бажання починає гони,
    тепер не скоро охолону.

    Пройдусь дощем ледь-ледь солоним
    по несподiванiй веснi.
    Я не пручаюся, о нi...

    16.05.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (7)


  27. Лариса Пугачук - [ 2017.05.03 16:30 ]
    Аритмiя
    Ти до мене лиш крок —
    й в менi.
    Я ж до тебе все йду
    i йду.
    Ти вiд мене
    п’янiй —
    сп’янiй,
    не притишуючи
    ходу.
    Ти вiд мене не вiдступай,
    ти вiд мене не вiдмовляйсь.
    Ти неспійманий птах,
    мiй птах,
    я нескорене янголя.

    Йду, сповiльнюючи ходу,
    я до тебе — у ритмi "blues".
    Та нiяк не дiйду...
    Йду... Йду!!!
    А давно ж як люблю,
    люблю...

    03.05.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (12)


  28. Ярослав Чорногуз - [ 2017.04.04 19:43 ]
    Карб*
    І
    Як відсвіт сонячний Ярила,
    Засяє меч, Арею, твій.
    У нім – Перуна Божа сила,
    Що воїнів веде у бій.
    ІІ
    І воїни, загиблі побратими,
    На луки, на Сварожі відійдуть.
    Запам`ятаймо їх ми молодими,
    Вони Вкраїни нашої – могуть.

    Небесні сотні вирушать до Бога,
    І гірко їх оплачуть матері…
    Пролита кров у цій смертельній грі –
    Вона освятить нашу Перемогу!

    Жовтень-листопад 7524 р. (Від Трипілля) (2016)
    Київ.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (6)


  29. Лариса Пугачук - [ 2017.03.17 13:30 ]
    Ой, летiло щастячко
    Ой летіло щастячко через пліт,
    Зерняточко гойне несло у світ.
    Поки вибігала із хати я,
    Щастячко завіялось у поля.
    Виглядаю щастячко я тепер
    В понедiлок, в середу і в четвер.
    Вже й сукенку вишиту одягла,
    Щоб зустріти щастячко край села.


    17.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (12)


  30. Олена Лоза - [ 2017.02.18 22:34 ]
    Ти на світі один
    На забутих стежках,
    Припорошених пилом сріблястим,
    У казковому царстві,
    Закутаних снігом, ялин,
    Закотилося зіркою з неба
    Загублене щастя,
    І тепер я на світі одна,
    Ти на світі один.

    На вустах ще не згасли
    Жагучі твої поцілунки.
    Серце плаче, мов скрипка,
    Закохана у скрипаля.
    Пересмішник - годинник
    Вистукує в темряві лунко.
    Ти вже більше не мій,
    Я також не твоя, не твоя...

    Знов метелики сніжні
    У тиші зимової ночі,
    Зігріваючи крильця,
    Літають округ ліхтаря,
    Тільки серце моє, навіжене,
    Мов пташка, тріпоче:
    - Ти на світі один!
    Але я не твоя, не твоя...

    Приспів
    За віхолами-крижмами
    Тендітного підсніжника -
    Кохання, цвіту ніжного
    Згубились пелюстки,
    А серце тихо схлипує
    Приреченою скрипкою.
    Завіяло, засипало
    Загублені стежки...

    2017 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2017.02.08 22:33 ]
    Спогад про улюбленого співака
    Мій улюблений український співак, найкращий український і світовий тенор Анатолій Солов"яненко - воістину солов"їний голос України (1932-1999). "Стоїть гора високая" (сл. Л.Глібова, музика народна) у супроводі рідної йому і мені Національної заслуженої капели бандуристів України імені Г.Майбороди. ( запис 1982 року). На жаль, мені не довелося з ним співати у складі капели. Я прийшов у колектив 2002 року, а Солов"яненка не стало 1999 року. Останній прижитєвий концерт в палаці "Україна" це було 2 березня 1999 року, він співав у супроводі нашої капели і я мав щастя бути присутнім на цьому концерті. Як журналіст, я написав 3 матеріали про Анатолія Борисовича ще за його життя, спілкувався з ним. Він був простим, щирим і відвертим. Давав мені інтерв"ю по телефону. І опублікував ці матеріали: 2 - у журналі "Українська культура" та 1 - у журналі "Театрально-концертний Київ".

    В цьому році Анатолію Солов"яненку виповнилося б 85 років.

    Як поет, написав про нього такі, дещо емоційні, але щирі рядки:

    Солов"яненко, Солов"яненко -
    України вишневий цвіт.
    Й до коліна твого не дістане він -
    Паваротті-космополіт!

    7503 р. (Від Трипілля) (1995)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (6)


  32. Юрій Лазірко - [ 2017.02.03 23:11 ]
    ой жовнірики мої
    ой жовнірики мої
    зелен-свити
    море квітів море їх
    ран у світу

    море спалених доріг
    не злічити
    ой жовнірики мої
    де ви діти

    стихло серце у боях
    тиша мліє
    лине в пісні солов'я
    душу гріє

    на пагонах спить зоря
    сніг на віях
    храми у свічах горять
    дзвони сіють

    дзвони сіють імена
    незабутні
    проростає глибина
    в Божій студні

    скільки тої глибини
    світу треба
    від війни і до війни
    клаптик неба

    ой жовнірики мої
    кожен воїн
    що за правдою стоїть
    серце гоїть

    де надії по краї
    болю вилив
    ой жовнірики мої
    де ви милі

    4 Березня, 2016


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.55)
    Коментарі: (12)


  33. Ярослав Чорногуз - [ 2017.02.02 23:34 ]
    Заклинання любові*
    Полюби мене знову, кохана,
    Відречись від огуди й журби,
    Хай на серці затягнеться рана,
    Полюби, полюби, полюби.

    Полюби мене знову - до болю,
    До тремтіння щемливого рук.
    Я страждання твої обезболю,
    В білі шати я сум уберу.

    Полюби мене знову… Як пісня –
    Хай життя наше лине в світи,
    Хай веселка у небі повисне –
    О світи мені, сонце, світи!

    Полюби мене знов. Хай зігріє
    Нас повітря жагуче весни.
    О прилинь, о прийди, наче мрія,
    Наче казка - в мої віщі сни.

    24.01.7520 р. (Від Трипілля) (2013)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (14)


  34. Ярослав Чорногуз - [ 2017.01.29 22:57 ]
    Олексій Тичко Бій під Крутами*

    Сліди боїв у чистім полі.
    Сніги розтанули від гільз.
    Там знавіснілий од сваволі, Двічі
    Москаль на Україну ліз.

    Рядами пальта і шинелі
    На полі бою біля Крут.
    У рай для душ відкриті двері, Двічі
    Тризуб і стяг упали з рук.

    Прийшли під Крути тільки триста,
    Спартанський дух тоді воскрес.
    Упали, як у осінь листя, Двічі
    Тілами сніг укрили весь.

    Сусід північний - брат чи ворог?
    Усіх він вибив – до ноги.
    А вітер ніс на Київ порох Двічі
    І дим неволі навкруги…

    2010



    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (9)


  35. Ігор Шоха - [ 2017.01.19 17:46 ]
    Пригодонька
    Я не йєті, але я живу
    біля лісу, а не у Парижі.
    Я шукаю бабу снігову
    і стаю на палиці і лижі.
                   У мене є і вуса, й борода,
                   і до зими претензії немає.
                   Ярило сяє, сіє Коляда,
                   а Берендей поляни накриває.
    Завірюха обрій замела,
    інеєм завіяла дороги.
    Їду по околиці села,
    аж іде снігуронька-небога.
                   – А Ви куди намилили лижню?
                   – А я… шерше... Снігуроньку шукаю.
                   – О, мій месьє, на цьому авеню
                   ніякої Снігуроньки немає.
    І помчала пасія моя
    по лижні у снігові замети
    мрією земного житія,
    за якою бігають поети.
                   Але услід натура бойова.
                   – Ану-ка, дєда, уступі дароґу!
                   Іноязична… Баба… Снігова!
                   І я тоді беру у руки ноги.
    Адже я шукаю не нову,
    а свою утіху під ялинку.
    Ігнорую бабу снігову
    і – гайда! Піймаємо сніжинку!
                   А я її – ось-ось і дожену.
                   Але вона не дуже і тікає.
                   Таку Снігурку я не омину,
                   бо іншої уже не доганяю.
    А мені ще рано у Аїд.
    Порадію ще на цьому світі.
    І нехай я нібито і дід,
    а мені ще є кого зігріти.
                   А я за нею когутом іду.
                   І хай сміються кури і кумири,
                   що я собі на щастя і біду
                   ще не цураюсь дідової віри.

    2002,2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (6)


  36. Ігор Шоха - [ 2017.01.14 19:50 ]
    Траєкторія долі
    Коли переболить земне
    і одійде усе таємне,
    згадайте, що нема мене,
    коли почуєте про мене.

    Душа моя усе одно
    проб’ється зеленню сумління,
    де сіяла своє зерно
    і на поля, і на каміння.

    Аби рівняти кожен міг
    стезі, що падають під ноги,
    в надії, що одна із них,
    всього одна – веде до Бога.

    І хай не буде їй кінця,
    аби ішли до нас у гості
    веселі люблячі серця
    і при житті, і на погості.

    Тоді й зійде душа моя
    нехай у полі, та на волі
    ще оживуть, такі як я,
    для іншої моєї долі.

    14.01.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (9)


  37. Віктор Ох - [ 2017.01.08 11:11 ]
    За гранітним вітром
    Слова - Світлани Костюк

    За гранітним вітром – висохла трава…
    За похмурим сонцем – надмогильна тиша…
    Ненька Україна зранено-жива
    Хлопчикам загиблим заповіти пише…

    Хлопчикам полеглим маки відцвітуть…
    У полях далеких ворон досі кряче…
    Вантажі двохсоті…роздоріжжя й путь…
    І оте знайоме: потерпи, козаче…

    У туманнім небі цятки журавлів….
    На душі неспокій і тяжка молитва…
    Важко проводжати на той світ синів…
    Бо іще не час їм…бо триває битва…

    Ой матусю мила, як тобі тепер…
    На шматки роздерта, розіп`ята всує…
    Доки дух свободи в серці не помер –
    Закричу над світом, може хто почує…

    ==================

    Виконали пісню на слова Світлани Костюк «За гранітним вітром» учні Нововолинського ліцею 2-го грудня 2015 р. у Нововолинську, в Палаці культури на творчому вечорі Світлани Костюк під назвою “Є цінність життя в неповторності кожної миті”.





    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (4)


  38. Ярослав Чорногуз - [ 2017.01.07 12:54 ]
    Живосил Лютий Меч Арея*
    Гуркоче грім в ковальні Бога,
    Стоять вої з кісьми до плеч,
    Рука зсивілого Сварога
    Кує Арею моцний меч.

    І ось знаряддя вже готове,
    Відблиснув меч в люстрах небес,
    Меча окропила Покрова,
    А рід нарік його Чаркес.

    Приспів:
    На позір Перунова полка
    Піднімає меч Ареєва рука,
    На могутній дух, на захист нам,
    На погибель злим підступним ворогам.

    Гримне небо і тремтить земля,
    Меч Арея Русь з неволі визволя.
    На Вкраїні хай пощезне враг,
    Меч Арея поверне нам рідний стяг.

    Чаркес - чарівний меч Арея -
    Тримали Тур і Святослав.
    Не раз Аратту і Борею
    І Русь він щиро захищав.

    Тримав Гатило**, Богом даний,
    Тримали витязі князі.
    Тримали лицарі-гетьмани,
    А зраз він в твоїй руці.

    На позір Перунова полка
    Піднімає меч Ареєва рука,
    На могутній дух, на захист нам,
    На погибель злим підступним ворогам.

    Гримне небо і тремтить земля,
    Меч Арея Русь з неволі визволя.
    На Вкраїні хай пощезне враг,
    Меч Арея поверне нам рідний стяг.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (8)


  39. Ігор Шоха - [ 2016.12.31 22:59 ]
    Новорічні візерунки
    Я один в одній хатині,
    і минає ще один
    новорічний вечір зимній
    із лубочної картини,
    синій вечір – у щілині
    занавісок і гардин.
    Іній пише візерунки
    на прозорому вікні.
    І спокусливі стосунки,
    і торішні подарунки,
    і недавні поцілунки
    пригадаються мені.
    Хороводами сніжинок
    запорошене вікно.
    І немає ні хатинок,
    ні засніжених стежинок...
    А досада від помилок
    не минає все одно.
    На віконній хрестовині
    леденіє тінь сумна.
    І щемить у серцевині,
    наче скло у деревині,
    та, не прощена донині,
    ще стара моя вина.
    І неждано за порогом
    тінь твоя прошелестить,
    і неначе ненароком,
    тишу міряючи кроком,
    привітати з Но́вим роком
    завітає-залетить,
    таїною оповита
    у прозорому вбранні,
    ніби інеєм укрита,
    наче росами умита
    і з таких матерій шита,
    що й малюнки на вікні.

                                  2001,12.2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (11)


  40. Инґвар Кораберґ - [ 2016.12.30 10:10 ]
    У небі канареєчка літа
    У небі канареєчка літа,
    І співа прямо в небозвід.
    А ми підемо вип’єм, погуляєм,
    У цьому все життя ј, увесь наш резон!

    Нас чекають панночки-коханки.
    Життя таке, що просто мармелад.
    То заграј, заграј же нам, гітарко,
    На веселиј дуже, та вельми лад!

    Моя мамця серце добре ма,
    І татусько мають магазин.
    І вони мене не ображають,
    Бо один у них я — шикарниј син!

              10.12.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Ярослав Чорногуз - [ 2016.12.29 13:30 ]
    Любов Сердунич Вербичка (пісня)*
    Я так люблю вербиченьку плакучу,
    Вона вітає першою весну.
    Сумна краса ніколи не наскучить,
    Хоч як спішу, але не промину.

    Голублю щиро й трепетно руками,
    Свою сердечну ніжність передам,
    Краси її тендітної торкаюсь
    І довго в ній дзвенить жива вода.

    ПРИСПІВ:
    Вербичка, плакуча вербичка,
    На листячку - срібна роса,
    Вербичка, плакуча вербичка,
    У ній - українська краса.

    Коли душа миналась і страждала,
    Її від всього світу загорну.
    Верба за мене плакала, ридала
    І воскрешала у душі весну.

    І вже не знаю я - у у тій вербичці -
    Сумую, плачу чи вона в мені.
    А в ній жіноче серце буде биться,
    Плакуча ніжність житиме в мені.

    ПРИСПІВ:
    Вербичка, плакуча вербичка,
    На листячку - срібна роса,
    Вербичка, плакуча вербичка,
    У ній - українська краса.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  42. Ігор Шоха - [ 2016.12.25 20:14 ]
    Арія Дон-Кіхота
    Прошу слухати усіх, кому охота,
    про нечувану відвагу Дон Кіхота.
    В турнірах і боях,
    на званих вечорах
    ще майорить його непереможний стяг.

    І нехай усі на світі будуть проти,
    нерозлучні дульцінеї й донкіхоти.
    Як луки і поля,
    як небо і земля,
    як одинокий місяць і ясна зоря.

    Не надійні небеса і позолота.
    Та стійка любов і вірність Донкіхота.
    І він у білий світ
    несе, як заповіт,
    її чаруючий, її коханий цвіт.

    І тому-то, сеньйорити, і того-то
    у бою вінчає доля Донкіхота.
    Чекайте до вінця
    та бережіть серця.
    А лицарі стійкі і вірні до кінця.


                                  1996,2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  43. Ігор Шоха - [ 2016.12.16 19:10 ]
    А ми такі!
    Маємо, що маємо, – забудьмо.
    Хай наснагу інше додає,
    наше буйне стоголосе, – будьмо!
    Отоді і маємо своє.
                 А ми такі, що нас не подолати.
                 У рідній хаті воля – над усе.
                 Ми козаки. Вітчизна – наша мати,
                 а віра перемогу принесе.
    Як у лузі зацвіте калина,
    оживає пісня голосна.
    Залунає мова солов'їна –
    заквітує і її весна.
                 А ми такі, що нас не подолати,
                 бо Україна-мати – над усе.
                 Ми козаки, атланти і таланти,
                 а рідна мова націю спасе.
    І далекі велеси-бояни,
    і мої діди із могікан
    вийдуть ще сухими з океану.
    І заграє море-океан.
                 А ми такі, що нас не подолати.
                 І поки Україна – над усе
                 ми маємо її обороняти,
                 а шабля нам свободу принесе.

    12.2016



    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (13)


  44. Наталя Мазур - [ 2016.12.03 21:32 ]
    Старенький музикант
    На вулиці старенький музикант
    Сумний мотив виводить на струні.
    Потертий фрак, пошарпаний футляр,
    Монетний дзвін на бархатному дні.

    Приспів
    Благословенна мить –
    Це музика звучить,
    І лине у блакить
    Невпинно.
    Мелодія сумна,
    І схлипує струна
    Любов в житті одна
    Єдина.

    Мелодія летить поміж дерев,
    На брук лягає, наче в напівсні.
    За мить її недбало підбере
    Байдужий шум людської метушні.

    Чому ж в мені ця музика звучить,
    Немов малює дивне полотно?
    Старий скрипаль уміє роз`ятрить
    В душі любов, що втрачена давно.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (10) | ""


  45. Лариса Пугачук - [ 2016.11.17 20:42 ]
    Пісня про маму
    Матiоловий запах на вечiрнє повiтря лягає.
    А по ньому поверх пташка тугу свою сповива, -
    Може ти прилетіла, прилетіла до мене, матусю,
    Може пiсню твою зараз чую в своєму саду…

    Де ти, мамо?.. Далеко водить душу твою синє небо…
    Бачиш – внуки уже на своє пiднялися крило?
    Глянь – калина набралась, вже набралася повного цвiту,
    I барвiнок стрімкий в'є до хати дорiжку легку.

    Подивися очима ти моїми на вишню пiд плотом,
    Ти садила її у останнiй свiй рiк на землi.
    І цей спогад сильнiшим, і цей спогад сильнішим не буде,
    Як молитви мої, що до Бога щоденно ношу.

    Спи, голубко рідненька. Кажуть, роки усе забирають.
    Кажуть, бiль стане меншим, i висохнуть сльози колись.
    Може й так... Але вiчно буде плакати бiлим цвiтiнням -
    Як у пiснi колишнiй – твоя вишня, матусю, в саду.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (5)


  46. Олена Балера - [ 2016.11.11 09:07 ]
    ***
    Маленький ковток живодайної тиші
    Рятує думки від непотребу слів.
    Прискіпливі тіні неприйнятих рішень
    Турбують сумління, безжальні і злі.

    Тому не тримається певно в сідлі
    Розпачливий розум і плентає пішим,
    І страшно палити усі кораблі,
    Майбутнє від цього, на жаль, не видніше.

    Вузли перепуть і витки віражів,
    І манять уяву, і душу тривожать.
    А сумніви в’ються, неначе вужі,

    І логіка їх подолати чи зможе?
    Лякають падіння і травми чужі,
    І міряє світ під прокрустове ложе…

    2016



    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (6)


  47. Лариса Пугачук - [ 2016.10.28 13:01 ]
    Весела пісенька
    Я іду до школи,
    Стрімко – не спроквола.
    Швидше крок, швидше крок –
    Бо лунає вже дзвінок.

    Вчителі хороші,
    Прагнуть – не за гроші –
    Нас навчить, нас навчить,
    До науки долучить.

    Є куток у класі,
    Ми до нього ласі:
    Де куток, там горох,
    Ой, який смачний куток.

    У кутку веселім
    Зробимо оселю.
    Раз куток, два куток –
    І закінчився урок.

    Я іду до школи,
    Вже не до футболу.
    Раз урок, два урок,
    Ой, який веселий крок!

    28.10.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  48. Лариса Пугачук - [ 2016.07.07 16:29 ]
    Жизни свет
    А на улице день-день,
    А под ивою тень-тень,
    И по небу плывёт след
    Наших прожитых лет.
    Я смотрю тебе вслед-вслед –
    На душе моей свет-свет,
    И признанье шепчу я,
    Что навеки твоя.
    А на сердце легко так,
    И, как пёрышко, мой шаг,
    Облаков невесом бег,
    И так будет вовек.
    Будет солнечным день-день,
    Будет ивы манить тень,
    В небеса уплывать след
    Вместе прожитых лет.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати:


  49. Ярек Баран - [ 2016.05.11 23:32 ]
    За законом Архімеда
    Це був вечір справжніх див
    Очі він тобі відкрив
    І упала пелена
    Ти тепер, як я, земна
    Став недійсним твій квиток
    Від землі і до зірок
    Хтось наклав на тебе штраф
    Ти маршрут свій не прогав

    Це життя життя не сон
    Хтось надію взяв у полон
    Це життя життя не мед
    Як завжди був правий Архімед

    Ти занурилась в той стан
    Який нас усіх дістав
    Я казав цей стан не твій
    Для принцес і для повій
    Натиснула ти на дно
    Вийшло все як у кіно
    Думала дістанеш торт
    Тебе ж кинуло за борт

    Це життя життя не сон
    Хтось надію взяв у полон
    Це життя життя не мед
    Як завжди був правий Архімед


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  50. Лариса Пугачук - [ 2016.05.04 00:57 ]
    ***
    Де ти є, моє щастя кохане, далеке, бажане i сонячне?
    Де ти є, моя радосте, пiсне моя, що спiвається нiжно так?
    Де ти є, моє небо, мiй Всесвiт, дарований так несподiвано?
    Де ти є? Вiльним птахом таким довгожданим лети у життя моє.

    Прилети, я чекаю тебе так давно, звiдусiль виглядаючи.
    Прилети, тут твiй дiм, вiн незайманий був, i вiн буде твоїм завжди.
    Прилети, твої крила хай вiтер тримає i сонце веде тебе.
    Прилети, хай дорога простелиться в серце моє, не спиняючи.

    I тодi обiйму я тебе, як дитину, як щастя небеснеє.
    I тодi притулю до душi, вколихаю я тихими спiвами.
    I тодi задивлюсь на обличчя твоє, як на небо iз зорями.
    I тодi мої губи на ньому залишать цiлунки дорiжками.

    Де ти є, моє щастя кохане, далеке, бажане i сонячне?
    Де ти є, моя радосте, пiсне моя, що спiвається нiжно так?
    Де ти є, моє небо, мiй Всесвiт, дарований так несподiвано?
    Де ти є? Вiльним птахом таким довгожданим лети у життя моє.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (6)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5