ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Галина Гулієва
2018.04.25 18:00
Потяга меч розколе ябко пусте перону,
заки стовчем до крові чола і постоли.
Зійде - мов Бог із фрески - тихий, густобородий.
Килим черлений з ружі хто б йому постелив?

Все у хрестах та маках наші тіла парадні.
Стоншим себе до ниті - в полі, під мар

Олена Багрянцева
2018.04.25 17:11
А їм би ніколи не думати про війну.
Тримати в руках не снаряди, а квіти з поля.
Дивитися, як прокидається світ навколо.
Відчути усім єством гомінку весну.

А їм би не чути атак, не лічити втрат.
Збирати каміння час вже настане скоро.
Пора докладати

Адель Станіславська
2018.04.25 12:24
Музика колисана тілами
жебоніла чистим джерелом...
Досвіт,
зорі,
повня понад нами,
полиск моря -
непорочним шклом...
Кришталеве сяйво...

Адель Станіславська
2018.04.25 12:19
Гармонія душ і тіл -
Мозаїка світлотіні.
Півпоступ, півкрик... То в мні
Шаліє вулкан чуттів...

Півподиху до півсну,
Півмарева, півпокути...
О як же тепер забути

Ночі Вітер
2018.04.25 11:22
І все майне зухвалим промінцем:
обличчя, щем і вишень пелюстки,
що на вустах сполоханих твоїх
розквітли для цілунків і омани.

Та, кажуть, є продовження життя, -
не в згубі, зморшках, захололих меблях.
В якомусь неозорому де знов

Олександр Сушко
2018.04.25 04:09
Про що повинні думати мужі?
Хмарки у небі, вірші в позолоті?
А, може, про дітей? Чи біляші,
Які у пузо пхаєм на роботі?

А ще про тещу добру і жону,
Вставні зубиська і хребцеві гелі...
Стоїть моє здоров'я на кону,

Володимир Бойко
2018.04.25 02:01
Уже давно я отступил
С твоей дорожки прихотливой.
Хотел забыть, но не забыл
Коварный взгляд очей игривых.

Давно стихов я не писал,
Себя не мучил рифмой строгой,
Но сон спокойнее не стал,

Вікторія Лимарівна
2018.04.25 00:41
Нас приглашает мелодия к вальсу.
Взгляд твой горит озорной.
Чтоб отказать, не даешь ты мне шанса.
Вихрь увлекает шальной.

Глянец паркета струится сияньем.
Крепки объятья твои.
Снова душа замирает с волненьем.

Сонце Місяць
2018.04.24 21:31
закохані розстаються із
закоханими в них
стрічаються інші закохані
нових витівок задля
сезон бере по~ справжньому
& похідний шампань
хай для когось це пиво суціль
старі гойдалки при дворі

Світлана Майя Залізняк
2018.04.24 21:18
а дні текучі - хвильне молоко,
їх не догледиш. Бігли - пінна цівка...
Збирай печаль долонею, совком,
шукай те місто, де гукали: "Дівко!".

Залатуй шлейфи, термоси купуй.
Пливуть до ніг розгепані корита.
Шелесне осінь: "Пані... сабантуй...".

Андрій Грановський
2018.04.24 20:11
Подражаніє

А чому я не пташка з розлогим крилом,
Що літала торік під вікном?
Я б у небі тоді нескінченно літав
Та завжди б цей момент цінував.

Полетів я б на південь, у теплі краї,

Іван Потьомкін
2018.04.24 19:41
Протягом усього життя не вдалось йому стояти під ганебним стовпом громадської думки.
В домі повішеного не говорять про вірьовку. А в домі ката?
Боги лишають по собі гідність і вірних.
Рак червоніє по смерті. Яка ж гідна прикладу делікатність у жертви.

Ольга Паучек
2018.04.24 17:28
Цвіте кульбабка у траві,
Комашку гріє...
Нарешті свято настає
Тепла й надії,

Пора цвітіння, доброти,
Кохання, щастя,
Любові, спільної мети,

Сергій Гупало
2018.04.24 16:40
Автобус опівдні казиться,
Жаркий, як пательня дурника.
А мила у мене – ласиця,
Поранена знову суржиком.

Не лірика це, не баєчка:
Все вічне і все осонцене,
Усюди – Дажбога зайчики

Лесь Українець
2018.04.24 13:54
Доле безпритульницька,
Щербатая доле...
Куди не притулишся -
Ніде ти не вдома.

На одному місці краще,
На іншому гірше;
Жити таким чином важче,

Олександр Сушко
2018.04.24 13:36
Не у висях чи в пеклі кати наші й судді,
І в раю не очікуймо благ.
Треба вчитися радість приносити людям,
Дарувати краплини тепла.

А доокола згаслі, самотні, недужі,
У свитинах поношених міль.
Щире слово дощами хай падає в душі,

Ночі Вітер
2018.04.24 08:21
Под глазами бессонные ночи,
На губах ледяная тоска,
И в смятенье неясных пророчеств
Замирает невольно рука.

Бьет в окно истомившийся ветер.
Скрипнет лестницы дьявольский круг.
Кто–то нижет твой разум на вертел

Ігор Шоха
2018.04.24 02:09
Визираю у своє віконце
сиротою у самотині.
Весело журитися мені,
поки на орбіту вийде сонце.

Так і проминає день за днем
сонячно у будь-яку погоду,
поки не найду отого броду,

Ірина Вовк
2018.04.23 22:55
…Коли падають зорі, утішся, моє голуб’ятко –
бо це значить, що в світі спалахує вічне кохання,
бо ті зорі в серденьках закоханих, наче свічі
в глибокій криниці, мерехтять-мерехтять чудодійно –
і серденька проймаються жаром... А той жар
все росте – в

Василь Кузан
2018.04.23 21:38
Колиска, дорога, готель.
Світанок, розмови, вечеря.
Довірливість, ігри, фотель,
Сигара, досвідченість… Двері.

Монети, моменти, борги,
Стежина, вершина, падіння.
Лікарня. Кохання. Торги.

Сонце Місяць
2018.04.23 19:37
романтичний як той лабух
крізь будення долає свій шлях
між коліс чортових райдуг
у петлиці його реп’ях

на балансі авжеж ні цента
перспективи по собі в думках
позолочені люмінесценти

Світлана Майя Залізняк
2018.04.23 14:59
Замовлю квиток у Теплівку,
там гуси на вигоні, джміль.
Зустріну опасисту дівку -
чекає Даліла весіль...

Зависли дими над кальяном.
Посходили ріпа, овес...
Налякані Тедом і Яном,

Анонім Я Саландяк
2018.04.23 12:22
Вичитка, або ж ремейк, створений на основі Кантової “Критики чистого розуму” (вибрані тексти не Поетичних Майстерень). II ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНА МЕТОДОЛОГІЯ ПЕРШОГО РОЗДІЛУ СЕКЦІЯ ТРЕТЯ Дисципліна чистого розуму стосовно гіпотез Вик

Ігор Герасименко
2018.04.23 09:55
Жирголі бджолами-джмелями,
дзижчаннями печаль спиляли.
Проте вівторок змив неділю,
весняним чарам знов не вірю.

Знайшлась опора в очеретах.
Веселим шурхітом усуньте
жорстоку думку, що в поета

Олександр Сушко
2018.04.23 09:03
Ізранку написалася мура,
В сльозавому топились молодиці...
А тема є нова! Гіп-гіп ура!
Надворі пса ганяє підлий гицель.

Колошкає у реп'яхах бровка,
У сак жене блохастого барбоса.
То ж мій гавкун вступився за братка,

Ярослав Чорногуз
2018.04.23 00:33
Ти чарівний, мій вигаданий світе,
Немовби казка із дитячих літ.
Я тут живу, красою оповитий,
І небеса тримають мій політ.

Якась таємна, невідома сила
Щодня явля мені його лице.
Щось інше там вона мені відкрила,

Микола Дудар
2018.04.22 21:40
Аж по пояс відросли косички…
Бісики в очах… а ще рум’янець…
Хай село в районі й невеличке -
Супермаркет свій таки "Сан- Санич"…
Для запивки служить кока-кола
По підвалах поруч дискотеки
А бувало встрінеш богомола -
Хочеться злетіти як лелека…

Іван Потьомкін
2018.04.22 21:15
Незатишно мені бува серед ровесників,
Котрі раніше старості стають старими.
Так їх і тягне на спогади архівні:
Той, хто собі не в змозі дать ради,
Запевня, що тисячами верховодив.
Той, хто ледь чалапає з ковінькою,
Силкується довести, що рекордсмено

Сонце Місяць
2018.04.22 18:18
війна, яка вдихає те ж саме повітря, яка харчується тим, що і всі, носить такі ж самі непозірні сорочки джинси кроси
війна, яка цілує дітей чи симпатичних дівчат просто посеред юрми, дописує ліричні етюди квітневі, не позбавлені жесту, обожнює детал

Сергій Гупало
2018.04.22 16:58
Впадеш уб’ють. Іди, іди…
Позаду завжди за тобою
Постійні носії біди
І чути шепоти конвою.

До сміху серденько тули,
Тримай печаль навпроти сонця.
Чарки, не чари, на столі,

Маркіяна Рай
2018.04.22 13:41
А я їй: свободо, осьо я! Не минай мене!
Огорни мене, синьоокая, доки небо плахтою не згорнулося.

Випила би тебе солодку, та не напитися.
Викроїла б тебе і - латкою побіля серця: протяги стережи!
Тільки як коло тебе навстіж душу не прочинити?
Ти м

Світлана Майя Залізняк
2018.04.22 11:31
Фото - на згадку - обрамлене мохом.
Хто не повірить - покажемо Вчора.
Я превесела (і сумочка бохо),
знаджена... і заспокоєна морем.

Ти відхилився, бо знав що навіки
в дощ розлучаємось. Ліпше - дівулі.
Я відтіняла сріблясто повіки,

Олександр Сушко
2018.04.22 08:57
Бісики пускає молодиця,
Усмішку дарує пречудову.
Хоче жити краля у столиці,
Викладати українську мову.

А в селі - кабанчики, телята,
Хлопці некультурні та лайливі.
Хведір-залицяльник - бита карта,

Микола Дудар
2018.04.21 19:41
Знову звучатиме Моцарт
На перехресті думок
Погляд зупиниться: - Що це?…
Перший - найважчий крок

Ти, відповідно, вже поруч
Обрій привабливих губ…
Корчить дочасно свій обруч

Ігор Деркач
2018.04.21 13:37
Що проминає, того вже немає.
Отак і нас не буде, як мине
останній день утраченого раю,
де ще буяє житіє земне..

Іду по лісу, чи гуляю полем,
або на сонці грію тілеса –
я наодинці із душевним болем,

Олександр Сушко
2018.04.21 12:17
Од праці горб. Втомився, аж змалів.
Ручиці прикипіли до лопати.
Буколіки потрібні цій землі,
Комусь природу варто описати.

Поклони б'ють земельці селюки,
Іде ратай з відром вівса за плугом.
Утніть, брати, величне, на віки -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олена Музичук
2018.04.23

Катруся Садовнікова
2018.04.22

Лія Олексієнко
2018.04.20

Вадим Бессоно
2018.04.13

Марія Огнєва
2018.04.09

Богдана Гайдучек
2018.04.04

Ірина Мартинюк
2018.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Галина Гулієва - [ 2018.04.25 18:15 ]
    Атовець
    Потяга меч розколе ябко пусте перону,
    заки стовчем до крові чола і постоли.
    Зійде - мов Бог із фрески - тихий, густобородий.
    Килим черлений з ружі хто б йому постелив?

    Все у хрестах та маках наші тіла парадні.
    Стоншим себе до ниті - в полі, під марш. А він
    мідну сльозу сховає (ніби монету вкраде)
    у камуфляжнім схроні - запранім рукаві.

    Хто б йому мовив: " Вовче, брате тисячолиций,
    вбитим героєм - легше. Слався, а чи терпи".
    Ходимо, мов до храму, в горе - женцям молитись.
    І несемо гортані згрублі під іх серпи.

    Мертвим лежить по скиртах наш споконвічний голос.
    Тільки птахи розносять чорну чумну печаль.
    Потяг от-от прибуде. А на вокзалі - голо,
    порожньо і безлюдно. Хто б його зустрічав?


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (1)


  2. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.25 17:53 ]
    Споминка в листопаді
    Покинь думки про мене –
    Мої росисті баньки.
    Як блум ударить феном
    Бідкання складе крати –
    Як пожадані ночі –
    Споминка в листопаді
    Про те, що не збулося –
    Й не бути тому, справді,
    Покинь маркітну руну –
    Тепера вона стала,
    Усе зжахтіло й думать
    Покинь, коли питають –
    Все ясно, любий, ясно,
    Як променева кістка,
    Все не суттєве раптом –
    І мої згуби, звісно.

    19.12.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Олена Багрянцева - [ 2018.04.25 17:27 ]
    А їм би ніколи не думати про війну...
    А їм би ніколи не думати про війну.
    Тримати в руках не снаряди, а квіти з поля.
    Дивитися, як прокидається світ навколо.
    Відчути усім єством гомінку весну.

    А їм би не чути атак, не лічити втрат.
    Збирати каміння час вже настане скоро.
    Пора докладати сил, витрачати порох,
    Наводити у серцях і в країні лад.

    І що би не сталось, і як би там не було,
    Донести вогонь надії і правди вчасно.
    Зігріти квітневе небо ясне атласне.
    І вірити, що добро переможе зло.
    25.04.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1)


  4. Ночі Вітер - [ 2018.04.25 11:08 ]
    І все майне...
    І все майне зухвалим промінцем:
    обличчя, щем і вишень пелюстки,
    що на вустах сполоханих твоїх
    розквітли для цілунків і омани.

    Та, кажуть, є продовження життя, -
    не в згубі, зморшках, захололих меблях.
    В якомусь неозорому де знов
    знайду ще місце і словам, і серцю.

    А що не відболіло - то пусте,
    можливо, снився зайчиком промінчик.
    І ти весняним подихом із мли
    далеких літ цілуєш на прощання.


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.9)
    Коментарі: (4)


  5. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.04.24 21:34 ]
    Текуче

    1

    ...а дні текучі - хвильне молоко,
    їх не догледиш. Бігли - пінна цівка...
    Збирай печаль долонею, совком,
    шукай те місто, де гукали: "Дівко!".

    Залатуй шлейфи, термоси купуй.
    Пливуть до ніг розгепані корита.
    Шелесне осінь: "Пані... сабантуй...".
    Остигне чай на блюдечку Микити.

    Хитатиметься кухоль журавля.
    Розчахне вітер червінькову браму.
    За нею млосно... дівчинка гуля...
    Стовпи...
    велосипед...
    афіші... мама.

    Отам ситро і казочка - на двох.
    Дорога житом... побігайчик сірий.
    Повзе по древу роду (леле...) мох.
    Іржавіють минулості шарніри.

    2

    Зринали мляві, дужі, чолові.
    Обмацували погляди - відома...
    Ну, хто б ще теорему цю довів:
    Нема пророка (і не буде) вдома.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  6. Андрій Грановський - [ 2018.04.24 20:42 ]
    Бажання
    Подражаніє

    А чому я не пташка з розлогим крилом,
    Що літала торік під вікном?
    Я б у небі тоді нескінченно літав
    Та завжди б цей момент цінував.

    Полетів я б на південь, у теплі краї,
    Де покоються предки мої -
    Крізь розлогих ланів наддніпрянських степів
    Скромні тіні моїх прабатьків.

    Я летів би уздовж цих ланів у сльозах,
    Що сягнуть в синьооких очах,
    І бандурі, що перед колишнім житлом,
    В привітання провів би крилом.

    Я б і далі влітав у безмежну блакить,
    Де лунала в дитинстві хоч мить.
    Там, де хатка й город серед лісостепів,
    Там, де дача та купа стовпів.

    Але марні бажання та залишки мрій,
    Я давно для країв тих чужий,
    І вже безліч поселень, річок і полів
    Розділяють мене й прабатьків.

    Цей звичайний румунсько-російський поляк
    Прожива в Вавілоні ніяк.
    Своїм тілом я тут, та не духом і сном.
    Ех, чому я не птах за вікном?

    19-20.04.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  7. Сергій Гупало - [ 2018.04.24 16:57 ]
    Обідній автобус
    Автобус опівдні казиться,
    Жаркий, як пательня дурника.
    А мила у мене – ласиця,
    Поранена знову суржиком.

    Не лірика це, не баєчка:
    Все вічне і все осонцене,
    Усюди – Дажбога зайчики
    І зовсім немає стронцію,

    Бо змили його з автобусів;
    Вони отепер – за зоною.
    Глобальні думки – до глобуса,
    А тихі мої -- з газонами,

    Що пахнуть дощем і волею --
    Сільською моєю мрією.
    Я ніби з душею голою,
    З якою лише – до вирію.

    Автобус у середмісті це
    Осудить. А ще – здивується
    І вдариться в темну містику
    На стишеній сонцем вулиці.

    Повітря густе – не музика.
    Тамую в собі розпеченість.
    Намацую пипку ґудзика,
    Мов долю свою приперчену.

    Не страшно отак зурочення.
    Зупинка на мене глипає.
    Виходжу, немов з оточення,
    На рідну алейку липову.

    Притягує хмелем-солодом
    Авто-бу-сі-ад-не дивонько.
    Кохана до мене – холодом,
    Як та норовлива дівонька.

    Автобус – ого! – розпечений
    На хвилі металорадості.
    А я – у модернім течиві
    З осонценої баладності.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  8. Лесь Українець - [ 2018.04.24 13:49 ]
    ***
    Доле безпритульницька,
    Щербатая доле...
    Куди не притулишся -
    Ніде ти не вдома.

    На одному місці краще,
    На іншому гірше;
    Жити таким чином важче,
    Легше писать вірші.

    Хто ж неглибоко пірнає,
    Перлин не здобуде;
    Як перлин не назбираєш,
    Намиста не буде.

    Тільки мої намистинки
    Не в воді глибокій,
    А в широкій долині,
    Що не вхопиш оком.

    Ця долина для грішного,
    Це митарство голе
    Як розрада втішная,
    Як ліки від болю.

    Бо душевний біль лікує
    Дорога спокути -
    Той звільниться, хто міркує
    Широко й нескуто.

    Дозбирається намисто
    Поволі-потроху,
    Коли кожен особисту
    Віднайде дорогу

    До свободи, правди й миру,
    Бо в них порятунок,
    А свободу неможливо
    Дістати в дарунок.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  9. Ночі Вітер - [ 2018.04.24 08:31 ]
    Под глазами бессонные ночи...
    Под глазами бессонные ночи,
    На губах ледяная тоска,
    И в смятенье неясных пророчеств
    Замирает невольно рука.

    Бьет в окно истомившийся ветер.
    Скрипнет лестницы дьявольский круг.
    Кто–то нижет твой разум на вертел
    И огонь разжигает вокруг.


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.9)
    Коментарі: (3)


  10. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.23 19:17 ]
    Ми
    Нам ніколи не бути у парі,
    Геть чужі, або щось досхочу
    Ластовиння на носі і далі
    Я не бачу проблеми з дощу.

    Ми на фото, немов олов'яні,
    В спогадах я прийшла нанівець,
    Ми живемо чужими життями,
    Коли зовсім пропав інтерес.

    Нам ніколи не виростать діток,
    Зранку не куштувати вина,
    Наніч не обійматись при світлі,
    Коли тиша навкруги сама.

    Нема ревнощів бодай місцями,
    Якось зовсім не коле очей,
    Те що ми не разом у вітальні,
    Те що ми не разом. В мене все!

    23.04.18.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.04.23 14:05 ]
    Про мороки над мокко


    1

    Замовлю квиток у Теплівку,
    там гуси на вигоні, джміль.
    Зустріну опасисту дівку -
    чекає Даліла весіль...

    Зависли дими над кальяном.
    Посходили ріпа, овес...
    Налякані Тедом і Яном,
    трюхикають коні в ЄС.

    Помрію про пальми, Кариби,
    оформлю торт "Захер". Агов...
    А в музи оперені риби...
    І скрапує згущена кров.

    2

    Відкати... Кредити миттєві
    чатують на душу - бери!
    Молюся Фотині та Єві...
    Та хто ж розведе табори?

    Доспівує "Besame Mucho"
    смаглява красуня-печаль...
    Війна, ніби жуйка - тягуча:
    йдемо від яруг до проваль.

    Є гречка в пакетах і мокко,
    шампанське лилось - дармове.
    Країна багата (й широка...) -
    на телепнів, зрадців, овець.

    3

    На березі Гангу писати б,
    слонів годувати... кита.
    Женуть вітровії-пасати...
    Причина лишатись - проста.


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  12. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:33 ]
    Так! Я пуста..
    Так! Я пуста, я змарніла, пропаща!
    Келех підняти, як люди, не вмію.
    Справа не піде – суха бо гортань ще –
    А до горілки урвалося хтіння.

    Не обдурю я, на те божа ласка,
    І, бодай, буде паршивий собака,
    Навіть в падлюці вбачаю трудяще
    Тільки не ката, о, леле, не ката.

    Видко я хвора, слабка і негожа.
    А чи від того десь є панацея?
    Лишень душа, що скалічена вдосталь,
    Бути не може сухою і мертва.

    23.12.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:23 ]
    Я створена тебе проймати
    Я створена тебе проймати.
    Любитись кпини м'яким ясом.
    Повітря з острахом хапати,
    І збавити від злого часом.

    Мене цим мойра наділила,
    Кохать підспідком до нестями.
    До неба видертись би хтіла
    Та лишень куці сонця плями.

    Пещеність мажиться між тисом,
    Де стума продирає баньки.
    Щезають любва як під тиском
    Вона виплескує останки.

    Лише продибавши кам'янку,
    І скуштувавши хараману,
    Не хочеться вже шити латку,
    Не хочеться солодку манну...

    25.12.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:12 ]
    Про тебе
    Я, чортзна-скільки, голосила:
    Сласними вдосвіта слізьми,
    Докотрих звикнулася всім,
    Ти не зажив значуще, милий.
    Про тебе звогчала рушник
    Риданням, що розносить світ.

    Спотиньга придушу напасть
    І десь затру далеко в серці,
    Я сльози обсушу нарешті,
    Щоби тобі порскати яд.

    Тривкою бути – мій вердикт,
    Й не глипнеш довше на ридання.
    Зажурися бо сам ти, хай як,
    А конче буде гірким вік.

    30.12.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:46 ]
    До нудяр
    Нехай і не буде правильно,
    Та пітьма візьмуся плакати,
    Інакше бо буду знетямлена
    До нудяр відколи стало так.
    Сльоза вскоче долі марою,
    Як цівкою скінчить падати.
    Заклюнеться тотал цікавістю:
    Чи може тобі начхати? Ні?
    А дехто прошамкає порожньо,
    Неначе в нас голі серденька.
    Декотрий змовчить за кожного
    І чапіти висіче гелаха.
    Та я буду завше глипати
    Щослова у очі мальвами,
    У плашці болить так літерам,
    Які я виводжу парами.

    06.01.18.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:08 ]
    Полюбляю..
    Полюбляю я єхидство сонця,
    що промінням б'є у тихий гай,
    коли вітер грає із волоссям,
    і коли твоя в моїй рука.

    Полюбляю бути просто неба
    барвами зорі, глядіти ряст,
    полюбляю бути коло тебе,
    та коли у тебе все гаразд.

    Полюбляю я зелені трави,
    стогін верб і дощ щоби рясний,
    полюбляю чути: "Я кохаю",
    і коли мене холонеш ти.

    Полюбляю я тебе бо вперта,
    і до тебе шлях скосила в метрах.

    09.01.18.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:18 ]
    Доперва сильна
    Захарастає дощ маневром у дужі
    стискання,
    І чоломкати буде незграбно,
    допоки мине,
    Жодних вето не буде коли мене
    пройме станом,
    Дошкуляє в усьому тобі він
    і ходить конем.
    Не такий ти...Випростую руки
    у небосклепіння,
    Розправляю свого захлялого хорбака,
    Буде як, але я зостаюся доперва
    сильна,
    Наче моргавка гасну і хряпаю
    по гілках...

    13.01.18.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:54 ]
    Чому кров моя холодна
    Не печі мою проблему,
    Чому я така падлина,
    Чому я чкурнула семой.
    Я завсіди хочу зринуть.

    Чому кров моя холодна,
    І любов заклякла в серці,
    А в душі моїй безодня,
    Слів пустих і порожнечі.

    Я була таки мрійлива,
    Стежки лоскотали п'яти,
    Грала, так цнотливо, ліра,
    Я жила собі як раптом..

    Бо ніхто не тиснув словом,
    Біль мене не мала трапить,
    І мого життя, ще довго...
    Але враз пішло все з хати!

    Як моя планида щезла,
    Я ще бовталась в піалі,
    Доки слухались легені
    Котловиною моралей.

    25.01.18.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:37 ]
    Сніг
    Врешті трапив білястий
    сніг,
    Лейби було чого спитати,
    Наче пташкою
    по весні,
    Повертає назад до хати.

    Трапив з неба до моїх
    рук,
    Всі щілини загарбав
    долі.
    Доки збився в земну кору
    Спочивати собі
    натомість.

    Буде бити у легкий хард
    До весни!
    Безпощадно досі!
    До землі як приріс
    хлоп'ям
    І віддався своїм
    морозам…

    01.02.18.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:34 ]
    Ти хворий іншою
    Проте дурна я є до кави,
    Я дим люблю споміж думок.
    Мені начхати хто так само
    Тебе кохає перед сном.

    Мені начхати хто цілує
    Тебе у вибриту щоку.
    Мені по цимбалах, жартую,
    Без тебе пробирає сум.

    Не легко обдурути серце,
    Забити банку, ба, піском.
    Тобі до мене не горнеться,
    Мені ж бо годі рубать дров.

    А, може, то твоя проблема,
    Що я пігулки знову "ковть".
    Я так сумую вже про тебе,
    Не можу підібрати сот.

    Ти хворий іншою на завтра,
    Коли тобою здригнув світ.
    Я дечого навчилась, справді:
    Терпіти все, і як болить.

    І, так, мені вагомо знатись,
    Чи обійма хтось тобі хрест.
    То просто кава не дасть ради
    Фантому в пам'яті як десь.

    02.02.18.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:24 ]
    Пробач
    Пробач, що не пишу на твій
    email,
    Що не читаю сни
    у довгій майці,
    Що не дарую я тепла
    щодень,
    І не роблю тобі сніданок
    вранці.
    Листам моїм
    до тебе не дійти,
    дим розчинив усі слова
    в неділю
    Й малюнки, барви, де зволяєш
    ти,
    але...
    Чи знаю я хто ти,
    чи смію?

    10.02.18.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:54 ]
    Яса свічки
    Зовсім я думати не вмію,
    Мене бентежить яса свічки,
    Одна лишилась, без надії,
    Та не втопилася у річці!
    Десь почухрали мої мрії,
    Такими, що я пам'ятаю:
    Молюсь, було, як сонце зійде,
    У ніч глуху аж до світання..
    Я кину ген за небокраєм:
    А чи заклякне толк в намисті?
    Я поцілую вже востаннє
    Ті очі, "що не мають хисту".
    Я душу всю повіддавала,
    А зараз допікають шибки,
    З яких так квапиться та краля,
    Що зветься хуртовиной взимку...

    28.02.18


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:35 ]
    Не йди
    Не йди – метнуся знову
    до свавілля,
    Усе до біса піде, шкереберть.
    Притьмом я не обникаю
    похмілля…
    Самота мені вчинить, чую,
    смерть.

    Я в переддень залишу буфонаду,
    Цигарку вкину в урну –
    допалю.
    Чекати на дзвінок я буду,
    раду,
    Я напишу до тебе,
    що «люблю!!!»

    В очах моїх без тебе
    буде морок,
    Інакше я піду шукати скін.
    «Вертайся, милий» -
    я молю вечорок.
    А чи, можливо,
    встати із колін?

    09.03.18.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:08 ]
    Сам на сам
    Ми наразі, ти ба, незнайомі
    Споміж зерен пахучої кави...
    Простягла я до сонця долоні
    Та не видко тепла, боже правий.

    Десь чатує нас хупава квітка,
    Там опінія зодля Маланки,
    Ти торкнешся до мене ізрідка
    А у мене забракне балаки.

    Дуже холодно - я обдурила,
    Зимно, далебі що грають вдосвіт.
    Тілько серце нагріти не сила,
    Все так само протяжно голосить,

    Навіжена та вдача напрочуд
    Все марнує у спорах думки...
    Десь мене потрощили, волочуть,
    В темнім лісі голодні вовки.

    На душі обізвалася злива -
    Я укотре зосталася з ніччю -
    Сам на сам, то хіба я щаслива?
    Захарастав мене знову відчай...

    18.03.18.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:19 ]
    День i нiч
    А мені довподоби вітер,
    Той що в полі гуде, край села,
    І хоча мені хороше в квітні –
    Народилась, де сонна земля...

    Ці думки не заходять спати -
    Як у морі, до біса, гайдар.
    Я гітаною звусь – від тата,
    Мені волі замало в кляр...

    Я на скоки вдалась б горю.
    Там, де сонце заходить в лігво!
    Сотні років не знала б сморід
    Від кохання, журбот і кпини!..

    Так мерзетна мені обуда!
    Ніж у спину в смоїй купальні,
    Попри все це характер трудний -
    Розумом не завжди, бо, вдарю...

    Сонце люблю у небі синім,
    Ніч і день, але більше – ніч.
    Бо вночі краще можу скиглить,
    І ніхто не задасть біди...

    20.03.18.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:14 ]
    Як пiд осiнь
    Бринить в моєму серці
    стрімко Ворскла:
    Давно остиг вчорашній хліб
    про те,
    До слова мене нудить,
    як під осінь,
    Втрачаю інтерес до
    всіх людей.

    Бринить в моєму серці
    стрімко Ворскла:
    Невичерпано я вмовляю скін,
    З дитинства талонило
    на "дорослих".
    Траплялися тямущі
    та – дурні.

    Бринить в моєму серці
    стрімко Ворскла:
    Моя схотінка скоче
    до межі,
    Чекаю на прекрасне,
    люде, досі.
    Живу, хапаю дух, пишу
    вірші.

    Бринить в моєму серці
    стрімко Ворскла...
    Я вірю в те, чого
    згубився слід,
    Та віра зігріває,
    наче сонце,
    Мені всю душу скривши у
    теплі.

    Бринить в моєму серці
    стрімко Ворскла,
    Сьогодні я вчиню собі плачу.
    Доп'ю шалманку –
    як вже повелося,
    І буду скиглить у полоні
    дум.

    30.03.18.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:22 ]
    Дощик крапав..
    Дощик крапав собі навпростець,
    Мені важко ставало дихать.
    Я чекала, що ти повернеш
    Мене знову до тями, з лиха?
    Я чекала, що траплять вуста
    На маркітну якусь балачку,
    Знаєш, прикро мені, десь там,
    На душі щось таке аж лячно!
    Ти змінився, як молодик,
    У просторах ясного неба,
    Із приходом, мабуть, весни
    Або просто моя проблема..
    Запитала тебе без снаги:
    А чи любо ночами спати,
    В ліжку з любками, Еремій,
    А чи тобі не сором, раптом?
    Я спитала, а ти ректи
    Вже почав про такую справу,
    Не хотіла – ти відповів,
    Що зо мною тобі так само.

    18.04.18.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:26 ]
    То дощ!
    То дощ! То дощ втікає по щоках!
    А я сміюсь, ти ба, я посміхаюсь,
    Так хочеться палити! Просто жах!
    Пускаю кільця, разом з димом граюсь!
    То дощ! То дощ втікає по щоках!
    Цілує вікна і лоскоче очі,
    Мене знаходить знову у віршах,
    Втікає з війок, вірите, щоночі..
    То дощ! Намокли джинси й телефон,
    Намокло серце, врешті, де любов.

    19.04.18.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:51 ]
    Цiлуй..
    Мені твій цілунок миліше за все,
    і запах парфумів аж пряний,
    Лоскочуть вуста до нестями мене,
    і подих мій, наче останній.

    Ти, як побажання, таке таємне,
    що дибки волосся береться,
    Якби тілько знав як я люблю тебе,
    як Бога благаю про те, що..

    І, ось, я вчуваю тепло твоїх вуст,
    Ти знову цілуєш, коханий,
    Я хочу тебе! Я так хочу й боюсь,
    боюсь що не прийду до тями.

    А в твоїм цілункі кохання палке,
    я в ньому тону, потопаю,
    Цілуй же мене! Ти цілуй дотепер,
    коли так потрібен й надалі.

    22.04.18.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Сергій Гупало - [ 2018.04.22 16:05 ]
    * * *
    Впадеш − уб’ють. Іди, іди…
    Позаду завжди за тобою
    Постійні носії біди
    І чути шепоти конвою.

    До сміху серденько тули,
    Тримай печаль навпроти сонця.
    Чарки, не чари, на столі,
    А в телевізорі − гасконці.

    Три мушкетери, д’Артаньян.
    Святі, віддалені, вчорашні.
    Але й вони − обман, бур’ян
    Тепер в оскаленій кумпашці.

    Флюїдів чорних не відчуй.
    Послухай Моцарта і Баха.
    І хай відьмак несе свічу,
    У музиці він теж, зі страху.

    Я поблизу. Ти − посміхнись!
    Пишу рядки іще несміло.
    А так широко: небо, вись!
    І кров козацька, дуже тіло.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  31. Маркіяна Рай - [ 2018.04.22 13:39 ]
    А я їй: свободо...
    А я їй: свободо, осьо я! Не минай мене!
    Огорни мене, синьоокая, доки небо плахтою не згорнулося.

    Випила би тебе солодку, та не напитися.
    Викроїла б тебе і - латкою побіля серця: протяги стережи!
    Тільки як коло тебе навстіж душу не прочинити?
    Ти мені пошепки, а більш нікому-нікому, тільки мені розкажи.

    Вивчила би тебе на пам'ять віршами, та не дай мені пам'яті!
    Дай забутися та згубитися, і най не шукають, най!
    Битися буду за тебе, як птаха із тінню наскельною.
    Тож дай мені крил парованих, а більш нічого не дай.

    Не дай мені за душею тримати ані гріха, ані праведності.
    А як каменем вкотяться, - за водою обох пусти.
    Чи до берега чужого приб'ються і зачнуть береги рости,
    Чи з гріха мого, праведності, придорожні зведуть хрести.

    Доки небо плахтою, синьоокая, не накрило нас
    Виборю собі хмари під ноги і безхмарне чоло.
    І лице собі виборю, бо як же впізнаєш мене, минаючи.
    І думки легкої, та не візьму того, що було.

    Тож я їй: свободо, осьо я, чепури мене!
    Чи в прийми мене бери, чи заново народи,
    Чи ріками живи мене, а чи пуповиною,
    Чи покинь мене зрячою, чи осліплу за руку веди.

    20/04/18


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  32. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.04.22 11:00 ]
    Ще...ми...

    1

    Фото - на згадку - обрамлене мохом.
    Хто не повірить - покажемо Вчора.
    Я превесела (і сумочка бохо),
    знаджена... і заспокоєна морем.

    Ти відхилився, бо знав що навіки
    в дощ розлучаємось. Ліпше - дівулі.
    Я відтіняла сріблясто повіки,
    муза блукала у Сочі... Стамбулі...

    2

    Злагода...
    Пагоди...
    Радощі...
    Снишся.
    Блейзер, що прала у балії вперше...
    Вітре-вродливцю, то як там у висях?
    Рибок червоних ось маю - у верші.

    Колються... в'ються...
    Шепчу замовляння.
    Здерті три лусочки, втримати важко.
    Віддаленілих не клич на тараню.
    Щем відпусти, як підранену пташку.

    .......
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (1)


  33. Ігор Деркач - [ 2018.04.21 13:13 ]
    Утрачений рай
    Що проминає, того вже немає.
    Отак і нас не буде, як мине
    останній день утраченого раю,
    де ще буяє житіє земне..

    Іду по лісу, чи гуляю полем,
    або на сонці грію тілеса –
    я наодинці із душевним болем,
    що проминає будь-яка краса.

    Усе, що є, і що уже минуло,
    лишається як нескінченна мить,
    якою у майбутньому летить
    моя душа, якої не почули,
    Мене немає, бо усі забули
    мою усмішку і очей блакить.


    04.18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  34. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.04.21 11:58 ]
    Із галереї образів

    1

    А Цицерон оспівує цицьки,
    між без'язиких розсипає перли.
    Його поез не сплутаєш ні з ким,
    читайте від Опішні до Говерли.

    Встигає в дощ садити картоплі,
    ловити щук, білити вишню, сливку,
    ховає пера гусячі в дуплі,
    смакує борщ, варенички, наливку.

    Дід майстровитий. Шиє патронташ,
    котів розчеше, лисину почуха...
    В селитьбу плентав на чайок Лукаш,
    спинила пелюсткова завірюха.

    Блукає гола муза між корон,
    шукає для намітки шмат єдвабу.
    Стругає дошку слави Цицерон...
    І подумки на мох вкладає бабу.

    2

    О не питай - про кого ця лапша,
    Хто на узвишші випасав лоша.
    Блищать віршІ - яєчка золоті.
    .............................
    Такого пана стріла на путі.
    ......................................................


    Одна із галереї образів

    ...вона сказала: "Не скупа..."
    Оце й усе, ні слова більше.
    Те родичання - мов ропа.
    Не покажу ні сліз... ні вірша.

    Її цікавить рис... гарбуз.
    Їще петрушка буйнолиста...
    Я вислизаю... Йде "том круз" -
    бард, обіцяльничок намиста.

    Отак дружити - суєта,
    не гріє поночі торшерик.
    Чешу-вигладжую кота.
    Він вельми вдячний... без істерик.

    І скільки пані не годуй,
    не перепитуй, не наснажуй...
    Іскоса зирка... на ходу
    на тацю дружби сипле сажу.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (2)


  35. Серго Сокольник - [ 2018.04.21 03:48 ]
    Спорожніла...
    Спорожніла карафа бажань,
    Що її Усевишній відміряв,
    І з"явилось питання питань
    Міри шалу відпитої щиро,
    Ким постали на грані зими
    Ми, оголені, мов перед Богом?..
    Ти вказівкою серця прийми
    У майбутнє на мапі дорогу,
    І пройди нею вдумливо, між
    Скель, які піддались Одісею,
    І цілунком розчулено-ніж-
    но торкнись. Нагороди цієї
    Заслуговую я... Я і ти...
    Ми існуємо ще... У уяві.
    Тільки нарізно наші світи.
    Мій наліво... І твій.. Не направо...
    Розбігаються наші шляхи
    Залізнично-розведених стрілок,
    І сама здистильована хіть
    Еротично-звабливого тіла
    Лиш парафія лона із лон...
    Хвилювання ніяк не цунамі.
    А карафи пусте джерело
    Number one"ом залишиться з нами.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118041800468


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (2)


  36. Оксана Дністран - [ 2018.04.20 09:54 ]
    ***
    Наворожи мені себе, як ти лиш вмієш,
    Так всепроникно - до судин і так стихійно -
    До букв і ком серцебиття, до філіграні,
    У круговерті весняній, у довгожданій.

    До дна ніколи лиш не дай себе пізнати,
    Щоб не гірчив опісля смак розлук і втрати,
    Бо біле все до кольорів таке вразливе.
    Наворожи мені себе - до магій зливи.


    Рейтинги: Народний 5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  37. Леся Геник - [ 2018.04.20 09:59 ]
    О туго моя...
    О туго моя темноока...
    О мученько сива моя...
    Найважче з тобою до року,
    а потім - ти вже, як cвоя.

    А після - ти, наче родина.
    І в будні не йдеш, і до свят,
    уперто уже й безупинно
    наводиш в усьому свій лад.

    Втискаєш свої корективи
    у кожну з найменших шпарин,
    дарма не спадаєш із сили,
    доносячи свіжий полин.

    Ще й туго зав' язуєш бинду
    черлену на білій душі.
    Та так, аби було не видно,
    допоки дійду до межі.

    Аж поки сама зрозумію,
    що далі дороги не йдуть...
    Світає довкруж, вечоріє,
    а ти все зі мною, все тут.

    Недуго моя сивочола,
    безрадо моя неясна...
    Все журиш, а я, хоч і кволо,
    всміхнусь, бо весна...

    10.04.18 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2)


  38. Марґо Ґейко - [ 2018.04.19 22:51 ]
    IV вимір
    Здавна казали мислителі Сходу –
    Двічі не зайдеш у ту ж саму воду.
    Я уявляю собі це інакше –
    Все, що було, залишається. Наче.

    Бог розділив твердь і воду. Відтоді
    Здійснює коло вода у природі.
    Лине в людину і в світ із людини,
    Нас відокремлює й горне в єдине.

    Хоч витрачається нібито всує,
    Звідкись вертає і знову пульсує.
    Може так само є простір і вимір,
    Де ми тодішні, а з нами любимі,

    Рідні спочилі, кохані забуті,
    Мрії і настрої, плани незбутні…
    Як би хотілося це не губити,
    Глек підхопити іще не розбитий!

    Десь причаївся у «камері схову»
    Вимір інакший, ім’я його – спогад.
    Там промайнуле плекає свій устрій.
    Тож кожен спогад – це також і зустріч.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (5)


  39. Ігор Деркач - [ 2018.04.19 20:34 ]
    Нікудишня філософія
    У мене є дитяче запитання
    можливо і на голову мою,
    яке собі, буває, задаю:
    - А що то буде як мене не стане
    у цьому нікудишньому раю?

    Я не боюся, що Отець почує
    крамолою озвучені уста.
    Ачей усе земне у небі - всує
    і не допомагає, – алілуя,
    якщо Його риторика проста:
    - а що буває, як ідеш нікуди,
    куди путі лукавого ведуть,
    де не буває вироку і суду,
    але так само жити не дають
    і де ніколи не існують люди,
    які такі питання задають?

    04.18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  40. Лесь Українець - [ 2018.04.19 02:05 ]
    ***
    Ой не треба мені слави,
    Не треба відзнаки,
    Не тому я по вокзалах
    Блуджу, як собака,

    Щоб у мученики церква
    Мене записала,
    Поки в попа черево
    Запливає салом.

    Або щоби мою руку
    На ТБ-каналі
    Потиснули ті тварюки,
    Що "ніколи не крали".

    А тому думки бентежні
    З голови не лізуть,
    Бо ніде я не тутешній
    І корінь мій висох.

    Наче перекотиполе
    Кочую-кочуся,
    Кочування моє голе,
    Та я не печуся.

    Бо хто скарбу не шукає,
    Скарбів не знаходить,
    Хто саду свого не дбає,
    В того сад не плодить.

    А мені б до саду хату
    Й подвір'я охайне -
    Я завершив би свій задум
    І женивсь негайно.

    Працював би помаленьку
    На освітній ниві,
    Дбав би за жінку й за неньку,
    Й діточок ростив би.

    Бо нема на світі щастя
    Над тепло родинне,
    Усілякі ж ласощі -
    Явище рутинне.

    Але поки в Україні
    Триває руїна,
    Моє серце не дівчи́ні
    Належить єдиній.

    Поки плаче Україна
    Сльозами гіркими,
    У таку важку годину
    Я її не кину.

    Зброї не тримав ніколи,
    Слово - моя зброя.
    Ним у рушниках ікони
    Від меча засло́ню.

    Серце ж моє посміхнеться
    Й відщемить ураза,
    Коли воля повернеться
    Згорбленому класу.

    Тоді й щастя особисте
    Сенсу набуває,
    Коли небо наше чисте
    А ліси безкраї,

    Коли люди одне з одним
    У порозумінні,
    А з природою в злагоді,
    Як розумні створіння.

    Ой не хочу ж я ні слави,
    Ні тої відзнаки,
    Пошли, Господи ласкавий,
    Добрую ознаку.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: