ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Мирохович Андрій
2015.04.28 00:22
отак подеколи згадую хлопчину одного
його улюблений фільм
його улюбленого актора
ніколас кейдж весь такий казуальний
пройдеш повз і уваги не звернеш
лишень очі благально шалені
от а фільм звався «покидаючи лас вегас»
особливо пам’ятною була фраза

Роман Коляда
2015.04.27 16:54
На битім шляху,
Наче птаха на стрісі,
Автостопила доля,
Шукала сміливця.
А люди казали:
«Бач, вітер у лісі
все хитає тополі».
Ніхто не спинився.

Кристіан Грей
2015.04.27 15:23
Перед тим, як в закордони
Ти майнеш, то вчиш закони -
Але це ще не біда, -
Бо у складі делегацій
З вами їде фацет штатний -
Просто набрида.

А за місяць подорожній

Микола Бояров
2015.04.27 14:37
Тиші ранкової репнув горіх,
Впали додолу уламки шкарлупи
Попри всесилля молекул своїх.
Марно збирати розбите докупи.

Жодний з гераклів зібрати не зміг.
Доказом є інваліди і трупи
Суто моєї ментальної групи.

Леся Геник
2015.04.27 11:34
Хай дощ і сніг, хай хуга й блискавки,
А пагін юний не здається смуті -
Вже бавляться у піжмурки листки
І цвіт усюди, наче білі путті*.

І хай весна - химерниця сейріч,
Сховала сонце за повісмо чорне,
Та все ж веселки пурхають з-під віч

Серго Сокольник
2015.04.27 02:20
Привет, такая-растакая!
А прогуляться ты непрочь?
Ведь завтра праздник Первомая.
И- ночь... Вальпургиева ночь.

Еще светло. Но зябкий холод
С приходом тьмы вольется в кровь.
Разденься! И почувствуй голой

Мирохович Андрій
2015.04.26 23:52
а знаєш софі марсо сорок сім років
якось і не віриться якщо чесно
он згадую цю чарівну німфетку
бум бум два шоколадний бум
хоч воно ніби з іншого
але ось так сорок сім
скільки часу змарновано мною
син он хлопчина майже дорослий

Мирослав Артимович
2015.04.26 22:58
У «тихім цвірінчанні» – все життя.
Здавалось – можна канути у Лету…
Але хіба безпам’ятності тля
Зжере родючу рунь душі Поета?

Те цвірінчання й досі – як набат
видзвонює у дші безупинно.
Можливо, ти й не геній, та – солдат,

Кристіан Грей
2015.04.26 22:19
На полі битви не сьогодні
Інформаційної війни
З'явились дикі і голодні -
Назвались тролями вони.

Жеруть кого і як завгодно.
Ані жінок, ані старих
Не пошкодують - це не модно.

Іван Потьомкін
2015.04.26 15:02
Рости, рости, наш Максимку
Улітку й узимку,
Восени ж і навесні
Ти являйсь не лиш вві сні.
Рости, рости, наш Максимку,
В усі пори року,
Щоб про тебе всі казали:
«Хлопець він нівроку!..»

Таміла Леськів
2015.04.26 12:31
Місячне сяйво кімнату мою залило.
Клаптики світла повзуть по стіні і підлозі.
Спати не можу. Пригадую рідне село,
Милу бабусю, що мовчки стоїть на дорозі.
В зморшках обличчя, натруджені руки старі,
Сиве волосся хустиною білою вкрито.
Тихо бабуся сто

Серго Сокольник
2015.04.26 03:15
А з коханою ночі-
Наче пошук одвічних причин...
А в коханої очі,
Наче зорі, блищать уночі...

Неприборкана сила-
Пізнання еротичності шлях.
У коханої тіло,

Оксана Мазур
2015.04.25 23:16
У зіниці дрімає пташка, вона німа.
Їй би звити гніздо у літо, а сил нема.
Їй би крильцями гріти сонце, будити рань,
Заховати стеклярус ноти у неба Ян.

Спурхни, пташко, мені в долоню, я дам зернят.
Ми з тобою прозорі сестри, нам спів броня.
А на кі

Іван Потьомкін
2015.04.25 20:33
Як задумав дід Микита
Із кота зробить бандита:
Пенсія ж – як кіт наплакав,
На смерк дивиться і хата.
А пристане кіт у шайку,
Підуть справи на поправку.
Зустріча дід по дорозі
Миколая-мафіозі.

Ірина Саковець
2015.04.25 19:57
Підвечір’я тобі пахне морем бездонно синім,
пахне мохом із хвойних лісів і водою Сінано.
Місяць висне над ясеном скибою апельсина,
хтось недбало нахлюпав на нього з небесної ванни…

І немає нічого – лиш запахи гір, западин
і гуашшю смеркання обведен

Ондо Линдэ
2015.04.25 18:18
так дорога, как сумма скоростей,
привычкою слагаемая в город,
как ряд пирамидальных тополей -
приди в мои фаланги, гнезда вей,
смотри, какая прозелень на корах,
прими ее в глазной глуби своей, -
так - дорога. не сохранить которой.

Марта Январская
2015.04.25 12:02
Я у небес просила сил
Креста по силам мне
А дождь по стеклам моросил
Писал курсивами

Как разверзались небеса
По Слову Божьему
И замолкали голоса

Тетяна Мілєвська
2015.04.25 08:06
Між нами різниця:
обрізані лиця,
обірвані фрази,
завмерлі думки.

Застигла вже криця:
без німбу столиця;
я вірю в "сториці"-

Серго Сокольник
2015.04.25 03:06
Як твориться? Пишеться як?-
Змалюю в маленькій світлині.
Тому, хто не жив у країні-
Не варто й читати... Однак...

От кастинги, конкурси, як
Бабла відслюнявлена мрія.
Чи той... "Босоноге хлоп"я"

Ярослав Чорногуз
2015.04.25 00:14
Вже павутинки у волоссі,
І сум-печаль в очах святі…
Та ще не осінь, ще не осінь –
Я цілував би очі ті…

Не нарікаю і не плачу,
Не ображаюсь, не кляну –
Тебе одну у снах лиш бачу,

Серго Сокольник
2015.04.25 00:02
Якось тоскно надворі,
Хоч у двір зазирнула весна...
Ці картини суворі
Нам сюжетно малює війна...

І терниста стежина,
Пам"ять що у минуле веде,
Мов би слів плутанина

Анна Віталія Палій
2015.04.24 19:20
Проявляє сліди мокрий теплий пісок.
У зеніті розпечене сонце горить,
Вимальовує шлях на прозорому тлі
Понад морем, над чайками, нами всіма.

І розхитаний світ у долоні твоїй
Майоріє у барвах, у грі голосів,
Переливами ночі і дня, на устах

Таміла Леськів
2015.04.24 15:13
Я крокую вулицями міста,
Міста, дуже схожого на сад.
А навколо осінь жовтим листом
Засипає мій Кіровоград.

В тихому містечку степовому
Промайнуло все моє життя.
Скільки друзів я зустріла в ньому!

Світлана Мельничук
2015.04.23 21:36
Весняна повінь на дворі.
У серці - сніжно.
Щось надломилось у мені,
Яка там ніжність.

Зима, що плаче від образ,
Іще помститься.
Такий влаштує "парадайс"*,

Світлана Мельничук
2015.04.23 21:32
Ще вчора ганяли м'яча.
Сьогодні - бійці на кордоні.
І "градом" розкришений час
Їм сиплеться просто в долоні.

Іванко, Василько, Тарас...
Їх спокій ніщо не порушить.
То, небо, тобі - про запас

Володимир Маслов
2015.04.23 20:12
Минає рік ганебної війни –
і вітер у казні як в чистім полі…
І степ квітучий тоне у весні
солдатської обірваної долі.

