ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олексій Кацай
2017.02.26 16:11
Під неба тьмяним пожарищем
вростають злісним багрецем
гілляччя вен в аорти тріщин
планети й кров’яним тільцем
її уносить непомітно
в судин космічних живопліт.
Червоного гіганту світлом
скривавило

Олександр Олехо
2017.02.26 09:18
Яка вона, дорога без вибоїн?
Яке воно, життя без гіркоти?
Приходить ніч і сниться світла воїн,
який воює морок і світи.

Але світи несхитні у гордині
і мороку достатньо ще снаги
бороти сяйво у душі людини,

Серго Сокольник
2017.02.26 00:09
експериментальний сонет з нетипово негативним наповненням*

Чому нема (у плині світ зіскніє...)
Того казкового, що зветься mon ami ?
Бо ниє там... По-під ребер"ям ниє
Прадавнє таїнство, обізване людьми

Коханням, що безсмертними Богами

Марія Дем'янюк
2017.02.25 22:16
Зима вже плаче,бо весна перемагає,
і сірий смуток стріхою стікає...

Весніє квітка. Ніжність білосніжна
крізь сніг пробилася і дивиться у світ.
А котики пухнасто-дивовижні
ось-ось замуркотять з тоненьких вербовіт...

Ярослав Чорногуз
2017.02.25 21:17
Над гаєм здіймались дими…
Я глянув – неначе жива
У небо злетіла сова
Із чорним і білим - крильми.

Відкрив я здивовано рот,
Чи в мене уява палка?!
Постав із сови тут вулкан,

Світлана Майя Залізняк
2017.02.25 13:50
Знов підйом - на лису гору.
Панорама: яр, ковтьоби.
Поливала мандрагору.
Перенизано оздоби.

Обступали сонцелюби.
Угрузали в сніг обцаси.
Гекатомби. Смерть беззуба

Сергій Гупало
2017.02.25 13:26
Я – у плащі широкому і нібито крилатий,
А мила заздро дивиться, бажаннячко вгамовує.
Вона – гальмо. Направила свої думки в палату,
Де пацієнти тішaться розмовою-обмовою.

В отій лікарні любка – щось, і називати хворим
Мене також націлена, як

Леся Сидорович
2017.02.25 13:21
Весна…. І серце б`ється збуджено.
А сонце кимось вже пробуджено.
Сутужно зимоньці, незатишно,
лИбонь, хотіла владу мати ще.
Лопоче легіт по-весняному
сЬогодні дню - п`янкому й п`яному.
Кортить відчути справжнє літепло.
Усмішки дарувати, сміх. Стекл

Леся Геник
2017.02.25 12:03
Перемовчу цю мить, пережурю цей день,
а небо знов нахилиться й заплаче.
Я знаю, що мине, і добре, й зле мине,
і буде так, що й не було неначе.

І тільки вітер змін у віття шугоне,
і заколише цю нестримну тугу,
що перейшла собі негадано мене

Ніна Виноградська
2017.02.25 11:39
Виціловує вітер осінній яблуням пучки,
Виграє золотим і червоним у нашім саду.
Дожилася Вкраїна до краю, до горя, до ручки,
Бо отримує тільки жалі і велику біду.

Все зламали у ній — і майбутнє, і душу, і вроду,
Розікрали ставки і до річки й на

Ніна Виноградська
2017.02.25 11:24
Йде Україна мовби по болоту,
Затягує її бездонна твань.
І ким би ти не був — мовчиш. Супротив
Отримає багато покарань?!

Мовчиш? — Мовчи! неначе тихе бидло.
На дно, так всім! Не стулюй кулаки.
Оце тобі покращення і їдло,

Кристіан Грей
2017.02.25 11:13
Приїхав у місто, де люди лукаві,
Брехливі і заздрісні, ласі на зло.
Написано в Біблії – «тварі – по парі»,
А їх тут до біса таких розвелось.

А решта для них, наче бидло у стайні:
Раби для панів і для підпанків їх..
Пани розкошують, панам дуже фа

Ніна Виноградська
2017.02.25 10:53
А хто тепер нам вигострить сокиру,
Хто поведе в розкрилля добрих літ?
Чужинці в хаті нині не для миру,
А для сваволі і задля обид.

Змирились ми, приречені так жити,
Віддавши найсвятішу булаву,
Витопчуючи зеленаве жито,

Мирослав Артимович
2017.02.25 09:38
Люблю самотність... Лоно тиші…
Коли розмашисто думкам…
Тоді душа слова колише –
І я в самотності не сам…

19.02.2017

Олександр Олехо
2017.02.25 08:49
Мені так легко гоже з Вами,
коли між нами сива даль,
роки, сповиті пеленами,
і гіркоти медовий жаль.

Ось тільки дотику бракує
і філософії вини,
коли наплине чорне «всує»

Володимир Бойко
2017.02.24 23:09
Я дивлюся на небо, я міркую про зорі,
Про ночей безгоміння і світанки прозорі.

Оповитий туманом небокрай даленіє,
У душі безталанній оживає замрія.

Загубивши надію на омріяну ласку,
Я складаю для себе втаємничену казку.

Леся Сидорович
2017.02.24 21:46
Черемош скинув льодовий сардак,
Пливуть по річці вже не зовсім пазли.
Зима минає, і нема навспак
Туди дороги, де й смереки мерзли.

То льодохід. І крига креше креш,
І пре вперед, і гостро берег муля.
А на крижині – й слів не добереш! -

Роман Коляда
2017.02.24 20:34
Лоно матері наче лук
Відправляє тебе в політ.
Батько видобув з лука звук
І тобою поцілив світ.

Хто такий і куди летиш?
Хто зустріне - спитає всяк.
Ти не знаєш. Боїшся лиш

Роман Коляда
2017.02.24 20:32
Тихесенько падав сніг
На мури монастиря,
Молилася за усіх
Ранкова Свята Зоря.

За нею святі слова
Я пошепки промовляв,
Благаючи про дива.

Лілія Домнічева
2017.02.24 20:27
Мої спогади пахнуть медом, чебрецем. Та мені все мало.
Хоч від тебе тікаю в весни, щохвилинно біжу кудись.
Мені майже вдається жити, щоб не вірили й не тримали,
Щоб зрадливі червневі зливи не нашіптували: «Спинись!»

Я до спини тулила крила, намагаю

Мирон Шагало
2017.02.24 20:24
Затули зиму
від весни молодої,
вітре навісний.

За край півночі
віднеси її жалі,
й там заголоси.

