The number one reason most people don't get
what they want is that
they don't know what they want.
Rich people are totally clear
that they want wealth.

The fastest way to make
money is to solve a problem.
The bigger the problem you solve,
the more money you make.

Opportunity luck is why the rich are rich.
Opportunity luck is a unique type of luck
the rich create as a result of having good daily habits.
When you have good daily habits,
you magnify the opportunity for luck to occur.

Some people are so poor,
all they have is money

Rich people believe “I create my life”.
Poor people believe “life happens to me”.

The fellow that has no money is poor.
The fellow that has nothing
but money is poorer still.

Beggars beg to get money,
not to reproach the passerby.

Without a rich heart,
wealth is an ugly beggar.

Beggars can’t be choosers

There is a battle of two wolves inside us.
one is evil.
It is anger, jealousy, greed,
resentment, lies, inferiority and ego.
The other is good. It is joy, peace, love,
hope humility, kindness, empathy and truth.
The wolf that wins is the one you feed

I am not all good and light,
sometimes I have bad thoughts and feelings,
this is who I am.
I am not all bad, I am generous, kind, and peaceful.
I have so much love and light to share, this is who I am.
Life is about creating balance, not suppressing your good,
and not suppressing your bad,
for one cannot exist without the other,
embrace them equally.

The world will not be destroyed by those who do evil,
but by those who watch them without doing anything

I don’t know how many roles
I can ask my dad to play in my life,
but so far, father, best friend, role model,
 mentor and grandfather to
my children are working out quite well

I've reprised roles in the theater,
which is somehow more accepted,
and where one can automatically go deeper
and further into the role

The world wants to assign you a role in life.
And once you accept that role you are doomed

Крізь кожне серце,
крізь кожні мережі
Проб'ється моє свавілля.
Мене - бачиш кучері безпутні ці? -
Земною не зробиш сіллю.

З неслухняної дочки свавільна жінка.

Давно пора запам'ятати,
що кожен недисциплінований матрос,
плануючи самовільну відсутність з п'янкою на березі,
заздалегідь дізнається: хто буде стояти
черговим по кораблю; хто - вахтовим офіцером;
хто залишається старшим; хто - забезпечує;
хто його - мерзотника буде забирати з комендатури;
хто буде морду бити. І якщо в цьому ланцюзі знайдеться
одна слабка ланка - п'янка можлива,
а якщо кілька - вона неминуча.

Нашим девізом має бути не
«Прощайте один одному»,
але швидше за: «Зрозумійте одне одного».

Життя навчило мене багато прощати,
але ще більше шукати прощення.

«Прощаючи тих, хто мене критикує,
я завжди можу поставити себе вище за них».

Ліс – прекрасний прояв сили природи
і самий яскравий приклад її досконалості.

* * *

«Вчинок - все; репутація - ніщо»
«Практика та теорія, мій друг, суха,
але вічно зеленіє дерево життя»

І сонце сходило в безодні…
Ти не прийшла в вечірній час.

«Подумавши як слід, думка викладай,
А стін без фундаменту не споруджували»

Єдина річ у Всесвіті,
яку ми дійсно можемо контролювати -
це наші думки.
У космосі нічого не пропадає.
Шлях до зірок веде багаторічне ув’язнення.
Астронавтика пахнет в’язницею.
Та й взагалі космос потрібно любити,
хоча б за те, що дарує почуття таємничості
і загадковості.

уява - спогади
з минулого та майбутнього
вашого втілення.
Це спогади та бачення нами
лише іншими очима.

Я часто згадую, ті дні важкі,
і з щастям розумію,
що все вже пройдено
і була в житті радість,
улюблених днів насолода.

все змінилося, помінялося.
радість не так часто з'являлася.
від старої, дитячої сильно відрізнялася.
ми стаємо дорослішими,
юнаки з'явилися сміливішими.
міняємося ми швидше.

казки ми вже не віримо,
самі складаємо.
і все запишавшись,
зліше ... злі справи творимо.
адже за цим ми всі стоїмо,
і все нормально... крізь пальці дивимось.

гіркота, сумно у житті стало.
і якось мені потрапило.
до "темних" людей залучало.
але посміхаючись в обличчя,
зіщулювалося в крові червоне тільце.
від тих спогадів.

безтурботно жити
у доросле життя тихенько плисти.
хотіти стати дорослим,
всі ж хотіли.
мрію мали.
і під дорослих, з гордістю косили.

Заяложені слова

Дуду спішить образити тебе
І кожну хвилину шукає привід,
Щоб сказати тобі заяложені слова…
Не думаючи, що каже, що робить
Бруднить себе і всіх навколо
Набридла всім дуду брехня,
Як павук пліте павутиння,
Так брехня його плітеться
З язика не відірветься
Розрушає все навколо
Стіни чують заяложені слова
Ніби язик розв’язався
І вільно язик міте
Заяложені слова
І ті очі, і ті вуха
все бачуть,
все чують
крізь стіну

я до серця ключ шукала.
у тому світі, де живе кохання,
але світ той був у душі закритий
і ключ знайти я не могла...
Наївність і довіра до всіх живе в мені
з'явився момент поранити і поранили мене
поки що... не зустріла тебе.
знайти шлях до серця твого,
скажу я, - справа не проста
його стрілою я вражу, -
воно мені не дає спокою.
вже я бачу двері до нього
увірвусь, як ураган,
як буря,
твоє я серце покараю
гарячим, страсними поцілунком.
кожному серцю, є ключ унікальний,
Бог підбирає розміри і шрифти,
що іноді, приймаємо зі смутком,
нам лише воблаго дано з висоти.

я уявила образ,
уявляє себе героєм,
але ніколи герой не буде простіше
дивуєшся часом,
як все-таки марнославні люди.
Не суть, чим вважає себе герой ...,
а суть, що герой себе вважає Богом.
Величчі своє малює картинка
в уяві, на жаль, повсякденно убогий.
і де тепер той герой, який уявляв себе "Богом".
мабуть загрався трохи,
завжди все не те, і все не так.
у когось краще ніж моє
так приховую істину свою обібравши в кращого,
стерти всі докази,
а кажуть краще бути простою людиною,
багату уяву май,
і тверезо мислити вмій,
втративши страх Божий -
душу дияволу закладеш.

Стародавній текст зашифрований
візерунок на грудях, на шиї, рукаві
Немов камінь у стіну замурований,
він мовчить, як пам'ять у голові.

Її вдягнувши гордість відчуваєш,
За нашу Батьківщину, за народ!
Духовний символ наш, сила роду,
Багатство та святиня,
Зв’язок віків та цілих поколінь!
Та від лихого ока Берегиня,
Довга нитка - це свобода
Кожен колір - є основа,
Віддзеркалюючи дух народу,
Мудрість слова.
Різнобарв‘я на тканині -
Це культура України.

Це традиції народу:
Сине небо, хліб у полі
Чиста хата і калина,
Квіти у вінку дівчини.
У моїй долі витинанка.

Використання літератури:

1. Петречко Д. І. Вишивані скарби Бойківщини: Західний регіон / Д. І. Петречко. – Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2012. – 88 с.: фот.

2. Кара-Васильєва Т. Історія української вишивки / Т. Кара-Васильєва. – Київ: Мистецтво, 2008. – 463 с.

Міріади частинок я розсиплю,
Ніби зоряний пил…
Нехай увесь світ вогнями мерехтить.
І любов’ю - серця щапалює.
Нехай горить вона яскраво та пристрасно,
Адже вона не небезпечна.

І ніби у мене цілий Космос живе.
І сюди не проникнуть промені,
Що освітлювали тобі зверху.
Ми в безкінечному пошуку кохання.
Нехай не земного, нехай навіть вигаданого,
Намагаємося хоч відблиски знайти різнокольорових вогнів -
Міріади частинок кохання.

Міріади частинок кохання
Прилипають до тебе одного
Ти їх у душу прийми,
Бо бажають стати тобі ближче
Хоч на пару хвилин

Ви знаєте, я завжди думала: "Чого я хочу?"
І найчастіше все зводилося до думки,
що мені потрібна людина, в яку я закохаюся,
яка завжди буде поруч.
Який вислухає, коли треба – підтримає.
Який обійме, притисне до себе,
і ти забудеш про проблеми.
Який змусить посміхатися,
навіть коли в тебе припаскудний настрій.
Або щось не виходить.
Який шепотітиме на вухо мені я тебе кохаю,
а по тілу бігтиме табун мурашок.
Людина, у якої теплі руки, якими вона мене грітиме,
і дивуватися моїм льодяникам.
Той, хто не побоїться танцювати опівночі посеред перехрестя.
Той, хто захищатиме від злодія.
Котрий потурбується, чи все добре.
Ніколи не залишить і не дасть образити.
Так я знайшла цю людину.
Нехай в моїй уяві,
А хочеться реального.
І найжахливіше,
що я була і буду закохана до чортиків.
А цього не було і не буде.
Адже цієї людини немає, вона живе лише в моїй свідомості.
Лише у моїй голові.
Я вигадала сама свій біль.

Гарних слів вплітаючи міріади
У небесну невпізнану таємницю
І розмовляючи вночі з чорнокрилими метеликами
Я бачила світло в далекому пеклі
Я створила пітьму в невірно - близькому раї.
В пітьмі мій голос звучить у порожнечі.
Темрява байдужа до душ у своїй сліпоті.
У пітьму мене кличе
Холодна луна кричала мені самотньо
Моїми словами з пітьми.
Я думала про шалено довге щастя в ту мить.
По кришталю мрії свої ступаючи.
Шукають порятунок у дзвіниці дзвоні,
Від голосів, в темряву мене кличучих,
Я не намагалася, але, опираючись,
Я все ж таки кликала на допомогу силу світла.
І я побачила вночі білих метеликів,
Які шептали…
І звучав мій світлий голос із пітьми,
Почувши гарні слова, які лилися із неба вночі…
Так я бачу міріади відтінків вночі.

А люди кажуть: «сильний народ і Україна»
А люди кажуть: «горе не болить»
А сердце плачить мов сопілка
Душа - волає та кричить про допомогу

А люди кажуть: «сильні духом»
Ще люди кажуть, що «залізні люди»
Не спокійно над моїм вухом,
А в очах його прозирає суцільний метал
І водночас відображає і ваш дух

А люди кажуть, що залізна воля,
холодна сталь.
Ми чуємо бій
І цей народ - великий патріот
І впорається з бідою будь - якою…

Мій світ - моя уява малює образи,
В яких немає істини.
Я весь час у думках,
Ніби граб у сценці.
Я відкриваю в голові одну свою реальність,
І населяють всі навколо її однією підвласною,
Змішалося думками давно,
Що було і що буде.
Уявляю, те що не бачу.
Так бажаю щоб було.
Шлях свій позначаючи,
Щоб уявне у світ наш прийшло.
Так я забуваю у висоті, не бачу, що заснула.
Сама собі прилумала, сама собі повірила,
А мозок мені підказує: то все не то
То моя ілюзія, то моя уява.
Мрії мої летять як птах хмарами,
І думаю, що все збулося, уявила, зазнала.
Під згустком строкатою такого хворого відображення,
Змінилося все навколо кривою моєю уявою.
Так я безглуздо замріялась у вічних фантазіях,
Але це не реальний світ, чудеса, фантазії та книги.

Запальничка стихла без добавки…
Поржавіє славно погодя
Нишком споглядатиме з-під лавки
Наче винуватець знову я…
Згоден, так, претензії до мене…
Не такий я… все таки курець
Споконвічні неповторні меми…
Не вкурив ті наслідки Отець…
А було тако сидиш і смокчеш
Висохлу зів’ялість коноплі…
І нудьгуєш в… хочеш чи не хочеш
У своїй з собою молотьбі…
Запальничка поруч… завжди поруч
Янголи в уяві тут як тут
На обгін дозволено ліворуч…
Ні тобі кросівок ні батут
Ти тако вже сам собі як гуру
Всі слова - саме собою - сміх
Із усіх згадаєш бабу Шуру -
Найдорожчу бабцю із усіх…
І це тільки з другої затяжки
І це тільки перший ще дзвінок
Все, що діставалося так важко
Злиєш неохоче у пісок…
Запальничка чемно заіскриться
Може навіть висморкне вдогін
Що тобі ніколи й не присниться
Ну хіба взірвуть як водогін…
Нині у меню запхались страхи
А курнеш і відчай вже - дружбан
Пофіг і масовані ба-ба-хи
І кремлівський їхній дідуган…
Заржавіє… віє віє віє
Запальничку поруч схороню…
Боронити жоден не посміє
- Що там знову? Я передзвоню…
26.03.2024.

Ніяк собі, о вибач, не втокмачиш,
Що більше тут мене ти не зустрінеш…
І байдуже, смієшся ти чи плачеш,
Пройде весна, надіюся, дозрієш…

Таким мене ти більше не відчуєш…
Тим більше, що вкоротчений мій запит!
Він сам по сОбі просто не існує,
Хіба якщо в халепу якусь втрапить…

Таким мене забути неможливо…
Тим паче, що я знов наполягаю:
Запхи мене по розміру в горнило -
Допоки я в собі чужим блукаю…
24.03.2024.

Знов гулкі тривоги звуки
Повзуть Україною,
Янгол крильцем прикриває
Візочок з дитиною.

Притуляє зайчика
До грудей синочок,
З мамою іде квапливо,
Хоч спатоньки хоче.

Он дівчатонька-двійнята,
Рюкзачки на плечах,
Знову смуток оселився
В очицях малечі.

Сестра братика веде,
Йдуть трохи повільно,
Їх доноситься розмова:
"....Україна вільна..."

Вже "відбою" гучні звуки
Стеляться країною.
Чи оселя уціліла
В матусі з дитиною?

***
А таки... буває де-не-де,
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.

***
А злодієві інше не дано
як бути у компанії поганій.
Але якщо воно
іде на дно,
то виринає у зеленій твані.

***
А куцому до зайця є одна
дорога, що веде його угору,
але вона
ось-ось досягне дна
і поведе до унтера мордору.

***
А в Україні зайві генерали
або верховний офісу – двійник,
тому й міняло,
що надиктували,
бо десь-то мало того, що не втік.

***
А ми, таки, плазуємо до миру
і, може, Україні повезе,
якщо кумири
хоч на йоту щирі,
як менеджери, у обоймі ze.

***
А нашу дорогу «еліту»
в Америці за дурнів мали,
бо танцюристу
і туристу
на сцені кеди заважали.

Реляція
А у Європу нам іти не пізно –
і Томос є, і армія в бою,
і декому забороняють... візу,
і... ні на яку голову не лізе
те, що обрали люди на свою.

03/24

Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише́ свавілля - пекла дно.
Орди нена́висть... вже не має меж розгул.

Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божевільні цілі.
Втрачаєм рівновагу від тяжких вістей.

Побої полонених, катування...
Не підкорити ворогу простий народ,
Хоч стільки переніс в цім існуванні,
І ріки материнських сліз течуть, скорбот.

Безстрашні наші хлопці в обороні,
В гарячих епіцентрах йдуть бої щодня
За рідних, матерів, синів і доньок,
І за людей, що знищила лиха війна.

Одне лиш радує, що кара бу́де.
На путіна арешт вже ордер видав суд.
Геть із землі вкраїнської, приблуди.
Ніколи не пробачить злочини вам люд.

Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
29.03.24р.

Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Первозданна тиша улоговин,
Вербами затінені місця, –
Чудодійний зміст німої мови
Зрозуміти вчилися серця.
Ніч зродила чорне простиральце,
Від землі відмежувалась вись, –
Пальці міцно стискували пальці,
Гніту порожнечі боячись…
29.03.24

Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".

Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
І Бог, і осінь допоможуть нам!

Мій вірш пророцтвом стане. Я це знаю!
Бо воля - наш одвічний ідеал.
Злочинців неодмінно розстріляє
Осінній справедливий трибунал.

Той "двоголовий" розлетиться в пір'я!
І скажемо: "Нарешті! Ось і все!"
Не кволий мир, не хибне перемир'я -
Нам осінь перемогу принесе!

Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
світлу Янгол на нас кидає…
І посмішкою своєю потаємною
натхнення посилає,
Щоб Землю нашу Богом освітлює.
Раптом злетів Янгол
Летить крізь вогню,
Крилами трохи торкаючись Землі,
Протягнув нам долоню,
Врятувати від кошмару…

Translation:
Quietly an angel flew over the church,
This is the messenger of the Lord
And fun lost by accident
from the wings of feathers, well, scattering ...
With a laugh, he looks down at us
Everyone went down, wanted to raise.
But at that moment I saw Ukraine.
And did not hold back a heart tear
a bright angel throws at us ...
And with your secret smile
sends inspiration,
To illuminate our Earth with God.
Suddenly an angel flew up
Flying through the fire
Wings slightly touching the ground,
He extended his hand to us
Save me from the nightmare...

Використання літератури:

Яцканин І. Ангел над містом / Іван Яцканин. – Пряшів : EXCO, 2001. – 112 с.

Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.

У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Мені треба від душі його знайти ключи.

Мудро воно, але я теж дока
Вирішила до уламку дзеркала підкрастися
Підказує мені уява
Має там бути інше відображення

Переконалась,
що дзеркало мене не відбиває,
А відбиває когось, хто
на мене дуже схожий
не відображає! -
Хочеш плач хочеш кричи
Та бачу
не відображає дзеркало і позаду…

От і очі людські, - дзеркало душі
Тільки спереду гарні, добрі

Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображаючи,
Раптом б’ю з розмаху я
Чорною пішкою залишаючи мітки
Злого короля зображаючи.
Як виявляється ми на шахівниці лише пішки
І всі хочуть стати королем,
Але у реальному житті
Бояться зробити хід конем

Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда про предків розповідають потомки.
Кожне плем’я мало князя.
Віче формував код етнічних спільнот
Та отаман боронив із козаками землю гетьмана.
Щоб передати історію предків своїм потомкам у спадок.
Бо відродження прийшло, як воскресіння: мови,
культури, таємних знань і досконалості предків наших древніх,
Де суворі казки,
Де про смерть сповіщає трембіта,
Так трембіти плачуть за вільний народ,
Котре століттями живе.
Навіть відлюдник мальфар предків своїх закликає на допомогу,
Хмаровиння на дощ у вигляді лихої відьми,
Яка приходить настирлива,
Як чорна туча висить над російським народом,
Як уві сні, так й наяву,
Допоможуть предки, потомки віднайдут дорогу до світла
Та в наших краях і донині з каміння з’являються тіні забутих предків.

Використання літератури:

Коцюбинський М. Тіні забутих предків / Редакція, передмова й
примітки А. Крушельницького, ілюстрації Олени Кульчицької. –
Харків: ДВУ, 2017 . – 156 с.

Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
Я бачу світ, зовсім інший.
Інші зірки та планети
в просторах Космосу пливуть.
Тут Астероїди, Комети
Світи створюють,
А я - лише точка у Світобудові,
Ніщо на протязі часів.
І бездонне небо - Міріади світів
Ваблять у далечінь,
Ми всі у цьому світі Гості -
Планети Земля,
І зірки летять із глибин до нас,
Через таємниці віків.

Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Коли земний Ангел, небесна людина приходить до мене уві сні
у вигляді янгола,
То я бачила, як
Земний Ангел, небесна людина ішла крізь темряву
і світилась, наче сонячний промінь, що блукала у чорних хмарах…
Земний Ангел, небесна людина ішла і світло лилося з її очей
І дзеркальним сміхом відбивалася променисто.
Земний Ангел, небесна людина ішла і сипала цілими жменями
свою любов і добро у сірій масі людей
І неслась мов на крилах…
Земний Ангел, небесна людина літала…
А потім земний Ангел, небесна людина повернулась у вигляді птиці в небеса.
Так земний Ангел, небесна людина душею в рай летіла…
Я також прокинулась і після спілкування з нею
Я сама починаю літати,
Тільки на землі…

Translation:
Earthly Angels, heavenly people in heaven live above us…
Earthly Angels, heavenly people next to me, but I do not see them…
Earthly Angels, heavenly people with me, but help from them
to me, as if not visible…
Because we are all earthly people.
I believe in your eternal soul,
When an earthly angel, a heavenly man comes to me in a dream
in the form of an angel,
Then I saw how
Earthly Angel, heavenly man walked through the darkness
and shone like a ray of sunshine wandering in black clouds…
Earthly Angel, heavenly man walked and light poured from her eyes
And mirrored laughter reflected radiantly.
Earthly Angel, heavenly man walked and poured handfuls
their love and kindness in the gray mass of people
And it flew like on wings…
Earth Angel, heavenly man flew…
And then the earthly Angel, the heavenly man returned in the form of a bird to heaven.
So the earthly Angel, the heavenly man with his soul flew to paradise…
I also woke up after talking to her
I'm starting to fly myself,
Only on earth…

Використання літератури:

Ткачов А. Книга Земні ангели, небесні танцю: книга /Протоієрей Андрій Ткачов. - Даниловський Благовісник, 2013 р, 192 с.

Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики та світи.
Від темного погляду зірки легка тінь
дарує яскравий блиск.
І світ освітлює – так багато яскравих вогнів
і чарують небесні світила
Здається, що сни мені вселяти втомлені міріади зірок.
мені міріади сузір'їв розкажуть їхній нічний політ.

Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій стороні,
Бо ми повстали
З нами Бог і Україна!
Ці кровожерливі воїни, нічого не вміють,
крім як воювати і кочувати…
Орки, слухняні демони, які виконують всі його забаганки:
« Вб’ємо все, що там було
Кого знайдемо, того вб’ємо»
Але знайте, ми знесемо із лиця землі всіх терористів…

Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
Всі в лабіринтах, але кожен у своєму,
Намагаючись вихід із нього знайти.
Тернистий і складний цей шлях, серед міріад зірок,
По зірках ми прокладаємо шлях,
Вони ж мовчки з висоти на нас дивляться.
Вони сяють вогнем і манять небесні світила.
Відірвати неможливо свій погляд,
Діаманти розсипані всюди,
Чумацький шлях від землі далеко,
Але люди сяйвом його насолоджуються.

Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Так мати звертається до неба,
Бо матері просять в неба
щасливої долі своїх дітей.
Жовтий - то хліб.
Так мати хліб пече із пшениці,
Бо земля родить пшеницю.
Мабудь, звідси і пішло: «хліб - усьому глава».
Зелений - то здоров’я.
Так матір рослинами лікує рани захисникам,
Бо ліки цілющі знайшла.
Червоний - то любов
Так матір всіх любить своїх дітей,
Бо любов - божественне диво.
І взяла до рук рушникове полотно
і різними нитками вплітала
Візерунки оживляла:
Вітер і поля,
Ліс і шум діброви.
Красу землі,
Пам'ять предків
На рушник лягли.
Наповнювався казкою
Диво рушничок
Добротою і ласкою-
Мамин оберіг!

Використання літератури:

Куєвда В. Психологічні ретроспекції української етнокультур- ної моделі : монографія / [В.Т. Куєвда, Т.В. Ковтунович> ; за ред. М.-Л. А. Чепи. — Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. — 104 с.

Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
і два серця б’ються разом.
Бо ніч запалала і палаючи
перейшла тихо в ранок,
Дівчата я вам все розповім…
У мене відносини справжні.
Я нікого не помічаю крім нього
за цей час ти в думках моїх
і я в своїх думках про тебе одному розтану,
наповнюючи кожну годину життям прекрасним,
ти живеш в спогадах моїх.
Коли ти покидаєш мене…
Мені холодно без тебе
і важко жити,
бо ти не можеш замінити весь світ…
Мені тебе лише бракує.
Моя загадковість тебе зачарувала,
бо ти найкращий для мене.

Translation:
Someone was playing the strings
And the sound of the notes created a melody
And immersed deep in the soul,
and inspired us to dance…
And we danced all night until morning,
awakened love is alive
and in the heart of the wings spread…
And the light filled the shadow,
and two hearts beat together.
Because the night was burning and burning
passed quietly in the morning,
Girls, I'll tell you everything…
My relationship is real.
I don't notice anyone but him
during this time you are in my thoughts
and I will melt in my thoughts about you alone,
filling every hour with beautiful life,
you live in my memories.
When you leave me…
I'm cold without you
and hard to live
because you can't replace the whole world…
I just miss you.
My mystery fascinated you,
because you are the best for me.

Використання літератури:

1. Черрі Фентезі Танцювати для тебе: Фентезі/Черрі,- 2022.- 54 с.

2. Мойєс Д. Роман На крилах мрії: Роман/ Джоджо Мойєс,- 2020.- 512 с.

Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передбачила ніч
А там за зоряним покривалом в Космосі
живуть планети
та мало хто знає, що вони кружляють в Вальсі Всесвіту,
рухаються і дихають вдалину пливуть у Космосі.
Там зірки сходяться притягуючи світлом
в тумані зоряному міражі та світлом проникало мені в очі.
Зірка впала в світогляді, як вічна сльоза.
А там мрія моя живе, яка здійснює моє бажання.

Translation:
I looked at the starry sky,
covered with a stellar veil
and saw my star twinkle with light.
This star was burning with living fire
and she showed me the way in the starry sky,
which I found in the strewn sky.
These stars are guarded in the temple of lights, predicted the night
And there behind the starry blanket in space
living planets
and few know that they are circling in the Waltz of the Universe,
move and breathe in the distance float in space.
There the stars converge attracting light
in the mist of the star mirage and the light penetrated my eyes.
The star fell in the worldview like an eternal tear.
And there lives my dream, which fulfills my desire.

Використання літератури:

1. Цвєтков В. Енциклопедія Зоряне небо. Галактики, сузір’я, метеорити: енциклопедія/Валентин Цвєтков,- 2016.- 64 с.

2. Ванякіна А., Дружинець А., Троян А. Книга Зоряний пил під подушкою. Дитячий альманах: книга/Ася Ванякіна, Анна Дружинець, Анастасія Троян,- 2020.- 96 с.

Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
особливо до грошей.
Немає ігривої чужої маски на обличчі,
душа співає душевні пісні в собі.
Ніби сміюся ридма в дзеркало криве
заглядаю і очі бачать два світи.
Намагаючись втекти від брехні,
а виявляється втікаю від себе,
але завіса відкривається, і
я знову граю подвійну гру
зображаючи щасливі та ідеальні ролі.
Скільки ж можна в блазні (шута) нам грати.
Ми живемо у світі чужих масок,
усі ми граємо чиюсь роль
змінюючи чужу маску на обличчі
чи намагаємося зіграти.
Хтось грає добре,
хтось мимоволі складає чуді маски на обличчі,
а потім починає шукати щось нове…
Правду бачити дуже важко…
Тому брехня у свій полон схопила…
Люди не змінюються чуєте не змінюються…
У цьому житті у кожного роль своя.
Якщо ви думаєте, що людина змінюється за ради вас,
то ви глибоко помиляєтесь…

Translation:
I'm standing on the stage and I can't understand
what role should I play.
Play a double game on stage
played me:
I playfully change someone else's mask on my face,
heartache and tears in my eyes
weary soul,
manifestations of greed for everything,
especially for money.
There is no game alien mask on the face,
the soul sings soulful songs within itself.
It's like I'm laughing in a crooked mirror.
I look and my eyes see two worlds.
Trying to run from the lies
but it turns out I'm running away from myself,
but the curtain opens and
I'm playing double game again
portraying happy and ideal roles.
How much can we play as a joke.
We live in a world of alien masks
we all play a role
changing someone else's face mask
are we trying to play.
Someone plays well
someone involuntarily folds the wonders of the mask on his face,
and then he starts looking for something new ...
It's hard to see the truth...
Therefore, lies captured in their captivity ...
People do not change hear do not change ...
In this life, everyone has a role to play.
If you think that a person is changing for you,
then you are deeply mistaken ...

Використання літератури:

1. Гордер Ю. Роман У дзеркалі, у загадці: Роман/Юстейн Ґордер, - 2017

2. Перл М. Біблія для дітей Добро і зло. Біблія-комікс. Захопливий гостросюжетний роман: Біблія доя дітей/Майкл Перл, - 2018. - 330 с.

3. Маринина А. Детектив Чужа маска: детектив/ А. Маринина. - 2019

У густому лісі стоїть непорушна гора,
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
Так побороти свій страх…
Є змога вчитися на своїх помилках,
виправляючи їх і рухатися далі,
пам’ятаючи, що краще підніматися з Землі
на гору, аніж навпаки.
Але я почала втрачати віру в себе
і трохи згодом я побачила маленьку іскру
у темряві,
і я почала молитися господарю печери…
В печері мерехтіла іскра, ніби знак подає:
«Тобі я віру на руках несу до Бога.
Надія скрасить тяжкі години буття,
щоб палав вогонь любові»,
інші не розуміють, що це мій вибір.
При цьому не бачивши свій шлях,
бо мені потрібна сильна рука,
щоб побачити, те що не бачать інші.

Translation:
In the dense forest stands an indestructible mountain,
And there is a cave in the mountain.
Watching with black eyes...
I have the choice to climb the mountain
or enter a cave.
Walking down the dark road...
In the dark you can not see your dear ...
With the goal of going the hard way…
So conquer your fear...
There is an opportunity to learn from your mistakes,
correcting them and moving on,
remembering that it is better to rise from the earth
up than vice versa.
But I started to lose faith in myself
and a little later I saw a little spark
In the dark,
and I began to pray to the owner of the cave...
A spark flickered in the cave, as if giving a sign:
“I believe in you in my arms I carry to God.
Hope will brighten up the difficult hours of life,
to burn the fire of love,
others do not understand that this is my choice.
While not seeing your way,
for I need a strong hand,
to see what others don't see.

Використання літератури:

1. Згама Н. Роман Світло та темрява: Роман/Наталия Згама,- 2020 - 286 с.

2. Шевчук В. Роман Око прірви: Роман/ Валерій Шевчук,- 2022.- 197 с.

Запах ароматний паски,
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня

Віряни несуть до церкви
Великодній кошик і святкові свічки засвітились,
І всі частинки освятились…

Це справді
День перемоги Духа над
Підступністю плоті, що
Прагне сховати людську душу.

День перемоги нашого
Страху вічної смерті,
Що не дає з середини
Себе зруйнувати…
Господь дарує Ангела з небес.

Так розуміючи суть
Поточного моменту,
Скажимо урочисто:
«Воскрес Христос -
Господній син!»
І радіють всі «Христос Воскрес на небесах!»
І на підтвердження
Почуємо, ніби луна:
«Воістину, Воістину Воскрес!»

Борітеся — поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая!
Борітеся — так! Не думайте про смерть,
горіть в огні єдиного бажання.
За вільну Україну.
Боріться - поборете! Ворог відступить і більше не ходитимуть ноги ворога по нашій рідній Батківщині.
Боріться - так! Ми молимося за своїх героїв
Боріться - поборете! Слава Україні

Вночі місто моє порожнє
У крізь відображення бачу міріади зірок – вечірнє місто.
Жінка – вітер
по місту мчить.
Не зупиниться жінка – птах.
Жінка - буря над світом майорить у темряві.
А ночами грає вона - просто буря,
вічно одна
і скаче по кутках як тінь.
Забравши з порожніх вулиць свій локон.

В твоїх очах глибина любові бездонні океан,
і почуття твої - хвилі безмежності,
ніжне море спокус, сподівання.
Таємниці мої житимуть на дні безодні видно світло.
Любов приходить і йде, приносить блаженство та біль.

Висота кохання безмежна, як наш Всесвіт,
Чарівна ніч малює з зірок візерунки,
і до себе в обійми несе!
Ніби впала з неба зірка.
До самої глибини серце торкнеться,
На висоту небес піднесе особисто,
як кажуть "Крила на п'ятах".
Раптом явився блиск небесного світла,
допомогаючи коханим подолати перешкоди.

Translation:
My city is empty at night
Through the reflection I see a myriad of stars - an evening city.
The woman is the wind
sweeps through the city.
The woman-bird will not stop.
A woman is a storm over the world fluttering in the darkness.
And at night she plays - just a storm,
forever alone
and jumps around the corners like a shadow.
Taking your curl from the empty streets.

In your eyes the depth of love is a bottomless ocean,
and your feelings are waves of infinity,
gentle sea of temptations, hopes.
My secrets will live at the bottom of the abyss, the light is visible.
Love comes and goes, brings bliss and pain.

The height of love is limitless, like our universe,
Magic night draws patterns from the stars,
and carries him into his arms!
Like a star fell from the sky.
The heart will touch to the very depths,
To the height of heaven will personally lift,
as they say "Wings on the heels."
Suddenly there was a glint of heavenly light,
helping loved ones overcome obstacles.

Використання літератури:

1. Романівська М. Книга Шахти в небі: книга/Маія Романівська,- 2022.- 40 с.

2. Стеценко С. Роман Чорна акула в червоній воді: Роман/Станіслав Стеценко, - 2021.- 118 с.

3. Аткінсон С. Проза Котячий путівник нічим небом: Проза/Стюарт Аткінсон,- 2019.- 64.

Квітка кохання розквітла в мені і в тобі
Огорнувши нас неймовірним кохання
І зв'язала нас міцно червоною ниткою навіки,
Так нас з'єднали самими небесами,
То квітка кохання пророкувала наше щастя

Я і ти - фундамент світобудови.
Ти дав мені свої Ангельські крила
Я віддала тобі свої Ангельські крила
І ми піднялися вгору, до неба, до зірок…
Щоб ми могли окунутися в безодню космічних почуттів
І ці космічні почуття живуть в Міріади зірок,
Де нам відкрита карта із зірок
І ми торкнулися Всесвіту удвох.
Виявляється у Всесвіті живе своя музика,
яка грає на струнах зірок…

Translation:

You and I are the foundation of a peace - building .
You gave me your angel wings
I gave you my angel wings
And we went up to the sky, to the stars.
So that we can plunge into the abyss of cosmic feelings
And these cosmic feelings live in a myriad of stars,
Where is a map of the stars open to us
And we touched the Universe in two.
Live music manifests itself in the Universe,
playing on the strings of the stars...

Використання літератури:

1. Денисенко Л. Проза Коли ангельські крила смердять перегаром: Проза/Лариса Денисенко, - 2014

2. Полк Я. Фантастика Депре. Початок: фантастика/Яро Полк, - 2023.- 64 с.

Я ніколи не звикну,
Я не вмію до заяложеного слова звикнути.
Бо ці заяложені слова, що живуть у тому роті.
До гарного слова нам треба звикати,
Щоб мова була як дзвінке джерело,
Як кажуть: «подумай сім раз, перед тим, як сказати»,
Щоб гарні слова твої чули люди
Щоб гарні слова твої людям радість несли
Щоб гарні слова твої мелодійно дзвеніло…

Ми незалежні,
як птахи - самовільно літаємо в небі,
ризикуючи впасти і розбитися
Ми вільно пархаємо в небі
без кайданів ніхто надіти не зможе…

Ми незалежні,
як коти - свавільно гуляємо самі по собі…
Ми зі своїм поглядом рожевим!
Гаряча блискавка затремтить,
А у очах вогнем шаленим
Нестерпна бестія кипить.

Така жага до нестримної волі
герої не вмирають

Я - Північ, бо тіло моє - Земля,
Мій Спасителю, я - ілюзорна Земля,
Я молюся духу Земля,
бо де я не була, не забуваю благословенну Землю,
яка кружляє у космічнім вальсі…
Вітри Галактик - вічні скрипалі.
Гармонія крізь тугу дисонансів
проносить ритми танцю по Землі.

Я - Схід, бо дихання моє - Повітря,
Мій Спасителю, я - антарктичні Вітри,
Я молюся духу Вітру,
бо слухаю вітри, що щепочать мені…
Вночі із хаосу безсоння,
Коли мій Всесвіт ожива -
Кидаю слова на вітер
не шкода нехай зникають,
А люди як по картах ворожать…

Я - Захід, бо кров моя - Вода,
Мій Спасителю, я - лазурова Вода,
Я молюся духу Води,
бо торкаюся Води та відчуваю її.
Із води виходила жінка
Здивовано очима кося…
І душа очима промовля:
«Життя пройде, немов вода,
І відцвіте, немов вишнева гілка…
В житті одна помилка - не біда,
Біда, коли усе життя - помилка»

Я - Південь, бо дух мій - вогонь,
Мій Спасителю, я - миготливий Вогонь,
Я молюся духу Вогню,
бо дивлюся на вогонь відчуваючи тепло.
З небес подібно до Прометею,
що вкрав таїнство Вогню.
Гуде вогонь - веселий сатана,
Червоним реготом вихоплюється з печі…
Підкинув сухого листя та дрова,
Щоб продовжував горіти.

Я прошу чотири могутні сили
Направлять мене та захищати мене
від злих духів.

Використання літератури:

1. Роки Н. Казка Чотири стихії: Казка/ Нурії Роки,- 2019

2. Мехеда І. Стаття Таємниці Шляху Земної Могутності – відкриваючи Італію та секрети Ватикану: Стаття/Ігор Мехеда,- 2023

Останній день перед Різдвом
і добрі і злі духи блукають по світу, що пройшов.
Наступила новорічну ніч, дивна тиша,
зорі в небі запалали у різдвяну ніч.
Цієї ночі засяяло небесне світло.
Ангели вітають весь світ
Христос народився в цю мить.
Раптом на вулиці, всі співають хором колядку:
Христос народився!
Славімо його!
Христос народився!
Славімо його!
Христос народився!
Славімо його!
в цю світлу мить уся родина до столу сідає,
щоб поласувати смачного
та привітати Різдвом Христовим один одного.
бо Христос є те Світло,
яке "в темряві світить, і темрява не огорнула його".
В його присутності Спаситель може принести
нам Божий мир, любов та світло!

В душі моїй вирує полум'я,
Там нескінченна боротьба.
У мене одні згоряють страхи,
Інші мучають мене.

Бо я не боюсь втратити
Я боюсь залишитися сама.
Я не боюсь темряви -
Я боюсь мешканців цього середовища.
Я не боюсь висоти -
Я боюсь з неї полетіти.
Я не боюсь простору -
Я боюсь у ньому померти.
Я не боюсь смерті -
Я боюсь процесу...

Виявляється я боюсь сама себе
Тому необхідно
Перебороти свій страх -
Значить подолати себе.
Значить не дати обставинам
Здолати себе.
Значить показати,
Що ти сильний духовно?
Значить довести собі,
Що ти вартий багато чого.

Боротьба моя складна, як тортури,
Але я не опускаю руки
І лише вона моя спроба
Щоб розірвати хибне коло.
Виявилося, що щастя у простому криється...
2021