ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.03.29 07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе вийде все, лети.

Віктор Кучерук
2024.03.29 05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.

Артур Курдіновський
2024.03.29 01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".

Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.

У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:12
У густому лісі стоїть непорушна гора,
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:11
Запах ароматний паски,
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня

Віряни несуть до церкви

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:09
Борітеся — поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая!
Борітеся — так! Не думайте про смерть,
горіть в огні єдиного бажання.
За вільну Україну.
Боріться - поборете! Ворог відступить і більше не ходитимуть ноги ворога по на

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:08
Вночі місто моє порожнє
У крізь відображення бачу міріади зірок – вечірнє місто.
Жінка – вітер
по місту мчить.
Не зупиниться жінка – птах.
Жінка - буря над світом майорить у темряві.
А ночами грає вона - просто буря,
вічно одна

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:07
Квітка кохання розквітла в мені і в тобі
Огорнувши нас неймовірним кохання
І зв'язала нас міцно червоною ниткою навіки,
Так нас з'єднали самими небесами,
То квітка кохання пророкувала наше щастя

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:06
Я і ти - фундамент світобудови.
Ти дав мені свої Ангельські крила
Я віддала тобі свої Ангельські крила
І ми піднялися вгору, до неба, до зірок…
Щоб ми могли окунутися в безодню космічних почуттів
І ці космічні почуття живуть в Міріади зірок,
Де нам

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:05
Я ніколи не звикну,
Я не вмію до заяложеного слова звикнути.
Бо ці заяложені слова, що живуть у тому роті.
До гарного слова нам треба звикати,
Щоб мова була як дзвінке джерело,
Як кажуть: «подумай сім раз, перед тим, як сказати»,
Щоб гарні слова тв

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:04
Ми незалежні,
як птахи - самовільно літаємо в небі,
ризикуючи впасти і розбитися
Ми вільно пархаємо в небі
без кайданів ніхто надіти не зможе…

Ми незалежні,
як коти - свавільно гуляємо самі по собі…

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:03
Я - Північ, бо тіло моє - Земля,
Мій Спасителю, я - ілюзорна Земля,
Я молюся духу Земля,
бо де я не була, не забуваю благословенну Землю,
яка кружляє у космічнім вальсі…
Вітри Галактик - вічні скрипалі.
Гармонія крізь тугу дисонансів
проносить ритм

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:01
Останній день перед Різдвом
і добрі і злі духи блукають по світу, що пройшов.
Наступила новорічну ніч, дивна тиша,
зорі в небі запалали у різдвяну ніч.
Цієї ночі засяяло небесне світло.
Ангели вітають весь світ
Христос народився в цю мить.
Раптом н

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:00
В душі моїй вирує полум'я,
Там нескінченна боротьба.
У мене одні згоряють страхи,
Інші мучають мене.

Бо я не боюсь втратити
Я боюсь залишитися сама.
Я не боюсь темряви -

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:57
У будинку жахів гуляли ночами
Літаючі привиди
Всіх лякали хто заходив
Або жив в будинку жахів
Від переляку всі тікали
Залишаючи будинок
І ніколи не повертались

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:55
Не клич мене
Я і так сама прийду
Не жени мене
Я сама піду,
Лише стверджую…
я немов привид, немов тінь, яку не видно,
Блукаючи в темряві
і ти мені скажеш іди впекло

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:54
Настала пізня пора
Все заснуло, тільки
Наша тінь
Танцювала на стіні
При палаючої свічки
І ось настав ранок
Свічка догоріла,
Тільки наша тінь залишила

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:52
Подивися як гарно
На місто опустилося
Синє небо з зірками
Нам зірки посміхалися
І ми гуляли нічним містом…
Є лише синє небо
Та дихання Всесвіту
І ми залишилися удвох по

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:36
Я не та, і ти інший
між нами промайнула
тінь забутого кохання.
Роки марного чекання
Залишили в серці рани.

У неба попрошу я
Про щастя, про порятунок,

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:31
Я йду в напівтемрява
Дивлюсь тихенько тінь
Крадеться моя за мною
Куди я вступлю,
Туди вона
Я все намагаюся відвернутися,
Але мені нікуди не подітися від неї
Вона зі мною

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:26
Новорічна ніч настала
Все стихло, тільки за вікном
Завірюха ожива
Все мела замітала свої сліди залишені за собою
Ми шлях вели.
Раптом виє - завиває снігом завірюха

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:25
В моїх думках коханий чоловік,
Це образ, майже нереальний
Але зовнішній вигляд - імпульсивний і брутальний
Думка про нього зігріває мені душу,
Він зі мною ночами і днями
Коли зустрінемося у реалі…
Раптом іскра пробіжить між нами
Не дозволимо собі о

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:23
В моїх думках коханий чоловік,
Це образ, майже нереальний
Але зовнішній вигляд - імпульсивний і брутальний
Думка про нього зігріває мені душу,
Він зі мною ночами і днями
Коли зустрінемося у реалі…
Раптом іскра пробіжить між нами
Не дозволимо собі о
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Василь Марківський
2024.03.26

Вадим Водичка
2024.03.26

Лава Вулкана
2024.03.20

Надія Богодар
2024.03.18

перо Христя Чорне
2024.03.15

Володимир Назарук Одеса
2024.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Оксана Логоша - [ 2019.11.04 19:44 ]
    Спогади
    Та спогади,нажаль,вже не дотичні
    Моїх веселок і моїх дощів.
    А я ж до тебе,ніби до пашІ
    Ішла крізь ніч і батоги плющів,
    І заздрощі ,і вбивства опівнічні.

    То що ж ти згадував приклавши до чола
    Уже безкровну гілку кипарису?-
    Не шкодував для страти масла й хмизу.
    Коли ж я впала попелом донизу
    Ти згадував якою я була.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  2. Микола Дудар - [ 2019.11.04 18:42 ]
    Із циклу: "мамо, скажіть…"
    Мамо, скажіть, а що таке гріх?
    Якого він запаху, мамо?…
    Різного… вистачає на всіх
    Отрава від граму…
    Мамо, скажіть, а де наш татусь…
    З війни він повернеться, мамо??
    Я відповім
    Вже не боюсь
    Сьогодні ж до Храму…
    Мамо, скажіть, а що таке Бог?
    З якої молитви почнемо?!
    Стань на коліна, там де горох
    А Душу - окремо…
    04.11.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  3. Олександр Сушко - [ 2019.11.04 18:56 ]
    Живий

    Плутанина...фантазія? Яв?
    Плине Летою чорна гондола.
    Ген, над річкою, хата моя,
    Під горою - простора стодола.

    Я -живий! Не кажи, що вже труп!
    Мрій та планів за рам'ями торба.
    Сивиною обсніжений чуб
    Ліг спочити на крайчик окопу...

    Хрест на грудях та камінь важкий,
    І почесна шикується варта...
    А на березі Лети-ріки
    Плачуть зорями неня і тато.

    04.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  4. Сергій Губерначук - [ 2019.11.04 15:46 ]
    Філософ
    Ну от не весело мені й усе.
    І хоч я, дійсно, маленький хлопчик,
    який заліз на високий стілець
    і гойдає по тридцять чортів
    на кожній нозі,
    а не весело.

    Мені сьогодні у руки вставляли пензлик,
    клали переді мною чистенький альбом,
    нагадували про їжачка,
    як він колеться,
    як зараз у лісі збирає гриби, дикі груші і яблука.
    Я зробив математику: три плюс три
    і підпалив один бенґальський вогонь,
    а от не весело.

    Добре, я буду космонавтом
    або двірником.
    Все одно, НЛО я уже бачив,
    тільки-но,
    воно пролітало повз нашу кватирку,
    схоже на зірку, що впала в тарілку.
    А далі знову пусте вікно.
    І не весело мені знов.

    Я, мабуть, таки філософ,
    бо люблю дивитись на шибку,
    що пітніє-пітніє, а потім – видніє-видніє;
    і я можу побачити в ній себе,
    орелю за вікном, вікно чи мутний піт,
    або усе, що тільки забажаю.

    Єдине, що мене дивує, дратує і тривожить:
    чому сиджу я на стільці,
    гойдаю стільки різних чортиків ногами,
    хапаю п’ятий раз за хвостика котка –
    а от не весело мені й усе!?

    3 жовтня 1993 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Переді мною…", стор. 108"


  5. Тетяна Левицька - [ 2019.11.04 14:26 ]
    Та байдуже...
    Та байдУже мені  з ким ти будеш свій вік доживати,
    чи з тією, що крала тебе, чи з тобою пила.
    Розлила мертву воду на горе у батьківській хаті,
    коліжанкою* звалась - душею, мов чорна смола.
    Із тією, що потайки ставила свічі у храмі,
    чи лукаво блаженною звала мене повсякчас.
    Я так близько  до того безмежжя, що пахне зірками
    й так далеко від бруду, олжі і прекрасних всіх вас.

    Коліжанка* - подруга



    Рейтинги: Народний -- (6.06) | "Майстерень" -- (6.16)
    Коментарі: (7)


  6. Матвій Смірнов - [ 2019.11.04 13:41 ]
    ***
    Виходячи із дому, не забудь
    Узяти ключ на випадок, якщо
    Повернешся, а там уже нікого -
    Таке буває. Отже, вимкни газ,
    Залиш котові їдло, і про квіти
    Подбай - полий, розсунь усі фіранки -
    Хай дивляться у світ. На підвіконня
    Постав один з вазонків - це сигнал
    Який залишиш для самого себе:
    Одного дня, дорогою назад,
    З аеропорту, порту, чи зупинки
    Тролейбуса, вертаючись із мандрів,
    Які тривали не один десяток
    Років, чи місяців, чи просто кілька тижнів -
    Хтозна - та хоч би навіть і годин,
    Отож, коли ти будеш крокувати
    Через подвір’я до дверей знайомих,
    Пригадуючи, як і через що
    Пройшов ти сам - і що пройшло крізь тебе
    Або повз тебе; як тебе любили,
    Як зневажали, як не помогли,
    Як врятували - втім, ти ні на кого
    Образи не тримаєш, тільки вдячність
    І спогади про всі оті місця -
    Міста, райцентри, ферми, лісопарки,
    Зимові пляжі, приміські городи;
    Грозу у травні, або шторм на морі,
    Що мало не розбив твій корабель,
    Чи дощ, який так гучно у вікно
    Тролейбуса гамселив (підтікало
    З-під рами на підлогу); як хворів
    І думав, що кінець, але на диво,
    Наперекір усім своїм прогнозам
    Оклигав, от хіба що трохи схуд
    І зачіска змістилася у спектрі
    З рудого до латунного; так от -
    Тепер, своїм крокуючи подвір’ям
    Коли ти очі догори піднімеш
    І у своєму власному вікні
    Побачиш, що рослина у вазонку
    Зів’яла, висохла, розсипалась і впала -
    Отут тобі і знадобиться ключ
    Що ти узяв, коли виходив з дому.
    ...Якщо замок не поміняли, звісно.


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  7. Микола Дудар - [ 2019.11.04 11:42 ]
    Шматками про все...
    На фоні безчинств недуга - пусте
    Диван простирадло із шкіри
    А десь у савані ящір росте…
    Із древнього саду не вірю
    Все розбазарено до поколінь
    Десятки нулів… переоклик
    На сон поклонило думати лінь
    Хочеться вніч… і пива і вобли
    Дзвінки ні про що… де "порох" де "зе?"
    Одна із автівок захлохла
    Стоїть мерседес іржа їсть газель
    І вітер розгойдує воблу
    На фоні безчинств історії слід
    З’їдає і душу і тіло
    Знову на сон... вимовляю привіт
    Шматками про все наболіло…
    03.11.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (1)


  8. наТалка гЛід - [ 2019.11.04 10:42 ]
    * * *
    Алкоголь не допоможе -
    навіть швидка смерть.
    Всі мої думки про тебе -
    чорта коловерть.

    Осінь звично опадає -
    котиться життя,
    і ніхто вже не благає -
    нащо каяття?

    Кожен має і тримає...
    Мені ж того - зась.
    Я гордині не плекаю -
    глянь-бо, не зазнайсь!

    Місяць бігає по колу -
    світить - не таїть.
    Він щоночі якусь хвору
    обламує віть.

    Скапують до долу зорі -
    що вже? Я - не я.
    Помолюся. В ля мінорі
    крутиться Земля.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  9. Олександр Сушко - [ 2019.11.04 10:35 ]
    Лети!

    Мй візаві потрапив на Парнас,
    Підкинули по блату (справа звична).
    Був графоманом. Нині супер-ас!
    Палітра майстра - сонячна, лірична.

    Повірте, друзі,- як же гарно тут!
    Веде у вічність місячна доріжка.
    І все б нічого, тільки ліліпут
    Поміж титанів, мов на кішці блішка.

    Пощезли захват, мрія-бірюза
    І висохло чорнило у каламі.
    У велетнів чуприни в небесах,
    А підкидень воює з тарганами.

    До чого я розмову цю веду?
    До того, що у кожного є карма:
    Поставив геній не туди п'яту
    І з "майстра" залишилась мокра пляма.

    Куди біжиш? Затримайся на мить
    Дослухати розважливу пораду:
    Як маєш крила - сам туди лети,
    Без преференцій, хабарів і блату.

    04.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  10. Махайло Епатюк - [ 2019.11.04 01:37 ]
    Пророцтво
    Огидний пасквілянте дурнуватий,
    Плюю на тебе, виродку, плюю.
    (Із пальця теми вмієш ти смоктати!)
    І на віршарню збочену твою.

    Смердючий критикуйнику, хлівнюче,
    В лайні потонеш, здохнеш, наче пес.
    Наскрізь гниле життя твоє падлюче,
    У чиряках ти наклепів увесь.

    Та скільки ж бо святим не прикидався,
    І праведності, вилупку, не вчив,
    Несеш не ліки, а лише нещастя,
    Отрутою просякнуті мечі.

    Якого б не сягнув, собако, рангу,
    По трупах вперто вгору ідучи,
    Мечі твої до тебе бумерангом
    Вернуться, і протнуть тебе вночі.

    На компі враз тяжкі почнуться «глюки»,
    І каяття, як дрож, тебе пройме.
    Від страху збожеволієш, падлюко,
    Неандертальцю гнидявих племен.

    За те, що нищив кращих із поетів,
    Поїсть усі гидкі писання тля.
    І вся ця гниль навіки кане в Лету,
    Й угноїть Правди справжньої поля!

    3-4. 11. 2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  11. Ярослав Чорногуз - [ 2019.11.03 23:02 ]
    Гріхопадіння висота
    Укрився день журливою габою,
    Терзає душу всю осінній щем.
    Рахую дні до зустрічі з тобою,
    Сповитий меланхолії плащем.

    І знову, знову - ці удари долі…
    І знову, знову - це несприйняття…
    В лабетах чи лещатах у неволі
    Без вороття туди… Без каяття…

    Німа печаль скувала наші лиця
    І розпач закрадається в серця.
    Та спогадами радості іскриться
    Історія зворушлива оця.

    Й вітрила напинає, мов сталеві,
    Й зустрічна не зупинить течія.
    І не дає втонути кораблеві
    Ця сила щастя! В ній – і ти, і я!

    Ця віра, що підносить понад світом,
    Одвічні істини переверта.
    І дозволя без сорому горіти
    Стрімка гріхопадіння… висота!

    Усі оті обов`язки рутинні –
    Од них втікаєм, наче із тюрми.
    Вітрила – ніби крила в небі синім –
    І там – у вільному польоті – ми!

    І не спинить до щастя цього руху,
    В серцях не знищить вічної весни!
    Дві половинки з плоті ми і духу –
    Святу любов несем у віщі сни!

    1 листопада 7527 р. (Від Трипілля) (2019)





    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (7)


  12. Семен Санніков - [ 2019.11.03 21:42 ]
    неофіт
    гаплик


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  13. Микола Дудар - [ 2019.11.03 18:46 ]
    Із циклу:
    Згубилось ім’я серед будівель
    В одному із міст… адреналін? Не-
    Падали зорі зправа наліво
    З усіх чотирьох видимих стін...
    Душі блукалих - їхня основа
    Так оселялись зорі з небес. Не-
    Переймайтесь ще буде розмова
    Ім’я того хлопця? Ще не воскрес…
    03.11.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  14. Олександр Сушко - [ 2019.11.03 18:01 ]
    Зрада
    Світ став сторчма. В ціні - душевні вади,
    За ніж у серце - оплески, медаль.
    Гріхопадіння, як на мене, - зрада,
    Смердюча яма, а не висота.

    Не знаю, люди мертві, а чи хворі,
    Утіху мають на чужій біді.
    Окрадена любов - не чисті зорі,
    А їхній відблиск у мутній воді.

    Один лиш крок - і вже розверзлась прірва,
    Кричало небо: - Зупинися! Стоп!...
    Тепер мара утраченого дива
    Шугає над зруйнованим гніздом.

    Які ж солодкі вустоньки медові!
    Чуттєва шаленіє заметіль!
    Але я квітку вірної любові
    Плекаю у сяйливій чистоті.

    03.11.2019р.



    Рейтинги: Народний 6 (5.39) | "Майстерень" 6 (5.73)
    Коментарі: (2)


  15. Микола Дудар - [ 2019.11.03 16:18 ]
    із циклу: "Манюні роздуми"
    У примусі з Примусом випав похід
    Шлях по рівнинах, по горах
    Ненавиджу весь нав’язаний світ -
    І це Аpriori…
    Екватор знайомий якихось півкуль
    Враз перетнули… теж саме
    Одна в аритмії, в іншій інсульд
    Вогнем… переварим…
    Господи, наче, загубився в пісках
    Щлях у зворотнє… страхіття
    Зорі вивчатиму вже у ночах
    У небі над світом…
    03.11.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  16. Сергій Губерначук - [ 2019.11.03 15:07 ]
    Миті
    В осінній каламуті
    туманами сповитій,
    на самоті забутій
    довершуються миті:
    твоїх коротких вражень
    яскраві замикання,
    непередчутих скаржень
    натхненні зволікання,
    невчасні першоцвіти
    щасливого осоння,
    мов блискавка, розквітлі –
    а далі знов безсоння.

    Такий стрибок форелі
    у потічку гірському
    чи мокрі акварелі
    на небі геть сухому,
    необережний трунок,
    чи порух, яко порох,
    раптовий поцілунок
    на офіційних зборах,
    чи навіть мить скорботи
    без явної причини –
    повторюється вко́тре
    і невмолимо гине!

    А світ сидить закутий
    поточними думками,
    ковтаючи секунди
    роками і віками,
    а ти бредеш по світі,
    вивчаючи закони,
    переступаєш миті,
    найстисліші ікони,
    найширші голосіння,
    найско́рші перельоти,
    найвищі воскресіння,
    не допитавшись: хто́ ти…

    26 липня 2002 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1) | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 167"


  17. Тетяна Левицька - [ 2019.11.03 09:05 ]
    Рано чи пізно...
    В бабине літо, у шаль міжсезоння,
    кутає землю рудий листопад.
    В ніч тет-а-тет розмовляю з безсонням.
    подумки - йду, повертаюсь назад.

    Речі збираю,  складаю у шафу.
    Двері зачинені, навстіж - балкон.
    Ранок не стримати, птахою з даху,
    він все одно перетне рубікон.

    Місто прокинулось, мабуть,  о п'ятій,
    Спалось йому, чи мені те здалось?
    Небо спросоння на обрус зім'ятий
    знов розілляло малиновий морс.

    Хмари ховають за обрієм зливу,
    ти у душі оковиту також.
    Наскрізь пронизую чорну, зрадливу,
    тільки її не очистить цей дощ.

    Постріл очима, шаленство одчаю.
    Книгу життя дочитала, авжеж.
    Надто багато про тебе я знаю,
    рано чи пізно за те мене вб'єш.

    2019р


    Рейтинги: Народний -- (6.06) | "Майстерень" -- (6.16)
    Коментарі: (6)


  18. Надія Тарасюк - [ 2019.11.03 09:48 ]
    Біля дуба
    Перемірюю дні убрід,
    наче листя, згортаю ночі.
    Лісом бродить старезний дід,
    сині зорі знайти охочий.
    Стежка тулиться до країв,
    переповнених дум і листу.
    Той дідок у росу заплів
    юним солодом сни імлисті.
    Перерепаний ввесь, як світ,
    мохом біль полатав навмисно…
    Як мурашка, шурхочу вслід
    тим верхів’ям, що небо тиснуть.
    Перемірюю дні убрід,
    горну листя, як ніч, таємне.
    Давній жолудь — кремезний дід…
    Я частинка його, напевне.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (7) | "https://www.facebook.com/photo.php?fbid=492168661374300&set=a.114624119128758&type=3&theater"


  19. Олена Побийголод - [ 2019.11.03 07:40 ]
    05. Падіння Аліси
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Чи може здогнати летючого пса
    летяга стрибуча, що в лісі гаса?

    Чи здогнана буде в польоті над кручею
    летюча лисиця - мишвою летючою?..

    Дурниці злітаються й сипляться кучею,
    й навіщо себе я дурницями змучую?

    Я мріяла стати летючою тучею,
    а стала - й терзаюся мислю гнітючою:

    а може, так звані летючі коти -
    це ті, що звалились, було, з висоти?..

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  20. Микола Соболь - [ 2019.11.03 06:29 ]
    Найсвятіша земля
    Свята земля, люблю твою ясу.
    Бо матері тебе дарують дітям.
    Певно тому несу крізь лихоліття
    І мови, і вишиванки красу.

    Життя складне і швидкоплинний час.
    Спішать лелеки у гніздо на хаті,
    Пора й мені дитинку сколихати,
    Бо кажуть: «За добро і Бог воздасть.»

    Накриті завжди для гостей столи.
    Що треба ще про Україну знати?
    Мабуть, оце, чого навчила мати:
    «Ми землю у дітей у борг взяли.»
    12.10.19р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  21. Сергій Губерначук - [ 2019.11.02 15:31 ]
    Не доживу до тебе…
    Не доживу до тебе.
    Просто у шторм відчалю
    до Островів Печалю,
    не підкоривши неба.
    Не доживу до тебе…

    Крига майбутнє вкрила.
    Зовсім тебе не видно.
    Марю, як плачеш, бідна, –
    бо загубила крила.
    Крига майбутнє вкрила.

    Дивно цей світ почався.
    Я – непоправно раніше.
    Ти – набагато пізніше.
    Ми розминулися в Ча́сі.
    Дивно цей світ почався…

    Сльози солоні і теплі
    крапають просто зі стелі…

    11 липня 2007 р., Богдани́



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1) | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 249"


  22. Микола Дудар - [ 2019.11.02 13:10 ]
    Мамо, скажіть...
    Мамо, скажіть, а що таке страх?
    І що таке тінь безсердешна?…
    Випав з кубельця без пір’ячка птах
    І все ще…
    Мамо, скажіть, а що таке смерть
    І звідки чекати на зустріч?
    У неба за небом хмарами твердь
    Будь, учне…
    Мамо, скажіть, а що таке пих
    І як подолати різницю?
    Порівно сили на видих і вдих
    Як птиця…
    02.11.2019.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (1)


  23. Ірина Вовк - [ 2019.11.02 13:45 ]
    Інтерпретація Міцкевича "До М***" (фрагмент)
    Очі, забудьте! - почую відразу..
    Геть з мого серця! - і в серденьку стужа.
    З пам'яті щезни! - ні, цього наказу
    наша взаємна пам'ять не подужа.

    Тим довші тіні, що впали здалека,
    Тим ширше коло трагічної ночі -
    Так моя постать вдалині померкне,
    Окликом втрати пам'ять заморочить.

    На кожнім місці і в кожній хвилині,
    Де з тобою плакав, де у жарти брався,
    Всюди і завше ми нерозділимі,
    Бо тут промінчик душі моєї зостався.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2) | "Ірина Вовк. Над могилою "


  24. Петро Скоропис - [ 2019.11.02 10:19 ]
    З Іосіфа Бродського. Станси
    Ні країв, ні погостів
    не піду обирать.
    На Василівський острів
    я вернусь умирать.
    Твій фасад темно-синій
    уві млі не найду,
    межи вицвілих ліній
    на асфальт упаду.
    І душа, над устами
    коливаючи тьму,
    промайне за мостами
    в петроградськім диму.
    І сльота наоколо,
    і квітневий сніжок,
    і почую я голос:
    – до побачень, дружок.
    І побачу розбіжну,
    ніби долю, ріку,
    і холодну вітчизну,
    і припалу щоку.
    І майнуть наостанок
    ще не трачених літ
    хусточки острів’янок
    хлопчакові услід.




    ------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  25. Ігор Деркач - [ 2019.11.02 09:09 ]
    Про зелень
    І
    Осінь посіяла зерня,
    йде у поля і гаї
    і пересаджує зелень
    у зоопарки свої.

    Нація вміє радіти
    миру, тайзі і війні.
    Будемо і зеленіти,
    і засихати на пні.

    ІІ
    Арії орють і сіють.
    Поки вертає весна,
    їм восени зеленіють
    вруна, ялина, сосна.

    Хамелеони і юди
    не помічають краси –
    як прикрашає усюди
    ива зелена ліси.

    Ще ідемо по барвінку
    і по межі золотій.
    «Матері вашій ковіньку!» –
    вийся, буяй, зеленій!

    Та не ідеться людині –
    риє й копає на зло,
    зелень міняє на гривні,
    а кумачі – на зело.

    ІІІ
    Люди не дуже і темні:
    є таємниці воєнні,
    а на Русі – ідіот.

    І розуміє народ:
    є чоловічки зелені ,
    а на границі – «развод» .

    11/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  26. Семен Санніков - [ 2019.11.01 21:33 ]
    осінній хронометраж
    гаплик


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  27. Сергій Губерначук - [ 2019.11.01 13:49 ]
    Поки йде серце
    О, ми! Вихиляємо небо,
    хапаючи дощ за пронизок!
    О, ми! Винаходим для себе
    сферично-космічний ризик!
    Де кожен віраж – то пришестя
    Америки чи Росії.
    Де смерть – золоте перехрестя
    в моменті зачаття месії,
    в моменті зачаття месії.
    Ми ті, хто упорав безодню,
    мов циган коня за гриву.
    Ми ті, чий собор великодній –
    землі велетенська нива,
    землі велетенська нива..,
    де будеш ти, доки йде серце,
    і будеш ти, доки йде серце.
    Де будеш ти, доки йде серце..?
    І будеш ти, доки йде серце.
    Обличчя з людини зотреться.
    Людина з обличчя зотреться.
    Ми є херувими Господні!
    Ми є серафими Господні!
    До вас попри мури віконні
    задля́ли молитви іконні,
    задляли молитви віковні,
    задляли молитви Господні.

    26 квітня 1994 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Переді мною...", стор. 61"


  28. Любов Бенедишин - [ 2019.11.01 12:31 ]
    По слідах...
    Зима сніги несе
    І дивиться пророче…
    Зміню в собі усе:
    І зачіску, і почерк.

    Пальто і шарф новий.
    Підбори. Аж присвисне
    Сусід: «Мадам, це Ви?»
    Не озирнусь навмисне.

    Пухнасті килими
    Дорогу вкрили рівно…
    Я по слідах зими
    Пройдусь, немов царівна.

    31.10.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  29. Тетяна Левицька - [ 2019.11.01 12:31 ]
    Не розминутись
    Над тишею висне імла,
    зими павутинка срібляста.
    О, скільки б в раю не була -
    не вистачить миті для щастя.
     
    Любов запалила цю ніч -
    розлука свічу загасила.
    Штовхає нас урізнобіч
    повинності туга безкрила.

    Ти більше в очах не губись,
    там тісно відлунню сонати.
    Неважко злетіти  увись,
    а ніби навіки прощатись.

    В шибки заглядає ліхтар,
    будівлі напроти поснули.
    Та зумер ввімкнув - Київстар,
    зв'язок відновив із минулим.

    Зоря в небувалій красі
    фарбує небесні атлАси.
    За кілька хвилин до таксі,
    нам не розминутись у часі.

    2019р


    Рейтинги: Народний 6 (6.06) | "Майстерень" 6 (6.16)
    Коментарі: (4)


  30. Надія Тарасюк - [ 2019.11.01 08:13 ]
    * * *
    Безпремінно і так цікаво
    дні світають в горнятку кави.
    Листопадових снів морози
    попід ноги тобі, чорнозем…
    Хризантемно іще одначе,
    але шиба тихенько плаче.
    На одвірках — листи-пташата.
    Мабуть, хтось іще зміг писати.
    Ми, закохані в наше літо,
    будем вчитися тут любити,
    де відмінно і надцікаво
    сходить сонце горнятком кави.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  31. Олександр Сушко - [ 2019.11.01 08:46 ]
    Ні те. ні се

    Вип'ю трохи кон'яку "Шабо"
    І відкрию цікавезну тайну:
    Графомани - пишуть про любов,
    Геніїї - шкрябочуть про кохання.
    .
    Ну, а я - Ерот - ні те, ні се,
    Хоч і не пишу, але кохаю.
    На руках лежить струнка газель,
    Шепче: - Віднеси мене у спальню!
    .
    В радості взаємній бачу смисл,
    В парадизі - злочин бити бомки.
    А поета грішна точить мисль,
    Розпинають видива солодкі.
    .
    В поетеси аж посинів ніс,
    Строчить день і ніч - усе їй мало!
    Щоб вона не гигнула колись,
    Нагодуйте це нещастя салом.
    .
    Шепче муза: - Любий, поспіши!
    На ніч подаруй любові казку!
    ...Заховавсь у затишок душі,
    Упірнув під жінчину запаску.
    .
    01.11.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  32. Олена Побийголод - [ 2019.11.01 07:40 ]
    04. Марш антиподів
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Коли провалишся крізь землю від стида,
    чи побожишся здуру: «Щоб я провалився!» -
    тебе сюди зведе доріжка нетверда,
    й тоді вже нашому режиму не протився!

    Ми антиподи, ми тут живем!
    У нас тут - анти-анти-антиординати.
    Стоїм на варті ми, хоч сунем за вождем,
    а хто не з нами - ті антипати.

    Але чомусь новоприбульці всі нові
    ногами вгору намагаються стояти,
    і навіть в лавах - хочуть йти на голові
    всі антидіти, антимами, антитати...

    Ми антиподи, ми тут живем!
    У нас - антипки, антиквари, антилопи...
    Стоїм на варті ми під сонцем та дощем,
    а тим, хто проти, - ціна півкопи!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  33. Микола Соболь - [ 2019.11.01 04:52 ]
    Вітер «змін»
    На «Банковій» флюгер показує вітер – північний.
    Та мови на хліб не намажеш тихесенько, ша!
    «Проспали»* свободу і віру в майбутнє цинічно.
    Чи, мо, у мене одного ридає душа?

    Ох, і смачна ця нова костомаха від влади!
    Долар на очі наліз, «євробляхери» сплять,
    Гнила ковбаса пережитків совдепії вабить.
    Та Честі ніколи не знатиме правлячий тать.

    Гей! Хлібороби, Ви де? У чуже не засієш!
    Знову колгоспи нав’яже триклята Москва.
    Та може і зійде омріяний з неба месія…
    А на сьогодні на правду надії катма.
    03.10.19р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  34. Сонце Місяць - [ 2019.10.31 22:00 ]
    антикурсив
     
    віршуючи тимчасом ні про що
    такий веселий цей поецький бізнес
    де починати надто пізно
    катма наживки ~ хай жиє гачок

    за вікнами нічними блудить чорт
    він теж поет & в нього кволі груди
    він зна усе чого не буде
    гачків у нього ~ не один мішок

    на святі розпіарених ніщот
    з емалями камеями дозвільно
    буть клоуном чи арлекіном
    зухвалим роджером із черепа й кісток

    над прірву перекинуто місток
    за вікнами нічними чорт заблудить

    о ці етюди про етюди ~
    прощань прощань про все гадати щоб




     




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  35. Володимир Бойко - [ 2019.10.31 21:43 ]
    На півшляху
    Ну, як йому ти віддала
    Себе нараз – і душу й тіло...
    Мене ж ти, спраглого, спинила
    На півшляху до джерела.

    Та я усе запам'ятав –
    Твої принади неозорі
    І очі, сяючі, мов зорі,
    І міражі амурних справ.

    Допоки пам'ять зберіга,
    Допоки біль іще проймає,
    Усе на світі заступає
    Непотамована жага.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (6)


  36. Микола Дудар - [ 2019.10.31 18:12 ]
    Десь на палітрі кинутих сіл...
    Ощатне вбрання скинуте вітром
    Якихось два дні Жовтню капець
    Мені все одно примха за віком
    Де не цікаво я не борець…

    Краще за фахом і полюбовно
    Краще навшпиньки… осторонь стріл
    Без гостюків але із бавовни
    Десь на палітрі кинутих сіл…

    І щоб Вона… з минулим коректно
    Так як уперше ще до імен
    Хамство - мечем… ніякої секти
    Тільки Весна омріяних тем…
    31.10.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  37. Олександр Сушко - [ 2019.10.31 16:53 ]
    Не лох
    І я не лох, і ви не лохи,
    Усі ми, кажуть, о-го-го!
    В паяца почались пологи!
    На руки люду монстрик "Гоп!".

    Це - економіка держави,
    Від коломойщини байстрюк.
    Тепер майбутнє - цвях іржавий,
    Спокійній старості -каюк.

    І дезертири - патріоти,
    І уклоністи - сіль землі.
    А добровольці - ідіоти,
    Нехай вмирають на війні.

    Собаки гавкають на варті,
    Ще мить - і вчепляться у карк.
    Бо заважаю продавати
    Земельку зайдам за мідяк..

    Хотів пожить як бог хоч трохи
    Та марно мріяв - цуцик здох.
    Напевне. ми і справді - лохи,
    Бо Президент у нас - не лох.

    31.10.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)


  38. Сергій Губерначук - [ 2019.10.31 13:08 ]
    Бйорк
    Я пригадав, як ти на соколі висіла,
    на беркуті, на ґрифі, на орлі –
    чи то на коршуні?
    А може на мені?
    І як хотіла.

    Я пригадав, як ти не бачила землі
    і як зомліла,
    коли притихли крила і пісні,
    а хвиля океанська
    голосніла.

    А хвиля океанська навісніла,
    і світ тонув,
    а ми – летіли,
    мила,
    північна дівчинко моя ісландська Бйорк.

    Я чув тоненький голосок,
    що різав параною і шизу на спині птаха.
    Я чув тонки́й ісландський фольк
    чи рок,
    який нагнав на мене страху.

    Я пригадав, як ти мене вкусила, Бйорк,
    як хороше вкусила, мила Бйорк,
    як боляче
    ти крила на вітрила замінила,
    щоб на плаву дісталися Європи ми.

    Весь континент пройшли дрібними кроками,
    коли дістались на плаву твоїх думок
    Європи ми,
    коли ми Африку промчали антилопами,
    коли ж ти стомишся, моя блаженна Бйорк?

    Я пригадав, як ти любила сніг,
    як ми лавину осідлали в квітні,
    Ісландіє, прощай!
    Прощайте, гори рідні –
    ми летимо, позбувшись ніг!

    Ми різні люди, Бйорк.
    Какофонічний шок
    у музиці ти розвиваєш всує –
    на шиї сокола,
    який давно сумує…

    Сумує, що не скинув горду Бйорк.

    29 лютого 1996 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 170–171"


  39. Надія Тарасюк - [ 2019.10.31 12:31 ]
    * * *
    Цей смуток — пригода осені.
    Картавлять глевкі тумани…
    Берези — воронам гостели,
    на жовтім чорніють зрання.
    Цей смуток на денці голосу…
    Ваш погляд змигну старанно.
    У нашому мегаполісі
    осіння блукає драма.
    І сонячних пір обочини,
    вчорашніх затій омани —
    під листям опалопрощеним, —
    цей згусток сльозу туманить.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  40. Леся Геник - [ 2019.10.31 10:03 ]
    ***
    Так швидко листя падає додолу,
    я не встигаю мовити "прощай".
    Кружляє осінь по тремкому колу,
    вже половина, трохи ще - і край.

    Вже недалеко та межа прозора,
    коли згори, з розвітрених небес
    не листя буде сипатись, а зорі,
    в дорогу дальню кличучи тебе.

    І на струні дзвінкій заграє вітер
    щось невідоме й знане водночас.
    Ми - наче діти, мов наївні діти,
    допоки осінь не підхопить нас.

    Допоки лист останній на долоні
    ще кольорами грає без межі,
    багряна осінь обпікає скроні
    і зашкарублі кінчики душі.

    15.10.19 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2)


  41. Владимир Лесник - [ 2019.10.31 09:11 ]
    Люди
    Чего добились люди
    За все прожитые годы?
    Повязли только в блуде
    И теперь считаем лишь свои доходы...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Любов Бенедишин - [ 2019.10.31 09:22 ]
    Пост-примарне
    То війне теплим спомином,
    То діткне мертвим холодом…
    (Найсолодша оскомино,
    Невтоленний мій голоде!)

    Сивий шлейф загадковості,
    Ореол ефемерності…
    Чом нахмурені брови ці?
    Усміхнеться? ВідвЕрнеться?

    Ні прогнати, ні втримати:
    Ні чар-зіллям, ні чарою.
    …Закохалась у привида,
    Ледь не стала примарою.

    31.10.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  43. Ольга Паучек - [ 2019.10.31 06:53 ]
    Навіщо осінь пізня
    Я чую дощ, -
    То гірко тужить осінь,
    Між полину красується дурман,
    Я бачу сніг,
    Що впав на русі коси,
    А у душі прокинувся туман...

    Навіщо сніг,
    Навіщо осінь пізня,
    Чому вогнем палає гострий біль...
    Чи зацвіте
    Весни чарівна пісня,
    Коли в душі панує заметіль.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  44. Микола Соболь - [ 2019.10.31 06:36 ]
    Не так страшні…
    На дверях і вікнах – фурини*
    У шафі тонке кімоно…
    А що маєш ти з України?
    Бо мови не знаєш давно!
    Попсою кацапською мариш
    У відповідь кидаєш: «НЄТ!»
    Російський убивця – товариш.
    Вкраїна лише силует.
    Манатки рахуєш і гроші.
    Як образ хохла остогид!
    Московські, ненависні воші
    Не гірші українських гнид!
    02.10.19р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  45. Сонце Місяць - [ 2019.10.30 23:59 ]
    de rien
     
    & життя підсуває шаради не хочеш віриш
    ось і ми зустрічаємся врешті біля рошену
    зусібіч гепіенди задовге червоносвітло
    небо хмари за хмарами блідо~ рожеве

    що казати що мислити що обіцяти на вибір
    кожен сам собі критик у пошуках ще клієнта
    агонізуюче листя зринає але не в ирій
    & ми остовпілі й прозрівші ~ начебто себто

    нас не обходять поразки й тиражність
    не та що нáклад
    шле своїх бистрих гицлів
    через нічні пустелі

    & ми переважно справжні
    нам ще довіряють
    адже
    кахельні п’єци
    всяко високі стелі ~

    без караваджо




     




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  46. Серго Сокольник - [ 2019.10.30 21:38 ]
    Кричи
    Мов у вирій, поринули сни...
    Впали долу оголені квіти...
    Я кватирку у світ причинив.
    Ми у колі. Окремо від світу.

    Зауважу тобі, мон амі,
    Перед тим, як поринуть у сни ці-
    Надто гучно кричиш у пітьмі...)
    Таємниця не є таємниця

    Для сусідського наміру спать,
    Замінивши рухомість на сталість,
    Павичів, що хвостами тремтять,
    Най і тіні уже не зосталось

    Від минулої птахокраси
    І польотів еротикоюні,
    Чий уділ, чи вечірній ясир,
    Місце творче у теплім гальюні,

    Мудрагеля, що вчив уночі
    Апологію "хоч би закляк ти"...
    Пара беллум із ними! Кричи,
    Мов Ліліт у первинному акті

    Розголошення трендових знань!
    ...як сприймає оголене боді
    Килимами із квітів кімна-
    ти прикрашене соло свободи!..)))

    © Copyright: Серго Сокольник, 2019
    Св. №119102909193


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  47. Оксана Логоша - [ 2019.10.30 21:33 ]
    Жовтень
    Замовк,укляк і більш не воскресав-
    Пощо йому сезонні хитросплети-
    Ба!Тут береза посеред планети
    І Землю гріє й світить Небесам.

    А він її благає-"Ну схолонь!
    Зійди з орбіти,сну дай і спокою.
    Хай це вмирання всититься моквою,
    Туманом всититься і сивиною скронь."

    Ні!Все горіла.Байдуже тепер,
    Що сірому довкруж немає міри,
    Бо грала в ній глибокозвучна ліра
    Аж доки жовтень в музиці помер.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  48. Вікторія Лимар - [ 2019.10.30 20:37 ]
    Жовтень-Листопад
    Останні тихі Жовтня кроки
    відходять в шепотінні трав.
    У золоті грайливих барв,
    Які для кожного листочка
    яскраву виткану сорочку
    подарували всім на втіху,
    як застереження від лиха.
    Не встигнемо «моргнути оком»,
    ось-ось відійдуть Жовтня кроки…

    Відчутні рухи Листопада
    в пер`ебігу кошлатих хмар.
    Чи це від них густий туман
    заполонив усе навколо?
    Зімкнувши в своєрідне коло
    кущі, дерева та будинки,
    думки невтішні, навіть вчинки.
    Шукаємо мерщій поради
    тепер наразі в Листопада!

    29.10.2019
    Свідоцтво про публікацію №119102904976



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  49. Устимко Яна - [ 2019.10.30 14:54 ]
    ***

    казковий жовтень – гномики в саду
    пасуть в опалім листі череду
    вогниста вовна тронки дзеленчать
    нудьгу погрітись кличуть між багать

    кирпатий гном не знати і коли
    весільне древко витесав з імли
    а інший виткав скрипку із роси
    що має три осінні голоси

    заграє перший – горе не біда
    за другим йде до неба череда
    а третій голос – ледь помітна нить
    що до весни гойдаючись летить

    2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  50. Сергій Губерначук - [ 2019.10.30 13:46 ]
    Нині
    У країні заводів і фабрик немає поетів.
    Тут жита колосальні біжать під ножі косовиць.
    Тут на кожного з нас припадає по п’ять пістолетів
    і по півкабана на півсотню мисливських рушниць.

    Згасло око, як сонце, як час на межі світлотіні.
    Тут надія на чудо сповзла з-під повік у рівчак.
    Романтична сльоза – це єдине, що твориться нині,
    це не прісна вода, а майбутнє, солоне на смак.

    Хай сьогодні кермо в лапах а́нтиепічних аскетів
    обертає країну, мов трактор по мокрій ріллі,
    але завтра, коли розцвіте – і не буде поетів,
    хто за нинішнім злом буде плакати там, на Землі?

    21 липня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1) | ""Учорашнє", стор. 88"



  51. Сторінки: 1   ...   280   281   282   283   284   285   286   287   288   ...   1763