ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.03.29 07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе вийде все, лети.

Віктор Кучерук
2024.03.29 05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.

Артур Курдіновський
2024.03.29 01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".

Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.

У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:12
У густому лісі стоїть непорушна гора,
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:11
Запах ароматний паски,
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня

Віряни несуть до церкви

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:09
Борітеся — поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая!
Борітеся — так! Не думайте про смерть,
горіть в огні єдиного бажання.
За вільну Україну.
Боріться - поборете! Ворог відступить і більше не ходитимуть ноги ворога по на

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:08
Вночі місто моє порожнє
У крізь відображення бачу міріади зірок – вечірнє місто.
Жінка – вітер
по місту мчить.
Не зупиниться жінка – птах.
Жінка - буря над світом майорить у темряві.
А ночами грає вона - просто буря,
вічно одна

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:07
Квітка кохання розквітла в мені і в тобі
Огорнувши нас неймовірним кохання
І зв'язала нас міцно червоною ниткою навіки,
Так нас з'єднали самими небесами,
То квітка кохання пророкувала наше щастя

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:06
Я і ти - фундамент світобудови.
Ти дав мені свої Ангельські крила
Я віддала тобі свої Ангельські крила
І ми піднялися вгору, до неба, до зірок…
Щоб ми могли окунутися в безодню космічних почуттів
І ці космічні почуття живуть в Міріади зірок,
Де нам

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:05
Я ніколи не звикну,
Я не вмію до заяложеного слова звикнути.
Бо ці заяложені слова, що живуть у тому роті.
До гарного слова нам треба звикати,
Щоб мова була як дзвінке джерело,
Як кажуть: «подумай сім раз, перед тим, як сказати»,
Щоб гарні слова тв

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:04
Ми незалежні,
як птахи - самовільно літаємо в небі,
ризикуючи впасти і розбитися
Ми вільно пархаємо в небі
без кайданів ніхто надіти не зможе…

Ми незалежні,
як коти - свавільно гуляємо самі по собі…

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:03
Я - Північ, бо тіло моє - Земля,
Мій Спасителю, я - ілюзорна Земля,
Я молюся духу Земля,
бо де я не була, не забуваю благословенну Землю,
яка кружляє у космічнім вальсі…
Вітри Галактик - вічні скрипалі.
Гармонія крізь тугу дисонансів
проносить ритм

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:01
Останній день перед Різдвом
і добрі і злі духи блукають по світу, що пройшов.
Наступила новорічну ніч, дивна тиша,
зорі в небі запалали у різдвяну ніч.
Цієї ночі засяяло небесне світло.
Ангели вітають весь світ
Христос народився в цю мить.
Раптом н

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:00
В душі моїй вирує полум'я,
Там нескінченна боротьба.
У мене одні згоряють страхи,
Інші мучають мене.

Бо я не боюсь втратити
Я боюсь залишитися сама.
Я не боюсь темряви -

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:57
У будинку жахів гуляли ночами
Літаючі привиди
Всіх лякали хто заходив
Або жив в будинку жахів
Від переляку всі тікали
Залишаючи будинок
І ніколи не повертались

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:55
Не клич мене
Я і так сама прийду
Не жени мене
Я сама піду,
Лише стверджую…
я немов привид, немов тінь, яку не видно,
Блукаючи в темряві
і ти мені скажеш іди впекло

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:54
Настала пізня пора
Все заснуло, тільки
Наша тінь
Танцювала на стіні
При палаючої свічки
І ось настав ранок
Свічка догоріла,
Тільки наша тінь залишила

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:52
Подивися як гарно
На місто опустилося
Синє небо з зірками
Нам зірки посміхалися
І ми гуляли нічним містом…
Є лише синє небо
Та дихання Всесвіту
І ми залишилися удвох по

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:36
Я не та, і ти інший
між нами промайнула
тінь забутого кохання.
Роки марного чекання
Залишили в серці рани.

У неба попрошу я
Про щастя, про порятунок,

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:31
Я йду в напівтемрява
Дивлюсь тихенько тінь
Крадеться моя за мною
Куди я вступлю,
Туди вона
Я все намагаюся відвернутися,
Але мені нікуди не подітися від неї
Вона зі мною

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:26
Новорічна ніч настала
Все стихло, тільки за вікном
Завірюха ожива
Все мела замітала свої сліди залишені за собою
Ми шлях вели.
Раптом виє - завиває снігом завірюха

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:25
В моїх думках коханий чоловік,
Це образ, майже нереальний
Але зовнішній вигляд - імпульсивний і брутальний
Думка про нього зігріває мені душу,
Він зі мною ночами і днями
Коли зустрінемося у реалі…
Раптом іскра пробіжить між нами
Не дозволимо собі о

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:23
В моїх думках коханий чоловік,
Це образ, майже нереальний
Але зовнішній вигляд - імпульсивний і брутальний
Думка про нього зігріває мені душу,
Він зі мною ночами і днями
Коли зустрінемося у реалі…
Раптом іскра пробіжить між нами
Не дозволимо собі о
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Василь Марківський
2024.03.26

Вадим Водичка
2024.03.26

Лава Вулкана
2024.03.20

Надія Богодар
2024.03.18

перо Христя Чорне
2024.03.15

Володимир Назарук Одеса
2024.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Вова Ковальчук - [ 2009.06.18 17:59 ]
    Цигаркове світло
    Легким контрастом
    Літньої ночі
    Гітарні акорди
    Твого сміху

    Напівпорожні пляшки портвейну
    Рятувальними боєприпасами навколо
    Нас

    Споглядати
    Перехожих котрі забираючи
    Музику своїх кроків
    Швидко зникають у темній пащі вулиць
    Яка блищить гнилими зубами баготоповерхівок

    Цигаркове світло ліхтарів
    Вказує дорогу
    Додому
    Або ще кудись
    Де нас чекають


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.26) | "Майстерень" -- (4.91)
    Коментарі: (1)


  2. Влад Псевдо - [ 2009.06.18 17:39 ]
    ---
    Це сталось так: надламано, бо зопалу.
    День посолонь мій шлях стинав…
    Комета впала, мов гіркий недопалок,
    Недбало кинутий курцем з вікна.

    І поводир, що марив рівноденнями,
    Мені у спадок залишив Олімп,
    Спустившись в небо. І ночами темними
    Мою він вибрав з міріад голів.

    Це далось взнак: тавром або діагнозом
    На юний лоб, на молодий росток,
    Що самовіддано в захмарність тягнеться:
    Йому ж комета маячить хвостом!

    Мій спадок – скарб. Моє зізнання зболене.
    В мені – і Київ, й гамірний Каїр…
    Він легковажно грає в шахи долями,
    Цей мій Гермес, крилатий поводир.

    Буває так, немов ножем об камені
    Людських облич, їх масок і личин,
    За Трисмегістом (к бісу ноги зранені!)
    Чи за посланцем Бога думка мчить,

    Минаючи і прапори, і ступори,
    І срібні кулі з заздрісних очниць…
    Всі перепробувавши ноти, ту бере,
    Зірвавши голос, та не впавши ниць.

    Це було так. І є тепер. І буде ще
    За спиною знайомий шелест крил.
    Я напишу про марення і любощі,
    І поводир не призупинить гри.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (3)


  3. Юрій Лазірко - [ 2009.06.18 17:07 ]
    Сонет II
    Думки, немов коліна, перебито
    і дух у сонячнім сплетінні в`язне.
    Усі дороги болю перекриті,
    а між бровами розгубилась ясність.

    Де тая святість, щоби окропитись,
    напитись досхочу і доки гасну?
    Благословенно відлітають миті
    у щось первинне, та не власне.

    Парад планетний переходить в оці,
    а сходини у душу – до любові,
    до вкраєного світла і до себе.

    Я мічений, бо пташка в лівім боці.
    Час вибиратися на сушу в слові,
    сонет забити у підошву неба.

    18 Червня 2009


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (12)


  4. Вова Ковальчук - [ 2009.06.18 11:24 ]
    Почуття і вареники
    Гнучкою Бєрковою
    Розкинулась асфальтом
    Трамвайна лінія

    Дощова погода
    Дощове місто

    Під дощем
    Охололи почуття і вареники

    Не наздогнав
    Але намагався
    Про це свідчать порепані п'ятки

    Квартира виглядає порожньою
    Багаточисленні мітинги пацюків

    Холодильник заповнений серіалами
    Голова заповнена…

    До речі
    Я всього навсього схуд
    На три грами


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.26) | "Майстерень" -- (4.91)
    Коментарі: (4)


  5. Олександр Христенко - [ 2009.06.18 11:53 ]
    ЧТО ТАКОГО?
    Душа болит и сердце ноет.
    Отравлен горем и тоскою
    Я, словно выжатый лимон,
    Разбит, унижен, истреблён.
    Ни зелень молодого мая,
    Ни говорливых птичек стая,
    Ни женщин прелесть молодая
    Меня теперь не согревает.
    И дней унылых, не считая,
    Бикфордовым шнуром сжигаю:
    Уходят месяцы, года,
    Как в тёмный омут, навсегда,
    Стирая память на лету –
    На сердце раны зарастут
    И отпечатают рубцами
    Всё то, что пережито нами...

    А кто-то скажет: “Что такого?
    Каких-то три-четыре слова,
    Произнесённых сгоряча:
    Прости, но я люблю другого.
    Всего хорошего.
    Прощай!”.

    Неумолимо,
    Сухо,
    Быстро,
    Как передёрнутый затвор,
    Как приговор, точнее выстрел –
    Не целясь,
    Не щадя,
    В упор,
    Навылет,
    Наповал,
    Картечью,
    А дочка, платьицем шурша,
    Шептала: ”Принесите свечи.
    Я больше не могу дышать”.

    А кто-то скажет: “Что такого?
    Каких-то три-четыре слова...”

    Любимой, брошены устами,
    Легли на сердце, словно камень,
    Вонзая лезвие ножа...
    Незащищённая душа
    Безвольно руки опустила,
    На дочери большие крылья,
    Что в ранах истекали кровью.
    А звали мы её Любовью.

    Как больно, страшно и жестоко
    Не мочь дитя своё спасти,
    Когда потеряна дорога,
    Утрачен смысл и цель пути,
    Не отличая день от ночи,
    Блуждать, брести куда-нибудь,
    Когда уже и жить не хочешь,
    Понять: былого не вернуть,
    Забыть, уйти навстречу ветру,
    Где нет вопросов и ответов.

    А кто-то скажет: “Что такого?
    Каких-то три-четыре слова...”

    Лишь время – лекарь всех времён,
    Вернёт мне и покой и сон
    И я наивно стану вновь
    Искать взаимную любовь.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (14)


  6. Ігор Павлюк - [ 2009.06.18 11:49 ]
    ДО ТЕМИ БЕЗСМЕРТЯ
    Ось-ось вже, здавалось, безсмертя – строфою подать...
    На кухні моїй, ще радянській, горілим запахло,
    Бо я записався, прогавивши чайника…
    А десь зі ствола одночасно – і куля, і пакля...

    Сльоза на обличчі повторює почерк зорі,
    Дорога до себе – оту переламану щоглу.
    А що ми зловили на чорні гачки якорів?..
    Епоха, як риба, без кисню солоного здохла.

    Мов напис на шаблі, зостанеться вірш молодий,
    Мов пам’ять красива народу, який вимирає.
    Нечасано. Чудно. Горілку женемо з біди –
    Мов раю немає.

    Лиш тиша набожна і сіно, й парне молоко...
    І пес одинокий, отруєний радістю, бреше.
    Стовпа електричного ідол поганський, райком...
    І хлопчик циганський гадає:
    «Орел – а чи решка».

    А хрен його знає, що краще: орел, а чи реш…?
    Ось-ось вже, здається, безсмертя...
    Воно мені треба?..

    Та сходить над Місяцем Сонце бездомне, старе
    З підземного неба.

    Я вже потойбічний...
    Ні смаку, ні сенсу, ні дна.

    Годинник висить під іконою.
    Плаче зозуля.

    На кухні моїй, ще радянській,
    Лиш вИна й винА.

    А серце – мов куля...


