ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Роксолана Вірлан
2016.08.28 16:51
Такої ще не бачила ізроду,
як ніч ота, що зорями цвіла -
у смоги вбрана, в косах ковила,
а говорила - зріла мов у воду.

Що скресне день з Ярилових зіниць,
що скоро осінь, але ще не зараз,
що птаство крильми - любодійно й шаро -

Віктор Кучерук
2016.08.28 15:24
Маленьке місто, сховане в імлі
Випарувань дніпрових і туманів, –
Крізь димний простір бачить звіддалі,
На пагорбах крутих, подорожанин.
Уздовж і рукотворних берегів,
І схилів непорушених водночас, –
Залите теплим світлом ліхтарів,
Воно навік йом

Світлана Майя Залізняк
2016.08.28 11:03
бува любов рожева, бура, синя.
І чим обарвити, якщо бліда?
Росте - як сонце... колосочок... диня.
Тече униз - немов гірська вода.
Підхоплює зорю, живицю, пісню.
Довкола гуки... неозорий ліс.
Не вірить слива, що цвісти запізно.
Втіка любов під скрег

Володимир Бойко
2016.08.28 09:42
Обриваються звільна всі пута,
Що в'язали нас з давнім життєм;
І даремно біснується Путін —
Ожиємо, брати, ожиєм!

Оживає у душах надія
Віковічних позбутись ярем.
Попливемо ми геть від Росії

Олексій Могиленко
2016.08.28 09:40
Вони падали ,ніби підкошені смерті косою,
Півстолітні дуби і сосни .
Вірніше, просто підкопані
Лопатами гострими.

А дерева мріяли вмирати стоячи...
Коли листя -роки по одному відривав би вітер часу,
Коли б сивиною сухі гілочки появлялися

Серго Сокольник
2016.08.27 23:49
Тривога лоскоче,
Мов протягом душу січе,
І темрява ночі,
Немов закапелки печер...

Кохана, не бійся
Без мене прожити цю ніч.
Хай казяться біси.

Володимир Бойко
2016.08.27 22:02
На мелодію сопілки
Позлітались перепілки.
Кішки, мишки, жабки, білки
Добре врізали горілки.
Ох, бучна була забава –
Котик зліва, песик справа
Так звірятам наливали.
Що усі понапивались.

Іван Потьомкін
2016.08.27 18:43
Солов’єм залітним юність пролетіла.
Хвилею в негоду радість прошуміла.
Золота часина була тай сховалась,
Сила молодая з тілом розпрощалась.
Сила молодая з тілом розпрощалась.

Од журіння-думи в серці кров загусла,
Що любив, як душу,- стало нині пу

Ірина Саковець
2016.08.27 17:05
А вечір – в осінньому танці. Смішні, недбалі
ще рухи його, боязкі, та вже час пустити,
неначе на воду з паперу хиткий кораблик,
і біль, і тривогу, і навіть це ніжне літо,
що так неохоче, немовби на вічний допит,
повільно-повільно по вільхах іде і вер

Ярослав Чорногуз
2016.08.27 13:39
А ти не хочеш мого смутку.
Знов обрій десь тебе хова.
Моя веселко-незабудко,
Найкращих мрій моїх дива.

Цвітеш тепер лише в уяві
Й живуть на фотках ще твоїх
Застиглі миті – рухи жваві,

Світлана Майя Залізняк
2016.08.27 12:12
Заїхали за яр килини, берти,
коли містечка ждали перемін.
Тепер взялись лящати: "...варто вмерти!";
оспівуєте смерть від куль і мін.

Шлете іржаві стріли з Оклахоми,
вчите чужих дітей іти на прю.
А я дивлюся тут фотоальбоми,

Галина Кучеренко
2016.08.27 10:08
….Шляхетна душа не питає
Чи з болю нема вороття?
Чи хто навзаєм покохає?
Кому що прикрасить буття?
В любові тьму й світло єднає -
Подовжує наші життя…
© 27.08.2016

Роксолана Вірлан
2016.08.27 04:06
і літо це намарилось тобі,
і вчулися замальвлені округи...
а йшла війна й кормига - йшли обі-
давно тяглись уже за чорноплугом.

