Цікавий процес…
Ти життя починаєш не з першої сторінки,
Твій рід Книгу дерево життя писав до тебе.
Ряди поколінь від гілки до гілки плелися немов спиці
Твій родовід з кожним днем.

І пам'ятай, що у мереживі вічному з предків
Ти в спільній канві не останній стібок.
Нащадки твої, як пагони на гілках,
Продовжать дерево роду і вшир, і в паросток.

У цього дерева життя глибинне коріння
Живить рід у дерева коріння,
І поїть їх водою живою, -
І крона розкішна - дубу схоже.
У ній кожен листок поіменно всіх пам'ятає
Пішовши і нині живучи рідні.

Віднес вітер часу пам'ять про предків,
Крізь товщу століть доль їх не видно.
Живучі нині спілкуються рідко,
Ким був твій прапрадід у них не дізнатись.

І лише архіви зберігають мовчазно
Свідчення доль, пішовших у століття.
Нащадок, облиш купу справ клопітких,
Займися родоводом, адже час – річка.

І ще не перервався дідів,
прадідів цей зв'язок.
Отже, треба продовжувати
Це дерево доповнювати,

Щоб далі передати
Дітям, онукам цей зв'язок.
Щоб про прадідів все знали,
Свої коріння, вивчали.

Вивчали дерево життя, і при цьому
дізнаючись все про коріння свого роду.

Уява малює на спогаді.
Спогад та уява разом можуть влаштувати бал
для прислуги або навіть написати книгу,
якщо вони цього хочуть

жити у своїй уяві, а не в спогаді

ми переходимо з спогадів в уяву,
лише смутно усвідомлюючи зміни

Вино робить бідняка багатим у уяві,
а багатого бідним насправді

По - моєму справедливе життя це:
багата уява забезпечує великими бажаннями,
а життя надає багаті можливості
і великі засоби для їх втілення.

У людей уява дуже багата-вигадують те,
чого насправді ніколи не було
і навряд чи буде.

Закохуватися - означає відкорковувати уяву
і закупорювати здоровий глузд…

«Я закохався у уяву.
І якщо ви закохаєтеся уяву, ви зрозумієте,
що це вільний дух.
Він піде будь-куди,
і він може робити все, що завгодно».

Ми закохуємось,
коли наша уява проектує неіснуючу
досконалість на іншу людину.
Одного разу фантазія випаровується,
а разом із нею вмирає і кохання.

Кожна людина – відображення свого внутрішнього світу.
Як людина мислить, такою вона і є (у житті).

Світ не приносить ні добра, ні зла сам собою.
Він байдужий до людини.
Все, що відбувається навколо нас
- лише відображення наших власних думок,
почуттів, бажань, вчинків.
Світ – це велике дзеркало.

Не шукайте в ній сюжетної лінії,
перед вами уламки дзеркала,
в яких відображається мінлива особа кохання.
Вдивляючись у нього, ви зрозумієте,
що не самотні у своїх почуттях.

Найкраща гра – гра уяви.

Логіка приведе вас із пункту А до пункту Б.
Уява приведе вас будь-куди.

Уява рідко втрачає зв'язок із реальністю,
яку відмиває до сяючого блиску.
Але якщо воно надумає грати з брудом,
врятувати вдасться тільки велике ціле.

Все полягає в уяві.
Наслідуй природу,
ніколи не будеш бідний.
Наслідуй людські думки,
ніколи багатий не будеш.

Поки я усвідомлюю,
що викликані мною образи належать тільки моїй уяві,
доти я тішуся ними,
я паную над ними і вільний позбутися їх,
коли захочу.
Але як тільки яскравість викликаних образів засліпила мене,
як тільки я забув свою владу над ними,
то ця влада й зникла.

Ми намагаємось приєднати власну індивідуальну свідомість
до того, що називають найвищою свідомістю.
Іноді в цьому піднесеному стані
ми дозволяємо собі уявити бажане.
А плоди уяви змінюють наше життя.

Небесний морок.
Таємний та чорний…
Бездонної висоти, крижана порожнеча
Світло нескінченності, німий і непокірний!
Там немає притулку і немає земного тепла!

Там немає страждань, болю та тривог.
Лише самота, безмовність і стужа
Але є рятівний, той сонячний палац
Його вогонь, для світлового життя потрібний.

Бо дивиться Всесвіт - Великий Маг,
- піднявши над землею рукав Чумадцького Шляху…
І світло проходить згори від Отця світил,
що в нього немає переміни чи тіні відміни.

Вмій вогонь серед твоїх шукань
У собі знайти - і погляд твій миттю побачить
Вогонь в інших… У кожній людині
Ти раптом побачиш чудове
добре світло
І так у всьому, і від початку століття
У зла над світлом життя влади немає.

Цей світ - у тобі, - з іскри його малої
Вмій розпалити пожежу!
Запали інших!
Нехтуючи в собі страх
низький і втомлений -
Запали себе любов’ю небесних сил твоїх!

І ти побачиш - світ перетвориться, - лише вір
у світло душі твоєї,
Не дай йому Отче у тобі закритися,
Живи вогонь з любов’ю з юних днів!

Translation:
Heavenly darkness.
Secret and black...
Bottomless heights, icy void
Light of infinity, dumb and rebellious!
There is no shelter and no earthly heat!

There is no suffering, pain or anxiety.
Only loneliness, silence and cold
But there is a saving one, that sunny palace
His fire is needed for light life.

For to watch the Universe is the Great Magician,
- lifting the sleeve of the Chumadsky Way above the ground ...
And the light passes from the Father of the luminaries,
that it has no change or shadow of abolition.

Smite the fire in your quest
Find in yourself - and your eyes will instantly see
Fire in others... In every person
You suddenly see beautiful
light
And so in everything, and since the beginning of the century
Evil has no power over the light of life.

This light is in you, from its small spark
Don't forget to start a fire!
Burn others!
Disregarding fear
low and tired
Ignite yourself with the love of your strength!

And you will see - the world will turn - just believe
into the light of your soul,
Do not let him, Father, close in you,
Live the fire with love from a young age!

Використання літератури:

1. Згама Н. Роман Між світлом та темрявою: Роман/Наталия Згама,- 2020 - 198 с.

2. Мельник, Б. Зоря щоденна дивиться у душу [Текст> / Б. Мельник, І. Фарина// Українська літературна газета. – 2021. – 16 лип. (№ 14). – С. 3. – Рец. на кн.: Павлюк І. Спас : книга духовної лірики / Ігор Павлюк. – Львів : Піраміда, 2021. – 288 с.

Щастя матері, як маяк,
висвітлює майбутнє, але відображається
і минулого під виглядом спогадів.

Не варто орієнтуватися на громадську думку.
Це не маяк, а блукаючи вогні.

Кожна людина має своє внутрішнє світло.
Тільки в когось це світло свічки,
а в когось світло маяка.

Хто вірить брехні, той брехні гідний,
за що й отримує приз
з назвою "мій жанр та образ життя - ірріальність".
Створює таке полотно,
В якому проживається реально
Все те, що мріяла я давно.

Ірреальне життя відображається
на реальному житті.

Бо реальне життя та ірреальне,
Простір-час та мрії,
Химерно, незбагненно,
У свідомості тісно переплетені.

У свідомості виникає мій жанр та
образ життя – реальність.
І я натури пальцями торкаюся,
Вмочую пензель у палітру днів,
Пишу своє життя, і радію і торкаюсь -
Реальне життя захмарних ідей.

Фантазії мої реалістичні,
А фарби сюрреальні для мене.
Портрети яскраві, драматичні.
У Пейзажах піки гір, кольори вогню.

Розмиті контури і немає обрисів,
Але досконалість в цілому все ж таки є.
Адже згори бачать суть моїх шукань,
Моя картина - як добра звістка

Використання літератури:

Сорока П. Одробини: новели реальні і ірреальне/Петро Сорока, 2019.- 256 с.

Ти не дивись направо і наліво, коли вперед йдеш,
Твій погляд розсіяний тут і там, ось - ось і впадеш.
Ти не дивися назад, там немає щастя.
Там лише печаль, туга та біль розлуки.
Ти не дивися назад, тепер там порожнеча
і припини за своє минуле чіплятись.
Ти не дивися назад, там час назад,
розбиті циферблати зламаного годинника.
Ти не дивися назад, там немає кохання.
Усі вітрила попутним вітром наповняй!

Іди! Лети! І не дивись під ноги,
Коли бува - мандруєш дорогою
І то як житті пощастить,
Коли будеш смілива, йдучи своєю дорогою, тільки вперед,
Ніхто тебе з дороги не зіб’є!
Куди йдеш, з ким і навіщо, і де тобі звернути.

Підніми голову від землі,
Не йди! Не лети! і не дивись під ноги.
Все по-справжньому проходить повз тебе.
Ти спиш і бачиш миготливі сни,
Яких не розумієш.
Я не можу тобі допомогти інакше.
Підніми голову і вслухайся в красномовну тишу.
Затримайся і визнай голос всередині.
Ти кажеш зірці: «Тебе немає».
Ти кажеш вітру: Ти не дуєш.
Ти кажеш своїй душі: «Пішла геть, привид».
Дай їй сказати: Побач реальні речі.
Тільки так ти прокинешся і опинишся в реальному світі.
Ти відчуєш себе причетним до життя, Всесвіту, -
І небувале натхнення окрилить тебе.
Жити в реальнішому з світів - найвище щастя.
Лише невиразний сон робить тебе таким нещасним.

Залишся зі мною милий мій, залишся!
Залишишся в моєму самотньому житті, затримайся!
У пучину справ і в штормовому просторі,
Штормило море…Тяжко дихало
Доглядач маяк у темряву ночі глянув:
Перед очима ти висвітлюєш моє щасливе життя,
Бо ти мій маяк.

Долі моєї корабель не потоне,
Якщо будеш висвітлювати мій курс, шлях і мою дорогу,
Бо ти мій маяк.
Рятівним дзвінком не застогне
Моя душа, і не померкне і не заплаче погляд.
І ти висвітлюєш моє щастливе життя,
Бо ти мій маяк.

Курсуватиме наш корабель сміливо і вільно
І буде байдуже будь-який вир.
Всюди супроводжує корабель незвичайної удачі.
Знайде причал наш корабель швидко та вміло
І в плавання життя не згорне свій курс, шлях і свою дорогу.
Бо ти мій маяк

Корабель не згорне з наміченою ним мети
І не пройде хибним курсом, шляхом і хибною дорогою.
Бо ти мій маяк
Корабель не потоне, не пройде по мілині,
Блисне вночі маяк-допоможе брег знайти.

Ми люди в житті, немов у шумному морі,
Буваємо один від одного далекі.
Ми один для одного в життєвому просторі,
Чи кораблі, чи маяки.

Використання літератури:

Derda V. Проза Світло старого маяка: Проза/Vladyslav Derda,- 2022.- 99 с.

Гортаючи стопки книжок запорошених,
Ти сенс життя шукаєш у них,
Серед героїв інфантильних,
А сенс життя у нас самих.

Адже храм душі свій кожен будує,
І кожен – щастя коваль.
І як він життя своє влаштує,
Так жити і буде він – Творець.

Навчаючись у цьому світі потроху
У мудреця, у ситого та босого,
Їхній досвід якщо зможеш розумно зважити,
Сенс життя зрозумієш, що подарована Богом.

А сенсу шукати зовсім не треба.
Він не печера, не струмок,
Де є захист та прохолода.
Створи його з цеглів.

горить багаття земне не нескінченно
і лише вогонь кохання Всесвіту вічний
небо взяло землю в зимовий полон
з'єдналися дві стежки на грішній землі
злилися в одну дві половинки
один до одного ми потрапили в полон.
я живу на самоті, як птах у небі,
це для мене вільний полон,
ніби проба понад твої всіх сил,
якщо ти один ніколи не жив,
то не зможеш дати нічого натомість.
якщо набридло жити на самоті...
то від себе не втекти...
тільки мені зовсім не хочеться бути як усі
і наслідувати
тим, хто може бути щасливим
тому, що щасливий сам...
набридло жити на самоті...
пробираюся крізь туман...
хоч на мить побачити хочеться.
не сліди від страшних ран,
не відчай безсилля,
не спробу все забути,
але можливість удостатку
усім любов свою даруватих
кожен із нас любить волю
Воля для мене, як золото землі,
хоч іноді потребую насущного хліба
ми раді волі пройдемо вогонь та воду
і мідні труби пройдемо заради неї
вільні люди здатні багато на що
вільні люди здатні на все
Здатні пройти в подорож довгу
І найцінніше витягти з нього
Вільні люди не терплять ворожнечі,
А також не терплять війни

Використання літератури:

1. Пруст М. Содом і гоморра/Марсель Пруст,- 2012.- 400 с.

2. Мурті В. Самотність. Сила людських стосунків/Вівек Мурті,- 2020.- 304 с.

3. Гончарова Є. Не(воля)/Єлізавета Гончарова,- 2019.- 232 с.

Небо не дає вам те,
що ви просили своїми думками
- воно дає вам те,
що ви вимагаєте своїми діями

Ніколи не просіть Неба у момент меланхолії,
якщо може все стати ще гірше.
Ви побачите не тільки те, що вони можуть,
але й те, що вони це зроблять.

Ви можете просити у Неба всі співи,
які хочете, але зрештою ми бачимо те,
що хочемо побачити, коли ми готові це побачити

Засинати – це чудово,
але так само добре вловити це місце
на порозі сну,
коли ви не зовсім прокинулися,
але й не зовсім спите.

ніколи, я маю на увазі,
ніколи не дивіться в очі дитині
на порозі засинання.
вони відчують
ваше захоплення негайно перервати місію

світ на порозі сну, і я думаю,
що ви повинні дати своїм очам
і тілу трохи відпочити

За мною йде місячна тінь
Стрибати та стрибати на місячній тіні...
Чи довго шукали мене, запитав я вірного світла
... і ти збираєшся залишитися на ніч?
Він вийшов із нашої нічної тіні;
заздрість і наклеп, ненависть і біль,
і той неспокій, який люди неправильно називають насолодою,
не можуть торкнутися його і не мучити знову;
від зарази повільної плями світу він захищений.
Красива веселка; - весь зітканий зі світла!

У твоїй тканині немає жодної нічної тіні;
Небеса напевно відкриті, коли ти з'явишся,
І, схиляючись над тобою, ангели наближаються,
І співають, - Веселка! веселка! Посмішка Бога тут

Я бачив вічність тієї ночі,
Як велике кільце чистого й нескінченного світла,
Все спокійно, як було світло,
А під ним час, години, дні, роки,
Ведений сферами,
Наче величезна тінь рухалася, в якій світ
І весь її потяг розкинуло.

Бути привидом - це все одно,
що бути невидимим,
тому бути невидимим - це все одно,
що бути привидом.
наче перебувати в тіні,
завжди кидатися на людей із простягнутими руками,
злитися, що не бачить, щоб тебе втішити

привиди не переслідують нас.
це не так працює.
вони присутні серед
нас, тому що ми не відпустимо їх

Подібно до того, як тінь не може народитися
і триматися сама по собі,
так і слава: якщо фундаментом їй не служить доброчесність,
вона не може бути ні справжньою, ні міцною.

Я погнався за своєю тінню сьогодні.
вона випередила мене.
вона була швидкою. я був рішучий.
Я погнався за своєю тінню сьогодні.
вона була біля мене. вона посміхнулася.
я був рішучий.
Я погнався за своєю тінню сьогодні.
вона була позаду мене. — підбадьорювалася вона.
я подякував їй.

я і моя тінь прогулюємося по алеї,
о, я та моя тінь не ті душі,
щоб розповісти про свої біди
і коли буде дванадцята,
ми піднімаємося сходами
ми ніколи не стукаємо,
тому що там нікого немає,
тільки я і моя тінь
самотньо і сумно почуваючись

я зовсім одна.
я і моя тінь наповнюємо всесвіт

Пізній вечір, тиха вода заснула,
Небесні зірки перлин відображались в воді.
І тиша над водою у відображенні ховається.
Тиха вода таїть так багато образів…
Тихо. І будь тихіше води і нижче трави.
Тиша, як вода,
тихо плескається у світі природи без слів.
В тиші шукаючи завжди портал - брама світу іншого.
Коли споглядання, як свого відображення,
Так і спокій духів води.
Спокійна вода прозора з незвичним блакитним відтінком,
Тут навесні та восени, коли яскраві природні фарби
Відображаються на дзеркальному світі поверхні води
Та відображається досконалість краси небес,
від їх виду просто захоплює дух. Бувають такі дні спокійні,
як вода, де в саме дно дивимося, але зовсім не бачимо дна.
Коли спокійна гладь води, мовчання дно зберігає.
Просто помовчи зі мною, як мовчить вода.
Адже я з тобою. Не потрібні слова.
Зберігай
Мовчання - золото мені кажуть:
«Мовчи, не сперечайся, будь тихіше трави та води.
Якщо тобі погано, то про це ридма не кричи».
Але киньте камінчик туди, і здригнеться тиха вода
і дно змінить вигляд.

Використання літератури:

1. Іваненко О. казка Хвилька: Лісові казки (збірка)/Іваненко Оксана Дмитрівна. Лісові казки (збірка), - 2020

2. Чернобай О. Фокусник. За лаштунками його душі: /Олександра Чернобай,- 2020.- 165 с.

3. Гуцало Є. Оповідання Крило синього вітру: оповідання/Євген Гуцало,- 2019.- 13 с.

мене звуть пацанка
Тому що я дівчина,
яка може перемогти багато хлопців.
У багатьох речах,
але все одно виглядає добре

я завжди була пацанкою
для мене це якість,
яку я приймаю і від якої не тікаю
При цьому я справжнє дівчисько


пацанка слухайте уважно
є хлопці
які полюблять тебе такою, якою ти є
Чи приймешь ти зміни пацанкою
або хлопчачою і сором'язливою дівчинкою
Не турбуйтесь про це
Є багато хлопців, які захоплюються пацанками

Напередодні Новорічної ночі
весь світ відзначає зміну дати.
Давайте відзначимо дати, коли ми змінимо світ

Ми відкриємо книгу. Його сторінки порожні.
Ми самі накладемо на них слова.
Книга називається "Можливість",
а її перший персонаж - напередодні Новорічної ночі.

Завтра перша чиста сторінка 365-сторінкової книги.
Напишіть гарне

тиша тяжким тягарем лягла на дерево
і камінь будинку на пагорбі, і всі,
хто йшов там, йшли на самоті.

слова не в змозі справити враження на думку
без витонченого жаху їхньої реальності.

ми вигадуємо жахіття,
щоб допомогти нам впоратися зі справжніми

Чому ж ти навчиш, якій красі, якому добру,
якщо ти сліпий, душа твоя глуха!

А людям насправді зовсім не хочеться бачити справжню мене.
Їм потрібна симпатична лялька з приємними манерами —
і плювати, що вона буде несправжньою.

Розважаючись із кимось, не забувай,
що ти сама можеш стати іграшкою.

Я – змія. З холодною шкірою та відсутністю емоцій.
Я ковзаю всюди, шукаю видобуток за допомогою мови
та ковтаю тих, хто виглядає апетитно. Ось хто я насправді.

Маленькі змії повинні вести себе обережно,
коли не знають, з ким мають справу.
Перша наша задача - змусити її турбуватися.
Так, щоб вона побоялася укусити нас.

Якщо друг мій дружить з моїм ворогом,
то мені не слід водитися з цим другом.
Остерігайся цукру, який змішаний з отрутою,
бережись мухи, яка сиділа на дохлій змії.

Маска — то образ,
у якому хочуть бачити себе,
то личина,
під якою намагаються себе приховати.

Те, що може бути показано,
може бути сказано.

Образ не може бути ідеєю,
але може відігравати роль знака або,
точніше,
співіснувати з ідеєю у знаку.

Нічне небо наче б розкрило свою безодню,
Глибоке темно - синє небо, оздоблене
Серед ночі тисячами тисяч зірок
І в зеніт
Спрямований погляд у небесну душу не винищит
Відчуваючи,
що маю незримий, таємний зв’язок із небом сон упертістю.
Ми, розділені космічним простором,
Але почуття все одно розділені,
Так близькі духом. Нас ріднить
Єдність думок, слів, справи
І томить
Цинічність, жадібність, обман світу із жорсткою сталістю.
Нас єднає космічна музика і небесна душа
І увійшовши в зоряний світ
Не зрозумівши з яких зіркових світів
І зав’язавши вузлами різні планети.
Так все у світі пов’язано долею,
Лікуючи рани, як Всесвіт лікує.
Нас єднає музика і душа настільки
Нероздільні, що сприймаються, як
Єдине ціле. Як часто в житті мимоволі ми
Зустрічаємося очима з іншими людьми.
Неважливо, як і за яких обставин це
Відбувається. Виникає взаємна симпатія
Чи навпаки, емпатія протягом усього життя.

Використання літератури:

1. Ільїн Є.П. Емоції і почуття. СПб: Пітер.2011.- с.297.

2. Талан С. Роман Душа Ніколь: Роман/Світлана Талан,- 2022.- 304 с.

Півжиття в ілюзорному світі перебуваємо,
Всесвіти творимо навколо себе
Вигадані життя ми часто проживаємо
І в кожного своя ілюзія,
фантазія свідомості.
І те, що нами пройдено,
лише випробування.
Візуалізую світло космічних думок в голові…

Випромінюючи пил космічних вітрів
Розумний квант - полів Всесвіту
Ілюзія - у просторі снів,
Візуалізую свої мрії,
Відчуваючи їх,
Щоб мрії реалізувалися в житті.

Translation:

We spend half our lives in an illusory world,
We create universes around ourselves
imagined lives we often live
And everyone has their own illusion
fantasy of consciousness.
And what we've been through
just a test.
I visualize the light of cosmic thoughts in my head...

Radiating the dust of cosmic winds
Reasonable quantum - fields of the Universe
Illusion - in the space of dreams,
Vialize my dreams
Feeling them
To make dreams come true in life.

Використання літератури:

1. Гібсон В. Оповідання Спалити хром: оповідання/Вільям Гібсон,- 2022.- 200 с.

2. Берінато С. Бізнес книга Хороші діаграми. Поради, інструменти та вправи для кращої візуалізації даних: бізнес книга/Скотт Берінато,- 2022.- 288 с.

Сміливо роби свою справу,
Навіть якщо тобі ніхто не вірить.
Просто справу свою роби,
Тобі все по плечу
Роби, те що дійсно твоє,
Навіть якщо копія слідом
за тобою ходить,
Незважай на це…
А головне, те що
ти справу свою робиш,
Якщо злякався не берись
робити свою справу зовсім.
Можливо, пройде час
і повернешся до неї.
Самотужки роби свою справу
Зверху тобі підказку дають.
Так ти йдеш вперед і тільки вперед
Не звертаючи уваги ні на кого,
І ні на що,
І не хвилюйся,
Якщо комусь не подобається,
Те що ти справу свою робиш,
Тому що не може всім все подобатися.
Просто роби свою справу
І при цьому кажи, тільки правду.
Тому що своя справа,
Яку ти робиш корисна для душі.
Так знайдеш свій шлях,
Тож роби свою справу чесно і самотужки,
З душею - і твоя до тебе прийде…

Скандал, який живе у порожньому місті
Розгорівся на порожньому місті.
Створивши ілюзію скандал.
Згоряючи від сорому.
І все чекає скандал,
Коли вщухне в порожньому місті…

Заповітне бажання жінки -
більше сексу з коханим чоловіком;
заповітне бажання чоловіка -
більше сексу.

Якщо чоловік каже жінці,
що хоче з нею одружитися,
значить, він її любить.
Якщо чоловік каже жінці,
що він її любить,
то вона йому подобається.
Якщо чоловік каже жінці,
що вона йому подобається,
то він хоче провести з нею ніч.

День і ніч складає дві половини буття
цивілізованої людини.

Рідна вулице Весніна!
Серце Харкова - славного міста!
Ти навічно в мене одна!
Ти - дитинство моє променисте.

Мила вулице Весніна!
Україна про тебе почула!
Непохитна моя весна...
Ти - моє недосяжне минуле...

Люба вулице Весніна!
По тобі б'ють ворожі снаряди!
Ти напружена, як струна...
Не доречні слова і поради...

Добра вулице Весніна!
Кожний день - як страшна кіноплівка!
Гірко плаче і далина,
І сусідній район - Журавлівка.

Перемогу нашу з вікна
Ти побачиш! Ось там! З небокраю.
І заплатить ворог сповна.
Смертний вирок йому зачитає

Харків. Вулиця Весніна.

Маєш план? Дотримуйся старанно...
Не звертай уваги на непотріб…
Йди дощем, спливай… та хоч й туманом
Не забудь лиш: в моді нині - погріб…
Київ з усіма в країні стогне…
Заплановане було інакше
Сам по сОбі - ще ніхто не дохне
В припуску притомленного «завше»…
Головне - дотримуватись правил:
Хто призвів до погреба - у погріб
Аж до скону запроданців бравих!!!
Бажано, для вивчення, у роздріб…
Скільки вже століть одне й те саме…
Скільки гуль… зловіснику нейметься…
Де ж оте, чи той, святого Амен?
Казна-що, ви скажете, верзеться…
А не ви у погребі принишкли?
А не я із нього не вилажу?
Небом опанує вовчий вишкіл -
Що я вам при зустрічі розкАжу?!
29.03.2024.

Потяг вже не вабить, гелікОптер,
І авто не вабить, хоч убий…
Ну хіба, що човен… майже… тобто,
Якщо ти хоч трішечки крутий…

Що тобі до того - що там, хто там
Загубив, розтринькав, віднайшов…
І з якого розтікалось рота…
І кому потрібен знову шов…

Все своє залив по самі вінця
Не догледів - птицям буде корм…
Ну а ще, отим… хоча би й вівцям
Відповідно запиту і форм…
28.03.2024.

Чи то дружба, чи то злість
Чи ненависть, чи любов,
В нас для всього вистачає місць,
Ми усе відчуєм знов.




Нам прожити треба день,
Щоб наступний кращим став.
Сам вирішуй, ким ти є,
А я свого ще не забрав.




Мені потрібно трохи часу,
І я світ би підкорив.
Збудував уже каркаси,
Далі буде наш прорив.



2024

День весни новий лікує рани
Лагідніє небо голубе.
А кохання все цвіте, не в'яне,
Дай же, люба, обійму тебе.

ПРИСПІВ:
Березень дарує первоцвіти,
Розливає щастя навкруги.
Серцю як, скажи, не пломеніти
Від вогню весняної жаги?!

Ти пробач мене за горя сльози,
Я цілую їх тремкий кришталь.
Хай травневі чарівливі грози
Змиють біль, і розпач, і печаль.

ПРИСПІВ:
Березень дарує первоцвіти,
Розливає щастя навкруги.
Серцю як, скажи, не пломеніти
Від вогню весняної жаги?!

Глянь, сміються котики вербові,
Вітер ніжні пестощі несе.
Ти -- моє життя, моя любове,
Ти для мене на цім світі -- все.

ПРИСПІВ:
Березень дарує первоцвіти,
Розливає щастя навкруги.
Серцю як, скажи, не пломеніти
Від вогню весняної жаги?!

Вона сиділа в залі очікування.
Зала була пуста.
А погляд, як мені здалося, її
Втікав у невідомість,
Протинав вокзальне повітря,
Або
Краще сказати впирався чи проглядав
Час,
Що, зрештою де ж як не на вокзалі
Сходиться в точці для роздумів і замішання.
Луною від стін піднімались під купол кроки
(Підкреслюючи відстороненість тих
Хто чекає на відбуття)
І я,
Дивився на її відсторонений погляд у профіль,
Який видавався доволі знайомим, мені.
Я подумав: Звідкись я знаю його,
Десь бачив, а де, зрештою, не пригадав.
Випадкова знайома?!
Все-таки пам’ять збирає у свій архів
Колекції усмішок, поглядів, риси того лиця,
Що формує в собі прихильний і любий образ.
Виходить мій образ – ця жінка – задумана і сумна?!
Але хто вона? Звідки? Про що вона так мовчить?
Що у неї на серці – тягар, монолог, прощання?
Оця незворушна задума допитливістю кипить,
І так легковажно вливає залюбування
Нею.
А тоді вона наче здригнулась від яви слів,
Як буває поет, що складає рядками вежу,
А тоді, зупиняється – кидає погляд униз
І схоплюється пекучими п’ятами від безодні.
Вона підвелася.
Зала була пуста.
І світло лишень підсилювало порожнечу
Платформи.
Якось вульгарно вона виставила своє стегно,
Поспішно поправила сумочку, вилаялась
Згадавши потяг,
І тоді ми зустрілися поглядами.
Але я відвернувсь у вікно,
Осоромлено промовляючи подумки:
Вибачте, я помилився.

14.03.2024

Знов вийшло сонце. Наче й не було
цієї довгої безжальної зими.
Чому ж хрестами, вбитими в минуле,
подвір’я так препишно поросло?

Отут жили ромашки. У траві
повсюд кульбабки із берізками рясніли.
Знов сяє сонце. У спустілому дворі
ростуть хрести. Хрести ростуть живі.

Хтось зерня їх у дворище завіз.
Щоб посадити, виламав ворота.
Знов світить сонце та нема нікого
полити ті хрести потічком свіжих сліз.

Вони цвітуть. Незлічимі ряди,
й нові періодично виростають.
Над ними сонце безтурботно сяє.
Знов видно сонце понад паростю біди.

26.03.24

Напацьорю вам борщика з правди
І наставлю на праведну путь:
Поетичний оргазм - це не жарти!
Графомани без нього помруть.

Читачі! Подаруйте нам "Ахи!",
Крики "Браво!" , а не у-лю-лю!
А сатирики - підлі невдахи!
Ані совісті в них, ні жалю!

Все гризуть, насміхаються, ріжуть!
Сонетяр виє вовком щоніч.
Це не люди, а вилупки хижі!
Для піїтів божественних - бич!

Бо від критики в геніїв - спазми!
А талант загибається, мре!
Після неї ( ох, прикро!) оргазму
Поетичного ждати не тре.

29.03.2024р.

Коли, бува, уваги мало
Мені прсвячуєш чомусь, -
Я не влаштовую скандалу,
Бо муки совісті боюсь.
Коли зароджуються свари
І спір обох серця шкребе, -
Я поцілунків ніжним жаром
Утихомирюю тебе.
Коли тебе немає поруч,
Або мовчиш годину ти, -
Я помираю, вбитий горем
Німої пустки самоти.
Коли мені стає погано
Від безнадії та оман, -
Я кличу в сни тебе, кохана,
І ти поліпшуєш мій стан.
30.03.24

Я ще посиджу на папері…
Не все ще виказав, не все.
Не втому вимирі й манері,
Хоча й зачитувавсь Рене…
Своїх "декартів" бракувало.
Космодем’янських повен двір,
Мені й того було замало,
Отож і видзвонивсь Шекспір!
Не обійшлось без суперечок…
Не обійшлось без біготні…
А всі ті оплески… до речі,
Належать Небу, не мені…
Життя цікаве на папері:
Своє житло, і свій емейл…
І поруч вихід в біосферу
Поміж таємних галерей…
28.03.2024.

Пізної ночі ми з’єдналися знов
І парили ми у бездонному Всесвіті у двох…
Я шаленію, божеволію від тебе…
Розум втрачаю від космічних почуттів,
Які ти даруєш мені у ночі…
Дивлюсь на тебе
І не можу надивитись
Насолоджуюсь твоїми теплими поцілунками,
І не можу насолодитись.
Я хочу кохатись з тобою без меж!
Моє тіло в полоні твоїм до світання.
Лиш душу мою, ти собі не візьмеш…
Від кохання твого шаленію, божеволію…
І митю загоряться для нас в небі зорі
І зійдуться у парі мости.
Будем вірні ми нашій любові,
Щастя будем своє берегти.
В світі я найщасливіша жінка…
Твій дотик ключ до моїх космічних почуттів.
Цілуй мене без вагань,
Аби лиш одну мене хотів.
А на світанні гріють спогади від шаленого кохання
Про всі проблеми забуваєш.
Споглядаєш до тла! занурюючись в тебе, себе забуваю
Ти розпалюєш дико - космічне кохання в мені…
Згадуєш тільки найкраще
І очі прекрасні горять…
З тобою лише, я хочу ніжним бути
В обіймах ліжка і твого тепла.

Translation:
Late at night we joined again
And we soared in the bottomless universe in two ...
I'm crazy, crazy about you...
I lose my mind from cosmic feelings,
What do you give me at night ...
Looking at you
And I can't look
I enjoy your warm kisses
And I can't enjoy it.
I want to love you without limits!
My body is in your captivity until dawn.
Only my soul, you can't take it for yourself.
From your love, madness, I'm going crazy ...
And the moment will light up for us in the sky the stars
And the bridges will converge.
We will be true to our love
Let's keep our happiness.
I am the happiest woman in the world.
Your touch is the key to my cosmic feelings.
Kiss me without hesitation
If only I wanted one.
And at dawn warm memories of crazy love
Forget about all your problems.
Look at the background! plunging into you, I forget myself
You kindle wildly - cosmic love in me ...
You only remember the best
And beautiful eyes burn.
With you only, I want to be gentle
In the arms of the bed and your warmth.

Використання літератури:

1. Лютий Т коротка проза та есеїстика Корабель шаленців: коротка проза/Тарас Лютий, 2017

2. Ш'єн Шо Шин О. Книга Емоції Ґастона. Я шаленію: книга/Орелі Ш'єн Шо Шин, 2021

У кожної відьми десь заховано серце.
А хто знайде його — підкорить відьму собі.

Якщо ти і відьма, то я стану володарем зла.

Відьмине щастя – з вітрами злитися,
Свободу – птаха, в себе впустити.
Відьмине щастя – до смерті битися
І відродитися, і помститися!
А коли догорить захід сонця,
Злетіти в небо, спуститися в пекло,
А коли спалахне світанок,
Розчинитися протягом років…

Душа вічна, можливо,
вона приходила на землю один раз.

Душа не вмирає. Залишаючи колишнє місцеперебування,
вони живуть в інших місцях, які знову приймають їх

Без випробувань і бід не минає життя людське
і не буває спасіння душі.
Випробування посилаються за гріхи в навчання,
їх треба мужньо і терпляче пережити

Я слухаю та дивлюся на тебе щодня
Я слухаю та дивлюся на тебе щоночі
Ти випромінюєш життя в своїх очах,
В твої очі світяться від щастя.
На тебе бути схожою хочу.
Навчи мене воювати,
Щоб могла захищати я
Та бути героєм своєї країни.
Ти мій краш, я тебе обожнюю!
Де б ти не був, я в думках з тобою.
Мій воїн,
Мій герой.
Коли поглядом тебе проводжаю,
Отруююсь, як ртуть тобою.
Я живу лише одним бажанням,
Щоб погляд твій впав на мене.
Розум мій приспаний розумінням,
Мій біль - не кохання твоє.
З нерозділеним коханням легше,
Чим зовсім нікого не любити.
Щоразу я бажаю зустрічі
І не в змозі тебе розлюбити,
Мій воїн,
Мій герой.

«А що таке було кріпосне право?
Кріпосне право - це патріотизм,
закріплений на папері.
Людина була пов'язана зі своєю землею-матінкою
не лише почуттям обов'язку, а й документально.
Кріпосне право - це мудрість народу,
це чотириста років нашої історії.
І тепер, коли мені пропонують викреслити
ці чотириста років з нашої історії викреслити,
я говорю «Братці, то ви що ж думаєте,
наші предки дурнями були?».

„Кріпосних гуртувала зі стрільцями
(чи козаками, чи поліцейськими)
таємна чи явна вірність «старому» православ'ю.
Відповідно, втеча селян «на річку»
носила переважно духовний характер
і набувала особливо широкого розмаху в ході
гонінь на старообрядців.

Ви знаєте, — сказала я,
 — що у мене не рабська душа;
отже, я не можу бути і тираном.
Тому я маю деяке право на вашу довіру
щодо цього питання.
Про свободу наших селян
я колись міркувала з вами,
 і тому намагалася по можливості
полегшити становище моїх мужиків,
надавши їм більше волі.
Але досвід доказав, що там,
де припиняється над ними влада поміщика,
починається свавілля уряду, або, краще сказати,
самоуправство дрібного чиновника,
який під маскою служби дозволяє собі і грабувати
і розбещувати їх.
Багатство і щастя кріпаків становлять
єдине джерело нашого власного добробуту
та матеріального прибутку;
при такій аксіомі треба бути дурнем,
щоб виснажувати джерело особистого нашого інтересу.
Поміщики утворюють перехідну владу між престолом
і кріпаком,
і тому для нас вигідно захищати останнє
від хижого свавілля провінційних начальників.

Життя - гра. Все залежить від тебе, твої ідеї, твої думки.
Потрібно тільки підняти свою дупу з дивана
і йти вперед, нехай повільно, але до вершини.

Якщо ти кажеш: "Знаєш, вчора я зустрів себе і подумав,
що я справжня дупа", - це серйозний привід
задуматися про свою осудність.

„Будь-які стосунки – це насамперед спілкування.
А повернувшись до когось дупою - в результаті дупу
і отримаєш.

Музика надихає увесь світ,
дарує душі крили, сприяє польоту, уяві;
музика додає життя і веселощі всьому існуючому…
Її можна назвати втіленням всього прекрасного
і всього піднесеного.

Не уявляю собі життя без музики.
Музика для мене не просто світ чарівних звуків,
світ почуттів, і вона звернена не тільки до слуху,
а скоріше до серця людини,
проникає в саму глибину його.
Не випадково ще в далекому минулому музику
використовували у всіляких культових обрядах.
З музикою пов’язувалася духовне життя людини.
Не випадково вона і ставилася на службу церкви.
Ідеологи культу розуміли,
якою магічною силою вона володіє.

Музика своєю мелодією
доводить нас до самого краю вічності
і дає нам можливість протягом декількох хвилин
осягнути її велич.

Ліс - живий, він все відчуває,
все розуміє.

Життя схоже на ліс;
іноді ми губимося і не знаємо,
що робити,
але якщо ми будемо ділитися своїми переживаннями
і досвідом, подорож стане не такою вже поганою
і ми іноді будемо знаходити найкращі стежки,
найкращі шляхи.

Травневий ліс – особливий світ,
цей місяць не сплутаєш ні з яким іншим.
Ліс у цей час ніби живе своїм життям,
і йому ніякої справи немає до візитерів.

Поки любов жива вона черпає сили в самій собі,
а часом і в тому що здавалося б повинно її вбивати:
в забаганках, в суворості, в холодності, в рівнощі.
На противагу любові, дружба вимагає догляду:
їй потрібні турботи, довіра та поблажливість,
інакше вона зачахне.
Надією живе кохання, і разом з нею гине
Є світлий на землі притулок.
Кохання та вірність та живуть.
Все, що часом сниться нам - навіки оселилося там.