ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Маркіяна Рай
2018.06.21 11:04
Залиш собі мої присвяти.
Покинь на мене нашу вічність.
Ніхто не здатен подолати
Такої вирви часової.

Я навчена собі брехати -
Найнепомітніша погрішність.
Найдосконаліша поразка, -

Микола Соболь
2018.06.21 06:01
У поліклініці – «совок».
Гниє чи догнива система?
Бо черги це болюча тема.
Із неї (черги) – ні на крок!
Жінки зчепилися в дуелі
Словесні поки що шрапнелі…
Ось – рукопашного урок.
У хід пішла війна сумками

Олена Багрянцева
2018.06.20 21:57
Ти рахуєш до ста. Я ж ховаюсь у тиші липневій.
Одягаюся в ніч і чекаю, що скоро знайдеш.
Я покірно стою у космічній густій атмосфері.
Без обмежень і меж.

Усміхаюсь тобі. Ти рахуєш до тисячі спритно.
Повний місяць ясний видає мене. Ну і нехай.
Я зн

Іван Потьомкін
2018.06.20 20:57
– Возвращаюсь я как-то электричкой в свой Энергодар – городок строителей и эксплуатационников Запорожской атомной станции. Вагон почти пустой. Редкие пассажиры уже готовятся к выходу, как вдруг подходит ко мне сельского вида пожилая женщина и спрашивает,

Олександр Сушко
2018.06.20 16:53
Вікно закрито. Човга тінь за склом,
Неситий погляд ковзає по шипці.
Вже не болить одірване крило,
Поніс в зубах трофей писака-гицель.

У нього голоднеча й ціль нова,
Плете зі слів міцні облавні сіті.
Кровиця жертв п'янить, немов первак,

Ігор Шоха
2018.06.19 22:32
Десь помандрував і ти, Іване.
Зав’язався калиновий цвіт.
Сходить сонце, як гаряча рана.
Сонях доганяє білий світ.

Синє небо відкриває браму.
Там і Щек, і Либідь, і Хорив...
Дядько Кий узяв тебе на раму

Микола Дудар
2018.06.19 18:32
Розваги виніс ти за дужки
Годиник вимкнув, телефон
Позвав із роздумів Забужко
Який не є, а камертон
І горизонти й паралелі
Позеленіли геть в журбі
Ще й споглядає хтось зі стелі
Невчасно, байдуже тобі...

Наталка Пілігрим
2018.06.19 16:34
Весна насипає у горло пилу,
усе навколишнє вбирає у сірість,
дороги і люди – ти вирви, вирви…
Твоя й березнева самотність стрілись.

Лице сполотніле, прообраз дому,
їм промінь жахкий домалює зморшок,
у тебе із містом одні геноми –

Олександр Сушко
2018.06.19 06:10
Тарганисько сховалося у шпарку,
Поласувало нагло кавуном.
Узимку люди мерзнуть, літом – жарко,
Вдоволених не бачу вже давно.

Не вистачає грошей, хисту, тями,
Ще й вороги в Донбасі і Криму.
Рука сусіда піднімає камінь,

Маркіяна Рай
2018.06.19 00:18
Коли в тобі скінчився день,
Аж ніч заплакала раптово,
Коли в тобі немає слова
І не співається пісень,

І лінь дивитися на світ,
І тінь сповзає геть у п'яти,
Коли у грудях стужа м'яти,

Ігор Шоха
2018.06.18 23:08
А у оборі нашої корови
ще є телята нашої біди -
мураєви, і гепи, і царьови -
ті самі клони, що і муравйови,
на вим’ї євразійської орди.

***
А на цьому світі легше жити,

Адель Станіславська
2018.06.18 15:33
У всі часи інакшості - інакші.
У всі часи приречені вони.
І навіть сильні духом - завжди слабші
І зметені в нерівностях війни.

Були і каменовані, й розп'яті
І топлені, і палені в вогні...
Нормальніші нормальних - більш

Олексій Кацай
2018.06.18 15:13
Йде сніг.
Вечір темряву бгає
у ламп віртуальні сніжки.
Комп’ютерні ігри стирає,
залишивши ярлики.

Забралами висять вони
на моніторах шибок.

Володимир Бойко
2018.06.18 12:14
Дощать дощі, зміняючись дощами,
А після них приходять ще дощі.
В повітрі пахне гниллю і грибами,
Чатують жертв поміж кущів кліщі.

Така погода увійшла у моду,
Згнивають полуниці на грядках,
З-за бур'янів не видко вже городу,

Ірина Вовк
2018.06.18 10:55
…і ти, мій друже, будь мені зі мною, -
Шепоче серце лірою-струною,
Коли паде із лип духмяний цвіт,
І неба окривавлений болід
Засліплює вогнем печальні очі
Посеред тьми безсонних свідків ночі, -
Пребудь мені… о будь мені зі мною!..

Наталка Пілігрим
2018.06.18 09:42
поміж двох будинків між якими тиша
ліпить свою нішу і плете нитки
опадають ночі на галуззя вишень
колискові інші і дірок зірки

сумовито світять у зіниці вулиць
щоби не почули кроки ліхтарів
і ніхто не певен так бо є і було

Олександр Сушко
2018.06.18 07:28
Молись!

Корівка гедзів ляпає хвостом,
А мій п'ятак застряг у райській брамі.
Товкти отця безпечніше гуртом,
Молитися - отарою у храмі.

Стоять перед амвоном "голубі",

Галина Кучеренко
2018.06.17 22:25
Ситого вовка не дуже цікавлять
проблеми голодних ягнят:
            - Отара замерзла!... І їжі замало!
             Чим нагодувати малят?...
- Як можна мій спокій тривожити марно -
Опікуюсь вами як брат!
Ви ж - злодії страшні, бездушнії скнари!!!

Володимир Бойко
2018.06.17 21:35
Іще до липня буцімто далеко,
А липовий вже віє аромат.
Пахуча мжичка сіє серед спеки,
Спадаючи росою на асфальт.

Зближається глобальне потепління,
Природний календар прискорив біг.
Дарує червень липове цвітіння,

Іван Потьомкін
2018.06.17 20:55
Єврейський хлопчику, ти в моїм домі,
в зневаженім Сіоні. Вечір. Сутінки.
Я схиливсь, а ти – на моїх колінах.
Тобі, мій любий, оповім історію
про доброго Месію, котрий не прийшов.
Старшим тут од тебе не оповім, мій милий.
У старших немає таких оче

Микола Соболь
2018.06.17 15:28
Керунки – нові, та влада стара.
Зміїний оскал у тігрЮлі.
Політика чесна скоріше – мара.
Дивися – спустіли каструлі…
Дрочися народе – лютуй на ура!
Малюй Т-образки трикутні…
Але від корита свиню (чи кнура),
Не вигнати, сівши на кухні.

Ігор Деркач
2018.06.17 09:03
Нема за що сусіду полюбити,
нема чого коритися орді.
Уже віки виплачуємо мито,
а живемо на хлібі і воді.

І кровію орошено чимало
розп'ятих і катованих людей,
аби чекісти їли наше сало

Сонце Місяць
2018.06.16 18:29
все чудесно о цій годині
довгі сутінки чай & плед
чи крамниці вітрини плинні
між розмитих вітром алей

вигасає пройдешній день
залишаючи різні стіни
поміж монстрів чи то людей

Ярослав Чорногуз
2018.06.16 14:52
В народу нашого нема
Такого ймення чарівного.
Воно – поезія сама,
Дароване, напевне, Богом.

Живе спрадавна у віках,
Ніколи на устах не в`яне,
У віршах скупане й піснях

Олександр Сушко
2018.06.16 10:37
Кигиче пісню діва бородата,
Сусід таких вподобує. Я - ні.
Коли клює карась - у мене свято,
Сиджу один із вудкою в багні.

Прочмихавсь у ранкову прохолоду,
Струсив із вуха крапельки роси.
Зостались вдома лиш мужі-колоди,

Іван Потьомкін
2018.06.16 08:25
Якщо віриш, що можна щось зіпсувати, повір, що можна також і полагодити.
2. Краще вірить у дурниці й ошуканство і вірить також у правду, аніж не вірить ні в що.
3. Той, хто завжди говорить правду, матиме успіх.
4. Усе, що ти бачиш на світі, – це для ви

Ігор Деркач
2018.06.15 22:09
І слово, і діло об’єднує суть,
якою душа веселиться.
Герої і антигерої ідуть,
міняючи ролі і лиця.

За обрії вічності кане пітьма
і тонуть у ній каравели.
Немає Адама, і Ноя нема.

Маркіяна Рай
2018.06.15 16:17
Вдаряються об вітряне крило
Високі чола нашого мовчання,
А кожен червень, як нове повстання
Супроти неприступного "було".

Падуть пелюстки, мов зів'ялі дні,
У запитаннях оклики змістились:
Любить мені, чи не любить мені?

Марія Дем'янюк
2018.06.15 13:04
Коли стихає все і чути голос серця,
Душа вміщає в собі цілий світ,
В надії дивишся у небо, що озветься,
Той, хто створив для тебе Заповіт.

Небесна синь огорне ніжно землю.
Буянять трави від пречистих сліз.
Господь "люблю"тихенько промовляє

Ігор Шоха
2018.06.15 07:20
Доля наша то жартує з нами,
то кудись у безвісті несе.
Дуже файно – гратися словами...
Де ж те, пресловуте, наше все?

Ой немає місії такої,
що уже нікому не болить.
Чую, як із далечі ясної

Надія Медведовська
2018.06.14 21:03
Ні голоси, ні очі, ні слова,
Ні усмішки, ні рук міцне стискання –
Ніщо від суєти не відрива
Так, як солодка музика мовчання.
Прислухайся до тиші. В ній бринить
Все невимовне чистими хорами.
Прислухайся – і на коротку мить
Відчуєш зорі в себе під н

Тетяна Рибар
2018.06.14 20:57
свята юліанно
скалка у серці
ріка ув очах

хвилі розгойдують
вітер розхитує
хлюпає з чаш

Ірина Вовк
2018.06.14 17:03
У часі поталанило цій п’єсі Гоголя, вона настільки ігрова, що її з радістю беруться ставити різні театри (Московський «Ленком», Київський Національний драматичний театр ім. І.Франка) і, як правило, – результат безпрограшний, проте різний режисерський кут

Кристіан Грей
2018.06.14 14:15
Я підійшла до східного вікна - і визирнула, відхиливши штору
У мене голі груди, стегна голі - і я, уся оголена, тремчу,
Сусід навпроти аж роззявив рота, побачивши немислиму красу,
Я усміхаюсь Мона Лізою й мовчу - а він від здивування втратив мову,

Олександр Сушко
2018.06.14 12:22
Сапали моркву й буряки,
Назавтра - кабачки та перці.
А ніс облущився таки,
Бо цілий день сопів на спеці.

Сім'я з практичних міркувань
Города взяла "на халяву".
На вуха, ластівко, поглянь,

Марія Дем'янюк
2018.06.14 11:36
Темного квіту пелюстки
Прилипають до небесної хустки,
І блакитне небо сіріє -
Вже сльозини на соснах-віях.
Та ця сірість непевна і хитка:
Тихо квилить, глядить у віконце...
Ща засяє у небі нагідка -
Усміхнеться яскраво сонце...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Зоріна Головатюк
2018.06.14

Александра Макуха
2018.06.14

Наталія Навроцька
2018.06.13

Готра Ян
2018.06.12

Оксана Мишанич
2018.06.08

Ясен Лад
2018.06.08

сергій порицький
2018.06.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Мрія Весна - [ 2006.11.25 15:27 ]
    Туман
    Туман колише рідне місто
    І ти напевно, спиш давно.
    В дворі дерева, як із тіста,
    Здається це – старе кіно.

    Знайомство, зустріч і кохання,
    В очах бринить знайомий блиск.
    Обійми знову аж до рання,
    Від поцілунків скаче тиск.

    А потім знову розставання,
    На ранок залишу тебе.
    Закоханість це – не кохання…
    В тумані не шукай мене…
    25.11.06


    Рейтинги: Народний 5 (5.06) | "Майстерень" 5 (5.03)
    Коментарі: (4)


  2. Оксана Лущевська - [ 2006.11.24 23:59 ]
    для мене
    ще від якогось еллінського бога
    у тебе ця ніжність,
    ще від якогось прадавнього часу
    у тебе ця сила,
    зерном у долоні Доля тебе носила
    для мене;

    для мене -
    явився ти дужий у день Сварога
    прийшов на Землю
    Родом вселиким, могутнім
    і ніби списом
    застряв ти у моїх грудях...

    Назавжди!


    Рейтинги: Народний 5.08 (5.31) | "Майстерень" 5.25 (5.31)
    Коментарі: (6)


  3. Олексій Кацай - [ 2006.11.24 21:30 ]
    Вій
    Очима заблукалого блукальця
    туди уперся електронний Вій,
    де час прямий, як спис неандертальця,
    де простір – просто пастка для подій
    в непізнаних об‘єктах. А натомість
    крізь бітумних повік рипуче тло,
    занурюючись в чорну невідомість,
    життя земне стікає у метро
    й кудись несеться по лунких тунелях,
    залишивши „летючі тарілки”
    гойдатися, мов люстри, десь на стелях
    печер з бетону. Атомні свічки
    в реакторному світі саркофагів
    запалюють відвідувачі прірв
    і Вій кібернетичної наснаги
    хрумтить слізьми розбитих ліхтарів...


    Рейтинги: Народний 5 (5.34) | "Майстерень" 5 (5.33)
    Прокоментувати:


  4. Чос Даринка - [ 2006.11.24 17:22 ]
    Без Нього
    тиша в тобі пробиває діри
    Проростає корінням наскрізь
    Катує без насолоди і неохоче
    ти стаєш клубенем білого болю
    і стаєш землею чорною чорніше глупої ночі

    І ти стаєш димом, стаєш отрутою
    Дні Содому згадуєш, посміхючись
    Ти сам собі закидаєш колоди в очі
    Із сумлінням світу в рулетку граючи
    Буття без нього азотною кислотою точить

    І ти сам собі кишеньковий пекельний сторож
    Чорне марево, вариво третьосортної істини
    Граєшся обманом, деміургом кидаєш псевдоформами
    Наче й не пам*ятаєш, що усіма дорогами лише до нього йдеш
    Як потяг до своєї останньої платформи.
    Єдиної
    Чистої


    Рейтинги: Народний 5 (5.02) | "Майстерень" 5 (4.9)
    Коментарі: (2)


  5. Сергій Череп - [ 2006.11.24 14:37 ]
    Вечір...
    Приходить кохана.
    Спускається вечір.
    Цілує у губи.
    Оголює плечі.

    Беру у долоні,
    Її стиглі груди.
    Її я смакую,
    Потроху усюди.

    Заводять повільно,
    Чуттєві цілунки.
    Злились воєдино
    Пупкові чарунки.


    Рейтинги: Народний -- (4.36) | "Майстерень" 4 (4.5) | Самооцінка 4
    Прокоментувати: | "Пошло, про любов"


  6. Сергій Череп - [ 2006.11.24 14:46 ]
    Любов є
    Я торкаюсь її –
    Мої руки тремтячі,
    Линуть вниз, мимо шиї,
    Де перса дівчачі.

    Я боюся її –
    І не хочу втрачати.
    Про минулі події,
    Вона любить мовчати.

    Я кохаю її –
    І так хочу кричати:
    Хай пробачать повії,
    Мені є шо втрачати!

    Я благаю її –
    Пещу ніжно руками.
    І цілую їй вії,
    Любов є між нами.


    Рейтинги: Народний 3 (4.36) | "Майстерень" 4 (4.5) | Самооцінка 5
    Прокоментувати: | "Пошло, про любов"


  7. Сергій Череп - [ 2006.11.24 14:56 ]
    Бажання - пізнання
    ЇЇ тепле нутро,
    Обійма його тісно.
    І на спині тавро,
    Нігті шкробають злісно.

    О, як вони люблять,
    Простирадла червоні.
    В них чорнії стіни,
    Тіла їх в полоні.

    Вона чорна Богиня.
    В її теплих руках,
    Він як те немовля,
    І любов є, і страх.

    Є одвічне бажання.
    Пізнання - таїни.
    Що для них є кохання,
    То для когось руїни…


    Рейтинги: Народний -- (4.36) | "Майстерень" -- (4.5) | Самооцінка 4
    Прокоментувати: | "Пошло, про любов"


  8. Чос Даринка - [ 2006.11.24 14:18 ]
    Твоя курва
    Ти платиш
    і це
    твоє право
    Ти платиш
    Сьогодні
    Володар годин
    Стоїш усміхнений
    Сяєш лазурево
    Ключі від неба
    У лівій кишені
    Кладеш на коліна
    Лілії,
    Хвилі сиво-русі
    Цілуєш між ніг
    Шепочеш мені-
    Моя царице...
    Пестиш навідліг
    Сміється сучка -
    Сабейського царства
    Вінценосна шльондра я!
    Кажеш - літами
    Міг би батьком бути
    А ти ж ії
    Син
    Ненароджений
    Якого тіло
    Віками виношувала
    Душу якого
    Ділила з янголами
    Якби вільною
    Йшла б за тобою
    Пленталася сукою
    Спала під ногами
    Але ти платиш
    Мені за мене
    Папірцями якими
    Платять за хліб.
    Тому сьогодні
    В небесному логові
    Кардамон і кава
    Панчохи й вібратори
    Сандал і мирро
    Й отрутні лілії
    І тіло суче
    Розкладене в атоми
    Папірці твої
    Подарую хлопчику
    Що робить мені
    Фізично боляче
    Та дістає з мене
    Лише сміх-насміх
    Бо ножі
    Нелюбові твоєї
    Крізь серце
    Наскрізь
    Пройшли
    Й лишили
    Тунель...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.02) | "Майстерень" 5 (4.9)
    Коментарі: (6)


  9. Надія Горденко - [ 2006.11.24 14:13 ]
    У клітці
    Кому життя таке потрібне,
    Як ув'язнили в клітку срібну?
    Усе, що хочеш – на… бери!
    Чому ж бо просиш: "Відпусти!"

    Всього доволі, все ти маєш,
    Чому ж так сумно поглядаєш?
    І рвешся ти на волю знов,
    Хоча й приймаєш ту любов…


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" 5 (5.01)
    Коментарі: (5)


  10. Микола Вождь - [ 2006.11.24 14:50 ]
    ***
    Не можна себе обманути,
    Не можна грати в почуття
    Не можна серцем не скрививши
    Сказати, люблю, двічі за життя.
    Не можна викинути з серця,
    Не можна здогад загасить
    Що в ніч цю поряд із тобою
    На моїм місці - він лежить.


    Рейтинги: Народний 4 (4.5) | "Майстерень" 4 (4)
    Прокоментувати:


  11. Захар Мозок - [ 2006.11.24 13:42 ]
    ***
    дев’ятнадцять діб без тебе
    не багато і не мало.
    придивляюсь, як у небі
    сонце встало-сіло-встало

    рух світил одноманітний
    розглядаю чорним оком
    я тепер монах-самітник
    на зв’язку з собою й Богом

    затамовуючи подих,
    застигаю у чеканні,
    підкоряючись природі,
    в серці я слова чеканю

    мудрість тане, слово в’яне
    руки не знаходять місця,
    у моїх віршів звучання
    збилось дихання пречисте


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" 5 (5.15) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  12. Олена Полянська - [ 2006.11.24 12:30 ]
    Ти про гріх

    Ти про гріх,
    А я про сповідь.
    Ти про втіху,
    Я про слово.

    А по суті:
    Стеж - не стеж,
    Всі ми
    Про одне і те ж.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.35)
    Коментарі: (1)


  13. Захар Мозок - [ 2006.11.24 11:15 ]
    ніщо
    там, де блукає тиха тінь
    і де не чути мов,
    зійшлись навіки янь та інь,
    ненависть і любов

    у сутінках всесвітніх див
    де вічність смерть зове
    лише дзвенить струмочок снів
    чекаючи тебе

    твій подих зник, твій розум стих,
    ти розчинив в собі
    все щастя і страждання тих,
    кого шукає Біг

    малюють візерунки днів
    на серці жили трав
    і не існуюють "так" і "ні"
    у вічності в вітрах

    немає тут добра і зла
    і правди й кривди теж
    я місце це уже впізнав
    тут кожен з нас живе

    і серед тих маленьких див,
    де вічність лиш сама,
    живемо всі - і я, і ти,
    і бог, і сатана

    у півтонах мина краса
    у тіні нам іти
    постановили небеса
    ходімо ж - я і ти

    явись, маленька днів стріла
    і серце розірви
    по боці тім добра і зла
    впади серед трави

    і не шукай світів межі
    вона - лише мана
    вона лиш у людській душі
    існує. нас нема


    Рейтинги: Народний 5.4 (5.2) | "Майстерень" 5 (5.15) | Самооцінка 6
    Коментарі: (3)


  14. Рудюк Роман - [ 2006.11.24 11:24 ]
    Якщо хто мовить лиш...
    Якщо хто мовить словом лиш –
    падеш і мреш
    на терпкість лопухів,
    дитинство збочене і встояне
    на травах
    на травмах, сміхах, плачах
    стій дивись
    запам’ятовуй в книгу,
    щоб цвіло
    старим вином
    фільтрованим
    землею
    дрижання гнотика
    невловного в паланні
    і зльодянілого водночас
    Юрським чаєм ...
    на гобелені ангел і дитина
    місток через ручай
    і лопухи
    ті, що мірило тишини
    тобі до скроні
    сирістю приложать
    і усмішку – вужа
    зженуть під тин
    і там вусань – тюльпан
    тінистий Морзе
    на них пунктири нанесе вогкі
    як збочений обов’язок
    перед нестиглим торсом
    дівчаток, що ступають на містки
    ТА ПАМ’ЯТАЙ ПРО АНГЕЛА
    СТАРУХ.



    Рейтинги: Народний -- (4.97) | "Майстерень" -- (4.7) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  15. Любов Лазука - [ 2006.11.24 11:19 ]
    ****
    твої кайдани -
    мої слова
    а час
    привертати
    увагу
    поетів
    братів
    журналістів
    і лемків
    бо так покохати
    зумієш лиш раз

    твої слова
    самообман
    імпровізація
    сексу в
    піснях
    у думках
    бо так покохати
    зумієш лиш раз

    твоя любов
    за моє життя
    за півцарства
    дівочих мрій
    й сподівань
    отак
    покохати
    зумієш лиш раз



    Рейтинги: Народний 5.17 (5.06) | "Майстерень" 5.25 (5.13)
    Коментарі: (1)


  16. Любов Лазука - [ 2006.11.24 11:39 ]
    ****
    в емігранта кроваві сльози
    щось шукає в країні мрій
    сподівань
    й притулку зневіри

    в емігранта кроваві руки
    (Йсу, не покинь!)
    ади
    завантажив
    пів світу
    на спину

    в емігранта кровавий смуток
    совість чиста
    а вже не сила
    тільки в снах
    чути голос
    свойого сина



    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  17. Сергій Череп - [ 2006.11.24 11:24 ]
    Душа + Розум = ?
    Любов уразить Тебе до нестями,
    До останньої кістки прониже.
    Зацілує своїми, палкими вустами
    І Ти не відаєш хто переможе...

    Холодний розум чи поклик душі,
    А можливо разом і обоє –
    Зійдуться у ритмі кохання вночі,
    У цілому світі, їх тільки двоє!


    Рейтинги: Народний -- (4.36) | "Майстерень" -- (4.5) | Самооцінка 4
    Прокоментувати: | "Сама любов... і море сексу"


  18. Володимир Чернишенко - [ 2006.11.24 10:26 ]
    Зникає
    Роса зникає,
    Червоніє обрій,
    А далі й день
    Згорає на осонні.
    Зникають мрії,
    Гаснуть сонні зорі,
    Гаряча ковдра
    Поспіхом холоне.

    Зникають ріки,
    І пташині зграї
    Зникають теж –
    Без звуку і без крові.
    Усе минуще,
    А тому – зникає.
    Усе спочатку,
    Та ніколи - знову.

    І тільки віра
    Нізвідки не береться,
    Одна лиш віра
    Нікуди не зникає,
    Вона існує
    У твоєму серці:
    Немає серця
    І її немає.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.26) | "Майстерень" 5 (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  19. Наталія Лазука - [ 2006.11.24 09:00 ]
    * * *
    Я піду -
    і останній акорд
    стане снігом.
    Я піду -
    і зима обірве
    всі сліди.
    Я піду,
    обминаючи фальш
    твоїх ігор.
    Я піду -
    і не стане води.
    Я піду,
    обпікаючи поглядом руки,
    та не буде дороги
    назад.
    Я піду,
    у долоніх ховаючи звуки.
    Я піду
    у намріяний
    сад.


    Рейтинги: Народний 5 (5.31) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (1)


  20. Наталія Лазука - [ 2006.11.24 09:38 ]
    * * *
    Згорток образ...
    Й за плечима хтось кине:
    Ет, правди інфляція,
    І де та нова генерація?
    Та причал ваш - життєпис на білих снігах;
    Голкасті слова,
    І груда тих слів
    На серці...
    Ви й небо читаєте
    Серцем.
    А серце - мов птах,
    Та в грудях вже виросла клітка,
    І час розгубив ключі.
    А, може, так треба?
    Ви ж - знову король.
    І добрий цей знак,
    І кожен подих -
    То квітка,
    Котра пророста
    У гірких словах.
    А слово - рятунок.
    Й між літер
    Блукатиме голос
    Світу.
    І світ причаївся
    На вашім плечі,
    І ангел
    Торкається листя душі...
    Так,
    Ви мудрий король,
    Король
    Золотого вітру.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  21. Наталія Лазука - [ 2006.11.24 09:12 ]
    * * *
    Цей захеканий час
    Не підвладний
    Уже нікому...
    Він - лиш відгомін днів
    Минулих,
    І, певно, потому
    Я сміятимусь знов
    У залі маленького щастя,
    Бо сьогодні любов
    Пошкрябує серцем об лід,
    І весна аплодує,
    І плеще в долоні, і плеще,
    Наче вже й не було
    Сценарію втрачених літ
    В кінострічці життя,
    Де віра панує і все ще
    Не лишає мене
    Мій тихий поезії світ.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  22. Мрія Весна - [ 2006.11.24 08:15 ]
    Твій погляд
    Ми бачимось з тобою кожен день,
    Ловлю на собі я твій погляд.
    Щоразу подихом натхнень
    Злітає твій незримий догляд.

    Я розчиняюсь у твоїх очах,
    А серце б'ється в такт твоєму,
    Як замкнутий у клітку птах,
    Співає в унісон моєму…

    Своїм ти тільки поглядом мене
    На мить аж до кісток проймаєш.
    Ти зробиш крок чи це колись мине?
    На скільки сильно ти кохаєш?
    23.11.06


    Рейтинги: Народний 5 (5.06) | "Майстерень" -- (5.03)
    Коментарі: (4)


  23. Микола Вождь - [ 2006.11.24 08:31 ]
    Не плакав я...
    Не плакав я, то дощ ішов,
    Краплини падали на землю,
    Зривались наче з рани кров
    І рвали ніби річка греблю.

    В моїй душі дощило так,
    А люди це не розуміли,
    І лікували мені "дах",
    Навчити жити всі хотіли.

    Та ліки від грози в душі
    лише одні були...Пропали...
    Коли ти зрадила мені
    Вони для мене ядом стали.

    Не плакав я, то дощ ішов...
    Ти з чоловіком йшла додому.
    В мені кипіла дика кров.
    Згоріло все. Не вірю вже нікому..


    Рейтинги: Народний 5 (4.5) | "Майстерень" -- (4) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  24. Віктор Марач - [ 2006.11.24 07:00 ]
    Елізабет Браунінг Сонети з португальської
    7
    Для мене світ змінивсь увесь, відколи
    Душі твоєї кроки донеслись,
    Такі тихенькі, що мені здались
    Між мною й смертю вітерцем у полі.
    Й любов'ю осяйнули тьму юдолі
    Й мене знов жити вчить вони взялись:
    Жага, надія й сила віднайшлись;
    Й причастя Бог дав -- й цей дарунок долі
    Взяла я вдячно, й поряд із тобою
    Молюсь Йому! Став обриси втрачать
    Колишній світ -- ти заслонив собою:
    У всім вже лиш тебе мені вбачать.
    Й ця лютня, й пісня -- радістю й журбою
    В них звуки твого імені звучать.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  25. Віктор Марач - [ 2006.11.24 07:00 ]
    Елізабет Браунінг Сонети з португальської
    6
    Залиш мене. Хоч знаю що віднині
    Стоять у твоїй тіні вже мені.
    Вже на поріг життя свого, й вві сні,
    Скликать літа не зможу в самотині.
    Вже навіть не здійняти рук в гордині
    Назустріч сонцю, як в минулі дні,
    Щоб не відчуть твоїх стиск в глибині
    Долонь моїх. Хоч гори і долини
    Між нами пролягли, днює й ночує
    В моєму серці пульс твого -- в обох
    Єдиний він; в вині так всяк відчує
    Смак виноградин. У словах кількох
    Молитв моїх й твоє ім'я Бог чує
    Й в очах моїх Він бачить сльози двох.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  26. Віктор Марач - [ 2006.11.24 07:31 ]
    Елізабет Браунінг Сонети з португальської
    5
    Врочисто своє серце вверх здійму,
    Немов колись Електра урну з прахом,
    Й до ніг тобі впаде безкрилим птахом:
    Як попіл вже -- не боляче йому;
    Й переконаєшся, яку німу
    Розпуку знало з відчаєм і жахом.
    Ще іскри в нім, та можеш одним махом
    Згасить їх, розтоптавши -- я сприйму
    Спокійно це. Якби ж ти замість цього
    Став ждати, й вітер долетів сюди,
    Й роздмухав попіл... Лавр вінка твойого
    Не зміг би вберегти вже, як завжди:
    Вогонь такий -- він не щадить нікого!
    То ж, любий, стань подалі. Відійди!


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  27. Світлана Груздєва - [ 2006.11.23 22:27 ]
    Серце чекає
    Серце чекає
    легкого торкання
    білих метеликів
    снігу в ночі.
    Згадку плекає,
    мов мрію останню.
    Відзвук мелодії
    чуєш? – Мовчи!
    Вдвох ми із нею –
    і ти не підслухуй:
    різні бентежать
    мелодіїї нас...
    У Гіменея
    не вистачить духу
    той, найщасливіший
    скривдити час!
    Вірю: не нас
    поєднає сьогодні:
    ти є тутешній,
    а я вже не та...
    Ти – не заброда,
    а я – загородня.
    День вже минає...
    А з ним і літа.


    Рейтинги: Народний 4.75 (5.1) | "Майстерень" 5 (5.25)
    Прокоментувати:


  28. Олексій Хабаров - [ 2006.11.23 19:56 ]
    ***
    блакитним коридором моїх жил
    пливуть кроти
    сподіваючись
    врешті-решт побачити сонце
    крізь горло
    вперто рвуться
    слова Гаудеамусу
    invenes dum sumus!
    друга позитивна
    фарбує стіни моєї кімнати
    морісон співає “Love street”
    сьогодні моя черга
    ховатись


    Рейтинги: Народний 5 (5.09) | "Майстерень" -- (5.1) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  29. Оксана Лущевська - [ 2006.11.23 18:36 ]
    Наречена
    Одягнула вінок із пташиного пір'я
    сукню прозоро-білу,
    насвітанку, розкинувши руки тендітні,
    у блакитне безмежжя злетіла.
    І посипались сльози на землю дощами,
    насінням рослин чудесних -
    наречена сонця, тепло осіннє -
    щастя твоє небесне.
    Твоє щастя небесне, тепло осіннє,
    кохаєш Божича грішно;
    вечорами вквітчаєш руки тендітні
    поцілунками ніжно-ніжно.
    Одягнула вінок із пташиного пір'я,
    ромен-зілля в волосся вплела,
    насвітанку - о, щастя, тепло осіннє!
    Усе Божичу віддала.
    І посипались слози на землю зірками,
    насінням рослин казкових -
    наречена неба, щастя безкрає -
    пісня твоя колискова.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.31) | "Майстерень" 5.25 (5.31)
    Коментарі: (4)


  30. Оксана Лущевська - [ 2006.11.23 18:18 ]
    десь там
    десь там на нью-йоркській вулиці
    чи в львівській тихенькій крамниці
    я вкотре уже абстрагуюся
    у світ, де лиш я і птиці;
    в сезонах дощів заплаканих,
    в час літнього сонцестояння
    я вкотре-таки занурююсь
    у "сенс" і "буття" кохання;
    в хвилини повного місяця
    чи в час рівноваги денної
    я серцем у тебе ховаюся
    із поглядом навіженої...

    ...чи на нью-йоркських вулицях
    чи в шумних якихось крамницях
    блукає мій розум збуджено
    світами, де ми і птиці.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" 0 (5.31)
    Коментарі: (7)


  31. Олександр Бобошко - [ 2006.11.23 17:05 ]
    НАПЕРЕДОДНІ
    1
    Мед і груші
    обліплені злющими осами...
    Слухай, Спасе,
    земля завагітніла осінню.
    Я спочатку не вірив
    вільховим пліткам,
    На продовження літа
    надію плекав –

    Марно... Ранки вітають холодними росами,
    Залізниця чекає зимового розкладу.
    І жовтіє,
    жовтіє,
    жовтіє в гаях.
    І вмирає
    надія химерна
    моя.

    2
    Час розкидати
    зібране щойно каміння.
    Ми свої золоті розміняли на мідні
    на мітингах.
    Надто рано
    відчули себе переможцями.
    Нас годують –
    і навіть при цьому не морщаться –
    міфами.

    Небеса вже похмурі
    і сповнені схлипами.
    Галасливі базари заманюють сливами
    стиглими.
    Залишилось півкроку,
    пів крику до вересня –
    І тому нам, ровеснице,
    дуже невесело. Скиглимо...

    Стихне біль. Відлетить журавлиною зграєю.
    Ми собі не дозволимо –
    й іншим розраємо
    бідкатись.
    І воскресне
    дощами затоплена сірими
    Златоверхим дібровам
    і світлу осінньому
    відданість...


    Рейтинги: Народний 5.19 (5.35) | "Майстерень" 6 (5.39)
    Коментарі: (5)


  32. Фешак Адріана - [ 2006.11.23 16:54 ]
    ***
    сховала ніч усі кохання дійства
    і некохання дійсності також
    всі душі і недуші,
    їх каліцтва
    всю воду з крана
    і всю воду-дощ
    вбралося в нову маринарку небо
    кишені дерті викидають сніг
    причастя тиші, як
    причастя в церкві
    і біль-отець відпустить
    мені гріх
    сховала ніч всі мої сповідання
    і сподівання зрештою також
    для когось перша,
    а комусь остання
    вода із крана
    чи фатальний дощ...





    Рейтинги: Народний 5.25 (5.23) | "Майстерень" -- (5.07)
    Коментарі: (8) | "суїцидальні настрої"


  33. Захар Мозок - [ 2006.11.23 15:22 ]
    місто
    чорним саваном ночі укрилося місто
    чорні крила зими розірвали намисто

    тут нема ні любови, ні щастя, ні смислу
    тільки тиша промозгла безмежна і кисла

    пам’ятаєш? надії звучали так ніжно
    невимогливо з неба валилися сніжно

    про любов щось на вухо тобі шепотіли
    і на землю як пташки убиті летіли...

    та сей камінь наріжний, сю тихую мрію
    розлупили дощі, рознесли буревії

    душу вийме це місто прокляте з людини
    перемеле й безформеним чимось замінить

    ти смієшся, чи плачеш, ти звір, чи людина
    ти існуєш, чи ні - все єдино і рівно

    альбатросом бодлерівським б’єшся об дні
    та не чути тебе, ні не чути, о ні!

    ти ж живий! чуєш? ти неповторний є самий!
    вий! танцюй! голоси! рви буденність зубами!

    удихни, набери повні груди повітря -
    крикни, в небо віткни свого голосу вістря

    хай ти череп розіб’єш об місто камінне -
    це до себе є шлях. і цей шлях є єдиний.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.2) | "Майстерень" 5 (5.15) | Самооцінка 6
    Коментарі: (5)


  34. Володимир Мельник - [ 2006.11.23 14:13 ]
    ***
    Я слухав пісню трав,
    Я чув як говорили,
    Що Він Вас не кохав,
    А Ви його любили

    Любили, як могли,
    Душею всею й тілом,
    Але не вберегли -
    Все швидко пролетіло.

    Лишився тільки лід,
    У мріях біле плаття
    Та ще у серці слід
    Від згаслого багаття.

    Я слухав пісню трав:
    Вони Вас так жаліли!..
    Якби ж Він тільки знав,
    Як Ви кохати вміли.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.18) | "Майстерень" 5 (5.11) | Самооцінка 6
    Коментарі: (6)


  35. Володимир Мельник - [ 2006.11.23 14:24 ]
    ***
    Я бачив вже ці сльози-
    Це ніби дежавю:
    Під пісеньку Глюкози
    Хтось мовив не люблю.
    І світ весь розколовся
    На "решта" і на "ти".
    Цей ребус не зійшовся
    З відгадкою.Прости.
    Знайди собі задачу
    З відомими всіма,
    А я піду. Не плачу.
    Це лід дзвенить...Зима...


    Рейтинги: Народний 5 (5.18) | "Майстерень" -- (5.11) | Самооцінка 3
    Коментарі: (4)


  36. Наталія Лазука - [ 2006.11.23 12:37 ]
    Передчуття
    Попереду дні, тумани і вечора кроки...
    Позаду - літа й любові обвуглений біль.
    Сховається десь у серці щербатий неспокій,
    І знову тобі чужа круговерть-заметіль.

    У замку своєму матимеш книги та свічі,
    Корону і трон, і навіть свого короля.
    А дух чужини зозулею літ налічить,
    Й заплаче за кимось сповідь пера здаля...


    Рейтинги: Народний 0 (5.31) | "Майстерень" 0 (5.41)
    Прокоментувати:


  37. Наталія Лазука - [ 2006.11.23 12:27 ]
    * * *
    Тремтить повітря у долонях Божих.
    А сніг - мовчить
    Про тебе. І про нас.
    І лиш гульвіса-вітер це вікно тривожить,
    І грає в димарі хтось божевільний вальс...


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (4)


  38. Наталія Лазука - [ 2006.11.23 12:05 ]
    * * *
    Обростає
    душа віршами...
    А ти, як і тоді,
    усміхнувшись,
    все по серцю
    ідеш...


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  39. Наталія Лазука - [ 2006.11.23 12:28 ]
    * * *
    Змінюється світ і ми у ньому,
    Все мина, як ти, як я, як день...
    Час перевіває справ полову
    Крізь годинник, що біля дверей.
    Доля, як погода, перемінна -
    Все життя - то подруга, то знов
    Завітає лихом чи невміло
    Раптом нарубає мокрих дров.
    І підкине у твоє багаття,
    Що не гасне всупереч усім
    Правилам тонких законів щастя
    На життя невстояній осі.
    Змінюється світ і ми у ньому,
    Замітає хтось за нами пил...
    І нехай чоло ховає втому,
    Й кожна зморшка - блискавкою сил.


    Рейтинги: Народний 0 (5.31) | "Майстерень" 0 (5.41)
    Прокоментувати:


  40. Ірина Заверуха - [ 2006.11.23 11:13 ]
    ***
    Розсипали вогні осінні ночі
    Не погасити їх і не зібрати
    В букет пекучий, тільки твої очі
    Могли колись ще більше світла дати

    І хоч я маю всі вогні на світі
    Неони міст, святкові феєрверки
    Ніколи вже не зможе обігріти
    Вогонь, що у твоїх зіницях меркне...


    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" 5 (5.16)
    Прокоментувати:


  41. Сергій Череп - [ 2006.11.23 10:53 ]
    Молитва
    Дай Боже силы мне, прошу!
    Прошу меня не покидай.
    Я скупость слов не выношу,
    Мне красноречья, Боже, дай.

    Дай для того, чтоб не обидел
    Стихом своим я никого.
    Чтоб только радость в лицах видел
    И сам был счастлив оттого.

    Дай, для того чтобы полней
    Я мог любимую воспеть.
    Чтобы потом в потоке дней
    Я продолжал её хотеть.

    Дай для того чтоб незабвенно
    Я на бумагу чувства лил.
    Чтоб пред Тобою откровенно
    Сказать мог, Боже, я любил!


    Рейтинги: Народний -- (4.36) | "Майстерень" -- (4.5) | Самооцінка 5
    Прокоментувати: | "Сама любов... і море сексу"


  42. Сергій Череп - [ 2006.11.23 10:26 ]
    Розлучниця
    Клята робота – нас розлучає,
    Та серце Твоє має бути моїм!
    Для кохання часу – не вистачає,
    Я лиш мрію втонути в полоні Твоїм.

    Щодня на роботу зриваєшся Ти
    Маршруткою їдеш повз вранішнє місто.
    І мені аж до ночі, Тебе не знайти,
    Та люблю я Тебе – не збочено, чисто!


    Рейтинги: Народний -- (4.36) | "Майстерень" -- (4.5) | Самооцінка 5
    Прокоментувати: | "Сама любов... і море сексу"


  43. Сергій Череп - [ 2006.11.23 10:51 ]
    Кобіта- Муза
    Відчинені вікна.
    Замкнені двері.
    Рими вчорашні,
    Лежать на папері.

    Півтемрява криє,
    Спальню поета.
    В ліжку розпатлана,
    Сонна “кобіта”.

    Перший свій промінь
    Сонце пускає,
    В лігво митця,
    І Вона оживає.

    Чистяться зуби,
    Колишуться груди.
    Процедура миття,
    Відбувається всюди.

    Сила контрастів!
    Під мелодію блюзу.
    Вечірня кобіта,
    Виростає у музу.


    Рейтинги: Народний -- (4.36) | "Майстерень" -- (4.5) | Самооцінка 4
    Коментарі: (1)


  44. Надія Горденко - [ 2006.11.23 08:47 ]
    КАРМЕН (Кінець)
    Площа Севільє, що перед цирком
    Знатні дами, офіцери є…
    Глянуть хочуть, як биковим риком
    Ескамільйо славоньки доб'є…

    На кінець, уже з Кармен під руку
    Він спускається під шквал вітань,
    У Хозе в очах надмірну муку
    Кожен бачив: смерть то – без вагань…

    Та Кармен не бачила страждання,
    Думала, що тут Хозе нема…
    І тому, без всякого вагання
    Вийшла, бо не труситься вона.

    Входить дон Хозе, весь у лахмітті –
    Він не пара зоряній красі.
    Молить про кохання в довголітті.
    В неї тільки ненависть… Мерсі…

    Перстень в ярості вона знімає,
    Що колись подарував він їй…
    І прямісінько в лице жбурляє.
    Він – не пара… Світ зійшовся в ній…

    І на мить, як Ескамільйо всі вітають,
    Він до решти з розуму зійшов,
    Їй кинджалом в серце ударяє.
    В те, що відповіді не знайшов.

    Всі несамовитий крик почули:
    "Я свою кохану, любу вбив!
    Вбийте і мене… Вона заснула…
    Понад все ЇЇ в життю любив…"


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" 5 (5.01)
    Коментарі: (2)


  45. Мірко Трасун - [ 2006.11.23 07:14 ]
    Протуберанці. Яблука
    Лоскочуть яблукову плоть
    Неголені протуберанці,
    Хай нас помилує господь,
    Закутих ув обіймах бранців.

    Зійшлись між яблучних орбіт,
    І орхідейно всесвіт вкрила
    Хода незайманих кобіт,
    І пестить ніч кошлаті гриви.

    І щоки зберігають жар,
    Від сонця яблукам цілунки,
    І неба стерлася межа
    У сидровім вогненнім трунку.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" 5 (4.97)
    Коментарі: (4)


  46. Віктор Марач - [ 2006.11.23 07:42 ]
    Елізабет Браунінг Сонети з португальської
    4
    Твоє призвання -- танцювальна зала,
    Співцю натхненний! Танцю жвавий біг
    Спинить одним лиш порухом ти б міг --
    З уст віщих всіх би пісня чарувала.
    Й твоя рука ці двері відчиняла
    Злиденні, й ти приніс на мій поріг
    Скарби ті всі, що у душі беріг,
    Щоб музика ця і мені звучала!
    Поглянь -- тут запустіння лиш говорить:
    Сова й кажан скорботні на даху;
    Цвіркун мій мандоліні твоїй вторить
    Десь там внизу глибоко, як в льоху;
    Й відчаю ехо потім ще повторить:
    Це плач мій -- я самотня... я в страху.


    Рейтинги: Народний 5 (5.43) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Коментарі: (1)


  47. Мірко Трасун - [ 2006.11.23 07:00 ]
    Протуберанці. Ранок
    Півень піє фестивальну,
    Зерна збирає бурштинні,
    Будимо третю сигнальну
    В білій підсніжній хатині.

    Півень п'є небо морозне,
    В співі вогненні картинки
    Титрами метаморфози
    Двері прочинять хатинки.

    Півень утретє прославив,
    З горла здіймається сонце,
    Ранок гастрольний виставу
    Розпочина за віконцем.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" 5 (4.97)
    Коментарі: (3)


  48. Віктор Марач - [ 2006.11.23 07:06 ]
    Елізабет Браунінг Сонети з португальської
    3
    Нерівня, любий мій, нерівня ми!
    Несхожі наші звички й наші долі.
    Звикати, стрівшись, стали б лиш поволі
    Два наші ангели, б'ючись крильми.
    Ти -- гість жаданий там, де блиск юрми
    Й очей сіяння, й музика, щоб в колі
    Красунь кружлять у танці. Я ж в юдолі
    В сльозах блукати змушена в піьмі.
    І чи ж тобі у розкоші й красі
    З вікна вдивлятись в опівнічний час,
    Як бідна я, яку забули всі,
    Співає лиш тоді, як день вже згас?
    Твій лоб у миррі, мій же -- у росі,
    Й лиш смерть одна могла б зрівняти нас.


    Рейтинги: Народний 5 (5.43) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Коментарі: (2)


  49. Віктор Марач - [ 2006.11.23 07:06 ]
    Елізабет Браунінг Сонети з португальської
    2
    Лиш три це слово чули в цілім світі,
    Що мовив ти: Господь сам, що звелів,
    Щоб ти казав, я чула -- й відповів
    Один з нас... і це Бог був... Вже не змити
    Прокляття це з повік -- немов затьмити
    Зір, щоб не бачила тебе, хотів.
    Гніт смерті -- враз помри я -- не схилив
    Додолу більше б. Важче це терпіти
    Від Бога, ніж від інших, друже мій!
    Нас люди не розлучать в їхнім спорі,
    Моря не роз'єднають, вітровій
    Нас не розвіє, рук хребтами гори
    Нам не розтиснуть; небо, купол свій,
    Між нами звівши, -- лиш наблизить зорі.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Коментарі: (1)


  50. Евген Юхниця - [ 2006.11.23 00:30 ]
    Доля...


    В струмку прозорім в день спекотний
    З останніх сил бджола пливла.
    Здійснивши вчинок благородний,
    Hе зичачи трудящій зла,
    Їй донька руку подала.

    В нестямі бджілка тріпотіла,
    Повзучи стрімко на долонь.
    Та раптом донька аж присіла,
    Заверещавши: "Oй, вогонь!"
    ...Бджола, вмираючи, вкусила...




    Рейтинги: Народний -- (4.68) | "Майстерень" -- (4.56)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   1359   1360   1361   1362   1363   1364   1365   1366   1367   ...   1432