ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.03.28 10:38
Герой цього вірша - сучасний французький драматург, письменник і філософ Ерік-Емманюель Шмітт.
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален

Леся Горова
2024.03.28 08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2024.03.28 05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.

Іван Потьомкін
2024.03.27 22:08
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана. Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху: по президентах чи по тобі самому? Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить, бажаючи добра в майбутнім.

Микола Дудар
2024.03.27 22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра

Микола Дудар
2024.03.27 22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для

Світлана Пирогова
2024.03.27 10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.

А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.

Леся Горова
2024.03.27 08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.

Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,

Лава Вулкана
2024.03.27 07:22
Ядро душі жагуче –
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.

Віктор Кучерук
2024.03.27 06:04
Наповнений по горло незабутнім,
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на

Артур Курдіновський
2024.03.27 00:08
Прийшло розуміння. А що було треба,
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.

Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша

Козак Дума
2024.03.26 22:36
Маріє! Кохана Маріє,
у тебе між пальців полин!
Гірчать полином твої мрії,
що зіткані з часу перлин…

На скронях хрущі загрубілі,
ромашки спадають з ланіт,
та локони сиві, ні – білі,

Іван Потьомкін
2024.03.26 22:29
сон зимовий
моїх ніжних суконь
сон із перлин
зап’ясть моїх
так закохане в себе
сонце
виходить щоднини
а врода навіщо

Сергій Губерначук
2024.03.26 21:08
Акторе,..
полум’я по ролі, в рампах ніч!
Тривога у тобі ще змалку мліє…
В оглядинах тупих і божевільних вч
твій Гамлет помилятися не вміє.
У нього вибір ще лишається один,
а ти альтернатив не маєш жодних.
Актор, який дожився до сивин, –

Юрій Гундарєв
2024.03.26 19:26
Неужели это всё? Неужели вот именно сейчас, в первые дни лета, когда барышни на улице пронзают твоё сердце острыми, высвобожденными от кольчуги бюстгальтеров сосками, когда в голове бурлит громадьё планов на отпуск, когда ты, чёрт возьми, уже почти всего

Світлана Пирогова
2024.03.26 10:31
Весна вже дихає на повні груди,
Хоча зі смутком у сплетінні дні.
Проміння сонячне танцює румбу,
Немов шепоче: горю, лиху - ні.

Гілки вербові у пухнастих сукнях
Гойдає вітер теплий ніжно їх.
І ніби виганяє ноти суму,

Леся Горова
2024.03.26 09:08
Так вияснилось небо, ніби погляд
Твоїх очей, відкритих і живих.
Ти бачиш зараз, хто з тобою поряд
На довгій-довгій вулиці притих

У розпачі. Це горе непоправне.
Підставив друг тобі своє плече,
Та не рука твоя на ньому, рану

Козак Дума
2024.03.26 07:07
Жага наживи – гірше за ганьбу,
яку уже і кров’ю не відмити!
Добра і зла одвічну боротьбу
нащадкам доведеться ще узріти…

Вона згубила не одне життя,
ламала мрії, імена і долі,
стирала найпалкіші почуття,

Віктор Кучерук
2024.03.26 05:57
Всю ніч вовтузився й притих
Причаєно в долині, -
Немов продовжує нічліг
У світлу вже годину.
Уздрівши тільки звіддалі
Світання жар на сході, -
Припав лякливо до землі,
Затамувавши подих.

Володимир Бойко
2024.03.25 21:06
Інстинкт влади – найстрашніший із людських інстинктів. Чималенька країна пишається маленькою гідністю. Ефект стадності спричинений дефектом індивідуальності. Що більші гроші, то приємніший їхній запах. Копаючи іншому яму пам’ятай, що ти не од

Юрій Гундарєв
2024.03.25 15:09
Лава вулкана


Побачив сьогодні в «Актуальному» одразу сім (!) віршів Олени Студникової:
«вулкан почуттів», «думка лавою», «промені слів» тощо…


Приголомшена читацька публіка -

Іван Потьомкін
2024.03.25 13:53
Сходиться люд на площу Суз.
Невдовзі мотуз накинуть на шию,
І я зависну на шибениці тій,
Що сам звелів поставить спішно...
Як усе перекрутилось за ніч!..
Ще ж увечері оповідав я в дружнім колі,
Що сталося зо мною після розмови з Ахашверошем.
«Як

Ольга Олеандра
2024.03.25 09:29
любов тасьмами ніжності натягнута між мною і тобою
весь цей шалений сплав ласки і пристрасті,
відокремленості і близькості,
несхожості і сумісност

Віктор Кучерук
2024.03.25 05:26
Ще тільки березень, а вже
Погожим надвечір’ям, –
Сусідка в гарнім негліже
Завмерла на подвір’ї.
Бентежна й ніжна, як весна
Ця молода і рання, –
Теплом втішається вона
Й своїм прозорим вбранням.

Шон Маклех
2024.03.25 01:09
В Едемі знов зацвіли проліски,
Наче безхмарне посліпле Небо
Знову тикало тремтячими пальцями
В землю м’яку і омріяну.
Час міряють вітряні годинники:
Вітряки стали хвилинниками,
Календариками і хронометрами:
Прийди, Капелло, квітневої ночі –

Артур Курдіновський
2024.03.24 23:31
Я - не жебрак! Я - біженець, панове!
Приїхав я сюди не від нудьги.
Будинок мій на вулиці Чудовій
Вже місяць, як розбили вороги.

А доля, та жорстока господиня,
Мені розбила вщент віконне скло.
Не кидайте мені монети в скриню!

Ігор Деркач
2024.03.24 21:54
Ми ще пізнаємо уповні
зачаєне комічне зло,
що вивертається назовні
як явне ще одне пуйло.
Є паралелі історичні,
але реакції нема...
рішає, нібито, величний
і не відповідає, звично,

Євген Федчук
2024.03.24 17:38
Загубив чоловік воли.
Задрімав десь на хвильку, може,
А воли ті пішли й пішли,
Завернули до лісу, схоже.
Він по лісі пішов шукать,
Доки й зовсім уже стемніло.
Тож уклався під дубом спать,
Бо ходити не мав вже й сили.

Володимир Каразуб
2024.03.24 17:29
Яким було небо легким на пустім стадіоні тоді,
Півпрозора блакить, пам’ятаєш якою здавалась?!
Немов би навмисно подібний намарила тон
До плаття твого, наче колір його вбирала.
Стільки простору, зелені... Хвилі голодних птахів
Здіймалися вгору від туп

Олена Побийголод
2024.03.24 17:07
Із Зеева Дашевського (Ізраїль)

На днях забрів до мене сват, –
такий метикуватий!
Мовляв, невдовзі – Тубішват;
як будем святкувати?..

Я ледь не вистрибнув з холош:

Наталія Кравченко
2024.03.24 13:51
Манячий лабіринт любові.
Він такий чарівний,
Він такий небезпечний.
Там спалахнуть твої та мої почуття,
Та нехай наші почуття нерозділені,
Але ж вони не згаснуть.
На кожному повороті дня
У лабіринті любові вони

Світлана Пирогова
2024.03.24 10:56
На просторах Інтернету
Скаче Галя, мов кобила.
Звідки в неї тая сила,
Дошкуляти всім поетам?

Норовиста і скажена,
Загордилась критиканка.
Їй би чвари, навіженій,

Ярослав Чорногуз
2024.03.24 09:03
Едем уяви родить соловій --
Як щастя зберегти, не зруйнувати?
Візьми себе й на вірність перевір --
За прикладом співочого пташати!

Витьохкує, тоді шука в траві
Гілки дрібні -- гніздечко будувати.
Подрузі - до останнього, повір --

Микола Соболь
2024.03.24 08:38
Небо, чиє ти? Диявола? Бога?
Місто під ранок не спить.
У гучномовці лунає тривога.
Нервів натягнута нить.
Чуєш, як виють вовками ракети
у передсвітній імлі?
Це московити воліють нас стерти
з прадідівської землі.

Козак Дума
2024.03.24 08:08
Часи такі – ведуть сліпців безумці,
а шлях лежить крізь лихо і пітьму.
Іде війна, одне лише на думці –
Чекає що юрбу глухоніму?

Сумні часи негадано настали,
ми розучились думати самі
і віддали майбутнє на поталу…

Віктор Кучерук
2024.03.24 06:03
Березневої днини
Озираюсь кругом, –
Ген ключі журавлині
Поміж хмар над Дніпром.
Як вогні світанкові,
Появились з імли
Ці птахи й празниково
Зазвучало: Курли!..
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Василь Марківський
2024.03.26

Вадим Водичка
2024.03.26

Лава Вулкана
2024.03.20

Надія Богодар
2024.03.18

перо Христя Чорне
2024.03.15

Володимир Назарук Одеса
2024.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Василь Світлий - [ 2011.10.16 14:47 ]
    Класичний сьогодення парадокс.
    Багато сонць...
    Мала присутність світла.
    Класичний сьогодення парадокс.
    І пізній дощ...
    Спізнілий на століття.
    Своє останнє гравіює SOS.

    Багато фраз...
    Що помислів не містять.
    Завуальовані в окультний монумент.
    Ноослова.
    Знебарвленого змісту.
    Бі-компостує карликовий бренд.

    Багато тем...
    А суть - деконструктивні .
    Вино, розваги, пристрасть, гроші ... Брухт !
    Все - тлінні речі.
    Справи блудочинні.
    В яких тяжіє буква - світський дух.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (32)


  2. Віктор Ох - [ 2011.10.15 01:21 ]
    БУТИ ЧИ НЕ БУТИ



    Упасти можна – і гамплик* –
    коли полізти вгору.
    Якщо ж до страху ти вже звик,
    виходь із свого двору
    чи в дощ, чи в люті холоди,
    у штиль, в сніжистий вітер.
    Не поспішай лише туди,
    де учать: «Сліпо вірте!».
    Події різні добрі й злі
    гойдатимуть неначе.
    Надій прозорі кришталі
    блищать хай на удачу!
    Утішся радості рябій
    буденної отрути,
    і кожен день іди на бій,
    що зветься словом «БУТИ».
    - - - - - - - - - - - - - - - - -


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (2)


  3. Віктор Ох - [ 2011.10.14 01:55 ]
    ПРО ВІРУ

    Хочу вірити у Вищу Суть,
    що Сенс має будь-яка подія,
    що у серці нашому живуть
    Воля, Совість, Радість і Надія.

    Віра – наче для душі бальзам.
    Віра нам допомагає жити.
    Та чи можна вірити в обман?
    Чи не є гріхом себе дурити?


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (6)


  4. Наталія Крісман - [ 2011.10.11 16:20 ]
    СВІТЛО ІСТИН
    Час біжить невблаганно крізь мізки,
    Не збагнути - де сон, а де яв?
    Світло істин, здається, вже близько,
    Світ втомився від протистоянь.
    Хмари в небі блукають безтямно,
    Обпікають жалі, як вогнем,
    Залишаю всю Суть між рядками -
    Чи колись її хтось осягне?...
    Я у мороці білім самотньо
    Знов шукатиму пристань для мрій
    І слідами чиїмись усоте
    Йду наосліп назустріч Зорі,
    Що осяє в пітьмі цього світу
    Мій тернистий, потомлений шлях,
    Душу світлом по вінця наситить -
    Я вже бачу це сяйво здаля.
    Серцем чую - лунають увисі
    Дивна музика янгольських сфер,
    Світлом істин душа вже іскриться -
    В цьому сяйві живу я тепер!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (14)


  5. Іван Низовий - [ 2011.10.08 09:56 ]
    * * *

    Я в жорстокому світі – один.
    Ані подруги в мене, ні друга.
    За вікном – глибочезна яруга,
    А в ярузі – гіркучий полин.
    Я нікого не кличу давно
    На розмову за чаркою, в гості –
    З білим світом стосунки непрості
    Крізь ранкове сльотаве вікно!
    Я запечену в серці сльозу
    Заколисую, наче дитину,
    І чекаю в свою самотину
    Лиш єдину розраду – грозу.
    Жду і жду – не приходить вона,
    Ходить поряд, проходячи мимо,
    Лише пальчиком-зблиском погрима
    Звіддаля – до мойого вікна.


    04.07.1995


    Рейтинги: Народний 5.5 (6.53) | "Майстерень" 5.5 (5.79)
    Коментарі: (2)


  6. Нико Ширяев - [ 2011.09.29 14:34 ]
    История искусств
    Задайте современному уму
    Пройти средневековую чуму,
    Как нас учили розгой в дни иные
    Не предавать значенья ничему.

    В одной молве, под пиво хороши,
    Сойдутся кутежи и витражи,
    Дородных чисел ярмарки кружные,
    Невинных нот сплошные дележи.

    Играючи войдет в свои права
    Высокого искусства трынь-трава.
    Ведь был же на часах какой-то Моцарт
    И в Австрии случались кружева,

    Какая-нибудь мягкая постель,
    Какая-нибудь лёгкая пастель,
    Какое-нибудь счастье, как придётся,
    Апрель, капель, сплошная канитель?

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  7. Нико Ширяев - [ 2011.09.29 14:19 ]
    Вполне бирюзовое
    Там, за ручьём, где жить мы не сумели,
    В моих сердцах - биение окраин,
    В моих лучах - брильянты в сто каратов.
    Не смейся мне. Своё не говори.

    Моим словам присуща скорость света.
    Я совмещаю время и пространство.
    Вполне реальный, весь равновеликий,
    Я алгебру с гармонией и проч.

    Среди подвалов и многоэтажек
    Живу в былинно-сказочной картинке.
    Я обычаен, словно кот учёный,
    И столь же я загадочен, как он.

    Во мне большое небо распростёрто.
    Я создаю сплошного рода эпос.
    Таких, как я, не есть переизбыток,
    Но как бы мне со временем не есть.

    2011




    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  8. Нико Ширяев - [ 2011.09.05 14:04 ]
    Тихий Дон
    Говорит один воронежский мужичок:
    Скоро всем свободы станет на руб пучок,
    Мол, там тебе кисель да щи за вторым бугром.
    А ты не верь, не верь, казак, ты беги бегом.

    Там хомут и кнут. Под них ли, казак, ты рос?
    На прощанье, что ли, бабу целуй взасос.
    Разливают пули в Туле и льют в Твери.
    На поход Аксинью - ну её! - не бери.

    Пулемёт ли строчит? Ручкой ли аксакал?
    Это тятька-Мишка шкуру свою спасал.
    Не ловись-ка, Гриш, как ловят иных тетерь.
    Разбитным Советам, Гриша, не верь, не верь.

    Не играй с пустой надеждой - надежней страх.
    Не отъесться тебе, дружок, на родных харчах.
    Ты коня своего вороного пусти в намет -
    Здесь тебя и Советы отыщут, и Бог найдет.

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  9. Ігор Павлюк - [ 2011.08.31 18:46 ]
    ПЕРЕДОСІННЄ
    Нікого немає...
    Це просто вітер.
    Нутро моє чує даль.
    Дощить –
    Мов насіння осінніх квітів
    Провіяне крізь кришталь.

    І пахне грибами поліська хвоя.
    Тихенько шумить ріка
    Про те, що ми знаємо тільки двоє:
    Я і капкан,
    Якого поставив час –
    Давній ворог –
    На кровного друга –
    Вірш.
    По жовтих деревах сніжок –
    Мов порох впаде на вогонь...
    І звір
    Моєї жаги нагуляє жиру
    Й засне у барлозі мрій.
    Танцює печаль.
    Сині ікла щирить.
    Тінь яблука на корі.

    Це листя осіннє –
    Як в церкві гроші.
    Такого кольору біль і ті,
    Кого вже немає...
    Йдуть спати рожі,
    Подібні на всесвіти золоті.

    А ми з давнім другом
    Вжили сивуху,
    Збираємось в монастир,
    Де діти душею і сиві духом
    Кумири
    Шукають
    Мир.

    А осінь –
    Найкраща пора для цього:
    Ні жарко, ні холодно...
    Пекло?
    Рай?

    Душа потепліше ховає Бога,
    Як внука мавка стара.

    30 серп. 11.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (24)


  10. Нико Ширяев - [ 2011.08.27 14:35 ]
    Московская Рамаяна
    Обуяла, знаешь, до жизни жадь,
    А байда расплещется без труда.
    Кружевная Софья, устал я ждать,
    Ты мне скажешь свое когда.

    Погулял я по миру. Комцу мир!
    Подойди, послушай - с хренком не съем! -
    Вот тебя там, Софья, смешной кумир,
    Нет совсем.

    Сладко длятся дымы родных краев.
    До чего ж я взмылен от тех европ!
    Третий глаз мне высветил ёмаё
    И от этой правды я стал циклоп.

    По следам болото - князьки да знать, -
    Залегло за окнами вдаль и вширь.
    А слабо кайсацки в Иран скакать?
    А потом волконски в Сибирь, в Сибирь?

    Дорогая Софья, тебе смешно?
    Всё, что сбылось, сбыто в последний раз.
    Расплескала Нюшка пшено, пшено.
    Знать, Петрушка дует на хлебный квас.

    Попалились! Всем-таки нам к врачу.
    Ведь на то и Чацкий - чадит, чадит.
    Заскулит Молчалин - молчу-молчу,
    Зарыдает Софья - уйди, бандит.

    Вот поэт, растерзанный вдребадан,
    Вот Москва - столица хваленых бед.
    Вот когда в Саратов, а не в Иран,
    Вот тогда и кончится Грибоед.

    2011


    Рейтинги: Народний 6 (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  11. Світлана Козаченко - [ 2011.08.26 14:00 ]
    Розплата
    На морі широкому, морі гіркому, солоному
    достигло колосся, взяло самоцвіти з глибин.
    Бамбуково
    стебла
    дзвенять золотими колонами.
    Здивовані рибки пронизують сонячний клин.

    Пора жнивувати.
    Виходжу з серпом рано-зоряно.
    До ниви моєї – ой лелечко! – світ неблизький.
    Хлюпочеться море –
    несіяне,
    зроду неоране –
    Шепоче-розказує засутінкові казки.

    …І виросла квітка. Червона, розкрила опівночі
    жар-серце своє –
    розцвіла на спокусу юрмі.
    Одна тільки ніч…
    А Купайло сміялося, їдучи
    верхівками сосен на чорно-сріблястім коні.

    Хто зірве її – заговорить звіриними мовами,
    побачить крізь землю усі таємничі скарби.
    Іди ж бо, іди! Все чекає тебе. Налаштовано.
    Ще крок – і настане.
    Зроби його швидше.
    Зроби!

    Та знай, що навіки душа перестане молитися,
    крізь товщу віків – лиш для тебе! – повстане страшна,
    загускла, як мед у труні стародавнього витязя,
    праістинна Магія… барви терпкого вина.

    Розправить крило – і закриє півнеба, півпростору.
    Розплющиться… гляне у вічі – наповнить ущерть.
    Відчуєш, як десь у тобі щось коріння випростує…
    Віднині ти раб. Не розірве кайданів і смерть.

    Чи жив, чи не жив…
    чи помер…
    чи безсмертний?
    Незнаємо.
    Всі трути на світі – без болю! – відчуєш на смак.
    Ти знатимеш все. І від того знання не сховаєшся.
    Те буде насправді. Але не тоді і не так.

    І змучені мізки відмовляться знати і мислити.
    Протерта до дір, переживши всі біди, душа
    злетіти не зможе. Лиш немічним променем висвітить
    дорогу пряму під зорею малого Ковша.

    І прийдеш до тями…
    Свистітиме серп понад хвилями.
    Колотиме ноги стерня. Сіль пекуча – до ран.
    Ти жатимеш хліб, що на морі під вітром не виляже.
    Гіркий і солоний.
    Отруйний.
    Як дикий дурман.

    Щоранку, замкнувши в глухій глибині темні порухи, –
    до праці тяжкої – без користі і без мети.
    Довіку – без думки,
    без слів,
    переповнений мороком…
    Розплата за диво. За прагнення в інші світи.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)


  12. Сантос Ос - [ 2011.08.06 13:25 ]
    Пролетай мимо
    Остаться просто в стороне -
    От всех проблем, от всех печалий,
    Свободным бы остаться мне,-
    Об этом лишь сейчас мечтаю...

    Остаться бы одним в стихах,-
    Средь рифм бы где-то затеряться,-
    Но я погруз в чужих делах,-
    И нелегко так просыпаться...

    И нелегко так вырывать, -
    Из всей рутины проблески сознанья,
    Но нужно делать этот шаг,-
    А то я роботом тут стану...

    А то зароюсь я во тьму,-
    И стану только механизмом,
    А надо брать свою судьбу,-
    И делать это, делать быстро.

    А то вся жизнь тут пролетит,
    А ты ее и не заметишь,-
    Для этого на жизнь смотри,-
    Как пролетавший мимо Ветер...

    Смотри на жизнь со стороны,-
    Пускай тебя не путают печали,
    Пусть не заводят тебя в сны,-
    Ведь ты для жизни сам Хозяин.

    Дякую:-) 16.07.2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  13. Любов Бенедишин - [ 2011.08.02 08:07 ]
    ***
    В душі твоїй нема для мене місця.
    В моїй – для тебе – повна протилежність.
    Байдужості кохання не боїться:
    І в крапку поміщається безмежність.

    2000


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (24)


  14. Сантос Ос - [ 2011.07.31 23:30 ]
    Заблудився...
    Я так замучився ходити,..
    Що я без себе тут живу...
    Що мнов ведуть незнаті ниті,
    А я за ними в рабстві йду...

    І я залишився на світі...
    Але мене отут нема,
    Нема мене посеред квітів,-
    Бо я залищився в думках....

    Зазишився отам в безодні,
    І для реальності помер...
    Нема мене отут в сьогодні,
    Тепер за мене Інший йде.

    Іде за мене мій Хазяїн,
    А я для нього тута сплю,
    Мене робити він заставив,
    Творити сон тут наяву...

    І я залишився на світі,
    Один-один посеред снів,
    Не залишився серед квітів,
    А з своїм Его я побрів...

    Дякую:-) 24.07.2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  15. Сантос Ос - [ 2011.07.31 23:11 ]
    Марення
    Всі думки і всі роздуми,
    Вітер страху й бажань -
    Те, що є тільки в розумі -
    Того в світі нема,-

    Тут немає де вклинити -
    Всі фантазії, страхи, думки,
    Тільки ми нещасливими,
    Йдемо світом, бо розум привик...

    Він привик тупо діяти -
    Виділяти на прояв думки,
    Аби лиш не помітити,-
    Що один лиш тут він бачить сни...

    Що немає в раельності -
    Тут його філософій, думок
    Тільки він не зостанеться -
    Лишить власний Замо́к.

    Він від світу закриється,
    І піде в власні сни,
    Тільки з ним не ведися ти!
    Бо цей розум
    не ти!!!

    Дякую:-) 13.07.2011р. (00:10)


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  16. Женя Бурштинова - [ 2011.07.29 15:00 ]
    ***
    День насторожений, ніч нашорошена.
    Разом зі мною ідуть.
    Будемо, друзі, єдині запрошені
    В трикутник під назвою "суть".
    Чом насторожений? Ніби і рівна
    Дорога та гострі кінці.
    Чим нашорошена? Ніби і бачим,
    Насправді у всьому сліпці.
    Радість розірвана, смуток наповнений.
    Вами дорога болить.
    Разом ідемо вперед у неміряне,
    А за плечима лиш мить.
    Чом ти розірвана, радосте вітряна?
    Хто режисує стоп-кадр?
    Смутку наповнений, може ти виллєшся?
    Іншим піднімешся з надр?
    Пропасте близькая, небо піднесене,
    Роздуми душу про "сущеє" рвуть.
    Я на межі, балансую на лінії, -
    Як не зійти із добра в каламуть?
    29.07.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (20)


  17. Анонім Я Саландяк - [ 2011.07.28 11:06 ]
    Без Бога...
    Здавалося мені,
    що кам'яна пустеля, ─ тут…
    духом кам’янистим непорушно спала…
    Хотілося мені аби було так вічно.
    Але ж ні!
    Одної миті слова кам’яні
    зрушили магічно
    простори неозорі ті,
    і вже…на кам’яному лузі, ─ тут,
    квіти кам’яні чудові
    рухнув вітер кам’яний і заблистіли краплі крові
    червоно-кам’яні.
    І от
    над тлом,
    й понад усім
    замерехтіло число
    один і… три, і сім…
    і звук некам’яний, і світло…
    і не здавалось – є!
    Все це
    некам’яне. Некам’яною,
    як запече сльозою,
    що аж нестерпним болем корчить кам’яне лице
    моє…

    Некам’яному Богу
    відтепер волання
    це:
    чому покинув Він мене в ваганнях
    одного,─
    одиноким камінцем
    у кам’яній пустелі, ─ тут,
    між кам’янистих Своїх лиць…
    насититись не дав і не дає
    ні хлібом кам’яним, ані вином ─
    велить жити духом-сном
    поміж його відбитків від кам’яних дзеркал і таємниць,
    де співом, золотом і сріблом
    славиться щодня
    словом не кам’яним
    в пустелі кам’яній
    Його Вічне Ім′я!
    2010р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Прокоментувати: | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9750"


  18. Сантос Ос - [ 2011.07.19 15:30 ]
    Система
    Отож, людей загнали в пастку -
    їм весь сценарій прописали,
    Принесли добру "ласку"
    І у капкан усі попали!

    Усі живуть у своїх клітках,
    І кожен мучиться в собі -
    Ніхто не може звідти вийти,-
    Бо вже за нього прописали Світ

    І кожен з болю умирає,
    І при житті він не живе,-
    Собі іллюзію вбирає -
    "Що все як треба тут іде".

    Що треба просто народитись -
    А потім школа, дім, робота,
    Сім'єю, парою зженитись -
    І в цьому "істини" турбота.

    Невже для цього я явився?
    Невже і Бог мене придумав?
    Хіба для цього я приснився?
    Щоб просто вік оцей відбути?

    Хіба Система - тільки правда?
    Хіба робити я прийшов?
    Хіба б вона мене здолала -
    Тоді б я вірив у цей сон...

    І я б заснув...
    І був би сином,
    Студентом і працівником,
    Не був би я лише щасливим!
    Бо щастя я би не знайшов.

    Немає у Системі щастя!
    І серця в ній нема й любові!
    Вона для волі - просто пастка -
    І в ній Капкан, капкан для Долі...

    Вона не може відпустити,
    Вона у себе поглинає...
    І спутує "тебе" у ниті,
    З яких і виходу немає..?

    Немає виходу - на перший погляд,
    І розум виходу не найде,-
    Бо він системою говорить,
    Системний він лише провайдер:-).

    Та Він не злобний і не ворог,
    І думати його "отак" навчили,
    Він просто "мовою" говорить -
    Не знаючи, що "букви" вшили ...

    І розумом не найдеш вихід,
    Йому і пошуки Система вшила,
    Вона тебе повсюдно видить -
    Бо для без пеки її сила.

    І мозок в Неї - підневільний Робот,
    Його Вна знає "мікросхеми",
    І все, що розум "творить"-
    То залишки Системи...

    Але це тільки перший погляд!
    А глянути крім Розуму Душа бажає,
    Вона йому усе говорить,
    Та не Її він чось питає?

    Вона йому тихенько шепче,-
    Про обрії укриті квітом,
    Про це життя п'янке і легке,
    І про Господні заповіти.

    Розказує про дивні мрії,
    І силу Світу нескінченну,
    А він у логіці жевріє,
    І "паше" , бідний, на Систему.

    Вона не знає як сказати -
    Бо він постійно щось говорить,
    У пісні вся її загадка!
    А в нього логік коридори...

    Він прагматичний і "рішучий",
    Вона спонтанна й непізнанна.
    Він логіки затятий Учень,
    Вона - раба свого Кохання...

    І "жопа" повна - як вони окремо...
    Їх требаразом об'єднати!
    І витягти Його з Системи,
    Її навчити тут літати.

    І поєднарши їх у пару -
    Постане нова тут "сім'я"
    І виникне жаданий Намір -
    Замайорить прекрасне "Я".

    Себе тоді ти упізнаєш!
    Побачиш у собі Отця!
    Отримаєш усе що маєш!
    Для тебе ж створене Життя!

    І полетить безкрая пісня!
    І понесеться Заповіт -
    Що для Радості родився!
    І радістю тут повен Світ.

    Розтанеш ти у Благодаті,
    Неначе крапля в Океані -
    Зостанеться сама сама подяка -
    За мить життя - за мить
    Кохання.


    Щиро Дякую:-)

    Спасибі:-) 28.03.2009р.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  19. Сантос Ос - [ 2011.07.11 19:17 ]
    Просто сни
    Все іде за хмарами...
    Пролітає в даль...
    Те що ми тут маримо,-
    Ти не забувай.

    Не забуть проснутися -
    Ти у цьому сні,-
    Щоб рутини збутися -
    Й ціль здобуть собі.

    Бо нічо не лишиться -
    Як пісок в руках,-
    Хай душа потішиться,-
    Тут у своїх снах...

    Хай вона віднайдеться -
    Тут у свому сні,-
    В щасті хай зостанеться,
    Як знайдеш тут Ціль.

    Дякую:-) 7.07.2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  20. Нико Ширяев - [ 2011.07.10 13:09 ]
    Волокна
    Полно грезить! Пусть приходят сами
    В занзибарно поэтичном Крыме
    Лист бумажный накормлю словами -
    Может, и не самыми крутыми.

    Пусть он будет не скрижаль святая,
    Не листок с забронзовевшей басней,
    Но зато, как все здесь, опадая,
    Равнодушной сплетней не угаснет.

    Псевдодева с памятью короткой,
    Не кривляйся, погляди, послушай:
    Делят лавры скопом и в охотку
    Жадные, оплавленные души.

    А у нас гран-при в еще неспетом,
    Крошечная пташка - юбер алес.
    Мы и сами бавимся рассветом,
    В щедрый лист бумаги превращаясь.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  21. Нико Ширяев - [ 2011.07.10 13:50 ]
    Весёлые учителя
    Я послан сюда, как в атаку на зайцев.
    Я знак им: внимание, стой.
    Но есть ощущенье у зайцев-малайцев,
    Что сам я немного косой.

    Левей от шлагбаума, как около трапа,
    Аж целый раскосый парад.
    Нахально вструмляют матерые лапы,
    На мыло судью - говорят...

    Нелегкая заячья эта путина
    Безбрежна и вместе, и врозь.
    По соннику зайцы почти что невинны,
    Пускай пробегают насквозь -

    Пускай добегут эти зайцы, куда им
    До - как им? - лесов им и рек!
    А мы, дедмазайцы, прискорбно не знаем,
    Где так бы и жил человек...

    2010



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  22. Женя Бурштинова - [ 2011.07.08 22:46 ]
    @@@
    Вдягаю очі у спустошені слова
    І заповіді множаться у фрази,
    Де кожна мить торкається чола
    І ми із ним сьогодні будем разом.
    Повільно поступаючи вперед,
    Від пристрасних бажань в потреби босі,
    Туди, де у терпінні бачиш лет,
    Про тіло забуваючи назовсім.
    І трепетно боготворять уста,
    У полі тиші істина зерниться,

    Служінням омивається душа...
    Я не твоя тепер, його, бо я - черниця.
    08.07.2011


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (20)


  23. Нико Ширяев - [ 2011.07.07 14:37 ]
    За ковылями
    Дуй, железо, в свою удачу,
    В непроглядный землеворот.
    Закрутилась под небом чача
    Не на решку, а на живот.

    Как там - легок? И как там - светел?
    Стольких глупостей мне не дашь.
    Перекрестный огонь и пепел
    Умоляют врасти в блиндаж.

    Здесь уже не вопрос осанки.
    Захлебнувшись атакой, впредь
    Слева танки и справа танки,
    И пора бы им всем гореть.

    В небе ж горлица сизокрыло
    Чертит легким своим крылом
    Песню, ту, обо всем, что было:
    "Встань-ка ты во весь рост, мой милый, -
    Вместе в небо гулять пойдем".

    2010



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  24. Кока Черкаський - [ 2011.07.04 14:45 ]
    Астрал і Кока
    Про що писати вірші?
    Про що писати вірші?
    Про те, що було краще?
    Про те, що буде гірше?
    Про те, що хтось спізнився,
    Про те, що хтось не встиг,
    Про те, що ми кохали
    Не там, не так, не тих?

    Про те, що жити важко,
    Особливо тут,
    І що померти треба,
    Щоб позбутись пут?

    Що ми усі невільні,
    Що граєм чужі ролі,
    Що повсюди війни
    Ламають людські долі?

    А може просто написати
    Потоком свідомості:
    Як ж це класне відчуття
    У животі невагомості?

    Нізащо не проміняю
    На срібло, на злото
    Відчуття перебування
    Душі у польоті.

    Я заходжу у астрали
    Чакрами усими,
    І зриваю, наче грона
    Виноградні рими.

    Я впиваюся цим щастям,
    Наче свіжим соком,
    Раптом чую здивоване:
    "Це ж Черкаський Кока!!

    Сам Маестро завітав
    До нас у астрали,
    Видно, правильні ми й гарні
    Молитви читали!"

    Я ж привітно усміхнуся
    Жителям астралів,
    Побажаю щастя всім,
    Почимчикую далі....


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (14)


  25. Галантний Маньєрист - [ 2011.06.29 22:32 ]
    е-романс
    Без тіні вагання –
    ці рухи навзаєм
    і рукоплетіння тіл -
    до спраги моєї
    вишневого літа
    твоя година,

    хриплина цілунку,
    вростання зіниці,
    і марева перехил:
    нежданої ласки
    зім'я́та перлинно
    солона глина.

    Запалені скроні –
    полинно, провинно -
    уста в уста.
    Зціловані брижі
    тремтінь.
                    І торкання,
    до скрику, хвиля.

    Сітківка вбирає
    мотиви спокуси -
    по ноті з твого листа -
    краплини п'янкого
    смаку порятунку,

    І божевілля.

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.5)
    Коментарі: (12) | "В контексті"


  26. Галантний Маньєрист - [ 2011.06.27 12:26 ]
    Там, де немає більше скель...
    Ще іноді вертаю подумки в часи, коли
    безчасся дихало, стогнало, шаленіло - біло,
    коли для бога безконечно юного "люби!"
    було у точку в скелі увійти невміло.
    І ось немає більше недосяжних скель,
    о саме тих, чиє би довше хвилювало тіло,
    куди поділося, і далі як - незрозуміло...

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2) | "**** Маріанна Кіяновська"


  27. Галантний Маньєрист - [ 2011.06.27 10:04 ]
    Над згубою, серцю любою...

    Минулого літа квіти
    розтали в осінній млі,
    їх досі мені любити,
    але назбирати - ні.

    За нами, як пори року,
    утрат неупинних жаль -
    де серцю печаль, там оку
    ще квітне
    майбутня
    даль...

    2011


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.5)
    Коментарі: (3) | "Колись. Мрія Поета"


  28. Валерій Хмельницький - [ 2011.06.14 15:51 ]
    Ворогам
    А ви гадаєте, я - жертва?
    І намір маєте - зажерти?

    І через марні сподівання
    Не засинаєте до рання?

    Та киньте - вам же гірше буде! -
    Даремні марення Іуди...

    Бо засмієтеся на кутні,
    Зіграють вам на вашій лютні...

    А врешті - Бог усіх розсудить!
    Бо є - Ісус, і був - Іуда.


    14.06.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (23)


  29. Сантос Ос - [ 2011.06.14 11:35 ]
    Коротке життя...
    Коротке життя,-
    Мов душа спинилась на хвилинку,-
    Щоб дізнатись, хто тут я,-
    І у даль піти на "знимку"...

    Щоби сфоткатись лиш тут,
    Найяскравіші узять моменти,-
    Тільки Розум позабув,-
    "Як тут жити,- як легенько..."

    Тільки Розум заблудив,-
    В свому лісі - у проблемах,
    І Душі загородив,-
    Те, що їй одній лиш треба...

    Треба їй тут віднайти,-
    Те, що манить, світить очі,-
    Аби знову в Даль піти -
    Треба брати те, що хоче...

    Треба їй подарувать -
    Незабутні в щасті миті,-
    Щоб ти міг собі сказать:
    "Класно вийшло! Все. Спасибі!!!"

    14.06.2011р. Дякую:-)


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  30. Нико Ширяев - [ 2011.06.13 14:11 ]
    Страна коктебелия
    Пепельный берег сланцев, словно запретный плед,
    Будто заплечный плод, как бы и сам не рад.
    Катер и дельтапланы - это для приверед.
    Катится вдоль по телу плавленный виноград.

    Чудится пляж раскосый, брызги соленых вод.
    Время всегда как время: счастье без десяти.
    Нинки на нем и Вальки, гальки сплошной приплод -
    Ониксы и агаты вряд ли на нем найти.

    Страсть говорить красиво - что-то из здешних мук.
    Холм от звезды налево - нечто из давних Мекк.
    Сердца ли это стук, или только подружки стук?
    Если его ты слышишь - правильный человек.

    Тот, кто напьется с вечера, без хи-хи
    Ночью увидит Китеж и Митридат.
    Духи, по вечерам превратясь в духи,
    В оба бесплотных глаза - своих глядят.

    2010



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  31. Роман Голіней - [ 2011.06.13 11:58 ]
    ***
    Я утікав, не знаю і чому.
    Щоб болі знов не стали до молитви.
    Лиш сива лампа, мій замінник дню, -
    Як серце, що не може не любити.

    Я утікав на полюси зими,
    Ховався за стеблинами розлуки.
    Які світи, які нудні світи
    Із того схову вдалось роздобути.

    І без зорі вода, неначе цвіль
    Хоч гріє кров та не дає спокою,
    До чаю вкинув замість цукру сіль
    І випив не помітивши розбою.

    Чи то світає, чи то вітер стих,
    Просіявши одвічне неба жито?
    О, як я звик! О, як давно я звик
    До серця, що не може не любити!


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  32. Сантос Ос - [ 2011.06.06 12:16 ]
    Мідяки
    Значимість - це гнилі мідяки,
    на які промінює Золото розум,-
    До яких він привик...-
    І якими всю душу завозить...

    І якими завалює їй -
    Всю дорогу у своїй погоні -
    Копить розум прості мідяки,-
    Поки серце безцінно говорить.

    Поки серце до світла летить -
    Прокладайте розу́мом дорогу,-
    Щоб в руках не були мідяки...
    Коли стрінетесь поглядом з Богом.



    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  33. Сантос Ос - [ 2011.06.06 11:07 ]
    Заповідь
    Не погружайся в гру з головою,
    Не засинай у сні наяву!
    Хай ясність буде з Тобою!
    Пам’ятай про істини строку.

    Не запливай в журби своєї глибину,
    Бо хтось на це чекає,
    І хтось заводить свою гру.
    І реактиви розкидає,
    щоб вкрасти іскру ясності твою.

    Не залізай із головою в дебрі,
    У складності не залізай!
    Бо є вже варіанти легкі.
    Прості є варіанти, Пам’ятай!

    Не розчаровуйся у собі,
    Й себе на дурно не карай!
    Бо все прекрасне є у тобі,
    Про це лиш пам’ятай!

    Не злися сліпо й нерозумно,
    І зопалу ненависть не кидай.
    І перед тим як зреагуєш –
    то подумай:
    І радість свою пригадай!

    Не бійся страху свого шепіт,
    Й не піддавайся ти йому,
    Бо ти із Світом завжди у безпеці.
    І не дано судити нікому.

    І не оправдуйся ніколи,
    Вину свою не відчувай!
    Ти маєш право буть собою.
    Про це лиш тільки пам’ятай!

    Ти не турбуйся надаремно,
    І значимість не завишай!
    Бо все проходить так легенько,
    По твоїй Волі – Пам’ятай!

    За все приємне дякуй щиро,
    Люби свій світ і радуйся всьому!
    І ти побачиш – стане Диво!
    Прокинешся у Райському Саду.

    Люби себе і душу свою
    Вона у тебе лиш одна,
    Віддячить і Вона любов’ю –
    В душі любові – океан.

    Шукай у Світі свою радість,
    Тоді й вона тебе знайде!
    І ти побачиш досконалість,
    І досконалого Себе.

    Дивись на Світ широкими очима,
    І ти побачиш скільки ти знайшов!
    Знайдеш у собі невичерпну силу,
    І зрозумієш, що Отець твій – Бог.


    17.12.2008р. Дякую:-)


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 6
    Коментарі: (4)


  34. Наталя Чепурко - [ 2011.06.05 13:52 ]
    Пророчі псалми
    Ти блукав по світу в пошуках притулку
    Для думок несамовитих- позову душі.
    Ти шукав кохання в таємних закутках.
    Ти складав у скарб поцуплені вірші.

    Всі шляхи вели тебе до перехрестя...
    Визнаний пророчити володарські псалми.
    Обійшов у пошуках ярове предмістя,
    Вкрай відлюдженні ліси... лани... холми...

    Врешт знайшов! Натхненням пролунала
    Пісня в серці щирою нотою любові...
    Зірка невагома з неба в руку впала,
    Засіяла маревом в кожнім твоїм слові.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  35. Сантос Ос - [ 2011.06.04 14:26 ]
    Пропало Щастя
    Пропало щастя - загубилось,-
    Пішло кудись собі з Землі...
    А тільки люди залишились,
    Які не знали Щастя Мить.

    А тільки люди залишились,
    Які отут погрузли в сон,
    У світі шуму зупинились,
    А в них щей щастя не було...

    Шукають щастя тут у грошах,
    У них, в єдиних, бачать шанс,
    Та є невірним їхній пошук,-
    Бо не грошами тішиться Душа....

    Душа літає в ароматах-
    У заспівахх пташок-весни,
    Її потрібно упіймати,
    Й за нею тільки вдаль іти....

    Полине вна за небокраї -
    У пошуках стежок-Мети,
    Ати відправ за не намір,
    І просто за душею йди.

    Дякую:-)

    04.06.2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  36. Сантос Ос - [ 2011.06.04 14:54 ]
    Мить
    Немає куди поспішати,
    не треба до чогось спішить.
    Це варто давно уже знати –
    Що унікальна й прекрасна
    Ця Мить…

    Не треба бездумно спішити,
    Хай без тебе погудить реактив,
    Бо йому необхідно робити,
    Щоб ти рвався кудись і спішив.

    Бо ця мить дивовижна й єдина …
    І цю мить проживаєш лиш раз…
    Ця мить одна й неповторима,
    Бо не повернеш час назад.

    Зупинись! Прокинься!
    Навколо щастя мить!
    “Хто поняв смисл жизні, -
    той нікуди не спішить!”

    Я зупинив думки на хвильку –
    Й відчув, що я тепер живу,
    Побачив щастя миті…
    І мить Єдину,
    Мить Одну.

    17.12.2008р.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 6
    Коментарі: (1)


  37. Марія Гончаренко - [ 2011.06.02 14:38 ]
    заворожений спокій
    ***
    Знову безкраїм моїм степом
    побігли язики полум’я
    здіймаючи шалену музику
    обертаючи заворожений спокій
    на лет і падіння
    надію і розпач
    слово і муку
    *


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  38. Сергій Гольдін - [ 2011.05.28 22:56 ]
    * * *

    Я не знаю, чи є хто з поетів в раю,
    Крім поетів, що складали рядки молитов.
    Я не знаю, чи є хто з поетів у пеклі,
    Бо хто бачив межі Господнього милосердя?
    Я не знаю, де тиняються померлі поети;
    Чи можуть вони згадати свої забуті рими;
    Чи можуть вони почути гармонію небесних терцин?
    Але я достеменно знаю, що всі наші поезії
    Бережуть янголи в літописах нашого життя,
    З народження до останнього подиху.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (2)


  39. Катерина Ляшевська - [ 2011.05.27 15:48 ]
    людохід
    переполовинена істота
    з внутрішніми органами навиворіт
    ходом стиглих вишень
    поціловує lego-бруківку
    її очі не вимолені
    висмоктані
    пилосмоком думок
    кудись вглиб
    черепної півмиски

    вона сунеться мляво
    на off-стопі
    пащеко-роззявлених поглядів
    на краєчках липких
    вказівних дитячих флангів
    то чіпляє подоли спідниць
    руко-дротами
    то спіткає каміння
    тихі глуми сирен
    і примружене блимання фар

    половино-істота
    собакою загнана
    мов чувак
    який йшов у кіно по воді
    бачить досі веселку
    рельєфно-крапковими знаками
    хоч сховали і стерли
    натільні
    й швидкої хрести

    підіймися і ти
    над собою
    і Над-свідомістю
    подивися й сягни
    кордонних
    і поза-речей
    досить бачити пил
    павутинних доріг
    із непотребом
    загрубілих у гумі жувальній
    життів

    усі люди навколо
    снують половино-істотами
    з животами розпір
    кишками навиворіт
    все скитають
    сліпими щенятами
    сонними
    у безвихідних зонах
    уявних богів

    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  40. Нико Ширяев - [ 2011.05.25 13:14 ]
    Эскиз для начала
    Мысли играют джаз,
    Ангелы ловят ноты.
    Спелая осень - что ты! -
    Вечный ее сюрпляс...

    Вечная гюльчатай
    В вечном ее гареме.
    Что там ни присчитай -
    Ангелы снова в теме.

    Будто запретный плод,
    Время ушло далеко.
    Ты не грусти, до Блока
    Пташкин еще придет.

    Вот ведь еще найдем,
    Чем рисовать с натуры
    Самым осенним днем
    Утро литературы.

    Ханс Кристиан Второй
    Выйдет с пером и в латах.
    В Нобелевских лауреатах
    Голый его герой.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  41. Кобринюк Ірина Айлен - [ 2011.05.19 00:27 ]
    VIP-інфікований
    Ти був VIP-інфікований
    бездушним існуванням
    Сплюндрований матеріально
    притягнутим бажанням

    Аморальностійкий покидьок,
    який жив лиш для себе
    Думав, безсмертний став,
    скупивши зорі в небі.

    Й тепер повсюди носиш
    над бошкой псевдонімб
    І міряєш кут слави в
    руках тримаючи свій лімб

    Й поступлива морально
    твоя зіпсована душа
    Гниє під тиском слави
    дорогоцінного ковша…


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  42. Любов Бенедишин - [ 2011.05.16 14:36 ]
    Билинне
    …В задумі хтось вже м’яв отак билину,
    в безодню неба дивлячись, коли
    мене на цю планету, мов піщину
    вітри астральні ще не занесли.

    Коли я ще сама себе не знала
    (як звуть мене і хто моя рідня) –
    чиясь душа вже істину шукала
    в очах такого ж сонячного дня.

    І хтось давно збагнув на цій планеті,
    сповна пізнавши горя круговерть,
    життя – це птах_не_смертний, що у леті
    двома крильми занурений у смерть.

    Минуть віки. Все зайве світ забуде.
    Замислено хтось м’ятиме зело…
    Не дивно, що мене колись не буде.
    А дивно, що мене – і не було.

    2004 (2011)




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (18)


  43. Сергій Ясенич - [ 2011.05.06 19:54 ]
    НЕМА СТРАХУ
    Нема страху, що в молоді літа
    Залишу світ я за велінням Божим.
    У кожного із нас своя стезя,
    А смерть - лиш крок до нашого Вельможі.

    Нема страху, лиш тихий-тихий сум
    За мріями, що в небо відлітають.
    І я до них вже більше не сягну,
    Бо час безжально, стрімко так спливає.

    Але мій сум не має гіркоти,
    Всміхаюсь я, як і раніше, сонцю.
    Любов у серці, від весни і до весни,
    Мені до віку буде охоронцем.

    Нема страху, бо віра ще жива,
    Що дасть Всевишній радісну годину,
    І перш, ніж чашу вип'ю я до дна -
    Почую ще раз пісню солов'їну.

    І встигну в очі глянути тобі
    Одні-єдиній... промовчавши - "Я кохаю!".
    Вдихну життя востаннє я, на біс,
    І, наче птах, злечу у вись безкраю...
    14.08.2000р.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (6)


  44. Нико Ширяев - [ 2011.05.05 12:40 ]
    Девичья комната
    В одном из окон районной пятиэтажки
    Девушка у подоконника без рубашки
    В одном бюстгальтере, в электрическом свете.
    Ей-то что?!
    Окрестным вечером мирно уснули пташки.

    Вот так посмотришь наверх - и вся жизнь насмарку.
    А ей-то что - ей не холодно и не жарко,
    Но как-то даже хочется угадать -
    Как им там с ее оберткою от подарка?

    Завсегда на ура принимаются эти вещи.
    В фас, конечно, не так - в полупрофиль резче.
    Все крепчает вечера мумие,
    Но хотя бы пятый этаж расцвечен...

    Завтра девушка в нос пролепечет -
    "Хватила лишку" -
    И на лекции выйдет плавно, а не вприпрыжку.
    В чисто убранной комнате не найдешь
    Ни халата и ни открытой книжки.

    Не запечатлев и не удостоив,
    Лишь одни цветочки глядят с обоев:
    То ли тут и не было никого,
    То ли просто все унесла с собою.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  45. Нико Ширяев - [ 2011.05.05 12:06 ]
    О вековечном
    Вечером думаю об одном -
    Что у Вселенной на самом дне?
    Вега и Сириус за окном
    В самое сердце сияют мне.

    Дети, которые всех сильней,
    Старятся за мимолетный час.
    Издали, падкие до огней,
    Черные дыры глядятся в нас.

    Чья-то Премудрость? - А где итог?
    Трудно войти в Его Млечный Путь.
    Мя, онемевшего, кличет Бог:
    Просто по росту и просто будь.

    Не говорит мне: куда полез?!
    Не посылает за край земли.
    В форточку лета плывут с небес
    Все вековечные корабли.

    2010



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  46. Володимир Сірий - [ 2011.05.05 08:33 ]
    *--*--* / йдуть тумани/
    Йдуть тумани, наче старці
    Попідтинню за село.
    На небесній циркулярці
    День стинає ночі тло.

    На тополь тремкі долоні
    Линуть крізь вуаль імли
    Крапелини тирси сонні
    З – під рожевої пили.

    Майстер вправною рукою
    Чоп стамескою довбе
    І вимощує ясою
    Арку в диво голубе.

    Нею в небо дух увійде,
    Як прокинуся зі сну,
    Там собі натхнення рідне
    Повні груди зачерпну.

    05.04.11.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (13)


  47. Оксана Пухонська - [ 2011.05.01 20:57 ]
    * * *
    Не боїшся вірити навіть коли…
    За плечима порожньо.
    Ти – сліпий подорожній
    Від порогу і до ліхтаря,
    Що на вулиці шкіриться
    мертвим світлом…
    Тобі мало світу,
    Щоб стати душею…
    Без тіла…
    Трохи боліли
    Цілунки ЮД
    На вустах,
    Що забули про посмішку…
    Трошки ще…
    І ти стомишся падати.
    У обійми спогадів, здогадів, дів,
    Що зовуться Натхненням
    Не до життя…
    День, як
    Погаснув ліхтар
    На околиці міста,
    Що стало твоїм
    ВЧОРА…
    Хвора на себе безлюдність
    Товпиться у жилах вулиць.
    Забудеш
    Про тіло, щоб стати душею
    Сліпого приблуди…
    Від темені і до
    Ліхтаря…
    Затерті слова «МИ БУЛИ…»
    На корах дерев, що ростуть
    Із долонь подорожніх…
    Не боїшся вірити, навіть…
    Коли… за плечима
    ПОРОЖНЬО.


    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  48. Нико Ширяев - [ 2011.04.27 13:49 ]
    Универсальный джаз
    Ну, допустим, ты выйдешь из поезда
    По пути
    И оставишь меня с вопросом:
    "Куда мне теперь идти?"
    И я приду обратно,
    Прямо к себе домой -
    Сам не свой.

    Конечно же, ты, как вектор,
    Уйдешь вперед,
    Как это обычно принято делать, -
    В любой черед.
    А я заплачу к Богу - точно! -
    Таким, как есть:
    "Ваша честь!"

    Вот ведь еще какою -
    Усталой тебя найду?
    Крылышко обтрепавшей
    Маленькой какаду?
    Вылинявшей, обритой,
    Выменявшей окрас?
    Полный джаз...

    Не доверяйся встречным -
    Я же тебе сказал.
    Вымороченный опыт
    Встречных не так уж мал.
    Цедишь себе сквозь зубы
    В Сумах ночной Париж
    И молчишь...

    А тем временем -

    Северным окияном
    В Бирму плывет конвой.
    А у меня на боку напсано:
    Приму любой
    Буддою Гаутамой.
    Прочно тебя любя,
    Я ведь и так нарожал
    Сто сущностей
    От тебя.

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  49. Нико Ширяев - [ 2011.04.17 14:40 ]
    Авиатор
    В кораблик слов мокни пера очин
    Без указанья мелей и причин,
    А после, как всегда, мели емеля,
    И пусть твой ножик будет перочин.

    Уже как часть саднит родная речь,
    То в дрожки попадая, то ли в печь.
    Пока нежна погода на неделе,
    Всем остальным не поздно пренебречь.

    Мечты и мачты выщерблены. Хоть
    Душа желанна - непрестанна плоть.
    К обеду, как луна, взошла Аглая -
    На пару с нею нас не побороть.

    А где-то в поле трактор суперблю.
    Я исправляюсь в среднем к мартобрю.
    Нет, я еще не эпосы солгаю,
    Но как звезда с звездою говорю.

    2009



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  50. Лена Апрелевна - [ 2011.04.16 10:09 ]
    Вопрошание

    ***
    Как часто задаю вопрос себе я строго,
    Как часто в душу я гляжу сама себе,
    И жизни уступила я так много,
    И отдано все мною лишь судьбе.

    И помню я, как просто в детстве все мы
    Тепло любили, раннюю весну.
    И год за годом обрушались стены,
    Туманом, озаряя тишину.

    Но день за днем неведомая сила
    Так сильно тянет всю меня на дно,
    И я уже вся растеклась по миру,
    Как пролитое вам на стол вино.

    И все обиды с возрастом проходят,
    Лишь растворяясь, словно белый свет,
    И разум, и терпение к нам приходят,
    И светлый побеждает темный цвет.

    И верю я, что все мои надежды,
    Исполнятся, но в образе другом.
    Но знайте, что будет с вами прежде:
    К разгадкам жизни ближе подойдем.

    И ложны в нас бессилие и смущение,
    И дан не зря нам жизнью этот свет
    И всем грехам на свете есть прощение,
    И каждому вопросу есть ответ.

    2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   35   ...   39