ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Леся Горова
2024.03.28 08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2024.03.28 05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.

Іван Потьомкін
2024.03.27 22:08
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана. Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху: по президентах чи по тобі самому? Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить, бажаючи добра в майбутнім.

Микола Дудар
2024.03.27 22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра

Микола Дудар
2024.03.27 22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для

Світлана Пирогова
2024.03.27 10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.

А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.

Леся Горова
2024.03.27 08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.

Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,

Лава Вулкана
2024.03.27 07:22
Ядро душі жагуче –
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.

Віктор Кучерук
2024.03.27 06:04
Наповнений по горло незабутнім,
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на

Артур Курдіновський
2024.03.27 00:08
Прийшло розуміння. А що було треба,
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.

Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша

Козак Дума
2024.03.26 22:36
Маріє! Кохана Маріє,
у тебе між пальців полин!
Гірчать полином твої мрії,
що зіткані з часу перлин…

На скронях хрущі загрубілі,
ромашки спадають з ланіт,
та локони сиві, ні – білі,

Іван Потьомкін
2024.03.26 22:29
сон зимовий
моїх ніжних суконь
сон із перлин
зап’ясть моїх
так закохане в себе
сонце
виходить щоднини
а врода навіщо

Сергій Губерначук
2024.03.26 21:08
Акторе,..
полум’я по ролі, в рампах ніч!
Тривога у тобі ще змалку мліє…
В оглядинах тупих і божевільних вч
твій Гамлет помилятися не вміє.
У нього вибір ще лишається один,
а ти альтернатив не маєш жодних.
Актор, який дожився до сивин, –

Юрій Гундарєв
2024.03.26 19:26
Неужели это всё? Неужели вот именно сейчас, в первые дни лета, когда барышни на улице пронзают твоё сердце острыми, высвобожденными от кольчуги бюстгальтеров сосками, когда в голове бурлит громадьё планов на отпуск, когда ты, чёрт возьми, уже почти всего

Світлана Пирогова
2024.03.26 10:31
Весна вже дихає на повні груди,
Хоча зі смутком у сплетінні дні.
Проміння сонячне танцює румбу,
Немов шепоче: горю, лиху - ні.

Гілки вербові у пухнастих сукнях
Гойдає вітер теплий ніжно їх.
І ніби виганяє ноти суму,

Леся Горова
2024.03.26 09:08
Так вияснилось небо, ніби погляд
Твоїх очей, відкритих і живих.
Ти бачиш зараз, хто з тобою поряд
На довгій-довгій вулиці притих

У розпачі. Це горе непоправне.
Підставив друг тобі своє плече,
Та не рука твоя на ньому, рану

Козак Дума
2024.03.26 07:07
Жага наживи – гірше за ганьбу,
яку уже і кров’ю не відмити!
Добра і зла одвічну боротьбу
нащадкам доведеться ще узріти…

Вона згубила не одне життя,
ламала мрії, імена і долі,
стирала найпалкіші почуття,

Віктор Кучерук
2024.03.26 05:57
Всю ніч вовтузився й притих
Причаєно в долині, -
Немов продовжує нічліг
У світлу вже годину.
Уздрівши тільки звіддалі
Світання жар на сході, -
Припав лякливо до землі,
Затамувавши подих.

Володимир Бойко
2024.03.25 21:06
Інстинкт влади – найстрашніший із людських інстинктів. Чималенька країна пишається маленькою гідністю. Ефект стадності спричинений дефектом індивідуальності. Що більші гроші, то приємніший їхній запах. Копаючи іншому яму пам’ятай, що ти не од

Юрій Гундарєв
2024.03.25 15:09
Лава вулкана


Побачив сьогодні в «Актуальному» одразу сім (!) віршів Олени Студникової:
«вулкан почуттів», «думка лавою», «промені слів» тощо…


Приголомшена читацька публіка -

Іван Потьомкін
2024.03.25 13:53
Сходиться люд на площу Суз.
Невдовзі мотуз накинуть на шию,
І я зависну на шибениці тій,
Що сам звелів поставить спішно...
Як усе перекрутилось за ніч!..
Ще ж увечері оповідав я в дружнім колі,
Що сталося зо мною після розмови з Ахашверошем.
«Як

Ольга Олеандра
2024.03.25 09:29
любов тасьмами ніжності натягнута між мною і тобою
весь цей шалений сплав ласки і пристрасті,
відокремленості і близькості,
несхожості і сумісност

Віктор Кучерук
2024.03.25 05:26
Ще тільки березень, а вже
Погожим надвечір’ям, –
Сусідка в гарнім негліже
Завмерла на подвір’ї.
Бентежна й ніжна, як весна
Ця молода і рання, –
Теплом втішається вона
Й своїм прозорим вбранням.

Шон Маклех
2024.03.25 01:09
В Едемі знов зацвіли проліски,
Наче безхмарне посліпле Небо
Знову тикало тремтячими пальцями
В землю м’яку і омріяну.
Час міряють вітряні годинники:
Вітряки стали хвилинниками,
Календариками і хронометрами:
Прийди, Капелло, квітневої ночі –

Артур Курдіновський
2024.03.24 23:31
Я - не жебрак! Я - біженець, панове!
Приїхав я сюди не від нудьги.
Будинок мій на вулиці Чудовій
Вже місяць, як розбили вороги.

А доля, та жорстока господиня,
Мені розбила вщент віконне скло.
Не кидайте мені монети в скриню!

Ігор Деркач
2024.03.24 21:54
Ми ще пізнаємо уповні
зачаєне комічне зло,
що вивертається назовні
як явне ще одне пуйло.
Є паралелі історичні,
але реакції нема...
рішає, нібито, величний
і не відповідає, звично,

Євген Федчук
2024.03.24 17:38
Загубив чоловік воли.
Задрімав десь на хвильку, може,
А воли ті пішли й пішли,
Завернули до лісу, схоже.
Він по лісі пішов шукать,
Доки й зовсім уже стемніло.
Тож уклався під дубом спать,
Бо ходити не мав вже й сили.

Володимир Каразуб
2024.03.24 17:29
Яким було небо легким на пустім стадіоні тоді,
Півпрозора блакить, пам’ятаєш якою здавалась?!
Немов би навмисно подібний намарила тон
До плаття твого, наче колір його вбирала.
Стільки простору, зелені... Хвилі голодних птахів
Здіймалися вгору від туп

Олена Побийголод
2024.03.24 17:07
Із Зеева Дашевського (Ізраїль)

На днях забрів до мене сват, –
такий метикуватий!
Мовляв, невдовзі – Тубішват;
як будем святкувати?..

Я ледь не вистрибнув з холош:

Наталія Кравченко
2024.03.24 13:51
Манячий лабіринт любові.
Він такий чарівний,
Він такий небезпечний.
Там спалахнуть твої та мої почуття,
Та нехай наші почуття нерозділені,
Але ж вони не згаснуть.
На кожному повороті дня
У лабіринті любові вони

Світлана Пирогова
2024.03.24 10:56
На просторах Інтернету
Скаче Галя, мов кобила.
Звідки в неї тая сила,
Дошкуляти всім поетам?

Норовиста і скажена,
Загордилась критиканка.
Їй би чвари, навіженій,

Ярослав Чорногуз
2024.03.24 09:03
Едем уяви родить соловій --
Як щастя зберегти, не зруйнувати?
Візьми себе й на вірність перевір --
За прикладом співочого пташати!

Витьохкує, тоді шука в траві
Гілки дрібні -- гніздечко будувати.
Подрузі - до останнього, повір --

Микола Соболь
2024.03.24 08:38
Небо, чиє ти? Диявола? Бога?
Місто під ранок не спить.
У гучномовці лунає тривога.
Нервів натягнута нить.
Чуєш, як виють вовками ракети
у передсвітній імлі?
Це московити воліють нас стерти
з прадідівської землі.

Козак Дума
2024.03.24 08:08
Часи такі – ведуть сліпців безумці,
а шлях лежить крізь лихо і пітьму.
Іде війна, одне лише на думці –
Чекає що юрбу глухоніму?

Сумні часи негадано настали,
ми розучились думати самі
і віддали майбутнє на поталу…

Віктор Кучерук
2024.03.24 06:03
Березневої днини
Озираюсь кругом, –
Ген ключі журавлині
Поміж хмар над Дніпром.
Як вогні світанкові,
Появились з імли
Ці птахи й празниково
Зазвучало: Курли!..

Леся Горова
2024.03.23 15:23
Полущилось небо хмарами,
І важко чадИть туман.
У передранкове марево
Розлився світанку жбан.

Зірки, що недавно блимали,
Згубилися між лушпин.
Зарожевіло за спинами
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Василь Марківський
2024.03.26

Вадим Водичка
2024.03.26

Лава Вулкана
2024.03.20

Надія Богодар
2024.03.18

перо Христя Чорне
2024.03.15

Володимир Назарук Одеса
2024.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександр Сушко - [ 2019.11.13 19:22 ]
    Годі!
    Я таки, панянки, пришелепа,
    Розуму нема, хоч вік прожив.
    У жінок усе таке як треба,
    Не таке як треба у мужів.

    Точені у мавки ноженята,
    Гордовито вип'ячена грудь.
    А у мене вухо волохате,
    Бородища по коліна! Жуть!

    Вміє любка здивувати дечим,
    Застеля периноньку м'яку...
    Буйна грива падає на плечі -
    От мені б на лисину таку!

    А співає пташка ох і гарно!
    Як почую - дрижаки! Екстаз!
    Голосок - божественне сопрано,
    А у мене профундовий бас.

    Зубки білі, бо жона не курить,
    В мене ж - вічно в роті цигарки.
    Засміється - небеса танцюють,
    Я гигикну - дохнуть павуки.

    Всім відомо - ревність гірша раку,
    Точить волю й сили котрий рік.
    Блимають на жінку бахуряки,
    А на мене тільки лиш кнурі.

    Годі, браття, обростати мохом!
    Ще станцює доля гопака!
    Чимчикую в ванну брити ноги,
    Натягну густого парика.

    13.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (3)


  2. Сонячна Принцеса - [ 2019.11.13 17:28 ]
    На твоєму березі…
    На твоєму березі вже осінь...
    Надзвичайна -
    ніжно-золота.
    Іі сонце у моім волоссі -
    як цілунок перший на устах.

    На моєму березі -
    тумани,
    світ просяклий холодом зіниць...
    Тільки вітер -
    втомлений прочанин,
    знає цІну наших таємниць...

    Скільки злив
    між цими берегами:
    тЕчіі стрімкі,
    немов життя...

    В осені твоій
    вщухає гамір
    і звучить моє серцебиття...



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  3. Сергій Губерначук - [ 2019.11.13 15:31 ]
    Колаж
    На слові "ніколи" замкнулося коло.
    Моя аномалія – ніби Австралія.
    Могло б моє серце поїхати в Грецію.
    І вже до печінки дісталися б інки.
    Мізки б захотіли в часи до Аттіли.
    Та тіло по спину впряглось в Україну.

    Чому я не вірю у смерть ніколи?
    Я скинув би скальпа на скелі у Альпах.
    Я б висушив жили на пальмах Маніли.
    А Кремль проковтнув би, немов карамель.
    І десь у Китаї з червоним глитаєм
    рубавсь до загину за ту Україну.

    Але моє небо сказало: "Не треба".
    У полі поет загинає тополі.
    На гак за ребро на картинах Рембра́ндта
    чіпляють вареник за браком таланту.
    І церква – померкла, кладо́вище – звалище…
    Та й як Україну не називали ще?

    Не краще б іти і себе не цікавити?
    Із грудочки глини розже́вріти сина.
    А зламану гілку узяти за жінку.
    І, море знайшовши, посісти у човник.
    І бути поетом, обпливши планету,
    де, що не людина, – така́! Україна…

    11 квітня 1993 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1) | ""Переді мною…", стор. 42–43"


  4. Тетяна Левицька - [ 2019.11.13 14:16 ]
    Вибирай
    А чи варто з тим дружити,
    хто ножа стромляє в спину.
    Друг не той, що оковиту
    наливає в чорну днину.

    Не дратуйся, май терпіння,
    не суди щоразу інших.
    Нащо кидатись камінням,
    як ти сам великий грішник.

    Доклади зусиль чимало,
    як бажаєш жити сито.
    Пішки йти чи верхи чвалом,
    на коні чи під копитом.

    Той душею крижаніє,
    хто в собі не бачить вади.
    Хто кохає, той жаліє
    і під пострілом не зрадить.

    Таємниця сонцем стане -
    слово не сховаєш в хащах.
    Істина лікує рани,
    хоч олжа буває краща.

    За добро не жди подяки -
    благодать і пекло всюди.
    Є і люди, як собаки,
    і собаки, наче люди.

    2019р


    Рейтинги: Народний -- (6.06) | "Майстерень" -- (6.16)
    Коментарі: (13)


  5. Микола Дудар - [ 2019.11.13 12:10 ]
    Повік
    Ти вибираєш "не плакати"
    Я вибираю твій сміх
    На "ельдорадо" потрапити -
    Буде, їй-богу, не гріх…
    Наші з тобою коштовності -
    Щирість і вірність обох
    Щодо і жертв, і жертовності
    Тут не про Сина, як Бог…
    13.11.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  6. Петро Скоропис - [ 2019.11.13 11:58 ]
    З Іосіфа Бродського. Курс акцій
    О, як люб'язно в'є кілечка дим!
    Ні понукань, ані керунку.
    Які запросини до смутку.
    Я полюбив свій дерев'яний дім.

    Захíдне сонце пестить піч, ослін,
    цигарку і затерплі пальці.
    І променеві безіменні п'яльці
    посизіли, нанизуючи синь.

    За віщо люблять нас? За статок, за
    снагу зі могою, урешті.
    А я ціную ефемерні речі
    за їх ажури і мереживця.

    Світ одушевлений – не мій кумир.
    Ба, суто нерухомість, геж не згірше.
    Принаймні, инде слідуючи тій же
    рухомости.
    Еге ж, амуре мій,
    ледь тютюновий дим у цім служник,
    то шлюб зі храмом і зіставні.

    Не зна лиш молода в благім пітканні,
    куди опісля звіється жених.

    -----------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (2)


  7. Тамара Шкіндер - [ 2019.11.13 10:20 ]
    ***
    Скільки незгод - розбігаються очі.
    Тільки чомусь я відчайно не хочу
    Правду і кривду зливати в одне.
    Не продихне

    Світ цей лукавий, тривожно-сумнівний,
    Де у "цукерки" закладено міни
    Та підміняється всує святе.
    Й не проросте

    Правди зерно на твердому граніті.
    І наче шаблі, загострені миті
    Помах широко розправлених крил
    Ріжуть навпіл.

    Крешуть громами свавіль блискавиці,
    Корчать гримаси спотворені лиця.
    Бо все вдається звести нанівець...
    Чи не кінець?

    Чи не остання проляже дорога,
    Тим, хто давно вже забув і про Бога.
    Вірою й правдою скріплена мить
    Світ воскресить!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  8. Олександр Сушко - [ 2019.11.13 09:35 ]
    Моя війна


    Я воюю за Неньку, черпаючи ложкою борщ,
    Гладжу перса коханій у ліжку з м'якеньким матрасом.
    Перемога вже близько! І ти так воюєш? Отож.
    НавзаЄм рукопашної - з тещею точаться ляси.

    Ох війна і тяжка! Набираю потроху ваги,
    Обирати між салом і шинкою вже непосильно.
    Поросяток у сажі понищив усіх до ноги.
    Кісточки доїдає, як боров вгодована, псина.

    А підступна любаска у ліжку очицями "блись"
    І, немов на коня, із розгону на грудь мою "гопа!".
    Ще й під носом сльота, доконає цей нежить колись -
    Це тобі не москаль, а підступна і підла хвороба.

    А тепер - найстрашніше! Оце наковтаюсь біди!
    Заряджаю останній набій - поетичний талантик.
    Віршенятко моє, наче куля в кацапа летить!
    Долучайтесь хутчій! Будем разом отак воювати.

    13.11.2019р.



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  9. Віктор Кучерук - [ 2019.11.13 08:20 ]
    * * *
    Г. С…

    Уже б давно забув про самоту

    І жур на муку крадькома не множив,

    Якби не був закоханим в оту,

    Котра на мрію нездійсненну схожа.

    Вона не йде з думок моїх і снів,

    Бентежить серце та тривожить душу,

    Хоча донині мій закличний спів

    Її до мене ні на крок не зрушив.

    А я люблю безвольно, без надій

    Щасливицю нещасну розлюбити, –

    З лихої долі – сам собі не свій,

    Люблю одну в оточуючім світі…

    11.11.19


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  10. Микола Соболь - [ 2019.11.13 05:16 ]
    Бо про…
    Мо, написати оду про любов?
    Бо про єврейців божевільне діло.
    Останнім часом наламали дров,
    А деякі ще й цапа подоїли.

    Тому: лямур, коханнячко, жага…
    Усупереч подумувати всує!
    Як сепар свої ноги протяга,
    Любов слуги народу нагодує.

    Печуться нині пиріжки «за мир»
    І почуття великі для Росії.
    У кожного, звичайно, свій кумир.
    Бо є і ті, кому й пуйло месія.
    18.10.19р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  11. Ярослав Чорногуз - [ 2019.11.13 02:13 ]
    Розмір має значення
    До смурного віршаря
    Знов прийшло нещастя…
    Бо напала й «витворя»
    Слова швидка Настя.

    Із породи він ослів,
    Хлопець не ледачий.
    І летять кавалки слів
    Далі, ніж він бачить.

    В цій купається «красі»,
    Як в земному раю.
    Розміри віршові всі
    Достеменно знає.

    Вилами він по воді
    Пише. Їде «стріха».
    Застосовує тоді
    Наш братан – пірихій!

    Раптом жінка в стилі «ню»
    Промайне по хаті.
    Він – хореєм – хорейню –
    Почина писати.

    Курячий лунає сміх –
    Писало погнуте.
    Він – сатирик. Може всіх
    Ямбом ямбонути.

    А як схоче хтось за то
    Та послати з даху,
    Прикриває, мов щитом,
    Звично амфібрахій.

    Всіх повчать писати – це
    Найлюбіше діло.
    І регоче нам в лице
    Дактиль оскопілий.

    Зрозуміло вже й коню,
    Чом не дмуть пасати…
    Ямбонутий хорейнюк
    Знов сіда писати.

    13 листопада 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  12. Сонце Місяць - [ 2019.11.13 00:49 ]
    un albo pıccolo
     
    ось & танці що яничари
    їхні чари ~ твої божі квіти
    незвичайне & надзвичайне
    доломіти початку літ

    & огнів попелиста приязнь
    прояв здогадів & відтінку
    клеопатро моя провинносте
    забуттєва моя ти жінко

    ось тамтами незлецькі бонги
    & прочовгане передчасне
    їхні ритми ~ рими зворотні
    ледь завершені та хоча б


     ѱ


    із пекла вийшовши
    вертаюся сумлінно
    усе туди ж
    в його неквапну млу

    контексти всі як є
    безперспективні
    згідно з
    у шиби в’ївся чад
    узяв зо світлом шлюб

    запрошую в
    сей клуб
    гінкі пані й панове

    до будь~ чого оттак
    диктує мить мені

    облиш надії всяк
    ні віри ні любови в
    збиткових цих місцях
    не обіцяють ні


     ѱ


    ікона зосталася бога не стало
    бо він був словом подихом духом

    ні скарбу ні краму лиш вітер & вітер
    & син що трудився на залізниці

    а скону немає & смерті немає
    відкинуті сенси волають з беззмісту

    заходить сонце чи сходить місяць
    у помислах світло сріблястих

    щодалі —


     ѱ


    джонні хоче набраться
    у відведеній зоні
    загубити порядність
    перейшовши свідомість
    прогуляти все~ все
    до останніх кальсонів
    & не треба жодних
    резонів джонні

    що повідати вам
    про життя на кордоні
    імператор у ложі
    гарцює на поні
    гайнріх гайне услід
    понівеченій донні
    витягає листа до
    своєї колоні
    & пройдешня краса
    у прийдешнім бонтоні
    смітники нуво~ арт
    в аромі півоній
    ящерка~ принчіпесса
    на смарагдовім фоні
    мідна решта з еспрессо
    в долоні у джонні

    делікатне lo stesso
    відправляє з перонів
    квіт богемних рядків
    болоньєз ~ маскарпоне
    чудернацькі заплети в
    безладній канцоні
    & судомне мементо
    на задвірках дуомо
    але в джонні є місія
    щось подібне як меса
    при соломці при чіпсах
    відпускати з припонів
    ті думки ніби жести
    почуття мовби десь там ~

    & захекані пси
    споглядають джонні


     ѱ


    ось для поезій вечір
    бо завтра ужеж запізно
    затісно в грудях &
    ще б пак

    іще по одній лютняре
    розкрилені леви
    праворуч ~ ліворуч
    тьмяніючі гори
    їх обертони тунельні
    in nomine
    spiritus sancti

    & парапетний мармур
    усе недослівне дивно
    як нас перепросить
    прощання ~
    леза його двосічні

    зіниці його
    альковні


     ѱ


    о душе не зважай
    відкіль ~ здалека
    зблизька
    до тебе мовить прах
    глузливий хай німий

    о душе не змалій
    від істин сяйнозвісних
    не вір нікому ні
    бо в людях буревій

    & пломеніють в ніч
    автівки швидкісні
    ходім кажу тобі
    з дороги на узлісся

    ходім за брами снів
    між нетлі та зірки
    що діамантів низка в
    небеснім полотні

    із ними всюди скрізь
    раюють пекла зблиски
    колодязем лунким
    & моцарт ~ nachtmusik

    дивися червень твій
    зриває перше листя
    воно
    жовтіє десь
    & сковзає до ніг




     




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  13. Наталя Мазур - [ 2019.11.12 23:45 ]
    Вийду в листопад

    В кав'ярні людно. Вийду в листопад,
    У сутінки вечірніх меланхолій.
    Невипитий гарячий шоколад
    Залишу десь біля трамвайних колій.

    І хай трамвай позаду дзеленчить,
    Мені із ним тепер не по дорозі.
    Побачити б ту елегійну мить,
    Коли з дерев скидає листя осінь.

    Ховаюся у шерхітливу млу,
    Яка заполонила все до краю...
    Рингтон знайомий вивів з напівсну,
    І голос твій: "Ти де? Приходь. Чекаю!"

    12.11.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (2)


  14. Микола Дудар - [ 2019.11.12 22:29 ]
    Дитя Руккала...
    Били байдики… Груші цупили
    День на виворіт - в самий раз
    Серед зелені - ми як руккало
    Поміж кольору - бурий наш…

    Поцілунками зав’язь вечора
    Забинтовані... сонним рай
    Із кастрюлі щось… щось із глечика
    І на байдики - доганяй!

    А на полі ми моноконики
    І метелики, казна що…
    І носилися, наче дзвоники
    Серед війночок і трущоб

    Обзивали нас, що ми "хролінські"
    Ера куряви й дискотек…
    Крізь віконечко - богобоязні -
    Подорослів як, сам дотеп…

    А татусі вже наші з мамами…
    Не хвилюйтеся, небеса!!!
    Залишилися монограми їх -
    Тут ми порізно. Сам на сам…
    12.11.2019.




    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  15. Іван Потьомкін - [ 2019.11.12 22:56 ]
    Ігорю Бродському, невтомному мандрівникові

    ...І знов валізи пакувать...
    Здається, пройдено півсвіта,
    Та серце, невгамовністю зігріте,
    Нізащо не хоче спочивать.
    Уже відкрито всі материки,
    Та їх він самотужки відкрива для себе:
    Поміж реліктових секвой шукає просинь неба,
    Змагається із норовом свавільної ріки.
    На видноколі вісімдесят вже світить,
    Ровесники покірливо літам скорились,
    А в нього, мовби виростають крила,
    Щоб звідать в мандрах решту світа...
    ...Куди пакуються валізи, краще не питать,
    Аби не заздрить цьому одчайдуху,
    А як часина знайдеться, послухать
    Про мандрів Божу благодать.


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (1)


  16. Серго Сокольник - [ 2019.11.12 20:24 ]
    Іловайськ
    *пам"яті Іловайського оточення*
    ***роздум. алегоричний складноструктурований вірш***

    Йшла химерою ніч.
    А розвиднілось- Боже святий...
    Артилерії клінч
    Охопив і нещадно гатив
    Поле болем оте
    Неосилено зранене вщент...
    Уцілілий митець
    Чи його оспіває іще...
    У кружінні ворон,
    Чорнотілих, мов колос горів,
    На розділений трон
    Зрада з крові вповзла й хабарів.
    Чи є мир, чи війна-
    Чужокрайний наліт сарани?..
    Це не ми, це вона
    Править бал при дворі Сатани.
    Подих смерті густий
    Сонце візьме у коло гало.
    У прикметі отій
    Полку Ігоря слово збулось.
    Клин лелечий злетів,
    Часу тризни чекати сльозам...
    За загиблих братів
    Воскослізно спливати свічкам.

    © Copyright: Серго Сокольник, 2019
    Св. №119111208618


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  17. Сергій Губерначук - [ 2019.11.12 15:29 ]
    Симфонія життя присвячена…
    Симфонію життя присвячено коханню!
    На цій найвищій ноті я завис
    у вашій партії фортепіанній
    і час тягну, не падаючи вниз!

    Тепер я соло мрію в обертóнах,
    позбавлений музичної канви!
    Невже кінець?! Ще домінанта стогне!
    Та вже злягли за інструментом ви!..

    Симфонію життя, присвячену любові,
    я зіпсував без жодних коливань.
    Завмер оркестр – і оплески готові.
    Ми виконали ролі двох кохань.

    1 грудня 2006 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 244"


  18. Тамара Шкіндер - [ 2019.11.12 14:15 ]
    ***
    Зірвався вітер, мов оскаженів.
    Хитаються обшарпані дерева.
    І на кущах виміщує свій гнів
    Несамовита буря-королева.

    Сипне дощем над персами полів,
    Які лягли недавно відпочити.
    Зволожить зерна, сховані в ріллі,
    Щоб згодом зародило буйно жито.

    Важким крилом зашпортався в лісах -
    Затріпотіли хвоєю ялини.
    Зринає велич, плине в небесах...
    Я подумки назустріч бурі лину.

    Закрила небеса завіса хмар
    Та куполом тяжіє над землею.
    Несе стихія жертву на вівтар
    І покаяння я несу із нею.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (6)


  19. Олександр Сушко - [ 2019.11.12 11:31 ]
    Може, годі?


    Агов, колеги! Є рецепт для вас!
    Відкрию тайну, щоб були у курсі:
    Я анапестом вилікував сказ,
    Гекзаметром - два пролежня на гузні.

    Викачує навроки лиш пеон,
    Забудькуватість - до снаги хорею.
    Від геморою - дактиль. Ой', пардон!
    А анакруз - у кого діарея.

    Спондей - якщо пришвидшується пульс,
    Пиррихій - щоб одвикнуть від поп-корну.
    Ось тільки з амфібрафієм конфуз -
    Ковтається лише з одеколоном.

    А муза виє: - Відпусти на Кіпр
    Обмитися від віршування "аса".
    А я пишу, підковтуючи "Шипр",
    Ще й анакруз упився! От зараза!

    В обох щоднини алкогольний шок,
    Ковток натхнення вже не лізе в гланди.
    І знову ямб. А потім - "на горшок".
    То може, друзі,- годі віршувати?

    12.11.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (5)


  20. Ігор Деркач - [ 2019.11.12 10:25 ]
    Ментальні скрепи
    Кацапа видає не сила духу,
    а п’яна неупевнена хода
    і перегар, коли воно під муху
    і язикате, і туге на вухо
    не чує, що Росія – це орда.

    Це видає і дика поведінка.
    Але існує нація така,
    що має самодура-василіска.
    Нема ума, вважаємо – каліка
    реалізує місію совка.

    Це люті раті, мафії і зграї,
    які не зупиняє ні межа,
    ані біда замученого краю.
    Бойовики-жандарми-поліцаї
    та рицарі сокири і ножа.

    Парафії не вистачає Риму,
    а Вові – бути на чолі подій,
    якими управляє лиходій.
    Усі койоти заодно із ними.
    Вони жахають скрепами своїми,
    осміяні у величі своїй.

    11/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  21. Тетяна Левицька - [ 2019.11.12 09:50 ]
    Тебе люблю
    Сьогодні я ще більше, ніж учора,
    тебе люблю, моє життя, люблю.
    Поглянь, коханий, ліхтаря опора
    з туману  ліпить бабу снігову.

    У Маріїнськім парку надвечір'ям
    гуляєм поміж стомлених алей.
    Сховала далеч золоте  сузір'я -
    парчеве віко жовтих орхідей.

    А за Дніпром виблискують крізь вечір
    багатоповерхівок вітражі.
    У кіптяві Лівобережжя  вежі -
    мого буття розмиті міражі.

    А далі міст кохання. Зупинися...
    Та не дивися в прірву з висоти.
    Колібрі в серці, у руках - жар-птиця,
    небесний поцілунок, я і ти.

    У ніжнім погляді лише покора,
    червінці осінь сипле скрипалю.
    Сьогодні, я ще більше ніж учора
    тебе люблю, моє життя, люблю!

    2019р








    Рейтинги: Народний 6 (6.06) | "Майстерень" 6 (6.16)
    Коментарі: (7)


  22. Любов Бенедишин - [ 2019.11.12 08:39 ]
    Дарунок
    Знов надія у серці гасне
    І нуртує тривоги гребінь…
    …Він приходить до мене вчасно,
    Й не з’являється без потреби.

    Я не знаю, якого Він рангу
    І чи жде похвали від Бога.
    Кажуть, в кожного є свій ангел,
    Отже – екстрена допомога.

    Певно, звик до нервових зривів,
    Звинувачень, образ даремних.
    Він зі мною від горя сивів,
    І підсвічував там, де темно.

    Не жалів, не хапав на руки:
    Лиш підштовхував до вершини.
    Перед Господом на поруки
    Брав не раз. Допоможе й нині.

    …Непоганий дарунок – вміння
    Не давитись насущним хлібом.
    За довіру і за терпіння
    Називаю Його Сізіфом.

    12.11.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  23. Олександр Сушко - [ 2019.11.12 06:13 ]
    Мир
    Мій брат по крові каже: - Напиши
    Про безпринципну зраду чорнороту.
    Бо знову хочуть миру торгаші
    З Росією, із сатаною, з чортом.

    Кацап однині вже не тать, а ксен,
    Ріднею стала лексика обсценна.
    Цей мир війну у Київ принесе
    І тріснуть навпіл кручі Борисфена.

    В столиці жир качають товстуни,
    На щітках для пупків шансон лабають.
    В окопах - ні рабів, ані панів,
    Живим - у бій, а мертвим - вічна пам'ять.

    P.S:

    Не прожене додому нас заліззя -
    Для воїв Україна - над усе.
    Йдемо на смерть. А ти повзи до біса
    Просити миру у команди "ЗЕ".

    11.11.2019 р.

    ксен - друг роду (лат.)


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  24. Владимир Лесник - [ 2019.11.12 06:01 ]
    Грезы
    Погружаясь вечерами в грезы,
    Мечтаем о славе и богатствах.
    Затем же в зеркале мы видим слезы,
    Ведь мы мечтали, не пытаясь успехов добиваться.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Микола Соболь - [ 2019.11.12 05:17 ]
    Про мудрість
    Мудрість іде не зі сходу,
    М’яко ступаючи в душу
    Світоч, що ллється з народу
    Визнати мудрістю мушу.
    Хто не вбиває дитину,
    Старість вітає привітно,
    Бачить у жінці – людину,
    Що біля донечки квітне.
    І не жбурне у собаку
    Каменя тіло холодне.
    Мудрість – довічна ознака,
    Що береже від безодні.
    18.10.19р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  26. Віктор Кучерук - [ 2019.11.12 05:24 ]
    * * *
    Г. С...
    Пригадаю коли-небудь
    І коханій розповім
    Про хмаринок рух у небі
    Несподівано блідім.
    Без надуманих колізій,
    Також любій розкажу,
    Як дощу густа завіса
    Вкрила обрію межу.
    Про м’яку, як глей, дорогу
    І калюжі скрізь на ній
    Ще з набряклого порогу
    Теж повідаю я їй.
    Щоб журливо не гадала,
    Загорнувшись у нуду, –
    Чом на зустріч часу мало
    І багато на ходу…
    11.11.19


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (2)


  27. Тата Рівна - [ 2019.11.11 21:42 ]
    Остання качка Чіо-чіо-сан
    Дерева похилились у поклоні -
    Рвав вітер. Він нагадував хто пан
    Остання качка Чіо-чіо-сан
    Крилами затуляє очі сонні
    Своєму сину. Завтра відлетить
    Вона — навік. У нього все ще буде
    На протягах скриплять хребти хвіртки
    Рипучий голос плещеться в долонях
    І прозирає посмішкою Будди
    Проміння сонця крізь глевкий туман
    Остання качка Чіо-чіо-сан
    Востаннє пір‘я чистить на осонні
    Осінні сни спливають підвіконням
    А вітер дме. Нагадує хто пан
    Хто тут месир хазяїн капітан -
    Дерева похилились у поклоні

    Я все — сама. Мій син за океан
    На зиму відлетів ловити літо
    Остання качка Чіо-чіо-сан
    Крильми розтрусить воду ніби ситом
    Гукне пташа підросле — та й шугнуть
    Дерева крони схилять у поклоні
    Занишкне вітер. Проведе, майбуть
    А потім підніме листки червоні -
    Наробить бучі, ґвалту, суєти
    І репету, і шквалу, й тарараму
    І втрутиться в мою кардіограму
    І дощ хльосткий почне до нас нести
    Минула осінь - відлетіли ті
    Хто зміг втекти від холоду й біди
    Остання качка Чіо-чіо-сан
    Вже більше не повернеться сюди ...






















    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  28. Ігор Деркач - [ 2019.11.11 20:34 ]
    Дощовий мотив
    Жалі і сум людей не надихають.
    Коли сльозава настає пора,
    а душі переповнює жура,
    усі вони поезію чекають.

    І хай дощі ідуть як із відра,
    а сиві хмари небо укривають –
    зійде зоря і сльози висихають,
    і вірші видаються на гора.

    Знічев’я, може, порятую душі.
    І туга ще не зайва на землі.
    У вирій полетіли журавлі,
    зате ворона каркає на груші
    і сонце випиває із калюжі
    учора не досушені жалі.

    10/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  29. Олена Побийголод - [ 2019.11.11 18:16 ]
    08. Плутанина Аліси
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Знайте: всі колись втекли,
    наче заїнько-вухань,
    від стрибальної шкали
    для уцінки їхніх знань.

    У когось в зубах - лосось,
    і в батьках гріхам виниться?
    Це - «відмінно» (від чогось),
    тобто - одиниця.

    Вчитель всі забув слова,
    наче вовк на учня зирка?
    Це - уверх ногами «два»,
    тобто це - п’ятірка.

    Ех, п’ять, три, раз!
    Голова один у нас,
    а на цьому голові -
    рот одна та вуха дві.

    Голова кудись веде
    дядька-головбуха;
    знову на бровах іде
    голова - два вуха,
    горлова, чолова, залива два вуха!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  30. Олександр Сушко - [ 2019.11.11 17:04 ]
    Вічно
    На дубі за вікном усівся крук
    І каркає на розпашілу жінку.
    Начаклувала відьма, що помру
    У триста років з нею ув обнімку.

    І став за мить одну немилим світ,
    Затемнений печальною габою.
    Бо й тисячі із нею мало літ
    Натішитись гарячою любов'ю.

    Оце халепа! За які гріхи
    Мені така гестапівська Голгота?
    Яких таких зобидив я богинь,
    Щоб так позбиткувались над Еротом?

    А мавка стогне! Чуєте? Ага!
    Вдоволена від ласки чорноброва.
    Вона не каже "Муж мій - дідуган"!
    Звертається поштиво: Казанова.

    Дзеркал нема, розбив старе трюмо -
    На вуха в зморшках нічого глядіти.
    Для бевзя й двадцять років - це ярмо,
    А я в коханні вічно хочу жити.

    11.11. 2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  31. Микола Дудар - [ 2019.11.11 17:28 ]
    ***
    Захаращена Мова Істини...
    Із обачністю кимсь описане
    Час від часу перевізники… і
    Ще озброєні перосписами...

    Хай потомлені, неба кольору
    Врата з вікнами надзвичайними
    На відвідинах кури-бройлери…
    Безліч всякости з пані файними

    Ріка вольнисти - свої пристрої…
    І одежина європейского
    Рівня… Істино… скажи, вистоїм
    Поміж похіті…
    Арамейским
    "ОМ"?…
    11.11.2019.




    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (1)


  32. Сергій Губерначук - [ 2019.11.11 15:18 ]
    Перед потопом
    Змирала осінь айстрами скупими.
    Летіли ген за обрій журавлі.
    Пустими вікнами халупки хаменіли,
    як бегемоти, на вечірнім тлі.
    За греблею упали в річку хмари,
    набралися холодної води.
    Потоне це нещасне "Монте-Карло"
    як не в дощах, то з іншої біди.
    Невже вкраде оці стежки прадавні
    новітній непродуманий проґрес,
    і зляже хрест і перемоги славні
    під води ГЕС чи під вогні АЕС?!
    Агов! Тепер уже ніхто не знає –
    за що діди рубались на мечах!..
    Тепер усе так хутко засинає –
    шовковиця прочахла на очах.
    Трухляві дупла виганяють духів,
    згоріло листя на останній раз…
    А я стояв та скавкіт хвіртки слухав:
    мій рід помер, і я його не спас.
    На вигонах гули старі корови –
    переживали власних хазяїв, –
    мов ліс, уже приречений на дрова,
    хватав їх за хвости, вовками їв…
    Змирала осінь з айстрами скупими.
    Мов бегемоти на вечірнім тлі,
    пустими вікнами халупи каменіли:
    після потопу прийдуть кораблі?..
    На кладочці, немов на краї світа,
    старий з старою вивіряли зір:
    як стало жить за ці немногі літа..,
    як нас потоплять, то кому вже вір?..

    30 серпня, 8–9 грудня 1989 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Учорашнє", стор. 31"


  33. Тетяна Левицька - [ 2019.11.11 11:15 ]
    Хочу душу розпізнати
    Фантастичні гіацинти
    уночі мара пряде.
    Я повинна знати з ким ти,
    в скільки прийдеш, зараз - де?

    Хочу душу розпізнати,
    про що мрієш, мислиш теж?
    Що тобі співала мати,
    чи Дніпро перепливеш?

    Зможеш дати на півлітру
    безпритульному хоч раз?
    І пручатись боривітру,
    чи піднятись на Парнас?

    Обпектися кропивою,
    і сп'яніти, як на гріх?
    Заридати над бідою
    наодиниці, чи при всіх?

    Що ти любиш більше всього -
    голубці, кіно, футбол?
    Чи говориш часто з Богом,
    носиш в сумці валідол?

    Хто лежить у тій могилі,
    що у полі за селом?
    Хто тебе щоночі, милий,
    напуває джерелом?

    Притуляється до серця,
    у руках життя несе.
    Хто тобі під ранок сниться -
    я, чи та, що знає все?
     
    2019р


    Рейтинги: Народний -- (6.06) | "Майстерень" -- (6.16)
    Коментарі: (7)


  34. Олександр Сушко - [ 2019.11.11 10:01 ]
    Любов до України
    Командує ординець зграї "Плі!".
    Умер без болю. Мабуть, пощастило.
    Мене згребли підпилі москалі
    У вириту для ангелів могилу.

    Між бути і не бути - грань тонка...
    Увись лечу не сам, а з вірним другом.
    Та небеса гукнули" - Зачекай!"
    І удихнули в труп життя удруге.

    Із ями виліз. Крил уже нема,
    Обрізані ненавистю під корінь.
    Поснули кацапури ох дарма,
    Бо ніж мій гострий і не світять зорі.

    Колола мста в горлянки чужаків,
    А лють сичала, випущена з кліті...
    Ніхто однині не подасть руки
    За вчинене. І в рай шляхи закриті.

    Із ляку втік од мене час везінь,
    Бо руки і душа - в липкім карміні.
    Але під серцем храм із бірюзи
    Освітлює любов до України.

    11.11.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  35. Ярослав Чорногуз - [ 2019.11.11 08:36 ]
    Сон осінньої ночі
    Нечутно місяць у імлі ступав –
    Туман по саду й небесах розвозив.
    Натомлений, змарнілий листопад
    Виплакував останні жовті сльози.

    Білявка осінь? Що за дивина?
    Як марево, розвіяла волосся.
    І огорнула косами сповна…
    І цілувала… Чи мені здалося?

    І наче тихий стогін піднебесь
    У ватяних заплутався барханах…
    Я в Осінь входив аж по вінця – весь!
    Наснилось, що вона – моя кохана!


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  36. Тамара Шкіндер - [ 2019.11.11 07:36 ]
    Ти приходиш у сни....
    Ти приходиш у сни.
    Легкий вітер торкає волосся.
    І немає вини.
    Все, що мріялось, вже відбулося.

    Погасили свічу.
    За вікном забриніло світання.
    Я покірно мовчу.
    Ні, не вперше, та може востаннє.

    Заростають стежки
    Споришем і полиновим цвітом.
    Якось все навпаки...
    Замітають сніги наше літо.

    Я шукаю сліди.
    Та чомусь їх давно вже не стало.
    Каже серце: "Не йди."
    Бо не має минуле проталин.

    Закував лід ріку.
    Ми тепер між двома берегами.
    Рухнув замок з піску.
    Залишились крижини між нами.

    Тільки зустріч у снах
    Лиш на мить повертається світлом.
    Недолюблений птах
    Так самотньо летить понад світом.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (8)


  37. Іван Потьомкін - [ 2019.11.11 07:01 ]
    ***

    Уже прощаються із листям дерева,
    Стоять оголені, задумані,врочисті.
    І раптом всупереч прогнозам падолисту
    На дереві однім з’явилися рожево-білі квіти.
    Милуюсь і не відаю, радіть чи сумувать?
    Невдовзі вітер і дощ понищать їх несамовито...
    Дивлюсь на верховіття, квітом оповите,
    Заглиблююсь у дивовижну квіту суть
    І певен, що без Всевишнього не обійшлося тут.

    Р.S.
    Отак і поміж буденності природи де-не-де
    Всевишній творить диво для людей.


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (1)


  38. Віктор Кучерук - [ 2019.11.11 06:33 ]
    * * *
    Не спиню болів плину
    і не знижу в ціні
    правд усяких ужинок,
    що дістався мені.
    Адже так засмутила
    люта доля мене,
    що терпіти несила
    існування земне.
    Ні дружини, ні друга
    в знавіснілих світах, -
    лиш утрати напруга
    і самотності страх.
    На дорогах порожніх
    віднедавна, на жаль,
    гіркоту тужно множу
    на нечуваний жаль...
    08.11.19


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  39. Сонце Місяць - [ 2019.11.10 23:46 ]
    баркарола
     
    із тобою займатись гумором
    у червневому різнобою
    анічого не маючи спільного
    бо навіщо нам із тобою

    ген апостоли волхви ангели
    давншіфтери & ковбої
    ієрархії тіней муарових
    трин~ травою росою живою

    стежка плутана сонце гáряче
    архаїчне ущерть ~ ущент
    амбівалентна магія
    до віночка увий ромен

    заяложену лямку тягаючи в
    камуфляжнім форматі че
    пан цвіркун прокидає мариво
    & суглобно ~ морфійний щем




     




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  40. Олександр Сушко - [ 2019.11.10 17:20 ]
    Дієта
    Зоп'яну бовкнув кум, що геній я.
    Насправді - бевзь. Не вірите? Даремно.
    Кому потрібен гумору маяк?
    В ціні корито й ложка здоровенна.

    І помисли в сатирика брудні -
    Виштовхує на глум святе і грішне.
    Пронос летальний вам потрібен? Ні.
    Ліричний шнапс вживати цікавіше.

    Розумні йдуть за м'ясом у "Ашан",
    Очікують на знижки, кості, пільги.
    А в критика очорненв душа:
    Торкнеться віхтем - буде не до шмиги.

    Колега нашаманив позитив,
    А я - хірург, перо - ножака гостра.
    Про нього кажуть: " Цей митець святий!",
    Моє читають - хочуть плигнуть з мосту.

    Один зоставсь. То що мене шкребе?
    Поїхала із музою карета.
    З поезії майструю канапе -
    Недоперчу, недосолю...дієта.

    10.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  41. Сергій Губерначук - [ 2019.11.10 15:16 ]
    Як циган, живу я в барвистому таборі осені…
    Як циган, живу я в барвистому таборі осені.
    Вітри приручаю, мов коней, – краду й продаю
    за скинуті гори її безкоштовного золота,
    за опади листя і тиху свободу мою.

    Огуда людська тільки зміцнює дану окремішність.
    На хліб свій озимий я повного снігу просив,
    а випало щастя іти в листопадову звершеність,
    брести в зосередженім трансі в оазис краси.

    Любити природу одну, що змінилася іншою,
    складати колекцію барвну з фіналів її,
    моритись майбутньою нею, вмирати з торішньої –
    призначений той, хто, як циган, гуляв по землі.

    4 вересня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (5) | " "Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 18"


  42. Козак Дума - [ 2019.11.10 11:32 ]
    Чому не спиться?
    Стікає ніч краплинами хвилин
    по склу віконнім у твоєму домі.
    В пітьмі ступає тихо часоплин,
    секунди розсипає невагомі.

    Зірниця підсвітила неба край –
    вже скоро перший промінь заіскриться.
    Кохана, ти знайшла свій Божий рай,
    але ж чому тоді тобі не спиться?

    Чому до ранку ти своїх очей
    зімкнути і на мить ніяк не можеш?
    Хай зніме Бог тягар з твоїх плечей,
    я ж – оберегом стану на сторожі.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  43. Олександр Сушко - [ 2019.11.10 11:06 ]
    Лета
    Відлебеділо сонячне кохання,
    Огрійний перелесник став вайлом.
    Мені би в сіру осінь - краплю травня,
    Аби щасливим вийшов епілог.

    З пера впаде ось-ось остання титла,
    Дошарпує борвій уламки віт.
    Мені би наостанок промінь світла,-
    Щоб освітив дорогу на той світ.

    Через біду лечу мільярд парсеків,
    Душа в патьоках чорної жури.
    Мені би ув обійми до веселки
    Пірнути. Потім, смертонько,- бери.

    Спиняє серце дихання Ереба,
    Лишаю сад квітучий на вдову.
    Тепер мені нічого вже не треба -
    В безжурній тиші Летою пливу...

    10.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  44. Тамара Шкіндер - [ 2019.11.10 08:32 ]
    Розчинитися в масі
    Розчинитися в масі, стати немов усі
    У облудній людській говорильні.
    Що вистрілює гаслами звідусіль
    Й закодовує приспану пильність.

    Потонути у натовпі, стати одним із..
    Невагомим, за суттю безликим.
    І скрипить історично прогнилий віз.
    До приматів кортить чоловіку.

    Надуває вітрила лукавих промов шквал
    В морі темнім надій потонулих
    Знову вибір у нас "чи пан,чи пропав",
    Де майбутнє зіллється з минулим...

    Раболіпна ментальність зринає уже без гальм.
    Мітить кредо - прислужувать пану.
    І стоїть на кону останній плацдарм.
    Не згубімося в путах омани....


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (6)


  45. Ігор Деркач - [ 2019.11.10 08:16 ]
    Дачна новела
    У колориті білої зими
    малюю за садибою дерева.
    Гостюю ще у осені-куми,
    ну а кубіта – у сузір’ї Лева.

    Не помічаю ані вечорів,
    ані ночей. Усе минає всує.
    Ось і Амур до неї полетів,
    а я її не бачу і не чую.

    І це ні у ворота, ні у тин.
    Уже на зиму осінь повертає,
    а я усе один, усе один
    без неї у хатині біля гаю.

    І замерзаю у самотині,
    на дрова ріжу вишні в гущині,
    але боюся, що уріжу дуба,
    коли мене лякають уночі
    летючі миші, сови і сичі
    і не рятує, і не гріє люба.

    10/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  46. Микола Соболь - [ 2019.11.10 05:17 ]
    Зимовий етюд
    Великий Віз –
    сніги привіз,
    Хурделиця нуртує.
    Дивлюся сни,
    Аж до весни
    Прокинутися – всує.
    Димить димар,
    Ляка примар,
    Дим розпускає крила…
    А білий пух
    Вкриває луг –
    Зима все оповила.
    16.10.19р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  47. Сонце Місяць - [ 2019.11.10 02:43 ]
    віршик для лу*
     
    мазохіст—ексгібіціоніст
    скромна чарівність буржуазії
    непроявлені пипки повій

    катма звалу з театру магічного
    при вівтарі безпредметнім дещо
    мрійні рими проти мети

    є ось чай цукор мед
    що за вікнами вітер & дощ
    цигарки чи суттєво важкі

    west coast—зірковий пил—
    грамплатівки нір-мінтові &

    ночес
    аміґос




     




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  48. Козак Дума - [ 2019.11.09 21:46 ]
    Вір мені
    Хризантемно чомусь на душі,
    навіть більше скажу – полиново.
    Не спасають як завжди вірші
    і не тішить барвистістю слово.

    Несподівано так листопад
    тротуари вкриває багрянцем,
    а невдовзі й красуня-зима
    вже запросить у коло до танцю.

    Замете, закружля, занесе,
    вкриє пам’ять легким покривалом
    і забудеться, вір мені, все.
    Не хвилюйся – і гірше бувало!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (6)


  49. Тамара Шкіндер - [ 2019.11.09 21:09 ]
    Світанок входить непомітно
    Світанок входить непомітно.
    Всю ніч надворі падав дощ.
    Рум"янок зблідлий зронить світло
    На перехрестя вулиць й площ.

    І день новий сипне турботи,
    Проблем старих розв"яже міх
    Та відрахує аж до сотих
    Набір обов"язків моїх.

    А перед тим - пахуча кава
    І дещиця осінніх мрій...
    Ось горобина, наче пава,
    Та клен у свиті золотій.

    Я відчиню своє віконце
    Навстіж для тисячі багать.
    Щоб оцінити сяйво сонця,
    Потрібно дощ перечекать.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (3)


  50. Тата Рівна - [ 2019.11.09 20:37 ]
    МОВА
    Що таке мова? Мова це люди
    Буде їх більше — буде їх мова — всюди
    Будуть люди родитися, співати
    Буде їх мова під саме небо лунати

    Янголи та чорти — всі почути мають
    Що українці безмовно не помирають

    Десять століть зневаги всотались у клітини
    Наших людей виховували німими

    Марна це справа — хмара пройде й розтане
    Сонце висушить сльози, омани, тумани
    Янголи та чорти — вже напевне знають, що
    Українці безмовними не бувають

    Десять століть наруги — бути з колиски битим
    Мову свою не знати та не любити

    Ніби соромитись можна власної суті
    Ніби не ми самі є для себе судді

    Що таке мова? Мова — це люди
    Буде нас більше — почують наше всюди
    Доведеться кожному зрозуміти —
    Мова пульсує, уміємо говорити

    Що німота минула — знову не стане —
    Мова моя розкотиться над світами
    Що таке мова? Мова — це ми із вами.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   277   278   279   280   281   282   283   284   285   ...   1761