ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Деркач
2018.12.12 21:20
Доживаю своє уві сні...
Не спішу до могили...
Але чується голос мені:
– пам’ятай мене, милий.

Пам’ятаю... та наче й не чув,
як, бувало, просила,
щоб і я написав, не забув :

Сонце Місяць
2018.12.12 19:35
рубається шляхта & маркіз
де сад кавує у шарантоні
доба мародерства у своїй повні
наполеон відбуває в круїз

босяцький ромео останній луї
підкидує на чуттєвій долоні
оперний моцарт ~ люди & коні в

Іван Потьомкін
2018.12.12 18:17
О хеврута о мітута Ліпше вмерти, ніж буть одиноким. Ой ла лісфіна шеавад кабарніта Без гетьмана військо гине. Ой лі мійоцрі ве ой лі міїцрі Хоч круть верть, хоч верть круть. О ітурей ґвура, о гарош ліквура Одвага або мед п’є, або сльози ллє.

Микола Дудар
2018.12.12 17:02
Ліпить і ліпить... Грудень
Попереду довгий шлях
Літру "запхав" маруда
Вітер північний у пах…
Світу, пливе, не бачить
Кілька морів до колін
Він ще усім віддячить
Думав учора... та лінь…

Адель Станіславська
2018.12.12 16:11
То хто він, хто, отой святий месія?
То де він, де, отой чудний пилат?
А поле жде... А доля розпач сіє.
І лід пече у теплім слові "брат".
Та брат не той, що від орди-руїни.
Та й геть не той, що ближній при межі.
А той, з ким спільний хліб, і рідні

Вікторія Лимарівна
2018.12.12 12:22
Білосніжна завірюха
Не втомилася від руху,
Завітала, закружляла
Над садами, над полями.
Із мережива хустину
Одягла та хуртовину
Надіслала. Будьте вдома,
Полікуйтеся від втоми,

Іван Потьомкін
2018.12.12 09:02
Чиї б то діти не були,
Якого б кольору їх шкіра та волосся,
Гостями в моє серце входять
Якими є. І дозволу не просять.

Юрій Лазірко
2018.12.12 05:58
так буває
є любов
і немає
і оголене тіло верби
у осінніх вітрах
затихає
скоро знов
повертаюсь

Марія Дем'янюк
2018.12.12 02:42
Розфарбовую свою душу:
Сіре-в синє, а чорне-в зелене.
Розфарбовую своє серце
У всі відтінки, що має Вселенна.
Та найбільше візьму блакиті,
Ясновідблиску позолоти:
Найсолодші Небесні Миті,
Як щезають буденні турботи.

Олена Багрянцева
2018.12.11 23:42
А вдома у нього зашторені вікна. Знає:
Молочна зима не зігріє цупких долонь.
Він креслить нерівні кола і ходить краєм.
Він просто звикає до січня самотніх скронь.

У нього в кімнаті троянди цвітуть вітражні.
Він слухає тишу і стелить різдвяні сни.

Нінель Новікова
2018.12.11 21:50
Білі комашки
Сумно летять до землі -
Вік їх короткий...

Микола Дудар
2018.12.11 20:35
Ты если предал свою стаю
навлек беду и слезы мам
забудь дорогу лучше к Раю
не место там…
11-12-2018

Ігор Деркач
2018.12.11 20:22
Часу не гаю на дебати,
аби укоськати рідню.
Літературні ати-бати
ведуть ефірні окупанти.
А я дратую кацапню.

Оказій море. Та не знаю,
на що воно мені здалось?

Микола Дудар
2018.12.11 17:02
Коробить сон мій хвал тривоги:
"Помер відомий кенгуру..."
У нім відсутні були роги
Ще оспівав був Азнавур
Цей Шарль завжди мене цікавив
Та трохи менш Ален Делон
А ще рецепт смачної кави...
І хто ж писав той "Тихий Дон…"

Сергій Гупало
2018.12.11 16:19
Про Сергія Гупала знаю тільки те, що навчався у Літературному інституті ім. Горького в Москві, видав історичний роман про Радзивіллів у «Факті» Фінкельштейна(до читання руки не дійшли), мовчав довгих 15 років і ось тепер випустив у світ чималий том пое

Олександр Бобошко Заколотний
2018.12.11 15:56
Про що це Ви, лікарю?!
Жити б йому ще та жити…
Нехай і не лідером,
без охоронців і джипів;

нехай і не визнаним
і не обтяженим славою.
Порвіть Ваші висновки:

Олена Кіс
2018.12.11 15:25
Глибокий спокій...
Тонкої різьби дерев
ніжна голизна.

День коротшає,
життя здається миттю.
Невже минає?

Анонім Я Саландяк
2018.12.11 12:45
Аргумент дев’ять (спроба простої логічної схеми) ПРО ІДЕАЛЬНЕ ДАЛІ... ... і чому то я, в попередньому Аргументі, згадав “марксисько-ленінський матеріалізм”? – Бо то був час штучного протиріччя між матеріальним та ідеальним, так би мовити - вигід

Олександр Сушко
2018.12.11 09:10
Хрон (infernum) - це делікатес,
Чистить чакри творчості шалено.
У сучасних супер-поетес
Вже не кров, а сік із нього в венах.

З'їв кеге - світлішають думки,
Вірші пруть глибокі та охайні.
В мене хрону бодні, баняки,

Сонце Місяць
2018.12.11 02:41
що не знайшовши загубив
в перелюбі чи навіть шлюбі
про що уста чи хай там губи
не усміхнулися тобі ~

не знаєш голомозий буддо
простуючи поміж гроби
від боротьби або ганьби

Наталя Мазур
2018.12.11 00:15
Чом, каштане, пожовк? Може, ночі вже зовсім холодні?
Чи боїшся, що рине хурделиці білий загін?
Ти так довго стояв у зеленім вбранні, а сьогодні
Уночі пожовтів, мов за сонцем побіг навздогін.

Ніч минула-майнула, немов надломилася доля,
Хоч, насправд

Домінік Арфіст
2018.12.10 20:49
грудень на груди впав
снігом… снагою неба…
сон золотого Феба…
спав би собі і спав…
сніг на моїх устах –
тайна… не та… не тане…
сил небесних братання…
доля долає страх…

Олександр Сушко
2018.12.10 08:32
Доста глупства! Посивіли пейси,
Додалося у лобі ума.
Покататися на пікінесі
Ізнадвору гукнула кума.

В упряж "левів" пакую попарно,
Трохи сала стоплю з ненажер.
Пси могутні, потягнуть титана,

Василь Кузан
2018.12.09 21:00
У тимчасовому житті
Усе крихке і тимчасове.

Міняють обриси світи
І деформуються основи,
В літописанні літ і сфер
Міняють межі континенти…
Ментальне прагнення рости

Микола Дудар
2018.12.09 20:09
…зійшлися до лопат своїх понурих
Шкребли той сніг, що падав кілька днів
Ячіли горобці на мерзлих фурах
Невимкнутий ліхтар ніяковів…
Неначе світло денне знову зайве
На поручні обпершись лаяв пес
Ось-ось і баба Нюра вийти має
У неї давня хартія - Соб

Володимир Бойко
2018.12.09 20:08
Польоти мрій – у снах і наяву,
Польоти мрій крізь ночі до світанку,
Коли туман лягає на траву
І сонце зазирає у фіранку.

Польоти вище зради і брехні,
Обмов, лукавства, підступів і скверни.
Фантазія ще оживе у сні,

Олександр Сушко
2018.12.09 13:22
Час минув еротичних поез,
Їх чимало писалося літом.
Дощ - це сльози богині небес,
Восени їй завжди сумовито.

Віршомазики їй не рідня,
Тільки пишуть, показують розум.
Ну, а я її звично обняв,

Мирослав Артимович
2018.12.09 13:10
Запрошую всіх охочих, котрі шпацируватимуть центральною частиною м. Львова
у п’ятницю 14 грудня 2018 року, на презентацію моєї чергової збірки поезій «Повінь осолоди» на 18.00 за адресою: м. Львів, вул. М. Грушевського, 5 (поблизу пам’ятника М. Гр

Марія Дем'янюк
2018.12.09 13:03
Поцілована полум'ям ранку
В Божий Світ відслонила фіранку-
В золотаве з багрянцем небо
Птах молитви злітає до тебе.
Він присяде на Божій долоньці,
Де блакитна Земля і Сонце,
Де заграви та дивохмари
Мрій людських випасають отари.

Іван Потьомкін
2018.12.09 12:59
Поволі так збуваємося страху,
Що дивними здаємось молодим.
Тим, хто не знав доносів і на плаху
Не сходив безневинним чи на дим
Із газових печей у небеса полинув...
Хто не вставав з молитвою єдиною:
«Спасибі батьку Сталіну за те,
Що жи

Домінік Арфіст
2018.12.09 12:14
я пізнав тебе по жесту…
я пізнав тебе по звуку…
у глибинах палімпсесту
у гущавинах бамбуку
тихе-тихе бурмотіння
виливається віршами
в моє ледве животіння
долітає голос мами…

Сонце Місяць
2018.12.09 04:51
Витримуй екзамен
Із кимось бути до кінця
Вір тому хто позаду
Не задержуйся
Тримайся задля вірних
Бо це правдива честь
Дотримуючись правил
Хай інші грають без

Володимир Півторак
2018.12.09 00:13
Коли погляд -
пружиною скручений нерв.
Коли твоє мовчання кричить,
Поступово дорешти втрачаю себе,
Розчиняючись у тобі.

Твої хмари - червоні, і скали морські
Доторкаються стоп твоїх.

Серго Сокольник
2018.12.08 21:58
поетичний сюр***


Пробився совиний клич
крізь сплетіння дерев і тьму-тьмущу...
О час неймовірний! Ніч
і трамвай, що прямує із Пущі.
"записано вірно", хоча у квит-

Ярослав Чорногуз
2018.12.08 20:43
Туманом сірим все заволокло:
І небо, і дороги, і дерева.
І простір весь – як потьмяніле скло,
Його укрила курява сталева.

І сіється, і сіється, і сі…
Крізь туманець іскринами пороша.
І падає завіса… Й у красі –

Ванда Савранська
2018.12.08 17:35
Хтось подзвонив. Питаю: «Хто ви?
Без імені нема розмови».

І чую: «Не впізнали друга?»
Дочка злякалась: «Це злодюга!»

«Та хто ви, хто ви, як вас звати?» –
Тривога в серці, йду із хати…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Рая Лебідь
2018.12.12

Гобіт Васильковий
2018.12.08

Катерина Гуменюк
2018.11.29

Ліна Редіген
2018.11.25

Катерина Теліга
2018.11.22

Ігор Федів
2018.11.17

Артем Харченко
2018.11.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олексій Бик - [ 2006.06.17 01:42 ]
    Nota Bene
    Так буває, коли
    На конверт не наклеєна марка -
    Підсвідомих вагань роз'їдає одвічна іржа...
    Nota Bene для Вас:
    А читали Ви, пані, Ремарка,
    Де про нашу любов і
    І прогулянки лезом ножа?

    Ви не знали того,
    Ви ніколи нічого не знали -
    Ні думок, ні проблем,
    Від яких не заснеш уночі,
    Просто так, мимохідь,
    Ви до себе мене прикували,
    Почепили замок
    І закинули в море ключі.

    Ви вдавали себе...
    Сподіваюсь, хоч трохи для мене...
    Ви писали себе -
    Я для Вас і струна, і мольберт...
    Nota Bene для Вас:
    А читали Ви, пані, Верлена?
    Там про нашу любов,
    Але я вже заклеїв конверт...


    Рейтинги: Народний 6 (5.45) | "Майстерень" 6 (5.49)
    Коментарі: (10)


  2. Уляна Явна - [ 2006.06.17 00:56 ]
    ***
    в передчутті театру сьогодні вийду
    з темного під"їзду у літню ніч
    і залеліє пахощами кущ бузини:
    квіти білі малі,
    соромливо
    аромати
    розгублюють.
    я вип"ю прохолоду місячного сяйва
    і очима завоюю світ зірок і неба,
    похапцем поцілую вечірнє повітря:
    свіжі атоми якого
    поглинули
    білоцвіття
    мрійливість.
    а потім опущусь у вишневий партер
    і оглянусь, чи не має де милого
    хлопчика,
    на якого крадькома кидатиму
    погляди...


    Рейтинги: Народний 5 (5.3) | "Майстерень" 5 (5.26)
    Коментарі: (1)


  3. Маруся Рэй - [ 2006.06.16 13:43 ]
    Спалах кохання
    Прохала тебе:
    Візьми мою волю
    У свої долоні
    І не відпускай.
    Благала тебе:
    Знівеч мою долю,
    Залишися зі мною
    І запам"ятай.

    Що любов вкриває,
    Наче крига сніжна,
    Що любов буває,
    Наче квітка ніжна.
    І здійсняться усі
    Наші бажання,
    Поки у серці
    Палає кохання.

    Питала себе:
    Чому я не можу
    Здолати огорожу
    І швидко втекти.
    Карала себе:
    Я так його хочу
    Всім серцем дівочим,
    А він мене – ні.

    Бо любов вкриває,
    Наче крига сніжна,
    Бо любов буває,
    Наче квітка ніжна.
    І здійсняться усі
    Наші бажання,
    Поки у серці
    Палає кохання.


    Рейтинги: Народний 5 (4.6) | "Майстерень" 5 (4.8) | Самооцінка 3
    Коментарі: (2)


  4. Маруся Рэй - [ 2006.06.16 13:49 ]
    Поштовх нового життя…
    Відкриєш очі і згадаєш,
    Якими пристрасними були почуття,
    Відкриєш очі і відчуєш
    Ласкавий поштовх нового життя.

    Не зможеш серце зупинити,
    Яке стучить у два удари,
    Не зможеш думку відхилити,
    Яка лякає, мов примара.

    Чому? За що? Хіба я винна,
    Що божевільно так любила,
    І не жалію, що зробила,
    Теплом своїм вночі зігріла.

    Блукає погляд, щось шукає,
    Але самотня ти в кімнаті,
    І в серці назавжди вмирає
    Любов, яку не дасть своїй дитині мати…


    Рейтинги: Народний 4 (4.6) | "Майстерень" 5 (4.8)
    Коментарі: (3)


  5. Степан Сапеляк - [ 2006.06.15 22:03 ]
    СІМ ЩАСЛИВИХ СТРОФ МОЇЙ НЕЩАСНІЙ МУЗІ
    1
    В часі числа. В дев'ятім дооколлі.
    В суціллі скорби. У щоранні ран.
    Летить мій янгол до офіри болю
    У безвідлуння строф. До дум-парафіян.
    2
    Щодев'ять днів стікає в умирання
    Соборне слово голосом числа.
    Щодев'ять дум у чорнім німуванні
    Невидюще видніють край стола.
    З
    Зірвався нерв між жорна безголосі.
    Жертовна жовч висмоктує єство.
    Німіє зір із пухирями в оці.
    Бо Слово в кровожилля затекло.
    4
    Стоять хрести. Розп'ято сумовиння.
    В часі числа. Господній храм.
    Лежить мій янгол в білій домовині.
    Лежить строфа. Мій зубожілий крам.
    5
    Цей прах. Моє дев'яте надмогилля.
    І щіпка солі на узвишші дум.
    Безроддя чисел сивим черепинням
    Віншує терням музу несвяту.
    6
    0 музо... Згарище і попелище.
    Глаголице... О СЛОВЕ Іоанн...
    Скипає Дух з-поміж святих очищень
    І закипає в білу філігрань.
    7
    В золотослов. У Боже злотослів'я.
    У срібен дзвін. У безтілесний хрест.
    Та вже Сізіф із камінним свавіллям
    Чатує музу... Мій осиротілий перст...
    11.12.89 м. Харків



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  6. Степан Сапеляк - [ 2006.06.15 22:17 ]
    БЛЮЗ ДО ЖОВТОЇ БЛУЗИ
    Твій голос в мені не зітерся і досі,
    Ця тиша Твоя тогосвіттям стоїть.
    У цім голоснім, голоснім безголоссі
    Ми мальви посіяли — блюзом на тлі...
    Ми мальви посіяли. Всіялись плями
    На жменях, на долі, на всіх пухирцях.
    Посіялась пісня із блюзом краями,
    І мальви мої пожовтіли з лиця.
    Останнії думи. Отямся, любове.
    Не йди мені з серця. Не йди із очей.
    Твій голос іще не зітерся до крови,
    А серце сирітно жевріє іще...
    А серце. А серце... Посіяно думи.
    Посіяно квітку любови комусь.
    Надмухують мальви печальні парфуми.
    Печальні тривоги. На жовтий твій блуз...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  7. Степан Сапеляк - [ 2006.06.15 22:52 ]
    Я П'Ю, КОХАНА, ЗА ЛЮБОВНУ ДУМУ

    Я п'ю, кохана, за любовну думу.
    Ця чара у руці, немов червоний квіт.
    Кохана, снись тим досвіточком суму,
    За Тебе п'ю. На многа літ... На многа літ...
    Любове, спи. Ти рученьки ісклала
    На приспаній моїй спечаленій щоці.
    Кохання п'яне. Владить я не ладен...
    Любове, спи. Свіча згоріла при свічі...



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  8. Степан Сапеляк - [ 2006.06.15 22:41 ]
    ЕПІТАФІЯ

    «...і не сплаче за мною ніхто
    і не стужить си, і забудуть мене,
    заспокоють си...»
    Г Хоткевич. «ГІРСЬКІ АКВАРЕЛІ»

    гомін серця
    і гомін пшениці
    оживляє стебла
    Степу Слобожанського

    омелодійнений струмок
    при битій дорозі
    пахне ВОДОХРЕСТЯМ
    на німій партитурі
    Бояновою журбою
    КОБЗАРСЬКОЇ НОСТАЛЬГІЇ
    спочиньмо опечалені
    годиною останньою
    в обірваній репризі
    Березовського
    у найсумнішій репризі
    первісного канту
    і у темниці Веделя
    умиротворімо
    репризу
    ВОЗНЕСІННЯ
    і воздається
    і цвістимуть маки
    НА СТРУНАХ ЙОГО
    і струни лірницькі
    як святий окраєць хлібини
    являє нам
    ДРУГЕ ПРИШЕСТЯ
    раба Божого

    Гната Хоткевича
    І СЛОВО ЙОГО
    НАГІРНЕ
    ОСТАННЄ
    на невольничих пергаментах
    заволає
    нині
    з попелу
    рясними звуками
    ясними зорями
    ВІРИ І БУТТЯ
    нашого стражденного




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  9. Степан Сапеляк - [ 2006.06.15 22:10 ]
    ВЕЛИЧАЛЬНА ХАРКОВУ

    Місто причиннеє, брама красная
    Криничко семінарська
    З питвом виноградним...
    Первісте євангельська в Покрови
    Оздобі пре хвальній

    Пребудь на многія літа

    Доле колегійна святописемна
    Мудросте зміїна з вінцями
    І благословенням Варсави...
    В слові благовіщенським
    Совісте благочестива

    Пребудь на многія літа

    Дух возвеличити з бурсацької нагірні
    Тайною всеношною
    Голосом хвали
    І Преображенням саду божественного

    На многія літа

    Многія літа




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  10. Степан Сапеляк - [ 2006.06.15 22:13 ]
    МІЙ ХАРКОВЕ


    Медовим рястом пахне липа пізня,
    Хмільне хитання пахне із Левад.
    Цвіте пташина колискова пісня,
    Немов вишневий материнський сад.

    Цвітуть купальські срібні зорелюби
    Їм сняться сни, як сни Сковороди...
    А лісопарк світаннячко голубить,
    Щоб прилетіли втіхи голуби.
    А цвітень цвіт літніє парками,
    Мов ніч прощань, мов ніч купайлова...
    Любове, Ладонько, — мій Харкове,
    Волошку музики віддай мені...

    Віддай мені...
    Зіграй мені...






    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  11. Степан Сапеляк - [ 2006.06.15 22:16 ]
    СЕЛО МОГО ДИТИНСТВА




    Росохаче. Яслиночко. Яскине.
    Чортківщино. Намистино калин.
    Гніздеченько і пісне лебедина,
    Моя ти доле з вузликом золи...
    Тобі хто я... Сівач, поет чи лірник...
    Чи блудний син з пожитками гріхів?..
    Та знай, вигното, — я твоя офіра,
    Твоя звіздиця на твоїм хресті.
    Росохаче. Ім'ям твоїм я мовкну.
    Ні слів. Ні верб. Потоки навсібіч...
    Та гупа пам'ять. Гупа, наче довбня
    Прямобіж і поднинно по плечі...
    ……………………………………….
    Поквапся, сину. Ось родинна кроква
    Сумує сподом на два голоси.
    Ти коню мій. О, коню кароокий,
    Неси мене, додомоньку, неси...
    Хай прийде день. За житнім тим узвишшям
    Твоїх подивлю, земле, дітлахів...
    Поклич мене, Росохаче, поклич ще,
    Ліщинонько, травиченько, птахи...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. Степан Сапеляк - [ 2006.06.15 22:30 ]
    ПЕЙЗАЖ ІЗ МАТІР'Ю


    (Пречистої Покрови)
    І терном святим, і осіннім сутінням,
    У тім безіменні і в тім сповитті...
    Виспівую, мамо, цим Словом сумління
    Жалю Благовіст лантушком самоти.
    Виспівую Слово на зморене серце,
    На суще тривання, творяще зорю
    Земної офіри — стернавленим скерцо...
    Життя чорнополлям щоденним вторю.
    І де перевал?.. Мамо, світ у отруті,
    І пісня зніміла в чаду і золі...
    А півники сині висмоктують трутні,
    Лиш барви купавини ще золоті.
    Купавини, мамо, святі й непорушні,
    Цвітуть поміж нас на опахчення нам.
    І хай їхнє віно, хай плеса довкружжям
    На Ваш Хризоліт нащастять щедрувань.
    Хай кожна зоря і русалка, й рослина
    Тріпочуть вітрильцем летюче життя.
    А дари осінні із персня калини
    Прийміть цих цимбалів чуття-почуття.
    В озвученім Слові, моєму, матусю,
    В терцині терпцю і нестерпного терпцю.
    У цей пізньоцвіт я до Вас озовуся,
    Озвуся на вість, осяянную серцем.
    І терном святим, і осіннім сутінням
    У тім безіменні і в тім сповитті
    Простіть мені, мамо, перстінцем сумління
    Пейзаж Покрови в багрецю золотім...




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  13. Степан Сапеляк - [ 2006.06.15 22:10 ]
    ОСІННІЙ РОМАНС


    Ці тіні на очах. І хризантемна ржа.
    Цей ранній лід. Розсіймося квітками.
    А плеченько в росі. А серденькові жаль.
    Листочок-листопад... Встеляє камінь.
    А вустонька-вуста. А хустонькою піт...
    Ці тіні на очах. І мальви, що минули.
    А рученькі-любов, а рученьки — як лід.
    Сережки срібляні... І думонька... І думи...
    Я слухаю романс кларнетами смерек.
    Горить свіча в кармінній карамелі...
    Ці тіні на очах, як хризантемний хрест...
    А плеченько в росі... Одне-одненьке...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  14. Оксана Лущевська - [ 2006.06.15 04:20 ]
    малюнок
    Писанку писала візерунками:
    Дивні птахи і тварини неземні.
    Знаки, що зливалися у образи
    Загадкові. Екзотичні. Називні.

    Фарби перемішувала в репліки,
    В вибух ніцшеанського буття.
    Парадокс - моя інтерпретація,
    Імпульсивний позитив життя.

    Механічно позбувалась мовлення
    Як пройдисвіт у країні Ніжності
    Героїчно зображала втрачене в
    Самовдосконаленні, в суміжності.




    Рейтинги: Народний 5 (5.31) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (2)


  15. Уляна Явна - [ 2006.06.14 15:13 ]
    ***
    про мене забули, я забутий митець,
    не на хвилю чи дві,
    забули аж на цілу годину...
    руки трусять палітру,
    пензлик лінії зводить
    і марнує фарби охрові,
    вже не вдасться картина -
    сонце впало у море,
    потопилися в ньому і птиці,
    хвилі притихли, вже не схожі
    на бурю, чи хоч би прилив.

    я - утомлений в славі, я їх герой,
    а про мене забули на цілу годину,
    я покину мольберт,
    я покину цей хрест
    і, напевне, подамся в матроси,
    може, хоч тоді, я пізнаю,
    що таке дійсне,
    не мальоване море!..


    Рейтинги: Народний 0 (5.3) | "Майстерень" 0 (5.26)
    Коментарі: (1)


  16. Ванда Савранська - [ 2006.06.14 10:59 ]
    Сучасна поетична мода
    Візьми уривки фраз чи слів. Забудь про рими.
    Якесь слівце солоне домішай.
    Торкнись безпрограшно того, що незбориме, -
    Із сексуальним потягом пограй.
    Удай, що з психікою в тебе негаразди,
    Що в підсвідомість входиш, як шаман.
    Встроми пір’їною філософічну фразу,
    Про історичний не забудь туман.
    Тепер у колі друзів прочитай
    І привітання стримано приймай.
    10.06.2006


    Рейтинги: Народний 6 (5.32) | "Майстерень" 6 (5.36)
    Коментарі: (2)


  17. Андрій Хорсун - [ 2006.06.13 12:53 ]
    ***
    У довгих сховищах чекань
    лежать в пиляці сподівання,
    мов каталоги,у шухлядах всіх бажань,
    свічки горять до повного згорання.

    В кутах,що біля стелі,павуки
    аж до підлоги доплели будинки.
    і тільки протяг силою руки
    туди-сюди гойдає павутинки.

    Вчорашній день не з,явиться з-за хмар,
    а завтра - це лише міраж в тумані,
    і розум програє все,мов картяр,
    неначе б то у нетверезім стані.

    Все прибпрає логіка до рук,
    яку женуть душа із почуттями,
    приходить час,лунпє в двері стук,
    і дощ заходить росами-стежками,

    Він не спитає дозволу зайти,
    зайде,і сонячне проміння з ним.
    Мостом єдиним стануть всі мости,
    багаття з,явиться там,де одвічний дим



    Рейтинги: Народний 5 (4.96) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  18. Андрій Хорсун - [ 2006.06.13 12:25 ]
    ***
    Відпустивши всіх і все,
    розправляю свої крила,
    вітру течія несе,
    позривала всі вітрила.

    Без керма і без вітрил,
    крізь всі зливи і тумани,
    цей політ з останніх сил,
    не зважаючи на рани

    Не припиниться ніде,
    не обпалить свої крила,
    човен проти хвиль,
    є наснага,єще сила.

    Не потрібен шляховказ,
    зорі приведуть до дому.
    Є у всіх в двобої шанс.
    все у жеребі складному.


    Рейтинги: Народний -- (4.96) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  19. Андрій Хорсун - [ 2006.06.13 12:15 ]
    квітка
    Ця квітка розквітає дуже шіидко,
    червоні пелюстки
    наповнює свіжістю небо,
    прекрасні пелюстки
    земля напуває джерелами.
    Вона магнітом тягне погляд
    до краси своєї.

    Нехай цей розквіт не триаплий,
    неначе мить,
    прекрасний запах пелюсток
    вітром летить.

    Цю квітку варто берегти
    і цінувати,
    рукою від пиляки днів
    це диво захищати.

    Нехай впаде на землю сніг,
    роса розтане.
    не зникне гарний оберіг,
    нехай зів,яне...

    Та посміхаються знов діти
    коріння і води,
    ця кітка розквітає знов
    у душах назавжди.


    Рейтинги: Народний -- (4.96) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  20. Андрій Хорсун - [ 2006.06.13 11:14 ]
    ***
    Він сидить на траві з гітарою,
    відпочиває,грає пісні,
    він весь час їздить туди-сюди,
    живе у нових,
    старих і вічно-нових друзів,
    їсть те,що дають,
    а якщо не дають нічого,
    їсть горіхи,зібрані на трасі,
    хтось кине кілька копійок,
    хтось посто вдячно посміхнеться,
    а хтось кине в обличчя:підвальний Бодлер,
    -Можливо я і підвальний,
    та Бодлера не ображай,-
    каже він.
    А потім,ще трохи погравши,
    ляже на трпву,
    і читатиме слова нових пісень
    між хмар,
    у чистому небі.


    Рейтинги: Народний -- (4.96) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  21. Уляна Явна - [ 2006.06.12 23:09 ]
    хлопчик

    частина 1

    у ще один холодний ранок
    вибігали залізові трамваї
    і несли у собі торби, м"ячі
    і газети, і сніданки,
    вчорашні сварки, завтрішні мрії,
    зіпсовані нерви і зуби,
    невинних дівчат і розпусних
    дядьків,
    бабусь із минулим,
    немовлят із майбутнім -
    певно, відсутність чогось
    із того їх єднає найбільше
    докупи.

    і хлопчика несли трамваї...
    "трамвай за трамваєм,
    а за тим трамваєм..."
    хлопчика з червоною цукеркою
    на дерев"яній паличці,
    хлопчика з портфеликом
    набитим книжками,
    хлопчика з думками
    про колєгів з вулиці,
    хлопчика з маленьким минулим
    і великим майбутнім...


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" 5 (5.26)
    Прокоментувати:


  22. Суму Лебідка - [ 2006.06.12 15:06 ]
    ----
    Я все ищу в бессонной ночи
    Глаза души, ее шаги.
    И, разрывая себя в клочья,
    Шепчу бесстрастное »Прости»
    .Рисует снег осколком лета
    Мотив осенний у весны.
    Мы за пределом тела где-то…
    Но все же фразы снов слышны.
    Он все крадет, лишая пульса,
    Желанья думать о себе.
    Он властелин…Знаком он с грустью,
    Оставил чувство на стекле…
    Пытаюсь снова отрицать я,
    Но вы соперники в огне.
    Он ,как и ты, в годах блуждая,
    Поближе хочет быть ко мне.
    Его ладонь стекла касаясь
    Ласкает вечностью дождя,
    Слова как солнце улыбаюсь,
    Обнимешь нежностью творца.
    И есть ли разница меж вами??
    Конечно, есть - лучей гроза..
    Лишь для тебя ее цепями
    Я приковала снег цветка.
    Все быстротечно в мире этом
    И может, где-то не права.
    Я благодарна только свету,
    Что подарил снег и тебя…


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.58) | "Майстерень" 4.5 (4.5) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  23. Суму Лебідка - [ 2006.06.12 15:50 ]
    """"""""""""""""""""""""""
    Дзвенить у струменях пожовкле літо,
    Струміє, рветься у політ.
    Чарує маревами світло,
    Заколисати прагне світ.

    І я так само, як колишня,
    Вплету чар – зілля у свічках.
    Твій сніг в душі моїй спин – пісня,
    Хай заблукає у руках.

    Палить стібком снів п’яне місто,
    В обіймах шаленіє квіт.
    Лиш у думках бурштин – намисті
    Лілея збудить віри слід.


    Рейтинги: Народний 4 (4.58) | "Майстерень" -- (4.5) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  24. Суму Лебідка - [ 2006.06.12 15:14 ]
    **********************************
    Стиха поскрипує сніг на долоні
    Все ще мандрує у вирі морів.
    Лише довкола мандрівкою дзвони
    Нам сповіщають чуттєвості спів.
    Все ще повернеться примхою долі
    Будуть летіти сніжинки до снів.
    Все ще повернеться знову і знову,
    Тільки залишаться думи з полів.
    Дивною стежкою сніг ліг на скроні,
    Він не байдужий до моїх думок.
    Лише відчую – і я у полоні
    Його пестливості, вірності крок.



    Рейтинги: Народний 5.25 (4.58) | "Майстерень" -- (4.5) | Самооцінка 4
    Коментарі: (1)


  25. Оксана Лущевська - [ 2006.06.12 03:28 ]
    оскома
    Жартували чортики з вогнем -
    Крила янголятам обрізали.
    Смаковитіше, тягучіше, ситніше
    Фосфоричну блідність обгризали.

    Розпалили чортики азарт -
    Танці феєрично танцювали.
    Вибухи - за вибухом. Рок арт
    Голі панни в п*яти вибивали.

    Ксерокопії замучених обличь -
    Темним силам вільно піддавались.
    Жартували янголи з вогнем -
    Світ зомлів. Вважай дожартувались.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.31) | "Майстерень" 5.25 (5.31)
    Коментарі: (2)


  26. Оксана Лущевська - [ 2006.06.12 03:36 ]
    зваба
    Акуратно краяла любов -
    На сніданок.Впала турка з кавою.
    З ввігнутими кутиками уст,
    Ти здавалась дивно нецікавою.

    Нарцисично посміхався день
    Крізь шибки. І масляні калюжі
    Контурно вливалися в пейзаж
    З назвою гнітючою "Байдуже".

    - Що зробив я із твоїм життям?
    - Мінне поле. Прояв окупації.
    Делікатний твій слов*янський шарм.
    Божевільно-небезпечна грація.


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.31) | "Майстерень" 5.25 (5.31)
    Прокоментувати:


  27. Оксана Лущевська - [ 2006.06.12 02:43 ]
    подорожні замальовки
    Малесенькі будиночки
    Обплетені плющем.
    Графічно територія
    Поділена дощем.
    Цікаве спостереження:
    В тюрбанах ліхтарі,
    Вібрують, як конвеєри
    Приблудні комарі.
    Оцей роман закінчено -
    Знайоме відчуття.
    Як кислотою болісно
    Обпалене життя.
    Тепер - через Атлантику
    У сорочині вишитій.
    Слова ковтай несказані
    В еміграційні тиші ти.


    Рейтинги: Народний 6 (5.31) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Коментарі: (2)


  28. Андрій Мудрий - [ 2006.06.12 01:23 ]
    Водії маршруток
    Встаючи з кімнаних м'яких частин
    Роблять крок по напівкрихкому паркету
    Раніше сонця що сходить
    З-за будинків лікарень кіосків
    Їх перша ранкова зоря спалахує
    Свічею в моторі внутрішнього згорання

    Продуті урбо-бризом
    З відчиненого вітрового скла,
    Крізь потріскане скло попереду
    Бачать перший придорожній гравій
    Просвітлення сірого асфальту
    Посіченого/зшитого дорожньою розміткою

    Вони перемовляються між собою
    Так наче й на своїй латинській
    Так наче прочитують мантри:
    "Я нині на одинадцятому, ти -
    На дев'ятому, а де той курва
    Стьопа, що мав виїати двадцять по..."
    Спльовують вниз та тягнуть руку до пачки

    Перший сніданок - безумовно
    Гільза "Прими" чи "Бонду" у крайньому разі
    Дим який поглинається з ковтками
    Розчинної кави в білому тонкому пластику
    Придбаній на кінцеві
    За гроші сховані вчора під сидіння

    Поділене сегментами коло керма
    Тримається ніби само, коли
    Треба відраховувати здачу з двадцятки
    Перемкнути передачу під час
    Розмови по пошарпаному мобільнику
    І голос ніби сам проказує
    Дверима не гупайте - то не холодильник

    Вони не пам'ятають реклами в салоні
    Що майоріє яскравими прямокутниками
    На синтетичній обшивці
    Проте вони знають що молоток
    Щоб розбити скло має знаходитись у водія
    А пасажири зобов'язані
    Не курити в салоні
    І не їсти зернята соняшника
    Так ніби інші зернята чимось ліпші

    Вони можуть не пустити в салон
    Ветеранів війни та праці
    Що їдуть з городів з мотиками
    Чи афганців чи сліпих дітей
    Якщо в салоні вже доволі пільговиків

    Крити матом - нормально
    особливо поліціянтів
    блонднок за кермом
    працівників дорожньої служби
    провідниць трамваїв
    чи водіїв тролейбусів
    Що можуть відбити дзеркало

    Віддати мікровібраціям
    в жертву чоловічу силу
    Це вже не настільки страшно
    Страшно - коли летить шарова
    Коли обблюовують салон
    Страшно - пропоустити перед себе "десятого"
    На кінцевій
    Страшно - коли вже вдома тиснеш на педаль
    Бо світ поза маршрутом
    Це біла пляма на мапі життя


    Рейтинги: Народний 4 (4.46) | "Майстерень" 4 (4.25)
    Прокоментувати:


  29. Микола Самуіл - [ 2006.06.11 19:20 ]
    Сонет мрії
    Сльози на нотному стані,
    Крила сонцем зігріті,
    Сьогодні мрія в останнє
    Танго таньцює в провітрі.

    Та завтра висохнуть сльози,
    Зневаги зникне брутальність.
    З першим променем ранку
    Перетворитсья мрія в реальність.

    Лише завдяки твої волі
    Крізь асфальт пробиваються квіти,
    Від сяйва у погляді твому
    Бажання з'являється жити.

    Сили волі додай свої мрії
    Вона в твоє життя вдихне надію.


    Рейтинги: Народний 4 (4) | "Майстерень" 4 (4) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  30. Анна Рибалка - [ 2006.06.11 15:29 ]
    Монолог плямистого леопарда

    Шляхи сіріють, бубнявіє день,
    Немов срібляник, що пожбурив Юда,
    Щербатий місяць покотився – день!
    На денці кава, ти ласкава – буде!
    Застиглу гриву сонце кам’янить,
    У шорах місто – огир мій сталевий.
    Трамваї крешуть іскри з-під копит,
    Під’їзди позіхають, наче леви.
    Пусти, вже мушу йти. Схрестились знов
    Шаблі знайомі – герць провулкам сниться;
    Фарбовані русалки… Ха! Любов,
    Мавки… Кривавогубі упириці;
    Хтозна, хто з них! П’янкий калейдоскоп;
    Тонке дівча… Бал-маскарад… Джульєтта!
    Під три чорти! Чи той… У монастир,
    Офеліє! Регочуть кастаньєти.
    Я – серед гострооких пікаро,
    Тут вітряки глузують з Дон Кіхотів,
    Недопалками в попільницях площ
    Бомжі й старці: утілена скорбота.
    Щоб вижить в місті сонячнім і злім,
    Зміїний розум, ікла леопарда;
    Любити й жити хочу! Ну, а ти –
    Засохла квітка в грубім фоліанті.
    Замкнись, Офеліє, в монастирі,
    Ще стрінемося, може… Будь щаслива!
    Ліанами вібрують угорі
    Дроти… Насвистує хижак-мисливець:
    «Будь здорова, моя мила! Я не твій.
    Розлучила нас жорстока сила!»








    Рейтинги: Народний 4 (4.66) | "Майстерень" -- (5.2)
    Прокоментувати:


  31. Анна Рибалка - [ 2006.06.11 15:20 ]
    До музи

    Ти гладиш кучері мої,
    І зазираєш в очі;
    Троянд, кохання, солов’їв, -
    Чого ти, німфо, хочеш?

    Ось думка вирина нараз,
    Стискають пальці ручку:
    Я маю статус - віршомаз,
    Немов ношу обручку.

    О музо лагідна моя,
    Чарівна і ласкава!
    Підземна Полтви течія:
    Людське життя лукаве;

    Куди брудний прямує плин,
    З жахливим вмістом хлору?...
    Благенький фільтр стоїть один, -
    Сумління тихе й хворе;

    Та аркуш біль мій збереже,
    Що в строфи тісно вбганий;
    Ну досить. Спати ляжу вже:
    Вставати завтра рано.





    Рейтинги: Народний 4.5 (4.66) | "Майстерень" 5 (5.2)
    Прокоментувати:


  32. Анна Рибалка - [ 2006.06.11 15:10 ]
    ***

    Фарбований біло, з наплічником, в гадах;
    Потяте колись темно-русе волосся;
    На нього не дуже звертають увагу,
    Хіба припалити хто-небудь попросить.

    Голодний, проте він не відає втоми:
    Сухий пиріжок перетравить у пузі;
    Хтозна, як зове хлопця мати удома,
    Болтом його кличуть дівчата і друзі.

    Він колію міг би ногами прорити,
    В мандрівках своїх без кінця і без краю,
    По всіх тротуарах, дорогах та плитах;
    Таким його щиро люблю й виглядаю…




    Рейтинги: Народний -- (4.66) | "Майстерень" 5 (5.2)
    Прокоментувати:


  33. Ірина Шувалова - [ 2006.06.10 15:55 ]
    Вад.13(13)
    Суцвіттів шипшини солодкі криваві вузли.
    Всі пальці пов’язані, щоб пам’ятати про тебе.
    А нині си корчи, валяйся і лікті гризи,
    Наліплені Богом на шкіру здираючи лейбли.

    Бо що залишається? Море троянд і птахів
    Поперед тебе розступилося, мій Моісею...
    З цієї води тільки мертві виходять сухі,
    З цієї води ти не здужаєш виплить за нею.

    Тіла по весні проростають, немов дерева,
    І дух, роздираючи плоть, домагається муки.
    У власній крові належавшися, леле, вставай
    І вирвані очі свої поміж бруду вишукуй.

    Ти зсучся до краю – як сочаться трави гіркі
    Облудою, блудом, оманою, манною, хіттю.
    Дерева жадібно стискають у кронах зірки,
    Чи, може, зірки їх – сп’янілих – тримають за віття.

    Бо світ доживає останній химерний оргазм,
    І душі дерев з-під кори вириваються в вітер,
    І хочеться більшого значно, ніж просто любити –
    Та цього навчитись залежить уже не од нас.

    21:18
    9.06.06


    Рейтинги: Народний 5.3 (5.49) | "Майстерень" 5.38 (5.48)
    Коментарі: (1)


  34. Ірина Шувалова - [ 2006.06.10 15:27 ]
    Вад.12(Задуха)
    Дощ ковзанами розрізує ночі лице.
    Місяць крізь діри порізів пролазить у світ.
    Ти не зважай на такий незначущий ексцес –
    Все має бути, як слід.

    Срібні монети за комір і жару в нутро,
    Руки дощу під сорочку – на тіло – як лід.
    Можна ступити на небо і впасти в метро.
    Так вже влаштований світ.

    Хтось жартома між дерев натягає дроти.
    В сіті піймаються душі, птахи і мерці.
    Тіло вдягаєш, готова у темряву йти –
    Так, як і всі.

    Сунусь з-за скла упіймати твій образ в пітьмі,
    Німо губами плету павутинки тугі.
    Просто відштовхуйсь сильніше – довірся мені –
    Від берегів.

    Там, де лишилася кава, коти і кути,
    Жінка з високими бровами, ліжко – і що ж?
    Я ж упіймала тебе – значить, мусиш піти
    В мій дощ.

    Лагідні рани на вилицях ночі блідих,
    Квіти сумні її місячну кров п’ють
    Я не посмію заснути – до мене прийди,
    Будь.

    22:55
    3.06.06



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (1)


  35. Ірина Шувалова - [ 2006.06.10 15:26 ]
    Вад.11(Містерія)
    Годинникарі навшпиньках
    Адепти вульгарних стрілок
    Так пальцями в серце цілять
    І пальці виймати ліньки

    Дівчатка в рожевих сукнях
    Ховають у смерть обличчя
    Змалюй мене так сунично
    Щоб більше не було сумно

    Танцюймо тепер востаннє
    На ліжку танок безсоння
    Птахи з наших п’ють долоней
    Тужливі меди мовчання

    І діти в рожевих сукнях
    Вже стукають в циферблати
    Лишилось не так багато
    Змалюй, щоб не було сумно

    Бо стрілки вже лізуть горлом
    І в серце уперто б’ються
    Годинникарі сміються
    Вони ще покажуть гонор

    Змалюй мене так прощально
    Щоб, може, сильніш боліло
    Міцніше спалося доньці

    Закрийся щитом дзеркальним
    Ранкового мого тіла
    Від мертвого ока сонця

    23:45
    2.06.06


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Прокоментувати:


  36. Ірина Шувалова - [ 2006.06.10 15:51 ]
    Вад.10(Міст)
    Між ребрами райдуги в небо нап’ято мости.
    По нитках дощу наші душі приходять до нас.
    Якщо мені скажеш, що зараз любити не час,
    То я відповім: значить час нашій крові цвісти.

    Бродити від верхнього неба – до нижніх небес,
    Палити вогнем наше тіло зсередини десь.
    Любов таки вища за смерть, таки глибша за смерть.
    Без смерті – живеш, а любові не житимеш без.

    Хай котиться дощ по тілам – колісниця богів,
    Хай я від ребра – зате райдуга з ребер моїх.
    Ділюся на себе без тебе і себе в тобі,
    Де перше – блаженство, а друге – найсмертніший гріх.

    Ходитимуть янголи завтра між наших осель,
    Носитимуть янголи завтра між персами рай.
    Якщо мене зараз покличеш любити – давай,
    Я вирву і викину геть учорашнє усе.

    Бо, знаєш, у тебе – свіча і у мене – свіча,
    У мене і в тебе на пальцях несказане щось.
    Долонею мокрою свічі загасить нам дощ,
    І ринуть із пліч осоружні одежі мовчань.

    І янголи згасять лампади палаючих звізд.
    Мовчання, упавши в мовчання, народжує крик.
    Ідемо навшпиньки над часом – найширшою з рік,
    І наші тіла попід нами сплітаються в міст.

    20:50
    26.05.06


    Рейтинги: Народний 5 (5.49) | "Майстерень" 5 (5.48)
    Коментарі: (1)


  37. Ірина Шувалова - [ 2006.06.10 15:49 ]
    Вад.8(Стрілки)
    Стрілки повільно описують замкнені кола.
    Час колесує себе на камінних жорнах.
    Часові вічність списом під ребра коле –
    Що твої муки супроти цього, жоно?

    Нащо секунди хапаєш пальцями з льоту,
    Рвеш їх тонкі тіла на шматочки болю?
    Чи ти забула, жоно, – та що з тобою? –
    Що вікові колеса не терплять спротив?

    Марно кістьми кидатись під колісницю.
    Золотом тіл нaпливають на тебе коні.
    Там – під колесами – чи порахуєш спиці?
    Чи порахуєш кроки до смерті, жоно?

    Тож все чекай його, як із неба манни.
    Тіло пильнуй, як бігун над проваллям старту.
    Ті механізми, що проковтнуть нас завтра
    Тануть супроти твого дзвінкого стану.
    15:00
    19.05.06


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" 5 (5.48)
    Прокоментувати:


  38. Ірина Шувалова - [ 2006.06.10 15:44 ]
    Вад.7(Поклик)
    Мости запаморочень короткі.
    Птахи мовчання сюрчать у грудях.
    Тавро на тілові: “Далі буде”.
    Для тебе в серці – окремий отвір.

    Десята – час завертати ріки
    І трупи слів на вустах лишати.
    Здається, руки між нами – ґрати,
    Які не зламати, себе не зрікшись.

    Сховавшись в мушлю, припавши лобом
    До стін холодних – кусати губи.
    Це дуже легко, коли не люблять –
    А отже, легко буває згодом.

    Мені сантиметру достатньо шкіри,
    Щоб все твоє тіло ввібрать у себе.
    Якщо запрошуватиму в небо –
    Не йми на віру, не йми на віру.

    Якщо обіцятиму тихе пекло
    Зі скриків, рухів, птахів і квітів –
    Тримайсь за нитки забутих мітів,
    Ходи до мене –
    Який ти теплий.

    23:39
    15.05.06


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" 5 (5.48)
    Прокоментувати:


  39. Андрій Мудрий - [ 2006.06.10 02:16 ]
    Вранішні двірнички
    Приходять раніше за день
    Підводяться із залізного ліжка
    На пружинах із вовняним матрацом
    З подушки з курячого піря
    Вони стогнуть про себе про спину
    І загортаються у вовняну хустку

    Виходять на пустельні вулиці
    І перші дегустють повітря
    Зимовий морозяний тріскт
    Ледь прибиту росою пилюку улітку
    Запріле листя і потовчені каштани
    Бруньки і свіжу траву над теплотрасою

    Їх березови і логзові мітли
    Із держаками що списами спрямовані в небо
    Теблички і написом "ходу нема"
    Як щити що зауляють небезпеку
    Квадратні шухлі для недопалків
    Як атичні підносидля бісеру і фруктів

    Їх помаранчева кольчуга змушує
    Випадкового ранкового мандрівника покинутись
    Із зовсім сезонного арсеналу
    Беруться вертикальні сокири
    Лапаті шухлі для снігу
    І загострені чавунні дротики-ломи

    Вони швидко підіймаються східцями
    А птім чи не годину долають
    Свій щоденний шлях назад - з Голгофи
    І як льодовик чи лавина
    Змітають униз використані сірники
    Недопалки, бите скло і пачки чіпсів

    В процесі дослідження області праці
    Формуються задачі і методи
    Для відколупування приліплени жуйок
    Швидкісного протирання ліфта
    Рівномірної дисперсії піскосуміші
    Чи прорубуванні рівчаків у талому льоді

    Вертаючись додому пополудні
    Ці санітари квадратурного міста
    Купляють батон, половинку чорного
    Півкілограма гречки, пакет цукру
    Грузинський чай, сто грамів тюльки
    І засинаючи на бамбетлі пропускають
    Час коли сутеніє: раніш чи пізніше
    Не залежно від літньості чи зимовосі
    Часу за яким цокає годинник
    Із римськими цифролітерами у колі


    Рейтинги: Народний 4 (4.46) | "Майстерень" -- (4.25)
    Прокоментувати:


  40. Андрій Мудрий - [ 2006.06.10 02:03 ]
    Працівниці їдадалень
    Монотонний гуркіт тарілок
    Хаотичне гримання підносів
    Зовсім вже рідкий дзенькіт горняток
    Що в порцелянові шматочки
    Розлітаються від дотику
    До керамічої плитки

    Стоячи за довгим прилавком,
    Перепрошую, узагальненою стійкою
    Закладу студентського хачування
    Вони з металевих квадратів
    Викладують на кружальця тарілок гарнір
    Або кружальця побілілих монет
    Відпускають квадрати-ємності каси

    Їм не потрібні унікальний парфюм
    Бо пара від запрілих котлет
    Афродизіяки смаженої цибулі
    Тушкованої у другосортній олії
    Капусти, картопі і інших інгридієнтів рагу
    Утворюють ідомий небагатьом запах-код.

    Вони виливають окріп у горнята
    Щоб вийшов дивний чай а-ля Віра Коломієць:
    "Окропу відро і заварки доволі
    Ви не бкли у гнас на полі
    Отже не знаєте справжнього чаю"

    Ці жінки-коралі вправно курсують
    Долаючи з підносамиу руці
    І вологою сердючою шматкою з колгот
    У іншій, на тій що ще лигився перстень
    Барикади із порозкидуваних стільців
    І забутих сумок та парасоль

    Чепчик на попсутому від хімії
    Посивілому часто синюватому волоссі
    Тримається ніби керований божою силою
    Він білим вітрилом коралика
    Формою гондоли, свіжістю крохмалю
    Утворює модифікований долею німб

    Вони точні як китайські лучники
    Бо вчасно чують особливий характерний
    Гуркіт баняка, клацання мікрохвилівки
    Що сповіщають про прихід вечора
    Чути останні лемент із награною злістю
    На студентів що вперто не йдуть геть

    Вони виходять на дві
    Вдихають парникове свіже повітря
    Роблять впевнений видих
    І йдуть готувати вечерю дітям..


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.46) | "Майстерень" -- (4.25)
    Коментарі: (1)


  41. Наталка Сріблянська - [ 2006.06.09 22:46 ]
    Сонечко
    Рано - вранці, на світанні
    Сонечко співало,
    Своїм співом променистим
    Зорі колихало:
    "Засинайте, мої любі,
    Скоро Вам вставати,
    Адже, знову прийде нічка,
    Треба працювати."
    Й засинали по - маленьку
    Зірочки - сестрички.
    І співало і вмивалось
    Сонечко з кринички.
    Вже по небі променистім
    Сонечко мандрує,
    І промінчики свої
    Людям всім дарує.
    "Прокидайтесь, мої любі, -
    тепло так співає, -
    Адже день прийшов новий!
    Всіх земля вітає!"


    Рейтинги: Народний -- (4.71) | "Майстерень" -- (4.53)
    Прокоментувати:


  42. Наталка Сріблянська - [ 2006.06.09 22:07 ]
    Спогад
    Сумно на душі, холодно і лячно,
    Погляну у вікно з надією в життя!
    А там лиш пустота, голо все і мрачно!
    І спогад про красу летить у забуття!

    А як закрию очі, аби згадать по казку...
    Про золото дерев, про листя оксамит.
    Відразу все чудово! Життя фарбую в краску!
    О, Боже, як я хочу цю зупинити мить!

    А час летить, на крилах сподівання!
    І дощ співає пісню.
    Про що? Не знає й сам!
    Як хочеться мені, щоб пісня називалася "Кохання"!
    А крапельки дощу, щоб танцювали нам!

    Я посміхнусь...
    Стою сама в кімнаті.
    А за вікном вже пізня осінь без надій!
    І дощ іде, і час летить, а я сиджу в халаті,
    Гадаючи про радість від нездійсненних мрій!


    Рейтинги: Народний -- (4.71) | "Майстерень" -- (4.53)
    Прокоментувати:


  43. Олена Галат - [ 2006.06.09 18:01 ]
    Тихо Дніпро несе свої сині води
    Тихо Дніпро несе свої сині води
    В хвилях Сонце блищить наче зброя сталева
    Вічно могутній і вічно тече.
    Берегів обережно торкає,
    Пестить хвиля піски та каміння.
    Кораблі на долонях тримає
    Наче мокре, холодне листя.
    Вічно могутній і вічно тече.
    Чи на кручах міста виростають
    Чи стоять під водою села
    Вічно могутній і вічно тече.
    Оживе в карооких люстерках
    Свою душу на мить побачить –
    І несе свої води далі
    Вічно могутній і вічно тече.


    Рейтинги: Народний -- (4.17) | "Майстерень" -- (4)
    Прокоментувати:


  44. Анна Рибалка - [ 2006.06.09 14:09 ]
    Блоха (Переклад із Йосифа Бродського)
    Узри в блосі спокійній на стіні,
    що в крихті відмовляєш ти мені,
    блоха ця кров'ю нашою живе:
    твоя й моя у згоді в ній пливе.
    Не скажеш, що її укус дрібний,
    утрата цноти або гріх страшний.
    Сповна упившись частками життів,
    блоха розтане в темнім небутті,
    цього нам не вдалося досягти.
    На трьох союз, поглянь і зрозумій,
    що майже одружились ми у ній,
    що в ній подарувала доля нам
    любові ложе і пресвітлий храм.
    Мій подих щиглем обірвеш легким,
    але помреш від власної руки,
    а вбивство трьох - це, люба, гріх тяжкий.
    Та ніготь став твій катом без жалю,
    хоч розкажи мені, за що, молю,
    спокутувала так блоха вину,
    за крові краплю втрачену одну?
    Та пристрасно мені шепочеш ти,
    що я близький нарешті до мети,
    не будь до домагань моїх глуха,
    бо менше ти утратиш від гріха,
    ніж випила розчавлена блоха.


    Рейтинги: Народний -- (4.66) | "Майстерень" -- (5.2)
    Прокоментувати:


  45. Наталка Сріблянська - [ 2006.06.09 11:08 ]
    ***
    Дерева вдяглись у пальто золоте!
    І сонечко грає промінням!
    Здається розквітло життя молоде,
    І в землю пустило коріння.

    Це пісня життя, що лльється з землі,
    Це пісня осінньої казки.
    Таночок веселий танцюють у сні
    Листочки із жовтої краски!

    Як добре і радісно всім на землі!
    Життя все у кольорі сонця.
    Й не хочеться думать, що вже не у сні,
    Земля буде стукать в віконце


    Рейтинги: Народний -- (4.71) | "Майстерень" -- (4.53)
    Прокоментувати:


  46. Наталка Сріблянська - [ 2006.06.09 11:03 ]
    ***
    Плаче небо прохолодно й рясно,
    Ось сльоза упала на щоку мені,
    А душі чомусь так стало страшно,
    Ніби бачу я себе у далині!

    Я іду вся радісна й нещасна!
    Не дивлюсь, а ні вперед,а ні назад,
    Лише сукня літня та прекрасна
    На мені одягнена на лад!

    Я іду й нікого я не бачу,
    Просто йду, іду сама в житті,
    Не боюся, що свою я вдачу
    Утоплю в своїй же самоті!

    Я живу...Живу своїм життям!
    Це життя моє і більш нікого!
    Зачиняю двері в душі храм!
    Зачиняю серце від чужого!

    Я живу...Й так хороше мені!
    Маю все, і волю, і надію!
    Усмішку дарую я весні!
    Віру маю! Всі здійсняю мрії!

    Вмить прокинулась!
    І ще одна сльоза!
    Із щоки моєї впала на долоню!
    Я стою на місці... а душа...
    З розумом і серцем вже в погоні!

    І біжу я десь в країну мрій...
    Доганяючи себе в прекраснім тоні!
    Хочу я впіймати образ свій,
    І сльоза знов падає на скроні...


    Рейтинги: Народний -- (4.71) | "Майстерень" -- (4.53)
    Прокоментувати:


  47. Наталка Сріблянська - [ 2006.06.09 11:59 ]
    ***
    Майбутнє!Я тебе боюсь!
    Боюсь я втратить свої мрії!
    Закрию очі і молюсь
    Аби жили в душі надії!

    Надія жити і творити,
    І віра в святість і красу!
    Любов"ю хочу опивитись,
    Їх трьох я в серці понесу!

    І буду йти в житті я сміло!
    Та все ж я думаю чомусь!
    Аби не впасти десь уміло!
    Майбутнє я тебе боюсь!


    Рейтинги: Народний -- (4.71) | "Майстерень" -- (4.53)
    Прокоментувати:


  48. Андрій Хорсун - [ 2006.06.09 10:23 ]
    ***
    Садити,щою рубати -марнм справа,
    садити,щоб творити- благодать,
    у сни втручається чиясь розмова жвава,
    над головою стіни хмар стоять.
    Їх жене вітер,разом з пожовклим литям,
    разом зі снами,які назавжди забуті,
    разом з піснями,які створили намисто,
    та обірвалася нитка,вони забуті.
    Зерна з глибин земляних пробиваються,
    стовбур з,являється,крони ростуть,
    як не завадять,то все розвивається,
    тоді всі зерна плоди роздадуть


    Рейтинги: Народний -- (4.96) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  49. Наталка Сріблянська - [ 2006.06.08 19:36 ]
    Моїй Долі
    Болить душа...Так сильно!Боже, мій!
    Так тяжко жити в світі!
    Я й не знала...
    Єдине що я хтіла - просто жить!
    Та Доля мені інше розказала!

    Ти повела мене далеко,
    в інший світ!
    Там не сміються діти і не має ласки!
    Там не біжить від праці гіркий піт!
    Й ніхто не заспіває наніч казки!

    Ой, що ж робить?...
    Я так люблю казки,
    І пісню мамину про сонечко і квіти!
    А там лише одні страшні куски...
    Життя мого...І спогади про літо!

    Там смерть живе, там холод і біда -
    "Три вірні друга" нашого будення!
    А ти, о рідна, Доле, молода,
    Чому пішла шляхами сьогодення?

    Я так хотіла бачити весну!
    І очі мамині, що радістю налиті!
    Я так любила бігать "на ходу",
    І яблука любила "не помиті"!

    Та час іде...
    І Доля підроста...
    Уже доросла, має вже "свій розум"!
    Там чом ведеш у те брудне сміття
    Ту дівчинку, на сонечко що схожа?




    Рейтинги: Народний -- (4.71) | "Майстерень" 4 (4.53)
    Прокоментувати:


  50. Наталка Сріблянська - [ 2006.06.08 18:18 ]
    Тобі...
    Поглянь вперед...
    Ти бачиш мою руку?
    Я віддаю тобі своє життя.
    Лише з тобою хочу я ту муку,
    Лише з тобою згідна на сміття.

    Лише з тобою...
    Та чи хочеш ти?
    Чи підеш ти зі мною на край світу?
    Чи будеш у сльозах моїх пливти?
    Чи зможеш покорити в мені вітер?

    Якщо впіймаєш і відпустиш мою волю,
    І перетвориш мої сльози в сміх!
    Якщо зумієш розділити мою долю,
    На себе беручи солодкий гріх!
    Я обіцяю, я клянусь всім світом!
    Клянусь душею, небом, сонцем, всим!
    Лише для тебе буду теплим літом!
    Я буду жить тобою,більш ніким!

    І певне знаю...
    Що колись не скоро!Ні не скоро!
    Коли, коханий, буде нам за сто!
    А за плечима буде ціле море,
    вдягнемось ми з тобою у пальто!
    Візьму я твою руку, сильну, ніжну,
    а ти до серця пригорнеш мене!
    Й підемо ми з тобою не поспішно!
    Кохання наше вічно не мене!


    Рейтинги: Народний -- (4.71) | "Майстерень" 4 (4.53)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1416   1417   1418   1419   1420   1421   1422   1423   1424   ...   1454