ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2015.03.05 14:30
Какая жалость - что ложе мавзолея
уж занято давно таким же подлецом
греха не утаить, давно "Оно" лелеет
однажды заменить своим лицом…
05. 03. 2015.

Микола Дудар
2015.03.05 14:28
Какая подлость - стрелять сограждан в спину
лишать кого то сына и отца...
ведь жизнь не возвращается с "повинной" -
Она лишь отражение Творца
05. 03. 2015.

Мирон Шагало
2015.03.05 13:32
Від неї ще не йшли останні стужі,
дахи сусідні ще дрімали, й мов крильми
окутались у сірі сни байдужі,
та небайдужими були тут тільки ми.

Брели повз неї люди у задумі,
й хоча би хто спитав: «Ти як після зими?»
І дзвін її, мов жаль, тонув у шумі,

Серго Сокольник
2015.03.05 02:27
В очі глянь,
У яких неприхований сум.
Глянь у цей
Квазівсесвіт тривожного смутку...
Роздивись
В мерехтінні роз"ятрених дум
Хвилювання
За тебе. Такого здобутку

Тетяна Добко
2015.03.04 21:14
Він міг би жити ще й кохати,
Дивитись в сині зорі,
А довелось життя віддати
За правду і за волю.
2015

Іван Потьомкін
2015.03.04 20:04
Не уявляю Пурім без дощу
Із прегустим уранішнім туманом...
Чи так воно було й тоді
В столиці Персії – Шушанах ?
Там всупереч задуму Амана
За Мордехая радою Естер одважна
Порушила приписи Ахашвероша,
У смерть зробивши крок розважний.

Владислав Лоза
2015.03.04 19:55
Не підготовлено і чверті.
Командування непричетне.
Занадто пізно, слово честі,
для агітації зі шпальт –

плацдармом бунтівним комбригам
не тане запізніла крига:
триває офензива снігу,

Ігор Шоха
2015.03.04 19:34
Імла, юрма чи суєта –
моя позиція проста, –
лишатися самим собою.
Але лякає висота
у позачассі над юрбою.

***
Ой винні, винні українці

Олег Завадський
2015.03.04 18:54
Ми доросли до мудрості і віри,
Свої літа поставивши на чати.
У вирі буднів, загнаних і сірих,
Навчилися радіти і прощати.

Але куди ж нам, Господи, подіти
Свою печаль, якій немає спину?
А порятує нас у цьому світі –

Маріанна Алетея
2015.03.04 17:42
Землю розколює Град
І кричать канонади,
Серед страждань і проклять
Як тебе відшукати?

Збилась у грудку малу.
Що ж то зараз з тобою?
Вірю, пройдеш крізь імлу,

Віктор Кучерук
2015.03.04 10:48
Відгула, відгриміла
Вже для нього війна.
Закоптила на тілі
Димом рани вона.
То чому ж не святково
Виглядає юнак,
Поміж інших військових,
Не дізнаюсь ніяк?..

Ярослав Чорногуз
2015.03.04 01:48
Нам не судилось бути разом.
У рай повернення не жди.
Образ глибокі метастази
Кохання вбили назавжди.

Уже твоїм не стати мужем.
Ця осінь жовтий лист зімне.
Ти в далеч дивишся байдуже

Олександра Камінчанська
2015.03.04 00:18
а думки як ріка швидкоплинно пливли проз літа
не минаючи скрути часами вдарялись о скелі
а чимдалі до сонця наспівано день підростав
і крутили вітри межи хмар навісні каруселі

хтось ішов навпрошки оминаючи мислі мої
інший дивно спинявся вдивившись

Іван Потьомкін
2015.03.03 21:30
Що досі про тебе знали,
Згорьована пташко Надіє?
Що донедавна літала
В мирному небі Вкраїни.
Що опустилась на землю,
Як круки московські з’явились.
У мішковині рядняній тебе відвезли
У рабський звіддавна свій вирій.

Леся Геник
2015.03.03 13:47
А мені сьогодні невесняно...
Сонце лізе, мов рудий павук,
По стіні, що хилиться безрадно
Над проваллям несусвітніх мук.

А мені сьогодні сиво-сиво...
Загортає сітка павутинь
Душу, спраглу янгольського дива,

Світлана Майя Залізняк
2015.03.03 13:33
Ворота пекла - сяючі - в піску.
Сміливці наближаються до звіра.
Повзуть в пащеку змійки - їсть луску.
Обпалені обличчя, плюсклі міри.

Бурили свердловину, вийшов газ.
Жахтить казан - і диво, і морока.
У Ашхабаді друг зустріне вас -

Нінель Новікова
2015.03.03 10:20
«Свободу Савченко Надії!» -
Всі піднялися. І Росія
З палкими гаслами : «Борися!»
З душею світлою Бориса,
Убитого підступно в спину –
Борця і друга України…

А там, у путінських застінках,

Анна Віталія Палій
2015.03.03 09:30
Він висів. Закривавлений, зчорнілий.
Що хтіли, те робили з Ним тоді.
На Нім - печать знесиленого тіла,
Люциферичних звершення надій.

Обличчя - не Його, а тих, що били.
Зробили тіло дзеркалом себе.
Наситились. Напились. Не боліло.

Віктор Кучерук
2015.03.03 07:45
Здрастуй, мамо, здрастуй невгамовна,
Світлоносна радосте моя,–
Хай суцільним щастям буде повна
Днів твоїх тружденних течія!
Хай ніколи горе не стрясає
Чуйне серце дотиком різким, –
Хай душа, натомлена до краю,
Світ теплом наповнює своїм!

Микола Дудар
2015.03.02 23:52
о, восьма ранку. сонце у вікні…
дзвінок до брата: - Як там Маріуполь?...
-- Та що сказати, знову на війні…
рови з горбами виросли до пупа
... вже з ночи весь порепався бетон
осик вприсяд, розгублені од страху
ще й хтось візок полишив, і бідон
спітк

Серго Сокольник
2015.03.02 22:20
Гусне, гусне в небі морок-
Перепустка з дня у ніч.
Пляшку в руки! Вибий корок!
Шана ночі наших стріч!

Вир шампанського... Напоєм
Розіллємо радість ми...
Пий, кохана! Та навзОєм!

Ігор Шоха
2015.03.02 21:45
Є окаянні і мізерні теми,
які не красять наші імена.
І темні розуміють, що таємно
на рівні душ таки іде війна.

Здається, що достатньо і цієї,
що маємо – звірячої різні.
Не доведи нас, Боже, до ідеї

Сергій Гупало
2015.03.02 21:14
У ті місця, де йде війна,
Птахам потрібно повертатись.
Пора повернення – хмільна,
В ній не рахуються утрати.

Хмільні також і вояки.
Утрат немає перед боєм.
Птахи, солдати – простаки?

Микола Бояров
2015.03.02 20:19
Серденьку, день дотлів,
Гасне козачий спів.
Тиша спускає долу
З неба хитку гондолу
Плотських бажань і снів.

Там я твої зустрів,
З ними і правду голу.

Світлана Майя Залізняк
2015.03.02 18:47
В селі Господь живе не по кутках,
Як думають насмішники, а всюди.
Освячує покрівлі, глеки, блюда
І ділить навпіл двері при зірках.
В селі Творця достатньо - в чавуні
Він варить у суботу чечевицю,
Танцюючи сонливо на вогні,
Мені підморгує, мов очеви

Любов Бенедишин
2015.03.02 09:10
Бути у Слові. Творити, як жити.
Шептати надії: живи...
Сповіддю весен земних дорожити
і заповіддю трави.

Віру плекати. Ділитися щастям:
буденним, бездонним, ясним...
Кожному, - знати, - по вірі воздасться

Мирон Шагало
2015.03.02 09:08
Місто на околиці втікало,
наче в темінь дике вороння,
рвучко, зденервовано, недбало
розірвавши
дно дня.

Це її в неспокій огортало.
Голосити, бігти навмання?

Світлана Майя Залізняк
2015.03.02 08:33
Надін працює перукарем у божевільні.
- Там люди - цілком нормальні, стрижки - довільні.
Так щиро дякують... жують... малюють снива.
Вони не подадуть пліток тарань червиву.
Сміються так дитинно, залюбки, ганяють мошку...
Я поміж них сімнадцять зим,

Серго Сокольник
2015.03.02 00:32
Один с опаской входит в воду.
Иной- ныряет с головой...
И мы- как раз ИНОЙ породы,
Мужской довольные судьбой.
.
Мы, осторожные с годами,
Утрат познавшие печаль,
Вдруг за бумажным оригами

Наталка Янушевич
2015.03.01 22:18
Колись ми були молодими птахами,
До неба - крилом подати.
Мотузка кордону та точки хаток,
Та іграшкові солдати.
Нам навіть внизу на тонесенькій гілці
Даремно шукати ницих.
Полинули вгору! Лише і тільки.
Обіцяний край там сниться.

Дмитро Куренівець
2015.03.01 19:11
Прийде вона без фанфар і парадів,
тиха й проста, як молитва до Бога.
Прийде до кожного, вірного правді,
й люди шепнуть, подивовано-раді:
це – перемога…

Нам провести б наполегливо й чемно
злих візитерів лишень до порога.

Микола Дудар
2015.03.01 18:56
немцовы… листьевы... и ленноны
десятки, сотни… дай! бог памяти…
сопьюсь ведь мыслями у ненависть
а если что, так вы ж поправите?!
… течет судьба в реке с наколками
и схожи больно все те выстрелы…
но возвращаются "футболками"
их имена и лица - то

Лідія Дружинович
2015.03.01 16:49
Гул стоїть бджолиний над ліщиною,
Гріють лапки котики з верби.
У спориш закутана стежина.
І туркочуть сиві голуби.

Відмикає небо ключ веселиків.
Соломинки дітвора кида.
Хмар кудлатих білі каравели

Лідія Дружинович
2015.03.01 16:40
Гул стоїть бджолиний над ліщиною,
Гріють лапки котики з верби.
У спориш закутана стежина.
І туркочуть сиві голуби.

Відмикає небо ключ веселиків.
Соломинки дітвора кида.
Хмар кудлатих білі каравели

Ондо Линдэ
2015.03.01 16:07
бьют полночь. звонарь безымн.
на внутренний остров тише.
мой парнокопытный дым -
последний, кто это слышит.

ретортою горла слит,
к июлю он к вам довьется,
транслитом пуша тростник,

Світлана Майя Залізняк
2015.03.01 15:47
Коли пощез любові силует,
Коли від горепаду плечі вниз,
Витягуй із валізи пістолет,
Неси його в ломбард, і не барись.
Придбай на ті банкноти патефон,
Десь вибери місцинку - і танцюй
(Нехай у тім"ї - дзвін, та є резон),
І ручку патефона поцілуй.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Роман Шулевський
2015.03.05

Вітвіцька Надія Вітвіцька Надія
2015.03.03

Ліза Колос
2015.02.27

Юк Рейн
2015.02.24

Влад Досич
2015.02.23

Ігор Цирульніков
2015.02.23

Вікуша Рассказова
2015.02.23






• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Усі Словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів
Вибачте, але за цей період немає надходжень. Повернутися на Головну сторінку?