ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Лілея Дністрова
2015.05.23 16:26
Я - теплий  промінь, що торкається снаги...
Твоїх очей у круговерті долі...
В охровий колір зафарбую лист жаги...
І заіскрю натхненням...мимоволі.  

Я - тихий вітер, що пестливо шарудить...
Марудить...обпікає гострим шквалом
Твої хисткі думк

Іван Потьомкін
2015.05.23 14:05
Не з неба впали ми.
На плечах стоїмо чиїхсь,
Доспівуємо пісню недоспівану...
...Нема перерви в світі Духа.
Не знаємо імен, на кому стоїмо,-
Та все ж це не причина
Вважать себе першовідкривачами.
Кричать: « Нікому ще не вдавалося таке!»

Владислав Лоза
2015.05.23 12:37
Ти, що була, єси і довіку будеш недостатньо рівною,
аби зрівнятися з блідою непрасованою периною

хоча би за кількістю складок; ти, чиї хвилясті вибоїни
поглиблюються, бо – верхи, на колесах чи пішки – тобою ми

користуємось без найменшої ніжності й

Ігор Шоха
2015.05.23 12:02
Запитує душа у серця, –
чого мені бракує сліз,
коли не плаче, а сміється
сентиментальний романізм?

Я знаю оди, і балади,
і неосяжне, і п'янке.
А на таке немає ради, –

Тетяна Мілєвська
2015.05.23 02:07
Забагато річниць, забагато,
Вишиванки вдягаєм радо
І йдемо відзначати горе,
А воно ж як глибоке море,
В чорнозем мов прикопана баба...
***
Наче вже б і пора радіти,
Тільки де ж нам усі подіти

Таміла Леськів
2015.05.22 14:24
З тополиним пухом і півоній цвітом
До мого містечка завітало літо.
Одягло яскраві сонячні пуанти,
У танку кружляє між суцвіть троянди.

Розгулялось літо, пещена дитина.
Лине понад містом пісня солов”їна.
Горобці в травичці бавляться, мов діти.

Віктор Кучерук
2015.05.22 11:05
Ізнов хмільний від рою мрій
Вбираю в очі барви травня.
Росте рукописів сувій
І тихо меркне смуток мій,
І тихнуть болі нещодавні.

Це творчих втіх солодкий гріх
Весняні грози розбудили, –

Ігор Шоха
2015.05.22 08:04
Все, що навколо діється – омана,
неначе це навіяне мені.
Ховається минуле за туманом
і іскрами горять окремі дні.

Їх небагато. Але я не бідний.
Є ще оази, де квітує рай,
і ніжний силует, і край мій рідний,

Ігор Шоха
2015.05.21 23:43
У вододілі весняної повені
за течією у Лету
тихо линяють запатентовані,
нетрадиційно орієнтовані
аполітичні поети.

І слава Богу, що і з лопатами
нас дохороби багато.

Ігор Шоха
2015.05.21 22:56
Ріки, і озера, і моря –
це малий окраєць океану.
Суша – Магометова гора
за каймою моря і туману.

Синє море грає, як вино,
і солоні рани омиває,
поки не затягує на дно,

Серго Сокольник
2015.05.21 02:03
Примітка. Вірш створений у співавторстві з поетесою Уляною Задарма

Облудами біле, облудами
Оплутане тіло, оплутане.
Неначе налякана горлиця
Тремтливо пручається- горнеться...
Воно восьмилапо-залапає-
Не лізь із казенною лапою!..

Любов Бенедишин
2015.05.20 08:26
Тремтить Синай,
коли Господь говорить...

Важкі скрижалі. Праведні труди.
"Як і тоді
через Червоне море,
крізь сумніви народ переведи".

Раїса Плотникова
2015.05.19 23:31
Незмальоване янголятко,
я нічого не знаю
про пісню твоїх очей,
про звої волосся
чи шлях, яким сюди
сягаєш із раю –
в ночвах з росою,
всесвітнім безроссям,

Семен Санніков
2015.05.19 15:07
Учора закрили місцевий обком,
Сидять по домівках мої побратими.
Я двері приймальні підпер патиком.
Ми вийшли партійними, стали простими.

Я вже не боєць і не функціонер
Червоного братства артілі моєї.
Розбіглось воно без формальних манер,

Віктор Кучерук
2015.05.19 08:25
В поритих зморшками долонях
Твоїх незмінно добрих рук
Прилаштувалося безсоння
Між суєтою вічних мук.
І біль, спотужений душею,
На них гніздиться та щемить,
Як нагороди й привілеї,
Котрі не стерти і не змить.

Олена Балера
2015.05.19 07:02
Сміялося у вічі незнане й безіменне,
Викручувало руки відсутністю прогнозів.
Бліде далеке сонце дивилося на мене,
Повітря затаїло приховану погрозу.

Уже не дивували стійкі метаморфози:
Легка покора долі і віра у знамення,
І цій містичній хвилі не

Роксолана Вірлан
2015.05.18 16:08
Стою у травні по коліна!
Пливу по вінця у весні,
де в океані стебелиннім
ромени млостяться рясні.

Червоні лодії маківок
гойдають зоряну пергу,
а я до тебе йду скрадливо

Зоря Дністрова
2015.05.18 14:35
Тіло моє – вода. Тіло моє – вино.
Тихо і навмання світом сим проросло.
Пийте його. Я – біль.
Їжте його. Я – радість.
Довго і наосліп
В собі
шукаю
самість.

Михайло Карасьов
2015.05.18 10:18
Друзі! Тут автор читає "Абетку натураліста". Приємного перегляду!
http://youtu.be/vN4mDVFAdUA

Віктор Кучерук
2015.05.18 09:59
Яскраво сонце виграє
За шибкою вікна, –
Нехай все буде так, як є,
До завтрашнього дня!
Хмарками піниться блакить,
Неначе цвітом гай, –
І хай замріяно летить
Душа за небокрай.

Марія Дем'янюк
2015.05.18 09:47
В очах багато мудрості і болю,
В руках рюкзак, пакет і каремат,
Ще пам"ять відчуває запах бою
І як в руках тріскоче автомат.

Зайшов, поставив біля себе палку,
Без неї вже не зможе він ходить,
Та каже : " Руки маю дужі, вправні.

Марія Дем'янюк
2015.05.18 09:43
І називають совість... рудиментом...
Ні, еволюції вона є елементом.
Немає совісті - немає простору для руху,
немає запитань для діалогу духа.
Що, видається совість марний комплекс?
Але вона - це життєдайний компас:
Мигає стрілка -іспит на гуманність

Ігор Шоха
2015.05.17 21:56
Не маючи прописки у раю,
не знаю еволюції із глини,
а вірю в телепатію людини.

Як інші громадяни, визнаю
єдину, неділиму Україну –
нехай мою, так само, як твою.

Домінік Арфіст
2015.05.17 15:54
у безлюдді провалля мерклого
у безладді із каменюк
не дивись Медузо у дзеркало
не роз’ятрюй гляди гадюк
сльози трути з’їдають вилиці
Посейдон у морях відмиється
досить битися головою
дай убити себе герою…

Ігор Шоха
2015.05.17 12:49
Як не буде, так і буде,
поки горе – не біда.
Проминуть і час, і люди,
наче у піску вода.

Те, що нило і боліло
відійде у лету снів.
Одягнемо чисте тіло,

Вадим Василенко
2015.05.17 12:05
Уранці за вікном безлисті віти,
Тремтять, як мерзлі доста голоси.
За ними ти. Аби не скаменіти,
До сонця пнешся. З темної коси
Птахам досвітнім прагнеться злетіти

У синю вись. І раптом квола тиша
Огорне снігом самоту й довкіл.

Вадим Василенко
2015.05.17 10:54
Задрімаємо в гіллі, колишучи зранений сад,
Що від ночі росте, бо слова у німім доростанні.
Заворожені тишею, вже не повернем назад,
Як дерева правічні у передвесіннім чеканні.

Із води проросте білоцвіття. І пір’я кори.
Забрунькується зав’язь устами

Олена Кримнець
2015.05.17 00:27
Он повагом ранок на пашу займає корів
І сонячні линви у церкву впинає в заріччі,
А дід Миколай, розколошкавши хмари вгорі,
Вудильном рибалить у небі і рибу не лічить.

«Пощо забарився?» - Параска на березі жде,
Бо ніч розпилила вже сяєво зір, наче о

Серго Сокольник
2015.05.16 23:45
Благословенна Дева света ясноликая,
Нагой ступившая в ночную сладость тьмы,
Не возбоясь пройти меж тайнами великими,
Собой губившими светлейшие умы.
Благословенна заколдованным сознанием
Пройти по тонкой кромке звука верхних нот,
Возъединясь с

Олена Малєєва
2015.05.16 22:41
Коли ти уб’єш надію
Почнеться нова епоха.
Ти більше не будеш просити
Ні в чорта її, ні в Бога.
Ти більше не будеш благати,
А тому, що є, радіти.
Ти більше не будеш вмирати…
Твій шлях лиш один: це жити.

Ігор Шоха
2015.05.16 22:23
Середньо-пересічний українець
до мови української не звик
і як неперевершений умілець
її кусає, ну, і як тубілець,
з’їдає і прикушує язик.

Ха-ха, – російськомовна українка.
Хо-хо, – байдуже: він, вона, воно,

Олександра Камінчанська
2015.05.16 21:23
Втікає день бозна-куди
Згорає ніби
Там де «не вбий», «не осуди»
Криваві німби
Вже чорним янголом проз млу
Регоче вечір
Запеленали долю злу
Гріхи-предтечі

Таміла Леськів
2015.05.16 20:47
В"ється ниточка шовкова.
Голка по канві снує.
І ведуть вони розмову
Про земне життя моє.

На канву лягають рясно
За стібочками стібки.
Вишиваю то прекрасні,

Ігор Шоха
2015.05.16 16:11
Культурної люстрації
ніхто і не чекав.
А декомунізації
великий час настав:
іти на ідолів-мамон
і буржуазний клас,
і узаконити закон
за інтереси мас.

Вадим Василенко
2015.05.16 13:21
До прозорої бухти причалить натомлене літо,
І з надпитого дзбану поллється струмина вина.
Тут закинувши якір за обрій, що витканий з квітів,
Наберемо у сонячні глеки дзвінкого зерна.

Лісостеп, як прибій, перекочує хвилями вічність,
А ми прагнемо ти

Вадим Василенко
2015.05.16 13:20
Іще птахи тріпочуть біля уст,
І пробудившись, обважнілим тілом
Усі видіння, мов сніги, пливуть
У праліси, що поніч спорожніли.

Пошерхлим листом опадуть слова,
І голос трав замре в гортані гірко.
Із рук твоїх дерева, мов дива,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Рія Пін
2015.05.22

Григорій Світлодар
2015.05.19

Анастасія Лівіцка
2015.05.19

Вадим Василенко
2015.05.16

Надя Сарабай
2015.05.12

Юрко Сергієвич
2015.05.04

Юліана Барвінська
2015.05.02






• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Усі Словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів
Вибачте, але за цей період немає надходжень. Повернутися на Головну сторінку?