ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2017.06.22 19:22
Іван Франко поглиблено цікавився сходознавством, аби в процесі сходознавчих студій поглиблювати свої знання з української історичної лінгвістики та лексикології і доказати невігласам та політиканам, що коріння праукраїнської мови має ті ж часові виміри, щ

Ліна Масляна
2017.06.22 14:15
Пересіяний з неба ситами, вітром вимитий волі злиток
Рано скинутий ангелом їй, пізно знайдений…
Позаяк і відчуто, й написано, пройдено вже, пережито,
І до тебе засвідчено різними правдами.

У колекції настроїв ти – на полиці, з якої не крадуть:
Зав

Любов Бенедишин
2017.06.22 13:15
Цей океан безмежжя і блакиту…
Долонею прикрию пів вікна –
і вже здається,
що пливу над світом
в кімнаті,
де життя моє мина.

А хмари – повз.

Ірина Вовк
2017.06.22 09:42
Я до тебе, мій Львове, вернуся за тисячу літ,
із криниць непочатих живої водиці нап'юся,
і у місті старому палким одкровенням озвуся.
Привітаймо життя! – і мій вольний, ранковий політ.

З глибини правіків, з висоти сивих хмар піднебесся,
Княже Міс

Микола Соболь
2017.06.22 06:57
То янголи, які серед людей!
Свою роботу виконали сміло,
Коли земля і небо – все горіло…
Життя Ви видирали у смертей!

Червоний хрест для снайпера є – ціль!
У полі Вас не зупинили кулі,
І міни «граду» боязно минули…

Ігор Шоха
2017.06.21 22:14
Остогидли пряники,
батоги і злочини.
Полетіли яники,
прилетіли гоцмани.
Пролітає літечко,
а його й не бачимо.
У свою наміточку
потаємно плачемо.

Ігор Шоха
2017.06.21 22:09
                        І
Малюю картину. Палітру згущу.
Яка від людей допомога?
Очікую манну. У небо кричу.
Та де місяцями немає дощу,
немає ніякого Бога.

Мене випробовує сам сатана.

Тетяна Левицька
2017.06.21 20:07
На поліській землі,
Де в росі спориші,
Черешневі сади та жоржини,
Там містечко моє,
Там душа виграє
І в обійми Романова лине.

Зупинюся на мить,

Олександр Сушко
2017.06.21 16:33
Я задрімав. Але у голові
Уява одчибучує кульбіти.
Сидять довкола мене на траві
Святенники, пророки, неофіти.

Моє життя поставлено на кін-
Кому із них віддам безсмертну душу.
Їх - табуни. А я - лише один.

Світлана Майя Залізняк
2017.06.21 12:17
Місто, де можна жити.
Сплачено втретє мито,
Сходжено вибої, площі,
Склеєно плани, горщик...

Сказане - враз почуто,
Складено скарб у жмуток...
Місто, де гам.... і вірші,

Ірина Вовк
2017.06.21 08:31
Твоя стопа – в розжарений пісок,
а мозок – у гнітюче баговиння,
у чорно-біле пуху ластовиння,
в незайманість розкритих пелюсток,
в дитинну самозреченість молінь,
в намарний зойк почути голос Бога...
Оглянешся – іде твоя Дорога
по манівцях зотлілих

Ірина Вовк
2017.06.21 08:21
…І що то за мана, коли сивіють скроні,
коли Гнідий ірже, урвавши ланцюги…
Зненацька вирина все небо на долоні,
Мов у твоїх руках зімкнулись береги.
…Гей, конику, втечи в степи зеленотраві,
де вольності твоїй не стане владних меж,
де зло зчерствілих

Олександр Сушко
2017.06.20 18:56
Закон - це наймит у кабзи,
У золота - на побігеньках.
Хабар у лапу одгрузи -
Кради і далі помаленьку.

Феміду тішать срібняки,
Долоні, наче ті лопати.
Побільше сунь у п'ястуки,

Олександр Сушко
2017.06.20 17:46
Було, Венеру й Аполлона
Вином обносив щедрий Пан.
А нині досить самогону,
Або сивухи повний жбан.

Чавили сік із винограду
Ахейці, із янтарних грон.
А ми у рота свого ляду

Світлана Майя Залізняк
2017.06.20 10:49
Ой, кохання гріховне -
парубоче... дівоче...
Угрузає мій човен
в толерантність до збочень.

Релаксуючі бевзі,
продірявлено сіті.
В непозбувній бентезі

Ірина Вовк
2017.06.20 10:40
…і наче з затакту почнеться історія знову,
палкий монолог про утрачений знак покоління.

…Мчать лені срібнорогі, сурмлять роги – зголошують лови,
лише ярий буй-тур утікає з облоги, ховає скривавлене тім’я.
Яр-Туре, криваві сліди на снігу добра мітка

Ірина Вовк
2017.06.20 10:26
Підслухані голоси Стародавнього Вавілону)


СПІВРОЗМОВНИК І

- А й справді, диво: на камінні – сад!
Сяга на кілька ярусів угору…

Василь Бур'ян
2017.06.20 07:36
Вже й по весні! Кульбаба одцвіта
І хилить сиву голову на трави.
А Божий день мольберта розгорта
І дощ малює в сонячній оправі.
Та й солов'ям урвалися пісні -
Наспіли птахам клопоти родинні,
Лиш де-не-де ще зойки голосні
Палким відлунком виснуть н

Олександр Сушко
2017.06.19 19:29
Нажахані вампіри, клопи та комарі
Бояться уночі піти на лови.
Зібралися на раду у заячій дірі,
Гадають, пійло де знайти здорове.

У плоть устромиш ікла - суцільна наркота.
Після вечері - ув очах тумани.
У крапельці вологи прихована біда -

Маріанна Алетея
2017.06.19 18:56
Пам'ять малює картини
Колишніх драм
І заступає собою
Безмежний світ,
І зупинити не хоче
Оте кіно,
Що колись називала
Своїм життям.

Володимир Бойко
2017.06.19 17:13
Очі чорнії, очі сяючі,
Очі пристрасні і палаючі!
Як люблю я вас! Як боюся вас!
Бо зустрів я вас у недобрий час!

Ох, темніші ви ночі темної!
Чую подзвін я по душі моїй,
Бачу полум'я спопеляюче,

Любов Бенедишин
2017.06.19 11:36
Осінні ябка соком наливаються, –
Порипують (а чи здалось?), тугі.

А доля – літня жінка чи літавиця –
Втекла у сад від смутків і страхів.
Помолиться своїм богам чи літові,
Заплющить очі – і пізнає суть…

Ірина Вовк
2017.06.19 09:44
Мільйони слів покладені на музику,
Мільйони руж упали у траву…
Душі затісно в тілі, мов у вузлику –
Співає «Ельза»… Я собі живу…
Самотньо так пахтить вечірня втома,
Холодний зойк промерзлого вікна…
Хлюпоче океан у мене вдома –
Лоскоче мозок келихом

Ірина Вовк
2017.06.19 09:08
драматичний діалог, навіяний знаменитим
вальсом Арама Хачатуряна)

ВОНА:
- Всі драми починалися з любові…

ВІН:
- … І врешті доходили до безумства –

Володимир Бойко
2017.06.19 08:24
Зимний вітер терниною грається,
У вікні задуває свічу.
Ти на зустріч з коханцем зібралася.
Я один. Я прощу. Я мовчу.

Ти не знаєш, на кого ти молишся –
Він кохає тебе жартома.
Ти об терня холодне поколешся,

Олександр Сушко
2017.06.18 19:04
пролог

О, Греціє! Зевес! Еллада!
Геракла нині зна усяк.
А наш божок із шоколаду,
Цукерка "Тузік" його знак.

Нацупив модну вишиванку,

Микола Дудар
2017.06.18 15:12
хоч Сонце малюй, хоч книгу пиши -
все рівно об Камінь спіткнешся
бо ти, якщо тут - і хай не грішив
зіграв свою арію-сейшен...

хоч в церкву ходи, хоч в чарці топись -
все рівно дощитиме в травні
затопчуть, зімнуть… принаймні колись

Серго Сокольник
2017.06.18 12:31
Спить сон- трава в лісах і жито коситься
У коловерті незворотності подій,
І відійшла весна у смуток осені,
Мов лист жовтіючий, що сплинув по воді.

Вже небеса здіймаються загравами,
Немов багаття з тогорічної трави...
Та у коханні розставання прави

Олександр Сушко
2017.06.18 12:28
Мандрую я підземкою щоднини,
Найважче, звісно, у годину-пік.
В юрмі людській обличчя моє синє,
Хтось парасолю угвинтив у бік.

Тітки щокаті тиснуть на мозолю,
А зусібіч розставлено торби.
Мені пора виходити на волю,

Ірина Вовк
2017.06.18 09:08
То – вісь землі, розчахнута навпіл…
То – серце, перекраяне думками…
Веди мене між хмурими ровами
брутальних чвар, роїв отруйних пчіл,
пустот, і нечистот, і осміяння –
на твердь зеленобарвну… острівець –
і я назву твій дар благодіянням,
що я дійшл

Микола Соболь
2017.06.18 09:05
Нема ні краю, ані меж,
Де не ходили ми з тобою
Її стрічали всюди теж,
Бо ніби тінь іде з юрбою.

А вигинається – лоза,
Огидні підбирає форми,
І якщо жалить то – гюрза –

Ігор Рубцов
2017.06.17 23:58
Його прихопили разом із дружиною спекотного літнього дня. Про несподіваність не може бути мови: вляпалися, у повному сенсі, на гарячому. Гарячий асфальт, перегрітий мозок. А ті шимпанзоїди чітко вловили, що не холодне слівце «сволота» стосувалося їх. А н

Олександра Камінчанська
2017.06.17 23:53
Бігти за часом, крутитися білкою в колесі,
Сивий мольфар навіщує: недобре – мине…
Губиться віра у юрбищах, мітингах, в мороці,
Вабить чужими окрасами щастя хмільне.
Що нам зосталось – вагання, стремління, історія?
Вік неспокійний у вирі подій і крам

Микола Дудар
2017.06.17 23:20
і наче світ весь побілів
і вицвів цвітом безтілесним
та вітер все те перекреслив
і випер зелень із морів
семи стихій своїх небесних

людської сутності сувій
не перетнув забракло сили

Олександр Сушко
2017.06.17 16:34
До церкви дехто бігає щодня,
Поститься,обціловує ікони.
Гадає, що від чорта це - броня,
Від сатани - надійна охорона.

Дає на храм грабунок, хабарі,
Священника слова у вухо ловить.
Каплицю власну має у дворі,

Іван Потьомкін
2017.06.17 14:01
Я вивчив науку розставання
В простоволосих скаргах нічних.
Жують воли і трива чекання –
Останній час вігілій міських,
Обряд шаную тої півня ночі,
Як скрух дорожніх піднято вантаж,
Дивились в далечінь заплакані очі,
Зі співом муз мішавсь жіночи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Артем Ємченко
2017.06.19

Роман Сливка
2017.06.14

Еліза Зіртецька
2017.06.10

Ірина Вовк
2017.06.10

Юлия Дубовая
2017.06.08

Полу Профік
2017.06.06

Козенець Дар'я Козенець Дар'я
2017.06.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Тетяна Левицька - [ 2017.06.21 20:09 ]
    Ясеневий Романiв
    На поліській землі,
    Де в росі спориші,
    Черешневі сади та жоржини,
    Там містечко моє,
    Там душа виграє
    І в обійми Романова лине.

    Зупинюся на мить,
    Бо повітря п"янить.
    Чути спів солов"їної мови.
    Тиха річка Лісна,
    Поколінь дивина,
    Губить слід у зеленій діброві.

    Приспів
    Назавжди у душі полум’яній
    Ясеневий пісенний Романів,
    Неозора блакить голубина,
    Мальовнича свята Батьківщина.

    Пропливають роки,
    А мої земляки
    Бережуть, як зіницю, Романів.
    За сердечне тепло
    За натхнення крило
    Вам уклін, мої романівчани.

    На весь світ прославляй
    Рідний батьківський край,
    Одягай вишиванки святкові.
    Хай містечко моє
    Зі джерел воду п’є,
    Вічно житиме в щасті й любові.

    2013 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  2. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.06.21 12:13 ]
    Місто


    Місто, де можна жити.
    Сплачено втретє мито,
    Сходжено вибої, площі,
    Склеєно плани, горщик...

    Сказане - враз почуто,
    Складено скарб у жмуток...
    Місто, де гам.... і вірші,
    Мальви... манаття... біржі...

    Звідси втекти б у Делі!
    Вибачте, мудрагелі...
    Хочу красот яскравих.
    Ось гуркотять состави...

    Знову бракує дива.
    Пишно цвіте жалива.

    Кликали брат, кумася...
    Нащо я там здалася?
    Тут шовкопряди, гречка.
    Смичу рядки... вервечки...

    Був супротив і захват.
    Місто - скляна карафа.


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.81)
    Коментарі: (2)


  3. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.06.20 10:44 ]
    Сьогоднішнє

    Ой, кохання гріховне -
    парубоче... дівоче...
    Угрузає мій човен
    в толерантність до збочень.

    Релаксуючі бевзі,
    продірявлено сіті.
    В непозбувній бентезі
    обвіршовую міти.

    Кажуть, можна війною
    всі народи мирити.
    Десь у дядечка Ноя
    віп-готелі... корита...

    Остогиджена ятка.
    Гільйотина... асептик.
    Фланірують ягнята...
    Соловіють адепти.

    Я проходила всоте.
    Рожевіло пелюстя.
    Модернова босота
    четвертує Прокруста.

    Золотавенька рибка
    умліває в томаті.
    Бал крапковий... і липко...
    І чужіє Хрещатик...

    Розбивалися люстра.
    Бовваніли предтечі...
    Хай живе "Камасутра"
    між сувоїв лелечих!



    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.81)
    Коментарі: (2)


  4. Марія Зубрій - [ 2017.06.18 17:33 ]
    Здрастуй, красне літо!
    Здрастуй, красне літо! роси і тумани!
    Зоряні світанки, ночі чарівні!
    Засинаю пізно, прокидаюсь рано,
    Так на серці легко й сонячно мені!

    Як виходжу з хати - кожен день, мов свято!
    Радісно вклоняюсь мальвам у саду!
    Вишні попаліли - як же їх багато!
    Сонечко цілує зелень молоду!

    Ягоди вродили в цьому році рясно,
    Квіти застелили всі мої стежки!
    Здрастуй, моє літо! ти таке прекрасне!
    Я прийшла до тебе через всі роки!

    07.06.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  5. Марія Зубрій - [ 2017.06.18 17:31 ]
    Чудовий червень!
    Чудовий червень - короткі ночі,
    Вишневі зорі, тривожні сни...
    І сновидіння такі пророчі,
    Відлуння щастя і пульс весни.

    Приходить все, чого серце прагне,
    Магічні дії у кожнім дні!
    Реальні мрії, кохання справжнє,
    Послання неба тобі й мені!..

    10.06.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  6. Серго Сокольник - [ 2017.06.18 12:01 ]
    Коловерть. Любовно-ліричне
    Спить сон- трава в лісах і жито коситься
    У коловерті незворотності подій,
    І відійшла весна у смуток осені,
    Мов лист жовтіючий, що сплинув по воді.

    Вже небеса здіймаються загравами,
    Немов багаття з тогорічної трави...
    Та у коханні розставання правило
    Не є прокляттям. Як надходить час- пливи

    У ті краї, де дихається, мріється,
    Де ти повернеш все, що спалене дотла,
    Де душі втаємничено зустрінуться,
    Якою б довгою розлука не була,

    Де від Перуна блискавиці вогнищем
    Ти запалаєш знову, наче сухостій...
    Все буде добре. Біль від втрати пройде ще.
    От тільки спомини- пустіть мене!.. Пустіть!..


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117061801038


    Рейтинги: Народний 6 (5.4) | "Майстерень" 6 (5.57)
    Коментарі: (2)


  7. Олександра Камінчанська - [ 2017.06.17 23:21 ]
    ***
    Бігти за часом, крутитися білкою в колесі,
    Сивий мольфар навіщує: недобре – мине…
    Губиться віра у юрбищах, мітингах, в мороці,
    Вабить чужими окрасами щастя хмільне.
    Що нам зосталось – вагання, стремління, історія?
    Вік неспокійний у вирі подій і крамол?
    Просить зернини і спокою нива незорана,
    Душі стискає нестерпно бісівське ярмо.
    Йдуть поторочі, предтечі чужими дорогами,
    Губляться мрії і люди в неріднім краю.
    Зі словом у серці, помежи пророками, догмами –
    Вростаю корінням, як древо, у землю свою…


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  8. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.06.17 08:44 ]
    Музика... піна...
    1

    Юнка із Шабо -
    Камея антична,
    Острах і зваба -
    Шовковички смиче.

    Вулиця довга.
    Пахотнява, спека...
    Поли Дажбога
    Леліють на глеках.

    Зливи не буде,
    Розігнано тучі.
    Гронами - люди...
    Котиська худючі.

    Ельф у лататті -
    Причаєні змахи...
    Кликав на паті
    Двох жаб, черепаху.

    2

    Музика... піна...
    Ось вермут налито.
    Вина-рубіни...
    Чужі - знакомиті.

    Рибко червона,
    Приплинь! Я - твереза.
    Амфори... гони...
    Ходіння по лезу.



    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.81)
    Коментарі: (6)


  9. Джейн Ноуіт - [ 2017.06.16 18:18 ]
    хотілось би (романтика)
    Хотілось би так лежати
    під зірковим небом
    тримаючи його за руку,
    забувши всі проблеми,
    закутатися в плед
    якщо стане зимно,
    випити келих вина,
    чи поніжитися в обіймах,
    лежати до ранку,
    до самого світанку,
    що безжально порушить
    цю магію світлом,
    не говорити голосно,
    а ніжно шепотіти
    щось приємне на вушко,
    чи навіть мовчати,
    або наспівувати,
    чи просто мугикати
    якусь дивну мелодію,
    що не відпускає,
    вимкнути телефони,
    не потрібні комунікації,
    коли ми вдвох
    світ міняє локацію
    і ніч немов довша
    і зорі все ближче,
    вино, плед й обійми -
    моя необхідність.

    16.06.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  10. Кристіан Грей - [ 2017.06.16 14:53 ]
    Модель виходить на подіум
    в мої упивається губи
    до крові прокушує їх
    і пестить мене і голубить
    у неї гортанний сміх

    собі не належу відтоді я
    втонув у красі неземній
    Ізольда моя мелодія
    рефреном я стану у ній

    під небом ласкавим і синім
    на травах у гушавині
    я зваблю її на сина
    і доню а може і ні

    як сонце гаряче Ізольда
    як хвиля ласкава морська
    нікому тепер не дозволю
    торкатись її рука-

    ми з'явимось у "Mersedes"-і
    в затишному VIP
    Ізольда руда принцеса
    відчинить дверцята і...


    16.06.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (8) | "L. Прєкрасний Модель"


  11. Леся Геник - [ 2017.06.16 10:21 ]
    А день заколисує ніч…
    А день заколисує ніч.
    А дощ заколисує хмари.
    Допоки на з*ярений спіч
    збираються знову почвари.

    Допоки у квітах бузку
    вишукує щастя комашка,
    на списанім кимось листку
    одне лиш читається: "важко".

    І Бог утирає сльозу,
    з далекого зиркає неба
    на краплі дощу, на грозу,
    сумує, та знає, так треба.

    Аби розговілись сади
    на яблука стиглі та груші,
    аби отчий дух просвітлив
    загублені в потемках душі.

    Аби на світанок з ріллі
    вродило на добру поживу,
    конечно стражденній землі
    стерпіти іще одну зливу.

    Стерпіти зневажливий спіч,
    що тягнуть зусюди почвари,
    відбути невиспану ніч
    і хмари, і хмари, і хмари...

    8.06.17 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати: