ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ін О
2019.04.22 11:20
Навколо тумани...до кого ти йшла?
Сорочка тонка та волосся вологе...
Навшпиньки, ледь чутно торкалась підлоги.
Бліда та русява, два білих крила...
До кого ти йшла ще допоки пливли
Хвилини містралей до цих видноколів?
Лиш очі, що ледь споглядали спр

Володимир Бойко
2019.04.22 11:02
Повстаньте, голодні і гнані!
Об землю ударимо лихом!
Якщо москалі не дістануть,
То гідно помремо від сміху!

Тетяна Левицька
2019.04.22 10:43
Я сідаю у човен
без весел, вітрил -
течією, хай
небо покличе.
Мармуровий туман
тужну душу покрив,
берегів скам'яніле
обличчя.

Ігор Деркач
2019.04.22 10:01
Минають ночі. Дні за днями
летять у сиву далину,
де сонце люляє весну
і літо вже не за горами.

А доля має на кону
усе, що визріло між нами,
іще не сказане словами

Олександр Сушко
2019.04.22 09:59
Вдягнули дурня у порфиру,
Вручили сало й коровай.
До біса мову, честь і віру,
Гримить голодне " Жрать давай!".

І скільки би не говорив я,
Що до - не мі, а ре - не ля,-
Хахли обрали безголів'я,

Любов Бенедишин
2019.04.22 09:28
Нестримні веселощі…
бал-маскарад…
свистки…
конфетті з мішурою…
Помпезність еСВе –
і убогість плацкарт…
Дарма,
всі захоплені грою.

Тетяна Левицька
2019.04.21 20:04
Ти здатен розбити серце
і вийняти здатен теж.
А чи необхідно все це -
від істини не втечеш?
За те, що не долюбила,
і брала чуже  - пробач!
Почистив, розправив крила
і зник у блакиті... Бач,

Світлана Ковальчук
2019.04.21 15:31
Перепливу цю ніч,
перепливу,
перелистаю долю,
пролистаю,,

вогнем свічі,
високої свічі,
зігріюся

Олександр Сушко
2019.04.21 14:01
Ну як, в паяца гарна маска,
Ковпак і рваний комбідрес?
Зелена муха іорданська
Це те, що Україні тре?

Чувак - не плямка на газеті,
На голову людві заліз.
Знімайте, хохлаки, кашкети

Ігор Павлюк
2019.04.21 13:30
Дійові особи:

АНГЕЛЯ
ЧОРТЕНЯ

ВОЛХВИ-ІЄРЕЇ:
ЖРЕЦЬ ПЕРУНА
ЖРЕЦЬ ВЕЛЕСА (він же ЄПИСКОП ПАВЛО)

Вероніка Новікова
2019.04.21 12:50
Якщо мені даний голос, що мені з ним робити,
Складати слова у вірші, складати зернята в колос?
Якщо я скажу "вогонь", чи буде мені горіти?
Якщо я зараз промовчу, чи буде у мене голос?

Чи буде рости крізь глину, чи буде і далі квітнути.
Якщо я зар

Олександр Сушко
2019.04.21 11:02
Проклюнулися ріжки в баранця,
А разом з ними тяга до ягничок.
Писати про кохання обіцяв?
Тепер терпи і правді глянь у вічі.

Закліщили амурні почуття
У хоті жорнах, сіють мислі грішні.
Сусідонька ж, неначе той будяк,

Ольга Паучек
2019.04.21 07:18
Ранкове місто
Пісня зі змістом
З дощу краплисто
П"ю "ля-мінор",
На непогоду
Із переходу
Влучно моргає
Пан Світлофор.

Вікторія Лимарівна
2019.04.20 23:00
По мотивам телепередачі "Світ навиворіт"

В цікавий світ відкриє дверці:
Розкрити зміст його та суть.
Тріпоче в хвилюванні серце,
Коли обставини несуть

В жахливу неймовірну прірву,

Юрій Сидорів
2019.04.20 22:57
Морського лиману вчувається запах
На відстані у кільканадцять км*.
Бувають рекорди на інших етапах -
Як вирішить вітер і звідки подме.

Його набираюся на Хаджибеї -
Від кожного понюху та від ковтка,
Охоплений силою спраги моєї.

Марґо Ґейко
2019.04.20 21:49
На Нього чекали, а потім збагнули – дарма.
Він мав на коня пересісти і взятись за зброю,
І бути таким, як належало бути герою –
Очолити місто, звільнити його від ярма.

Єдиному Богу звели білокамінний храм.
А потім встелили одежею пильну дорогу
І п

Марґо Ґейко
2019.04.20 21:49
На Нього чекали, а потім збагнули – дарма.
Він мав на коня пересісти і взятись за зброю,
І бути таким, як належало бути герою –
Очолити місто, звільнити його від ярма.

Єдиному Богу звели білокамінний храм.
А потім встелили одежею пильну дорогу
І п

Вячеслав Семенко
2019.04.20 21:45
Звалило дерево буревієм
з могутнім тілом, зеленим зіллям.
Лежало, впершись руками-гіллям...
Здіймався ранок над ним повільно.

Ще вчора хмарами лоскоталось,
гніздо плекав ще на ньому сокіл,
сміялось сонце йому звисока,

Олександр Сушко
2019.04.20 18:55
Впала на аркуш поезії крапля,
Перезирнулись Венера й Ерот:
З горя ридає мальована краля,
В ефемериді ерзацних жагот.

Заздрить Ерато танталовій карі,-
Музу хто хоче бере на приціл.
Ані рицин, ні цианістий калій

Тетяна Левицька
2019.04.20 13:46
Ходять янголи по світу -
білосніжні крила,
зазирають в кожну хату
чи добро вродило.

Чи достатньо на причілку
світлячків ласкавих,
запускають в тишу бджілку,

Володимир Бойко
2019.04.20 10:45
Знаю – кожної весни,
Наче поторочі,
Довгохвості нявкуни
Верещать щоночі.

Я на виклики оці
Вчасно реагую –
Сплю в зимові місяці,

Ярослав Чорногуз
2019.04.20 05:47
Кохана, серцем тихо завесній,
Чекає квітка на любові благо.
Розкрийся, мов пелюсточка, мені,
Сідає джмелик чарівний на пагін.

І вже тремтить суцвіття молоде,
Вібрує все, хмеліючи від ласки.
І струм єством окриленим іде,

Ніна Виноградська
2019.04.19 21:32
Козацький цвинтар. Вікові хрести
Вросли наполовину в рідну землю.
Тримати і у вічність їх нести
Так важко їй від болю.Час недремний

Оберігає воїв, що з могил
Уже ніколи на коней не скочуть.
Бо віддали життя і стільки сил

Любов Бенедишин
2019.04.19 18:27
Пригадаю - і світ мені світиться,
і бентежить душі тихе озеро.
Як же нам пощастило зустрітися
в цьому безмірі: Часу і Простору?

Впала зірка. Скотилася жеребом
у бажання моє незагадане...
Пахне спогад тюльпанами й березнем,

Адель Станіславська
2019.04.19 18:25
Кажуть, вибір до двох спростився...
Кажуть, вибору в нас нема.
Хоч би з Неба Христос спустився,
бо надворі така зима
серед цвіту весни,
аж страшно...
...Вербний хід і осанни спів...
Українонько горопашна,

Тетяна Левицька
2019.04.19 13:59
Сповіддю спокутувала гріх,
з молитвами протяг тихо хлипав.
Теплі сльози крапали до ніг,
- Я люблю чужого чоловіка!

Ніжності не пити із лиця -
чуйний, зорепадний, білий сокіл.
Не зривай горіха  до вінця

Віктор Кучерук
2019.04.19 10:42
Коли розвіються тумани
І зникнуть запахи весни, –
Про мене згадувати стане
Хтось несподівано сумний.
І не очікувано буде
Звучати чийсь далекий спів
Про щем посіяний у грудях
Весняним чудом почуттів.

Ніна Виноградська
2019.04.19 09:11
Впускаємо троянського коня
У дім наш, у світлицю, в серце й душу.
Щоб вже не знати спокою ні дня,
Розшукуючи в океані сушу.

Бо хтозна, що чекає нас тепер,
Тож балансуєм між війною й миром.
Живеш сьогодні, а назавтра – вмер,

Олександр Сушко
2019.04.19 08:14
Який же цей чудовий світ!
Достоєн полотна і вірша!
... Упав у грязь пахучий плід -
На тин дружок садок мій ріже.

Шляхами з товченого скла
Ступаю босою ногою.
А юнь безхмарною була,

Микола Дудар
2019.04.18 23:12
Я бачив Смерть. Вона була звичайна
Увічлива, спокійна… без емоцій
Відмовилась було від мого чаю
Мовляв, колись… але не в цьому році
Я задивлявсь в ЇЇ глибокі очі…
Крутилось коліщатко кінострічки
Було у Ній приємне і пророче…
І небо, океан… можливо

Світлана Ковальчук
2019.04.18 21:44
Се подих слова.
Дерево - як тіло,
сухе, і тепле,
і пропахле глицею.
А ще душа,
до сповіді доспіла,
а ще ті сосни,
що старими птицями

Сергій П'ятаченко
2019.04.18 21:13
Завдання птахів нагадати нам вкотре про вирій.
Завдання весни – це, як мінімум, вчасно прийти.
І взяти на облік зимові хвороби й зневіри,
Під звіт всім роздати по дрібці жаги й теплоти.

Стоїть березіль, мов лелека, в снігу по коліна.
Під снігом ще

Віктор Кучерук
2019.04.18 20:25
Тобі подобається світло...
Мене приваблює пітьма
Тим, що від яблуньок розквітлих
І тіні жодної нема.
Тебе завжди лякає вітер…
Мене гнітить одвічно штиль
Тим, що проросле зерня літер
В рядки кидаю без зусиль.

Ігор Герасименко
2019.04.18 17:49
І мечами, і свічками кличете:
"З криці й висі принципи візьми!"
Пізно, милі білопінні грицики,
білолиці лицарі весни!

Ви, напевно, зиму всю батрачили,
та зусилля не в пусту потрачені
на роботу й квітоінститут,

Юрій Лях
2019.04.18 13:44
Холодний Яре, ворог на порозі!
Скажи, у час, коли вогонь пала,
Як нам не вибрать в гетьмани пронозу,
Що приблукала в нашому обозі,
Та в битви час нам в зашпори зайшла?

Як нам не вибрать замість отамана,
Що супротив орди удар тримав,

Ніна Виноградська
2019.04.18 10:09
Зашифрований час у великому місті,
Кожен день боротьба у собі і з собою.
Тільки істина вся у зеленому листі!
Не завжди переможцем виходим з двобою.

Те, що нині цвіте – відцвітає навіки,
Буде зав’язь чи ні, нам оте невідоме.
У чеканні проходить жит
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Вігілант Вігіланттт
2019.04.10

Зоя Войтович
2019.04.04

Євген Чорний
2019.04.01

Юлія Савіцька
2019.04.01

Валентина Філонич
2019.03.24

Ліліт Легенда
2019.03.18

Ярослав Куцела
2019.03.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ін О - [ 2019.04.22 11:04 ]
    ...
    Навколо тумани...до кого ти йшла?
    Сорочка тонка та волосся вологе...
    Навшпиньки, ледь чутно торкалась підлоги.
    Бліда та русява, два білих крила...
    До кого ти йшла ще допоки пливли
    Хвилини містралей до цих видноколів?
    Лиш очі, що ледь споглядали спроквола,
    На сутінках тихо писали псалми.
    Два темних крила...і лиш пір'я услід...
    Стелила дороги з червоних півоній.
    І вітер мереживом винним на скроні
    Лягав, наче пісня, що падала в сніг.
    Звучали дороги - не чули волхви...
    Не зчулася й ти, загубивши корону
    Богів, що тобі голосили прокльони
    Над прірвою цих навкруги попелищ.
    До кого ти йшла у небесну блакить?
    Струнка, наче дзвін, та із крові зіп'ята...
    Дивися...як венами плавиться ватра
    І сивіє губ твоїх вистиглий плід.
    Молися! Ще ніч, ще не стихли слова...
    Лягає тепло у простерті долоні...
    Це наша країна жоржин та півоній!
    Це наша країна - два білих крила...
    До кого ти йшла?!


    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.5)
    Коментарі: (2)


  2. Володимир Бойко - [ 2019.04.22 11:16 ]
    Наступного дня
    Повстаньте, голодні і гнані!
    Об землю ударимо лихом!
    Якщо москалі не дістануть,
    То гідно помремо від сміху!


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  3. Тетяна Левицька - [ 2019.04.22 10:32 ]
    Я сідаю у човен...
    Я сідаю у човен
    без весел, вітрил -
    течією, хай
    небо покличе.
    Мармуровий туман
    тужну душу покрив,
    берегів скам'яніле
    обличчя.
    Хвилі темні, лякливі
    у безвість пливуть,
    розмивають
    провалля піщані,
    піднімають із чорних
    глибин каламуть,
    тьмяні спогади -
    риби мовчання.
    Ні сполоханих дум ,
    ні чутливих ущерть
    губ ментолових
    не  відчуваю.
    Доля жалить змією -
    пороги і смерть?
    Чи затока і пристань -
    не знаю!


     


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (6)


  4. Ігор Деркач - [ 2019.04.22 10:31 ]
    З височини
    Минають ночі. Дні за днями
    летять у сиву далину,
    де сонце люляє весну
    і літо вже не за горами.

    А доля має на кону
    усе, що визріло між нами,
    іще не сказане словами
    і не доказане зі сну.

    Але за синіми морями
    і за широкими лісами
    птахи із вирію летять.

    І я радію – у віконце
    до тебе заглядає сонце
    і обіцяє благодать.

    04/19


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  5. Олександр Сушко - [ 2019.04.22 09:33 ]
    Фінал

    Вдягнули дурня у порфиру,
    Вручили сало й коровай.
    До біса мову, честь і віру,
    Гримить голодне " Жрать давай!".

    І скільки би не говорив я,
    Що до - не мі, а ре - не ля,-
    Хахли обрали безголів'я,
    В трусах паяца-короля.

    Вручили недовіри вотум
    Своєму гетьману сини.
    Москва сміється чорнорота
    І неньку топить у війні.

    Чи буде краще? Ні, не буде!
    Князьки ділитимуть пиріг.
    У тренді нині ліліпути,
    Сліпців глухі поводирі.

    22.04.2019 р.










    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  6. Любов Бенедишин - [ 2019.04.22 09:58 ]
    Поїзд
    Нестримні веселощі…
    бал-маскарад…
    свистки…
    конфетті з мішурою…
    Помпезність еСВе –
    і убогість плацкарт…
    Дарма,
    всі захоплені грою.

    Мчить поїзд –
    вагонів! –
    крізь ніч…
    крізь туман…
    Ще вдосталь
    харчів
    і пального.
    Розвилки…
    провалля…
    А біля керма –
    нікого…
    нікого…
    нікого…

    22.04.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  7. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.04.22 08:59 ]
    Туману густа пелена
    Лугом, лугом, долиною
    Котиться туман
    І густою пеленою
    Усе огорта.

    Сіре простирадло стелить
    На зелен-траву,
    Уже мокрі всі дерева:
    Клена жовтий чуб,

    Кучерики на берізках,
    Пасма верб старих
    Нахилились низько-низько,
    Навіть вітер стих.

    Ще -туман обняв тополю
    За тоненький стан,
    Квіти теж накрив собою,
    До землі приклав.

    Хвиля білою здається,
    Наче молока
    Перекинулось відерце
    Й полилось у став.

    Так триватиме це доти,
    Доки із-за хмар
    Усміхнеться ясне сонце
    І...туман розтав.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Тетяна Левицька - [ 2019.04.21 20:39 ]
    Я можу
    Ти здатен розбити серце
    і вийняти здатен теж.
    А чи необхідно все це -
    від істини не втечеш?
    За те, що не долюбила,
    і брала чуже  - пробач!
    Почистив, розправив крила
    і зник у блакиті... Бач,
    хоч кепсько тобі та мушу
    сказати, що янгол щез.
    Я можу віддати душу,
    і вирвати можу теж!


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (4)


  9. Світлана Ковальчук - [ 2019.04.21 15:17 ]
    Перепливу цю ніч
    Перепливу цю ніч,
    перепливу,
    перелистаю долю,
    пролистаю,,

    вогнем свічі,
    високої свічі,
    зігріюся

    і помолюсь...

    Настане
    світанок.

    А ніч - як море,
    темна хвиля б'є,
    і думи розгойдались до нестями.

    Десь там далеко - зоряні вігвами,
    десь там - розчинені гостинно брами,
    а я маленьким човником пливу,

    перепливу цю ніч,
    перепливу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (5)


  10. Олександр Сушко - [ 2019.04.21 14:44 ]
    Думай!


    Ну як, в паяца гарна маска,
    Ковпак і рваний комбідрес?
    Зелена муха іорданська
    Це те, що Україні тре?

    Чувак - не плямка на газеті,
    На голову людві заліз.
    Знімайте, хохлаки, кашкети
    І кличте коміка на біс.

    Від радості не перший тиждень
    Глита горілочу урус.
    Сміються з вибору сусіди,
    Та я, братове, не сміюсь.

    Бо зрію смерть і кров невинну,
    Гукаю: - Розуме, ти де?
    Неукраїнець Україну
    В Москву на страту поведе.

    Дратує Порошенка ряшка?
    Війна з кишені топить лій?
    Терпи, хоча і дуже важко,
    Про шкурне думати не смій.

    21.04.2019р.





    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  11. Вероніка Новікова - [ 2019.04.21 12:31 ]
    Голос
    Якщо мені даний голос, що мені з ним робити,
    Складати слова у вірші, складати зернята в колос?
    Якщо я скажу "вогонь", чи буде мені горіти?
    Якщо я зараз промовчу, чи буде у мене голос?

    Чи буде рости крізь глину, чи буде і далі квітнути.
    Якщо я зараз не зможу, якщо вустами затвердну,
    Чи ніч колись перестане, чи будуть святити вербу,
    якщо я зараз промовчу, чи світло лишиться світлом?

    Якщо мені даний голос — я з голосу, як зі слова.
    Зі слова, яке початок. А я його течія.
    Якщо я колись замовкну, якщо не буду готова,
    чи буде у мене голос? Чи буду у нього я.


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  12. Олександр Сушко - [ 2019.04.21 11:17 ]
    Люби!
    Проклюнулися ріжки в баранця,
    А разом з ними тяга до ягничок.
    Писати про кохання обіцяв?
    Тепер терпи і правді глянь у вічі.

    Закліщили амурні почуття
    У хоті жорнах, сіють мислі грішні.
    Сусідонька ж, неначе той будяк,
    Мінлива, мовби тиск небес на тижні.

    А я святий - у цьому вся біда,
    Подобаються і будяк, і ружа...
    Та жінка злиться, каже "Куд-кудах!",
    Наказує за велелюбнісь мужа.

    Підморгують з-за тину товпи дів,
    Аби голубив і цієї ночі.
    Жінок Господь любити повелів,
    І я люблю. А ти роби як хочеш.

    21.04.2019 р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  13. Тамара Швець - [ 2019.04.21 10:48 ]
    Понеділок йде...
    Понеділок йде -
    Зміни свої звички -
    Ждуть успіхи !
    21.04.19 10.15


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Ольга Паучек - [ 2019.04.21 07:29 ]
    Світанкове
    Ранкове місто
    Пісня зі змістом
    З дощу краплисто
    П"ю "ля-мінор",
    На непогоду
    Із переходу
    Влучно моргає
    Пан Світлофор.

    Місто ранкове -
    Сяйво шовкове,
    Проміньчик блиснув
    Листом тополь...
    Веселим світлом
    Радо розквітне
    Сонячне місто
    Мрійливих доль.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  15. Вікторія Лимарівна - [ 2019.04.20 23:45 ]
    Дмитро Комаров
    По мотивам телепередачі "Світ навиворіт"

    В цікавий світ відкриє дверці:
    Розкрити зміст його та суть.
    Тріпоче в хвилюванні серце,
    Коли обставини несуть

    В жахливу неймовірну прірву,
    Де на краю – життєва мить!
    Перед загрозою всі рівні.
    Та Господа рука вершить.

    І Діма йде туди, де треба,
    В далекі закутки землі:
    Живуть там люди просто неба.
    Є радість й сум на їх чолі.

    Прості бажання мають й втіху.
    Тяжкою працею щодня,
    Латаючи буття проріхи,
    В чеканні завтрашнього дня.

    А він, веселий, гарний красень.
    Сміливий, люблячий екстрім.
    Добряк, що має щиру вдачу,
    Вперед, з цікавістю, та втім

    Вже скільки натерпівся лиха
    На обраному ним шляху.
    Дісталось вкотре й на горіхи,
    Та не показує пиху.

    Збагачує Дмитро світогляд,
    ВізьмЕ в полон і глядача.
    Цікавий пропонує огляд,
    Сюжетів досить, вистача.

    Чекаємо у нетерпінні:
    Куди запросить нас Дмитро?
    Його оцінимо ми вміння,
    Бо завжди поряд з ним добро.
    Міцної постаті ядро.

    20.04.2019
    Свидетельство о публикации №119042008951



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  16. Юрій Сидорів - [ 2019.04.20 22:49 ]
    Лиман
    Морського лиману вчувається запах
    На відстані у кільканадцять км*.
    Бувають рекорди на інших етапах -
    Як вирішить вітер і звідки подме.

    Його набираюся на Хаджибеї -
    Від кожного понюху та від ковтка,
    Охоплений силою спраги моєї.
    Вона невтолима і навіть жорстка.

    До моря прелюдія чи увертюра -
    Водоймище це унікально чудне.
    Кайма узбережжя доволі похмура,
    Та запах частково втішає мене.

    Це ним на летовищі пахла Вітчизна,
    Коли я по трапу зійшов з літака.
    Сувора людина і серцем залізна,
    А для Хаджибея - душевно м'яка.

    Північні моря і далеко на півдні
    Стрічалися в атласах і наяву.
    Засвідчую - любі, та тільки не рідні -
    Не ними я марю, не ними живу.

    На жаль, не на морі або в океані -
    Додому привів березневий маршрут.
    Державні та митні кондиції, грані
    Нехай зачекають. Я поки що тут.

    У травні хотів би відвідати Шарджу.
    І знаю, де саме візьму грошенят -
    Субсидій собі на квитки заощаджу.
    Пусте, що в боргах з голови і до п'ят.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (6)


  17. Марґо Ґейко - [ 2019.04.20 21:38 ]
    Non bis in idem
    На Нього чекали, а потім збагнули – дарма.
    Він мав на коня пересісти і взятись за зброю,
    І бути таким, як належало бути герою –
    Очолити місто, звільнити його від ярма.

    Єдиному Богу звели білокамінний храм.
    А потім встелили одежею пильну дорогу
    І пальмове гі́лля втрапляло ослиці під ноги,
    За спиною скалилась схожа на череп гора.

    Найбільша ненависть у того, хто надто любив.
    Найглибша зневіра того, хто повірив занадто.
    Тому «Розіпни!» скаженіло волатиме натовп,
    Тому, як рабу, вимагатиме страти й ганьби.

    Два вироки Богу – священик хітон розідрав.
    Не знають, що коять, прости цим зневіреним, Отче!
    Там двічі і вбивць не карали за той самий злочин,
    Святого прирікши до двох найжаскіших розправ.

    До смерті вернувся на спині того ж віслюка.
    Тростиною били… за одяг вже кидали жереб.
    А ти надихав їх на це, о слизький людожере!
    А, може, й не знав, що на Бога звелася рука?!

    Що потім до тебе Йому доведеться зійти,
    Звільнити Адама і смертію смерть подолати,
    За зброю лишити нам хрест, а Причастя – за лати:
    Для греків – безумство, юдеям – спокуса між тим.

    На Нього чекали вони і чекаємо ми.
    Не в рабській подобі, а в образі царської слави.
    Ознаки отримає рід перелюбний, лукавий,
    Який розіп’яв і продовжив співати псалми.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  18. Марґо Ґейко - [ 2019.04.20 21:38 ]
    Non bis in idem
    На Нього чекали, а потім збагнули – дарма.
    Він мав на коня пересісти і взятись за зброю,
    І бути таким, як належало бути герою –
    Очолити місто, звільнити його від ярма.

    Єдиному Богу звели білокамінний храм.
    А потім встелили одежею пильну дорогу
    І пальмове гі́лля втрапляло ослиці під ноги,
    За спиною скалилась схожа на череп гора.

    Найбільша ненависть у того, хто надто любив.
    Найглибша зневіра того, хто повірив занадто.
    Тому «Розіпни!» скаженіло волатиме натовп,
    Тому, як рабу, вимагатиме страти й ганьби.

    Два вироки Богу – священик хітон розідрав.
    Не знають, що коять, прости цим зневіреним, Отче!
    Там двічі і вбивць не карали за той самий злочин,
    Святого прирікши до двох найжаскіших розправ.

    До смерті вернувся на спині того ж віслюка.
    Тростиною били… за одяг вже кидали жереб.
    А ти надихав їх на це, о слизький людожере!
    А, може, й не знав, що на Бога звелася рука?!

    Що потім до тебе Йому доведеться зійти,
    Звільнити Адама і смертію смерть подолати,
    За зброю лишити нам хрест, а Причастя – за лати:
    Для греків – безумство, юдеям – спокуса між тим.

    На Нього чекали вони і чекаємо ми.
    Не в рабській подобі, а в образі царської слави.
    Ознаки отримає рід перелюбний, лукавий,
    Який розіп’яв і продовжив співати псалми.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  19. Вячеслав Семенко - [ 2019.04.20 21:09 ]
    Балада про звалене дерево
    Звалило дерево буревієм
    з могутнім тілом, зеленим зіллям.
    Лежало, впершись руками-гіллям...
    Здіймався ранок над ним повільно.

    Ще вчора хмарами лоскоталось,
    гніздо плекав ще на ньому сокіл,
    сміялось сонце йому звисока,
    щось таємниче йому шептало.

    А там, внизу - прозаїчні будні,
    турбот житейських рутина сіра,
    полює в сутінках звір на звіра
    від днів вчорашніх, до днів майбутніх.

    Упало. Корінь сточила зрада.
    Живцем розірвані, жили- вени
    кричать над вирвою німо, щемно,
    ще кровоточить струмками рана.

    Вершини в небі байдужо зверхні
    не чують крику за шумом вітру,
    чужі, далекі і непривітні...
    А долом вогко заносить смертю.

    Гілля повалене кози топчуть,
    снують мурахи зів'ялим листям,
    та часом пташок у день імлистий
    крилом невидимим затріпоче.

    Та впало зріле, живе насіння,
    промінням теплим удень зігрілось.
    І в нім життя ожило несміло,
    неначе дерева воскресіння.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (3)


  20. Олександр Сушко - [ 2019.04.20 18:21 ]
    Кольори
    Впала на аркуш поезії крапля,
    Перезирнулись Венера й Ерот:
    З горя ридає мальована краля,
    В ефемериді ерзацних жагот.

    Заздрить Ерато танталовій карі,-
    Музу хто хоче бере на приціл.
    Ані рицин, ні цианістий калій
    Не допоможе від товпищ митців.

    Лірик на платтячку торсає фалду,
    Лізе до циці впотьмах на рожен.
    Я ж бо - кулібний, любов - не для ґвалту,
    Цноту Полель від харит береже.

    Меццо - для ахів, для охів - бельканто,
    Мить - і коханці сплелись у клубок.
    У читачів задоволених свято,
    Шок від краси, естетичний амок.

    Може, усе що речу і неправда,
    Виправлюсь, браття, повірте, їй-бо!
    Плавиться в тиглі нечемна порада,
    Буду писати і я про любов.

    20.04.2019р..


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  21. Тетяна Левицька - [ 2019.04.20 13:53 ]
    Ходять янголи по світу...
    Ходять янголи по світу -
    білосніжні крила,
    зазирають в кожну хату
    чи добро вродило.

    Чи достатньо на причілку
    світлячків ласкавих,
    запускають в тишу бджілку,
    зорі кучеряві.

    Заколисують дитину
    в колисанці теплій,
    варять запашну малину
    для зимових щеплень.

    Додають цілющу тую
    в яблучні узвари,
    здирки, виразки бинтують,
    припиняють чвари.

    Душі змащують медово
    джемом обліпихи,
    мостять  подушки пухові -
    лебедині втіхи!

    Чепурять сади, городи, 
    і щебечуть в гаю.
    На землі до смерті годять,
    після відлітають

    в небеса, щоб лазурові,
    розсипати роси
    і ніщо,  окрім любові,
    навзаєм не просять.
    2019р

     


     


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (6)


  22. Козак Дума - [ 2019.04.20 12:35 ]
    Відкритий лист*
    Вас повідомити повинен –
    ми не вручили адресату
    листа, що совісті хватило
    у вас направити солдату.

    А не отримавши листа,
    не був він ранений паскудством,
    не втратив розум і вуста
    не проклинали те розпутство.

    Коли він піднімав бійців
    в атаку біля терміналу,
    безцеремонність ваших слів
    душі його не розривала.

    Як тяжко в бій він крокував,
    мотузкою стягнувши рану,
    лист кілометри ще долав,
    тоді, на щастя, було рано.

    Коли на землю враз упав
    і смерть закрила йому очі,
    листа того він не читав,
    бо не дожив герой до ночі.

    Вночі, поклавши в плащ-палатку,
    у темноті міському парку,
    ми схоронили після схватки
    його під невелику арку.

    На обеліску зірка там,
    тополя ще, висока дуже.
    Та зрештою забув, що вам
    усе оте уже байдуже.

    Лиш вранці, всупереч образі,
    з причини смерті адресата
    послання ми читали разом –
    пробачте нам, простим солдатам.

    Як пам‘ять вас збиває з толку
    і ви забули про свій лист,
    від імені усього полку
    я нагадаю його зміст.

    Писали ви, як другий рік
    дісталися у город хлібний,
    у вас вже новий чоловік,
    а він вам більше не потрібний.

    Що ви не знаєте біди,
    живете хороше, в достатку.
    Нема ніякої нужди
    у лейтенантськім атестаті.

    Листів щоб більше не чекав
    і вас не утрудняв би знову…
    Так, саме так – „не утрудняв“,
    болюче відшукали слово!

    І все, і більше ні гу-гу…
    Перечитали терпеливо
    ми ті слова, що на снігу
    в розлуки час в душі знайшли ви.

    „Не утрудняй“, „муж“, „атестат“…
    На що ж ви серце проміняли?!
    А він же був герой, солдат!
    Ми з ним за вас тут помирали…

    В розлуці жити – серце бити,
    не всяк її лиху здолає.
    Не кожен зможе вік любити,
    на жаль, в житті усе буває…

    Хай не любили вже ви більше
    і він уже не був потрібен.
    Нехай уже жили ви з іншим,
    Бог з вами й тим нікчемним злиднем,

    але ж який солдата гріх,
    що часу вільного не знає!
    Що захищаючи вас всіх,
    себе три роки „утрудняє“…

    Що ж написати не змогли
    хай слів гірких, та благородних?
    В своїй душі ви не знайшли?
    Так зайняли б в кого завгодно!

    Бо у Вітчизні нашій єсть
    немало чистих душ, високих.
    Вони б вам виявили честь
    і ваші згладили пороки.

    Вони б за вас слова знайшли,
    щоб підбадьорить чоловіка.
    Від нас уклін їм до землі
    за серце добре і велике!

    Не вам, жіночому загалу,
    від нас відірваних війною
    ми написати побажали,
    щоб знали – ви тому виною.

    Чоловіки на фронті тут,
    із ворогом в борні й собою,
    з тривогою якоюсь ждуть
    листів із дому перед боєм.

    Ми начиталися лайна,
    тепер тихцем усі жалкуєм –
    а раптом все ж ви не одна,
    й такого хтось іще скуштує…

    На суд дружин пошлемо вас,
    їх імена ви забруднили.
    Хоча всього лише на час
    листом нам мозок отруїли.

    Нехай поставлять вам в вину,
    що душу чорну ви ховали,
    любили лиш себе одну
    і за дружину видавали.

    А бувший чоловік – убитий,
    все добре, забавляйтесь з новим.
    Він мертвий, вже на тому світі,
    не потривожить зайвим словом.

    Живіть, а він вже без вини
    не відповість і не напише.
    Вже не повернеться з війни
    й під руку вас не стріне з іншим.

    Лиш за одне його прощати
    прийдеться вам, продажна юдо.
    За те, що з місяць доставляти
    іще листи вам пошта буде.

    Нічого вже не зробиш тут –
    листи від кулі повільніші.
    Вони у вересні дійдуть,
    хоч згинув місяцем раніше…

    Без вас там жодного рядка
    немає й це вам неприємно.
    Так я від імені полка –
    беру назад все те напевно!

    Прийміть в кінці уже й від нас
    презирство наше, на прощання.
    Всі ті, хто зневажає вас –
    покійного однополчани.



    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  23. Володимир Бойко - [ 2019.04.20 10:19 ]
    Весна котяча (пародія)
    Знаю – кожної весни,
    Наче поторочі,
    Довгохвості нявкуни
    Верещать щоночі.

    Я на виклики оці
    Вчасно реагую –
    Сплю в зимові місяці,
    Навесні – марцюю.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2) | "Віктор Кучерук, "Попід вікнами коти...""


  24. Козак Дума - [ 2019.04.20 10:46 ]
    Рижий острів*
    Завсігди уміли коні плавать,
    але недалеко і неважно.
    „Глорія“ російською – це „Слава“,
    всім запам‘ятати це неважко.

    Корабе́ль ішов найменням гордий,
    океан мав намір перепли́сти.
    В трюмах коні, мордою до морди,
    але їх сумні чекали вісті.

    Ціле стадо… Вдалечінь пливли,
    тисячі підків в копита вбили.
    Щастя все ж вони не принесли –
    міна днище кораблю пробила.

    Люди сіли в шлюпки, весла взявши,
    коні слідом пли́ли просто так.
    Що ж робити бідним, бо, як завше,
    не було їм місця на плотах.

    Плив по океану рижий острів,
    в синіх хвилях острів плив гнідий.
    Зразу їм здалося – плавать просто,
    ніби в річці, більше лиш води…

    Та нема ні берега, ні краю,
    у ріки вони завжди були.
    Хвилі накривали рижу зграю,
    а вони все фиркали й пливли.

    Залишали коней рештки сили,
    ті іржали, тонучи в воді.
    Та ніяк вони не розуміли –
    чом їх люди кинули в біді.

    Врешті-решт розтанув рижий острів,
    всі втонули, згинули в імлі.
    Домом став їм океанський простір
    в сотнях миль від рідної землі…


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  25. Тамара Швець - [ 2019.04.20 07:52 ]
    Серце берегти ...
    Серце берегти –
    Любов, тепло, посмішка-
    Кращі складові !
    20.04.19 7.16



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Ярослав Чорногуз - [ 2019.04.20 05:59 ]
    В апогеї почуттів
    Кохана, серцем тихо завесній,
    Чекає квітка на любові благо.
    Розкрийся, мов пелюсточка, мені,
    Сідає джмелик чарівний на пагін.

    І вже тремтить суцвіття молоде,
    Вібрує все, хмеліючи від ласки.
    І струм єством окриленим іде,
    І всесвіт повнить ароматом казки.

    І чашечка троянди воскреса,
    Нектаром божим сповнена по вінця.
    Снагою рожевіють небеса,
    Немов закоханих щасливі лиця.

    В моїх обіймай, люба, завмирай!
    Жага чуттів буяє до знемоги.
    Ярило-Сонце нам дарує рай –
    Ми сповнюєм найвищу волю Бога.

    То ж вознесімось просто в небеса,
    І хай ця зустріч буде не остання.
    Бо шлях увись - це розквіту краса,
    Устелена пелюстками кохання!

    20.04.7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (2)


  27. Ніна Виноградська - [ 2019.04.19 21:48 ]
    На козацькому цвинтарі

    Козацький цвинтар. Вікові хрести
    Вросли наполовину в рідну землю.
    Тримати і у вічність їх нести
    Так важко їй від болю.Час недремний

    Оберігає воїв, що з могил
    Уже ніколи на коней не скочуть.
    Бо віддали життя і стільки сил
    Країні рідній в давні дні і ночі.

    Лежать із ними люльки і шаблі,
    І травами вже поросли могили.
    А за дощами хмари-кораблі
    Пливуть у вічність. Зберігають сили,

    Щоб за снігами сходила весна,
    І сіялося в теплу землю жито,
    І зберігалась роду таїна
    Того, кого в степу знайшли убитим.

    Бо після нього дерево життя
    Не перервали голод, холод, війни.
    Та в кожен рід приходило дитя,
    Щоб родове гілля росло надійно.

    І ширилося, проростало вглиб
    Його міцне і молоде коріння.
    Козацький роде, з глибини садиб
    Вже не одне тут вийшло покоління.

    Що гарувало з ранку до зорі,
    Трудилося і обливалось потом,
    Коли за коси брались косарі,
    А Бог їх урожаєм за роботу

    Так щедро обдаровував усіх.
    І славився піснями край козацький,
    Як чувся на святки веселий сміх
    І гопачок, що танцювали хвацько.

    Пройшли цим шляхом покоління тут,
    Від тата й мами, з прадіда до діда.
    І край стоїть в вишневому цвіту,
    Хоча його не обминали біди…

    У землю вгрузли вікові хрести,
    Яких минуло перекотиполе.
    Землі так гірко біль оцей нести,
    Бо під хрестами сплять козацькі долі.
    18.04.19


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  28. Любов Бенедишин - [ 2019.04.19 18:13 ]
    ***
    Пригадаю - і світ мені світиться,
    і бентежить душі тихе озеро.
    Як же нам пощастило зустрітися
    в цьому безмірі: Часу і Простору?

    Впала зірка. Скотилася жеребом
    у бажання моє незагадане...
    Пахне спогад тюльпанами й березнем,
    пахне осінь журбою і ладаном.

    ...Згасне подив, як сон під повіками,
    вкриє світ пеленою бузковою.
    Як могли загубитись навіки ми
    в тісноті суєти містечкової?!

    2009


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  29. Адель Станіславська - [ 2019.04.19 18:23 ]
    * * *
    Кажуть, вибір до двох спростився...
    Кажуть, вибору в нас нема.
    Хоч би з Неба Христос спустився,
    бо надворі така зима
    серед цвіту весни,
    аж страшно...
    ...Вербний хід і осанни спів...
    Українонько горопашна,
    хто ж тя знов до ганьби довів?..
    Рідні діти... мов сучі діти,
    тешуть дошку твоїй труні.
    А довкола - весна і квіти
    й крига душ при Вербовім дні...
    Десь за тиждень при Великодні
    воскресатиме знову Спас...
    Миє руки пилат сьогодні,
    щоби вкотре розп'яли нас...
    Межи прутиків тих вербових
    геть принишк перед лінчем Бог.
    Чи дамося на хрест, братове?..
    Се повідає епілог...

    19.04.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (1)


  30. Ем Рай - [ 2019.04.19 17:26 ]
    Літо грає на вилицях
    Літо грає на вилицях хрускотом кісточок.
    Зрубу першого іскорки-трісочки розлітаються.
    Ким ти виростеш, саджанцю, прутом для діточок?
    Чи міцною ломакою - більшим, котрі не граються?

    Обрій наче граблі, чи старечий беззубий рот,
    Чи лисіючий хлоп, що з сокирою йде у кичари.
    Цур та пек тобі, хлопе! Нарубаєш іще гризот,
    Як рідитимеш світ від рання й до самого вичіра.

    Між зуб'ятами обрію цідиться сонце нись.
    Дитинча, ким ти виростеш, хлопом, а чи сокирою?
    Їж та плюй собі вишеньки. Виростеш же колись.
    Літо конче змахлює, козирі криючи сквирою.


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  31. Тамара Швець - [ 2019.04.19 16:14 ]
    Зупинились...
    Зупинились ви,
    Тупік, спите, винити
    Нікого – лише себе!
    19.04.19 8.40


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Тамара Швець - [ 2019.04.19 16:39 ]
    Любити життя...
    Любити життя,
    Цінувати миті і часи,
    Насолоджуватись тим,
    Що маєм ми –
    Що може бути кращим,
    Мабуть ніхто не заперечить,
    Було і буде важливим
    В любі століття і віки!
    19.04.19 8.30


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Тетяна Левицька - [ 2019.04.19 13:22 ]
    Я люблю чужого чоловіка
    Сповіддю спокутувала гріх,
    з молитвами протяг тихо хлипав.
    Теплі сльози крапали до ніг,
    - Я люблю чужого чоловіка!

    Ніжності не пити із лиця -
    чуйний, зорепадний, білий сокіл.
    Не зривай горіха  до вінця
    радила матуся - світ широкий.
    В повені ріка - біда одна,
    на причалі човника гойдає.
    З неба ллється золота струна -
    місяць байховим частує чаєм.
    Розгойдав паливода  чимдуж
    гойдалку вербову, хвилю мружить .
    Стогне тиша зранена довкруж.
    Каяття душі - червоні ружі!
    Трепетний, зворушливий, такий
    пелюстковий, рідний, світанковий.
    Тільки б доторкнутися щоки
    і відчути музику любові!
    Знаю, що гніздечко в нього є,
    ні на що тепер не сподіваюсь.
    Та без нього серденько моє
    полонез Огінського не грає.







    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (12)


  34. Віктор Кучерук - [ 2019.04.19 10:37 ]
    * * *
    Коли розвіються тумани
    І зникнуть запахи весни, –
    Про мене згадувати стане
    Хтось несподівано сумний.
    І не очікувано буде
    Звучати чийсь далекий спів
    Про щем посіяний у грудях
    Весняним чудом почуттів.
    19.04.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (3)


  35. Ніна Виноградська - [ 2019.04.19 09:37 ]
    Троянський кінь


    Впускаємо троянського коня
    У дім наш, у світлицю, в серце й душу.
    Щоб вже не знати спокою ні дня,
    Розшукуючи в океані сушу.

    Бо хтозна, що чекає нас тепер,
    Тож балансуєм між війною й миром.
    Живеш сьогодні, а назавтра – вмер,
    І не потрібен дім, твоя квартира

    На це і розраховують чужі,
    Оті, що тихо прийдуть убивати.
    Тарифами, де ціни на межі,
    Щоби ти сам пішов край світу з хати.

    І візьме ворог і ліси, й поля,
    Чорнозем наш, бурштин, титан і води.
    Комусь уродить вкрадена земля,
    Та не моїй країні і народу.

    Бо прийде цей страшний троянський кінь,
    Злякаєтесь - такого не чекали!
    А ви своїх відводили у тінь,
    Чужинців лиш до влади обирали.

    І гнулися до самої землі,
    Коли чужого бачили з порога.
    За зраду роду, смерті справи злі,
    Від вас вже відвернулись навіть боги.
    18.04.19



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (1)


  36. Олександр Сушко - [ 2019.04.19 08:53 ]
    Одна мить

    Який же цей чудовий світ!
    Достоєн полотна і вірша!
    ... Упав у грязь пахучий плід -
    На тин дружок садок мій ріже.

    Шляхами з товченого скла
    Ступаю босою ногою.
    А юнь безхмарною була,
    І неня ще була живою.

    Життя, здавалось,- довга нить,
    Не буде ні кінця, ні краю.
    Насправді - це одна лиш мить,
    Вдихнув - уже пора до раю.

    У пісні гами вже не ті,
    І барви зблякли у картині.
    В душі уже немолодій
    Все більше скалок самотини.

    Мене не знайдеш у піснях -
    Зотліли струни у Орфея.
    Дополум'янює весна
    В спондеях, ямбах і хореях.

    19.04.2019 р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  37. Микола Дудар - [ 2019.04.18 23:18 ]
    Одна із тисячі моїх історій
    Я бачив Смерть. Вона була звичайна
    Увічлива, спокійна… без емоцій
    Відмовилась було від мого чаю
    Мовляв, колись… але не в цьому році
    Я задивлявсь в ЇЇ глибокі очі…
    Крутилось коліщатко кінострічки
    Було у Ній приємне і пророче…
    І небо, океан… можливо й річки…
    І безліч безліч всякої дрібниці…
    І чаша у руках: Сльоза із Горем
    І я проснувся. Ні, сплю, сплю… ще сниться —
    Одна із тисячі моїх історій…
    18.04.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  38. Світлана Ковальчук - [ 2019.04.18 21:35 ]
    Се подих слова
    Се подих слова.
    Дерево - як тіло,
    сухе, і тепле,
    і пропахле глицею.
    А ще душа,
    до сповіді доспіла,
    а ще ті сосни,
    що старими птицями
    клюють вітри.

    Дзвіниця. Тіні звіра.

    Се тіло поривається,
    і дихає,
    і знає бути
    золотою рибою.
    Крізь подихи і продихи
    як тихо є.
    Як голосно ворушить
    серце
    глибами.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (4)


  39. Козак Дума - [ 2019.04.18 21:43 ]
    Сховався
    В лікарні шок, аврал, переполох,
    десятки зо два привезли „швидкі“.
    Черепно-мозкові у тридцятьох!
    Травмовані – всі лисі мужики…

    У одного питає тихо лікар, –
    Що сталося, у чому тут секрет?
    У відповідь очима той закліпав
    і розповів нечуваний сюжет:

    У всьому винен лисий пень з борідкою,
    з дружиною не здатен розібратись!
    Як гналася за ним зі сковорідкою –
    той вирішив у натовпі сховатись…


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  40. Сергій П'ятаченко - [ 2019.04.18 21:10 ]
    ***
    Завдання птахів нагадати нам вкотре про вирій.
    Завдання весни – це, як мінімум, вчасно прийти.
    І взяти на облік зимові хвороби й зневіри,
    Під звіт всім роздати по дрібці жаги й теплоти.

    Стоїть березіль, мов лелека, в снігу по коліна.
    Під снігом ще сплять первоцвіти й дівчата, мабу́ть.
    Рибини слів сторожко сплять у своїх праглибинах,
    І ве́ршею віршів зловити себе не дають.

    Жіноцтво і птаство вже планами з місяць вагітні,
    І кожна їх мрія прозора, неначе сльоза.
    Зустрінемось, друзі, за кілька годин вже у квітні.
    Рибина холодна тріпоче в руці й вислиза.

    І нам залишає терпкий післясмак післямови,
    І пару зужитої рими – льоди- холоди.
    Весна, поміж тим, підмальовує на́чорно брови,
    І не поспішає, і не поспішає
    сюди.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  41. Козак Дума - [ 2019.04.18 20:02 ]
    Плюралізм поглядів

    Сади квітують навкруги,
    у полі розпустились квіти.
    В ромашках, маках береги,
    за медом треба вже летіти.
    Так думала собі бджола
    і розминала два крила.

    Як гарно стрінуть кізяки,
    мерщій у звалище поринуть.
    Моя стихія – смітники,
    відходи, бруд, ганчірок віхоть…
    Бубніла у лайні по-вуха
    собі під ніс зелена муха.

    Трудитися мені не треба
    і пролітати сотні миль.
    Задовольняє всі потреби
    життя мого природний стиль.
    Мене обходять ризик, скрута –
    „топтав“ медок і думав трутень.

    Лінивих мух всі зневажають –
    гидота серед бруду й пилу.
    Дурні ж хай бджоли мед збирають,
    якщо їм бракне мозку й сили.
    Найвища у нахабності краса! –
    у вулик лізла напролом оса.


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  42. Віктор Кучерук - [ 2019.04.18 20:49 ]
    * * *
    Тобі подобається світло...
    Мене приваблює пітьма
    Тим, що від яблуньок розквітлих
    І тіні жодної нема.
    Тебе завжди лякає вітер…
    Мене гнітить одвічно штиль
    Тим, що проросле зерня літер
    В рядки кидаю без зусиль.
    Коли я вмію розпізнати
    Єство гріха і зради суть, –
    Тебе, довірою багату,
    Усякий може обмануть.
    Тобі не вірити не можна, –
    А я лукавлю нині тим,
    Що вже стрибнути неспроможний
    У вир кохання за будь-ким…
    18.04.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  43. Козак Дума - [ 2019.04.18 18:24 ]
    Очевидна перемога
    Хто розумніший поміж двох статей –
    здавен іде безкомпромісний спір.
    Десятки, сотні, тисячі людей
    поглинув різнобарвно-сірий вир…
    Та очевидно все тут для Мачули –
    жіночий рід в цім спорі переміг.
    Таку ви байку коли-небудь чули,
    щоб жінка розум втратила нечуло
    з-за двох, хоча і гарних, просто ніг?!


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  44. Ігор Герасименко - [ 2019.04.18 17:17 ]
    Грiють землю,синь лоскочуть
    І мечами, і свічками кличете:
    "З криці й висі принципи візьми!"
    Пізно, милі білопінні грицики,
    білолиці лицарі весни!

    Ви, напевно, зиму всю батрачили,
    та зусилля не в пусту потрачені
    на роботу й квітоінститут,
    бо ростуть і на піску патриції,
    принци і під стінами цвітуть.

    Грицики - ви сильні і граційні!
    Закохався в січні і забув:
    не замовив у весни-кравчині
    ні жабо весільне, ні жагу.

    Вашими розкішними розетками
    (бо чітка натура і чіпка)
    ніжні килимки на луках зіткані
    з тихих за кульбабками зітхань.

    Вами розфарбованою зіркою
    не зникай, натхнення. І нехай
    тричі заповіти перепишете,
    поки знищить посмішки смітник -
    спромоглись ви, білокрилі грицики,
    обрій темнохмарний освітлить!


    04.2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (5)


  45. Тамара Швець - [ 2019.04.18 17:08 ]
    Дарувати...
    Дарувати свою
    Любов,тепло, повагу -
    Краще доказів !
    18.04.19 16.30


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Тамара Швець - [ 2019.04.18 17:45 ]
    Бездіяльність...
    Бездіяльність –
    Тягне назад , єдиний
    Вихід праця - прогрес !
    18.04.19 16.00


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Козак Дума - [ 2019.04.18 17:27 ]
    Відома симптоматика
    Ой, лікарю, у боці в мене коле! –
    кричить несамовито дід Микола, –
    Не годен підійнять пусту валізу,
    без допомоги з печі вже не злізу!..
    Оглянув лікар живота у діда
    і ось що він старенькому повідав:
    То доброта, довірливість, чутливість,
    відвертість, чесність і сором‘язливість.
    Вони завжди, допоки сонце сходить,
    усім нам боком, зазвичай, виходять…


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  48. Козак Дума - [ 2019.04.18 16:26 ]
    Слушна порада

    Спасибі за кольє і нову шубу! –
    кричить з порогу радісно дружина, –
    Здала нарешті на права я, любий!
    Яку купити радиш ти машину?

    Почухав той потилицю в задумі,
    і фразу кинув мимохідь безжальну, –
    Кохана, вчора був я в нашім ЦУМі
    й нагледів там тобі машину, пральну!


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  49. Козак Дума - [ 2019.04.18 14:59 ]
    Підставні вагання
    Учора у знайомих на весіллі
    з дружиною добряче погуляли –
    впилися добре, накурились зілля…
    Її, до того ж, двічі зґвалтували!

    Зі мною ж обійшлись не надто грубо,
    та зовсім без пригод не обійшлося –
    ребро зламали, вибили три зуби
    і видрали добрячий шмат волосся.

    Сьогодні зранку просять похмелитись –
    дружина вже зібралась і чекає.
    Дивлюсь в люстерце, пробую голитись.
    Чи варто знову йти – я і не знаю…


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  50. Юрій Лях - [ 2019.04.18 13:46 ]
    ***
    Холодний Яре, ворог на порозі!
    Скажи, у час, коли вогонь пала,
    Як нам не вибрать в гетьмани пронозу,
    Що приблукала в нашому обозі,
    Та в битви час нам в зашпори зайшла?

    Як нам не вибрать замість отамана,
    Що супротив орди удар тримав,
    Дрібного блазня з медіа-дурману,
    Що чорній раді напустив туману
    І лицедійство щирістю назвав?!!

    Скажи мені,зашелести, мій дубе,
    Крізь сотні літ, ти ж знав Залізняка!
    Як нам зійти із цього кола згуби
    І лицемірам не дивитись в зуби,
    Й не підвела щоб в час важкий рука?

    Устань, козаче, з-поміж гречкосіїв,
    Яким дали замало ковбаси!
    НАРОДЕ! Не чекай собі месію,
    Як понесеш на торг свою надію,
    Як сам собі ти ради не даси!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   1472