ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вікторія Торон
2016.05.04 05:46
Настане час—і зміни заберуть
цю містику стрімкого упізнання
себе в чужому; випаде в кристал
між нами все й закам’яніє в «досвід»...
А, може, зачарованих сновид
танцююче підмісячне купання,
почавшись у потокові земнім,
трив

Юра Ерметов
2016.05.04 04:22
А усупереч усім тіням
та супроводжуючим обставинам
оцього дивного і навіть у чомусь звичного
сьогоднішнього дня я зловив,
о, так, я зловив його -
шматок якогось уявного
або уламок зимно-застудженого
натхнення...

Лариса Пугачук
2016.05.04 00:48
Де ти є, моє щастя кохане, далеке, бажане i сонячне?
Де ти є, моя радосте, пiсне моя, що спiвається нiжно так?
Де ти є, моє небо, мiй Всесвiт, дарований так несподiвано?
Де ти є? Вiльним птахом таким довгожданим лети у життя моє.

Прилети, я чекаю т

Лариса Пугачук
2016.05.04 00:37
Я гидую пiдняти очi
I вiд того стаю одиноким на весь бiлий свiт,
Та я бачити вже не хочу
Тих щурiв, що мене оточили i плигають iз чобiт.
Що втiкають через щiлини
З кораблiв, якi тонуть, хоч їх вибудовували не вони –
Їм пошвидше б знайти мiлини,
Н

Іван Потьомкін
2016.05.03 22:11
«Верта милий при місяці .
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови».
«Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,

Ігор Шоха
2016.05.03 17:24
Ти і досі ще снишся мені
на вокзалі, у вихорі балу...
Де з тобою ми ще не бували?
Ну, хіба-що, на іншій війні.

Ну, хіба-що, у іншій країні,
де у тебе свої кольори.
Але це не присниться людині –

Шон Маклех
2016.05.03 17:10
Кожне сниво – човен вітрильний,
Що пливе у твоє завтра, сопілкарю,
(Денце прозоре, тобі в душу
Зазирають сріблясті риби).
Пливи, музико, пливи…
Кожне сниво – овече віче:
Таке волохате й шерстистотепле
(М’якість вовни – вовнище,

Шон Маклех
2016.05.03 17:03
Серед темряви цієї комірчини-світу
(Хоч неозорої, але таки комірчини)
Лунають дві ноти (звуки скрипки),
Я в того скрипаля запитував,
Чому грає таку сумну мелодію,
І чому тільки дві ноти так довго звучать,
Коли рвуться струни – наче ножем різані,
Я

Серго Сокольник
2016.05.03 01:12
Вот и встретились. Ну...
Так бывает... Виват Интернету!..
Ты стихов белену
Завари, как напиток поэту.

Из желаний любых,
(кис кисе?), заряди батарею.
От унылой судьбы

Наталка Янушевич
2016.05.03 00:53
Петрусь відкрив одне око і побачив ранок. Інше око, міцно притулене до подушки, бачило ніч. Але хлопчику вистачило світлої картинки, він вигукнув «Ура!» і звівся на рівні ноги. Потім підстрибував на ліжку, як це люблять робити дітлахи, плескав у долоні і

Іван Низовий
2016.05.03 00:22
Вільхове Верхосулля –
Вербова журба в оболонях
І чорніші чорнозему ночі
В осінній порі,
І чорняві жінки,
Що несуть в незасіяних лонах
Порожнечу безпліддя,
Невтоленість мрій матерів.

Лариса Пугачук
2016.05.02 23:22
Яке це щастя линути додому!
Лелечим шляхом довгим і неспинним
Летіти, не зважаючи на втому,
До рідної землі, до України.

Вiдкрию дверi i зайду до хати,
Вдихну повiтря до сльози знайоме.
Десь тут мене чекають мама з татом –

Ірина Саковець
2016.05.02 11:53
Місто надвечір. Химерні мазки світлотіні.
Наче дві ластівки, низько над нами майнули
тиша і травень. Земної краси воскресіння,
тож не дивуйся солодкій бузковості вулиць.

