ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вихрущ
2017.01.23 14:32
Час потрібно пропускати як
Повітря крізь легені. Дихати
Спогадами не травмувати
Себе роками. Є вірші котрі
Повторюють а все одно не
Запам’ятаєш. А є що зростаються
В серці. Колють сухими гілками
Дряпають до крові. Не дають

Кристіан Грей
2017.01.23 13:53
Бентего моя неозора,
Моя непозбувна печаль,
Піду у далекі гори,
Де бурі ведмеді ричать.

Нехай на шляху буреломи,
Нехай буревії в лице,
Для мене це все ні по чому,

Сергій Гупало
2017.01.23 13:32
Теплий вітер не надовго.
Буде холод, буде дощ.
До моєї остороги
Гойну стежечку подовж.
Добра думка щемно гріє,
Це не пристрасті вогонь.
Холоди – не чорториї,
Ловлять дотики долонь.

Лесь Українець
2017.01.23 13:20
Потираючи долоні,
Ревно служимо мамоні.
А на магію довкола
Не зважаємо ніколи.

Ліна Масляна
2017.01.23 12:22
Холодна кава – смак без задоволення
Ще можна пити, але вже не та
Тебе мені сьогодні не дозволено
У ліжку незім’ятому – пуста
Прохання «Приїзди» усе на розгляді
Холодна кава і затемний шоколад
Як інкарнація твоїх далеких поглядів
На зміну в часі вла

Тетяна Левицька
2017.01.23 12:01
Ссилка на пісню:
http://makrus-studio.com/node/1317


Сохнуть верби молоді,
за дощами бідкають,
білий вельон по воді
закружляв лебідкою.

Сергій Сірий
2017.01.23 09:24
Пахнуть порохом ще твої руки,
І у снах ще кричиш ти: «Вогонь!..»
Я в собі убивала розлуку
Теплим спомином рідних долонь.

Я так довго на тебе чекала,
Проклинала ту суку-війну.
І думками щодня розганяла

Іван Потьомкін
2017.01.23 08:03
Про що ти хочеш розказати ,скрипко?
Чом найчастіше ти сумна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи скрипалева в тім вина?
Чи, може, музика і в радощах сумна?

Олександр Жилко
2017.01.23 05:47
В українських квартирах,
у цих затишних кімнатах
ніхто не малює тілами
товстезні бестселери,
великі прозові романи.

В українських квартирах ,
у цих неспокійних кімнатах

Вячеслав Семенко
2017.01.23 00:24
Ні шквал новин, ускладнення застудні
вже не страшать. У плетиві доріг
боюсь хвилин байдужості до чуда
народження ранкової зорі.
*
Я про любов не вмію голосно,
лише краплинно по листочку, пошепки.
Та зорі в небі підуть колесом!

Світлана Майя Залізняк
2017.01.22 23:18
Незаписані вірші відлітають за Чутове.
Фіолетово, зимно. Три стежини розплутати б...
Цвенькотіли горобчики про поліпшення пасіки,
А ведмеді прокинулись, побрели з контрабасами.

У картавця захланного погляд схожий на Дюрерів.
Не надійся на смертного

Світлана Мельничук
2017.01.22 20:30
Знов душа тягарем придушена.
Так силкуюсь, а – не лечу.
Дорога ти моя «віддушино»,
Чим за тебе я заплачу?
Що захочеш за мить обману,
За солодку щемливу мить.
Так, я птахом уже не стану.
Що ж так небо мені болить?

Ніна Виноградська
2017.01.22 14:00
Світлої пам'яті "кіборга" Ігоря Брановицького


Отак і жив до самого останку
Рятуючи других. Його життя
У ворога в полоні, у кайданках,
Для "кіборга" не стало каяттям.

Олександр Олехо
2017.01.22 10:41
Вряди-годи шукав бентегу,
як непозбувну виглядав,
неначе альфу і омегу,
яких раніше і не знав.

І ось повісив на обличчя
зніяковілі почуття
і вираз тужного величчя

Ірина Бондар Лівобережна
2017.01.22 10:31
Що то за спогад? Тепла, м’яка напівтінь,
Хвиля бентежна. Нерозшифроване хоку.
Хто ти, химеро з найтонших моїх сновидінь?
Сплав первородних бажань десь на відстані кроку?

Ця ідеальна константа хороших манер
В переплетінні із реготом дикого лісу.
Хо

Петро Скоропис
2017.01.22 07:52
Минуло, либонь, коло року. Я вернувся до місця битви,
до научених крила розпрямити під помах бритви
або – в ліпшім разі – під заломленою бровою,
птиць, офарблених сутінком і зіпсутою кров’ю.

Тепер тут торгують рештками твоїх щиколоток, бронзи
смаг

Юра Ерметов
2017.01.22 01:22
І Реверанс

Ну, добре, привітаюсь зі сновидою:
Сни бачити – великий привілей;
Знайомитись – найкраща із відвертостей:
Не будем видивлятись ювілей!..

Експромт – сміливість і азарт,

Володимир Бойко
2017.01.22 00:11
Снігами білий світ позамітало,
Аж виїдає очі білизна.
Але життя чистішим враз не стало,
А кожен з нас? – А хто його там зна...

Одежі білі – чистий цвіт любові,
Нехай той цвіт – всього лиш заметіль.
У барвах світу різнокольорових

Леся Геник
2017.01.21 22:25
Її цілувало сонце -
лишало палкі веснянки.
Її обіймали весни -
сміялися на лиці.
Її колисали ночі,
її просинали ранки,
водили дороги добрі
і вабили манівці.

Ярослав Чорногуз
2017.01.21 22:06
Короткий день уже зникає
І розчиняється в імлі.
І м`яко сніг рипить у гаю –
Відлиги радощі малі…

І холод скуцився, не тисне,
Ослабив щупальця свої.
І подих легкий*, наче пісня,

Сергій Гупало
2017.01.21 21:42
Час косити оте, що сіяли…
Йванко дива жде, літо в’яне.
Луни впали, отави -- зміями.
Вічне збіжжя таке духмяне…

Можна линути у поезію,
Хвацько впасти, утяти безум.
Жито жати – це ніби версія

Володимир Маслов
2017.01.21 21:25
Підводиш очі – і здається, ніби
оце пульсує всесвіт у тобі
і рухає століть важезні триби,
прикуті до циклічності орбіт;
до тих осанн, що зрадять на Ґолґоті,
та істин абсолютної ваги;

Марта Январская
2017.01.21 18:41
Где багряная грусть с непричесанным снегом венчалась,
где зеницами предков нас ветер прожег до костей,
я ходил по звериному следу к подруге печальной,
что с елово-небесных слетала ко мне крепостей.

Словно ведьма, меняла свой образ дневной на пол

Тетяна Левицька
2017.01.21 15:07
Мій вітер на задвірках
ублажав химер,
і вештався гульвіса
перекотиполем.
А я на ярмарці думок
боролась з болем.
Вціліла... Постріл...
Амазонка відтепер.

наТалка гЛід
2017.01.21 12:27
діти навчають нас бути
ввічливими
час свій проблемний 
даремно не гаяти
діти навчають нас 
вглядатись у вічі
свічку добра не гасити
нам рають

Вячеслав Семенко
2017.01.21 02:50
Він ішов неквапною ходою,
і наплічник, наче автомат,
втомлено підтримував рукою
демобілізований солдат...

Він ішов, чужий для цього світу -
без смертей, без воєн і звитяг.
Переживши на війні два літа,

Марія Дем'янюк
2017.01.20 23:43
А веселий сніговик
Дбати про берізку звик:
Надягає рукавички
Й заплітає їй в косички
Білі бантики й перлинки -
Все, що падає з хмаринки.

З пуху білого хустина

Ірина Бондар Лівобережна
2017.01.20 23:38
Орфей був парубок моторний
(з «культурних» був, неабияк)
На душах грав, як на валторні,
Талановитий був хлопак.

Мав ліс і поле за домівку,
Всіх мавок співом чарував.
Та якось в полі здибав дівку,

Ірина Бондар Лівобережна
2017.01.20 23:33
Живу… Живу, чи животію
Як Місяця неповний серп.
Співати весело – не смію,
Від гіркоти язик отерп,

Від кави чорної гіркої,
Що обпікає, як окріп.
Мовчу – від підлості людської,

Юра Ерметов
2017.01.20 21:10
Коли хтось намагається щось порадити, то мені так і хочеться спитати: "А ти сама оце пробувала?" Коли хтось когось обмовляє, то мені так і кортить утнути їм, вимовивши: "Ти ж і гадки не маєш, про що (чи кого) говориш!" Коли хтось вигадує казки

Олена Малєєва
2017.01.20 19:45
Повертається все на круга свої.
І як захочеш, повертаються кращі люди.
Повертається навіть час який згаяв ти -
Стукає болем у груди.

Тож відчиняй, як стука, і йди на ви,
Перемагати в боях за самого себе,
А як у війні не здобудеш ти булави

Олена Малєєва
2017.01.20 19:43
Якщо чорна душа, як море
І ночами не можеш спати
Захлинаючись власним горем,
Не бажаючи другу щоку підставляти.

То не звалюй хрести на плечі
Щоб нести на страшну голгофу,
А тихо плануй втечу

Микола Дудар
2017.01.20 17:11
Рік 1979. Селище поблизу Комсомольска- на - Амурі… Люта зима. Мені незабаром тридцять. Гормони грають на повну. Працюю у самому престижному ресторані «Бригантина» на березі Амура музикантом. Граю на барабанах, співаю… ми популярні, вільних місць завжди бр

Лесь Українець
2017.01.20 15:43
Рим не став би йти до нас,
Візантія хитрувала.
Зовсім інші племена
По-латинськи узнавали.

Поки ми корів пасли
І кнурам хвости крутили,
Люди розумом росли,

Володимир Бойко
2017.01.20 15:25
Комусь щастить, обравши вірний шлях,
В дорозі ні на крок не оступитись,
А іншим – сотворивши ідеал,
Йому довіку віддано молитись.

Мигтять калейдоскопом у житті
Мільярди неймовірних комбінацій,
І, як не стережись, не обійти

Олександр Олехо
2017.01.20 14:54
Путі Господні вище… далі…
Прозорий замок угорі.
Напій безсмертя із Грааля
і посвіт срібної зорі.

Уздовж надії перегони.
Шукають щастя копачі.
Талан поділено на зони.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Іляна Івахів
2017.01.22

Юля Пушич
2017.01.16

Душа Квітка
2017.01.13

Тетяна Купрій Кримчук
2017.01.11

Ночі Володимир Шкляренко Вітер
2017.01.11

Добриніна Євгенія Слива
2017.01.05

Юрій Трегубенко
2017.01.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Кристіан Грей - [ 2017.01.23 13:05 ]
    #Непозбувна_бентега - 2
    Бентего моя неозора,
    Моя непозбувна печаль,
    Піду у далекі гори,
    Де бурі ведмеді ричать.

    Нехай на шляху буреломи,
    Нехай буревії в лице,
    Для мене це все ні по чому,
    Не холодно і не пече.


    17.01.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (5)


  2. Сергій Гупало - [ 2017.01.23 13:35 ]
    Д у м к и

    Теплий вітер не надовго.
    Буде холод, буде дощ.
    До моєї остороги
    Гойну стежечку подовж.
    Добра думка щемно гріє,
    Це не пристрасті вогонь.
    Холоди – не чорториї,
    Ловлять дотики долонь.
    Так помірно символічно!
    А думки – уперто йдуть
    І лякають гостро відчай,
    Осявають нашу путь –
    Разом жити, воскресати.
    Добре вдвох – не те що сам.
    Знову завидки хвостаті
    Озовуться, мов оса.
    Ми для них – на небесах.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  3. Лесь Українець - [ 2017.01.23 13:37 ]
    ***
    Потираючи долоні,
    Ревно служимо мамоні.
    А на магію довкола
    Не зважаємо ніколи.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  4. Тетяна Левицька - [ 2017.01.23 12:48 ]
    Бiлий вельон
    Ссилка на пісню:
    http://makrus-studio.com/node/1317


    Сохнуть верби молоді,
    за дощами бідкають,
    білий вельон по воді
    закружляв лебідкою.
    У блакиті рушники.
    За ставком, під вишнею,
    не примарилось таки,
    цілувався з іншою.

    Спраглий серпень свідком був
    ніжності та злагоди.
    Як же швидко ти забув
    смак суниці-ягоди.
    Білий вельон по воді
    долею невтішною.
    Заручились, а тоді -
    поділила з іншою.

    Чом не тоне вельон-біль
    відчаю, неспокою.
    Хай на нього звідусіль
    позлітають соколи,
    розпочнеться буревій,
    захлисне у вирвищі.
    Як тебе, коханий мій,
    з мого серця вирвати.

    2013 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  5. Олександр Жилко - [ 2017.01.23 05:23 ]
    Затишні і неспокійні
    В українських квартирах,
    у цих затишних кімнатах
    ніхто не малює тілами
    товстезні бестселери,
    великі прозові романи.

    В українських квартирах ,
    у цих неспокійних кімнатах
    вимолюють вірші тілами.
    Вибивають й загоюють
    навіть смертельні рани.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  6. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.01.22 23:32 ]
    Любо-хороше


    Незаписані вірші відлітають за Чутове.
    Фіолетово, зимно. Три стежини розплутати б...
    Цвенькотіли горобчики про поліпшення пасіки,
    А ведмеді прокинулись, побрели з контрабасами.

    У картавця захланного погляд схожий на Дюрерів.
    Не надійся на смертного - уподібниться флюгеру.
    Золотими горішками хизувалися гномики.
    Ще не вмерли одурені. В баняках ополоники.

    Любо-хороше вдома. Кажуть, ліпше в Італії.
    Пропливають качатонька у простреленій балії...
    Витікає субстанція... Конопатив люд ситечко.
    Скатертина підпалена... та обіцяна ж китичка.


