ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.03.29 10:06
Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.

Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві

Микола Соболь
2024.03.29 07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.

Віктор Кучерук
2024.03.29 05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.

Артур Курдіновський
2024.03.29 01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".

Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.

У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:12
У густому лісі стоїть непорушна гора,
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:11
Запах ароматний паски,
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня

Віряни несуть до церкви

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:09
Борітеся — поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая!
Борітеся — так! Не думайте про смерть,
горіть в огні єдиного бажання.
За вільну Україну.
Боріться - поборете! Ворог відступить і більше не ходитимуть ноги ворога по на

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:08
Вночі місто моє порожнє
У крізь відображення бачу міріади зірок – вечірнє місто.
Жінка – вітер
по місту мчить.
Не зупиниться жінка – птах.
Жінка - буря над світом майорить у темряві.
А ночами грає вона - просто буря,
вічно одна

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:07
Квітка кохання розквітла в мені і в тобі
Огорнувши нас неймовірним кохання
І зв'язала нас міцно червоною ниткою навіки,
Так нас з'єднали самими небесами,
То квітка кохання пророкувала наше щастя

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:06
Я і ти - фундамент світобудови.
Ти дав мені свої Ангельські крила
Я віддала тобі свої Ангельські крила
І ми піднялися вгору, до неба, до зірок…
Щоб ми могли окунутися в безодню космічних почуттів
І ці космічні почуття живуть в Міріади зірок,
Де нам

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:05
Я ніколи не звикну,
Я не вмію до заяложеного слова звикнути.
Бо ці заяложені слова, що живуть у тому роті.
До гарного слова нам треба звикати,
Щоб мова була як дзвінке джерело,
Як кажуть: «подумай сім раз, перед тим, як сказати»,
Щоб гарні слова тв

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:04
Ми незалежні,
як птахи - самовільно літаємо в небі,
ризикуючи впасти і розбитися
Ми вільно пархаємо в небі
без кайданів ніхто надіти не зможе…

Ми незалежні,
як коти - свавільно гуляємо самі по собі…

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:03
Я - Північ, бо тіло моє - Земля,
Мій Спасителю, я - ілюзорна Земля,
Я молюся духу Земля,
бо де я не була, не забуваю благословенну Землю,
яка кружляє у космічнім вальсі…
Вітри Галактик - вічні скрипалі.
Гармонія крізь тугу дисонансів
проносить ритм

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:01
Останній день перед Різдвом
і добрі і злі духи блукають по світу, що пройшов.
Наступила новорічну ніч, дивна тиша,
зорі в небі запалали у різдвяну ніч.
Цієї ночі засяяло небесне світло.
Ангели вітають весь світ
Христос народився в цю мить.
Раптом н

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:00
В душі моїй вирує полум'я,
Там нескінченна боротьба.
У мене одні згоряють страхи,
Інші мучають мене.

Бо я не боюсь втратити
Я боюсь залишитися сама.
Я не боюсь темряви -

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:57
У будинку жахів гуляли ночами
Літаючі привиди
Всіх лякали хто заходив
Або жив в будинку жахів
Від переляку всі тікали
Залишаючи будинок
І ніколи не повертались

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:55
Не клич мене
Я і так сама прийду
Не жени мене
Я сама піду,
Лише стверджую…
я немов привид, немов тінь, яку не видно,
Блукаючи в темряві
і ти мені скажеш іди впекло

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:54
Настала пізня пора
Все заснуло, тільки
Наша тінь
Танцювала на стіні
При палаючої свічки
І ось настав ранок
Свічка догоріла,
Тільки наша тінь залишила

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:52
Подивися як гарно
На місто опустилося
Синє небо з зірками
Нам зірки посміхалися
І ми гуляли нічним містом…
Є лише синє небо
Та дихання Всесвіту
І ми залишилися удвох по

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:36
Я не та, і ти інший
між нами промайнула
тінь забутого кохання.
Роки марного чекання
Залишили в серці рани.

У неба попрошу я
Про щастя, про порятунок,

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:31
Я йду в напівтемрява
Дивлюсь тихенько тінь
Крадеться моя за мною
Куди я вступлю,
Туди вона
Я все намагаюся відвернутися,
Але мені нікуди не подітися від неї
Вона зі мною

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:26
Новорічна ніч настала
Все стихло, тільки за вікном
Завірюха ожива
Все мела замітала свої сліди залишені за собою
Ми шлях вели.
Раптом виє - завиває снігом завірюха

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:25
В моїх думках коханий чоловік,
Це образ, майже нереальний
Але зовнішній вигляд - імпульсивний і брутальний
Думка про нього зігріває мені душу,
Він зі мною ночами і днями
Коли зустрінемося у реалі…
Раптом іскра пробіжить між нами
Не дозволимо собі о
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Василь Марківський
2024.03.26

Вадим Водичка
2024.03.26

Лава Вулкана
2024.03.20

Надія Богодар
2024.03.18

перо Христя Чорне
2024.03.15

Володимир Назарук Одеса
2024.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Світлана Пирогова - [ 2024.03.29 10:59 ]
    Ніколи не пробачить


    Війни жорстокість зашкалила давно:
    Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
    Де ж людськість? Лише́ свавілля - пекла дно.
    Орди нена́висть... вже не має меж розгул.

    Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
    А депортація агресором дітей -
    Це геноцид і божевільні цілі.
    Втрачаєм рівновагу від тяжких вістей.

    Побої полонених, катування...
    Не підкорити ворогу простий народ,
    Хоч стільки переніс в цім існуванні,
    І ріки материнських сліз течуть, скорбот.

    Безстрашні наші хлопці в обороні,
    В гарячих епіцентрах йдуть бої щодня
    За рідних, матерів, синів і доньок,
    І за людей, що знищила лиха війна.

    Одне лиш радує, що кара бу́де.
    На путіна арешт вже ордер видав суд.
    Геть із землі вкраїнської, приблуди.
    Ніколи не пробачить злочини вам люд.



    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  2. Артур Курдіновський - [ 2024.03.29 01:07 ]
    Осіння перемога
    Хай осінь принесе нам перемогу!
    На неї заслуговує народ!
    Ми вільну обираємо дорогу
    Без нечисті з сусідніх злих "болот".

    Герої наші, хлопці та дівчата,
    За волю платять дорого - життям.
    Ми будемо боротися завзято!
    І Бог, і осінь допоможуть нам!

    Мій вірш пророцтвом стане. Я це знаю!
    Бо воля - наш одвічний ідеал.
    Злочинців неодмінно розстріляє
    Осінній справедливий трибунал.

    Той "двоголовий" розлетиться в пір'я!
    І скажемо: "Нарешті! Ось і все!"
    Не кволий мир, не хибне перемир'я -
    Нам осінь перемогу принесе!


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  3. Світлана Пирогова - [ 2024.03.28 14:10 ]
    Дитинства казка нетривала
    Стежки дитинства пролягали полем,
    Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
    Їх гріло сонячне гаряче коло.
    На цій землі зростали ніжні теплі крила.

    Весна: кульбаб легкі чуби літали,
    Червоних маків трепетали влітку щічки.
    Пшеничні ниви позирали в далі.
    Гойдалося плісе ромашкових спідничок.

    А ось і став у захисті вербовім,
    Води прозорої блищало плесо вранці,
    Лиш дикі гуси ґелґотіли щось казкове,
    З "Івасика- Телесика", мабуть, послАнці.

    І світ здавався добрим і цнотливим,
    Така краса у душах тихо проростала.
    Міцніли з кожним роком юні крила.
    На жаль, дитинства мого казка нетривала.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  4. Лава Вулкана - [ 2024.03.28 13:19 ]
    Стікаю лавою...
    Стікаю лавою
    ув океан віршастості,
    де вправно плаваю
    без акваланга й ластів я.

    В роздолля римами
    полуменисто дмухаю.
    Чуття нестримані
    інтерпретую плю́хами.

    Стихій експресія
    в афористичнім ро́зкрилі
    складає версію
    трансформування в просторі.

    28.03.2024

    © Олена Студникова


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  5. Артур Курдіновський - [ 2024.03.28 13:27 ]
    Харківські сльози
    Харківські сльози, серпневі краплинки,
    Ллються на листя живе.
    Хмарка у небі, як біла хустинка,
    Тихо в майбутнє пливе.

    Харківські сльози - це звуки тривоги,
    Ті, що розколюють сон.
    Харкове! Буде твоя Перемога!
    Це - справедливий закон!

    Харківські сльози - це бєлгород клятий,
    Заздрісний, п'яний сусід.
    Той, що гамселить по людях з гармати,
    Знищує славний наш рід.

    Будемо все пам'ятати з тобою -
    Сум та запеклі бої.
    Сльози сміливого Міста-Героя...
    Сльози твої і мої.


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  6. Леся Горова - [ 2024.03.28 08:50 ]
    Горіхи
    Горіхи розпустили чорні крила
    ( Воронячі!) на вЕльон аличі,
    У сні стоять, весна не розбудила,
    І треться в гіллі голому Ярило,
    Брунькам тугим тепло віддаючи.

    Цілує кожну пристрасно, бо хоче
    Зацілувати так, щоб і чалма
    Із них сповзла, і зародки охоче
    Відкрили прийми цвіту непорочні,
    І звісилась сережок бахрома.

    В м'ясистому безпристрастному гіллі,
    Що викували дужі ковалі
    Із чавуну, по жилах зціпенілих
    Від коренів снага заструменіла,
    Підтягуючи соки від землі.

    І зрітимуть плоди, на юність схожі,
    Що набухає жагою життя,
    Яку щодня цікавить і тривожить:
    - А завтра як? А вже сьогодні, може?
    О, як бажання ті палахкотять!
    Та прийде час, в долоні ляже кожен.
    04.2023.


    Рейтинги: Народний 6 (5.7) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (1)


  7. Світлана Пирогова - [ 2024.03.27 10:20 ]
    Метелик щастя прилетів
    У білому вінку всміхалась юна вишня,
    Птахи кружляли з піснею весни.
    І сонце життєдайне піднімалось вище,
    Пливли на небі хмар легкі човни.

    А він дивився у дівочі сині очі,
    В яких бриніла райдужна краса.
    І білий світ здавався чистим і урочим.
    Кохання променилось, мов яса.

    Цілунки ніжні, ніби розсип самоцвітів.
    Волосся - водоспадом, стан гнучкий.
    І пахло квітами вишневе юне віття,
    Метелик щастя прилетів меткий.


    Рейтинги: Народний 6 (5.72) | "Майстерень" 6 (5.91)
    Коментарі: (3)


  8. Леся Горова - [ 2024.03.27 08:04 ]
    Кизил

    Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
    І слід вологий на долоньках трав.
    Та світить кущ, що видається жовтим,
    Загубленим з учора клаптем шовку,
    Який від сонця вітер відірвав.

    Застлало небо, й дОнизу провисло
    Суцільне підволожене сукно,
    Лежить на голих тополиних списах,
    Обкутує на їх поставах лисих
    Із омели зеленої руно.

    Але кизил при степовій дорозі,
    Як новорічна іграшка горить
    Поміж сусідів сіро- голомозих,
    Й хоча зраннЯ на нього дощ моросить,
    То ніби сонце блиснуло на мить.
    04.2023.


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (2)


  9. Лава Вулкана - [ 2024.03.27 07:40 ]
    Лава вулкана
    Ядро душі жагуче –
    пашить металів сплав.
    Почав клектати гучно
    вулкан, що довго спав.
    Був вкритий шаром криги,
    але прорвав той шар,
    зірвав з душі вериги
    у по́блиску Стожар.

    Пішла назовні лава
    жари́сто-вогняна́.
    Розпеченому сплаву
    дорога висхідна́!
    Второ́вую незламно
    поезії етер,
    тож "Лавою Вулкана"
    йменуюсь відтепер.

    27.03.2024

    © Олена Студникова


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  10. Артур Курдіновський - [ 2024.03.27 00:31 ]
    Чи потрібна вишиванка?
    Прийшло розуміння. А що було треба,
    Щоб випити з чаші прозріння сповна?
    Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
    Комусь - ця підступна та підла війна.

    Завісили небо безрадісні хмари...
    Усе пригадалось, як тільки дійшло,
    Як з реготом тикали ми в шаровари,
    А як чули мову - казали: "село!"

    Так любимо світло, коли ми в темниці!
    Нам так було нудно! Шукали пригод!
    Ось спалює ворог гектари пшениці,
    А ось він ґвалтує увесь наш народ.

    А ми, толерантні, всі йшли на приманку,
    А ворог радів, коли бачив, як ми
    Зняли й розтоптали свої вишиванки...
    Ми дзвінко сміялись лише до зими.

    А потім - війна... Ось такі результати
    Смішних анекдотів, незграбних кліше.
    Коли навчимося своє шанувати?
    Своє цінувати! Своє! Не чуже!

    Незламна, кохана моя Україно!
    Свята ворогине диявольських справ!
    Пробач мене, рідна! Я став на коліна,
    Хоча вишиванку свою не знімав.

    А хто познімав - ну то хай так і буде!
    Бо їм все одно: що з душею, що без.
    Нещирі, невдячні та заздрісні люди!
    Навіщо вам сонце від наших небес?

    Чого тепер варті дрібні забаганки,
    Коли Перемога - мета головна!
    Чи треба вдягнути усім вишиванки -
    Тепер пояснила ця клята війна.


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.65)
    Коментарі: (2)


  11. Вадим Водичка - [ 2024.03.26 13:46 ]
    Послання у минуле
    Знаєш, я колись тебе любив,
    Був готовий все віддати.
    Знаєш, адже я лише хотів,
    Твої сльози всі забрати.



    А наразі я пустий,
    Тут життя прекрасне.
    Я оновлений, простий,
    Через тебе, власне.


    Це послання розчинилось в темноті,
    Сподіваюсь, не побачиш.
    Я колись тебе любив,
    І ти знову плачеш.


    2024


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Світлана Пирогова - [ 2024.03.26 10:52 ]
    Нехай засіє


    Весна вже дихає на повні груди,
    Хоча зі смутком у сплетінні дні.
    Проміння сонячне танцює румбу,
    Немов шепоче: горю, лиху - ні.

    Гілки вербові у пухнастих сукнях
    Гойдає вітер теплий ніжно їх.
    І ніби виганяє ноти суму,
    Садок в чеканні розквіту притих.

    У білому цвітінні абрикоса
    І стукає гілля її в вікно.
    Крокує скрізь весна зеленокоса.
    Нехай засіє лиш добра зерно.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  13. Леся Горова - [ 2024.03.26 09:45 ]
    У розпачі

    Так вияснилось небо, ніби погляд
    Твоїх очей, відкритих і живих.
    Ти бачиш зараз, хто з тобою поряд
    На довгій-довгій вулиці притих

    У розпачі. Це горе непоправне.
    Підставив друг тобі своє плече,
    Та не рука твоя на ньому, рану
    Стирає брус. І серце біль пече.

    Три дні підряд зливало сльози небо.
    І ось пливеш над сотнями голів.
    Палає сонце на останній требі,
    Як ти для всіх в житті своїм горів.



    Рейтинги: Народний 6 (5.7) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (1)


  14. Артур Курдіновський - [ 2024.03.24 23:17 ]
    Я - не жебрак!
    Я - не жебрак! Я - біженець, панове!
    Приїхав я сюди не від нудьги.
    Будинок мій на вулиці Чудовій
    Вже місяць, як розбили вороги.

    А доля, та жорстока господиня,
    Мені розбила вщент віконне скло.
    Не кидайте мені монети в скриню!
    Я - не жебрак! У мене все було!

    Повірте, що нікому я не зичу
    Життя міняти на єдину мить.
    Я не ховаю душу та обличчя!
    Я - чистий, і від мене не смердить.

    Сусід одразу за кордон поїхав,
    У нього там - неписаний закон.
    Цей дядько шкаралупками з горіхів
    Вже засмітив тамтешній весь район.

    Сусідка теж втекла, бо має гроші.
    Було у неї декілька квартир.
    У неї все гаразд. Вона у Польщі
    Сидить і вперто славить рускій мир.

    Я - не жебрак. Я хочу працювати!
    Не хочу, сидячи, казати "пас!"
    Хіба я винен, що мене гармати
    Примусили приїхати до вас?

    Ніхто мені нічого тут не винен.
    Я не прошу. Хоча б куток знайти!
    Ціна за місяць - тридцять тисяч гривень.
    Грошей нема? Котись під три чорти!

    І покотився. Безпритульний. Знову.
    Такі, як я, - небажане сміття.
    Приїхав я на вулицю Чудову...
    Руїни мрій. Розтрощене життя.

    Хіба мені багато було треба?
    Хіба я не дотримувався меж?
    У нас - одне велике синє небо
    І перемога спільна буде теж.

    "Допомогти не треба зневажати"
    Де ставити важливу кому тут?
    Хто знає, як нас буде зустрічати
    Великий, справедливий Божий Суд?


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.65)
    Коментарі: (7)


  15. Ігор Деркач - [ 2024.03.24 21:36 ]
    Три калоші – пара
    Ми ще пізнаємо уповні
    зачаєне комічне зло,
    що вивертається назовні
    як явне ще одне пуйло.
    Є паралелі історичні,
    але реакції нема...
    рішає, нібито, величний
    і не відповідає, звично,
    за скоєне біля керма.
    Чому немає перемоги?
    А, може, не туди веде
    оманське чучело двоноге?
    Чому немає допомоги?
    Тому... що офіс украде?
    А на московії ще видно:
    її лакея єрмака,
    колаборацію совка...
    і ошкіряється огидне
    чудовище вурдулака,
    тому що пізно, очевидно,
    його утнути до пенька.
    Але за кого... ні, не дуже
    іспанський сором опече,
    коли почуємо іще,
    чому Америці байдуже
    як тій калоші у калюжі,
    що протікає і... тече.

    03/24


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  16. Світлана Пирогова - [ 2024.03.24 10:52 ]
    Кобила (сатира)

    На просторах Інтернету
    Скаче Галя, мов кобила.
    Звідки в неї тая сила,
    Дошкуляти всім поетам?

    Норовиста і скажена,
    Загордилась критиканка.
    Їй би чвари, навіженій,
    Бо смакує, ніби манну.

    Зранку скаче і до ночі:
    То алюром, то галопом.
    Бережися, - можеш лопнуть!
    Жаба давить, сліпнуть очі,

    Бо в поетів є сонети,
    Акровірші, тавтограми,
    А у Галі - "вінегрети",
    Наче з дуба впала "дама".

    Доскакалась на порталах,
    Видаляють язикату,
    Заборонені їй батли.
    Іподром чекає Галю.


    Рейтинги: Народний 6 (5.72) | "Майстерень" 6 (5.91)
    Коментарі: (4)


  17. Леся Горова - [ 2024.03.23 15:50 ]
    Весняна дорога
    Полущилось небо хмарами,
    І важко чадИть туман.
    У передранкове марево
    Розлився світанку жбан.

    Зірки, що недавно блимали,
    Згубилися між лушпин.
    Зарожевіло за спинами
    Засмучених тополин.

    Дорога до сходу котиться,
    Не стихла й на мить за ніч.
    І променів перші дотики
    Фарбують вершки обіч.

    Як хвилями, поле скибами,
    Малює розмітку тінь.
    І котиться гравій з вибоїн
    Облущеної путі.

    В гіллЯ, як у коси чесані
    Накинула чад журба.
    І третьою сходить вЕсною
    Червоного сонця жбан.

    А пісня пташина гулові
    Почулася лиш на мить,
    Про те, як селом обвугленим
    Із півдня весна спішить.


    Рейтинги: Народний 6 (5.7) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (6)


  18. Карпо Карпенко - [ 2024.03.22 19:50 ]
    В дівчат є тенденції квітнути, в'янути
    В дівчат є тенденції квітнути, в'янути,
    П'яними танути серед зловтіх,
    Днями найгіршими жити у пам'яті,
    Тихо сміятись, кохати не тих.

    В дівчатах помітна тільки околиця,
    Схований нетрями внутрішній шовк,
    Та часто у мандрах марно їм хочеться,
    Щоб у кущах чатував на них вовк.

    Ледве вмолиме дівоче кохання
    Лишає назавжди безболісний слід.
    Серця віддають свої на зберігання,
    Їм повертають обшарпаний лід.

    Пустопорожні розмови в повітрі
    Дівчат обвивають мереживом слів:
    "Закони життя — підступні та хитрі,
    Вальсом кружляйте поміж граблів,

    Не витрачайте себе на подробиці,
    Дороги кохання в безвихідь ведуть,
    Давно кимось іншим розбиті дороги ці,
    Хтось вже ганьбив вами обрану путь".

    2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Яна Розенбліт - [ 2024.03.22 16:55 ]
    Самопроголошена мантра
    Страшна тінь
    А це лиш твоє відображення
    Хоч і лінь
    Концентруй своє врівноваження
    Подивись
    Загляни у пітьму, глибОко
    Доторкнись
    Нутра і росплющ третє око,
    Відвʼяжи
    Минулого навʼязливих привидів
    Осягни
    Що для тебе багато є привидів
    Існувати
    З собою віч-на-віч сміливо
    Проживати
    Не тікати від себе гидливо.
    Просто бути
    Без обмежень. Очікуваннь. Балів
    Просто чути
    Бажаннь тихеньких сигналів
    Обнулитись
    Бо тінь пропадає опівдні
    Попуститись
    Ідеальні завжди божевільні.



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: