ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.03.28 19:13
Фігаро - де?


Автор надзвичайно дотепної сатиричної казки «Коняка-розкаряка» Олекса Сушняк… Згадуючи цей твір, я завжди заходжуся сміхом, от і зараз не можу набрати тексту. Але нічого не цитуватиму, оскільки в моєму будинку мешкає чимало дітей і людей

Микола Дудар
2024.03.28 17:27
Біжу до себе крізь туман...
Крізь дощ біжу, крізь пересуди…
Біжу один… самообман -
Такі ми вже музиколюби.
Нема розмов, одні пісні
І без кінця і без початку…
Чи то двірні, чи то лісні -
Колись згодяться на посадку…

Євген Федчук
2024.03.28 17:01
Михайло в тіснім кубрику сидів.
Там, нагорі негода лютувала.
Хоч лютий та зима не відступала
І вітер дико у трубі гудів.
У кубрику, хоч тепло й не було
Та все ж тепліше, вітер не проймає.
Сидить Михайло, а думки у краї,
Де рідне загубилося село.

Світлана Пирогова
2024.03.28 14:27
Стежки дитинства пролягали полем,
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.

Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.

Наталія Кравченко
2024.03.28 14:03
Минуле вже не повернути.
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх

Лава Вулкана
2024.03.28 13:26
Стікаю лавою
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.

В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані

Артур Курдіновський
2024.03.28 13:12
Харківські сльози, серпневі краплинки,
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.

Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!

Микола Дудар
2024.03.28 11:28
Все залежить - де і з ким…
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?

Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа

Юрій Гундарєв
2024.03.28 10:38
Герой цього вірша - сучасний французький драматург, письменник і філософ Ерік-Емманюель Шмітт.
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален

Леся Горова
2024.03.28 08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2024.03.28 05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.

Іван Потьомкін
2024.03.27 22:08
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана. Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху: по президентах чи по тобі самому? Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить, бажаючи добра в майбутнім.

Микола Дудар
2024.03.27 22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра

Микола Дудар
2024.03.27 22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для

Світлана Пирогова
2024.03.27 10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.

А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.

Леся Горова
2024.03.27 08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.

Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,

Лава Вулкана
2024.03.27 07:22
Ядро душі жагуче –
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.

Віктор Кучерук
2024.03.27 06:04
Наповнений по горло незабутнім,
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на

Артур Курдіновський
2024.03.27 00:08
Прийшло розуміння. А що було треба,
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.

Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша

Козак Дума
2024.03.26 22:36
Маріє! Кохана Маріє,
у тебе між пальців полин!
Гірчать полином твої мрії,
що зіткані з часу перлин…

На скронях хрущі загрубілі,
ромашки спадають з ланіт,
та локони сиві, ні – білі,

Іван Потьомкін
2024.03.26 22:29
сон зимовий
моїх ніжних суконь
сон із перлин
зап’ясть моїх
так закохане в себе
сонце
виходить щоднини
а врода навіщо

Сергій Губерначук
2024.03.26 21:08
Акторе,..
полум’я по ролі, в рампах ніч!
Тривога у тобі ще змалку мліє…
В оглядинах тупих і божевільних вч
твій Гамлет помилятися не вміє.
У нього вибір ще лишається один,
а ти альтернатив не маєш жодних.
Актор, який дожився до сивин, –

Юрій Гундарєв
2024.03.26 19:26
Неужели это всё? Неужели вот именно сейчас, в первые дни лета, когда барышни на улице пронзают твоё сердце острыми, высвобожденными от кольчуги бюстгальтеров сосками, когда в голове бурлит громадьё планов на отпуск, когда ты, чёрт возьми, уже почти всего

Світлана Пирогова
2024.03.26 10:31
Весна вже дихає на повні груди,
Хоча зі смутком у сплетінні дні.
Проміння сонячне танцює румбу,
Немов шепоче: горю, лиху - ні.

Гілки вербові у пухнастих сукнях
Гойдає вітер теплий ніжно їх.
І ніби виганяє ноти суму,

Леся Горова
2024.03.26 09:08
Так вияснилось небо, ніби погляд
Твоїх очей, відкритих і живих.
Ти бачиш зараз, хто з тобою поряд
На довгій-довгій вулиці притих

У розпачі. Це горе непоправне.
Підставив друг тобі своє плече,
Та не рука твоя на ньому, рану

Козак Дума
2024.03.26 07:07
Жага наживи – гірше за ганьбу,
яку уже і кров’ю не відмити!
Добра і зла одвічну боротьбу
нащадкам доведеться ще узріти…

Вона згубила не одне життя,
ламала мрії, імена і долі,
стирала найпалкіші почуття,

Віктор Кучерук
2024.03.26 05:57
Всю ніч вовтузився й притих
Причаєно в долині, -
Немов продовжує нічліг
У світлу вже годину.
Уздрівши тільки звіддалі
Світання жар на сході, -
Припав лякливо до землі,
Затамувавши подих.

Володимир Бойко
2024.03.25 21:06
Інстинкт влади – найстрашніший із людських інстинктів. Чималенька країна пишається маленькою гідністю. Ефект стадності спричинений дефектом індивідуальності. Що більші гроші, то приємніший їхній запах. Копаючи іншому яму пам’ятай, що ти не од

Юрій Гундарєв
2024.03.25 15:09
Лава вулкана


Побачив сьогодні в «Актуальному» одразу сім (!) віршів Олени Студникової:
«вулкан почуттів», «думка лавою», «промені слів» тощо…


Приголомшена читацька публіка -

Іван Потьомкін
2024.03.25 13:53
Сходиться люд на площу Суз.
Невдовзі мотуз накинуть на шию,
І я зависну на шибениці тій,
Що сам звелів поставить спішно...
Як усе перекрутилось за ніч!..
Ще ж увечері оповідав я в дружнім колі,
Що сталося зо мною після розмови з Ахашверошем.
«Як

Ольга Олеандра
2024.03.25 09:29
любов тасьмами ніжності натягнута між мною і тобою
весь цей шалений сплав ласки і пристрасті,
відокремленості і близькості,
несхожості і сумісност

Віктор Кучерук
2024.03.25 05:26
Ще тільки березень, а вже
Погожим надвечір’ям, –
Сусідка в гарнім негліже
Завмерла на подвір’ї.
Бентежна й ніжна, як весна
Ця молода і рання, –
Теплом втішається вона
Й своїм прозорим вбранням.

Шон Маклех
2024.03.25 01:09
В Едемі знов зацвіли проліски,
Наче безхмарне посліпле Небо
Знову тикало тремтячими пальцями
В землю м’яку і омріяну.
Час міряють вітряні годинники:
Вітряки стали хвилинниками,
Календариками і хронометрами:
Прийди, Капелло, квітневої ночі –

Артур Курдіновський
2024.03.24 23:31
Я - не жебрак! Я - біженець, панове!
Приїхав я сюди не від нудьги.
Будинок мій на вулиці Чудовій
Вже місяць, як розбили вороги.

А доля, та жорстока господиня,
Мені розбила вщент віконне скло.
Не кидайте мені монети в скриню!

Ігор Деркач
2024.03.24 21:54
Ми ще пізнаємо уповні
зачаєне комічне зло,
що вивертається назовні
як явне ще одне пуйло.
Є паралелі історичні,
але реакції нема...
рішає, нібито, величний
і не відповідає, звично,

Євген Федчук
2024.03.24 17:38
Загубив чоловік воли.
Задрімав десь на хвильку, може,
А воли ті пішли й пішли,
Завернули до лісу, схоже.
Він по лісі пішов шукать,
Доки й зовсім уже стемніло.
Тож уклався під дубом спать,
Бо ходити не мав вже й сили.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Василь Марківський
2024.03.26

Вадим Водичка
2024.03.26

Лава Вулкана
2024.03.20

Надія Богодар
2024.03.18

перо Христя Чорне
2024.03.15

Володимир Назарук Одеса
2024.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Вова Ковальчук - [ 2009.06.22 11:52 ]
    Вона мій янгол
    Остогидло
    Не вже я справді придурок
    Один єдиний
    Серед вас

    Друзі
    Де ваш імідж
    Великих геніїв
    Геніїв придурків
    Для сучасного світу
    Саме головне
    Імідж

    Сиджу в ганделику
    Закріплюю свій
    Підлітковий алкогольний імідж

    Перед цим
    Валявся на підлозі
    Кричав і плакав
    Мовчала

    Сиджу дуже довго
    Заклад вже зачиняється

    До мене наближається
    Гладка жінку у масному халаті
    Котра готує не погані біляші
    І розливає досить не погане пиво

    Від неї тхне котами

    Дивлюсь
    Зараз вона скаже
    «Всьо парніша
    Хватить нити
    Піднімай свою дупу
    Коротше
    Вали звідси»

    Я розумію

    Вона – мій янгол


    Рейтинги: Народний 5.31 (5.26) | "Майстерень" 5.25 (4.91)
    Коментарі: (6)


  2. Оля Сопрано - [ 2009.06.22 09:32 ]
    Втрата
    Сумуєш за втратою…
    А чи вона була?
    Чи була та весна
    На попелищі твоєї юності
    Чи все було оманою
    Яка висіла рожевою
    Плівкою між вами
    Коли дивились одне
    На одного ви
    І здавалось
    Що щось прекрасне знайшлося
    Серед кривди невидимої
    Лише вам зрозумілої
    Згодом зниклої
    І розталої
    Стерши те
    Що вас єднало.
    Як банально
    І як банально оманливо.
    А здавалось – це було взаєморозуміння…

    21.06.09


    Рейтинги: Народний 5 (5.17) | "Майстерень" 0 (5.25)
    Коментарі: (6)


  3. Оля Сопрано - [ 2009.06.22 09:49 ]
    ...
    Ми всі добрі
    І всі погані.
    Для когось святі
    А для когось паршивці
    Для когось багатослівні
    А для когось німі
    Для когось з крилами
    А для когось плазуни
    Для когось скарбничка
    А для когось стара валіза
    Яка не може дати спокою
    Своєю присутністю на шафі.
    А маленька дівчинка
    Варила на кухні сумний
    І солений борщ.



    21.06.09


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  4. Оля Сопрано - [ 2009.06.22 09:47 ]
    Щирість
    Пригнічена гнітом
    Сполохана сполохом
    Роїлася щирість
    Про вчинки
    І слова

    Стидалась, знітилась…
    Засумнівалась…
    Замислилась і розкаялась
    Сказала, що ніколи більше
    Не буде
    Бо сказали, що примітивна
    Та дитяча
    Бо всі хочуть бути дорослими
    І не примітивними
    Лише ніхто не знає
    Що це.


    21.06.09


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.17) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (8)


  5. Оля Сопрано - [ 2009.06.22 09:34 ]
    ...
    Десь спалахнула мить
    і полетіла в прірву
    як запалений сірник
    невеликим вогником
    окреслюючи швидкоминучу
    траєкторію чийогось
    озаріння
    в кромішній пітьмі
    уявлень людей
    про життя


    21.06.09


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  6. Тарас Коржик - [ 2009.06.22 08:05 ]
    Буденність твоя...
    Твої пальці сіють дотик,
    як акупунктура.
    І життєві анекдоти -
    це література

    твого змученого часу.
    І твої зітхання
    піднімають мерзлу масу
    гіперпосилання

    на легку сторінку смерті,
    що лежить на споді
    під пластівками потертих
    світових мелодій.

    Ти торкаєшся до світу
    холодом зневаги.
    Твориш сніг посеред літа,
    й без самоповаги

    роздягнувшись - одяг вкинеш
    в круговерть осінню,
    і нагою легко линеш
    у зимові сіни.

    Ти чекаєш свого часу
    і своєї ролі,
    плавиш простору пластмасу
    й вгадуєш паролі.

    В всьому, що реалістичне,
    ти, мов пташка рання,
    вгадуєш сомнамбулічно
    власне існування.

    Пишеш ти смішні сонети
    і життєві драми,
    ліпиш з пластику планети
    з сушами й морями.

    Ти торкаєшся до вітру,
    й він несе із неба
    зіркових світил палітру,
    й все, що тобі треба,

    щоб створить красу для світу.
    Й твоя нагорода -
    ми, невдячні твої діти,
    наша ти Природа!..


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  7. Петро Скунць - [ 2009.06.22 05:40 ]
    Зарубки на пам’ять
    ІІІ Доісторія
    А ящери, а мамути до нас
    були в природи найсильніші діти,
    а вимерли...
    Бува ж таке не раз:
    щоб вижити –
    доводиться здрібніти.


    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (1)


  8. Оля Харченко - [ 2009.06.22 02:48 ]
    Почему....
    Почему без тебя дни проходят тоскливо?
    Почему все как прежде грущу?
    Почему все по-прежнему жду тебя, милый?
    Почему без тебя не могу?

    Почему без тебя мне и сахар не сладок,
    белый день, как кромешная тьма?
    Почему на душе тонкий горький осадок
    свой оставила злая зима?

    Почему образ твой вижу в дымке туманной
    и глаза застилает слез пелена?
    Почему от любви настолько желанной
    сердце болит вдали от тебя?


    Рейтинги: Народний -- (4.45) | "Майстерень" -- (4.67)
    Прокоментувати:


  9. Оля Харченко - [ 2009.06.22 02:42 ]
    Розмова з янголом
    Осінній дощ сьогодні тихо плаче,
    А разом з ним також і я...
    Якийсь, можливо, янгол крила втратив...
    Повз мене ж пройшла доленька моя...

    Моє кохання забарилось десь в дорозі
    Чи може щлях невірно хтось вказав?
    Думки ж, як горобці, що скачуть на морозі,
    і янгол-охоронець про мене не подбав...

    А може, янголе, домовимось з тобою:
    моє кохання ти врятуєш і знайдеш,
    а я звернусь з молитвою до Бога
    і знов тоді ти крила віднайдеш...


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.45) | "Майстерень" -- (4.67)
    Коментарі: (1)


  10. Оксана Лозова - [ 2009.06.21 22:17 ]
    Найкращим цвітом на землі
    Комусь зоря світити буде
    Із далини в туманній млі...
    А ти мені зостанься, любий,
    Найкращим цвітом на землі.

    Навчусь любити квітку кожну,
    У тиші слухати траву
    І кожне стебельце тривожне,
    Джмелів та бджіл солодкий гул.

    Натішуся багатством барвів,
    П’янкою свіжістю лугів,
    Нехай пливуть турботи марні —
    Не пристають до берегів.

    І добрий світ добрішим стане,
    І зрозумілішим без слів.
    Ти тільки будь мені, коханий,
    Найкращим цвітом на землі.
    2000


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.61) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (9)


  11. Тамара Шевченко - [ 2009.06.21 21:55 ]
    Сімейні проблеми
    Повернувся Гриць додому,
    Сидить та сумує.
    Біля нього, як голубка,
    Жіночка воркує:
    - Що з тобою, мій коханий?
    Та мовчить миленький,
    В очі глянути боїться,
    Тьохкає серденько.
    Каже жінка: "Ми – родина
    і твої проблеми - стануть наші,
    Ми з тобою все переживемо!"
    - Ти упевнена?
    - Клянуся.
    Шепче та привітно...
    - Що ж, скажу,
    Коханка наша від мене вагітна...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (24)


  12. Василь Степаненко - [ 2009.06.21 21:49 ]
    Сліди

    *
    На таємничім березі вночі
    Ревниво промайнула хвиля,
    Тихо
    Змиваючи сліди мої
    Й твої.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  13. Роман Боднар - [ 2009.06.21 20:39 ]
    Цей світ, як маків цвіт...
    Цей світ, як маків цвіт,
    як пісня солов'я !

    Тут зріс я з юних літ,
    тут дім мій і сім'я.

    Серпневих зір юга,
    і степ, і став, і тихий гай,

    Моя Вкраїна дорога,
    мій любий серцю край !

    І де б я не ходив,
    крізь даль земних доріг,

    Мій слід завжди верта сюди,
    де отчий шлях проліг !...

    Приспів:
    Тут станем знову молодими,
    Знов вишневий цвіт прилине,
    Запалають карі очі
    В поцілунках опівночі
    Тут знайдемо щире серце і любов...

    1975р.
    Композитор: Ігор Хома
    Виконує: Олег Дорош
    Супровід: ансамбль "Медікус"


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.34) | "Майстерень" 5.25 (5.29)
    Коментарі: (1)


  14. Віра Шмига - [ 2009.06.21 20:46 ]
    * * *
    Байдужі до спекоти
    лиш кряжі,
    І хоч вродливий
    та залежний сонях.
    Рядки ховають рими у межі,
    В полиннім дусі,
    в крапельках на скронях.
    Негоду жду.
    Тож кожному своє.
    Насунуть хмари
    крилами лелеки –
    І кожна злива
    віршами стає,
    Лункою парасолькою
    від спеки.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  15. Роман Боднар - [ 2009.06.21 20:45 ]
    ***
    ... Мав би я талант, як Відьяпаті,
    Я б не йшов у тихе надвечір'я,
    Не блукав би в лузі понад ставом,
    Не вслухавсь би в шелест очерету ...

    Як би я умів, як Відьяпаті,
    Слухать пісню горлиці гучної,
    Я б щоранку в поле не виходив,
    Не питав би в жайвора про сонце ...

    Як би я посмів, як Відьяпаті,
    Шал кохання з Вічністю зріднити,
    Я б не став жарин його шукати
    У спокійнім вогнищі сімейнім ...

    1977 р.

    Відьяпаті - індійський поет XV століття. Писав санскрітом, майтхимі та іншими мовами.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  16. Ігор Середа - [ 2009.06.21 20:30 ]
    Моя тінь
    Лиш тінь одна за мною ходить
    Вона єдина за мною бродить,
    мені на п'яти наступає ,
    мабуть можливо мене кохає...
    кохання - правда це брехня, за совістю
    біжить вона ...
    Та все це тільки сон ...
    Лиш тінь і я будемо завжди разом.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Оксана Лозова - [ 2009.06.21 19:02 ]
    Не віддавай
    Розлука блискавки і грому,
    Розрив мелодії і слів.
    Не віддавай мене нікому
    У цьому небі на землі.

    У золотому колі сходу,
    У напівколах ночі й дня,
    У нерозгаданості кодів,
    В найнесподіваніших снах,
    У божевільному цвітінні,
    У молодій розмові трав,
    У літніх барвах і осінніх,
    У призимових кольорах...

    У світі доброму й лихому
    Ми – наче суша і вода.
    Не віддавай мене нікому.
    Не віддавай.
    Не віддавай.
    1997


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (7)


  18. Вова Ковальчук - [ 2009.06.21 18:09 ]
    Університет
    гуртожиток твоєї свідомості заповнений
    сумніви — вахтерша зла і принципова
    не пронести алкоголь і інші так потрібні речі
    пиво і rock'n'roll не для тебе хоч одне радує ти не викинула третій компонет
    цього гасла

    я студент університету
    імені тебе

    хочу навчатись усьому чого забажаєш
    буду не типовим сдутентом
    тіки скажи декане мого серця

    я здам всі реферати вірності
    всі заліки поцілунків
    екзамени обіймів

    незважаучи на мою добру успішність
    я не закінчу університету твого імені.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.26) | "Майстерень" 5.25 (4.91)
    Коментарі: (5)


  19. Ксенія Кириндясова - [ 2009.06.21 17:35 ]
    Христос
    Даже если бы Христос Первым дар свой предъявил как справку, Невольным родоначальникам очков для фанатических чтецов, Тем самым,что бегут в морские дали из островов Галапагосс. Даже если бы сокровищница мыслей,была прославлена одним писателем-евангелистом из четырех,
    Даже если у Марии было десять сыновей,а пророкам не было ведений, Даже так,третейский суд мне проиграл бы тяжбу, Свои претензии сложив пред адвокатом нашим, Который как и мы- всю жизнь в рыбачьей пристани прожил, Ловя на царские монеты,рыбешек мелких,помеж тины и медуз. Он подруку ведет свою невесту,и белый китель пыжится на гордом стане, И кажется,не ведает он вовсе,куда его корабль штормом занесет. А неуклюжая невеста,все ждет рассказов долгих,и якорь спотыкается в ее руке.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 3
    Коментарі: (1)


  20. Ксенія Кириндясова - [ 2009.06.21 17:40 ]
    Готов ли ты мечту отдать,чтоб горе ближнего понять?
    Случается,что люди теряются.

    На "эй" обернувшись раз,смыкают руки на груди,
    И эта сомкнутость встревает в самость.
    Люди теряются в автогуле курортных"если".
    Как их потом отыскать?
    Дождь прикликать ядерный?
    Он пусть изведет летучемышиные зонтики.
    Люди теряются.Случается.Часто.
    Живого дара силу не снести.
    Боженька,ты потерявшимся,сообщи.
    Пусть язычки украинских Ло,приклепают к воротам листья.
    Ищем индиго.Да нет.Не то.Начну опять.
    Случается люди теряются.Люди?Теряют?Теряются?Что?Случается?
    Хочешь не быть чуть-чуть,ради сотни тысяч восторженных глаз? Комментарии|редактировать|удалить


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  21. Ксенія Кириндясова - [ 2009.06.21 17:24 ]
    Незнакомому магу
    Как ты можешь так слепо ждать ту которая разучилась летать
    и блудит от нечастости столкновений с безлошадными лет разъяренных телегами.
    не проси не уйду.вечно буду я спину гнуть над твоим несгибаемым писательским даром.
    буду в темечко страстно дуть,чтобы ты не сумел забыться там где прошедшая боль сжимает лица.
    там где ты будешь нужен всем что несказанно радует отупевший от страха побеленный ресторанный корабль.
    Ты же знаешь,что никогда не успеваешь допить мой разбавленный сидр.Все время считаешь.Считаешь что что-то считаешь,а вправду-ресницами прожигаешь стружек цедровых благоговенье.Ты считаешь монеты.а ведь думаешь,что что-то считаешь.
    Твоя жизнь-это мой урок.Не живи.ты люби.если хочешь мною дожить года.
    Как знаешь.Никогда не умел ты от правды бегать.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  22. Ксенія Кириндясова - [ 2009.06.21 17:25 ]
    Предсказание
    Посмертное посвящение написанное до смерти.Бессознательное пред

    .. СКАЗАНИЕ.

    На запанках весны исполированы улыбки
    Мне далеко не надоело полдня торчать у трубки,
    Из всех концов моей судьбы,на растопленном ночнике,толкаются об свет родные голоса людей,
    В их горле долгий кашель кашемировых пушков,
    Их крылышки убого похвальбы перечисляют Матери земли.
    Мне далеко не надоело,
    Из всех концов земли подтягивать их просто легкие "прости",
    которые стирают с крыл пыльцу,
    - я научу их вновь летать
    И покажу в озоновые дырки,как нарождается восход.
    Как оживают статуи и как моется господь,пред брачной ночью с новыми людьми.
    На запанках весны целуются неброшенные дети.
    На рукавах развалины домов вновь обретают уваженье
    А на рубахе и до самого запахнутого горла,ты,милый мой преступление обращаешь в кем-то брошенный зонтик.
    Пусть крутит осень его в ливневых наручниках.
    Мы из весны,мы скоро так развеселим полмира,
    что мир запнется от восторга.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  23. Ксенія Кириндясова - [ 2009.06.21 17:26 ]
    Как преуспеть в безгрешном бизнесе.

    У барных стоек буйствует жара-со мной,когда совсем я вне греха,ей не о чем поспорить.
    Став престным хлебом помчусь по подворотням города родного,
    Так безгрешной стану:без греха вставать,без греха ходить,без греха
    минуты жизни проводить.
    Я запеку свой грех в печи,я им поля колхозные перекрещу,я этот грех в волосья булькающим девам озера завяжу,я этот грех копьем в раскаты грозовые как вызов кину.
    Я буду матери своей завидовать и на отце терпенье проверять.Я их безгрешными хочу увидеть.
    Теперь помноженный грехами грех на ваше ложе ляжет,вас встряхнет и вы потрясены в себя самих уверуете и свои чувства как имущество оцените.
    Я научу вас люди- без греха постигнуть тайны замыслов творца.
    Моя безгрешность навсегда заставит этносы заговорить,когда иссякнут субкультуры.
    Ведь в мире не о чем поговорить,когда свирепствуют болезни.Мы все навремя позабыли:наш разум спит и полно отвращением,потопленное время наших дней.Оно бежит,как крыса,с потопленных кают.
    Да.Это время принесло холеру.Мы с ним договорились-все без греха копировать в века.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  24. Ксенія Кириндясова - [ 2009.06.21 17:47 ]
    Не хочу жить легко и умирать легко-уж лучше просто отрекаться,не ведая,когда отречься можна будет от
    Больше не вижу сквозь закрытые веки солнце.
    И не будит меня рассвет щебетаньем,трезвоном и чивканьем любопытных птиц.
    Мне сказали.что так жить можна.А нельзя ли вовсе не так?
    Покачал головой тополь.Потрепал листья ветер.Опустив голову ходит мое тело туда и обратно.Каждый день похож на ночи,у полярного центра земли.
    Длиться вечность сиянье Севера и полощутся белые звери в нем.Каждая ночь,,что длится года,так похожа на день,что не требует слов.И пустых заверений о верности,дружбе и о чем-то что стыдно назвать.Обхватили руками древесный ствол ,толстеленный,как неразорванная история,все,кто видел ладошками.Встань и ты и возьми ладонь.Из ладони в ладонь мчаться линии дальше по кругу.Помнит дерево старое всех,чьи коленки толкали бок и чьи ямочки на запястье обдирали с коры узор.Розрастаються корни вширь и толстеет в боках кора.Были бы руки всегда такие и ладошки всегда такие,что обхватят необъятный древесный ствол.Покачает он горестно вновь ветками.И взметнется вверх золотистая пыль с голов,достающих до счастья вновь.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  25. Роман Боднар - [ 2009.06.21 17:17 ]
    Літня гроза
    Небо раптово насупило брови,
    Вдарило в землю вогненним мечем,
    Аж застогнали, зомліли діброви,
    Дуб впав на землю могутнім плечем.

    Зелень прорізали тисячі "дротиків",
    Вістрям прозорим збиваючи лист,
    Аж задрижали від грубого дотику
    Віти зелені й сльозами зайшлись.

    Яблуньки юні додолу схилилися,
    Рве безсоромно з них одяг Борей,
    Хмари кошлаті так ніби сказилися,
    Все напирають з небесних дверей.

    Дуба шкода, молоденького красеня,
    Жертвою впав із землею змішавсь.
    Хоч був сильнішим однолітка ясеня,
    Та із вогнем надто часто змагавсь.

    ...Буря стихає так швидко, як зринула
    З-під горизонтів небесно-летких,
    Знов все навколо у спокій поринуло,
    Та не шукай тепер гілок сухих...


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  26. Роман Боднар - [ 2009.06.21 17:22 ]
    ***
    Які ж ви прекрасні омріяні зорі,
    Блискучі і ніжні, мов краплі роси -
    Здається, немов би в далекім просторі
    Лунає симфонія щастя й краси.

    А може, в тих далях,для людства ще скритих
    Зростають й мужніють юнацькі серця,
    Котрі, як і ми, прагнуть космос пробити
    Й зустрітися з нами в сузір'ї Стрільця.

    З яким хвилюванням зустрінемо друзів
    З далеких, незвіданих нами світів
    Й навіки з'єднаємось в вічнім союзі
    Союзі братерства й палких почуттів.


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.34) | "Майстерень" 5.25 (5.29)
    Коментарі: (2)


  27. Аліна Гурин - [ 2009.06.21 16:32 ]
    Silentium*
    Не далекі, не близькі, не вороги й не друзі,
    Все, між нами не розбити мур.
    У світи кривих здеркал, оманливих ілюзій
    Двері відчинив мені авгур*.
    Хто тобі дозволив взяти мою руку?
    Хто тобі сказав, що зможеш ти
    Вберегти мене від лиха і біди-розлуки?
    Хто дав право проти волі йти?!
    Кажеш, що не проти волі і сама дала я згоду
    Бути зброєю в руках твоїх,
    Та не знаєш броду - не ходи в холодну воду.
    Ти боровся. Жаль, проти своїх.
    Знову весни йдуть, за ними каламутна повінь,
    Знов шукає блудний Асмодей
    Двох у парі, щоб надіть на шию зради камінь
    І згубити в морі пристрастей.


    *Silentium - мовчання (лат.)


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.27) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  28. Аліна Гурин - [ 2009.06.21 16:17 ]
    Na ustroniu*
    Ти знову ходиш на роботу
    І знову очі в тебе ті ж.
    Не приховати в них скорботу,
    Душа-лебідка - знов навстіж.
    Розхристані твої печалі -
    Цю чашу випито до дна.
    Що ж буде...буде з нами далі?!
    Чия брехня? Чи я - вина?
    Пекельна тиша й дика пустка,
    Коли мовчання, замість слів,
    А замість щастя біла хустка -
    На сльози "вирваних років".
    Бездушна без книжок оселя,
    У тебе ж, наче, цілий стос...
    Пусті кімнати, біла стеля,
    Забув помити посуд хтось...
    Ти, наче, є і вже немає,
    Ти, наче, був і не було,
    А віхола все не вщухає!
    Була стежина - замело...
    Ти ходиш знову на роботу,
    І очі знову в тебе ті ж.
    Не забувай мою турботу,
    Окраєць хліба, гострий ніж.


    *Na ustroniu - осторонь (польськ.)


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  29. Аліна Гурин - [ 2009.06.21 16:54 ]
    А вечір потопав у пахощах струнких акацій...
    А вечір потопав у пахощах струнких акацій,
    У сутінках тонули наші голоси,
    І не було у світі кращих звукових вібрацій,
    Ніж ті слова, що так розкуто мовиш ти.


    Навіщо ми забули, що покорені світами,
    Коли в агоніїї хапали щастя за хвоста?
    Навіщо власноруч тепер куєм собі кайдани,
    З якими підемо не раз у церкву до Христа?


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  30. Аліна Гурин - [ 2009.06.21 16:10 ]
    Психоз
    Психоз,
    невроз
    і коматоз,
    безглуздих
    фобій
    хмарочос
    від того,
    що ти не зробив,
    від того,
    чим ти завинив!


    Туман,
    обман
    і вітрюган!
    Від слів твоїх
    п'янкий дурман,
    від тиші,
    Боже, вільний стан.


    Смішна
    брехня
    і маячня,
    твоя безликість
    немічна,
    пихатість
    ледь пригнічена.


    Тепер
    мовчи
    і не кричи!
    Пригадуй все
    тільки вночі,
    бо день злякається -
    мовчи!


    За принципом
    чи просто так
    дивись вперед,
    а не назад,
    із сіллю
    не шукай мішків,
    запий водою
    чорний гнів.


    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  31. Оксана Романів - [ 2009.06.21 15:37 ]
    На останньому колі
    На останньому колі іще не закінчиться битва.
    Цілий світ на межі, та по різні з сторін барикад.
    І звучить твоя музика, наче остання молитва.
    Ще прийдеться платити за гордість, за віру - в стократ

    І, можливо, багато підуть по воді за тобою.
    Ти колись упадеш, а вони будуть дальше іти.
    Це був тільки початок, коли відрікаючись болю,
    Ми все рівно живем й залишаємось просто людьми

    Так потрібні слова, і так тяжко і страшно сказати.
    Так багато любові, що натхненно вбиваєш в собі.
    Ще не пізно прийти, ще не пізно, не пізно прощати!
    В цій німій, безпорадній і вічній, як світ, боротьбі

    На останньому колі хтось стоїть на колінах і плаче.
    І могутніми крилами б’ється в пилюку доріг.
    Може там, в небесах, кожен з грішників також щось значить
    Може зовсім згорівши ти в цьому бою переміг



    Рейтинги: Народний 5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (4)


  32. Ігор Середа - [ 2009.06.21 15:44 ]
    Кохання може убивати
    Кохання може убивати

    Я візьму молоток й усе поламаю ...
    а тещо лишилось сокирою розрубаю,
    усе те що так сильно нервує
    на мольберті життя я замалюю

    А фарби мої лиш двох кольорів
    душа помирає уже кілька днів
    я візьму тебе за вухо та й вкушу,
    я візьму тебе за горло й задушу

    І будуть уста ці солодкі мовчати,
    брехні не зможуть більш сказати.
    Цей біль нестерпний, страшенні муки
    не перенесу я подальшої розлуки

    Тебе не має ти уже мертва,
    мене не має я також мертвий.
    І десь далеко у землі
    живе кохання неначе в сні.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Ігор Середа - [ 2009.06.21 15:49 ]
    Кохання - смерть
    Колись були удвох вони самотні,
    Одні вони лишались - назавжди
    Ховаючись від ненависті та болю,
    А інколи так прагнули на волю
    Не варто їм було туди іти
    Ніколи ти не знайдеш там свою долю
    Я смерть лиш одну там знайшов.


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  34. Ігор Павлюк - [ 2009.06.21 14:45 ]
    ОСТАННЄ

    Брехливе дзеркало сльози...
    Фольга світання.
    І крил чаїних терези,
    Й «до запитання»
    Весняний лист летить – мов цвіт,
    На воду пада.
    А нашим душам більше літ –
    Як всім Карпатам.

    Над нами небо – крик трави,
    Під нами – зорі.
    А в генах – зойки татарви
    Калинокорі.

    Пізнали тайну сили ми
    І тайну кайфу.
    Нема ні літа, ні зими
    Таким, в куфайках.

    Нема ні азій, ні європ –
    Лиш тайна муки,
    Коли поранене перо
    У наші руки...

    Та хани й хами навкруги,
    І плебс, і лорди,
    Осіннє море, сад, луги...
    І зір акорди.

    Фатальна музика грози.
    «Совки» і сови.

    ...І шлях...

    І скрикують вози –
    Мов мучить совість.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (1)


  35. Петро Скунць - [ 2009.06.21 14:05 ]
    Зарубки на пам’ять V Перестраховка
    Сказав ти правду недругові в лоб –
    тоді ти, мабуть, просто остолоп.
    Сказав ти правду другові у вічі –
    тоді ти більший остолоп удвічі.


    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (2)


  36. Роман Боднар - [ 2009.06.21 14:16 ]
    Стріла і Пісня.
    I shot an arrow into the air...
    ( H. W. Longfellow )

    Я випустив стрілу в повітря,
    Вона майнула швидко в даль,
    Тільки заблисло гостре вістря,
    В віть дуба вп'ялась дзвінка сталь -

    І пісня в серці залунала,
    Така ж дзвінка і гостра теж,
    І там в траву на землю впала,
    Згубилась - зовсім не знайдеш.

    А час йшов довго...
    Після цього, стрілу свою я з дуба зняв,
    А пісню дзвінку, як дуб розлогу,
    Я в серці друга відшукав !...

    м. Монастириська 1960р.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  37. Варвара Черезова - [ 2009.06.21 14:57 ]
    Останнє повернення...
    Останнє повернення варте усіх минулих.
    Мовчання безцінне, мовчання живе завжди.
    У роті (десь так під язиком) думок намули…
    Та спробуй у них справдешнє хоч щось знайди.

    Давай я не буду ні жінкою не сестрою.
    А просто тією, що зникне як день прийде.
    Забудемо-будемо. Тішитися з тобою.
    Ти в Африці, я в Антарктиді. Або. Ніде.

    І ти не відпустиш, не скинуть біленьке пір’я…
    І лебеді-сестри у вирій собі як в рай…
    І билась… Пручалася…І пух по всьому подвір’ю.
    Таки не пустив. То й надалі тепер – тримай.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (18)


  38. Михайло Опацький - [ 2009.06.21 12:47 ]
    ПОВІЯ
    Самотня жінка при дорозі
    За гроші продає любов,
    Вродлива, мила, довгонога,
    Тіло її- гаряча кров.

    Красива жінка, що казати,
    Щоразу з другим іде спати,
    І буде лагідна вона
    І знову ввічливість одна.

    Красива жінка- чиясь мати,
    Мріє життя своє владнати
    і мріє щиро покохати.
    Освіту хоче доньці дати.

    Самотня жінка. Світ жорстокий
    Глузує він з її роботи
    І вголос каже "Брудна ти,
    і мрій не зможеш досягти ".

    І що на це її штовхає,?
    Всі брудом рясно поливають
    І пальцем тикають. В цей бік
    Завжди звучить глузливий сміх.

    Сміється світ, жалю немає
    І в жінку камені кидає,
    А сам у бруді потонув.
    І жодну мрію не здобув.

    10.10.2008


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.18) | "Майстерень" -- (5.19)
    Коментарі: (7)


  39. Віра Шмига - [ 2009.06.21 08:38 ]
    МАРЕННЯ МОРЕМ


    Пожаданою хвилею
    Небо мчить у обійми
    Каравели білизни.
    На подвір’ї прибій мій.
    З бризок ранньої білості
    Та вечірньої сині.
    Відчуваю на дотик
    Повигадане нині.
    Вітер винайшов шкоду –
    Довгу чілку накинув
    На зеленії очі,
    Що в дівчати Марини.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  40. Сонце Місяць - [ 2009.06.21 06:04 ]
    В саду Гекати
     
    Я матиму шанс не знати про дерево без душі
    Зростати в саду Гекати, квісти пурпурові шати
    Навколо думок барвистих оселяться вірші-ключі
    Прийдіть циркачі-штукарі, я знатиму всі аромати

    Красно вітатиму зорі в бузковій стихії астральній
    У дивній ласкавій долоні тихо-тонів гармонійних
    В колисці південного вітру під райські виспіви змій
    У ніжній дрімоті нічній, складах опалово-срібних

    Від коренів сміху і сліз летітиме вільна мрія
    Розвіяне листя пам’яті, відсутній кінець трактату
    В оточенні трав і зілля, в саду без каміння й тління
    У літо зникання часів я кохатиму вічну Гекату




     




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  41. Оксана Шафоростова - [ 2009.06.20 20:50 ]
    Утро
    утро
    налитое в чашку картонную
    мягкими лапами вытечет
    в сонное счастье
    белых эмоций
    белых как красное
    и полусладкое
    утро


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.26) | "Майстерень" -- (5.17)
    Коментарі: (3)


  42. Ксенія Кириндясова - [ 2009.06.20 19:31 ]
    сорок

    Им исполнилось по сорок
    И ровно через каждые сорок дней
    Сорока срочными сороками подлетал толчок.Сверкающая фольга упреков
    холодно серебрилась,проклеванная сорочьими клювами.
    Рассерженные колеи наяривали старую песенку об Экзюпери,а поезд метался между станциями как оберегаемый экологами редкий вид.
    Кто-то лишний сел на поезд.Кто-то лишний сбивал людей.
    Толчок-падение.Толчок-сирены скорой помощи. Родные узнают друг друга -знакомства на поминках.
    Толчок-кто-то лишний сидит в поезде.
    В эту ночь молочная кислота вытеснила выдох из налитых мускул нетерпящего Андрогина.В эту ночь-их было двое.В эту ночь -двое новых людей тормозили поезд.
    В эту ночь они держали станции с двух концов:Абсолютизма и Абсолюта.
    В эту ночь было побито массу фар авто- телами тысячи птиц.
    Им исполнилось по сорок.Сорока старым людям.Нашим отцам.Нашим матерям.Нашим.Их распахнутые крылья встретили 22 век.В эту ночь было побито массу фар авто-телами тысячи птиц.
    Сорок поверженных ударилось в землю прикушенным колокольным звоном.
    Ровно через каждые сорок дней -сорок морщинок расстегивали целостный колокол.
    И в распахнутые груди колокола жались сорок из сорока сороков перестроечных недостроенных людей.
    А над их притуленными головами-
    понадстроились сорок парламентов мирного переворота.
    Так в разгар понастроенных оглашенных благодеяний мы надстроили свой неподслушанный рай.



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  43. Ксенія Кириндясова - [ 2009.06.20 19:23 ]
    рок
    Нечаянно вплавил серебряный крестик
    в груди раздетые,испуганный рок.
    Я с ним сигарами мостила отдых,
    меняла работу,смысл и темп.

    Иссохшие губы что-то невнятное шепчут,
    просят распятье поцеловать,спокойствия просят,
    но вплавил испуганный рок,
    пестрым штандартом в груди крестик.
    Руки мои отрубил хазар,и я забыла раскаянье.
    Мои православные руки теперь для каждого слуги.
    Мне не надобно каяться.Я буду кричать и маяться.
    Тебе не дам свое спасенье,и долюбить заставлю до найхудшего бессмыслия
    и до твоей мне безразличной,скорой прогерии.
    Идем со мной,туда.где белый снег,не тает никогда,
    где от бездействия рождаются легенды,
    а от легенд не оборачиваясь тают вверх враги живущие друг другом.
    а от легенд не оборачиваясь тают…
    а от легенд не оборачиваясь неграмотные,выбеленные негры,
    играют в прятки,и играют в фарс, и собирают неузнанные лица,
    непонятые фразы,непринятые карликовые радости,веселья трезвых силачей.
    Рок,как праздная домохазяйка мне докучает роковыми визгами,пропихивает блат в мои иссохшие уста,
    и отпускает,словно воландову марту.
    Мне преступлений дай,не отпускай,одну,с угрюмой впадиной над материнским удивленьем
    что бережет для крестика могилку и истекает сукровицей желтой,
    как жмущие ботинки,для начинающей актрисы.
    Не плачется ей так,как надо и не там,где рок положено играть под рок.



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  44. Ксенія Кириндясова - [ 2009.06.20 19:32 ]
    23век

    Призраки райских блаженств ударяют в дверь.
    Барабанят усохшими ветками в потолок,
    Выбивают окно.залетев вслед заброшенной гальке.
    Трубно воют:Кому-кому покрестить деток двадцять третьего века?
    Вырывают лопаты и вилы из прогнивших садовых ведер.А те ведра- мутнеют от жажды по недолетевшим каплям пота с чела двадцять второго века.На веках у мамы-грот.
    Мне в тот грот опустить скорей-тени белые - белый снег.Тросы крепче держи-водка в шагах слепого.
    Белый град,белый ливень и губы белые у нее-у матери двадцать третьего века-
    Справедливой Планеты Уравнений из снов.




    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  45. Василь Баліга - [ 2009.06.20 19:01 ]
    Люди (6.03.09)
    Слово. Світло. Земля.
    Люди. Час. Пітьма.
    Життя. Допитливість. Війна.

    Ворожнеча. Крик. Постріл.
    Люди. Кров. Розстріл.
    Вітер. Пустеля. Кості.

    Затишшя. Бідність. Тривога.
    Страх. Безумство. Дорога.
    Вихід. Бог. Засторога.

    Диявол. Розпуста. Влада.
    Бездушність. Тіло. Зрада.
    Кара. Загибель. Нарада.

    Боротьба. Смерть. Кінець.
    Людина. Хвороба. Старець.
    Світло. Порятунок. Отець.


    Рейтинги: Народний 5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (10)


  46. Ксенія Кириндясова - [ 2009.06.20 19:46 ]
    Иоанн
    Иоанн Креститель Два брата как дельфинья пара,на полусогнутой спине,из ополонки окрещенными предстали. Но только лишь один из них уже крестил на новые страдания а первый от царей непремиримых ограждал. И падал с нимба соляной настой.И трудно было Иисусу видеть.над нимбом предугаданный кинжал.И слышать:»Он умрет.И не узнает.То смерть ему любовь неразделенную царицы Савсской возвращает.А жизнь мессия вновь дарует.Вот этот юноша,до которого рукой подать. А эти ангельские голоса.Они несут известья и разлетаются в столиких небесах. И возвратили душу одной ленивой танцовщице,которую чуть мрак бесслезный не украл. Иисус все знал.И на отца порой роптал,как журналист телевизионный. А главное-не понимал:неужто голова Иоанна послужит почвой благодатной для картин?
    Царица Саввская так хороша,как гордая грузинская орлица,Вертинского уютная луна. Мороз крещенский пробирает и воркочет разщекоченный народ.Но где же Иоанн? Кому свой крест передавать?








    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  47. Ксенія Кириндясова - [ 2009.06.20 19:13 ]
    Китаева Пустынь
    Китаева пустынь оберни меня в устье,
    Укроти мою сладкую слабость,
    Обними мою младость,
    Усмири мою радость,
    Облепи меня влагой,
    Побей меня правдой,
    И поверь моим вкладам.
    Я хочу быть со всеми ладной,
    Ладной лодки привязывать к пристани и беречь чужие весла-
    богу ведомо повезут они ли вновь.
    Китаева пустынь убей меня в пустоте моей.
    Демонов бред в ушах убей веслами.
    Убей во мне стук гнилой крови и гниль полов в помыслах попали.
    Не на крови мне дай поклясться,но из крови убитых в терроре высмотреть имена убийц.
    Дай мне быть в тот же миг там где мои побратимы.
    Где мои побратимы не мир познают,не девушку,а войну.Дай мне мысленно в пуле, жизнью пули, в чужих Палестины,Ирака.Афгананистана,Грузии встревать.Но докудова точно знать.И когда будет бойне конец-тоже знать.
    Дай мне, пуле, в мертвом забыться,за него помолиться и прославленной быть,не найденной в теле жадном до зрелых дней.
    Дай мне упасть в награды в теле деименненном,деобособленном,вобщем лишенном.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  48. Вова Ковальчук - [ 2009.06.20 19:37 ]
    Яблуні
    Очні яблука
    Пахли антонівками

    Моє адамове – кажеш
    Нагадує плоди
    З саду діда Грицька
    За дотиком за смаком
    За кольором і на вигляд

    Ми з тобою
    Ходячі яблуні
    Всі садки
    Для нас замалі

    Шепочеш давай коріння
    Пустим десь біля озера

    То не садок
    Останні слова звучать наче виправдання

    Так воно і є

    Тобі набридло
    Залишаю саму біля озера
    Там не за плодоносиш не приростешся
    Підеш назад з надією

    Що кожен сад цього світу
    Чекатиме тебе
    Розкинувши свої обійми


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.26) | "Майстерень" -- (4.91)
    Коментарі: (2)


  49. Катруся Матвійко - [ 2009.06.20 19:42 ]
    Вам не холодно?
    Вам не холодно? Хочете, я Вас закутаю
    У хустину пухову. І ніжно Вас так обніму,
    Прихилюся , розвію тривоги зі смутами
    І читатиму вірші, щоб тишу прогнати німу.

    Вам не холодно? Хочете, сонце проситиму,
    Щоб зігріло тендітним, цілющим теплом,
    А ще хочете, килим я вистелю квітами,
    І нам так буде затишно й добре разом.

    Вам не холодно? Хочете чаю гарячого?
    З чорним хлібом і джемом сливовим? Зроблю!
    Принесу, біля ніг умощусь, щоб побачили,
    Як безмежно, по-справжньому я Вас люблю.

    Як боюсь за Вас, мрію, дивлюсь зачаровано…
    Вам не холодно? Правда, Вам зараз не холодно?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  50. Галантний Маньєрист - [ 2009.06.20 16:34 ]
    Страждання пташиного Вертера
    Я Петрик - у дзьобі смачна насінина,
    О де ти кохана, о де ти, єдина?
    Я втілення кращого, птах-ідеалу!
    Даю безкоштовні уроки вокалу,

    Живу без ілюзій - у фолку і блюзі,
    О, званий радіти, печалюсь у тузі,
    Нуждаюся не в меценаті, а в музі!
    І в жóвтенько-крильцятому карапузі!

    Товчу це господарю і домовому,
    Та де їм сердечну збагнути утому!
    Жовтію, як пів України, у клітці,
    О скільки іще животіти сирітці?!

    Клянуся, що дзьоба зашию нитками,
    Носитиму милій торби з хробачками!
    "Я хочу канарку... і доцю... і сина...” -
    Лети до пташиного Бога пір’їна...


    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (11)



  51. Сторінки: 1   ...   1411   1412   1413   1414   1415   1416   1417   1418   1419   ...   1762