ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2019.08.18 11:33
Хочеться світла і літа,
І смаку ожинного ще…
Хочеться з неба злетіти
Теплим дбайливим дощем…
Щоб ані схлипом, ні стогоном…
Ані розхвиленим сном…
Щоб лише шелестом-гомоном
Липових віт за вікном.

Олена Побийголод
2019.08.18 10:17
Із Сергія Буданцева (1896—1940)

Осінній день згаса поволі
над неосяжністю землі;
знов по твоїй скорботниій долі
поллються з неба сльози злі.

В старих розлогах мовчазливих,

Ігор Деркач
2019.08.18 10:14
Сідаю чи стою,
лежу, біжу чи їду –
я згадую: «адью... »,
тамуючи обиду.

Очікую її,
скубу ромашку білу –
усі думки мої:

Тетяна Левицька
2019.08.18 09:21
До млості, болю і до -  зневіри,
тобі не вірю, собі не вірю.
Обличчя ласі, підступні звірі,
червоні очі, а душі - сірі.
А ти, красивий, чи друг, чи хижий,
чи пристрасть дика, чи серцю б вижить?
Не ранить мізки в основі слова,
не та розмова, на що

Віктор Кучерук
2019.08.18 07:53
Г. С...
Надихни і силою наповни,
Від нудьги й мовчазності – зціли!..
Стань мені світінням негріховним
І видінням щастя будь-коли.
Будь завжди оздобою легкою
І новою радістю струми, –
Полони осінньою красою

Матвій Смірнов
2019.08.18 01:19
Мій сусід щодня носить діряві штани,
Ні віслюка не має, ні вола, ні жони,
І, здається, й не хоче нічого такого мати.
На долонях у нього - бридкі червоні стигмати,
І ще одна - у самому центрі чола.
Він живе на околиці міста (точніше, села)
У сіро-зел

Володимир Бойко
2019.08.17 23:38
Я пам'ятаю тоскні муки:
Ніч дотлівала край вікна;
Її заламувані руки
Ледь мріли при світанку дня.

Усе життя, дарма прожите,
Принижувало і пекло;
А там, зростаючи щомиті,

Іван Потьомкін
2019.08.17 21:29
Поволі так збуваємося страху,
Що дивними здаємось молодим.
Тим, хто не знав доносів і на плаху
Не сходив безневинним чи на дим
Із газових печей у небеса полинув...
Хто не вставав з молитвою єдиною:
«Спасибі батьку Сталіну за те,
Що жи

Ярослав Чорногуз
2019.08.17 15:49
Ну що ж, минулося кохання.
У Лету канула любов.
Мов літа подихи останні
Осінній вітер поборов.

Чи все приснилося, здалося?
На мить лиш сонце обпекло?
Твоє просвітлене волосся,

Тетяна Левицька
2019.08.17 08:09
Любий мій, не хворій, я для тебе, що хочеш, дістану.
Із душі - спориші, а із серця - жагу океану!
Подарую тобі перламутрову моря перлину
і на крилах любові натхненна до тебе прилину.
Мій сумний, не тужи, витру тугу цілунком шовковим.
Напою чебрецем

Лесь Українець
2019.08.16 18:50
Був на світі сирота –
Вподобав дівчину,
Наступила середа –
Надів сорочину,

Підперезався паском,
Скуйовдив чуприну,
Та на конику баскому

Серго Сокольник
2019.08.16 13:30
***маленька поема. оригінальна авторська ідея***

Ми летимо. Ми не бачимо сонця.
Ми усередині. У оболонці.
Стиснені вмістом. Ні сісти. Ні стати.
Ми усередині аеростату.
Втім, летимо. Чи до пекла? У вирій?..
Ми обирали собі командира,

Сергій Губерначук
2019.08.16 12:14
Склади мене у рухи неповторні,
як Дух Святий, повз пальці відпусти,
а всі думки мої, мов землі орні,
осяй-осій зерном густо-густим!

Прокинься, люба мріє ясночола,
сльозою світлою до поцілунку з вуст!
Не згадуй вічні вчора й позавчора!