Сонячно, м’яко, і небо – мов ліплене з вати,
синьо штовхає у літеплі світу обі

Ярослав Чорногуз
2016.05.02 03:50
Ти – моє чорне золото,
Пасмо, неначе смола.
Снів золотистим солодом
Спалюєш, ніби дотла -
Ти – моє чорне золото.

Ти – моє чорне золото,
Клятий розпукою жаль…

Шон Маклех
2016.05.02 03:08
Поспи іще, вогню одвічний,
Спи,
Ще встигнемо згоріти,
Спопелитись - спи,
Ще встигнемо ми по своїй жарині
Принести в пічку Духу,
Спи,
Ще темрява не визріла плодом важким,

Шон Маклех
2016.05.02 03:03
А в нас в Ірландії
Не ростуть помаранчі
Тільки смак витанцьовуємо
Ногами несамовитими.
Тільки запах - білих квітів картоплі
Танцюємо кожного сірого вечора,
Кожного дня похмурого -
І то джигу - танець повного місяця.

Лариса Пугачук
2016.05.01 23:38
перестріти шипшиною
не вбоятися кислого
не вбоятись колючого
дарувати що є

пригостити калиною
нею губи зволожити
ліки справжньої ніжності

Ніка Новікова
2016.05.01 09:14
Шепоче протяг: Господи, прости,
увесь цей сум мені не донести,
не винести із неї.
Он ходить місяць вигином руки,
та сон її — глибокий і важкий —
закидано землею,

з якої проростає ковила.

Олена Балера
2016.05.01 05:20
Омана зору простір випивала,
Стоокий безмір поглинав уяву.
Невтомний погляд – прагнучий блукалець
Ставав тепер заручником обставин.

І невідомо скільки це тривало –
Народжувався в муках світлий травень...
А потім космосом відкрилась далеч,

Юра Ерметов
2016.05.01 01:25
Господи, не "парте" мені мізки!.. Вразьте мене, здивуйте - тільки не робіть вигляду, що Ви знаєте те, чого не знаєте або чого не існує!..

Смішна ти!.. І "ти" також... Можна грати на слабкостях або на тінях - сутність від цього не змінюється, і взаг

Шон Маклех
2016.05.01 01:10
Я живу між двома каменями
На плоскгрір’ї Сумних Віршів,
На плато Безнадійних Поем,
В країні Переплетених Звуків.
Якось зустрів схимника
І то не схимника, а монаха
Втікача від світу хворого
У сутінки шепоту та тиші -

Шон Маклех
2016.05.01 01:07
Вони лише посередники.
Провідники через хиткий міст
До нової пригоди, що зветься буттям.
Через хиткий риплячий дерев’яний міст
(А під ногами вир),
Вони лише ліхтарники
У цій нескінченній ночі,
Лише вказують шлях помахом рук

Лариса Пугачук
2016.04.30 19:05
– Дзень!!! Бабамць!! Ня-я-я-яв….. На підлозі побите шкло, черепки з вазона, розсипана земля і поломана товстянка. З-під ліжка блимають величезні очі кота, який до того мирно відпочивав на підвіконні. До моїх ніг повільно котиться м’яч. Зітхаю, беру несп

Шон Маклех
2016.04.30 11:17
Серед тьми я кличу людей:
Відповідає тиха сновида луна -
Тільки вона незрима й сумна
І все. Вітер-варяг Борей
Щось проспіває. Колись. До дна
Випитий келих сутінок зла.
Алеями йде Доріан Грей.
І все. І край. І людей нема.