А в кулуарах – бренди напоказ
у новоукраїнських товстосумів.
Там править флюґер за дороговказ,

Петро Скоропис
2015.04.23 10:00
Покажись мені в профіль. Профіль риси лиця
дає нічим не понівечені, однаджує і овали
із їх блудодійними мінами колісця:
забаганками зміни місць і усяким таким. Бувало,
воно проти ночі навіювало мені,
мертвому від погоні, їзду у м’якім вагоні
і нестя

Іван Потьомкін
2015.04.23 01:52
Наскільки б життя наше було пісніше,
Якби не успадкували пісні, казки та вірші.
Чи не зазнав би світ Природи
Іще руйнівнішої, аніж зараз , шкоди?
Ба, навіть думати було б нам годі,
Що криється у слові «Врода».
Отак би й ниділи в печернім кладовищі,

Серго Сокольник
2015.04.23 00:14
Поздний вечер.
Весенний закат догорел.
Вновь на плечи
Упал холод черного неба.
И предтечей
На завтра отложенных дел,
Нервы НЕТ
Раздражал, как скрипучая мебель...

Мирон Шагало
2015.04.22 20:28
Хто я, хто ти? Збіговисько клітин?
В зотління часу незворушний плин?
Чи спалах наднової
між темінню і мокротою глин?
Імперія, зодягнена у форми звабні?

Хто я, хто ти? Душа лицем навзнак —
до неба, в одкровення «так і так»?

Владислав Лоза
2015.04.22 19:00
Я не знаю, скільки відміряно просто йти;
я тим більше не знаю, скільки відміряно бігти,
(а зупинками – розшифровувати мегаліти,
у шифровках шукаючи дороговказ до води);

я не знаю нічого про будову крил:
серед пари личинок не можу вгадати, котра з н

Сергій Гупало
2015.04.22 18:46
Я далеко зайшов, і думки, як жорстоке похмілля,
У дитинство повзуть, де і мрії, і космос над ґонтами,
Почорнілі церкви… де студило і сипало сіллю
Принципове, відверте, оголене, втілене Ґонтою.

Убивати народжене, зрощене – відчаю право,
Т

Олена Багрянцева
2015.04.22 17:13
Я тебе не любив. Тільки пестив доглянуте тіло.
І за руку тримав, якщо шлях видавався слизьким.
Я по лезу ходив, коли поруч ти спала, щаслива,
Розкидаючи сни в унісон автострадам міським.

Я ховав почуття у байдужі глибокі шухляди.
Не питав, як живеш

Домінік Арфіст
2015.04.22 08:25
я яблуко блакитної води…
блукатиму вітрами і віками…
од вікон де скляними павуками
обмотаний мій погляд молодий…
і щебет розбивається об щебінь
і тінь не тоне в темряві очей
і вигнуте плече вогнем пече
лягає білий біль на білий гребінь

Карп Юлія Курташ
2015.04.21 14:40
Кіно у кольорі - аж надто...
Мов нерв оголений екран.
І кров, знесиленим стакатто,
стікає просто з Божих ран.


Людське - людському! Жорна муки!
Розп'яли звично, римлян не естет.

Карп Юлія Курташ
2015.04.21 14:36
Паралельні світи... Невловимий кортеж
доленосних подій поміж нами.
Космос зримих висот і означеність меж
над відгадкою білої плями.


Світ розбитого скла. І розквітлий бутон.
Сни запеклі в поета і в… ката.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Кароліна Бундаш
2015.04.25

Василь Луцик
2015.04.25

Богдан Кухта
2015.04.22

Аманда Теларі
2015.04.22

Василь Кирилюк
2015.04.21

микола сергій
2015.04.19

Сонцедар Печерник
2015.04.15






• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Усі Словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів
Вибачте, але за цей період немає надходжень. Повернутися на Головну сторінку?