ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Гентош
2014.07.29 10:19
Уста гірчили,
Меду хтіли –
То ж дефіцит супружний мед!
Дав гілку миру,
Голуб білий,
Протуркотів мені –
Вперед!
Плече само немов відкрилось –

Тимофій Західняк
2014.07.29 10:11
А я тебе, мій синочку,
В люльці колисала,
Щоби колись твої очка
Дівка цілувала.

Цілувала і казала,
Що дякує мамі,
Що їй легеня вродила

Михайло Десна
2014.07.29 10:04
Є окремо душа.
Є окремо вина
як вина, що порушує мир.
Має бути межа
(хай чужа сторона
не влаштовує путінський пир!)
Є гріховність чиясь.
Є жертовність свята,

Любов Бенедишин
2014.07.29 09:01
Прорвало тривкі ланцюги і загати // Майдану священне цунамі. // Прокльони з молитвою, будні зі святом // обмінюються полюсами… Декілька місяців тому ніхто не міг собі уявити, що, здавалося б, непримиренні сторони пліч-о-пліч триматимуть оборону вже

Домінік Луцюк
2014.07.29 07:24
місяць-равлик заховав роги –
ні собору ні гори ні дороги…
Бог Ван Гога жде? Ван Гог Бога?
хто кому посвітить під ноги?
хто кому піднесе водиці?
хто спочне при чиїй правиці?..
Бог Ван Гогу і Ван Гог Богу
все що мали віддали на підмогу…

Наталя Мазур
2014.07.28 23:51
Одного чудового теплого ранку, край поля народилася Волошка. Спочатку вона обережно розсунула сухі стеблинки, потім випростала ручки-листочки, зіп’ялася на довгій ніжці і потягнулася. Усміхнулася травам навкруги. Через деякий час Волошка зовсім освоїл

Світлана Майя Залізняк
2014.07.28 22:42
У кожного свій ворог, клас і бій...
Тілисті ахіллеси гоять п"яти...
Маланка загубилася в юрбі...
Сто мотанок із рук її узято.

Ляльки - мов клони, ні очей, ні губ -
Вигойдують бійцям курну дорогу...
Щоб мав лихий наваристе рагу,

Ярослав Чорногуз
2014.07.28 20:05
Хмари вкрилися габою голубою,
А у серці – тиха туга за тобою.

Сонце ніжне заховалося неначе,
Золотенькими жариночками плаче.

Вечоріє, так печально вечоріє,
Де ти, де ти, моя доле, світла мріє?

Іван Потьомкін
2014.07.28 19:11
Слава Україні!
Героям слава!


Боєць помирав...
Лиш на шосту добу
Рухнувся на ліжку
І стиха добув

Віта Парфенович
2014.07.28 15:22
Нестримна, неначе вітер,
Спіймати – не прикувати,
Рум’янцем пашать ланіти,
Я – вільна і сил багато.
На швидкості в теплий вечір,
Колеса асфальт лоскочуть,
Я – кішка, я – небезпечна,
Але мов пташа тріпочу...

Тетяна Мілєвська
2014.07.28 13:08
Правічний степ викохує осот,
Римує дощ на сходах. Базиліком
Безликий аромат прямує до вікна.
І тільки чорноброві квіти звіту
Тихесенько чекають...Лихо-літо
Жнива несе й обжинки…А на сході
Дощі й дощі… Та граду вже - нема.

Тимофій Західняк
2014.07.28 13:06
Ви вкрали в нас історію про Русь –
Кочівники, ординці і монголи!
Я в очі вам сказати не боюсь –
Братами ви не були нам ніколи,
Плекали завжди думку про одне –
Як би зі світу звести Україну,
І підло, методично, день за днем
Вбивали нас, стріляючи у

Опанас Драпан
2014.07.28 11:50
Балія бабусина та нецьки;
Тара для домашнього прання
Виважено мудро, по-жванецьки
Згадуються мало не щодня.

Гасовий ліхтар "летюча миша"
Наче помирав, а не горів.
Є у мене згадка і світліша -

Мирон Шагало
2014.07.28 11:50
«О, як це літо щедриться дарами!
Це літо — дивовижної краси!
Й нема у ньому відстаней між вами…
А що ти літові цьому даси?»

«Я дам йому розмови тихі наші,
і зустрічей тепло, і сум прощань,
і наші почуття — дві повні чаші —

Анна Віталія Палій
2014.07.28 08:18
Співає птах. Травою -- аж по хмари
Лягає щебіт. У весняних снах
Любові просить і шукає пари.
Тихіше, звуки і буденні чвари, --
Небесні чари -- то співає птах.

Закличніше. Ще нижче. Ще ніжніше.
Високо знов. Чи досить добрий спів?

Михайло Десна
2014.07.28 07:17
За звичним життям,
іноді навіть байдужим,
усі живемо ми:
фонтан і калюжи.
Усі живемо ми,
не помічаєм
того, що оточує,
диво чекаєм.

Микола Дудар
2014.07.28 01:04
Вовки і "решта"…
мур лісосмуги
де я се вештав -
виплесни, туго!
вийди на зустріч…
повідай сміло
воочий устрій -
чорне і біле?!..

Домінік Луцюк
2014.07.27 19:41
все буде у житті в останній раз
останній погляд і останній подих
і думка про поразку чи про подвиг
і куриво пробачень чи образ
і зарево любові за хрестом
і марево незрощеного саду
і совість із відітнутим перстом
скалічено плестиметься позаду…

Ігор Шоха
2014.07.27 11:09
Нас уже учили всі.
Є ази, і веди, й буки...
Споконвіку на Русі
є і неуки, і уки.

Учить, учить нас орда,
учить майже без перерви...
І не горе, то біда

Роксолана Вірлан
2014.07.27 00:34
Заклекотала чорна ворожба
в гортані літа. Чернями війнуло.
А слід од сонця никлого - як дуло-
наставлене у спину. Лише збав..!

О, Боже, збав од сірого страху...
не так од кулі, - як од самовтечі,
не так од смерти, - як од всепререче

Олена Кіс
2014.07.27 00:28
Я тій любові не прощу моментів
Пересуду, озлоби, суєти,
Я тій любові зачиняю дверці
Розхитані Едемом гіркоти.

Літеплим днем осінньо-млистим, всує
Прощальний крик почую журавля,
Прощальне те причастя поцілую

Олена Балера
2014.07.26 20:55
В душі вирують гнів і страх,
Майбутнє вдалині, як пляма.
Життя – страшна зловісна гра,
В якій не дорожать життями.

І лютий безум до нестями
Ховає світло, мов чадра.
Уп'явся чорний жах зубами

Владислав Лоза
2014.07.26 19:13
Солдати – еритроцити, окопи – бурі аорти.
Біжу, оминаючи тромби танкових їжаків.
Сьогодні Симонов читає вірші для нашої роти.
А завтра, як буде сонце, ми підемо у прорив.

Оце і лишається тільки, коли не стає патронів:
саперні лопатки у пальцях, пок

Мирон Шагало
2014.07.26 18:00
Два струмки спішать
обійнятися в ріці.
Принишкли верби.

(липень 2014)

Іван Гентош
2014.07.26 15:23
Не сприймаю підвішені стани,
“Так” – є так, а як “ні” – то вже ні!
Не сприймаю, як сіллю на рани,
Як синонім шукають “війні”.

Не сприймаю, коли “хата скраю” –
То до бою вже програний бій.
Як в обгортку брехню загортають,

Іван Потьомкін
2014.07.26 12:40
Які ж вони навдивовижу до бридоти схожі – терористи вигаданої Новоросії й Гази. Закутані по самі блималки, що відсвічують тільки злобу. З язиком зміїним, спроможним на незмінне «НІ» , коли йдеться навіть про спробу навернути їх до здорового глузду.
З

Віктор Кучерук
2014.07.26 10:51
Я не можу тебе не любити,
Україно моя золота.
Тихо плине зі мною по світу
Незрадлива твоя доброта.
І так легко від теплої ноші
Неспокійному серцю стає,
Що вернутись без всяких запрошень
Хочу вічно у лоно твоє.

Михайло Десна
2014.07.26 10:14
Мовчить історія.
Мовчить.
Та не позбавиш галасливо слова
того, хто істини навчить.
Є територія.
Є мить.
Є слово правди і, на жаль, полови,
котра в парламенті звучить.

Тимофій Західняк
2014.07.26 08:19
Тепер я знаю – серце не старіє,
Воно таке ж – у двадцять й шістдесят,
У нім такі ж і почуття, і мрії,
Як і колись, – багато літ назад…
Будемо серцем завжди молоді,
Воно так само тішиться і плаче,
Як в юності, як вперше, як тоді
Коли усе лиш пізнава

Тимофій Західняк
2014.07.25 12:07
Чи страшно нам вмирати? так і ні…
Бо нам усім – вмирати тільки раз.
Важливо, щоби потім, по війні,
Життя полюдське стало і про нас
Не забували, і про ту ціну
Яку ми заплатили, щоби ви
Ніколи вже не знали про війну,
І за любов лиш були молитви,

Маріанна Алетея
2014.07.25 11:27
Навколо чорно-чорно. Не видно куди ступити крок. Хто поруч? Скільки їх? Не пізнати. Ні тепла. Ні дотику. Куди йти? Далеко ще? Довго? Часом виникає навіть питання «Навіщо?». Тоді хочеться зупинитися. Завмерти. Зникнути. І веде тільки страх, що до

Маріанна Алетея
2014.07.25 11:27
Та, що співає у темряві,
Світло шукає відлуннями.
Є хто тут поруч у темброві?
Вогник звучить десь у струмені?

Та, що танцює над прірвою,
Втомлено впаде на камені.
Тане вже піснею тихою

Нінель Новікова
2014.07.25 11:09
Його кохаю гірко, непомірно –
Від цього не врятуюся повік.
А він не може і не буде вірним,
У світі найніжніший чоловік!

Йому потрібні самота і воля,
І враження нові, і почуття…
Його таланту навіжена доля

Тимофій Західняк
2014.07.25 10:00
Кінець Армагедону
***
В повітрі присмак третьої війни…
Оскаженіла від брехні і люті
Росія стала військом сатани,
Котре веде на прю зі світом Путін.
Хоча чисельні є її полки
Вздовж нашого вкраїнського кордону –

Віктор Кучерук
2014.07.25 08:05
Примостилася тихо на воду,
Позолочена сонцем, блакить
І, відчувши ріки прохолоду,
На хвилястій поверхні тремтить.
І сумує, тяжінням прикута
До грайливого блискоту хвиль,
Що не може в глибини пірнути
Чи здійнятися під небосхил.

Анастасія Поліщук
2014.07.25 00:28
Зламую тіні ще не розбуджених пальців.
Світло надворі, ледве за шосту, здається.
Їхати далі чи на наступній станції
Вийти у коло, згублене поміж трапецій?
Зламую тіні - ніжні, мов заспана пам'ять,
Що серед ночі ласує спогадом. Віник
Треба було б з
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Станіслав Тихун
2014.07.25

Вікторія Бобик
2014.07.21

Андрій Дужак
2014.07.18

Михайло Шабас
2014.07.11

Марко Винник
2014.07.11

Вікторія Марія ЛІ
2014.07.11

Міла Гайдаш
2014.07.11






• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Усі Словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів
Вибачте, але за цей період немає надходжень. Повернутися на Головну сторінку?