ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Устимко Яна
2015.07.05 21:37
ходимо безликі
по скляній землі
видираєм лико
із дзеркальих слів

тонем в анфіладах
вірного трюмо
а чого заради –

Ніна Виноградська
2015.07.05 19:55
Я молюся завжди,
Бо мені ця Холодна гора
Найтеплішою стала
І здалеку стала близькою.
Відтоді наші вікна
Світили з любові й добра.
Лиш тополі під ними
Дивилися ввись самотою.

Анастасія Поліщук
2015.07.05 19:45
Ритм твого серця нагадує стукіт потяга,
Повагом з ліжка встаєш і йдеш на балкон.
Ти,
Поціновувач творчості Йосифа Бродського,
В тебе кімната - твій мандрівний вагон.

В тебе вікна - мов лінзи космічних супутників,
І жалюзі - щось більше,

Ніна Виноградська
2015.07.05 15:09
Розхлюпав день і тишу, і тепло,
Із хмари сипав дощик півгодини.
Та зорями все небо зацвіло,
І серед лип не чути гул джмелиний.

Крізь пахощі медові навкруги
Все обнімаю серцем рідне, миле,
Де річка миє в лозах береги,

Ніна Виноградська
2015.07.05 14:32
Липневий день
Спокійно зігріва.
Гримлять громи,
Дощі ідуть на жито...
Щоби з війни
Упала голова,
То скільки ще
Нам треба пережити?

Кристіан Грей
2015.07.05 13:26
вона ішла на побачення
красиво убрана
намальована як лялечка
на побачення із чоловіком
який їй дуже подобався
із чоловіком
з яким познайомилася в Інтернеті
і провела кілька годин уночі

Марися Лавра
2015.07.05 12:04
твоє ім'я закоротке ритмікою нагадує 64 за тривалістю ноти
шукаючи безвісті зниклого впилися в шкіру терням обшарпані колготи
де ти хто ти
скріншоти гортаю у шуканні певного антидоту
хлопче ти ще та мерзота
та все ж хто ти
і що за одна я аби чини

Серго Сокольник
2015.07.05 01:57
Тепле літо... Що ж зимно мені
На сідаюче сонце дивитись?
У будинках шибки, як в вогні...
Відблиск пурпуру- сонячний вихід

У краї, де на літо чекать
Непотрібно- воно із тобою...
Де останнє горіння багать

Владислав Лоза
2015.07.04 23:15
…і хоча я не власник –
для тебе важливого –
імені,
і хоча через це
ти не бачиш моєї біди
і т.д., і т.і., але все-таки
допоможи мені
будяком у каміння тужаве твоє

Василь Луцик
2015.07.04 20:20
Вечір пахне ліхтарями…

Йду – повільно.
Дивлюся – прямо.
Позіхаю, не прикриваючи рота.

Сьогодні –
Субота.

Іван Потьомкін
2015.07.04 19:04
На ранковій росі газону височать гори білого хліба.
Голуби й ворони не подужають з’їсти його.
Не кажучи вже про горлиць і горобців метушливих.
А коти, причаївшись у засідці, не на хліб позирають…
Звичайнісінький зріз буття тваринного світу.
А от зріз

Домінік Арфіст
2015.07.04 18:45
поцілунками залоскотаний
хлопчику мій воскокрилий з порцеляновими плечима
з крапелькою поту на рожевій скроні
зі словами «ще-ще-ще сонця!»
жуєш сріблястий листочок старої оливи
кричиш у небо «Боже, так ось же я!»
і смієшся-смієшся з мене – старого д

Андрій Басанець
2015.07.04 17:44
Ішли із річки. Рушники на плечах.
За нами дощ і фари на шосе.
Дивилися, як погасає вечір.
Не сподівались, що погасне все.

Нам говорилось ніжне і таємне,
чого нікому не розповіси...
А вже гроза, щось знаючи напевно,

Уляна Дубініна
2015.07.04 16:58
мамо, серце болить... обійми мене міцно, мамо... хай забуду на мить, що душевні не гояться рани... хай забуду свій біль... і нестерпні нічні божевілля... мамо, серце болить... де від болю цього відшукати цілюще зілля?..

щоб лиш випити і... вмить забути

Уляна Дубініна
2015.07.04 16:56
Готель у старому Львові...
Холодна червнева ніч...
Заплакані в небі зорі...
В душі - карусель з протиріч...

Не спиться... Думками - з Тобою...
Келих терпкого вина...
Не буде в душі спокою -

Михайло Десна
2015.07.04 11:40
І щуку* в річці утопили.
Та йшли часи.
Урок літератури:
читають учні байку
(заклялись учителі).
"Країна Рад, - оголосили, -
це ідеальний інструмент цензури
(мовляв, вдягнеш куфайку,

Галина Михайлик
2015.07.04 11:14
«Не промовляй», «не слухай», «не дивись».
Сріч – «не дій»? Неправедність – розруйна.
Усе тобі сторицею колись –
животворяща крапля, чи отруйна…

Не знати зла – чи то вже є добро?
Чи навпаки: зло – то добра відсутність?
Душа – мов глек: коли довер

Іван Потьомкін
2015.07.04 10:08
Тихесенько-тихо
Ходімо по лісу,
Побачимо, може,
З лисенятком лиса.

Побачимо, може.
Малесеньку білку
Та як вона скаче

Ярослав Чорногуз
2015.07.04 01:50
Лише в уяві цю ношу ідею
Мов статую – із голови до ніг –
Вирізьблюю наснагою всією –
Твій поступ, жест – до рисочок малих.

Ліплю Кассандру віщу, не Цірцею.
І настрій радісний мене обліг.
Ти – ніби справжня донька Прометея,

Любов Бенедишин
2015.07.03 18:01
що схожий з небом зірним.
Щедрого удаючи,
ніби злива по міжгір'ях,
по журналах гуркочи.
Найпотрібнішим прикинься!
Довгожданим, як капіж.
Рідним,
чистим, мов криниця.

Петро Скоропис
2015.07.03 17:33
Шипшина кожної весни
жадає пригадати точно
торішній вид:
своєї барви, кривизни
у одгалужень і того, що
кривило віть.

Ледь світ, горожі саду свій,

Адель Станіславська
2015.07.03 13:37
Ні, не янгол ти...
Ані фея, не добродійка, не свята...
І розтрощеного не склеїш,
ні продовжиш комусь літа,
і хреста не візьмеш чужого -
мати б тривкість нести свого...
Не відмолиш нічого в Бога -
вже відміряв тобі всього.

Ніна Виноградська
2015.07.03 12:41
Яке розчарування від „свобод”
Рідні моєї, що від батька й діда
Страждала, як увесь простий народ
Від голоду, вірніше, геноциду.

За це іще ніхто не відповів,
Онуки вбивць сьогодні правлять нами.
Зробили з нас залежних і рабів,

Віта Парфенович
2015.07.03 11:30
Ти шепочеш мені на вушко,
Ніби дикі духмяні трави
Відголосками тіней п’яних,
Від роси і від снів туману...
Ти шепочеш, що я жадана,
Чиста, свіжа, мов квітка рання,
Що у серці горить кохання,
І у мріях багато зріє...

Михайло Десна
2015.07.03 06:35
Сам Бог велів.
Довідатися б: що?
Ти аж упрів
триматись за чоло.
З нічого - щось.
І творчість, і краса.
Та думка ось
уперта, як коза.

Серго Сокольник
2015.07.03 03:03
Эфемерное время стекает со стрелок часов...
Затерявшись в июле, весенний поет соловей...
Подойди и открой свою дверь, отодвинув засов,
Тот засов, что закрыла, играя любовью моей.

Этот ночи огонь- воплощение грез наяву.
Уходя вникуда, никуда не

Олена Балера
2015.07.02 22:16
Туманна яв покликала натхненно,
Її пильнує хоровод хвилин.
Несеться день вперед, немов скажений,
Тому завжди здається замалим.

У міжкордонні спалахів і злив
Будує час невидиму арену,
Усім нечутно скроні посріблить

Ірина Кримська
2015.07.02 17:48
Ходять маки під зливою,
Мокнуть ніжні шовкИ.
Хилить відчай напливами
Їх щока до щоки.

Душі чуйні розпатлало!
Тишу макових вій
Злива реготом шматає,

Ігор Шоха
2015.07.02 10:30
Потугіше паски, посполиті,
мало на покріщення надій.
Ненависть до злодія-бандита
виросла у вареві подій.

Почались реформи з «найбагатших»,
що на смерть складали копійки.
І не кріще, а багато краще

Уляна Чернієнко
2015.07.02 10:21
Спалило сонце листя на вербі...
Лунає суму контрабасне соло.
Я віднайду спасіння у тобі
Від порожнечі, що снує навколо.
Затихне скорбний у душі орган,
І оповиє ніжно млява тиша.
Тобою серце затулю від ран,
Й одного шансу лихові не лишу.

Михайло Десна
2015.07.02 07:45
Вчора зранку сходинками
від зірок зійшов.
Грюкнув хмарам тропіками -
малював любов.

Раптом сходи блискавкою
варить електрод...
На землі колискою

Серго Сокольник
2015.07.02 03:14
Люба подруго, сядь на коліна,
І руками мене обійми.
В серце щось стукотить без упину
Привид холоду, привид зими...

Наче літо... А мов би не гріє,
Як раніше, обіймів тепло...
Буревій чисте небо розвіяв,

Юрій Кисельов
2015.07.02 02:59
Йде боротьба за право бути Руссю -
за вільний степ і Київ золотий
пролито кров. Народ у дужім русі.
У височінь устромлені хрести,
де хлібні мали б колоситись ниви.
Розорані снарядами поля -
сліди боїв не змиють жодні зливи.
У гніві вибухатиме земля

Серго Сокольник
2015.07.02 01:40
Пись-пись, пером та по паперу
(Ой, як солодко пишуть пера...) Вірші
Про те, на що наразі попит,
Немов псалом читає попик, пиши.

Колись про комсомол- банальне.
І про квітчасто- ідеальне. Пись-пись.
Дивись у зліт фантасмагорій!

Наталка Янушевич
2015.07.01 20:02
Вона жила одна. Стара жінка, що разом із своєю хатою, здавалося, загубилася і в часі, і в місті. Хоча… У неї біля тої хати росла грушка. Жінку звали Юстиною. Ніхто не питав у неї про прізвище, не з’ясовував достеменно її вік, не розпитував про родичів. У

Юлія Радченко
2015.07.01 16:46
Когось дороги ведуть до Рима. А хтось – у вирви сирих горбів.
Ідеш, дірявих бронежилетів латаючи невагомість.
Тож хто мене захистить, коли я тепер не живу у тобі?
Коли у моє нутро вповзає чужа вогнева свідомість?

Мінливе місто смердить смертями, р
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Вікторія Власова
2015.07.04

Наталка Солган
2015.07.04

Аліна Харламова
2015.06.30

Віктор Фінковський
2015.06.29

Лана Соле
2015.06.24

Уляна Маляр
2015.06.22

Людмила Дзвонок
2015.06.20






• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Усі Словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів
Вибачте, але за цей період немає надходжень. Повернутися на Головну сторінку?