ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.03.29 13:09
Запальничка стихла без добавки…
Поржавіє славно погодя
Нишком споглядатиме з-під лавки
Наче винуватець знову я…
Згоден, так, претензії до мене…
Не такий я… все таки курець
Споконвічні неповторні меми…
Не вкурив ті наслідки Отець…

Микола Дудар
2024.03.29 13:05
Ніяк собі, о вибач, не втокмачиш,
Що більше тут мене ти не зустрінеш…
І байдуже, смієшся ти чи плачеш,
Пройде весна, надіюся, дозрієш…

Таким мене ти більше не відчуєш…
Тим більше, що вкоротчений мій запит!
Він сам по сОбі просто не існує,

Марія Дем'янюк
2024.03.29 12:54
Знов гучні тривоги звуки
Повзуть Україною,
Янгол крильцем прикриває
Колиску з дитиною.

Притуляє зайчика
До грудей синочок,
З мамою іде квапливо,

Лава Вулкана
2024.03.29 11:45
Блакитна квітка при дорозі
На мить мій зупинила погляд.
Стебло тягнулося до Бога,
А з неба накрапляли сльози.

Самотньо серед мрій віджилих
Та сухостою сподівання
Зітхала в мареві бажання

Ігор Деркач
2024.03.29 11:26
А таки... буває де-не-де,
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.

***
А злодієві інше не дано

Світлана Пирогова
2024.03.29 10:06
Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.

Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві

Микола Соболь
2024.03.29 07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.

Віктор Кучерук
2024.03.29 05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.

Артур Курдіновський
2024.03.29 01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".

Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.

У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:12
У густому лісі стоїть непорушна гора,
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:11
Запах ароматний паски,
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня

Віряни несуть до церкви

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:09
Борітеся — поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая!
Борітеся — так! Не думайте про смерть,
горіть в огні єдиного бажання.
За вільну Україну.
Боріться - поборете! Ворог відступить і більше не ходитимуть ноги ворога по на

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:08
Вночі місто моє порожнє
У крізь відображення бачу міріади зірок – вечірнє місто.
Жінка – вітер
по місту мчить.
Не зупиниться жінка – птах.
Жінка - буря над світом майорить у темряві.
А ночами грає вона - просто буря,
вічно одна

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:07
Квітка кохання розквітла в мені і в тобі
Огорнувши нас неймовірним кохання
І зв'язала нас міцно червоною ниткою навіки,
Так нас з'єднали самими небесами,
То квітка кохання пророкувала наше щастя

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:06
Я і ти - фундамент світобудови.
Ти дав мені свої Ангельські крила
Я віддала тобі свої Ангельські крила
І ми піднялися вгору, до неба, до зірок…
Щоб ми могли окунутися в безодню космічних почуттів
І ці космічні почуття живуть в Міріади зірок,
Де нам

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:05
Я ніколи не звикну,
Я не вмію до заяложеного слова звикнути.
Бо ці заяложені слова, що живуть у тому роті.
До гарного слова нам треба звикати,
Щоб мова була як дзвінке джерело,
Як кажуть: «подумай сім раз, перед тим, як сказати»,
Щоб гарні слова тв

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:04
Ми незалежні,
як птахи - самовільно літаємо в небі,
ризикуючи впасти і розбитися
Ми вільно пархаємо в небі
без кайданів ніхто надіти не зможе…

Ми незалежні,
як коти - свавільно гуляємо самі по собі…

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:03
Я - Північ, бо тіло моє - Земля,
Мій Спасителю, я - ілюзорна Земля,
Я молюся духу Земля,
бо де я не була, не забуваю благословенну Землю,
яка кружляє у космічнім вальсі…
Вітри Галактик - вічні скрипалі.
Гармонія крізь тугу дисонансів
проносить ритм

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:01
Останній день перед Різдвом
і добрі і злі духи блукають по світу, що пройшов.
Наступила новорічну ніч, дивна тиша,
зорі в небі запалали у різдвяну ніч.
Цієї ночі засяяло небесне світло.
Ангели вітають весь світ
Христос народився в цю мить.
Раптом н

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:00
В душі моїй вирує полум'я,
Там нескінченна боротьба.
У мене одні згоряють страхи,
Інші мучають мене.

Бо я не боюсь втратити
Я боюсь залишитися сама.
Я не боюсь темряви -

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:57
У будинку жахів гуляли ночами
Літаючі привиди
Всіх лякали хто заходив
Або жив в будинку жахів
Від переляку всі тікали
Залишаючи будинок
І ніколи не повертались

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:55
Не клич мене
Я і так сама прийду
Не жени мене
Я сама піду,
Лише стверджую…
я немов привид, немов тінь, яку не видно,
Блукаючи в темряві
і ти мені скажеш іди впекло

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:54
Настала пізня пора
Все заснуло, тільки
Наша тінь
Танцювала на стіні
При палаючої свічки
І ось настав ранок
Свічка догоріла,
Тільки наша тінь залишила
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Василь Марківський
2024.03.26

Вадим Водичка
2024.03.26

Лава Вулкана
2024.03.20

Надія Богодар
2024.03.18

перо Христя Чорне
2024.03.15

Володимир Назарук Одеса
2024.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олексій Соколюк - [ 2008.06.01 22:10 ]
    ДЕНЬ «Д»
    Ще на землі ти — й ніби поряд ми,
    Та вже літак вирулює на смугу.
    І відлік днів розтяли двигуни
    На першу половину і на другу.

    Слід конверсійний пасмом сивини
    Розтав, по серцю черкнувши попругу…
    День «до» і «від» — в якім жахливім сні
    Спіткав я цю химеру недолугу?

    Холодний розум серце умовляє:
    «Ти вже далеко... Все!.. Тебе немає!»
    І все ж ти поруч, бо бринить вона,
    Не замовкає ні одної миті —
    Така найтонша й найміцніша в світі
    Натягнена між душами струна.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.31)
    Коментарі: (1)


  2. Олексій Соколюк - [ 2008.06.01 22:30 ]
    МЕЛЬПОМЕНІ
    Без тебе жити вже ні дня не можу!
    Ти — ідеал, зібрання всіх чеснот.
    Найменшу крихту від твоїх щедрот
    сприймаю вдячно, ніби ласку Божу.

    А ти — до прірви з зоряних висот
    мене скидаєш за похибку кожну.
    Та я на тебе знов і знову сходжу,
    щоденно сходжу, мов на ешафот.

    За що ти слуг отруюєш своїх,
    струмуючи наркотиком у венах?
    Безжалісно ласкава і скажена.
    Криваві сльози крізь веселий сміх,
    водночас — благодать і смертний гріх…
    Володарка душі моєї, — Сцена.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.31)
    Коментарі: (3)


  3. Олексій Соколюк - [ 2008.06.01 22:06 ]
    ҐРОНА АКАЦІЇ
    Нам соловей
    до світання виспівував.
    Місто мовчало
    під чари співця.
    Ґрона духмяні
    акації білої
    Нам аж до ранку
    п’янили серця.

