ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2017.07.23 00:44
Терпимо, но
вот мамы только и отца…
в потусторонней жизни где-то бродят
на улицах прозрачных - радость без лица
не женятся и замуж не выходят
ты там бывал однажды (было… ) повезло
какой-то сбой
болезнью зацепило

Ігор Шоха
2017.07.22 22:28
Живемо у час перемін.
Така уже карта упала.
Не ми обирали, а він
у гавані долі причали.

У часу немає керма.
У люду опущені крила.
А на перепутті нема

Світлана Майя Залізняк
2017.07.22 19:06
Кажуть Кості: не треба віршів.
Краще шубку дружині, саж...
Від Шевченка писав ти гірше,
Ось під грушу клади вантаж,
Докопай до світанку яму,
Заплануй хмарочос, біде,
Ну, навіщо ті епіграми,
Не повісиш реклам ніде,

Ігор Шоха
2017.07.22 15:35
Історію писали не герої
забутої уже старовини.
Ми - орачі і ратаї весни.
Але на сході оживає воїн
у кожному учаснику війни.

Ми обереги бойового духу
усупереч Європі і орді.

Іван Потьомкін
2017.07.22 12:42
Аврагаму,
лікарю й піаністу

Руки музика поклав на рояль.
Очі заплющив, і тої ж миті
Долоні немов одійшли од зап’ясть
На дивну розмову з чорним і білим.
Ліва басила голосом Баха,

Мирослава Шевченко
2017.07.22 12:16
Чому ізнов душа моя шукає забуття?
Чом не знайшов любові я у вирові життя?
Чому тепер знесилено блукаю у пітьмі?
Де дивний сон примарився щасливому мені?

В очах твоїх, в очах твоїх я бачив небеса,
І не питай, чом знову по щоках моїх сльоза.
Ти не

Мирослава Шевченко
2017.07.22 11:56
Бездонная лазурь морских глубин
Блестит в лучах рассвета, словно нимб.
И к небу ясному взлетает птица,
И пламенем костра волна искрится.

Хрустальный замок дремлет вдалеке,
Русалки спят на золотом песке,
Над ними звезды, как огни, мерцают,

Ірина Вовк
2017.07.22 10:35
Злетівши у Небо, Ра-Атум* 82 продовжував т в о р и т и світ, бо сотворене було ще не все. Він промовив таємне:

-- Упокоється Поле Велике!

І вийшли Поля Упокою -- Загробнеє Царство.

-- І будуть для мене рости очерети між трав соковитих! -- і

Ірина Вовк
2017.07.22 10:01
Родюча Чорна земля "Та - Кемет" в очікуванні свята врожаю. "Перт"*65 добігає кінця, за ним знову настане "шему" -- і все повториться з початку. "Білий Ніл" стане "Зеленим", а далі "Червоним" і, нарешті, "Голуби

Нінель Новікова
2017.07.22 09:35
Давно забула рук твоїх тепло.
Дивлюсь без болю, як ти пестиш іншу…
Немов того дурману й не було,
Коли здавалось, що найщасливіша.

Проходить все у нашому житті
І я дивуюсь, що була сліпою.
Рожеві окуляри – у смітті,

Микола Соболь
2017.07.22 06:54
Коли зима зав’яжеться у грудях
Така, що воля жити пропаде,
Як буде – віра, то і щастя буде
Воно потрохи зійде де-не-де.

Чи паморозь осипле ненароком
Безпам’ятства сипучий буревій,
Мине і це, легеньким іди кроком

Ігор Шоха
2017.07.22 00:01
Живемо – хто на що учився
у вирі дива і надій.
Повеселився, зажурився –
та й поганяй на упокій.

А що іще на цьому світі
тебе тримає на льоту?
Бажання квакати й летіти

Микола Дудар
2017.07.21 23:03
Животріпощеться серце …
встигнути б до перехрестя
О Боже, прошу, не сердься
зустріну ії нарешті…

засіється сум думками
зашторені вікна знову
і сонце піде за браму

Адель Станіславська
2017.07.21 19:54
ніхто тебе не згадає
як завтра тебе не стане
ти зникнеш німою тінню
розтанеш немов роса
а сонце так само зійде
і день надвечір"ям кане
на землю благословіння
розбризкають небеса

Марія Дем'янюк
2017.07.21 16:41
Небо дивиться в чашку.
Я п'ю чай.
Я п'ю небо...

Ірина Вовк
2017.07.21 10:24
Правий берег Нілу недалеко від Мемфіса -- "Хет - Ка - Пта". Велелюдна юрба єгиптян зібралася святкувати "ХЕБ-СЕД" *39, оте "30-ліття царювання" фараона Хуфу, що призначене на період "ахета" -- часу, коли розливається Ніл і о

Ірина Вовк
2017.07.21 10:11
Лівий берег Нілу, біля самої пустелі. Тут визначене місце для майбутньої усипальниці Хуфу. Вже закладений фундамент, зводяться стіни піраміди. Глибоко, під фундаментом, у скелі висічені склепіння для саркофага і підземний кор

Володимир Маслов
2017.07.20 22:07
Переводять церкви на російську,
наче грають в ворожу дуду
чорні слуги імперського війська,
вівчарі неподілених душ.

І роздвоюють сіру ментальність,
і засіюють ниву людську,
забиваючи клином фатальність

Володимир Бойко
2017.07.20 16:46
Не таланить доступити мети,
З розміру в безмір перебрести,
Хтось нерозважливо палить мости, –
Хто ж, як не ти?

Ось і укотре прогаяно шанс.
Як же кортить обпектся ще раз.
Та ж предостатньо каліфів на час, –

Любов Бенедишин
2017.07.20 12:05
Жадоба кумкає завзято.
Закон – кум королю.
Новітній Чахлик: «Срібло-злато
Міняю по рублю!»

А богатир не злізе з печі –
І тепло, і Wi-Fi.
В царівни – пластика… до речі,

Світлана Майя Залізняк
2017.07.20 11:18
Жив чоловік... а став Лілі.
Чудне - щохвилі на землі.
У всьому гендерні аспекти.
Фарбують море інтелекти,
Вдягнуть слона, мов балерину,
Закуплять нафти чи вакцини,
Наобіцяють економій -
Вдесятерять вантаж сіромі.

Ірина Вовк
2017.07.20 10:47
Після того, як Птах*1 сотворив світ, він сотворив божественні чудодійні слова - заклинання і встановив справедливість на землі."

"... І було подароване життя миролюбному, і була послана смерть злочинцеві, і були освоєні всі

Ірина Вовк
2017.07.20 10:32
Понад вертеп мирський, понад бедлам,
в сліпучім сяйві висне "Нотер-Дам".
В приливах сонця мліють черепиці,
тихесенько віддзвонюють дзвіниці
притаєні освідчення - Париж...

... Облиш цей вірш і тему цю облиш -
бо ось С о б о р завис як вирок

Серго Сокольник
2017.07.20 03:56
Зирить бараном
Здуріла від подиву хмара...
-Славтесь, баклани!!!-
Ви свідки польоту Ікара!

Вперше людина
Злітає у вічності небо.
Спалить промінням

Адель Станіславська
2017.07.19 23:00
Горіли крила... Тліли. По пір'їні.
А попіл сиво сипався до ніг.
Вдивлялась янголиця в очі сині
А там - то ніч, то сонечко, то сніг.

Вдивлялася у вир, ману, безмежжя.
Там сум застиг чи може тільки гра?
У доторку стихії протилежні

Василь Кузан
2017.07.19 21:50
На межі життя і жита
Жорна мелють зерна днів.
Веселкові перевесла.
Лик небесний сполотнів…

Бані сіна на колесах,
Коні, вітер і воли.
Янголів зійшлося десять –

Микола Соболь
2017.07.19 20:36
Спекотне літо воду п'є дніпрову.
Посохли ночі, злизана роса.
Несила вітру люляти діброву...
О де ти, де, обіцяна гроза?

Прозоре небо видуває хмари.
Лупцює землю ультрафіолет.
Пательня літа схожа на кошмари

Олександр Сушко
2017.07.19 16:06
Про кохання писати не важко,
Інтернет потопає в сльозах.
Надриваються Васі, Наташки,
Скрізь печалі, розлучення жах.

Заросило губиська і плечі,
Коси мокнуть, блищить борода.
Сльози гарно течуть понадвечір.

Світлана Майя Залізняк
2017.07.19 14:29
Дівчина брутальна,
Парубок - билина.
Вуличка - не спальня,
Поряд купа глини.

Матіоли, флокси,
Поливайка сіра.
Ельфи - Томмі, Роксі -

Адель Станіславська
2017.07.19 13:51
А він
усередині
кожного з нас...
Чи він, чи вона, чи воно - хто го зна?
У когось про те
буде версій зо сто,
а в когось затерта -
одна...

Ірина Вовк
2017.07.19 12:11
Срібнолиця моя, сладоуста моя, о жасминова,
Ти промов, не мовчи – чи в здоров'ї ти, а чи в радості…

Ти, красо весни, ружо вишняя, зоре в хладості,
о, печаль солов'я – чи в здоров'ї ти, а чи в радості…

Поцілуй мене, дай пригубити лиш… губи

Ірина Вовк
2017.07.19 12:06
Не в мені вина – не спали мене.
Знай,життя сумне – не спали мене.
Проклену тебе – нас не обмине
Чорних шат пітьма – не спали мене.

Плачу, мов свіча – б'є розлуки птах,
Темна ніч в очах – не спали мене.
Несть числа сльозам, зорям – несть числ

Вітер Ночі
2017.07.19 10:47
Ти бредеш осіннім маревом сполоханих думок,
поглинаєш очима розірвану на шматки
останнім виблиском сонця височінь неба,
твоє волосся білою павутиною чіпляється за дерева,
моє обличчя, сни. І цьому немає кінця і краю.
Для чого живеш на світі? Для

Ігор Шоха
2017.07.18 21:10
Не дивись на жіночі принади
як на ласощі й море утіх.
Все, що маємо, буде позаду,
що попереду – думати гріх.

Не дивись на чуже й епатажне,
як буває, вальяжні коти,
бо ніяка сама не покаже

Ігор Шоха
2017.07.18 21:03
Немає як апелювати
мені чужому – перехожій.
Найлегше чути і мовчати.
Не «вопіющим» воювати,
але і змовчати негоже.

***
Не заважають неживі боги

Ігор Шоха
2017.07.18 20:03
Кон’юнктури у мене немає
і тому не пишу я «поез»,
бо ніхто їх уже не чекає
і поезії не замовляє,
та не лаю себе, коли без
ремесла непутящого скнію
і чекаю на неї одну.
А коли од жари одурію,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Містер Альфред
2017.07.22

Любов Матузок
2017.07.04

Віктор Северин
2017.07.02

Сергій Щєпкін
2017.07.02

Руслана Ткаченко
2017.07.02

Садовнікова Катя
2017.06.30

Гуцуляк Микола Гуцуляк Микола
2017.06.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.07.22 19:34 ]
    Забава
    1

    Кажуть Кості: не треба віршів.
    Краще шубку дружині, саж...
    Від Шевченка писав ти гірше,
    Ось під грушу клади вантаж,
    Докопай до світанку яму,
    Заплануй хмарочос, біде,
    Ну, навіщо ті епіграми,
    Не повісиш реклам ніде,
    Не заробиш на борщ, пампуху,
    Гаєш час під "ку-ку", "цвірінь"...
    А довкола прогрес розрухи.
    Пробивається віршорінь...

    І кумекає сивий Костя,
    Вдовольняє химер... жону.
    Стеле осінь жовтаву постіль.
    Майоріє душа - на кону...

    2

    Засихають лілові айстри.
    Кожушки дожирає міль.
    Мо`, в гаю спіткаєш Чугайстра,
    Стрімголов утікай звідтіль.

    Диктувала Проза сердита,
    Що писати, про кого, де...
    Додавала у довгі свити,
    Позбавляла снаги, чудес.

    І полює тепер на мавок
    Височенний патлатий дід.
    Він сонети лишив - забава.
    Продає при дорозі глід.

    Наближається вдень до вогнищ,
    Піднімає перо, сірник.
    Закривавлена висне вовна...
    Є Чугайстер, а Костя зник.



    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  2. Мирослава Шевченко - [ 2017.07.22 12:41 ]
    Чому...
    Чому ізнов душа моя шукає забуття?
    Чом не знайшов любові я у вирові життя?
    Чому тепер знесилено блукаю у пітьмі?
    Де дивний сон примарився щасливому мені?

    В очах твоїх, в очах твоїх я бачив небеса,
    І не питай, чом знову по щоках моїх сльоза.
    Ти не питай, бо з неба злива золотом спаде,
    І почуття загублені свої душа знайде.

    23 вересня 2007 р.

    (Під враженням від творчості Кнута Гамсуна)


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  3. Марія Дем'янюк - [ 2017.07.21 16:54 ]
    ***
    Небо дивиться в чашку.
    Я п'ю чай.
    Я п'ю небо...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  4. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.07.20 11:27 ]
    Між іншим...
    Жив чоловік... а став Лілі.
    Чудне - щохвилі на землі.
    У всьому гендерні аспекти.
    Фарбують море інтелекти,
    Вдягнуть слона, мов балерину,
    Закуплять нафти чи вакцини,
    Наобіцяють економій -
    Вдесятерять вантаж сіромі.

    Нафантазуєш аж-аж-аж...
    А човен знов на абордаж.
    Мабуть, це карма чи навроки -
    Зміцніли крези та флагштоки.

    Обходь калюжі, водомети,
    Плети у тиші бранзолети,
    Міксуй коктейлик, вірш чи крем...
    Не будь любовним тягарем,
    Злинай удосвіта з віконця -
    Щоб ухопити скибку сонця.
    Самодостатності флюїди
    Вбирають мляві буквоїди...

    Яв - карнавальний хронотоп.
    Біг кенгуру за Конотоп,
    Алюри здиблених пегасів,
    Турніри асів-свинопасів,
    Боріння партій, сект, систем,
    Штовхання ліктем: збився темп!;
    Латання шлюбних шор, бюджету,
    Охаяння менталітету...
    І фейс-контроль аж на Чонгарі...
    Ми - європейці... невзабарі.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (2)


  5. Серго Сокольник - [ 2017.07.20 03:41 ]
    Політ Ікара
    Зирить бараном
    Здуріла від подиву хмара...
    -Славтесь, баклани!!!-
    Ви свідки польоту Ікара!

    Вперше людина
    Злітає у вічності небо.
    Спалить промінням
    (людини у небі не треба)

    Цензоросонце
    (на світло із темряви вивело
    В сонцеполон-
    Це вже очі усім воно виїло)

    Глянь-но, коханко,
    На тіла крилатооголеність
    В ритміці танку
    З Ікаром у небо- що, go? Ні?

    Тільки, безкрила, ти
    Заздрісно дивишся мило,
    Як і роззявлені
    З подиву риб"ячі рила,

    Чайки крилатооблізлі,
    Що послідом море засіяли,
    Дивляться дзьобовідгризло,
    Хвостами прикрившись, мов віялом,

    Як пломеніючи люттю
    Кат сонячний, згідно наказу
    Крила Ікарові
    Палить і палить... Зараза...

    Знизу Дедал
    Хитромудро осуджує муки ці-
    “Нижче лети!
    Я ж казав тобі- слідуй інструкції!”

    -”Щоб ви сказилися!
    Буду літати де хочу”-
    Буркнув Ікар
    У сліпучопалаючі очі...

    Сонце розплавило
    Віск, що утримував пера
    Крилець Ікарових.
    Звіт зачитав на папері-

    “Крекнув Ікар...
    А Дедал долетів до мети.
    Слідуй інструкціям!
    Нижче! Ще нижче лети”-

    Хмаркобаранець...
    Пробекав (чи- тупо проблєяв)-
    “Успіху функція-
    Низько літать над землею”.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117072000842


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (2)


  6. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.07.19 14:08 ]
    Пасторальне
    1

    Дівчина брутальна,
    Парубок - билина.
    Вуличка - не спальня,
    Поряд купа глини.

    Матіоли, флокси,
    Поливайка сіра.
    Ельфи - Томмі, Роксі -
    Крильцями - по шкірі...

    Тож усілись радо,
    Поцілунки-ласки...
    Злизана помада.
    Остигає праска.

    Кумоньки худобу
    Порають у клунях.
    Ювенільна спроба
    Звабити красуню.

    Шелестіння вишні:
    "...сорому ні трішки...
    а на тому тижні
    ластилась до Мішки...".

    2

    З латаним єдвабом
    Суне дідо-вечір...
    Наративна жаба -
    В дзьобику лелечім.


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (2)


  7. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.07.18 11:48 ]
    Люлі-люлі...


    Чорні жорна.
    Мливо...
    А на думці - жито.
    Соуси... підливи.
    Скільки ж душ убито? -
    Думати не хочеш.
    Мурашвою - люди...
    Опускають очі,
    Розбирають буди.

    На пательні теплій -
    Щастя жовтий м`ячик.
    Злодій тирить еппла,
    Гнат старцює-плаче.

    Кряче ситий ворон:
    "...все окей, лебідко...".
    Наш Арес п`є, оре...
    Постачай, не бідкайсь.

    Воювали й гуни,
    Й татарва гаряча...
    Ось мадонна юна
    У дірках моднячих.

    Кинула цигарку...
    Люлі-люлі, хлопче!
    Ще на сонці - хмарка.
    Гидь цю землю топче.

    Чвиркання: "Ви недо...
    Товпи, біомаса..."...
    Обіймай ведмедя,
    Їж вівсянку ласо.


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (5)


  8. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.07.18 10:57 ]
    Жалі

    1

    Ностальгійні старі абрикоси...
    Клапоть неба у склянці рудій.
    Парки в пеленах бджіл понаносять,
    Ось пісненькі млинці - на воді.

    І духмяно, і терпко, й медово.
    Ряд штахетин, проміння бурштин.
    Гарбузяні поважні корови.
    Мінзаводик. Це знов Яготин.

    Та ніхто не запрошує шпарко.
    Сива мати на лавці... жалі...
    Дітлахи незнайомі... поштарка.
    Гедзі-спомини в жовтім брилі.

    Я не впевнена... може... на трішки...
    Оселилася б міцно десь тут.
    Проросли між любистком горішки.
    У дірках павутинний батут.

    2

    Не впізнаю ні Тані, ні Олі...
    Розірву білу нить перепон.
    Торохкоче плямиста квасоля:
    на перон...
    на перон...
    на перон...


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (1)


  9. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.07.17 17:55 ]
    Магма бунтує
    1

    Зводим Помпеї на попелищі.
    Допоможіть нам, янголи, хвищі...
    Плінфи достатньо, глина чудова.
    Ось і палаци...
    ...де ж наша мова...

    2

    Хто там джергоче ген за верцадлом?
    Тиш... Закопали сміттячко... падло...
    Діл окропили... випили соку.
    Бевзням набридло рідне, високе.

    Захилиталися фіги... баляси.
    - Нащо та мова дідівська здалася?
    Нею не вирвати зиску... кредиту.
    Піє китайською півник Микита.
    Хінді вивчає ослиця, п`є смузі.
    Магма бунтує - посеред ілюзій.


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (3)


  10. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.07.17 17:42 ]
    Пташине

    1

    Крила журавлині...
    Пір`я горобчаче...
    Жайворонок линув -
    Блискітки побачив.

    Засліпила сойку,
    Галку притінила.
    Коломийки... зойки...
    Білочка в чорнилі.

    Нахапали "лайків"
    Мухоловки сірі.
    Солов`ям відзнаки.
    А мені - клавіри!

    Оминала склепи,
    Сіті, гнойовища,
    Черепи, халепи...
    Хто ти?.. - крекче днище.

    Тут земні відомі:
    Мурашва, три квочки...
    Я в захмар`ї - вдома.
    Зайві там кілочки.

    2

    Відцвітає літо.
    На плато відчайно.
    Скрекотить еліта.
    Десь тече Почайна...

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (1)


  11. Олександра Камінчанська - [ 2017.07.16 22:10 ]
    ***
    Різною бувала, що й казати:
    Плакала, молилася, любила.
    Хтось вершив небачені палати,
    Я собі ростила тихо крила.
    І у теплих снах, де мріям тісно,
    Як пташа – тягнулася до неба.
    Не завжди крилатим легко, звісно,
    Я летіла далі, знала – треба…
    Кепкували недруги: «дивачка,
    Ще і досі вірить у сновиддя!».
    Я просила Бога, щоб побачив,
    Як сей світ мілів, кришився, нидів…
    Я світила, як зоря світила,
    Вірила, так йти до мрії легше.
    Я лише просила в неба сили
    І мені воздалося, не вперше…
    Вірила словам, подіям, людям,
    Облітала фальш, немов позлітка…
    Як мене не стане – жити будуть
    Ці вірші – старенькі, добрі свідки…




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  12. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2017.07.16 21:48 ]
    Спадало сонце за картину
    Спадало сонце за картину,
    Темнішав обрій, - я сама
    Собі відміряла провину,
    Сама сказала - не вина.

    За обрій линули хвилинні
    Медведі_страуси_квітки,
    А я лишаюся, щоб гріти
    Суворі спогади сумні.

    Щоб тихий вечір був, мов диво:
    Тендітно ніжний блонд-оранж,
    Щоб Хтось далекий був при силі
    І повернув собі кураж...

    Спадало сонце так картинно,
    Темнішав обрій сам-на-сам,
    Я залишила в небі синім
    Драконом вишитий віраж.

    16.07.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (2)


  13. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.07.16 12:21 ]
    Своя...
    1

    Жнива...
    Події лізуть на конвеєр...
    Чи їх зметеш, гарикнувши "ату!"..
    Тримаєш план...
    Штормисько трощить реї.
    ...у пустоту плин тіл.... у пустоту...

    Серед обмов, олжі плекаєш мову,
    Вишпортуєш минулля довгий цвях.
    Лякає світло - лементять прасови.
    Арес оплакує вівцю в молочаях.

    2

    Кого штурнути, вчити чи жаліти?
    Усі такі просунуті, круті.
    А ти стоїш... і вигоряє літо...
    Стрімкіші сходи... Молишся в куті.

    І сито, і стило підхоплять друзі.
    Почуєш голос братика... отця.
    З підсаками малята голопузі.
    Уже й Олімп... де зайняті місця.

    3

    Ладнаєш яро приставну лавицю.
    На музі то велюр, то коленкор...
    Зловила в серце майську блискавицю -
    Вже не прийма в солістки млявий хор.

    Отож, іди! Трощи чужі горіхи.
    Кибитки ромів клякнуть на шляху.
    Цвіла любов з відсотком горя-втіхи,
    Окроплюй мандрагору та соху.

    Кармінно забуруниться мовчання.
    Лови слова... пелюстя... корінці...
    Учора перестрибнула ковбаню.
    "Своя"... - сюркочуть сяйні стрибунці.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (4)


  14. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2017.07.16 02:45 ]
    ***
    Солнце-форму, как рифму,
    я возьму без огня,
    мандарином невинно
    смотрит даль на меня

    От воздушного эго
    онемела земля.
    Голубое пространство
    и зеленая явь.

    Озаренная небом,
    Я спущуся, как в дар,
    В белоствольное лето,
    В белый день, в пенный рай.

    От всего, что не бело,
    я к реке убегу -
    смою маску на небе:
    там меня ведь поймут.

    Солнца контур – о, диво! -
    золотой, без огня,
    мандаринно невинный
    убежал от меня

    Убежал, чтобы небо.
    Белой дымкой чудес
    Удивляло медведем,
    Что внезапно воскрес.

    Удивляло фазаном,
    Что с медведя пророс,
    Человек это знает,
    Если светел и прост!


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати: