ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад

Віктор Кучерук
2024.04.23 04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.

Хельґі Йогансен
2024.04.22 21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.

У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими

Іван Потьомкін
2024.04.22 10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк

Олександр Сушко
2024.04.22 08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак

Леся Горова
2024.04.22 08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав

Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,

Ілахім Поет
2024.04.22 07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.

- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг

Козак Дума
2024.04.22 07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.


Віктор Кучерук
2024.04.22 05:47
Клекоче, булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.

Артур Курдіновський
2024.04.21 22:16
МАГІСТРАЛ

Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?

Мелодія, пригнічена журбою

Микола Дудар
2024.04.21 21:42
Квітні, травні, липні, червні…
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…

Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,

Ілахім Поет
2024.04.21 21:09
Ти була всім, чим я дихав і дихаю.
Тим, що втрачав і що в серці відкрив.
Грізною зливою, повінню тихою.
Теплим ковчегом в безмежності криг.

Садом Едемським і небом з сузір’ями.
Чим насолоджувавсь я, чим страждав.
Днями святковими, буднями сір

Євген Федчук
2024.04.21 14:49
Стояв травневий ясний, свіжий ранок.
Вже сонце освітило куполи
Софії. Ніч майнула наостанок
За Гору. Пташки співи завели.
Грайливі горобці чогось зчепились
У поросі. Знайшли, напевно, щось.
А сонні голуби на те дивились
Зі стріхи. Сонце вище піднял

Ігор Шоха
2024.04.21 11:43
Життя таке, що їде дах,
та поки дибаємо далі,
воно збувається у снах
як репетиція реалій.
Ховатися немає де,
хоча і мусимо – подалі:
на Марсі, Місяці... ніде,
якщо і досі де-не-де

Світлана Пирогова
2024.04.21 09:04
Гілкою жасмину розцвіло кохання.
Малювала пензлем сонячна рука.
Цвіт у молоці. Очі - чорна кава.
Небеса завмерли в мовчазнім чеканні.

Серце заспівало, як відлуння мушлі.
Настрій пишноцвіттям розливавсь навкруг.
Цілував кохану той весняний дух.

Віктор Кучерук
2024.04.21 05:54
Струмок лоскоче босі ноги
І холодить помалу їх, –
Бере приємністю в облогу
Мене води грайливий біг.
Вона все тіло освіжає,
Дзюрчанням душу веселить, –
Якби не мілко – батерфляєм
Услід стрімкій понісся б вмить.

Юрій Гундарєв
2024.04.20 22:21
Її було названо на честь героїні Паризької Комуни.
Тож вона гідно несла це волелюбне ім‘я.
У 16 років - активна учасниця київського підпілля.
Потім, після Київського університету імені Тараса Шевченка, все життя - на передовому рубежі української науки

Юрій Гундарєв
2024.04.20 09:59
Про Павлика Морозова


Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,

Володимир Каразуб
2024.04.20 09:56
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м

Микола Дудар
2024.04.20 07:21
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази

Микола Соболь
2024.04.20 06:52
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.

Ілахім Поет
2024.04.20 06:35
Безсилі всі чутки та балачки!
Наскільки є поганою вночі ти,
Вони б переказали залюбки…

Замало тут фантазію включити, я б злі ті язиченьки застеріг. Але хай брешуть, щоб їм було пусто! В них там грішки – а в нас реальний гріх. В них дитсадок – а в нас

Віктор Кучерук
2024.04.20 05:27
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:

Володимир Бойко
2024.04.19 22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.

Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,

Іван Потьомкін
2024.04.19 18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"

Микола Дудар
2024.04.19 12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад

Ілахім Поет
2024.04.19 09:13
Наче туга все затьмарила.
Вкрало сон кохання-злодій…
Хто вона? Дівчатко з марева?
Чи лишень туман во плоті?

То змерзаю, то як в сауні.
Обіцяє (може, бреше)
Часом вічність в білім савані,

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ілахім Поет
2024.04.15

Лайоль Босота
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степанчук Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Степан Руданський - [ 2009.03.11 00:41 ]
    Вовки
    «Чого, брате, так збілів?
    Що з тобою сталось?»
    — Ах, за мною через став
    Аж сто вовків гналось!

    «Бог з тобою... Сто вовків!..
    Та б село почуло...»
    — Та вірно пак і не сто,
    А п'ятдесят було.

    «Та й п'ятдесят диво в нас...
    Де б їх стільки взялось?»
    — Ну, Іванцю! нехай так,
    Але десять гналось.

    «Та і десять не було!
    Знать, один усього?»
    — А як один? аби вовк!
    Страшно і одного...

    «А може, то і не вовк?»
    — А що ж то ходило?
    Таке сиве та мале,
    А хвостик, як шило.


    1859


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.75) | "Майстерень" 5.5 (5.75)
    Коментарі: (1)


  2. Іван Котляревський - [ 2009.03.10 22:48 ]
    * * *
    Сонце низенько, вечір близенько,
    Іди до мене, моє серденько! (2)

    Ой вийди, вийди, та не барися,
    Моє серденько, розвеселися. (2)

    Ой вийди, вийди, серденько, Галю,
    Серденько, рибонько, дорогий кришталю! (2)

    Ой вийди, вийди, не бійсь морозу,
    Я твої ніженьки в шапочку вложу. (2)

    Через річеньку, через болото
    Подай рученьку, моє золото! (2)

    Через річеньку, через биструю
    Подай рученьку, подай другую! (2)

    Ой біда, біда, що я не вдався, —
    Брів через річеньку, та не вмивався. (2)

    Ой завернуся та умиюся,
    На свою милую хоч подивлюся. (2)

    "Ой, не вертайся, та не вмивайся,
    Ти ж мені, серденько, й так сподобався. (2)

    Ой там криниця під перелазом —
    Вмиємось, серденько, обоє разом. (2)

    Моя хустина шовками шита —
    Утремось, серденько, хоч буду бита. (2)

    Битиме мати, знатиму, за що:
    За тебе, серденько, не за ледащо!" (2)



    Рейтинги: Народний 6 (5.75) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (1)


  3. Людмила Калиновська - [ 2009.03.10 17:48 ]
    із циклу «Не відправлені листи»
    «Чоловіки зневажають гендерну політику…»
    З повідомлень преси
    ***

    Епатажне диво – жінка без обручки,
    одинока, сильна, як п’янка весна.
    Що тобі до того? Ти – собі заручник,
    а – зарозумілий… То й не першина!

    Підійти наваживсь? Одступися плавно…
    Бо вона ж як море… ніжне і терпке.
    Мрійно- екібана,складно - орігамі,
    а коли сутужно - скляночка саке…

    А берези плачуть… Гой, які то сльози…
    Березневе свято – пригорщами з площ…
    Епатажній жінці подаруй мімози,
    а якщо залежний – не виходь у дощ!



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (14)


  4. Наталя Терещенко - [ 2009.03.10 15:09 ]
    СКРИПИЧНІ КЛЮЧІ
    Загаявся березень примхами сірих дощів,
    Фарбується небо, лютневими тінями скуте.
    Лютуй- не лютуй, відлітає у спомини лютий.
    Він січнем посічений, люттю себе розтрощив.

    Не навчена дихати сірим повітрям брехні,
    Не навчена пити коктейль пересудів та змови,
    Не навчена, хоч і навчали в публічних промовах,
    Не здатна вживати, випльовую їхній хінін.

    А без лицедійства занадто для когось проста,
    В карєрному зрості та справах не вельми успішна,
    Не маю багатства, і дати святкую не пишно,
    Отрути чи меду не ллють принагідно вуста.

    Не кличу до бунту ображений електорат,
    Не втрапила ні до еліти , ані до бомонду,
    Богемі не слідую і не сповідую моду,
    Живу як живеться, без хитрощів чи наздогад.

    Якщо не навчилася досі, ніхто й не навчить,
    Позаздрю лиш тим, хто у пісні народжує вічність.

    Хай лютий летить, безнадійно посічений січнем,
    Березовий березень котиком гучно нявчить,
    А вірш видається банальним римованим спітчем,
    Та може його ошляхетнять скрипичні ключі...


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (19)


  5. Петро Скунць - [ 2009.03.08 19:27 ]
    Люблю
    Друзі, друзі, скаржитись не гоже,
    Та чому, чому любов мою
    Ви зустріли хмуро і вороже,
    Як байстря, що вкралося в сім’ю.
    Ми ж усі народжені любити,
    Вірити душі, а не словам.
    Так чому ж тепер охота вбити
    Те в мені, що суджено і вам.
    Не кажіть: вона найкраща в світі.
    Та даремні й постріли хули.
    Може, я в ній те якраз помітив,
    Що збагнути інші не змогли.
    1962
    ……………………
    "Один"


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.83) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (2)


  6. Леся Романчук - [ 2009.03.07 22:08 ]
    Остання ніч. Антоній. Клеопатра.
    - І все ж, кохана, випиймо вина.
    Ця ніч – остання, мабуть.
    Знаєш, Клео, я не шкодую.
    Я прожив життя, в якому все було –
    і пил дороги, і кров, своя і ворогів,
    і друзі, і легіонів вірність і любов.
    Було усе, було – і перемоги
    вино п’янке, отрута й біль поразок,
    тріумфи величаві й зрада друзів,
    усе було. І ти була у ньому –
    така прекрасна, і така слабка,
    така безстрашна й мудра, горда Клео.
    Така любов не кожному дається,
    мені її боги послали з неба.
    Октавіан дивується, чому я
    тебе не покидаю, не рятую
    своє життя утечею. Смішний.
    Та я віддам і владу, й легіони,
    що так Октавіанові потрібні,
    за ямку на твоєму підборідді,
    за цю брову, піднесену лукаво,
    за погляд твій, за очі...
    - Недаремно
    ми прожили життя. Тепер я знаю –
    що вибравши тебе, я вибрала
    несхитне, мужнє серце. І ніжне водночас.
    Любити здатне. І вірне...
    - Мудра Клео, не перебільшуй,
    зраджував, було...
    - Мій воїне, не в тім таїться зрада,
    що поцілунки ти даруєш радо,
    що в повені вина свою могуть
    і силу чоловічу, голос плоті,
    тамуєш з іншою. Це зрадою
    назвуть людці, в яких про марне клопіт.
    Не зрадив ти мене у головному –
    коли Октавіан, Римерія і світ
    війну оголосили не тобі,
    а тій лихій чаклунці іноземній,
    якою всі й донині уважають
    мене, царицю з роду Птолемеїв,
    тоді не зрадив ти. У цьому вірність
    твоя у вічності.
    - Що це за звуки, Клео?
    Неначе свято – музика і співи,
    хтось б'є у бубон, хтось співає гучно
    таких веселих, радісних пісень,
    немов під час нестримних вакханалій,
    коли сатири скачуть козлоногі,
    а вакханки свої вінки розкішні розплітають,
    сміється натовп, люди всі радіють
    і п'ють вино і флейти виграють...
    Що діється?
    - Ірадо, Харміоно,
    що там надворі, що за неподобство?
    - Я зараз запитаю, що за шум,
    пресвітла пані. Повернусь за хвилю.
    - Здається, затихає шум... Пісні,
    і музика, і вигуки, і танці
    мов віддаляються. Затихло місто. Вранці
    останній бій. І вирішиться доля...
    - Що, Харміоно, що тобі сказали?
    - Моя пресвітла пані,
    верховний жрець, ні, ні, не можу повторити...
    - Харміоно, спокійно говори.
    Ніщо не може ані злякати, ані здивувати
    обох нас. Правда, Антію?
    - Пресвітла пані, та ж верховний жрець
    сказав, що дивні звуки чув він також.
    Це залишає місто бог Діоніс,
    веселощів, вина, любові бог!
    - Мій бог. Мій бог. Мій бог мене залишив.
    Залишив... Що ж, це знак,
    це прикрий знак поразки.
    І вона не перша. Покинули нас боги вже давно.
    - Ні, Антію, мій бог мене не кинув.
    Зі мною ти. І що б не сталось завтра,
    не змінить це років, прожитих в щасті.
    Світає.
    - Наш останній день. Останній бій...

    Останнього бою не було.
    Центуріони Антонія здали військо без бою. Армія Октавіана увійшла в Олександрію.


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (17)


  7. Юрій Сегеда - [ 2009.03.07 11:21 ]
    Мелодія німої музики
    Мелодія німої музики
    І контури сліпих картин...
    Ти змушений себе примусити
    Ставати тим, ким є не ти.

    Під звук нездійсненої музики
    На тлі нестворених картин
    Ти змучений себе примузити
    До фарбування штахетин.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (27)


  8. Юрій Сегеда - [ 2009.03.06 20:14 ]
    Уламки думки
    ...Стояли на краю зими,
    Коханням зігрівали весну,
    Стрічали птахів із тюрми,
    Що подолали путь небесну...
    ***
    ... Прийшла весна, твоя суперниця.
    І ти ревнуєш до весни.
    Чекай – можливо, все повернеться,
    І будуть квіти восени...
    ***
    ... В голосі, в посмішці, в імені
    Музику чую – живу.
    Ти не потрібна у сні мені.
    Краще прийди наяву...
    ***
    Ти пускала в синє небо листи…
    Я не думаю про тебе. Прости.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (2)


  9. Микола Шевченко - [ 2009.03.06 17:30 ]
    Де у берези...
    Де у берези очі по-весні?
    Коли вона заходиться сльозами.
    Невже оте вирішувать мені,
    Пронизуючи стовбура свердлами?
    Набравши досхочу її роси,
    Не потрудившись очі їй закрити.
    А ти, берізко, мовчки голоси,
    Все ж твоє листя буде зеленіти.
    Непевно озираючись, іду,
    Все, ніби, тих очей сліпих, боюся.
    Березу найсильнішу віднайду,
    І соку в неї досхочу нап`юся.
    Вона мені присниться уві сні,
    І в душу сумно, крізь пітьму, загляне.
    Де у берези очі по-весні,
    Коли життя, ще не розквітши, в`яне?..
    весна 2003р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" 5.5 (5.28)
    Коментарі: (3)