Віта Парфенович
2017.02.24 16:15
У паралельних світах ми знайомі давно,
Бо гуляли дахами вечірнього міста,

Ми з тобою, юначе, зі схожого тіста...
І про нас вже не раз відзнімалось кіно –

В паралельних світах,
А у цьому – ми різно,

Роман Коляда
2017.02.24 16:07
Перелітали дорогу круки
У пташиних справах
У повітрі бриніла тривога -
То мабуть весна.
Серце билося тихо
Наче зліва, не справа,
Отже поки воно на місці.
Чи надовго? Хто ж зна...

Олександр Олехо
2017.02.24 14:49
що мудрому печаль
то іншому для сміху
а може навпаки – початок із кінця
у суєті життя
одна-єдина втіха
не пити сум очей із щасного лиця

у всесвіті зеро

Іван Потьомкін
2017.02.24 10:15
«Диви, яка хода в нашої панянки!»- так мало не щоранку Ворона із заздрістю дивилася на Голубку. В оточенні розмаїтого птаства суперниця велично походжала, посилаючи усмішку і щось розповідаючи. І завше довкола сміх і жарти. А горобці так і вистрибують,

Лілія Домнічева
2017.02.23 22:41
Лягли на долоні мереживні тіні зірок,
Сп’янілі вітри пелюсткові збивають завії…
Буденність – всього лише втома самотніх думок,
А ніч випадає. Так тільки можливо для мрії.
На зоряних крилах злітає чарівність. Мовчиш.
Що сон, як співають над небом орга

Лілія Домнічева
2017.02.23 21:47
Все вже було: і війни, й береги,
І неба стрічка, вплетена у коси…
Усе ще буде: друзі й вороги,
Й натхненні перші світанкові роси…

І ти, і я. Й блакить чужих очей.
Ти тільки вір, що ніжність не зникає.
Ти тільки йди углиб п'янких ночей,

Лілія Домнічева
2017.02.23 21:45
Чуєш подих століть. Передзвонні чиїсь голоси
Все звучать і звучать, у серцях ритмомрії грають.
Завмираєш здивований від цієї земної краси.
Задивляєшся в небо – вростаєш в пташині зграї.

Не мовчи. Говори. Говори. Майорить
І у вирі зірками бризкає

Лілія Домнічева
2017.02.23 21:44
Океани змінюють визначені береги,
Речі втрачають рідкісні імена,
Люди топчуть усе навкруги,
Та життя не мина. Не мина!


Солов'ї співатимуть в вирі століть.
Моря завагітніють хмарами,

Світлана Майя Залізняк
2017.02.23 20:29
Паноптикум. Нарозтіж вікна. Дим...
Скляні колони, тріснуті баляси.
Хтось обирає вмерти молодим.
Дракони точать кігті, бабці - ляси.

Тамуєш словотечу між ковтьоб,
Цяцянки - в бандеролі від фортуни.
Ніч. Птаходень.

Серго Сокольник
2017.02.23 20:06
експериментальний сонет з грою іншомовних слів*

Що скажеш ти, Камбронне? Битва Ватерлоо
Вже нами програна... і сліпне вечір наче...
І, мабуть, саме час настав почесній здачі,
Бо- а la guerre comme а la guerre. І що такого?

Наполеон не зміг...

Мирослава Шевченко
2017.02.23 19:58
Мы в нашей жизни рождены,
Чтоб воплотить свою надежду.
И ей не кто – то, мы нужны.
Искали, ищем, как и прежде.

И собираем по кускам,
И вспоминаем чье – то имя,
Бредем мы по чужим снегам

Лесь Українець
2017.02.23 19:57
Депутати-кушніри
Із людей деруть шкури,

Від чиновних кожум'як
Захиститись хтозна-як,

Усміхливі мільярдери -
Шаблезубі шкуродери,

Ігор Шоха
2017.02.23 14:56
Мої далекі земляки,
рідня за генами й по крові,
мені казати не з руки,
які ви сильні вояки
для окупації любові.

Як поживає Крим няш-ваш?
Іще не вилізає боком?

Мирослав Артимович
2017.02.23 14:44
Їжачок

З лісу вибіг їжачок –
Але ж він без голочок!
Потрудився хтось – без ліні:
Кожушок у нього з ріні*!

Біля брами на пеньочку

Сергій Гупало
2017.02.23 14:20
З’явлюся. Як ослаблий день осінній
Осклілими листочками торкнеться
Тебе, і стане обрій дуже синій,
І будеш ти солодка, а не з перцем.

Одначе ми в оточенні, бо холод,
Зусібіч – алогічні завмирання…
Позаду слів нечуваних півколо.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Терен Тіна Терен Тіна
2017.02.26

Максим Личко
2017.02.25

Андрій Грановський
2017.02.24

Лілія Домнічева
2017.02.23

Антоніус Трістен
2017.02.18

Періш Крукс Руслан Лесейн
2017.02.17

Катря Садовнікова
2017.02.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Антоніус Трістен - [ 2017.02.26 12:02 ]
    Перо
    Сонце привітно очі ласкає,
    Хмарки на небі, зникли із зору,
    По землі тихо вітер гуляє,
    Але раптом відняло у нього мову.

    Жах, війни, геноцид,
    Спіткнувся він об землю.
    “Коли ж почую я привіт?”.
    “Коли ж волю я свою поверну?”.

    Один, чотири, п’ять,
    Усе вернуло вспять:
    Вітер тихо гуляє,
    Сонце очі ласкає.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Серго Сокольник - [ 2017.02.26 00:24 ]
    Чому нема?.. Експериментальний сонет
    *експериментальний сонет з нетипово негативним наповненням*

    Чому нема (у плині світ зіскніє...)
    Того казкового, що зветься mon ami ?
    Бо ниє там... По-під ребер"ям ниє
    Прадавнє таїнство, обізване людьми

    Коханням, що безсмертними Богами
    Одвік, здавалося, дароване було
    До людства днів останніх- Вічна Прама...
    А нам з тобою- ні, не випав долі лот...

    Цей смуток віддзеркалить час осінній.
    І по стіні змалюють наші тіні
    Фінальну мить Ромео і Джульєтти...

    Сумний альянс поетки та поета...
    Цей декаданс відійде з нами в Лєту...
    Його ми вип"єм, мов цикуту нині.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117022600376


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  3. Марія Дем'янюк - [ 2017.02.25 22:02 ]
    Весняні замальовки
    Зима вже плаче,бо весна перемагає,
    і сірий смуток стріхою стікає...

    Весніє квітка. Ніжність білосніжна
    крізь сніг пробилася і дивиться у світ.
    А котики пухнасто-дивовижні
    ось-ось замуркотять з тоненьких вербовіт...

    І синє небо, що весну чатує
    зими сльозини в проліски фарбує...




    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  4. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.02.25 13:07 ]
    Панорама
    1

    Знов підйом - на лису гору.
    Панорама: яр, ковтьоби.
    Поливала мандрагору.
    Перенизано оздоби.

    Обступали сонцелюби.
    Угрузали в сніг обцаси.
    Гекатомби. Смерть беззуба
    Гуркотить у тулумбаси,
    Жне поріддя гречкосіїв,
    Обіцяє бодні меду.
    Забарився десь месія.
    Йдуть посошні люди в кедах.

    Завтра тепле чи вогнисте?
    Колоски - із вирви-рани...
    Заколисуй, бандуристе,
    Удовиченьку Оксану.

    2

    Ця війна - за логін волі.
    Наобіцяно цукатів.
    Пораділи напівголі:
    За копійку брендні шмати.

    Одягайте плащ від Гуччі,
    Та не бійтеся корости.
    Забугорні доки учать.
    Ми ще в класі, певно, шостім.

    Підростаємо, аякже.
    Відторгається не лишнє.
    Скільки ще синів поляже
    З акварелями Комишні?

    3

    В ейфорії світоч духу.
    Зріс євшан гіркий, цілющий.
    Уціліють шпанська муха,
    Черемшина, вишні, хрущик.

    Сплять у люлях мудрагелі.
    Ще казки, підказки, поміч.
    Це не кров - залита гелем
    Україна в тихій комі.


    2017

















    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (6)


  5. Сергій Гупало - [ 2017.02.25 13:21 ]
    П л а щ
    Я – у плащі широкому і нібито крилатий,
    А мила заздро дивиться, бажаннячко вгамовує.
    Вона – гальмо. Направила свої думки в палату,
    Де пацієнти тішaться розмовою-обмовою.

    В отій лікарні любка – щось, і називати хворим
    Мене також націлена, як заштрик на болючості.
    Відверто-сексуально для пліток і медісторій:
    Стріляють милі віченьки. Відсоток добрий кучності.

    Удома, як було, п’ємо вино, меди тілесні.
    Буває – на галявині, і плащ іде на виручку!
    То знизу він, то зверху, зручний, дорогий – до дірочки.
    Зізнання отаке... У нас попереду – прогрес i
    Найвища в диво-небесах – на двох одненька зірочка.





    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (2)


  6. Леся Геник - [ 2017.02.25 12:42 ]
    Мине
    Перемовчу цю мить, пережурю цей день,
    а небо знов нахилиться й заплаче.
    Я знаю, що мине, і добре, й зле мине,
    і буде так, що й не було неначе.

    І тільки вітер змін у віття шугоне,
    і заколише цю нестримну тугу,
    що перейшла собі негадано мене
    і знов намалювала чорну смугу.

    Але відрада є - із хмари сипоне
    білезним снігом, бо зима ще нині.
    І в душу увійде освяття неземне
    й засіє світлом річища полинні.

    І я скажу собі - агов, дівице, не
    давай себе здолати сірій втомі!
    Бо, знаєш, так бува, хтось волю обітне
    і відчай оселяється у домі.

    А ти його жени, своєї хай не гне
    і хай не пеленає в тугу стіни.
    Міняється усе, і радісне, й сумне,
    і навіть те, що нібито незмінне.

    Тож приголуб цю мить, і цей журливий день,
    і небо пригорни, нехай не плаче,
    бо й біль оцей мине, усе колись мине,
    і буде так, що й не було неначе...

    14.02.17 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (2)


  7. Кристіан Грей - [ 2017.02.25 11:04 ]
    Місто лукавих
    Приїхав у місто, де люди лукаві,
    Брехливі і заздрісні, ласі на зло.
    Написано в Біблії – «тварі – по парі»,
    А їх тут до біса таких розвелось.

    А решта для них, наче бидло у стайні:
    Раби для панів і для підпанків їх..
    Пани розкошують, панам дуже файно -
    Відплати ж не мають і жодного з лих.

    Лиш мова про те, що усі ми – під Богом
    І скільки б не мали і влади і днів…
    Погляньте на березі річки на йога –
    Чого він сидить там, не знаєте, ні?...

    Чи дійде, лукаві, злосливі, брехливі -
    У пеклі на вас зачекались давно?..
    В четвер піде дощик, а, може, і злива
    Десь днів так на сорок… Таке ось кіно...

    09.02.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  8. Андрій Грановський - [ 2017.02.24 21:45 ]
    Майже весні
    Роз'ятривши метільний арсенал
    Та видохшись од завірюшних криз
    Останній лютий зимовий накал
    Розписку про ненапад не доніс

    Щоб хмурий дуб, уплавлений в Дніпро
    Окрилився (тут - листячком дрібним)
    Неначе непримітна у метро
    Руденька поетеса-анонім.

    24.02.17


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  9. Андрій Грановський - [ 2017.02.24 21:34 ]
    2017го лютого (спогад)
    Зурбанізована вуаль
    Контрастом б'є через Поділ
    Висмикуючи з довгих паль
    Брущатий віковий наділ -
    Так само мій фальшивий жаль
    Вчував чужих афер і діл
    Історії. Чи копіпасти
    ***
    Про кинуте кохання, про жлобів
    Себто зрання маршруток водіїв
    Та актуальність вельми для всіх нас -
    Про вкотре вк прогаяний час
    Як тетерів приглушує печаль
    А ровер помога кадрити краль

    А що ще треба бісам цілини
    Щоб скрасити буденність площини
    В очікуванні ритміки весни?

    23.02.17


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  10. Лілія Домнічева - [ 2017.02.24 20:38 ]
    ***
    Мої спогади пахнуть медом, чебрецем. Та мені все мало.
    Хоч від тебе тікаю в весни, щохвилинно біжу кудись.
    Мені майже вдається жити, щоб не вірили й не тримали,
    Щоб зрадливі червневі зливи не нашіптували: «Спинись!»

    Я до спини тулила крила, намагаючись полетіти.
    Щогодинно і щосекундно забувала твої сліди.
    Але знов зацвіли тумани, обнадіяли зеленню жито.
    Прошептала байдужа осінь, що мені це не до снаги.

    І тепер моя боса втома зупинилась на роздоріжжі.
    Об стерню поколовши ноги, перетнувши твою межу,
    Вже не хочу лишатись в літі і ховатись у травах ніжних.
    Та проте до зими твоєї вже ніколи не побіжу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  11. Антоніус Трістен - [ 2017.02.24 17:25 ]
    ***
    Говорю у пустоту я, як до Бога,
    По тропі іду простій,
    Раптом, переді мною, постає золота дорога,
    І тепер, славно, іду я по ній.

    Бачу там країна золота постала,
    Рівна за правами, волею, свобод,
    Вона все зло у себе зруйнувала,
    І живе, оспівуючи Баха нот.

    Ім'я не просте у цієї країни,
    Історія велика, славетна, відома,
    Гордо мовлю, що я:"з України",
    Та історія йде у неї нова.

    Кризисний момент, чи то держвний переворот?
    Грабунки? Лиш гроші потрібні "нужденним",
    які у Верховній Раді України сидять,
    А як же ш буде Український народ?
    Каже політик:"НЕ мішай, хай дальше сплять, а гроші
    ми їм не повернем, хай дальше сплять...сплять...".

    Історія нічого нас не учить,
    Так чому по школах її викладають?
    Ах, да: щоб трішки нас помучить,
    Коли за шиворот на сході гранати кидають.

    Філософія у них простяцька:
    "Гроші, гроші, гроші",
    Тут навіть не потрібно, звертатись, до Сковороди, дядьцька,
    "Воші, воші, воші".

    Що я мовлю під кінець?
    Пам'ятай того, народе,
    Хто у тебе кинув камінець?.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Віта Парфенович - [ 2017.02.24 16:05 ]
    Паралелі
    У паралельних світах ми знайомі давно,
    Бо гуляли дахами вечірнього міста,

    Ми з тобою, юначе, зі схожого тіста...
    І про нас вже не раз відзнімалось кіно –

    В паралельних світах,
    А у цьому – ми різно,
    Тобто порізно,
    значить – уже не разом,

    Нас поєднує шал, що вливається в кров –
    І життя кольорове тоді, а не прісне...

    Ми шукаємо те, у що віра – Любов,
    Ми уперто за нею, немов альпіністи.

    Ми поєднані Богом,
    Пов’язані тісно...
    І блукаючи – знайдемо,
    хто де б не йшов.

    Ми розпахнуті, ніби віконні фіранки,
    І закриті водночас, мов на зиму банки,
    Які так не відкрити, руками, однак,
    Ми шукаємо свій тут полишений знак,

    І збираємо друзки себе,
    Що згубили, коли там, в паралелях,
    Відважно любили, відчайдушно
    Хотіли і навіть могли. Ми були і ми є.
    Ми щасливі були...


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (11)


  13. Лілія Домнічева - [ 2017.02.23 22:32 ]
    Елегійна ніч
    Лягли на долоні мереживні тіні зірок,
    Сп’янілі вітри пелюсткові збивають завії…
    Буденність – всього лише втома самотніх думок,
    А ніч випадає. Так тільки можливо для мрії.
    На зоряних крилах злітає чарівність. Мовчиш.
    Що сон, як співають над небом органи?
    Буденність – всього лише втома людської душі…
    І тільки вночі й можливо загоїти рани.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.47) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (2)


  14. Лілія Домнічева - [ 2017.02.23 21:58 ]
    ***
    Старішає місто. Й немов сивина
    Торкнулася стін і численних парків.
    З’явилася й зникла ця осінь нудна
    І зимно долоням, а мріям – жарко...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  15. Лілія Домнічева - [ 2017.02.23 21:43 ]
    ***
    Так дивно. Ніби й не було.
    Неначе пристрасть душу й не діймала.
    Усе минулось. Часом заросло.
    Це просто ніч про ніжність нагадала.

    І не самотньо, хоч уже й зима.
    Нема образ на чужиликість вулиць.
    І краплі сумнівів також нема,
    Хоч ніжність більше так й не повернулась.

    Вже не хвилюєш серце більше ти,
    Мені - тебе, тобі - мене замало.
    Втрачати віру болісно завжди.
    Та й це мене, напевно, не зламало.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  16. Лілія Домнічева - [ 2017.02.23 21:37 ]
    ***
    Все вже було: і війни, й береги,
    І неба стрічка, вплетена у коси…
    Усе ще буде: друзі й вороги,
    Й натхненні перші світанкові роси…

    І ти, і я. Й блакить чужих очей.
    Ти тільки вір, що ніжність не зникає.
    Ти тільки йди углиб п'янких ночей,
    Ти тільки знай, що я тебе кохаю!

    І осінь хай розлуку нам несе,
    Відколосилось в нашім полі жито…
    Я вірю в нас. Ти також. Й попри все
    Шалено, до нестями хочеш жити!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  17. Лілія Домнічева - [ 2017.02.23 21:58 ]
    ***
    Наш сад тоді малиново зацвів.
    Рядками соняшники біля хати стали.
    На блокпостах тепер вмирають горобці
    (аби ж то тільки лиш вони вмирали!)

    …Калюжа крові. Де ти, Спас - Ісус?
    Побач же нас Ти із свого огрому.
    Я тут. Я поряд. Хочеш віднесу
    На крилах осені до батьківського дому?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  18. Лілія Домнічева - [ 2017.02.23 21:43 ]
    Аритмія
    Чуєш подих століть. Передзвонні чиїсь голоси
    Все звучать і звучать, у серцях ритмомрії грають.
    Завмираєш здивований від цієї земної краси.
    Задивляєшся в небо – вростаєш в пташині зграї.

    Не мовчи. Говори. Говори. Майорить
    І у вирі зірками бризкає -
    Просто небо живе!
    Просто краще все видно згори.
    Просто вічність.
    Ванільна Зима.
    Просто все дуже близько.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  19. Лілія Домнічева - [ 2017.02.23 21:29 ]
    ***
    Океани змінюють визначені береги,
    Речі втрачають рідкісні імена,
    Люди топчуть усе навкруги,
    Та життя не мина. Не мина!


    Солов'ї співатимуть в вирі століть.
    Моря завагітніють хмарами,
    А людина? Людина чи вистоїть?
    …І бувають же такі марення?!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  20. Лілія Домнічева - [ 2017.02.23 21:45 ]
    ***
    Ти повз мене пройшов непомітно,
    Поспішав до свойого дому.
    Твої ранки, мов маки розквітлі,
    Відганяли нав’язливу втому.

    Ти мені не всміхнувся радо,
    Навіть поглядом не потішив.
    Зник твій образ за тихим садом
    Молодих білосніжних вишень.

    Місяць зиркав в мої віконця
    Із нічного, байдужого неба.
    А душа захлиналась від сонця,
    Що лишилось мені від тебе.

    І думкам легковажний вітер
    Щось співав про якісь висоти.
    Я багато блукала світом,
    Але досі не знаю, хто ти?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  21. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.02.23 20:16 ]
    Опостін
    1

    Паноптикум. Нарозтіж вікна. Дим...
    Скляні колони, тріснуті баляси.
    Хтось обирає вмерти молодим.
    Дракони точать кігті, бабці - ляси.

    Тамуєш словотечу між ковтьоб,
    Цяцянки - в бандеролі від фортуни.
    Ніч. Птаходень.
    Талановитий стьоб.
    Рука брудна в чистилище відсуне.

    2

    Клюй махаонів, каву пий, мели...
    Малюються вершини богорівних.
    Бредуть мандрівці, курви...
    Дзум бджоли.
    Принишкла чортівня від крику півня.

    Куняє нечупара-наглядач,
    Тунель запувутинений у вусі.
    Зайчатка помаранчеві - навскач...
    Жбурни монету прибазарній мусі.

    3

    Усе прозоре, бачиш сік дерев.
    Крізь лепрозорій пройдені етапи.
    А сівер злий підштовхує вперед.
    Трапецій блиск. Оторопіння трапів.

    Чергово стрес - і є адреналін.
    Кармінності не вибачать сіроми.
    Підкашлює янголик опостін:
    "...лишайся вдома...".


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  22. Серго Сокольник - [ 2017.02.23 20:16 ]
    Твоє Ватерлоо. Експериментальний сонет
    *експериментальний сонет з грою іншомовних слів*

    Що скажеш ти, Камбронне? Битва Ватерлоо
    Вже нами програна... і сліпне вечір наче...
    І, мабуть, саме час настав почесній здачі,
    Бо- а la guerre comme а la guerre. І що такого?

    Наполеон не зміг... То не твоя провина,
    Що поле це сумне усіяно синами
    la France est belle. Дні наші злічені не нами.
    Невже ж з Імперією Гвардія загине,

    Зганьбивши здачею свою військову честь,
    Чи з честю разом відійде в минуле?
    О, ти, Камбронне, зараз будеш просто Best!..

    Час перемовин вийшов. Далі буде смерть.
    Бігбен небесний ллє його, мов кулі.
    Відповідай їм- merde! Нехай вбивають. -Мerde!

    Нижче даний вірш приведено з показником розміру і з транскрипцією іншомовних слів

    (13) Що скажеш ти, Камбронне? Битва Ватерлоо
    (13) Вже нами програна... і сліпне вечір наче...
    (13) І, мабуть, саме час настав почесній здачі,
    (13) Бо- а ля гер ком а ля гер. І що такого?

    (13) Наполеон не зміг... То не твоя провина,
    (13) Що поле це сумне усіяно синами
    (13) Ла франс іс белл. Дні наші злічені не нами.
    (13) Невже ж з Імперією Гвардія загине,

    (12) Зганьбивши здачею свою військову честь,
    (11) Чи з честю разом відійде в минуле?
    (12) О, ти, Камбронне, зараз будеш просто Бест!..

    (12) Час перемовин вийшов. Далі буде смерть.
    (11) Бігбен небесний ллє його, мов кулі.
    (12) Відповідай їм- мерд! Нехай вбивають. -Мерд!

    *Історична довідка
    Коли у битві при Ватерлоо наполеонівську армію було розбито англійцями, одному з карі Гвардії, під командуванням генерала П.Камбронна, англійський полковник запропонував здатися. «Гвардія гине, але не здається!» — відповів Камбронн, додавши міцне нецензурне слово. Французькі гвардійці віддали перевагу смерті аніж полону.

    **Іншомовні вирази
    а la guerre comme а la guerre (фр)- на війні, як на війні
    la France est belle (фр)- прекрасна Франція
    Мerde (фр)- лайно
    Best (англ)- кращий


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117022301527


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  23. Лесь Українець - [ 2017.02.23 19:53 ]
    ***
    Депутати-кушніри́
    Із людей деруть шкури́,

    Від чиновних кожум'як
    Захиститись хтозна-як,

    Усміхливі мільярдери -
    Шаблезубі шкуродери,

    А прислужливі судці -
    Їх приручені зайці́.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  24. Сергій Гупало - [ 2017.02.23 14:36 ]
    Зими не буде
    З’явлюся. Як ослаблий день осінній
    Осклілими листочками торкнеться
    Тебе, і стане обрій дуже синій,
    І будеш ти солодка, а не з перцем.

    Одначе ми в оточенні, бо холод,
    Зусібіч – алогічні завмирання…
    Позаду слів нечуваних півколо.
    Вони дзвенять; як іній – філігранні.

    Короткий біль відсутності Вітчизни.
    Йдемо у ніч, де зорям жити добре.
    Несу невпинно міркування грізні.
    У них я передбачливий, хоробрий.

    Філософую. Жах невдач – позаду.
    Попереду – останні таємниці.
    Зими не буде. Знада і розрада
    Означать вічністю – як зоряниці –
    І наше небо. Ми у ньому – птиці.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (4)


  25. Леся Геник - [ 2017.02.23 09:29 ]
    Не снігом
    Замітає не снігом - розпукою,
    замерзають не ноги - сліди.
    За небілою, злою розрухою
    не пісків уже не віднайти.

    Ані цегли чи моцного каменю,
    ані ще не зогнилих дерев.
    Все понищено злісно, розвалено.
    Над проваллями піниться рев.

    А в колисках, підвішених долею
    на старенькі крихкі сволоки,
    діти плачуть, зосталися голими
    на розливах чужої ріки.

    Та немає кому подивитися
    чи прикласти хоча б до грудей.
    З вишиванок обірвано китиці,
    щось важливе обдерто з людей.

    І хтось буде винити хурделицю,
    хтось пожежу, а хтось промовчить.
    Чорна капа над вічністю стелиться.
    В чорну прірву щось вічне летить.

    1.02.17 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (10)


  26. Катря Садовнікова - [ 2017.02.22 21:16 ]
    я мчусь за парусом
    Всю жизнь я мчусь за парусом надежным,
    И свет глаза мне слепит одного,
    Я все имею в производстве ложным,
    Не есть дележ, когда чего много.

    Мне, искренне, впустую улыбаться,
    Намек прозрел - лишен авантюризм,
    Не в силах разум долго приводятся,
    Здесь смысл безгранично волокнист.

    Твердят, что кольцевая неизбежна,
    Занять престол пусть будь наоборот,
    А я осталась бесконечно нежна,
    Открытый неприкаян морской порт..

    А я осталась тою, так не смелой,
    Мне суждено оставить грешный хлеб,
    Мне никогда не стать различно белой,
    Так опечален подавал вид кеб.

    02.06.16.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Катря Садовнікова - [ 2017.02.22 21:29 ]
    Юнона
    И мне не спится под утробом,
    И часто думаю напрочь,
    Так длиться год, потом за годом,
    И родилась Юнона - дочь.

    Сверкали звезды в небе зорко,
    И небеса дарили цвет,
    Эней был почвенником только,
    Таким запел на то сюжет!

    Он горевал на то и если,
    Она - не видела предлог,
    И как-бы все не так уж песни,
    И видел все могущий бог!

    Все жили попросту не сладко,
    И были затмены умы,
    Сказать вам о минувшем, яко,
    Одно: Юнона не греми!

    Эней ворчал не долеломно,
    Признал, что целестно погиб,
    Ходил он по земле свободно,
    И каждый губ его изгиб.

    В придворных царствах ели кашу,
    Давно и он имел поклаж,
    Чего не говорили - чашу,
    Сложился по всему кураж.

    Юнона спала не спокойно,
    Ей не давало спать вдовство,
    Души вдовство парит назойно,
    И не желанное родство..

    03.06.16.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Орися Мельничук - [ 2017.02.22 18:01 ]
    Вигнана...
    Я наче вигнана з Раю...

    тобою скинута з трону,

    мов свіча, догораю

    за коханням на спомин...

    Вже корюсь тихо долі,

    вся розбита й пропаща

    та не можу без волі,

    тільки в ній моє щастя.

    От би трішечки сили

    і ще більше надії,

    я б розправила крила

    І б пропала... як мрія...


    Мельничук Орися
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  29. Віта Парфенович - [ 2017.02.22 16:23 ]
    Натхненному настроєві присвячую
    Наодинці з думками,
    Перекочую полем часу,
    І не все одразу,
    Поступово, пазл за пазлом...

    У картину – дії, вчинки,
    Думки, ідеї,
    Скільки є у цьому світі
    Різних людей!

    Поступово, неквапливо
    вимальовується сюжет,
    я у ньому - кольорове
    мале драже.
    Я у ньому – на картині – як не крути!
    Полумяно-яскраві й сині мої сліди...

    Наодинці з думками...
    Поряд зі мною ти.
    Не завойовник і не здобич,
    Тривай, світи,
    Бо коли ти – то і муза поруч –
    І світ радіє.
    Ти - то що не купиш...
    Спіймаєш тільки,
    За хвіст, як мрію.

    І я мрію.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  30. Ночі Володимир Шкляренко Вітер - [ 2017.02.22 12:34 ]
    Тайна...
    Вечер уткнулся в уставшие за день каштаны,
    Капельки рос наполняют собою листву.
    Близится ночь, и в предчувствии сказочной тайны
    Мир затаился. Зачем эта тайна ему?

    Лужи пугают случайных безликих прохожих,
    Падают тени, споткнувшись о фары машин.
    Кто этой ночью тебе безысходно дороже, -
    Рядом идущий иль прочь уходящий один?

    Станут пытать тебя словом, железом калёным,
    Станут судить и вину в одночасье найдут.
    Срубят, что грех, утомлённые сонные кроны
    И поутру просто так, для забавы сожгут.

    Мне же завяжут глаза, и в неведенье странном
    Буду рукою дырявить застывшую мглу.
    Близится ночь, и мечтая, как прежде, о тайном,
    Мир затаился. Зачем эта тайна ему?


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (3)


  31. Тетяна Левицька - [ 2017.02.22 10:38 ]
    Лелека
    У блакиті лелека біла
    світлу стежку шукає в рай.
    Наболіло і відболіло.
    На все воля... Нехай, нехай...

    В низині мапа долі степом,
    річка злетів, багно падінь,
    сітка чорних доріг. Лелекам -
    уготована голубінь.

    Птах занурюється в нетлінно
    льоноцвітно-безмежну шаль.
    Пахне зливою, вітром, сіном
    синьоока його душа.

    Що тілесне - вода і кості
    з плоті сонця, землі, роси.
    Для пір’їни Бог на погості
    не встановлює терези.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (22)


  32. Сергій Гупало - [ 2017.02.21 19:48 ]
    C о л о в ’ ї
    У співі солов’я текло світання,
    А він витьохкував себе і божеволів,
    І порожнів. Це – звичка вельми давня.
    Вона незмінна в поетичнім ореолі.

    І соловей увечері та зранку
    Насправді усміхає люд понурий, хащі.
    А солов’їха рада. Вірна бранка
    Гніздо, малечу гріє, що не день, то краще.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (5)


  33. Ксенія Озерна - [ 2017.02.21 17:02 ]
    ***
    надвечірніх молінь вітрила
    напинає зустрічний вітер
    я немовби себе спинила
    в тім краю, де немає літер
    де не можна слова і вчинки
    поділити на «за» і «проти»
    де за кожну півмить зупинки
    відкидаєш усі марноти
    безкінечно ідуть по колу
    несуєтні думки безвинні
    і марніє душа спрокволу
    заховавшись в леткій причині
    доки десь у далекім світі
    не озветься луною-віршем
    ..а словам у простім лахмітті
    і до того жилось незгірше


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (20)


  34. Серго Сокольник - [ 2017.02.21 15:37 ]
    Божественна трагедія
    Світостворення мить-
    Цей написаний Богом роман...
    Світло ллється з пітьми,
    Хоч усім заправляє пітьма.

    Ухнув з мороку сич-
    Зорепадом життя пролило.
    І настали ЧАСИ
    Із БЕЗЧАССЯ... Незаймане ло-

    но бажає жаги,
    Тої сили з провалин пітьми...
    І натхнення, і гидь
    Те і те обиралось людьми...

    Той адамів ковток-
    Щось не той... Не за планом пішло...
    Ну а далі потоп-
    Це навіщо потрібно було?

    Ірреальний засів-
    Сипле дощ зорепади війни
    І чекають усі
    Дня Останніх Божествених жнив...

    Розіп”ятя хрестів
    При дорогах... І Божі Сини...
    Хто їм так повелів,
    Щоб по силах обрали вони

    Хто найлегші, хто ні,
    Ті хрести, що на долі лягли?..
    І породжує ніч
    Квінтесенцію пензля Далі...

    В ЧАСІ мариться МИТЬ
    Зруйнувати, що набудував,
    І болить, і болить
    Геніальна Його голова...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117022000773


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  35. Володимир Ковчак - [ 2017.02.21 13:49 ]
    ****
    коли свято напоює легені
    то можна стояти аж до пришестя
    бо коли свято напоює то холод
    значення жодного немає

    і де б ти не був а їхати треба
    бо тільки так народжуються ісуси
    і коли приходить недуга
    урятовний жест є одним препаратом


    бо високо ти розцвітаєш
    як різдв"яна яблуня і світло густіє
    у консистенцію прозорого меду

    бо то січень чи грудень
    коли ти читаєш глибокі рядки
    коли свято напоює легені


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  36. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.02.21 12:01 ]
    Трішки про золоту рибку
    …а ти прийшов. І на олтар поклав.
    І бачив у мені десяту… першу…
    Букет актиній вивергла імла.
    Синок шептав:«Не кидай, бо розсерджусь!».

    І я стікала віршем до рання…
    І полотніли, кам`яніли гони…
    Ти вечорів… Хиткий олтар здійняв:
    Боявся, що без Сонця – захолону…

    Ти так жалів обох! Так жалкував,
    Що не спіткав у натовпі, на хвилях,
    Поміж скалок рудих етруських ваз…
    А я забула вдома синій брилик.

    Мені – протуберанці, ескімо,
    Щербату мушлю і четверту збірку…
    Та впав
    олтар
    пополудні
    на мол…
    Ховаю від людей кавалок зірки,
    Пишу тобі з дурницями листи…
    А ти будуєш – на землі – пентхаус…
    Плита, камін…
    Вже й зірку прикотив…
    Кума дарує блендер, ноу-хау.

    І лиш колишній ладо, наче кіт,
    Колише срібну рунь мого сумління…

    Молочний місяць…
    Яблучний бісквіт.
    І рибка золота – у формаліні.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (3)


  37. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.02.21 10:31 ]
    Психоделічне
    1

    Зоряні війни...
    Хрустіння попкорну...
    Вчора дивилися екшен із Борном.
    Світ на межі катастрофи - хронічно.
    Графіка, музика психоделічні.

    Секс віртуальний, обійми гарячі.
    Юнь запальна, сивочубі терплячі.
    Звільна зійшлися, когось побороли.
    ...ікрометання від Ворскли до Шполи.

    "Це ж еволюція..." - шепоти-скрухи.
    Чистять колібрі нарощені вуха.

    2

    Десь на горбочку присвиснули раки.
    Снились малятам відьми, гайдамаки.
    Повисихали колисоньки-люлі.
    Плинуть качата...
    Опілля ще в мулі.

    Пнеться бур`ян. Тополини високі.
    Паморочливі потуги... толоки...
    Реп-починання, руйнація, кості...
    Пруть без гостинців перевертні-гості.

    Явоспіраль перемотана рвучко.
    Пишна невіста чекає обручки.
    Давні коралі, криваві бенкети.
    Передаються чини, естафети...
    Щедро налито олжі-медовухи.
    Наша невіста - таки вередуха:
    Знов колупає два припічки, плаче.
    Ось на пательні ягнятко ледаче.

    Тролі оспалі напишуть - чудова!
    Гибіє-нишкне сирітонька-мова.
    Проба пера шкряботиться невміло.
    Злету поезія зріла хотіла.


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (3)


  38. Вікторія Торон - [ 2017.02.21 04:47 ]
    Під незагойне, рване небо
    Під незагойне, рване небо,
    де буря з посвистом гуде,
    досади сповнений на себе,
    хтось розтривожений іде
    і, крок долаючи за кроком,
    благає силу неземну
    про рівновагу і про спокій,
    і гармонійність осяйну.
    Вітрами ніч його збиває,
    навскіс зриваються дощі,
    а він молитву промовляє
    за справність компасу в душі,
    щоб хтось йому в глухі години
    стихії грізного виття
    дав золотої середини,
    благої міри відчуття.
    У порятункові від себе,
    своїх безтямних протиріч –
    його спасення і потреба
    у розперезану цю ніч .
    ...Утихомирилось в природі,
    звисають крапельки води,
    а неборака – у незгоді
    з самим собою, як завжди.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (5)


  39. Сергій Гупало - [ 2017.02.20 22:49 ]
    * * *
    Цей зелен-світ, мов яблуко, впаде,
    Дощем, останнім соком, дивно бризне.
    Покличе в тихі гості берендей,
    І викладе мені прогнози грізні.

    Піду до нього. В казці заживу,
    Вертатимуся до людей частенько
    По хліб і сіль, водиченьку живу,
    До горбика, де спочиває ненька.

    Найду тоді гармонію свою.
    Здивуюсь особистому умінню.
    Собі скажу: «Нічого не боюсь»,
    І полечу, як павучок осінній.



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (2)


  40. Леся Геник - [ 2017.02.20 21:31 ]
    Вони ішли (пам'яті Небесної сотні)
    Вони ішли, ішли й не озирались
    чи де погас вогонь, чи ще горить.
    Із вірою вперед ішли, не знали,
    що жити залишалося лиш мить.

    Вони самі горіли, наче зорі,
    вони зоріли іншим на путі...
    Тепер хіба світлини договорять
    усе, що не устиглось при житті.

    Чи хтось гадав, що руки супостата
    здіймуться, хижо знищуючи все?
    Хтось не діждеться мужа, сина, тата...
    Ще й досі душі догори несе...

    І досі ворог з лютістю паплюжить
    щойнайрідніше, і чужий, і свій.
    Вмирають знову ті, що духом дужі,
    не перейшовши цей останній бій.

    І розпач темний накриває плечі
    і гне донизу... але ж, брате, ні,
    не даймося розрусі в цій хуртечі,
    не здаймося у цій гіркій війні!

    Згадаймо тих, хто йшов на барикади,
    згадаймо їх і гляньмо догори,
    нехай неблизько нині ще до правди,
    та вже зійшли прозріння прапори.

    Вони заклали перший камінь волі,
    вони ступили на правдешній шлях,
    і нам пора усім туди, доволі
    ховатись по зосіблених кутках.

    І до́ста* люті вже поміж собою,
    буде́* плодити несусвітню рать,
    пора ставати кожному до бою,
    пора уже перемагать!

    20.02.17 р.

    *досить


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (6)


  41. Періш Крукс Руслан Лесейн - [ 2017.02.20 02:57 ]
    12.12.2016
    Поглибшали рани, гомін затих
    Час пролетів, залишив печаль
    Гудить тишина голосніше за крик
    Гострішою стала невидима сталь

    Вічний абсурд довів до знемоги
    Мить на краю, проблеск, далі вершина
    Два різні краї однієї дороги
    Як забрести, віднайдти, де середина?
    Птахом зникати за обрій без допомоги

    Як спрага замучило, безглуздо питаю
    Грішу?
    Не можу змиритись, не відпускаю
    Стерплю.

    Копаюсь у спогадах, блукаю в думках
    Хвилюють тільки обривки, моменти
    Захоплення, біль, замаскований страх
    Пазл пустує відсутні усі елементи


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Катря Садовнікова - [ 2017.02.19 14:55 ]
    Устала
    А я устала просто жить,
    А я устала до небес,
    Тянуть ладонями, творить!
    Словно меня попутал бес!

    А я устала просто быть,
    Такой наивной, может грустной,
    Глаза свои навек закрыть,
    Наверняка мне легче устной..

    Вам формою все пояснить,
    Мне так нелепо притворяться,
    Других устала я учить,
    Самой же попросту бояться!

    А я устала быть тобой,
    И мое завтра омертвело,
    Я проиграю этот бой,
    И каково кому там дело..?

    А я устала сильной быть,
    Ведь хочется побыть и слабой,
    Все уходящее забыть,
    Не добрые - задавят жабой.

    А я никем устала вам,
    Являться попросту оглядкой,
    И по каким это правам,
    Хожу пред вами я украдкой?

    12.06.16


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Катря Садовнікова - [ 2017.02.19 14:47 ]
    Схожий
    Він йде весь дощем промокший,
    Пробирає видом до тремтіння.
    Парасолька,така хороша,
    Десь далеко,вже вдома сумління.

    Джинси чорні, чорна шкірянка,
    Не буває у таких в житті дива,
    Чім слугує нам ця сторінка? -
    Не буває своєй чужа нива.

    Марна справа поглянути в душу:
    Там тепер часто-густо зруйновано,
    Порожнеча, сказати мушу,
    Все гніє,що за благо враховано.

    Він ступає недбало калюжами,
    Не схибнувши запал своєй рожею,
    Ніби завтра хоче будь застудженим,
    Завтра буде для нього, мов "вродженим".

    Не турбує, що чорна кішка,
    Перед ним пробіжить настороженно,
    Зовсім, буде для нього втішка,
    Адже сам він тому йде згодженно.

    07.11.16.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Катря Садовнікова - [ 2017.02.19 14:12 ]
    Забудь о чувствах
    Ты просто забудь о минувшей ловине,
    Тех чувст, то что были далеко внутри,
    Прошу заблудись ты в широкой долине,
    Мой взгляд охладел - на меня не смотри.

    Прошу будь со мною, мой друг, осторожен,
    И часто смотри на часы в октябре,
    И если, по сути, ты мне будешь должен,
    То жизнь, обещаю, не будет в добре.

    Ты жил, так иначе, как гость у порога,
    Ты ждал, то что счастье набудет тебя,
    Но видимо, знаешь, кривая дорога,
    Ведет за собой, только глухо любя.

    Тебе обозначет твой каменный крестик,
    Положит удачу под северный снег,
    И только один легкомысленный жестик,
    В тупик приведет твой отчаянный бег..

    14.06.16.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Катря Садовнікова - [ 2017.02.19 14:10 ]
    Очі і пісні
    Ах, оце листя, очі і пісні,
    Ти спершу зав'яжи собі - босоніж,
    Примари, полум'я кохання уві сні,
    Лелеча варта лине того поміж.

    О, ти єдиний, більше за слова,
    Прошепочу думки - настане осінь,
    І кожен раз історія нова,
    Такого знав Беринда а чи Мосін?

    18.06.16.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Орися Мельничук - [ 2017.02.19 10:16 ]
    Весни і миру!
    Ми знов чекаємо весни...весни і миру!
    В молитві, кожен Божий день, минає.
    Жадаємо добра, і то відверто й щиро,
    та серце від тривоги й болю завмирає.

    Нажертись багачі, ніяк, не можуть...
    за владу душі й совість продають.
    На сході, знову, смерть все множить,
    життя, найкращі з кращих, віддають.

    Так хочеться, вже мирного, світанку!
    Весни, чарівного і ніжного, тепла!
    Блаженної любові... до останку...
    й добра усім...безмежного добра!!!

    Мельничук Орися
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  47. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.02.19 08:49 ]
    Рафлезія
    1

    Правда-субретка, півправда у цятку
    Спритно лаштують на вигонах ятки.
    Лось викладає лискучі буклети...
    Нумо, куштуйте, пацята, поети!
    Тлумте свої апетити до ночі.
    Клан тугодумів пуп нецке лоскоче.

    2

    Кинув монету рудий парубійко.
    Чорні бульдоги наснажать на бійку.
    Фрашки фригідні, вужівни плямисті
    Нижуть у ямі криваві намиста.

    Хакі-бандани, бинти, автомати...
    Вечір.
    Залюднені площі хрещаті.
    Бабця цокоче, рівняє "кравчучку".
    Дідо спинився. Годується жучка.
    Ллється із пляшки сивуха-водичка.
    Вирви шрамує байдужа травичка.

    Ріпка-брехня голубава, скульптурна.
    Ланці лакують хитляві котурни.
    Всі гультяї при роботі, веселі.
    Гинуть-німіють стороплені села.
    Жбухнуть паяци на жорна макухи,
    Мелють чутки...
    Про...ве...ли відчайдуха...

    3

    Люмінісцентно. Феєрія жаху.
    "Цоб..." - підганяє Авіста комаху.
    Присмак абсурду. Розчахнені древа.
    Вигода квітне і тхне - зброярева.

    Осінь.
    Рафлезія хижа, прегарна.
    Гострим копитцем ударила сарна.
    Ледь нахилилася цьоця-телиця.
    Глиця. Віночки. Зима-плащаниця.

    Може, та квітка зів`яне під осінь...
    Вічну м`ясистість оспівують оси.
    Мегапелюстя! У захваті піші.
    Люди - як мухи... А квітка свіжіша.



    2017

    Рафлезія - найбільша червона квітка-паразит.


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (6)


  48. Олександра Камінчанська - [ 2017.02.19 00:03 ]
    ***
    Не сотня Небесна, вже сотні… Всевишній, допоки?!
    Торують стежину між зорі відважні сини.
    Криваві заграви, молитва, приглушені кроки,
    Кістлява потвора-заброда з обличчям війни…
    Поділені долі, дороги на «до» і «опісля»,
    На «буть» чи «не бути» датовані помисли, дні.
    Розп’яті тумани за бродом, розстріляна пісня,
    Невизнаний воїн, між люду, без почестей, ніг…
    Вже світ розпирає від люті, прокльонів і санкцій,
    На скиби криваві шматована рідна земля.
    Таврують країну іуди, божки-самозванці…
    Ще вірячи в диво на татка чекає маля…



    Рейтинги: Народний 6 (5.48) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (4)