ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.

У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:12
У густому лісі стоїть непорушна гора,
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:11
Запах ароматний паски,
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня

Віряни несуть до церкви

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:09
Борітеся — поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая!
Борітеся — так! Не думайте про смерть,
горіть в огні єдиного бажання.
За вільну Україну.
Боріться - поборете! Ворог відступить і більше не ходитимуть ноги ворога по на

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:08
Вночі місто моє порожнє
У крізь відображення бачу міріади зірок – вечірнє місто.
Жінка – вітер
по місту мчить.
Не зупиниться жінка – птах.
Жінка - буря над світом майорить у темряві.
А ночами грає вона - просто буря,
вічно одна

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:07
Квітка кохання розквітла в мені і в тобі
Огорнувши нас неймовірним кохання
І зв'язала нас міцно червоною ниткою навіки,
Так нас з'єднали самими небесами,
То квітка кохання пророкувала наше щастя

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:06
Я і ти - фундамент світобудови.
Ти дав мені свої Ангельські крила
Я віддала тобі свої Ангельські крила
І ми піднялися вгору, до неба, до зірок…
Щоб ми могли окунутися в безодню космічних почуттів
І ці космічні почуття живуть в Міріади зірок,
Де нам

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:05
Я ніколи не звикну,
Я не вмію до заяложеного слова звикнути.
Бо ці заяложені слова, що живуть у тому роті.
До гарного слова нам треба звикати,
Щоб мова була як дзвінке джерело,
Як кажуть: «подумай сім раз, перед тим, як сказати»,
Щоб гарні слова тв

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:04
Ми незалежні,
як птахи - самовільно літаємо в небі,
ризикуючи впасти і розбитися
Ми вільно пархаємо в небі
без кайданів ніхто надіти не зможе…

Ми незалежні,
як коти - свавільно гуляємо самі по собі…

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:03
Я - Північ, бо тіло моє - Земля,
Мій Спасителю, я - ілюзорна Земля,
Я молюся духу Земля,
бо де я не була, не забуваю благословенну Землю,
яка кружляє у космічнім вальсі…
Вітри Галактик - вічні скрипалі.
Гармонія крізь тугу дисонансів
проносить ритм

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:01
Останній день перед Різдвом
і добрі і злі духи блукають по світу, що пройшов.
Наступила новорічну ніч, дивна тиша,
зорі в небі запалали у різдвяну ніч.
Цієї ночі засяяло небесне світло.
Ангели вітають весь світ
Христос народився в цю мить.
Раптом н

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:00
В душі моїй вирує полум'я,
Там нескінченна боротьба.
У мене одні згоряють страхи,
Інші мучають мене.

Бо я не боюсь втратити
Я боюсь залишитися сама.
Я не боюсь темряви -

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:57
У будинку жахів гуляли ночами
Літаючі привиди
Всіх лякали хто заходив
Або жив в будинку жахів
Від переляку всі тікали
Залишаючи будинок
І ніколи не повертались

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:55
Не клич мене
Я і так сама прийду
Не жени мене
Я сама піду,
Лише стверджую…
я немов привид, немов тінь, яку не видно,
Блукаючи в темряві
і ти мені скажеш іди впекло

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:54
Настала пізня пора
Все заснуло, тільки
Наша тінь
Танцювала на стіні
При палаючої свічки
І ось настав ранок
Свічка догоріла,
Тільки наша тінь залишила

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:52
Подивися як гарно
На місто опустилося
Синє небо з зірками
Нам зірки посміхалися
І ми гуляли нічним містом…
Є лише синє небо
Та дихання Всесвіту
І ми залишилися удвох по

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:36
Я не та, і ти інший
між нами промайнула
тінь забутого кохання.
Роки марного чекання
Залишили в серці рани.

У неба попрошу я
Про щастя, про порятунок,

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:31
Я йду в напівтемрява
Дивлюсь тихенько тінь
Крадеться моя за мною
Куди я вступлю,
Туди вона
Я все намагаюся відвернутися,
Але мені нікуди не подітися від неї
Вона зі мною

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:26
Новорічна ніч настала
Все стихло, тільки за вікном
Завірюха ожива
Все мела замітала свої сліди залишені за собою
Ми шлях вели.
Раптом виє - завиває снігом завірюха

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:25
В моїх думках коханий чоловік,
Це образ, майже нереальний
Але зовнішній вигляд - імпульсивний і брутальний
Думка про нього зігріває мені душу,
Він зі мною ночами і днями
Коли зустрінемося у реалі…
Раптом іскра пробіжить між нами
Не дозволимо собі о

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:23
В моїх думках коханий чоловік,
Це образ, майже нереальний
Але зовнішній вигляд - імпульсивний і брутальний
Думка про нього зігріває мені душу,
Він зі мною ночами і днями
Коли зустрінемося у реалі…
Раптом іскра пробіжить між нами
Не дозволимо собі о

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:22
Я дівчинка пацанка вмію постояти за себе
Смілива, сильна, справедлива
Всі мене називають дівчинка - пацанка
В мені живе бунтарський дух,
Так не Ангел я, але не демон
Я с дитинства з хлопцями товаришую
І до сих пір

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:21
Дивлюсь на іграшок - ляльок
і вони дійсно іграшки - ляльки,
як гравець вимушено
зображати з себе іграшку - ляльку,
хоча це дуже складно.

Ось мене і подарували
У день народження купили

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:20
Ніч спустилася на землю.
Очі прекрасні чаклують.
Секс і пристрасть вирують в тиші.
Немає нікого тільки ми удвох,
Світанок спустився на землю.
Очі прекрасні горять,
Секс і пристрасть має продовження.
Автор: Наташа
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Василь Марківський
2024.03.26

Вадим Водичка
2024.03.26

Лава Вулкана
2024.03.20

Надія Богодар
2024.03.18

перо Христя Чорне
2024.03.15

Володимир Назарук Одеса
2024.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Віктор Цимбалюк - [ 2009.03.16 21:11 ]
    Рондель про щастя
    (Батькові і матері)

    …А народився я - на Україні,
    Де жовте Сонце й Небо синє-синє!..
    Де над полями райдуг грона виснуть,
    А крізь віки відлунням лине Пісня…
    …А народився я - на Україні,
    Де жовте Сонце й Небо синє-синє!..
    …Тут у Степах сивобородий Батько-Вітер
    Куйовдить ниви і скородить трав суцвіття!..
    А на Річках гойдає чайки й байдаки,
    А в Горах каменям навіює думки!..
    …А край мій рідний називається Поділля:
    Багатий чорноземом, хлібом, сіллю…
    Я виріс в хаті, в мальовничому селі,
    В душі моїй – слід Матінки-Землі,
    Де по дощеві райдуг грона виснуть,
    А серце пробирає тиха пісня…
    …Я п`ю холодну воду із криниці,
    Я – то в селі, то – в місті, то – в столиці:
    Шляхи й стежки, рівнини, доли, гори,
    Поля й ліси, річки, садки і море!..
    …Де джерело мого патріотизму?...
    Чому тече сльоза і серце тисне?..
    Та не шукайте логіку – даремно…
    Хто вміє бачити – побачить Світло в Темряві…
    Бо народився я - на Україні,
    Де жовте Сонце і безкрає Небо синє!..

    Кумпала Вір,
    13.01.2007 року, м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (4)


  2. Галина Левченко - [ 2009.03.16 21:26 ]
    Чотири сонця...
    Чотири сонця
    народили воронів
    з очима сяючими.

    Мале дівчатко
    знайшло метелика
    у коробці сірниковій.

    Барвна мушка
    упивається сечовиною,
    крильцями променіючи.

    Білим криком
    пекло кличе
    у світло святості.


    Рейтинги: Народний -- (5.22) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  3. Галина Левченко - [ 2009.03.16 20:43 ]
    Це ж зовсім не дивно...
    Це ж зовсім не дивно –
    наснитися собі святим,
    зі світляним колом довкола голови,
    що звільна
    ступає
    водяною
    поверхнею.

    Це ж зовсім не складно –
    розсіятися на виднокрузі
    квіткою лотосу,
    гойною,
    гармонійною.

    Це ж зовсім не страшно –
    лезом тонким, блискучим,
    щоранку вирізати із грудей серце –
    все одно,
    відновиться
    до вечора.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.22) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Прокоментувати:


  4. Василь Степаненко - [ 2009.03.16 19:14 ]
    В моєму серці
    *
    В моєму серці
    весна розквітла.
    А зимно на душі.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  5. Юрій Мединський - [ 2009.03.16 19:21 ]
    Розмова
    Одні за одними,
    я кидаю тобі фрази,
    крихти слів.
    Немов в безодню
    летять ті образи
    із похмурих снів.
    А оператор,чемно так,
    рахує символи.
    Я ж хочу в кожен знак
    хоч десь-колись
    закласти зміст.
    Ніхто ж тобі
    не розповість,
    не забувши хоч про одну деталь,
    історію мойого дня...
    А ти, слухняно прочитавши,
    щось напишеш у відповідь.
    Кілька слів, крізь далі промчавши,
    промайнуть у моїй голові...

    І як, все-таки, приємно
    хоча б уривками фраз знову і знову,
    навіть коли ти далеко,
    вести з тобою розмову...


    Рейтинги: Народний 5 (5.17) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (1)


  6. Ігор Хо - [ 2009.03.16 19:03 ]
    ***
    Сидів на зупинці,
    занурений у проміння
    весняного щастя,
    аж коло мене сів
    людина-кульбаба.
    Він розправляв
    і простягував до Сонця
    соковиті пагони,
    під якими вже яріло
    жовте його серце.
    Ще залишалося багато часу,
    поки достиглі
    його думки і послання
    розлетяться геть під гарячим вітром,
    аби проростати в інших ґрунтах,
    натомість полишаючи
    сухі стебла
    під холодною росою.


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.36) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (16)


  7. Олександр Єрох - [ 2009.03.16 17:56 ]
    Веснянка
    Верби у воді стоять,
    Віти похилили,
    Прилетіли журавлі,
    Сколихнули хвилі.

    Закурликали в гаях,
    На поля сідали
    І, танцюючи, весну
    Голосно вітали.

    Вітер пісню підхопив,
    Полетів гаями
    І веснянку заспівав
    Весело між нами.



    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (5.15)
    Прокоментувати:


  8. Олександр Єрох - [ 2009.03.16 17:37 ]
    Колискова
    Котик казочку муркоче,
    Темна нічка йде,
    Дівчинку приспати хоче,
    Сон у дім веде.

    Втома очі закриває
    Дівчинці малій,
    Тепле ліжко колихає
    Тихо котик їй.

    Спить вже зайчик – сіре вушко,
    Ластівки всі сплять,
    Сон-дрімота колихає
    В ліжечках малят.

    Горобці та мишенята
    Сплять спокійним сном,
    Тільки місяць в небі тихо
    Ходить за вікном.

    Тільки зорі поглядають
    На дітей малих,
    Долі кращої бажають
    В усмішках своїх.



    Рейтинги: Народний 5.38 (5.16) | "Майстерень" -- (5.15)
    Коментарі: (2)


  9. Андрей Мединский - [ 2009.03.16 16:11 ]
    Спустя два года
    Ты помнишь ли шум твоего вокзала,
    что ты говорила, а что не сказала?
    В твоем кармане забытый паспорт?
    Способность жить, скорее, на спор,
    чем просто жить, не падая в штопор?
    Дающий надежду перрон Конотопа,
    и веру в то, что после перрона
    закончится наша эпоха гудрона?
    Ты помнишь, как мы сидели в парке
    возле вокзала, мой Hewlett-Packard
    показывал нам слайд-шоу из фото,
    и ты иногда говорила «А кто это?»,
    если на электронной картинке
    я был с кем-то в обнимку?
    Потом было много всего, но прежде
    был этот день, и теперь мне режет
    глаза, когда, спустя два года,
    я вижу наше первое фото,
    и, слава Богу, не режет душу
    и сердце. Я слышу твой голос: «Мне нужен
    ты…», и в ознобе зимнем
    звучит мой ответ: «И ты мне…»



    Рейтинги: Народний 5.42 (5.52) | "Майстерень" 5.38 (5.53)
    Коментарі: (7)


  10. Анжеліка Самофал - [ 2009.03.16 16:54 ]
    Coup de foudre
    Чорно-біла буденна сірість
    День у день навколо.
    Незмінна вічна монотонність
    Наче замкнуте коло!
    Крижана заплакана печаль
    Пліч-о-пліч йшла зі мною.
    А прегірка темнотна тиша
    Обійняла хижацькою рукою…

    Та ось одного дня нежданно
    Веселка тепла розцвіла
    Змінилося моє життя спонтанно
    Любов заквітчана прийшла.

    Йдучи серед нудного натовпу
    В брудній юрбі тіней
    Побачила я блиск і глибину
    Ясних його очей.

    Він посміхався щиро
    І силует його добром сіяв
    Здавалося, що за спиною в нього крила
    Так легко й впевнено по цій землі ступав…

    Але одного дня миттєво
    Мої він крила обітнув.
    В кохаюче гаряче серце
    Він гострий ніж жбурнув,
    Поцілувавши у вуста
    Ту, у якої зіпсована душа…


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" 5 (5)
    Коментарі: (1)


  11. Юрій Сегеда - [ 2009.03.16 14:58 ]
    Дівчина і муха
    (інтимна лірика)
    Ти сидиш і п'єш компот,
    В тебе цукор на вустах.
    Залетіла муха в рот,
    Легкокрила, наче птах.

    Ти її не жуй, зажди –
    Хай полине в небеса,
    Щоб не зникла назавжди
    Мухи вільної краса.

    Може трапитись біда,
    На обличчі в мухи жах,
    Бо ж вона ще молода
    Помирати на зубах.

    Муха стогне і дзижчить,
    Б'ється рибою об лід.
    Ще одна фатальна мить,
    І від неї щезне слід.

    Їй так весело було
    Уявлятись літаком.
    Ти відкусиш їй крило
    І причавиш язиком.

    Не помітиш, розжуєш
    І проллєш невинну кров,
    Проковтнеш, тоді зап'єш
    І роззявиш рота знов.

    Ось такий сумний кінець...
    Пий крізь трубочку компот,
    Бо бджола чи горобець
    Залетить з розгону в рот.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (12)


  12. Анна Шишкіна - [ 2009.03.16 14:33 ]
    земля
    Ранковий іній,мов
    ранкові полюції-
    на межі непристойності
    і природних потреб
    схолонути - земля,
    укрита солоними кристалами
    од одвічного
    навколоосевого гарцювання,
    як маленький хлопчик,
    затиснувши між ніг
    коня удаваного/
    стебло зрубане соняшника/,
    як сізіфовий камінь
    надприродно-сферичної
    форми (сказати б,геоїд-
    ної-всі ми однієї
    раси), по похилій
    смузі загуслого
    молока, досягнувши мети
    перестиглого персика,
    знову котиться в зиму.


    Рейтинги: Народний 5 (5.09) | "Майстерень" 5 (5.04)
    Коментарі: (4)


  13. Літа Ахметова - [ 2009.03.16 12:47 ]
    мій щем
    коли обидва приходять одночасно -
    один садист, а другий той, що заблукав -
    мовчання трактується з кожним разом обережніше
    навіть страшно

    і обидва таки лишаються
    садист - щоб піти і повернутися
    крадькома спостерігаючи
    за вирішальними кроками

    той, хто заблукав, прохає мене
    дати цілющу воду
    відтепер він навіки житиме
    у прірві мого сильного серця

    ну а той, що чатує,
    вірніш той, що тримає,
    стає скороченням мого пульсу
    антирелігією дійсності

    знаєте, як мені хочеться
    серця мого зупинення
    з цим я забуду загубленого
    назавжди винищу першого

    але морок такий нерозбірливий
    і світло настільки невидиме
    одночасно не значить постійно
    тобто:
    щем -
    особливе знахарство


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  14. Олена Пашук - [ 2009.03.16 12:35 ]
    Крізь сухожилля дерев крадуться апачі
    Крізь сухожилля дерев крадуться апачі,
    в колчані отруйні стріли і блискавиці.
    Тварини прикрили листям свої полядвиці,
    птахи зробили вигляд, що теж їх не бачать.

    А в місті гуляють скінхеди, шукають жертву
    не для наживи, а щоб замучити заживо.
    Рана на рані, крик у гортані, адажіо,
    тіло не знає, за що повинно померти.

    Апачі крадуться, як вітер на полюванні.
    Смагляві тіла, і м’язи рвуться з-під шкіри.
    Сонце, яке відробило півставки факіра,
    пішло додивлятися екшн уже на дивані.

    У місті так важко вижити наодинці.
    Хто ти? Мисливець, жертва чи може свідок?
    Метаморфози, яких не бачив Овідій.
    З якого боку решітки в звіринці ти, блідолиций?

    Надвечір зібрались вожді довкола кальяну,
    обабіч зірвані скальпи, смердючі дреди.
    Дефіле, рекламують оголені мізки скінхеди
    на тижні моди прет-а-порте в Мілані.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (18)


  15. Лариса Коваль - [ 2009.03.16 10:06 ]
    ***
    Нема натхненників. Нема!
    В устах гірчить холодна кава,
    А на порозі вже зима
    Очима кліпає лукаво.
    Така вже доля. Горе й сміх!
    Мовчу, розважую на грами
    Своє життя. Не жду утіх –
    Я тут, не в телемелодрамі.
    Не прокотилася луною,
    Лиш кілька літер донесла
    В собі. Я стомленому Ною
    Не спромоглась піднять весла.
    То й що?.. Натхненників – катма.
    Мабуть в шаленому потопі
    Усіх поглинула пітьма.
    Чи заблукали десь в Європі?
    А я і досі у ковчезі.
    Ледь жевріє тоненький ґніт,
    Неначе я стою у черзі
    Чи в цей, чи в потойбічний світ.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  16. Сергій Корнієнко - [ 2009.03.16 09:13 ]
    Поза іменем

    Неділя, а все навиворіт.
    Сонце навіть не виглянуло.
    Та залишались у виборі
    Проза або поезія.
    Зранку було натхнення ще,
    Слово, і ритм, і солодкий щем…
    Тільки кудись все вибуло
    Сірим сльотавим березнем.

    Стало самотньо, порожньо –
    Привід для медитації.
    Та замаячила привидом,
    Де не взялась, тривога.
    Хто ти, з чийого серденька,
    Скитниця, чи скитальниця,
    Хвиля страху без імені –
    Б’єшся в мої пороги?

    Ні, не тікай, обійми мене.
    Ми часоплин відмінимо.
    І розкажи себе, вишепчи –
    Ти ж бо чогось приходила.
    А поза часом солодко,
    Зміни ідуть за змінами.
    А поза іменем радісно,
    Сонячний день з пригодами.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (12)


  17. Сергій Корнієнко - [ 2009.03.16 07:11 ]
    Криптограма

    Від «цілування» до «во істину воскрес!»
    Вмістився світу поступ і прогрес,
    Убгалася віків ганьба і слава.
    …Ми, десь, на точці «відпусти Варраву!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.39) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  18. Володимир Назарук - [ 2009.03.15 23:06 ]
    Очі
    Очі – дзеркало душі,
    Що та як там не кажи.
    Зразу видно де брехня,
    Не міркуючи півдня.
    Видно суть усіх речей,
    Крізь простий контакт очей:
    Мрії, настрій і думки –
    Все як є, не навпаки.
    І в двоокій глибині
    Чутно біль, чи сміх весні.
    Очі – дзеркало душі…
    Я все знаю… Не кажи…



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  19. Микола Шевченко - [ 2009.03.15 23:34 ]
    Сонце-весно-шоу!..
    Дбайливий світанок-стиліст, готував з-за куліс нічних радо,
    Весняного сонця, вже вкотре "на біс" вихід-викіт парадний.
    Під оплески всього живого - з`явилась, вклонилася гречно,
    Зоря - над всих зір! Птаством лір, пісня звилась доречно.
    Диво-див: сонце зійшло...Своє світло й тепло - цей дует скрипалів,
    Розбудив, щоб росло, і стебло, і зело, у зігрітій землі...
    Нечувану в зиму, шалено-незриму здіймає ейфорію,
    Заспівує в риму - трима свою аудиторію.
    Два "па" у Сонця-Мельпомени - з землиці виступа зелене!
    Віка цей "фокус" витинать не одвика,
    Земля, якою володіє сонячна рука.
    І не одвикне - не посміє...Справу цю величну
    творити ще зуміє, по-весні, у вас і у мені.
    Грайливо, всім на диво, театрально і музично,
    щоразу підбираючи нові пісні...
    Ось так-то...Ніби-то з-за такту, не ждучи антракту
    дощик свіжо забринів...
    Зміцнів-змужнів, полив та напоїв.
    Під райдужні овації, що їх весна зриває знову й знову,
    Триває піднебесне сонце-весно-шоу!..

    29.03.2006р


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.35) | "Майстерень" 5.25 (5.28)
    Коментарі: (1)


  20. Олександра Барановська - [ 2009.03.15 22:56 ]
    Прости...
    Прости меня,
    И я тебя прощу...
    Верни меня,
    И я вернусь сейчас же...
    Ведь знаешь:
    За тобою я грущу...
    Ведь знаешь,
    Что любовь приходит дважды...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.23) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  21. Василь Степаненко - [ 2009.03.15 17:44 ]
    Зимові водоспади
    *
    Хоча дощів узимку не було,
    із стріх, як з гір,
    звисають водоспади
    бурульками
    до самої землі.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  22. Василь Степаненко - [ 2009.03.15 16:24 ]
    Я жду своєї хвилі
    *
    Сліди змиває море
    на березі піщанім.
    Я жду своє хвилі.



    Фото автора (Крит)


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  23. Світлана Корчагіна - [ 2009.03.15 16:30 ]


    по вже як сім літ зламаному телевізорі
    дивлюсь якусь чорно-білу трагікомедію
    яка чомусь і чимось
    нагадує життя
    може моє
    таке як не є
    де яблуні сивостолітні
    відцвітають лише раз у вічність
    де ворони в дзьобах
    розносять любов а не відчай
    де сніги проростають
    птахами білими
    і мовчанкою просяться в небо
    чорно-біла трагікомедія
    тривалістю у життя
    чомусь і чимось
    не трагічна і не смішна


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (3)


  24. Іван Гонта - [ 2009.03.15 14:09 ]
    * * *
    А. Д.

    У мене є і купа грошей, і здоров'я.
    Мені бракує тільки Місяця й безсмертя.
    Тож ти пришли мені - зі щирістю й любов'ю -
    Малюнок місяця в звичайному конверті,
    І напиши, що пам'ятатимеш довіку, -
    Ну чим це не безсмертя в допустимих межах?
    Я почуватимусь щасливим чоловіком
    У власному раю - в комп'ютерних мережах.


    Рейтинги: Народний 5.35 (5.4) | "Майстерень" 5.25 (5.28)
    Коментарі: (5)


  25. Порце Ляна - [ 2009.03.15 14:05 ]
    Я разучилась бить сгоряча...
    Я разучилась бить сгоряча
    посуду вдребезги,
    осколками рАнясь,
    слетела беда, как будто с плеча
    надоевший школьнику ранец.

    Сколько продлится эта война -
    Семь,
    восемнадцать,
    девять?
    Месяцев? Лет? На ком вина?
    Что теперь делать?!

    Что же теперь –
    атрофируются
    Чувства другие… сильные?
    Жизнь, как центральная
    улица, -
    Чем дальше, тем невыносимее.

    Того, кто, проснувшись
    в похмельном бреду,
    Орет мне: «слышь, коза драная!»,
    Неужто под монастырь подведу,
    Неужто прощать не стану я?

    Сомненья мои неужель довела
    Тоска, бичеванием
    вымыта?
    Грехи, как ластиком, - добела.
    Что ж теперь делать то?

    Что мне теперь –
    обратиться к врачу?
    Отречься?
    Скажи на милость.
    Неужто я и тебя не прощу?
    Неужто...
    ...прощать разучилась?


    Рейтинги: Народний 5.46 (5.28) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (7)


  26. Галантний Маньєрист - [ 2009.03.15 14:20 ]
    Короткі вірші щодо жінок
    Природа жінки
    * * *
    Здригнулася її стривожена душа,
    піїта стрівши неземного, без гроша…

    * * *
    Чому така, хто достеменно знає?
    Та ледь не завше - знає, а питає!

    * * *
    На довгожданий помах голови
    шепоче досвід - інший сенс лови!

    * * *
    Віддайся п'янко, вчасно і доречно -
    жаданою не будеш безкінечно!

    * * *
    Забудьмо, мила, про усі "але ж",
    належ мені, ще трішечки належ!

    2010

    * * *
    Чому би й ні - замріяно впадаю в небо, -
    помилка, марево, красуня - це ж одне бо?

    * * *
    І ви - не скеля, ах який шарман!
    Ви - Божий дар! І в чому ж бо обман? :(

    .....................
    2011



    Містика

    * * *
    Хотіла чоловічого стриптизу?
    Дивись - монах одягнутий у ризу,
    роками стерті шати і сандалі
    злітають, - дух, що голуб, лине далі.

    * * *
    Віддайся хоті, роздуми – рутина!
    Вуста і перса, попка і коліна -
    Не це важливо - Ти - одна, єдина,
    нарешті у руці моїй, невинна,
    роздягнута успішно, мандарина.


    * * *
    Метафоричну пастку для красунь
    зробив один філософічний хрунь.
    А задля чого мучився? - спитали,
    жінки ще жодної не оминали!
    - Якби минали - не було б дітей,
    моя ж лише спочинок для очей!


    Сувора дійсність

    * * *
    Ну крім отих, що суто в небесах,
    усі чоловіки жінкам відомі, -
    А що крилаті, чи бо просто коні -
    пусте, - кобилки головне (і тарарах) ...

    * * *
    Ліліт – це хіт! Але коли пііт до тями
    вертає літ, волає бути з мудрецями.
    Бо й мудреці не гребують коханням,
    і їм, так само, за палким жаданням
    оволодіння бачиться кінець,
    але отим, божественним, втручанням!

    * * *
    Не зрадиш у Римі, в Парижі? чи у Барселоні?
    Хіба це важливо? Вітчизна із центом в долоні
    чекатиме мовчки допоки зростуть немовлята
    і підуть дорогою мами, а, гірше, як тата.


    Чужа дружина

    * * *
    І відспівали сьомі півні,
    і світ у полудень вкотив,
    і сни потанули, а ти
    зосталася у ночі дивній!

    * * *
    Не зупиняйся! Це вино,
    у чаші місячного світла, -
    Богині пінія розквітла,
    твоє - на день чи два - руно.

    * * *
    Солодкий голос не спокушеного друга.
    Примарні мрії-крапочки́ поперед „і”.
    Вона тримаєтся так чудно на коні...
    На жаль, усе це зіпсує кохання хуга.


    Записи секскіллера

    * * *
    За три роки я облапав пів Америки,
    а у любки в Луцьку жодної істерики!

    Певно з розуму зійшла, моя голубонька,
    лікуватиму нещадно, безрозсудненька!


    Романтика

    * * *
    Старе, як світ, - «Зачарувати, залюбити,
    І покорити… Всі ті спраги колорити
    Розбурхавши у безмірі уяви…»
    Забувши начисто про ключик дивний - «квіти»…


    * * *
    Ах, мила Bella, Боже ж мій,
    це ж ви були на тій забаві!
    Це ж ваші мештики яскраві
    я бережу на грудях! Чи й
    не знали ви, як я страждаю
    від "Чао, милий, я на мить..."?!
    А я усе ще вас чекаю!
    Та вже мовчіть,
    лечу,
    мовчіть!..

    * * *
    Давай - дружити, радісно блудити
    стежинами травневими під сонцем,
    коли від спеки, розпашілі діти,
    ми покриватимемося багрянцем,
    а не від сорому за круглі дати
    над осоружним - "бути чи не бути";
    і не вагатись "дати чи не дати",
    бо гарно дати значить не забути!

    * * *
    Стати актором?! - піти на мистецьке дно?!
    Це кара поету, що п'є не земне вино!

    Філософія питання

    * * *
    О я давно вже дно своє помітив,
    але, найгірше, - і воно мене.
    Лише красуні можуть пожаліти,
    але не кожна вчасно пригорне.
    А дно все ближче, й це останні квити, -
    де так, бездамно, блимає вогнем
    земної мудрості самотній щем...

    * * *
    І хай веде краса до краю прірви!
    Бо далі що? Куди тікати їй?!
    Віддасться там у змушені обійми,
    а далі вправних любощів напій...
    Чому ж тікала, стогнучи: "ти мій!"?

    * * *
    ..................................



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  27. Диковинка Лісова - [ 2009.03.15 13:04 ]
    Одноманітність
    Ні моря, ні гір — вона не жива.
    Немає висот, занепаду теж.
    Дістати б до зір, а то не зоря.
    Немає пустот і вічності меж.

    Зійти б у Тартар - свідомість не дасть.
    Між хмар засинать вказівок не було.
    В душі повний яр змарнованих щасть.
    Та їй би ридать, але щоб не чули.

    Антіпова Анастасія
    3 грудня 2008р


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.32) | "Майстерень" 5.25 (5.21)
    Прокоментувати:


  28. Диковинка Лісова - [ 2009.03.15 13:27 ]
    Якого кольору життя?
    Якого кольору життя?
    На вісь нанизані прошарки
    всіх кольорів,
    відтінків всіх,
    а глянеш зверху, -
    то без чарки
    не обійтись!

    Чорний квадрат на полотні,
    як розмаїття гамми світу,
    всіх кольорів,
    відтінків всіх,
    ти — колір,
    тому мусиш жити
    якимось цвітом.

    Моя структурна одиниця
    здавалася б - одноманітна...
    без кольорів...
    відтінків всіх...
    я в складі чорного.
    Помітна!
    Зелена юність!

    Антіпова Анастасія
    5 грудня 2008р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.32) | "Майстерень" 5.25 (5.21)
    Коментарі: (2)


  29. Паприка Паприкова - [ 2009.03.15 12:21 ]
    Я хочу
    Я хочу прижать твои ладони к своему сердцу
    И заглянуть в бездонные пропасти твоих глаз,
    Говорят что глаза – это зеркало души,
    Я надеюсь, что смогу найти там ответы на все мои вопросы …
    Я хочу нежно обнять тебя и долго-долго не отпускать…
    Но не знаю, как ты к этому отнесешься…
    Поэтому я просто смотрю на тебя и говорю о пустяках …
    Вечером, когда звезды тихо смотрят с небес, а город засыпает,
    Я остаюсь наедине с собой и зажигаю свечу
    И долго смотрю на её живое, трепещущее пламя,
    Оно колышется и рисует на стенах удивительные узоры…
    Я знаю, пламя хочет рассказать мне о тебе то, что я хочу знать
    Но, к сожалению, я не понимаю, языка света и тени …


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (1)


  30. Паприка Паприкова - [ 2009.03.15 12:21 ]
    Благодарю тебя...
    Я чувствую твою любовь, она как цветок, нежна и прекрасна,

    Она нужна мне как воздух, как глоток воды.

    Когда твой голос тихо и нежно шепчет: «Я тебя люблю»

    Эхо в моем сердце повторяет: «Тебя люблю, люблю, люблю…»

    И сквозь дрожь ресниц падает слеза и катится по щеке …

    И улыбка трогает губы, а на душе становится светло и торжественно.

    Стучась в окошко, придет рассвет и распугает все мои мечты и сны …

    Сны, в которых мы были с тобой вдвоем,

    Наступит утро, пробежит день, и ночь снова сменит вечер, все повторится …

    Я благодарю тебя за все прекрасные мнгновения, которые ты мне подарил …


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  31. Катерина Каруник - [ 2009.03.15 10:12 ]
    i’m feeling good
    над нами яскраво
    від того
    що ми дурнуваті

    навколо нас тепло
    на тец номер п’ять
    запалюють радісний спів

    під нами
    під небом
    за нами женуться
    футбольні фанати
    і також співають
    і також танцюють
    під дудку свою
    жовто-синю

    у нас все спокійно
    стабільні зміни
    стабільний рух
    ні туди ні сюди

    а нам все одно
    бо нам все одно
    по цимбалах

    вода ж тече
    вогонь горить
    вітер свистить
    і кожен з нас знає
    що там-он за рогом
    знаходиться важіль

    ходімо всі разом включимо сонце!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.24) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (1)


  32. Лариса Коваль - [ 2009.03.15 08:31 ]
    ***
    Перекинулась, наче веселка,
    Вiд Карпат до самого Днiпра,
    Бо я маю надiю маленьку,
    Що я створена з твого ребра.

    I коли защемить моє серце –
    Це вiдлуння твоєї нудьги.
    Вiдболiле шопенiвське скерцо
    Згiркотiло упало в снiги.

    Тiльки я все стою серед лiта,
    Кольорово єднаю свiти.
    Я – веселка. Куди ж мене дiти?
    Може схочеш колись перейти!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  33. Галина Косович - [ 2009.03.15 08:46 ]
    ***
    Ще любов наша не зурочена
    Ні добром чиїмсь, ані лихом,
    Тільки просить, не замороч її
    Вітром тихим, шаленим вихром.

    Ще любов наша не огранена,
    Мовчазна й соромлива трохи
    Тільки ніжністю не порань її,
    Тільки ласкою не сполохай.

    Ще любов наша десь на відстані,
    Яблуневими йде садами.
    А думки вже такі розхристані,
    Стиглі яблука – гріх Адамів...



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (13)


  34. Людмила Ясенська - [ 2009.03.15 08:48 ]
    ***
    Коли я в печалі — не сила глядіти у небо.
    Таким недосяжним стає його спокій і мир…
    Любов’ю зігрію печаль і полину до тебе,
    крізь виміри світу і час я полину до тебе.
    Тепло твого серця — мій посох і мій поводир.

    Коли я в печалі — хмаринкою випарюсь в небо.
    «Чому мені тужно?» — спитаю ясні небеса.
    «За хмарами сонця не видно… Тужити не треба,
    бо сонце — в тобі, та захмарене жалем до себе.
    Не місце у серці зневірі, образам, сльозам.»

    Коли я в печалі — щосили згадаю про радість.
    Бажання — тягар, але легкість — моя простота.
    Я все відпускаю, бо знаю, не варто чіплятись
    за те, що минуло, і з чим би давно попрощатись,
    за чим так сумує невсипна моя самота.

    Ти бачиш, коханий, — печаль переходить у радість.
    Від туги до тиші — півкроку, до мужності — крок,
    ще крок — до любові, а далі чекає крилатість.
    Все має свій термін, свою глибину, свою вартість,
    свій шлях до гармонії, свій неповторний урок.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" 5.5 (5.3)
    Коментарі: (14)


  35. Микола Блоха - [ 2009.03.15 00:33 ]
    Триумфатор.
    Хищной птицей овладел страной,
    Несёшь триумф, победы над врагом.
    Ты забавляешься, игрой во власть,
    И как котёнок, швыряет клубки шерсти,
    Распоряжаешься судьбой других.
    Но это маска для иных,
    Кто не когда, не знал, что значит?
    Стоять в сияющих доспехах,
    На площади среди завистников,
    Соратников врагов, опасней нет.
    И весь триумф, всё это погашает.

    Николай Блоха 14.03.09 г. 22:47
    Скульптор Озюменко Андрей http://www.ozjumenko.com.ua/



    Рейтинги: Народний -- (2.63) | "Майстерень" -- (2.17)
    Прокоментувати:


  36. Ігор Хо - [ 2009.03.15 00:51 ]
    ***
    у червоні очі
    західний вітер.
    крок за кроком
    стікає
    пальцями час.
    стукіт:
    волосина по волосині
    на голові неба -
    там
    грім.
    перлами по бетону
    падає з твоїх сонць
    кожен звук
    і кожен подих.
    ледь свисне десь у полі
    шуліка.
    подих затамує
    сірий од страху ховрах -
    його здобич.
    так, алегорія руху.
    мозаїчність усесвіту -
    це ж наслідок ентропії.
    а спочатку,
    спочатку було...
    Був.


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.36) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (10)


  37. Микола Блоха - [ 2009.03.15 00:57 ]
    Триумфатор, лицо.
    Твоё лицо скрывает шлем,
    На нём нет радости, триумфа,
    Восторга нет, вот так всё просто.
    Остался где-то позади, азарт сражения,
    И победа, лишь отсрочка смерти.
    Нет смысла, жизнь пуста,
    Триумф победы мимолётен.
    И в ожидании новой битвы,
    Ты сокращаешь дни вином.

    Николай Блоха 14.03.09 г. 23:44.


    Рейтинги: Народний -- (2.63) | "Майстерень" -- (2.17)
    Прокоментувати:


  38. Ігор Хо - [ 2009.03.15 00:27 ]
    ***
    Я ніколи не бачив
    цих будинків
    ходив -
    не бачив
    під ними -
    цих дерев
    закляклих на зиму
    над ними - літаків
    і - о! що це
    таке блакитне?!!


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (8)


  39. Микола Блоха - [ 2009.03.15 00:57 ]
    Триумфатор, дань.
    Триумф, имеет тоже цену,
    И каждый, кто познал, дань заплатил,
    Не только жизнями врагов.
    Слезами после каждой битвы,
    Когда усевшись за столом,
    Ты помнишь имя, но не видишь человека.
    А после биты, возвращаться, некуда тебе,
    Цена оплачена, и нет семьи.
    Так в старости вопрос; зачем всё это?
    Исчез ответ, что в юности пленил.

    Николай Блоха 15.03.09 г. 00:09


    Рейтинги: Народний -- (2.63) | "Майстерень" -- (2.17)
    Прокоментувати:


  40. Віктор Цимбалюк - [ 2009.03.15 00:06 ]
    Філософія про нитки
    Всі люди зв’язані сріблястими нитками…
    Всі люди – браття – вір або не вір…
    Ти вже колись тут був: ходив стежками,
    Пірнав у море, милувався з гір…

    Твоя душа обрала біле тіло…
    Ти ще раз проживеш свій повний круг…
    Ти ще раз зробиш зле чи добре діло…
    Чи ворог трапиться тобі, чи вірний друг…

    Повір, людей немає безталанних!..
    Є в кожного уміння, і талант…
    В минулому житті вершив ти плани –
    Верши й тепер, з розмахом, як гігант!..

    Ми цінимо тоді, коли втрачаєм…
    Люби себе – цінуй своє життя!..
    Згадай, як ми здоров’я всім бажаєм,
    А часом – пізно, і немає вороття…

    Всі люди ми – і чорні, й жовті, й білі,
    Багато звичаїв, культур, традицій, мов…
    Але однакова прикмета є на тілі –
    У всіх у нас тече червона кров…

    І всі ми зв’язані сріблястими нитками…
    У всіх чомусь однаково болить,
    Душа і тіло – серце бо – не камінь!..
    Болить – це хтось чіпає нашу нить…

    05.06.2006 р.,
    м. Хмельницький



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  41. Віктор Цимбалюк - [ 2009.03.14 23:21 ]
    Почати з весни
    …Вибили кращих людей...
    Винищили еліту...
    Відбірне зерно золоте
    Вигноїли Совіти...
    Де нам набрати ідей?
    Розбрелись кобзарі по світу...
    Юне зерно молоде,
    Ще лишень пнеться до світла...
    ...Прокляття моєї Землі –
    Люди забули мову...
    Строєм усі – в москалі!
    Й на себе їхню обнову...
    Діти наші зростають
    На тлі голлівудських чар...
    Історію діти – не знають –
    Обертаються в яничар!
    Невігластво і нахабство!...
    Горе, ярмо і руїни…
    Мільйонами – в рабство, паства,
    Твоя!.. Схаменись, Україно!
    То що ж ми, Боже, за люди?
    По кутках: “Моя хата – з краю...”
    Ми служимо новим Іудам,
    Які нас ведуть...
    До Раю?!..
    То де ж ви, нові патріоти?!..
    За кого віддам я свій голос?!..
    За що ж мені нині боротись?!..
    Крутнути б Історії Колесо –
    Назад, щоб любов і простори!..
    Назад, щоб не було війни!..
    Назад, щоб не знали ми горя!..
    Назад, щоб почати з весни!..

    25.08.2006 року, м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  42. Тетяна Роса - [ 2009.03.14 23:17 ]
    ***
    Останні нічні морози
    Несе в далечінь вітрами…
    Упали зимові сльози
    Озерами-дзеркалами,
    Щоб мали дерева змогу,
    Вдягаючи зелень-шати,
    Тіні свої довгоногі
    В холодній воді скупати.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  43. Віктор Цимбалюк - [ 2009.03.14 23:48 ]
    Сонет моїх бажань
    О, мій сонет, сонет моїх бажань!
    Заспраглому б дійти до джерела,
    Де хочу я пізнати корінь знань,
    Де ти, Людино, вже колись була…

    Схилити голову, мов полохлива лань –
    І пити, щоб розвіялась імла!
    Підставити під чисті струї длань –
    І спраглу душу вмити добіла!

    І ніби знаю я, де є те джерело,
    Яке від Світла ключ живий взяло…
    І я до нього стежкою іду…

    Круг озера сидять сім мудреців,
    І шмат пергаменту у кожного в руці…
    І я неквапно з кожним бесіду веду…

    30.08.2006 року, м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  44. Віктор Цимбалюк - [ 2009.03.14 22:23 ]
    Пісня кобзаря про волю
    «Як умру, то поховайте
    Мене на могилі,
    Серед степу широкого,
    На Вкраїні милій…»

    (Великому Кобзареві нашому –
    Тарасу Григоровичу Шевченку)

    Говорила з сивим вітром
    У степу могила:
    - Ой, чи знаєш ти, Стрибоже,
    Кого я тут вкрила?
    Заросла я бур`янами,
    Боки похилила.
    Горе мені – твої внуки
    Розпускають крила.
    Гладять мене, розчісують,
    Курган розправляють,
    Скоро буде вже й не знати,
    Ні сліду, ні краю...
    Щось свистять надвечір,
    Грають, дороги питають.
    Гонять хмари табунами
    В Пекло чи до Раю –
    Я не знаю... А сама я
    Козаків тут вкрила.
    Не одного – сотні тисяч
    В земельку зарила...
    Всі пропали, сіромахи,
    За Волю, за Славу:
    Хто – на палю, хто – на плаху,
    Всі – за діло праве!
    Сплять вони собі, а вітер
    Гне траву-ковилу...
    Сплять в могилі тій гетьмани,
    Слава, Воля й Сила!
    Спить великий Наливайко,
    Богун, Остряниця...
    Сплять Сірко і Многогрішний,
    Байда і Хмельницький...

    ...Був же час на Україні,
    Були вірні люди!
    Слава лилася степами
    Й гомоніла всюди...
    А тепер? Кругом – тумани,
    Якось тихо стало...
    Де ж ви, браття-отамани?!...
    Згинули?... Пропали?...
    Батьку-Вітре! Ну, а, може,
    Час наш ще настане?
    Розвернуться ті кургани,
    Й Красне Військо встане!
    І підем, і будем битись
    Від краю й до краю!
    І козацьку пісню славну
    Скажемо, зіграєм!...

    “У Києві, на Майдані,
    Зібралось народу –
    Козацького, селянського
    І панського роду.
    Всі ми – люди,
    Всі ми – браття,
    Всі ми – міць і сила!
    Всіх нас мати для любові
    Й щастя народила...
    І на заході й на сході
    Пісня солов’їна,
    І на південь, і на північ –
    Ненька-Україна!
    Не дамо ж бо, люде-браття,
    Звести нас в могилу!
    Розкрий очі, мій Народе,
    Вхопи вітру в крила!
    Розправ спину, вдихни в груди,
    Твердо стань на ноги –
    Хай тікає Чума клята
    З нашого порогу!...
    Об’єднаємось, полюбим,
    Згладимо руїни,
    Всі - Сини і Дочки вірні
    Неньки-України!”...

    ... Так у степу говорила
    До вітрів могила.
    Так Історія складалась,
    Терпка, ніби глід...
    Так козацька Слава наша
    З славою спочила,
    Від Кургану до Кургану,
    Ніби з сліду в слід...
    Полягли ті козаченьки
    За нашу свободу,
    Бо були вони всі, браття,
    Козацького роду!

    ...А в селі, на Україні,
    Десь ворожить мати:
    Чи то доньку, чи то сина
    Бог їй має дати...

    22.07.2006 року,
    м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.36)
    Коментарі: (2)


  45. Віктор Цимбалюк - [ 2009.03.14 22:41 ]
    Осінній сонет
    Курличе в небі журавлиний сірий клин...
    Вже зібрано в снопи густе колосся...
    І не спинити нам з тобою часу плин...
    Скінчилось літо, за порогом – сива осінь...

    І я дивуюсь: в мене вже дорослий син...
    Яке ж пахуче і густе його волосся...
    Роса очей і брів погідний згин...
    А в мене в серці – щем, нуга і млосність...

    А журавлиний клин, вгорі, знай, все курличе...
    І осінь з неба дощ на землю кличе...
    А ми з тобою в даль бредемо вдвох...

    А жито, зібране в снопи, шепоче й дихає...
    Я обійму тебе за плечі: “Чуєш, тихо як?...”
    Наш син – весна, а ми – суть осінь... Хліб... Жнива...

    Кумпала Вір,
    14.08.2007 року, м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  46. Ірина Гнатюк - [ 2009.03.14 22:43 ]
    Ознаки осені
    Опав останній жовтий лист,
    Орнаментом червоним вкрилось місто,
    Обставини життя фарбують в кольори
    Облишене колись чуже намисто.

    Останній літній подих відійшов,
    Окраєць неба став похмуро-чистим,
    О,як невчасно дощ пішов
    Осінній танець закружлявши з листям.


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.08) | "Майстерень" 5.25 (5.07) | Самооцінка 4
    Коментарі: (3)


  47. Костянтин Мордатенко - [ 2009.03.14 21:31 ]
    БЕЗСОННЯ

    Я снам наснивсь життям трилистим.
    поезією ніч кровоточить,
    Для віршів ніч – свята Пречиста.
    Мов птах поранений, душа ячить.

    Сновиддя пута розірвали,
    снують потомлені – де б прилягти…
    Я вийшов в ніч. На витривалі*
    стою. Сопуть потомлені хати…

    Чумацька зориться дорога…
    Я, мов Адам без Єви, без людей.
    Немає ні зірок, нічого.
    Прекрасно-темно, я кричу: «Еге-е-е-й!..»

    Як Бог озветься (краще сяду –
    дива трапляються вряди-годи),
    у нього яблук попрошу із «Саду
    Божественних пісень» Сковороди.

     витривал – незоране місце між полями (словник Б.Грінченка)


    Рейтинги: Народний 4.25 (5.39) | "Майстерень" 4 (5.3)
    Коментарі: (2)


  48. Володимир Назарук - [ 2009.03.14 21:10 ]
    Может, время и не доктор…
    Может, время и не доктор…
    Может, вера в «после», зря…
    Ведь, когда башмак истоптан
    Под ступней горит земля…

    И ступая по осколкам
    Разных истин, чьих-то слов,
    Ты не сможешь беззаботно
    Упорхнуть в пространство снов…

    Привыкая жить в прозренье
    Объясненья в нем найдешь
    И поступкам, и явленьям…
    Ты не веришь – ты идешь.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  49. Володимир Назарук - [ 2009.03.14 21:39 ]
    Неустойчива погода
    Неустойчива погода
    Ливень льет, гремя грозой.
    Тротуар, уйдя под воду,
    След затопит за тобой.

    Тучи черным покрывалом
    Отравили небеса.
    И под ветра сильным шквалом
    Отрешенная душа.

    Неустойчивы порывы.
    Неустойчив слов поток.
    Вслед за встречами разрывы
    Я б заполнить их не смог.

    Эти явные пробелы
    Не добавят остроты.
    И чернилами иль мелом,
    Не закрасить пустоты…

    Не избавиться от чувства –
    То ли комы, то ли сна.
    Повторяя тихо: « Пусто…»
    Постою-ка у окна…

    Переменчива погода
    Ливень льет, гремя грозой.
    Я уйду сейчас под воду.
    Я, как след, размыт водой…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  50. Владислав Бурик - [ 2009.03.14 19:16 ]
    тема №12
    А потім відключили газ і світло
    Я не палаю, а горю
    Благословляю Дух Блакитний
    На газовому вівтарю

    Хоч розриває від напружень
    Мережі зради, осі зла
    У зашморгу своєї дружби
    Нас душить бронзова Москва

    Вже не проллється із вольфраму
    сто благодатних кіловат
    Бо навкруги твойого храму
    і Світломор і Газават




    Рейтинги: Народний 5.33 (4.33) | "Майстерень" 5.5 (4.23)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   ...   1452   1453   1454   1455   1456   1457   1458   1459   1460   ...   1763