ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2018.01.19 23:40
Виткане небо. Білі хмаринки.
З них вилітають тендітні сніжинки.
Мить, і сніжинка у мене в долоні.
Та не годиться їй бути в полоні:
Вільний політ - то сніжинкова доля.
Крапельку срібла дарує за волю.

Вітер повіяв... Летить сніговиця...

Оксана Мазур
2018.01.19 23:28
Чого тобі, хлопче, аж райдужна сіль у зіниці
Захлюпалась рибкою, легко пірнувши у блюз.
Донині лиш вітер торкався моєї спідниці –
Палючий і вірний. А ти… а тебе я боюсь…

Занадто блавату засіяла мама ув очі,
Задовгі співанки гойдали колиску малу:
О

Ігор Шоха
2018.01.19 22:48
Він капітан і порт його – Марсель.
У нього є ознаки забіяки.
Він пале трубку, п’є пекучий ель
І має пасію у Нагасакі.

У неї, як проказа на руках,
Її тату, її недолі знаки,
І вечорами джигу в кабаках

Володимир Бойко
2018.01.19 22:32
В кінці шляху оглянься, подорожній,
Задумайся, до чого ти дійшов,
Що твій багаж до прикрості порожній,
І весь твій слід – лише від підошов.

Який ти шлях в житті собі намріяв,
І як свій шанс безславно змарнував,
Що доброго на ниві ти посіяв?

Галина Гулієва
2018.01.19 21:32
Листопад стереже святих і стріляє в грішників,
поки вулиці сплять під злив неземною магією.
Мій Спасителю, я Твій хліб. Я щодня черствішаю.
І ніяка рука ніколи не розламає мене.

І голодні птахи по крихті мене не їстимуть
із долоні Твоєї, теплої і п

Ігор Шоха
2018.01.19 20:29
Не визначає час, кого пора забути,
а зобов'язує, яким ти маєш бути –
або його відповідаєш духу,
або про тебе ні байок, ні слуху.

***
Немає друга, що дає у лоб,
аби умів я праведником жити.

Іван Потьомкін
2018.01.19 19:22
Думал, что он обрадуется, услышав: – Гия, я написал рассказ о Тбилисо. А он, посмотрев на меня своими большущими, цвета морской воды глазищами, спросил так жалостно-жалостно: – Почему не Кутаиси? – Потому что я там никогда не был. – Ай как жаль, как

Домінік Арфіст
2018.01.19 17:28
все на продаж… на знос і на злом…
на зло як банальності біс – біном…
а я сьогодні зранку ділюсь теплом
і не чекаю… чеканю кроки…
янголи наспівують караоке
білосніжні і синьоокі
безстатеві і одинокі…
грають у жмурки… і жмуряться близоруко…

Ірина Вовк
2018.01.19 17:24
Ота вода… о, та чудна вода –
підступна і манлива, наче зрада…
Моя тобі, предивна Діво, рада:
коли прийде пречиста Коляда,
до тої каламутної води
ой не ходи, пресмутна, не ходи…

Посеред дзвонів щедрих Водохрещ,

Олександр Сушко
2018.01.19 15:23
Опанував таки абетку,
Але страждаю від гюрзи.
Братві зарюмсую жилєтки,
Кричу:- Сатирик, не гризи!

Пишу про небеса високі,
Чудовні очі, світлий лик.
А гад вовтузиться під боком,

Сонце Місяць
2018.01.19 13:34
На вечірнім гайвеї пустельні вітри
Спожити colitas рази два або три
Навпростець через відстань замерехтіли вогні
Важніли скроні, притупився зір
І десь пристав би на ніч
Вона вийшла у двері
Урочий линув дзвін
Онде, я сказав собі

Олександра Камінчанська
2018.01.19 13:13
Охрещайся, Ісусе, Велика Господня Дитино!
А Йордан, мовби небо і небо, неначе Йордан.
Судний день ще далеко і люди такі безневинні,
Ще святіша святого пречиста йорданська вода…
Ще не хочемо знати, а що буде далі з Тобою,
Нині рада Марія, бо Син її ту

Василь Світлий
2018.01.19 12:59
О, Поезіє Дня!
О, Поезіє Ночі !
Журавлине крило,
Джерело, що хлюпоче.
Неосяжна блакить,
Неозорість космічна,
Що приходить на мить,
А здається…на вічність.

Сергій Гупало
2018.01.19 12:00
З’явлюся. Як ослаблий день осінній
Осклілими листочками торкнеться
Тебе, і стане обрій дуже синій,
І будеш ти солодка, а не з перцем.

Одначе ми в оточенні, бо холод,
Зусібіч – алогічні завмирання…
Позаду слів нечуваних півколо.

Ярослав Чорногуз
2018.01.19 11:38
Німотний щем стискає груди
І роздуми гіркі печуть:
Що далі буде, далі буде
Яка життя оцього суть?

Уже далеко не роками –
Десятиліттями, либонь,
Шукаєш філософський камінь,

Ігор Шоха
2018.01.19 11:37
Часи іронії, напевне,
минули і не буде,
аби поезії химерні
оцінювали люди.

Слова, що копією тануть
за межами канону,
не зачіпають і не ранять

Редакція Майстерень
2018.01.19 11:35
Ефект Даннінга-Крюґера, або Чому профани не розуміють своєї некомпетентності Індивіди, від природи позбавлені почуття гумору, полюбляють розповідати анекдоти. Водії, ледь здатні триматись у своїй смузі, обожнюють вчити інших керувати автомобілем. Менед

Галина Гулієва
2018.01.19 11:26
Милий, я хвора. Я квітка у тебе в ногах.
Вже тобі, милий, ні музикою, ні музою…
Ніч – темношкіра натурниця, хтива й нага, –
зорі-насіння у небо відкрите лузає:

має у жмені засвічену тиху печаль.
Серце настав – до зернини, по вінця, висипле.
Нащо т

Ірина Вовк
2018.01.19 11:20
Сьогодні в Україні - третій і останній Зимовий празник - "ЙОРДАН" або ВОДОХРЕСТЯ. Отож, за обрядом сьогодні українці вітаються: - Христос хрещається! -В ріці Йордані! (Гуцули кажуть: "В Ардані!") На відміну від Щедрого вечора та Різдва, на Вод

Олександр Сушко
2018.01.19 09:20
Писалося впотьмах. На посошок.
Мізинцем на нозі розчухав носа.
Жую глевтякуватий пиріжок,
Перо в правиці, гордовита поза.

Прокинувся зоп'яну деміург
І на папір вистрибує кошлате.
Ховайся чимскоріше, милий друг,

Вікторія Лимарівна
2018.01.18 23:43
Жартує охоче, сміється Зима!
Дала трішки снігу – а більше нема!
Бо рік особливий – Собака при владі,
І треба від неї чекати поради.
Не любить, не хоче Собака морозу –
І робить йому перешкоди в дорозі.

Сьогодні так тепло, ну зовсім – Весна!

Володимир Бойко
2018.01.18 16:21
Я лиш тільки тепер починаю тебе розуміти,
Усвідомивши врешті, що втратив тебе назавжди.
Почуття, ледь розвившись, одразу зів’яли, мов квіти,
Мов полишені квіти у вазі без краплі води.

А тобі це лиш гра, і, можливо, дещиця любові,
Інтригуючий штрих

Вікторія Торон
2018.01.18 16:18
Кількасот нічних годин. Розбігається й тремтить
ворухка куляста ртуть розколочених думок.
Озирнися, постривай. Одне одному ми – хто?
Сон, укладений у сон? З пензля зронена блакить?

Голос твій іще живе, меркне в пам’яті моїй,
обертаються в ніщо гол

Ірина Вовк
2018.01.18 14:23
Напередодні Водохрестя святкує Господиня-Україна «Голодну Кутю», так як і на Святвечір удень українська спільнота нічого не їсть – постить. Сяде за «другу Свят- Вечерю» лише тоді, коли засяє вечірня зоря. Подасть на стіл пісні страви – смажену рибу, вар

Олександр Сушко
2018.01.18 12:15
Прийшла орда з хрестами в отчий дім,
Сказала: "У Дніпро божків поганих!".
Горів Сварог. Летів у небо дим,
Волати "Пощади!" Єгові марно.

Для роду жінка старшою була,
Згорів олтар. Розбивсь жертовний камінь.
Тепер несе тавро спокуси й зла,

Олександр Жилко
2018.01.18 12:02
Вогонь пророста крізь фаєрку,
зачепившись за іскру.
Най тобі руки не мерзнуть,
додам чайнику свисту.
Най тобі легше з дороги,
щось піднесу, нагодую.
Ти розкажи щось цікаве!
Тобі чаю чи кави?

Мирослав Артимович
2018.01.18 11:51
Зима, як жінка, міняє позу,
і витворяє такі дива…
Ширяла думка – всю нічку зможу,
Але спромігся на раз чи два.

Чекаю снігу – даремна справа:
Знать, переоблік на небесах…
Вмостився зліва, ні – хоче справа,

Серго Сокольник
2018.01.17 23:53
Леся Миронюк- Ви , напевно, за сандалями скучили... (з коменту під викладеним мною на Фейсбуці "літнім" фото)))

Поетам чоботи не до лиця.
Ми генерали іншого взірця.
Завжди розуті... Долею сприйняв,
Як босі душі ріже навмання
Брехні спокуса... Це

Василь Кузан
2018.01.17 23:29
Зима, як жінка, міняє позу,
Морочить душу, туманить розум.
То хоче глибше у сніг зарити
Вчорашніх вражень дереворити,
То хоче ззаду поцілувати,
Обводить пензлем важливі дати,
А то, як дівка у сні дволикім –
Її лякає раптова близькість.

Сергій Гупало
2018.01.17 20:39
Пора. Обіцянки забудь зачерствілі.
Тумани позаду, окутали горе.
Надія на чисті, стрімкі заметілі,
Що вибілять душу і ніченьку чорну.

Якось паралельно йде правдошукання,
І так популярні оті, що невинні…
І пнуться незграбно одні запитання –

Сонце Місяць
2018.01.17 20:36
П’єретти & коломбіни, офелії, саломеї
старанні, зухвалі пози
аргументи, резони, догми

За кавою або кейфом
на сепії чи пастелі
вітаючи сум & втому
фотелі й пустелі готельні

Вікторія Лимарівна
2018.01.17 20:30
Життя смугасте і мінливе.
Нема зупину, вороття.
Щасливе, іноді жахливе.
Грайливе, начебто дитя.

На зебру схоже – її смуги,
Чергуючись, ідуть до нас.
На що чекати: радість , тугу?

Іван Потьомкін
2018.01.17 17:40
Постаріла кішка. Хазяїв нема.
А голод триклятий вже кишки вийма.
Десь там у коморі жиріє мишва,
А вона на призьбі лежить ледь жива.
«Куди щезла молодість, а з нею і спритність?
А що залишилось – так це тільки хитрість.
Хай сміються миші. Я таке підс

Лілея Дністрова
2018.01.17 16:31
Лунарний блік нависнув повновидо,
Даруючи осяяність землі.
Розцвічення нічного колориту,
Соната світла у німій пітьмі.

Гігантський блік, припливи і відпливи...
У лабіринтах снів чи наяву,
Падінь і злетів диво-переливи,

Олександр Сушко
2018.01.17 15:53
Поламалась ліра,
Не цвітуть сади.
Наплодилось сіре -
Ти сюди не йди.

Золоті перлини
Вчавлено у бруд.
Урожай загинув,

Олександр Сушко
2018.01.17 10:42
Кацапоязичіє - це гріх.
Де воно - там розбрат, зрада, крівця.
Рідна ж мова - роду оберіг,
Захист від лукавого ординця.

На вустах огидні матюки,
Кожне слово, як сичання змія.
Зрадиш мову, смерде боязкий,-
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Галина Гулієва
2018.01.15

Катерина Костюк
2018.01.13

Юля Костюк
2018.01.11

Любов Лисенко
2018.01.08

Дружня рука
2018.01.03

Біла Марія Біла Марія
2018.01.02

Олександр Дволикий
2017.12.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Федір Трох - [ 2017.12.25 01:11 ]
    * * *
    Струмок дзюрчить, кущі хитаються,
    В калюжі сонце відбивається,
    А зорі лиш вночі з’являються.
    Де не поглянь, щось відбувається...

    Метелик тут, там щось зривається,
    Співають, або десь хтось лається,
    То тиша, то щось починається:
    Чомусь усе навкруг міняється...

    Чого наш світ не заспокоїться?
    Нащо все те, що в ньому коїться?
    Адже вмить зникне та забудеться,
    Щоб Час позначить лиш відбудеться...
    23/09/2004


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Федір Трох - [ 2017.12.25 01:10 ]
    * * *
    Живе по світі всяка твар:
    Собака, риба, чи комар.
    І кожне далі хоче жить,
    Щоб сонце бачить, воду пить.

    Хто нору, хто гніздо лаштує -
    Нащадків до життя готує.
    Гризуться, любляться, страждають,
    Живуть нащо і не питають.

    Росте й цвіте все навкруги:
    Ось мох й дерева, там луги.
    Насіння треба залишить,
    Щоб навесні знов зеленіть.

    І люди хочуть довго жити,
    Майбутнє бачить, щось зробити,
    Коли дітей у світ пускають,
    Про себе пам’ять залишають.

    Змогли багато зразуміти,
    Навколо себе все змінити.
    Ті моляться, ті світ вивчають,
    Але де ціль життя не знають...
    17/11/2003


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Ігор Шоха - [ 2017.12.24 22:20 ]
    Перше Різдво
                                  І
    Різдво єднає. Ну а два – тим більше.
    Аж два тисячоліття лилась кров
    і якось не додумались раніше
    у вірі об'єднати найсвятіше,
    роз’єднуючи мафії церков.

    Запахло миром, ладаном... Кадило
    чадіє по самісінькі Курили.
    «Окурок» наступає на війну.
    Язичники повірили! Ярило
    викурює із храму сатану.

                                  ІІ
    Росія чує українські вісті.
    У неї є мироточивий план.
    У каганаті точать ятаган.
    Союзна інквізиція на місці.
    Попереду у церкві атеїсти,
    які учора нищили мирян.

                                  ІІІ
    Стоять за православіє невірні.
    Католики сидять, а на вечірні
    намазують кутю. Лежить Коран.
    Очікують своє євангелісти...

    А де усі актори і солісти,
    які уже не вірять у Майдан?

                                          12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  4. Ігор Шоха - [ 2017.12.24 17:07 ]
    Одне із двох
    Зоїла укусила муха.
    Ну,.. іноді буває –
    або йому заклало вуха,
    або недочуває.

    Або ся зачесали п'яді
    на голі «ягодиці»,
    або оса на носі сяде,
    то і її – по пиці.

    Або шанує даму серця,
    а не її обнову,
    або перебирає перцю
    і не шанує мову.

    Або Іуда спокушає,
    або кусати мусить,
    коли смаку не почуває,
    аж поки не укусить.

    А далі що? Мені байдуже.
    Нехай у піку вуйку
    здіймає бурю у калюжі
    і надуває бульку.

    Але лишається надія,
    якщо уріжу дуба,
    то хай отрута ейфорії
    йому лікує зуба.

                                          24.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  5. Олександр Сушко - [ 2017.12.24 17:00 ]
    Пора?
    Ось-ось закінчаться труди
    Стило і зошит - на поличку!
    Іду оглянути сади,
    Чи плодоносять щепи-дички.

    Геть пагін вигнутий, кривий!
    Під ніж похняблені віршата!
    Все ловко, чисто, без черви -
    На часі людям дарувати.

    Який яскравий аромат!
    Сміється сонце зі сторінки!
    Пахтять сатира, гумор, жарт -
    Від сльозотечі кращі ліки.

    Якщо заснув, чи охолов,
    Замучили чуттєві гами -
    Бери сонети про любов:
    Меди, божественні бальзами.

    А ось тривожний обертон -
    У бій труба військова кличе.
    Пробитий кулею жетон,
    Із ворогом кривава січа...

    А ці - про піднебесний храм,
    Про Сина Божого й Іуду.
    Болить душа? Газель віддам.
    Смакуй - увіруєш у чудо.

    Натхнення море. Не щеза.
    Пегаси обривають віжки.
    Рвонули знову в небеса.
    А, мо, пора верстати книжку?

    24.12.2017р.

    Газе́ль — ліричний вірш.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  6. Олександр Сушко - [ 2017.12.24 12:46 ]
    А, може?
    На мистецький Олімп не протовпиться плебс,
    Під Парнасом невдаха чалапа.
    Ти - мені, я - тобі. От і весь літпоцес.
    Хочте здобичі? Суньте у лапу.

    Де потрібно - прогнись, воскури фіміам,
    Ляж у ліжко, поплескай в долоні.
    Бачиш премію, йолопе? Хочеш "гам-гам"?
    Запишися хутчій в епігони.

    У Європі в пошані - тираж, меценат,
    Читачі визначають найкращих.
    А у нас все журі - біля царських палат,
    На відкатах вгодовує пащі.

    Стати в чергу? Просити й собі мідяка?
    Та не досить нахабства і сприту.
    Догризають шакали м'ясце з кістяка:
    Солов'ю тут нема що робити.

    24.12.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (11)


  7. Василь Мартинюк - [ 2017.12.24 11:02 ]
    Засіваймо ще землю…

    Проминають і літа і весни,
    І натомлене болем життя.
    І ніщо, як Христос, не воскресне,
    Все відійде колись в небуття.

    Та здаватись не маємо права
    До кінця не пройшовши путі,
    Для нащадків залишивши справи,
    Незакінчені в цьому житті.

    Засіваймо ще землю щоб літом
    Золоті в ній дозріли жита.
    Що би тішилась сонячним світлом
    В небесах наша Сотня Свята.

    Ще будуймо розвалені стіни,
    Поки є і можливість і час.
    Захищаймо свою Україну
    Для нащадків у спадок від нас.

    Вже минуле для нас не досяжне,
    Лиш майбутнє надію несЕ.
    Люди, будьмо сміливі й відважні,
    І зробім для майбутнього все.

    Парище
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  8. Юрій Ерметов - [ 2017.12.24 11:33 ]
    Гра
    Достучатись до совісті,
    власної,
    а потім зітхнути з полегшенням
    й стати зовсім спокійним...
    Тому що світ чистоти,
    виявляється,
    має масу своїх, небанальних,
    вíдтінків...

    Тому що гидишся, Боже,
    о, як ти гидишся,
    на їхнє усе це свинство –
    до якого звикають, вони,
    напевно, називаючи його "компромісами"
    або, як це – "ризиком"!..

    Абóщо, як-небудь, наприклад,
    "угодою з совістю", коли
    закриваєш очі
    не тільки на власні злочини
    заради "мошни", заради
    "бабла", заради...
    як ви кажете – "маленьких дітей",
    з яких ви потім
    зробите –
    таких же свиней!

    У вас же душі "найкращі" ваші
    таким сморідом
    й кíптявою вкриті такою
    або ж, вибачте,
    "вимащені", що
    краще
    не торкатись вас
    зовсім, страждаючи більше
    за щастя ваше ж, аніж
    за власне...

    Життя – це суцільне вмирання,
    біль, відчайдушний – це
    мить проривання...
    Віддати усе,
    що вкладали у тебе
    від самого від народження
    до душевбиства чиєгось
    "непокірного" або ж – інородного,
    тому що, нарешті, "світло"
    стає від розуміння –
    усього оцього
    вашого
    свинства.

    Живіть і кіптявте
    світ
    цей увесь
    своєю погордою,
    тому що, напевно,
    світ цей
    увесь уявний
    також існує
    в уяві чиїсь, напевно,
    справжній,
    лишень – тільки –
    грою.

    15.12.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  9. Ірина Вовк - [ 2017.12.24 09:07 ]
    "На відстані любові за пів кроку..."
    На відстані Любові, за пів кроку,
    наближення Різдва, Нового року –
    на відстані просвітлених облич,
    крізь темряву трагічних протиріч –
    пливемо за рікою, за рікою ...
    Збентежені, ми прагнем супокою,
    гармонії, духовності ... д а р м а ...

    ... Та в утворі віконних шиб Зима
    нас видивом різдвяних днів чарує –
    на покуті кутя хмільна парує,
    медами розтікається у світ ...

    ... Накуй мені, зозуле, “многа літ” –
    м е н і ... й о м у ... і нашому д и т я т і –
    пошли лише любові й б л а г о д а т і,
    примирення з земним буттям ... Утрьох
    відчуєм купно: проміж нами Б о г –
    нас мироносить і благословляє –


    на небі з і р к а мерехтливо сяє,
    провадить в ясла Божеє Дитя –

    народжуються наші почуття
    із попелу ... з серцебиття ... з нічого ...

    Б о ж е с т в е н н і ! Ми маєм так премного
    земних утіх і райських насолод,
    принад, спокус, невтолених свобод,
    що годі передати все у с л о в і.

    ... І все ж таки, н а й в и щ и й скарб Л ю б о в і
    не кожен з нас зуміє розпізнать!..

    ... Йде світом Коляда, небесна рать
    усе нечисте викропить водою ...


    Я йду до т е б е в пісні, з колядою –
    з надією: народжується день!

    ... Я йшла ... і йду ... і йтиму за літами ...
    Вітай мене н е л о ж н и м и устами :
    “Христос рождається, кохана ...”

    ... Дзень-дзелень ...

    (Зі збірки "СЕМИВІДЛУННЯ". - Львів:Каменяр,2013)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  10. Козак Дума - [ 2017.12.24 09:40 ]
    Розмови з тишею
    Із тишею ми мовчазні розмови
    ведемо в ці зимові вечори
    і пам’ять повертає знову й знову
    в далекі дні щасливої пори.

    Пригадую твої зелені очі,
    і посмішку веселу на вустах,
    а тиша про любов мені шепоче…
    Ну, зовсім підла загубила страх!

    Вже темні крила нічка розпустила
    і зорі блимають на чорному рядні,
    та відігнати думи ті несила…
    Чому ж приємно так і затишно мені?

    Цікава співбесідниця ця тиша
    і душу спомин лагідно ятрить.
    Життя моє нову сторінку пише
    й не забуває про минулі ні на мить…

    24.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  11. Федір Трох - [ 2017.12.24 00:30 ]
    Дніпро
    Ревів й стогнав Дніпро колись,
    Вірші розповідають,
    А зараз греблі зіп’ялись,
    Що річці заважають.

    Дніпро тепер широкий став,
    Як птах перелітає?
    А там, де вітер хвилі гнав,
    Вода лиш зацвітає.

    Де Либідь бігла до Дніпра,
    Канаву там зробили.
    Весь бруд вона тепер збира,
    Ми все занапастили.

    Заводи скрізь тепер димлять,
    Де луки зеленіли.
    Десну та Прип’ять щоб згубить,
    Ми атом розтрощили!

    Та попри все, тече Дніпро:
    Струмки й річки збирає.
    До моря! Так завжди було,
    Дніпро нас всіх єднає.
    21/09/ 2003


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Федір Трох - [ 2017.12.24 00:23 ]
    * * *
    На Січі дуб. Під ним, напевне,
    Хтось з пращурів моїх бував.
    Як згинув? Слід чи залишився?
    Що про нащадків уявляв?

    Тепер вздовж берега заводи,
    Де Святослав колись сконав...
    Змінилось все: діброви щезли,
    Ланами степ широкий став.

    Віки пройдуть... І що тут буде?
    Те, що є зараз, відійде:
    Нові споруди, інші люди,
    Лише Дніпро не пропаде!
    30/09/ 2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Федір Трох - [ 2017.12.24 00:33 ]
    * * *
    Степи, гаї, старі могили,
    Блакить у небі й золото ланів:
    Тут різнії народи жили,
    Тепер для нас цей край зацвів.

    Колись тут скіфи кочували,
    Немало й інших осідало,
    Щось будували, воювали:
    Але все те кудись зникало...

    Було... Та й відійшло воно,
    Старі могили залишились,
    Усе пропало вже давно,
    А потім ми отут з'явились...

    Як після нас? Хтось інший буде?
    Що ми створили пропаде?
    Але ж повік не щезнуть люди
    Де небо й поле золоте!
    5/5/2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Домінік Арфіст - [ 2017.12.23 23:44 ]
    останній наказ татка...
    пустіть мене у той – далекий світ –
    мої прекрасні чудотворні діти…
    бабусю-богомолицю устріти
    якої ви не бачили… простіть
    що не зумів уберегти тепло
    у довгі зими нашого нагір’я
    усі байки родинного повір’я
    я розказав… там раю не було…
    там грецька… польська... караїмська кров
    із українською влили́сь у ваші вени…
    зробилася основою основ
    крилата мова… лад її пісенний
    пронизує таким серцебиттям
    такою тугою возносить душу вгору
    такою радістю осяює життя
    небесний голос янгольського хору…
    співайте, діти… крізь гірку сльозу…
    коли німі вуста запрагнуть слова…
    вплітайтеся у колос і лозу…
    вас вирятує і освятить – Мова…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  15. Федір Трох - [ 2017.12.23 20:21 ]
    Час змін
    Вирує світ... Щось змінює народи
    Як по суботі гамірний Майдан:
    Хто прагне щастя, хто свободи,
    А поряд безлад й тисячі оман...

    Та ще й війна з "сусідом-братом",
    Століття вже такого не було:
    Тепер стоїть він супостатом
    Життя нас кров'ю розвело...

    Сутужно нам і далі буде...
    Розруха й злість.. Та плач стоїть..
    Борімось браття, ми-ж бо дома:
    Як вистоїм, то будем жить!

    Старі порядки вже зламали,
    А нове ще не проросло:
    Трудитись треба, адже знали,
    Що "поля за Майданом не було"....
    31/7/2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Федір Трох - [ 2017.12.23 20:40 ]
    * * *
    Отчизну славім! Ще не вмерла:
    Є в полі й небі кольори,
    Пісні не всі переспівали,
    Кобзар ще дивиться згори...

    Ми патріоти! Поки є дібрави,
    Горілка, сало й пампушки.
    Жили, живем і будем жити,
    Хоть натерпілись за віки...

    Страждань багато! Від моголів,
    Князів, царів й секретарів.
    Косили війни та голодомори,
    В Чорнобилі полин згорів...

    Прокинься ненько! Дотерпілась,
    Нічого майже не лишилось...
    Прибрати треба те лайно,
    Що зараз зверху опинилось.

    Надіймося! На славу й волю,
    Багатство й розум щоб зійшлись.
    Трудімося! То краща доля
    Нащадкам буде тут колись.
    20/11/ 2008


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Федір Трох - [ 2017.12.23 20:30 ]
    * * *
    Нема переводу козацькому роду,
    Хоч всяких напастей було.
    Пережили, стерпіли всі негоди
    Та знов нещастя принесло.

    Знялася буря. Усе навкруг ламає,
    В час змін нам випадає жить.
    Імла, а шляху ми не знаєм,
    Куди все йде не можем уявить.

    На двох – три гетьмани. Руїна,
    Роз’єднані вже сотні літ.
    Як чайка при дорозі Україна,
    По всіх світах наш цвіт.

    Колись й ми згинем. Як прадавні гуни,
    Ніщо не може вічно існувать.
    Усе відходить... Пропадуть й могили,
    Хтось інший буде щось тут будувать.

    Але допоки нам Господь дав сили,
    То треба йти: трудитись і любить,
    Дітей плекать та хліб ростити,
    В своїм блакитно-жовтім краї жить.
    01/02/ 2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Федір Трох - [ 2017.12.23 19:19 ]
    * * *
    Не буває, щоб хтось ідеальний,
    Досконалий мов куля більярдна,
    Бо творив нас не Бог, а Природа -
    Ми химерна та хтива порода...

    Не буває сім'ї без роздраю
    Щоб у щасті завжди та покої,
    Бо живемо-ж далеко від раю -
    Кожна хата з своєю бідою...

    Не буває, щоб в місті, в державі
    Все у злагоді, мирі та славі:
    Розумніший - хто зверху - ворує,
    Ну а знизу сірота бунтує...

    Не бува, щоб братерські народи -
    Всі колись, десь й чомусь воювли...
    Кожен хоче собі лиш свободи,
    А тому кров чужу проливали...

    Все життя у борні проминає,
    Не буває гармонії в світі:
    Кожна мить щось рождає й ламає,
    Тут не рай - на землі маєм жити...
    19/9/2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Федір Трох - [ 2017.12.23 19:21 ]
    Геть - money
    Першим хитрий Льоня був,
    Але термін не відбув.
    Небагато він накрав,
    Адже мав лиш “те, що мав”.

    Другим також Льоня став,
    Років з десять царював.
    Що будуємо не знав,
    Лиш себе не забував…

    Далі Вітю обирали,
    Але котрого не знали.
    Хуліган й бугалтер йшли,
    До Майдану довели.

    Так у нас бугалтер став
    І руками він не крав.
    Щось робить теж не старався,
    Все на когось зобижався.

    Зараз все занепадає,
    Знов кого обрать не знаєм:
    Юлю, Вітю-хулігана,
    Інших з того ж балагана...

    Юля вміє розмовляти,
    Хоче все поприбирати:
    Що собі, що нам лишить,
    Неможливо зрозуміть...

    Вітя-ж мало розмовляє,
    Кулаками лиш махає.
    Якби трохи більше знав,
    Ефективно б керував...

    Хто нам кращий? Що робить?
    Як життя своє змінить?
    Ми куди іти не знаєм
    І за це усі страждаєм.

    Щоби чільника обрать,
    То мету потрібно мать:
    Гетьмани тоді ведуть,
    Як усі до цілі йдуть.
    9/06/ 2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Федір Трох - [ 2017.12.23 19:08 ]
    Тля
    Три Льонi керували нами:
    Iллiч - герой та ветеран -
    Водив кришлатими бровами,
    У коммунiзм вiв - на таран.

    Макарович був iдеолог,
    Вiн навiть в шахи трохи грав
    На п'янцi в хащi бiлоруськiй
    Для нас державу заснував.

    Данилич, бля, в карти грав,
    Про ракети ще спiвав -
    Будувати що не знав,
    Все в державi поваляв.

    Потiм Вiтi керували
    Їх Майданом обирали
    Вiтю-зека щоб прогнать
    До кровi прийшлось стоять

    Що час далi жде не знаю,
    Зараз же не уявляю:
    До яких пiр оця тля
    Керувать в нас буде, бля??
    (з росiйської) 10/4/2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Козак Дума - [ 2017.12.23 19:50 ]
    Брехня
    Я стільки творів присвятив брехні,
    що в пил, здавалось, вистачило б сте́рти!
    Однак вона, на жаль гіркий мені,
    з усіх щілин і далі лізе впе́рто.

    Вига́дниця така́, хоч сядь і плач,
    усіх її личи́н і не злічи́ти.
    А прудконо́га – но́ситься лиш вскач,
    і цно́ті пра́гне всіх завжди́ учи́ти!

    Найповново́дніший із ви́гадок потік
    останнім часом, зазвича́й, – реклама.
    Тим побрехе́нькам втрачено вже лік,
    то, як офшо́рам – матінка Панама…

    За нею суне обіця́нок сонм
    чино́вників, ділкі́в чи депутатів.
    Страшним те дійство видається сном,
    а скільки накопилось тих трактатів…

    Все більше й більше ці інгредіє́нти
    включають до любо́вного меню.
    Як чуєш, що кохатиме до смерті –
    велика є підозра на брехню!..

    В наш час брехня суспільство підкори́ла,
    як ракова пухлина організм.
    Вона найкра́щим підтина́є крила!
    Страшніше тільки правовий садизм…

    Нікого я ні в чому не виню́,
    я просто не люблю брехню!

    23.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  22. Сергій Гупало - [ 2017.12.23 19:05 ]
    Д о л я
    Позаду тінь. Вона – не та…
    Ти стиснув золото у жмені.
    Але босота, біднота
    Поцілять зором у кишеню.

    Для багатьох це – прецедент,
    Утаємниченості зброя.
    Аж ось іде кореспондент –
    Тебе опише, як героя.

    По тому – спробуй доведи,
    Що маєш іншу, власну, правду.
    Сидиш у тіні лободи.
    І знову схожий на принаду.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  23. Ночі Володимир Шкляренко Вітер - [ 2017.12.23 18:53 ]
    Между...
    Между слов и между чисел,
    Между солнцем и дождём,
    Мокрый весь, касаясь высей,
    Ангел мой скрипит крылом...


    Рейтинги: Народний -- (5.88) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (9)


  24. Любов Бенедишин - [ 2017.12.23 17:20 ]
    Тайна Різдва
    Тяжка хода. Од смутку - сиво.
    Хай небезпека даленіє...
    "Ще потерпи, Пречиста Діво.
    Сьогодні світ весь при надії".

    - Отут і будем ночувати...

    ...Зоря розчулено заблима.
    Озветься криком Немовляти
    Блаженна Тайна за дверима.

    Сніжком до ранку все притрусить:
    Сліди, узбіч краї парчеві.

    ...Новонароджений Ісусик
    У сні всміхається Отцеві.

    23.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (11)


  25. Світлана Ковальчук - [ 2017.12.23 16:20 ]
    Ця зима, крихка і полохлива
    Ця зима, крихка і полохлива,
    натривожить, назсипає дива,
    подмухами обрії розпише,
    подмухами, помислами…
    Тиша...
    Ця зима, легка й така ж вродлива,
    як і ти…
    Ці очі, погляд, сниво…
    Одійде картинно і сніжинно,
    а мені…
    Мені воно причинно…
    наче душу знов заворожило
    доторками, пальчиками, дивом,
    маревом гостинного кохання.

    Сніг оцей, хвилинно-візуальний,
    що його домислити несила…
    Чи було? Намріялося? Снила?



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  26. Павло ГайНижник - [ 2017.12.23 13:36 ]
    ВЕЛИКА ГОДИНА
    ВЕЛИКА ГОДИНА

    Велика година – нескорених мить!
    На Поступу крилах зліта́ нова Днина,
    У гарті розвою німіє блакить
    І спалахом голосу рве вись Дитина,
    Аби неофітів збудити й зродить
    Міць Духу у зрив. Упа́де зернина,
    Що з темені сяйво із Знань заіскрить
    Промінням світанку часів і Людина
    Зоре́ю природу Буття осінить.
    Із Думки і Чину воскресне Нови́на
    Й епоха Героїв й Творців засурмить:
    Зача́лася в світі новітня Родина!

    Павло Гай-Нижник
    23 грудня 2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Руслан Лиськов - [ 2017.12.23 12:59 ]
    Адамів плач
    Ти тихе небо над полями коло дому,
    Самотня стежка коло древньоі верби.
    Тебе шукаю, наче щастя, наче втому,
    У втомі тій відраду серцю від журби.

    В очах людей, вечірніх вікнах, у смерканні,
    У мерехтінні вогника в руках.
    Тебе шукаю навіть у чеканні,
    Між кроком серця, у зітханні на вустах.

    Ти подих птаха, ти промінчик полудневий.
    Скажи, прошепочи своє ім'я.
    Моя весна, мій дощик березневий,
    Моя надія і любов моя.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  28. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.12.23 12:03 ]
    Час метання дисків
    1
    Повзуча мімікрія - мов чума.
    Правдивець ухилився, хитре око...
    "Будь як усі..." - нарадила кума.
    Накинута дірява поволока.

    Вбивай, живи...
    ...тіп-топ... тіп-топ... тік -так...
    За тебе думав пан, йому видніше...
    Тікає непоступливий свояк.
    А ти перефарбовуй форт і нішу.

    Розвалений старий ілюзіон.
    Екран кіптявий, цербери далеко.
    Сприймай війну за лячний напівсон.
    Ще цівка Часу б'є в модерні глеки.

    Наобіцяли щасне відплиття.
    Погоничі штовхають на платформи
    Під наративне "забувай... затям...".
    І безголосся не хвороба - норма.

    2
    Спиняв навалу пращур... печі клав...
    Печаль висока, спечно, голубаво.
    І ні ковчега в полі, ні весла...
    Маріє Пресвята, спаси нас... аве...

    3
    Непопулярно думати, авжеж.
    У натовпі формується ідея.
    Виводять шавок, левів на манеж...
    Жорстоко мстяться кинуті медеї.

    Танечниці обходять черепи.
    Баляси... безголів'я... дим... афіші...
    Баласти-пересвідчення топи,
    Метання дисків споглядай із ніші.

    ..........
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати:


  29. Василь Мартинюк - [ 2017.12.23 11:41 ]
    Біла пані

    В білій тузі земелька остила,
    Сіра позолота річку вкрила.
    Закружляла біла пані в танці,
    Вже немає більше осінь шансів.

    Все довкола стихло непорушно,
    Бо холодна красота бездушна.
    Так без сонця сумно в ріднім краю,
    Що без жалю туга серце крає.

    Парище
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  30. Олександр Сушко - [ 2017.12.23 11:01 ]
    Житіє
    Погомонімо про високе,
    Є відповідний антураж:
    Подушка підпирає бока,
    Елегія, нірвана, блаж.

    В трюмо одсвічує менора,
    Стіну вкриває гобелен.
    На столику відкрита Тора,
    А в телевізорі "Кармен".

    Злетілись музи до оселі,
    Стило засовують до жмень:
    Година тихої вечері
    Й пустопорожніх одкровень.

    Засутеніло. Нині грудень.
    Одне лише пече й гойда:
    Співати більше я не буду -
    Мовчить Орфеєва дуда.

    Можливо, був і недоріка,
    І музику не ту учив.
    Чи нефотогенічна пика
    Відлякувала слухачів.

    У Полігамії в опалі,
    Евтерпа каже "Селяві!".
    Пегас підсовує скрижалі
    Аби писав новий завіт.

    Прощебетала доля "Годі!",
    Прогнала з міста у село.
    Сьогодні, кажуть, дуже в моді
    Тримати у руках перо.

    Атланти підпирають стелю,
    А я творю, ввійшов у раж.
    Жона вигукує з постелі:
    - Іди, картопельки насмаж!

    23.12.2017р.




    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  31. Василь Мартинюк - [ 2017.12.23 10:17 ]
    Шила мати доні нову льолю…

    Шила мати доні нову льолю,
    Вишивала мати доні долю.
    Клала полотенце на долоню,
    Шепотіли губи доню, доню.

    Шепотіли губи знову й знову,
    Вишивала квітку калинову.
    А калина білим цвітом квітла,
    Що би доля доні була світла.

    Матінка над льолею хилилась,
    Матінка над льолею молилась.
    Шепотіли губи без зупинку,
    А з очей котилася сльозинка.

    Вишивала мати думу тихо,
    Щоби обходило доню лихо.
    Вишивала мати в небі зорі,
    Вишивала мати квіти в полі.

    Поцілунки на сорочку лляла,
    Льолю до серденька притуляла.
    Шила мати доні нову льолю,
    Шепотіли губи доню, доню.

    Парище
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  32. Федір Трох - [ 2017.12.23 03:59 ]
    * * *
    Шануймо суржик! Рідна мова,
    Колись ми з нею виростали -
    Хоча вона й не гонорова,
    Але ж ми іншої не мали.

    Батьки сучасного хотіли,
    Та знань у них не вистачало,
    То й говорили як уміли -
    Адже коріння їх тримало.

    Нащадки суржик не сприймають
    Щось кострубате, без традицій.
    Вони вже й інші мови знають -
    Старе ж дідам хай залишиться...

    Нас зараз кращого навчають,
    Та нашу сутність не змінити:
    Усі дитинство пам'ятають -
    То й будем "ШО" ми говорити!
    16/1/2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Федір Трох - [ 2017.12.23 03:32 ]
    Рукописи не горять!
    Так, рукописи не горять!
    У морі паперовому зникають...
    Розтануть там і вірш, і фоліант,
    Найкращі сторінки там пропадають.

    Бувальщини з сідої давнини
    Людей сьогодні не вражають,
    Хоч кожну мить, все навкруги,
    Талмуди стародавні визначають.

    Пишіть! Хоча ніхто і не читає,
    Ніщо без сліду тут не пропаде:
    Майбутнє із рядків тих виникає,
    Які давно вже невідомо де...

    Шукайте! Бо нічого ж не зникає:
    Відкрили ви - колись оте знайдуть.
    Усе нове застосування має,
    Iнакше якось лиш назвуть...

    Творіть! Та не втрачайте віри,
    Бо рукописи ж не горять!
    Слова, ідеї зникнуть десь у вирі,
    А є лише Знання суцільний ряд ...
    (з російської) 10/12/2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Іван Потьомкін - [ 2017.12.22 22:54 ]
    ***

    Вбивці мої іще хропуть,
    коли удосвіта іду я на роботу,
    ще за підкладкою їхніх піджаків
    ножі наточені до смерті причаїлись.
    Ще без шахідів, що в напівдрімоті
    дівчаток обіймають на тім світі,
    пристрої до вибуху не підключено.
    Ще руки підлітків розкидано на подушках,
    а не стискають ненависно каміння,
    з рогатки в голову не цілять...
    ...Не сплять лиш ті, хто чвари безнастану сіє,
    від імені Аллаха смерть благословляє.
    ...Не сплять і ті молодики,хто захища мене,
    коли рожевий ранок переходить в днину,
    хто мир оберіга в Єрусалимі.




    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (3)


  35. Ольга Паучек - [ 2017.12.22 19:09 ]
    .... саме такого...
    Солодкий щем осяяв душу
    І стрепенулись крила вій...
    Невже повік любити мушу
    Сурово-грізний погляд твій,

    Сухі уста мовчазно-вперті,
    Скупі на слово й похвалу...
    І серце... глибоко-відверте...
    Саме такого я люблю.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  36. Юрій Ерметов - [ 2017.12.22 18:04 ]
    ))
    Коли нема чого робити,
    чому б
    не попсувати...
    як не папір,
    то хоч би настрій
    або, якшвидше,
    навіть мрію,
    невласну...

    Кому потрібне те
    прекрасне?
    Кому потрібне
    хоч би:
    "Здрастуй"?
    Кому? Мабуть –
    "коню"... або
    якому-небудь
    дурню!

    Відьмацькі настрої
    дражливі
    й чудові миті
    гомінливі...
    Не стримує коли
    ніщо, чому б
    не скласти
    абищо?..

    Мовчати – тяжко...
    Мовчки – слизько...
    І без горілки
    важко – в
    писку!..

    Тому складати –
    не вмирати:
    все ж веселіше
    "проригатись",
    аніж у зáкутку
    тьмяному
    без сенсу, мрії
    та надії
    на муху "жирну"
    витріщатись...

    А, ще... забув:
    всім стати колом
    (краще – раком)
    та в насолоду –
    одне одному –
    "слізати"!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  37. Олександр Сушко - [ 2017.12.22 15:54 ]
    Це - любов!
    Хай падає правда як ніж гільйотини,
    Хай істини золото крапле з пера.
    Кохання - це праця. Щодня, щогодини.
    Віршоване щастя - це нонсенс, мара.

    Слова водоспадами ллються в сувої,
    Болотяну мавку рисує маляр.
    Кохання - це бій. Ти - фортеця, я - воїн.
    Зривається прапор - м'який пеньюар.

    На сцені актори, паяци, артисти,
    Ромео й джульєтти - за гріш балаган.
    Кохання - дует. Тільки два вокалісти.
    Нуртує в глибинах чуттів океан.

    У темінь крокує змаліла амеба,
    Голодна повія шепоче:- Плати!
    Кохання - довіра. Боятись не треба:
    Пощербиться зрада об честі щити.

    р.s:
    І карії очі, і чорнії брови -
    Це кара Господня, жахи, КеГеБе.
    Ребро із грудини поцупив Єгова,
    А нині це жінка. Під боком сопе.

    21.12.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  38. Ірина Вовк - [ 2017.12.22 11:14 ]
    "Пори року" (дитяча пісня)
    Придумала Мама донькам імена:
    Ось Літо і Осінь, Зима і Весна!

    Настане Весна - зеленіють ліси,
    Пташині усюди дзвенять голоси.

    А Літо прийде - все під сонцем цвіте,
    І ягідка спіла до ротика йде.

    Нам щедрая Осінь приносить плоди,
    Дарують врожай і поля, і сади.

    Зима застеляє снігами поля.
    Зимою дрімає і Мати-Земля!

    Зі дитячої музичної книжечки „В лапку джміль бере смичок”. – Львів:Ліга-Прес,2008.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  39. Козак Дума - [ 2017.12.22 09:14 ]
    Сонцеворот

    Настав нарешті справжній новий рік –
    сьогодні на додаток день пішов.
    Було завжди так, буде з віку в вік,
    саме сьогодні Новий рік прийшов!

    Сонцестояння зимнє – древнє свято,
    сьогодні найкоротший року день.
    Хай щастя й радість прийдуть в вашу хату,
    весь рік дарують вам вінок з пісень.

    Колядки хай сьогодні вас вітають,
    добробут став щоб міцно на поріг.
    Пшеницею і житом засівають,
    щоб виріс щедрий і смачний пиріг!

    Не гріх історію нам, друзі, пригадати,
    коріння предків наших, трударів,
    що нам розповідали батько й мати…
    І Новий рік стрічати на зорі!

    Всім від душі шлю щирі привітання
    у день зимового сонцестояння!

    22.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  40. Володимир Бойко - [ 2017.12.22 01:02 ]
    * * *
    Закам’яніли порухи душі,
    Віддаленілих днів не повернути,
    Ти перейшла. Лишилися вірші,
    Яких могло ніколи і не бути.

    Твій шал в мені уже перегорів,
    Перепаливши душу аж до краю...
    Вогонь погас, та жар не перетлів.
    Пече мене … і досі зігріває.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (9)


  41. Василь Мартинюк - [ 2017.12.21 18:13 ]
    Понад полем…

    Понад полем, понад полем – гаєм,
    Полетіла думка в даль безкраю,
    Лиш тихесенько торкнулася крилом
    До хмарини що біліє над селом.

    Угорі між хмарами і небом
    Знаєш, світ малий мені без тебе.
    За тією хмаркою – завією
    Вслід летить душа моя замріяна.

    Ти несеш для мене мрії нові,
    Там де ти горять вогні кленові.
    Там де ти земля палає барвами,
    А без тебе мрії стануть марними.

    Ти душі необяснима сила,
    Ти несеш для мого серця крила.
    Здалини всміхнись мені кохана.
    Світ з тобою - квіточка весняна,


    Парище.
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  42. Любов Бенедишин - [ 2017.12.21 17:43 ]
    ***
    До Суду Страшного
    від осуду –
    мінус-плюс…

    – Люблю Тебе так,
    милий Господи,
    аж боюсь
    образити, вразити, зрадити,
    відректись…

    – Ще півень запіє три рази.
    Ти
    помолись…

    21.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (9)


  43. Олександр Сушко - [ 2017.12.21 10:12 ]
    Мудра жона
    Кохана каже: - Дряпай про любов,
    І оминай важкі, гнітючі теми.
    Народ бажає єв і казанов,
    Альковів, мусі-пусів і гаремів.

    Аби по сторінках текла сльоза
    І в космос долітав сердечний гуркіт.
    Щоб тицяла молодка гарбуза
    І читачі заламували руки.

    Таких поез довкола сотні скирт,
    Зліпилися в один глевкий вареник.
    А в мене, що не вірш - то лабіринт:
    Сиди і думай, що сказав письменник.

    Рука малює злющого слона,
    Могутня бивня настромля кокоса,
    Та на коліна всілася жона,
    Цицьками настовбурчилася в носа.

    Не думав, що вигинистий задок
    Цікавитиме у моєму віці.
    А на папір уже стрибнув рядок:
    Гаразд, шановні, напишу про циці.

    21.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (6)


  44. Неоніла Гуменюк - [ 2017.12.21 10:32 ]
    Живи, село!
    А на долині пасуться корови,
    Водицю з маленької річечки п"ють,
    А значить село виживає потроху,
    Тут люди працюють, кохають, живуть.

    Та долі єднають, народжують діток,
    Вирощують хліб та плекають сади.
    Бо тут навіть сонце яскравіше світить,
    Всміхається місяць з-за хмар молодий.

    Повітря тут свіже, настояне влітку
    На травах цілющих.Ти тільки вдихни -
    Погане забудеться все на хвилинку,
    Немов би потрапив у рай неземний.

    Тут айстри та мальви квітують на грядках
    І сяють зірками ще на рушниках,
    В селі ж є хати, що усі в вишиванках,
    Хвала господиням, їх вмілим рукам.

    Бо бережуть тут традиції давні,
    Примножують славу дідів та батьків,
    Передають все надбання нащадкам.
    Живи ж бо, село ти во віки віків!

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  45. Козак Дума - [ 2017.12.21 10:32 ]
    На дорозі чи роздоріжжі?
    Іще один спливає рік,
    мелькнув на горизонті фініш.
    Розчаруванням втратив лік
    і ти нічому вже не віриш?
    Черговий утікає рік…

    Куди летить він, рік старий?
    Туди, де жде нас вічний спокій,
    над кладовищем наших мрій
    де сум клубочиться глибокий?
    Чом так спішить цей рік старий?..

    Що нас чекає в році новім?
    Відсутність плану і мети
    та пустота в своїй основі,
    а ще – палаючі мости?
    Ми що, на іншім боці знову?!.

    І скільки буде ще тих рік,
    тих переправ і тих майданів?
    Ми вийдемо колись на пік
    чи так і втонемо в обмані?
    На що Всевишній нас прирік?..

    21.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  46. Сонце Місяць - [ 2017.12.21 06:01 ]
    Зимовий квартет
     
     #st.antonymus

    Був неспритним таким & лишився
    анічого не маючи проти
    може й зовні як лох чи шістка
    у чуттях безперечний джокер
    на жнивах де циганки й намиста
    а поети віршують долю

    з очевидного змісту чи звістки в
    кольори & відтінки болю
    ще стрічаючи одновірців
    хто не спився ані збожеволів
    потикався від міста до міста
    розбиваючи душу поволі

    & тривали зірки пломенисті
    розповиті вечірньою млою
    над нетребним усім особистим
    не нав’язуючись із любов’ю



     #zміст

    міст через річку хоч її нема
    не аналогія у жоднім разі притча
    ніяк не розпач ані відчай
    у чим різниця пíтьма чи пітьмá

    сурма зими сурдинніше & зліше
    відлуння від імен поховані в снива
    найменша з милостей бува
    когось врятує ~ не питай навіщо

    сурмить крізь їхній жах & їх тіла
    стосунки анічим не сенсаційні
    крізь мрії грішні вірші депресивні
    чиє собаче діло й тлін дотла

    банальщина брутальна зокрема
    поля що поглинають кладовища
    сніги у місті ніби як мости що
    через річки хоча їх і нема



     #фронтир

    стиль епохи брехня
    & терор
    будь пильним
    утримуй місце
    допоки все тихо
    забезпечуй комфорт
    хоч би як
    об’єктивність відстань

    шторми незабаром
    & комільфо
    блискавиці
    в їхніх зіницях

    якщо ти впадеш
    не взнає ніхто
    & ніхто
    не вернеться звідси



     #bonafidae

    діалектика ти & я
    між сувоями суми сумарум
    міцно скручена що сигари
    не розітнути ніяк

    призабуті чуття гулянь
    від нагальних трагікомедій
    у безхмарно червневий едем
    & аліса полює кроля

    гонорові хоч інь хоч ян
    циркулюють окресленим колом
    часом цирк наслідує горор
    & праві усі як не глянь

    десь відставлений маніяк
    зійшовши на доброчинність
    святкуватиме уродини &
    пишатиметься сім’я




     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (16)


  47. Домінік Арфіст - [ 2017.12.21 00:10 ]
    метро
    бо і сміх і гріх
    бо метро везе усіх:
    і метросексуалів
    і всіх інших сексуалів
    і навіть асексуалів
    і всі стоять у час пік
    і притулившись один до одного
    і думки переплелися
    і дотики що не матимуть розвитку
    і таємниці що не будуть розгадані
    і ніхто не читає в метро
    і потяг не має кінцевої зупинки…
    бо ніхто не знає куди їде…
    бо так хороше – просто притулившись…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)



  48. Сторінки: 1   ...   5   6   7   8   9