ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:38
З давніх часів наші предки
використовували різноманітні носії,
на яких можна було б
залишити видбиток,
бо мова носить видбиток усього життя нації.
Та у кожного племя існує свій
- живий носій праслов'янської мови,
які мігрували.

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:35
Рівнодення день,
Рівнодення ніч
в рівноважному положенні знаходяться
до годин, до хвилин,
до секунд, точнісінько
завмирають у сезонному зближенні
забезпечено рівність
ночі та дня

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:34
А небо знає
Вся земля горить у війні
Рідну землю Російські вороги знищуюють
Руйнують міста
Світлих дітей вбивають
і ґвалтують та мирних людей вбивають,
калічать і катують
Наче нема Бога на землі

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:33
Пізної ночі ми з’єдналися знов
І парили ми у бездонному Всесвіті у двох…
Я шаленію, божеволію від тебе…
Розум втрачаю від космічних почуттів,
Які ти даруєш мені у ночі…
Дивлюсь на тебе
І не можу надивитись
Насолоджуюсь твоїми теплими поцілунками

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:31
У двох світів Інь та Янь,
Одночасно - два неподільні божества,
Рухлива примарна грань,
Великої межі Інь та Янь.
В цих Інь та Янь є рівновага,
Гармонія світів присутня.
Прагнення брати і віддавати,
І доповнюючи - продовжувати,

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:30
Високо на горі наш гетьман вельможний
І кошовий отаман стояли.
Їх обирали козаки…
Вони дивилися на краєвид своєї землі
Та на козаків…
Могутні козаки жили там.
Бо козаки воїни величні,
прославлені у віках.

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:28
Заселені місця племенами
Стали місцем проживання,
І кожне плем’я очолювали різні князі,
Кожний князь судив, водив на бій очолених людей,
Перший був князь у відвазі
І у мудрості своїй,
А коли ставав не здатним до ладу
І боротьби,

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:27
Жили на світі різні племена,
Розкидаючи свої оселі
на різних куточках землі.
Племена оселялися цілим родом
І мали різні імена ці племена:
Різні племена складали свій рід
Наймудріший,
найстаріший вождь цілим родом керував

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:25
Сьогодні день святої Трійці
Зібралися три духа:
Бог триєдиний господь, Бог - син і Бог - дух святий вітають
Над Україною в небі,
Допомогти хочуть.
Так святиться вся природа.
Бог - батько творить мир чудовий,
Бог - син спокутує гріхи,

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:24
Stop telling people
more than need to know

Stop telling people your business.
Some people talk to you
so they can talk about you

Stop explaining yourself

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:22
Диво - видіння було уві сні, як віщі ночі:
Мені прийшло видіння,
Щось у темряві світилось.
Я спочатку не повірила своїм очам,
Але уві сні з’явилася Свята Марія,
Яка сяяла мов сонце
І очима розмовляє,
Яке диво на Україну чекає

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:22
One day, someone will
Love you the way you
deserve to be loved
And you won't have to
fight for it.

Your smile, your eyes,
the way you laugh,

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:20
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід уперед
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід назад.
Так я веду гру світів...
Гра і знову крок та мат!
летять на підлогу шахові фігури.
роблю фігурами хід на угад

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:19
У кожної відьми десь заховано серце.
А хто знайде його — підкорить відьму собі.

Якщо ти і відьма, то я стану володарем зла.

Відьмине щастя – з вітрами злитися,
Свободу – птаха, в себе впустити.
Відьмине щастя – до смерті битися

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:18
Душа вічна, можливо,
вона приходила на землю один раз.

Душа не вмирає. Залишаючи колишнє місцеперебування,
вони живуть в інших місцях, які знову приймають їх

Без випробувань і бід не минає життя людське
і не буває спасіння душі.

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:16
Я слухаю та дивлюся на тебе щодня
Я слухаю та дивлюся на тебе щоночі
Ти випромінюєш життя в своїх очах,
В твої очі світяться від щастя.
На тебе бути схожою хочу.
Навчи мене воювати,
Щоб могла захищати я
Та бути героєм своєї країни.

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:14
«А що таке було кріпосне право?
Кріпосне право - це патріотизм,
закріплений на папері.
Людина була пов'язана зі своєю землею-матінкою
не лише почуттям обов'язку, а й документально.
Кріпосне право - це мудрість народу,
це чотириста років нашо

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:10
Життя - гра. Все залежить від тебе, твої ідеї, твої думки.
Потрібно тільки підняти свою дупу з дивана
і йти вперед, нехай повільно, але до вершини.

Якщо ти кажеш: "Знаєш, вчора я зустрів себе і подумав,
що я справжня дупа", - це серйозний приві

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:09
Музика надихає увесь світ,
дарує душі крили, сприяє польоту, уяві;
музика додає життя і веселощі всьому існуючому…
Її можна назвати втіленням всього прекрасного
і всього піднесеного.

Не уявляю собі життя без музики.
Музика для мене не просто

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:08
Ліс - живий, він все відчуває,
все розуміє.

Життя схоже на ліс;
іноді ми губимося і не знаємо,
що робити,
але якщо ми будемо ділитися своїми переживаннями
і досвідом, подорож стане не такою вже поганою

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:07
Поки любов жива вона черпає сили в самій собі,
а часом і в тому що здавалося б повинно її вбивати:
в забаганках, в суворості, в холодності, в рівнощі.
На противагу любові, дружба вимагає догляду:
їй потрібні турботи, довіра та поблажливість,
інак

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:06
Небесні зірки не танцюють, але світять.
Земні зірки не світять, але запалюють.

Ніч уже розстелила на небі
темне покривало з яскравими іскринками зірок...

Якщо у тебе є мрії, добивайся їх і разом з ними лети,
не бійся впасти, бо хто не пробує н

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:05
У космосі немає нічого, крім вищого,
свідомого, нескінченного та щасливого життя.
Решта, по малості, непомітно.
Скрізь існують планети
і скрізь вони готові до сприйняття життя

Загальний вигляд Всесвіту завжди однаковий.
Якщо одні сонця згасают

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:04
There is not love without hope,
no hope without love,
and neither love nor hope without faith
Faith is what gets you started.
Hope is what keeps you going.
Love is what brings you to the end.
When our whole life is one faith, hope,
love, prayer

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:03
Україна – це вічність, не тільки сьогоднішня,
але передусім майбутня й минула.
Батьківщина - мати, умій за неї постояти.
Батьківщина починається з сім'ї.
Батьківщину, як і батьків, на чужині не знайдеш.

Люблять батьківщину не за те,
що вона вел

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:01
Цієї темряви бездонного космосу не вистачить,
щоб погасити полум'я однієї свічки

Страх - твій найкращий друг і твій найлютіший ворог.
Він як вогонь. Якщо ти контролюєш вогонь,
ти можеш готувати на ньому.
Якщо ти втрачаєш над ним контроль,
ві

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:00
Розквітала країна Марія
Раптом вороги напали
І ми сховалися в найглибші підвали.
Днями і ночами ми не спали…
Все мріяли про майбутнє країни Марії.
Сидячи в темряві
Людські очі багато бачили,
Відчували біль та горе,

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:58
Новий рік - це коли батько намагається переконати своїх дітей у тому,
що він Дід Мороз,
а свою дружину - що він не Дід Мороз.
Юність - це коли ти вже не віриш,
що на Новий рік до тебе прийде Дід Мороз,
але ще сподіваєшся, що прийде Снігурка.
Суч

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:57
i think that gravity sets into everything,
including careers,
but pendulums do swing
and mountains do become valleys after a while...
 if you keep on walking.

mountains are like a girl's mood swings
and boy that's a sweet sour kinda mysterio

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:56
Though my soul may set in darkness,
 it will rise in perfect light:
I have loved the stars too fondly,
to be fearful of the night

And when the night is cloudy
There is still a light that shines on me
Shine on until tomorrow, let it be…

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:55
The number one reason most people don't get
what they want is that
they don't know what they want.
Rich people are totally clear
that they want wealth.

The fastest way to make
money is to solve a problem.

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:54
There is a battle of two wolves inside us.
one is evil.
It is anger, jealousy, greed,
resentment, lies, inferiority and ego.
The other is good. It is joy, peace, love,
hope humility, kindness, empathy and truth.
The wolf that wins is the one you f

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:53
I don’t know how many roles
I can ask my dad to play in my life,
but so far, father, best friend, role model,
 mentor and grandfather to
my children are working out quite well

I've reprised roles in the theater,
which is somehow more accepted,

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:52
Крізь кожне серце,
крізь кожні мережі
Проб'ється моє свавілля.
Мене - бачиш кучері безпутні ці? -
Земною не зробиш сіллю.

З неслухняної дочки свавільна жінка.

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:51
Нашим девізом має бути не
«Прощайте один одному»,
але швидше за: «Зрозумійте одне одного».

Життя навчило мене багато прощати,
але ще більше шукати прощення.

«Прощаючи тих, хто мене критикує,

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:49
Ліс – прекрасний прояв сили природи
і самий яскравий приклад її досконалості.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Василь Марківський
2024.03.26

Вадим Водичка
2024.03.26

Лава Вулкана
2024.03.20

Надія Богодар
2024.03.18

перо Христя Чорне
2024.03.15

Володимир Назарук Одеса
2024.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Костянтин Мордатенко - [ 2008.11.19 22:58 ]
    Поезія
    У віршах кожне слово – це кристал
    прозорий, чистий, новозаповітний.
    Поезія – це кров і біль Христа,
    це самозречення, вогонь досвітній…

    Під вільхою сплеснувся на ставку
    могутній короп – бризки аж на гілку…
    В цю мить летіла бджілка у пилку,
    і короп збив краплинами цю бджілку…

    Зима; птахи засіли віддалік:
    сплюх підгризає молоденьку липку,
    снігур сміливий підлетів… і втік,
    але залишив теж свої відбитки…

    Два береги, як фалди сюртука,
    первоцвіт на концерті льодоходу;
    і шерехатість пінки молока,
    і високосний рік – ефект приплоду

    лютневих колотнеч. У Сонці ніж…
    Бо сонячні кларнети – мої ліки…
    Поезія, мов повінь, чим сильніша,
    тим ширше берег обіймають ріки…


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  2. Костянтин Мордатенко - [ 2008.11.19 22:58 ]
    Птичич


    Шлях читав поезію лапату:
    слухали зупинені авто
    і притихли гомінкі дівчата –
    ще так вірші не читав ніхто;

    ровер свій спинив і став на ногу
    хлопчик – впала гичка із мішком –
    качка з каченятами дорогу
    переходили поважно ланцюжком…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  3. Костянтин Мордатенко - [ 2008.11.19 22:38 ]
    * * *
    Мов Ахіллесова п’ята,
    моя душа без гідних звершень;
    як мед, солодка і густа,
    душа від віршів. Від черешень

    солодкі тіні – Сонце мов
    за спеку вибачення просить…
    Я щастя формулу знайшов:
    як в липні ранок трави росить,

    босоніж вийди у садок
    (зело цупке, як ті верети),
    і вірша прочитай рядок
    зі збірки «Сонячні кларнети»…


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (2)


  4. Сазанський Андрій - [ 2008.11.19 22:27 ]
    А може московський патріархат підкупив не тільки Царгород,а взяв вище...?
    Єхидний сміх чаклунки злої,
    Віщуючий лище біду.
    Брехав Вкраїні її долю,
    Страшну,незрячу та бліду.

    Вона ж бо знала,що говорить,
    Як втілити в життя слова.
    Тих слів ніхто вже не замолить,
    Хоч відьма зовсім не права.

    Багато слуг в тії потвори,
    Вони рішучі,бачать ціль.
    Вони не визнають покори,
    І б"ть поклони лише їй.

    А цей народ,ця кара Божа,
    Мовчить роззявивши роти.
    Він ще від чар звільнитись може,
    Та хто звільнить від сліпоти?


    Рейтинги: Народний -- (5.09) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  5. Костянтин Мордатенко - [ 2008.11.19 21:20 ]
    Мати…


    … в сльозах молилась над заслаблим немовлям…
    Були спочатку сльози нетривалі…
    Чомусь згадалося дитинство, як з кроля
    (забив якого батько), на сандалі

    гаряча бризнула – малинним соком – кров,
    зальопала колготки та найбільше
    спідничку білу; тато гримнув: «Що ти ро?..»
    А потім спохвативсь: «Куплю гарнішу…»

    Були ті сльози солоніші ніж тепер…
    Але ж тоді і серце не боліло…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  6. Сазанський Андрій - [ 2008.11.19 21:37 ]
    * * * * *
    Коли моє слово вливається в тишу,
    Й відлуння ковтає останні склади-
    Клянуся,тебе я ніде не залишу...
    А ти мені кажеш-Від мене іди.

    Ховатися марно в розгнуздані мрії,
    Збиралися ж разом в дорогу-життя.
    А потім подули вітри-суховії,
    Не знаю і нині причин до пуття.

    Я завтра прокинусь,й,мов перший апостол,
    Що втратив тілесного Бога-Іссу.
    Ходив,проповідував вірити просто,
    Кохання без тіла у дні понесу.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.09) | "Майстерень" 5.25 (5.13)
    Прокоментувати:


  7. Костянтин Мордатенко - [ 2008.11.19 21:40 ]
    ГОЛОДОМОР (твір Мордатенка К.)
    Розкладка продовольча і податок:
    Содом й Гоморра в пеклі уві сні
    не бачили, щоб хто дививсь так падко
    на руці, що киплять у казані…

    Небесно-мрійна, білохмар-красива
    Земля навколішках стояла і ревла
    і вуха затуляла, як просили
    у неї хліба: «Я ж вам віддала

    все до сльозинки, до зернинки, маківки,
    картоплю мерзлу… по грудках свищу…», –
    аж схлипувала й репала. «О матінко,
    калачиків* подайте для борщу…»

    В прим’ятину на тілі, що одутло,
    краплинка впала, захолола геть…
    На піч поклали, загорнули в хутро,
    мелясою змастили губи. Смерть?

    Як тіло мили з м’ятою, сопіли,
    сопіли так, що надихнули вороття:
    як в борошні? обличчя було біле –
    зажевріло – причовгало життя…

    Посохли сльози – солончак у серці,
    як рухаєш – сіль сиплеться з душі,
    а тіло до землі, мов гілка, гнеться:
    «О Боже, нагодуй чи поріши…»

    Смердюча богила, як радість стала:
    здер шкурку – їж – в голодному Раю.
    З коріння рогози млинці – о, страва! –
    смачніші за відвійки* з мишію.

    Шкребли, смалили, мили – не байдужки –
    невичинені шкурки (в піч бишву!) –
    випарювали, різали на смужки,
    варили й додавали кропиву…

    З дерев фруктових гілочки солили
    (солили густо-густо) – з них відвар
    пили гарячий, дмухали, насилу
    ним наїдались… Голод на бабчар

    Смерть одягла – й давай життя клепати.
    На Паску люди мерли (віщий знак):
    на свято з часничком пеклося падло…
    Голівки билися – висіли, як в байрак

    гарбою труп’я звозили скрипуче.
    Безхліб’я мором шкірилось. Кінець?
    До ниточок обсмоктана онуча:
    колись в ній мама заховала буханець…

    О диво – діти навіть не сивіли,
    бо голод не давав їм посивіть…
    Якби дістали, сонце й місяць з’їли б,
    кисіль варили б із промінних віть.

    Смиренномудро зорювали ниви…
    Опухла йде, хитається луна*:
    «Єдине, чим Земля ця завинила, –
    що зветься Українською вона…»


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  8. Костянтин Мордатенко - [ 2008.11.19 21:13 ]
    Липокларнети
    Як пахне Сонце влітку після зливи!..
    мов щойно викупане чисте немовля;
    молитву Ранок так велеречиво
    своїм пробудженням натхненно вимовля,

    що, дивлячись на обрій, відчуваю
    себе священним Цвітословом золотим…
    і м’ятою в завареному чаї,
    поезією сонячних калин.

    Як заголовні літери у вірші,
    дощу краплинки нависають, дзеленчать…
    Не просто день народжується – більше:
    добром прищеплюється в серці благодать!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.3)
    Коментарі: (5)


  9. Костянтин Мордатенко - [ 2008.11.19 21:35 ]
    Я стану нецікавим сам собі
    Я стану нецікавим сам собі,
    якщо почну у замкненому просторі
    складати вірші тихо, бо тоді
    я від життя земного буду осторонь:

    мов хліб позавчорашній, стану я:
    не свіжий, не черствий; і на сопілці
    заграю я зі співом солов’я,
    та не у лісі, а на грамплатівці…

    Я стану наче «аш два о», але
    не льодом, не водою – просто парою.
    Життя без мрій, любові – замале,
    коли усе Плеядою Стожарою

    кипить у грудях – булькає метал:
    життя переплавляється в поезію.
    Бастилію коханням зруйнував,
    щоб вибухнуть новою Марсельєзою!


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.39) | "Майстерень" 5.13 (5.3)
    Коментарі: (3)


  10. Тетяна Роса - [ 2008.11.19 19:32 ]
    Нащадкам тих, хто вижив.
    Тебе благаю: вірша не пиши,
    Неможливо ту муку вмістити у рими.
    Краще в спогадах думку собі залиши:
    Ми ніколи не будемо ними.

    Уяви собі погляд голодних очей
    І скалічене голодом тіло,
    Всю потворність і ницість усіх тих смертей –
    Щоб від сорому серце боліло.

    Неможливо вмістити в ніякі слова
    Їхні муки останні і думки про їжу,
    Як стає канібалом людина-трава,
    Її душу спустошено-хижу.

    Закарбуй собі в серці невимовну лють,
    Бо нічого не можна змінити,
    Боягузів тодішніх вини каламуть –
    Нам довіку з цим соромом жити.

    Тебе благаю: вірша не пиши,
    Неможливо ту муку вмістити у слово.
    Краще клятву безмовну у душу впиши,
    Що таке не повториться знову.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  11. Марія Гуменюк - [ 2008.11.19 19:32 ]
    ***
    Суха статистика народу України:
    Страшні відсотки, цифри, як печать.
    Духовна прірва – наслідки руїни,
    І бездуховна, ненаситна «знать».

    Ще ходить привид нелюда незримо
    По пагорбах – заснулих цвинтарях,
    Й рахує душі, згублені невинно,
    Нащадкам їхнім сіє смуту й страх…

    Суха статистика народу України…



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.26) | "Майстерень" 5.25 (5.18)
    Коментарі: (2)


  12. Наталя Терещенко - [ 2008.11.19 18:59 ]
    ОБРАЗА
    Я ковтаю образу - образа ковтає мене,
    Ми єднаємось в болісно - несповідимих сполуках.
    Ця дошкульна алхімія має свій власний тунель,
    Де у нетрях безглуздя із глуздом намацує злуку.
    І вив"ялює душу що рветься з важкої ропи,
    І пульсує у скронях, очима виходить назовні,
    Росомахою кра́деться, сумніву в"яже снопи,
    Виростає зі скиби у кулю як місяць у повні.
    Я ковтаю образу - образа ковтає мене.
    Ми тепер живемо тет а тет, я забула вже де Я,
    Я її проклинаю, не хочу, нена́виджу, не…
    Ми лишились удвох. Я й образа - Ясон і Медея.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (6)


  13. Ванда Нова - [ 2008.11.19 18:09 ]
    Untitled
    Я зробила себе з потиличників і падінь,
    перебрехана за роки стількома із мов,
    відчайдушно - від краю прірви за мить немов -
    зазираю без перестанку в лице біді,

    оглядаюся, хоч і зраджено забобон:
    озиратися, розгойдавши усі мости?
    Проведи мене тільки поглядом - відпусти,
    ніби гріх відпусти – назавше, навік; або

    ніби пісню із горла – фальші солодких нот
    не домішуй ні краплі – краще нехай мовчить.
    Тільки гордість у груди вперлась, немовби щит, -
    не пройде туди що_комусь_не_усе_одно.

    І дракон поміж ребер гине, але гарчить,
    бо не йметься – до болю – віри в облудне те,
    що зробила себе міцнішою із фортець,
    та, на горе, повикидала усі ключі.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.57) | "Майстерень" 5.25 (5.55)
    Коментарі: (5)


  14. Юрій Лазірко - [ 2008.11.19 17:01 ]
    Поява Білого Вовка
    До комоди ліг ночі ситець
    аж по сьому-і-геть шухляди.
    Я і місяць - два блідолицих
    сяйвом* дихаєм, крок - на ладан.

    Кіл заб`ю і пущу коріння,
    доки-бачу збудую ранчо.
    Мужиканині покоління
    стануть добрими Санчо-Панчо.

    Нанесу з-геть хреста над голим
    і незайманим часом краєм.
    Храм зведу, потім банк і школу,
    і салуни, де гріш гуляє.

    Хто казав, що як перший - паном,
    володар - той, хто порох нюхав.
    Тут гоїтиму прерій рани
    у прорізаних плугом смугах.

    Мужиканине-бузувіре,
    не за скальпом приходь - по миро,
    що вогнем напуває щиро
    та послужить за Пляшку Миру.

    І помазані до упаду
    ми поділимо землю й ситець.
    Забирай, що лежить в шухлядах,
    а те решта - для блідолицих.

    Шкіра різна, а кров - червона
    одинаково п`ється, сходить.
    Чи на сив зачекають скроні,
    чи кудись поведуться сходи?

    Я прийшов, а за мною вітер,
    ти підеш - за тобою пам`ять.
    Індіанське** минає літо
    для оснанніх із мужиканів.

    19 Листопада 2008

    сяйво* (місячне) - або світло або сивуха
    індіанське**(літо) - назва бабиного літа в Америці


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (12)


  15. Ганна Осадко - [ 2008.11.19 15:49 ]
    Welcome, драконе!
    Відпусти із цепу дракона – най летить на всі чотири вітри,
    у свій теплий драконячий вирій – на канари там чи багами.
    вогнедишна канарко, all the best!
    …він зникає між чорні віти…
    А хто ж тебе стерегтиме? Заспіває пісеньку? Слізки витре?
    Тепер сама, золотце. Або зима-мама.

    У неї – доооооброї! – мережана хусточка біла –
    Гей-гей, її стане на всі сни твої, на всі фійоли,
    Перебинтує тугенько – щоб не квилило, не боліло,
    Вельоном-снігом загорне, як цукерочку, душу-тіло:
    Бездраконна принцеса!
    Ви такої не куштували ніколи!

    Безнадійна у кам’яниці: спускайся, глупа, бо склеїш ласти!
    Беззаконна: сама придумала, сама повірила, сама зробила…
    От уперта ж кобіта: contra spem spero! І не боїться ж упасти!
    Всілася на підвіконні пташечкою: ку-ку, милий!
    ……………
    А шо, зозулько, не зимно тутечки кукувати?
    А шо, принцесонько, не розбила ще скляну душу?
    …рука хлопчика, рука принцова тебе струсить,
    впадеш солодко, впадеш з вежоньки у сніг-вату,
    впадеш з вежоньки, всю одежоньку отам згубиш,
    сизе пір’ячко тим подвір’ячком розлетиться…
    медом – рученьки, льоном – кучері, полин – губи…
    …а за пічкою гострить кігтики судьба-киця…

    Вигне спиноньку. Мур-няв, пташечко, доню-донно…
    Наліталася зозулицею? Бозя кличе…
    І закрию крильми-руцями я обличчя:
    Не їж, котику, не їж, серденько, безборонну…

    …І набатом у сліз темряві – сільські дзвони….
    - Ой, диви, летить…повертається…
    Welcome, драконе!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.65) | "Майстерень" 5.25 (5.62)
    Коментарі: (6)


  16. Олександр Єрох - [ 2008.11.19 10:43 ]
    Будем жить, будем жить, будем жить!
    Не сумуй, не сумуй в похмурий час,
    Не здолаєш ти без друзів біди,
    Тільки друзі вірні дбають про нас,
    Ти до друзів на хвилинку зайди.

    Щире слово та усмішки тепло –
    Найбезпечніші ліки в наш час,
    Повна чарка, та шмат сала з кіло
    Кращий лікар від зажури для нас.

    Вже і зорі поглядають в вікно,
    Ясний місяць нахилився до нас,
    Не збиралися ми разом давно,
    Та до ранку ще є час, ще є час.

    Зранку кава і веселе життя,
    Голова не болить, не болить,
    Выдродились у душі почуття,
    Будем жить, будем жить, будем жить!




    Рейтинги: Народний 5.25 (5.16) | "Майстерень" 5.25 (5.15)
    Прокоментувати:


  17. Оксана Бандрівська - [ 2008.11.19 00:10 ]
    ***
    Скажи а як це: попрощатися в душі?
    Закрити очі? Зтерти підсвідомість?
    Невже я знаю, що я говорю,
    Коли мене не сліпить невідомість?
    Коли я бачу букви у листі,
    Коли я чую речення словами,
    Коли вдихаю правду в забутті,
    А видихнути хочется сльозами?
    І видихаю слово... "одруживсь".
    Складаю кожен звук в кишеню втоми,
    Інтерпритація вже збилася з доріг
    Перекладаючи це слово невідоме.
    Невидиме для мене... А тобі -
    Живе, закохане, такого більш не буде.
    Скажи: а як це попрощатися в душі?
    Невже у неї сутність від Іуди?..


    Рейтинги: Народний 5.4 (5.17) | "Майстерень" 5.25 (5.14)
    Коментарі: (4)


  18. Карина Тумаєва - [ 2008.11.18 22:34 ]
    Прочинені вікна
    Закрийте кляті вікна!!!!
    Інакше я виходжу.
    Через них, властиво. Не створюйте
    Спокуси самогубцям,
    Бо двері перестали бути втечею,
    Але ж є вікна
    Вікна
    Вікна
    Вікна
    І ваші двері, виявляється, зачинено,
    А ваші вікна, як завжди, для горобців –
    Прочинено.
    І є бажання вийти, і підсвідоме марення
    Людини – навчитися літати.
    І залітає птаство зграями, на руки осідає,
    Тяжіє наді мною і дряпає тканину
    Одягу мого.
    Закрийте вікна!!!
    Бо нестерпно це. Вони летять
    Летять
    Летять
    Летять
    А я лежу під ними й задихаюсь.
    Прекрасні горобці, як вас багато,
    Так несподівано з’явились
    І видряпали ніжно
    Мої бажання,
    Тримаючи мене в квартирі,
    Коли, мабуть, потрібно просто
    Вийти. Хай навіть через вікна.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1) | "ГАК"


  19. Сергій Татчин - [ 2008.11.18 19:16 ]
    Останній Із Мужикан
    /еклектична тема з аритмічним героєм/

    1
    Занурення в себе - це подорож в один бік,
    бо відтепер для соціуму вас нема.
    Уявляєте, посеред світу стоїть чоловік
    і перераховує все, що мав.

    Починає здалеку, загинає пальці,
    згадує скрипальку з музичної школи,
    о-о-у! як він віддавався отій скрипальці,
    щоб потім не бачитися ніколи!
    Перескакує на дитинство – рибалка, школа,
    потім академія, збройні лави...
    потім знов рибалка... і – жінка гола...
    як її... марина, орися, клава…

    Щось шепоче, збивається, починає спочатку,
    у куточках очей накопичує небо,
    мружиться в розпечену небесну печатку,
    марить несвободою... кіньми... степом...


    2
    А далеко-далеко – на перехресті світів,
    Зійдуться старійшини довкола багаття,
    посмішками щирі, спогадами багаті,
    самодостатні ще при житті,
    щоб до зір сперечатися за мої картини,
    і цокати язиками: – Ото людина!..

    Прикладатимуться по черзі до Пляшки Миру,
    довго і уважно вивчатимуть вирій.


    3
    Таточку, Татку, Тату!
    Як ти мені й казав:
    люди ідуть по п’ятах,
    з думкою розіп’яти,
    зрадити втретє, вп’яте –
    за небеса!
    Матінко, Мамцю, Мамо!
    Випало їм zero…
    Я припаду до рами,
    в мареві за дарами,
    в Божій крамниці краму –
    наче зірок!


    4
    Дві кобили і кінь,
    і прозоре лоша…
    Догорає багаття, жевріє межа.
    З того боку землі форматується схід.
    Несуттєві подробиці кидає в піт.


    5
    А наслідна задача, мій сину, в тому,
    щоб як тільки розвидниться, вийти з дому,
    й, паралельно до глузду, дійти живим
    до місцини, де править шаман трави.
    Триєдине посвячення там просте:
    ти лягаєш в траву, і трава росте,
    і вростає крізь тебе у стелю хмар,
    а крізь неї – в слова.
    І тебе – нема.
    Відтепер твої друзі листки й ростки,
    бо на тисячу років вросли в кістки,
    три мурахи, жуки і самітник_павук,
    що сповідує віру в святий інфразвук.

    Ці пульсації ритму клітин і мембран –
    потойбічні мелодії зла і добра! –
    ця статична напруга угору і вглиб,
    і химерна здогадка – ким стати могли б!

    До оновлення світу, до скону часів,
    ти лежатимеш вічно у срібній росі,
    і коли зрозумієш, що літери – гра,
    от тоді-то й додому збиратись пора.
    Всі, хто вірив у тебе, влаштують обід:
    пелюстки, різнотрав’я і маковий піт,
    а в подяку, що ти не таке вже й цабе,
    у просвітлений лоб поцілують тебе.
    Попрощайся за руку.
    Дивися в лице.
    І не здумай, мій сину, не вірити в це!
    Бо коли в трансформаторній вимкнуть світи,
    ти триматимеш вибір – зостатись чи йти.

    У цієї свободи помірна ціна:
    не лишитися „в” – не послатися „на”,
    і навчитися вірити тільки собі,
    щоб дивитися прямо у вічі юрбі!


    6
    У моєму випадку все гранично просто:
    ця країна починається всередині мене,
    розгалужується в артерії,
    перетікає у вени
    і розширюється зовні в священний простір.


    7
    Ой летіла стріла
    востра,
    і попала стріла
    в острів.
    І зробилось мені
    млосно,
    бо наснились мені
    сосни.
    А між сосон – жива
    церква,
    в ній кохана – жива
    й мертва.
    І упала стріла
    поряд,
    і пробила стріла
    горе,
    що дивилось мені
    в очі...
    І за що це мені,
    Отче?


    8
    Дівчинко, Господине, Ґаздине Вітру…
    Кришталеві сльози зі щік твоїх витру.
    Довго і ніжно дихатиму в долоні,
    передчуватиму майбутнє в твоєму лоні.

    А в зіницю закотився, як мак, літак,
    в пошуках маршрутів порізно вижити,
    на яких і не віриться в щось_не_так
    під блідолицим небом,
    від вологи вижатим…

    А як же тебе хотітиму – до сказу, до млості,
    до відрази_до_себе й на_себе_злості! –
    не допомагатимуть ні жінки, ні зілля:
    від жінок досада... з вина – похмілля.


    9
    В архетипних Ометинцях - пустота.
    Глинобитні віґвами нитками диму
    почіплялись за хмари і їх нестиме
    мимо лірики, мимо натхнення, мимо
    псевдопрагнення бути одним зі ста.
    І коли б не слова, то Господь би з ним,
    з тим наївним бажанням – собі любові,
    бо вони – від зневаги! – на все готові:
    захлинутись словами – як смерть у повінь,
    щоб хитатись у хвилях зі ста одним.

    Ця пісенна країна – як вірш – проста:
    часто вживані рими, зужиті теми,
    так багаті повторами дні_фонеми,
    та коли врозуміється – хто ми й де ми!
    і сформується образ UA_Едему,
    от тоді-то і станеш одним зі ста!


    10
    Осінь на Вінниччині – це хвилі іржі,
    під якими золото горить і зблискує.
    Осінь – це коли безнадійно чужі
    намагаються бути сумними і близькими.
    Осінь – це простір, це видих_пара,
    коли стомлені очі на сонце мружиш,
    і коли не потім, а прямо зараз
    взяти і заїхати: – Ну як ти, друже…
    Осінь – це музика, яка так свербить
    під мапою шкіри й тікає зовні,
    це безодня ставу і три верби,
    що бредуть у тумані, як в сивій повені.
    Осінь – це здогадка про всю любов,
    що пересічному смертному вже вготована,
    це дописані вірші й, само-собов,
    кохана, якщо і не знаєш – хто вона.


    11
    Я навчив тебе вірити в нас не так,
    як хотіли б сторонні, і цей апокриф
    переріс парування відтінків вохри
    і судомне тремтіння зі мною в такт.

    Я навчив тебе марити змістом слів,
    відчувати їх смак, цілувати в губи,
    дослухатися грому шаманський бубон
    і стелитися танцем уздовж землі.

    Я навчив тебе бачити спільні сни,
    що проходять мурахами вище стегон,
    і щомиті вживатися в alter ego –
    тільки з ним римуватися. Тільки з ним.

    Я навчив тебе нюхати жовтий лист,
    щоб ділити між нами цей тлінний запах,
    і чекати що прийде на задніх лапах
    тільки мною приручений звір імли.

    Я навчив тебе слухати білий шум
    і у цьому умінні іти до краю:
    дочекатись від Осені: – я вмираю...
    а тоді заступити оту межу.


    12
    Я – остаток розпаду слів до атомів,
    я – конверт відсутньому адресатові,
    я – стежина, лишена літаком,
    на сторінці Господа – небо.com.

    Я – обряд посвячення у містерії,
    я – причина Космосу без матерії,
    я – наосліп набране sms
    за тарифом „Вісточка для небес”.

    Я – відсутність наслідку за причиною,
    я – безглузді сповіді за чарчиною,
    я – ua_статистика ru_ай-пі
    і посмертне зцілення – не тобі.


    13
    Забувай мене словами, літерами, комами,
    довгими паузами, наголосами, акцентами,
    і як розривали небесну плаценту ми,
    щоб поставити крапку,
    і стати зникомими.
    І як через ніч сповідалися осені,
    що так безсоромно влягалась між нами...
    Забувай за рядки, що нашіптує хтось мені,
    за абстрактність,
    за віру у серце_не_камінь.

    Виривай мене по травиночці – щоночі, щоднини,
    чи уяви речами,
    що оминули тебе й досі:
    ножем попід ребрами, смаком конини,
    стрілою, що на злеті торкнулася волосся.
    Уяви мене останньою кулею мимо,
    чи нудотно-солодким жертовним димом,
    лишень не робися одразу байдужою,
    тільки оце я за раз не подужаю.

    Ось тобі – через відстані – моя рука,
    збоченого любителя кохатися втрьох,
    забувай безболісно останнього із мужикан,
    аритмічного романтика – Нічиє Перо.


    Рейтинги: Народний 6 (5.7) | "Майстерень" 6 (5.76)
    Коментарі: (33)


  20. Назар Назаров - [ 2008.11.18 19:36 ]
    Серенада
    стьобно-іронічне

    співати на мотив української народної пісні
    "Гей, чотири воли пасу я"

    Фисилогъ и о лвѣ. Три естества имат левъ. Егда бо раждает лвица мьртво и слепо раждает, седит же и блюдет до третьего дьни. По трех же днех приидет левъ и дунет в ноздри ему и оживет.

    Чекати на холоді не маю звички.
    Вже двічі знімав-одягав рукавички.
    Малював сердечка з питальних знаків
    на сірім піску, що волологий від мряки.

    Я мерз і стояв, а ти не приходив.
    Як звір боязкий, невідомий з породи,
    В обіймах моїх відчуваючи пастку,
    Ти все не з"являвся, вичікував жаско.

    Силуети алей, що виднілись нечітко,
    Поспішали кудись, з"явившись нізвідки.

    З"явився раптово ти, й вітру пориви
    Сплітались з волоссям твоєї гриви,

    Леве!


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (3)


  21. Микола Блоха - [ 2008.11.18 18:34 ]
    И вроде…
    И вроде было не чего,
    Но день прошёл,
    Оставив всё как было.
    Наде6жды были, всё изменит он.
    Но снова ночь, надежды дарит,
    О том, что завтра будет хорошо,
    И день грядущий всё изменит.
    Мы в замкнутом пространстве,
    Из ночи, в день, шагая, всё ждём,
    Но вот чего не знаем.

    18.11.08 г. 18:29


    Рейтинги: Народний -- (2.63) | "Майстерень" -- (2.17)
    Прокоментувати:


  22. Варвара Черезова - [ 2008.11.18 17:30 ]
    Амур
    Слово навиліт проходить крізь тишу.
    Хлопчик-Амур, що печальний напрочуд,
    Мовчки опустить заплакані очі.
    Зрадив себе і призвання. Що гірше?
    Хлопчик втомився і чути зітхання...
    Лук об коліно. Дитя Афродіти,
    Дуже болить? Отже, мусить боліти.
    Хлопчик пізнав, що за штука – кохання.
    Стріли тупіють у кухлі із пивом,
    Ця платонічність така не практична.
    П'яний Амур, ех, картина незвична.
    Сивий Амур… Вже не вірить у диво.
    Муза обрала собі Аполона,
    Що їй Амур? Він же хлопчик, не більше…
    Слово навиліт проходить крізь тишу.
    Сльози і кров – однакОво солоні.


    Рейтинги: Народний 6 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (5)


  23. Анатолій Мельник - [ 2008.11.18 16:06 ]
    Замріяний
    "...Прийшла в твоє серце..."
    Софія Стасюк

    Замріяний
    За зорями...
    Знесилений
    За горами,
    Засмучений
    За кручами,
    Із мріями
    Обручений...
    Твоїх очей
    За чарами
    Не сплю ночей
    Покараний...


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (10)


  24. Данчак Надія Мартинова - [ 2008.11.18 14:33 ]
    Єднання
    Ми з тобою - потік протиріч,
    І єдині в бажанні кохати,
    У пориві, прекрасну цю зустріч,
    Як дарунок від Бога прийняти.

    Та життя нас кидає та б*є,
    І відчути себе і тебе , не дає,
    Ми згораємо в світі думок,
    І щасливі у царстві казок.

    Бо реальне життя - метушня,
    Наші дії як те павутиння,
    Заплело,перекрило той шлях,
    Де чекає нас радість єднання.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.19) | "Майстерень" -- (4.88)
    Коментарі: (5)


  25. Юрій Перехожий - [ 2008.11.18 14:27 ]
    Персифаль
    Лісу вогке мовчання, степів ковила…
    І століття й століття на пошук Граалю.
    Не сховався від смерті Кретьєн де Труа –
    Отже жити і жити тобі Персифалю.

    Через те, що колись обірвався рядок
    Ти мандруєш європами з осені в осінь.
    Загубилася істина в тлумі пліток,
    То ж омріяну чашу не знайдено й досі.

    Наче луска дракона: на війни – війна,
    І на мапах старих що століття за поділом – поділ.
    Шаленіють нормани і винна Шампань – без вина,
    І на бабках коня осідає «освенцімів» попіл.

    В цім об’єднанім царстві він лишень прибега – баніт.
    Дяка Богу в ЄС за таке не саджають на палю.
    То ж на заклик: «Хто їде? », він гордо кричить: «Вічний Жид –
    Персифаль, зачарований блиском Граалю!!!»


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (4)


  26. Оля Биндас - [ 2008.11.18 13:26 ]
    Мій кольоровий пил
    Ми
    Слізьми
    Зрошували рани,
    А ти візьми
    Позакривай всі крани.
    Не пече
    Сонце десь у скронях,
    А тече
    Розлука по долонях.

    Приспів

    Розіл’ються рядки,
    Як яєчні жовтки,
    Зрозумієш не зразу премудрість ти.
    Зустрічались в квітні
    Небеса блакитні,
    А тепер не зустрінусь я з тобою пил...

    Я
    Твоя
    Залишуся навіки,
    Поки не
    Закриються повіки.
    Одягни частку кольорову,
    Загорни в мою чудесну мову.


    Приспів


    Рейтинги: Народний -- (5.04) | "Майстерень" -- (5.11)
    Прокоментувати:


  27. Микола Блоха - [ 2008.11.18 12:47 ]
    Она прейдёт и скажет здрасте.
    Она прейдёт и скажет здрасте,
    И в интонации её, заметит он,
    Как будто не она, а он пришёл,
    Незваный, нежеланный к ней домой.

    Он всё же, пригласит её войти,
    И разговор конечно состоится.
    Не справившись эмоцией, она сорвётся,
    И будет говорить, что виноват он сам.

    Он будет слушать, глядя на неё, влюблёно,
    Не говоря не слова вопреки,
    Она же больше заведётся,
    Приняв его молчание как слабость.

    А он спокойно так предложит ей уйти.
    Пытаясь удержать слезу и не сорваться.
    Влюблёно, глядя на неё, дрожа от злости.
    Притом настойчиво ей, предлагая убираться

    Так наши страсти причинённой боли,
    Нам не дают переступить, через порог,
    Гордыни в отношеньях, ложной страсти.
    Вот почему сегодня я один.

    18.11.08 г. 11:54


    Рейтинги: Народний -- (2.63) | "Майстерень" -- (2.17)
    Прокоментувати:


  28. Олексій Соколюк - [ 2008.11.18 11:44 ]
    ВИПУСКНИЙ ВАЛЬС
    Червнева спускається ніч.
            Збираються зорі в танок.
    Над гуртом юнацьких обличч
            лунає останній дзвінок.
    Дівчата, такі чарівні,
            до школи востаннє прийшли.
    Сьогодні не джинси вони,
            а сукні святкові вдягли.

            Приспів:
    А школа сміється
            і сльози ковтає,
                    у світ виряджає нас.
    Із неба, здається,
            під ноги злітає,
                    кружляє останній вальс.
    Від щирого серця
            нам щастя бажає:
                    "Рушайте у добрий час"!
    Нехай не урветься,
            в житті не лишає
                    дитинства прощальний вальс!

    Розходиться дружна сім'я
            віднині по різних стежках...
    У кожного доля своя
            і свій незатьмарений шлях.
    Прямує до сонця наш клас.
            Услід йому вікна горять.
    То мами, чекаючи нас,
            до самого ранку не сплять.
            (Приспів)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Прокоментувати:


  29. Микола Блоха - [ 2008.11.18 11:48 ]
    Достав бумаг копну.
    Достав бумаг копну,
    И разложив их на диване,
    Перебираю я листы, бумаги старой,
    Ища в них строчки о любви,
    Средь множества влюбленных строчек,
    Хочу найти, те пару строчек к той,
    Которой, нет сейчас со мной.
    Храни бумага многих таен строчки,
    Её же иногда я вижу с дочкой.
    Прошли года, бумаги много накопилось.
    И как найти забытые слова,
    Средь множества забытых строк,
    В которых грусть, печаль разлуки.
    И одиночества тоска,
    Подарок от неё на долгие года.

    18.11.08 г. 11:01


    Рейтинги: Народний -- (2.63) | "Майстерень" -- (2.17)
    Прокоментувати:


  30. Наталія Буджак - [ 2008.11.18 10:26 ]
    * * *
    У любові немає розлуки,
    У любові немає кінця.
    І до неба простягнуті руки
    Щось благають святого Христа.

    У любові немає ненависті,
    У любові немає страждань.
    І немає ніколи заздрості
    До моїх чи твоїх починань.

    А якщо у чиємусь серці
    Гордість з'явиться чи журба.
    То тоді і не гріх сказати,-
    Значить це не любов була.


    Рейтинги: Народний -- (4.82) | "Майстерень" -- (4.86)
    Прокоментувати:


  31. Олег Росткович - [ 2008.11.18 09:39 ]
    Слимак та електровіник
    В одного доброго газди
    Жив-був електровіник,
    Подвір’я ґаздівське завжди
    Він підмітав уміло.

    Та метучи дня одного
    На слимака наткнувся
    Не змівши зразу ледь його
    Зі злості чортихнувся.

    – Чому це тут розлігся ти?
    Питає віник строго.
    – Я маю все тут підмести
    Мерщій тікай з дороги.

    – Повір я зовсім не лежу,
    а дуже поспішаю.
    Я до коханої біжу,
    Яка мене чекає

    Бо скоро осінь: слимакам
    Ховатись в землю треба,
    Я в сад сусідський, за паркан
    Встигаю ледве-ледве.

    Електровіник слимака
    Весь час уважно слухав,
    Взяв і пожбурив його в сад
    Неначе каменюку.

    Чи то порядок наводив,
    Чи помагав коханим -
    Тим двох зайців одразу вбив,
    Ну, як не вбив, то ранив.

    Зайців насправді не було
    То лиш таке прислів’я.
    Закохані тепер удвох
    Й порядок на подвір’ї.

    Моралі в баєчки прості
    Бо як же без моралей?
    Кохати кожен хай в житті
    своєму поспішає.

    Бо осені жнива близькі
    і всі підемо в землю,
    А там кохатись не з руки,
    Хоча б тому що темно.

    І хто закоханим поміг
    Зробив той добре діло!
    Ці підсумки повчань моїх
    Вам, друзі, зрозумілі.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  32. Ольга Сущева - [ 2008.11.18 04:50 ]
    тссс..
    мовчи, мій невимовний світе,
    два зашморги сухих очей
    зхитни з судоми краєвиду
    у тло незасклених ночей,

    лиши мені твій вишкір хижий,
    синдром набутого правцю,
    акцент, ненормативну тишу
    та сленг космічних волоцюг,

    тут, на прогалині байдужжя,
    ти у безпеці, друже мій,
    клади мене до вуха - мушлю -
    та слухай схлипи і шуми.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.34) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (8)


  33. Сазанський Андрій - [ 2008.11.17 21:31 ]
    *****
    Чіпляється сорочка об гілля,
    Підковами заграли бистрі коні.
    Несіть,як вітер,швидко,звідтіля,
    Де погляд палить серце,сивать скроні.

    Швидкою риссю мчіть мене туди,
    Куди шляхів не знають і лелеки.
    Де думку й пам"ять,наче чорний дим,
    Розвіє подих повної безпеки.

    А потім,напивайтеся води,
    Спочиньте на останній перепоні.
    І знов назад,летіть мене туди,
    Де погляд палить серце,сивить скроні.


    Рейтинги: Народний -- (5.09) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (3)


  34. Магадара Світозар - [ 2008.11.17 19:52 ]
    Підглянуте (сивочола гастроль кохання)
    Виллю тугу за поріг, як воду,
    У якій обмила всі жалі.
    Ти чомусь так довго не приходив,
    Що у мене голос побілів,
    Вицвіли слова, зріділи коси,
    Губи й ті потріскались… Хто ж знав?
    Що прийдеш ось так – серед морозів –
    Сивий, пізній… Ну, хоч руку – на…


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (7)


  35. Юрій Лазірко - [ 2008.11.17 18:41 ]
    Чекання нитка
    Чекання - нитка, протягніть від вушка тихо,
    в три чисниці до смерті і навспак. Навхрест
    церуйте серце кожним видихом і вдихом,
    давайте волю нервам, наче раду лихам -
    і буде вам добро - на зраду, чи на хрест.

    Хай в люди виб`єтесь, та вистелять вам терня
    і пустять вгору йти по ньому босоніж.
    Та розскородять, батуватимуть майстерно
    у пеклі боже. І назвуться комінтерном,
    щоби навідліг, безсумнівно нісся ніж.

    А ви прийміть його, немов уста причастя,
    хай легко схрестяться в холодному живе -
    і вам залишаться три чисниці до щастя,
    півкроку до любові - то ж не бійтесь впасти,
    у те незнане, де душа переживе...

    17 Листопада 2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Коментарі: (40)


  36. Сергій Філіппов - [ 2008.11.17 17:39 ]
    *
    На грамофоні Контрактової площі
    Крутиться платівка старих трамваїв.
    Лунає вишуканий, старомодний травень.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.3) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  37. Варвара Черезова - [ 2008.11.17 17:44 ]
    Навіяне Осінню.
    В кожного Осінь своя і неволя – своя.
    Як ми любили і падали в листя багряне…
    Нам ще не снились харлеї, Берлін, автобани.
    Нам ще жилося і дихалось вільно. І я
    В джинсах стареньких, прозора й на диво легка.
    Мріяла, снила… І ти був моїм капітаном.
    Вітер в обличчя. Твоя на плечі рука.
    Отже, ти поряд і рано лизати нам рани.
    Урбаністично. Банально. Гараж і пальне.
    Джинси юнацькі, мов прапор, усе я здаюся.
    Ти зупинився, отак відпустивши мене,
    Хоч і продовжував жити як звиклось – у русі.
    В кожного Осінь своя і неволя – своя.
    Так, ми любили і падали в листя багряне…
    В нас це було: мотоцикли, Берлін, автобани.
    Ти загубився, а я як і вчора – Я.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (12)


  38. Оксанка Марущак - [ 2008.11.17 15:14 ]
    Осінні
    Вже осінь розпростерла крила,
    Десь підкрадається зима.
    Людина ще життя не жила -
    А тут його уже й нема...
    ***
    Хай завтра дощ вологою рукою постукає в твоє вікно -
    Це осені прощальні зі сльозами поцілунки.
    Згадай мене, достукайся до серця ти свого
    Бо наші почуття - найкращі нам життя дарунки..
    ***
    Розганяє жовте листя на асфальті вітер,
    Дощ цілує мовчки дерев голі віти.
    Бродить осінь вулицями міста
    Це її сумна осіння пісня...


    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  39. Оксанка Марущак - [ 2008.11.17 15:15 ]
    Злечу я вниз...
    Злечу я вниз підбитою лелекою
    До ніг паду зітятою травою
    Дорогу осіяю зіркою далекою,
    На віях виступлю ранковою росою.

    Весняною стихією я явлюся тобі.
    Незгасною надією розраджу у журбі.
    Холодним джерелом в спекотний літній день
    Самотнім маяком серед штормів і скель.


    Рейтинги: Народний 5 (5.02) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  40. Оксанка Марущак - [ 2008.11.17 14:24 ]
    На Личаківському
    Серед могильних плит
    Ховається печаль
    Серед могильних плит,
    Що зрошували сльози
    Серед могильних плит
    Сповільнюється час.
    Серед могильних плит
    Заплуталася осінь.
    Серед могильних плит,
    Де тиші вічне свято
    Серед могильних плит,
    Де смерті відпечаток.
    Серед могильних плит -
    Там спокій віднайти.
    Серед могильних плит -
    Втекти від суєти.
    Серед могильних плит -
    Втрачають сенс слова,
    Серед могильних плит -
    Шукаю суть життя...


    Рейтинги: Народний 5 (5.02) | "Майстерень" 5 (5.06)
    Прокоментувати:


  41. Олена Теліга - [ 2008.11.17 12:57 ]
    МУЖЧИНАМ
    Не зірвуться слова, гартовані, як криця,
    І у руці перо не зміниться на спис.
    Бо ми лише жінки. У нас душа криниця,
    З якої ви п'єте: змагайся і кріпись!

    І ми їх даємо не у залізнім гимні,
    У сріблі ніжних слів, у вірі в вашу міць.
    Бо швидко прийде день і у завісі димній
    Ви зникнете від нас, мов зграя вільних птиць.

    Ще сальви не було, не заревли гармати,
    Та ви вже на ногах. І ми в останній раз
    Все, що дає життя іскристе і багате,
    Мов медоносний сік, збираємо для вас.

    Гойдайте ж кличний дзвін!
    Крешіть вогонь із кремнів!
    Ми ж, радістю життя вас напоївши вщерть, -
    Без металевих слів і без зідхань даремних
    По ваших же слідах підемо хоч на смерть!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (6)


  42. Кока Черкаський - [ 2008.11.17 12:16 ]
    Країні потрібен литвин?
    У рунах кавỏвої гущі
    І у візерунках хмарин
    Я бачу сигнали від Господа Бога:
    Країні потрібен литвин!

    Я чую: Славутич клекоче,
    Курличе лелек в небі клин,
    І навіть дурне тамагочі
    Шепоче: потрібен литвин!!

    В містах - прохідних турнікети,
    А в селах – похилений тин
    Показують всім своїм видом:
    Країні потрібен литвин!!!

    Замучені в чергах бабусі-
    Хазяйки обдертопорожніх торбин
    Запитують нас безнадійно:
    Чи прийде нарешті литвин?

    Мільйони столичного люду
    І з периферійних глибин
    Волають, як перед потопом:
    Ну де ж цей проклятий литвин??

    Я вовком би вигриз бюрократизм,
    І я такий не один,
    І хто його зна? Може, Я або ТИ-
    Той самий потрібний литвин??


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.29) | "Майстерень" 5.38 (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (5) | "ХайВей"


  43. Данчак Надія Мартинова - [ 2008.11.17 09:23 ]
    ДВИЖЕНИЕ
    Человек, твое спасение,
    Это быстрое движение,
    Мысли, радости полет,
    Счастье- теплоты оплот.
    Идя по жизни- не сдавайся,
    И нос не задирай,
    Не зазнавайся,
    Тебя Бог в темечко поцеловал,
    И дал напутствие,
    Призвал,
    Идти путем счастливым,
    Светлым!
    Прямую ты дорогу выбирай,
    И не хитри, и не виляй,
    Кто рядом помоги, спасай.
    Честь,совесть не теряй!
    В конце пути, ты всем скажи:
    -Держал я планку высоко,
    Не прогибался, не сопел,
    И все, что сделать я хотел,
    Во имя счастья и добра -
    Свершилось!
    Преодолел я все невзгоды,
    Крутые повороты,
    Судьбы перевороты.
    Я и над пропастью висел,
    Но и подняться высоко сумел,
    Теперь в конце пути - скажу -
    Спасибо Богу моему!



    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (4.88)
    Коментарі: (1)


  44. Оля Биндас - [ 2008.11.17 08:56 ]
    Оселедцеве море
    Оселедцеве море,
    Я дивлюсь в твої зорі,
    Я кидаю комети тобі.

    Я зриваю об’єкти,
    Може навіть уб’єш ти,
    Але солодко снишся мені.

    В ліжку дошка рожева,
    Але ліки грушеві,
    І не можеш налити в горня.

    Криком шепчеш на вухо,
    І смакуєш ти нюхом,
    Сигаретами вб’єш лиш коня.


    Рейтинги: Народний -- (5.04) | "Майстерень" -- (5.11)
    Прокоментувати:


  45. Олена Багрянцева - [ 2008.11.17 08:34 ]
    Бабине літо
    Місяць, вагітний мріями,
    Б’ється чолом у шибку.
    Вітер махає віялом,
    Кліпає осінь віями,
    Їсть шоколадну плитку.

    Стелиться стежка стелею,
    Сипляться сни крізь сито.
    Стіл листопадом встелений.
    Тиша дрімає в келиху.
    Бабине
    Літо.
    13.11.08


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  46. Лінія Думка - [ 2008.11.17 03:50 ]
    питаєш
    Укотре питаєш : навіщо це все?..
    Пусти все на воду, нехай принесе
    Іще одну неповторну мить,
    Яка вогнем старе спопелить
    Й відродить життя із небуття,
    Ввірветься в єство змістом новим,
    Наповнить душу світлом,
    Розтопить кригу, яка наче дим
    Розвіється вітром.
    Крізь морок і бруд зумій розглядіти
    Весняні усміхнені зоряні квіти.
    Свою віднайди, яку так шукаєш.
    Але ти укотре знову питаєш...


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.09)
    Прокоментувати:


  47. Лінія Думка - [ 2008.11.17 02:52 ]
    /
    Вже й засніжила у душі,
    Чолом прикула до вікна -
    Як на картину рами одягла
    Й сміється.
    Старі ворони відлетіли,
    Що білим стогоном сивіли,
    Квітучим клекотом гриміли
    В серці.
    А ворон тихо говорив:
    ”Підкиньте очі догори!
    Вже досить їх тримати у кишені
    Жмені.” (1)


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.09)
    Прокоментувати:


  48. Лінія Думка - [ 2008.11.17 02:58 ]
    Мовчи і слухай своє небо

    Десь, ну на зовсім іншім боці неба сидиш і думаєш про мене.
    Про нескладні мотиви, перебираєш у голові інтуїтивно спогади.
    Набравши номер телефону завмираєш і вдихаєш мій тембр голосу,
    Такий серйозний, а подеколи дитячий.
    А ще ти знаєш й бачиш як я дивлюсь на тебе. Немов у синє небо.
    Та що там небо! Коли воно похмуре – ти сяєш.
    Але чомусь мовчиш. Мовчиш і слухаєш, що каже тобі твоє небо.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.13) | "Майстерень" 5.25 (5.09)
    Прокоментувати:


  49. Лінія Думка - [ 2008.11.17 02:26 ]
    алко_го_ритми
    краще собі тихенько мовчати,
    боятися дихати,
    хотіти кричати,
    ховатись у сітці демонстративно,
    натякати на речі ілюстративно,
    шукати відповідь на вічні питання,
    себе ошукати у власних зізнаннях,
    дивитися в небо і розуміти
    причини і наслідки алкогоритмів.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.09)
    Прокоментувати:


  50. Сазанський Андрій - [ 2008.11.17 01:53 ]
    *****
    Пройшла весна неспішною ходою,
    Забувся незборимий серця щем.
    А де ти є?Премило молодою,
    Чекав тебе із грозами й дощем.

    Пройшла весна,від лісу диха осінь.
    Чомусь лякає.Може ще не час?
    Коли б отак забутися вдалося,
    І здатись в руки першої з дівчат.

    Пройшла,весна зметнулася у небо,
    Заіскрила усю серпневу ніч.
    Мені здалося,що іду до тебе,
    Крізь сто по сто замислених сторічь.

    Пройшла...,а ти?
    Сховала тепла ніч.


    Рейтинги: Народний 4.88 (5.09) | "Майстерень" 5.25 (5.13)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1493   1494   1495   1496   1497   1498   1499   1500   1501   ...   1764