Привиділось тобі і це тепло
і синє море...ні, черлене море,
бо рвалося твоє забуте сло...

Ярина Чаплинська
2016.08.26 17:00
Це коли небо зранку натрудженими руками тче густі тумани,
а потім у кирзових чоботях до темна оре втомлене поле.
І наповнені запахами комори зберігають теплі літні спомини
строкатими мішками — зернину до зернини.

Це коли птахи з усієї сили гартують

Світлана Майя Залізняк
2016.08.26 02:04
я б не сказала, що холодно.
Швидше - осінній гештальт.
Синь і солом`яне золото.
Шерх кукурудзяних шпальт.

Проситься літо за Кибинці,
Джмеликів сипле - на гріш,
Плутає літери, китиці

Іван Потьомкін
2016.08.25 17:25
В моїх літах годилося б дізнатись од Всевишнього
Те, що не вдалось почуть царю Давиду.
Але не можу збайдужніть до того, що діється на світі,
І хоч як кінік Монім із Сіракуз сприймаю його,
Мов сновидіння чи навіжених маячню,
Наважуюсь спитать Госпо

Володимир Маслов
2016.08.25 15:16
Відписала листа Запорізька Січ
нехрещеному лбу, поторочі...
і поткнувся султан в українську ніч,
бо не знав української ночі.

Час надів однострій, зняв старий жупан,
та не зрадив козацької мрії –
воював за свободу вояк УПА

Уляна Чернієнко
2016.08.25 13:24
Я тебе написав перед сном,
А у сні ти явилась ще краща.
Я про тебе писатиму знов,
Але буде уже мені важче.

Ти - реальна! Я ж бачив тебе,
Так, як зараз дивлюся на зорі.
Неприступна, як Альпи й Тібет,

Ігор Герасименко
2016.08.25 13:02
У веселій і юній весні
абрикоси печалились чорними,
і здавались дерева мені
каравелами з голими щоглами.

Віднесли у дорослу весну
під вітрилами біло-рожевими,
і отримав надію міцну,

Серго Сокольник
2016.08.24 23:51
Дело к осени. Мы
Через это проходим однажды.
В мир, теряющий смысл,
Отплывает кораблик бумажный.

Я у кромки воды-
Пассажир на корабль безбилетный.
Дождь смывает следы

Ніна Виноградська
2016.08.24 23:06
Іде Хрещатиком колона -
Солдати, матері, батьки.
Сльоза непрохана, солона,
Дощем гарячим до щоки.

Ідуть побиті-перебиті,
Із орденами йдуть і без.
В руках портрети тих, що в світі

Зоря Дністрова
2016.08.24 15:51
Я живу за межею. Тут спориш заколисує тишу,
Тут покашлює тихо невиспаний з ночі туман,
І тебе я у снах обніму, на руках заколишу,
Аби тільки забув, як від болю здригається лан.

Як розчімхує небо не грім, і не дощ поливає поля.
Коли вмерти здавалося

Віктор Кучерук
2016.08.24 10:23
Продимлена, обпечена,
Обвуглена земля, –
Повужчала приречено
Розложиста рілля.
Отож почув од матері
Розпачливе вторік:
“Немов в якомусь кратері
Горбатимося вік!..

Михайло Десна
2016.08.24 09:05
Лічильник на дощ.
Лічильник на сонце.
Та лікті свої бюрократ ще не стер.
Майбутнє країни.
Реально не сон це.
Якщо президент -
Президент-волонтер.

Ярослав Чорногуз
2016.08.23 23:14
Яка ж то спека, згадую, була!
Розжарені ті дні ще недалекі.
А щойно вже позбулися ми спеки –
І хочеться знов літечка й тепла.