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (26)


  7. Сонце Місяць - [ 2009.06.18 10:49 ]
    Ethno
     
    Напевне він не прийде, корабель
    Даремно ти півроку обіцяв
    Лукаве дітям, золоте сліпцям
    Напевне він не прийде, корабель

    На роздоріжжі пропадає хата
    І хміль, і джміль, і навіть журавель
    Продалися в шинок або бордель
    На роздоріжжі пропадає хата

    Скажи навіщо, буду я твоя ~
    До чумака кошлата ніч благала
    Курив чумак і міркував, як так
    Скажи навіщо буду я ~ твоя

    На варті міри задрімав солдат
    Його вівсянку з’їли звір і птиця
    А осінь заіржавіла рушницю
    На варті міри задрімав солдат

    Так мудрий Миколай заповідав
    Як любиш пити, не залізь в пивницю
    Помри святий п’яниця на дзвіниці
    Так мудрий Миколай заповідав

    Напевне він не прийде, корабель
    У хаті перекинули сільницю
    Все спить солдат & Миколай не сниться
    Напевне він не прийде, корабель




     




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (43)


  8. Ксенія Лис - [ 2009.06.18 09:48 ]
    Я – Ж И В А
    Я жива, не омертвіла,
    Черговий раз, можливо, помудріла
    І на життєвому спіральному шляху
    Я, постарівши, спекалась страху.

    Я не боюсь того, від чого так втікала
    Зла доля все одно мене спіткала
    Вже не боюсь я пристрасті вогню
    Колись, а може нині, догорю.

    І помираючи, я крикну:” Я – жила!”
    Свідомо серцю волю я дала
    І не шукала сильної спини –
    Ішла сама, й не знайдеш тут вини.

    Із свічкою людину я шукала
    Та в пошуках себе лишень втрачала
    І хоч як било ти мене, життя,
    Непереможена я піду в небуття.



    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" -- (5.17)
    Коментарі: (1)


  9. Ксенія Лис - [ 2009.06.18 09:14 ]
    В І Й Н А

    Я вернулась з війни...
    Хто не знав ще біди
    І у пристрасті не горів,
    Той, насправді іще не жив.

    Я вернулась з війни жива.
    Я вернулась у дім одна
    І нікого поруч нема
    Кровью, серцем пройшла війна.

    Я вернулась з війни:
    Погорілі сади, попелище трави
    Не горять вже, - нема вогню
    Я із плугом полем піду.

    Переорю ниви душі,
    Поховаю вуглинки всі
    Нехай виросте польова,
    Не елітна – жива трава.








    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  10. Ганна Осадко - [ 2009.06.18 09:19 ]
    кілька слів про марність поезії
    То бавлянка сенсів, то бовтанка слів і значень,

    Цезура мовчання – як подих пере-

    ведеш,

    Біжиш навпрошки по сторінці А3, неначе

    Життя і сторінка – обидва не мають меж.



    Німують, за тим – кам’яніють (немає ради)

    Глухе безголосся і блідо-бентежний без,

    Бо листо- і сніго- , бо інші сезонні -пади

    Летять безголово на голову із небес.



    А тиша – навшпиньках. Така шалапутка-миша.

    Хвостом – і розбилось. І плач і не плач – одне.

    Миліше – немовлене слово – всю ніч колишеш

    Як мертве полінце (Телесика).

    Ранок не


    Буде інакшим. Не виймеш душі із тіла,

    Намарно шукати води, що жива, яка…

    ……………………………

    …Та слово «кохаю» злетіло як ангел – біле

    Униз головою із кінчика язика.


    Рейтинги: Народний 6 (5.65) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (22)


  11. Ельфійка Галадріель - [ 2009.06.18 00:53 ]
    Час ніде не спішить...
    Час ніде не спішить
    Втім його ніде й не чекають
    Всі лиш наздоганяють,
    Або поспішають втекти
    А йому може просто
    Кортить випити чаю
    З кимось поговорити
    Розповісти останні плітки

    Він би, може, відкрив
    Одразу і всі таємниці
    Розказав би про те,
    Що насправді у кожного з нас
    Є мільйони моментів
    Сотні вічностей щоб бути щасливим
    Як не тут то де-інде
    Головне пам’ятати
    Що всьому свій час.

    Та для того, щоб слухать
    Треба трішечки зупинитись
    А хто ж собі дозволить
    Отак витрачати час
    Тож й надалі кудись
    Ми мчимо крізь віки і століття
    А Час мовчки проходить
    Непоміченим тихо крізь нас.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.16)
    Коментарі: (3)


  12. Катя Тихонова - [ 2009.06.17 22:56 ]
    * ** * ** *
    Твій погляд - літо. Дотик твій - зима.
    (два полюси злились в тобі одному).
    Подивишся - і лід з душі скреса,
    Плеча торкнешся - холодом судомить.
    А у мені - тепла на нас обох,
    Воно живе завжди у серця глеку.
    Є ти і я. Над нами - ВІЧНИЙ БОГ
    понад життям - у дощ, у холод, спеку.
    Залишся тут. На мить. Не йди. Постій!
    Своїм теплом твої зігрію руки,
    щоб ти не змерз у лютий сніговій
    своєї запізнілої розлуки.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (8)


  13. Василь Степаненко - [ 2009.06.17 21:08 ]
    Діамантові краплі
    *
    Небо бездонне
    і річка без дна,
    діамантові краплі
    на лебединій шиї сонця
    ряхтять.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  14. Катя Тихонова - [ 2009.06.17 21:00 ]
    Все традиційно...
    Все традиційно - квіти і вино
    І кави філіжанка пахне терпко.
    І вечір зазирає у вікно...
    (А ми у нього, наче у люстерко).

    Я подихом торкну твоє плече,
    Ти ніжно обійми мене рукою,
    І дикий мед по тілу потече
    бурхливою, бентежною рікою.

    І ще вина ромашковість така
    в твоїх очах, що хочеться мовчати.
    Помовчимо. Ця тиша теж п"янка,
    вона уміє в душу зазирати.

    І бачити усе, що відцвіло,
    І те, про що нікому більш не знати.
    Все традиційно - квіти і вино,
    і серця два, замріяні літати.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (5)


  15. Олекса Юрін - [ 2009.06.17 20:55 ]
    ***
    Повз мене, як вихор лихий прокотилася Мазда.
    Не встиг і помітити, може то був БМВ.
    Уверх підстрибнув, як від пострілу зебра смугаста,
    І ледве не вцілив я лобом у скло лобове.

    Одвічні проблеми: поети, дороги і дурні.
    О, як дивовижно сьогодні зустрілись вони.
    Я чув, на дорозі трапляються мавпи із джунглів.
    А мавпи на трасі страшні, як скажені слони.

    Замріявся трохи, і мавпу в салоні не бачив.
    (А вдома на мене чекає з галушками борщ)
    До того ж у змові із ним були сили чортячі,
    Вони за годину до цього накликали дощ.

    Усім вам відома чудова дренажна система
    Та інші принади усі вітчизняних доріг.
    Нагода яка – за кермом почуватися Немо,
    Вести на колесах морями залізний свій бриг!

    Розплескавши воду, промчався цей Немо, як вершник,
    Швидкий, безголовий, на дикім булатнім коні.
    І вираз народний про курку змокрілу я вперше
    Відчув на собі, витираючи краплі брудні.

    І зразу згадав я романи письменника Верна.
    Такої пригоди не вигадав навіть сам Жуль.
    Заради такого чорти-гумористи, напевне,
    Вручили примату посвідчення, мозок і руль.

    Багато ще буде в житті непроторенних вражень
    Випадків, визнань, невизнань і життєвих тенет…
    А поки стою на узбіччі облитий, ображений,
    Та кимсь вже помічений, визнаний кимось поет.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (7)


  16. Юрій Лазірко - [ 2009.06.17 20:14 ]
    Сонет І
    Звикаючи до слів, як до темниці,
    зворушений, мов попіл у горнилі,
    мій спомин огортає плащаниця
    паперу білого. Думки в чорнилі.

    Вони розлізлися у повитицях,
    в рядках лягли, мов шкіра на копиллі.
    І може серцю вже відсиротиться,
    коли зайти сулиці стане в силі.

    Скидають небу гамівну свитину
    та голос виривається знайомий.
    І ним я приголублений аж ситий

    стікаю неспинимо у сльозинах,
    розгублено мов бісер, невагомо.
    Думки, немов коліна, перебито.

    17 Червня 2009


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (8)


  17. Галантний Маньєрист - [ 2009.06.17 19:11 ]
    * * * Ганні Осадко
    І чому ти така печальна?
    Немов і дійсно
    поетесі, допоки юна,
    у блузі тісно.
    Чи мине, чи знайти можливо
    того, хто прісно
    буде Господа тінню тобі,
    і коханцем, звісно?

    Чари-зілля од суму
    шукати тобі у лузі,
    сил у небі,
    і чарувати на серця прузі -
    доки юна,
    допоки жінка,
    допоки з нами, -
    говорити за всю Природу,
    ЇЇ устами.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  18. Олександра Вітановська - [ 2009.06.17 16:56 ]
    Депресивна гра в куб
    Трикутна доля.Я трикутна.
    Тривога.Тризна.
    Три плюс три.
    Таїть нюанси гра кубічна
    В системі кратних величин.
    Веде у безмір чисел разка
    Й обчислень вимір неземний,
    Душком відгонить знаків пастка
    Первинних значень і причин.
    Круговоротить, колобродить
    Моїх думок туманний вир
    І ненароком знов заводить
    У кут, в безвихідь, в простір рим.
    І броджу я по тих кутах
    У зашморзі страшного горя:
    По колу ходжу, по віршах,
    По траєкторіях прозорих.


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.19) | "Майстерень" 5.25 (5.25) | Самооцінка 4
    Коментарі: (16)


  19. Олександр Христенко - [ 2009.06.17 15:00 ]
    ДРУГ ДИТИНСТВА
    Мій друг вважався гарним музикантом
    Допоки злий, безжалісний інсульт
    В єдину мить не взяв його таланти,
    Та й половину тіла відімкнув.

    Його раніше люди поважали,
    А на гулянках – просто нарозхват, –
    Та непомітно, з-під тишка, помалу
    Він пити звик щоденно і без свят.

    Сім’я і діти, друзі та знайомі
    Йому казали:” Досить, схаменись!”
    Він обіцяв, та знову йшов додому
    Чи напідпитку, чи то рачки ліз.

    Та, якось в осінь, сил йому не стало:
    Він не дійшов, упавши під кущем,
    Безжальна ніч його замордувала
    Холодним вітром, зрадницьким дощем.

    Його знайшли під ранок, ледь живого.
    Ми з ним були в дитинстві, як брати,
    Та кожен з нас обрав свою дорогу
    І відкривав незвідані світи.

    Його душа про щось там белькотіла,
    Та я нічого геть не розумів,
    Лиш обіймав знайоме здавна тіло,
    А сльози мовчки падали без слів...

    Ми попрощались – час було рушати,
    Дивився гірко друг мені услід:
    Він ще хотів зробити так багато –
    Талановитий, нині – інвалід.

    Час повернути – вже немає змоги,
    Де ми удвох, як названі брати:
    Як жаль, що наші розійшлись дороги
    І друга я не зміг уберегти.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.51) | "Майстерень" 0 (5.42)
    Коментарі: (15)


  20. Ганна Осадко - [ 2009.06.17 15:52 ]
    ***
    Безпритульно, як дощ на селі. Невилазна драгва.
    На горищі товчеться куниця, а, може, ласка.
    Хоч дороги – чотири,
    Шляхів, як відомо – два.
    Проведи мене, Господи, (вгору-униз) будь ласка.
    Бо безсоння галакає. Тепло горить папір.
    Бо вода-галайда утікає.
    Ти віриш?
    Вір.



    Роздоріжжя розмови розмокло – мовчи чи як.
    Під дощем докривавлює морва. Зітхає киця.
    Бо дорога у поле, де знадний мовчальник-мак.
    Макоцвітна любов. І пелюсткова моровиця.
    …поміж квіти опалі упали слова-сліди:
    - Ми минаємо, мила.
    - Ми – вічні.
    Ідеш?
    Іди.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.65) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (24)


  21. Олег Король - [ 2009.06.17 15:14 ]
    * * *
    У цього лютого застуди-місяця –
    Колючі вилиці, холодні вулиці…
    Все перемелеться, все переміситься
    І до щоки твоєї хтось притулиться…
    Нашепче стишено сльозинку-вісницю,
    Що запізнилася весна-облудниця,
    І залишилися застуді-місяцю -
    Колючі вилиці, холодні вулиці…

    І хай не нами писано лібрето
    Світання на фарбованій стіні...
    Блукатимуть по київському гетто
    Мої сумні застуджені пісні...

    У цього лютого заброди-місяця
    Ми - напророчені, навік приречені...
    У срібних сутінках так легко мріється
    І тиша-звідниця огорне плечі нам...
    І по-дитячому в майбутнє віриться,
    А по-дорослому - усе забудеться.
    І залишаються заброді-місяцю
    Колючі вилиці, холодні вулиці...


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.53) | "Майстерень" 5.75 (5.52)
    Коментарі: (17)


  22. Белла Донна - [ 2009.06.17 13:39 ]
    Не сделаешь
    Ты не палач,
    Скорей - самоубийца,
    Спокойствия убийца своего.
    А что же серце?
    Серце будет биться,
    Ему не месяц биться и не год
    Еще осталось -
    Ровно, сколько скажет,
    Скрипя, полуистертая скрижаль.
    Записан каждый вдох и выдох каждый.
    Но почему тебе совсем не жаль
    Себя...
    Одну себя
    В сорочке тонкой
    Что укрывает, как обман, до пят,
    На старте этой сумашедшей гонки.
    Ведь это старт - не финиш,
    как твердят.
    Начало новой эры -
    полной страха.
    Воспоминаний призрачный эскорт.

    А может, лучше роза вместо праха?
    а может, ты не сделаешь...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.34)
    Коментарі: (35)


  23. Олег Король - [ 2009.06.17 13:15 ]
    *****
    Прийди до мене уночі, поетко,
    У хтивій паранджі на голе тіло...
    Мов Клавдійова висохла конфетка
    Моя душа тебе пришепотіла..

    Притаврувала і приговорила
    До страти в ніч настоєну в любистку...
    Твої тремтливі, худорляві крила
    Кладу на плаху з ніжного батисту.

    Щоб знову меч спокути скрикнув дзвінко,
    Двоспинний звір метнувся по перині...
    Щоб на моїм плечі дрімала Жінка
    Із ледь помітним шрамиком на спині...


    Рейтинги: Народний 5.58 (5.53) | "Майстерень" 5.75 (5.52)
    Коментарі: (20)


  24. Олексій Тичко - [ 2009.06.17 13:28 ]
    Літо - осінь.
    Я опускаюсь на коліна,
    вдихаю запах трав сухих.
    Вдихаю запах літа й сіна,
    покинув безліч справ своїх.
    Легенький дотик, шарудіння
    і аромат бере в полон.
    Асоціація осіння.
    Вже на поріг - новий сезон.
    Пройшла остання косовиця
    і скоро осінь, листопад.
    Нагряне швидко жовтолиця,
    затарабанить невпопад
    дощами в скло. І листя жовте
    у зливах втратить швидко блиск,
    з дерев спаде, важке і мокре.
    Холодним стане сонця диск.
    15.06.2009р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 0 (5.46)
    Коментарі: (13)


  25. Лариса Коваль - [ 2009.06.17 13:16 ]
    * * *
    Потонули вiки у глибинах Днiпра,
    Залишились, як спогади, скелi.
    Що спiвають вони на холодних вiтрах
    Цi вкарбованi в синь менестрелi?
    I злiтають у небо, прозорi й стрiмкi,
    Iх пiснi, що вiками не стертi.
    Хилитається тiнь, божеволiє Кий,
    Б’ється дух, що не вiдає смертi.
    Колобродять навкруг почорнiлi човни,
    Зойк козацький, солдатськi прокльони.
    Скiльки їх, потонулих – мiльйони,
    I ряхтять на водi таємничi вогнi.
    I вигойдують в Летi хлюпавi жалi,
    Щоб у синiх ночах остудить самоболi,
    Та пiдняти у небо на збитiм крилi
    Золотаву пташину жар-волi.
    Опускаю на воду натомлений квiт,
    Хай несе його хвиля надiї,
    Хай дзвенить над Днiпром
    Думних скель заповiт
    I Покрова свята благодiє!


    Рейтинги: Народний 6 (5.57) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  26. Василь Степаненко - [ 2009.06.17 13:41 ]
    Жіноче тіло
    *
    Ні з чим
    Жіноче тіло не зрівняти,
    Коли воно
    У променях тріпоче
    Світанку, надвечір’я або ночі.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  27. Микола Левандівський - [ 2009.06.17 12:14 ]
    Нічна тополя
    Нічна тополя так шумить,
    Та ви не знаєте ці звуки,
    А я ловлю щасливу мить
    І нещасливу мить розлуки.

    Нічна тополя так бринить,
    І сльози падають на листя,
    Кохана в пальцях затремтить,
    Як у руках моїх намисто.

    Вночі тополя – дивина,
    Вона шепоче тихі звуки,
    Така прекрасна і сумна,

    Як і кохана в мить розлуки,
    Коли приходять осені жнива,
    Тополі листя падає на руки.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  28. Вова Ковальчук - [ 2009.06.17 12:50 ]
    Запах
    Машиніст простого дизеля
    Наливає собі двісті
    Бере закуску приготовлену турботливою дружиною

    Його руки брудні від роботи
    Він їде вже обридливим маршутом

    Коростень-Житомир

    У одному з вагонів я
    Лежу підклавши під голову пакет

    Біля мене на сусідній лавці Патлай
    Він роззувся
    І думає
    Напевно на його напала легка меланхолія
    То буває в потягах коли їдеш вечором
    Сиве світло

    Встає і іде курити у шкарпетках в тамбур
    Каже це по домашньому

    Я банально згадую тебе і твої поцілунки
    Кличе каже що ми вже під’їжджаємо
    Я виходжу в тамбур

    Мій піджак за п’ять хвилин пахне димом
    Проте з нього так і не зник запах твоє посмішки
    Твого поцілунку



    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (4.91)
    Коментарі: (5)


  29. Ніна Омельчук - [ 2009.06.17 12:42 ]
    Щось рветься до тебе...
    Щось рветься до тебе...
    Душа моя наче шалена,що з нею сталося-незнаю
    Ще наче все гаразд у мене,та щось помалу умирає.
    Щось рветься,рветься з серця-неначе я це "щось" тримаю
    Та це неправда-я впускаю,а воно рве й неполишає.
    Можливо скажеш-що це? Можливо знаєш-звідки?
    Я хочу знати...хочу-що з серця рве як з клітки?
    Із мого серця йде до твого,проходить струмом
    І несеться як ангели до Бога


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  30. Ніна Омельчук - [ 2009.06.17 11:07 ]
    *****
    В чаті Ти зі мною гралась,
    на російській спілкувалась.
    Я ж непросто захопивсь Тобою,
    В інтернет поринув з головою.
    Так поповнивши запас російських слів,
    знову в чат-знесилений побрів.
    Після довгих ночей неспокою,
    вирішив зустрітися з Тобою.
    Краще б я не вчив Твоєї мови,
    бо й без неї добре лихословив.
    Думав,сам під землю провалюся,
    як узнав, що Ти-стара бабуся.



    Рейтинги: Народний 5 (5.19) | "Майстерень" 5 (5.13)
    Прокоментувати:


  31. Ніна Омельчук - [ 2009.06.17 11:06 ]
    *****
    Сонце світить на землю з неба
    Зігріває її,мов мама
    А мені більшого й не треба
    Я лишень на хвилинку встану
    Втану й гляну йому у очі
    Хоч пече-це не дуже приємно...
    Мені тепло, тому я хочу
    Щоб усім було лиш взаємно
    Сонце світить, а я радію
    Бо неможу уже інакше
    Я лиш трішки погрітись смію
    Лиш теплу завдяки-не плачу
    Його тепло-це моя розрада
    Доброта-це спасіння люду
    Тому сонцю завжди я рада
    Добрим людям вік вдячна буду!


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  32. Ніна Омельчук - [ 2009.06.17 10:18 ]
    Чоловічі нарікання
    Готуй рискал-ідем на бараболю
    і не забудь з собою кошик взяти.
    Я ще нераз згадаю свою долю,
    коли будем з Тобою ми копати.
    Ти незважай-мене краще не слухай,
    я злюсь лишень, що я не житель міста.
    Не закривай,прошу,Ти свої вуха!
    Я ж слухаю коли Ти місиш тісто!
    Чого мовчиш і дивишся так косо?
    Сказала б підбадьорливі слова...
    В наступнім році там посієм просо,
    щоб не боліла зранку голова.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  33. Ніна Омельчук - [ 2009.06.17 10:09 ]
    *****
    Традиційно-квіти і вино,
    їй на іменини дарували.
    Так граційно-падали на дно
    й розбивались мрії об бокали.
    Осипались з часом пелюстки,
    хаотично пада на підлогу.
    А здавалось-молоді роки,
    непривично канули під ноги.
    І можливо далі б так було,
    кожен рік дарунки традиційні.
    Цього разу щось не так пішло,
    принесли їй квіти та мартіні.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  34. Данчак Надія Мартинова - [ 2009.06.17 10:04 ]
    НЕБО
    Люблю дивитися на небо,
    На зорі, що мерехтять у чорній глибині.
    Яскраве світло йде від них до мене,
    Красою манить, зачаровує,
    Думки народжує у голові...

    Думки про світ вселенський,
    Плеяди де, сузір*я та чумацький шлях,
    І сили концентрація, енергії...
    Та розуму всевишнього обхват -
    То мудрість є об*ємна...

    Світ без початку і без краю,
    І ми цеглинка, та ні краплинка,
    У світі неосяжному, без кінця і краю.
    І розумом своїм я світ сприймаю,
    Думками в нього поринаю...

    Цей світ бажаю я пізнати,
    Картину всесвіту намалювати,
    І зрозуміти, які процеси там проходять,
    Які зірки народжуються, які з орбіти сходять...
    Яке велике щастя,цей світ обняти!


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  35. Аліса Коцюба - [ 2009.06.17 01:56 ]
    !
    А руки? Пусть так же скучают.
    Пускай мои губы твои вспоминают...
    ...Пускай, -
    Я выдержу, плакать не буду.
    А муки? Пускай поглощают.
    Но лишь об одном я прошу, умоляю:
    Ты НЕ отпускай,
    Я в следующей жизни забуду.
    Пускай мелкой дрожью побьет мои руки,
    А я буду жить от безудержной скуки...
    ...Прощаю...
    Мне б только держать твои слабые руки,
    Чтоб после в глубокой, назначенной муке
    Кричать "Я тебя отпускаю!"
    А сердце? Пускай оно бьется,
    пусть это все сном для него обернется...
    ...Мне больно...
    Последний наш вдох обоюдный,
    А после без мира, без солнца
    Во мне пустота на века остается.
    ...Спокойно,
    То ТАК без тебя неуютно!
    Я память твою не посмею предать
    И рук твоих холод всю жизнь вспоминать
    Я буду.
    ...А слез я сдержать не сумела.
    И ты их любя начал мне вытирать...
    ...Вовек не забуду,
    Как кровь в моих жилах немела!
    Ведь я так старалась не плакать тогда,
    Но слезы текли, словно с неба вода...
    Я помню, как кинулась я умолять
    "Живи хоть бы час! Хоть бы миг! Для меня!
    Я НЕ отпускаю-ты слышишь?!-тебя!
    ... С любовью
    ... Я в следующей жизни тебя буду ждать.
    И пусть не способна я буду забыть
    Как это - любить.
    Вот - главная в жизни награда.
    А большего мне и не надо...

    Стих, посвященный отцу... Хоть он и был написан за долго до его смерти


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  36. Ірина Білінська - [ 2009.06.17 00:38 ]
    ЗАКОХАНИМ
    Це літо з нами бавиться у жмурки.
    Ховається за стінами дощу.
    Ти притулись до мене і помуркай
    мені на вушко…
    Слухаю.
    Мовчу.
    Ми мовчимо.
    Нам добре вдвох мовчати.
    І двох сердець в один зіллється звук
    мелодія любові в ніч кирпату,
    де музикою – кожен дотик рук.
    Ти притулись до мене ще міцніше.
    Я притулюсь до тебе.
    Обійму.
    І будуть зорі сяяти ясніше
    у ніч, від щастя нашого німу…
    Хай бавиться у жмурки з нами літо
    і котиться дощами у траву…
    Ми будемо світити цьому світу
    допоки ти живеш і я живу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (10)


  37. Ярослав Чорногуз - [ 2009.06.16 23:35 ]
    РІДНІЙ КАПЕЛІ БАНДУРИСТІВ
    Є лиш така одна -
    Потужна спільність хистів.
    О, як звучить вона -
    Капела бандуристів.

    Коли воно шумить -
    Пісень козацьких море,
    То забуваєш вмить
    І найлютіше горе.

    І справжню всемогуть
    Відчуєш і всесилля,
    Як владно підіймуть
    Тебе крилаті хвилі.

    Коли збагнемо суть
    Пісень цих зором, слухом,
    Вони нас вознесуть
    Аж на вершину духу.

    Тож змий міщанства мох,
    Стань вище на ступінець,
    І будеш ти, як Бог,
    Великим, українець!
    7516 р. (2008)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (3)


  38. Ігор Середа - [ 2009.06.16 20:10 ]
    Пуста розмова

    Пусті балачки відсутня розмова,
    в сторону мою жодного слова
    лиш тиша одна цей звук просто вбиває,
    поблизу нікого нікого не має.

    Скажу я півслова і знову замовчу
    нічого не скажу,
    лиш тихо помовчу

    Нікого нема не може і бути,
    не можу і я тебе не забути ,
    а тільки згадати нашу розмову,
    розмову в якій жодного слова

    Скажу я півслова і знову замовчу
    нічого не скажу,
    лиш тихо помовчу

    Слова твої це павутина,
    чогось хорошого я став частина
    і тими ніжними духами
    твоїми став я думками...

    Скажу я півслова і знову замовчу
    нічого не скажу,
    лиш тихо помовчу

    Доволі досить, хватить мовчати
    мені потрібно все розказати,
    без тебе не їсти не вмерти, не спати
    Тебе лиш одну можливо кохати




    Рейтинги: Народний 5 (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (4)


  39. Василь Степаненко - [ 2009.06.16 19:43 ]
    Чомусь уранці
    *
    Давно тобою
    Я уже не марю.
    Чомусь уранці
    Все ж дивлюсь на схід
    І ввечері когось там виглядаю.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  40. Костянтин Мордатенко - [ 2009.06.16 18:04 ]
    Город біля ставка
    Птахи засіли на сараї…
    Опудала вже не бояться,
    але найбільше їх лякає,
    як короп скинеться зненацька.

    А жовтяки і гарбузиння
    сплелися у Гордіїв вузол.
    Немов теля, що смокче вим’я,
    гілля верби ставок вовтузить.

    Над картоплинням в кінці серпня
    гарячі грона винограду,
    немов над Ріо-де-Жанейро
    стоїть Христос на Корковадо.

    Прекрасна ця пора достоту!
    Врожай і одночасно згуба…
    Льох задивився на Природу,
    як на Андрія Тарас Бульба…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (6)


  41. Тарас Федюк - [ 2009.06.16 17:57 ]
    ***
    а після всього - ти прийдеш
    у всю мою страшну розруху
    де телевізор з Бангладеш
    вино і нігтів срібна креш
    завершують холодні рухи

    війнеш волоссям номер п’ять
    шанеллю подихом шовками
    шепнеш портретам що висять
    моїм
    де я страшний як тать
    (що – правда кажучи між нами)

    Цей твій до ниточки прихід
    Твій вік бальзаківський за тридцять
    Ледь-ледь…
    І цей вгорі москіт
    Що спати нам не дасть як слід
    Якщо захочеш залишиться

    Це все – із хронік
    З давніх днів:
    Цитата-пауза-цитата
    Це я зліпив їх як зумів
    Це я придумав я спалив
    Мені тепер це все читати

    Тут пахне ладаном ефір
    І заказухою моцáрта
    Але якщо прийшла – повір
    Любов не має меж і мір
    І жити –
    Хай без мене –
    варто


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  42. Тарас Федюк - [ 2009.06.16 17:12 ]
    +++
    обличчя твоє яке ввечері білим було
    зранку іще біліше
    що ми і власне кому завинили тепло
    плечі і вірші

    ліктів сліди і ще часом колін
    на простирадлах нічних
    вуст без розмови
    двоє загублених поглядів майже уже нічиїх
    одяг зимовий

    осуд сусідів і двох контролерів метро
    протягу там же
    ось доказалася казка шальвари шатро
    фініки замші

    снігу нічного холодний лишайник і мох
    вітру наділи...
    що б ми робили якби залишились удвох...
    ...що ми зробили...



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  43. Зоряна Ель - [ 2009.06.16 16:54 ]
    Пісочне
    Сосни, наче стріли, пущені до хмар,
    Пахне хвої килим під ногами.
    Із дубів столітній календар
    Виплекав химерні монограми.

    Там, в піщаних чистих берегах
    Спить сльоза джерельна у колисці,
    І в рожевих світанкових снах
    Стеляться тумани золотисті.

    Сонце сходить, геть туман жене,
    І зринає плесо непорочне.
    Мов алмаз прозоро-чарівне,
    Ніжна казка - озеро Пісочне.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (18)


  44. Влад Псевдо - [ 2009.06.16 16:50 ]
    ad lunam
    Ти на нього так гордо глянула
    Із високих своїх палат,
    І прозорим небом у гранулах
    Потонула в кутках кімнат.

    Блиснув ніж блиснув у півсвітлі тьмяному
    І – гранатово-чорний струм…
    У своєму ковтку останньому
    Він зоставив безкрайній сум.

    Хрест постав над його пристанищем –
    Залишились ви віч-на-віч.
    Але ти не повіриш: він встане ще,
    Оживе, тільки ти поклич!

    Ні, тепло твоє – синя темрява,
    Не покличеш його – німа?!
    Не знайдеш в небі свого берега
    І блукатимеш ввік сама.

    Вже ніколи не буде первісно –
    Не звершився ваш діалог…
    Все ж, всміхнеться колись із безвісти
    Тихим променем в твій чертог.

    Нагадає, як повним місяцем
    Стала ти на його путях,
    І розкаже, як серце кришиться
    В найостанніший день життя.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (3)


  45. Ніна Омельчук - [ 2009.06.16 16:52 ]
    Ти Ангел
    Напевно, Ангелом моїм
    Тебе зробив Всвишній.
    Хотів, можливо на землі-
    та щось не вийшло...
    Цікаво,як воно Тобі-
    в небесній тиші?
    Можливо й добре,
    що в житті усе так вийшло.
    Таких людей, як Ти-
    тут на землі майже немає.
    Таких ми не умієм берегти,
    а Бог до себе забирає.
    Ну що ж...допомагай добру,
    Ти справишся-я знаю.
    І може коли я помру,
    зустрінемось в воротах раю.
    Бо Ангел Ти і я це точно знаю.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.19) | "Майстерень" 5.25 (5.13)
    Коментарі: (11)


  46. Вікторія Осташ - [ 2009.06.16 13:14 ]
    Апостол
    ти хто рибу ловив для смерти
    а потому людей – для життя
    ні не книжник не вірник впертий
    вже до страху нема вороття

    вищих символів мова… темна? –
    не для тебе – ти вивірив Ним
    силу віри і міцність верви –
    Ним Єдиним – навік Живим

    Він сказав – ти Мене мій Петре
    тричі зрадиш – і це збагнеш
    ледве півень запіє втретє…
    страшно Господи – не бентеж!

    думав – Кіфа – твердий мов криця
    вірив – витримаєш усе
    та спокутуєш власну ницість –
    страх зізнання – мов щур гризе

    Він пробачить тебе бо любиш
    і підтвердиш любов каяттям
    на хресті не заради згуби –
    для життя



    Рейтинги: Народний -- (5.87) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  47. Сергей Цюрко - [ 2009.06.16 12:07 ]
    Сжигаются Звёзды...


    "И лишь пройдя полностью по своему Пути,
    мы вновь превратимся в Свет,
    оставляя на Земле лишь след
    от пламени своей души."
    Иванова Анна



    Сжигаются Звёзды, сжигаются > Звёзды внутри меня.

    Сверкая лучами, сжигаются > даже при свете дня.

    Огонь Любви не кончается > он светит днём и в ночи.

    Любовь вокруг излучается > и Музыкой всем звучит.

    Весь Мир от Любви ускоряется > вибрирует и поёт.

    И Люди с Людьми встречаются > и каждый свой Свет отдаёт.

    Сжигаются Звёзды, сжигаются > Звёзды внутри всех нас.

    Наружу их Свет вырывается > из наших сердец и глаз.

    И Жизнь > как Душа > продолжается > стремясь каждый миг к Небесам.

    И Мир от грехов очищается > от тех, что выдумал сам.

    И Песня Твоя не кончается > Великая Песня Небес.

    Сжигаются Звёзды, сжигаются > чтоб стали счастливей мы здесь.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38) | Самооцінка 3
    Коментарі: (1) | "http://stihi.ru/avtor/profium"


  48. Олександр Христенко - [ 2009.06.16 12:06 ]
    Я ЗНОВУ ВДОМА
    Свіжим вітром розвіяло втому
    І на обрії бачу з гори:
    Рідний Золочів, давню знайому –
    Восьмирічку під номером три:
    Чепуриться, забувши про роки,
    А на вигоні поряд, мов ліс,
    Кучеряві каштани високі,
    Що саджали ми в школі колись...

    Трохи далі лежить кладовище
    І нагадує кожному з нас,
    Щоб жили і любили, поки ще
    Є бажання і маємо час.
    Ген, звивається луками річка,
    Зеленіє гайок вдалині,
    І природа чарівна і вічна,
    Наче спів солов’я на весні.

    Я вдихаю повітря цілюще
    З ароматами трав і садів,
    Ніби в райських незайманих кущах
    Добру пам’ять про наших дідів.
    Перехоплює горло судома:
    Мов матуся старенька стоїть
    Рідна хата – нарешті я вдома,
    На знайомій з дитинства землі!

    По весні, ніби птах прилітаю
    До свого родового гнізда,
    Щоб наповнити серце до краю
    І вклонитися рідним місцям.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (21) | "Містечко дитинства Патара Бачія"


  49. Олег Король - [ 2009.06.16 10:09 ]
    Зимовий вечір :)
    Хай все не так, хай все не те,
    Хай січень третій день мете.
    На кленах паморозь цвіте
    І зорі, наче мак...
    А хтось розвів на молоці
    Лапаті сніжні пластівці...
    Та добра чарка у руці,
    Як афродизіак...

    Зимовий вечір сп`яну вліз
    У "Запорожець" без коліс,
    У закоцюблий темний ліс
    Його попхаєм, хлопці, пліз..
    А попід лісом, вздовж ріки
    Сторожать тишу лісники
    Там зупиняються роки,
    Тож пхаєм, хлопці, в дві руки...

    Ти скажеш так - життя таке
    Горілка тепла, як саке
    І сало жовте і тонке
    І десь не спить вона...
    Тебе ж зманили манівці
    По снігу, наче по ріці...
    Сніжинка тане на щоці
    Солона і сумна...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (9)


  50. Зоряна Ель - [ 2009.06.16 10:39 ]
    Квітковий вихор
    А навколо тихо-тихо...
    Раптом – фур-р! – квітковий вихор
    Закружляв.
    Він летів по цілім світі
    І намисто з різних квітів
    Розсипав.

    Барвінкові візерунки
    І конвалій ніжні трунки –
    Благодать.
    Незабудки синьоокі
    Теж милують наше око,
    Веселять.

    Білі пелюстки рум’янку
    Стали в коло – і до танку,
    Не спиняй.
    А про що троянди мріють,
    Та сказати не посміють?
    Не питай.

    А лілеї білолиці
    Пахнуть так, що аж не спиться,
    Будять кров.
    Ледь голівками кивають
    Пісню солодко співають
    Про любов.

    То ж візьми в веселки фарби,
    Пошукай найкращі барви-
    Кольори.
    Упіймай квітковий вихор,
    Забувай про горе-лихо
    І твори.


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   1414   1415   1416   1417   1418   1419   1420   1421   1422   ...   1763