ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Гупало
2018.06.22 21:11
Вгамуй себе, коли проходиш поруч.
Я більшого у тебе не прохав.
Ніщо твоя таємна непокора,
Бо знаю: скрізь незмигні очі ґав.

Навколо нас оземлено кружляє
Цей дивосвіт, де від початку ми.
І подорожником, і молочаєм

Іван Потьомкін
2018.06.22 18:56
Такого ще не знали в цьому краї...
З гори, що підпирала крайні хати.
Каміння покотилося... Поповз ядучий дим.
Ряднину начебто накинули на небо.
Впали люди на коліна непритомні...
І раптом гуркіт стих. Небо заясніло.
Настала тиша: гуркіт сердець лиш

Наталка Пілігрим
2018.06.22 12:43
Квадрат апельсинного сонця у рамі моєї кватирки
Сполохує тінь в зіницях, цяткує полотна щік,
І полудень згорда дивить, і вечір з-під лоба зирка,
А стіни, вуста і очі заляпав сонцевий сік.

Так липко і мляво-жовтаво стікає по тілу повітря,
Здається,

Світлана Майя Залізняк
2018.06.22 10:50
Жертовна зона розрослась...
Тебе спонукують до вчинку.
Вовки - між тлустих вань та ась -
деруть сім шкур... одну овчинку.

За що загинули оті,
що мали б чистити картоплю -
десь у солдатському куті

Кристіан Грей
2018.06.22 09:06
Твоє тіло – наче пахлава медова,
Яку пропонують галасливі торговці на кримських пляжах.
Хоча я її ніколи так і не спробував.
Як і твоє тіло.
І ніколи вже не спробую, бо
Ти сказала: «Ти втратив свій шанс».
І вбила в мені віру, надію і любов.
Що д

Ярослав Чорногуз
2018.06.22 08:13
Неначе диво в Божім раю,
В гаю троянду я стрічаю...
Не відвести очей, та й годі!
Таку красу не бачив зроду!

Коханням серце зайнялося
І до троянди потяглося...
Душа, та й тіло, аж тремтіли.

Олександр Сушко
2018.06.22 07:28
Без фітнесу сьогодні пропадеш,
Не знає люд ні рала, ні лопати.
У руки чоловік стромляє кеш:
- Іди качати жир! Шуруй із хати!

В сучасників хороший апетит,
Дитятко увіпхнути важко в двері.
Півкабана – легесенький обід,

Серго Сокольник
2018.06.21 23:49
Золотом сонця слід
Зблисками по воді.
Сколоте донце від
Чари минулих діб...

Світлом зоріє день.
Світло стіка у ніч.
Де відшукати, де

Микола Дудар
2018.06.21 18:23
Страшне видовище. Гроші на вітер…
Вкотре з граблями цілуємось лобом
Сонце нагадує кролячий клітер
У давнину підстрелили б дробом…
Обрій туманний, одні негативи
Хмари і ті, відсунулись, зникли
Чом ти, юначе… від чого ти сивий?..
Убий мене, Боже, нія

Олена Багрянцева
2018.06.21 17:09
Привіт, мала. Ну як твоє життя?
Чому втекла, ні слова не сказавши?
Я лиш хотів по-чесному, без фальші.
Я відганяв лихі передчуття.

Та спалахнула ця чужа війна.
І я пішов сумлінно і свідомо.
Бо не волів лишатися удома,

Світлана Майя Залізняк
2018.06.21 17:04
Чистиш рибу зраночку -
сім котів...
Ліпиш забаганочку -
син хотів...

А на завтра толоки,
мармелад...
Снива, мрії - волоком.

Ігор Шоха
2018.06.21 13:03
Ми герої і солдати, бо іде війна.
Україна – наша мати. І вона одна.
Стоїмо у світі цьому за її дітей,
і на варті свого дому для усіх людей.

Полонили нашу віру змії-упирі.
Заслужили вищу міру ті, що угорі.
Запалили нашу хату люті москалі

Адель Станіславська
2018.06.21 11:25
Не суди
й незасудженим будеш, -
кажуть.
Та засудять тебе -
повір...
І гріхи нанесуть
чорнотою сажі
мастехіном

Маркіяна Рай
2018.06.21 11:04
Залиш собі мої присвяти.
Покинь на мене нашу вічність.
Ніхто не здатен подолати
Такої вирви часової.

