ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2020.03.28 11:36
Зайчики дрімають в нірках,
Білочки сидять в дуплі,
А шпаки, що прилетіли,
Заховались взагалі.
І Тарасик сидить вдома,
Каже мама: "Карантин.
Пам'ятай завжди,синочок,
Ти в оселі не один!

Іван Потьомкін
2020.03.28 09:59
В далеку давнину сусідом рабі Єгошуа бен Леві був єретик, що відійшов від юдаїзму і глузував над правовірними. «Візьму-но півня,- сказав рабі,- прив’яжу до ліжка і, як гребінь побіліє, прокляну негідника». Це, власне, був час, коли Господь карає гріш

Тетяна Левицька
2020.03.28 09:57
Жаліється дружині чоловік:
"Сьогодні знову від сусіда втік.
Як тільки закортіло калганівки,
із під землі з'являється Пахілько.
Вже замахав, нахабний тут, як тут,
а на халяву роги не ростуть.
Вечеряєм подалі у альтанці,
он самогонка, як сльоза у

Сергій Губерначук
2020.03.28 08:48
Створю тобі вірша
для тих, кому за тридцять,
а для тих, кому за сорок,
хай чекають ще п’ять років.
Про цей намір
складеться дивне враження,
ніби це й не вірш,
а якесь відображення

Олександр Сушко
2020.03.28 07:16
Поезія - це завжди неповторність,
А проза - юринда! Ні те, ні се!
Колега ж - двадцять років строчить повість
І півжиття втрачає на есе.

Вважаю, що страждати так не варто,
Творю натхненно, за один момент:
Обідаю - рождається рулада,

Микола Соболь
2020.03.28 06:53
Чого смієшся? Вірус – убивця!
Поки його не відчув на собі?
Усмішки всюди, радісні лиця,
Пивасика пляшка, шлях у юрбі…

Потім додому. Мати чекає.
Назавтра закашляв – перша з ознак:
«На тобі, синку, з травами чаю.» –

Олена Музичук
2020.03.28 06:19
Дозвольте, пані і пани,
Вітати з келії моєї
Усіх заручників цієї
Епідемічної весни.

Все утрясеться і пройде:
Жалі, печалі і тривоги,
Повідкриваються дороги

Віктор Кучерук
2020.03.28 04:03
Над обрієм сонце звелося помалу
І хмари прожогом пустилися в лет, –
Обпечені жаром проміння – тікали
Вони перед сяйвом яскравим вперед.
Тіла волохаті підштовхував вітер
І вабили види просвітлі земні, –
І в слово збиралась метелиця літер,
Віщуючи ра

Віктор Кучерук
2020.03.27 21:24
Тече, міліючи, ручай
Уздовж пилястої дороги, –
Ти, Боже, згинути не дай
Життю без крапельки вологи!
З небесних сит посій сльоти
На денце сумно розпростерте,
Щоб він ожив од повноти
Дзвінкої муті водоверті.

Євген Федчук
2020.03.27 18:14
Чи двісті чи то триста літ тому
Свободи тої люди ще не знали,
Пани над кріпаками панували.
У мене не запитуйте – чому.
Бо я згадав часи ті не для того,
Щоб визначати: хто правий, хто ні.
Отож питання ставте не мені,
А вченому. Я думаю, у нього

Петро Скоропис
2020.03.27 17:29
У дорозі по Азії, ночуючи(був би дах)
в сінях, лазнях, лабазах – у теремах і хатах,
чиї кіпчені шиби оку на кшталт узди,
укривайся кожухом і норови завжди
кут найти головою, аби кут у нічній
млі сокирі обтяжив і вдар по ній,
обважнілій від ус

Олександр Панін
2020.03.27 12:39
Була Любов, нічого більш не знаю,
Міцне було Кохання і терпке,
Була Любов, яку не пам'ятаю,
Було Кохання чисте і палке.

Не Кохання, якась ейфорія,
Зупинити себе не зумів:
Покохати ще раз і не мріяв,

Вікторія Лимарівна
2020.03.27 11:35
Ворог прийшов, не питає: а хто ти?
Байдуже, мова яка в тебе й статок.
Навіть найвищі відкриє ворота.
Нищить безжально усіх на додаток!
Як захиститися? Хто про це знає?

Зморені відчаєм, люди планети.
Тільки продовжують декотрі знову

Іван Потьомкін
2020.03.27 10:32
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана. Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху: по президентах чи по тобі самому? Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить, бажаючи добра в майбут

Ярослав Чорногуз
2020.03.27 10:09
Огидний циніку, ти – як ворона –
Чатуєш на поезії красу,
І каркаєш: «На клоччя рознесу!»
Мов послід свій на павича ти рониш.

Поета в сьогодення каламуть
Занурить норовиш лайнословами…
Між хмарами він десь і небесами –

Сергій Губерначук
2020.03.27 09:32
Ліно! Найвища моя казко.
Шлейф по землі без Землі.
Важко добути від тебе вселаски
тим, хто велико малі.

Сіно з тобою хай всохне в не сіно –
з скирти зіскочить той дух,
з ликом який поєднався в єдино

Тетяна Левицька
2020.03.27 08:44
Мамо, вийду за Степана,
хлопець дивної краси.

- Та красава зранку п'яна,
Боже, борони, спаси!

А чому б не за Миколу
і жила би, як усі?

Микола Соболь
2020.03.27 06:13
Чи доживу до спілих яблук,
Налитих життєдайним соком,
Котрі так радували око,
Їх пасока стікала з рук,
Поїла висушену землю,
Яка дощів рясних благала
Нектару їй було замало:
«Дожити, Боже, дай, молю!»…

Нінель Новікова
2020.03.26 22:07
Недобрий погляд із-під брів.
І гордий виклик, і зневага,
Всіх ліній – співи і наснага.
Такою вперше Вас зустрів.
В партері ніч. І духота.
Нагрудник темний близько, близько…
Бліде обличчя… Чорнота
Волосся, що спадає низько…

Євген Федчук
2020.03.26 19:43
В часи минулі, хоч які - не знаю
В хатині на околиці села
Одна-одною жіночка жила,
Казали люди - відьмою була.
Чи так чи ні - усякого бувало.
Буває, навигадують таке,
Що наче і ні в тин, і ні в ворота.
Та уже ж людям не закриєш рота,

Олександр Панін
2020.03.26 15:05
Любов-Кохання – Морква-Зітхання

Обережним, Грицю,
будь на вечорницях:
Двох любить не треба –
втрапиш у халепу!
У дурні пошиють
і намилять шию,

Іван Потьомкін
2020.03.26 12:44
сон зимовий
моїх ніжних суконь
сон із перлин
зап’ясть моїх
так закохане в себе
сонце
виходить щоднини

Надія Тарасюк
2020.03.26 11:37
А наші підсніжники вже покидають ліси.
Відходить їх потяг учасно, ні дня на заминку...
І вітер морозом у туш добавляє баси,
і гріються леготом серця вчорашні учинки.
А наші підсніжники — той каламбурний мотив
незбуто-забутих чи кинутих слів на поталу

Микола Соболь
2020.03.26 11:09
Чи ти поет? Покажуть барикади
І міцність слова, і вірність народу.
Поезія декламує свободу.
Тідьки за вічним бравують громади.

Ти права не маєш ставати слабким.
Стило вибиває слово за словом
Читайте, но, правду! Якщо готові

Олександр Олехо
2020.03.26 09:35
Сиджу один, мені дрімота в поміч.
І думи не гадаю, пиво п’ю.
Оце кицюня умостилась обіч,
та я її шаную і люблю.
Бо муркотить і не проха налити.
В умовах ізоляції – це плюс.
Бо є ліміт і як його ділити?
Самому не стає. Ти згідна, Мусь?

Сергій Губерначук
2020.03.26 08:31
Емансипація.
Колгоспознавство.
Зреволюціонізованість.
Секс.

ДніпроГЕС.
Маґнітка.
Ріббентроп-Молотов.

Віктор Кучерук
2020.03.26 04:45
Чистий аркуш, мов перший сніг,
Перед зором привабно біліє, –
Ще у присмерках спішно ліг
І до ранку не щез, як і мрії.
Білий аркуш – неначе плід
Недозрілий оскомою в роті
Залишає невидимий слід
Непотрібної іншим роботи.

Олексій Кацай
2020.03.25 17:21
кружляє зоря
довкіл корабля

так саме а не навпаки

немов людолов зорі побажав
ні пір’ячка і ні луски

Євген Федчук
2020.03.25 13:49
Нам казкою сьогодні видається
Те, що колись, без сумніву, було.
Отам, де нині хвиля в берег б’ється,
Стояло здавна чимале село.
Підносились хатинки чепурненькі,
Серед вишневих тулячись садів,
Тримались одна одної близенько,
Вслухаючись у солов’їний

Олександр Панін
2020.03.25 12:25
Любов-Кохання – Морква-Зітхання

Обережним, Грицю,
будь на вечорницях:
Двох любить не треба –
втрапиш у халепу!
У дурні пошиють
і намилять шию,

Іван Потьомкін
2020.03.25 11:22
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен

Ярослав Чорногуз
2020.03.25 10:40
Сказала ти, щоб вибрав я, з ким буть:
Чи з дівами гулящими водиться,
Пірнути в зради, у розпусти суть…
Чи вірним стать тобі, о яснолиця!

І я згадав ті дні, і сірість ту,
Коли Мара потьмарила мій розум,
Огидну хіть і серця пустоту,

Олександр Сушко
2020.03.25 09:36
Прокинувся, умитий ранковим сонячним промінням, яке розлилося по моєму обличчю. Розплющую лупаки, аж гульк — під боком примостилася божественної краси Венера: ліва ніжка грайливо лежить на моєму стегні, долоня гріє мою сідницю, а голова з пишною блондинис

Микола Соболь
2020.03.25 08:35
З народження нам шлях один – до Бога.
Через життя неси свого хреста,
Йди до Аллаха, Будди чи Сварога
І хай молитва буде на вустах.

А ми ножа берем, а то й сокиру
За пазуху важкого камінця…
Війною на сусіда йдем за миром,

Сергій Губерначук
2020.03.25 08:31
Драгуни – дні, драгуни – дні
то по тобі, то по мені!
Блукаєш – ні, знаходиш – ні,
женуть по снігу, по весні
з обрубком нас у стремені
космічні коні навісні,
годин – хвилини, років – дні.

Ігор Деркач
2020.03.25 07:41
Знову віє, нібито, весною,
а вертає, наче, до зими
і усюди білою габою
заслані зелені килими.

Де-не-де синіють первоцвіти
у моєму сивому саду...
Завірюха замітає літо,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Степан Вишиватін
2020.03.27

Богдан Бойко
2020.03.22

Людмила Бурлаченко
2020.03.19

Анна Дудник
2020.03.15

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Надія Мезрина
2020.03.01

Оля Кміт
2020.02.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Шоха - [ 2020.02.29 13:08 ]
    Червоні коні
    Знову снилися коні червоні...
    Чи на радощі, чи – на біду?
    Ой ви коні, ви ще на припоні.
    Почекайте мене, я іду.

    Коні! Коні – загнуздані мрії
    мчать алюром у інші світи,
    поки є ще останні надії
    на шляху до ясної мети.

    Охрестила вогнем і потопом
    наші душі любов до життя.
    По Майдану летіли галопом
    і немає назад вороття.

    Одійдуть у минуле печалі
    і опалений іконостас,
    ну а коні все далі і далі
    полетять, обганяючи час.

    Пломеніють гривасті надії
    на щитах бойової версти,
    а мені крізь усі буревії
    із небес усміхаєшся ти.

    Коні, коні! Мені – у дорогу.
    Не даю пережите журбі.
    За ідеї подякую Богу,
    а за цілі високі – тобі.

    За обіцяні миті щасливі,
    і за ті, що бували щодня...
    Пам’ятай і тримайся за гриву
    у сідлі вогняного коня.

    Мрії, мрії – загнуздані коні
    полетіли у інші світи.
    Я тобі простягаю долоні
    і до мене вертаєшся ти.

    **************************
    Знову снилися коні вогненні
    і на радощі, і на біду…
    Поки небо чекає на мене,
    я одна по Хрещатику йду.

    29.02.20


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (6)


  2. Королева Гір - [ 2020.02.23 01:00 ]
    Почуття збереглись
    Стелиться барвінок біля хати,
    Медом пахне липа під вікном,
    Аромат доноситься від м’яти,
    Співи чути за старим млином.

    Височіють мальви під стіною,
    І зацвів любисток у саду,
    Молодість згадаємо з тобою,
    Знов до вуст солодких припаду.

    Місяць показався ясночолий,
    У саду співають солов’ї,
    Листям шелестять вгорі тополі,
    І дзюрчать красиво ручаї.

    Зорі мерехтять високо в небі,
    Вітер заколисує траву,
    Плаває на ставі красень лебідь,
    Чути із гущавини сову.

    А стара верба рипить щоночі,
    Коники заграють, як колись,
    Подивлюсь в твої, кохана, очі,
    Почуття у серці збереглись.

    23.02.2020 р.




    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  3. Королева Гір - [ 2020.02.19 11:38 ]
    Тату
    Прийду до тата, сяду на порозі
    І все я розпитаю про життя,
    За мене він в молитві і в тривозі.
    Дорослий я, та для батьків – дитя.
    Пройдуся залюбки батьківським садом,
    Нап’юсь води з криниці досхочу,
    Торкнуся до лози із виноградом,
    Думками у дитинство полечу.

    ПРИСПІВ

    Таточку мій, тату дорогий,
    Я щиро тобі вдячний за науку,
    Уклін доземний ,любий мій, низький,
    Я тисну по-синівськи твою руку.
    Таточку мій, тату дорогий,
    Для мене ти – взірець в житті назавжди,
    Обов’язок свій виконав святий:
    Навчив іти дорогою лиш правди.

    Я вийду з татом у широке поле
    І пісню, як в дитинстві, заведу,
    Колише вітер жито, наче море.
    В шовкові трави в росах упаду.
    А сонечко зійде’ за небокраєм
    І поцілує потайки мене,
    Вівчар овець поведе в гори плаєм,
    Й зозуля з гаю в ліс кудись майне.

    ПРИСПІВ

    17.02.2020 р.




    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Коментарі: (1)


  4. Королева Гір - [ 2020.02.10 12:27 ]
    Сивина
    Ой чому ти, мамо, рано посивіла,
    Сивина та звідки у тебе взялась?
    Ой чому ти, мамо, чому побіліла,
    Сивині чому ти в обійми далась?
    Ой чому ти, мамо, її не спитала –
    То тобі навіщо сива та коса?
    Ти ж на неї, мамо, рано не чекала.
    Тепер сиві коси, іншая краса.

    Чом не говорила ти із сивиною
    Щоб вона до тебе рано так не йшла.
    А вона присіла в тебе над косою,
    І ті пасма сиві для тебе знайшла.
    Як нам тепер бути ,мамо , з сивиною?
    Бо вона продовжить пасма ті вплітать.
    Буде пролітати все над головою
    І тих пасем, мамо, буде додавать.

    Де знайти те зілля, сивині зарадить,
    Щоб ти знову, мамо, русою була?
    Сивина та знову, знов тебе погладить,
    І погладить знову, мамо, від чола.
    Мусиш залишатись тепер з сивиною,
    Бо чар-зілля, мамо, такого нема.
    А я завжди буду, буду я з тобою,
    Хоч пофарбувала тебе сивина.

    28.10.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  5. Королева Гір - [ 2020.01.28 00:43 ]
    Моя Богине
    Я знов очей своїх не стулю
    В нічку кохання цю чудову,
    Тебе до себе я притулю
    І заспіваю колискову.

    ПРИСПІВ

    Моя єдина, люба і кохана,
    За тебе долі дякую завжди.
    Краса твоя ні з чим є незрівнянна,
    Свій вогник щастя у мені знайди.
    Моя Богине ніжна і жадана,
    Краса твоя в полон мене взяла,
    Ти долею і Богом мені дана,
    Й вуаль кохання ти вже одягла.

    До вуст медових доторкнуся,
    Я в ту мить чомусь зніяковів.
    До тебе люба притулюся,
    Ніжно обійняти захотів.

    ПРИСПІВ

    А очі твої – намистини,
    Наче діаманти два блищать,
    Нам солов’їна пісня лине,
    Хочу тебе ніжно цілувать.

    ПРИСПІВ

    10.12.2019 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  6. Королева Гір - [ 2020.01.27 00:16 ]
    Різдвяна заметіль
    Замело снігами край Карпатський,
    Різдвяна нічка білою була.
    Пригадую я вік свій же юнацький
    Й стежину, що до хати пролягла.
    Замело снігами всі дороги,
    Біла ковдра знов прикрила все .
    Та заметіль забрала всі тривоги
    І зустріч із батьками нам несе.

    ПРИСПІВ

    Заметіль Різдвяна, заметіль,
    Замела усі стежки й дороги,
    Линуть діти до своїх батьків,
    Їх вітають ріднії пороги.
    Заметіль Різдвяна, заметіль,
    Одягла усе в казкові шати.
    Святковую відкрила нам артіль,
    А вдома нас чекають батько й мати.

    Замело снігами, закурило,
    Родини хата у вуаль вдяглась.
    А серцю все так любо тут і мило -
    Батьківськая святиня збереглась.
    Замело снігами всі стежини,
    В дитинство повернула заметіль.
    Та пісня від батьків і до дитини,
    Знайомі звуки линуть звідусіль.

    ПРИСПІВ
    22.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  7. Королева Гір - [ 2020.01.26 12:59 ]
    Зим і осені нема
    В кохання осені нема
    І зим у нього не буває,
    Хоч і на скронях сивина,
    Та серце щиро все кохає.
    В кохання осені нема,
    Його в багрянець не фарбує,
    Й не підкрадається зима,
    І візерунків не гаптує.

    ПРИСПІВ

    Нема в кохання лютих зим,
    Йому вітри не дошкуляють.
    В житті так дуже легко з ним,
    Якщо обоє так кохають.
    Нема в кохання холодів,
    Нема у нього і морозів.
    Є струн душевний переспів,
    Неначе пісня верболозів.

    В коханні весни і літа,
    П’янкий дурман і насолода.
    Тепло в кохання лиш впліта.
    Цього коханню їм не шкода.
    В коханні весни і літа,
    Воно у зими не прямує.
    І осінь в нім не золота…
    З весни у літо лиш мандрує.

    ПРИСПІВ

    30.10.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  8. Ярослав Чорногуз - [ 2019.12.07 14:20 ]
    Тетяна Левицька Рапсодія любові*
    Бузок біліє в сонячнім саду,
    і небеса прозорістю дивують.
    Весні назустріч нареченим йду,
    тебе обожнюю, її - люблю я!

    Рапсодія любові нам звучить,
    і водограєм розливає звуки.
    Яка зворушлива, жадана мить
    з коханою триматися за руки.

    Ти не ревнуй до пелюсткових чар,
    чарівністю мене заворожили.
    Лише від тебе голову втрачав
    і від обіймів божеволів, мила!

    Рапсодія любові нам звучить,
    і водограєм розливає звуки.
    Яка прекрасна, неповторна мить
    Єднати поцілунками розлуки!

    В зіницях відбивається весна
    (смарагдова палітра притаманна).
    О, дай насолодитися сповна
    тобою і природою, кохана!

    Яка солодка і натхненна мить -
    душею відчувати серця стукіт!
    Рапсодія любові нам звучить
    і водограєм розливає звуки!

    2019р


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (6)


  9. Ірина Вовк - [ 2019.11.07 12:04 ]
    Старовинний романс "О не іди..." (переспів)
    О не іди, побудь ще хвилю,
    Так серце радістю зійшло.
    Я поцілунками покрию
    Уста і очі, і чоло…

    О не іди, побудь… побудь!..

    О не іди, побудь зі мною,
    Я так давно тебе люблю.
    Своєю ласкою-жагою
    І обпалю, і притомлю.

    О не іди, побудь… побудь!..

    О не іди, душа благає,
    Нестерпно так палає грудь.
    Кохання безум нас чекає,
    Тож не іди – побудь, побудь!

    Кохання безум нас чекає,
    О не іди, прошу…
    Побудь!



    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2) | "Романс із кінофільму "Пізня любов" (1983)"


  10. Олена Лоза - [ 2019.09.09 10:20 ]
    Вальс пам'яті
    Схилим доземно древка своїх знамен.
    Матінко-земле, скільки в тобі Імен!
    Писані кров'ю звитки твоїх доріг,
    Мужністю й болем тих, хто у тебе ліг.
    Приспів:
    Аж до останку
    Тримаймося пліч-о-пліч
    Перед світанком,
    У найтемнішу ніч,
    В пам'ять про тих,
    Хто тілом від куль прикрив,
    В пам'ять про сотні
    Вбитих твоїх синів!

    Схилимо голови там, де дорожній пил
    Порохом пахне на свіжих рядках могил,
    Перед стражданням тих, хто живцем горів,
    Перед чеканням змучених матерів.
    Приспів:
    Аж до останку
    Тримаймося пліч-о-пліч
    Перед світанком,
    У найтемнішу ніч,
    В пам'ять про тих,
    Хто тілом від куль прикрив,
    В пам'ять про сотні
    Вбитих твоїх синів!
    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  11. Ярослав Чорногуз - [ 2019.02.14 21:34 ]
    Не печаль брови ясної (український романс)*
    Не печаль брови ясної
    Ти, красуне чарівна.
    За холодною зимою
    Сонцесяйна йде весна.
    Не тривож сердечну рану,
    Не роз`ятрюй самоти.
    Ще веселка за туманом
    Буде квіткою цвісти.

    Не суши свого личенька –
    Гіркне туга, як полин.
    І до свого козаченька
    Веселенькі думи шли.
    Він повернеться ізнову –
    Промениться місяць-ріг! –
    Бережи з коня підкову –
    Твого щастя оберіг!

    Не печаль брови ясної
    Ти, красуне чарівна.
    За холодною зимою
    Сонцесяйна йде весна.
    Ще свої розгорне крила,
    Луг постелить запашний.
    І жагучий Бог Ярило
    Візьме вас на свій рушник.

    13.10.7526 р. (Від Трипілля) (13.12.2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (1)


  12. Юрій Лазірко - [ 2018.12.14 04:48 ]
    де ти янголе
    чи дорога змучена
    кнайпами й хрестами
    чи то смерть заручена
    з холодом у храмі
    я себе не впізнаю
    мов слова молитву
    бо так тихо як в раю
    наче горлом бритва

    чи думки не вигнані
    а киплять смолою
    чи беззора вийшла ніч
    вкрила серце млою
    де ти янголе прилинь
    променем лелечим
    гості всі мої пішли
    і забрали вечір

    скільки випито вина
    істини не видно
    де той совісті дзвонар
    що покличе зридно
    на останню з барикад
    чи Святу Вечерю
    все якось воно не в лад
    в душному етері

    де ти янголе не спи
    на порозі Божім
    вже зап’ястя цвях пробив
    світ на пекло схожий
    і усі хто цілував
    обіймав леліяв
    стали тихі мов трава
    що без вітру мліє

    чи дорога змучена
    кнайпами й хрестами
    чи то смерть заручена
    з холодом у храмі
    я тебе очікую
    як Святе Причастя
    крука вже покликали
    і душа ще настіж

    17 Січня, 2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (6)


  13. Тетяна Левицька - [ 2018.10.03 09:58 ]
    Сьогодні в батька день народження!
    1) На свято ми прийшли раніше за усіх,
    Аби трояндами прикрасити кімнати.
    Наш батько - вірний друг, найкращий оберіг.
    Так міцно хочеться обняти, привітати,
    Щоб від любові, щастя, чуйного вірша
    Співала батькова розчулена душа.

    Приспів

    Сьогодні в батька День народження.
    Тож ресторан - місце знаходження.
    Яскравий день не по сезону,
    Гуляє в батька піврайону.
    Чекають танці на продовження.
    Сьогодні в батька День народження!

    2) За батькове здоров'я на многія літа
    Фужери повні із шампанським піднімаєм.
    Хай повниться життя, мов осінь золота
    Щедротами добра і сонячним розмаєм.
    Щоб від любові, щастя, чуйного вірша
    Співала батькова розчулена душа.

    Приспів

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  14. Ярослав Чорногуз - [ 2018.08.14 23:42 ]
    Надія Козак Магнолія (пісня)*
    Над моєю долею – ніжно-білі лебеді
    Розпустили крилонька попід небеса.
    Як в саду напровесні зацвіла магнолія
    Квітом приголубивши і мої літа.

    Приспів:

    А я стою у диві тім,
    Радіє серце, бо у нім
    Стоїш і ти – очей краса,
    Любов моя – магнолія.

    Пелюстки мережкою лебедять над скронями
    До моєї осені проситься зима.
    Та в саду завесненім віхола-магнолія
    Як уперше – нам на двох – знову зацвіла.

    ПРИСПІВ:

    А я стою у диві тім,
    Радіє серце, бо у нім
    Стоїш і ти – очей краса,
    Любов моя – магнолія.



    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (8)


  15. Ірина Вовк - [ 2018.08.13 22:32 ]
    "Дві ружі" (старовинний романс, переспів)
    Випарів краплини – сльози небайдужі -
    Затемняють синій різьблений кришталь.
    Миті дві нетлінні – дві зів’ялі ружі,
    А на них німая, мертвая печаль.

    Одна із них білая-білая
    Була, наче спроба невмілая,
    А інша – червона… вогне́нная,
    Була, як мета нездійсне́нная.
    Обидві – манили і звали,
    Обидві ... зів’яли.

    Одна із них ніжная-ніжная,
    Була, як сопілка невтішная,
    А інша, як пристрасть, захланная –
    безумна, нахабна, ще й п’яная…
    Обидві – манили і звали,
    І врешті... зів’яли.

    Вони зів’яли – не цвісти їм знов,
    А з ними зів’яла і ласка, й любов…

    Щастя було стільки – наче крапель в морі,
    Наче з листя кужіль на сирій землі…
    І зостались тільки, як «мементо морі»*,
    Дві зів’ялі ружі в синім кришталі.


    * memento mori - з латини, пам'ятай про смерть.

    13 серпня 2018




    Рейтинги: Народний 6 (5.65) | "Майстерень" 6 (5.78)
    Коментарі: (2)


  16. Олександр Сушко - [ 2018.08.07 09:08 ]
    Мир
    Усе гаразд. Машина є, курник,
    Прагматик я розважливий, не цинік.
    З цицьками у руці дрімаю вік,
    Ковбасами забитий холодильник.

    Аж тут війна. Пливе народ на фронт,
    У мене ж - ятка з м'ясом у Росії.
    Сиджу тихенько, бо не ідіот,
    Орду не подолають гречкосії.

    В Донбасі - траур, у Криму - терор,
    А я цвіту, клієнтів є чимало.
    Гукає фсбешник: - Ей, хахол!
    Вєзі єщьо! Солдати любят сало!

    І я везу. Колеги - цигарки,
    Ідуть вагони з крамом зарізяці.
    Та змалку тупуваті земляки
    Не хочуть хана, підло риють шанці.

    Але меча не втрима Гавриїл,
    Чортяка ззаду наштрикне на вила.
    Бо в Києві не влада - гультяї,
    А у Москві - тверда рука та сила.

    Піду кришити бульбу кабану,
    А потім поваляюся на жінці.
    Країні мир потрібен! Геть війну!
    Закуйтесь у кайдани, українці!

    07.08.2018р.

    Народження

    Любов сліпа, не тільки топить лід,
    А й душу висисає до останку...
    Прибив цвяхами жінку до землі,
    Посіяв сім'я і - "Гудбай, коханко!".

    Крізь тінь мою сумну струмує час,
    Втомилась копирсатся у вадах.
    Ворушиться під серцем дитинча,
    Ховаю живота в широких фалдах.

    Молилась: - О, мій Боже! Забери!
    Любові прагла, а послав лиш фалос.
    Веселе око глипнуло згори
    І в хмару сонцесяйну заховалось.

    Втекти б із гіркоти в країну Оз,
    Але довкіл не казка - маски, блазні.
    Скрутило... біль шматує... почалось:
    - Стрічай, мій сину, всесвіт цей прерасний.

    07.08.2018р.

    Світло

    Прагнуть ізмалку мене причесати,
    Хочуть побачити в ямі, на дні.
    Заздрісник шепче: - Вдавися талантом,
    Плахтою ліру Орфея запни.

    В світі комах вогнептахи - потвори,
    Бог мій - це сонце! А їхній - Аїд.
    Гупну ногою - ховаються в нори,
    В небо злітаю - прокльони услід.

    Знизу благають: "Лети но у вирій".
    Добре, негайно рушаю у путь.
    А на крилі умостилися мрії,-
    Ці дивочуда зі мною жвуть.

    Інше крило - це домівка фантазій,
    Музи грайливі вчепились у чуб.
    З ярмарку шумного в тиху оазу
    Між громовицями пеклом лечу.

    Настіж Едему відчинені двері,
    Тьма поклонилася світлому дню.
    Здрастуйте, ангели! Сядем на скелі,
    Вип'ємо радісно кубок вогню.

    07.08.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (8)


  17. Олена Лоза - [ 2018.06.24 13:17 ]
    Різдвяна пісня
    На Свят - вечір
    У душах поселяться
    Спокій і мир,
    І любов переможе,
    Загояться давні рани.
    У будинках сільських
    І мільйонах звичайних квартир
    Однією надією світлою
    Більше стане.

    Кришталевими дзвонами
    Звістка розноситься вмить.
    Доленосна зоря
    В піднебессі світити буде.
    Він – ще зовсім дитя,
    У колисці спокійно спить.
    Народилось Маля,
    Що надію дарує людям.

    Най усі молитви,
    Що від чистих сердець ідуть,
    Будуть Богом почуті,
    Розвіються всі тривоги,
    Підростають здорові діти,
    Сади цвітуть,
    Хай широкими завжди будуть
    Усі дороги!

    На Свят- вечір
    У душах поселяться
    Спокій і мир,
    І любов переможе,
    Загоївши давні рани.
    У будинках сільських
    І мільйонах звичайних квартир
    Однією надією світлою
    Більше стане.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  18. Ярослав Чорногуз - [ 2018.06.22 08:02 ]
    Надія Козак Королева (пісня)*
    Неначе диво в Божім раю,
    В гаю троянду я стрічаю...
    Не відвести очей, та й годі!
    Таку красу не бачив зроду!

    Коханням серце зайнялося
    І до троянди потяглося...
    Душа, та й тіло, аж тремтіли.
    Й зірвати дуже захотілось...

    П - в:
    Королеву серед квітів,
    Королеву в пишнім літі,
    Ніжну милу і пахучу,
    Та чомусь таку... колючу!

    Аж кров’ю пальці узялися,
    Як колючки в них уп’ялися.
    Тут засміялось райське диво:
    – Моя ж то кара – справедлива:

    Я неприступна і цнотлива,
    А гонориста, бо ж вродлива.
    Та й колючки мої для того,
    Щоб не топтали цвіту мого...

    П - в:
    Королеву серед квітів,
    Королеву в пишнім літі,
    Ніжну, милу і пахучу,
    Та... колючу, ой колючу!..

    7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.93)
    Прокоментувати:


  19. Ярослав Чорногуз - [ 2018.06.13 07:01 ]
    Владислав Бойко Куплети Сідалковського*
    Пахнуть в Києві каштани,
    Ходять Києвом кияни,
    І киянок незаміжніх — тьма…
    А у мене ні квартири, ані М-24,
    Ні прописки в Києві нема.

    Мав дівчат знайомих, друзі,
    Я в Неаполі й Тулузі,
    Маврітанки падали до ніг.
    Розставляли хитрі сіті,—
    Та нема у цілім світі
    Кращих за киянок чарівних!

    В скверах парочки гуляють,
    Бистрі «Волги» жигуляють —
    Скрізь тобі ідилія сама!
    Був я в Лондоні й Брюсселі,
    У Вапнярці і Марселі —
    Краще міста Києва нема.

    7487 р. (Від Трипілля) (1979)



    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.93)
    Прокоментувати:


  20. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.30 18:00 ]
    Пролетіла весна (пісня)*
    Ще недавно зима - завірюха сяйна -
    Кружеляла пухнасті сніжини.
    А уже, наче мить, промайнула весна,
    Пролетіла, як пух тополиний.

    Одцвітають каштани, бузок одцвіта,
    Час черемсі печально зітхнути.
    І кульбаба на луках - ну зовсім не та –
    Сіє пухом свої парашути.

    Вилітають із серця печальні слова
    І летять між дерева і віти.
    Лиш один соловейко бадьоро співа,
    Зустрічає, закоханий, літо!

    24.05.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (4)


  21. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.23 23:47 ]
    Катерина Каленіченко Чи ми удвох?*
    Усе частіш у вікна заглядає
    В зелених шатах весняна краса.
    Усе частіше я себе питаю:
    Чи ми ще вдвох чи я лишився сам?

    Мовчання поміж нами затяглося,
    Чекаємо, хто перший зробить крок…
    Була любов чи просто нам здалося,
    Що ми удвох торкалися зірок.

    Лютує хуга в нашому ваганні,
    Замовклі припорошує слова,
    Якщо вони між нами не останні,
    То й музика ще й досі в них жива?

    Мовчання поміж нами затяглося,
    Чекаємо, хто перший зробить крок…
    Була любов чи просто нам здалося,
    Що ми удвох, що ми удвох торкалися зірок?

    7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (6)


  22. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.17 23:14 ]
    Вишиванка
    Одягну я тебе на світанку,
    Наче світла у душу ввіллю,
    Українська моя вишиванко,
    Я тебе до безтями люблю.

    На тобі, чарівна одяганко,
    Знаки світлих і сонячних врун.
    Щоб торкалася ти, вишиванко,
    До душі найтаємніших струн.

    В твоїм сяйві поблідне й шляхтянки
    Дорогий, найсучасніший стрій.
    Сама Леля тебе, вишиванко,
    Прикрашала квітками із мрій.

    Не архаїка ти, що як бранка,
    У музеї забута висить.
    Вічна модо моя, вишиванко,
    Я щодня тебе прагну носить.

    Крізь пітьму лихоліть, до останку,
    Я твій образ у серці беріг.
    О квітуча моя вишиванко,
    Ти народу мого оберіг.

    Як тебе одягну іще зранку,
    Цілий день омина мене зло.
    Ти вкраїнців усіх, вишиванко,
    Під божествене тулиш крило!

    7510 р. (Від Трипілля) (2002)


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (9)


  23. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:51 ]
    Цiлуй..
    Мені твій цілунок миліше за все,
    і запах парфумів аж пряний,
    Лоскочуть вуста до нестями мене,
    і подих мій, наче останній.

    Ти, як побажання, таке таємне,
    що дибки волосся береться,
    Якби тілько знав як я люблю тебе,
    як Бога благаю про те, що..

    І, ось, я вчуваю тепло твоїх вуст,
    Ти знову цілуєш, коханий,
    Я хочу тебе! Я так хочу й боюсь,
    боюсь що не прийду до тями.

    А в твоїм цілункі кохання палке,
    я в ньому тону, потопаю,
    Цілуй же мене! Ти цілуй дотепер,
    коли так потрібен й надалі.

    22.04.18.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Анатолій Ткачук - [ 2017.12.26 03:58 ]
    Віхола
    Рине світом віхола непроста,
    Оббиває долі і рве літа,
    На рятунок з неї й гроша не став:
    Уціліє, може, один зі ста.

    Тут реальність рветься на «ми» й «вони»,
    Тут бракує мудрості й глибини,
    У коктейлі люті, страху й вини
    Душі йдуть на дно мов старі човни.

    Хтось іде на прощу і на поклін,
    В руки взявши пращу, в уста – проклін,
    Зі стіни Плачу хтось майструє дім;
    Молитвами литими стогне дзвін.

    Ти ж, ген-ген на сотому рубежі,
    Поміж друзів, недругів – скрізь чужий,
    Серце знов очищуєш від іржі.
    Скільки сили матимеш – бережи…

    https://www.youtube.com/watch?v=_gQKKv4WhPQ



    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  25. Надя Семена - [ 2017.10.31 15:50 ]
    Осінній карнавал
    Терпке вино по вінця у бокалах!
    Любов і осінь - кругом голова,
    З тобою нам сьогодні світу мало,
    Дощем на щастя небо засіва.
    Листки каштанів мокнуть у калюжах,
    Весь тротуар у плямах парасоль,
    До перемін погоди нам байдуже,
    Налити ще вина тобі дозволь.
    Вино п'янке, як особлива осінь,
    Забудь печаль, надія в серці є!
    Твій поцілунок... ще його не досить
    Хай ніч нам світлом зоряним стає!
    У ритмі танцю листя закружляло,
    Мелодії похитують бокал...
    Тобі мене, мені тебе так мало
    Та є для нас - осінній карнавал!
    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Ірина Вовк - [ 2017.09.29 12:33 ]
    "ГОНДОЛІ-ГОНДОЛІ, ГОНДОЛА…" (пісенне)
    В легкій гондолі леді привітна
    пісню співає, п'яна від мрій.
    Раптом англійку пекар помітив,
    з мо́ста почав підспівувать їй.

    В місячну ніч - ах, от в чому річ! -
    ніжно всміхалися вічка до віч.

    Го́ндолі-го́ндолі, гондолі́,
    го́ндолі-гондола́...

    Літо минуло, бурі вляглися,
    білі вітрила пне корабель...
    Дармо втікаєш - долі скорися,
    леді примхлива...Озвися, гей!

    В юних серцях - ах, де й дівся страх! -
    Любов розвилася в шлюбних вінцях.

    Го́ндолі-го́ндолі, гондолі́,
    го́ндолі-гондола́...


    poiskm.net/show/детский.../гондоли-гондола-р-карозоне

    (Для вечора італійської класичної музики з голосу Олександри Ленишин. Львів,1997).


    Рейтинги: Народний 0 (5.65) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  27. Ірина Вовк - [ 2017.09.29 12:51 ]
    "ТІРІТОМБА…" (пісенне, ліричний жарт)
    Кожен вечір, кожен вечір йду до моря, -
    там красуня, як та зо́ря...
    В неї кучері, мов сонечко промінні,
    сік малини на устах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тіріто́мба - дзвонять дзвони в небесах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тірітомба - в небесах!

    Я на неї подивлюсь - вона сміється,
    їй подобаюсь, здається.
    Де тендітний тонкий стан її проб'ється,
    сміх злітає, наче птах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тіріто́мба - дзвонять дзвони в небесах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тірітомба - в небесах!

    Раптом бачу, наче дуб стає старезний,
    її батечко кремезний.
    Його тон не делікатний, не облесний -
    бук важкий в його руках...

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тіріто́мба - дзвонять дзвони в небесах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тірітомба - в небесах!

    Чим скінчилось, догадайтеся самі ви -
    про лункі ударів зливи...
    Та смішливе біле личенько вродливе
    сяє лагідно в очах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тіріто́мба - дзвонять дзвони в небесах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тірітомба - в небесах!


    (Для вечора італійської музичної класики з голосу Олександри Ленишин. - Львів,1997)


    Рейтинги: Народний 0 (5.65) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  28. Володимир Бандура - [ 2017.08.20 05:45 ]
    Твої вуста, осене.

    Вже відлетає в синю даль
    ключ журавлиний,
    Курличе, наче на прощання обгорта.
    Мої тривоги засипляє клич пташиний,
    Цілують, осене, мене твої вуста.

    Іще відблискують теплом осінні зорі,
    Ще літо бабине снує
    тонку вуаль,
    Той журавлиний клич зове небесним хором,
    Та залишає по собі щемку печаль.

    Як тінь на березі стою - над океаном,
    Де душу роздирає самота,
    Вже вічність не зігрітий твоїм станом.
    Цілує осінь лиш мої сухі вуста.
    2017
    музика автора


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  29. Лариса Пугачук - [ 2017.08.02 23:01 ]
    Наодинці
    А як прийде, то як – впустиш?
    – Впустиш…
    І до серця його приймеш?
    – Приймеш…
    І що любиш – йому – скажеш?
    – Скажеш…
    А утримати як, знаєш?
    – Знаєш…

    Як захоче піти, пустиш?
    – Пустиш…
    Як любитимеш, то пустиш?
    – Пустиш…
    Як любитимеш, то пустиш?!
    – Пустиш…

    Ти вже любиш його? Любиш?!
    Любиш…

    02.08.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  30. Ігор Шоха - [ 2017.07.28 11:31 ]
    Дзвони весни у літню пору
                   I
    Лірою, тихою ласкою,
    вірою, сивою казкою
    віють гаї і лани.
    За позолотою обрію
    сяє палітрою повною
    літо у небі весни.

    Ніччю, і рано, і вечором
    чути її голоси.
    Арії-оргії щебетом
    заполонили ліси.

    Це – весна! Це вона
    і голосна її луна
    мрії несе із колись.
    Кинь жалі. Ми одні
    на цій землі ночі і дні.
    Слухай і не журись.

                   II
    Падає сонце за горами,
    а поза тучами чорними
    стогне далека гроза.
    Бронзою, мідними дзвонами,
    громом, новими акордами
    б'ють у набат небеса.

    Сіє тихесенько
    дощик дрібнесенький.
    Сонце над кресами
    роси уже не зіп'є.
    А поза хатами
    з рутами-м'ятами
    літо співатиме
    соло вечірнє своє.

    У долині
    десь далеко
    чую пісню.
    Бачу одну
    зо́рю ясну.
    Лебединий
    чую клекіт.
    Нічка пізня.
    Та не засну.
    Ой не засну.

                                  2011,2017


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (2)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2017.07.08 17:02 ]
    Залишилась лише любов*
    Я був – немов суцільна рана –
    Так розпач душу розпоров.
    Та в ній навік, моя кохана,
    Залишилась лише любов.

    За хмари зсунувся подалі
    Розпуки час в осінній схов.
    Минули дні тяжкі печалі –
    Залишилась лише любов.

    Нехай це сталось не одразу,
    Та біль у серці охолов.
    Забулись лайки і образи,
    Залишилась лише любов.

    Хай лицар я не без догани,
    Знов квіти в твій несу альков –
    Усе забулося погане –
    Залишилась лише любов.

    Хоч гордий, на коліна стану,
    Життя нове будуймо знов.
    У нім навіки, до остану
    Залишилась лише любов.

    4.08.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (6)


  32. Ярослав Чорногуз - [ 2017.07.01 00:13 ]
    Ворожбитко моя ласкава*
    Усміхається ген далина,
    Мов до світла ворота відкрила,
    Тиха пісня десь долина
    І свої розпросторює крила.

    ПРИСПІВ:

    Ти – любов моя, ти – печаль,
    Ти – веселка ясна над гаями,
    Піднімає хмара вуаль,
    Знову сонце – між нами, над нами.

    О світи, о знову, світи,
    Наче мрія – у вись тополину,
    Я в незнані твої світи
    Мов лелека, полину, полину.

    Приспів.

    Я зійду з твоєї гори,
    Прийде нічка, пахуча, мов кава,
    Ув обіймах, люба, гори,
    Ворожбитко моя ти ласкава.
    Приспів.

    3.11.7520 р. (Від Трипілля) (2012)


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (6)


  33. Лариса Пугачук - [ 2017.06.25 22:10 ]
    На пам'ять
    Цей запах полуниць,
    і дощ по підвіконню,
    і усмішка м’яка,
    що губи стереже
    вiд щастя.
    Та бринить тонісінько у лоні…
    Помішує рука
    пахкий тягучий джем.
    У пам’ять занесу
    світлиною п’янкою
    цей вечір, це вікно,
    і цей солодкий щем.
    Даровану ясу
    вишневою дугою
    полоником на дно
    вливаю.
    Ще… іще…

    25.06.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  34. Олена Балера - [ 2017.05.21 00:13 ]
    ***
    Виснажлива одноманітність, заблудлі голоси і тіні
    Зринають, множаться і тануть в долонях нетривкого часу.
    Тонка межа лише умовна між дійсністю і сновидінням,
    Роки ідуть квапливим кроком і нас, неначе свічку, гасять.

    І відключив жорстокий всесвіт нахабно мікрофон сумлінню,
    А лицемірство так природно й підступно одягає рясу.
    Наш зір звикає поступово до світлотіней мерехтіння,
    Цинічний розум не дивує сумна реальність без прикраси.

    То застигає час, то плине, то піниться в шаленім вирі.
    Він геніальний чи безумний? Цього напевне і не скажеш.
    В його ляльковому театрі наявні і вожді, й кумири,

    Сміється клоун, плаче блазень, ніколи не бракує вражень,
    Та дуже рідко у виставі побачити вдається щирість
    І відшукати у масовці упевнену поставу княжу.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (9)


  35. Олена Лоза - [ 2017.05.17 11:30 ]
    Елегія
    Він постукав у вікна -
    Бурлака, розхристаний дощ,
    Що блукав до пори
    У полоні захмарних ілюзій,
    А стожильні вітри,
    Перевірені вічністю друзі,
    Наче скіпки ламали
    Чубаті, круті явори.
    Він хотів наодинці побути
    І щось шепотів,
    Тарабанячи в шиби холодні
    Замерзлими пальцями.
    Кілька сотень віків
    Ми були з ним палкими коханцями.
    Я впізнала б його
    З-поміж тисяч звичайних дощів.
    Давні друзі, коханці і тільки...
    Отож-бо й воно.
    Покидав і вертався
    В ніким не заселений простір.
    Розривати стосунки з дощами,
    Зізнаюсь, непросто.
    Ми ридали обоє.
    Я не відчинила вікно.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.44)
    Прокоментувати:


  36. Лариса Пугачук - [ 2017.05.16 16:58 ]
    ***
    О як же я до тебе лину,
    як притуляюся до губ...

    Кохання вибивала клином —
    я сподiвалася, що схлине,
    але прорвалось надглибинне
    і переклинило жагу!

    Так добре у твоїм полонi,
    я не пручаюся, о нi...
    Бажання починає гони,
    тепер не скоро охолону.

    Пройдусь дощем ледь-ледь солоним
    по несподiванiй веснi.
    Я не пручаюся, о нi...

    16.05.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (7)


  37. Лариса Пугачук - [ 2017.05.03 16:30 ]
    Аритмiя
    Ти до мене лиш крок —
    й в менi.
    Я ж до тебе все йду
    i йду.
    Ти вiд мене
    п’янiй —
    сп’янiй,
    не притишуючи
    ходу.
    Ти вiд мене не вiдступай,
    ти вiд мене не вiдмовляйсь.
    Ти неспійманий птах,
    мiй птах,
    я нескорене янголя.

    Йду, сповiльнюючи ходу,
    я до тебе — у ритмi "blues".
    Та нiяк не дiйду...
    Йду... Йду!!!
    А давно ж як люблю,
    люблю...

    03.05.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (12)


  38. Ярослав Чорногуз - [ 2017.04.04 19:43 ]
    Карб*
    І
    Як відсвіт сонячний Ярила,
    Засяє меч, Арею, твій.
    У нім – Перуна Божа сила,
    Що воїнів веде у бій.
    ІІ
    І воїни, загиблі побратими,
    На луки, на Сварожі відійдуть.
    Запам`ятаймо їх ми молодими,
    Вони Вкраїни нашої – могуть.

    Небесні сотні вирушать до Бога,
    І гірко їх оплачуть матері…
    Пролита кров у цій смертельній грі –
    Вона освятить нашу Перемогу!

    Жовтень-листопад 7524 р. (Від Трипілля) (2016)
    Київ.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (6)


  39. Лариса Пугачук - [ 2017.03.17 13:30 ]
    Ой, летiло щастячко
    Ой летіло щастячко через пліт,
    Зерняточко гойне несло у світ.
    Поки вибігала із хати я,
    Щастячко завіялось у поля.
    Виглядаю щастячко я тепер
    В понедiлок, в середу і в четвер.
    Вже й сукенку вишиту одягла,
    Щоб зустріти щастячко край села.


    17.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (12)


  40. Олена Лоза - [ 2017.02.18 22:34 ]
    Ти на світі один
    На забутих стежках,
    Припорошених пилом сріблястим,
    У казковому царстві,
    Закутаних снігом, ялин,
    Закотилося зіркою з неба
    Загублене щастя,
    І тепер я на світі одна,
    Ти на світі один.

    На вустах ще не згасли
    Жагучі твої поцілунки.
    Серце плаче, мов скрипка,
    Закохана у скрипаля.
    Пересмішник - годинник
    Вистукує в темряві лунко.
    Ти вже більше не мій,
    Я також не твоя, не твоя...

    Знов метелики сніжні
    У тиші зимової ночі,
    Зігріваючи крильця,
    Літають округ ліхтаря,
    Тільки серце моє, навіжене,
    Мов пташка, тріпоче:
    - Ти на світі один!
    Але я не твоя, не твоя...

    Приспів
    За віхолами-крижмами
    Тендітного підсніжника -
    Кохання, цвіту ніжного
    Згубились пелюстки,
    А серце тихо схлипує
    Приреченою скрипкою.
    Завіяло, засипало
    Загублені стежки...

    2017 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  41. Ярослав Чорногуз - [ 2017.02.08 22:33 ]
    Спогад про улюбленого співака
    Мій улюблений український співак, найкращий український і світовий тенор Анатолій Солов"яненко - воістину солов"їний голос України (1932-1999). "Стоїть гора високая" (сл. Л.Глібова, музика народна) у супроводі рідної йому і мені Національної заслуженої капели бандуристів України імені Г.Майбороди. ( запис 1982 року). На жаль, мені не довелося з ним співати у складі капели. Я прийшов у колектив 2002 року, а Солов"яненка не стало 1999 року. Останній прижитєвий концерт в палаці "Україна" це було 2 березня 1999 року, він співав у супроводі нашої капели і я мав щастя бути присутнім на цьому концерті. Як журналіст, я написав 3 матеріали про Анатолія Борисовича ще за його життя, спілкувався з ним. Він був простим, щирим і відвертим. Давав мені інтерв"ю по телефону. І опублікував ці матеріали: 2 - у журналі "Українська культура" та 1 - у журналі "Театрально-концертний Київ".

    В цьому році Анатолію Солов"яненку виповнилося б 85 років.

    Як поет, написав про нього такі, дещо емоційні, але щирі рядки:

    Солов"яненко, Солов"яненко -
    України вишневий цвіт.
    Й до коліна твого не дістане він -
    Паваротті-космополіт!

    7503 р. (Від Трипілля) (1995)


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (6)


  42. Юрій Лазірко - [ 2017.02.03 23:11 ]
    ой жовнірики мої
    ой жовнірики мої
    зелен-свити
    море квітів море їх
    ран у світу

    море спалених доріг
    не злічити
    ой жовнірики мої
    де ви діти

    стихло серце у боях
    тиша мліє
    лине в пісні солов'я
    душу гріє

    на пагонах спить зоря
    сніг на віях
    храми у свічах горять
    дзвони сіють

    дзвони сіють імена
    незабутні
    проростає глибина
    в Божій студні

    скільки тої глибини
    світу треба
    від війни і до війни
    клаптик неба

    ой жовнірики мої
    кожен воїн
    що за правдою стоїть
    серце гоїть

    де надії по краї
    болю вилив
    ой жовнірики мої
    де ви милі

    4 Березня, 2016


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.55)
    Коментарі: (12)


  43. Ярослав Чорногуз - [ 2017.02.02 23:34 ]
    Заклинання любові*
    Полюби мене знову, кохана,
    Відречись від огуди й журби,
    Хай на серці затягнеться рана,
    Полюби, полюби, полюби.

    Полюби мене знову - до болю,
    До тремтіння щемливого рук.
    Я страждання твої обезболю,
    В білі шати я сум уберу.

    Полюби мене знову… Як пісня –
    Хай життя наше лине в світи,
    Хай веселка у небі повисне –
    О світи мені, сонце, світи!

    Полюби мене знов. Хай зігріє
    Нас повітря жагуче весни.
    О прилинь, о прийди, наче мрія,
    Наче казка - в мої віщі сни.

    24.01.7520 р. (Від Трипілля) (2013)


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (14)


  44. Ярослав Чорногуз - [ 2017.01.29 22:57 ]
    Олексій Тичко Бій під Крутами*

    Сліди боїв у чистім полі.
    Сніги розтанули від гільз.
    Там знавіснілий од сваволі, Двічі
    Москаль на Україну ліз.

    Рядами пальта і шинелі
    На полі бою біля Крут.
    У рай для душ відкриті двері, Двічі
    Тризуб і стяг упали з рук.

    Прийшли під Крути тільки триста,
    Спартанський дух тоді воскрес.
    Упали, як у осінь листя, Двічі
    Тілами сніг укрили весь.

    Сусід північний - брат чи ворог?
    Усіх він вибив – до ноги.
    А вітер ніс на Київ порох Двічі
    І дим неволі навкруги…

    2010



    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (9)


  45. Ігор Шоха - [ 2017.01.19 17:46 ]
    Пригодонька
    Я не йєті, але я живу
    біля лісу, а не у Парижі.
    Я шукаю бабу снігову
    і стаю на палиці і лижі.
                   У мене є і вуса, й борода,
                   і до зими претензії немає.
                   Ярило сяє, сіє Коляда,
                   а Берендей поляни накриває.
    Завірюха обрій замела,
    інеєм завіяла дороги.
    Їду по околиці села,
    аж іде снігуронька-небога.
                   – А Ви куди намилили лижню?
                   – А я… шерше... Снігуроньку шукаю.
                   – О, мій месьє, на цьому авеню
                   ніякої Снігуроньки немає.
    І помчала пасія моя
    по лижні у снігові замети
    мрією земного житія,
    за якою бігають поети.
                   Але услід натура бойова.
                   – Ану-ка, дєда, уступі дароґу!
                   Іноязична… Баба… Снігова!
                   І я тоді беру у руки ноги.
    Адже я шукаю не нову,
    а свою утіху під ялинку.
    Ігнорую бабу снігову
    і – гайда! Піймаємо сніжинку!
                   А я її – ось-ось і дожену.
                   Але вона не дуже і тікає.
                   Таку Снігурку я не омину,
                   бо іншої уже не доганяю.
    А мені ще рано у Аїд.
    Порадію ще на цьому світі.
    І нехай я нібито і дід,
    а мені ще є кого зігріти.
                   А я за нею когутом іду.
                   І хай сміються кури і кумири,
                   що я собі на щастя і біду
                   ще не цураюсь дідової віри.

    2002,2017


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (6)


  46. Ігор Шоха - [ 2017.01.14 19:50 ]
    Траєкторія долі
    Коли переболить земне
    і одійде усе таємне,
    згадайте, що нема мене,
    коли почуєте про мене.

    Душа моя усе одно
    проб’ється зеленню сумління,
    де сіяла своє зерно
    і на поля, і на каміння.

    Аби рівняти кожен міг
    стезі, що падають під ноги,
    в надії, що одна із них,
    всього одна – веде до Бога.

    І хай не буде їй кінця,
    аби ішли до нас у гості
    веселі люблячі серця
    і при житті, і на погості.

    Тоді й зійде душа моя
    нехай у полі, та на волі
    ще оживуть, такі як я,
    для іншої моєї долі.

    14.01.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (9)


  47. Віктор Ох - [ 2017.01.08 11:11 ]
    За гранітним вітром
    Слова - Світлани Костюк

    За гранітним вітром – висохла трава…
    За похмурим сонцем – надмогильна тиша…
    Ненька Україна зранено-жива
    Хлопчикам загиблим заповіти пише…

    Хлопчикам полеглим маки відцвітуть…
    У полях далеких ворон досі кряче…
    Вантажі двохсоті…роздоріжжя й путь…
    І оте знайоме: потерпи, козаче…

    У туманнім небі цятки журавлів….
    На душі неспокій і тяжка молитва…
    Важко проводжати на той світ синів…
    Бо іще не час їм…бо триває битва…

    Ой матусю мила, як тобі тепер…
    На шматки роздерта, розіп`ята всує…
    Доки дух свободи в серці не помер –
    Закричу над світом, може хто почує…

    ==================

    Виконали пісню на слова Світлани Костюк «За гранітним вітром» учні Нововолинського ліцею 2-го грудня 2015 р. у Нововолинську, в Палаці культури на творчому вечорі Світлани Костюк під назвою “Є цінність життя в неповторності кожної миті”.





    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (4)


  48. Ярослав Чорногуз - [ 2017.01.07 12:54 ]
    Живосил Лютий Меч Арея*
    Гуркоче грім в ковальні Бога,
    Стоять вої з кісьми до плеч,
    Рука зсивілого Сварога
    Кує Арею моцний меч.

    І ось знаряддя вже готове,
    Відблиснув меч в люстрах небес,
    Меча окропила Покрова,
    А рід нарік його Чаркес.

    Приспів:
    На позір Перунова полка
    Піднімає меч Ареєва рука,
    На могутній дух, на захист нам,
    На погибель злим підступним ворогам.

    Гримне небо і тремтить земля,
    Меч Арея Русь з неволі визволя.
    На Вкраїні хай пощезне враг,
    Меч Арея поверне нам рідний стяг.

    Чаркес - чарівний меч Арея -
    Тримали Тур і Святослав.
    Не раз Аратту і Борею
    І Русь він щиро захищав.

    Тримав Гатило**, Богом даний,
    Тримали витязі князі.
    Тримали лицарі-гетьмани,
    А зраз він в твоїй руці.

    На позір Перунова полка
    Піднімає меч Ареєва рука,
    На могутній дух, на захист нам,
    На погибель злим підступним ворогам.

    Гримне небо і тремтить земля,
    Меч Арея Русь з неволі визволя.
    На Вкраїні хай пощезне враг,
    Меч Арея поверне нам рідний стяг.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (8)


  49. Ігор Шоха - [ 2016.12.31 22:59 ]
    Новорічні візерунки
    Я один в одній хатині,
    і минає ще один
    новорічний вечір зимній
    із лубочної картини,
    синій вечір – у щілині
    занавісок і гардин.
    Іній пише візерунки
    на прозорому вікні.
    І спокусливі стосунки,
    і торішні подарунки,
    і недавні поцілунки
    пригадаються мені.
    Хороводами сніжинок
    запорошене вікно.
    І немає ні хатинок,
    ні засніжених стежинок...
    А досада від помилок
    не минає все одно.
    На віконній хрестовині
    леденіє тінь сумна.
    І щемить у серцевині,
    наче скло у деревині,
    та, не прощена донині,
    ще стара моя вина.
    І неждано за порогом
    тінь твоя прошелестить,
    і неначе ненароком,
    тишу міряючи кроком,
    привітати з Но́вим роком
    завітає-залетить,
    таїною оповита
    у прозорому вбранні,
    ніби інеєм укрита,
    наче росами умита
    і з таких матерій шита,
    що й малюнки на вікні.

                                  2001,12.2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (11)


  50. Инґвар Кораберґ - [ 2016.12.30 10:10 ]
    У небі канареєчка літа
    У небі канареєчка літа,
    І співа прямо в небозвід.
    А ми підемо вип’єм, погуляєм,
    У цьому все життя ј, увесь наш резон!

    Нас чекають панночки-коханки.
    Життя таке, що просто мармелад.
    То заграј, заграј же нам, гітарко,
    На веселиј дуже, та вельми лад!

    Моя мамця серце добре ма,
    І татусько мають магазин.
    І вони мене не ображають,
    Бо один у них я — шикарниј син!

              10.12.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5