Ніна Виноградська
2019.08.16 11:25
Спасибі вам за ваші добрі очі,
За теплий погляд і ласкаву річ.
Хоча над містом висне хмари клоччя,
І накрапає дощ, заходить ніч.

І все навкруг засохло і не квітне,
Бо це вже осінь узяла права.
Жалкую я, що не зустріла квітень

Олександр Сушко
2019.08.16 09:42
Святкують безголів'я власне дурні,
Накрив державу блазенський ковпак.
Зламалась вісь у колесі фортуни,
Візничий лиш кривлятися мастак.

Від патріотики немає толку,
"Ганьба!" і "Гей!" грошви не принесе.
Міняю оселедця на ярмолку -

Віктор Кучерук
2019.08.16 06:32
Г. С...
Захлинався, скрикував, не дихав,
У нерівних сутичках всього, –
Щоби тільки не почуло лихо
Голосу щасливого мого.
Воював достойно в теплих пущах
Найсолодших радощів і мук,
Раз любов живлюща і цілюща

Ярослав Чорногуз
2019.08.16 00:33
Так хочеться любові і жури,
Так хочеться печалі й просвітління.
Ти говори зі мною, говори –
Я ладен слухати до оніміння.

Ти говори, а я – враз уявлю,
Як лагідно рука мене торкає.
І щось затисне груди від жалю…

Іван Потьомкін
2019.08.15 21:51
Бувало, як перетнеш із козами провалля,
Опинишся у царстві конюшини.
Там якось натрапив я на сонне зайченятко.
Хотів спіймать, та лиш заросився.
...Давноминулі спогади післявоєнного дитинства
Налинули, як конюшину стрів в Єрусалимі.
«Як ти сюди доб

Олександр Сушко
2019.08.15 15:18
Потрібне вухо. Хоч одне, лапате,
Бо чути перестав палких богинь.
У цій біді кохання винувате -
Жона відгризла в приступі жаги.

Щоб не кричав - панчохою мій ротик
Заткнула благовірна й каже: - Ша!
Лежать у ліжках діви, мов колоди,

Юлія Радченко
2019.08.15 13:57
Рідненька дівчинко! Веснянко сонячна!
Ти стала вічністю. Тобі там зоряно?
На небі виросли блакитні соняхи -
Очима дивляться на світ прозорими.

Я хочу тішитись твоєю силою,
До тебе линути думками-зграями.
А осінь - в золоті. А весни - сивіють.

Світлана Майя Залізняк
2019.08.15 13:34
Богдан Ковальчук 2 год Зараз я редагую відверто недолугий текст про війну. Погане в ньому, далебі, все, що тільки може бути: картонні, нереалістичні, максимально мерісьюшні персонажі з абсолютно тупорилими репліками й повною відсутністю мотивації у діях

Тетяна Левицька
2019.08.15 13:24
Не діли мене, мій щедрий, з вітром буйним,
з океаном, сонцем, смерчем, не діли.
Лиш тобі я постелю шовкові руни
у пустім степу шорсткої ковили.
Не діли мене, мій щедрий, не діли!

Не розказуй, мій відвертий, що калина
на губах солодких болем не щем

Олена Побийголод
2019.08.15 12:38
Із Зінаїди Гіппіус

Це - невідновно. Та непоправно.
Хоч мий водою, хоч бий поклони.
По нас проїхав - навмисно явно -
дебелий вершник, чий кінь - червоний.

У твані в’язнуть його копита,

Ніна Виноградська
2019.08.15 11:32
Життя мойого надвечір'я -
До вікон схилена верба.
Гіркої долі недовір'я
І десь в душі взялась журба.

Погасли літні блискавиці
І прогриміли всі громи.
Любов пили немов з криниці,

Володимир Бойко
2019.08.15 10:55
Хоче крихітний ведмедик
Крихітний велосипедик,

А маленький бегемотик –
Чималенький вертольотик.

А зелений крокодильчик –
Дорогий автомобільчик.

Сергій Губерначук
2019.08.15 10:36
Хай одержимість проповідує в самотності
підвладній тіні й тиші наростаючій,
як той актор, глухий до непристойності,
масивний вірш по-менторськи читаючи.

О, Рампо Часу! Ти освітиш кожного!
Усі страхи, кошмари, нісенітниці!
Безглузду епопею зла худо

Ігор Деркач
2019.08.15 10:27
Гони жалі і думи невеселі,
бо є надії іскорка мала,
що ми у цьому світі новосели,
аби удача іншою була.

Сузір’я Оріону і Плеяди
сигналізують, що і я один
і ти одна, але моя монада

Віктор Кучерук
2019.08.15 07:14
Г. С...
Моя утіхо, грішна і свята,
Моя відрадо, нинішня і славна, -
Не думай соромливо про літа,
Не згадуй безупинно нещодавнє.
Не віддаляйсь од мене ні на крок,
Відчувши раптом непоборну втому
Сплітатися тілами у клубок,

Ніна Виноградська
2019.08.14 20:58
Відчуєш серед літа сніг зими -
Одягнеться у плач весела пісня
І стане сонцедень кутком пітьми –
То глек життя твого від чогось тріснув.

Хоч тріщину заклеїш і рубці,
Залишаться невидимі для ока,
Та біль вже пустить в серці корінці,

Ірина Білінська
2019.08.14 18:07
Хтось грається словами.
Хтось - людьми.
У хованки з собою
хтось -
до скону...

А на яку погодилися ми?
Чия це гра?

Ігор Деркач
2019.08.14 16:35
Ще імпонує нам – рука в руці
іти за недосяжною тією
високою вечірньою зорею,
яка не заведе на манівці.

І я, і ти ще тішимося нею –
поезією раю у кінці
дороги, де наяди у ріці

Олександр Сушко
2019.08.14 15:43
Від судьби не втечеш, борг до неба розставить акценти,
За несплату пеня невмолимо росте і росте.
За утрачений час і за байдуж набігли проценти,
Хоч не хоч, а плати. Перший внесок - майбутнє дітей.

Другий внесок - земля. Бачиш чергу торгового люду?

Вікторія Лимарівна
2019.08.14 15:09
За мотивами реальних подій

Уламки розбитого скла...
Аварія зло спричинила.
Напевне, це доля вела:
Надати терпіння та сили!

Бурхливі життя сторінки

Козак Дума
2019.08.14 13:18
В людини доля, мов шосе,
та у житті можливо все!
Завидники були і є завжди,
але мене Персей
над хмарами несе,
усе здолаю – лиш зажди!

Колумба осміяли з Едісоном,

Нінель Новікова
2019.08.14 12:16
Скільки примх у коханих завжди!
У нелюбої примх не буває.
Я радію, що шепіт води
Також сном крижаним засинає.

І я стану – Христос, поможи! –
На цей пОкрив, крихкий і прозорий,
Ти листи мої всі бережи –

Віктор Кучерук
2019.08.14 11:01
Сонця промінь золотавий
Пропікає сито хмар -
І спалахує яскраво
На стемнілій шибі жар.
Так знадвору палахкоче,
Так на протягах зроста,
Що нестерпно сліпить очі
Та обпалює вуста.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Негода
2019.08.11

Дмитро Заєць
2019.08.06

Світлана Короненко
2019.08.06

Анастасія Романюк
2019.08.04

Аврора Милосская
2019.08.01

Тетяна Нечас
2019.07.15

Сонячна Принцеса
2019.07.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Ігор Деркач - [ 2019.08.18 10:23 ]
    Обида
    Сідаю чи стою,
    лежу, біжу чи їду –
    я згадую: «адью... »,
    тамуючи обиду.

    Очікую її,
    скубу ромашку білу –
    усі думки мої:
    чого вона хотіла?

    Мене чи не мене? –
    запитую небогу.
    А чую неземне:
    «канєшно, шо нікого...»

    І що це за діла,
    коли немає діла?
    Нічого не дала,
    взяла і полетіла.

    Тай думаю собі:
    казати – не казати?
    За очі голубі
    нема кого обняти.

    Дитині не дали
    погратися у казку...
    А ми ж, таки, могли!
    І ось тобі, будь-ласка.

    08/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  2. Тетяна Левицька - [ 2019.08.18 09:32 ]
    До болю
    До млості, болю і до -  зневіри,
    тобі не вірю, собі не вірю.
    Обличчя ласі, підступні звірі,
    червоні очі, а душі - сірі.
    А ти, красивий, чи друг, чи хижий,
    чи пристрасть дика, чи серцю б вижить?
    Не ранить мізки в основі слова,
    не та розмова, на що ця мова.
    А я гадала, що ми з тобою,
    як сонце з небом, ріка з водою,
    вогонь із димом, зима з морозом.
    Та помилялась - жура і сльози,
    ропа кипуча, жалива, м'ята -
    на хрестовині я розіп'ята.
    І лід і пломінь - жагуча помісь.
    Три крапки ставлю... Допишеш повість.
    2019р


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  3. Тетяна Левицька - [ 2019.08.17 08:48 ]
    Любий мій
    Любий мій, не хворій, я для тебе, що хочеш, дістану.
    Із душі - спориші, а із серця - жагу океану!
    Подарую тобі перламутрову моря перлину
    і на крилах любові натхненна до тебе прилину.
    Мій сумний, не тужи, витру тугу цілунком шовковим.
    Напою чебрецем і мелісою, медом любові.
    Зорепад назбираю, загадуй, мій вірний, бажання!
    Хай трояндою квітне земне і небесне кохання!
    Світанковий, на мить подивися любові у вічі!
    Небеса, лиш для нас, запалили каштанові свічі.
    Обійми, так жагуче хай серце від ніжності тане.
    Мій єдиний, зворушливий, щемний, духмяний, жаданий!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  4. Тетяна Левицька - [ 2019.08.15 13:29 ]
    Не діли...
    Не діли мене, мій щедрий, з вітром буйним,
    з океаном, сонцем, смерчем, не діли.
    Лиш тобі я постелю шовкові руни
    у пустім степу шорсткої ковили.
    Не діли мене, мій щедрий, не діли!

    Не розказуй, мій відвертий, що калина
    на губах солодких болем не щемить.
    Що п'янких очей смарагдова світлина
    обпікає серце полум'ям щомить.
    Не розказуй, мій відвертий, не щемить.

    Не лишай мене, моя  думлива згубо.
    За порогом літа щастя не втрачай.
    Так зворушливо і незбагненно любо
    пити з рук твоїх любові молочай.
    Не лишай мене і щастя  не втрачай.
     
    Не вбивай мене, нестримний, не піймаєш,
    вилетить з душі словесний чорний птах.
    Кожну пташку, квітку, яблуню   гойдає
    синій небозвід на зморених руках.
    Не вбивай мене, нестримний, не піймаєш.
    2019р


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  5. Ігор Деркач - [ 2019.08.15 10:41 ]
    Инша
    Гони жалі і думи невеселі,
    бо є надії іскорка мала,
    що ми у цьому світі новосели,
    аби удача іншою була.

    Сузір’я Оріону і Плеяди
    сигналізують, що і я один
    і ти одна, але моя монада
    у хаосі росинок і пилин.

    І я тебе моєю ще побачу,
    і ти мене... але не уві сні...
    Піймаємо за гриву ту удачу,
    яка ночами снилася мені.

    Такої миті і душа радіє,
    і у фантазії немає меж,
    і явною стає таємна мрія...

    Утрачене уже не доженеш,
    та не згасає полум’я надії
    і ти у ньому иншою ідеш.

    08/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  6. Ігор Деркач - [ 2019.08.14 16:41 ]
    Одна дорога
    Ще імпонує нам – рука в руці
    іти за недосяжною тією
    високою вечірньою зорею,
    яка не заведе на манівці.

    І я, і ти ще тішимося нею –
    поезією раю у кінці
    дороги, де наяди у ріці
    заманюють на ямби і хореї...

    І поки ще п’яніє голова,
    на пам’ять, що була у мене мила,
    дарую римі мелодійні крила.

    І хай ця пісня буде не нова,
    але не заблукають ті слова,
    якими ти поета полонила.

    08/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  7. Серго Сокольник - [ 2019.08.14 00:52 ]
    Тобі, моя...
    ***андеграунд. під смаки не адаптовано***

    Нездаре кіно
    Стікає з екрану помпезно щодня...
    Не все нам одно,
    Хто сало краде, чи то пес, чи щеня?
    Мерзенні попи
    І їхні на мові чужинській псалми,
    Що ллються на пи-
    ки псів, що колись називались людьми.
    Та можна до ско-
    ну сірості днів теревені товкти
    у ступі з тефло-
    ну... Що «загрузив», вибачай уже ти...)
    ...трояндова ніч
    У пахощах солодкогострих шипів,
    Ти наша одвіч-
    но... І най у злобі б кипів і шипів
    Від заздрощів той,
    Хто здатність утратив кохать у часи
    ООСоАТО...
    Жадана, співають нічні голоси...
    Із терня троянд
    Віршів піснопіння від ельфів нічних!
    Хорей а чи ямб,
    Це мною для тебе замовлено їх...
    Відкрито вікно
    У цей колючково- трояндовий сад!
    Нездаре кіно-
    Вертай-но його, неодмінно, узад)))
    І спрагло іди
    У темряву патоковинних садів,
    Єдина люди-
    на, ради якої я їх насадив!..)






    © Copyright: Серго Сокольник, 2019
    Свидетельство о публикации №119081305765


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  8. Тетяна Левицька - [ 2019.08.13 17:02 ]
    Жінка - ружа
    Схилилась жінка над трояндовим кущем,
    усмішка зігріває кожну квітку.
    Блаженство в серці, ніжності підступний щем
    барвистою сльозою щастя влітку.

    Сполола бур'яни, водою полила,
    замислилась над вічністю природи.
    Хустиною змахнула бджілки два крила,
    як піт з чола, й невтомно стеблам годить.

    Півоніям, лілеям - білим лебедям,
    пастельним айстрам, ірисам лимонним.
    Клематису, браткам, барвінковим стежкам,
    петуніям і наперстянкам сонним.

    А у бузковому тумані небеса,
    лататтям сонце впало на подвір'я.
    Широколистої гортензії яса
    милує очі. Дзвоники чарзілля,

    волошки, маргаритки, маки у душі 
    живим зростають ситечком віднині.
    Під тином м'ята, незабудки, спориші
    і цвіт калини - символ України.

    Махрові мальви, флокси, голубі в'юнки
    плетуть віночки райдужні довкола.
    Курчатком туляться  до ніжної руки
    любисток і пахуча матіола.

    Прозорі грона винограду - водоспад,
    лозою  всі альтанки оповиті.
    Заквітчаний будинок вікнами у сад
    вдихає аромат чудових квітів.

    І жінка - ружа - берегинею землі,
    у мозолях її - велика сила.
    Любов'ю світу на неораній ріллі.
    красу, неначе зорі запалила.
    2019р


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  9. Ігор Деркач - [ 2019.08.13 13:48 ]
    Факти
    ***
    Ой-вей, – заверещали павіани, –
    якомусь члєну Оскара дають!
    А ми такі – папуги і погани,
    і досі ще не маємо догани,
    що гонимо пургу і люту муть.

    ***
    В позі йоги думайте, гадайте,
    гуру і гурмани канапе,
    що базіка(є) гієна сайту,
    сіре тиражуючи й тупе.

    ***
    Дорогий аміґо пише дорогому,
    що його поези – б’яка і фігня.
    Що не опус дохлий, то собі самому
    дулею під носом мало не щодня.

    ***
    Не дорости зоїлу до ашуга
    і недосяжна кіберу краса...
    Яка то у поезії наруга –
    сміятися, що є жура і туга
    і ряднами заткати небеса.

    ***
    Що є, то є, і мало що буває,
    аби його раніше не було
    у цій іще живій оазі раю.
    На біле чорне ляпає в сараї
    чи то перо, чи у гузні стило.

    ***
    – Я вірую лише у Бога,
    і чую, бачу і пишу,
    що уповаючи на Нього,
    я не кажу, що брата свого
    за душу іншу задушу.

    08/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  10. Ігор Деркач - [ 2019.08.13 09:14 ]
    Додому
    Ось і серпень осінь доганяє
    по заборонованій ріллі.
    На узліссі молодого гаю
    ирію чекають журавлі.

    Так і ми торуємо дорогу
    і не боїмося уночі
    кликати у сни одне одного,
    поки у запасі є ключі.

    Не питаю, – бути чи не бути...
    яблуко не заборонний плід.
    Але як душі не сполохнути,
    що уже готова у політ?

    Поки ще долаємо утому,
    думкою вертаємо додому
    із юдолі хаосу й жури,
    щоб не чути над собою грому
    і радіти ще одне одному
    пізньої урочої пори.

    08/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  11. Серго Сокольник - [ 2019.08.12 22:52 ]
    Любовномандрівне
    Минуле наповнює пил
    Канав придорожніх... -Порадуй
    Тілесне утіленням!..))) Тіль-
    ки зрада породжує зраду,
    І хочеться далі іти
    Любові новими стажками
    Крізь хоррору мертві світи,
    Що створені... Нами?.. Не нами?..
    Кохання скінчилося? За-
    бувай, ідучи до нового,
    Нехай за минулим сльоза
    Від пилу очищує ноги.
    У ранах їх, босі, утри
    Листами, що серце писало
    до тої, чи тих, хто отри-
    мать більше їх сенсу не мали.
    До тої... Чи тих... І кохан-
    ня часом не перше... До згину
    Не дОйде... Аби не остан-
    НЮ намалювати картину
    Сюжету оголення тіл
    На схрещених ряднах дороги...
    ...а, власне, чого ти хотів
    Від сенсу життя головного?..)))


    © Copyright: Серго Сокольник, 2019
    Св. №119081200578


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. Ігор Деркач - [ 2019.08.12 19:06 ]
    Доба перемін
    І
    Ще лунає: «слава Україні!»
    Нація плекає оберіг...
    А душа жадає переміни
    на одній із тисячі доріг.

    Не поталанило на фортуну.
    Батьківщина – це одна сім’я.
    Та стаємо знову на котурни,
    власне забуваючи ім’я.

    ІІ
    Лотерея імені – удача
    іноді незряча і глуха.
    Невеличке пугало ходяче
    Україну має за лоха.

    А чого не має, обіцяє
    щиро і наївно до сльози.
    В засіки нового урожаю
    смикаємо сіно для кози.

    Канули у Лету могікани.
    Виринули п’явки із пітьми,
    недалекоглядні капітани,
    коміки квартальної чуми.

    Осміліли слуги есесеру,
    ліга сміху – юні піонери,
    що уже готові як завжди
    в табори... у мери, у прем’єри...
    у ліси... на те і тренажери
    з будою на прив’язі орди.

    ІІІ
    Ми єдині, вільні, неділимі,
    хоч із низини до висоти
    спалені до спокою мости.

    Та у небі є ще херувими,
    і лунає хорами живими:
    «Боже, Україну захисти!»

    08/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  13. Домінік Арфіст - [ 2019.08.11 20:42 ]
    ностальгія за Львовом
    о Льове... волелюбний мій… волоокий…
    шпилями виструнчений висо̀ко…
    вишитий пишномовними вежами...
    вимощений камінними межами...
    вимальований пастельними кольорами...
    вимолений соборами і церквами...
    дивна твоя мова, о золотий Львове,
    говірок твій тягучий... кавово-медовий...
    з левовою м’якістю ти трешся об мене...
    у тобі тепло людське таке поіменне...
    у мені твої дзвони дзвонять недільно
    через ностальгію лечу в надію
    що стрінемося знову, о Львове,
    мій світа̀нковий…сутінковий мій… гоноровий...
    і ти глянеш на мене віконцями ратушними...
    і на душі – стане чисто... стане святково...
    і промінчиками райдужними
    поллється тобі моє радісне слово...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)