ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.03.28 14:27
Стежки дитинства пролягали полем,
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.

Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.

Лава Вулкана
2024.03.28 13:26
Стікаю лавою
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.

В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані

Артур Курдіновський
2024.03.28 13:12
Харківські сльози, серпневі краплинки,
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.

Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!

Микола Дудар
2024.03.28 11:28
Все залежить - де і з ким…
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?

Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа

Юрій Гундарєв
2024.03.28 10:38
Герой цього вірша - сучасний французький драматург, письменник і філософ Ерік-Емманюель Шмітт.
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален

Леся Горова
2024.03.28 08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2024.03.28 05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.

Микола Дудар
2024.03.27 22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра

Микола Дудар
2024.03.27 22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для

Світлана Пирогова
2024.03.27 10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.

А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.

Леся Горова
2024.03.27 08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.

Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,

Лава Вулкана
2024.03.27 07:22
Ядро душі жагуче –
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.

Віктор Кучерук
2024.03.27 06:04
Наповнений по горло незабутнім,
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на

Артур Курдіновський
2024.03.27 00:08
Прийшло розуміння. А що було треба,
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.

Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша

Козак Дума
2024.03.26 22:36
Маріє! Кохана Маріє,
у тебе між пальців полин!
Гірчать полином твої мрії,
що зіткані з часу перлин…

На скронях хрущі загрубілі,
ромашки спадають з ланіт,
та локони сиві, ні – білі,

Сергій Губерначук
2024.03.26 21:08
Акторе,..
полум’я по ролі, в рампах ніч!
Тривога у тобі ще змалку мліє…
В оглядинах тупих і божевільних вч
твій Гамлет помилятися не вміє.
У нього вибір ще лишається один,
а ти альтернатив не маєш жодних.
Актор, який дожився до сивин, –

Світлана Пирогова
2024.03.26 10:31
Весна вже дихає на повні груди,
Хоча зі смутком у сплетінні дні.
Проміння сонячне танцює румбу,
Немов шепоче: горю, лиху - ні.

Гілки вербові у пухнастих сукнях
Гойдає вітер теплий ніжно їх.
І ніби виганяє ноти суму,

Леся Горова
2024.03.26 09:08
Так вияснилось небо, ніби погляд
Твоїх очей, відкритих і живих.
Ти бачиш зараз, хто з тобою поряд
На довгій-довгій вулиці притих

У розпачі. Це горе непоправне.
Підставив друг тобі своє плече,
Та не рука твоя на ньому, рану

Козак Дума
2024.03.26 07:07
Жага наживи – гірше за ганьбу,
яку уже і кров’ю не відмити!
Добра і зла одвічну боротьбу
нащадкам доведеться ще узріти…

Вона згубила не одне життя,
ламала мрії, імена і долі,
стирала найпалкіші почуття,

Віктор Кучерук
2024.03.26 05:57
Всю ніч вовтузився й притих
Причаєно в долині, -
Немов продовжує нічліг
У світлу вже годину.
Уздрівши тільки звіддалі
Світання жар на сході, -
Припав лякливо до землі,
Затамувавши подих.

Юрій Гундарєв
2024.03.25 15:09
Лава вулкана


Побачив сьогодні в «Актуальному» одразу сім (!) віршів Олени Студникової:
«вулкан почуттів», «думка лавою», «промені слів» тощо…


Приголомшена читацька публіка -

Ольга Олеандра
2024.03.25 09:29
любов тасьмами ніжності натягнута між мною і тобою
весь цей шалений сплав ласки і пристрасті,
відокремленості і близькості,
несхожості і сумісност

Віктор Кучерук
2024.03.25 05:26
Ще тільки березень, а вже
Погожим надвечір’ям, –
Сусідка в гарнім негліже
Завмерла на подвір’ї.
Бентежна й ніжна, як весна
Ця молода і рання, –
Теплом втішається вона
Й своїм прозорим вбранням.

Артур Курдіновський
2024.03.24 23:31
Я - не жебрак! Я - біженець, панове!
Приїхав я сюди не від нудьги.
Будинок мій на вулиці Чудовій
Вже місяць, як розбили вороги.

А доля, та жорстока господиня,
Мені розбила вщент віконне скло.
Не кидайте мені монети в скриню!

Ігор Деркач
2024.03.24 21:54
Ми ще пізнаємо уповні
зачаєне комічне зло,
що вивертається назовні
як явне ще одне пуйло.
Є паралелі історичні,
але реакції нема...
рішає, нібито, величний
і не відповідає, звично,

Євген Федчук
2024.03.24 17:38
Загубив чоловік воли.
Задрімав десь на хвильку, може,
А воли ті пішли й пішли,
Завернули до лісу, схоже.
Він по лісі пішов шукать,
Доки й зовсім уже стемніло.
Тож уклався під дубом спать,
Бо ходити не мав вже й сили.

Володимир Каразуб
2024.03.24 17:29
Яким було небо легким на пустім стадіоні тоді,
Півпрозора блакить, пам’ятаєш якою здавалась?!
Немов би навмисно подібний намарила тон
До плаття твого, наче колір його вбирала.
Стільки простору, зелені... Хвилі голодних птахів
Здіймалися вгору від туп

Олена Побийголод
2024.03.24 17:07
Із Зеева Дашевського (Ізраїль)

На днях забрів до мене сват, –
такий метикуватий!
Мовляв, невдовзі – Тубішват;
як будем святкувати?..

Я ледь не вистрибнув з холош:

Наталія Кравченко
2024.03.24 13:51
Манячий лабіринт любові.
Він такий чарівний,
Він такий небезпечний.
Там спалахнуть твої та мої почуття,
Та нехай наші почуття нерозділені,
Але ж вони не згаснуть.
На кожному повороті дня
У лабіринті любові вони

Світлана Пирогова
2024.03.24 10:56
На просторах Інтернету
Скаче Галя, мов кобила.
Звідки в неї тая сила,
Дошкуляти всім поетам?

Норовиста і скажена,
Загордилась критиканка.
Їй би чвари, навіженій,

Ярослав Чорногуз
2024.03.24 09:03
Едем уяви родить соловій --
Як щастя зберегти, не зруйнувати?
Візьми себе й на вірність перевір --
За прикладом співочого пташати!

Витьохкує, тоді шука в траві
Гілки дрібні -- гніздечко будувати.
Подрузі - до останнього, повір --

Микола Соболь
2024.03.24 08:38
Небо, чиє ти? Диявола? Бога?
Місто під ранок не спить.
У гучномовці лунає тривога.
Нервів натягнута нить.
Чуєш, як виють вовками ракети
у передсвітній імлі?
Це московити воліють нас стерти
з прадідівської землі.

Козак Дума
2024.03.24 08:08
Часи такі – ведуть сліпців безумці,
а шлях лежить крізь лихо і пітьму.
Іде війна, одне лише на думці –
Чекає що юрбу глухоніму?

Сумні часи негадано настали,
ми розучились думати самі
і віддали майбутнє на поталу…

Віктор Кучерук
2024.03.24 06:03
Березневої днини
Озираюсь кругом, –
Ген ключі журавлині
Поміж хмар над Дніпром.
Як вогні світанкові,
Появились з імли
Ці птахи й празниково
Зазвучало: Курли!..

Леся Горова
2024.03.23 15:23
Полущилось небо хмарами,
І важко чадИть туман.
У передранкове марево
Розлився світанку жбан.

Зірки, що недавно блимали,
Згубилися між лушпин.
Зарожевіло за спинами

Козак Дума
2024.03.23 12:13
Подякувати хочу… «дякунам».
О, як ви, «любі друзі» вже задрали...
Zеухилянт генштаб розніс у «хлам»!
А що ж мовчать самі ті генерали?

У них сталева воля, мізки є,
і досвіду атож не позичати.
Ні пари з вуст, а ви все за своє!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Василь Марківський
2024.03.26

Вадим Водичка
2024.03.26

Лава Вулкана
2024.03.20

Надія Богодар
2024.03.18

перо Христя Чорне
2024.03.15

Володимир Назарук Одеса
2024.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Шоха - [ 2016.01.16 10:37 ]
    За часом навздогін
    Ера крокує століттями.
    Йдуть у колону віки,
    і у шеренгу орбітами
    линуть у Лету роки.

    На перехресті космічності
    у далині житія
    десь за епохою вічності
    є половинка моя.

    Перелітає монадою
    у затяжнім віражі
    до візаві за порадою
    рідна частина душі.

    Якось обійдене долею,
    там де веселка ще є,
    затуманіє стодолою
    перше кохання моє.

    І повертає утрачене.
    Тане минуле, як лід.
    Лине душа у політ.
    Наша розлука оплачена.
    Я назначаю побачення
    рівно за тисячу літ.

    01.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (4)


  2. Ігор Шоха - [ 2016.01.11 15:23 ]
    Смеркає...
    Не дається нам спекатись пекла
    на дарованій райській землі.
    Небеса не розвиднились. Смеркла
    благодать на земному чолі.

    У далекому космосі неба,
    за парсеками світла і тьми
    нам все більше нічого не треба.
    Ми все менше стаємо людьми.

    На освоєні дикі просто́ри
    ум епохи навіяв туман.
    Утрамбовані «градами» гори.
    Кораблями кишить океан.

    У тумані літають ракети,
    а на небі – одні міражі.
    Невідомо, що є попере́ду,
    де немає кінця і межі.

    Житіє завойовує космос.
    І смеркає. Згасає табло.

    Але сяє ще сонце – на зло
    осовілому племені росів.

    Поки Раша ще бігає боса,
    може, космосу ще й повезло́?

    01.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (8)


  3. Ігор Шоха - [ 2015.11.24 22:12 ]
    У саду Плеяд
    О, матінко мія,
    Надія
    поета.
    Сіяють планети
    і буде парад
    у гавані Лети,
    на пристані Мрії
    палає сузір'я
    далеких Плеяд.
    Моя Аеліта
    зорею літає.
    У бабине літо
    її зорепад,
    буває, вітає,
    освітлює сад.
    А я у минуле
    усе заглядаю.
    А раптом почула!
    Усяке буває...
    Їй зоряні квіти
    несе листопад.
    Сіяють Плеяди,
    блукають монади:
    Ілея? Лілея?
    Надія? Мана...
    Жовтіють алеї,
    освистує вітер
    чужої еліти
    нові імена.
    Іду я за нею
    по білому світу.
    І небо повите
    у білу габу.
    Міняються ролі,
    зникає табу.
    Рокована доля
    у цьому саду.
    У іншому полі,
    у іншому світі
    моїй Аеліті
    весну украду.
    Нехай засинає,
    якої немає...
    І буде зорею
    тією
    ...Марися.
    Даремно молився
    на долю-судьбу.
    Або до своєї
    зорі не літаю,
    або народився
    у іншу добу,
    або не буває
    зорі однієї.
    Лелію Лілею,
    а маю журбу.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  4. Ігор Шоха - [ 2015.10.14 16:38 ]
    Літепло осені
    Ще тліє літепло. Одначе,
    оберігаючи себе,
    то усміхається, то плаче
    осіннє небо голубе.

    Оперезали сиві хмари
    учора сяючий зеніт –
    несуть руно своє отари
    у далину десятиліть,

    де і немає, і не буде,
    як це буває восени,
    отої візії весни,
    яку уже чекають люди,
    і омофор Її усюди
    укриє віхолу війни.

    14.10.2015


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  5. Вікторія Власова - [ 2015.07.05 17:32 ]
    Сонце змінює свій колір на зелений
    Ні Сонце, ні зірки, ані дощі,
    Ні за цей рік, ні за п’ятсот мільйонів,
    Свою незмінність не посміють зберегти,
    Ніхто й ніщо такого не дозволить.

    Бо Сонце змінює свій колір на зелений,
    Якщо його весна перемагає,
    Горять зірки, й течуть по наших венах,
    Чи пилом нам на шкіру осідають.

    А ми лежали на дахах Бродвею,
    Коли вже небо зеленіти починало,
    Й стікала ніч в моменти апогею,
    Сталево-чорним і розплавленим металом.

    Коли за сотні тисяч кілометрів,
    Чи навіть двісті світлових років,
    Ми бачили деталі в міліметрах
    Страшних, холодних, і густих дощів.

    Ми завжди знали-це лише до завтра,
    Дощі вже скоро стануть теплі і легкі,
    Й весни чекати на дахах уже не варто,
    Бо у очах вона залишила сліди.

    І вже тепер ідучи по асфальту,
    Ми знали – все до біса нетривке,
    Під шкірою в обох нас пульсувала карта,
    Де вказано було, як нас весна знайде.
    2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Владислав Лоза - [ 2015.06.12 14:50 ]
    ***
    Коли ти у блискучій ракеті емігруєш на Марс чи Венеру, я пришлю тобі місто в конверті із тонкого цупкого паперу - ти навряд чи захочеш втрачати ластовиння полтавських околиць, але дечого поза печаттю не знайдеш: несподіваний полиск сонця на широті тротуару чи на шифері від магазину, ледве-ледве окреслена пара, що лишається після хмарини – це усе не здолає сторожі міжпланетного злого метражу: атмосфера, густа і ворожа, суперечить земному пейзажу. Тут, повір мені, справа не в коштах; не сплануєш оманливу вилку, бо можливості нашої пошти не сприяють подібним посилкам.

    Решта слів невимовно затерта, як ідея пуститися в мандри, тому просто очікуй конверту, що запахне найпершим скафандром.

    11.06.2015, Миргород


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (5)


  7. Артхельга Бо - [ 2015.05.25 03:52 ]
    Астральні подорожі
    Я Оля космонавтка
    Я новий турбостарт
    Літаю дуже швидко
    У космосі принад

    Я Оля марсіанка
    Новітній зорехід
    Астральний дережабель
    Ментальний усеїд

    Відверта спрага мучить
    Нових ідей пізнань
    Я Оля біоробот
    У космосі Інь-Янь

    Вдягну собі сандалі
    Літатиму у них
    Я Оля астронавтка
    Я НеоКосмопсих

    У подорож астральну
    Скафандер одягнУ
    Скарби і філософські камені
    В тих просторах знайду

    А може хтось бажає
    Зімною мандрувать
    То разом політаєм
    І тих скарбів шукать


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" -- (5.08)
    Коментарі: (1)


  8. Олександр Козинець - [ 2015.02.02 22:47 ]
    В’язень
    Йди крізь чужі міста –
    Там тебе мало знають.
    Вітер куйовдить страх.
    Нерви твої гойдає.
    Іноді він мовчить,
    Часом – штовхає в спину.
    Не реагуй в ту мить –
    Ти його не зупиниш.
    Далі спокійно йди,
    Збільшуй кордони втечі!
    Вийде він на сліди –
    Ти йому не переч лиш.
    Знай: це звичайний біг!
    Той хто прийшов стріляти –
    В’язень твоїх доріг.
    Сам він не може спати!


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (2)


  9. Олександр Козинець - [ 2014.11.26 22:00 ]
    ***
    – Мамо, а правда, що кожній з родин
    Діток приносить лелека?
    [слизька необхідність штучних тканин
    стискує злегка…]
    – Так, доню, правда! – Кажуть з новин.
    Мама нам теж казали:
    Коли не було ще штучних тканин,
    Частіше лелеки літали.
    І кожна пташина несла під крилом
    Кохання новим родинам…
    – Скажи мені, мамо, якщо так було,
    Навіщо створили тканини?


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  10. Ігор Шоха - [ 2014.11.16 21:45 ]
    Життя триває
    Роздаємо останні борги
    за збереження рідного краю.
    Випікають горшки не боги
    у горнилі, що сонцем палає.

    Сила віри снаги додає
    і натхнення козацькому духу.
    В гущі маси ще Броуни є.
    Є порядок народного Руху.

    У космічній енергії мас
    поле розуму всіх об’єднає.
    У блакиті ще сонце сіяє.
    Хай пронизує простори час,
    де не знає ніхто, краще нас,
    що життя на планеті триває.

                                  14.11.2014




    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (16)


  11. Анна Віталія Палій - [ 2014.11.10 18:51 ]
    Увись
    Зорі імлою небо всівали,
    Зорі додолу легко спадали,
    Дрібно-перлисто блиском намиста
    Перекликались неба хористи.
    Тихо звучали срібні хорали.
    Зорі спадали, зорі спадали...

    Їм постелили теплі долоні,
    Ними вінчали голови світлі.
    Далей космічних подих солоний
    Злодійкувато злизував вітер.
    Як адаманти - Сонце в коронах
    Темінь пойняло, Всесвіт розкрило.
    Люди здіймались радо, розкрило...
    Зорі світили, зорі світили...

    10.11.14.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (24)


  12. Олександр Козинець - [ 2014.11.08 22:41 ]
    Соло в два голоси
    Коли осінь між пальців сиплеться листям,
    Ноги в теплих шкарпетках гріються пледом,
    Набувають слова відповідного змісту,
    Зігріваючи душу чаєм із медом.
    І тоді між містами тонкою струною
    Павутинка осіння нанизує рими.
    Я цю осінь за листя погладжу рукою –
    Ми не вміли й не вміємо бути простими.
    Кожен в світі своєму межований чаєм
    Та словами до віршів… А також – безсонням.
    Де ми є поміж осені – точно не знаємо.
    Поміж осені двоє, взаємно сторонні.
    І коли хриплий голос перших морозів
    Візерунки на вікнах залишить помітні,
    Ми допишемо вірш. Та перейдемо в прозу,
    Яка визріє може у травні чи в квітні.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (6)


  13. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 13:47 ]
    Капля ртути
    Капля ртути

    Каплей ртути легла ты на чью-то ладонь...
    Капля ртути... Ее удержать ты попробуй...
    Ты в сверканьи ее ядовитом не тронь.
    Но ронять погоди, поиграй с ней немного...

    Так ярка... Так подвижна... Как отблеск луны
    Отражен в этом взгляде, игриво- холодном...
    Ты прохладой зовешь в эротичные сны,
    Оставаясь при том отрешенно- свободной...

    Капля ртути... Красой неживою своей
    Ты играешь судьбою желанья живого...
    Не стекай по ладони! Останься на ней!
    Капля ртути... Ты ядом отравишь любого!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513177
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 24.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  14. Ілона Перепротілароне - [ 2014.08.23 20:22 ]
    ***
    Реве чорна стрічка
    Мрій моїх річка
    Тече
    Гудить мене подив
    Вказівок кому узгодив
    Невже
    Вістить часу синім криком
    Аж насправді їх осінь безлика
    Моє …
    2006


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  15. Ілона Перепротілароне - [ 2014.08.23 20:32 ]
    ***
    Плету незайману тривогу,
    Зігріє місяцю стопу.
    Шнурівками зв’яжу убогу
    Сонливу слізну надкрасу
    2005


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  16. Опанас Драпан - [ 2014.08.10 12:09 ]
    віщий інтерес
    Яскраві зоряні регати
    Охоплять небо уночі,
    Аби змогли спостерігати
    І вболівати глядачі.

    Мільярди яхт - силенна сила!
    Та не буває без інтриг,
    І вже суддя оголосила -
    Не пощастило жодній з них.

    Уранці виявиться лідер -
    І яхти кинуть якорі,
    Ущухне зоряний гармидер
    Аж до вечірньої зорі.

    О Сонце, лідере відомий,
    Я маю вищий інтерес -
    Уболівати за пороми,
    Які підвозять до небес.

    '2014


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (11)


  17. Віктор Ох - [ 2014.08.09 00:10 ]
    Космічна безмежність
    Ми обертаємось навколо своїх мрій
    неначе м’ячики планет навколо Сонця.
    В закономірнім хаосі подій
    ще сподіваємось на захист Охоронця.

    У кожнім космосі є істина своя,
    свої закономірності й порядки.
    Шлях розвитку, служіння, пізнання
    нас змушує розгадувать загадки.

    Про те, що можна жить без ворожнечі
    в туманностях світобудов-оман,
    що простір – це не темінь порожнечі,
    що він пульсуючих енергій океан.

    Галактики цвітуть як квіти в лузі.
    Лід і вогонь творять зірковий пил.
    Співмірність бачимо в космічнім виднокрузі
    всіх ідеалів, вчинків і світил.

    Свічки сузірь палають невагомо.
    Вібрують кванти всі про щось своє.
    Чи є Космо-Душа нам невідомо.
    Але Космічний Розум точно є.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  18. Олександр Обрій - [ 2014.03.08 13:07 ]
    Коханим Афродітам
    Весна у колисці плекала знов березня восьме,
    Воно увірвалося птахою в серце стокрило,
    Раптово проснувся мільярдами пролісків Космос,
    Фіалки-амури вже стріли свої нагострили.

    Дівчата, жінки, то для вас витанцьовують зорі,
    Для вас обійняв несміливо Юпітер Венеру,
    Для вас у златих діадемах божественні Ори
    З вінцем Афродіту виводять із піни на берег!

    Тож вогник любові дбайливо тримайте в долонях,
    Плекайте весняну красу і п'янкий її дотик,
    Ми сяйвом устелимо шлях Вам, немов Аполлони,
    Бо доки ви є - жити нам і кохати вас доти!


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (8)


  19. Олександр Козинець - [ 2014.01.18 12:24 ]
    Ось – Інь
    Ось – Інь. Тут – осінь…
    Там – Янь. І трохи зимно…
    Літають сни, мов оси…
    Над мерзлою озимою...
    І пси ховають носа,
    Стрічають нові ранки.
    Ти – Інь, ти – тінь, ти – осінь.
    Я досі – Янь. І крапка.
    Тож зустрічі не часті
    Бувають, як не просимо.
    Не одночасні в часі ми…
    Там – Я(нь). А тут – ще осІнь.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Коментарі: (2)


  20. Світлана Костюк - [ 2013.12.06 18:14 ]
    ***
    Світе мій…
    Світе мій…
    Світе мій…
    Тричі ще: світе мій!
    Втома, як міль, мою душу щоденно підточує…
    Вільною…
    Вільною…
    Вільною…
    Тричі ще: вільною!
    Так самозречено , палко так жити (не бути, а жити!) так хочу я…
    Полум’я в серці, в долонях, у мене під віями…
    Крила розтрощено… Крила цим світом розтрощено…
    В цьому нерівному герці що маю робити із мріями,
    Тими , що в небо знялись і… зірвались, непрощені...
    Тими, яким не судилось обнятися з дійсністю ?..
    Знов нафталінові будні за мною волочаться…
    Вчора наснилось, що я воювала зі сірістю…
    Виграла, звісно, тому й прокидатись не хочеться…
    Боже мій…
    Боже мій…
    Боже мій…
    Тричі ще: Боже мій!
    Може, я випрошу, вимолю в тебе для світла лампадку…
    Дні побілішають, стануть на ночі не схожими…
    З’явиться шанс…аби все розпочати спочатку…
    спочатку
    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  21. Владислав Лоза - [ 2013.11.14 17:17 ]
    Над Вишгородом небо...
    Над Вишгородом небо сіро-щемне,
    Пронизане гілками гострих літ…
    Сиджу я у своїй тісній печері
    Та думаю про те, що не горить.

    Філософам відомо до скоринки
    Про нашу долю тлінно-гомінку:
    Усе – пісок, і люди-комашинки
    Кумедно копирсаються в піску.

    Продують шибку вітри галактичні,
    Пригримне звідусіль космічний жах, -
    Не буде на всесвітньому обличчі
    Від людства і замітки на полях.

    13 листопада 2013


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  22. Ракета Венера - [ 2013.11.12 22:36 ]
    Ракета #9
    Ракета #9 летить
    на планету Венера
    там Сонце в коханні
    зізнається щорання
    там земля наче місяць
    там живе Афродита
    там Олімп, там Далі
    там самотня орбіта

    Ракета #9 летить
    на планету Венера
    зореліт вже пустий
    реальність - химерна
    час -тане в роті
    гіпноз діє плавно
    можливо, Венера
    планета "буквально"

    існує уявно
    без умов
    існує умовно?

    2013 25.10


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Олександр Козинець - [ 2013.11.02 14:05 ]
    Гінеколог_і_я
    Приміщення здавлене ліками,
    В халати одягненим персоналом.
    Тут багато жінок, запахів, поту.
    Люди проходять повз (ми тут - персоналії)
    В сірій споруді, яких в місті декілька сотень.
    Тут стіни зі сліз, підлога намащена слизом.
    Слиною пахнуть вікна, пробірки слугують латкою.
    Чому я сюди зайшов? Я краще чекатиму знизу
    Чи тихо посиджу надворі біля вікна під палатою.
    Абортовий спокій знищених душ
    Рядками на стелі кричить білим світлом.
    Як болісно пахне світ жіночих недуг
    У кожного іншим, внутрішнім світом.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (9)


  24. Олександр Козинець - [ 2013.11.02 14:47 ]
    Київ. Весна...
    Тут менше снігу, чорніші душі,
    Бракує простору вільно дихати.
    Я маю право на всюдисущість,
    Однак не всюди своїми вдихами.
    Я до весни учора ввечері
    Заходив з кавою, круасанами.
    Ми так домовились: приношу печиво –
    Тоді насправді вона настане.
    Ховає місто бетонне тіло,
    І тільки очі готують повені.
    Весна сьогодні вдягає біле,
    Хоча зеленим уже наповнена.
    Це – час для вчинків і для рішучості,
    Для поцілунків, тепла та ніжності.
    Весна чекає твоєї участі….
    Тоді проб’ється сама підсніжником.


    Рейтинги: Народний 5 (5.28) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (13)


  25. Володимир Сірий - [ 2013.10.22 18:53 ]
    *-*-*
    Спину день показав.
    Мла упала на путь.
    На рипучих возах
    Чумаки сіль везуть.

    В них нема ватажка,
    Ні меча, ні стріли,
    А дорога важка,-
    Ледве тягнуть воли.

    І не скоро вони
    Добредуть до селитьб, -
    Ген, понад ясени,
    Їхній шлях простеливсь…

    Небеса, - як сльоза.
    Перламутрова путь.
    На блискучих возах
    Чумаки даль везуть.

    22.10.13


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (19)


  26. Віталій Попович - [ 2013.07.22 17:25 ]
    Дай змогу бути другом твоїм
    Дай змогу бути другом твоїм
    І при зустрічі спитати, як твої справи
    Всім решта вже давно перехворів,
    Але не можу втамувати спраги

    Дай змогу ковтком за ковтком
    Напитися чистою красою жадібно.
    Цей прояв розчавлює під катком
    Несамовито чуйно, болісно лагідно

    Вдаюся (мовчу) точніше здаюся
    Навколишнім черствим і відлюдним.
    Дай змогу і ще раз тобою нап’юся
    Настільки, що почну вірити в чудо!

    2013


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Нико Ширяев - [ 2013.07.09 16:03 ]
    Конные упражнения
    Завтра, чуть мы проснёмся,
    Едва разживёмся досыта,
    Расскажи мне этимологию солнца
    По самый социум.

    А оно,
    Такое непосредственное,
    Блинища вроде,
    Пусть к нам не заходит.
    Пускай заходит на небосводе
    В зачёт просодии.

    Там неделями
    Плавится наше время
    В жидком гелии.

    Там в раздольном
    И в оперно диком танце
    Сбываются протуберанцы.

    Там тёмные пятна
    Досужи, невероятны.

    К ним на Земле подрос
    Невольный такой вопрос:

    В свете недавних рос
    Дотянется ли до солнца
    Твоя королевская конница?

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  28. Галина Михайлик - [ 2013.06.27 01:13 ]
    Витік часу
    …Хлюпоче і дзюрчить гірський потік
    сильнішає, рокоче гул щомиті …
    Прокинулась, дослухалась: тече!
    Мерщій до кранів – перекрито все –
    ніде нічого… Очі, скроні вмиті…
    Напевне, дощ? Та сонце у вікні!..

    Мабуть, почула уві сні,
    невпинний
    витік
    часу…

    23.06.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (26)


  29. Галина Михайлик - [ 2013.06.24 23:44 ]
    *****
    Ну хто казав, що я люблю без меж?
    Шалію! Так точніше, певно…
    Вдих! Й не видих –
    завмерло все – це Ти до мене йдеш,
    а я – втопаю в обертонах оксамитних…

    …Цілуй, милуй, і не шкодуй снаги,
    у полум’ї жаги аби не знала вже я:
    де небо, твердь, і де які світи?
    впокорено благала: «Пощади!..»
    і у знемозі засинала над землею
    в обіймах космосу, де тільки я і Ти…

    …(2013)


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (35)


  30. Віталій Попович - [ 2013.06.23 15:24 ]
    Занурення
    Ось коли бажання потонути у підземеллі правди
    В тунелі кривди кидають крихти
    Які хочеться жерти, але соромно брати
    Совість здатна не тільки по руках бити
    Критик, критика, закрити там
    За замками сімома, аксіома ліні
    Пропогандує вигідну політку
    Програмує раб раба тирана
    Теорема теракту власних фільмів
    Особистих думок , поглядів вражень
    Плюс зверху засоби впливів
    Джерел мереж вірусних заражень
    Метафори загарбники загарбали в полон
    Сон, відсутність сна у сні
    Постійний шум викликає прокльон
    Коли б відразу це зрозуміли всі
    Суть зубної пасти в тюбик
    Вичавлювати речовини доказів
    Голова скажений кубик-рубик
    На фестивалі плітків і показів
    Фокуси з ракурсів епідемії профіля
    Незбагнена будова тлумачить релігію
    Наскільки прекрасно цвіте магнолія
    Настільки відчайдушна операція «Валькірія»
    Територія простору часто неосяжна
    Коли не чують то кричи у рупор
    Мене судитиме суд присяжних
    За вирок отриманий отримаю кубок


    Під мостом гуляє вітер
    Який веде діалог неодноразово
    Сонцем спалені бетонні плити
    В кольорових розписах показово
    Поза ембріона на дні явища
    Куди ховають первістки життя
    Скажи хто ж так пищав
    Щоб отримати порцію почуття?
    Не мовчи, занадто тупе слово
    То кричи надриваючи гланди
    Тільки птахи чують соло
    Із дна каналізації правди
    Щось залишаю про себе на згадку
    Загорнуте в брутально бульварну пресу
    Продовжую записувати загадку
    щоб звільнитися від власного пресу


    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Віталій Попович - [ 2013.06.20 00:13 ]
    Спокута
    Ну немає мені оправдання -
    Краще мерзнути в холодній ночі,
    Знову напишу оповідання,
    Як емоції палити в печі.

    Чи точніше як емоції палять,
    Заряджають бажання й думки,
    Бо в середині так крутять і давлять…
    Я збагнув – це триває роки!

    Наче в’язень приватної «зони»
    Гірше, хворий «шостої» палати,
    Це відверття не зробить прозорим,
    Щоб відразу почали співчувати.

    Я занедбаний, ще й неохайний,
    Ех, негоже, так про себе - не можна,
    Щоби стати гостем проханим,
    Йду на зустріч дорогам тривожним.

    І боротися, і кидати гранати,
    Ой, не буду і в окопах сидіти,
    Перестану в емоції грати,
    Прийму все або стану терпіти.

    Тоді зможу агресії відмовити,
    Пройду скрізь або повз цього стану,
    Якби це ще й усвідомити -
    Тоді зовсім іншим я стану!

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Віталій Попович - [ 2013.06.14 17:27 ]
    Блукання відгуків
    Вони бачать його наскрізь,
    А він хоче бути сильним,
    Тільки заважає слабкість
    І зриває маски щільно

    Вони ріжуть його словом,
    Щоб і він замовк - навічно
    І винити тут нікого,
    Окрім себе, як це звично!

    Він любити хоче землю
    Рідну мову, чисте небо
    Обіймати кожне серце,
    Кожним пальцем дотик легкий

    Нести світло, яке має,
    Адже Всесвіт дає спокій
    Бачить зірки ще палають
    І рум’янець красить щоки

    Є чудове і дбайливе,
    Лише треба зупинитись,
    Бо всі в метушні можливо
    І не встигають подивитись

    В очі, зазирнути,
    крізь одяг,
    Під шкіру.
    Де бігає кров
    Була б на все тільки воля,
    То до любові залишалося менше ніж крок

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Віталій Попович - [ 2013.06.12 18:21 ]
    Буря спокою
    Це повернення сезону дощів -
    Вікна кричать моєї домівки.
    Хто ж ти така яка без ключів
    Входить до оселі чоловіка і жінки?

    А давай без імен –
    Коливають парфуми урбану образ,
    У вікнах вогонь дає Прометей,
    Щоб відчепити груду образ.

    Суєта це не ми, німий
    Той, хто метушню відчуває, як спокій
    Своїм повсякденним словом - не мий -
    І зустрічатимеш простору дотик.

    Галасливі квартири в полоні сімей
    Паливом тхнуть гнітючої сірки,
    Вікна кричать стоном людей -
    Миттю від цього падають зірки.

    Б’ють капюшони дурманом на сполох,
    Крони дерев активують багаття,
    Найкращим вчителем стане ворог.
    Погляд ведеться на спокусливе плаття,

    Буря спокою кидає зародок
    В глибинну ущелину засухи везіння.
    Це посилання – винагорода -
    Без оголошення на потрясіння,

    Спасибі, спасибі за кожну мить,
    За кожну новину, за кожний подих
    Навіть, коли нестерпно болить.
    Я споглядатиму Єдиного дотик

    І не наосліп, нів’якому разі,
    Авангард вірний вказує напрямок,
    Смакую буттям в нічному джазі,
    Яке показово виставлено на ярмарок.

    Тут безкоштовна осіння цнота
    У струнах незграбного контрабасу,
    Кожна краплина - це нота,
    Яка змиває будь-яку образу.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Віталій Попович - [ 2013.06.05 00:54 ]
    Бермуд
    Ні слова назад не заберу -
    Це мій Бермуд,
    Слухач ти друг,
    Єдиний гість присутній тут,
    З тобою чесний і відвертий
    Хоч ми і перехожі.
    Тобі даю всі почуття хороші
    І неважливо твоє ім’я,
    Положення в суспільстві
    Тут ціль одна,
    Коли прозора відстань.

    Не припиняти скарг
    І збільшувати власний простір
    Або шукати скарб,
    Як жити просто
    Невимушено…

    (тук-тук)
    Відчинено у мене
    Ось тут в кутку
    Тримаю жадібність, її лілею
    Або тримаю за горлянку
    Цю панянку,
    Яка із скупістю заводить п’янку,
    Не вірю, в жодний їх «останній» раз!
    Ось тане рай!
    В іншому кутку засипаний осудливістю, грубістю!
    Засуджую всіх
    Без винятку!
    Отримую від цього кайф!
    Аж лячно…
    Бо в третьому кутку Бурмуда – смуток…
    Пропасти, зникнути,
    Упасти й вимкнути,
    Так легко
    Борсатись в болоті
    Так просто,
    Піддатися під вплив
    Лише, щоб прийняли!
    Відчути важливість власної персони,
    А я не можу так,
    Не можу бути сонним
    Й боротися не можу -
    Я мирний воїн

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Галина Михайлик - [ 2013.06.03 03:53 ]
    ...присипляння...
    Притулитися щічкою,
    обійняти за шийку...
    З епіцентру Вселенною -
    ритмостукіт серденька.
    Наслухати за подихом,
    милуватись на вії...
    ...В узголів'ї над ліжечком
    добрі очі Марії...

    03.06.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (28)


  36. Світлана Сторожівська - [ 2013.05.28 10:51 ]
    Зоряна сага

    Щастя міряти в босих кроках
    По міліметру планети.
    Це - хода на екваторі дроту.

    Мій світанок простий і відвертий.
    Той програв, хто промовчав бій.
    Той програв, хто приземлив злети.

    Крок за кроком магнітить. Стій.
    За планетою – мантія магій.
    Там, у райськім саду, спочиває Змій.

    Ясноокі комети хвостами ваблять.
    Скороходи збирають опалі зірки.
    Босі п’яти просякнуті згадками.

    Кануть в космос Стожари. Ти будеш йти.
    І світитимуть в очі далекі висі.
    А планета впаде, наче яблуко, в райські сади.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.32) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (10)


  37. Віталій Попович - [ 2013.05.26 00:08 ]
    Окрилена
    Я намагатимуся,
    Менше всіх тебе торкатимуся,
    Не зізнаватимуся,
    Як часто сняться твої вуста;
    Хоч і описую,
    Що захворію твоєю рисою.
    Це втаємничую -
    Тебе приховую
    від себе,
    Дні вираховую
    Й хвилини нашого знайомства,
    Не піддаватимуся,
    Коли побачу твою постать.
    Я намагатимуся,
    Щоразу більше з тобою розлучатимуся
    Без твого відома…
    Ох, це безглуздя!
    Ось там, де серце,
    Так треба сенсу
    Наповнити тобою порожнечу, ями…
    Окрилена, чекаючи твоєї з’яви
    Неспокій, бо слід твій на одязі моєму.
    Тепер не пратиму -
    Я намагатимуся,
    Тебе до серця більш не братиму -
    Як так втручатися
    В твоє життя
    Егоїстичними бажаннями…
    Жадана мить - це ти,
    А я лечу,
    Коли тебе почув -
    Прошепочи свої рядки
    Мені, будь ласка, мені, будь ласка
    (твоїм волоссям так ідуть квітки)

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Віталій Попович - [ 2013.05.23 01:34 ]
    афіші
    Давай будемо зупинятися
    провулками "тинятися"
    фарами сліпитися,
    подорожувати там де завжди ходимо
    навіть коли холодно,
    давай про щось поговоримо і
    окутаємося по тепліше,
    малюватимеш,
    про те інше на
    сніг чекатимемо,
    а отримати сонце з дощем.
    Питай про те чого бажаєш
    бо вмію ніяково мовчати і
    не мерзни, гріти
    персти які тримають
    пензлі неначе одягати персні,
    схопи натяком
    стати винятком із
    цікавості витоком,
    обери чітку позицію
    погодься на мою пропозицію
    і жодної вимоги
    ми могли разом
    пити теплі напої ... а
    по дорозі назад зриватиму - афіші,
    оголошення з стовпів

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Галина Михайлик - [ 2013.05.22 16:55 ]
    передсвітанкове
    Глибока тиша…
    Вже й зірки поснули,
    Лиш матіоли чар хмільний п'янить –
    Я слухаю…
    Я слухаю минуле:
    Минулий Час,
    Минулий День
    І Мить…

    2000


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (42)


  40. Віталій Попович - [ 2013.05.20 23:21 ]
    Ну, привіт, мурахи…
    Ну, привіт, мурахи буденні,
    Кави, чаї щоденні,
    Метушливі життєві моделі,
    Семиранкові суєтні
    Гаманців пріоритетні,
    Офісні, магазинні
    Весняні, літні, осінні, зимні,
    Ранково-автомобільні,
    Пішохідно-дебільні; (паразитні)
    Пасажиро-транспортно повні,
    Сніданково-голодні,
    Он-лайн активні, соціально-мережні,
    Гармонійно відсутні, гормонально залежні,
    Нікотинно-тютюнні,
    Алко-нарко отруйні,
    Позиційно-ліниві трутні.
    Життєво-ліниві – тут ми
    Легко керуючі, сміттєзбираючі,
    Цинічно-пихаті, кредито-упаковані,
    Конвеєрно-споживчі,
    В бетонних коробках сховані.

    Ну, привіт, мурахи занудні,
    Рекламно-комфортні,
    Ідейно-одноманітні,
    Брендо-ідольно-модні.

    Ну, привіт, Без ГМО голодуючі, жиріючі,
    Атеїсти, віруючі,
    За хаос воюючі -
    Живуть мурахи мурахами керуючи.

    Ну, привіт, марафонні
    Добро загубивши…
    Ні, воно у всіх є
    Тільки пахне давнім

    Ну, привіт, критико-егоїстичні
    Привіт, невічні

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Віталій Попович - [ 2013.05.16 22:30 ]
    Настала ніч в листівки
    Давай посидимо тихенько, мовчки,
    Це буде ритуал.
    Твій подих переніс до себе,
    Твій дотик врятував.
    Як чути гомін?
    Я списую тисячу листків -
    Сітківка серця чиста
    Малюнками з намиста
    Закреслених рядків
    Тебе в них відтворив.
    Ось чути спів!
    Веселі сумніви постійно гострі
    Відсутність кальцію єства ламає кості.
    Я хочу краплю губ,
    А бачу тільки шибки;
    Вже вкотре день майнув,
    Настала ніч; в листівки
    Помилки в просторі строкаті
    Ми бідні, бо багаті -
    Багаті бідні, рідні
    Й різні…
    Тож падай, падай…

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Віталій Попович - [ 2013.05.14 16:57 ]
    Не рідний
    Це так приємно,
    Коли для вас нерідний
    В серці коле,
    Повторю чемно,
    Що коли нерідний
    В серці коле -
    В серці вітри -
    Витри попіл.
    Знов побачимось о котрій?
    Це бездарність
    Випускати рими в простір,
    Цей пес дар ніс,
    А його поранив постріл
    Тих хто любить м’ясо й кості,
    То ж тепер іде наосліп.
    Чагарник, бур’ян, узбіччя…
    Ми побачимось, о котрій?
    У володіннях потойбіччя -
    Знаю зустрічі короткі,
    Всюди бридко і огидно,
    Всі зважають, все не рідне.
    Сам осуджую, не видно?
    Чагарник, бур’ян ще й квітне,
    Все змішалось, гори дригом,
    Все змішали м’ясоїди,
    Якщо будеш проти, криком
    Знову постріл ясно в’їде.
    В серці коле -
    Й так приємно,
    Добродію,
    Так соромно й боляче
    Добро дають…

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Віталій Попович - [ 2013.05.12 15:35 ]
    Мої руки вростають в стіни
    Люди знають собі ціну,
    Мої руки вростають в стіну.
    Стій, ну!
    Спосіб, яким сам себе зцілю,
    Бо цілую її серце,
    Ради неї
    Почервоніти ладен.
    Чую запах – це ладан,
    Він відчистить свідомості забруднений клапан,
    Спаплюжений навпіл падав сніг,
    Чи, можливо, це дощ капав,
    Супроводжував слово «мораль»,
    Яке у стіні рукою надряпав
    Прямий спосіб нагадувати власноруч,
    Які цінності повинні бути поруч

    Тут задушно, я знаю,
    Тут задушно настільки,
    Що свободи свідки забираються звідси
    Туди, де дорогою світить
    Незалежність життя

    Мої руки вростають в стіни,
    Я забув, як це бути постійним,
    Пропишіть хтось режим постільний,
    Щоб звільниться від масок сумлінних.
    Я ніколи не буду із стада,
    Я піщинка у світі моя власна посада

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Віталій Попович - [ 2013.05.11 14:26 ]
    Музика слів
    Чавити музику слів у смітник -
    Там не один самородок зник!
    Б’ючись у екстазі від власних досягнень,
    Творіння-дитя померло від прагнень.
    Нездійснених мрій, зашкалу бажань,
    Прикро, коли володіє печаль.
    Починай хворіти на тавтологію,
    Водночас зраджуючи власну логіку.
    Так легко, коли сліпий провидець
    Натякає тобі, що ти – очевидець.
    Джерела п’янкої музики слів -
    До якої причаївся, притерся, присів,
    Тут запашні сторінки подарунки,
    Видавництва списують нас із рахунків.
    Гонитва даром для задоволень,
    Як загнаний мисливцем олень,
    Як битва континентів за нафту.
    Задовольнити б хватку загарбну,
    Залити б алкогольними порціями
    Славу, яку не вимірюють пропорціями.
    Наснагу вдихнути у самородок
    Проти волі, вирок не ворог,
    Стіна упереджень, коментар ярликів
    Соц.мережа, головний креатив?
    Круговерть ця нагадує пастку,
    Хоча не хоча обиратимеш частку,
    Клавіатуру або чорнильну пасту.
    Цитують Ремарка, цитують і Баста -
    Нові вподобання, покоління то свіже,
    Музику слів для них і посій же

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Віталій Попович - [ 2013.05.08 16:38 ]
    Пісні чую
    По коліна був у хвої, хворий.
    синдром не
    вилікує жодний "дурдом" -
    засвоїв!
    Пісні чую щоденно,
    погодинно
    щомиті,
    в розмовах на автомобільних дорогах,
    в нічних світлофорах,
    у фараонах патрульних,
    у "пацанів рульних",
    в накурених пабах,
    у закоханих парах вечірніх прогулянок,
    у вуличних волоцюгах,на лавицях без спинок,
    у кав'ярнях запашних, в горілих листях,
    у повітряній сирості,
    у туманній суміші,
    в інтер'єрній сірості,
    в архітектурній пам'ятці,
    у склотарі, в літній парі,
    у робочій п'ятниці,
    у ранковій посмішці,
    у гарячій каві,
    в дощовій хмарі,
    в пісні тій самій...

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Валерій Колесник - [ 2013.05.04 23:07 ]
    Мандри
    В зорянім оксамиті я почекаю ранку.
    Як нездійсненну мрію, стріну зорю світанку.
    Біль, наче промінь світла, змусить сягнути горе.
    Душу не спинить простір - всесвіт, мов чорне море.
    Що там зустрів? Безмежність? Ні лиш краплинки долі.
    Що там? Кінець чи початок? Лиш світло в безмежнім колі.
    Панує "тубал" потворний,та все ж проросте насіння.
    В ґрунті тепла й любові пустить добро коріння.




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  47. Віталій Попович - [ 2013.05.04 13:11 ]
    Зносився
    Ну не тряси мною!
    все… зносився…
    сірими хмарами набив кишені і за пазуху…
    напхаю листя сухого,
    зранку сонцем похмелився
    хоч не розумію, кому я це розказую?

    Тротуари краще підмітатиму – руками
    Ну, і приблизно через десять років
    Прочитаю Харукі Муракамі
    Про пісню вітру, -
    а поки одиноко…

    Та ні не в тому сенсі, що спустошений!
    Тому зловживаю багато алкоголю в кабаку
    Скоріше правда в тому,
    що я зношений
    Емоціями, які спалили в мені доброту!

    Сумний виходить опис, -
    ну як інакше?
    Брехати собі, а потім одягнутись «модно»…
    В накуреній кав’ярні не стане краще,
    Але і за відвертість тут не гордо…

    Мені б хоч раз написати пісню,
    Або вірш чи фразу –
    Про любов – взаємну!
    Тоді поділюсь цією вістю
    З усіма, хоч цим зроблю приємно…

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Віталій Попович - [ 2013.05.02 00:05 ]
    І окутаюсь блакиттю небесся
    І окутаюсь блакиттю небесся -
    Під ногами простори травневі,
    Мені сонце в обличчя сміється -
    Окуляри занадто дешеві.

    Тут змагання кожної днини -
    Малювати на власних полотнах,
    Озирніться на щирість дитини -
    Саме цим накривайте болота!

    Тож зіграємо по правилах Бога!
    Я ковтаю краплину повітря,
    Підіймаймося вгору по сходах
    За добром, яке в пахощах квітня.

    Ось зізнання, ніби пігулка,
    Новий день пролунає оркестром,
    Хай промокне наскрізь моя куртка
    Тільки, щоб вберегти твоє серце.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Віталій Попович - [ 2013.04.28 01:31 ]
    Долина Сяйва
    Крізь мене пролягає дорога,
    Яка кожною клітиною проявляється.
    Зі мною воюють люди – тривога!
    Та я програю їм, не опираюся.
    Мені б не воювати із собою,
    Бо негативом оточуючим відбиваюся,
    Я протікаю атомами матеріалізму,
    Який тут характер, яка тут харизма?

    Крізь мене проходять океани,
    Які породжують сумніви,
    сумно їм
    Війна продовжує війну – божевільну…
    ось суть війни
    Мені б не воювати із собою,
    Бо тоді на мене постає світ суворо!
    Який іде впевненою ходою,
    Я зупиняю його словами, написані рукою худою,
    І намагаюся бачити Бога всюди,
    А не треба намагатися,
    Треба дарувати добро людям
    Навіть коли битимуть і насміхатимуться.

    Тому бути чесним із собою спочатку,
    Бігти на осліп жаданням відмовляюся,
    Забути про мрію, залишити на землі печатку…
    Крізь мене пролягає дорога -
    Кожною клітиною проявляється.

    З твоїх очей ллється долина,
    І сяйво її обов’язково долине
    У світ до таких самих посланців,
    Які описують тебе – Життя, не жаліючи пальців?!
    Крізь мене проходять морозом,
    Енергії емоцій людей нерідних і близьких,
    Не сприймати їх, то бути ні з ким,
    Бути низьким
    в безкінечному міліярднику,
    У цьому шумі впізнати тишу
    Не ховаючись…

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Віталій Попович - [ 2013.04.23 13:47 ]
    Ловці тиші
    Я був там де ловили тишу,
    Де куполи чіплялись в хмарах пишних,
    Там ллється молитва спілої вишні.
    За наші гріхи, щоб ми із них вийшли,
    За наше лінивство, за нашу сонливість
    Простору власного приріст
    Являється світло,
    На мілісекунду я став отим свідком,
    Де в піднебесній, ловлячи тишу,
    Побачив тих, слова яких пишу.
    То вітер нишком крізь мої вуха
    Продиктував Його Присутність –
    є у нас духом.
    Який можна почути будь коли, як і будь де -
    Уважними до явного будьте!
    Навіть у днях які «величаєте» будні,
    Крізь думки ви є присутні.
    В спокої і тиші
    Без суперечок, війни і без бою
    Настільки це близько!
    Якщо чесні з собою!

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4