ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вікторія Торон
2016.12.09 00:06
пам’яті членів артистичного товариства та їхніх гостей, які загинули в пожежі 2 грудня)

Куди ж ти дивився, Господи,
як сорок згоряли в вогні?
Перебираю в просторі
слова біблійні твої.
Як же це: «Ні волосина
не впаде без моєї волі»?

Микола Дудар
2016.12.08 17:31
нам не впоратись
нас болить
гей, ви скоро там?!..
як воли…
може з жиру вже?..
чути дзвін..
а за вирвою
знову Він…

Микола Дудар
2016.12.08 14:27
… вернулась осінь нещодавня
двобій морозу із теплом
і ожили Дніпрові плавні
і через раз у горлі ком…
там лебідь… лебідь поміж льодом
закоротились полюси
сфотографують відчай згодом
і зникнуть в безвість голоси

Олександр Олехо
2016.12.08 10:34
Осінні тіні – передзим’я …
Із краю зоряних снігів
іде корова – біле вим’я,
і почет срібних батогів.
Жене корову напрям руху
із року в рік по колу днів,
а з нею – хугу-завірюху
і тишу сяйних холодів.

Юрій Кисельов
2016.12.08 01:24
В телескопі наш баран
віднайшов Альдебаран*.
Запитали ми барана
про дива Альдебарана.
Відповів тоді баран:
"Бачив я Альдебаран,
тільки ви мене, барана,
не чіпайте вранці-рано".

Тетяна Левицька
2016.12.07 13:15
Мамі не хочеться жити у місті -
Рідна земля і на старість опора.
Тоне в бузку невеличке обійстя,
Хата, садок і криничка прозора.
Руки спрацьовані, а у домівці -
Затишку, світлу відчинені двері.
Спів солов’їний рве душу сопілці,
Мамі вклоняютьс

Шон Маклех
2016.12.07 12:20
Осінь слідами крука-нездари
На мокрій землі сподівань
Шкандибала за хвіртку холодних днів,
Блукала-блудила жінкою божевільною
У сукні подертій для вітру-коханця
(Бо така вона – осінь
Без імені, без бажань-гирьок:
А на терезах все, навіть спогади),

Іван Низовий
2016.12.07 11:51
В бездарній п’єсі
Преганебну роль
Актор великий
Грає через силу –
Істоту безголову і безкрилу
Він представля.
Імення їй – Король.
Це ж не його, звиняйте,

Іван Низовий
2016.12.07 11:34
Білопілля, Верхосулля –
Ось моя адреса
Планетарна:
Зліваплеса
Там кує зозуля;
Справаплеса груша-дуля
Глечики медові,
Повні хмелю та любові,

Олександр Олехо
2016.12.07 10:15
Амоку днів напишуть оди
через розстріляні роки,
на їх руїнах антиподи
зійдуться ладити зірки.

І не зупинять їх братання
ні кров пролита, ані смерть.
У арсеналі – лже-зітхання

Віктор Кучерук
2016.12.07 07:59
З-під снігу бачиться потроху
Пожовкле листя полину,
І мішанина сіра моху,
І слід, який не обмину.
І хризантеми напівсонні,
І сум розлук, що там снує, –
І самота моя бездонна
Лице показує своє...

Володимир Бойко
2016.12.06 23:42
Мене довкола морок огортає
Самотності, зневіри й гіркоти.
І лиш одна далека зірка сяє,
І зірка та зоветься просто – ти.

Далека ти, хоч ніби зовсім поряд,
І світиш тьмяно, наче крізь туман.
Мені дарує твій зрадливий погляд

Світлана Майя Залізняк
2016.12.06 22:13
Потреба емалей, моралей, краси.
Очисти, хуртечо, від яду оси,
Присип калабані, макітри, димар.
Двигтить ескалатор за вервицю хмар.

Солоху лукаву облапує туз.
А я на заваді... бо в хату не ту...
Соломки випрохує в лиски бичок:

Нінель Новікова
2016.12.06 21:03
ЛІНА КОСТЕНКО ТОБІ…

***
І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
Я ще ніколи не пила.
Такої чистої печалі,

Ігор Шоха
2016.12.06 20:39
Чи то погода нами пише,
чи ми про неї кожен день,
коли душа на ладан дише?
Але не меншає пісень.

Зима мелодіями жовтня
манила цілий листопад
у дні і ночі допотопні,

Олексій Кацай
2016.12.06 20:07
Крайнебо парує за склом орбітального ліфту.
Ранок димиться синім серпанком довкіл.
Хвилі хмаровиння рожево погойдують крихти
з галактик, що відкраяні від буханки опуклих небес
ножами титанових крил: то пілот Гулівер пана Свіфта
годує мален

Лесь Українець
2016.12.06 18:15
Чи останню відсурмили
Віщуни тривогу?
Добре шиї уярмили,
Що забули й бога.

Полюбили гнути спину
І поклони бити,
А людина людину

Віктор Кучерук
2016.12.06 16:00
Комашнею на світло – сніг
До вікна поривається теж, –
Шурхотить, як під вітром стіг,
І блищить, наче іскри пожеж.
Б’ється прямо і лізе навскіс
В сяйво світла й струміння тепла, –
І на склі появляється слизь,
І зника на очах спроквола...

Анонім Я Саландяк
2016.12.06 15:57
спроба простої логічної схеми) “... und die Vernunft zeigt hier ein doppeltes, einander widerstreitendes Interesse... - ... і розум показує тут один подвійний, взаємно-суперечливий інтерес...” (І Кант Критика чистого розуму Додаток до трансценден

Микола Дудар
2016.12.06 12:30
ліс горів, тремтіли звірі
вітра стогні навіжені
… а старенька баба Вірка
гнала кіз повз телевежі

ліс тріщав, ревіли звірі
дим здіймавсь від неживого
…час дійти, у баби Вірки,

Вікторія Торон
2016.12.06 12:15
О, скільки їх з’явилось і пішло,
розкидавши заплутані відбитки
в оманливій, м’якій словесній глині!
Сто тисяч бур віршами прогуло,
і почуття, оголені при свідках,
давно осіли у воді осінній.

