ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Майя Залізняк
2015.08.04 15:27
Ще бовваніє хлопчик у смородині.
Мене малює: родимка, вінок...
На Мокринця тини лягла городина.
А я не доросла ще до жінок.

Біжу на греблю.
Страх! Покликав заміж.
Десь у Валєрки - бабця, острівець.

Ігор Шоха
2015.08.04 12:10
Немає вади, то й не буде пліток,
як виїжджають на чужім горбі,
аби перемогти у боротьбі.
Одне питання має аналітик, –
чого одне загадує політик,
а має те, що вигідно собі?

***

Ігор Шоха
2015.08.04 09:50
І я, і доля маємо по полю
на волі, незалежно від братів,
і вже не спокушають інші ролі,
які в далекій юності хотів.

Мені й одному сіється і жнеться,
якщо воно воістину своє.
А необхідне Господом дається,

Домінік Арфіст
2015.08.04 08:50
між нами Бог… і біг… і забуття…
Байдарські зацвяховані ворота
бахчисарайська золота дрімота
довічний свідок двнішніх звитяг…
тіара гір занурена у вир
виблискує і гримає грозою…
сухою виноградною лозою
розпалюю потрісканий тандир…

Олександр Олехо
2015.08.04 08:26
Небесні роси. Бог клепає коси
косити Космос.
Ще сад шумить і галасує світ,
та тягнеться рука зірвати плід.
Польоти уві сні і наяву.
Тримай, людино, зранену зорю,
щоб сонце не упало у покоси
і не буяли в ніч криваві грози.

Уляна Чернієнко
2015.08.04 08:02
Я танцюю на битому склі
Безнадійного розпачу танець.
Терпкувато... Та ще не змалів
У душі одинокий повстанець.
У містечку камінному ікс,
Де живу вже сто літ не собою,
Перемішані рухи у мікс
Зі скуйовдженою головою.

Світлана Майя Залізняк
2015.08.04 08:02
Той дід Володька нутрій так любив,
Що клітями зайняв шматок городу.
Хазяйнував поволі, без журби.
А жив самітно, цінував свободу.
"Любасок мав чимало..." - хихотів,
Із Казахстану все чекав листівки.
Сухенький жук - між глеків та котів -
Козу доїв

Ірина Кримська
2015.08.04 06:06
Електричко, лети! Я не хочу перонів!
Вікна кадрами блимають до сліпоти.
Вікна ловлять осінній золочений промінь,
Щоб прозорість свою у печаль одягти.

Тягне потяг собою засукану нитку.
І не рветься вона, їй немає кінця.
Нитка тонко зметала зі спога

Ірина Кримська
2015.08.04 06:02
На відстані печально руки,
На віддалі нечутного мотору
Життя лягає в обриси ріки,
А обрій затуляють темні гори.
На відстані печальної руки…

На відстані покинутих узбіч,
На віддалі втонулого гукання

Юліана Барвінська
2015.08.03 22:55
Я намалюю тобі небо у віршах,
Стягну до купи фарби кольорові.
Не взнаєш щастя в різнобарвних днях,
Всі хмари будуть зіткані з любові.
На них яскраві напишу слова,
Зігрію їх я подихом привітним.
В них оживуть бурхливії моря
Й заквітнуть разом всі че

Уляна Чернієнко
2015.08.03 21:27
Безмір'я фраз, широке море вражень...
Куди? В які податися світи?
І де знайти непереможний важіль,
Що хвору душу вийме зі сльоти?
На березі уже чатує вибір,
Ріку долаю в сутінках уплав ...
Спасибі, Доленько моя, СПАСИБІ:
Лукаво час жадані сни ук

Владислав Лоза
2015.08.03 21:17
…щойно ти споглядав, як летів
захід сонця у гнізда пташині
(так зурочена крадена шина
самовільно знаходить ментів),

аж раптово слова у траву
повтікали – і правильно; та й чи
цей затихлий дитячий майданчик

Любов Бенедишин
2015.08.03 18:58
Заскорублі спогади, обітниці.
Зимний чай, канапа, канапе...
Втомлений очікуванням вічності,
спить Пігмаліон, в кулак сопе.

Побуту діра... Проблем галактики...
Сутінки. Віконце. Інтернет.
Сива Галатея у халатику...

Ірина Кримська
2015.08.03 18:30
Іду поговорити із дощами:
Де ви були? Тут суша, самота.
Тут сонце нашаманило тамтамом –
Згоріли очі, квіти і жита.

У вибілені очі видивлялась
Від вас бодай хмариночку одну.
Спекоти пекло. ВоронЯчий галас

Ірина Кримська
2015.08.03 18:27
Гарбузи покотилися в тінь,
Від мотУзища рвуться смертельно.
Сонцю хмарку накинути лінь.
Перегріта порожня пательня.

Подуріли усі качани,
А бадилля на хрускіт потліло.
Пригоріла душа до спини,

Василь Луцик
2015.08.03 16:15
не бійся трупів
і струпів
вони – тільки те що минуло
вони – тільки спогадів дуло
що дивиться зараз в лице

нам прощають не це

Уляна Чернієнко
2015.08.03 15:56
Свободу нашу кличеш на дуель
Чи істину зовеш на поєдинок?
Броню звитяги спробуй-но прострель,
Гидка мені навіки нелюдино!
У темряву тебе веде шосе,
Згорить єство твоє у люті чорній...
Ніщо від помсти душу не спасе,
І саваном ганьби життя огорне.

Світлана Майя Залізняк
2015.08.03 14:46
Сім поколінь Тантала
Платять за скони чад.
Юрми розігрівали
Танці, чай, мармелад.

Прагли свободи смерчу.
Нижчали раж, бугор.
Бик - на шкурах овечих.

Ярослав Чорногуз
2015.08.03 12:43
Ти пройди крізь вогонь і очистись,
Хай же страх твій у грудях скона.
Стисни зброю в руках променисто –
Йде на сході священна війна.

Світла воїне, глянь, за тобою –
Україна, як палець, одна.
Уставай до смертельного бою –

Ігор Шоха
2015.08.03 11:18
Є в українській мові загадкові,
і несказанні літери-слова,
які нуртують генами у крові
і творять сущу сутність і права.

Багато є такого дорогого
як милосердя, істина, сім'я.
Але немає більшого за Бога,

Ігор Шоха
2015.08.03 11:03
Я хочу віршем і насолодитись,
і на солоне капнути сльозу,
і чистої мелодії напитись
у піднебесній таємничій висі,
що падає туманами в росу.

А наяву – одні дитячі ясла
із гонором юрби і пацана.

Володимир Назарук
2015.08.03 10:52
Писати можна не про все:
Не все ув'яжеться до купи;
Ніщо так краще не внесе
Почутість слова і засмути,
Як палання ліхтарів,
Сердечна тиша у не взмозі
Мовляти звуки дикарів:
Віршами, піснею чи в прозі;

Серго Сокольник
2015.08.03 00:49
Офіціанте! Кокур є?
Що, не буває?
То принеси вже щось "своє"...
Я пригадаю...
...як ти дивилась вслід мені
Очима повними печалі...
Мов кошеня
Забуте... Буть тобі одній...

Таїсія Цибульська
2015.08.02 20:17
Білий кіт і чорний кіт
мандрувати йшли у світ,
раптом на шляху ріка,
і глибока, і стрімка!

Засмутилися коти,
- Як нам річку перейти?
Де не взявся мудрий кріт.

Кароліна Бундаш
2015.08.02 19:25
Він вивчив її напам'ять від п'ят до кінчиків кіс,

Перерахував усі веснянки на її вилицях і навіть на підборідді,
Його чоловіча сміливість танула, наче віск
від жару її волосся з відтінком міді.

Він не спускав очей з її спини в червоному светрі,

Галина Гнатюк
2015.08.02 18:03
Я живу, мов ріка.
Самотію поміж берегами,
нуртовиння джерел
підіймаю з глибокого дна.
Під січневою кригою
плачу за літніми днями.
Я живу, мов ріка,
що дороги до моря не зна.

Василь Луцик
2015.08.02 16:12
бонапарт і луї
атілла і цезар і кромвель
аїд і тантал –
ганімед
бо губи наповнені кров'ю
бо губи наповнює мед

і я – ту

Володимир Сірий
2015.08.02 15:47
Серпневий день - гончар, хвилини - звучні глеки,
Що вмить стають єством і суттю давнини.
За розчерком пера останнього лелеки
У сивій далині ховаються вони.

Прийду на схилку літ і пригублю з отого,
В котрий налив снаги у пахощах отав
Любові

Ігор Шоха
2015.08.02 15:08
Ой не минає лихо і біда,
які ще устаканює безмов'я.
Гарикає чужою тамада,
галакає у хаті безголов'я.
               Але коли оказія нова,
               не чадіє каглою голова,
               і чужина не туманіє знову,
               коли затужав

Світлана Майя Залізняк
2015.08.02 14:14
Десь отам, де боялася відьми-ріки,
В дитсадку галасливому - нянь, вакцинацій,
Хилитається човничок... Плинуть совки,
Сак і плахта, що бабця мостила собаці.

Там за хатою глинище, соняхів ряд,
Від метеликів крилець і лоскітно, й любо.
Є у мене в дол

Ігор Шоха
2015.08.02 12:54
Що не кажи, усі ми діти
і дуже любимо її –
свою невмерлу Аеліту.
Але до неї долетіти
і з марсіанами доїти
уміють сущі холуї,
що не цуралися ні партій,
ані портфеля, ні звання

Любов Бенедишин
2015.08.02 12:39
Невідь -
від кроку до краху.
Нехіть:
долонь далина.
Цикли:
рух сонця - на захід.
Звикли -
на сході війна.

Уляна Чернієнко
2015.08.02 09:21
Жага купає серце ніжно росами,
Вогненно-присолодженим дощем...
Світанок ми увічливо попросимо
На трішки запізнитися іще.
Пливу в обійми шалу заворожена, -
Бери мене у місячну блакить!
Сховатися від себе вже не зможемо,
Коли багаття пристрасті гори

Ярослав Чорногуз
2015.08.02 02:17
Лікарко, як добре, що Ви є,
Хвилями здіймаються вже груди,
Серденько послухайте моє,
Як воно шалено битись буде.

Гляну на очей чарівний блиск,
Каре сяйво упаде з-під вії.
І відчую, як підскочить тиск,

Серго Сокольник
2015.08.02 01:37
Догорает костер на заре,
И у речки стреножены кони...
Эта ночь нам дана, чтоб гореть.
И сгореть. Для того, чтобы помнить,

Как блаженно искрилось вино
Звезд сияние отображая...
Как желания страсти озноб

Світлана Майя Залізняк
2015.08.02 01:12
поїду в Карпати в Ов"єдо
не кличе білява сестра
часи розуміння і недо
оцінених товпами драм

марноти
марноти
марноти
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександр Воронцов
2015.08.02

Ютченко Анна
2015.07.30

Наталя Шаповалова
2015.07.23

Костинський Борис Костинський Борис
2015.07.22

Оксана Шеренгова
2015.07.20

Оксана Горюк
2015.07.20

Галина Бордуляк
2015.07.17






• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Усі Словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів
Вибачте, але за цей період немає надходжень. Повернутися на Головну сторінку?