Шон Маклех
2016.04.30 11:11
Людські слова
Падають на скляну поверхню
Кришталевих дзеркал людських душ -
Розбивають
На тисячі скалок.
Людські слова
Вони іноді кулями,
Іноді оливними гирями

Вікторія Торон
2016.04.30 10:20
Вона буває метушлива, з нервовим сміхом недоречним,
книжок роками не читає і не вжива розумних слів,
а чоловік її на людях -- в манерах вишукано-гречний,
із бурштиновими очима з темно-палких жіночих снів.

Вона завжди в життєвій прозі —чи у дворі, ч

Віктор Кучерук
2016.04.30 01:04
Обсипаний, поколотий,
Надій розбитих склом, –
Ходжу донині колом тим
В якому скрізь погром.
Перехрипіли криками
І він, і ти, і я, –
Бо злиднями й каліками
Наповнилась земля.

Мирослав Артимович
2016.04.30 00:19
Ранкова свіжість. П’ятниця. Гудуть
невтомні бджоли в яблунево-цвітті…
…Учора в Гетсиманському саду
Учителя упіймано у сіті…

Милує цвіт. Купається бджола
в обіймах квітки на небеснім лоні…
…А той четвер для зрадника – хула:

Володимир Маслов
2016.04.29 22:24
Вони услід не чують прикрих слів,
не розрізняють вуличного шуму,
не знаються на тому ремеслі,
що нотами озвучує задуму.

У натовпі ідуть – рука в руці,
очима розмовляючи і жестом,
і більше розуміються у цім,

Шон Маклех
2016.04.29 18:25
Мені зазирав в обличчя вітер -
Той самий, що нині весняний,
А вчора був крижаним і мертвим,
Що міняє себе як старий одяг,
Чи то як потріпане зношене тіло,
І знаходить себе в нових перевтіленнях,
Чи то просто метаморфозах
Старого пророка Назона Ові

Шон Маклех
2016.04.29 18:15
У цьому місті кожен будинок-опудало
Додаток до комина - високого й чорного,
Що більше нагадує люльку-любку
Старого одноокого капітана-вовка
Затонулої шхуни-вітрильника «Дувр»,
Що напоролась на рифи зубаті
Десь біля пальмово-патлатих Бермудів
Чи сір

Ніна Виноградська
2016.04.29 17:44
Моя державо, мудра споконвіку,
Ти при батьках, а ніби сирота.
І з владою, що бреше скрізь без ліку,
Словами повна, а в ділах пуста.

Чи думала, майданами побита,
Щоби зміїне правило кубло,
І щоб держава стала їм коритом,

Анонім Я Саландяк
2016.04.29 13:30
щоб з місця рушити... здається мало буде й року... та знаю – досить і одного кроку.
29.04.2016 р.

Руслан Лиськов
2016.04.29 11:18
Пропечене безкрайнє дике поле.
Десятипагорб`я. І сива ковила. І маки.
Понурі ідоли - забуті кимось знаки,
Насіння вічності - покинуте і кволе.

Цю чорноту не будять зорепади.
І сон, як морок - переляканий, схололий.
Це тут десь бродить Каїн сивочол

Віктор Кучерук
2016.04.29 07:57
Коли жура за радість стала
І віри блиск в очах потух, –
Живу гальмуючи помалу,
Або прискорюючи рух.
Живу безглуздо й безпорадно,
Безсилий втішено збагнуть, –
Чому довкола непроглядна
І нездоланна туги муть?

Вікторія Торон
2016.04.29 03:41
Здавалося, в душі є стільки сил,
що можемо всі драми пережити,
аби було із ким поговорити,
усе обмацать, перегнуть навпіл
і, розгадавши, у собі зложити.

Та ось уже обтяжують слова
і необхідність бесіди лякає,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

милый принц
2016.05.02

Андрій Кандиба
2016.04.30

Александр Калесник
2016.04.29

Семен Кит
2016.04.28

Юрко Бужанин
2016.04.16

Юрій СЛАЩОВ
2016.04.15

Оксана Гарасимович
2016.04.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів
Вибачте, але за цей період немає надходжень. Повернутися на Головну сторінку?