Сутулий вечір з холоду таки
У небесах допалює цигарку.
Гаями підуть скоро грибники

Галина Кучеренко
2016.08.23 22:17
…І знову мордва і хозари
Розп’яли країну хрестами,
Немов пацюки зголоднілі
Злодюги гарцюють степами…
Сини настанов не чекали,
На захист бронею повстали…
Повітря просочене гнівом,
Кривава земля під ногами…

Іван Потьомкін
2016.08.23 20:29
Та й надумав чоловік-вереда
Зжить зо світу невдашечку без труда:
Посадив у човен, відштовхнув веслом,
Сам надвечір вернувся в село.
«А де ж наша матусенька, тату?», –
Стали діти з порога питати.
«Пішла ваша мати ягід нащипати».
«А ми третю днину в

Ірина Саковець
2016.08.23 20:18
Схвильоване море лягає, як пес, біля ніг,
ховаючи сонце в ясминово-синьому хутрі.
Спинися! Пісок наче жар, ні пройти, ні вдихнути
повітря густого, мов яблучний джем. Вдалині –

смарагдове місто, посріблені обриси лип,
морського вокзалу, бліді корабл

Олеся Лященко
2016.08.23 16:41
Її душа розкололася на тисячу речей:
На ручки шухляд, шаф і вхідних дверей,
На завмерлі гвіздки в темних ребрах стільців,
На фужер із монетами під моноклем серванта.
Їй здавалося – внуки заберуть її у шкатулці для ниток,
Візьмуть із полиці як мельхі

Ніна Виноградська
2016.08.23 15:01
Заплаче кров’ю і калина
Від болю матері, жалю,
Коли втрачає батько сина,
А він – смертельно на ріллю.

Життя в сиру стікає землю,
А міг би жити для людей!
Від вічності не відокремлю,

Ніна Виноградська
2016.08.23 14:17
Моя країно, зболена від ран,
Від зрадників і злодіїв у владі.
В День прапора радіємо – не раді,
Що так задовго тягнеться цей стан.

Невизначений владою ніяк –
Чи то війна, чи мир навпіл з бідою,
Де ми, прибиті вражою ордою,

Віктор Кучерук
2016.08.23 08:24
Уже в повітрі запах диму
І дух зів’ялого листка, –
Уже охоче й хутко рима
Знаходить місце край рядка.
Уже розвіяли потроху
Вітри тепло серпневих днів, –
І щедро впоює волога
Пожовклі далечі полів.

Адель Станіславська
2016.08.22 23:09
Крилами молитви обіймаю,
шепочу:
мій Боже сохрани...
знову люта скаженіє зграя
знову гради,
блискавки,
громи
знов свистять незрячі кулі-дури -

Ігор Шоха
2016.08.22 19:46
Нема палітри золотої,
але її веселка сяє,
малює ауру весною,
як літо зиму доганяє.

Роки понурими волами
ідуть до осені нової.
І не минає із роками

Ніна Виноградська
2016.08.22 16:20
Початок осені. Початок
Дощів холодних і негод,
Де серед золота свічадом -
Кохання, краща з нагород.

Серед каштанів карооких,
Вогню калини й горобин
Спішу, не стишуючи кроків,

Шон Маклех
2016.08.22 14:26
Х’ю Рудому О’Доннеллу. Щиро.

Там на пагорбі
На зеленому вересовому,
Де колись стояв замок
З білих каменів тесаний,
Ясен.
А я знав, хто стояв біля брами,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Ліст
2016.08.27

Лес Найт
2016.08.20

Анатолій Білий
2016.08.17

Роман Танчо
2016.08.16

Назар Ворпсак
2016.08.15

Катерина Мірошкова
2016.08.11

Хель Енґіфер
2016.08.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів
Вибачте, але за цей період немає надходжень. Повернутися на Головну сторінку?