ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Анонім Я Саландяк
2018.09.18 14:33
Вичитка, або ж ремейк, створений на основі Кантової “Критики чистого розуму” (вибрані тексти не Поетичних Майстерень). II ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНА МЕТОДОЛОГІЯ ПЕРШОГО РОЗДІЛУ СЕКЦІЯ ЧЕТВЕРТА Дисципліна чистого розуму стосовно його доказів     Д

Ластівка Польова
2018.09.18 12:42
Як татари, ідуть непрошені, ні утіхи від них, ні користі, -
Сни з реальністю переплутались, розлетілися у вікно.
Я сум’яттями запорошена без твого рятівного голосу,
Туго палець бинтом закутую – уколола веретеном.

Тишком-нишком приходять сутінки,

Віта Парфенович
2018.09.18 11:48
Каріна була пестункою долі. Про таких кажуть, народилася у неділю. Вона купалася у любові рідних, змалечку носила звання "розкошухи", і була впевнена, як трохи підросте, то обов'язково знайдеться їй пристойна пара. І от, коли Каріна успішно закінчила ш

Ігор Шоха
2018.09.18 08:57
Ще гавкають колаборанти
на синьо-жовте... Хіроманти
малюють лінії на сказ,
лякаючи себе і нас,
що поки б’ють іще куранти, –
« всьо будє rusia & dambas».
           Уміє моська убивати,
           та і її уже – на раз,

Олександр Сушко
2018.09.18 06:44
Нудьгуючи втелющився у шлюб,
Купив жоні фату в рожевих рюшах.
Коли мовчить, то я її люблю,
А забуркоче (каюся!) - не дуже.

Просвердлює писклявий голосок
І вічне "Дай!" (а пенсія маленька).
Ходити вже не можу без кальсон,

Серго Сокольник
2018.09.18 00:09
сюр***

Цей рейкосонний шлях у ніч... Най-
швидкішим потягом... Без снів...
Та віддзеркалено-містичний
Орнамент у нічнім вікні
Напише літерами суму
(біном?..)- to be or not to be...

Нінель Новікова
2018.09.17 18:34
Не зігріють м’які оксамити –
Почуття догоріли до тла.
Прощавай, тепле бабине літо!
Пізня осінь до мене прийшла…

2018

Нінель Новікова
2018.09.17 18:20
Треба вірити: диво буває!
Не лякайтеся чорної днини –
Навіть доля лиха відступає
Перед силою духу людини!

2018

Володимир Бойко
2018.09.17 16:54
Коли скуштуєш юного вина –
Привидиться предивна дивина,
І позостанеш винним без вини,
Як не збагнеш тієї дивини.

Кошлата тінь нечувано гряде,
Павук нитки осріблені пряде,
Химерне щось приходить де-не-де,

Олександр Бобошко Заколотний
2018.09.17 15:40
А ненавидять бабусь водії.
(Ті дають лише по гривні, заходячи в бус).
Так же, як вимагачів із ДАІ,
пришелепуваті драйвери не люблять бабусь.

І прокляття супроводжують рух
(не сказати, що безпечний) проспектом ранковим.
Пасажирові шумахер не друг.

Адель Станіславська
2018.09.17 12:54
Притомилась? Ти ж берегиня!
Берегиням турботи - рай.
Так від віку віків й до нині -
Не скисай...
Ти не знаєш, як учинити,
В меживодді без берегів?..
Чи ж не благістю ти сповита
Богів?

Світлана Майя Залізняк
2018.09.17 12:15
Вірші теж бувають отакими...
В руки бридко взяти - а дають.
Волохаті, нікудишні рими.
Придавити? відпустити? Лють...

Зеленаві очі-океани.
Кігтики покручені, мандраж...
Намережать костики, тетяни...

Віта Парфенович
2018.09.17 11:13
Я притиснулася до його лівого плеча щокою, аби сховатися від негараздів і болю навколишнього світу. Він, мій коханий чоловік, обійняв мене своїми великими руками, і я опинилася у "хатці". Згадалася дитяча гра. Коли він поряд, я відчуваю себе одразу у кі

Любов Бенедишин
2018.09.17 07:53
Вересень повіки стулить у знемозі…

Яблукам – доспіти б! – до міцних морозів.
Ще б добрати сили у землі та сонця,
Щоб не поміститись взимку на долоньці.
Тішити малечу літнім ароматом,
Як внесе господар з погреба до хати…

Олександр Сушко
2018.09.17 06:33
Життя якесь не те. На букву Же.
Керують брехуняки-торбохвати.
Ану ходімо, браття, на "Рошен",
Там суперові, до небес зарплати.

І тьма цукерок! Чорний шоколад!
Від запахів аж крутиться в макітрі.
Похрумаєм і рушим на парад,

Ярослав Чорногуз
2018.09.17 00:04
З небесного мов лона породіллі
Враз випливають, наче навтьоки,
Важкі химерні хмари поруділі,
Викочуються на усі боки.

Заволокли навкруг небесні води
Оці – заіржавілі геть - човни.
І водять мов у небі хороводи,

Володимир Бойко
2018.09.16 23:25
Була та правда гостра і сувора,
Тяжкі слова разючими були.
За виднокрай зникали крутогори,
Не подолавши безміру імли.

Тяжкі слова стогнали і кричали,
І шерхли на склепіннях піднебінь,
Мов кораблі, що не знайшли причалу –

Олександр Сушко
2018.09.16 11:21
Життя підступно поміняло колір,
Трагедія - на зміну вар'єте...
Без жінки світ немилий, гаснуть зорі,
І ложка з супом в рота не іде.

На тиждень у село чкурнула в гості,
А я один зостався, наче перст.
Без милої - труна подружня постіль,

Ігор Деркач
2018.09.16 10:03
У нас одна історія.
Ця істина правдива:
радянщини утопія –
одне «російське диво».

А нині у окопі я
пильную нашу ниву,
а чорна акваторія –

Тата Рівна
2018.09.16 09:14
Розбиті голови-кавуни купами горами повсюди курганами насипані
Перекриті перериті дороги перебиті знаки перетиснені артерії
мітинги ринки риштування котловани буде вам діти бонусом паб у бункері Коха за те що паличка Коха в річці Усті — як у аромаванній

Ігор Шоха
2018.09.16 08:46
Минає диво. Ще гудуть рої,
і обіймає ялівець ялину,
та вітер обціловує калину...

А я ніколи – кучері її...
Чи це майбутні спогади мої,
чи у минуле заглядаю-лину?

Микола Соболь
2018.09.16 07:17
Немає гетьмана. Лишилися царьки –
Прийшли, накрали, накивали п’ятами.
Порозквітали розливайки-рундуки.
Й людці духовно стали небагатими.

Диви! Віжки гендляра тягне у свій бік.
В очах народу – острахи, млість у тілі.
Гниле, порочне коло, лоха х

Віктор Кучерук
2018.09.16 05:21
Навіщо стрясати словами
Сьогодні поспішно плоди,
Якщо вслід за літніми днями
Осінні примчаться в сади?
Навіщо бубніти сердито,
При перших оцих холодах, –
Якщо скоро бабине літо
Потроху зігріє твій шлях?

Ігор Деркач
2018.09.15 17:00
Вампірами насичена Земля.
Еліта світу закриває очі,
як гинуть в’язні совісті щоночі,
а крабу і недопалку Кремля
усе це – харакірі й тамагочі.

Політика всесвітньої брехні
тримає у заручниках богему.

Ігор Шоха
2018.09.15 16:33
А на Луб’янці у забої
видобувається війна.
Купує душі сатана,
а у двобої
наготою
торгує мафія одна.

***

Лілея Дністрова
2018.09.15 14:32
Веслує літо у затишну гавань,
Жбурляє Персеїдами у степ,
І вже вуста калинові ятряні,
Вирує осені п'янкий букет.
І приторкнеться припізнілий промінь
Смичком жаги до білих струн беріз.
Вальсує осінь, огортає спомин...
О, сяйна охро, смуток й паради

Олексій Кацай
2018.09.15 13:52
Телескоп з орбіти пильно вдивляється
                                                в екзопланети пейзаж
так, що на пікселі розсипається
                                                зоряний камуфляж.
Тануть пікселі в кольорі абрикосному
     

Ірина Вовк
2018.09.15 13:22
– Розкажіть, будь ласка, як Ви прийшли в театр, з чого починали. Я знаю, що Ви народилися в Керчі, в Криму. Чи ходили ви малим у театр? – В Керчі не було дитячих театрів, на зразок Львівських – ТЮГу та Театру Ляльок. Ще школярами ми з друзями купували

Таїсія Цибульська
2018.09.15 12:29
Йдеш вулицею - тихо, неспішно, повагом.
А куди поспішати? Ти щасливий.
Он воно, щастя, тримає тебе за руку,
усміхається - щиро, радісно, легко,
танцює в глибині очей,
рибкою пірнає в серце. Ти щасливий.
А люди озираються, заздрять,
зазирають в очі,

Любов Бенедишин
2018.09.15 09:34
Нефрити, смарагди,
рубіни, опали…
Поети
найкращі слова розхапали.
І навитягали
найвдаліших рим,
неначе перлинок,
з висот і глибин.

Олександр Козинець
2018.09.15 09:33
Мені давно хотілося написати про це.
Узагальнено чи конкретно – без різниці,
Що живу у тілі, яке має інше лице.
Воно мені час од часу ночами сниться.
Для того хто в небі – це звичайний сюжет,
Не цікава історія, трохи дивний архаус,
Де ліричний геро

Віктор Кучерук
2018.09.15 07:40
Чимало можуть розказати
Про мене змучені пернаті,
Бо з допомогою рогатки
Їх проганяв частенько з грядки,
І викидав, було, з гніздечок
Ще неоперену малечу…
Чи не тому ніяка птиця
В саду моєму не гніздиться,

Серго Сокольник
2018.09.15 00:27
суперандеграунд, новословоутворення***

З вЕсни в осені скін
Я до тебе білета три... маю...
"Сосидж м"ясомісткий")))-
Дощ людей заганя до трамваю,
Поєднавши на час,
Напинаючи пІтняви духом.

Олена Балера
2018.09.14 23:52
Не винний ти, папере, діва зла
Із помсти вилила на тебе гнів:
Вона тебе у жертву віддала
Вогню, твоїх не зрозумівши слів.
Ганебного кінця єретиків
Не гідний ти, не заслужив його,
Не змову ти, не злочин учинив,
А захищав господаря свого,

Олександр Сушко
2018.09.14 23:32
Під років сто до істини доріс,
Второпав нащо в світі чорнобрива:
Без од у світі можна обійтись,
А без цілунків - зовсім неможливо.

От і цілую день і ніч красу,
А ви пишіть, страждайте, плачте, кайтесь.
Я з парубоцтва - той ще телесун,

Микола Дудар
2018.09.14 21:57
Шкода що очі не сміються
Що літо поступилось місцем…
Що цілував тебе він буцім
У сі минор (в сонаті) Ліста

Шкода що час спливає хутко
Дивакувато і кумедно
Шкода що сам себе заплутав
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Місіс Анонім
2018.09.08

Анна Чіпко
2018.09.07

Надія Коваль
2018.09.07

Кець Валерій Кець Валерій
2018.09.07

Костянтин Головко
2018.09.05

Неоніла Ковальська Гуменюк
2018.08.31

Ірина Козун
2018.08.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:39 ]
    * * *
    Рідка ця річка. А колись були
    Такі щільні шовкові її води —
    Обтягували тіло аж по брови
    І ти була блакитна, як стріла.

    І гріховодна, й богобоязлива —
    Русалка, що на березі
    луску
    Дзеркальну розстібає, тіло сушить —
    Дерев’яніють очі у човна.

    Ти вся була — куди ти попливла,
    Чи розчинилась, як життя минає?
    І докору, приниження і жертви
    Ти не зазнала, бо тебе старою
    Не бачили.
    Куди ти попливла?



    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Вірші київських поетів"


  2. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:11 ]
    * * *
    Виярки, вибалки, хащі і пущі.
    Гроші і вірші, між ними — душа.
    Де ти ходила, дитино моя,
    Що реп’яхи, як гріхи, почіплялись?

    Виярки, вибалки, русла колишні.
    Руки потріскані, наче земля.
    Ти не зуміла прожити безгрішною.
    Бити у груди — ще не каяття...

    Виярки, вибалки — тільки не прірвою,
    Що розверзається і поглина...
    Хащами-нетрями, пущами-дебрями
    Тисячоліттями рветься душа.


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Вірші київських поетів"


  3. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:06 ]
    ЕЛЕГІЯ ШІСТДЕСЯТИХ
    Літо пахло м'ячем, бузиною, порічкою,
    в надвечірніх кущах цілувалися пари,
    і коли стигле сонце сідало за річкою,
    пахли тихим дощем кам'яні тротуари.

    М'яч летів до небес над антенами й липами,
    шкіряне і космічне буле його тіло.
    З виноградних альтан херувимськими хлипами
    розтікався в ефір вундеркінд Робертіно.

    Ніч густішала вмить, м'ячик танув у темряві,
    загоралися лампи в садах і на ґанках,
    потаємна глибінь відкривалась у дереві,
    озивалися тіні на бляклих фіранках.

    М'яч уже не вертався:
                                                       пропав на дистанції.
    З переповнених чаш голубі водомети
    пульсували над парком, де щовечора танці,
    де холонули в ніч каруселі й комети.

    М'яч повис угорі, а роки розгорталися,
    мов солоні моря, мов піщані пустелі,
    і до ранку для нас, ніби світ, оберталися
    і скрипіли порожні сумні каруселі…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (2) | "СВІТЛОВИЙ РІК"


  4. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:15 ]
    Постріл
    Ти заповзеш,нечутний, ніби вуж,
    у золоті дзеркала установи,
    поправиш ружу й посміх Казанови
    і сам собі накажеш: кроком руш

    до кабінету, де -- вершина змови.
    Тебе чекає мрець -- очей не мруж,
    а, вихопивши револьвер із руж,
    спрямуй на нього дуло тридюймове.

    Ти станеш в цю хвилину шестикрилим,
    а він повільно зсунеться на килим,
    потягне канделябр і паламар.

    Ти скинеш рукавички (щойно з пральні)
    і, розпізнавши натяки астральні,
    почуєш, як видзенькує комар.


    Рейтинги: Народний 6 (5.45) | "Майстерень" 6 (5.41)
    Коментарі: (1) | "СВІТЛОВИЙ РІК"


  5. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:53 ]
    * * *
    Травень є травень. І ми неповторно живі,
    й наші сади мов ліси з непролазною тінню.
    Скільки тепла подаровано цьому камінню,
    світла — цим вікнам, підземного тління — траві?

    Скільки увімкнуто в нас кольорових вогнів?
    Травня несем на собі неспокійну відзнаку:
    тут, між великістю каменя й малістю злаку,
    чи не обернеться милість природи на гнів?

    Скільки на наших очах облетіло кульбаб?
    Що залишається — стебел пусте безголів’я?
    Мислячих стебел розкішно-густе пустослів’я?
    Стежмо за вітром, і промінь — мов поданий трап.

    Кров переміниться. Цвіт на каштанах мине.
    Ми поспішаємо жити, немов після мору.
    Може, у тім і спасіння — пізнати цю пору,
    ніби останнє цвітіння. Єдине. Одне.


    Рейтинги: Народний 6 (5.45) | "Майстерень" 6 (5.41)
    Коментарі: (1) | "З циклу «Нотатки фенолога»"


  6. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:28 ]
    * * *
    Скупа природа наших середмість:
    на тлі домів, незрима і знищима,
    хода дерев. Читаймо це очима
    з повільних віт, немов бентежну вість.

    І ти питаєш: ну до чого цей
    камінний кущ, і цей букет на сходах,
    і цей вітраж, мов кольоровий подих
    сухих суцвіть — осмута для очей?

    До чого цей парад настінних пащ,
    віконний цвіт і виноградний плащ —
    ерзац лугів, закляклий у гордині?

    Ми тут зросли. Пізнати нам дано,
    як гола павіть б’ється у вікно,
    як перший промінь в’ється по гардині


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Прокоментувати: | "СВІТЛОВИЙ РІК"


  7. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:00 ]
    САМІЙЛО НЕМИРИЧ, АВАНТУРНИК,
    самому собі

    вчора був ти герой одягався у плащ
    їздив кіньми і саньми співав пияцьки
    нині сівши у вежу ридай пропащ
    згвалтувавши дівча що розносило пляцки

    може сп'яну а може скосив тебе шиз
    я не бачу причин для такого лайдацтва
    тож лежи в ланцюгах лунко кинутий вниз
    ти що пив і гуляв і мав купу багацтва

    мав півміста друзяк і півміста курвів
    розважався магнацьки цицьки мав і цяцьки
    та знеславив себе і родину і львів
    і дівча і курвів і вітчизну і пляцки

    ти тепер найостанніший князь волоцюг
    за невинне дівча що не з'їло б і муху
    цокоти у пітьмі і лижи свій ланцюг
    і лежи мов лантух окаянний свинтуху

    недостоєн єси щоб кишки твої псам
    запитає суддя та не в янка чи в яцка
    а у тебе хоча ти не відаєш сам
    чи дівчини хотів чи хотів її пляцка

    чи кохання хотів що неторкане ще
    пропливає над ринком де рила і туші
    ну бо що це за світ і куди він тече
    коли в ньому лиш тюрми і вежі й катуші

    якось так воно все у глибокій дірі
    і на Бога на чорта те личенько біле
    от хіба що лишень упирі і щурі
    і на цьому амінь Бідолашний Дебіле


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.41)
    Прокоментувати: | ""ЕКЗОТИЧНІ ПТАХИ І РОСЛИНИ" (1991)"


  8. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:40 ]
    СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ ЗВІРИНЕЦЬ. 3. ЄХИДНА
    Повертаємся, всіявши зойком оази;
    кров на піхвах, засмага східна.
    Та зачинене місто, мов острів прокази,
    або клітка, в якій єхидна.

    Поки нас не було, поки нас у пустині
    прошивала сурма побідна,
    на стовпах і криницях, мов сіль на хустині,
    проступило тавро: єхидна.

    Ми згубили себе в агарянськім поході.
    Перемога цілком не видна.
    І до рідних дверей нам достукатись годі,
    і вітчизна немов єхидна.

    Рідні панни зів'яли по вежах і клітях,
    пізня ласка така фригідна.
    В зимних венах померло дзвінке повноліття,
    а в очах ожила єхидна.

    Це вона відкладає століття, мов яйця,
    по торгах, де музика мідна,
    де помости смертей, де живуть і бояться,
    де юрба сичить, мов єхидна.

    Що я можу? Хрипуча сурма наді мною.
    Я півсвіту пройшов приблизно.
    Можу босим піти за твоєю труною,
    рідна панно, стара вітчизно.


    Рейтинги: Народний 4.75 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.41)
    Коментарі: (1) | ""ЕКЗОТИЧНІ ПТАХИ І РОСЛИНИ" (1991)"


  9. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:34 ]
    СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ ЗВІРИНЕЦЬ. 2 ПТАХОРІЗКА
    Це рясне гуляння вбогих при музиці,
    Під мурами, де випивка і тінь.
    Це триває свято поїдання птиці
    При світлі відлітань і тріпотінь.

    Треті птиці лунко прокричали ранок,
    І ринок забуяв, як райський ліс.
    Тож тяжкі тіла знекровлених коханок
    Закутує в пітьму пан птахоріз.

    По його робітні в'ється чорне пір'я,
    І руки в нього, кажуть, золоті.
    Музика на ринку. Вивіска “Вампірня”
    Ясніє, ніби спалах, на путі.

    Він виймає з тіла теплу душу птичу
    (його небіжчик тато – знаний кат),
    а вночі приводить у закляклу тишу
    крилатих і співаючих дівчат.

    Злякані амури. Під'яремні псиська
    Шукають у жаливі кість крила.
    Це розправа з ангелами — ангелорізка,
    Це пісня жолобками потекла.

    Ми ж, умивши пивом пересохлі мізки,
    Згорнувши небеса в густий рулон,
    Та й гостимось на паперті птахорізки
    У місті, що зоветься Вавілон.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.41)
    Прокоментувати: | ""ЕКЗОТИЧНІ ПТАХИ І РОСЛИНИ" (1991)"


  10. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:42 ]
    СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ ЗВІРИНЕЦЬ. 1. ЄДИНОРІГ
    Єдина.
    В лісах застає мене темна година,
    як музика в місті зненацька за рогом.
    Я чую: пасеться узліссям єдино-
    ріг (не плутати з носорогом).

    Я брав тебе, як фортечні мури,
    я в себе вмістив стільки стріл, скільки зміг.
    А зараз ніч, як великий мурин,
    і тужно голосить єдиноріг.

    Він рідкісний звір. Я галопом розсуну
    пахучі кущі і галявини. Там
    він пив, наче воду, кожну красуню,
    та я навіть подиху з тебе не дам.

    Він лагідний звір. І тонка в нього шкіра —
    зламається спис назавжди, мов жердина.
    Я навзнак засну біля вбитого звіра,
    прохромлений рогом.
    Єдина.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.41)
    Прокоментувати: | ""ЕКЗОТИЧНІ ПТАХИ І РОСЛИНИ" (1991)"


  11. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:51 ]
    ЛЮБОВНИЙ ХІД ПО ВУЛИЦІ РАДЯНСЬКІЙ
    це хід весняних звірів це парад лемурів
    мальовані роти палкіші свіжих ран
    це час коли жага струмує навіть з мурів
    це марш нагрітих тіл жагучих мов коран

    це танці потіпах під солодовим небом
    ясновельможна кров темніє мов чифір
    дівчата з мед училищ пахнуть млосно медом
    прозорі наче спирт летючі мов ефір

    це вихід гультіпак під шелести акацій
    похід під ліхтарі лоліток і моргух
    мов піонерок плин у дні шкільних вакацій
    повз вигуки афіш про м'ясо і про дух

    повз біржу казино мелодію міліцію
    пастушки з вітражів упирки з вар'єте
    дурепи осяйні вогненні янголиці
    ці малпи трохи мальви кожна з них цвіте

    це час дерев і змій духмяний і такий
    що виростає з ніг сурма хрипка і грішна
    вони ідуть а ти як той більярдний кий
    не в силі проказати навіть харе крішна

    або ось ти поет улюбленець планет
    що бачиш то щоку то вухо або кліпсу
    заряджений такий увесь мов пістолет
    готовий розрядитись влучно в першу ліпшу

    або ось ви вуйки набичені буйтури
    атлети з-під вітрин деталі від скульптури
    або ось ти флейтист весь голубий аж синій
    що трешся між купців з якихось абісиній

    або хлоп'ята ви безвусі шкуродери
    зелені королі вологі від жадань
    уродженки весни пантери і ґетери
    повз вас ідуть у сни в липку бездонну хлань

    і потім розтають і недосяжні знов
    тікають у гаї повітряних небес
    над вулицею ніч помада туш і кров
    я так я так я так я так тебе тебе.


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.41)
    Прокоментувати: | ""ЕКЗОТИЧНІ ПТАХИ І РОСЛИНИ" (1991)"


  12. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:37 ]
    ВОЛЬФ МЕССІНҐ. ВИГНАННЯ ГОЛУБІВ
    Мав я прегарну здатність (чи то хворобу):
    двійко голуб'ят у череповій коробці.
    В ротову мою порожнину, від крику аж пурпурову,
    зазирали медики, ворожбити та інші знаючі хлопці.

    Як я вами пишався, мої крилаті кристали,
    пернаті мої мучителі з давніх полотен!..
    Ціле літо об мене крилами терли і туркотали,
    заснувавши в моїм черепі містечко Туркотин.

    А восени упав з неба миршавий ілюзіоніста.
    Слухав мене стетоскопом — як вони там шурхочуть,
    Збіглося на це подивитись ледь не півміста.
    І тоді прояснів я: «Летіти хочуть».

    Вилітали мені з голови крізь отвір у рані,
    або крізь моє третє око (ніяк його не заплющиш).
    А той миршавий пес мав у кишені браунінґ
    та й одною кулею двох голубів розлущив…

    Став я цілком сумирний, загнавсь у схови,
    поводжуся без відхилень — чемно і ґречно.
    Не тому, що вбиті колишні мої птахове,
    а тому, що ношу в черепі тепле їхнє яєчко…



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.41)
    Прокоментувати: | ""ЕКЗОТИЧНІ ПТАХИ І РОСЛИНИ" (1991)"


  13. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:53 ]
    ЕКЗОТИЧНА РОСЛИНА — ПАСТЕРНАК
    Гуділи вітри.
    Йшов холод із степу.
    І зимно було немовляті з вертепу
    На схилі гори.

    Його зігрівало дихання вола.
    Приручені звірі
    Схилялися в мирі,
    Над яслами плавала темна імла.

    Обтріпавши пил зі своїх кожухів
    І проса зернини,
    Вдивлявся в вершини
    Спросоння у темряву гурт пастухів.

    А там було поле в заметах могил,
    Цвинтарна горожа,
    Нагробків сторожа
    І небо над цвинтарем, повне світил.

    А поруч, іще невідомим вогнем,
    Сумирніш од скіпки,
    Що світиться з шибки,
    Горіла зоря на шляху з Бетлегем.

    Вона плом’яніла, як збіжжя, з безмеж,
    З-над неба і Бога,
    Як відблиск нічного
    Підпалу в стодолах, як сполох пожеж.

    Вона височіла — скирта вогняна
    Соломини і сіна,
    У світі єдина,
    Цвіла, сколихнувши простори, вона.

    Над нею заграва вростала у ніч
    І щось означала,
    Ясна й небувала.
    І три звіздарі поспішали на клич.
    Позаду везли на верблюдах дари.
    І два віслючки уповільненим ходом
    Трюхикали вниз, дріботіли з гори.

    І видивом дивним нової пори
    Росло віддалік все, що збудеться згодом.
    Всі думи століть, і пориви, й вітри
    На площах майбутніх, всі зали й музеї,
    Всі витівки маґа, всі пустощі феї,
    Всі кулі з ялинок, всі сни дітвори.

    Весь трепет затеплених свіч, усі віти
    В мигтінні позліток, всі радощі гри…
    …Все злішав зі степу розлючений вітер…
    …Всі яблука світу і всі кольори.

    Ставок заслоняли вільшані верхи,
    Частину, проте, було видно зусюди
    Крізь гілля дерев, де чорніли птахи.
    Як вийшли на греблю осли і верблюди,
    Змогли роздивитися їх пастухи.

    — Ходімо й собі та вклонімося чуду, —
    сказали, запнувши свої кожухи.

    Від човгання снігом робилося жарко.
    Поляною вздовж, ніби листя слюди,
    За хату стелилися босі сліди.
    І саме на них, мов на промінь огарка,
    Гарчали вівчарки при світлі звізди.

    Морозяна ніч виглядала, мов казка,
    І хтось невидимий над плином ходи
    Щоразу вривався в пастуші ряди.
    Собаки брели, озиралися жаско
    Довкола підпаска й чекали біди.

    Тією ж дорогою, в тій же місцині
    Йшло декілька ангелів. Тихі й чудні,
    Були між людей безтілесні, мов тіні,
    Та слід залишали їх білі ступні.

    Було крізь юрбу проштовхуватися годі.
    Світало на сході, де кедри росли.
    — А хто ви такі? — запитала Марія.
    — Ми плем’я пастуше й небесні посли,
    прийшли вам обом воздавати хвали.
    — Всім разом не вільно. Чекайте при вході.

    І в попелі сірім досвітньої мли
    Товклися погоничі, зайди, заброди,
    Сварилися вершники й пішоходи,
    Над жолобом, видовбаним із колоди,
    Верблюди ревли і хвицались осли.

    Світало. Вже ранок, мов порох золи,
    Останні зірки вимітав з небозводу.
    Лише трьох волхвів із усього народу
    Впустила Марія, і ті увійшли.

    Він спав тихо, сяючи в яслах дубових,
    Як місячний промінь в глибинах дупла.
    Його зігрівали безмов’ям любови
    Губи ослині та ніздрі вола.

    Стояли в пітьмі, що тремтіла, вразлива,
    Шепталися, ледве знайшовши слова.
    І раптом із сутінків, звідкись ізліва,
    Хтось мовчки відвів з-перед ясел волхва,
    І той озирнувся: з порога на діву
    Дивилась, мов гостя, зірниця Різдва.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Прокоментувати: | ""ЕКЗОТИЧНІ ПТАХИ І РОСЛИНИ" (1991)"


  14. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:00 ]
    ФАВСТОВЕ СВЯТО. 3. СУМНІВ
    Такої ночі перейду місток,
    ступлю на сніг і подолаю схил.
    Всього мене — до мозку і кісток
    пройме мороз, опівночі стосил.

    О ніч німа, пустельна і совина!
    Цей холод, ця тілесна печія…
    Матерія — первинна. Це — провина.
    (Як не моя й не Божа, то чия?)

    Мої знання сумнівні і сумні.
    Тому й жага нутрує, мов аорта, —
    і я не сам: глузлива пика чорта
    по-змовницьки підморгує мені.

    Беріть мене, панове чортівня!
    Тягніть у вир, де душу розітнуть.
    А там, де народилося ягня,
    про мене, безнадійного, зітхнуть…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Прокоментувати: | ""ЕКЗОТИЧНІ ПТАХИ І РОСЛИНИ" (1991)"


  15. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:26 ]
    ФАВСТОВЕ СВЯТО. 2. ЗОРЯ
    Там, де нас немає і не буде,
    сніг упав на вежі і сади.
    В темряві жаріють без остуди
    вогники у вікнах із слюди.

    Сяють ночви, тесані до ладу,
    і м’яка для купелі вода.
    І зоря таємну має владу.
    Лада. Чоколяда. Коляда.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.41)
    Прокоментувати: | ""ЕКЗОТИЧНІ ПТАХИ І РОСЛИНИ" (1991)"


  16. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:44 ]
    ФАВСТОВЕ СВЯТО. 1. НІЧ
    Ось тобі, вбога пуста голова,
    перше знамення Різдва —
    снігу добув ти для білих поем,
    вітру черпнувши плащем.

    Крила не тут, але біль від крила
    на ніч прип’яв до стола —
    мить, наче рибу, ловиш багром
    і повертаєш в огром.

    Тільки тепер вона має печать
    віщих прозрінь і зачать.
    Є в ній зима — цегляні димарі
    теплі о білій порі.

    Ось тобі й ніч, пуста голова,
    напередодні Різдва.
    Хочеш — придумай, як до зорі
    рушили тріє царі…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (1) | ""ЕКЗОТИЧНІ ПТАХИ І РОСЛИНИ" (1991)"


  17. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:30 ]
    ВОКЗАЛ
    отут ми прагнемо сісти в потрібний поїзд
    слідуючи за дороговказами поспішаємо
    крізь тісні коридори між клунками й валізами
    нам ніколи вгору глянути де під кулястим склепінням
    повисла запорошена й тьмяна
    флорентійська люстра
    стискаємо спітнілі мідяки як пружину
    шикуємося в безладні черги
    над нами гіпсовий настінній путті десятих років
    дме в позолочений ріжок іноді
    глянемо в бік знудженої блондинки
    що притулившись до колони їсть яблуко
    врешті виринаємо
    на пропахлому пивом і трояндами пероні
    когось цілуємо просимо не забувати сумніваємося
    чи потрапили на своє місце
    аж поки не відірвемось від землі
    і м’яко рушимо
    заспокоєні дивимось з вікон як жовкнуть
    перші дерева в приміських лісах




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 0 (5.41)
    Коментарі: (1) | ""ЕКЗОТИЧНІ ПТАХИ І РОСЛИНИ" (1991)"


  18. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:36 ]
    КАСАРНЯ
    ми навіть її не бачимо і не знаємо яка вона
    адже вдосвіта вибігаємо з неї і повертаємось
    коли споночіє
    певно вона мурована
    ще й досі в ній пахне людським потом
    і сіном зі стаєнь гусарського реґіменту
    здається має кам’яні сходи
    а коли ми шкребемо її безконечно чорну підлогу
    відламками шкла і тупими бритвами
    то здається шкребемо спину великого кита
    вгрузлого в мілину
    у листопадовій пітьмі шостої ранку
    лунає сурма побудки
    розлучивши кожного з його нічними дівчатами
    і під хрипкі погрози капралів
    друга чота зіскакує на голови першій
    ми ніяк не можемо розтулити очей і руки
    все ще тягнуться за дівчатами котрі відпливають
    і так починається день


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.41)
    Прокоментувати: | ""ЕКЗОТИЧНІ ПТАХИ І РОСЛИНИ" (1991)"


  19. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:29 ]
    ПРОМОВЛЯННЯ САМОТНІЙ
    …і хоча все золото світу не варте твого мізинця
    і тільки для тебе жовто горять сьогодні сади
    губи твої холодні наче прозорі вінця
    яких ніхто не торкався прагнучи світла й води

    губи твої неспиті а все ж таємниця квітки
    сповита в них і забута допоки живеш сама
    вона проросте крізь тебе ніби крізь чашу звідки
    солодко й тлінно пахне цвітом і тілом пітьма

    несеш отак мов клейноди а може клеймо* дівоцтво
    ось його зимне плесо між двох берегів як між пут
    поки з лози постанеш уже не вином а оцтом
    скільки ключів назавше квітку в тобі відімкнуть

    і так прочуваєш того хто з милості чи з наруги
    злетить на тебе й розтане в чадні долини безсонь
    ввійде в твою кров і шкіру тебе народивши вдруге
    і лишить губам болючий незнаний новий вогонь…


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.45) | "Майстерень" 6 (5.41)
    Коментарі: (1) | ""ЕКЗОТИЧНІ ПТАХИ І РОСЛИНИ" (1991)"


  20. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:45 ]
    НІЧНА ЗМІНА
    Закіптюжений ангел живе у друкарні,
    наче промінь стрибає в дівочі люстерка,
    на губах залишає цілунки безкарні —
    безшелесний, мов тінь, і липкий, мов цукерка.

    А за вікнами вечір, десята година,
    але ясно, як вдень, бо п'ятнадцяте червня.
    І любовна жага, аж якась голубина,
    засвітилась на площі, як п'яна харчевня.

    І зібралось на дощ, і цвітуть парасолі —
    попід вікнами плавне народне гуляння,
    і цукрові блудниці пливуть в ореолі,
    а друкарня двигтить і гуде, мов ґуральня.

    І тримає в собі цих легких полонянок,
    що мов сірі гілки виростають з машини, —
    щось літало над ними, в'язке, як серпанок,
    перетнувши повітря, мов тіло пташине,

    щось крутилося тут, безпорадне й крилате!..
    І коли врешті змовкнуть нічні лінотипи, —
    розкриваються плечі, спадають халати,
    кольорові дівчата виходять під липи.

    Заспокоєний ангел, покинувши чати,
    на рулонах паперу вкладається спати…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (1) | ""ЕКЗОТИЧНІ ПТАХИ І РОСЛИНИ" (1991)"


  21. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:54 ]
    СТИХІЇ. Мадригалик
    По-перше камінь. Твердь. І підмурівок.
    Холодна перепона. Тож мета
    втікає від зарюмсаних корівок,
    а зостається творення хвоста.

    Коли, розбивши камінь, з порожнечі
    ти витвориш, мов іскру, чистий шал,
    Вона тобі — рожеві нігті в плечі,
    Се — у вогні розжарений метал.

    Але коли ти Майстер, то з металу
    ти витнеш золоті кружала зір
    і понесеш її, легку й повсталу,
    і се — стихія леткості: ефір.


    Рейтинги: Народний 6 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Прокоментувати: | ""ЕКЗОТИЧНІ ПТАХИ І РОСЛИНИ" (1991)"


  22. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:52 ]
    АСТРОЛОГ
    У нього палка потреба,
    у нього жадання слізне:
    окраєць нічного неба
    піймати у фокус лінзи…
    Бо він живе на горищі,
    а там сутерени вищі:
    у сутінках — мерехтіння
    і сонце межує з тінню.
    Він дивиться тільки вгору,
    і небо лоскочуть вії,
    коли в полудневу пору
    від кухні смаженим віє.
    Над містом літають птахи,
    а поруч із ними «ахи»,
    коли роззявлять на площі
    голодні роти бідолахи.
    Земля собі пілігримить,
    кружляє собі й кружляє,
    а хтось нові пелерини
    на осінь собі замовляє —
    а він живе на горищі
    (там зимно, там вітер свище),
    але насправді з горища
    небесна ковбаня ближча.
    У нього маєтків немає —
    згори в декольте заглядає,
    а в місті вічність минає
    не так, як він загадає.

    (Балконне крило ажурне
    й сентиментальне, мов танґо,
    обжив бароковий янгол —
    створіння пухке й безжурне).
    І взявши голову в руки,
    він крикне собі з розпуки:
    «Чого я марную роки?!
    Візьму попід руку Юзьку,
    піду в пивничку на Руську,
    забуду святі мороки!
    Забуду святі мороки…»



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Прокоментувати: | ""ЕКЗОТИЧНІ ПТАХИ І РОСЛИНИ" (1991)"


  23. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:16 ]
    КАЗКАР
    Я міг би гнати тепле стадо —
    мене б життя кудись несло,
    або пізнав би легко й радо
    просте корисне ремесло.
    І так лічив би добрі днини,
    а дзиґарі з високих веж
    мене хвалили 6 щогодини:
    «Ти мудро й праведно живеш,
    якщо живеш, якщо живеш!»
    А я — не той, бо родом з райдуг
    і я махнув на похвали —
    мене ви знаєте як зайду,
    а все ж зовете за столи!
    Адже в мені бринить як свято
    земних історій вічний рух:
    про серце, вірне і завзяте,
    про творче диво теплих рук,
    про незугарне і прегарне,
    про сонний сад і жах темниць,
    про дівчину з очима сарни,
    що виросла в краю суниць,
    про двоголосся неба й хліба,
    коли у небі віщий птах,
    коли духмяна груша липня
    в листках повисне і в літах,
    а я повім коханій так:
    ти — достеменна як сльоза
    найтонша лагідна лоза
    ти — океан для корабля
    розкішна маревна земля
    ти — і колиска і труна
    найчарівливіша струна

    в тобі живе моя луна
    моя небесна борозна
    я — просто пісенька твоя
    моє світило золоте
    холодний і бездарний я
    коли без тебе все не те
    і світ як плід у нас надвоє
    аж ми ласуємо обоє



    Рейтинги: Народний 6 (5.45) | "Майстерень" 6 (5.41)
    Прокоментувати: | ""ЕКЗОТИЧНІ ПТАХИ І РОСЛИНИ" (1991)"


  24. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:21 ]
    ПІСНЯ МАНДРІВНОГО СПУДЕЯ
    Агов, мої маленькі чортенята!
    З-під свити я вас випущу на світ —
    туди, де кров з любов'ю черленяться,
    де пристрастей i пропастей сувій…
    Я — ваш отець, тож будьте мені вірні!
    (які невірні рими в голові!),
    але коли до серця входять вірші —
    прекрасні, наче крила голубів,
    які тоді надії!..
    З риторик і поетик академій —
    гайда на площу, як на дно ріки!
    Підслухані у вирі цілоденнім,
    ті рими — вчителям наперекір
    (у вчителів, здається, перекір) !
    Або в поля, як на зелену прощу —
    читати вірші травам і вітрам!..
    І постарайтесь, я вас дуже прошу,
    щоб явір тихі сльози витирав,
    щоб небо, нахилившись, наслухало,
    щоб завше був натхненний соловій…
    Хвалу воздавши часові зухвалу,
    звірят і пастухів благословіть!..

    Отож, — на світ, за діло — чарувати!
    Агов, мої маленькі чортенята!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.41)
    Прокоментувати: | ""ЕКЗОТИЧНІ ПТАХИ І РОСЛИНИ" (1991)"


  25. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:02 ]
    ІНДІЯ (фрагмент)
    1
    Індія починається з того, що сняться сни
    про виправу на схід. І вони сюжетні, вони –
    наче фільм, по якому блукаєш героєм-зухом.
    Просто чуєш сурму або ґонґ, або дзвін води,
    або голос, який шепоче: “Устань і йди!”,
    але ти не певен, чи серцем почув чи вухом.

    Індія – це не зовсім півострів. Це материк,
    що межує з Нічим. Ані атлас, ані словник
    не враховують факту, що світ оповитий Нілом.
    Що зірки на небі – це, власне, одна з вистав
    у театрі Бога. І, видно, час не настав –
    площину нам легше вважати кулею. Тілом.

    Ми вважаємо кулею те, що лежить, мов корж.
    Але ти, почувши різке й наказове “марш!”,
    добуваєш меча і рушаєш на схід, аби вмерти.
    І лаштуєш загін веселих та злих зарізяк,
    і вони в поході співають приблизно так,
    як ангели у небі нічні херувимські концерти.

    Площина – це пустелі й царства, хребти, міста,
    над якими лишень атмосферна густа висота
    в сім ворожих небес, – і яка з них розрада чи манна!
    Тільки втративши коней і друзів, увесь обоз,
    виноградною впертістю кручених, битих лоз
    ти проб’єшся туди, де доречне слово “рахманна”.

    2

    Марко Поло казав неправду, коли
    запевняв, нібито мули, воли, осли
    над проваллям пітьми і тібетом імли
    привели його далі на схід – до Китаю.
    Шлях його, безперечно, – то блуд петлі.
    Марко Поло, певно, спав у сідлі.
    Адже далі на схід немає землі,
    адже Індія – це межа, це те, що скраю.

    .....................................
    .....................................


    Рейтинги: Народний 0 (5.45) | "Майстерень" 0 (5.41)
    Прокоментувати: | ""ІНДІЯ""


  26. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:02 ]
    Листи в Україну VII
    Я ночую тут у такому домі,
    де живуть письменники і поети.
    Це не зовсім те, що жити в Содомі:
    групівщина, збочення і міньєти

    тут не зовсім ті, суть яких пізнав ти
    з італійських фільмів, книжок, де кралі
    так відверто лізуть в ліжка і авта.
    Тут усе це є. На рівні моралі.

    Ця оселя має ознаки пастки,
    по якій гуляють сонми лунатів.
    І коли не дійдеш - можеш упасти
    де завгодно, або в чужій кімнаті,

    під чужими лампами, або в ліфті -
    вгору-вниз мандруєш на кожен виклик,
    поміж пеклом і раєм, фіфті-фіфті,
    трохи крові пустивши, до чого тут звикли.

    Вихід є, здається, один - ступити
    в порожнечу, в ніч, але це те саме,
    що з вікна ступити, як цвях забити.
    Вся Москва для тебе гавкає псами,

    вся пустеля з попелом всіх імперій -
    ти летиш, мов камінь у воду тьмяну!
    Але це, однак, лише на папері.
    Я на це не зважусь навіть і сп'яну.



    Рейтинги: Народний 5.83 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (1) | ""ЛИСТИ В УКРАЇНУ""


  27. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:14 ]
    Листи в Україну V
    Розкошую тут, як фалос у лоні,
    у тутешній культурі - від ахів до схлипів.
    Це, немов без фраку бути в салоні,
    де товчеться безліч розкішних типів,

    переважно з півдня, із малоросів,
    про яких тут знають із анекдотів.
    Загалом їх тут мають за ескімосів,
    папуасів, тобто за ідіотів.

    Але є й між них хвигури вагомі,
    що змогли сяйнути чемно і вчено:
    Феофан Прокопович, відомий гомік,
    Розумовський-старший, відомий тенор,

    чи, скажімо, Гоголь, або Гребінка,
    і, якщо полізти вглиб коронацій,-
    Катерина Друга, відома жінка,
    тобто курва, сприяла зближенню націй.

    Я дізнався тут про темні та явні
    махінації з духом. Це схоже на пляму.
    І настільки тут усі православні,
    що я врешті схиляюся до ісламу.

    Вже обдурено тисячне покоління,
    це природно й не надто великий гріх їм.
    Я дізнався, що ми з одного коріння.
    Себто Київ колись так само був їхнім.




    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.41)
    Прокоментувати: | ""ЛИСТИ В УКРАЇНУ""


  28. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:13 ]
    Листи в Україну IV
    Українські дівчата музичні. Радо
    віддаються в траві, особливо влітку.
    Садять ружі, малюються на свічадо,
    по обіді в неділю читають Квітку -

    Основ'яненка, в церкві співають хором.
    З них сопрано - перші, контральто - другі.
    Тютюном не бавляться, мають сором,
    ліпше від мулаток танцюють бугі,

    українські дівчата пластичні, здатні
    відлетіти в темряву, мов комети
    або ангели. Українські дівчата м'ятні,
    їм властива віра в чари косметик

    і в науку ночі - не скажу "грішну",
    не скажу "чаклунську" й тобі не раджу:
    вони здатні знадити навіть Крішну,
    тлустого небесного магараджу.

    Спогади про них - то дурне зілля,
    із отрут і єлею здобуте. Дивен
    смак його і дух його, палений, мов Поділля, -
    спів і плач літаючих сотниківен.

    Я, однак, забувся, поліз у нетрі.
    Ти про інше хтів би в листах читати.
    А для мене - пастки на кожнім метрі,
    мова розпадається на цитати.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.41)
    Прокоментувати: | ""ЛИСТИ В УКРАЇНУ""


  29. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:48 ]
    Листи в Україну ІІІ
    Про дівчат. Вони тут не стільки юні,
    скільки терті - заграють і Казанову.
    Розквітають пізніше, десь так в іюні,
    чи то в червні (пробач, забуваю мову).

    Привселюдно поводяться вкрай вульгарно,
    вкрай бульварно виснуть на кожнім хлопі,
    одягаються, правда, достатньо гарно:
    так колись одягалися вже в Європі.

    Щодо вроди їхньої. Щодо сенсу
    спокушань. Зірок хоча й не зустріли ми,
    їм відомо з десяток способів сексу,
    які в нас вважаються застарілими.

    Пересвідчишся легко - лишень приїдеш,
    поведу тебе по ямах, борделях,
    тільки вивчи англійську, французьку, ідиш -
    співвітчизник їм, як ламаний шеляг.

    Українські дівчата більш кольорові,
    більш південні. Навіть нігті і вії
    в них жагучіші. Всі вони чорноброві,
    всі порядні і чисті, навіть повії.

    Я без них не те, щоб надто захирів,
    я жену їх крізь сни, мов пастир отари.
    На зап'ястях у них синці від ясирів.
    Заміж їх беруть солдати й татари.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.41)
    Коментарі: (1) | ""ЛИСТИ В УКРАЇНУ""


  30. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 20:41 ]
    Листи в Україну ІІ
    Це столиця держави. Тут досить людно.
    І недосить зелено для ботанік.
    Хоч насправді це ніби судно (чи судно?)
    і не так ковчег воно, як титанік.

    Досить людно й тому нестача киснева.
    Як і всюди, найбільше невдах і дурнів.
    Кожен з них, не добігши до брами неба,
    має право на прах і на місце в урні.

    Я, здається, писав, що вдягаю робу.
    Я, крім того, навчився слова "глаголю",
    пити квас, осягати душу народу
    і ходити синім від алкоголю,

    грати в карти, чифірити (рок до ранку),
    пити спирт, розумітися на похміллі,
    черевики чистити об фіранку
    і тримати душу в чорному тілі,

    я навчився божитися, присягати,
    розрізняти на смак дукатські, явські,
    я навчився нічого не досягати
    і плювати в стелю цілком по-графськи,

    розглядати дерево, як нагоду
    для висіння, втілену ще в насінні.
    Я тепер, як ніде, близький до народу.
    Покажи цей лист усім в Україні.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.41)
    Прокоментувати: | ""ЛИСТИ В УКРАЇНУ""


  31. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 20:33 ]
    Листи в Україну - І
    Я заліз у тугу, як в тогу чи в робу.
    Моя ніч - ніби голка в горлі вічна.
    Я собі підчепив тут одну хворобу.
    Нею можна пишатись. Вона психічна.

    Ця психічна хвороба, тобто кохання,
    всі ознаки її описав Авіценна:
    не дає зітхнути синдром махання
    і потреба здохнути здоровенна.

    Я нормально писав непогані вірші,
    міркував про найтоншу тканину прози,
    а тепер мої рими щоразу гірші
    і до "прози" римуються в мене "сльози".

    І лежу, мов мішок, я. Чорнію, худну
    без повітря, світла, тепла, привіту.
    Я розклав оцю журбу многотрудну
    на півкулях мозку, мов карту світу.

    Помолися ж за мене в кватирку Божу -
    ліпше всохнути, впитись, нажити грижу.
    Я з розпуки тут ошаліти можу -
    вену вріжу, скажімо, чи всіх заріжу.

    Любий друже, приїдь, порятуй і вибав!
    Привези мені морфій, тютюн і тишу.
    Я конаю тут, як остання риба.
    А про інше все ще тобі напишу.

    1994?


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.41)
    Прокоментувати: | ""ЛИСТИ В УКРАЇНУ""


  32. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 20:32 ]
    Уривок з роману "Перверзія" (1996)
    Джон Пол Ощирко з волоссям у тисячу дрібно заплетених кісок.
    Джон Пол зі слухавками на вухах.
    Джон Пол з бавовняною торбою через плече.
    Джон Пол у завеликому мішкуватому одязі.
    Джон Пол Неперевершений хитав своєю гарною чорною головою
    в ритмі своєї внутрішньої музики.
    І всі почули віднього слова,які міг виповісти тільки ДжонПол
    І слова ці були:

    Слухати реґґей, вмирати під небом, вдихати запах трави.
    Слухати небо, вмирати під реґґей, вдихати листя трави.
    Вдихати реґґей, слухати в небі, вмирати під запах трави.
    Слухати траву, вдихати реґґей, вмирати під небом запахів.
    Вмирати з небом, слухати і вдихати: реґґей, траву, запах.
    Слухати і вдихати,вмирати і слухати:запах реґґей, небо трави

    Падати в реґґей, вмирати під небом, вдихати запах трави.
    Падати в пекло, спати під небом, вдихати запах трави.
    Падати в пекло, спати без тебе, вдихати запах трави.
    Падати з пеклом, спати з тобою, мацати запах трави.
    Падати в тебе, спати над пеклом, мацати слину трави.
    Падати в слину, снити про тебе, мацати пекло живих.


    Падати в море, снити про тебе, мацати пекло живих.
    Падати в море, снити про зелень, мацати пекло живих.
    Падати в море, снити про зелень, мацати рани живих.
    Падати в море, снити про зелень, мацати рани риб.
    Снити про море, падати в зелень, мацати рани риб.
    Снити про море, лизати зелень, мацати рани риб.
    Мацати море, лизати зелень, вірити в рани риб.

    Кінчити в рани, лизати море, вірити в зелень риб.
    Полюбити рани, покохати море, посіяти зелень для
    риб.
    ................................................
    ................................................



    Рейтинги: Народний 0 (5.45) | "Майстерень" 0 (5.41)
    Прокоментувати: | "Уривок з роману "Перверзія" (1996)"


  33. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 20:38 ]
    Back in USSR
    Не було мене так довго,
    що зовсім нічого й не змінилося.

    Той самий сморідн а сходах,
    той самий кавеен по всіх каналах, крім першого,
    але на першому навіть кавеен був би за щастя,
    хоч які вже там знову жарти
    з приводу сала?

    Листів як таких немає,
    проте якась мара регулярно
    підкидає під двері то квитанції за несплату,
    то "Кур'єр Кривбасу", то іншу погань,
    як, наприклад, запрошення
    на презентацію
    сицілійських бронежилетів
    або на виставку дитячого малюнка
    "Наш дім Україна".

    Я знаю, що наш дім Україна.

    Я відвертаюся до стіни
    й закриваю очі
    з бажанням проспати років п'ятдесят,
    після чого не прокинутися.


    Рейтинги: Народний 0 (5.45) | "Майстерень" 0 (5.41)
    Прокоментувати: | ""Пісні для мертвого півня" 2004"


  34. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 20:05 ]
    And everybody fucks you
    Дівчата були не надто гарні й маленькі,
    але одна сказала до іншої:
    "Пропонують роботу на фірмі.
    Секретарем-референтом, обов'язкове знання комп'ютера.
    Сто баксів на місяць - і всі тебе трахають".

    Сто баксів на місяць, подумав я.
    І всі тебе трахають.
    Це плюс чи мінус, як це розуміти, подумав я.
    І вя кому сенсі, подумав я, невже в дослівному,
    може, в переносному?
    Я мав над чим замислитись, а поїзд
    гнав собі далі й колеса
    як дурні вибивали
    одне й те саме, одне й те саме:

    Сто баксів на місяць!
    І всі тебе трахають!
    Сто баксів на місяць!
    І всі тебе трахають!
    Сто баксів на місяць!
    І всі тебе трахають!


    Рейтинги: Народний 0 (5.45) | "Майстерень" 0 (5.41)
    Прокоментувати: | ""Пісні для мертвого півня" 2004"


  35. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 20:21 ]
    And the third angel sounded
    Один із недобитих в дев'яносто першому
    перестрів мене, підбитого, серед нічного Львова.
    Нічний Львів переважно належить їм -
    я, напевно, єдиний, хто про це знає.
    Він також хотів пива, як виявилось,-
    п'яний мародер, учасник бойових дій і т.д.

    "Брат! - казав до мене. - Брат! Піва кончілась,
    ти прєдставляєш? Піва кончілась, жена ушла!"

    Я не знав, що буває на світі такий розпач.
    Мені все причувалося щось про третину вод
    і полин.
    Ангел у футболці з третім номером ішов по небу
    зі своєю дурнуватою дудкою.

    Ми обійнялися, ніби перед стратою.
    Перепрошую, перед стартом.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.41)
    Прокоментувати: | ""Пісні для мертвого півня" 2004"


  36. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 20:14 ]
    Without You
    Знову, курва, радіо, телебачення, преса.
    Влада собі як влада: суцільні бандити.
    Тодішні хоч мали страх, а ці
    нічим не кращі.

    Я заборонив би дням, щоб минали без тебе,
    їх підсумок жалюгідний - ти не приходиш,
    тебе немає вранці навіть у жодному дзеркалі,
    ти не приходиш опівдні з косметичкою, піхвою,
    підпахвою, шкірою, запахом, яблуком -
    що маю робити поміж полуднем і вечором?

    Увечері ти не приходиш так само.
    Я хочу знати, що сталося.
    Можливо, ти йшла сюди,
    можливо, тебе наздогнали,
    напевно, згвалтували.

    Тебе не згвалтувати не можна, так я думаю.
    Це все радіо, телебачення, преса.
    День без тебе - моя бездарна самотність.
    Я лежу під стелею, я минаю.
    Нічого ніде не сталось, тебе немає.

    Кілька збройних конфліктів,
    пару зрадників на екрані.
    Долар виріс,
    російським рублем не торгували.

    2004


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Прокоментувати: | ""Пісні для мертвого півня" 2004"


  37. Оксана Забужко - [ 2006.02.15 19:37 ]
    Постскриптум. Поема-лист
    1.
    В перших рядках сповіщаю, милий: любов минула –
    Мов, повагавшись, скотилася в лунку більярдна куля
    (Вічнозелений газон потертого плюшу,
    По якому гонить сліпий кийок круглі,ствердлі од страху душі).
    Кожного ранку, замість гімнастики, лежачи в ліжку,
    Вмикаю в уяві твої очі сіамської кішки,
    Шляхетний профіль, роздвоєне підборіддя
    (Мов копито! – як писала одна із мого поріддя), –
    І, на довершення вправи, тебе висвітлюю голим.
    Вислід – блискучий: зовсім не чую болю.

    2.
    Другим уступом дозволить сповістити: весна настала.
    Маймо надію, цим разом уже на стало –
    Більше дощів не буде, й на повний об’єм леґенів
    Стане синього неба й рослявих легінів
    З губами, що однімають і сон, і втому –
    І світлосяйну пустку лишають потому.
    В нас із тобою було інакше, а як – згадати несила:
    Ніби свинцевим дробом пам’ять запорошило.
    Я й зими не пригадую зовсім – лиш очі сльозило білим.
    Цілу зиму-бо мала виснажливу працю: тебе любила.

    3.
    Відпущаєши нині, – кажу неживими губами.
    Можу йти на всі сторони світу – ну хоч би до Алабами,
    Подавати пиво у придорожнім барі
    І чекати, що хтось заграє на банджо, то пак на гітарі
    “Не плач, Оксано”... Такої свободи, милий,
    Не побажаю жодній із тих, що тебе любили.
    Можна листів не писати, і Господа не просити
    Простити тебе за любов, тобою убиту,
    Можна вступить до кляштору (якщо, звичайно, не пекнуть!) –
    Можна навіть зустрітись з тобою. Скажімо, в пеклі.

    ............................................
    ............................................


    Рейтинги: Народний 5 (5.59) | "Майстерень" 5 (5.45)
    Прокоментувати: | "Повністю"


  38. Юрко Позаяк - [ 2006.02.15 18:19 ]
    СТИЛІЗАЦІЯ 1918
    Обух,
    Бух!
    Ух!

    Страх,
    Трах!
    Ах!

    Штик,
    Тик!
    Ик! -

    БІЛЬШОВИК!


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.17) | "Майстерень" 5 (5.18)
    Прокоментувати: | ""Пропала грамота""


  39. Юрко Позаяк - [ 2006.02.15 18:37 ]
    ТОВАРИШ АЛЬФОНСО - ГУРМАН
    Яку устрицю не відкриєш,
    Там щось ніжне, м"яке
    і нещасне,
    В слизі все, гидкувате,
    Безпомічно так
    дрижить.
    Так от чого варті
    Всі ваші тверді оболонки!
    Ну що ж!
    Трохи перцю і оцту,
    І будемо їсти!

    Товариш Альфонсо!
    Бон аппетіт!


    Рейтинги: Народний 5 (5.17) | "Майстерень" 5 (5.18)
    Коментарі: (1) | ""Пропала грамота""


  40. Юрко Позаяк - [ 2006.02.15 18:56 ]
    * * *
    Дядько Онисим не знає англійську,
    Він випив сивухи, в зубах "Біломор"
    Йому наплювать, що дурний воронисько
    Вже всоте прокаркав йому "невер мор"!

    А десь за горою знов гахнув реактор
    І в дядька на вусах урановий пил
    І піде у вогонь человечєскій фактор
    Й засипле реактор, щоб більш не димив.

    А дядько як завше загра на баяні
    І з лісу йому відгукнеться упир
    Один дядьків син на війні у Афгані,
    А другий літає на станції "Мир".

    А рядько баян розтягає по-свійські
    Він випив сивухи, в зубах "Біломор"
    Йому наплювать, що дурний воронисько
    Вже всоте прокаркав йому "невер мор".



    Рейтинги: Народний 5.67 (5.17) | "Майстерень" 5.75 (5.18)
    Прокоментувати: | ""Пропала грамота""


  41. Юрко Позаяк - [ 2006.02.15 18:28 ]
    * * *
    Повітря морозу
    Годує орла
    І рве цого дзьоб
    На подвиг.
    Коли у яйці
    мене мама знесла
    Я вже у яйці
    Був гордим.

    Внизу дозрівають
    жлоби-огірки
    Та гордий не дивиться
    вниз
    Він бачить холодні
    зелені зірки
    І в оці
    горить жовтий шиз.

    Орел досягає найвищої з сфер
    І тут його ловить
    Пророк
    І каже: Придурок! Ти лише гіпер-
    трофований жлоб-огірок!

    І от вже додолу
    летить шкереберть
    Нахабистий овоч-гордець
    Чекає об землю його
    вірна смерть
    Або по-простому -
    Кінець.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.17) | "Майстерень" 5.5 (5.18)
    Коментарі: (1) | ""Пропала грамота""


  42. Юрко Позаяк - [ 2006.02.15 18:42 ]
    З "КОЛЕКЦІЇ ПОЕТІВ"
    Журавлів журливий жмуток
    Закурликав у чужінь...
    Полиново-синій смуток...
    В синь... полинь...

    Бринно-тужна, незвидима,
    Нап"ялася знов струна,
    Кожноріч, як зосеніє,
    Все подибанка одна:

    КРІЗЬ ТЕРНЯЧЧЯ ХИЖИГ ГАРПІЙ
    УКРАЇНИ СТИГЛА БРОСТЬ
    ПЕРЕВЕСЛОМ КИГИРЛИВИМ
    ЛЕГОТИТЬ У ВИСОКОСТЬ.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.17) | "Майстерень" 5.5 (5.18)
    Прокоментувати: | ""Пропала грамота""


  43. Юрко Позаяк - [ 2006.02.15 18:46 ]
    * * *
    Я йшов по Хрещатику,
    Сірий, сутулий,
    І раптом почув
    Несподівану фразу:
    "Повітряна куля
    До Гонолулу
    Відліта в 9-30
    З Євбазу".

    Усі свої роки втискався я в стіни,
    Я скучно мовчав, я зливався з асфальтом,
    Але в голові своїй бачив країну,
    Де райськії птиці співають контральтом.

    І от я сьогодні прорву павутину,
    Магічно звільнюся від тихого сказу,
    Сьогодні полину в прекрасну країну,
    Розтанувши в небі старого Євбазу.

    Я вірив, я знав,
    Що настане ця дата -
    Від світлого будня
    До світлої мрії
    Мене понесе
    Кольорово-строката
    Повітряна куля
    Шизофренії.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.17) | "Майстерень" 6 (5.18)
    Коментарі: (3) | ""Пропала грамота""


  44. Юрко Позаяк - [ 2006.02.15 18:48 ]
    МУЖЕСЬКЕ Й ЖЕНСЬКЕ (диптих)
    І
    Збовтало пиво вчорашню горілку,
    У шлунку знялася хмільна каламуть.
    - Кохана моя, скільки років минуло,
    А я тебе все ще не можу забуть...

    ІІ
    Я хочу кохати
    Й коханою буть,
    Але мене всі
    Безсоромно
    обдурюють...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.17) | "Майстерень" 5.5 (5.18)
    Прокоментувати:


  45. Юрко Позаяк - [ 2006.02.15 18:04 ]
    ЛУШПАЙКИ
    1
    (про наше покоління)

    З-під снігу дика квітка
    Виросла
    й матом гне.

    2
    Сонце сходить-заходить,
    Ліниво пливе Земля
    На Землі живе біомаса,
    В біомасі живе сопля -
    Я.

    3
    Беззуба жаба на болоті -
    Страшна загроза комару.
    Ах доле! У чиєму роті
    Я несподівано помру?!

    4
    Задавив собаку автобУс,
    Із собаки вилізли кишкИ.
    Все одно життя я не боюсь -
    Є в житті й приємні сторінки.


    Рейтинги: Народний 5.08 (5.17) | "Майстерень" 5.25 (5.18)
    Прокоментувати: | ""Пропала грамота""


  46. Юрко Позаяк - [ 2006.02.15 18:08 ]
    * * *
    В таксі ми їхали, варкалось,
    Таксист був п"яний в дрободан,
    Шофер розплився, та, здавалось,
    Все поривався на таран.

    Розібраний на сто обрубків,
    Я Ваше тіло обліпив,
    І раптом Капітан із рубки
    У мозок рявкнув: "На прорив!"

    ...У ніздрях пахло ніжним м"ясом,
    Рука моя пішла кудись,
    І щось слизькало вихилясом,
    І пальці в тепле заплелись.

    І вже коли поліз бюстгальтер
    Й нахабно виперся сосок,
    Дістали Ви свій чорний "Вальтер"
    І тричі стрельнули в висок.


    Рейтинги: Народний 5.08 (5.17) | "Майстерень" 5.25 (5.18)
    Прокоментувати: | ""Пропала грамота""


  47. Юрко Позаяк - [ 2006.02.15 18:16 ]
    Щастя
    Є в крота очі,
    Але він не бачить.
    Є в мене щастя,
    Але собаче.

    Щастя собаче
    Зле і жорстоке:
    Прокушене горло,
    Порвані боки.

    Щастя собаче -
    Зла нагорода:
    Зуби голодні,
    Бездомна свобода.

    Як повний місяць
    На землю світить,
    Мені від щастя
    Хочеться вити.


    Рейтинги: Народний 0 (5.17) | "Майстерень" 0 (5.18)
    Прокоментувати: | ""Пропала грамота""


  48. Юрко Позаяк - [ 2006.02.15 18:25 ]
    * * *
    Світало. Триста НЛО
    Понад Хрещатиком літало,
    Порожніх вулиць помело
    Ще двірникове не торкало.

    Байдужо блимали харчки,
    Замерзлі під неоном літер,
    Й чужий, інопланетний вітер
    За вуха зачіпляв гачки.

    І глибоко було плювать
    На чудеса всі ті досвітні,
    Бо о четвертій двадцять п"ять
    мене ковтнули підворітні.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.17) | "Майстерень" 6 (5.18)
    Прокоментувати: | ""Пропала грамота""


  49. Юрко Позаяк - [ 2006.02.15 18:46 ]
    ПОПЕРЕДЖЕННЯ
    Всим, хто тоне й не знає,
    За що вхопитись,
    Хто вже з останніх
    Вибився сил:
    Попереджаю - я не колода,
    Попереджаю - я крокодил.


    Рейтинги: Народний 5 (5.17) | "Майстерень" 5 (5.18)
    Прокоментувати: | ""Пропала грамота""


  50. Юрко Позаяк - [ 2006.02.15 18:44 ]
    ІЗ ПРАВИЛ БОНТОНУ
    В гробу сміятись непристойно,
    Народ ваш сміх не зрозуміє,
    Ще прийме вас за дисидента
    І - замість того, щоб на цвинтар, -
    Вас віднесе, куди потрібно.

    В гробу лежати треба смирно,
    Ні на що не реагувати,
    Прослухать музику й промови
    І, як почнуть вже закидати,
    Все рівно не сказать ні слова.


    Рейтинги: Народний 5 (5.17) | "Майстерень" 0 (5.18)
    Прокоментувати: | ""Пропала грамота""



  51. Сторінки: 1   ...   1432   1433   1434   1435   1436   1437   1438   1439   1440   ...   1445