ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Бобошко Заколотний
2016.09.28 12:57
Дощі до Трійці – як до хліба сіль.
У Трійцю без дощів уже й не віриш.
...Волого й тепло. Дзвони звідусіль:
від храмів стародавніх і новіших.

Радіють Бог-Отець, і Дух, і Син,
яким ти залюбки присвятиш вірші.
Дощі до Трійці – як до хліба сіль.

Світлана Майя Залізняк
2016.09.28 12:20
золотава клітка повна листя корму
гілочки салату ваза пахлави
не тюрма не воля
десь гудуть платформи
джмеликів липневих відпускай лови

стріли повертаються із низин де межі
тятива щодення вимащена аж

Юра Ерметов
2016.09.28 12:12
Так смішно буває - іноді гірко...
Ми помиляємось знову - невтомно й дико...
Із такою самовідданністю й самопожертвою,
що можна було б, здається, вмерти?

Якби не скалки під ногами та венах,
не безліч пасток у хащах (й нетрях),
не хижі спокуси, що л

Петро Скоропис
2016.09.28 11:42
В осінній день, коли не боязкі
на вітровії лиш нагі дерева,
а все, не так оголене, тремтить,
неквапно оминаю колонаду
двірця з західним сонцем у шибках
і голубів, що зграями обсіли
недопалки у чашах терезів
незрячої богині.

Світлана Майя Залізняк
2016.09.28 09:13
Пензликом рудавим
Фарбувала Осінь
Павільйони, лави,
Чайники безносі...
Зупиняла кішку –
Невимовно чорну,
Розсипала фішки,
Слухала валторну.

Серго Сокольник
2016.09.28 03:48
Вірш експериментаторський. Авторські знахідки

Ніч попереду ціла. Моя чарівна
Діво мила, іди до нічного вікна,
І розкривши його, наче душу свою,
Подивись, як пітьма серед ночі вою-

Є за право поглинути наші світи,

Ярослав Чорногуз
2016.09.28 01:10
Багряні пасемця свої
Явили віти тишком-нишком.
Предивне марево гаїв –
Краси печальної усмішка.

Здається - увійшла в екстаз,
І здивувала новизною.
Немовби літня жінка враз

Сонце Місяць
2016.09.27 20:29
роки летять мов ті птахи
через вокзали & портали
із ними порожнечі слів
сливе притомні, ледь недбалі

о ці слова, з яких яскрить
полум’яніючи без ладу
північний квіт на зламі лід

Ігор Шоха
2016.09.27 19:30
Раша апелює. Україна рада,
що не ми позаду в іграх у лото.
Нами не гидує паралімпіада,
солідаризує СеШеА, Канада,
Уільям Сирена. З Рашею – ніхто.

***
А наша естафета – на віки:

Шон Маклех
2016.09.27 16:20
У 1986 – 1989 роках я часто відвідував замок Кастлкнок, що й досі лежить в повних руїнах всіма забутий. А стільки пам’ятають його стіни, нині повиті плющем забуття… Я все хотів добитися реставрації замку Кастлкнок, але всі мої зусилля були марними. Колись

Василь Кузан
2016.09.27 12:51
Відстань до серця вимірює лезо
Гострого слова, прицільної фрази.
Місяця фази втамовують голод,
Лоскітно промінь пускають між ребра.

Ревно рахують порізи і рани
Панни диванні і тіні на банях.
Протяг витягує душу з кімнати.

Віта Парфенович
2016.09.27 12:35
Намагаюся бути гранично чесною
Із тобою, мій друже, і із собою...
Ти мене воскрешав – і я воскресла,
Та чи є ми разом? Чи нас все ж – двоє...
Я не бачу куди, яким є напрямок,
І свого – не визначу, не криюся,
А роки...летять безжальним натяком,
І я

Ігор Шоха
2016.09.27 12:29
Надія є. А як би то без неї
протерти очі од порохняви?
Її не опорочити брехнею
за те, що без меча іде на ви.

Вона сама і щит, і меч держави,
і символ віри, і гарант мети.
І більшої не потребує слави

Вадим Василенко
2016.09.26 23:07
Я не прощаюся з тобою, не відпускаю тебе, бо вірю: навіть якщо люди не зустрілися в часі, це не означає, що вони не зустрілися зовсім. Ми зустрілися з тобою в дуже тісному часі, на вінницькому мосту, що об’єднує лівий і правий береги міста. Я повертався з

Василь Луцик
2016.09.26 22:58
Я бачив як люди зневірені вірили в чудо
Вставали і йшли
Вставали і йшли і ламали муровані стіни і скелі і страх
І молилися силі своїй таємній
І молили за мрії свої ясні
І страждали й були поховані
І воскресли на третій день згідно з Любов’ю

Ігор Шоха
2016.09.26 19:39
Якщо ми є, то і розлук немає,
бо є у мене – ти, а в тебе – я.
Коли одного цього вистачає,
то ми на цьому світі ще сім'я.

Моє ім'я тобі не буде всує.
Твоє ім'я дає мені снагу.
Тебе я за парсеками почую,

Сонце Місяць
2016.09.26 18:58
півсутінок
густішає подвір’ям
ізнов життя стає летким
пора шалена надвечір’я
& ліхтарі ~
ван-гогівські зірки

дивись туди

Олександр Бобошко Заколотний
2016.09.26 14:45
Таке дрібне, але ж таке нахабне!
Ще вранці почалось, ніяк не вщухне.
Чудить по повній Михаїл-Архангел
(невже не має
більш сухого чуда?)