Мов сироти — римовані рядки,

Віктор Кучерук
2016.12.06 06:57
На дорозі надій – замети
Несподіваних розчарувань, –
І сліди, мов рядки анкети,
Що ступав за дозволену грань.
На дорозі надій – завади
Словоблудства і хибних ідей,
Адже жити по біблії радить
І веде до мети – фарисей.

Олександр Жилко
2016.12.06 00:56
«Дивись як можу! – прошепотів Татчин, опускаючи велику гривневу монету собі під ноги. – Одного разу докотилася під самий іконостас. Дивись, дивись як котиться!». І справді котиться. Спрямована вправним рухом ноги мого друга, монета понеслась зачовганими д

Тата Рівна
2016.12.06 00:49
Марта була не дівчиною радше місяцем - порою року
Гарна з лиця з якого води не пити в яке дивитися
Мов у люстро наче ув озеро чи книжку вертку - камасутру
Марта була містка ніби жіноча сумка ніби рюкзак третокласника
Марто, ти з Марсу, чи що?
У ког

Микола Дудар
2016.12.05 23:10
Він за Сонцем пішов у рань
в Нього Дух і Слова ще ті…
(Він пізніше помре від ран
у Своєму, за нас, Житті… )
Він до Мами писав листи
і про «цвяхи» знав наперед
партитура Його «Прости»
міліардами тет-а-тет…

Лесь Українець
2016.12.05 22:29
Тішить серце, душу гріє
Надія велика,
Бо слово свободу криє
Й силу чоловіка.

Розкує кайдани щирість
І краса правдива,
Осяє похмуру сірість

Іван Потьомкін
2016.12.05 19:56
Смалив тютюн і кашлем захлинавсь,
І глузував над тим, у що і сам ще донедавна вірив
І тішив весь кагал, що й з-поміж них зродивсь такий,
Що через кілька літ зрівняється із наймудрішими рабинами.
Та не Барух, а Бенедикт сьогодні він.
І, як зітре од шл

Уляна Чернієнко
2016.12.05 19:47
Шепіт моря... нірвана... чаклунські пісні сирен…
Між сьогодні і завтра протягує ніч місток.
Повз солодкі водойми й лагуни чужих імен
в акваторію щастя (до мене) пливи, Кусто.

Знов заманює в себе безмежна морська глибінь? -
не забудь лицеміство й не

Світлана Майя Залізняк
2016.12.05 19:24
Амур задуб на дереві... Зима.
Стріла примерзла кінчиком до шиби.
На столику надкушена хурма,
Качан капусти, хрін, баньката риба.

Засніжений будинок між доріг.
Укрився Карлсон шоколадним пледом.
Одну стрілу скупий амур беріг.

Леся Геник
2016.12.05 15:21
Нелегко відпускати, що було,
а особливо - світле і прекрасне,
бо серце, розбивається, мов скло,
як свічечка нічийна - гасне, гасне...

Нелегко забувати й десь іти
дорогами незнаними, новими,
випалюючи спогадів мости,

Олександр Олехо
2016.12.05 14:05
Атланти підпирають неба зводи.
Таріль землі тримають три кити.
Я – думка чоловічої породи
і ми с тобою, котику, брати.
Лежи, старий філософе, на пічці
та грій боки і звивини ума,
а раптом час збунтується у річці
і ти увійдеш двічі до ярма

Віктор Кучерук
2016.12.05 07:47
Не муч мене розлукою німою,
Виснажувати душу - припини!..
Гірка печаль густою пеленою
Затьмарила поволі світлі сни.
Вони впритул підходили, як хвилі
Мінливі до незмінних берегів,
Але в моєму смутку сутеніли
І в пам’яті зникали без слідів.

Ярослав Чорногуз
2016.12.05 00:19
Зимовий гай і завірюха…
А снігу, снігу навкруги!
Уже засипало по вуха
Усі озерні береги.

І легко сіється, рахманно
Із незажурених небес
Небесна ця зимова манна...

Іван Низовий
2016.12.04 22:47
Надіє з нами будь не обійди
нікого в цім застоллі тихим чаром
прихильності і чарою з нектаром
не обнеси і всіх омолоди
хоча б на мить Надієчко на час
вершинної любові і кохання
глибинного такого як зітхання
останнє як душа полишить нас

Іван Низовий
2016.12.04 22:40
Омилося серце слізьми і дощем.
Дощем і слізьми. Недалеко від Сум.
І сум на пересум зійшов. Тільки щем
Іще не пощез. Ще не звівся на тлум
Думок і чуттів, поминальних зітхань...
Дощем і слізьми. Біля Сум. Поблизу.
Ще пізньоосіння не визріла рань.
Ще

Ігор Шоха
2016.12.04 21:38
Ніщо поета не уб'є.
Не доконає і пошана.
Ранимі, чуйні на своє,
самі собі лікують рани.

І не болючі – по лиці,
і не смертельні, та у серце,
аби перемогти у герці
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Анастасія Курасова
2016.12.04

Лілія Помернюк
2016.12.02

Юдіф Клімт
2016.11.30

Ольга Гаврилюк
2016.11.29

Мирослава Шевченко
2016.11.13

Дмитро Сопін
2016.10.29

Дарій Зіньківський
2016.10.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів
Вибачте, але за цей період немає надходжень. Повернутися на Головну сторінку?