ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сонце Місяць
2018.04.27 06:05
небес відбиток надтонкий
сміттєві шелесткі кульки
лиш інде зеленіють в урнах

чуттів дурня літературна
& безпонтові цигарки
роки сумлінь дають себе взнаки
катма чекань. стемніли струни

Серго Сокольник
2018.04.27 02:06
у співавторстві з поетесою Світланою Соболевською***


Під вербою принишк-

ли закоханих двоє. І сад

Повен таїн нічних.

Ярослав Чорногуз
2018.04.27 00:43
Похмурий день - Чорнобиля відлуння,
І темна хмара небом розпливлась.
Сталевим дирижаблем тихо суне...
І дощ іде, мов крапає смола.

Я пам"ятаю - гинули Герої,
Вбираючи страхіття в саркофаг...
Їм - шана вічна у десятках саг,

Олександр Сушко
2018.04.26 19:12
Хотілося, братове, пописати,
Але сьогодні, мабуть, не судьба.
По плану - бульба, лан ріллі, лопата
І тещі закопилена губа.

Не буде мавка охати у пущі,
А буде біль, скрипітимуть крижі.
Дружина кукурудзу шпарко лущить,

Світлана Майя Залізняк
2018.04.26 18:43
морквяна поволока небес
ампутована зона чаес
крупні груші картопля боби
ти купив задарма півдоби -
зазирай у провалля вікна
вічне тут розпадається на
бджіл медових пелюстя траву
напина вітровій тятиву

Галина Гулієва
2018.04.25 18:00
Потяга меч розколе ябко пусте перону,
заки стовчем до крові чола і постоли.
Зійде - мов Бог із фрески - тихий, густобородий.
Килим черлений з ружі хто б йому постелив?

Все у хрестах та маках наші тіла парадні.
Стоншим себе до ниті - в полі, під мар

Олена Багрянцева
2018.04.25 17:11
А їм би ніколи не думати про війну.
Тримати в руках не снаряди, а квіти з поля.
Дивитися, як прокидається світ навколо.
Відчути усім єством гомінку весну.

А їм би не чути атак, не лічити втрат.
Збирати каміння час вже настане скоро.
Пора докладати

Адель Станіславська
2018.04.25 12:24
Музика колисана тілами
жебоніла чистим джерелом...
Досвіт,
зорі,
повня понад нами,
полиск моря -
непорочним шклом...
Кришталеве сяйво...

Адель Станіславська
2018.04.25 12:19
Гармонія душ і тіл -
Мозаїка світлотіні.
Півпоступ, півкрик... То в мні
Шаліє вулкан чуттів...

Півподиху до півсну,
Півмарева, півпокути...
О як же тепер забути

Ночі Вітер
2018.04.25 11:22
І все майне зухвалим промінцем:
обличчя, щем і вишень пелюстки,
що на вустах сполоханих твоїх
розквітли для цілунків і омани.

Та, кажуть, є продовження життя, -
не в згубі, зморшках, захололих меблях.
В якомусь неозорому де знов

Олександр Сушко
2018.04.25 04:09
Про що повинні думати мужі?
Хмарки у небі, вірші в позолоті?
А, може, про дітей? Чи біляші,
Які у пузо пхаєм на роботі?

А ще про тещу добру і жону,
Вставні зубиська і хребцеві гелі...
Стоїть моє здоров'я на кону,

Володимир Бойко
2018.04.25 02:01
Уже давно я отступил
С твоей дорожки прихотливой.
Хотел забыть, но не забыл
Коварный взгляд очей игривых.

Давно стихов я не писал,
Себя не мучил рифмой строгой,
Но сон спокойнее не стал,

Вікторія Лимарівна
2018.04.25 00:41
Нас приглашает мелодия к вальсу.
Взгляд твой горит озорной.
Чтоб отказать, не даешь ты мне шанса.
Вихрь увлекает шальной.

Глянец паркета струится сияньем.
Крепки объятья твои.
Снова душа замирает с волненьем.

Сонце Місяць
2018.04.24 21:31
закохані розстаються із
закоханими в них
стрічаються інші закохані
нових витівок задля
сезон бере по~ справжньому
& похідний шампань
хай для когось це пиво суціль
старі гойдалки при дворі

Світлана Майя Залізняк
2018.04.24 21:18
а дні текучі - хвильне молоко,
їх не догледиш. Бігли - пінна цівка...
Збирай печаль долонею, совком,
шукай те місто, де гукали: "Дівко!".

Залатуй шлейфи, термоси купуй.
Пливуть до ніг розгепані корита.
Шелесне осінь: "Пані... сабантуй...".

Андрій Грановський
2018.04.24 20:11
Подражаніє

А чому я не пташка з розлогим крилом,
Що літала торік під вікном?
Я б у небі тоді нескінченно літав
Та завжди б цей момент цінував.

Полетів я б на південь, у теплі краї,

Іван Потьомкін
2018.04.24 19:41
Протягом усього життя не вдалось йому стояти під ганебним стовпом громадської думки.
В домі повішеного не говорять про вірьовку. А в домі ката?
Боги лишають по собі гідність і вірних.
Рак червоніє по смерті. Яка ж гідна прикладу делікатність у жертви.

Ольга Паучек
2018.04.24 17:28
Цвіте кульбабка у траві,
Комашку гріє...
Нарешті свято настає
Тепла й надії,

Пора цвітіння, доброти,
Кохання, щастя,
Любові, спільної мети,

Сергій Гупало
2018.04.24 16:40
Автобус опівдні казиться,
Жаркий, як пательня дурника.
А мила у мене – ласиця,
Поранена знову суржиком.

Не лірика це, не баєчка:
Все вічне і все осонцене,
Усюди – Дажбога зайчики

Лесь Українець
2018.04.24 13:54
Доле безпритульницька,
Щербатая доле...
Куди не притулишся -
Ніде ти не вдома.

На одному місці краще,
На іншому гірше;
Жити таким чином важче,

Олександр Сушко
2018.04.24 13:36
Не у висях чи в пеклі кати наші й судді,
І в раю не очікуймо благ.
Треба вчитися радість приносити людям,
Дарувати краплини тепла.

А доокола згаслі, самотні, недужі,
У свитинах поношених міль.
Щире слово дощами хай падає в душі,

Ночі Вітер
2018.04.24 08:21
Под глазами бессонные ночи,
На губах ледяная тоска,
И в смятенье неясных пророчеств
Замирает невольно рука.

Бьет в окно истомившийся ветер.
Скрипнет лестницы дьявольский круг.
Кто–то нижет твой разум на вертел

Ігор Шоха
2018.04.24 02:09
Визираю у своє віконце
сиротою у самотині.
Весело журитися мені,
поки на орбіту вийде сонце.

Так і проминає день за днем
сонячно у будь-яку погоду,
поки не найду отого броду,

Ірина Вовк
2018.04.23 22:55
…Коли падають зорі, утішся, моє голуб’ятко –
бо це значить, що в світі спалахує вічне кохання,
бо ті зорі в серденьках закоханих, наче свічі
в глибокій криниці, мерехтять-мерехтять чудодійно –
і серденька проймаються жаром... А той жар
все росте – в

Василь Кузан
2018.04.23 21:38
Колиска, дорога, готель.
Світанок, розмови, вечеря.
Довірливість, ігри, фотель,
Сигара, досвідченість… Двері.

Монети, моменти, борги,
Стежина, вершина, падіння.
Лікарня. Кохання. Торги.

Сонце Місяць
2018.04.23 19:37
романтичний як той лабух
крізь будення долає свій шлях
між коліс чортових райдуг
у петлиці його реп’ях

на балансі авжеж ні цента
перспективи по собі в думках
позолочені люмінесценти

Світлана Майя Залізняк
2018.04.23 14:59
Замовлю квиток у Теплівку,
там гуси на вигоні, джміль.
Зустріну опасисту дівку -
чекає Даліла весіль...

Зависли дими над кальяном.
Посходили ріпа, овес...
Налякані Тедом і Яном,

Анонім Я Саландяк
2018.04.23 12:22
Вичитка, або ж ремейк, створений на основі Кантової “Критики чистого розуму” (вибрані тексти не Поетичних Майстерень). II ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНА МЕТОДОЛОГІЯ ПЕРШОГО РОЗДІЛУ СЕКЦІЯ ТРЕТЯ Дисципліна чистого розуму стосовно гіпотез Вик

Ігор Герасименко
2018.04.23 09:55
Жирголі бджолами-джмелями,
дзижчаннями печаль спиляли.
Проте вівторок змив неділю,
весняним чарам знов не вірю.

Знайшлась опора в очеретах.
Веселим шурхітом усуньте
жорстоку думку, що в поета

Олександр Сушко
2018.04.23 09:03
Ізранку написалася мура,
В сльозавому топились молодиці...
А тема є нова! Гіп-гіп ура!
Надворі пса ганяє підлий гицель.

Колошкає у реп'яхах бровка,
У сак жене блохастого барбоса.
То ж мій гавкун вступився за братка,

Ярослав Чорногуз
2018.04.23 00:33
Ти чарівний, мій вигаданий світе,
Немовби казка із дитячих літ.
Я тут живу, красою оповитий,
І небеса тримають мій політ.

Якась таємна, невідома сила
Щодня явля мені його лице.
Щось інше там вона мені відкрила,

Микола Дудар
2018.04.22 21:40
Аж по пояс відросли косички…
Бісики в очах… а ще рум’янець…
Хай село в районі й невеличке -
Супермаркет свій таки "Сан- Санич"…
Для запивки служить кока-кола
По підвалах поруч дискотеки
А бувало встрінеш богомола -
Хочеться злетіти як лелека…

Іван Потьомкін
2018.04.22 21:15
Незатишно мені бува серед ровесників,
Котрі раніше старості стають старими.
Так їх і тягне на спогади архівні:
Той, хто собі не в змозі дать ради,
Запевня, що тисячами верховодив.
Той, хто ледь чалапає з ковінькою,
Силкується довести, що рекордсмено

Сонце Місяць
2018.04.22 18:18
війна, яка вдихає те ж саме повітря, яка харчується тим, що і всі, носить такі ж самі непозірні сорочки джинси кроси
війна, яка цілує дітей чи симпатичних дівчат просто посеред юрми, дописує ліричні етюди квітневі, не позбавлені жесту, обожнює детал

Сергій Гупало
2018.04.22 16:58
Впадеш уб’ють. Іди, іди…
Позаду завжди за тобою
Постійні носії біди
І чути шепоти конвою.

До сміху серденько тули,
Тримай печаль навпроти сонця.
Чарки, не чари, на столі,

Маркіяна Рай
2018.04.22 13:41
А я їй: свободо, осьо я! Не минай мене!
Огорни мене, синьоокая, доки небо плахтою не згорнулося.

Випила би тебе солодку, та не напитися.
Викроїла б тебе і - латкою побіля серця: протяги стережи!
Тільки як коло тебе навстіж душу не прочинити?
Ти м
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олена Музичук
2018.04.23

Катруся Садовнікова
2018.04.22

Лія Олексієнко
2018.04.20

Вадим Бессоно
2018.04.13

Марія Огнєва
2018.04.09

Богдана Гайдучек
2018.04.04

Ірина Мартинюк
2018.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Петро Паливода - [ 2006.11.14 12:08 ]
    Я знову з тобою, мій Києве
    Зазоріло на схилах Дніпрових,
    Прокидається рідна земля.
    Ти – світанок добра і любові,
    Злоточола столице моя.

    Пролітають віки невмолимо,
    Та вже більше як тисячу літ
    Всі дороги ведуть не до Рима, –
    До твоїх легендарних Воріт.

    І в сумну, і в щасливу годину,
    Де не буду, в якому краю,
    Я у мріях до тебе прилину
    У закохану юність мою.

    Знов п’янитимеш душу до ранку,
    Як тоді - в грудях радісний щем.
    Розчинюся в тобі до останку
    Під ласкавим травневим дощем.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" 5 (5.3)
    Коментарі: (6)


  2. Миру Володар - [ 2006.11.14 12:06 ]
    Ніжність і ласка..
    Ніжність і ласка - проста і легка,
    Це шелестіння снів і зір упадок
    Це вітер стелить хмари звисока
    У неміцний світ марень і загадок...

    Ласка – це мамина тепла рука
    У дитинстві що втирала сльозинки...
    Це і перше кохання й розлука гірка,
    Пам'яті відтанувші картинки ...

    Ніжність - це перший дощ грибний
    Це смак малини з губ коханих,
    Набігло хвилею й бринить
    Легке торкання душ бажаних.

    Ніжність - це пошепки мовчіть.
    Немов невипите визнання,
    Воскова свічка, що горить
    Для двох, що творять це кохання.


    Рейтинги: Народний 4.25 (4.38) | "Майстерень" 4.5 (4.75) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  3. Мрія Весна - [ 2006.11.14 08:21 ]
    Як забути?
    Поставить крапку надто важко…
    Та й чи я хочу це зробить?
    Щось надірвалось… Серце в сажку,
    Бо я не можу не любить…

    А краще було б відпустити,
    Давно змиритись з всім й піти,
    Не думати і не любити,
    Признати: різні ми світи.

    Та я не можу це зробити
    І рветься ниточка життя…
    Як же тебе у собі вбити?
    Чи й пам'ять кане в небуття?
    14.11.06


    Рейтинги: Народний 5 (5.06) | "Майстерень" 5 (5.03)
    Коментарі: (8)


  4. Марта Шуст - [ 2006.11.14 03:19 ]
    ***
    Cумом огорнуті рядки
    А серце щастя хоче,
    Не спить і мріє собі щось
    Хвилюється, тріпоче.
    Хай лагіді присняться сни,
    Кохання хай наврочать.
    Щоб ранок починався знов з весни
    Хай долю напророчать.
    Ці теплі і солодкі мої мрії
    Нехай у час нічний
    Тебе зігріють.


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.15) | "Майстерень" 5 (5.04)
    Коментарі: (1)


  5. Світлана Лавренчук - [ 2006.11.14 02:27 ]
    ***
    Ну от і все, вже добрела до краю,
    Ні мрії, ні бажання щось робити,
    Хоч ще жива, бо ще кохаю,
    Але надії як зів'ялі квіти.

    Ну от і все, лиш порожнеча,
    І щось клубочиться, пече,
    Хоча б сльозинку - може б легше...
    Ридаю й плачу лиш сліпим дощем.

    Хоч без надії і без сподівання,
    І хоч уже немає вороття,
    Я буду жити, навіть без кохання,
    Бо залишилась воля до життя.

    З чого почати, що зробити? -
    Переді мною чистий аркуш,
    А збоку том лежить закритий,
    Й тому то холодно, то жарко.


    Рейтинги: Народний -- (5.01) | "Майстерень" 5 (5.02)
    Коментарі: (7)


  6. Марта Шуст - [ 2006.11.14 02:39 ]
    нічний жарт
    Тиша повна навкруги
    Вже заснули всі сади
    Відспівалися пісні
    І спокійні й голосні
    Бо пора не рання
    Спать пішло кохання.
    Добре що Світланка є
    Втішить серденько моє.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.15) | "Майстерень" -- (5.04)
    Коментарі: (2)


  7. Світлана Лавренчук - [ 2006.11.14 02:29 ]
    Тож заважай мені, мужчино...
    І Вам не спиться, і мені…
    Такі жінки дивакуваті:
    Турбот в нас безліч день при дні,
    А ще надумали кохати.
    Яєчня, чай, прання, роботи,
    Як завжди, непочатий край…
    Кому потрібна та турбота? –
    Сама придумала – сама й кохай…
    Біжиш, встигаєш скрізь і всюди,
    Але того він не збагне,
    Що як піде, то вже не буде,
    Бажання щось робити в нас мине…
    Тож, заважай мені, мужчино,-
    З тобою значно більше встигну.


    Рейтинги: Народний -- (5.01) | "Майстерень" -- (5.02)
    Коментарі: (7)


  8. Марта Шуст - [ 2006.11.14 01:30 ]
    Прости
    Прости мені несказані слова
    Ті що були в очах коли вуста мовчали.
    Гарячі сльози й тихі сни
    Що в них життя з тобою проживали.

    Прости мені, бо вже давно простила доля,
    Простила зраду й неправдиву гру.
    Скалічені серця не відчувають болю
    Ні свого ні чужого на біду.

    Простила доля, бо вина - самотність,
    Що щільно замикала душу на засов.
    Самотністю ж покарана була за легковажність,
    За те що злегковажила твою й свю любов.

    Прости, бо терпко й солодко мені
    Укотре повертатися до міста де немає дому,
    Лиш мрії про минуле та казки про небуття
    Які, нажаль, не зрозумілі вже нікому

    Прости й чекай мене у дивовижнім місті,
    Можливо, ти також ще повертаєшся туди.
    Ти ж недалеко – Ти лише за океаном
    За океаном мрій і памяті, і темної води...


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (5.04)
    Прокоментувати:


  9. Мрія Весна - [ 2006.11.14 01:40 ]
    МИТЬ
    Одна лиш мить, а все життя змінилось.
    Одна-єдина мить вдихнула в серце щем…
    Якось жилось до цього і любилось,
    Старалась йти за писаним взірцем.

    Якось все сталося само собою
    І наперед той день ніхто не планував.
    Ввірвався ти серед зими весною
    І своїм ніжним співом зчарував.

    Не вірила що здатна так кохати…
    Не думала, що хтось розпалить так вогонь…
    Аж страшно, що могла тебе не знати
    Й не пить любов із пристрасних долонь...
    14.11.06


    Рейтинги: Народний 5 (5.06) | "Майстерень" -- (5.03)
    Коментарі: (15)


  10. Марта Шуст - [ 2006.11.14 00:44 ]
    ***
    Зійду на забуту стежку
    Запущеного саду.
    Пахучі високі трави
    Некошені перейду.

    Занурити б босі ноги
    Вхолодну воду ріки
    А потім розплести коси
    Й Купальським вінком попливти.

    Хай зорі в високому небі
    Всміхнуться – байдуже їм,
    Що моє життя не стло
    Й ніколи не стане твоїм.

    Та ні,повернутись можна
    До того садка і ріки.
    От тільки у течію долі
    Нажаль не ввійти... не ввійти


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (5.04)
    Прокоментувати:


  11. Василь Сидь - [ 2006.11.14 00:26 ]
    ***
    Ми ще зустрінемось
    колись
    Як сон приємний
    сплинуть роки.
    Я скажу просто-
    подивись.
    І ти подивишся
    і смішно стане трохи.
    Та ти - не вільна,
    все мине.
    Лиш усміхнутись
    завжди втигнеш.
    Чому так радісно і важко
    на тебе серденько дивитись
    Ти може так і не збагнеш!


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  12. Марта Шуст - [ 2006.11.14 00:18 ]
    ***
    Позашиваю порозривані мережки
    На віттях у берези порозвішую сережки
    Хочу забути всяке лихо...
    І знову тихо на місячні вернутись стежки...
    Не повертаюсь більше у війну.
    І ладна йти далеко за Тобою.
    Лише з добром, без бою.
    Не відрікалась ні від Бога ні від світла.
    Я просто втішилася, що сьогодні
    Після листопадових холодів
    Ти мене вогником тепла свого зустрів
    І обійняв і так зігрів.
    І думала надовго, назавжди
    Не сподівалася біди...


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (5.04)
    Коментарі: (2)


  13. Ванда Савранська - [ 2006.11.13 23:17 ]
    Розповідь жінки про побачення з коханим
    Ти, звісно, далі сподіваєшся – дарма.
    Вже листопад, передбачається зима,
    А наш був – жовтень: зустрічі наскоком,
    Тарас дивився скоса хмурим оком
    І, видно, заздрив. Надивився наче,
    Але таких, як ми, мабуть, не бачив.
    …Немає місця на алеях – сонні
    Студенти дозрівають на осонні.
    Осіннім літом лагідним зігріті,
    Вони вже знають, що любов – це миті,
    Вона уся складається з моментів,
    А ми дурніші за своїх студентів.

    Ми сподівались на продовження – дарма.
    Для всіх миттєвостей часу уже нема.
    В житті минулому, в гарячім шалі,
    Звикали до розлучень і вокзалів,
    Очима очі вчилися читати,
    Як шпигуни чи справжні телепати.
    Тепер чуже "інформаційне поле"
    Вже не зчитати повністю ніколи.
    Печаль і пристрасть очі нам лоскочуть...
    Сховаємо світлини наших дочок.
    Ти скоро знову полетиш в чужі світи,
    І я не знатиму – не схочу знать, де ти.
    13.11.2006


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.32) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (6)


  14. Гордійко Дарія - [ 2006.11.13 22:05 ]
    Скуштуй світло свічки
    Скуштуй світло свічки,
    Штучне, нещире,
    Бездушно-самотнє.
    Сховай свої тіні,
    Сірі, підступні,
    Безжально-сумні.
    В обіймах нетлінної ночі
    Розжарений відчай згасає
    Спіймай тінь від свічки –
    Гори.



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (4.75)
    Прокоментувати:


  15. Ольга Люта - [ 2006.11.13 22:54 ]
    Синиці
    Це насправді!
    Це не сниться:
    За вікном моїм синиці,
    За вікном кружляє досі
    Осінь з золотим волоссям;
    Я щаслива! Подивіться:
    На руці моїй - синиця...
    Журавлі ж курличать в небі, -
    Їм у вирій, так і треба.
    Маю легкість від синиці,
    Що б не каркали ворони -
    Вийду з чистої криниці,
    Їхні розжену прокльони,
    І мені вночі насниться
    Годівниця для синиці
    Й той, хто її приладнав,
    Хто синиці хліба дав,
    Їз долоні сяйво дав!


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.34) | "Майстерень" -- (5.33) | Самооцінка 4
    Коментарі: (9)


  16. Ірина Пиріг - [ 2006.11.13 21:10 ]
    ЛИСТОПАД
    Ти, звісно, далі сподіваєшся - дарма.
    Це листопад, передбачається зима
    і пророкує зраду...
    Вже крейда біла перекреслює шляхи.
    Грудневий дух зацементовує верхи
    дерев сумного саду.
    І пульс у скронях заповільнений, як дим,
    тягучий дим... реінкарнація біди...
    Відкриті в небі стигми.
    Із них дощами виливається печаль...
    Розп’яття доль, як несподівана печать,
    на тлі зими застигне .

    13 листопада”06


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (8)


  17. Мірко Трасун - [ 2006.11.13 21:13 ]
    Молитва
    Київ-Миколаїв, Львів-Донецьк -
    Похрестились щиро перед Богом,
    В сяєві запалених сердець
    Горнеться між храмами дорога.

    Крила розгорнув Донецький кряж,
    Пульсом б'ються Кам'яні Могили,
    Сяє Сонцем Кімерійський пляж,
    Дві ріки зве у єдине гирло.

    І йдемо до Бога навпростець,
    І молитва лине таємниче:
    Київ-Миколаїв, Львів-Донецьк,
    Злитись у єдинім гирлі кличе.


    Рейтинги: Народний 6 (5.25) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (9)


  18. Оксанка Галичанка - [ 2006.11.13 21:03 ]
    Яблуко пізнання
    Яблуко пізнання
    Дарувало древо
    Спокусивсь Адам
    Бо так хотіла Єва :)


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (5)


  19. Ванда Савранська - [ 2006.11.13 20:03 ]
    Я вірю, що колись жила.
    Я вірю, що колись жила.
    І сподіваюсь, буду жити.
    Душа – краплиночка тепла,
    Що гріє землю й буде гріти.
    …Топтались, чередою йшли
    Цивілізації й розрухи,
    І племена, як ті осли,
    Брели, порозпускавши вуха.
    Куди брели? Куди вели
    Царі, месії і пророки.
    Та в кожнім крапельки жили
    Тепла, що падало звисока.
    Мільйони літ воно спада
    І будить нам серця і руки.
    Все та ж біжить з гори вода,
    Одні і ті ж пласти пилюки,
    І ми все ті ж: любов і гнів –
    Усе під місяцем незмінне.
    У кругообігу часів
    Душа не може бути тлінна...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.32) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (3)


  20. Уляна Бодра - [ 2006.11.13 19:29 ]
    * * *
    І сині очі, й хижі друзі,
    Змішалось все до купи,
    Один удар – шар знов у лузі,
    Знову хтось крикнув: «Супер!»
    А я ледь дихаю над києм…
    Замовити текілу?
    Гіркоту ночі вона змиє,
    І душу щедро оп’янить,
    Забуду враз, що нелюбима,
    Що правду зради я відкрила...
    Та ні! Війну цю не спинить!
    Сьогодні я – злий кіллер…


    Рейтинги: Народний 5 (5.03) | "Майстерень" -- (5.02)
    Коментарі: (4)


  21. Гордійко Дарія - [ 2006.11.13 19:09 ]
    * * *
    Блукати біля болю.
    Бачити банальні бажання.
    Безгрішно-білі.
    Бруднити.
    Бо боляче.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (4.75)
    Прокоментувати:


  22. Уляна Бодра - [ 2006.11.13 19:05 ]
    * * *
    Звільни мене від страшних мук
    Не згадуй все, що я любила,
    Не слухай мого серця стук,
    Забудь усе, що говорила.
    Ти - сизий морок, хижий птах.
    Кружляєш над тілами,
    Їх вмить пронизував би страх,
    Та мертві вже. Не з нами.
    Це я ще жеврію потроху,
    І крила теж я маю,
    Та тільки білі, хоч і всохли,
    На них і долечу до раю…


    Рейтинги: Народний -- (5.03) | "Майстерень" -- (5.02)
    Прокоментувати:


  23. Мірко Трасун - [ 2006.11.13 19:54 ]
    Над Загребом
    І зрозуміло, чом я Мірко,
    Збуваються і вірші ніжні,
    Струмить вином п'янка говірка,
    І сяє Загреб у підніжжі.

    Морозна свіжість тверезить.
    І білий сніг. І білі гори.
    Гойднулись в бік мій терези,
    І свічі йдуть в сузірні хори.

    Над містом сходимо удвох
    Подяку Богу проспівати,
    І грає на сопілці Бог,
    І моляться за нас хорвати.

    Нас Загреб поєднав довік,
    До мене пригорнись, як зимно,
    Постав хорватський чоловік
    Любити ніжно. І нестримно.


    Рейтинги: Народний 6 (5.25) | "Майстерень" 5 (4.97)
    Коментарі: (6)


  24. Ганна Осадко - [ 2006.11.13 17:39 ]
    Спроба спокуси
    Твоя розмова втихла напівслові,
    По плечах пальці танцювали вальс,
    І чорний кіт, що був з тобою в змові,
    Дивився зацікавлено на нас.

    В порожній хаті причаїлась тиша,
    Німі бажання сплів в одне павук.
    Як кіт чекав зі шпарки свою мишу,
    Так я чекала твоїх сильних рук.

    Підводних течій вчаєне бажання
    Кидало нас в обійми пустоти...
    ...О Боже, як хотіла я кохання!
    ...Та на роботу спізнювався ти...


    Рейтинги: Народний 5 (5.65) | "Майстерень" 0 (5.62)
    Коментарі: (2)


  25. Ганна Осадко - [ 2006.11.13 17:23 ]
    ***
    Камбалу калабань – на пательню пісної ночі,
    Жменю тертого болю – на зідраний пластир снів...
    Сніготиха печаль. Ліхтареві нехтиві очі –
    Вище стріх
    Вище верб
    Вище рук
    Вище впертих брів.
    Мандаринність небес –
    як в Гогенових синіх кронах,
    Де між тінями мрієм
    діктливо-прозорі ми
    Як Телесик колись? – на крейдяних сумних воронах
    Полетіти
    за руки
    в роззявлену пащу зими.


    Рейтинги: Народний 5.1 (5.65) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (3)


  26. Анна Хромова - [ 2006.11.13 17:31 ]
    прощання перед відплиттям, сентиментально намальоване аквареллю і тушшю
    Кораблі,
    міцне море,
    небо чавить думки.
    «Віра!» - кричить, в нього спина, як у слона.
    Інший спльовує, розтирає пальцем мозоль.
    У них рибою пахнуть мізки
    І медузяні їхні очі
    І тютюн нітрохи не робить
    Їхні запахи більш земними.
    Небо різко вдихає повітря
    закричить і заюшить кров’ю -
    йому пузо проткнули щогли.

    Там, заховані вітром в долоні,
    емалеві і квіткові
    – двоє.
    І між цих нетутешніх
    відбувається іскра млості:
    коли страх хребтом пробігає,
    а у грудях свинцеве серце.
    Лише кінчиком пальця торкнутись
    і у цьому життя прожити
    під оглушливий скрип канатів
    і глухе воркотання моря.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  27. Ірина Павленок - [ 2006.11.13 16:04 ]
    Відлюбила
    У безнадійних сподіваннях
    Ховатися уже несила.
    Губитись в осені риданнях -
    Повітря бракне. Відлюбила...

    Звільнилась. Дивне відчуття.
    Я здатна думати про себе.
    Ні розпачу, ні каяття...
    І якось ближче стало небо.

    Стомилась вести діалоги
    Із тим, кого давно нема.
    Хрестом розбіглися дороги...
    І світла більше... То зима...

    13. 11. 2006


    Рейтинги: Народний 5 (5.35) | "Майстерень" -- (5.26)
    Коментарі: (6)


  28. Олеся Стогній - [ 2006.11.13 15:19 ]
    Скрипка
    Тихо плаче твоя скрипка
    під мелодії дощу,
    І остання впала крихта
    на слова мої прощу.

    ЩЕ ридає і бринить
    на порозі дня чужого,
    Голос і душа кричить:
    "не воруш мене, німого.

    Скрипка грає і сміється,
    хмільно струни роздирає,
    кров і серце, серце б'ється,
    "Прибиральник" жаль збирає.

    Сум зібрав. І площа вмилась,
    Шумно стало. Заскрипіли
    люди в місті.Пісня злилась
    Очі наші проясніли?

    Загриміло небо чисте,
    і "німий" заговорив
    Та моє мовчання висне
    Звук тромбона засліпив..

    Тихо плаче твоя скрипка
    сиротиною в руках,
    І остання впала крихта,
    Жаль у тебе на очах.


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.5) | "Майстерень" 4.5 (4.5)
    Коментарі: (3)


  29. Олена Багрянцева - [ 2006.11.13 12:58 ]
    В осінній колисці
    (вальс)

    Ми сховались від вітру за порваним полум'ям душ.
    У пориві блаженства вуста воєдино зімкнули.
    Скерували на себе із хмар зацілований душ.
    Тільки скинути одяг осінній забули.

    Золотий падолист невідчепно кружляв коло нас.
    Але в юних серцях ясно іскри від сонця блищали.
    Осінь в парі із вітром пустилась у зоряний вальс.
    Зачерпнула кохання ковток - і розтала...

    Ми лишились удвох в зацілованім сонмі вітрів.
    Проводжали замріяний місяць і...тихо прощались.
    Тільки часто іще після того в картинках зі снів
    Ми в осінній колисці з тобою гойдались.
    20.11.01


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (1)


  30. Рудюк Роман - [ 2006.11.13 11:06 ]
    сніг на зелене
    Сніг на зелене
    Зненацька дерева повились.
    “Японський садок”- мугиче бабуся до внука.
    Яскраву таку чорноту
    Ти не бачив з минулого часу
    Старий каганець,
    І добірна алмазна пилюга,
    І вітер-стодув сторінки перспективних книжок
    Гортає
    І шумно, і добре
    На цілому білому світі.
    А хтось похилився
    Над теплим колодязьним паром
    І слухає сповідь води
    Та луну земляних катакомб,
    А хтось у горіхах
    Минулого літа шукає
    Святу борозну.
    “Садок коло хати японський…”-
    дитина вторить
    золотій і коханій старушці.
    А вітер тим часом
    Нагнав комуфляжних небес
    (від НАТО куtюр)
    і щось циркулює у трубах,
    чи гріє?
    Готуються прісні галушки
    І як Миколай,
    На порозі дід Рамадан
    неося…



    Рейтинги: Народний -- (4.97) | "Майстерень" -- (4.7)
    Прокоментувати:


  31. Оксанка Галичанка - [ 2006.11.13 11:27 ]
    Переплетіння
    Переплетіння рук,
    Переплетіння тіл...
    І серця твого стук...
    І від розлуки біль...

    Мереживо думок.
    Мереживо бажань.
    Зробила перший крок
    До дерева пізнань.
    13.11.2006


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (1)


  32. Оксанка Галичанка - [ 2006.11.13 11:39 ]
    Ти мене мені відкриваєш!
    Ти мене мені відкриваєш -
    Такі дивні мої відчуття!
    Таємниці усі ти знаєш
    Наперед про усі відкриття!
    Я вірю тобі і довіряю!
    За тобою слідом іду.
    Я того й половини не знаю,
    Хто є я? Я себе знайду
    В собі... Час ти повернув назад
    Я знову юна - зовсім інша
    Твого й мого кохання аромат
    Лунає свіжо й цікавіше!
    13.11.2006


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  33. Владислав Рижий - [ 2006.11.13 10:09 ]
    Свобода шкіриться
    Свобода шкіриться, як череп,
    Сіяє тьма з очних печер,
    І між її трухлявих щелеп
    Примар людських ріка тече.

    Хто не жадав її кохати:
    В безодню з нею – райський лет,
    Злиття міжстегонь волохатих ?
    Її ж усього то – скелет...
    З косою, мабуть, бо за нею
    Мільйони збочень і смертей;
    Мільйони бачили знамення –
    Зривались із нудьги петель.
    Від шепоту німфетки стерви:
    «Лети, Герой! За мене! В бій!»
    За суку щастя було вмерти,
    Ніж неприступність витерпіть ...
    Гниють кістки батьків у шафі –
    Сьогодні в неї норов шльондри,
    Безвідсотковий дар держави
    Всім індивідам ліберальним:
    «У кожному існують зерна,
    Їх треба виростить і жать...»
    Та це примари ілюзорність –
    Мрій обивательських іржа.

    І так завжди: до Волі кожен
    Кричить: „Візьми мене, твій весь я!”
    Та й далі шкіриться вороже,
    Мов: „ На свободі не живеться...”



    Рейтинги: Народний 4 (4.46) | "Майстерень" 4 (4.21)
    Коментарі: (1)


  34. Мрія Весна - [ 2006.11.13 08:25 ]
    Мандри
    Мріями я серце заколишу,
    А думками полечу до тебе.
    Всі тривоги, смуток згублю, лишу,
    Бо ти поряд… іншого не треба.

    Бо з тобою падаю й злітаю,
    Із жаданням знов лечу світами.
    Ти найкращий – я тебе кохаю!
    І мандрує Щастя поряд з нами.
    10.11.2006


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.06) | "Майстерень" -- (5.03)
    Коментарі: (2)


  35. Гордійко Дарія - [ 2006.11.13 00:29 ]
    * * *
    Ображене серце пірнуло у спокій,
    Розгнівану душу затримали грати,
    Кривавлять безболісно рани глибокі,
    На спраглих вустах лиш гіркий присмак втрати.

    У сутінках – пусто. І віра розбита,
    Надія повільно крокує до страти,
    Живе лиш кохання, сльозами умите,
    Ти перепроси – я умію прощати.


    Рейтинги: Народний 5 (5.13) | "Майстерень" -- (4.75)
    Коментарі: (2)


  36. Уляна Бодра - [ 2006.11.12 23:56 ]
    SMS
    І навіщо я до нього доторкнулась?
    І чому на ліву кнопку тисну?
    І чому ти не прокинешся, не скажеш:
    Поклади! Не лізь! Йди геть! Ти що, навмисно?!
    І навіщо серце ніжне так тріпоче?
    Наче загнана у клітку пташка.
    Та невже воно, дурне, дізнатись хоче,
    Що вже зраджене… Господи, як важко…
    І чому душа жіноча як у лиса?
    Все підозрює, тиняється, блукає…
    Господи… Щастя на волосинці висить,
    Та чому ж його, дурна, не вимикаю?
    А читаю, схлипую, читаю…
    Як вона тебе… кохає...
    І на зустріч натякає...
    Ось, і зранку привітає...
    Вечір, восьме.. Присилає...
    За вчорашнє вибачає...
    І цілує... Знов, кохає…
    Все. Скінчились.
    SMS-ки…
    Ви життя мого - трагедія бурлескна...
    Для нього ж – пристрасті шалені сплески…
    Спить, не ворухнуться вії…
    Хто вона?
    Казка?
    Повія?
    Що? Любити краще вміє?
    Чи дає тобі надію?
    Чом ти спиш? Прокинься, чуєш?
    В очі глянь. І все скажи.
    Ти не бійсь. Кажи, як вмієш…
    Ну, а хочеш?
    В SMS-ці напиши …


    Рейтинги: Народний 5 (5.03) | "Майстерень" -- (5.02)
    Коментарі: (6)


  37. Дмитро Дроздовський - [ 2006.11.12 23:59 ]
    Сатир щоночі забирає в гори
    Сатир щоночі забирає в гори.
    Збирає ноти, поки чемно сплю.
    Під ранок, як сховались мари в нори,
    читає “Я без болю і жалю...”
    Втомився чути сто разів про болі.
    Я сам — один великий чорний грім.
    Мій атом — вибух, хоч і руки кволі,
    не запустить їм атомних руїн.
    Сатир один, таких, як я, — огнища.
    Я — елемент із атому й вогню.
    В моїй крові войовниці-ордища,
    їх музика огидна скрипалю.
    Я потойбічний дон-Квізадо, Чалий,
    Орфей і мавр, убивця і сатрап.
    Не маю очних яблук. Лиш кинджали.
    Я сам голем, і я ж бо — Ескулап.
    Мій содоміт сатир гортає книги,
    і випливають марева нічні.
    Навколо карлики танцюють реґі,
    і бісенята чорні з-за печі.
    Усі зі мною, всі вселенські сили:
    Гомер, Горацій, Люципер і Фавн,
    П’є каву Гегель, чути крик Сивіли,
    Ось встав з загроб’я Фауст Томас Манн.
    Нічні гулянні, оргії до ранку.
    Гортає фавн закляття. Грає час.
    Лупцює атом смерть безперестанку...
    Світанок... Світло, де немає нас.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  38. Оксанка Галичанка - [ 2006.11.12 21:45 ]
    Наша перша ніч...
    Твої пальці слідопита
    Вперто вивчають мене...
    Поруч чаша недопита,
    В ній п'янке "Шардоне"...
    У гарбуза сонячнім лоні
    Зріє дуже дивний напій.
    І мої тріпочуть долоні...
    І наші тіла, як пара змій.
    Знов осяяні твої очі
    Блиском п'янких свіч...
    Цілунків губи мої хочуть -
    Це - наша перша ніч...
    12.11.2006


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (1)


  39. Марта Шуст - [ 2006.11.12 21:47 ]
    ***
    Напевно було б легше жити
    Якби назавтра стати іншим кимось
    Прокинутися зранку і обличчя вмити
    У дзеркало на себе подивитись поглядом чиїмось.
    Своє ім’я забути, придумати якесь.
    Дивитися кудись у бік від себе.
    Прийняти щось і загубитись десь.
    Назавтра просто стати такою як треба...


    Рейтинги: Народний 5 (5.15) | "Майстерень" -- (5.04)
    Коментарі: (7)


  40. Марта Шуст - [ 2006.11.12 20:26 ]
    ***
    Нехай навчить хтось як саказати
    Щоб слово вигадкою не здавалось.
    І розповів би як намалювати
    Щоб кольори всі передались.
    Бо я таки не вмію...
    І пробувала вже мовчати
    Старалась вже не малювати
    Лише до крові губи покусались
    І фарби всі порозливались...


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (5.04)
    Коментарі: (2)


  41. Віталій Круглов - [ 2006.11.12 19:28 ]
    ***
    Згадалося-забулося.
    Бува...
    Так важко розчинятися у інших.
    Твоя рука вигадує щось більше,
    і горизонт — насуплена брова.
    Тікали і верталися.
    Хіба?
    Тепер нам ні до чого еполети.
    Зникай, аби не бути зайвим третім,
    дивуючись удавано: «Ти ба...»
    Здавалися і билися.
    А ще –
    бувають перемоги — не радієш...
    І маю сон, де попри все є ти лиш.
    Між холодом і страхом.
    І дощем.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  42. Віталій Шуркало - [ 2006.11.12 19:39 ]
    ***
    Я заздрю сонцю золотому,
    Коли знімає з тебе втому...
    Як пригортає твої плечі,
    Як долива тепло у вечір.
    Я заздрю каві тій ранковій,
    Що гріє руки цілий день.
    Співає серце їм пісень...
    Лиш пропіка той спів до крові.
    Немає слів, немає знов,
    І дуги перевернутих підков,
    Моє обличчя заступили,
    По цвяху в серце моє вбили.


    Рейтинги: Народний 5 (5.21) | "Майстерень" -- (5.04)
    Коментарі: (9)


  43. Ірина Пиріг - [ 2006.11.12 18:45 ]
    ***
    Ти десь там в Огайо
    вгадуєш майбутнє.
    Тіні сновигають
    по вечірній кухні.
    Вітерець кудлатий
    дує по-англійськи.
    Ти сидиш у хаті
    і вивчаєш віскі.
    Свічка мала довгу
    сповідь канделябру.
    Дощ до ранку човгав
    по осінній фарбі –
    ось сліди навколо
    від маленьких ніжок.
    Не кажи „ніколи”
    і не вір у кішок
    чорних і не дуже.
    Це усе химери.
    Відпусти в калюжу
    корабель з фанери.
    Хай пливе поволі
    у моря солоні.

    Ключ твоєї Долі
    в тебе на долоні.

    11 листопада”06


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  44. Марта Шуст - [ 2006.11.12 18:56 ]
    ***
    Вона так не хотіла в цю любов
    Впиралася, ховалася, змагалася.
    Він влив у серце всю гарячу кров
    Відкрилася, віддалася, призналася.
    Він не повірив їй чи не почув
    Накрилася, згубилася, зламалася.
    Він думав що Вона іде, здавалося що Він.
    Розбилося, розмилося, зім’ялося.
    Хай свій для кожного задзвонить щастя дзвін
    Подумалось, почулось, побажалося.
    Та з чим залишились Вона і Він
    Змовчалося, змовчалося, змовчалося.


    Рейтинги: Народний 5 (5.15) | "Майстерень" -- (5.04)
    Коментарі: (7)


  45. Вячеслав Семенко - [ 2006.11.12 17:39 ]
    Шукачі бурштину
    "... в четвертом часу мы поедем в местную
    книжную лавку,где двенадцать приятелей
    своими скромными
    аплодисментами проводят его стихи ..."
    З авторського підстрочника "Дюни в Уотермилі"
    Вецлова Томас

    Сосни плакали й співали ,
    чи підспівували морю.
    Сонце сльози вигрівало ,
    покохавшись з раннім бризом.
    У піску солоні бризки
    запліднили прибалтійство,
    народивши Жямайтію .

    Поховалися у дюнах
    до пори соснові сльози.
    Незворушливий Нямунас
    лоскотав тим соснам ноги.
    А по ночах жовторогий ,
    як по росах небо зрідне,
    розсипав по хвилях срібло.

    Що це ? Кольори симфоній ?
    Віртуальність співу фарби ?
    Королі , свічки , долоні ...
    Нерозгаданий Чурльоніс -
    переплетення гармоній,
    співомовна бурштиновість
    безотвітної любові .

    Час кору з тих сосен злущив ,
    розрівняв пісок над ними ,
    золотаву жовтизну ще
    встигло сонячне проміння
    в полотно меланхолійне
    вмалювати.
    -------І лишило
    ------------дозрівати
    --------------------горошини...

    ...Просипаючи крізь пальці
    віковічну таємницю ,
    шепотів пісок прибалтський
    про кохання моря й сосен ,
    потім золотаві роси
    скочувалися з долоні
    поперек - по руслу долі .

    По якій котитись далі?
    Розділилося те русло ...
    Про які дороги дальні
    магія зірок мовчала -
    про човен біля причалу,
    збитого з канадських сосен,
    про чужих кленовість осен ?

    Між Лонг Айленду каміння
    не просієш бурштиновість,
    хмарочос - не Гедимінас,
    і Флоридна спеки хтивість -
    це не Паланги цнотливість,
    і приклеяна усмішка ,
    як медовості надлишок.

    Лиш оазою в пустелі
    ця книгарня. І дванадцять,
    як апостоли із келій
    п"ють долонями з джерела
    ностальгії п"яні зерна.
    Ніч і пляшка - як удома.
    Лабас нактіс , пане Томас!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (5)


  46. Марта Шуст - [ 2006.11.12 17:20 ]
    ***
    Липо-липонько не поспішай,
    Трішки-трішечки не засинай.
    Заквітчай мене своїм цвітом
    Заколиш мене шелестом-вітром.

    Липо-липонько ще зачекай,
    Хай заварить бабуся чай.
    Сік малиновий в слоїку на віконці
    В ньому бавиться захід сонця.

    Тихо-легко впала роса.
    Було щастя і була краса...
    Пахло сонцем, медом і цвітом
    Мого дитинства останнє літо.

    А тоді закрутила життя заметіль
    Дарувала кохання, з ним смуток і біль.
    Щось відбулось, а щось забулось
    Все ж я знову сюди повернулась.
    ..............
    Лиш порожня хата
    Й криниця розбита...
    І давно вже зрубана липа.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (5.04)
    Прокоментувати:


  47. Олена Полянська - [ 2006.11.12 16:37 ]
    Моляться епіскопати.
    Моляться епіскопати.

    Моляться епіскопати,
    Вже не шлють прокльонів
    І анафему ізнято
    З гетьманського скону.

    Та йому ваші прокльони,
    Як й молитви ваші,
    Й він молився на ікони,
    Гетьман бідолашний.

    Вірив у царя Мазепа,
    Вірив, ой як вірив,
    І анафеми не треба –
    Край свій втратив милий!

    Моляться епіскопати,
    Церква спокутує:
    Петра буде проклинати,
    А потім спростує?

    Чи велику Катерину,
    Чи вже Ленін в черзі?
    Ні, Росія не нестиме
    В пекло своїх мертвих.

    Лише доля Україні
    Випала недобра.
    Чи ж ми справді такі винні,
    Чи такі хоробрі?

    Пізно, пізно схаменувся,
    Гетьмане Мазепа,
    Вже й Батурин захлинувся
    У кривавім крепі.

    А якби опам'ятався
    І під булавою
    Твій народ увесь піднявся
    За велику волю,

    Осторонь була б Росія,
    Чи ж були не справні
    Твої війська золотії,
    Твої хлопці славні?

    Воювали до загину
    За чужу державу,
    Здобували без упину
    Для Росії славу.

    А коли зміліли військом,
    Пішли побиратись,-
    Ой, як падали занизько
    Під чужі палати.

    Бачив, бачив, та все думав,
    Листував цареві.-
    Схаменувся, глянув з сумом:
    - Запорожці, де ви?

    Вже і Швеція, голубка,
    Помогти не в змозі,
    Полягли твої здобутки,
    Гетьман при дорозі.

    З Кочубеєвим доносом
    Покотилась воля.
    Три століття - кров і сльози -
    Українська доля.

    Заподіяв горя гетьман
    І собі й державі –
    Стільки років його в пекло
    Церква проводжала!

    Храми будував нащадкам,
    В них і проклинався
    Нащадками! Гетьман, батько,
    Хіба сподівався?

    А тепер у дзвони дзвонять,
    Не дзвоніть у дзвони,
    Не спасли його молитви –
    Не дійшли й прокльони.

    Лише воля України
    Долине у Ясси –
    Повернула собі сина
    Через стільки часу.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  48. Олена Полянська - [ 2006.11.12 16:48 ]
    Якби була не біда
    Якби була не біда
    Та не Дике поле,
    Якби була не орда,
    Зрада та неволя,

    Якби була не пішла
    Доля у руїни,
    Якби була не Москва
    Біля України!

    Якби гетьман не любив
    З ворогами пити,
    Якби ж було та якби
    Все не так робити.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  49. Андеграунду Айстра - [ 2006.11.12 16:38 ]
    Приступ песимізму
    Радієш: воля, повітря, простір!
    Мов із психушки чи втік із зони.
    Мені ж ті зорі – то пера гострі,
    На мене небо тисне озоном.

    Не піду в гості, посиджу вдома.
    Не хочу, друзі, з вами до столу.
    Бо мої мізки корчить судома,
    Я бачу склянку напівпустою.

    Може посплю чи піду до парку,
    Зберу (котрий вже?) сумний гербарій,
    Сприйму людину, як пусту чарку,
    А всіх докупи – як чарки в барі.

    Увесь світогляд свій перегляну
    Крізь призму ока. О сірий погляд!
    Я бачу сонце, як сіру пляму,
    Слова – обгризки перекотиполя.




    Рейтинги: Народний 5.13 (5.18) | "Майстерень" 5.25 (5.17) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  50. Марія Квітковська - [ 2006.11.12 16:15 ]
    * * *
    Всім чужа...
    Самотня...
    Стривожена...
    Як самої себе луна я...
    Я блукаю конем
    Стриноженим
    По світах,
    Де Тебе немає...

    Я звикаю, милий,
    Увесь свій час
    Існувати
    Власною тінню...
    Ти звикаєш теж,
    Бо з Тобою в нас
    Паралельні життя
    Лінії...


    Рейтинги: Народний -- (5.03) | "Майстерень" -- (5.05)
    Коментарі: (6)



  51. Сторінки: 1   ...   1359   1360   1361   1362   1363   1364   1365   1366   1367   ...   1426