Чужий
такій набридлій мегасирості,

Шон Маклех
2016.09.26 14:04
У січні 1989 року я відвідав замок Кастлкнок, що недалеко від Дубліна. Погода стояла сира і пронизлива, руїни замку оповив туман, часом налітав холодний вітер. Проте недалеко від замку в полі я помітив вогонь. Це місцеві селяни збиралися згідно давнього з

Вікторія Торон
2016.09.26 13:17
Cпізнюєшся в церкву (стиснуте каміння
бруку --горбкувате, мов життя)
і несеш у собі ківш нерозуміння
без грайливих променів знаття.

Хусткою-трикутником, кольоровим клином
в ранній завинутись би порі
і комусь хоробрим видатись вітрилом

Уляна Чернієнко
2016.09.26 10:01
На орбіті долі дві планети -
неповторні сяючі світи -
ув одне злилися. Він з поетів,
що не терплять фальші й німоти.

Тне словами темінь пустодзвонну,
Словоблуддя нищить, як Арей...
А під вечір знову безборонно

Ігор Шоха
2016.09.25 23:48
Не я сумую, а душа моя.
І їй, одній, ще боляче дивитись
на те уявне, що воліє снитись
за зримою каймою житія.

Коли я маму уві сні побачу,
радію, звісно, а якщо і плачу,
то візія минає уві сні.

Володимир Бойко
2016.09.25 22:49
А ніч яка! Ну як заснеш,
Коли так місячно довкола.
В душі неначе бережеш
Те, що не вернеться ніколи.

Осіння подруго моя,
Не називай цю гру любов’ю,
Хай краще місяць нам сія,

Сонце Місяць
2016.09.25 21:29
одвічна ніч, жаский графічний ліс
ми там, куди загнали нас каюри
вони усьому видять зміст
вони ~ де-факто ми де-юре

що пітьми я не знав, яка була в мені
хай не пробачиш, не забудь між іншим
із нервів вітер в’яже ремені

Лілея Дністрова
2016.09.25 12:55
Вже одцвітає літо барвнокриле,
Листаті вільхи гублять юнь свою,
Жовтогаряче полум'я застигло
Жоржинами в осінньому раю.

Засмаглі трави, пещені вітрами,
Махрові вії пишних айстр
Затріпотіли маревом, в нестямі:

Гренуіль де Маре
2016.09.24 22:25
Наслухай: проз осінню тишу,
Крізь розбавлений смрком дим
Страх крадеться – ачей, не дише…
Скоро житимеш ним одним.

Уважай: догорів геть-чисто
Літній продих, і знов – докіль?! -
Перегірклим відгонить листом,

Ярослав Чорногуз
2016.09.24 22:03
Ослабла сонця променева сталь
І легкий холод сновигає в гаю.
Старих дерев невигасла печаль
Ледь-ледь гілки акації гойдає.

Все більшає багрянцю ув очу
І закоцюбли віти напівголі…
І я уже, як той листок тремчу,

Олексій Кацай
2016.09.24 21:40
Поміж далеких зоряних багать,
розпалених забутими богами,
згасаючими іскрами летять
в прозірну даль міста під куполами.

Людей і вулиць є стрімким політ
до галактичних таємниць принади…
А я, забутий, їм сигналю вслід

Сонце Місяць
2016.09.24 17:55
у день коли прибуду я
незаримовані жінки
перемовлятимуться

окей сей день керує всім
а там куди вирує він
блаженство й забуття

Оксана Дністран
2016.09.24 16:12
Я у весну ту більше не вернусь,
Вона для мене вже давно відквітла.
Я стала більш холодною чомусь,
У сонця в серці теж забракло світла.

Мій шлях лежить в завії і сніги.
Я звично в них закутаюсь під осінь.
Смарагдово ще поки навкруги,

Роксолана Вірлан
2016.09.24 15:46
І най би ще стояла приосінена
до хати вересневої, до комину,
бо так вже уплелась у стіни спомином -
мов кінь, що вріс вітрами в душу цигана.

Та най би над причілком погойдалася
своїми медоносними кучерями.
Піввіку з солов"ями зореперими -

Іван Потьомкін
2016.09.24 11:12
Я ж не знала, не гадала,
Що його не буде.
Казав їду лиш на тиждень,
А вже мина другий.
Ой була б я зозулею,
Сильні крильця мала,
То я б всеньку Україну
З горя облітала.

Анастасія Поліщук
2016.09.24 00:56
і знову можна хоч тоннами їсти яблука
і о восьмій казати, що вже надто темно
і що холодно ввечері міряти парами
кроки
відстані
погляди
серця удари

Юра Ерметов
2016.09.23 09:51
Подорож до витоків власної душі значно цікавіша... Більшість вважають це скучним. Або навіть, що усе знають про себе. Або що медитація - це розмірковування над яким-небудь парадоксальним висловом загубленого в минулому мудреця. Не знаю, можливо, лише мо

Вікторія Торон
2016.09.23 09:22
Їдеш по дорозі — і бачиш перед собою стіну суцільного туману із мрякою, який накочується хвилями з океану, і мусиш пірнати в нього — їхати ж треба, позаду інші машини — хоча все в душі цьому опирається і просить спинитися десь на узбіччі й перечекати а

Сонце Місяць
2016.09.23 04:06
чоловік як є ріже рибу
в голові у нього будинок
перегорнуто надцять сторінок
у стараннім його житті

частки риби лягають ніби
натуруючи для картини
але в цім ніщо не повинне
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Полівер Джоррі
2016.09.23

Юлія Ішані
2016.09.21

Наталія Ярема
2016.09.17

Андрій Мурин
2016.09.17

Жанна Черноброва
2016.09.11

Ол Чуб
2016.09.09

С'ю Сюзо
2016.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів
Вибачте, але за цей період немає надходжень. Повернутися на Головну сторінку?