ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2016.05.25 19:01
Усіяв дороги акації цвіт.
Рябіє осоння отави.
І сизі сережки березових віт.
уже опадають на трави.

Заманює липа медові рої,
і віє нектарами раю.
Оаза бере у обійми свої

Юра Ерметов
2016.05.25 16:53
А я буду зрідка тобі писати...
Більше ж нікому
Більше

А це як вирок собі
Всім можливим
й неспроможним
надіям своїм і

Серго Сокольник
2016.05.25 16:45
Хто з вас краща, скажіть мені,
Дівчата?
Ми утрьох і сьогоднішня ніч-
Початок
Поринання у світ бажань
Незнаних,
Поглинання таємних знань
Нірвани.

Лариса Пугачук
2016.05.25 10:33
Теплий вечір.
Вітер ледь колихає
Кетяг акації на колінах.

Котеня зголодніле
Треться об ноги,
Жалібно дивиться в очі.

Василь Луцик
2016.05.25 10:22
Космос вислуховую, бога вибудовую.

Смерті вихор...
Смертний – тихо
слухай пульсуюче сонце,
слухай пульсуючу кров.

Бо вони у тобі – обоє.

Серго Сокольник
2016.05.25 03:48
Злобный комар опустился на нос.
.....................................
Это не стенка, всего лишь допрос.
Вовсе не факт, что под пыточный блюз
В жажде раскаянья я расколюсь
(Ну, а под пытками лучше всего
Думать, не сделаны мной отчего
Кары небесные н

Ярослав Чорногуз
2016.05.25 02:49
Я сам у тихому гаю,
Лише пташки тривожать тишу.
І сивину сумну мою
Вітрець, мов листячко, колише.

І сонця відсвіти ясні
Поволі вечір випиває.
Неначе Бог у вишині

Шон Маклех
2016.05.25 00:01
Рання осінь
Зазирає в вікно мого дому –
А там ніч.
Лагідний вітер
Кватирку мою відчиняє –
А там пустка.
Навіть миші цей дім покинули
(Бо навіщо

Шон Маклех
2016.05.24 23:59
Моє життя – це книга стара:
Потріпана, зачитана, без малюнків
Але з чорною палітуркою.
Хтось думав, що там вірші,
А там проза – банальніша,
Ніж спогади безхатька
Про життя своє вільне;
Нудніша, аніж журнал капітана,

Іван Потьомкін
2016.05.24 20:44
Хто бачив бодай раз, як свиня їсть, надовго запам’ятає невситиме хрюкання.
Недарма ж і про декого з людей кажуть: «Їсть, як свиня».
Тaк було й того дня під велетенським дубом. Наче набої,вкладались жолуді в пащеку рохлі і не було кінця краю цьому.
К

Нінель Новікова
2016.05.24 18:07
Наша Семенівка у 1941 році була захоплена німецькими військами. Було встановлено жорсткий окупаційний режим. Сто п’ятдесят чоловік молоді було відправлено на каторжні роботи до Німеччини. Під час однієї із облав, захопили і мою майбутню матуся, яка до вій

Лариса Пугачук
2016.05.24 14:50
Блукало
ЯкОсь мишеня
Між листячком, між осіннім
(Це те мишеня, котре
Іще не дійшло до обіду,
Влаштованого Котом усупереч всім Грінпісам).
Як раптом почуло воно кроки чиїсь неспішні
І тінь велику, мов світ, побачило крізь щілинку.

Володимир Бойко
2016.05.24 10:00
Напливають несподівані слова,
Не питаючи ні стежки, ані броду.
Перейшовши Крим і Рим, вогонь і воду,
Вже не слухається серця голова.

На душі вогонь уже не клекотить,
Ворушиться, мов зміюка, ностальгія.
Я тебе не розумів – й не зрозумію.

Шон Маклех
2016.05.24 02:00
Мій шлях Я народився в Дубліні (Ірландія) у 1 квітня 1915 року і майже все життя прожив у цьому давньому і казковому місті - Темній Гавані (крім кількох років поневірянь, подорожей і перебування в Ольстері в найбільш буремні його роки і періодичного ві

Шон Маклех
2016.05.24 01:16
У сутінкові епохи особливо яскраво світять людські постаті. Не сприймайте це як аксіому і доведену закономірність. Це констатація факту. Я маю на увазі саме сутінкові епохи, а не «темні віки» (в існуванні яких я сумніваюсь, принаймні для таких країн як Ір

Леся Геник
2016.05.23 22:04
Лягти б у траву на хвильку
і проз невагоме листя
вдивлятись у небо синє,
в невидимий тан зірок.
Закутатися у спокій
і марно себе не гризти
розятреною мушнею
кусючо-їдких думок.

Володимир Маслов
2016.05.23 18:23
Вверху глухі, внизу німі,
країна в ямі...
І незалежність у сумі,
важка, як камінь.

За що молились я і ти,
якому богу,
коли не можемо знайти

Нінель Новікова
2016.05.23 17:21
Поволі підростаючи у цьому зеленому раю, незважаючи на бідність, я почувалася майже щасливою дитиною. Ніхто не ламав і не гнобив мене. Душа моя співала у садочку, наче вільна пташка. Зі своєю особливою спостережливістю та майже не дитячою схильністю обду

Мирон Шагало
2016.05.23 15:51
Остання битва, і близько вечір,
мов Жозефіни остання ласка.
Поблідло небо від кровотечі.
Невже поразка?

Якесь незвичне це Ватерлоо —
чуже немовби, й немовби знане.
Поля, горби ці — чи ви від злого

Юра Ерметов
2016.05.23 15:24
О, моя благодать, Пранаямо!..
Споглядання чогось незвичайого!..
Я шаную тебе, медитаціє!..
Усміхаюсь невидимим храмам...

Крок за кроком і миті за митями...
Кожний день поза ночами з ранами...
Кожен вечір я трплю й занурююсь,

Вікторія Торон
2016.05.23 13:44
Вранці прокидаєшся – і згадуєш... Ніби хтось рвучко випліскує тобі стакан холодної води в обличчя. Радять: «Take the high road»*. А практично? Практично –ніколи не підпускай іншу людину до себе ближче, ніж на відстань витягнутої руки, кажеш ти собі. К

Серго Сокольник
2016.05.23 13:42
Пух тополь сколихнула
Снів зими сивина...
Відлітає в минуле
За снодійним весна,

Щоб відпивши, забутись
В стилі вічного сну,
Та й себе позабути,

Віктор Кучерук
2016.05.23 08:01
Л. Н...
“Посинілі півники під тином
Опустили крила на спориш… “, –
Та почувши зранку ці новини,
Ти про втрати бідкатись облиш.
Посиніли півники в квітниці,
Забриніли весело: “Дінь-дінь…”, –
Радість повертаючи на лиця,

Ярослав Чорногуз
2016.05.22 23:07
Із хмари вовняний дашок
Навис над садом пеленою.
Під ніжні висвисти пташок
Сумні дощі ідуть весною.

Проста напевне в цьому суть,
Мінором дихає неначе –
Загиблих воїнів несуть

Лариса Пугачук
2016.05.22 22:38
Приїхала до Львова при нагоді.
З метою…( а, вірніше, без мети –
Однаково, куди, коли іти).
Осіння ніжність, чарівна погода.

На площі – Вейдер, чорний, як ворона,
І шоу, де літаючі вогні,
Факір (чи йога?..) в дивному вбранні.

Іван Потьомкін
2016.05.22 20:14
Три діди, три діди, як, бува, нап’ються,
Деркачами й рогачами старенькую луплять:
«Оце тобі за любов, а оце – за дулі!»
Баба в крик, бо болить, а діди трикляті:
«Більш не будем тебе бить!»
Та й мерщій тікати.
І тоді на бабин крик виліза з-під печі

Серго Сокольник
2016.05.21 23:40
ж. Днипро, май 2016

Мистична тьма ночного неба...
Безмерной мглой давя на нас,
Как извергая быль и небыль,
Предупреждая всякий раз

О сокровенном смысле Знаний,

Шон Маклех
2016.05.21 23:34
Бажання
Сповнює кожен листок
Осіннього дерева листомрій.
(Хоча, час їм уже облітати)
(Час змінювати колір)
(Час помирати)
Я хочу знати,
Чому так розходяться кола

Шон Маклех
2016.05.21 23:25
Місто клаптиків неба –
Місто якого ніколи не існувало,
Ніде і ніколи
Крім хіба що темних куточків
Уривків пам’яті скрипаля-блукальця,
Що грає між дахами і вікнами
У світ нездійсненого
Все ті ж мелодії дощу.

Лілея Дністрова
2016.05.21 21:17
Зачеркаю сю думку солодко-гірку,
Зачеканю лик бронзи до блиску,
І припну до листка біль...печаль говірку,
І народиться  слово в любистку.
Зачерпну вдих ванільний твоїх орхідей,
І розсиплю журу за вітрами.
Так тужливо щебече в садку соловей...

Лариса Пугачук
2016.05.21 17:47
Проллялося насіння у ріллю,
Зійшло і виросло, своє дало насіння.
Земля утомлено: «Піду, мабуть, посплю», –
Та десь узявся теплий дощ осінній
І спрагу втамував, і обігрів.
Життя вернулось, забуяло цвітом.
І полиновий запах вечорів
Спізнілим щастям

Іван Потьомкін
2016.05.21 14:30
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Марта Январская
2016.05.21 06:30
то что случилось как то раз в трамвае
пульсирует во мне не утихая

и бьёт под рёбра столь красноречиво
что чувствую как боль качает ивы

и будущее женское до боли
глазам о вездесущности глаголет

Шон Маклех
2016.05.21 02:11
Ти думав, що ліс це домівка,
Що кожне дерево
Такий же блукач як і ти – самотній,
Тільки більш мовчазний.
Ти думав, якщо то ірландець,
То конче людина честі,
Що луна дев’яносто восьмого року
І Республіки Коннахт

Шон Маклех
2016.05.21 02:08
Небо калатає дзвоном: «Ерінн!»
Кожен камінь бруківки – дзеркало
В якому ми бачимо не себе, а тіні
Бородатих феніїв, мужів меча і честі.
Це не вулиці Дубліна – це ріки,
Якими пливуть кораблі майбутнього,
Це не будівля пошти – це врата,
У нескінченні

Лариса Пугачук
2016.05.20 17:38
Посадили її недалечко від хати,
Навiть згадки немає, коли.
Там любисток цвiте, пахнуть кущики м’яти
Та стежки споришем поросли.

Там щороку своїх мацюпунiх курчаток
Від сусідських котів та шулік
Стерегла, як могла, перелякана мати,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

вогонь Ковальчук Ярослав Животворчий
2016.05.25

Елизавета Обелець
2016.05.19

Інна Баштова
2016.05.11

Яна Правобережная
2016.05.02

Андрій Кандиба
2016.04.30

Александр Калесник
2016.04.29

Семен Кит
2016.04.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів
Вибачте, але за цей період немає надходжень. Повернутися на Головну сторінку?