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  7. Леся Геник - [ 2017.01.21 22:56 ]
    Її цілувало сонце
    Її цілувало сонце -
    лишало палкі веснянки.
    Її обіймали весни -
    сміялися на лиці.
    Її колисали ночі,
    її просинали ранки,
    водили дороги добрі
    і вабили манівці.

    Її цілувало сонце -
    лишало руде волосся.
    Її обіймали весни -
    горнули у білий квіт.
    Її колисали мрії
    і так надихала осінь,
    аж квітло над нею небо
    і кликав до танцю світ.

    Її цілувало сонце -
    лишало суниць намисто.
    Її обіймали весни -
    і крила несли у вись.
    Її колисало щастя,
    її засипало листом...
    А ти все стояв і просто
    на неї дививсь, дивись...

    Не смів підійти, а марно,
    признатись не смів, що любиш,
    узяти за руку ніжну,
    полинути в дивокрай...
    Тепер, як приблуда сива,
    блукаєш помежи люди,
    питаєш про милу панну,
    оту наймилішу, най...

    Що так цілувало сонце -
    аж густо цвіли веснянки!
    Що так обіймали весни -
    аж крила несли у вись!
    А як-бо гойдали зорі...
    Як вабило щастя п'янко...
    А ти все стояв і просто
    на неї лишень дививсь...

    29.11.16 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (12)


  8. Сергій Гупало - [ 2017.01.21 21:37 ]
    Й в а н к о
    Час косити оте, що сіяли…
    Йванко дива жде, літо в’яне.
    Луни впали, отави -- зміями.
    Вічне збіжжя таке духмяне…

    Можна линути у поезію,
    Хвацько впасти, утяти безум.
    Жито жати – це ніби версія
    Бути іншим, а ще -- тверезим.

    Ходить п’яно і найдаремніше
    Тільки Йванко. Жнива -- на марно:
    Дощ … А Йванко -- плете про дервішів,
    Поміркований, як петарда.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (6)


  9. Тетяна Левицька - [ 2017.01.21 15:57 ]
    Перевтілення
    Мій вітер на задвірках
    ублажав химер,
    і вештався гульвіса
    перекотиполем.
    А я на ярмарці думок
    боролась з болем.
    Вціліла... Постріл...
    Амазонка відтепер.

    2013р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (4)


  10. наТалка гЛід - [ 2017.01.21 12:25 ]
    ad notam

    діти навчають нас бути
    ввічливими
    час свій проблемний 
    даремно не гаяти
    діти навчають нас 
    вглядатись у вічі
    свічку добра не гасити
    нам рають
    діти могли б і не бути дітьми
    відразу дорослими 
    гнівними спраглими
    та створені діти з ефіру тендітного
    така вже порода й
    природа янголів
    діти даруються нам за терпіння
    за витривалість 
    множинну уважність
    діти навчають нас бути дітьми
    рівними вірними вічними 
    справжніми



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  11. Марія Дем'янюк - [ 2017.01.20 23:40 ]
    Сніговик
    А веселий сніговик
    Дбати про берізку звик:
    Надягає рукавички
    Й заплітає їй в косички
    Білі бантики й перлинки -
    Все, що падає з хмаринки.

    З пуху білого хустина
    У сріблястих намистинах,
    Шубка тепла, білосніжна
    Зігріває її ніжно!
    Білу ліпить він обручку,
    Одягне на гілля-ручку!

    Стало все довкола біло,
    Сніговому серцю мило!
    А тендітне деревце
    Ясно дякує за це!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Коментарі: (8)


  12. Домінік Арфіст - [ 2017.01.20 17:07 ]
    коли були ми на війні...
    коли були ми на війні –
    на самім дні
    одні були ми на війні
    одним одні
    пісні співали ми з Іванком
    у караулі перед ранком…
    як сонце висіло на сливі –
    були щасливі…

    куди вертатися… куди?
    шляхами мертвої води…
    … а мама дивиться у піч –
    а звідти ніч…
    і глечик б’ється з молоком
    і виє пес поза садком…
    я раною тим раннім ранком
    горю… обпечений Іванком…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  13. Лесь Українець - [ 2017.01.20 15:36 ]
    Історія України-Руси
    Рим не став би йти до нас,
    Візантія хитрувала.
    Зовсім інші племена
    По-латинськи узнавали.

    Поки ми корів пасли
    І кнурам хвости крутили,
    Люди розумом росли,
    Путь хижацтва засудили.

    А над нашим мужиком
    Захалявними ножами
    Княжий брат на брата йшов,
    За престол продавши шану.

    Кожен про свою виго́ду –
    Горе бідному народу!

    А ще більше впереді́:
    Підібралося нізвідки –
    За князів діла худі
    Люд пропав. Ворони – свідки!

    К нам Монголія прийшла,
    Завітала без запросин.
    Зруйнувала все дотла,
    Не шукала добрих зносин.

    Каро, що нам принесла
    Крім ненависти й жадоби?
    Ні наук, ні ремесла,
    Одні муки і хвороби.

    Ходять люди у ярмі
    По невидимій тюрмі.

    Спини задарма гнемо
    На чужинницьких гяурів,
    Чорну долю клянемо
    У тюрмі без ґрат і мурів.

    Часом люде у Москві
    По-ворожому навчались,
    Создали порядок свій
    І мечем відзахищались.

    Чом би нам по тім не жить
    І не дбати брату брата?
    Як же! Хто навчивсь душить,
    Наловчився відбирати,

    Той забуде про любов,
    І не знав її немов.

    Це ж ізнизу до верхів!
    Бо ж і люд не той зробився.
    За сто п’ятдесят рокі́в
    Так нарід весь оганьбився.

    Цар Іван усім завдав
    Злої, грізної науки,
    Душу сатані продав,
    Люд прирік на тя́жкі муки.

    Поки ж ляхи й москалі
    Пирога були ділили,
    Люди на своїй землі
    Чорнозмучені ходили.

    Божа кара й годі тут!
    Як же вирватись із пут?

    Та не всякий те терпів
    (Хіба дітись було ні́де),
    Шабля за́місто серпів
    У руках стала біліти;

    Гуртувались на Дніпрі
    Вільні, непокірні душі.
    У тяжкій, нерівній прі
    Опирались якнайдужче.

    Не за скарб лилася кров,
    Нам своєї волі досить!
    Наламали ляхи дров,
    Як земля їх тільки носить?!

    А трикляті москалі
    Знахабніли взагалі!

    Так за батька, за Хмеля,
    Збудувалася держава.
    Та недовго пробула
    Наша слава моложава.

    У безвиході війни
    Заблукав Мазепа-гетьман.
    Перед богом завинив,
    Понадіявся на шведів.

    А чи ти, Петро, за тим
    Завинив хіба не більше?
    Таку кару напустив,
    Що й не видумаєш гірше.

    У Батурині з відром
    Пив ти християнську кров!

    Той антихрист, кажеш, хто
    Для людей шукав свободу,
    Чи буває не отой,
    Хто захоплює народи?

    Катерина довела
    Ваш свободожерський задум:
    Зруйнувала Січ дотла,
    Кріпосне вернула право.

    От же бога хто любив,
    Криводушні лицеміри!
    Жаль вам бог не учинив
    Ні управи, ані міри.

    Процвітало зле кубло
    Справедливості на зло.

    Не подумай, боже, й ми
    Пред тобою небезгрішні,
    Але гіршої чуми
    Не терпіли і найгірші!

    Та з чорнезного ярма
    Визріла душа пророча,
    Правди щирої слова
    Пролунали серед ночі.

    Батьку! Добре, що й не знав,
    Що нас далі дожидало.
    Із могили б мо устав,
    Так душа б твоя ридала!

    Відійшли одні кати,
    Щоб іще гіршим прийти.

    Світова війна ішла –
    Люди бачили нагоду
    З-під ворожого дишла́
    Видерти свою свободу.

    Заснували УНР:
    Було військо, була рада.
    Так жили б і дотепер,
    Та дозволили попрати

    Бандюкам свободи храм,
    Потоптати наші стяги.
    В кого совісти ні грам,
    Хто давав криві присяги,

    З тим не жити у добрі –
    Запрода́сть за два рублі.

    От же кара нас найшла!
    Думала, ковтне до крихи.
    Наробила злого зла,
    Понакоювала лиха.

    Поганяла батогом,
    Висилала на край світу.
    Виморила всіх кругом,
    Не було людям просвіту.

    Викосила роду цвіт
    Із широкого розма́ху.
    Пробрехала стільки літ,
    І сама зазнала краху.

    Знову жовто-синій стяг
    Своє тіло розпростяг!

    До свободи довга путь
    Закривавлена тілами,
    Що забули як і буть
    Ми свободними орлами.

    Зайняли крісла́ умить
    Пузачі-мордовороти.
    За людей їм не болить,
    А нажитися не проти.

    Підкаблучники Москви!
    Кляті пішаки безвольні!
    Коли ж буде уряд свій
    Дбати про людей бездольних?!

    Чи вам розум одняло,
    Чи його і не було?

    Україна – дім людей,
    Або Африка Європи?
    Мабуть, як у нас, – ніде́
    Ні історії, ні мови

    Ані знає хоч би хтось,
    Ані знати не бажає.
    А вона між нами, – ось!
    Непомічена блукає.

    Люди! Нам усім разом
    Будувати цю країну,
    Дружнім станемо гуртом –
    Подолаємо руїну.

    Поки ж брат на брата злий –
    Горя лий – не перелий!


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  14. Сергій Гупало - [ 2017.01.20 14:47 ]
    О с т а н н і
    Ой, осінь… І думки пливуть, як тихі риби.
    Співай, оспівуй, не блазнюй -- пиши творіння.
    З тобою ми, поете, поріднились ніби:
    Сентиментальні -- близимо журбу осінню.

    І звичний листопáд нічого не підкаже,
    А тільки відчуття нам оголити може.
    У гості прийде мимовільна сотня вражень,
    Які поставлять чисте слово на сторожі.

    Мигнуть останні повнолисті літні тіні.
    Вони не матимуть і краплі здивування.
    Посіються думки високі, бо осінні.
    Відчуємо: ми теж такі – останні.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (7)


  15. Віта Парфенович - [ 2017.01.20 12:26 ]
    Думи
    Шторм в мені –
    аж на дні –
    піщинки догори –
    всю бери!
    І вогні
    злітних смуг
    запали!

    І гойдай,
    і вгадай,
    що затисла в руці...
    Чи повії,
    чи ченці,
    що шукають
    думи ці?

    Ними повна –
    Вкрай!


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  16. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.01.19 22:05 ]
    Січневе
    1

    В сулію набрано води.
    Свята із ночі, живодайна.
    І віра є ... вряди-годи,
    Що дух підніметься на "майна".

    Хитаю мудрості візок.
    Чого лише немає в купі:
    Намисто, цвяшки, ланцюжок...
    А ланців тішать шкаралупи.

    Подамся, доле, на вокзал,
    Мину панянок татуажних.
    Росте мороз-потенціал.
    Мерзота звична, неоскаржна.

    Білет щасливий, настрій - теж.
    - Купіть лисицю...
    - Ні... безхвоста...
    Виходять шавки на манеж.
    У левів лінощі, короста.

    2

    Буття стрімкучий циферблат...
    Куди поїхати, крім Криму?
    Тут ожеледа. На шпагат
    Сідають бляклі серафими...

    Це ж цирк - прозорий, без афіш.
    Четвер, аншлаг... і сміх на кутні.
    Штовхання. Викрики "хутчіш!".
    Втекло прудким зайчам посутнє.

    Яскріє снігу білизна.
    Течуть юрма, ковтьоби, рейки.
    Рейс відмінили. Хтось не знав,
    Садив сердечні батарейки...

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (1)


  17. Сергій Гупало - [ 2017.01.19 10:00 ]
    * * *
    За мною вірш іде у лісі.
    Він усміхає і бентежить,
    До мого смутку прихилився
    У не знеструмленій одежі.

    О, ці завбачливі манери!
    Я серед лісу, а літаю.
    І так боюся, що перерва
    Знецінить римоперли-знайди.

    І хай поблизу лис хитрющий,
    Оце йому не вкрасти свято.
    Із лісу вийду, ніби з кущі.
    О, так -- поетом варто стати!


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  18. Сергій Гупало - [ 2017.01.18 18:57 ]
    * * *
    Остигле колосся. Бентежаться маки --
    Розкриті серця земляні, крапотіння краси.
    А там, угорі, -- порозсипані знаки,
    Щемливо лунають церковні, святі голоси.

    Я був там, як серце шукало узбіччя,
    Втомилося плакати. Довго цього я не знав.
    Піду отуди, як зустріну сторіччя,
    За хмаркою попелу макових дивозаграв.

    Побачиться сонце у довгій долоні.
    Вона -- ще не човен, а в ній і земля – ще не пух.
    У царстві такому картина холоне:
    Колосся і маки, і вітер -- бігун-гостровух.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (2)


  19. Віта Парфенович - [ 2017.01.18 16:28 ]
    Ассоль
    Сиджу на осонні,
    така собі "мартівська" кішка.
    Оголені плечі,
    хоча за вікном іще сніг...
    І хай недоречно,
    а ти цілувати б їх зміг,
    хоча непіддатлива я,
    І омана-усмішка.

    Мороз-тріскотун
    вимагає вдягати сто шуб,
    у мене ж грайливі панчохи
    показують ноги.
    І ти б цілував їх,
    от-от, не барись, іще трохи,
    аби тільки поряд
    наразі зі мною був тут!

    І сонце допитливе
    манить до світла здаля,
    а радість думок проростає
    на суму скрижалі,
    забула, відкинула смуток
    і тяжкі печалі,
    Ассоль, на осонні,
    чекає свого корабля!


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (7)


  20. Тетяна Левицька - [ 2017.01.18 12:51 ]
    Гопачок від «Росави»
    На Романівськім довкіллі
    Надривається струна,
    Водограєм на весіллі
    Ллється пісня чарівна
    Зупинити пісню важко,
    Бо вона дзвінка, легка,
    Б’ється в грудях, наче пташка,
    Витинає гопака.

    Приспів

    Запросили на свято «Росавочку»,
    Заспіваємо вам веселяночку.
    Хай радіють усі,
    Босоніж по росі
    Танцюватимемо до світаннячка.

    Лине втіха безупинно
    До небес у літній день.
    Підхопив дідок дівчину –
    Затанцює навіть пень.
    Скачуть бабці, ніби юні,
    Молодь теж пішла в танок.
    Всі уміють в Україні
    Танцювати гопачок.

    Приспів

    Запросили на свято «Росавочку»,
    Заспіваємо вам веселяночку.
    Хай радіють усі,
    Босоніж по росі
    Танцюватимемо до світаннячка.

    2014 р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.47) | "Майстерень" 6 (5.45)
    Коментарі: (15)


  21. Тата Рівна - [ 2017.01.18 00:36 ]
    і пінгвіни у центральному парку Мангеттена
    і пінгвіни у центральному парку Мангеттена
    й крокодили з сафарі-парку на Самуї
    знають що народити поета
    не обиралось мамою
    знають що крила богом дані та богом узяті
    крила які не літають які виглядають із плаття
    які натирають спину й трохи шию
    аж виє допоки вия

    і гіппопотами й гіппопотути котики та шиншили
    усі рогаті хвостаті зубаті патлаті колючі милі
    які плетуться півдня тридцять метрів
    і ті що долають за долі секунди милю
    тваринки комашки пташки павучки та жучки
    усі вони знають що бути поетом
    тверезим поетом це досить сумно таки

    в наш час не читають книжок коли є інтернет
    в наш час коли є інтернет не читають й газет
    ніхто не читає нікого крім себе самого
    крім вузького кола принюханих френдів своїх
    вірші чи романи чи п'єси лежать як коржі
    щасливого торта на святі пустої душі

    пустої як пустка неначе відпустка
    на нашу смішну мінімальну зарплату
    причесана трішки для селфі приведена швидко до ладу
    неначе й доладно
    а може і ні
    усе як в кіно
    чи в кіні
    у нашому українському кіні…

    пінгвіни у центральному парку Мангеттена
    крокодили з сафарі-парку на Самуї
    знають що народити поета
    не планувалось мамою
    мама й тато хотіли вагомої долі
    мама й тато бажали відомого шляху
    лікарем вчителем перукарем чи бляха
    хоча би завмагом якогось універмагу
    а тут тобі нате – рядками повзуть вірші
    немовби нашестя малесеньких вужів
    які в ритмі танцю бочком все бочком бочком
    рядочком рядочком рядком повзком

    і кожного разу коли я буваю сама
    кожного разу коли за вікном зима
    чи літо чи осінь чи нявкаюча
    на розрив
    весна
    чи інша якась пора неземна
    я мовчки собі кажу я кажу у себе
    все сталося так як сталося так як треба
    і значить на небі є бог
    він живе певно там на небі
    й дивиться він на нас робить усе як треба
    кожному він дарує невидимі ваги
    кладе на них всякого для рівноваги
    завмагам вантажить універмаги
    перукарям гребінці та шинйони
    філологам – усі п'ятдсят томів Франка
    учителям – олівець та поему Макаренка
    а поетам він вантажить їхні рядки
    писані на машинці шкрябані від руки
    вбиті у файли заховані в ноутбуки
    літературні муки

    причесані трішки для селфі приведені швидко до ладу
    неначе і складно
    а може й нескладно
    складні чи поскладані стосами звуки
    творчості
    бо кожен поет сам собі бог і творець
    бо кожен поет під богом комашка ница
    бо кожен поет у рядках вирізняє лиця
    і кожен поет знає що знову оці слова – не ті
    усе як в житті…
    у приЗемленому житті
    у центральних парках мангеттенів
    на Самуї у сафарі-парках
    у містах коморах у гетто
    у скиртах цирках в хибарках
    кругом де живуть поети
    там гойдається лелекою бог на хмарках
    п'є небесний коньяк палить небесні цигарки
    жартує із мамами й татами
    підкидаючи їм рожевощоких поетиків
    одного – на сорок завмагів
    чи трьох терапевтів дільничних
    і сіються між людьми поети
    пшеничкою

    а коли сходить зерно по веснах
    родить по осенях
    все що не виклювали птахи
    що не згнило у ріллі -
    вітер розносить...

    08.12.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  22. Тата Рівна - [ 2017.01.18 00:02 ]
    чекаю
    чекаю читаю пишу
    нікуди не поспішаю
    не знаю нічого про завтра своє й наше
    боюсь за дітей малих комашок
    живу і ходжу так тихо
    що чує Бог
    сто доріг моїх заплуталися у каві
    на денці брудного чайного блюдечка
    полюю на левів
    ловлю їх на вудочки
    бамбуковими рушниками щовечора
    витираю стопи
    притираю спокій придушую душу
    подушкою
    прикриваю ковдрою
    живу як живуть на суші
    риби
    глитаю повітря й задихаюся
    хаос моїх сновидінь моїх подушок
    віршів тролейбусів у моєму внутрішньому депо
    примушує пересісти на крилатого блакитного автобуса
    одягнути гостроверхого капелюха та зірчасте пальто
    й літати попід хмарами
    возити маленьких нічних магічних школяриків
    до школи їхніх сновидінь

    я знаю що я видіння Всесвіту
    і Всесвіт лише одне із моїх видінь


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  23. Серго Сокольник - [ 2017.01.17 18:44 ]
    Як ти живеш?..
    Як ти живеш, моє кохання,
    Що закотилось за світи,
    Мов Сонце світообертанням,
    Мов під підлогу "золотий"?..

    На кухні куховариш "кофій"...
    ...І з телемедіа гряде
    Той світ, де від антиутопій
    Вже не сховатися ніде.

    Десь там "слони ідут на сєвєр"-
    Не синтепонові, живі,
    І Че Бура... Гевари плем"я
    "Заміси" роблять на крові,

    Де логіки шукати марно,
    Де кітч із фейком комільфо,
    І пари в парності непарні,
    "бо як в Європі"... Охохо...

    А десь сховався за снігами
    Той світ "реалу", де колись
    Ловили щастя ми руками,
    Мов Сонце... І не опеклись...

    Та стигне кава... І на рани
    її "бальзам" не до пуття.
    Ти поринаєш невблаганно
    У мегаофісність життя,

    Де ті ж "пойняття", що у ЧАТі
    З тролячої інет-попсні...
    Ну а мені... Мені "не катить",
    Та й нецікава ти мені

    Без тих поєднань у нестямі
    Де Пекло й Рай... І ми... Авжеж,
    Зміліла річка- не Цунамі.
    Та все ж... Та все ж... Як ти живеш?..


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117011701295


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.38) | "Майстерень" 5.75 (5.5)
    Коментарі: (13)


  24. Лесь Українець - [ 2017.01.17 15:39 ]
    ***
    Імперії ростуть ушир
    Колонами машин,
    Рядами роботолюдей -
    Рабами злих ідей.

    Тож будьмо різними усі,
    Хай линуть звідусіль
    Розмови тисячами мов
    За будь-яких умов!


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  25. Кристіан Грей - [ 2017.01.17 08:04 ]
    #Непозбувна_бентега
    Із непозбувної бентеги
    У неозору увійшов -
    Над плаєм гойно звіяв легіт
    І стих неквапно - без розмов

    Поснули в шалі й безнадії
    Й зневірі змучені думки,
    А злі буремні суховії
    Таки далися узнаки.

    За мент будучина виразна
    Упала вкотре в помилки,
    А чи були вони – та хтозна,
    Мені й самому невтямки.


    16.01.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (8)


  26. Галина Кучеренко - [ 2017.01.16 21:14 ]
    ****
    Ми змалечку плекаємо свій сад
    І соковитих прагнемо плодів,
    І смоківниця й стиглий виноград -
    Все буде у дбайливих хазяїв.

    Як ревно пташив — яблука в меду...
    Не переймався — хащі без ладу...

    ©14.01.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  27. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.01.16 18:59 ]
    Попурі
    1

    Генії та ідіоти
    Плинуть у спільнім човні.
    Пекло відкрите - без квоти,
    В рай - хідники потайні.

    Ступиш на берег - дивися,
    З ким у незвідань ідеш.
    Бабця дала барбарисок.
    Весело-рідно? авжеж...

    2

    Зграю шокує окреме.
    Стежка... немає мети.
    Може, пристати до емо...
    З йогом ступню обпекти...

    Ріжеш єдваб на ряденця,
    Кришиш котам круасан.
    Звикла до жовчі, есенцій,
    Знаєш сто вісім асан.

    3

    У серпентарії - злива.
    Сняться пухкі снігурі.
    Серце вбирає жадливо
    Крапель руде попурі...

    Вийдеш - не треба дороги.
    Чітко простуєш... у вись.
    Множиш нулі, перемоги.
    Чуєш: "...притихни... збудись".




    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  28. Домінік Арфіст - [ 2017.01.16 15:35 ]
    Бог сяде Єві кóсу заплітати...
    Бог сяде Єві кóсу заплітати
    як донечці перед весіллям мати
    наллє печалі в очі молоді…
    віночком пустить по святій воді
    Адама напувати у сади
    де небо починається з води
    де Каїнова б’ється параноя
    де звірі добираються до Ноя
    де Йов до діалогу змусить Бога…
    і ляже перед вбогими дорога
    і ні перепочити… ні спитати…
    Бог сяде Єві долю заплітати…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати: