ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Майя Залізняк
2018.07.21 13:20
Я розглядаю сукню "Манола"...
Муза у дощ розманіжена, гола.
Котики ліверку нюхали, вмовкли.
В дах угрузають "гостинці" Дамокла.

Пишеться-вариться...
Де ж те епічне?
Ми - це Європа: Безлюдівка, Ічня...

Володимир Бойко
2018.07.21 11:28
А, можливо, тобі заманулося грошей і слави,
А, можливо, тебе вже чекає високий політ,
А, можливо, і я – тільки витвір твоєї уяви,
А, можливо, нам двом паралельний відчиниться світ.

А, можливо, й не двом, бо у всесвіті ми незалежні
Від обставин, від

Микола Дудар
2018.07.21 10:58
Нудьгую за стернею… за соломою
і за жнивами, сіном - косовицею…
і неймовірною від щастя втомою
солодкою від втоми медовицею
де на рахунок три, вже засинаючи
обмурзані, невмиті і обвітрені
ми посмішку свою дитячу-заячу
у небеса ховали до освітлення

Олександр Сушко
2018.07.21 08:45
Ранесенько відкрив калама,
Словам чіпляю вензельки.
Гуде лірична пилорама,
Тече "сиропчик" з-під руки.

Мушва обцяткувала вікна,
В курник заліз голодний тхір.
Я від душі творити звикнув:

Микола Соболь
2018.07.21 07:36
Невпевнений у завтрашньому дні?
Згадай-но, казку (це було давно) –
«Не крали руки…» ці слова чудні
Нам показали, що насправді – дно
Не коломийки діда Василя,
Не «баєчки зі склепу», зовсім ні.
І тільки вилітає: «Voi la!»*
Чи дивні ми, чи йолопи дурн

Ігор Деркач
2018.07.21 07:08
І на душі – тепло,
і в серці гармонійно.
Пішли дощі. Зело
іде на урожай.
Сьогодні повезло.
Не дістає зараза
і фурія назло
у тім'я не довбе.

Сонце Місяць
2018.07.21 05:00
наче усі померли й
оті ґрандіозні слова
сяйливоокі перли
твоє дієве ноцебо
платівкова стерта різьба
імлисті опалесценти ~

заручники мрійного менту

Володимир Бойко
2018.07.20 22:19
Думки минають голови транзитом,
Не маючи пристанку в порожнечі,
Бо нині модно голови носити
На те, аби увінчувати плечі.

Микола Дудар
2018.07.20 14:55
Ми їли з одної миски...
Ми пили з одної кварти...
І бігли на наверх із писком
З нори на будь-яку варту
Мокали себе у колір…
Найкращий - жовтоблакитний
Заради дітей і волі
Готові себе убити

Богдан Манюк
2018.07.20 14:53
Лялька-мотанка час вибирає і руки
для появи своєї. Утішся, майстрине,
що магічне до тебе раптово прилине.
Доторкнися до нього й нікому – ні звуку.
У мовчанні – сходини. А вниз чи угору –
вибирати тобі. Не спіши. Не барися,
як оті на горі причепуре

Світлана Майя Залізняк
2018.07.20 10:17
а щастя - відсутність горя.
Біжи... виринай на біс.
Життя і пере, і поре,
міняє фасон куліс.

Жадаєш світопорядку.
Знов чубляться злі брати,
дружбанчик центрує грядку,

Олександр Сушко
2018.07.20 08:42
Надійшла із тьми хвилина зла,
Крок - і провалився в темну прірву.
Важко полетіти без крила.
Я ж - літаю. Думав - неможливо.

На хвилинку, втомлений, приліг -
Увігнали ніж по саму гарду.
Вогнептаха гномик переміг,

Ігор Шоха
2018.07.20 08:21
Творець одвічно експериментує
на неосяжнім поприщі своїм –
об'єднує, роз'єднує, парує
усе, що на землі Його існує
на грані між розумним і дурним.

Була цивілізація і буде,
тасуються народи, племена...

Галина Михайлик
2018.07.20 06:44
Я – фонтан! Феєрверк! Вибухаюча магма!
Наднового чуття галактичний вулкан!
Я – криниця (зі мною не знатимеш спраги)
і простий подорожник, цілющий бальзам,

пломінке па-де-де у стрімкім падолисті,
легендарно-манливе злотаве руно…
Я – найкращий сцен

Сонце Місяць
2018.07.20 03:56
а долі зникають як вірші
& зорі небесні
бо тим що не знали і вчора
не відати днесь

& ти залишаєшся десь там
у щирому квесті
із часом не граючи в карти

Олена Балера
2018.07.19 20:43
Красуня, незворушна й чарівна,
Жене від себе на шляхи земні,
Та Неба скаламученого знак
Велить для неї проживати дні.
Кому тепер скоритися мені,
Найкраще знають тільки Небеса,
Та нижче небо вивергає гнів,
Коли моя покора їй згаса.

Іван Потьомкін
2018.07.19 19:48
«Ой пішла я в понеділок, в суботу вернулась.
Вибачайте мені, сестри, що недовго була.
У вас лагідно і тихо...Янголи довкола...
Та я в кожнім із них бачу любого Миколу.
Залицявсь він до Горпини, Секлети і Марти,
А до мене не озвався ні словом, ні жарт

Віта Парфенович
2018.07.19 16:22
Ми розійшлися... розійшлися через дрібницю, побутові питання і роздратованість. Ти і я втомилися, один від одного, від покладених на один одного надій, а ще – від роботи, напруженої, виснажливої... Того вечора ти чекав теплої вечері, турботи, любощів. Я

Світлана Майя Залізняк
2018.07.19 15:18
Вирізьбиш десь на камені
(кайла пливуть - бери)
всі наративи мамині...
правила анти-гри...

Є ще сестри квадратики:
пильно заповни їх,
щоб від Пристром до Аттики

Олександр Сушко
2018.07.19 11:00
Жона не здається без бою,
На ложі кручуся як в'юн.
Замучила мавка любов"ю,
Безсилий уранці встаю.

Друзяка без меду став жовчним,
Бажає скрипучих пружин.
Поглипує поглядом вовчим,

Ярослав Чорногуз
2018.07.19 08:38
Боги, навіщо мучите любов`ю?
Чи це уже до смерті не мине?
Здавалося, із серця вирвав з кров`ю
Нарешті почуття оте жахне.

Здавалося… І знову мимоволі
Вишукую загублені сліди.
Й уколами оці сердечні болі,

Ігор Деркач
2018.07.19 07:04
Охоплюю душею    цілий світ
і   подумки    рушаю   у   політ
поза    водойми    гори і моря
де   сяє   ще     поетова    зоря
і     вечорами     пізно    уночі
іще     перекликаються     сичі
його Дніпро Арал і Петербург
у    кондуїт     нотує  

Сонце Місяць
2018.07.19 04:05
убраний в чорний монолог
він розстіба її пальто
& однопартники його
вантажать інший ешелон

.

вона блонд ~ бестія

Микола Соболь
2018.07.18 20:09
Замерло все, листок не шерхотить.
Воліє день умовчати печалі…
У чорнім небі наступає мить –
Грімниця б’є посеред хмар вуалі.

Як блиснула! Ясніше за життя.
Змішався спогад у сльозі та зливі…
В калюжі вигопцьовує дитя,

Марта Январская
2018.07.18 19:51
белыми – а это значит сильной
быть придется, сделав первый ход
на кону – три дольки апельсина
с пачкой сигарет початой «Bond»

храбрости придаст глоточек пунша
выстрел пробки в параллельный мир
и не просто – позарез как нужно

Вікторія Лимарівна
2018.07.18 17:52
Сонце в дорозі, далеко вже схід.
Звичні для нього небесні простори.
Хмари у них визначають кордони:
Змінюють контури, тягнеться слід

Смуги рожевої, наче політ
ПтАха, з якоїсь дивної казки.
Небо вдягає рідкісні маски.

Олександр Сушко
2018.07.18 13:14
Покопирсався донесхочу в носі,
Поспав, поїв (жона зварила плов).
Тепер у ліжку розпускає коси,
Тому писати буду про любов.

Без вихилясів б'ю одразу в лоба,
В коханні побрехеньок не люблю.
Бісексуальна тішиться Європа,

Сонце Місяць
2018.07.18 09:11
картина як є ~
стиглі ружі
буржуазне пристойне тло
& вона типу ~ де ля хтось
він так ніби й нізвідки
служить за
розмову їм гра в тоді що ~
кружеляє мереживо чуйне

Ігор Шоха
2018.07.18 07:26
Нема посадженому честі,
усе посіяне дарма.
Дощу чекаєш як пришестя,
коли його нема й нема.

У небі бурі, урагани
і море зайвої води,
а у моїм саду тумани,

Олександр Сушко
2018.07.17 21:05
Ось і перший дзвіночок - вистукує серце у грудях,
Потемніло в очах, а в легенях повітря нема.
Визирають із неба святоші, апостоли, судді,
Щойно літо було, а за мить - хуртовина, зима.

Полум'яна межа під ногами розверзлася хижо,
Ще би жив не тужив,

Марта Январская
2018.07.17 20:05
нет, не впрягусь никогда, друзья,
в общий поэтов плуг…
где пролегает моя стезя? –
там, где сам чёрт мне – друг!

не заработаю я гран-при,
премий – прими в расчёт!
в общей игре буду вне игры –

Богдан Манюк
2018.07.17 17:25
Отамани вітрів
поселяються здавна в печерах,
голосисті, як доля,
і вельми прихильні до струн.
Віртуозно і ревно
запрошують нас на вечерю
в загадковому небі,
у горах

Олексій Кацай
2018.07.17 12:42
Дюни на Марсі
точить піщана буря.
Чутно сигнали.
Наче кує зозуля.
Це маячок
працює на всюдиході
у каламутній
і вохряній безодні.

Тетяна Левицька
2018.07.17 09:51
Слова самі поети! І не тільки ті,
які лоскочуть пестощами серце хтиве.
Бо є й такі, що гірко ранять і звабливо
ведуть у морок пекла душі кам"яні.
Немилозвучні, горді, грішні та святі,
банальні, вкрадливі, що лагідно дзюркочуть,
скупі та вимучені

Олександр Сушко
2018.07.17 09:01
В лісах Зімбабве рижики доспіли,
Боровички вгорнулися в туман.
Там люди моцні, наче ті горили,
А в нас богатирів уже нема.

Напружилися зранку долі лобні,
Перед сніданком мало не зомлів.
Ув Африці гриби, неначе довбні,

Ігор Шоха
2018.07.17 07:33
Коли її чекаю, оживаю
і серце б’ється, і пульсує кров,
і лірою душа моя співає,
і сила духу оживає знов.

І сумно аж за край, коли немає,
неначе я за іншою пішов
стежиною утраченого раю,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Віра Карасьова КаеЛін
2018.07.20

Ангелінка МАЮ
2018.07.18

Олександр Шевчук
2018.07.17

Маша Кішка
2018.07.09

Кілометр Рубемл Далекий
2018.07.01

Катерина Швець
2018.06.29

Одарка Любомир
2018.06.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Анна Хромова - [ 2006.02.28 00:29 ]
    ***
    Моє бідне обважніле серце сповзає
    чіпляється лапами
    тягнеться вниз
    І крапає з дахів вода із сонцем змішана.
    Як випросити ще кілька таких звичних і буденних цілунків,
    що роздаються задарма – задля вітання?
    Твоє тіло як повітря
    ніколи не втратить свого смаку


    Рейтинги: Народний 5 (5.15) | "Майстерень" 0 (5.13)
    Коментарі: (1)


  2. Анна Хромова - [ 2006.02.28 00:02 ]
    ***
    посеред всіх – щось скрипкою зашкряба –
    і висмикне зі звичних ритмів
    і рудувато усміхнеться.
    скрипці
    скуйовдити б волосся п’ятірнею


    Рейтинги: Народний 0 (5.15) | "Майстерень" 0 (5.13)
    Прокоментувати:


  3. Маріанна Кіяновська - [ 2006.02.27 20:53 ]
    ПОЕТОВІ…
    Ти Овідій, в якого усе навпаки,
    Бо живеш у столиці, і ще не в опалі,
    Тільки вірші твої філігранні і сталі,
    I у тебе закохуються жінки…

    Їх гарячі тіла, наче вина терпкі —
    Золоті і брунатні, ясні, мов емалі.
    Їх наука кохання, їх губи, їх талії,
    Їх жага, їх утома і їхні роки…

    Або, може, не так: є природа ріки,
    У яку не вступити удруге. Надалі —
    Тільки сни і слова, пережиті й тривалі,
    I найвища інтимність стискання руки…

    Томи — втома, і Томи — ослаблі зв'язки.
    Так Верлен дуже мріяв умерти в Iталії.
    З того боку — чесноти, а з того — регалії.
    Ти — Овідій, в якого усе навпаки…



    Рейтинги: Народний 5.64 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (3)


  4. Мар'яна Савка - [ 2006.02.27 20:20 ]
    ЗИМОВІ ТІНІ
    1.
    Сніги, як законники білі,
    Ідуть по нічній стежі.
    І профілі їх чужі.
    І губи їх сполотнілі.

    І слід їм нечутно стелять
    Примарища хуртовин.
    Ідуть усі як один
    До білих незримих келій.

    Від чорної брами ночі
    На таці несуть ключі.
    Під білі тяжкі плащі
    Ховають серця і очі.

    2.
    Коли зима затяжна
    Зализує рани, наче
    Псисько старий, собачим
    Життя виглядає. Й одна

    З мертвої ночі рядна
    Світить у серця ранку,
    Гріє мене до ранку –
    Лямпа з твого вікна.

    3.
    Вони зчудовані і сірі,
    Як давні мури Бернардин.
    Бо їм призначено по вірі
    Іти за нами. Та один
    Спинився просто коло мене
    Й поклав долоню на плече.
    Я в очі глянула. Пече
    Моє поранене рамено.
    Чого тобі? Я від ходи
    Швидкої трачу кров і силу.
    І сірі губи попросили:
    Я тінь твоя. Ходи. Ходи.

    4.
    Зима. Офелія в саду.
    Служниця чорна. Діва біла.
    І доторкається до тіла
    Розквітла лілія в льоду.

    Як інкрустація скляна –
    Фата зі снігу. Очі сині.
    Різьбить прозорі вії іній.
    Зима. Офелія сумна.


    Рейтинги: Народний 5.36 (5.5) | "Майстерень" 5.75 (5.6)
    Коментарі: (6)


  5. Мар'яна Савка - [ 2006.02.27 20:27 ]
    * * *
    І крила спалімо. І станьмо людьми.
    І сталось. Ідемо шляхами земними
    У холод і біль неземної зими.
    Йдемо поміж них. І стаємося ними.

    Цей сніг не минає вже тисячу літ.
    Цей холод кривавить рубці на раменах.
    Закуто міста, як у лати, у лід.
    На брамах розвішано білі знамена.

    Шукаєм притулку. Вокзали. Двори.
    Кав’ярні. Будинки з очима скляними.
    І люди з безликим тавром машкари.
    І ми поміж них. І стаємося ними.


    Рейтинги: Народний 5.7 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.6)
    Прокоментувати:


  6. Мар'яна Савка - [ 2006.02.27 20:49 ]
    * * *
    А тепер щодо фрески. Ці непрозорі мазки –
    Як долоні послушниці, теплі і голубині –
    Заголублені спогади, дотик тремкої руки,
    Що поволі нанизує вервицю по намистині.

    Ця ощадливість барви – ця недокровність легка,
    Блідість повік Богородиці, прожилка синя –
    Має запах розлитого в глечики молока,
    Що сестриця приносить з села для сирітського сина.

    Ця довершеність смутку, рисочка зболених уст –
    Наче десь поза простором ножиці точать на постриг.
    І ніхто не співає – голос у горлі загус,
    Наче фреска мальована в часі Великого Посту.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.6)
    Прокоментувати:


  7. Мар'яна Савка - [ 2006.02.27 20:22 ]
    * * *
    Жінка. Сукня сріблясто-сіра.
    Осінь дихає у плече.
    По розмитих її клавірах
    Дощова соната тече.

    Увібгала худеньке тіло
    У м’який глибокий фотель.
    Недопалки. Лампа настільна.
    Незнайомий нудний готель.

    Дві квитанції до оплати.
    Чорний осад у кавнику.
    І мале кошеня кудлате
    Гострить кігті на килимку.

    Довгі тіні торкають стелі.
    Залягає тяжка пітьма.
    Жінка постіль повільно стелить,
    Під подушку кладе Дюма.
    Зафіранивши блиск реклами
    І байдуже місто чуже,
    Жінка тихо веде руками
    По плечах, прозорих уже

    Від криштально-дзвінкої втоми –
    Тамувати в собі жагу,
    Зберігати в очах невтомну
    Іронічну печаль-нудьгу.

    Може, просто піти назовсім?..
    А по вікнах течуть струмки.
    І втікає бульварна осінь
    На зачитані сторінки.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.6)
    Коментарі: (4)


  8. Мар'яна Савка - [ 2006.02.27 20:33 ]
    * * *
    Чи знаєш, чого в мене коси на чорно, на чорно?
    Парують фіали, зміїно звиваються вина.
    То кров закипає у жилах, то чорна ожина
    Вчинила нам згубу, зчорнила нам губи потворно.

    Чи знаєш, чого в мене очі на срібно, на срібно?
    То кригу баскими копитами збито на скалки.
    Регочеться місяць. Зубами видзвонює дрібно.
    І світиться тіло замерзлої в ночі русалки.



    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.6)
    Коментарі: (4)


  9. Мар'яна Савка - [ 2006.02.27 20:37 ]
    * * *
    Жінко, гойна моя княгине,
    Кров холоне, і тіло стигне.
    Ізрони сльозу, берегине,
    На мої трояндові стигми.

    Жінко, відаєш, що розтану,
    Переквітнувши в сутінь синю.
    Перелившись в тебе востаннє,
    У тобі зачинаю сина.

    І, роздерши заслону ночі,
    Ти стогнатимеш від любові.
    Понад груди твої дівочі
    Ллються коси твої шовкові.

    А відтак на широкім ложі
    Вже навіки тебе не стане.
    Тільки чорно-криваві рожі
    Вколо білого твого стану.

    І прийдуть до тебе бояре.
    Кожен скаже: моєю буде.
    Для одного зготуєш чари –
    Бурштинове вино-отруту.

    А для другого – ніж у серце,
    Щоб над ранок зійшов росою.
    А від третього – не спасешся,
    Бо полонить тебе красою.

    Затріпочеш, застогнеш стиха,
    Як уп’ється у груди білі, –
    Та згадаєш про віщі стигми
    На моєму старому тілі,

    І про сина, що голос крові
    Вже почув у твоєму лоні.
    І проллються коси шовкові
    На троянди чорно-червоні.



    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.6)
    Коментарі: (2)


  10. Річард Бротіган - [ 2006.02.27 18:03 ]
    Ожидание
    Всё это -
    словно
    годы,
    пока я собирал
    букет
    поцелуев с её губ
    и хранил их
    в вазе цвета зари
    в
    своём
    сердце.

    И
    ожидание
    того стоило.

    Ведь
    я был
    влюблён.


    Рейтинги: Народний 5.08 (3.93) | "Майстерень" 5 (3.02)
    Коментарі: (9)


  11. Річард Бротіган - [ 2006.02.27 18:04 ]
    Влюблённая лампочка
    У меня есть 75-ваттная, ослепительная, долгоживущая
    лампочка "Хэрмони Хауз" в туалете.
    Я живу в одной и той же квартире
    уже больше двух лет,
    и эта лампочка всё так же светит.
    Я уверен, она влюблена в меня.


    Рейтинги: Народний 5 (3.93) | "Майстерень" 5.13 (3.02)
    Коментарі: (4)


  12. Річард Бротіган - [ 2006.02.27 18:13 ]
    Ресторан
    Хрупкая, увядающая, 37-ми лет,
    Она носит обручальное кольцо словно транс
    И пристально смотрит на дно пустой кофейной чашки
    Так, будто это рот мертвой птицы.
    Ужин окончен. Ее муж вышел в туалет.
    Он скоро вернется, и настанет ее очередь идти в туалет.


    Рейтинги: Народний 3.63 (3.93) | "Майстерень" 2 (3.02)
    Коментарі: (3)


  13. Річард Бротіган - [ 2006.02.27 18:40 ]
    7 Апреля, 1969
    Мне так плохо сегодня,
    аж хочется написать стих.
    Любой. Этот стих.


    Рейтинги: Народний 2 (3.93) | "Майстерень" 1 (3.02)
    Коментарі: (2)


  14. Річард Бротіган - [ 2006.02.27 18:02 ]
    30 центов, два транзитных билета, любовь
    Думая о тебе
    Я вошел в автобус, заплатил 30 центов,
    Попросил 2 транзитных билета,
    А потом обнаружил, что я там один.


    Рейтинги: Народний 3.67 (3.93) | "Майстерень" 2 (3.02)
    Прокоментувати:


  15. Річард Бротіган - [ 2006.02.27 18:20 ]
    Одетая во что-то похожее на серебряную болезнь
    Одетая во что-то похожее на серебряную болезнь,
    ты прохаживаешься по дому. Чувствуешь себя счастливой.
    Свет потушили. Кругом тени.
    Это твое личное дело.


    Рейтинги: Народний 4 (3.93) | "Майстерень" 3 (3.02)
    Прокоментувати:


  16. Річард Бротіган - [ 2006.02.27 18:16 ]
    Ромео и Джульетта
    Если ты умрешь за меня,
    То и я умру за тебя

    И наши могилы
    будут похожи
    на двух любовников, стирающих
    вещи в прачечной.

    Если ты принесешь мыло,
    То я принесу отбеливатель.


    Рейтинги: Народний 4 (3.93) | "Майстерень" 3 (3.02)
    Коментарі: (2)


  17. Річард Бротіган - [ 2006.02.27 18:32 ]
    15%
    Она все пытается
    Что-то получить от мужчин
    Но ей не удается
    Для этого нужно
    Быть на 15% красивее.


    Рейтинги: Народний 4.06 (3.93) | "Майстерень" 3 (3.02)
    Коментарі: (9)


  18. Мар'яна Максим'як - [ 2006.02.26 21:51 ]
    ***
    ДОсконало моя пам’ять намалює
    ПеРЕмогу над своїм кінцем.
    Ми – саМІ і зовсім не сумуєм,
    ФАнтастично дивлячись в лице.
    Досить СОЛЬних номерів печалі
    І манери ЛЯльки або гри.
    СІ мажор постав тепер надалі
    ДО побачення, до нової весни…






    Рейтинги: Народний 0 (4.66) | "Майстерень" 0 (5.04) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  19. Мар'яна Максим'як - [ 2006.02.26 21:24 ]
    ***
    бачу бо бреде
    боком
    басом
    бубонить

    була би бачила

    ба

    баба
    білим
    борошном
    брата
    брала
    брама
    бідкається
    бо
    буря
    біжить




    Рейтинги: Народний 3 (4.66) | "Майстерень" -- (5.04) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  20. Мар'яна Максим'як - [ 2006.02.26 21:50 ]
    ***
    Списано мільйони аркушів,
    Вкрадено тисячі ночей,
    Чорних очей
    Твоїх.
    Замислено стільки слів,
    Включено стільки сонць.
    Перший дощ
    В зимі.
    Сховано всю любов
    В коробку від взуття.
    І каяття –
    Тобі…



    Рейтинги: Народний 4 (4.66) | "Майстерень" 5 (5.04) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  21. Мар'яна Максим'як - [ 2006.02.26 21:40 ]
    ***
    Зливаються у небі кольори…
    Це вигадали ті, кому байдуже.
    І тільки ми – залишилися ми.
    Це все глобально, навіть дуже-дуже.




    Рейтинги: Народний 0 (4.66) | "Майстерень" 0 (5.04) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  22. Мар'яна Максим'як - [ 2006.02.26 21:38 ]
    ***
    бррр
    бурмоче холодильник твої останні слова
    я сиджу на кухні і думаю про каву
    ти розтопишся на початку березня
    і я буду довго плакати
    а потім латати свою душу
    мільйон спогадів тебе засипле
    і коли стане нестерпно боляче
    я висиплю тебе на подушку
    бррр




    Рейтинги: Народний 5 (4.66) | "Майстерень" 0 (5.04) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  23. Ольга Лазаренко - [ 2006.02.26 20:29 ]
    Світ великий. Радіти, ридати...
    Світ великий. Радіти, ридати,
    Можна просто ковтати дні.
    Тільки їсти і тільки спати,
    І крутитися уві сні.

    Можна рота щодня полоскати
    Еліксиром чужих катастроф.
    Світ великий. Не всім ридати
    Чи радіти рядками строф.


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.81) | "Майстерень" 4 (4.57)
    Прокоментувати:


  24. Ольга Лазаренко - [ 2006.02.26 20:08 ]
    як витримати натиск світу
    як витримати натиск світу
    якщо відчуваєш що
    твій світ
    от-от зламається
    мов мікропроцесор комп'ютера
    як вберегти природу
    від забруднення
    якщо відчуваєшщо твоя душа
    потребує пластмасового фільтру
    як бути ближчим одне одному
    якщо можна почути
    як росте чиєсь волосся
    і неможливо визначити
    коли хтось збирається
    викинутись з вікна


    Рейтинги: Народний 4 (4.81) | "Майстерень" -- (4.57)
    Прокоментувати:


  25. Ольга Лазаренко - [ 2006.02.26 19:52 ]
    Не вірю в спалах, в раптом переміни....
    Не вірю в спалах, в раптом переміни,
    У круглий шлюб з виблискуючим дном.
    Все обертом - по щастю, як по мінах,
    Ступати доведеться все одно.
    Скрізь гіркота - у смутку й в шоколаді.
    Розчахнута, ротата чортівня!
    Твоя душа, як тіло без принади,
    Твоя душа, як стежка навмання.
    А ти мовчи! Нема кому відкрити,
    І тільки вії вимкнули кіно.
    Твоя душа... А доведеться жити
    По щастю, як по мінах, все одно.


    Рейтинги: Народний 5 (4.81) | "Майстерень" 5 (4.57)
    Коментарі: (1)


  26. Юрій Пустельний - [ 2006.02.26 09:56 ]
    Вергайлівка
    ...Приходять вкотре спраглі тіні,
    Що від людей лишились нині.
    В контрастнім плетиві зухвалім
    Тут кожен – пан і бог.

    Крізь випари спиртів дешевих
    Ледь чутно ноти слів душевних
    І випадково, хоч невдалий,
    Знайдеться тут пророк.

    Це місце кожному відкрите
    І кожного наскрізь в нім видно,
    Та всякий сором та зневіру
    Заллє міцне вино.

    І доки тіні не розтали,
    Існують дві химерні зали.
    Чи хто є ангелом, чи звіром
    Для Вакха – все одно.



    Рейтинги: Народний -- (3.7) | "Майстерень" 5 (3.86)
    Прокоментувати:


  27. Ілля Веселий - [ 2006.02.26 02:27 ]
    Бий першим

    Бий першим : ти – ніж,
    Бий другим : ти – меч,
    Бий знову і знову, ти – кращий.
    Рубай, рви і ріж,
    Змітай голови з плеч,
    Хоч гріх цей насправді найважчий.
    Кричи, ображай,
    Розбивай, розривай,
    Зроби із живого – пропаще.
    Великим ти вирости, інших – скидай,
    Хоч гріх цей насправді найважчий.
    Не віриш – не вір,
    Зневажаєш – ганьби,
    Вбивай майже напризволяще,
    А любиш зі зрадою – то не люби,
    Бо гріх цей насправді найважчий.
    Можливо й не ти це – сміливо вперед,
    Збуди свою совість ледащу,
    Дозволь їй водити той велосипед,
    Що гріх твій роз’їде найважчий.

    Ти – суть, ти – людина, і вільно живи,
    Та правду продати не думай ні за що.
    В найбільшій любові ти щастя знайди,
    І скарб це твій буде найважчий.

    ...і хай скарб твій буде найважчий...


    Рейтинги: Народний 5 (4.82) | "Майстерень" 5 (4.69)
    Коментарі: (1)


  28. Ігор Калинець - [ 2006.02.25 15:27 ]
    Старовіцькі вірші
    *
    Сидиш одна у білій вежі
    до наших покликів німа.
    Вирують пристрастей пожежі,
    а ти сидиш у білій вежі,
    немає на лиці збентежень
    та й радості також нема.
    Сидиш одна у білій вежі
    до наших покликів німа.

    *
    В пивницях цідим давній мед,
    пісні складаєм для розваги:
    п'янить любовний тріолет,
    як у пивницях давній мед.
    А в чадну ніч лише стилет
    утаємничений у зраді.
    В пивницях цідим давній мед,
    пісні складаєм для розваги.

    *
    Гарцюють нетерпляче коні -
    розпочинається турнір!
    Цвітуть китайчані попони -
    гарцюють нетерпляче коні.
    А князь на злоченім ослоні
    до всіх прихильно зводить зір.
    Гарцюють нетерпляче коні -
    розпочинається турнір.
    Збудись князівно, і ожий,
    бо нам потрібні ідеали,
    без них мечі немов у ржі -
    збудись, князівно, і ожий!
    Серед вогненних вітражів
    кричу, відкинувши забрало:
    Збудись князівно, і ожий,
    бо нам потрібні ідеали!

    *
    У герці вибитий з сідла,
    лечу під ковані копита,
    заслала світ червона мла -
    я в герці вибитий з сідла.
    Та з вежі промінець тепла
    ще вічі встиг мої прикрити,
    У герці вибитий з сідла,
    лечу під ковані копита.

    1970


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.2)
    Прокоментувати: | "Вибрані твори, Спогад про світ - 1970"


  29. Руслан Камінський - [ 2006.02.25 15:10 ]
    шампунем моря піняться алеї
    шампунем моря піняться алеї
    блакитнокорабельними світами
    густіють сльози осокору
    у жовтополохливих віях неба
    тріпочуть вітрофарбами налиті
    червонокапелюшки мертвих птиць

    26 жовтня 2003 року


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.47) | "Майстерень" 4 (4)
    Прокоментувати:


  30. Ігор Калинець - [ 2006.02.25 15:48 ]
    Двома пальцями (закінчення)
    *
    поверталися очі з мандрівки
    зі світу білого
    зі світу чорного
    до домівки

    перестрів очі
    терен дрімучий
    та й виколов

    перестрів очі
    червоний півень
    та й виклював

    був би я на тих мандрах
    зістав
    вели очі її погляд
    за синій рукав

    гей тепер нема
    для болю тами
    було не пускати
    очі світами

    *
    все на перший погляд
    як на циферблаті

    ти у своїй розважності
    нагадуєш
    маленьку стрілку

    я щойно
    наздогнавши
    знову тебе полишаю

    чи така вже зрозуміла
    машинерія поступовань

    ой той світ
    мов кишеньковий годинник
    зачиняється
    срібним денцем

    *
    на кінчику язика

    дивне місто
    з білою вежею
    із дзигарями

    жінки
    у довгих сукнях
    із парасольками
    від сонця

    за вітриною том
    у шкіряній оправі
    тиснений золотом

    на кінчику язика
    ці старовіцькі вірші

    начебто я їх
    написав
    для тебе


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.2)
    Коментарі: (1) | "Вибрані твори, Спогад про світ - 1970"


  31. Таня Невідома - [ 2006.02.25 15:53 ]
    Познайомилась з весною...
    Я познайомилась з весною,
    Вона насправді тепла й неземна,
    Доторкнулась до мене косою,
    А потім втекла навісна.

    Ще зустріла божествене щастя,
    Воно каре, сміливе, завзяте,
    Подарувало мені почуття,
    Які змінили моє життя.

    Заглянула у очі я суму,
    І стражданню, й нестерпній брехні,
    Чи збрехало мені моє щастя? – Ні!
    Я збрехала сама собі...

    І здружилась занадто з печаллю,
    Яка і досі мріє про принца на коні,
    І піддалась розчаруванню,
    Яке на мить зламало щось в мені.


    Рейтинги: Народний 4 (3.41) | "Майстерень" 3 (3.3)
    Прокоментувати:


  32. Ігор Калинець - [ 2006.02.25 15:37 ]
    Двома пальцями
    *
    циркулем цигаркового диму
    замкнений овид

    ліктем переконуєшся
    в існуванні повій

    з півпоруху очей
    пізнаєш мову хіті

    ловиш у собі
    як змія кінець хвоста
    щось незбагненне

    котре також
    хоче
    вислову

    *
    тобі до лиця
    білі колони тиші

    світ затиснений
    у лещатах палітурок

    відчиняєш його
    як на Великдень

    а тут ти прагнеш
    забитися в куток

    як маленька
    сіра мишка

    *
    двома пальчиками
    тримає мене туга

    двома пальцями
    тримаюся за тугу

    без неї
    як серед голих стін

    двома пальцями

    тримаюся
    за синій погляд

    *
    перламутрові нігті
    мандрують філіжанкою

    непевні
    у своїй мандрівці

    а коли вказівний палець
    окресливши коло
    злетить із ребра
    порцеляни

    се має означати
    в тебе опустилися руки

    знову
    твоє маленьке серце
    присипане
    торішнім листям


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.2)
    Прокоментувати:


  33. Володимир Ляшкевич - [ 2006.02.25 13:33 ]
    * * * Етеллі Чуприк
    Це ти, Етелло! Гул тисячоліть,
    клекотячи од непорозуміння
    із глуздом нашим, ледвеживотінням,
    крізь тебе пролинає з миті в мить, -
    зриваючи п’янкі глибини неба -
    величчям: у роздрібненості душ;
    надмірним: у староміщанську глуш;
    ефірним птаством Горніх нот, Етелло.

    Для чого граєш ти у мирний час,
    коли ми налягаємо на шлунки,
    коли у нори тягнемо дарунки,
    якими сатана вгощає нас?
    У цій країні тільки за війни
    тебе почули б і сини і доньки,
    тоді й перемогли би - нині ліньки
    звучати серцем. І тому ціни

    у нинішніх не маєш. О, десь інде,
    де вміють краще підбивати сальдо,
    не грала б “doloroso” так печально,
    і так глузливо “dolce far niente”…
    Тобі аплодували й там і жадно
    ловили погляди очей твоїх,
    забувши, як і тут, що кожен гріх
    себе являє Зору непринадно,

    зринаючи, як прохололі звуки,
    назбирані у вислову акорд,
    у гам базарно звихнутих аорт,
    у оплесків поліфонічні муки.
    Куди тобі зі світом цим? куди?
    Кому від тебе цю прийняти ношу?
    Чи надане тобі “усе! не можу!”
    і з Вищим Даром лиха обійти?

    Але ефір твоєї гри - дозвучність
    промінню, водам, подиху вітрів,
    коли немає непотрібних слів,
    хіба не в цьому - рятівна величність?
    омріяне повернення до раю
    у сумніви закутого єства,
    жадання, що сягнуло торжества
    вимолюючи: “я живу, бо граю!”?

    “Я граю, бо живу!”, торкання світле
    переливається - потужне, барвне,
    знаходячи, як темне, все намарне
    і, як прозоре, здобуття розквітле...
    І глина клавіш, і вже Інші Руки,
    Небесні води... Твердь... І споконвіччя,
    І з нотних бриж усміхнене Обличчя,
    І колискової моєї перші звуки.

    2004


    * doloroso – італ. (муз) – скорботно, печально.
    ** dolce far niente. – італ. - приємне нічогонероблення.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Прокоментувати:


  34. Володимир Ляшкевич - [ 2006.02.25 13:23 ]
    * * *
    Він згадує Тарівердієва.
    Вона - танцює. Поряд, за вікном,
    гойдаються сніжини, такт за тактом,
    без домінантної надії на
    хоча б якийсь мажор, тремтить бокал
    і трубка тліє. Простір над антрактом
    притягує до себе розсип звуку,
    поспівує паркет, і дотик рук,
    як берег течії, дарує танку
    пейзаж і русло. Води римокроків
    то тануть, то летять у вирі, - рух
    п'янить мелодій добровільну бранку...

    Йому за сорок. Їй чотири. Потім
    це все набуде значення, коли
    замовкне Мікаєл, і партитури
    зберуться в дзеркало манер, де годі
    за першим планом інше віднайти, -
    їй байдуже, антаблемент натури
    у вихру танцю, "потім" - не важливо.
    Лише сніжини, ліхтарі, різдвяне диво,
    і сяйні дні без відчуття мети.


    2002


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Прокоментувати:


  35. Олег Апостолов - [ 2006.02.24 14:15 ]
    Спроба №3
    ...не заснути...
    сон не пройде повз ці байдужі батареї
    не розірве вологу залізну стелю шпалер
    забльованих снодійними таблетками
    та кам"яними стовпами
    обличчями з дубової кори -
    нестримний плач заслуговує на неї
    і ця дівчинка захлинається слізьми
    у брудній вбиральні
    спостерігаючи за рухами очей
    матеріалізованого бога
    що справляв нужду на підлогу повну шприців
    наповнених краплинками
    її густої крові...





    Рейтинги: Народний 4 (4.29) | "Майстерень" -- (4)
    Коментарі: (1)


  36. Мар'яна Савка - [ 2006.02.24 13:24 ]
    * * *
    Підійшов до дерева першим,
    Відпустивши повід коня.
    Безпритульний убогий вершник,
    Що нема йому ночі і дня,

    Бо виходить у світ – як в море.
    І мандрують всюди за ним
    Тільки небо яснопрозоре,
    Тільки вогнища дим,

    Тільки вітер, що кличе зливу
    У бездонні лона хмарин,
    Тільки очі сумної діви,
    Що як теплий бурштин.


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.5) | "Майстерень" 5 (5.6)
    Прокоментувати:


  37. Мар'яна Савка - [ 2006.02.24 13:21 ]
    ТРИПТИХ I.
    1
    Поза тим, що його не зумієш назвати,
    Вміють трави рости по коліна, по серце.
    На листках перезрілої сивої м’яти –
    Вечорового коника скерцо.

    Заплітаєш себе в прохолодні косиці,
    Де стебло до стебла – як душа за душею.
    І встають дві зорі – дві сестри – дві черниці
    Понад вежею. Понад твоєю межею.

    2
    Ця вежа має літ зо триста
    Під сяйвом білого світила –
    Все, що лишилося від міста,
    В якому б я не заблудила,

    Не загубила того дому
    І стін просторої каплиці.
    Там дві сестри. І дві зірниці.
    Черниці. Три століття тому.

    3
    Люба сестро, стільки живеш,
    А чи бачила ти, чи знала
    Ту найвищу з-посеред веж,
    У яку ти себе сховала?

    І не має вона ні стін,
    Ні межі у лункім безмежжі.
    Лиш трава росте до колін.
    І до серця твоєї вежі.



    Рейтинги: Народний 5.42 (5.5) | "Майстерень" 5.33 (5.6)
    Коментарі: (1)


  38. Мар'яна Савка - [ 2006.02.24 13:24 ]
    * * *
    І світ, наче келія, тиха, глуха, холодна.
    Щілина-віконце. Вузенька смужечка світла.
    І час витікає. І роки один за одним
    Слизькими вужами втікають із цього світу.

    Монети повільно летять і вдаряють об камінь,
    Наповнивши серце розбитим органним дзвоном.
    Тримаєш відлуння важкими, як ртуть, руками.
    І тиша крізь пальці стікає на діл червоно


    Рейтинги: Народний 5.36 (5.5) | "Майстерень" 5.33 (5.6)
    Коментарі: (4)


  39. Ілля Веселий - [ 2006.02.24 13:27 ]
    Напиши мені
    Напиши мені ще раз свій мейл,
    убери у намисто весняне,
    день, помітила, довшим став день,
    дивовижним таким і яскравим.
    Напиши мені вперше листа,
    щоб я міг хоч до слів доторкнутись
    і у пам’яті хоч неспроста,
    все ж зумів у той час повернутись,
    Коли було чарівне руно,
    передзиммя ранкове будило,
    напиши мені – вилий на дно
    ніжне миро, щоб пахло кадило.
    Щоби знову день суттю пропах,
    тим п’янким ароматним суцсвітом.
    напиши хоч рядочок листа
    і він стане для мене всім світом.


    Рейтинги: Народний 4 (4.82) | "Майстерень" 4 (4.69)
    Коментарі: (1)


  40. Олег Апостолов - [ 2006.02.24 12:01 ]
    Дельфіни полюбляють...
    Дельфіни полюбляють авангард
    і їхні розм"яклі від горілки тіла
    вже не можливо нічим здивувути
    їхні повні любові серця
    розривалися на безпечній відстані
    від людських жител
    та іржавих барж
    серця танцювали кривий танок
    і помирали в релігійному екстазі
    так любити авангард
    навіть ти не вміла


    Рейтинги: Народний 4 (4.29) | "Майстерень" 4 (4) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  41. Мар'яна Савка - [ 2006.02.24 10:22 ]
    КУРОРТНЕ
    Ти увійшла, захопивши з собою в кімнату
    Запах зомлілих акацій. Почався сезон.
    У лабіринті алей на прогулянці натовп
    Тих, у кого відпустка, у кого резон
    Так безтурботно і мляво, вдягнувши панами,
    Пражити тіло і пити напої легкі.
    Байдуже зовсім мені до курортної дами,
    Що увійшла до кімнати. Тільки п’янкі
    Пахощі білих акацій. Тонка соломинка
    В склянці абсенту. Вечірня готельна нудьга.
    І понад голови наші летить павутинка.
    І ця повітряна жінка з картини Дега.

    Це вулиця Ліста. Це місяць, либонь, листопад.
    Навала прозорості неба у чорній оправі.
    І цей перехожий – смаглявий і юний Синдбад.
    І ми – не чужі. І зустрінемось, може, на каві.

    А снилося: море, холодне й тривожне вночі.
    Чорніє причал у старому порту. І небавом,
    Узявши на плечі сувій дорогої парчі,
    Ти сходиш на берег багатим купцем-мореплавом.

    І щойно в кварталах погасять останню свічу,
    І море затихне, і зорі ряхтітимуть тьмяно,
    Ти діву русяву ховаєш у срібну парчу –
    І мить не минає, і пахне русинка медвяно.

    Це вулиця Ліста. Танцюють сльозинки в очах
    Від шалу осіннього сонця. Кінець листопада.
    У сивих заметах, либонь, дотліває парча.
    Калюжі і брук – іграшкові порти для Синдбада.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.6)
    Прокоментувати:


  42. Василь Герасим'юк - [ 2006.02.24 10:32 ]
    * * * (Анатолієві Дністровому)
    Майже люблю ці ночі. Не довші - більші.
    Ця нагота зветься чомусь - листопад.
    Діти моїх ровесників пишуть вірші,
    випірнувши над нами і навіть над
    музикою,
    де їх розглядає в тиші
    піднятий над землею на вилах брат.

    Доки блукав я горами і містами,
    доки забрів нарешті в цей падолист,
    доки ці ночі, Господи мій, настали,
    доки я переслухав
    художній свист,
    тільки слова моєї сивої мами
    знов запахли мені, як перший покіс.

    Паморочить не запах, а - коли запах
    перестає, стихає в цій голизні -
    так відходить вогонь...
    В слабих його лапах
    душу не заколишу - видно мені:
    іскри випручуються з віків біснуватих
    і випірнають, щезаючи у вишині.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (1)


  43. Василь Герасим'юк - [ 2006.02.24 10:22 ]
    * * *
    На березі Він вогонь розклав.
    Петро в човні не знаходив місця
    і кинувся в море, добрався вплав
    апостол, що тричі Його зрікся.

    На землю ступив, хитку від сльози.
    Стрічає, цілує Син Чоловічий.
    І мовить: "Ягнята мої паси".
    Говорить тричі.

    Та перша Воскреслого бачила ти.
    Не зразу впізнала, від сліз незряча.
    Встав з гробу
                і з неба має зійти,
    і знов запитати:"Чого ти плачеш,
                МАРІЄ?"


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Прокоментувати:


  44. Василь Герасим'юк - [ 2006.02.24 09:33 ]
    * * *
    Марю лиш вогневим блискавки списом,
    в голову темну мою не вцілив грім.
    Ти поруч поник - мукою впився.
    Ти пригадай мене в царстві своїм.

    Тільки тут і тепер - вперше над твердю -
    ти вже не скажеш тим рибалкам: "Ходім".
    Ділимось, мовби черствим окрайцем, смертю.
    Ти пригадай мене в царстві своїм.

    Хто я? Дитя гріха, злого розбою?
    Кров невинна кричить. Попіл і дим.
    А помираю тут. Поруч з тобою.
    Ти пригадай мене в царстві своїм.

    Ми на хрестах. Ми не діждали дива.
    Між розбійників - Бог - між мною і тим
    зліва. Чаша твоя, Спасителю, зліва.
    Ти пригадай мене в царстві своїм.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Прокоментувати:


  45. Ніколай Гумільов - [ 2006.02.24 00:13 ]
    Шестое чувство
    Прекрасно в нас влюбленное вино.
    И добрый хлеб, что в печь для нас садится,
    И женщина, которою дано,
    Сперва измучившись, нам насладиться.

    Но что нам делать с розовой зарей
    Над холодеющими небесами,
    Где тишина и неземной покой,
    Что делать нам с бессмертными стихами?

    Ни съесть, ни выпить, ни поцеловать.
    Мгновение бежит неудержимо,
    И мы ломаем руки, но опять
    Осуждены идти все мимо, мимо.

    Как мальчик, игры позабыв свои,
    Следит порой за девичьим купаньем
    И, ничего не зная о любви,
    Все ж мучится таинственным желаньем;

    Как некогда в разросшихся хвощах
    Ревела от сознания бессилья
    Тварь скользкая, почуя на плечах
    Еще не появившиеся крылья;

    Так, век за веком - скоро ли, Господь? –
    Под скальпелем природы и искусства,
    Кричит наш дух, изнемагает плоть,
    Рождая орган для шестого чувства.

    1922


    Рейтинги: Народний 6 (5.7) | "Майстерень" 6 (5.83)
    Коментарі: (4)


  46. Тамара Маршалова - [ 2006.02.23 11:16 ]
    Чого шукаєш?

    Чого шукаєш? ВизнаннЯ?!
    Його не буде!
    Ідеш до цілі навмання?
    Та це ж облуда!

    Бажаєш слави? Не бажай,
    Вона не прийде!
    Хвала хай ллється через край,
    Водою зІйде.

    Вода тверезість принесе,
    Надасть сумління.
    Бо лиш одне, що має сенс, -
    Любити вміння.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  47. Ілля Веселий - [ 2006.02.22 22:59 ]
    Про ангела
    Я бачив малого ангела:
    Виблискували крильцята,
    Очі горіли радістю
    І в серці буяло свято.
    Я з ним привітався радо,
    Ми грались весь день так добре
    Таких, як він, небагато –
    У нього серденько хоробре.
    Гарненький носик і вушка,
    Немов пиріжок той із пічки,
    Маленькі ніжки та ручки
    Й так щиро сміються щічки.
    Коли заховалось сонце
    І неба закрились дверцята,
    Я тихо йому промовив:
    „Добраніч, закривай оченята!”
    Поклав його поряд спати,
    Накривши сріблясті крила.
    Мій ангел без мами й тата
    В душі моїй спить так мило.


    Рейтинги: Народний 4 (4.82) | "Майстерень" 4 (4.69)
    Прокоментувати:


  48. Тафія Епі - [ 2006.02.22 21:09 ]
    Голос пантоніми
    поламані руки шукають опори
    згвалтоване тіло благає покори
    розбиті думки розтікаються струмом
    мій голос холоне під тиском і шумом....

    чорно-білі пальці звільняють симфонію,
    що прагне з'єднатись у вічну агонію,
    що прагне туди, де залишив ти жертву
    німу і сліпу....не живу..і не мертву

    на руках в неї кров і сталеві кайдани
    вона ж не втече...так навіщо ж ці рани??
    на очах в неї тінь,хоча поруч нікого
    ти зник....ти пішов....не залишив нічого...

    по розбитому склі стікає крапля крові
    й блукаючі думки вже немічні і хворі
    цей опіум безсилля вбиває жертву ночі
    і попіл від сигари вкриває болем очі....

    ці монотонні кадри ховають титри долі
    і жертва вже безсила....і руки надто кволі
    щоб вирити у серці глибоку темну яму
    й сховати там минуле-жорстоку чорну пляму....

    жива пантоніма вдихає водень страху
    натомість відпускає свій кисень смерті й краху
    а людство все ж живе....на полі чорних трупів
    і їхні мертві очі збирають зграї круків...


    Рейтинги: Народний 5 (4) | "Майстерень" 5 (3.86)
    Коментарі: (7)


  49. Володимир Ляшкевич - [ 2006.02.22 21:23 ]
    Кладовище веселих Поетів 2

    В одній руці букетик і
    красуня для Поетики,
    у другій – штоф конкретики,
    С2Н5-ОН.
    А далі геть від етики -
    любіть життя! Та все таки
    мені - сліди косметики,
    а вам – всю іншу блаж...

    2005


    Рейтинги: Народний 0 (5.53) | "Майстерень" 0 (5.53)
    Прокоментувати:


  50. Владислав Волочай - [ 2006.02.22 13:26 ]
    Жіноче
    Раптово вечір набирає бали,
    Вже зимно і надворі заметіль.
    Прийшли новини, знову не чекали.
    І біль - це сміх, а щастя - більший біль.

    Останні речі пахнуть ще тобою,
    Я не спалила їх на вогнищі плити
    Сьогодні поміж осінню й зимою
    Нема тебе, нема коли цвістию

    Тепер лише до свят приготування,
    Останній раз сходити в гастроном.
    Горілка, пиво, прибирання в ванній.
    Я на межі між щастям і бухлом.

    Я не слабка, я просто вірю в небо,
    Я просто знаю радість от і край.
    І все ж таки колись зустріну тебе
    На ескалаторі, що тягнеться у рай.


    Рейтинги: Народний 4.25 (4.6) | "Майстерень" 5 (4.99)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   1420   1421   1422   1423   1424   1425   1426   1427   1428   ...   1437