ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Майя Залізняк
2017.05.24 20:39
Плямисті корівки танцюють, а коні жують.
Крізь віття жасмину тутешнього, пелехи смогу
Вдивляюся пильно в миттєвостей лобстерну суть.
Драглисте медуззя... маяк... І обвітрений логос.

Півмаски там-сям визирають із мулу, трави.
Розшиті строкато в кред

Ярослав Чорногуз
2017.05.24 20:31
Лишіть мене з Богами наодинці,
У цьому сокровенному саду.
Нехай між колихливих тих пагінців
Я душу на Природі одведу.

Її я на Природі заспокою,
У хвилі поринаючи трави.
Хай вітерець тремтливою рукою

Адель Станіславська
2017.05.24 10:59
порухів хижих ми забагато
слів солодкавих мені занадто...
ніц то не срібло геть то не злато
плата за кожде - дивакувата
так бо вбираю та віддаюся
мов на поталу бзумом щиро
глпа? відважна? чом не боюся?
сочиться трутка... думала миро?

Тата Рівна
2017.05.24 10:53
Третій окраєць білого хліба, третя доба Воскресіння чи гарту
Знаєш, а ми ще з тобою жили би, але поплутались карти…
Ганцю, кохана, якби час інакший – я б тебе кликав до танцю,
Але сьогодні в цей чорний Великдень писано рити нам шанці
Ми, по коліна в т

Устимко Яна
2017.05.24 10:33

Юрій Ерметов
2017.05.24 07:44
Ох, насмішила!..
Але ж і підняла настрій!..
Так допитливо спостерігати,
як зиґзаґом вигинається
думка...

Думка, що втілює і бажання,
і сподівання... і

Віктор Кучерук
2017.05.24 07:20
За попелища і могили
На щедро скровленій землі, –
Невже москаликам простили
Твої скорботи і жалі?
І незлічимі домовини,
І плач удів отут і там, –
Чомусь забулися віднині
Твоїм застояним сльозам.

Олександр Сушко
2017.05.24 07:16
Старезний дід несе у торбі хрін,
Продасть коріння - виручить копійку.
Удома п'є горілку його син,
Щодня на кухні з татом - сварка, бійка.

Тримає міцно батечка за карк
Аби давав на оковиту гроші.
У хід іде усе - матюк, кулак,

Серго Сокольник
2017.05.23 23:00
Написано в співавторстві з поетесою Надією Капінос***


А у мене в банці-хто?
Хто у мене в банці? Хто?
Не вгадаєте ніхто-
Хоч за бублика!
В мене в банці -

Олена Лоза
2017.05.23 21:06
Мов паросток тендітний, що пробивсь
Крізь товщу мегатонного асфальту
У світі, де завжди на перших шпальтах
Війна і бізнес, бізнес і війна -
Пірнеш униз, і не дістати дна,
У світі, де яскраві палітурки
Всміхаються десятками обличч
Та обриси зн

Світлана Майя Залізняк
2017.05.23 19:32
Молитва без слів: гладь чи хрестик до хрестика.
Сидять вишивальниці - літні, розвеснені.

Між листя і квіту на білому - соколи.
Тайнописи барвні над вічними тропами.

І я вишивала дитиною. Гарно ж як!
Летіла за півником... жар-птицею... сарнами...

Іван Потьомкін
2017.05.23 17:49
Дріма Єрусалим у тумані,
Немовби Богом з неба знятий.
І якось млосно на душі мені,
Так конче хочеться дізнатись,
Чи, може, й там усе, як тут:
Снують авто, сопуть трамваї,
«Сови» неохоче на роботу йдуть: .
Не «жайвори», тож смачно позіхають.

Олександр Сушко
2017.05.23 17:41
Непереборна жлобська звичка
До рота увібгати кляп.
Колезі устромити шпичку,
На ньому їздити охляп.

П'яту поставити на карка,
Ув очі хлюпнути лайном,
Зробити аби було жарко

Мирослав Артимович
2017.05.23 17:34
Не піддаюсь…
Пручаюся…
Спиняю…
Воно ж все лізе,
чорт його бери…
– Ану не лізь! – у розпачі волаю. –
Бо придушу!
У м’якості перин

Юрій Ерметов
2017.05.23 14:39
Коли тебе зраджують, це біда...

І ти стаєш таким фахівцем з антизрад, що йдеш
неначе поміж нескінченних уламків зі скла або
прекрасних малюнків – колючим дротом
мальованих!..

І зраджують всі. Так-так. Не жахайтесь!..

Лариса Пугачук
2017.05.23 13:41
Не пiддаюсь, пручаюся, спиняю
сама себе.
Сама в собi придушую живе.
Воно ж — живе
усупереч усьому,
не йде у спомин,
рветься в майбуття,
життям у тiло б’ється,

Володимир Бойко
2017.05.23 12:24
Чарівлива магія кохання
Притомилась мучити мене.
Спогадом – уперше як востаннє
Ніч як мить у безвість промине.

Ніч мине. Прокинеться зневіра,
Жалісна, мов скривджене дитя.
В лігві упокореного звіра

Устимко Яна
2017.05.23 09:09
пародія

пий вино хай олімпом закрутиться світ
не питай скільки зим я дрімав скільки літ
ти нарешті реальна нарешті не сон
пий і млій – я ого я могутній Харон

ал

Юрій Кисельов
2017.05.22 22:13
Коли царем був Коля Палкін,
занепадав народний дух.
Але знайшовсь один, хто палко
пробуджував до волі рух –

серед мільйона свинопасів
не козачок, але козак.
Не заглушити клич Тарасів

Богдан Манюк
2017.05.22 19:05
З циклу «Карпатські бранзолєти"
*****
Уподібнено Всесвіту
рублену хату
під горою гуцульською
біля жили:*
що найближче до Бога –
похило, хрестато,

Юрій Ерметов
2017.05.22 18:31
Щось мене зачепило...
Хоч як воно є, не знати!..
Та не встояти мені
супроти небайдужості
(твоєї) ніколи...
А як воно є – сама
розсуди...

Олександр Сушко
2017.05.22 18:09
Мені на чуб лягає сивина,
І скроні тихо огортає снігом.
Щомиті наближається зима,
І серце закує навік у кригу.

Вже потягнуло холодом з імли -
Це Молодиця вибирає косу.
Для гроба ладить майстер постоли,

Вітер Ночі
2017.05.22 13:04
Ты придёшь в затуманенном платье,-
Перламутровый блеск на губах.
Улыбнёшься и скажешь некстати
Об осенних тоскливых дождях.

А ещё, по мелованным стенам
Паутинку на палец собрав,
Бросишь взгляд удивлённый и пенный

Світлана Майя Залізняк
2017.05.22 10:59
Оглянули тигриці спроквола.
Худа гієна облизала руку.
В сад апельсинних візій забрела,
На моріжку лишилися докуки.

Дала люстерко лялечці брудній,
Плахіттям зачепила бюст безокий.
Кахикнув садівник: "Прийшла - то стій!".

Юрій Ерметов
2017.05.21 19:36
Та я ж казав тобі, комашко,
що ти лише чиясь "відмашка"!..

Твої гарячі "дифірамби"
засвідчують про ваші ранги!..

І це "привабливе" обличчя –
зворотній бік, напевно, немічі...

Олександр Сушко
2017.05.21 19:17
Чи справді, чи мені здалОсь -
На мене з пущі глипнув лось.
Затанцював язик по пиці
Аж засудомило сідниці.

У ніс угвинчені кліщі.
В пахвині сип. Якісь прищі.
Ребристі здухвини тремтять,

Вітер Ночі
2017.05.21 14:59
Ти ще жива. Скляніють очі.
Собаки скиглять у дворі.
Я біля ніг твоїх. Не хочеш
мене покинути в журбі
отих химер, примар на сповідь.
Кричиш, не впізнаєш мене.
Весняна невмируща повінь
тебе, звичайно, не мине.

Олександр Сушко
2017.05.21 07:41
У формі "О" завжди його вуста
Вишукують щомиті чийсь огузок.
Цілунок свій дарує під хвоста
Огидний професійний підлабузник.

Медалі вам на грудях полірне,
Поправить німб, що зсунувся на вухо.
Із похвали нав'яже муліне,

Олена Балера
2017.05.21 00:11
Виснажлива одноманітність, заблудлі голоси і тіні
Зринають, множаться і тануть в долонях нетривкого часу.
Тонка межа лише умовна між дійсністю і сновидінням,
Роки ідуть квапливим кроком і нас, неначе свічку, гасять.

І відключив жорстокий всесвіт нах

Серго Сокольник
2017.05.20 22:42
трохи гротеск*

Пий вино, моя діво бентежачих снів!
Ти сьогодні грайливо належиш мені,
Розіп"ята на ложе, немов на хресті...
Ми неначе удвох пропливаємо Стікс,

Де ознака екстазу чомусь глибина

Сергій Гупало
2017.05.20 19:05
Не прощаюся, йду не надовго, вернуся. Пора
Запитати у долі, чому не радіє. Мені
Усміхаються люди і небо, природа. Оаз
Я не бачу на полі, де сіяно, жато. Одні

Обережні травинки окличності – знаки. Оце
За освітлення інших, сердець і доріг. Таїна
Пот

Юрій Ерметов
2017.05.20 18:53
Іноді хочеться вигадувати історії. Іноді хочеться змоделювати таку реальність, у якій все одночасно і просто, і красиво. Хочеться вигадувати казки. А життя не чекає. Воно змінюється, дихає із кожним тижнем та новим роком. Обставини виринають із небуття,

Світлана Майя Залізняк
2017.05.20 17:19
КОРЕКТНА ОДА ВОРОГАМ

Мої кохані, милі вороги!
Я мушу вам освідчитись в симпатії.
Якби було вас менше навкруги,—
людина може вдаритись в апатію.

Мені смакує ваш ажіотаж.

Нінель Новікова
2017.05.20 15:03
Весняний вітер.
Зграйка метеликів – то
Крилатки з клену

18.05.2017

Мирослав Артимович
2017.05.20 14:35
Травнево-ніжна вишуканість гір.
Смереки урочисті, наче панни.
Пречисте око неба угорі.
Душа життю виспівує осанну.

Як не було мирської суєти.
В обіймах раю матінки-природи
Купаюся в оазі чистоти,

Вітер Ночі
2017.05.20 13:29
Как хорошо,
что мы вчера не встретились
и никого
никто сожрать не смог.
Вот это да!
Скажи, накуролесили,-
сбежали друг от друга,
видит Бог.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Назарій Нестерук
2017.05.22

Ольга Тригірська
2017.05.21

Лизаветушка Веріковська
2017.05.19

Яна Сичова
2017.05.16

Олександр Кюциб
2017.05.13

Андрій Канчі
2017.05.10

Максим Доброгорський
2017.05.06






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.05.24 20:05 ]
    Коні не винні

    Плямисті корівки танцюють, а коні жують.
    Крізь віття жасмину тутешнього, пелехи смогу
    Вдивляюся пильно в миттєвостей лобстерну суть.
    Драглисте медуззя... маяк... І обвітрений логос.

    Півмаски там-сям визирають із мулу, трави.
    Розшиті строкато в кредит секондхендівські пуфи.
    Зривались цепи, научали: "...дідів ненавидь...".
    А я - українка - здригалася Євкою... Руф`ю...

    Ці студії з кров`ю, засмолені рани телят.
    Соломи на шлях натрусили, ступається в`язко.
    За воду живильну - то сидр, то промов дистилят.
    Трапляйли ведуть по оленячих вим`ях у казку.

    Дійниці обвиті плющами. Обцаси цок-цок...
    Обійми, весілля, осанни - Марії... псявірі...
    О, як би хотіла змережити сяйвом листок -
    Та клан Капулетті вербує безвусих жовнірів.

    За дзвоном монети не чутно рулад солов`я.
    Забрьохані ноги танечниць, пацьорки моралей.
    Циклічність відпливу Харона із безвісті з`яв...
    Втекла антилопа, щипає травицю Версаля.

    А юнь по грозі зажадала води чужини,
    З полтавських джерел не втолити цю спрагу, бо мутно.
    Китайські ліхтарики ген палахтять... Дожени!
    Та й знов опустись - на отави, до збочених трутнів.

    24.05.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.81)
    Прокоментувати:


  2. Джейн Ноуіт - [ 2017.05.24 19:16 ]
    Я хочу бути твоєю
    Я хочу бути твоєю,
    забувши про всіх,
    окунутися з головою
    в омут той твій
    і нехай не знайти
    дороги назад,
    я бажаю пройти
    шалений цей шлях.
    Я просто буду твоєю,
    лиш цього забажай,
    будитиму зранку,
    заварю тобі чай,
    буду поруч щодня
    і звісно вночі,
    тільки ти не згуби
    від щастя ключі.

    24.05.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Джейн Ноуіт - [ 2017.05.24 19:24 ]
    ***
    Вона пише повідомлення
    і відправляє їх йому,
    пише коли щаслива,
    питаючи як справи,
    коли їй сумно,
    намагаючись знайти втіху,
    коли розлючена,
    наповнюючи їх криками ,
    якщо ревнує,
    а це буває часто.
    Вона вже як маньяк
    з цими sms i соц. мережами,
    увесь час друкує
    пальцями щось на екрані,
    забувши реальність
    мовчки з'ясовує щось,
    хотіла б покінчить
    з усіми отими словами,
    але вже залежна,
    три крапки і send.

    20.05.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Джейн Ноуіт - [ 2017.05.24 19:36 ]
    сьогодні
    Сьогодні -
    звичайний день,
    що мав стати святом,
    сьогодні -
    день, коли мали
    збутися хоч якісь мрії,
    сьогодні -
    день, що мав всі шанси
    стати ідеальним,
    сьогодні -
    час привітань
    і безмежної радості.
    Точніше все мало
    так бути,
    без черг в лікарні,
    з дипломом, роботою
    та посмішкою на вустах,
    з коханою людиною поруч,
    з квітами в руках,
    з можливістю виспатися
    й забути про все і всіх,
    з хорошою погодою
    й без нежитю,
    чи ще якоїсь фігні,
    з сніданком у іншому місті,
    або й іншій країні,
    але для сьогодні-
    це,як виявилось,
    непідйомні фічі,
    якийсь дибільний задум,
    незрозумілого світу,
    коли жорстка реальність
    нищить всі мрії...

    17.05.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Тата Рівна - [ 2017.05.24 10:44 ]
    Гурби
    Третій окраєць білого хліба, третя доба Воскресіння чи гарту
    Знаєш, а ми ще з тобою жили би, але поплутались карти…
    Ганцю, кохана, якби час інакший – я б тебе кликав до танцю,
    Але сьогодні в цей чорний Великдень писано рити нам шанці
    Ми, по коліна в траві й анемонах, спинами сонцю відкриті –
    Риємо шанці, ставим гармати – нікуди ж бо відступити!

    Смертонько, мила, смертонько, люба,
    Дай поцілую тебе я в губи.
    Ти дочекалась моєї згуби –
    Нас повінчали Гурби.
    Гурби!.

    Тиснуть Мости, з Хижаків холод віє, йдуть Хижаки у атаку
    Згублять «Мамая» - покличем «Андрія», «Докса», «Панька», «ЗалізнЯка»
    Нас тридцять дев’ять – а їх майже триста – в білих гробах поселенців.
    Буде цей ліс пам’ятати довіку двадцятирічних шаленців!
    Обгів – Ступно – Москалівка – Чернява – сутички ярі, річка кривава.
    Річка Понора, хлопці – по норах. Наші Криївки стали – Собори!


    Лінії юних життів розпрямились – чисті долоні як дівка.
    Я не добіг та душа долетіла, сіла душа на Криївку.
    Квітами чорними ліс простелився, Гурбенські Гори – повстанки –
    Стали супроти червоного ката, грудьми зупиняючи танки.
    Люті години в котлі з тіл та поту, криці, вогню, криків болю –
    Булькав компот, те опійне чар-зілля, якого зварила нам Доля.


    Хлопці! Ганнусю! Мамо! Сестриці! Будем із вами – з Божої ласки…
    Може, воскреснем з трави чи з ялиці ще до наступної Пасхи.
    Я пташенятком зрОджуся в світі, злину до рідної хати,
    Зачну вам, мамо, піднімусь, тату, тиху молитву на ніч співати.
    Квітень – мінливий, квітень – лукавий. – Вбито «Мамая», спалені села –
    Сіла душа на Криївку й зітхає. Бігме, вона не весела…

    Смертонько, мила, смертонько, люба,
    Дай поцілую тебе я в губи.
    Ти дочекалась моєї згуби –
    Нас повінчали Гурби.
    Нас освятили Гурби.
    Нас воскресили Гурби.
    Гурби!.

    24.05.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  6. Устимко Яна - [ 2017.05.24 10:12 ]
    Експромт
    :)





    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  7. Серго Сокольник - [ 2017.05.23 23:40 ]
    Хто у мене в банці?
    ***Написано в співавторстві з поетесою Надією Капінос***


    А у мене в банці-хто?
    Хто у мене в банці? Хто?
    Не вгадаєте ніхто-
    Хоч за бублика!
    В мене в банці -
    Справжнє свято -
    Дитинчата - жабенята
    Пустотливі і хвостаті
    Звірі - пуголовки)

    Як до річечки ходила-
    Їх у банку заманила...
    Поживіть тепер у ній
    На віконечку...)
    Ми малятам - жабенятам
    Ква-ква-ква співаєм з татом,
    Заглядає через скло
    Ясне сонечко)

    Та чому сумні і кволі?...
    Може - хочете до школи?
    Чи... Цукерочку смачну
    З полуничкою?
    - нам цукерка не смакує...
    Ми за Жабкою сумуєм...
    За вітрами, очеретом
    Та річкою...

    Просять, просять мама й тато-
    Доню, треба відпускати
    Твоїх друзів колобоких
    До матінки.
    Мама- Жабка жабеняток
    Має музиці навчати,
    І щоб весело плигати-
    Гімнастиці.

    Відпусти! Не будь уперта!
    Ми прийдемо на концерта
    До ріки, де верболози
    Хитаються,
    І веселі жабенята
    Будуть нам пісні співати,
    І з тобою від душі
    Привітаються.

    Я ще трішки посумую,
    Бо за друзями жалкую,
    Та як треба, що поробиш-
    Пливіть!
    На концерта завітаєм!
    ...Ми ще діти. І бажаєм
    В щасті й радості
    Під сонечком жить.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117052310689


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати:


  8. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.05.23 19:55 ]
    Без слів...


    Молитва без слів: гладь чи хрестик до хрестика.
    Сидять вишивальниці - літні, розвеснені.

    Між листя і квіту на білому - соколи.
    Тайнописи барвні над вічними тропами.

    І я вишивала дитиною. Гарно ж як!
    Летіла за півником... жар-птицею... сарнами...

    Кошулі мережані під льолями, сукнями.
    Осріблена голка... і зорно... і думна я.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.81)
    Коментарі: (3)


  9. Устимко Яна - [ 2017.05.23 09:28 ]
    харон ( пародія)
    пародія

    пий вино хай олімпом закрутиться світ
    не питай скільки зим я дрімав скільки літ
    ти нарешті реальна нарешті не сон
    пий і млій – я ого я могутній Харон

    алкоголь кажуть зло алкоголь підлий змій
    але зваж що сьогодні і тілом я твій
    бач не вірить у Трою твоя голова
    пий вино щоб воно сотворило дива

    коню вйо!..ігого?...добре – човне у путь!
    за весло – хай фантазії сміло ведуть
    а в харона-аги не ослабне рука
    і закриймо цю тему – не надто гладка

    битий шлях від варягів у греки – ой вей
    хоч харон головне – натурал а не гей
    ще два махи по стіксу веслом до ітак
    в одіссеях повір я бувалий моряк


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  10. Вітер Ночі - [ 2017.05.22 13:17 ]
    Ты придёшь...

    Ты придёшь в затуманенном платье,-
    Перламутровый блеск на губах.
    Улыбнёшься и скажешь некстати
    Об осенних тоскливых дождях.

    А ещё, по мелованным стенам
    Паутинку на палец собрав,
    Бросишь взгляд удивлённый и пенный
    Вдоль проёма простуженных рам.

    И, паркет засоряя вещами,
    Заметая следы за собой,
    Будешь плакать в подушку ночами,
    Прикрываясь чужою рукой.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  11. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.05.22 10:48 ]
    Ба...тут
    1

    Оглянули тигриці спроквола.
    Худа гієна облизала руку.
    В сад апельсинних візій забрела,
    На моріжку лишилися докуки.

    Дала люстерко лялечці брудній,
    Плахіттям зачепила бюст безокий.
    Кахикнув садівник: "Прийшла - то стій!".
    А я росла, випереджала строки.

    О, з мене намальовано парсун,
    Позмітано листочки, бранзолети.
    "...сіддаун... - гримкотів старий валун. -
    Ти ще зелена... тут свої поети".

    2

    Фіранки майталаються... вітри...
    Питання - руба... На тарелі пташка.
    Чавлю три помаранчі - від хандри.
    Повзуть на чай чорничні черепашки.

    Тургоче бензовоз, він зайвий тут -
    У мікросвіті, де павич на стелі.
    А за вікном підвішений батут.
    Змагаються обпатрані, дебелі...

    Якщо забудеш - нагада свисток.
    Авжеж, піар... така новітня мода.
    Виловлює місцевий дід Кусто
    Пір`їни, верші, лодії-колоди...

    3

    Так літепло між весел і дилем!
    Сорока занесла блискуче, тьмяне.
    Ось Мегаобруч став ховзьким нулем.
    Зривають ринди ньювавілоняни.

    Росту, пливу...
    Мій обшир хить та хить.
    Туман зі ступи ллє краса-Солоха.
    Я - тонкошкіра. Цюкне крук - болить.
    Не схибила із курсу анітрохи.


    2017



    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.81)
    Коментарі: (1)


  12. Володимир Ковчак - [ 2017.05.21 15:22 ]
    ***
    ти найгарніша жінка у світі
    ти убиваєш мене
    і я уже не
    сіті

    ріжу
    а вогнем
    розігріваю свіжу
    ейфорію полудневих тем


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  13. Вітер Ночі - [ 2017.05.21 14:44 ]
    Ти...
    Ти ще жива. Скляніють очі.
    Собаки скиглять у дворі.
    Я біля ніг твоїх. Не хочеш
    мене покинути в журбі
    отих химер, примар на сповідь.
    Кричиш, не впізнаєш мене.
    Весняна невмируща повінь
    тебе, звичайно, не мине.
    І радуйся, і слався, Боже.
    Бо Ти – єси, бо Ти – воздам.
    Яке холодне тЕрпке ложе!
    Не візьмеш, я її не дам.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (7)


  14. Володимир Ковчак - [ 2017.05.21 13:43 ]
    ще ближче, аніж близько
    Бог ще ближче, аніж близько -
    і коли ти думаєш що вдихаєш запах його,
    то він уже міліярди разів удихнув
    і міліярди разів уже видихнув
    тебе.

    і ще стільки разів удихне і заново видихне.

    а коли закінчиться лік,
    щоб рахувати,

    то далі продовжить -
    удихати і видихати,
    удихати і видихати,
    удихати і видихати -

    тебе.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  15. Володимир Ковчак - [ 2017.05.21 13:21 ]
    ***
    Бог ще ближче, аніж близько -
    і коли ти думаєш що вдихаєш запах його,
    то він уже міліярди разів удихнув
    і міліярди разів уже видихнув
    тебе.

    і ще стільки разів удихне і заново видихне.

    а коли закінчиться лік,
    щоб рахувати,

    то далі продовжить -
    удихати і видихати,
    удихати і видихати,
    удихати і видихати -

    тебе.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  16. Серго Сокольник - [ 2017.05.20 22:05 ]
    Пий вино, моя діво!.. (16+)
    *трохи гротеск*

    Пий вино, моя діво бентежачих снів!
    Ти сьогодні грайливо належиш мені,
    Розіп"ята на ложе, немов на хресті...
    Ми неначе удвох пропливаємо Стікс,

    Де ознака екстазу чомусь глибина
    Саме дна... Пий до дна... Наливаю вина
    Вже укотре тобі. Це вино пізнання.
    Я тебе пізнаю. Ти мене. Навмання,

    Мов по стежці вночі у безмісячну ніч
    Відчуттями... Кричи свій пронизливий клич,
    Наче вивела з лісу доріженька в день!..
    Все ти виголила... Вся гладенька... Ніде

    Не поколеш... Оголення тема гладка,
    Ніби шлях у зіркову богему... Така
    Ти належиш мені. І найвищий екстаз-
    Це залежність... То вип"єм за неї ще раз!...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117052009668


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати:


  17. Сергій Гупало - [ 2017.05.20 19:43 ]
    Не прощаюся
    Не прощаюся, йду не надовго, вернуся. Пора
    Запитати у долі, чому не радіє. Мені
    Усміхаються люди і небо, природа. Оаз
    Я не бачу на полі, де сіяно, жато. Одні

    Обережні травинки окличності – знаки. Оце
    За освітлення інших, сердець і доріг. Таїна
    Потребує нечесно філософа. Злюся. Рецепт
    Науковий – невчасно сумний, недоречний. Мана

    Ще не хоче за мене чіплятись надовго. Хвала
    Здивуванню, що я окрилив людолюбів. Стежу
    Прокладаю у буднях і сні, віршуванні. Імла
    Не тривожить, не має колишньої сили. Олжу

    Я частіше знаходжу, а болю не чую. Очам
    Ще повірю, надійніше – серце моє. Наяву
    Не дожив, обминув забагато… Є вихід! Хоча
    Одиниці чекають мене – повернусь. Доживу.



    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (9)


  18. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.05.20 17:29 ]
    Два вірші Ліни Костенко
    КОРЕКТНА ОДА ВОРОГАМ

    Мої кохані, милі вороги!
    Я мушу вам освідчитись в симпатії.
    Якби було вас менше навкруги,—
    людина може вдаритись в апатію.

    Мені смакує ваш ажіотаж.
    Я вас ділю на види і на ранги.
    Ви — мій щоденний, звичний мій тренаж,
    мої гантелі, турники і штанги.

    Спортивна форма — гарне відчуття.
    Марудна справа — жити без баталій.
    Людина від спокійного життя
    жиріє серцем і втрачає талію.

    Спасибі й вам, що ви не м’якуші.
    Дрібнота буть не годна ворогами.
    Якщо я маю біцепси душі —
    то в результаті сутичок із вами.

    Отож хвала вам!Бережіть снагу.
    І чемно попередить вас дозвольте:
    якщо мене ви й зігнете в дугу,
    то ця дуга, напевно, буде вольтова.

    * * *

    Отак, як зроду, потаємно, з тилу,
    Усіх міщан ощирені лаї
    Ненавидять в мені мою скажену силу,
    Ненавиджу я слабкості свої.

    І скільки їх! Я зіткана з печалі.
    Для ближніх знято тисячі свитин.
    Коліна преклонивши, як Почаїв,
    Стоїть душа перед усім святим.

    Дзижчать і жалять міріади версій.
    Ну що ж, нехай. Я сильна, навіть зла.
    Я знаю: слабкість — це одна з диверсій.
    А я ще в диверсантах не була.





    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.81)
    Коментарі: (4)


  19. Вітер Ночі - [ 2017.05.20 13:13 ]
    Как хорошо...
    Как хорошо,
    что мы вчера не встретились
    и никого
    никто сожрать не смог.
    Вот это да!
    Скажи, накуролесили,-
    сбежали друг от друга,
    видит Бог.

    Бывает,
    но какое наслаждение! –
    убраться вон
    без лишней суеты
    и не читать
    в твоих глазах презрение,
    и не искать
    приют у пустоты.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  20. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.05.19 19:20 ]
    Спонукальне, майже дитяче

    Злиньте, слимачата! Вись - понад орлами.
    У слизоту вашу вгрузли мами... рами...

    Кошеня чорненьке замастило вуса.
    Де ж баскі пегаси? ...Сунетеся... клусом.

    Ріжки у надломах... Стежка - стебелинно.
    Ставите ширяння у гірку провину...

    Вепра запросили на парцелу. Сальса...
    Ось вужа сліпого іменують асом.

    Потекли осанни...
    Дуб шелеснув: "...годі...".
    Псел слизькі віршата вимочив у соді.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.81)
    Коментарі: (2)


  21. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.05.19 14:04 ]
    Паранормальне
    1
    Віртуальні кальяни, канабіс на грами... Дощі...
    Пощезає бажання ловити рекламу та кулі.
    Притулити б курчатко в Теплівці до маминих щік.
    На багажнику міх... Велотреки мої затонулі.

    Здоганяла вітри, пелюстками заповнила чан.
    Наварила з кислинкою мудрощів жовтого джему.
    Учорашня зернина - салатний пекінський качан.
    На колоді трухлявій розлущено всі теореми.

    2
    Може, й варто аж за... Та зрівнялися гори-бугри.
    Пропливли бокораші до Раші. Розпродані доки.
    Хтось мене запросив - і ділилися трунки на три...
    Опромінені душі клялися тримати високе.

    У делірії звір. Утікати чи вийти на прю...
    Помирали одвік небайдужі за правду чи острів.
    Сиві радять: "Загасни...". Та я нерозважна - горю.
    Розпинаюся - штихи іржаві чужинські - ушосте.

    3
    Білі кокони щастя пливучі. Вселенська гроза.
    Воскресіння, хорали... Пахтіє садок біля хати.
    Вполювала куниця пухнастий клубочок. Ти за?
    Це природний відбір - на стежині війни, благодаті.

    Ухоплюся міцніше за рідний пагінчик, місток.
    Нажбурляли проблем попід ноги обранці, захожі.
    Золотаві клейноди торгують... Дається лиш сто...
    Я обарвлюю світ задарма, вицятковую рожі.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.81)
    Коментарі: (1)


  22. Пилип Лавров - [ 2017.05.19 13:34 ]
    Маяк
    Переведи у море думки і рухи.
    Хай розчиниться все, що застрягло боком.
    Вночі світить маяк і уважно слухає,
    І вдивляється в нас своїм гострим оком.
    І веде по стежках до стежок оновлених,
    І виштовхує різко із передмови
    Прямо в море, де грім із небес розломлених
    Рефлексує - відблискує безумовним
    Своїм світлом, що з моря в думки і рухи
    Тече й каже мені, що немає кращого,
    Ніж тобі в хвилі світла цього у руки
    Вільно впасти, і щоби ти чисто бачила.
    Чисто-вільно; маяк посипає помилки
    Білим ніжним піском, блиск його кристалів,
    Їхній шепіт до ніг робить так, щоб повніла
    Думка далі йти, іти далі, далі! -
    До питань добирати моїх твою відповідь,
    Емпірично шукати за місцем місце,
    Де я свідок всього, а моїми свідками
    Де є скрізь - ти, маяк і пігулка місяця.


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  23. Марія Дем'янюк - [ 2017.05.19 12:01 ]
    Золотистий промінець
    Золота корона в квітки,
    Хоч маленьке стебельце,
    І в захопленні всі дітки
    Радо дивляться на це.

    Хто всередині тюльпана:
    Диво, чудо, гарна панна,
    Чи маленька жовта птаха,
    Золотистенька комаха?

    Ні! Там сонячний промінчик!
    Він тримає жовтий вінчик
    І жовтить усе навколо:
    Сонцеліта видноколо.

    Все встигає по порядку:
    Далі скочить на кульбабку,
    Жовтий дивиться нарцис
    На цитриновий ірис.

    Лілія аж золотіє,
    Сонечко цьому радіє -
    В нього променів багато
    І працюють заповзято.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (6)


  24. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.05.19 12:23 ]
    Сонячно дивлюся...


    Люди лицемірні, маски пурпурові.
    Поклянуться й чорту, й матері в любові,
    Одшліфують бевзню й генію котурни.
    Кажуть наративно: "Треба жить безжурно.
    Ти важкого зроду не бери до серця!".
    Дружно доливають лихо у відерце,
    Ставлять перечіпки, витирають шиби -
    Щоб луччіше видно гулі, ганджі-хиби.

    Люди вельми добрі, щиросердні, вдячні.
    Надбирають масло, крупи: манну, ячну.
    І серпом поранять... і дадуть сорочку.
    Люди терпеливі - плинуть за дзвіночком,
    Посідають любо у партерах, ложах...
    Кардинально різні, край арени - схожі.

    Співчуваю людям, всіх мирю тихенько.
    Стала я мудріша, бо молилась ненька.
    Сонячно дивлюся, не кусаю - бджілка.
    Люди пречудові, як не п`ють горілки.
    І напишуть книгу про війну і втрати...
    І пришиють пальця... щоб ізнов кусати.

    Люди продавали голос, безголосся,
    Чаклунів топили, бо усім здалося...
    Вішали на древках мотузяну віру,
    Били порцеляну і терзали ліру,
    Ставили погруддя - зайчику і лисці.
    Люди забувають казочку в колисці.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.81)
    Коментарі: (2)


  25. Пилип Лавров - [ 2017.05.19 12:13 ]
    сонце в скронях
    сонце в скронях
    на мозку пательнях
    смажиться думка
    збережи її
    запиши

    перестане пекти тоді
    вільно вельми
    на секунду
    тобі стане
    жити

    а насправді туга
    за ненаписаним
    це майже весь
    що зостався
    час

    і плодиться напруга
    із неба висне
    на гілках
    твого лісу
    власного

    та чи є це важливим
    де хто ти як ти
    категорії
    змісти
    шляхи
    синці?

    коли
    так і не так
    і це сонце в мізках
    тобі служать
    і світ
    в руці...

    7.01.17.


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  26. Вітер Ночі - [ 2017.05.19 09:41 ]
    Любов...
    Ось знов прийшла, тихенько примостилась,
    Мов і нема, а так, – давнішній сум.
    В чужому домі серцем розгубилась:
    – Пробачте, відпочину і піду.

    Вам тепло? Ви і справді незвичайні,
    А я..., а я – жебрачка, сирота.
    Десь теж є дім і діти безталанні.
    Я зараз. Я піду. Мене нема.

    Пішла. Згорнула в купу дні пророчі,
    Тепло забрала, павутиння мрій.
    Розбитим склом посипала у очі.
    А на прощання кинула: « Ти – мій!»


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (4)


  27. Вітер Ночі - [ 2017.05.18 07:19 ]
    Ты молчишь...
    Ты молчишь – тебе светло и грустно.
    Где-то в камышах шуршит плотва.
    Пахнут травы очень даже вкусно,
    И кружит по заводям листва.

    Время зацепилось за овраги,
    Дремлет тучкой в голубой дали.
    Прошлым летом было столько ж влаги
    В сочных травах и глазах твоих.

    Старые заброшенные лодки –
    Каждой вещи свой черёд и срок,
    Послужили б, но давно не ходки
    И вдобавок – навесной замок.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (4)


  28. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.05.17 18:14 ]
    Колискова
    1

    Плавні... обсценна проза...
    Дружні атаки, банзай...
    Сайтів холерна загроза.
    З килима-неба злізай.

    Будеш звичайна - та мила.
    Змитий інакшості штемп.
    Не відривайся щосили
    Від оступачених тем.

    Брак інтелекту, одначе,
    Сам по собі не гандж.
    Щука звичайна ось плаче...
    Бевзня танком розваж.

    2

    Ходиш камінним полем.
    Водорозподіл... дим...
    Рвуться дроти, кодоли.
    Збочення - молодим.

    Кинеш гірку пілюлю.
    Скальпель обмиєш так-сяк...
    Люлі, гризотоньки, люлі!
    Соняхом вірш - між гілляк.


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.81)
    Коментарі: (2)


  29. Кристіан Грей - [ 2017.05.17 16:02 ]
    поезія абсурду
    посуду гори немиті
    скалкою в п’ятку впились
    знаю вино й оковита
    ще пригодяться колись

    перли єдваб лантухами
    тягне на спині верблюд
    він гімалайський між нами
    хоч Гімалаї не тут

    де баобаб мандрагора
    є і оаза зі скель
    в озеро неозоре
    води спадають і Лель

    Ладу тихесенько кличе
    Баба Яга на мітлі
    жаб на шампури з патиччя
    хоче нанизати злі

    очі палають в нестямі
    крізь буреломи чогось
    я не дізнаюсь із вами
    рвуться ведмедиця й лось

    поки Горинич коcмічний
    лайнером в небі пливе
    пнуться верблюди крізь вічність
    та не пролазять сливе


    17.05.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (6)


  30. Ксенія Соколовська - [ 2017.05.17 15:00 ]
    Колискова
    Ніч на землю як по морю,
    в човнику спустилася.
    Сонце згасло, тихі зорі
    світлом засвітилися.
    Сон з дрімотою тихенько
    в подорож зібралися,
    в діток милих і маленьких
    в колисках гойдатися.
    Спи синочку, засинай,
    мій маленький янголе!
    В сон казковий поринай,
    втіха моя, соколе!
    Хай присниться тобі лебідь
    із зіркою яскравою,
    хай завжди тебе розрадить
    піснею ласкавою.
    Хай присниться тобі сонце
    з променями теплими,
    серцю буде охоронцем,
    не дає замерзнути.
    Хай присниться тобі коник
    в долині зеленій,
    може будеш ти полковник –
    то хай незнищенний.
    Хай ті біди і нещастя
    ідуть стороною,
    сон з мішечка сипле щастя
    з долею ясною.
    Спи синочку, засинай,
    скарбе мій, єдиний!
    В сон казковий поринай
    з ангелом незримим.
    Ангел завжди за тобою,
    впав ти чи піднявся,
    материнською любов’ю
    всі рани загоє.
    Спи синочку, засинай,
    щастя ти безцінне,
    в сон казковий поринай,
    лихе хай загине.
    2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  31. Марія Дем'янюк - [ 2017.05.17 15:58 ]
    Жартівливе
    У крісла в обіймах зі склянкою чаю,
    Коханий, я знов за тобою скучаю.
    Далеко? В сусідній кімнаті...Слів море...
    Думками ти весь у вікні монітора.
    Он схеми, таблиці. Науки проблеми.
    Все часу немає - робочі дилеми.
    А в крісла обіймах я знову скучаю...
    Скучаю? Та ні! Я планшет свій включаю.
    - Кохана! Ти де?..."У альпійській долині!"
    - Купив той планшет і шкодую донині.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  32. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.05.17 11:18 ]
    Я зводила вежу...
    1

    Квітучі каштани, одягнені в тоги жалю.
    Товпа модельєрів, тканини - про завтра, на потім...
    Своє віршеня зі скалок і проміння ліплю.
    А шкура лисича пахтіє підступністю, потом.

    Драглиста ворожка простягне таріль по мідяк,
    Начеше брехні, та й порадить зметнутися клусом.
    Ластатий м`ясник зарегоче: "...живуча... ніштяк..."...
    Художник підкрутить вагадло, завісики, вуса.

    2

    Літати чи впасти? Ніхто не порадить, авжеж...
    У дятла голівка болить від роботи на благо.
    Чекаю в захмар`ї на відблиски майських пожеж,
    Що палять пергаментні кляузи, адську бумагу.

    А хвиля несе акваланги... хмариння... акул...
    Бредуть із-за лаврів, модрин яснолиці предтечі.
    Оракули шепчуть: "Міняй хутірці...на Стамбул".
    А жниво словесне тече... завдається на плечі.

    3

    Мандрівки по руна, безмовний овечий потік...
    Вечірнє какао. Любов у екзилі, бо зайва.
    Крило забинтоване - знову шуліка підсік.
    Несе хлопченя, посміхається, зоряні айви.

    Бажалося щастя терпкого, чудес-лагомин.
    Диміли багаття сіром, голубі пахітоси...
    Я зводила вежу... і слала піском кармазин.
    І ось - долетіли орли, соловіючі оси...


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.81)
    Коментарі: (2)


  33. Вітер Ночі - [ 2017.05.17 07:08 ]
    Цвітуть каштани...
    Цвітуть каштани за вікном, –
    У очі зазирають сонно.
    І тіло зламаним веслом
    На хвилях б’ється безсоромно.

    Роздвоєність земних бажань.
    Огидна спроба насолоди.
    Смиренність, щирість покаянь.
    Злиденність витівок природи.

    Весняна повінь відчуттів.
    Твоє розсипане волосся.
    І знову неймовірність слів,
    Що все намріяне збулося.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (3)


  34. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.05.17 03:30 ]
    Про збіги, наклепи...та колоди у власних очах

    Звертаю увагу Редакції Майстерень на негідну поведінку авторки сайту Лариси Пугачук, що не вперше пише наклеп.

    Торішнє її вибачення переді мною та Іриною Кримською-Лузанчук
    Автори / Лариса Пугачук (1967) / Критика | Аналітика http://maysterni.com/publication.php?id=118377
    Дата публікації 2016-05-31 22:46:45
    Переглядів сторінки твору 714
    Читаємо

    Офіційне вибачення
    пані Ірині Кримській
    пані Майі Світлані Залізняк
    Шановні пані Ірино Кримська!
    Приношу вибачення за те, що звинуватила Вас у створенні рецензії, яка видалась мені пародією на мої твори. Сьогодні уважно все перечитала і зрозуміла, що Ви серйозний і шанований в Україні автор. Сподіваюсь, що зможу вгамувати свою надмірну підозрілість і буду просто насолоджуватись Вашими майстерними творами, а не шукати там чогось іншого.
    Шановна пані Майє Світлано Залізняк. Вибачте, що вчора вибачилась лиш у коментарі. Сьогодні виправляю свою помилку. Прошу у Вас вибачення за те, що несправедливо звинуватила Вас. Ви опублікували чудову рецензію на Ваші твори пані Ірини Кримської і сьогодні я дійсно не розумію, що спонукало мене на безглузді звинувачення. Єдине, що можу сказати у своє оправдання, що часи важкі і ворог починає ввижатися на кожному кроці. І якщо я не справлюсь із своїми фантазіями, то це може дійсно погано закінчитись для мене.
    Говорила вже, що прийшла на один із найкращих в Україні літературних сайтів за словом і за наукою. І дякую Вам, пані Ірино Кримська та пані Майя Світлано Залізняк за чудовий урок чемності, який Ви мені дали. Цьому я мала навчитись ще в дитинстві, але вчитися ніколи не пізно, тому добре, що це розуміння прийшло хоч зараз.
    З повагою до Вашої майстерності Лариса Пугачук.

    http://maysterni.com/publication.php?id=118371 ось за посиланням
    Звернення пані Ірини до адміністрації сайту і вимога вибачитися перед нами за наклеп - до Пугачук.

    Проходить майже рік - і знову Ларисі Пугачук щось здається!
    Ось її коментар на сторінці Галини Михайлик, з якою ми намагалися порозумітися.
    Туди приходить така собі усезнаюча Пугачук і пише, заперечуючи мою невинуватість.

    Цитую Ларису Пугачук: "Збіги випадкові. Неправда. Збіги можуть бути випадковими, але не так часто і не в потрібний час.
    Хто володіє темою, прекрасно відслідковує всі ці натяки і розуміє, кого і за що підколюють.
    Але всі мовчать, бо такими під...колками страждає багато хто із авторів, я сама двічі скористувалась езоповою мовою, щоб вдарити людину. Свідомо. Ну а в творах Світлани саркастичних, замаскованих від сторонніх читачів шпильок занадто багато. Починати наводити приклади - це значить втягуватися у гидотне перемивання кісток іншим авторам, котрих вона "вималювала" у своїх творах. Тоді непоганий сайт перетвориться у гидоту. Не хочу цього і не буду розвивати тему далі. А допис цей зробила по слідуючій причині: не знаю, чи справді Вельбівне-вельбучний були свідомо зав'язані, не переконана в цьому. Але... Людини вже нема. Захищатись вона може тепер тільки вустами живих людей. І я дякую Галині Михайлик за те, що вона вступилася за честь поета. Навіть, якщо Галина в даному випадку помиляється, я вдячна їй за прямоту і бажання справедливості.
    Живі з живими якось розберуться вже".

    Це людина зі здоровим глуздом чи навіжена? чи троль?


    ВЕЛЬБУ́ЧНИЙ, а, е, діал. Поважний, знатний. Я не вельбучний чоловік, — їм і рибу просту і хліб (Словник Грінченка); Тихо, уважно оточили народного співця й молодиці, й діти, й баби й з розчуленим серцем вчували ту думу, захватну та вельбучну (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 48).
    Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 323.

    http://sum.in.ua/s/veljbuchnyj
    Академічний тлумачний словник української мови

    Авжеж, люблю маловживані слова.
    Слово "вельбучний" доречне у моєму вірші. Значення - пихатий. Рядок "Принци - слони вельбучні".
    До чого тут село Вельбівне?!
    Нікого цим не принижуючи, нічиєї честі, тим паче, покійної людини, я вживала це давнє слово. Розумному - досить.

    Невже ніхто не змусть Ларису Пугачук згадати про свою честь, совість чи її залишки? Адже авторка не вперше є авторкою наклепу.
    Зі свого сайту я б її викинула ще тоді, як вона написала наклеп, буцімто рецензія на мою книгу "Сповідь Поета в капличці духу" - це насміхання із фактів її життя, про яке я ні сном, ні духом, як кажуть, не знала.
    Уявіть: рецензія на мою книгу Ірини Кримської-Лузанчук видалася Ларисі... текстом про неї.
    Чи таке жалюгідне її існування, цієї незнаної мені Лариси, що береться псувати його іншим? От признається, що сама щось погане писала, щоб свідомо вдарити людину. Це її психотип.
    А я до чого? Я - митець, малюю словом. Ніяких шпильок я не заганяла своїми віршами.
    Я ніколи не спілкувалася аж так близько з авторами сайту, не знала подробиць особистого життя. Та й не писала ніколи про конкретних людей.
    Хто пише поезію, знає, як вона твориться, із чого.
    Запропонувала я віднайти ті "шпильки", та не знайде, бо голослівно. Мої вірші про світ, про загальнолюдське, інтимне, сюрреалістичне.
    Сьогодення споглядаючи, можна творити цікаво, самобутньо. Українська мова багатюща.
    Авторам варто придбати (якщо не мають) словник синонімів української мови у 2 томах, аби зачудуватися дорогоцінними розсипами.

    Ця Пугачук вихваляла мої поезії тут на сайті. Потім стала писати наклепи. Їй щось здалося. А прочитати текст, перш ніж волати "людоньки..." вона не забажала. Чи навмисне поливала брудом.
    Зворотна сторона фанатизму?
    Потім прилюдно вибачалася, і знову цей дикий наклеп. Казала, що живе у Росії.
    Мої книги торік придбала, вихваляла, дякувала, захоплювалася, писала пречудові коментарі, порівнювала себе із малюком, що споглядає тістечка і не знає, яке взяти, хочеться все і відразу.
    Тепер веде себе непоясненно. І викликає у мене відразу.
    Порозумітися з такою жінкою я не можу. Її вибачення - пусті, бо нема в Лариси каяття.
    Я з нею не спілкуюся поза сайтом, ми не стрічалися. Підозрює в тому, на що спроможна сама. Може, власні колоди муляють.
    Щоб сайт функціонував - як майстерня, тут мусять бути свіжі барви, мольберти, сонце, багато чистого повітря і талановиті особистості, що вчать, вчаться.
    Жбурляння у вічі піском, камінчиками отаких "малючків" набридло. Я надто доросла для таких "забав". І хочу лишитися охайною, чистою.






    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.81)
    Коментарі: (4)