Я навчена собі брехати -
Найнепомітніша погрішність.
Найдосконаліша поразка, -

Микола Соболь
2018.06.21 06:01
У поліклініці – «совок».
Гниє чи догнива система?
Бо черги це болюча тема.
Із неї (черги) – ні на крок!
Жінки зчепилися в дуелі
Словесні поки що шрапнелі…
Ось – рукопашного урок.
У хід пішла війна сумками

Олена Багрянцева
2018.06.20 21:57
Ти рахуєш до ста. Я ж ховаюсь у тиші липневій.
Одягаюся в ніч і чекаю, що скоро знайдеш.
Я покірно стою у космічній густій атмосфері.
Без обмежень і меж.

Усміхаюсь тобі. Ти рахуєш до тисячі спритно.
Повний місяць ясний видає мене. Ну і нехай.
Я зн

Іван Потьомкін
2018.06.20 20:57
– Возвращаюсь я как-то электричкой в свой Энергодар – городок строителей и эксплуатационников Запорожской атомной станции. Вагон почти пустой. Редкие пассажиры уже готовятся к выходу, как вдруг подходит ко мне сельского вида пожилая женщина и спрашивает,

Олександр Сушко
2018.06.20 16:53
Вікно закрито. Човга тінь за склом,
Неситий погляд ковзає по шипці.
Вже не болить одірване крило,
Поніс в зубах трофей писака-гицель.

У нього голоднеча й ціль нова,
Плете зі слів міцні облавні сіті.
Кровиця жертв п'янить, немов первак,

Ігор Шоха
2018.06.19 22:32
Десь помандрував і ти, Іване.
Зав’язався калиновий цвіт.
Сходить сонце, як гаряча рана.
Сонях доганяє білий світ.

Синє небо відкриває браму.
Там і Щек, і Либідь, і Хорив...
Дядько Кий узяв тебе на раму

Микола Дудар
2018.06.19 18:32
Розваги виніс ти за дужки
Годиник вимкнув, телефон
Позвав із роздумів Забужко
Який не є, а камертон
І горизонти й паралелі
Позеленіли геть в журбі
Ще й споглядає хтось зі стелі
Невчасно, байдуже тобі...

Наталка Пілігрим
2018.06.19 16:34
Весна насипає у горло пилу,
усе навколишнє вбирає у сірість,
дороги і люди – ти вирви, вирви…
Твоя й березнева самотність стрілись.

Лице сполотніле, прообраз дому,
їм промінь жахкий домалює зморшок,
у тебе із містом одні геноми –

Олександр Сушко
2018.06.19 06:10
Тарганисько сховалося у шпарку,
Поласувало нагло кавуном.
Узимку люди мерзнуть, літом – жарко,
Вдоволених не бачу вже давно.

Не вистачає грошей, хисту, тями,
Ще й вороги в Донбасі і Криму.
Рука сусіда піднімає камінь,

Маркіяна Рай
2018.06.19 00:18
Коли в тобі скінчився день,
Аж ніч заплакала раптово,
Коли в тобі немає слова
І не співається пісень,

І лінь дивитися на світ,
І тінь сповзає геть у п'яти,
Коли у грудях стужа м'яти,

Ігор Шоха
2018.06.18 23:08
А у оборі нашої корови
ще є телята нашої біди -
мураєви, і гепи, і царьови -
ті самі клони, що і муравйови,
на вим’ї євразійської орди.

***
А на цьому світі легше жити,

Адель Станіславська
2018.06.18 15:33
У всі часи інакшості - інакші.
У всі часи приречені вони.
І навіть сильні духом - завжди слабші
І зметені в нерівностях війни.

Були і каменовані, й розп'яті
І топлені, і палені в вогні...
Нормальніші нормальних - більш

Олексій Кацай
2018.06.18 15:13
Йде сніг.
Вечір темряву бгає
у ламп віртуальні сніжки.
Комп’ютерні ігри стирає,
залишивши ярлики.

Забралами висять вони
на моніторах шибок.

Володимир Бойко
2018.06.18 12:14
Дощать дощі, зміняючись дощами,
А після них приходять ще дощі.
В повітрі пахне гниллю і грибами,
Чатують жертв поміж кущів кліщі.

Така погода увійшла у моду,
Згнивають полуниці на грядках,
З-за бур'янів не видко вже городу,

Ірина Вовк
2018.06.18 10:55
…і ти, мій друже, будь мені зі мною, -
Шепоче серце лірою-струною,
Коли паде із лип духмяний цвіт,
І неба окривавлений болід
Засліплює вогнем печальні очі
Посеред тьми безсонних свідків ночі, -
Пребудь мені… о будь мені зі мною!..

Наталка Пілігрим
2018.06.18 09:42
поміж двох будинків між якими тиша
ліпить свою нішу і плете нитки
опадають ночі на галуззя вишень
колискові інші і дірок зірки

сумовито світять у зіниці вулиць
щоби не почули кроки ліхтарів
і ніхто не певен так бо є і було

Олександр Сушко
2018.06.18 07:28
Молись!

Корівка гедзів ляпає хвостом,
А мій п'ятак застряг у райській брамі.
Товкти отця безпечніше гуртом,
Молитися - отарою у храмі.

Стоять перед амвоном "голубі",

Галина Кучеренко
2018.06.17 22:25
Ситого вовка не дуже цікавлять
проблеми голодних ягнят:
            - Отара замерзла!... І їжі замало!
             Чим нагодувати малят?...
- Як можна мій спокій тривожити марно -
Опікуюсь вами як брат!
Ви ж - злодії страшні, бездушнії скнари!!!

Володимир Бойко
2018.06.17 21:35
Іще до липня буцімто далеко,
А липовий вже віє аромат.
Пахуча мжичка сіє серед спеки,
Спадаючи росою на асфальт.

Зближається глобальне потепління,
Природний календар прискорив біг.
Дарує червень липове цвітіння,

Іван Потьомкін
2018.06.17 20:55
Єврейський хлопчику, ти в моїм домі,
в зневаженім Сіоні. Вечір. Сутінки.
Я схиливсь, а ти – на моїх колінах.
Тобі, мій любий, оповім історію
про доброго Месію, котрий не прийшов.
Старшим тут од тебе не оповім, мій милий.
У старших немає таких оче

Микола Соболь
2018.06.17 15:28
Керунки – нові, та влада стара.
Зміїний оскал у тігрЮлі.
Політика чесна скоріше – мара.
Дивися – спустіли каструлі…
Дрочися народе – лютуй на ура!
Малюй Т-образки трикутні…
Але від корита свиню (чи кнура),
Не вигнати, сівши на кухні.

Ігор Деркач
2018.06.17 09:03
Нема за що сусіду полюбити,
нема чого коритися орді.
Уже віки виплачуємо мито,
а живемо на хлібі і воді.

І кровію орошено чимало
розп'ятих і катованих людей,
аби чекісти їли наше сало

Сонце Місяць
2018.06.16 18:29
все чудесно о цій годині
довгі сутінки чай & плед
чи крамниці вітрини плинні
між розмитих вітром алей

вигасає пройдешній день
залишаючи різні стіни
поміж монстрів чи то людей
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Зоріна Головатюк
2018.06.14

Александра Макуха
2018.06.14

Наталія Навроцька
2018.06.13

Готра Ян
2018.06.12

Оксана Мишанич
2018.06.08

Ясен Лад
2018.06.08

сергій порицький
2018.06.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Сергій Гупало - [ 2018.06.22 21:13 ]
    * * *
    Вгамуй себе, коли проходиш поруч.
    Я більшого у тебе не прохав.
    Ніщо твоя таємна непокора,
    Бо знаю: скрізь незмигні очі ґав.

    Навколо нас оземлено кружляє
    Цей дивосвіт, де від початку ми.
    І подорожником, і молочаєм
    Себе відчути вміли між людьми.

    Тому далеко нам до ізоляцій.
    Тривка залежність. Рідна гіркота.
    Горнімося до етносів і націй,
    Бо, дійсно, наша воля не проста.

    Отак. Але… Задуматися варто:
    Що хоче Бог? що Всесвіту болить?
    Замало учорашнього азарту,
    Багато краснопір`я і золи.

    Так несподівано в життєву гру ми
    Потрапили, і ось – вінок осмут.
    Світ остудили давні дивні струми,
    У них – злопташшя й поезійні струни,
    А нам – шукати правдоньку саму.


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  2. Наталка Пілігрим - [ 2018.06.22 12:19 ]
    Соло_D
    Квадрат апельсинного сонця у рамі моєї кватирки
    Сполохує тінь в зіницях, цяткує полотна щік,
    І полудень згорда дивить, і вечір з-під лоба зирка,
    А стіни, вуста і очі заляпав сонцевий сік.

    Так липко і мляво-жовтаво стікає по тілу повітря,
    Здається, іще густіше, аніж у той час торік,
    У відблисках вогнетанців невинне бешкетне літо.
    А де ж той останній промінь? А де він? Нема, утік?!

    Надлѝшки тепла і солодкого, і тих вітамінів D що -
    Гарячі долоні вітру щоденно до скронь впритул.
    Надмі̀ру достиглому місту пасує усе рудюще:
    І люди - цукати липня, і спогадів конфітюр.

    червень, 2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  3. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.06.22 10:06 ]
    Везуть дари
    Жертовна зона розрослась...
    Тебе спонукують до вчинку.
    Вовки - між тлустих вань та ась -
    деруть сім шкур... одну овчинку.

    За що загинули оті,
    що мали б чистити картоплю -
    десь у солдатському куті
    під "Древа" спів чи "Тіка" воплі...

    Хтось навальсує на мільйон,
    збере на армію чи віллу.
    Кума пече "наполеон"
    і шле привіти Радзивіллу...

    Оце й усе, що я скажу
    у непростий період гарту.
    Стрибає з яйцями Жу-жу,
    Клим уявив, що на Монмартрі...

    До толерантності рости?
    Нема такої зони росту.
    ...ой, розхиталися мости...
    Везуть дари - олжу... коросту.
    .......
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  4. Серго Сокольник - [ 2018.06.21 23:40 ]
    Золотом...
    Золотом сонця слід
    Зблисками по воді.
    Сколоте донце від
    Чари минулих діб...

    Світлом зоріє день.
    Світло стіка у ніч.
    Де відшукати, де
    Шлях у минулі дні?

    Пристрасті, мов бурштин,
    Плавились на вогні.
    Сонце кохання днин-
    Як їх забуть мені?

    Темрява вкриє світ.
    Мороком у вікні
    Камінь нічний, граніт,
    Ляже на спомин днів.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118062109359


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  5. Олена Багрянцева - [ 2018.06.21 17:54 ]
    Привіт, мала. Ну як твоє життя?..
    Привіт, мала. Ну як твоє життя?
    Чому втекла, ні слова не сказавши?
    Я лиш хотів по-чесному, без фальші.
    Я відганяв лихі передчуття.

    Та спалахнула ця чужа війна.
    І я пішов сумлінно і свідомо.
    Бо не волів лишатися удома,
    Коли довкола відчаю сповна.

    І я з АТО писав тобі щодня.
    Але чомусь ти грала у мовчання…
    Та я живий. Загинуло кохання.
    Бувай, мала. Безпечного життя!
    21.06.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  6. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.06.21 17:36 ]
    Естамп
    1

    Чистиш рибу зраночку -
    сім котів...
    Ліпиш забаганочку -
    син хотів...

    А на завтра толоки,
    мармелад...
    Снива, мрії - волоком.
    В хатці лад.

    Епатажна лексика...
    Муза - ниць...
    Вдовольняй телесиків,
    гурт відьмиць.

    - Стій, тобі пороблено,
    це пристріт... -
    лементують гобліни,
    йдуть убрід...

    2

    Тулумбаси... Вищаю!
    Стріли - повз...
    Виграє на свищику
    Дід Мороз...

    .......
    2018



    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  7. Маркіяна Рай - [ 2018.06.21 11:49 ]
    Залиш собі мої присвяти
    Залиш собі мої присвяти.
    Покинь на мене нашу вічність.
    Ніхто не здатен подолати
    Такої вирви часової.

    Я навчена собі брехати -
    Найнепомітніша погрішність.
    Найдосконаліша поразка, -
    Котра з собою у двобої.

    І накладуть мені пов'язки:
    На очі - грубі, непроникні,
    На рани - білі, всепалючі
    І гіркотливі на уста.

    Я не прошу у Бога ласки
    На власну долю марносущу, -
    Молю налити щастя гущу
    В твою, що з витоків пуста.

    А поміж нами - прірви й кручі,
    Ні час, ні місце не співпали.
    Чи янголів за те карали,
    Що люди до розлуки звиклі?

    20/06/18


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  8. Олена Багрянцева - [ 2018.06.20 21:03 ]
    Ти рахуєш до ста. Я ж ховаюсь у тиші липневій...
    Ти рахуєш до ста. Я ж ховаюсь у тиші липневій.
    Одягаюся в ніч і чекаю, що скоро знайдеш.
    Я покірно стою у космічній густій атмосфері.
    Без обмежень і меж.

    Усміхаюсь тобі. Ти рахуєш до тисячі спритно.
    Повний місяць ясний видає мене. Ну і нехай.
    Я зніму свою сукню багряну м'яку з оксамиту.
    Ну іди вже – шукай!
    20.06.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1)


  9. Наталка Пілігрим - [ 2018.06.19 16:52 ]
    Рановесня
    Весна насипає у горло пилу,
    усе навколишнє вбирає у сірість,
    дороги і люди – ти вирви, вирви…
    Твоя й березнева самотність стрілись.

    Лице сполотніле, прообраз дому,
    їм промінь жахкий домалює зморшок,
    у тебе із містом одні геноми –
    бери свою кров і пиши у зошит.

    Що рана прозора, води що барви,
    з надією - пройде, минеться зовсім,
    що формою квітки лягає гарно
    на тіло, немов петриківський розпис.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  10. Маркіяна Рай - [ 2018.06.19 00:48 ]
    Коли в тобі скінчився день
    Коли в тобі скінчився день,
    Аж ніч заплакала раптово,
    Коли в тобі немає слова
    І не співається пісень,

    І лінь дивитися на світ,
    І тінь сповзає геть у п'яти,
    Коли у грудях стужа м'яти,
    А під очима темінь літ,

    Якої жили увірвати,
    Якого збутися ребра,
    Щоб ноги визволити з вати,
    Зцідити думку із пера?

    І що залишиться по тобі?
    Життя чимдуж ковзне по лобі,
    Бо найстрімкіша ковзаниця -
    Це Вічність, що стирає лиця.

    18/06/18


    Рейтинги: Народний 5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (6)


  11. Катруся Садовнікова - [ 2018.06.18 21:59 ]
    Хто винен?
    І знову я в ліжку..
    Заплющую очі,
    які так охоче
    на зраду повинні..
    Тебе я торкнутись
    боюся, мов кішка,
    боюся твоїх
    перевтілень;
    Я слухаю дощ
    в прохолодній
    кімнаті,
    п'ю каву безвідь
    навідмінно,
    До тебе горнуться
    малі чортинята
    моєї натури,
    хто винен?

    18.06.18.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Наталка Пілігрим - [ 2018.06.18 09:48 ]
    Люфт
    поміж двох будинків між якими тиша
    ліпить свою нішу і плете нитки
    опадають ночі на галуззя вишень
    колискові інші і дірок зірки

    сумовито світять у зіниці вулиць
    щоби не почули кроки ліхтарів
    і ніхто не певен так бо є і було
    хто з тих непоснулих чутиме богів

    трави виростають як пророки волі
    у свободі голій шелести надій
    та вуста цілунком вже давно не солять
    понад нами стріхи парасоль і мрій


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  13. Галина Кучеренко - [ 2018.06.17 22:26 ]
    До дискусії заможних про те, чому наші люди торгують своїми дітьми….
    ...Ситого вовка не дуже цікавлять
    проблеми голодних ягнят:
                - Отара замерзла!... І їжі замало!
                 Чим нагодувати малят?...
    - Як можна мій спокій тривожити марно -
    Опікуюсь вами як брат!
    Ви ж - злодії страшні, бездушнії скнари!!!...
    Шерсть й м'ясо здавати стократ!!!

    © 06.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  14. Готра Ян - [ 2018.06.17 21:30 ]
    Чергова жертва
    Чергова жертва
    Життя безглуздого
    Нутром ще й мертва
    І хвора нуждами


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Ігор Деркач - [ 2018.06.17 09:20 ]
    З передової армагеддону
    Нема за що сусіду полюбити,
    нема чого коритися орді.
    Уже віки виплачуємо мито,
    а живемо на хлібі і воді.

    І кровію орошено чимало
    розп'ятих і катованих людей,
    аби чекісти їли наше сало
    і прилучали до своїх ідей.

    Якою має бути наша доля,
    якщо і досі хочемо ярма
    нав' язаної нам чужої волі?
    Але усе не кається юрма.

    Ламає віру, слухає лукаві
    чужі глаголи у своїм краю,
    недочуває пісні нашій славі
    і ойкумену зраджує свою.

    Немає меж на цьому полі битви
    за віру, і надію, і любов -
    ні сповіді, причастя, ні молитви,
    що оправдає за пролиту кров.

    Парафія Московії в Донбасі
    не миру хоче на моїй землі,
    а лютого нашестя і зарази,
    які благословляють у кремлі.

    Моя біда - не їхні перемоги
    і не поможуть ратиці і роги
    зійти нечистій силі на амвон.
    У цій кориді нас не подолати
    ні сатані, ані терору “вати`...
    Та що дає оцей армагеддон?

    06/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати: