ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вікторія Торон
2017.11.20 05:20
Що це було -- тяжкий урок
чи попередження суворе?
В якому світі живемо
тепер – старому чи новому?
Вдяглись травою забуття
метеоритні свіжі рани,
і вовче космосу виття
лякливих духом не дістане.

Вікторія Лимарівна
2017.11.19 23:55
Як не як – а Новий рік!
Зустрічайте,щоб не втік!
Від далекого кордону
Із засніженого трону
Королева снігова,
Як копієчка нова
Ось з’явилася, нарешті!
Зачекались її честі!

Вікторія Лимарівна
2017.11.19 23:49
Ось царство Снігової Королеви,
Де вічна мерзлота із нею в змові.
То сильна та могутня влада зла,
Що нищить все навколо аж дотла.

Там тиша – бо завмерли на півслові
Всі, хто потрапив до її полону.
Давно забули Батьківщину й мов

Сергій Гупало
2017.11.19 18:57
Як вогнище – шириться людське величчя.
Остигли на спалищі попіл і гнів.
І зовсім нічого нема на обличчях
Отих перехняблених долями днів.

Хитка доброта, що таки популярна.
Її не згубити – це справа свята,
Де не зарегоче обслинена лярва,

Олександр Сушко
2017.11.19 17:30
Могила всіх зрівняє у правах:
Одружених, холостяків, коханців.
Із них Ісус, Єгова і Аллах
У райські пущі навербують бранців.

Монах суворий уподобав піст -
Земля завчасно простелилась пухом.
Він - праведник. В Едемі - перший гість.

Ігор Рубцов
2017.11.19 13:01
листопада. Я навмисно перевірив сьогоднішню дату, щоб порахувати, скільки днів минуло від забутого всіма «червоного» дня у святковому календарі країни. З молодших поколінь навіть після цих моїх слів не знайдеться кількох, які дадуть відповідь: 7 листопад

Ігор Шоха
2017.11.19 11:55
У житія свої процеси:
паради зір і лет комет,
путі-дороги і колеса...

А од Європи до Одеси,
кому цікаво, не секрет –
моє дитя уже професор.
У неї – арії і меси,

Ольга Паучек
2017.11.19 09:40
Заплуталось літо у листі,
Спадає теплом до землі...
Танцюючи вітер узліссям
В букети складає пісні:

Зелені, багряні,.. В зажурі
Березові підзолоті...
Кружляють легкі партитури,

Домінік Арфіст
2017.11.19 02:50
купив яскраву сорочку –
і вирішив жити далі…
я стримано і потрошку
піду в потаємні далі…
лататиму зранку арфу
поллю лілею зів’ялу
омегу верну і альфу
і силу в душу охлялу…

Володимир Бойко
2017.11.19 00:10
Тиша вечір обплутує
Золотими тенетами.
Мить ця душі озвучує,
Робить хлопців поетами.

Як душі не озватися
Почуттями незнаними,
Як від тиші сховатися,

Леся Геник
2017.11.18 21:21
Коли не ждеш нічого й ні від кого,
а просто йдеш у сіру далечінь,
тримаючи за руку міцно Бога
і янгола на схудлому плечі.

Коли не маєш вижухлих ілюзій,
ні сподівань, ані пустих надій.
Бо добре знаєш - зраджують і друзі,

Олександр Сушко
2017.11.18 20:30
Пора збиратись у дорогу,
Дописано веселий вірш.
На часі обростати мохом,
Поринути у спокій, тиш.

Засилосовані копиці,
Дріма картопля у льоху.
Зустріну зиму у столиці -

Олександр Сушко
2017.11.18 19:35
А на плесі тінь сидить кошлата,
Барви чорні - антрацит, смола.
Муза в річці обчищає п'яти,
Баговиння капає з крила.

Кликала у гості молодиця -
Прилетіла, щоб допомогти.
Зріє дума в неї на сторінці,

Іван Потьомкін
2017.11.18 19:05
Давно уже слышал я и читал о том, что, почуяв приближение смерти, слоны уходят из стада и умирают в одиночестве. Не довелось, правда, видеть в передачах о животных, как уходящие в мир иной при этом прощаются с родными и близкими. А вот совсем недавно пока

Ігор Шоха
2017.11.18 17:32
Націю оберігають люди,
а не революції й АТО.
Іншої історії не буде.
Дихає вона на повні груди
і не одцурається ніхто.

Поки обирає Україна,
небо правди мітить у бою

Олександр Сушко
2017.11.18 10:40
Столиця. Місто. Телевізор.
Ручиці чешуть животи.
Роботи мало. Трішки. Мізер:
Носити ложку у роти.

А у селі усе інакше,
За ралом в полі півжиття.
У ванні теплій не розм'якнеш -

Микола Соболь
2017.11.18 05:42
Осіннє диво, звідки ти прийшло? –
Розсипані червоні намистини
Посеред інею та листя горобини,
Жаріє літа зраджене тепло.

З порошею вальсує вітерець.
Гойдає не роздмухану надію…
Дивлюся і душею молодію,

Лесь Українець
2017.11.18 03:50
Розумієш, друже, Коли стає відомо, що Україна - найкорумпованіша країна Європи З найменшою в Європі середньою зарплатою, Коли твоя мати пропрацювала 30 із гаком років у школі а тепер має пенсію 70 доларів у місяць а тарифи лише ростуть, А вона посадил

Серго Сокольник
2017.11.18 01:28
Я не хочу нікого, крім тебе...
Не хочу нікого...
Двох світів поєднання потреба
Ця ланка зв"язкова,

Що ти нею для мене дарунком
З"явилася ночі,
Тим вологим палким поцілунком,

Маркіяна Рай
2017.11.18 00:34
Напиши мені серед злих доріг на шляху своїм.
Як зоря зорю засоромить вщент - не дивуйся їм -
При слабім вогні у сирих домах, і під свист вітрів
Напиши мені багажем життя, густотою брів.

Проминули нам небеса ясні і рясні дощі,
Відпустились нам і нав

Маркіяна Рай
2017.11.18 00:32
Сирість така, коханий, стратитись можна.
Густо лягли тумани - правда безбожна.
Чи простягнеш ми руку в ріках молочних?
Вірно, - я дожидала днів тих святочних.

Дихати нам, коханий, видано, треба -
Кажуть, святі вділили грішникам неба.
Сирість така,

Микола Дудар
2017.11.17 21:10
Знову Ти у провесні
Милосердних ваб
Пізнаю, для повісті:
Море. Берег. Трап...
І музИки зіграні
Поміж нот - глагол
А моїм, розгніваним,
Забивають гол…

Олександр Сушко
2017.11.17 18:14
То що, миритись будем, чоловіче?
На часі розкопилити губу.
Не сердься, краще сядь до мене ближче,
Зніми сорочку файну, голубу.

Ну, ляпнула макітрою по носі,
Бо ти мене старою обізвав.
А серденько ридає навіть досі,

Домінік Арфіст
2017.11.17 18:02
всі однакові… все однаково…
я до Тебе не дотягнусь…
нахились драбиною Якова
до розпечених моїх вуст…
я боротимусь і благатиму
як у прірву: благослови!
і матерії кожним атомом:
забери мене з мурашви!

Іван Потьомкін
2017.11.17 14:40
Всевишньому і задарма злодія не треба:
Їх удосталь зібралося і на сьомім небі.
Тож послав Бог козакові щасливу нагоду,
Як уникнути кінця прадавньому роду.
Невідь відки узялася вся у шатах білих,
Наче просто зійшла з неба Пречиста Марія.
Простягує ст

Лесь Українець
2017.11.17 13:52
Ниви золотокосі,
Врожаї багаті,
Чому в полі до осені
Гниєте нежаті?

Сади плодовиті,
Де ваш вид розкішний?
Чом поникли сумовиті

Світлана Ткаченко
2017.11.17 11:24
Такая осень, что пинают мётлы,
Кого – наверх, а прочих – под уклон…
Подножный чернолесный липкий мотлох
Стирает все расцветки каблуков.

Такая серь в глазах натур мышачих,
Бегущих с палуб, кучно и востро,
И небо отравительно мышьячит,

Маркіяна Рай
2017.11.17 00:34
Ніч закрила мене під замки, як багаті, пишні хороми,
Вберегти обіцяючи від чужих обіцянок і звичаїв.
Що ж накоїли ми, малі, легковірні, та все несвідомі,
Зі своїми великими правдами!
...
Осквернити святині ніхто не хотів би навмисне,
Та, забувши й в

Ігор Шоха
2017.11.16 22:34
На цьому світі є куди іти,
аби не сумувати за тобою.
У нас ще одинакові світи
весною, літом, осінню, зимою.

Якої не чекаємо пори,
а на осонні не перегоріли
осінні веселкові кольори:

Микола Дудар
2017.11.16 21:15
Обожнюю цю бестію
Загорнену в блават
Яка в думках се вештає
І цвиркає «віват»
Мої стежини втомлені
Очікувань томи
Збираю ЇЇ промені
І спробуй зупини…

Світлана Ткаченко
2017.11.16 14:48
Щастя – це жити, хоча б недовго
В країну бажань осідлавши хвилю,
В буденній роботі та видноколах,
Пірнаючи в світське та дикий вирій.

Щастя – якщо таланило вижить,
Лишившись на теренах ріднокраїх,
Нехай би кричати, мов дикий крижень,

Микола Дудар
2017.11.16 13:39
День прожитий з горем пополам
ось ковтнути б тістечко пісочне?!..
рідше й рідше ти буваєш там
де веселка мружилася в очі
де сміялись з радощів взахлип…
волочились вештались за буслом
де старенький немічний Пилип
матюкавсь за чаркою по-руські

Ніна Виноградська
2017.11.16 11:36
Всьому радію – хлібу, солі,
Врожаю краю золотого,
Озимині у чистім полі
І хаті маминій за рогом.

Куди лечу з доріг далеких,
Де серце падає до хвіртки.
Де на стовпі гніздо лелеки,

Олександр Сушко
2017.11.16 08:11
Над хвилями кигичуть чайки,
А в голові сумні думки.
Чому жінки не люблять лайки,
А прутньоносці - навпаки?

Белькочуть суржиком івани,
А через слово - матючок.
Брудні словесні океани

Микола Соболь
2017.11.16 06:53
Усіх життя притисло до землі.
І лише ми, як не крути у «тренді»,
Мої чарівні друзі – вчителі.
Не горе, що нема «леве» на бренді.

Сьогодні не моднячий – «макінтош».
І джинси кльош давно уже не в моді…
Єдиний «бренд» – учительських калош,

Ярослав Чорногуз
2017.11.16 02:22
Вже сірі хмари небом водить,
Дерева змахують крильми.
Немає снігу, тільки подих
Я відчуваю крижаний.

На фоні неба – віти сині
(Хтось гілку відчахнув, одтяв!)
Здригаються у тріпотінні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Бор Александр Нильс
2017.11.19

Макс Личко
2017.11.18

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Юлія Новікова Сидоренко
2017.11.11

Світлана Штатська
2017.11.11

Мрець Тривіаліст
2017.11.09

Амадаре Наті
2017.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ярослав Гадзінський - [ 2006.05.20 20:13 ]
    Укртелеком
    Укртелеком

    Романові Скибі


    Стерлась панель осіннього соняха
    Запали кнопки у вогку кіптяву
    Телефонна розмова з листопадом у скронях
    Торкнеться до губ холодними нігтями

    Укртелеком попереджає
    укртелеком попереджає
    Додаткові тарифи за перелітну зграю

    Забилась слухавка байдужими словами
    Немов річковим брудним піском
    Відсутній зв’язок і спорожнілі травми
    Заповнює протяг крижаним гудком


    У телефонах скоцюрбились хворі діти
    З густою втомою якій не видно краю
    Тісно у дротах-ні ввійти ні вийти
    укртелеком попереджає
    укртелеком попереджає.


    Рейтинги: Народний 4 (4.41) | "Майстерень" -- (4)
    Коментарі: (2)


  2. Валентина Ц - [ 2006.05.20 01:21 ]
    ***
    кава в п'ятницю
    розум силиться
    дайте милиці
    кисню з м'ятою
    хай примарою
    волохатою
    вечір тулиться
    десь на вилицях
    місяць змилиться
    в сніг з посвятою


    Рейтинги: Народний 4.83 (4.83) | "Майстерень" 5 (5) | Самооцінка 6
    Коментарі: (5)


  3. Ганна Гуртова - [ 2006.05.18 21:52 ]
    у Києві
    У середу вдень у Києві,
    на залізничній станції "Борщагівська"
    відбулося НП: чоловік у віці 60-70
    років покінчив життя самогубством,
    поклавши голову під потяг, що рухається.
    Cвій учинок пенсіонер пояснив у записці,
    що була знайдена на місці події.
    За попередніми даними причиною суїциду
    стала неможливість оплатити подальше лікування.



    Рейтинги: Народний 4.67 (4.67) | "Майстерень" 4 (4)
    Коментарі: (7)


  4. Владислав Волочай - [ 2006.05.18 12:47 ]
    Ксерокс на території військового заводу імені жиріновського
    Клепсідра стікає водою-часом
    і містом вже бродять сп”янілі хвойди.
    Від ранку до ночі квапливим брасом
    день пропливає по синусоїді.

    Ти відчуваєш як кожного вечора
    наші дороги стікають в мости...
    І нетверезі медсестри й диспетчери
    мовчки вглядаються в наші листи.

    Кимось недбало усе прораховано -
    гіршим за вихід є тільки грати.
    Бог є напевно глухий як Бетховен
    й теж геніальний тому умирати

    сенсу немає, кохання і зиску.
    Тягнеться далі лимонний вечір
    й раптом міняєш стару прописку
    першу таку і таку ж недоречну.

    Певно любові завжди замало -
    скільки напарників – стільки й спарювань.
    Я б не сказав що нас поламало
    просто життя – це мережа лікарень.


    Рейтинги: Народний 5.2 (4.6) | "Майстерень" 5 (4.99)
    Коментарі: (3)


  5. Павло Сацький - [ 2006.05.18 11:26 ]
    Пределы

    Экономическа современного государства–
    Пространство умноженное на время.
    И каждый миг несет в себе цену деленья,
    Деленья чтоб измерить бытие.

    Но где шкалы положено начало?
    Которая проходит через судьбы бытия,
    И, по которой можно мерить
    С чего же мерки следует снимать.

    Да, собственно, в водовороте жизни
    Что ни момент-то новая цена.
    Будь-то товар, услуга,
    Или слово, взгляд и… мысль.

    А у цены есть формула своя.
    Она прекрасна как то что выражено в ней.
    В искустве высчитать чего же стоят мысли и желанья
    Положено начало шкалы заветной измеренья бытия.

    Есть место всюду мысли и желанью.
    И мысль матерриальна, меняя мир, творя желанья.
    Желанье мощный двигатель,
    Основа мотивации движенья личности в среде ее существованья.

    Сама в среда в движеньи также пребывает,
    А личность, трансформируясь, в обществе-среде
    Измененья умножает, суммируя свои метамофозы
    Их сумма сотворяет движенье общества в пространстве.

    Но всякое движение в пространстве имеет свою цену,
    Оставляя финансовый след,
    А всякий след во времени имеет цену,
    Которая из прошлого штамп-для будущего след.

    И всякий финансовый мечтатель,
    Что мыслит себя магнатом
    От первой мечты своей мыслит шкалу
    По которой стремиться бытие змерять.

    Под эту шкалу подгоняет он всю жизнь
    Водоворот которой его окружает.
    И формулу что бытие выражает
    Выводит, показания с мифичной шкалы подставляя.

    Мечтатель финансовый, который оценкой желаний
    Желаний и мнимых мечтаний людей нашей жизни
    Рентабельность предприятия повышает,
    Свою экономит зарплату.

    Он есть герой нашего времени,
    Он ищет на рынок пути для товара, «зеленого змия»,
    Который обществу и людям
    Приносит радости иллюзии, реальности мечты.

    Что есть алкоголь для системы финансов?
    Где место его в общественной мысли и жизни?
    Ответы на эти вопросы-
    То ключ для карьерного роста его-

    Аналитика. Он целостный должен ответ отыскать.
    Найти бытия рациональную меру и формулу,
    А с нею формулу мысли своей,
    Свое место просчитать в перспективе прекрасной.

    Но где же начало моим рассужденьям?-
    Роилися мысли в его голове.
    Прекрасное состояние охмеленья,
    Употребление алкоголя по крайней нужде!

    Хмелея мы можем себя ощущать «на коне»,
    Уверенны в том что мечты все сбылись,
    И можем умерить желанья,
    Эйфории предавшись минутного ощущенья.

    Так общества позитивного настроения коэфициент
    Стабилен, критической протестной массы
    В обществе влияние стабильно подрывное.
    О! Как социально велико значенье праздника хмельного.

    Да и рекламе повод есть стандарты жизни
    Обществу нести и прививать.
    В разнообразье мыслей и хмельных мечтаний
    Единый калейдоскоп общества создавать.

    Калейдоскоп сей вращает финансовый вал.
    Тот вал есть финансовая сторона рекламной капании.
    Похмельный товар-он рекламные средства
    Влечет как магнит-формирует рекламные рынки.

    Вот он! Момент с которого можно
    Диверсификацию вести и на рынки рекламных услуг.
    Усилить влияние компании,-
    Так думал мечтатель финансовый, аналитик.

    А это влечет за собой измененье структуры,
    Вливанье финансов, кредиты нужны,
    Это значит, концепцию с банками нам
    Работы необходимо пересмотреть.

    Но как? Как подходы искать в полученьи кредитов?
    Кому может быть интересен мой план?
    Что может банк привлечь?
    Я чувствую, я знаю!

    Продукт компании, «зеленый змий»,
    Воспет не только как продукт
    Который позволяет реальное увидеть идеально.
    Ведь алкоголь есть боль для общества.

    Сколько общество усилий прилагает,
    Сколько тратит средств
    Влияние губительное алкоголя
    Свести желает человечество столетия нанет

    Но почему борьба трудна с этим пороком,
    Пороком пьянства. Почему?
    Он стабильно свои позиции держит,
    Люди держат порок «на плаву».

    Для борьбы с пороком
    Создаються программы здоровья
    Профилактика в моде, законы, запреты.
    А порок то силен и никак не изжит.

    Для компаний законы нужны
    Чтобы поле работы создать, свой сегмент
    Отстоять в экономике, в жизни общества обозначить.
    И под нас подвела правовую базу страна.

    Вот и для банка будет неплохо
    Кридит предоставить для нас
    Правовое поле услуг своих расширить.
    Но от нашей компании тоже кое-что необходимо.



    Рейтинги: Народний 4.17 (4.17) | "Майстерень" 3.5 (3.5)
    Коментарі: (5)


  6. Кана Жебровська - [ 2006.05.18 01:43 ]
    Темно.Хмельницький
    Темні вулиці темні
    спальні райони міста
    в пору цю, мабуть, банально-
    запах пожухлого листя
    Відблиск автів у вікнах
    і під ногами відблиск-
    прогуркотіло й стихло
    і знову навколо темно

    запах запах той листя

    Тінь біжить вперед мене-
    знає дорогу, напевне.
    Кроків її не й чути. Підбори
    мої рахують сходи- неначе
    хочуть запам*ятати краще.
    То вірно, бо ж треба колись
    вертати(сь) (назад) кудись

    Темні вулиці темні
    спальні райони міста
    чорний і жовтий звичайні
    два кольорИ осінні...

    в сірім сміттєвім баці
    щось знадобилось хлопчині


    Рейтинги: Народний 5 (4.92) | "Майстерень" 5 (4.9)
    Прокоментувати:


  7. Дмитро Дроздовський - [ 2006.05.17 19:20 ]
    * * *
    Я вибіг на перон. Навколо люди,
    і гамір і агонія, і бій,
    стрімка хода часу, кульгаві люди,
    хромці, блукають на пероні мрій.
    Бажання розчавило споглядають,
    а ті несуться за мормону в вир,
    кульгають на пероні, і чекають,
    допоки здохне той, хто має зір.
    Сплюндровані мерці, жага розпусти,
    самотність у калюжі самоти...
    Ідуть, шпаркі, на нелюдей не схожі,
    але немов сатири з пустоти,
    блукають по перону і не знають,
    чого ідуть на колії вогню.
    Пекельно стомлені, забуті, проклинають
    себе і світ, і янголів в Раю.
    Рахують пальцями, скоцюблими у кризі,
    свої здобутки, мармурово йдуть
    до тіні в ніч, мету собі обгризли,
    і все чекають, доки їх зведуть...
    перон росте, і множиться лахміттям.
    Чорніє бруд від шкіри і думок.
    Блукають люди, скаженілі віття,
    звисають з них. Облуда, мов ціпок...
    Уже іти не можуть, а конають,
    волають шлях добити до кінця.
    Кістки спадають в колії, ламають
    їх поїзди, нема лише гінця...
    Все метушливе, суєтне, облудне,
    померлий стогін тих, кого нема.
    І продавець квитків сидить. Паскудно
    від поглядів скоцюб лих, в них — зима.
    Все штучне, у олії сторазово
    перетомили чебуреки й біль.
    Канцерогенно дивляться ранково
    у пильну рань, коли панує хміль.
    Там сплять нероби, там — циганський табір,
    усе іде по колесу брехні.
    Вокзально ніч схиляється,мов прапор,
    на ньому кістки дві. І звідусіль
    марудна темінь, марево і ляскіт.
    Тут кожен вовк, готовий душу згризть.
    І все у смраді, тільки шостий баскет
    усе ніяк не може перенить.
    Там труп живий, копирсається в тузі,
    а я стою — і страшно відійти.
    Чому я проклято скисаюсь в муці,
    коли навколо мотлох і кати???
    ...Навіщо вибіг я? Навіщо люди,
    і гамір і агонія, і бій?
    ...Стрімка хода часу, кульгаві люди,
    хромці, блукають на пероні мрій?


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  8. Наталія Невідома - [ 2006.05.17 16:21 ]
    без названия
    Как тяжело понимать, что детство, как свеча,
    Истаяло, но оставив напоследок
    Свой яркий цвет, что рассыпал буйность сгоряча,
    что стал сейчас сильнее. Страшно – холодок
    Идёт повсюду следом, чтоб сделать чуть больней…
    Зачем? Скажи! Как жаль, никто не в силах дать
    Простой ответ, что в середине сердца
    Бьётся. Что нужно сделать? Просто постучать…
    Чтобы открылась истин маленькая дверца.


    Рейтинги: Народний 4.25 (4.25) | "Майстерень" 4 (4) | Самооцінка 3
    Коментарі: (2)


  9. Наталія Невідома - [ 2006.05.17 15:56 ]
    Мамі
    Хочу Господу подякувати
    За все, що є у мене на тепер:
    За щастя у дитинстві слухати
    Матусин голос, що в казках завмер;
    За вміння бачити не поверхнево,
    А вглиб та в ширину усіх речей;
    За радусну веселість, що травнево
    Розстелиться у маминих очей.


    Рейтинги: Народний -- (4.25) | "Майстерень" 4 (4) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  10. Наталія Невідома - [ 2006.05.17 15:10 ]
    Одиночество
    Стою и смотрю в пустое окно
    В надежде, что кто-то пройдёт.
    Думаешь, знаешь - это оно!..
    Только для сердца вряд ли сойдет.

    Сижу, пишу кому-то письмо,
    А в сердце огонь сжигает душу.
    И внось подумаю - это оно!
    Но вновь не найду спасительную сушу.


    Рейтинги: Народний -- (4.25) | "Майстерень" -- (4) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  11. Анна Хромова - [ 2006.05.17 14:56 ]
    ***
    П'єро повернувся. Його бачили третього дня.
    З наплічником, в сірій солдатській шинелі,
    казали, що сивий, без двох пальців на лівій руці,
    що з ним досі пес, що обидва - крихкі і сушені.

    Лавровими зморшками коло пробоїн очей
    Стрічає П'єро голубів, дітлахів і трамваї.
    Куди він подасться? Тих, його, вже нікого нема.
    А він повернувся. Принаймні, так люди казали.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.15) | "Майстерень" 5 (5.13)
    Коментарі: (24)


  12. Світлана Ашес - [ 2006.05.16 16:39 ]
    Відьма
    Життя не чистий спогад
    не згаяна любов
    і правдивий здогад
    і не чуже мов знов
    зелена чи червона
    це ж ружа все одно
    і вкрадена корона
    чи продане добро
    моє цікаве лихо
    рослина без тепла
    співає десь там тихо
    і програє життя
    людське, як марнотратство
    як твоє ремесло
    ти лиш частина братства
    під назвою любов
    моє, твоє споріднення
    мої, твої гріхи
    колись в нас було зіткнення
    ми вижити змогли
    але ми вмерли у вогні
    згоріли в багатті
    я ж відьма й добре знала
    що мене колись стратять


    Рейтинги: Народний -- (4.17) | "Майстерень" -- (4.58) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  13. Марина Копаниця - [ 2006.05.16 11:36 ]
    Дружній шарж на твори відомої поетеси
    Знову пісок, я зозла заблукала,
    Та й клятий мадригал щось не звучить.
    І скрипку я б купила, не украла,
    Та гад смичок в мені, як звір гарчить.


    Рейтинги: Народний -- (4.13) | "Майстерень" -- (4.31)
    Коментарі: (2)


  14. Марина Копаниця - [ 2006.05.16 11:29 ]
    Критикам і критиканам


    Люблю я критиків, люблю і критиканів,
    Перші підкажуть, другі зірвуть злість.
    Одні – хірурги з бурею в стакані,
    А других чорт гризе… гризе і їсть.

    Відповідальна в критика трибуна:
    Вразливі душі муза довіря.
    А критиканів засипає дюна
    Піском, на північ, в крижані моря.

    Спасибі, критики, спасибі й критикани,
    Слова подяки хочеться казать.
    Хоч знаю я: ті, другі, - істукани,
    Від злості зуби в бідних цокотять.

    А що поробиш, так і є в природі:
    Вовки, пантери, стріляні зайці…
    Опальна істина ховається в незгоді,
    В одному певні всі: вони – митці!

    P.S.

    Що жде мене після такого вірша?

    Що мої вірші – брати й сестри жаху.
    В них все не те, такі прості слова…
    І що пасують до мойого фаху
    Лиш матюки, тяжкі, як булава.


    Рейтинги: Народний 4 (4.13) | "Майстерень" -- (4.31)
    Коментарі: (14)


  15. Олег Білоус - [ 2006.05.15 13:17 ]
    Смак уст твоїх
    Смак уст твоїх дає мені
    Можливість жити у вогні,
    Палає серце й тихо б`ється,
    Пристрасть на вогонь цей ллється,
    І вогонь цей затухає,
    А я живу, і я кохаю
    Тебе, моя ти дивовижна,
    Така тепла,така ніжна
    Твоя рука в моїй долоні,
    Уста солодкі, не солоні,
    Уста твої неначе з медом
    Та ще й з вином, п`янким напоєм,
    І напилися його двоє:
    Я і ти, чи ти і я,
    За тебе я віддам життя,
    За тебе келих підіймаю
    І говорю, щоя кохаю
    Тебе, тебе і знов тебе,
    Моє кохання не мине,
    Кохання вічним є у серці,
    у всіх людей, що вже кохали,
    Але вони це вже забули,
    Або навіть ще не знали.
    Це хотів я нагадати
    Їм, але чомусь не зміг,
    Я хочу вічно пам`ятати
    Твій аромат, смак уст твоїх.
    Твої уста такі червоні,
    Як я люблю торкатись їх,
    В моїх думках уже сьогодні
    Смак уст твоїх, смак уст твоїх.
    Твої уста такі солодкі,
    Що цілувати їх не гріх,
    і в моїй пам`яті навіки
    Смак уст твоїх, смак уст твоїх.


    Рейтинги: Народний 4 (3.56) | "Майстерень" 4 (3.67) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  16. Олег Білоус - [ 2006.05.15 13:31 ]
    Сонце
    На заході небо горить,
    Теплий вітер дме у віконце,
    Моє серце сумує, болить,
    Ти - сонце.

    Ти - сонце, ти сяєш завжди,
    В твою посмішку я закохався,
    Стати небом хотів я твоїм -
    Та не вийшло, хоч я намагався.

    В повітрі троянд аромат,
    Його вітер несе у віконце,
    Я тебе полюбив, покохав,
    Ти - сонце.

    На заході небо горить,
    Теплий вітер дме у віконце,
    Моє серце сумує, болить,
    Ти - сонце.


    Рейтинги: Народний 4 (3.56) | "Майстерень" 4 (3.67) | Самооцінка 4
    Коментарі: (2)


  17. Ярослав Гадзінський - [ 2006.05.14 17:40 ]
    Кімната без нас
    Кімната без нас

    Завіса-хурделиця розіб’є нас по кімнатах,
    лиш чорний квадрат у голому сонному небі.
    й реклама свіжості вічнозеленої м’яти
    завше ростимуть у невідомому сервері.

    цей порожній пакет – прозоре зім’яте серце
    так далеко піднявся між розхитаних ребер антен
    і несвітло прожекторів замулює скельця
    байдуже вступає до зачовганих сцен.

    Завіса- хурделиця все вкотре накриє у запалі
    на полотнах полів проступають волокна ріллі
    і засохлі дерева давно вже втратили запахи
    ми з тобою у чаті – так просто - без слів.

    Розхитані зламані орбіти в хурделиці
    горішнього світу вікна без скла
    під нашими повіками - спалахом ксероксу
    прогримить електричка мов запізніла весна.


    Рейтинги: Народний 4 (4.41) | "Майстерень" 4 (4)
    Коментарі: (1)


  18. Сашко Рокс - [ 2006.05.14 07:35 ]
    ***
    Воспоминания.
    Ох уж эти воспоминания.
    Изменяясь, констатируют факт,
    фактически приобретая
    иное сознание.
    Фотографии воспоминаний,
    документальная пленка,
    черно-белое кино.
    Какой-то цензор
    основательно поработал с кадрами,
    оставляя хорошие кадры
    за кадром,
    что-то доклеивая
    двадцать пятым кадром.
    Опасны эти сериалы
    жизненной тонкости.
    Лучше окунуться в шедевр
    безо всякой цензуры,
    а он рядом,
    и потихоньку цвета
    набирают насыщенность.


    Рейтинги: Народний 5 (5.06) | "Майстерень" 5 (5.13)
    Прокоментувати:


  19. Сашко Рокс - [ 2006.05.14 07:06 ]
    ***
    Невозможность закапывания
    того, бывшего, живого,
    происходила.
    Страх, паника
    при ловле кошачьих,
    и рыбы сдыхали наяву
    и в снах...
    ________
    Конкуренты не допустили
    до кинопроката,
    а животные умирали.
    6 похороненных,
    1 мумия
    и 5 безвести пропавших.
    Стал последним
    документальный кинофильм
    осенне-зимнего.
    Остановился на 180-м
    каком-то эпизоде -
    актеры были слишком талантливы.
    ________
    Скотчем замотано
    батарейки -
    повсюду валялись,
    убивая своей информацией.
    Отдавало бумагой.
    (Зачем поднимать
    использованные батарейки?)
    Дубль № 1000 какой-то
    с мелочью.
    Плохое - вытереть.
    Остались засохшие следы грязи.
    Тряпка гнила
    под лучиками весенне-зимнего лета.
    Revers;
    автореверснули,
    кнопку заело.
    ________
    Легкоизгибающиеся
    в 350 секунд.
    Не было секундомера,
    шнурок потерялся,
    ниточки оборванных сплетений.
    ________
    Невозможность
    преодолеть 600 шагов.
    В пропасть вылазили.
    Края и уступы осыпались,
    засыпая,
    давя нехваткой воздуха.
    (Засыпая, что думаешь?
    Не пересечь уже прямую?..)
    ________
    Грохотом воспоминаний -
    вспышки.
    Каких-то 7 минут,
    350 секунд где-то.
    400 шагов каких-то.
    Несчастных 600 движений
    левой и правой.
    7 минут -
    это уже вечность.
    ________
    Заискрится
    в слякотном будущем
    завтра -
    шуршит,
    по окружности мотает.
    - Услышит и узнает.
    Закрыть окно,
    спастись от холода
    недодавленных объятий,
    мероприятий разных,
    неприятных приятелей.
    Испортили интимность
    беседы с ним.
    Да. С Неизвестным.
    ________
    Все - лживо и не очень.
    (А кто-то - искренне.)
    Этого и хотели?
    Ну и пусть,
    до завтра подождем.
    Крошки разгрызены,
    кулечки надуты,
    плоские упаковки.
    Кто украл кости
    с моего блюда -
    ублюдочные отрезки?..


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  20. Мар'яна Максим'як - [ 2006.05.13 21:07 ]
    ПОРОЖНЕЧА
    До мене приходила ПОРОЖНЕЧА
    І стукала у мокре скло
    Ні, тут не доречна втеча
    Бо від неї ще не втік ніхто

    До мене приходила ПОРОЖНЕЧА
    Різала кволі слова
    Опускались тихо мої плечі
    Розпиналася від дум моя душа

    До мене приходила ПОРОЖНЕЧА
    І казала, що буде завжди
    Боже мій, які печальні речі
    Я пішла, зметіть мої сліди…


    Рейтинги: Народний 5 (4.66) | "Майстерень" -- (5.04)
    Коментарі: (2)


  21. Мар'яна Максим'як - [ 2006.05.13 21:42 ]
    осіннє
    Ми возились у трамваї аж ночі.
    Заглядала осінь в мокре скло.
    Я дивилася у твої карі очі,
    Не стрічала я таких давно.

    Просто все заплуталось раптово.
    Ти зійдеш – закінчилася гра.
    Я відчую божевільне соло,
    Що його диктують нам слова.

    Подивись! Усе навкруг багряно…
    Дивне небо, навіть і життя.
    Осінь несподівано та рано
    Взяла в борг всі наші почуття.


    Рейтинги: Народний 5 (4.66) | "Майстерень" 5 (5.04)
    Коментарі: (1)


  22. Ярослав Гадзінський - [ 2006.05.13 19:15 ]
    Осінній Ра
    Осінній Ра

    Я дійсно відкрив тобі таку таємницю,
    фальшиве золото прорветься крізь жили.
    Із жорен хмар упала з борошном птиця-
    заплуталась в цупких сітях лози і ожини.
    Сутінки сажею поглинуть всі стіни.
    У космосі саду - трав зупинений zoom,
    Згорає листя сузір’ям. Прозора тканина
    інею опустила повіки квітам,зник струм.

    Ті кострубаті дошки осілих парканів,
    мов застуджені голосові зв’язки у горлі.
    Я відчуваю в трепеті кленів церковні бані,
    на рушнику лугів – згарищ чорні зорі.
    Так, я вчасно відкрив тобі таку таємницю,
    Що залишається крім мовчазливих губ?
    бетонні колеса криниць в твоїй колісниці
    зринають на бездоріжжя веселок крізь rрунт.


    Рейтинги: Народний 5 (4.41) | "Майстерень" -- (4)
    Коментарі: (5)


  23. Олексій Кацай - [ 2006.05.13 18:36 ]
    Блискавиця
    До вітру вимиті слова
    згубили з ним розбіжність
    і дме в обличчя грозова –
    якась нелюдська! – свіжість.
    Розпався всесвіт на краплин
    важких, немов оливи,
    сріблястий зсув і разом з ним
    перетворивсь на зливи.
    І ось, квантований на дощ,
    я йду з небес огрому.
    Немов з міжгалактичних прощ
    вертаюся додому.
    Туди, де простори заток
    вагітні берегами,
    де хвилі моря та річок
    є їхніми думками,
    де даль і сталь, і магістраль,
    вже від чекання сині,
    і де нестримна вертикаль
    нарешті відпочине.
    Я йду. Аби в грозу лиху
    в пітьмі світились лиця,
    хоч раз зустрівши без жаху
    істоту-блискавицю.


    Рейтинги: Народний 5 (5.34) | "Майстерень" 5 (5.32)
    Коментарі: (3)


  24. Марина Копаниця - [ 2006.05.12 17:53 ]
    Смута


    Беда наступает, смерть песню гундосит,
    Фатально-унылый мотив:
    - Зачем эта жизнь, иди ко мне, - просит,
    - Спасешься, меня полюбив…
    Костлявая «спасает» надежно послушных.
    Снедая да страхи рядит…
    Выключи, выключи призрак утюжный,
    Нытья жизнь вовек не простит.
    Я знаю дорогу! Нужна только Вера,
    Как горный могучий поток!
    Чтоб денно и нощно, ну как с револьвера
    Желание жить – твой курок.
    Доверься! Не смей пререкаться ни словом,
    Пока ты здоровым не стал.
    В одном направлении стену бей долотом,
    Сомненья громи наповал.
    Как выпрыгнув, веришь в кольцо парашюта,
    С таким же накалом – у жизнь.
    Болезнь – это точно, - нечистого смута,
    Ты темп охладить берегись!
    У Господа все есть лекарства от хворей,
    Ключи до них – в каждой душе,
    Ты черным огнем не сжигай себя в горе,
    А страх презирай вообще.
    Укольчик заморский, таблеточка с ядом,
    Припарка да водный массаж…
    Прогресс оболванил нас гибельным чадом,
    Безбожие, мрак и мираж…



    Рейтинги: Народний 3 (4.13) | "Майстерень" -- (4.31)
    Прокоментувати:


  25. Марина Копаниця - [ 2006.05.12 17:08 ]
    Плакучая ива


    Тихо плачет плакучая ива
    Мне на голову. Слезы – хрусталь…
    Как молитва, чиста и правдива,
    В ней отсутствует фальшь и печаль.
    Тонким запахом нежность природы,
    Из распущенных кос красота
    Проливается в ритме погоды
    И, уж точно, совсем неспроста.
    Любовь к жизни у каждой слезинке.
    Капай, ивушка, нам в глубину…
    И в душе, как в завядшей травинке,
    Пробуди диво-соком весну.


    Рейтинги: Народний -- (4.13) | "Майстерень" -- (4.31)
    Прокоментувати:


  26. Марина Копаниця - [ 2006.05.12 17:37 ]
    Враг любви или розы с шипами


    В пальцах дергается сигарета.
    С пушки палишь ты по воробьям.
    Милый мальчик похож на поэта
    В буре гнева, - к своим же стихам!
    Страсти плещут испорченной кровью,
    Дни дымят у пожарищах чувств.
    Что же делать с такою любовью,
    Может, ты знаешь, розовый куст?
    Ведь цветы твои тоже с шипами.
    На колючках сверкает огонь,
    Вянут розочки между сердцами…
    Сокрушается огненный конь…
    В пальцах дергается сигарета,
    Ты глотаешь, как вакуум, дым…
    Психи, - черный огонь, без просвета…
    Дело сложное – быть молодым!


    Рейтинги: Народний 5 (4.13) | "Майстерень" -- (4.31)
    Прокоментувати:


  27. Марина Копаниця - [ 2006.05.12 17:49 ]
    Сон


    На любимой тропинке, среди ясного дня
    В той далекой косынке я пришла до тебя.
    Ты – фиалка ночная, я – кромешная ночь,
    Я все та же, такая ж , - все сомнения прочь!
    Вылезь с грязного ила, вытри слезы потерь,
    Судьба с нами шутила, но теперь, но теперь!
    Я пришла из тумана заколдованных дней,
    Из страницы романа, из страны журавлей.
    Горькой шуткой шутила беспощадная – судьба,
    Но других я не знала, я любила тебя!
    Мы будем отныне два колечка, звено,
    Наши планы крутые, золотое руно.
    Огорчаться не надо, я не сон, я твоя,
    Наша жизнь – наша радость. Мы отныне – семья…
    Утро все изменило: в сердце прежние льды…
    Счастье солнце затмило по веленью судьбы.


    Рейтинги: Народний -- (4.13) | "Майстерень" -- (4.31) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  28. Марина Копаниця - [ 2006.05.12 17:01 ]
    Первый снег

    Я бегу, напрягая все силы,
    Каждый день ускоряется бег.
    Под напор ежедневной рутины
    Белит голову медленный снег.
    Мне от жизни не многое надо –
    Судьбоносный поток полюбить…
    Это было бы как награда
    В диком темпе спокойно жить.
    У молитве прошу я у Бога
    Укрепить мой нетвердый шаг.
    В темноте чуть рябит дорога,
    Да надежда горит в глазах.
    Жизнь летит, а зачем – не знаю,
    Каждый день ускоряется бег…
    Я росточком асфальт пробиваю…
    Не усердствуй так, первый снег!



    Рейтинги: Народний -- (4.13) | "Майстерень" -- (4.31) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  29. Марина Копаниця - [ 2006.05.12 17:19 ]
    ***************
    Гомо сапиенс – это не ты!
    Я, милый, давно это знаю…
    Свои планы, надежды, мечты
    Я о лоб твой стальной сокрушаю.
    Гомо сапиенс – это не ты.
    У стандартах, эмоциях, формах
    Твои милые сердцу черты
    Дополняются юмором черным.
    Гомо сапиенс – это не ты.
    Что же движет твоею любовью?
    Где граница твоей простоты?
    Сладость смешана с гарью и солью.
    Гомо сапиенс – это не ты.
    А любовь твоя – пыльная буря.
    Аж звенит от твоей простоты,
    Да судьба наша глупая дура…
    Гомо сапиенс – это не ты.
    Как же быть? И… сознание узко.
    Ты – вершина моей доброты,
    Я люблю, оправданий не нужно.


    Рейтинги: Народний -- (4.13) | "Майстерень" -- (4.31) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  30. Марина Копаниця - [ 2006.05.12 17:46 ]
    Жест пустоты


    Я любила тебя, я любила…
    Улетели давно те года…
    Той любви животворная сила,
    Может, снится тебе иногда?
    «Портить жизни другим – мое хобби», -
    Так ты полушутя говорил.
    И, кривляясь, как будто в ознобе,
    На лице своем мины чертил.
    У гордыни коварное жало,
    Изобилие яду всегда.
    Если жертвы агрессору мало,
    Жало жалит самого себя.
    Где студенчества милые годы?
    Птицей порхнули в прошлого лес…
    Скоротечны закаты, восходы,
    Радость с горечью на перевес…
    Небо всем уготовило место.
    Не кляни ни людей, ни судьбу.
    То гордыня, как злюка-невеста
    Ставит подпись на твердому лбу.

    Не грусти, жизнь – стихия, лавина.
    Крушит дамбы, мосты и мечты.
    Помнишь, я тебя сильно любила.
    Только память, как жест пустоты.


    Рейтинги: Народний -- (4.13) | "Майстерень" -- (4.31) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  31. Марина Копаниця - [ 2006.05.12 17:32 ]
    *************
    На отвесной скале
    Жизнь молитву творит.
    На отвесной скале
    Кровь желаний кипит.
    На скале рай и ад,
    И опасность везде,
    Грохот, брызги эстрад
    На отвесной гряде.
    На скале крах идей,
    Приговоры судьбы…
    Ты ведь тоже на ней
    У прицеле скалы.
    На отвесной скале,
    Именуемой жизнь
    В судьбоносном огне
    Жду тебя, появись!
    Помоги устоять
    На могучих ветрах.
    Я готова встречать,
    Я стою на часах!
    Я пришла в этот мир,
    Миру песни пою,
    На отвесной скале
    На карнизе стою!
    Пропасть, ты не спеши,
    Твой бессильный магнит:
    На отвесной скале
    Меня ангел хранит.
    С верой рвусь я наверх,
    Все преграды любя.
    И, в награду за труд,
    Жду, как Бога тебя!


    Рейтинги: Народний -- (4.13) | "Майстерень" -- (4.31) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  32. Марина Копаниця - [ 2006.05.12 17:02 ]
    Вьюга


    Разыгралась неистово вьюга,
    Рвет и мечет навстречу, в лицо.
    В трудный шаг я вдруг вспомнила друга
    И забытое нами крыльцо.
    Вьюга, вьюга, ты многое можешь:
    Холод вмиг превращается в жар.
    Ты так сладостно душу тревожишь,
    Будишь память, - божественный дар.
    Тогда было начало июня,
    Цвел жасмин… красота и тепло…
    Тихим вечером в день новолунья
    Мы взошли с ним вдвоем на крыльцо…
    Славный мальчик уехал на север,
    Улетела и я навсегда…
    Вьюга, милая, снег твой и ветер,
    Пробуждайте меня иногда!



    Рейтинги: Народний -- (4.13) | "Майстерень" -- (4.31) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  33. Марина Копаниця - [ 2006.05.12 17:18 ]
    Оглянись

    Расскажи мне на трезвую голову,
    Почему ты так плохо живешь?
    Вечно пьяный, завел себе бороду,
    Алкоголик несчастный и бомж.
    На судьбу с пьяных глаз нарекаешь
    Да других в своих бедах винишь.
    За обиду совет принимаешь,
    Все не так, всех на свете хулишь.
    Говорят, что ты псих ненормальный,
    Всех ругаешь да ропщешь на жизнь…
    Сделай сильный рывок, колоссальный,
    Перед бездною ты! оглянись!
    Вспомни дни, где еще все на трезву:
    Всех любил, да и ты был любим…
    Оглянись, не заглядывай в бездну,
    Зло растает, как сумрачный дым.


    Рейтинги: Народний 4 (4.13) | "Майстерень" -- (4.31) | Самооцінка 6
    Коментарі: (1)


  34. Марина Копаниця - [ 2006.05.12 17:40 ]
    Момент истины


    Пусть приснятся глаза,
    Переполнены слез
    В ореоле любви угасающих роз.
    То, что на сердце есть,
    Лунным светом в глазах
    Отразится всецело
    В беззвучных словах.
    В те глаза посмотри,
    Ну хотя бы во сне.
    Поищи в них ответ,
    Ведь он нужен тебе.
    А очнувшись от сна,
    Скажешь: все чепуха,
    Те глаза только сон,
    Ложна сила греха,
    Ложный сон, ложна жизнь…
    Но! За ширмой, в тебе,
    В ожидании торт, на кислицах в драже.
    Этот торт ядовит!
    Он же чудо-бальзам,
    Он убийца и он же –
    Спасительный храм.
    Чистота он и грязь,
    Заблужденье и свет…
    Это и есть твое «Я»,
    Фальши и правде ответ…
    Так вкуси же его,
    Этот призрачный торт.
    Кто создал его? Ты!
    И не Бог и не черт.


    Рейтинги: Народний -- (4.13) | "Майстерень" -- (4.31) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  35. Анна Хромова - [ 2006.05.12 15:14 ]
    крапочки на сонечку
    Велика мама схожа на ієрогліф
    Маленька мама - на плюшеве ведмежа
    Пощерблені східці, облуплена лавка
    Постій ще трошки зі мною
    І далі піду сама

    Знаєш, я хочу навчитись
    ніс облизувати язиком
    Бо одне дівча розказало,
    що веснянки на смак
    такі самі, як чай з молоком

    А ще ми могли б, послухай,
    Бути схожі на олівці
    Домалювали б поруччя оцим ось сходам
    і по п'ятій пелюстці
    усім квіточкам на бузковім кущі

    Тоді б кожен міг скільки схоче
    Загадувати бажань
    І вони б неодмінно збувались...
    Маю одне заповітне
    Та бузок ще не квітне, на жаль


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.15) | "Майстерень" 5.5 (5.13)
    Коментарі: (5)


  36. Анна Хромова - [ 2006.05.12 15:46 ]
    spice
    Чи зношуються хвостики секунд -
    червоні неспіднички смішних костюмів їхніх,
    кишеньки, cумочки, торбинки
    чи бігзна що іще?
    Відомо точно, що там
    вони ховають труту, діаманти,
    чорнила і цукерки шоколадні,
    і мандарини, й леза –
    все своє багатство, без якого
    стають прозорі, хворі, як сльозинки,
    що витікають мимоволі
    з утомлених або старих очей.
    Чи зношуються хвостики секунд?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.15) | "Майстерень" 5.5 (5.13)
    Коментарі: (5)


  37. Анна Хромова - [ 2006.05.12 11:35 ]
    ***
    Переписую начисто зошита
    Я була не такою хорошою
    як ти розповідав про мене у листах до абата
    Він любить вино і західнє сонце
    Для нього ти прикрашаєш мене
    вінками з польових і садових квітів
    А я переписую зошити
    Стаючи від того короткозоріша
    Для нього ти вчиш мене
    варити варення з пелюсток троянди
    і називати речі своїми іменами
    Я збираю дощову воду у великий дзбан,
    щоб пускати кораблики,
    які, пливучи,
    лишатимуть по собі чорнильний хвіст,
    годувати твоїх гостей запахами магдаленок,
    поїти їх чаєм з суницями
    читати про ферми і острови
    вбувати капці
    і носити у матці
    антиматерію

    Я люблю це літо


    Рейтинги: Народний 6 (5.15) | "Майстерень" 5 (5.13)
    Коментарі: (8)


  38. Марина Копаниця - [ 2006.05.12 10:53 ]
    Забута мелодія


    Я забула давно ту мелодію,
    Її тихий, таємний мотив,
    Яблуневу квітучу гармонію,
    Божий код до заквітчаних див.

    Пахли яблуні квітом рожевим,
    Ліс веселу веснянку шумів…
    З глибини, подарунком травневим
    Раптом давній мотив забринів.

    Серце з пристрастю знову забилось,
    Наче бажаний шлях віднайшло.
    Що зневірилось чи не любилось…
    Яблуневим вогнем зацвіло.

    Все довкола в мені зазвучало:
    Квітка яблуні, небо і ліс…
    Потім щастя коротке пропало,
    А мелодію вітер поніс.


    Рейтинги: Народний 5 (4.13) | "Майстерень" -- (4.31) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  39. Лариса Вировець - [ 2006.05.12 07:45 ]
    Мертвий ліс
    Дитинко, мила, я уже не в змозі
    тебе плекати: видно, сповила
    дурне гніздо у злих вітрів на розі,
    де квітне лиш осот і омела.

    Настирні ночі совами кружляють –
    застигла свіжа кров на пазурах.
    Чому не стане пасткою гілля їм
    у цвинтарних колючих кущерях?!

    Повітря димне з присмаком полину
    і щемний біль близ лівого плеча:
    куди мені сховати полохливе,
    грайливе, безпорадне дитинча?

    Куди летіть, які долати мури,
    кого благати, не зітерши сліз?
    Одне лиш небо – хиже і похмуре,
    і мертвий ліс навколо. Мертвий ліс...


    Рейтинги: Народний 5.79 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (10) | ""


  40. Ксенія Лісовська - [ 2006.05.11 20:38 ]
    Трагедія бездітності
    Чом ти, лелеко, забарився?
    Чи може зовсім загубився?
    Чому від когось відцурався?
    До їх осель ти не дістався...
    Мовчиш, летиш та обминаєш,
    Тим-самим щастя позбавляєш.
    Залишив, Леле, їх самих
    Батьки - це слово не для них.
    Дитячий лепет не почують
    І ніжність ручок не відчують,
    Ночами будуть міцно спати,
    Дитя не будуть колихати.
    Як ніжками воно здригає,
    До мами ручки простягає.
    А татко на руки бере,
    Воно йому чуприну рве.
    Цього не буде, це лиш мрії.
    І з часом вже нема надії.
    Життя мине, життя минає -
    До школи дзвоник закликає.
    З портфелем дітлахи біжать,
    Про щось щебечуть, гомонять.
    Батьки у школу відправляють,
    Бездітні тільки лиш страждають...
    Життя іде, життя минає,
    Завісу старість опускає.
    Батьки онуків безліч мають,
    Бездітні вік свій доживають...
    Життя пройшло, життя минуло,
    Як мить одна все промайнуло.
    Батьки в могилі спочивають,
    За ними плачуть, пам'ятають.
    Бездітних також поховали -
    Могили їх позаростали.
    Чорнявий ворон завітав,
    Лелека так і не згадав.


    Рейтинги: Народний 4.83 (4.83) | "Майстерень" 4 (4) | Самооцінка 3
    Коментарі: (1)


  41. Ірина Шувалова - [ 2006.05.11 09:11 ]
    Вад.6(Чекання)
    Чекання подібне на вміння стрибати з дахів:
    Фіналом обидвох – падіння (ти знаєш, у що).
    А поки – в кутку уже купа порожніх пляшок,
    І кожна півлітра – спокута котрогось з гріхів.

    А сонце, прибите щокою до стелі, висить,
    Не зсунеться, курва, хоча вже, здається, і ніч.
    У слухавці довгий гудок – наче схований ніж,
    Чи лезо осоки, позначене болем роси.

    Ти маєш бляшанку консервів, вінілки, диван.
    Ти – змучена плоть: тут не важить ні гендер, ні стать.
    І ті, і інакші жадібно цілують в вуста.
    І ті, і інакші давненько не вірять речам.

    І ті, і інакші кохаються німо і в такт,
    Опісля у темряву мовчки пускаючи дим.
    Але тобі знову і знову потрібен один.
    Але йому знову і знову потрібна свята.

    Тому ти чекаєш, на пальчиках ставши на край.
    Чекати – те ж саме, що вчитись стрибати з дахів.
    Опісля ти падаєш – прямо в долоні богів.
    Опісля ти – що б там не сталось – отримуєш рай.

    скількись по двадцять другій
    10.05.06


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" 5 (5.48)
    Коментарі: (7)


  42. Ірина Шувалова - [ 2006.05.11 09:10 ]
    Вад.5(Моє мовчання)
    Птахи випадають крізь вікна в небо.
    Птахи поціляють у тебе – стріли.
    Моє отруйне мовчання – ребус,
    Загаданий в рухах нервових стрілок,

    Захований в тіла камінних згинах,
    Коли воно – тіло – чека на тебе,
    Коли воно – тіло – лежить на спині,
    На грудях тримаючи ціле небо,

    І так титанічно плює угору,
    Де кривить мальовану пику вічність.
    Моє мовчання – суцільний морок
    І твого імені теплі свічі.

    Там падають птахи в безодню лету,
    І світ загрузає у дюнах літа.
    Моє мовчання – останні метри,
    Котрі проповзаєш, щоб далі – жити.

    21:35
    10.05.06


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (1)


  43. Ярослав Гадзінський - [ 2006.05.10 22:40 ]
    Не йдіть великодушними у цю спокійну ніч
    із Томаса Ділана

    Не йдіть великодушними у цю спокійну ніч


    Не йдіть великодушними у цю лагідну ніч,
    вмить старість згорить останнім днем,
    в згасанні світла - шаленство та гнів.

    Хоча Гідрометцентр обіцяв цей світ без злив,
    забагато слів розмиють береги лексем,
    не йдіть великодушними у цю спокійну ніч.

    Лагідні люди, хвилі б’ють у серця свіч,
    ваші вчинки - штучні вінки в Едем,
    в згасанні світла шаленство та гнів.

    Безмірні люди, сонце дрейфує в клінч,
    в однотонному світлі тінь і засохлий клен,
    не йдіть великодушними у цю лагідну ніч.

    Похмурі люди, звідкіль цей приглушений спів,
    незрячі очі, прожектори розбитих сцен?
    В згасанні світла - шаленство та гнів.

    І ти, мій батьку, там у безрадісній млі,
    горе благослови, згрубілі сльози і щем,
    в згасанні світла - шаленство і гнів.



    Рейтинги: Народний 4.5 (4.41) | "Майстерень" -- (4)
    Коментарі: (2)


  44. Ярослав Гадзінський - [ 2006.05.10 13:49 ]
    Fanta
    Fanta
    (постопомаранчеве)


    Не віриться у мряку над погаслими серцями,
    діряві дзбани зірок пульсуватимуть нівроку.
    Цей стан релаксу і повітряні ями.
    Скоро будуть гості-я відчуваю їхні кроки.

    Ага,ось і ви, напівстерті літери,
    втомлене сонце-важкий апельсин.
    Невиспані лиця майбутніх лідерів.
    Вицвітають стрічки на гіллі горобин.

    Чому я чую кашель у цих коридорах
    серед темників осаду й затуманених див.
    Тремтить у прокурених пальцях посох,
    горобиновий ранок усіх осліпив.

    На сопілці з болиголову тужитиме хтось,
    настільки далеко-близькі голоси.
    Фотонегативи змій вповзають у млость,
    Ми знов наодинці з пустоцвіттям роси.

    Глючний присмак вашого зневір’я,
    На моїх губах і холодних скронях.
    Подряпане небо наточеним пір’ям,
    Наші молитви -- шашіль в іконах.


    Рейтинги: Народний 4 (4.41) | "Майстерень" -- (4)
    Прокоментувати:


  45. Марина Копаниця - [ 2006.05.10 10:05 ]
    Черемха


    Дай дорідній черемусі меду,
    Біло-ніжна богиня-весна.
    А мене в світло-зорянім леті
    Аж до зір проведи в небеса.

    Через біло-зелену примару
    І черемшин білий нектар…
    У туманностях, схожих на хмару,
    Загубився мій любий Ікар.

    Шлях далекий в маленького принца,
    Полетів він із Екзюпері.
    На черемухи біленьких крильцях
    Поспішу я до них на зорі.

    Хай листочок чарівний, зелений
    Ніжно пахне мені у світах.
    Мама-брунька, щаслива, весела
    Родить диво в весняних вітрах.


    Рейтинги: Народний 3 (4.13) | "Майстерень" -- (4.31)
    Прокоментувати:


  46. Віталій Круглов - [ 2006.05.09 11:18 ]
    ***
    Коли ти вдягнешся, як місто,
    неначе вивірений постріл,
    ти занімієш — більше змісту,
    і омертвієш — вище злості.
    Ще дах не гра на самогубців,
    і карти слухаються масті.
    Життя — на кін (хвилини куці),
    немов коня у ромів красти.
    Спливання визначень і спрощень,
    збування вічності назовсім,
    тоді від подиху на площі
    ти розпочнеш шукати осінь.


    Рейтинги: Народний 5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (1)


  47. Ірина Кимличенко - [ 2006.05.09 08:05 ]
    Пессимісти,
    Дивись на свое майбутне
    Крізь призму води і піску
    Судилось ступити в багнюку
    То вже все одно в яку
    Пессимісти,
    Як таргани у будинку
    Одвічні на будь-який смак.
    Розумнішають. І для приміру
    Бухають не спирт, а коньяк

    І коли виростають підорви
    Ідентичні тобі
    Їх ховають дбайливо
    Мов гільзи в дитячій торбі
    Як усяку фігню, що була на Сотбі
    В клошарні своїх обійсть.
    Щоб сказати і ми такими були колись.



    Рейтинги: Народний 4 (4.33) | "Майстерень" 5 (4.33)
    Коментарі: (1)


  48. Ірина Кимличенко - [ 2006.05.07 16:58 ]
    вивчення іграшкового кулемета
    Нічого дивного
    просто не мав інформації
    Що до раю дістатися можна у спальнім вагоні
    Аккредитуватись у майбутній реінкарнації
    А не стовбичити довбнею на пероні.
    Іноді, ми дурні, немов щось пороблено.

    Нічні поллюції у революційних наметах
    Бажання утнути щось на зразок революції.
    Починаеться з вивчення іграшкового кулемета

    І брами зведуться
    в честь нас,
    Навіть жид охреститься
    Олійними фарбами змазані наші долоні
    Війна, як спосіб тривалої релаксації.
    Позбавляе наприклад від сивини на скронях.

    Камо грядеш моя пташко
    Змерзла Лолітонько
    Я сховаюсь в дірках твоїх джинсів
    Позбавлю від холоду

    Наші руки сплетуться
    Як змії,
    Любитимуть –грітимуть
    Наливаючись соком життя
    І бажатимуть плоду.


    Рейтинги: Народний 5 (4.33) | "Майстерень" 4 (4.33) | Самооцінка 4
    Прокоментувати: | "свытом навколо"


  49. Ірина Кимличенко - [ 2006.05.07 16:18 ]
    По твоїх чорнетках
    По твоїх чорнетках бігають радісні Міккі-мауси
    Холодильник грае у дубль –пусто
    І скоро ноги
    Простягнеш, або роздвинеш,
    Як у якомусь Пент-хаузі
    Я залишаюсь,
    А значить весна надого

    І кордони все слабшим пунктиром,
    І лари пусті
    Ми ж бо римляни
    Раби слова, і словоторгівці в одному часі

    Нас вінчали у храмі
    Та храм зачинили й покинули
    Може й ти почуваешся дурнем,
    Як в першому класі?

    Ну і хай день останній
    І більше нічого не буде
    Серед всіх ікон світу
    Я молитимусь твому обличчю
    Подаруй мені Пепсі
    На гречно-готичних вулицях
    І притиснись губами, до крові
    Тваринно - аполітично.


    Рейтинги: Народний 4 (4.33) | "Майстерень" 4 (4.33) | Самооцінка 5
    Прокоментувати: | "ванною,і вільним часом"


  50. Ірина Шувалова - [ 2006.05.07 14:15 ]
    Вад.3 (Під ковдрами)
    Під ковдрами рік твоїх, рук твоїх,
    років і рухів твоїх,
    Всіх вироків, зречень,
    приреченостей і пророцтв,
    Каліцтв, апологій – згорнувся клубочком
    мій вранішній сміх
    І сон твій лоскоче
    тоненьким пташиним пером.

    З-під тебе виходять, як з-під водоспадових райдужних пліч,
    З утроби гори так являють обличчя,
    із вервиць дощів.
    Мій шепіт в тобі проростає потужно,
    мов зерна сліпі
    І падає громом у тишу,
    готовий її розтрощить.

    Мій поспіх лишає незамкнені двері,
    лахміття одеж,
    На попелі полу – сонців половинки
    та згорточки трав.
    Під ковдрами тіла твого
    починається злякана гра.
    Я шкіру знімаю,
    бо вірю – мене і такою приймеш.

    Опісля, коли вже упала завіса,
    зітерлась межа,
    Літаври та бубони між постирадел,
    як мідні щити.
    Я каменем, врослим у нетрі прийдешнього
    буду лежать,
    І Вічність мене накриватиме пальцями –
    ніжно, як ти.

    00:45
    5.05.06


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.49) | "Майстерень" 5.25 (5.48)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1359   1360   1361   1362   1363   1364   1365   1366   1367   ...   1393