ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2017.04.26 00:14
Вечір жагою мене напоїв,
Я вже хмелію думками про тебе,
Більше нічого мені і не треба,
Ані жар-птиці, ані солов’їв.

Решту візьму я від теплої ночі –
Руки твої, що мене оповили,
Ніжне, тремтливе від дотику тіло,

Ніна Виноградська
2017.04.25 21:54
Я вперше приїжджаю не до мами,
А до її могили і хреста.
Весни початок і квітневі гами
Птахи вивчають з нотного листа.

Немає квітів і не квітне слово,
Із-за парканів зиркне кропива.
Пусті гніздечка ластівок, діброви,

Іван Потьомкін
2017.04.25 21:52
Обвішані турботами,
як у радянську давнину
колгоспниці з торбами,
що вершили хресний хід у Київ,
вертаючись із хлібом в «авоськах»,
з рулонами паперу туалетного на шиї,-
куди ви дивитесь, Жінки, сьогодні?
На Захід, де можна понаймитувати?

Микола Соболь
2017.04.25 19:57
До кожного в життя прийде спокуса.
Щоб вирішити Ви самі змогли:
Чи Юдою на хрест звести Ісуса,
Чи вкрити сіном, наче ті воли.

У кожного у грудях б'ється серце.
Яке воно рішати Вам оте:
А чи любов'ю до людей озветься,

Олександр Сушко
2017.04.25 17:14
Живе зі мною поруч пан.
Але не можу я збагнути,
Чому в пітьмі через паркан
Летять брудні шматки отрути.

То пісню я не так пишу,
Сумну змальовую картину.
Щодня сатирою грішу,

Віта Парфенович
2017.04.25 14:33
Уже не важливо, що скажеш,
якщо скажеш,
бо вчинки красномовніші від слів,
мене ти оцінити не зумів,
хоча тобі відкрилась надто справжня,
обман...
з обману саме ти почав,
продовжував, аби доволі зручно,

Адель Станіславська
2017.04.25 14:09
Попід хмари - туман.
Сонцеколо поринуло спати.
Поміж простір думки -
розсівається туглість єства.
Ілюзорна ява...
Гори, тіні, потріскує ватра,
лижуть ніч язики -
медативний огень божества.

Нінель Новікова
2017.04.25 13:56
НІНЕЛЬ НОВІКОВА

Переклад з російської мови

***

Чудово, що не Вами хвора я,
Чудово , що і Ви не хворі мною,

Юрій Ерметов
2017.04.25 12:23
Як крапель чи клавіш
музичних
легкий перебір...

Промайнути, пробігти
а чи оминути?..

Хвилини чужі

Ніка Новікова
2017.04.25 12:21
Вітер біг біля мене, ніч розливала скло.
Через очі у груди олова натекло.
Я дивилася вгору, місяць отам білів.
І лягали на щоки видихи ліхтарів.

І молилася тінь від гострих моїх колін:
хтось із нас прямо тут, навколішки догорів.
Чи сидів у мені, п

Марія Дем'янюк
2017.04.25 11:22
Цілий світ у мені:
Минуле, цей день і майбутнє,
Мов кленові вогні,
Ті події такі незабутні.
Пурпурові світанки,
І краплини дощу на віконні,
Твої ніжні обійми
І синочкові оченьки сонні.

Юрій Ерметов
2017.04.25 10:29
Щоранку варто
затамувати подих,
тому що все
залишиться
від вчора.

Щовечора не зчуєшся,
як заклякає вічність

Любов Бенедишин
2017.04.25 09:45
Хто перший в красу?!" -
блуд* керує деревами.
Спішать, пригинаються -
цвіт оберемками.

А зайда-мороз
грізно клацає клешнею
і над абрикосою,

Наталка Янушевич
2017.04.25 07:50
Він стояв обличчям до вулиці, обпершись боком об синій потрісканий одвірок і повільно роздивлявся навколо. Що нового могло бути на дідовому подвір’ї, щоліта переміряному Михайловими кроками? Нічогісінько. Однак тепер усе видавалося таким малим, майже ігр

Олександр Сушко
2017.04.25 07:37
Кричали чайки, наче ті коти,
І билися за вкрадену рибину,
Стовбурчили загривки та хвости,
І клацали дзьобами безупину.

Не помічали в приступах жаги
Затоптану, скалічену чайчину.
Стирчала кістка в неї із ноги,

Ярослав Чорногуз
2017.04.24 23:15
Простелилася днина ясна,
Пригорнула гаї світлоруко.
Чарівлива красуня весна
Забуяла розкішно на луках.

І розвіялась ночі імла,
Має зачіска густоволоса.
Смарагдові* стрічки заплела

Лариса Пугачук
2017.04.24 22:48
Прийшов на поміч
так своєчасно.
Та своєрідно…
Ще тільки гомін
зачувсь неясний,
а ти вже спіднє
здираєш прудко.
До тіла рвешся,

Юрій Ерметов
2017.04.24 17:42
Колись я думав, що почуття гумору – чи не найвища чеснота!.. Що це те, що робить нас людьми. Дозволяючи поглянути на страхи й затятості легко і невимушено бічним а чи ущипливим поглядом... Коли правила стають пекучими (або пекельними), наче розжарені пу

Микола Соболь
2017.04.24 17:28
Моя сусідка по городу
Сварлива баба, хай їй грець.
Оце взяла собі за моду,
Іще ходити навпростець.

Повчає "лізучи" по грядці:
– Не так посаджено усе!
Кляне мене, як у гарячці,

Ніна Виноградська
2017.04.24 16:47
Ви на колінах біля трону квилите,
Долоні простягнули для прохань.
І скільки треба сліз — ви стільки й виллєте,
Напишете про тисячі кохань.

Про квіточки, про яблуні і вишеньки,
Про ґрона виноградні і вино.
А правду ви ніколи не напишете,

Олександр Сушко
2017.04.24 16:09
Вже котрий рік тебе немає поруч,
І жити звик уже на самоті.
Але не відпускає болю обруч -
Без тебе стіни дому геть пусті.

І, як колись, уже не тішать свята
Та потьмяніли юності дива.
Пішла у рай моя старенька мати

Юрій Ерметов
2017.04.24 12:34
Любиш Путіна, ну, зізнайся? Ах, який сурйозний чувак! І, головне, строгий!.. І чьоткий. Чьоткий пацан. "Сказал – сдєлал". Нє, ну ні то що нєкоторіє. І нє сказал, і нє сдєлал. А, главноє, нє заставіл. Вот в чьом йіго нєдостаток! Гдє же ваш вождь? Чт

Світлана Майя Залізняк
2017.04.24 10:54
Серце - стрімка саламандра.
Сонце... тривоги-кущі.
Плани - і сходження, й мандри.
Час приминає плющі.
Крекче, затоптує сутнє.
Онде сріблистий ціпок.
Щемко душі... неспокутно...
Плащ Мамариги намок.

Ніна Виноградська
2017.04.24 06:11
І коли я стою наодинці зі зболеним світом,
То регоче печаль і волає розбита душа.
А країна моя замерзає, заквітчана цвітом,
Хвора з горя, беззахисна, ніби маленьке пташа.

Бо утратила все — сподівання і світлу надію,
Де у вікна щоранку — і сонце,

Юрій Ерметов
2017.04.24 00:18
Я вже починаю сердитись!..
Із цими своїми коханнями...
Я вже починаю сердитись!..
Ви жити мені не даєте...
Як можна весь час вас любити?
Я вже починаю сердитись!..

Коли я вже стану,

Ірина Бондар Лівобережна
2017.04.23 23:17
Вербових котиків торкання
Розбудять промені в очах.
Морозом приспане кохання
З теплом знайде до серця шлях,
І буде сонце – на удачу,
Слова складуться у вірші.
Сьогодні я тебе побачу,
І завесніє на душі.

Ірина Бондар Лівобережна
2017.04.23 23:16
…А крига непрозора та тонка,
Що в сад весни веде (чи в потойбіччя?).
Чекає там простягнута рука,
Де між кущів приховані обличчя
Тих, що шепочуть: «Може упаде?»...
Шалені оси жала обламали
І згинули, не видно їх ніде.
Зоріє сад. Далеко до фіналу,

Володимир Бойко
2017.04.23 22:32
Ти пробач, що ніяк
Розминутись не можу з тобою,
Що про тебе щораз
Непокоять знадливі думки.
За тобою услід,
Наче проліски вслід за весною,
Сподівння пливуть,
Як за часом спливають роки.

Леся Сидорович
2017.04.23 20:01
Щоби цей світ у прірву не злетів,
Будь як Оленка. Або просто будь.
Люби життя, вершину цю здобудь,
У кожному відкрий мільйон світів!

Даруй всім усміх, жвавий танцю спів.
Для кожного промінчиком побудь.
Щоби цей світ у прірву не злетів,

Ніна Виноградська
2017.04.23 18:38
На тій землі, де пахнуть чисті роси,
Де соняшник у вікна загляда.
Я бігала мала, щаслива, боса.
Був світ — безмежний, мама — молода.

І в батькових руках злітала в небо,
Сміялась мама сонячно обом.
Здавалось, більше від життя не треба…

Нінель Новікова
2017.04.23 18:38
Божественно играли на рояле
И расцветали крокусы в садах,
А у дорог кокетливо стояли
Берёзки в изумрудных кружевах.

Невестились деревья в белой пене.
Гнездо готовил аист-старожил.
А куст персидской сказочной сирени

Ніна Виноградська
2017.04.23 18:37
А ранок вже залебедів
І небосвіт розквітнув сонцем.
Стара земля моїх дідів
Горіхом стука у віконце.

У мальви вбралися тини,
І вишні горнуться до хати…
Іще ростуть у снах сини,

Ніна Виноградська
2017.04.23 18:35
У тім краю,
Де ріки
Тихоплинні,
Де райдуги із них
Вологу п’ють,
Ще не завмерла
Мова України.
Вона живе,

Олександр Сушко
2017.04.23 16:56
Вони завжди біля хреста.
Та не святу я маю звичку.
Цілують знов мої вуста
Грудей верхівки -полунички.

Торкає їх мій язичок,
Тремтять в руках духм'яні гори:
Надпито ніжності ковток,

Юрій Ерметов
2017.04.23 16:30
А не лиш у Парижі квітнуть вікна,
І здіймає пгони власні душа;
Ах, яка вона студена – зима,
Не відпускає й хапає за лікті...

А терпиш іноді до прозріння,
До спадання завіс із плеч –
Зустрічаєш лагідно і спокійно

Світлана Майя Залізняк
2017.04.23 15:38
Бувають різні дні, букетики, невдачі.
Ось дівчинка-піранья зустрілася - дрібна...
Пильнуй, прокусить все: п`яту, долоню, м`ячик.
Пошлеш її - нещасну. Наступний вже пірна...

Насниться ще не раз маршрут глибоководний.
Читатимеш у зливу бульбисті смс.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Степовий Сергій Ханенко Сергій
2017.04.25

Іцхак Скородінський
2017.04.24

Іван Гористеп
2017.04.20

Катерінка Ярошовець
2017.04.17

Олександр Крижанівський Космос
2017.04.13

ксюша корнелюк
2017.04.08

Бондаренко Вікторія Бондаренко Вікторія
2017.04.06






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Степовий Сергій Ханенко Сергій - [ 2017.04.25 22:51 ]
    Блаженственні гості
    А ти мене нагодуй:
    душевноспеченими почуттями,
    аби до мене вони знестями
    прийшли блаженственними гостями.
    Мов спілі вишні -
    червоні, пишні.
    Пірнаті хвилі -
    тисячокрилі,
    Мене купали б на небосхилі
    Вечірньої морської тиші.
    Я цілував би їхні долоні, --
    Душа заграла б на саксофоні.
    Пузата радість на струнах скрипки
    Безбожно стукала б людям в шибки...
    Глянь: над Дніпром, над Дунаєм, Бугом
    Веселка небо зорала плугом!...
    Душевноспеченим пахне простір,--
    До мене хлинуть ранкові гості!!



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Степовий Сергій Ханенко Сергій - [ 2017.04.25 21:29 ]
    Я хочу..
    Вдихнути ранкову ранковість,
    Почути твій голос, твій сміх..
    Надпити туманом бадьорість
    З роси, що в тилу твоїх ніг.
    Будити морські оксамити,
    Як будять їх зранку Боги.
    Спішити любити, - щоб жити.
    Я хочу хотінням жаги.
    Незвершене - чудом вершити.
    Будуючи правди мости, -
    Я хочу життєм просто жити!!
    Бажаю свободи, а ти!?












    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Ніка Новікова - [ 2017.04.25 12:59 ]
    Я палю листа
    Вітер біг біля мене, ніч розливала скло.
    Через очі у груди олова натекло.
    Я дивилася вгору, місяць отам білів.
    І лягали на щоки видихи ліхтарів.

    І молилася тінь від гострих моїх колін:
    хтось із нас прямо тут, навколішки догорів.
    Чи сидів у мені, писав не мені листа.
    Я читала його. Історія непроста:
    жив був сон. Уві сні, як водиться, жив був ти.
    Не ходив по воді (навіщо ж тудою йти?).
    Не шукав поза домом. Не відкривав грудей.
    Не любив говорити. Ще – не любив людей.
    Ну та біс із тобою. Швидко горять листи.
    Їм не важко супроти течії попливти.
    Їм не важко зійти у попіл. Від мене – вниз:
    до землі і у землю. Вигорить, був би хмиз.

    Доки лист під ногами стогнучи догорить,
    говори не до мене, місяцю, говори.
    Доки твердне земля, а небо отам – згори,
    догори у мені. Й за межами догори.

    Я читала тебе. Історія непроста.
    В ній я лист.
    А іще у ній я палю листа


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (1)


  4. Марія Дем'янюк - [ 2017.04.25 11:44 ]
    Споконвічне
    Цілий світ у мені:
    Минуле, цей день і майбутнє,
    Мов кленові вогні,
    Ті події такі незабутні.
    Пурпурові світанки,
    І краплини дощу на віконні,
    Твої ніжні обійми
    І синочкові оченьки сонні.
    Теплі мами слова,
    Що щебече завжди - соловейкова доля.
    Святить паску світанок у ріднім селі,
    І на те Божа воля.
    Неба клич : Обійми!
    І навшпиньки тягнусь до хмаринки,
    Чи ранкової зірки,
    Яка щедро дарує зіринки...
    Нерозривно у часі
    Минуле, цей день і майбутнє:
    Споконвічна любов,
    мов черешневий цвіт,
    Зустрічає попутніх...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  5. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.04.24 10:29 ]
    Сутнє


    Серце - стрімка саламандра.
    Сонце... тривоги-кущі.
    Плани - і сходження, й мандри.
    Час приминає плющі.
    Крекче, затоптує сутнє.
    Онде сріблистий ціпок.
    Щемко душі... неспокутно...
    Плащ Мамариги намок.
    Стрівся козак той казковий,
    Дивиться мутно - хоч плач.
    Каже: зчужіли діброви,
    Гіркне поліський калач.

    Чим заперечиш? Туманно.
    Квітне розмир`я осот.
    Топче босяк Челентано
    Шрот виноградний... та в рот...
    Люд зазирає - раденький,
    Тче свої рядна-путі.
    Тужить-кривавиться ненька:
    Сили ізнову не ті...

    Ціни й погода мінливі....
    Скупчення лозунгів-ос.
    Чавляться спогади, сливи.
    Книжники вчать - не Христос.

    Повняться манною хмари.
    Білиться стовбур до свят.
    Уречевились примари.
    Скрапує сік-дистилят...

    В Часу чимало роботи.
    Йде шестернями Шекспір.
    Мізки запудрюють боти -
    Між профурсеток, порфір.

    Бачиться завтра - багате.
    Багнеться вірити (все ж...)
    В дух прадідівської хати,
    Яр животворчих пожеж.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (5)


  6. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.04.23 15:52 ]
    Аномалія
    1

    Бувають різні дні, букетики, невдачі.
    Ось дівчинка-піранья зустрілася - дрібна...
    Пильнуй, прокусить все: п`яту, долоню, м`ячик.
    Пошлеш її - нещасну. Наступний вже пірна...

    Насниться ще не раз маршрут глибоководний.
    Читатимеш у зливу бульбисті смс.
    Я, Юргене, мовчу... Міцній безперешкодно.
    Якщо болить не вельми, то... прикладу компрес.

    2

    Три нулики та мінус. Навіщо цей аналіз?
    Довкола пінне море і квітень у снігу.
    Ти ж не любив, хитнув листки, горизонталі...
    Кольчугу доплітаю, повчаю на бігу.

    І я колись отак летіла на сяйливе.
    І затуляла вуха, бо всі казали - грім.
    Чекає десь, повір, твоє охвітне диво.
    А миготливу рибку лиши в кіно старім.

    Зігрів. Пусти! Віддай - тому, хто грубий-перший.
    Луска її зелена, цілісінька... в тату...
    Знай: дівчинці-піраньї не до вподоби верші.
    Ти кликав у бархани буденщини не ту.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  7. Серго Сокольник - [ 2017.04.22 23:28 ]
    Доля без дорікання...
    ***маленька філософська поема***

    Доля без дорікання
    В камені... Жанна Дарк
    Вкотре зі здивуванням
    Переглядає, як
    Муху прадавню гарно
    Капсулював бурштин...
    .....................................
    -сумніви мають, Жанно,
    Що не відьмачка ти.
    Зрада і треті півні
    Будуть і поготів.
    Витримаєш катівню
    Із запитань попів.
    Друзі із ворогами-
    Плевели і зерно-
    Склали у орігамі
    Тіло твоє давно,
    Вільноневільна пташко...
    -душу вітрам відкрий!...
    ...як же літати важко
    В полум"ї власних крил!..
    Долею обійняти
    Світу металобрухт...
    Полум"ям запалати-
    Не заплямує бруд,
    Що полетить у спину.
    -звільнений Орлеан...
    -трон короля- дофіну...
    -спіймана у капкан...
    -Ви не спроможні так лі-
    тати!- останній крик...
    ...у бурштиновій краплі
    Спати тобі повік
    Статикою атлантів
    На постаментах тих,
    Що історичних фактів
    Місцем обрав бурштин,
    Поверх якого автор
    Випише ці слова-
    ЛЮБИШ СВІЙ МЕЧ І ПРАПОР-
    СПРАВА ТВОЯ ЖИВА.
    ..................................
    ...і наостанок слова,
    Наданого мені:
    ЦЕ НЕ НОВЕ, ПАНОВЕ-
    В ДОЛІ ГОРІТЬ ВОГНІ...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117042211931


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (6)


  8. Олександр Жилко - [ 2017.04.22 21:01 ]
    Мої двадцяті
    Я дебютую в двадцятих роках
    маленькою книжкою віршів.
    Двадцять шість коротких історій
    поміж золотавих форзаців.
    Бо двадцяті роки твердо стоять
    на пустих сторінках антологій,
    бо неминуча спрага для них
    ці темні пробіли заповнити.

    Чи товаришем, а чи зрадником
    запишеться проміжком в змісті.
    Зрештою, кимось таки запишеться.
    Можливо, і першим, і другим.
    Хтозна чи прийде тридцять другий
    і скільки достигне до того.
    Хтозна чи прийде сорок перший
    і чи нитка достатньо довга.

    Молодість вимальовує кола
    і прошиває століття наскрізь.
    Так записано сто років тому,
    так перепишеться наново зараз.
    Страшно чути гомін святковий,
    пам'ятаючи обпечені пальці.
    Страшно радісно розуміти:
    я на собі відчую двадцяті.


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  9. Олександра Камінчанська - [ 2017.04.21 21:40 ]
    Спогадальне...
    ***
    Батько сіяв пшеницю озиму, вклонявся землі,
    У Бога просив урожайного, щедрого року…
    Ми, такі безпечальні, ще зовсім дітиська малі,
    Раділи за таткове: «Дякую, Боже!...нівроку…».

    Далі босими п’ятами йшли по колючій стерні,
    Мама вслід нам кричала: «Болітиме, дітки!»… Боліло.
    Та чомусь так здавалось, у час той далекий, мені –
    Буду тільки міцніти від того… і певно міцніла.

    А брати серед поля – довільні, чекають мене,
    Назбирали колосся густого повнісінькі жмені.
    І не йдемо додому аж поки вже хтось не гукне,
    Допоки за обрій не скотиться сонце червлене.

    Намолочено збіжжя! Ось-ось запахтять калачі,
    Ласкаво відкохані щедрою працею мами.
    Добірна і пишна цвітінь, золоті дукачі –
    Вродливиться осінь неюна багата хлібами...

    …Ще і нині дитина, бо тато чека на жнива,
    Ще матуся старенька пече Великодню хлібину.
    Я – щаслива… Щаслива! Бо казка не вмерла – жива!
    Я – дитина…


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  10. Принцеса Поетеса - [ 2017.04.21 17:23 ]
    Недописане богами
    Недосказане між нами,
    Недописане богами,
    Бо зустрілися раптово
    Наші очі знову.
    Ми мабуть уже стомились,
    В почуттях своїх згубились.
    Сотий раз уже по колу
    Все шукаєм спільну мову.
    Може, краще відпустити,
    Все забути, далі жити
    І навік закрити дверці
    Для кохання в свому серці.
    Та залишиться я між нами
    Щось недописане богами.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  11. Лесь Українець - [ 2017.04.21 14:15 ]
    Коротко про нашу освіту
    Навчайтеся добре, діти,
    На високий рівень,
    Тоді підете робити
    За три тищі гривень.

    Бо програму написали
    Щурі кабінетні,
    І це все фінансувалось
    За гроші бюджетні.

    Міністерство ухвалило,
    Може й не читало;
    Дірвалися до кормила -
    Ото й уся справа.

    Але годі нам шукати
    У тім винуватих,
    Не добавиться у Радах
    Голів головатих.

    Ні на кого ж не вповаймо,
    А самі навчаймось -
    Чужого не обминаймо
    Й свого не цураймось.

    Хто найбільше прагне правди -
    Спрагу утамує,
    Хто найбільше прагне влади -
    Правду ігнорує.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  12. Тетяна Мілєвська - [ 2017.04.21 01:09 ]
    Увы?
    Я не праздничная птица.
    И не в стае воронья.
    Если что - я не синица.
    И журавль - увы - не я.
    Мчатся лица, лица. Злится
    Ночь тихонько за окном.
    Бирюзой лечу к зарнице.
    Волком ветер за спиной.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  13. Тетяна Мілєвська - [ 2017.04.21 00:18 ]
    Де не була
    Де не була, і де вже ніколи не буду.
    Вітер зриває із неба сіру полуду.
    Осінь вкриває весну. А їй це байдуже.
    У щастя сторінки тремтливі - вирвати мушу
    День у весни, що з осіннім нальотом.
    Листя
    Дивиться так і предсмертно, і слізно.
    Дихає груднем квітень.
    Бруньки ж при надії:
    Хтось їх засіяв. Для чогось таки ж засіяв?..


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (6)


  14. Віта Парфенович - [ 2017.04.20 16:42 ]
    Приказка і казка
    Мій Рубікон невидимий й нежданий,
    який вдалося вкотре перейти,
    і став колишнім нинішній коханий,
    і сплутав дати, погляди, сліди,
    посіяв у мені сумяття й тугу,
    не відрізнити правда де й брехня,
    хоч мовчки брав багато мою руку,
    і тіло, якби міг, то брав щодня.

    Разів по три, не менше, і насильно,
    втискався в плоть, втамовуючи хіть,
    кохатися і грати у всесильних,
    цілунками лишати в мені слід,
    нав'язлива огида й порожнеча,
    любив себе аж надто, через край,
    а я пристойна і якраз доречна,
    якщо не так щось, отже, вибачай.

    Простий, як картоплина у мундирі,
    а ти хотіла, панно, фрікасе?
    А ти хотіла щось? Доволі дивна,
    коли не роздивилась оте все,
    а я такий, як є, бери і падай,
    вклоняйся в реверансі і давай,
    дивуй і феєричним шоу радуй,
    лишу тобі я мідяка на чай.

    Оце така є приказка і казка,
    мораль така - шануйсь й ціни себе,
    і зійде і на тебе Божа ласка,
    коли не зрадиш сам перед себе.
    Коли не втратиш ти свого обличчя.
    Коли оману скинеш із очей,
    не побоїшся висказати в вічі,
    що то не лицар, а всього плебей.
    Що тіло - то твоє здоров'я й власність,
    а не нахаби річ, вперед, цінуй!
    Жени подалі, хто не чує плачу,
    але себе і душу не гвалтуй.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  15. Ірина Саковець - [ 2017.04.20 12:40 ]
    ***
    Вмивається бризками світла весняне місто,
    і скрізь викладає мозаїку білий цвіт.
    Люблю оксамитову тишу, глибоку, чисту.
    Люблю цей святковий і приязний за́вжди світ.

    Вертається день, виливаючи куди-небудь
    усі кольори: золотий, бірюзу, бордо...
    Плету з різнотрав'я вінок і вдягаю небу,
    а небо мені у дарунок – легенький дощ.

    Мов крашанка, сонце в насиченій сині квітня.
    У кошику ранку – тепло і, немов нектар,
    пахуче повітря. Вдихаю бажання жити,
    де квітнуть каштани і рідно шумлять жита.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  16. Кристіан Грей - [ 2017.04.20 12:21 ]
    Застряг(ла) (поетична пародія)
    Я по самісінькі в тобі застряг – чи здогадаєшся?.. -
    Ніякими зусиллями не витягти.
    Мо', скористаюся оливою чи смальцем -
    Вціліють вівці при вовках неситих.

    Застряг в тобі, немов старий годинник,
    І зупинився... Боженько мій, Боже!
    Не розберу, кому і хто що винен -
    А ти ста́ттю розібратися хоч зможеш?..


    20.04.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2) | "Богдана Лапченко Застрягла "