    Сад був умитий
    весняними зливами.
    Зорі блищали
    в застиглій воді.
    Боже! Якими
    наївно-щасливими
    Та молодими
    були ми тоді.

    Роки спливли
    сивиною безсилою.
    Де вся цнота
    тих пелюсток живих?
    Тільки зима
    завірюхою білою
    Душу бентежить
    у згадці про них.

    Знову під зойки
    зими знавіснілої
    Кублиться в думці
    гадюка-змія:
    Ґрона духмяні
    акації білої
    Вже неповторні (Безповоротні),
    як юність моя.


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Коментарі: (4)


  4. Ольга Мельник - [ 2008.06.01 16:02 ]
    ICQ [...]
    Пустотливе "привіт"
    і "па-па"...
    Вся душа в тих
    потрійних крапках.

    Статус "я недосяжний"
    та все ж...
    Я чекаю, коли ТИ
    прийдеш...

    Відсилаю to kiss
    та in love
    Мало щирості...
    Тісно словам!

    Ти - online
    Я з тобою. Я тут.
    Ця любов -
    Як священний талмуд.

    16/02/2008


    Рейтинги: Народний -- (4.89) | "Майстерень" -- (4.88) | Самооцінка 3
    Прокоментувати: | "poetryclub.com.ua"


  5. Олекса Юрін - [ 2008.06.01 15:02 ]
    ***
    Не варто говорити про високе
    З людиною, що дума долілиць,
    Хто не злітав у небо синьооке,
    Той не побачить слова блискавиць.

    Твої розмови про кохання муки
    Той слухатиме смирно, як удав,
    Хто не шалів від болю та розпуки,
    Хто зроду не любив і не страждав.

    Не слід топити час в балаканині
    З бездушником про вічне і святе,
    Із зайдами – про вірність Батьківщині,
    З пихатими – про скромне та просте.

    Не перетворюй мудрість на дурницю,
    Не виливай щедроти слів дарма,
    І не копай живильної криниці
    Там, де води джерельної нема.


    Рейтинги: Народний 5.58 (5.49) | "Майстерень" 5.25 (5.42)
    Коментарі: (6)


  6. Орина Хвиля - [ 2008.06.01 14:29 ]
    * * *
    Куди ти підеш, як не навпростець,
    яким кумирам відгризати вуха?!
    Якби не ігри внутрішнього слуху,
    куди іще подінешся, мудрець?

    Накинеш оком на плаский гламур,
    зіщулишся на селюка міського –
    і все це – не виходячи із коми,
    під впливом усереднених зажур?

    Останній могіканине, зажди!
    А, може, ти не все в собі помітив?
    Нехай собі плекають лже-вожді
    отруйні трави, нерозквітлі квіти...



    Рейтинги: Народний 5 (5.31) | "Майстерень" 5 (5.4)
    Коментарі: (2)


  7. Андрей Мединский - [ 2008.05.31 22:09 ]
    Анна
    А.М.

    Как звук безумного рингтона,
    Себя сдавившего до боли,
    Как безобразный визг валторны
    В оргазме каждой слабой доли,

    Я шел по улице короткой,
    Таким был, словно не был вовсе,
    Хотелось пива или водки,
    Тогда мне было двадцать восемь,

    И я не ждал в тот летний вечер
    Ни встреч, ни поворота судеб,
    Тем более, возможной встречи
    Я знал, что никогда не будет,

    Тогда все было так туманно,
    Тогда все было просто плохо,
    Но встречей оказалась Анна,
    Такой, как я просил у Бога.



    Рейтинги: Народний 5.56 (5.52) | "Майстерень" 5.63 (5.53)
    Коментарі: (6)


  8. Володимир Півторак - [ 2008.05.31 22:06 ]
    * * *
    Останні дні весни…
    Образи відійшли.
    Самотні ліхтарі
    вишукують світанок.
    І кольорові сни
    химерно проросли
    в заплющених Твоїх
    очах…
    Вже скоро ранок.

    Закохані мости
    леліють перса рік,
    і сутінковий птах
    римує сни і тишу.
    І хто, коли не Ти,
    твориш дива в мені?
    І хто, коли не я,
    про все оце напише?

    2008


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.41) | "Майстерень" 5.25 (5.44)
    Коментарі: (2)


  9. Володимир Півторак - [ 2008.05.31 21:35 ]
    * * *
    Ти вершинами міряєш долю,
    руки вгору і груди вітрам.
    Я хотів би… і буду з тобою.
    Затям.

    Сонцесяйна і загадкова,
    грає посмішка на вустах –
    ані слова, ані півслова
    про страх.

    І коли відкорковане небо
    розливатиме в келихи Бог,
    ми з тобою Всесвіт зведемо
    для двох.

    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (8)


  10. Володимир Півторак - [ 2008.05.31 21:32 ]
    * * *
    Довга дорога додому:
    на вікна падає сутінь,
    блиск одинокої зірки –
    все, що єднає нас.
    Хмари розтрушують втому,
    вічністю пахнуть звуки,
    і непотрібні свідки
    наш забирають час.

    Грати потрібно щиро:
    жити на сцені й померти,
    сумніви і страждання,
    радість і сум – до кінця.
    Сліпо приймати на віру
    тихі слова режисера,
    грати, наче востаннє –
    п’єса вже почалась.

    Місяць потроху зникає,
    співом стрічають ранок,
    гімнами славлять сонце
    дзвінкоголосі птахи.
    Погляд до неба здіймаю,
    молюся наостанок…
    Бризки золотокосі
    падають на дахи.

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  11. Володимир Півторак - [ 2008.05.31 21:23 ]
    * * *
    Колиска дощу.
    По вітру пливуть мелодії.
    Коли відпущу, не знаю,
    чуюся злодієм.

    У вже недитячих снах
    молитви розгойдую.
    Промовиш або промовчиш –
    різниці жодної.

    Хтось знову розріже вздовж
    сумніви, спогади.
    Залишиться сутінь площ,
    вгорнена холодом.

    Залишиться сум в душі…
    На вікні
    я вірші знову пишу.
    Знов сумні…

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (3)


  12. Володимир Півторак - [ 2008.05.31 21:52 ]
    * * *
    Повертаємося.
    Вже розвиднілось.
    Більше
    ти нікому ніколи нізащо ніщо не віддаш.
    Розлучаємося…
    Ми віднині вільніші.
    Але брама закрита,
    і досі палає палаш…

    Відмолю і пробачу,
    і вкотре почну все спочатку.
    Відтепер не тлумачу,
    як досі тлумачив життя.
    Ми з тобою інакші,
    хоч все залишилося, наче.
    Ми, напевне, пробачим…
    … За вікнами знову сльота.

    2008


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.41) | "Майстерень" 5.25 (5.44)
    Коментарі: (5)


  13. Володимир Півторак - [ 2008.05.31 21:24 ]
    * * *
    Неспокійно, не в унісон
    Б'ються наші серця сьогодні.
    Все минулося, наче сон.
    Ти нервово стискаєш долоні.

    І на згадку лише мотив,
    що мугикала перед ранком.
    Відлюбив чи недолюбив?..
    Вітер грається із фіранком.

    Сонце стиха загляне в дім –
    ретушує сліди знайомі.
    Вже не хочеться холодів,
    Вже набридло від перевтоми.

    Погляд кину на телефон,
    підійду – постою – поставлю.
    Все життя, мов плацкартний вагон.
    Я услід тобі помахаю...

    І поволі піду домів,
    вип'ю кави, скурю цигарку,
    прогуляюся ввечері парком
    і згадаю ранковий мотив.

    2008


    Рейтинги: Народний 0 (5.41) | "Майстерень" 0 (5.44)
    Коментарі: (7)


  14. Володимир Півторак - [ 2008.05.31 21:25 ]
    * * *
    Ненаписаний вірш,
    як навхрест забите вікно...
    Як безликий штамп на конверті «Адресат вибув».
    Коли ніяк сказати: «До скорого»,
    «До побачення» або «Будемо»...
    Коли все, що хотів,
    залишаєш в собі.

    Буде інший день,
    будуть інші реціпієнти,
    будуть дні весняні і сонячні,
    коли є з ким поговорити:
    півгодини убити чи й день
    ні про що... про усе...

    Та чи буде?

    А якщо раптом
    тиха підступна лінь
    задушила талант?

    Що тоді?

    Імпотенція? Невдоволення?
    Імпрекація всього і всіх?
    Доки біль, доки сум не стих...

    Тоді мовчки дивишся в небо,
    наслухаєш вітер і дощ
    і чекаєш потреби...

    ... Аж ось...
    Почалось

    2008


    Рейтинги: Народний 0 (5.41) | "Майстерень" 0 (5.44)
    Коментарі: (1)


  15. Володимир Півторак - [ 2008.05.31 21:01 ]
    * * *
    Раптово повертаються
    мелодії, слова і звуки –
    пережиті,
    відчуті,
    відбуті...
    торкання потрісканих губ
    до гарячого чаю
    і пластика
    одноразового стакана.

    Вітер... Волосся...
    Картина інтимного щастя –
    особистого, тільки твого...

    Коли було насправді затишно...
    Коли голоси перехожих
    не виривали свідомості
    зі стану позасвідомості...
    Коли посмішка ледь помітна,
    ледь відчутна
    створює крила...
    Коли сам до себе співаєш...
    (навіть – лише мугикаєш)
    призабутий
    і кимось навіяний
    мотив.

    2008


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.41) | "Майстерень" 5.25 (5.44)
    Коментарі: (2)


  16. Григорій Слободський - [ 2008.05.31 19:26 ]
    ...
    Стежки проходженні заросли травами,
    Пройдені дороги сніги замели,
    Може щось забути, де що і згадати
    Із тієї забутої уже давнини.

    Холодної водиці нап'юся з криниці
    Із тієї, що батько цебриння проклав
    - Де живеш ти сину, не плюй у колодязь -
    О таку пораду він мені давав.

    Не топчи трави ранньою весною
    До сонця вони ще не проросли,
    Не блукай по росах ранньою порою
    І щастя у Бога дарма не проси.

    У безмежнім світі, в його леберінтах
    Загубитись можна людині у світі,
    Якщо лише блукати, навмання шукати
    Щастя, що десь блудить в науки, в освіті.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  17. Володимир Півторак - [ 2008.05.31 14:07 ]
    * * *
    Вірші народжуються
    у південній півкулі мозку –
    справа…
    Коли слизько надворі,
    бо дощ,
    коли холодно
    і сльотаво.

    Ми блукаємо містом
    або
    сидимо біля грубки
    і місто
    роздивляємося із вікна –
    і життя за вікном пропливає…
    Так буває.

    Можна бути слабким чи сильним,
    можна йти,
    а можна… не йти…
    Лиш натхнення минає,
    і щастя минає,
    й життя…

    2007


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.41) | "Майстерень" 5.25 (5.44)
    Коментарі: (6)


  18. Володимир Півторак - [ 2008.05.31 14:00 ]
    * * *
    Стомлено дивишся в вічі вечірньому небу,
    Лічиш до ста, після чого вмикається сон.
    І не збагнути мені, не відчути потреби
    Мовчки молитись до вікон чи, може, ікон?

    Вірити? Знати? Чи просто ходити землею?
    Кожному інше, мені – особисто моє:
    Бачити сонце в калюжах і жити твоєю
    Посмішкою чи покарою карих очей.

    Сон – забуття, тільки код, згенерований мозком.
    Він не віщує нічого. Він сам по собі...
    Хочу повірити в це, але скрапує воском
    Серце моє, вже підвладне твоїй ворожбі.

    Будемо вдвох до загину. До болю. До щему.
    До спантеличення. До перевтілення в сон.
    Після... По всьому... Тоді, коли ми відійдемо,
    Інші молитимуться чи до вікон, чи то до ікон.

    2006


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (5)


  19. Володимир Півторак - [ 2008.05.31 14:57 ]
    * * *
    Надворі – сутінь, у кімнаті – тиша.
    Нас тільки двоє: я і скромна тінь.
    А в пам’яті – у видиві цвітінь,
    між сонячних сплетінь і миготінь –
    блукають вірші.

    З твоїм приходом тіней стало дві.
    Пісні ельфійські замикають простір.
    Так завжди, коли ти приходиш в гості,
    коли сміються очі, ноги – босі,
    а ми – живі.

    Цілуй мене, цілуй застиглу тишу,
    хай буде сонце там, де спокій жив.
    Я хочу пробудитися із снів
    або заснути знов – і поготів –
    з тобою лише.

    Надворі сутінь. У кімнаті – сни.
    Нас двоє: ти і я. Нікого більше.
    Над цим усім кружляють тихі вірші.
    Лиш тіні ельфів, що зіткали тишу,
    ще на стіні.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (6)


  20. Гортензія Деревовидна - [ 2008.05.31 13:06 ]
    НАБУККО

                    Червона глина у його руках.
                    чи в мертвій формі він знаходив новий подих?
                    куди тепер тікає ця< ріка...?
                    чи ти по хвилях цих ходити зможеш?

                    бо вже, за день якийсь, - закінчиться весна.
                    і ця ріка, - ти знай, тепер - зміліє.
                    те що раніш він бачив тільки в снах, -
                    тепер горіло на стіні у формі літер.

                    а він здирав ці літери з стіни
                    як мертву шкіру - від живої плоті
                    здирають вкриті бубнами сінними
                    готуючи грунт для нових полотен

                    і байдуже йому - ціною, циною...
                    він в твому сні - розпався - на частини,
                    він весь втискався тілом до стіни
                    він, зрештою, і сам ставав стіною.

                    ...він задихався, корчився від слів
                    рубаючи гілки гарячим спижем.
                    і зрештою, він став тим, що й у сні, -
                    йому даровано сім років тиші.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  21. Сергій Могилко - [ 2008.05.31 11:49 ]
    Бармен
    Зашторена і понура
    У власній тіні втонула
    Біля вікна

    А тінь ти за себе видала
    З якої зліпили ідола
    Улюблена

    Плазують до тебе черги
    В підніжжі а ідол зверху
    Лиха мана

    Ти просиш бути барменом
    Коханням ржаво-червленим
    Налий вина

    Лиш тінь ти за себе видала
    З якої зліпили ідола
    Улюблена

    Та скільки не лий не буде
    Вже повна чаша облуди
    Надщерблена


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.08) | "Майстерень" -- (5.02)
    Коментарі: (1)


  22. Олена Багрянцева - [ 2008.05.31 10:48 ]
    Мобільне мовчання
    Заплющені очі.
    Мобільне мовчання.
    У мороці можна
    Набратись терпіння.
    І бути
    Бравадним,
    Брутальним,
    Безжальним
    Пекучим багаттям,
    Прозорим сумлінням.

    Затиснути в жмені
    Спокусу, спокуту.
    Солодке і спіле,
    Спітніле бажання.
    І просто завмерти,
    Сидіти і чути
    П’янке, еротичне,
    Мобільне мовчання.
    30.05.08



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1)


  23. Григорій Слободський - [ 2008.05.30 21:10 ]
    Засмучені степи.
    Засмучені степи,
    Заплакані тополі,
    Все затихло, замовчало
    в степовім роздоллі

    блискавицею промчалась
    козацька слава,
    Заржавіла гетьманська
    Залізна булава.

    Козацькі могили
    Внуки поорали,
    Давно перековані
    Мечі на орали.

    Про козацьку славу
    Співають поети.
    Столицю в Батурині
    Хочуть відродити.

    Не забудемо того,
    Що кат - Петро зробив,
    Козацьку столицю
    Кров'ю окропив

    Не вернути, що минуло,
    Розбудити, що забуте,
    Не знаючи минулого,
    Як в сучаснім бути.

    Може долі скоритися
    Ворогам на славу,
    Може знову, як пращури,
    Підняти булаву.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  24. Володимир Мацуцький - [ 2008.05.30 21:52 ]
    Бабця танк купила
    Комедія

    «Та отечество так любить,
    так за ним бідкує,
    Так із його, сердешного,
    Кров, як воду точить!..»

    Тарас Шевченко, Сон

    Бандити, як прийшли до влади,
    мордують дурника-народ.
    Та між собою не поладять:
    хто має «рота», а хто «рот».

    Прийшли бандити й до бабусі:
    «Така стара, а ще живеш.
    Борги не сплатиш –
    хрякне в вусі,
    та ще й в ментовку попадеш».

    Та бабця в вухо бандюгана
    сама як хрякне де з руки,
    ще й одібрала два нагани,
    на них тримала два курки.

    Чкурнули хлопці по підмогу,
    до бабці збіглись вороги:
    «Ти не сплатила меру й богу,
    віддай квартиру за борги!».
    Та вже й прогнали із квартири:
    бо в бабці тільки гривня є
    од мера, що бюджет затирив,
    з того –
    по гривні й роздає.

    Посіла бабця на подвір’ї
    на купі кинутих речей.
    Нема ні бога, а ні віри,
    вже й сліз немає із очей.

    – Не вмерла від голодомору,
    та, мабуть, вже кати доб’ють.

    – Чого сидиш? Дали ж комору,
    диван на плечі – і у путь!

    І бабця підвилась, крехтіла,
    диван на плечі – і пішла.

    На ринку
    за диван купила –
    сучасний танк
    і два ствола.

    Залізла в танк,
    до влади править:
    «І де ж тут той, що президент?
    Що хабара за підпис править,
    та вимагає ще й презент…
    Так ось де сучи «любі друзі»,
    ті, що забрали рідний дім!
    Крадете, любі, по заслузі…
    Навчить-но красти як…
    А в тім…»

    Гармату швидко так прицілив,
    вже як шарахне в той палац.
    Всі повтікали, хто був цілим,
    іще прицілив, – бац! та бац!
    Щоб вже якраз – контрольний постріл.
    – А де ж прем’єр, той бандюган?
    Сидить в клозеті втретє поспіль,
    є в нього танки і наган.

    Тож бабця –
    знову до базару.
    Купила бомбу із ядром.
    Аж дивиться –
    в стволі Азаров
    і Янукович із відром.
    Прем’єр несе пальне до танку,
    щоб бабцю тую вбити враз.
    Психічну вигадав атаку
    із покидьків, отих зараз.

    Якій там суд?! Які закони?!
    Од крадія добра не жди…
    А, може, то не «Регіони» –
    євреї, в котрі теж іди?

    Посіли в танки й депутати
    із президентом.
    Танк на танк.
    Та бабця всім спроможна дати
    по дулі кожному.
    Ось так!

    І почалась за правду бійка.
    «Оце, либонь, вже почалась».
    Ціна тим покидькам – копійка.
    Та й всім бандюгам сучим – зась!..

    Аж дивиться –
    на діжці з медом
    людина божа –
    мер киян.
    Він з гречкою
    і з божим вето
    на постріл в Чер, Аза і Ян.

    На вето бабця наплювала,
    чеку зірвала:
    – Геть той гріх!
    Із України геть, навала! –
    та бомбу кинула у них.

    І стався вибух
    тої сили,
    що всю навалу
    геть знесло…
    І тільки Боже, сивий-сивий,
    іде у полі повз село.

    4 листопада 2006 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (4.89)
    Прокоментувати:


  25. Тетяна Роса - [ 2008.05.30 19:09 ]
    О свете в конце туннеля
    Думать надо о светлом,
    Думать надо о чистом.
    Жизни, в общем-то, мало,
    И пройдёт она быстро.
    Отчего же так много
    В жизни грязи и сора,
    Отчего же так мало
    Чистоты и простора?
    Я иду за звездою,
    Тьму вокруг отрицая,
    Понемногу надежду
    По дороге теряя.
    А всё кажется – к счастью
    Мне удастся дойти…
    Только как-то уж близко
    Окончанье пути.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  26. Анатолій Мельник - [ 2008.05.30 16:32 ]
    Пастернак акростих
    Пеной морскою вскипают слова,
    Астры вплетаются в строфы.
    Синие ночи озвучит сова,
    Тусклые сумерки - дрофы.
    Ежели ели с елеем святым
    Ринутся в рай муравьинный,
    Небо приблизишь созвучьями ты,
    Ангел поэзии дивной,
    Кроткий послушник мирской красоты.


    Рейтинги: Народний 6 (5.48) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (5)


  27. Віва ЛаВіта - [ 2008.05.30 15:08 ]
    Пригадалось...
    Обіймав мене дощ, у вуста цілував,

    Лоскотав ніжно руки і груди! -

    Пригадалось, як ти мене палко кохав –

    Пам'ять тінню за мною усюди…

    Краплі вперто співали ліричні пісні

    Оксамитовій свіжості тіла,

    Пригадалось – колись ти належав мені,

    Але втримати я не зуміла…

    Шепіт зливи. Душі невигадливий щем –

    Засинаю поволі і хочу,

    Щоб укрив ти мій сум, став надійним плечем,

    Завітав іще раз в сни дівочі.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.37) | "Майстерень" -- (5.29) | Самооцінка 5
    Коментарі: (5)


  28. Оксана Шафоростова - [ 2008.05.30 12:50 ]
    ***
    Розгублені атоми згублених душ
    Химерно танцюють від стоми.
    Кружляє печаль, та її ти не руш –
    Вона пізнаватиме, хто ми…
    Самотність прямує у ритмі танка
    Дедалі стає гарячіше.
    Усе залунає, мов юність п'янка,
    І соло заплаче тиша…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.26) | "Майстерень" -- (5.17)
    Коментарі: (17)


  29. Магадара Світозар - [ 2008.05.30 11:42 ]
    * * *
    І лягає година на плаху в чеканні свободи,
    Головою від тіла злітає і кров’ю іскриться,
    А було, ця година комусь диктувала погоду,
    А було (загуло), обпікала любов’ю жар-птиці.

    Все було. Не повернеш. Дрімоту накочує вічність
    На повіки, на совість, на крики скаженого люду...
    Ми з годиною схожі. Обоє до часу комічні,
    І обоє від часу нікчемні - в спокусі - заблуди.

    А юрбі не до світла, - волання покори чи кари, -
    Щось тваринне у звуках за кусень даремного хліба.
    Чуєш, Господи, виглянь на хвильку, благаю, з-за хмари,
    Їм і хліба занадто, а Ти їм, обжерливим, - рибу.

    Бо прикриють Тобою вуста, що викрикують вирок,
    І на Тебе повісять суддівство, а вийде судимість,
    Бо давно хтось казав, "що як прийдеш до нас ти із миром,
    То..." від миру помреш, покалічений дітьми своїми ж...



    Зловтішався народ, тільки час поміж натовпом плакав –
    Перетерпіти рану, пославшись сльозами на вивих,
    Не зізнатися світу, що доньку поклали на плаху, -
    Так вмирала остання година із роду цнотливих.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5 (5.47)
    Коментарі: (16)


  30. Олександр Комаров - [ 2008.05.30 09:42 ]
    L
    Така вона, така несхожа,
    Природi флiрту неворожа
    Жiнкам як жiнка не рiвня
    Гостей серйозних за чверть дня
    Зачарувала, пiдкорила,
    Зерно пiдозри заронила:
    Русява ця чи та руда,
    Хто тут насправдi молода?
    (Крик моди завжди вирiшальний
    Волосся колiр натуральний
    Й корисний, Надi в днi весни
    Велiв покрити шаром хни).
    В буяннi молодостi вiльна
    Наталi усмiшка прицiльна
    Частiше серце стигле б'є,
    Ланцюг другий жартом кує
    Новому бранцю рухiв плавних
    Назавтра в мрiях-снах уявних.
    Вiн зве на вальс - готова в мить,
    На поцiлунок - теж бiжить
    I як закохана подруга
    Платочок стеле в центрi круга.
    Пустує капосне дитя
    Їй незнайомi почуття
    Фантазiй, ревнощами зшитих,
    Iскрою заздростi розвитих,
    Безсильством збiльшених стократ.
    На вчений вистачить трактат
    Безумних вчинкiв тої гами -
    I враз отруйними плодами
    Стає любовi пiзнiй цвiт.
    Нам тяжко вiрити, що свiт
    Пiдступна зрада навiщає
    Коли кохання не чекає.
    I гнiв, i шквал ревнивих мрiй
    Коханiй вибачить своїй
    Душа Миколина готова,
    За погляд швидкий, за два слова.
    Крiзь рать танцюючу гостей
    Вiн рятiвливих жде вiстей
    З вуст присоромлених почути,
    Пристойнiсть з чемнiстю - два спрути
    Зухвало держать за рукав,
    Ще й слово, що зарання дав.
    Наспiв заморський струн гiтари
    Затих повiльно, iншi пари
    Призве створити баянiст,
    В собi знаходить Коля хист
    До танцю явно невгамовний,
    I вступ полишивши розмовний,
    (Забудьте правило нове)
    На центр Наташу вперше зве.
    Вона i хоче i не хоче,
    Все ж ручку нiжну неохоче
    Вручає гордо, як для слуг,
    Та раптом знов новiтнiй друг
    Пред яснi очi став з бажанням,
    Йому з вiдвертим жалкуванням
    Вiдмову шле, як в п'янiм снi
    Тремтячi пальцi чепурнi
    З долонь Миколи вириває,
    Обох нагнiвано штовхає
    I мовить голосом ясним:
    - Я не танцюю бiльш нi з ким!
    Герой вiдмови не боїться,
    Його дражнить ревнива птиця,
    Вiн вiдступив на зайвий крок,
    А той надалi у танок
    Насильно тягне, з вмiлим охом,
    Як чорт розсиплеться горохом,
    Зiв'ється в смужку, мов каблук
    В пiдлогу виб'є дзвiнкий звук.
    Сваритись довше iз собою
    Не в силах, з шумною юрбою
    Змiшатись в парi поспiшить
    Наташа вкотре через мить.
    Безумну викинуть витiвку
    Блаженство чарiвну голiвку
    Наводить вправно, тiльки жарт
    Той легковажний часто варт
    Пiдступних зрад, нехай цариця,
    Зiгрiта ревно, веселиться
    В обiймах хтивих всiм на зло
    Їй не втямки, що принесло
    Хвилинних слабкостей бажання
    В безжально страчене кохання.




    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.12) | Самооцінка 4
    Коментарі: (1)


  31. Гортензія Деревовидна - [ 2008.05.30 00:01 ]
    * * *
    из битых нимбов понаделай себе радуг.
    в них радость - (чья ещё, как не твоя)?
    и светится она - не хуже радия
    и уголькам зрачков - чего бояться?

    они улиссом возвращаются - с итак.
    кораблики! - триеры! - в лужах петри..
    из всех возможных пунктов - встретьте там
    где дымзавесой осыпается их пепел

    где всякий шарф - приравнивать к петле
    где из зубов не прорастишь адама
    где непонятно даже - вы сотлели, нет?
    во всяком случае, - наделай себе радуг.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  32. Світлана Гармаш - [ 2008.05.29 16:31 ]
    Коханий тут
    Коханий тут. Коханий біля мене.
    Сміється сонцем вранішнім мені
    І горнеться звабливим тілом-кленом -
    Шукає в тілі згублений зеніт.

    Коханий тут. Коханий близько. Поруч.
    Гойдає ніжно погляд десь за крок.
    ...а там вже щось зривається! - Ліворуч.
    І мчить в крові на зведений курок.

    Коханий тут. Коханий за піввдиху.
    Простягнеш руку - вловиш сніг-вогонь.
    Скажіть, хіба назвеш це лихом,
    Коли тремтиш-гориш від двох його долонь?!

    Коханий тут. Коханий - на усмішці.
    Терпляче жде, коли зайду у ніч.
    Мене не треба. Треба тільки ліжко.
    ...щоб тілом положити душу в піч...


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.03) | "Майстерень" -- (5.14)
    Коментарі: (7)


  33. Ната Вірлена - [ 2008.05.29 15:55 ]
    спокій
    Та мене не вистачить на усе.
    І, мабуть, я істинно жалюгідна.
    Бо така розпатлана карусель –
    Ніби все, що мені потрібно.

    Посидіти, подихати – вечір сирий, як дно
    У найглибших, за-Маріанських пустих западин.
    І коли накриває, аж видихнути не ладен,
    Атмосферні, аж ніби ядерні, перепади,
    Як холодне сухе рядно –
    От покинути і поїхати в Баден-Баден.
    Або ще там кудись. Насправді – усе одно.

    Залишити якусь записку або листа.
    Подавати про себе звісточки телефонні,
    Як платівка на старенькому патефоні:
    Все чудово, чудово – такі чарівні міста.
    Ці слова усередині рвуться, немов кіста.
    Ти така божевільно, невиправлено пуста,
    Ніби брязкальце на плафоні.
    І скрижаль на твоєму фоні
    Така проста.

    І говориш у білу слухавку: ти послухай.
    Ну який я герой – ніякий, не в тому справа.
    Просто скельце, якому надто тісна оправа
    І гнута дужка.
    Бо коли кожен день – така гамівна вертушка,
    Кожен вечір – така нестримна людська заграва
    Відпускає великодушно,
    Немов Варраву.

    В слухавці – глухо.

    І тоді ти говориш: я просто – людська істота.
    Я не хочу багато – якесь там житло, робота.
    І спокій.
    І якщо цього мало на твóїй шкалі високій,
    То я – не ти.
    Я не вмію отак тягти.
    І мовчання склепляє рота.


    Рейтинги: Народний 5.9 (5.46) | "Майстерень" 5.83 (5.5)
    Коментарі: (25)


  34. Григорій Слободський - [ 2008.05.29 14:24 ]
    Думи летять
    Ніч.
    Дощ за вікном.
    У смутку вірші
    Пишу за столом.

    Думи летять,
    Як у вир лелеки
    Кудись залітають
    В минуле далеке.

    Думи заблудились
    Лісами і луками,
    бродять по світу
    забутими стежками.

    Ніяк не поверну
    Їх в сучасний світ
    (не в горе людське )
    В яблуневий цвіт.

    У сучаснім горі
    Можна заблудитись
    Як човен у морі

    На що сподіватись,
    Які мати мрії.
    В руки все прибрали
    При владні злодії.

    Сльози небесні
    У вікно б’ються
    (Мені це байдуже)
    Що при владі злодії
    Між собою б’ються


    Мені не байдуже,
    Що мовчазні люди,
    Як будуть мовчати
    Що то долі буде?

    Цієї ночі
    Горе по залишу.
    Про красу природи
    І вірша напишу.

    Як на дворі дощ
    землю поливає
    Кругом зеленіє,
    Природа співає.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  35. Варвара Черезова - [ 2008.05.29 13:46 ]
    Родинне щастя
    Він. Сцена перша.

    Обручку з пальця геть (у ліжку інша)
    Якій шепочеш ніжно: „Oh, my love”.
    Вона із тих, котра при слові „вірші”
    Вигукує навмисно голосніше
    РембО! Чи РЕмбо... хто із них писав?

    До дідька їх! Її ж до лімузину,
    А потім казино і ресторан...
    Бо поряд з нею ти – король-мужчина,
    Удома ж: дати свиням, доні, сину,
    Не тішить ні газета, ні диван.

    Вона. Сцена друга.

    Законний у відрядженні. Нарешті!
    Мерщій сюди і справи всі облиш!
    Халат і капці у комод. Сукенку, мешти
    Для того все, кого коханим звеш ти.
    Дзвінок у двері - пташкою летиш.

    Родинна ідилія. Сцена третє.

    (Стрічай, мегеро!) - Так, це я кохана
    - Коханий… Милий… (щоб тебе чорти!)
    Чому так пізно? – Та наради, плани…
    Пробач, раніше я не міг прийти.

    Налий мені будь ласка лимонаду.
    Втомився, розболілась голова…
    - А що на шиї? Це ж... Так це ж помада!
    І почалася третя світова...



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (7)


  36. Василина Іванина - [ 2008.05.29 12:52 ]
    І знову обіцяють дощі...
    ...Лови летючу мить життя...
    Олександр Олесь
    ..............
    Перечекаю дощ в оцій кав’ярні,
    скраєчку сяду, сумно помовчу.
    Забуті мрії, сподівання давні
    озвуться під мелодію дощу.
    Вся суєта і клопоти щоденні,
    буденності набридливий мотив
    розтануть, щезнуть маревом непевним.
    (А чом би й ні? На світі стільки ж див!)
    Самотності холоднувате сяйво
    мене огорне трепетним крилом.
    Як затишно одній! І чашка кави,
    і музика дощу – усе на славу...
    Що ж, доля не завжди карала злом.
    Чоло гаряче опущу в долоні:
    дорогоцінні хвилі забуття.
    Але шепочуть краплі монотонні:
    немов цей дощ, закінчиться життя...


    Рейтинги: Народний 5.58 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (18)


  37. Олександр Комаров - [ 2008.05.29 10:12 ]
    XLIX
    Шампанський, пострiлом вiдкритий,
    В криштальнi келихи розлитий,
    Не довго грiли у руках,
    Гарячi страви на столах
    В мисках холонуть не встигали,
    Горiлку також пiдливали.
    I за годину дужий хор,
    Змiнивши шепiт на мажор,
    (Хто перебрав потрiбну мiрку)
    Кричав вiршом
    - Горiлку гiрку
    Не вип'ю бiльше до тих пiр
    Аж поки сам на власний зiр
    Не гляну, як мiцнi цiлунки
    Скрiпляють молодi стосунки.
    Веселi, збудженi украй,
    Вже гостi просять коровай.
    Дружки, така у них робота -
    Дiлити так, щоб звана рота
    Колючий стримала язик,
    "Пiдошву" ж лишить для музик.
    Ошатнi дами стиглi драми
    Старались виразить вiршами,
    В порадах юних хазяйок
    На натяк зайвих помилок
    Звертав увагу тесть не п'яний,
    По черзi з Йваном жарт круп'яний
    В багатомудрi речi дiв
    Вставляв смiливо. Сам схотiв
    Iван належно привiтати
    Cвоїх сусiдiв, мов карати
    Брильянтiв зважував слова,
    Їх назбирав десяткiв з два:
    - Агресор неба! Лялька сонця!
    Свiтлiшим ясного червонця
    Хай стане кожен день життя,
    Хай вашу силу почуття
    Нiкчемна сварка обминає,
    Достаток дiм не полишає.
    Мiж тим в дворi пiд спiв гiтар
    Талант до танцiв - божий дар
    Ряд гостей скупо проявляли.
    Чи днi весни їх повтомляли
    Чи мало чарок в цiй юрмi
    Хтось випив, думайте самi.
    За три години скутi танцi
    Лишають гостi, щоб гулянцi
    Повторно стравами й питвом
    Вiддать належне за столом.
    Горiлка вже давно не гiрка
    Спливає час i перша зiрка
    Промiнням тьмяним по струнi
    Будити награнi пiснi
    Музик настирно зазиває,
    Танок двi дружки починає.
    Допомагає старший друг,
    Весiлля все в широкий круг
    Пiд ритм невтомних iнструментiв
    Зiбрать без зайвих комплiментiв.
    Кидають миску, в дружнiй стан
    Бiжать всi гостi, там орган
    Перетворяв в давно їм звичну
    Мелодью силу електричну.
    Прожектор - ворог самоти
    Старався марно вiднайти
    Байдужу талiю до руху,
    Чи з недостатком такту й слуху.
    Не густо в рiднiй мовi слiв,
    Щоб милi ножки милих дiв
    В стихiї танцю описати.
    Колiн сусiдських жвавi п'яти
    Торкались в польцi, як свiчки
    Ламались тонкi каблучки
    I рiвним нiжкам кривуватi,
    Пориву спiльному вiддатi,
    В умiннi душу спокусить
    Не поступалися й на мить.
    Природи голос безпринципно
    Тримать осанку однотипно
    Жiнкам у вальсi не давав,
    Минулi днi легких забав
    Згадать могла постарша вiком,
    Часи, як з юним чоловiком
    Любовi першi пелюстки
    Зривала в молодi роки.
    На жаль наш Юрiй до обiду
    Вже був далеко, вiн сусiду
    Дав обiцянку, зранку в Львiв
    Його вiдвезти, де служив
    Син старший, тезка, бiля стяга
    Там вдень приймалася присяга.
    Немалий подив старший клас
    Зумiв би звiдати в той час,
    Зустрiвши вчительку, ним знану,
    Як до розваг неполум'яну.
    Пристойним шепотом наряд
    Її вiтав жiночий ряд,
    Мовчав, занадто красномовно,
    Усяк, хто пару полюбовно
    У танцi пригорнуть не смiв,
    Щоб жар природнiх почуттiв
    Не обернувсь докором з спини,
    Не визвав запитань дружини.
    Глядiв прихильно щедрий бог
    На те, як юний педагог
    Таланти вродженi i риси
    Достойнi модної актриси,
    Блаженством сповнена ущент,
    Взяла за вiрний iнструмент
    В серцях непевних сiять смуту,
    Пристойно деким призабуту.
    То стрiне поглядом, то вбiк
    Лукавий вогник з-пiд повiк
    Скользить, то скриє шию волос,
    То струн душi торкнеться голос,
    То стан вiднiме, то прильне
    I губи бантиком зiгне.


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.12) | Самооцінка 5
    Коментарі: (3)


  38. Володимир Чернишенко - [ 2008.05.29 08:18 ]
    Pretentious joke (Ондо Лінде, переклад)
    Таки буде сльоза, таки впáде душа у тишу,
    Без віршів, тільки самосвідомості епізоди.
    Ломить ранком слова, ловить ранок слова, мов миші,
    Тож залежним проміння рятунок несе – свободу.
    Таки буде молитва – на серці смарагдом камінь,
    Вилий хмари плачем у веселці – не пошкодуєш,
    Бо то Муза-дивачка із нами
    Гуторить, чуєш?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.26) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (11) | "http://maysterni.com/publication.php?id=22341"


  39. Тетяна Дігай - [ 2008.05.29 07:41 ]
    * * *
    Люблю мандрувати з дощем...
    Запнувши дорожнім плащем
    Колючі думки - хай їм грець!-
    Іду без мети, навпростець.
    А дощ вже не дощ, а гроза!
    Небесна вода, мов сльоза,
    У шпарки очей заповза;
    І я розчиняюся в нім...
    (Так критик бува, анонім
    Ховається за псевдонім).


    CARPE DIEM (ловИ день)

    Не возвращайтесь в прошлое...
    Прошлое требует пошлину,
    Пошлину платим натурой:
    Нервами, кровью...фигурой!
    Воспоминаний конница,
    А в результате - бессонница...
    Держимся, правда, вальяжно!
    Прошлое - тон макияжный
    И никакой парикмахер!
    (Проще послать его...)





    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (5)


  40. Юрій Лазірко - [ 2008.05.29 00:41 ]
    Пізнання невагомості
    Я себе роздарую (в цілунках) любові
    і тебе намалюю вологою з них,
    віддаватимусь примхам, летітиму в слові
    на розгублену тишу, де подих притих,

    де вуста - мед у сотах, метелики - ласки,
    що до перс занесуть лоскотливий пилок.
    А дорога гріховна впадатиме в казку,
    де майдан корабля, що веде до зірок.

    Десь у космосі мчить звідусіль невагомість
    і жадають пізнання далекі світи.
    А думки - наче вітром набиті хороми,
    у яких (окрім неба) вселилася ти.

    29 Травня 2008


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.64) | "Майстерень" 5 (5.67)
    Коментарі: (10)


  41. Юрій Лазірко - [ 2008.05.28 23:12 ]
    Самозабуття
    Мене сьогодні пам`ять витре,
    як вроджену на вітрі в холод
    сльозу старечу. Сни - субтитри
    перекладають серця колот

    на мріяну від себе втечу,
    де "я" - позбавлене тривоги,
    де "Бог" є крапкою для речень,
    а комою - "моя дорога

    від нього і до нього". "Спокій" -
    так голосно волає тишу,
    складає триптих перед оком
    всевидячим. А серце - пише.

    Рядки вкладаються, мов діти
    при колисковій. Колосково
    луна гойдає білим світом
    і застигає врешті словом.

    І хтось чужий (з моїм обличчям)
    водитиме чорнила вміло
    по посейбічним протиріччям
    на потойбічних (певно) крилах.

    28 Травня 2008


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (6)


  42. Тетяна Роса - [ 2008.05.28 22:52 ]
    Історія
    Як небо глибокі,
    Космічно-холодні,
    Байдужо-жорстокі
    Простори безодні –
    Це океан забуття.
    Миттєкраплинами
    Слів непочутості,
    Швидкохвилинами
    Вчинків забутості
    Плине в безодню життя.

    А берег безодні
    Піщано – рухливий
    Міняє сьогодні
    Свій вигляд мінливий –
    Пам'ять людська нетривка.
    Омана вітрами
    Правдиве з нещирим
    Замінить місцями,
    Як напрям вітрило –
    У правди ціна п’ятака.

    Живиться кривда
    Людською довірою
    І напівправдою
    Щиро нещирою –
    Фактами грає жонглер.
    А розум блукає
    Над краєм безодні,
    Він правду шукає,
    Але у сьогодні
    Немає хороших манер.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  43. Епіграми, Наслідування Пародії, - [ 2008.05.28 21:06 ]
    Пісні для мертвого Конституційного суду
    КС протягом 7 років постійно підкреслював, -
    у законі про держбюджет неприпустиме
    звуження соціальних гарантій громадян,
    неприпустиме звуження...
    неприпустиме звуження...
    неприпустиме звуження...
    неприпустиме звуження...
    неприпустиме звуження...
    неприпустиме звуження...
    неприпустиме звуження...
    соціальних гарантій громадян!

    Незважаючи на це, в держбюджеті
    на 2008 рік відбулося те ж саме!
    неприпустиме звуження...
    неприпустиме звуження...
    соціальних гарантій громадян!”

    А ось в держбюджеті на 2010
    те саме не відбудеться,
    бо бюджету не буде...
    Дефолт, панове!



    Рейтинги: Народний -- (4.42) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (1) | "КС попросив Тимошенко таки виконати те, що ніхто не зміг!"


  44. Оксана Шафоростова - [ 2008.05.28 17:14 ]
    ***
    Зів'ялі в смутку пелюстки троянд,
    Обмежені у власному некрозі.
    Скляна в'язниця-витвір віртуозів,
    Де кожна квітка смертник… арештант.

    Вже ледь помітно дихає бутон
    У холоді тепла чужих квартир,
    Що так невпинно тягне в інший вир.
    Зів'янувши, перейдеш рубікон...


    Рейтинги: Народний 5.31 (5.26) | "Майстерень" 5 (5.17)
    Коментарі: (4)


  45. Дмитро Дроздовський - [ 2008.05.28 14:33 ]
    А бігти можна і сидячи
    А бігти можна і сидячи
    Навприсядки через дорогу,
    На нитці малиновій висячі,
    в знемогу.

    На варті нові стали братчики,
    Молодші, сильніші, хитріші.
    Мені вони не дорадчики
    більше.

    Стіна обвалилася замкова.
    Каміння ходи перекрило.
    І виє планета самкою.
    Вбили!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.36) | "Майстерень" 5.25 (5.29)
    Коментарі: (7)


  46. Чорнява Жінка - [ 2008.05.28 14:35 ]
    Истины просты
    Ой, вы ночи мои, дни,
    пережиты, перепеты,
    не замечены огни,
    не дослушаны советы,

    перепутаны листы
    в партитуре этой пьесы,
    знаю: истины просты,
    как цветы у кромки леса,

    как прозрачная вода
    в хрустале Нагорной чаши,
    все уж сказаны слова –
    и не наши, и не ваши,

    всё уже занесено,
    и расписано, и скрыто,
    сохнет на гвозде руно
    у разбитого корыта,

    но пока пьянит вино
    монолизиной улыбки,
    слышу, слышу всё равно,
    слышу соло первой скрипки...


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.54) | "Майстерень" 5.38 (5.52)
    Коментарі: (28)


  47. Епіграми, Наслідування Пародії, - [ 2008.05.28 12:19 ]
    За творчістю ВАЮ (2005-2008)
    Ющенку

    В тобі, Президенте-ілюзіє,
    ганьба чоловіча Вкраїни –
    усе недолуге, що нидіє,
    за край ухопившись юбчини.


    Рейтинги: Народний 4.88 (4.42) | "Майстерень" 0 (5.22)
    Коментарі: (20)


  48. Ольга Ляснюк - [ 2008.05.28 10:27 ]
    * * *
    друзі на день народження
    принесли
    сонце

    на ньому абсолютно
    недоречно
    було ставити
    свічки

    і тим паче
    їх запалювати

    розділили
    на всіх
    замість
    святкового торта

    тепер

    живемо
    усі

    СОНЦЕСЯЙНИМИ

    із

    пришитими до
    неба
    очима










    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  49. Летюча Мишка - [ 2008.05.28 09:47 ]
    ***
    Вже другий рік я вірю! й дивно...
    І знаю – казка десь, та й є!
    Сказати можу привселюдно:
    Я знаю! Бачу! – Щастя є!

    Вже другий рік у мене в серці
    Квітнуть небачені барви
    Вже другий рік у мене в серці –
    Його ім’я, його думки.

    Я світ для нього зшию новий,
    Скажу «люблю» один лиш раз.
    Слова-слова... від них лиш втома,
    А світ залишиться при нас...


    Рейтинги: Народний 5.13 (4.58) | "Майстерень" 5.25 (5.05)
    Коментарі: (3)


  50. Олександр Комаров - [ 2008.05.28 09:58 ]
    XLVIII
    Прийшла, прийшла її недiля
    Продовжить змрiяне весiлля
    Початий з парт шкiльний роман.
    Сьогоднi долю, серце й стан
    Гнучкий, прекрасний, аж довiку
    Вручить не другу, чоловiку
    По власнiй волi i людей
    Щасливим поглядом очей
    I рухом губ Надiя має.
    Що серце нiжне витворяє
    В хвилину вступу на рушник
    Вiдбив її дiвочий лик.
    У залi, повному народу,
    Де пара пiдписами згоду
    Скрiпляла твердо, на життя,
    На двох єдине почуття.
    Пiсля завершення обряду
    Пiд мову схвальну, мову раду,
    На руки взявши молоду,
    Герой торжеств свою ходу
    Не сповiльнив, не зм'як в чеканнi,
    Вiн на єдиному диханнi,
    Як чемпiон йшов по призи
    В шалаш пiд свiтлi образи.
    Красуня, жiнкою названа,
    В шаленствi бубна i баяна
    За п'ять принесена хвилин
    (Для романтизму тут причин
    Ночами лiтнiми шукати
    Не варто, просто шлях до хати
    Вiд ЗАГСу недалеким був,
    Про що сказать ледь не забув).


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.12) | Самооцінка 4
    Коментарі: (7)



  51. Сторінки: 1   ...   1542   1543   1544   1545   1546   1547   1548   1549   1550   ...   1763