  10. Василь Степаненко - [ 2009.03.06 17:51 ]
    Котик
    *
    Котик
    пройшов по мокрих гілках
    і залишив на них
    свої ботики –
    сушитись.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  11. Варвара Черезова - [ 2009.03.06 11:37 ]
    Друг
    Вже так було. І чорно і туманно.
    І погляд в небо, як у дошку цвях.
    Скляніли очі. Колір йшов з лиця.
    Вже так було. Старі боліли рани.

    Тремтіли цигарки в долонях білих.
    Тремтіло скло і розбивалось вщент.
    Вмирало літо. Дарувало щем.
    Неначе спадок серпнів догорілих.

    ***

    Вже так було. І чорно і туманно.
    Але щораз, коли погано дуже.
    З’являвся ти, зеленоокий друже.
    Лизав долоні. Гоїлися рани.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (4)


  12. Юлія Фульмес - [ 2009.03.06 09:33 ]
    * * * * *
    І знову невчасно
    тебе потягло на відвертість,
    і знову дошкульно
    впечеш незагоєну рану
    нудним булькотінням пояснень,
    немовби наганом
    черкаєш повинну на тілі
    для судмедекспертів.

    Навіщо вертаєш?
    віддавна в моєму будинку
    заведено правило—
    не відчиняти ворота
    тому, хто колись осквернив
    їх крихку позолоту,
    покинув забутими,
    ніби стерню на обжинки.

    До чого ти прагнеш?
    (там, зліва, у сумці—хустинка,
    будь добрий, утри із обличчя
    невинну гримасу).
    на старість горнятко води
    або спільні фінанси,
    розміреність і
    одночасну серцеву зупинку?

    Я питиму вина у колі близьких,
    а не воду,
    носитиму плаття короткі
    в поважному віці,
    а ти як і був—так залишишся
    десь на узбіччі,
    в моєму житті
    нетривким як міраж епізодом.


    Рейтинги: Народний 5.6 (5.52) | "Майстерень" 5.75 (5.53)
    Коментарі: (13)


  13. Юрій Сегеда - [ 2009.03.06 00:32 ]
    А ми зустрінемось очима
    А ми зустрінемось очима
    На ескалаторах метро.
    Впізнається душа причинна
    Без гороскопу і таро.

    З тунелю свіжістю повіє –
    Дивись, вітри не відпусти.
    І, як співається в Марії,
    Сяйне гірська криштальна мрія,
    Така, якої не знайти.

    Природньо розпочнем розмову,
    І, може статись, – назавжди.
    – А як пройти на Контрактову?
    Всміхнутися: я теж туди.



    Рейтинги: Народний 5.38 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (3)


  14. Сергій Корнієнко - [ 2009.03.05 18:02 ]
    ПЕРЕМІНА

    Треба бути Південним Бугом,
    Щоб далеким сліпим джерельцем
    Усотати до моря тугу,
    Розіллятись у сліз озерце.

    Може моря того й немає,
    Бо ніхто його тут не бачив…
    – Прощавайте джерела краю,
    йду шукати…
    – Лови удачу!

    Полем, лісом, і знову лугом.
    Нижче, вище: чи ще не видко?
    Треба бути Південним Бугом,
    Щоб про море питати квітку.

    Морем мріються срібні хвилі,
    Розростаються, берег сунуть.
    Понад Бугом вже чайка квилить:
    Ніби щастям, неначе сумом…

    Хто не мріє – не має туги.
    Там де світло – густіший морок.
    Треба бути Південним Бугом,
    Щоб скликати усіх до моря.

    – Гой ви, браття мої і сестри,
    Повноводі, гіркі й недужі,
    Всі до моря! Течіть у серце.
    Я подужаю, зможу, мушу…

    Згар і Снивода, Соб і Дохна,
    Недотека, Єланець з мулом.
    З Мертвоводом якщо не здохну,
    Оживу зі святим Інгулом.

    Закохаюсь у Громоклію.
    Гей, мала, ти ж сама хотіла
    Стати морем, єднаймо мрії!
    Морем будуть душа і тіло.

    …Страх жене у меандри мандри,
    Відчайдушність виводить з кругу.
    За лиманом уже нірвана
    «у» на «о» перемінить Бугу…


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (9)


  15. Василь Степаненко - [ 2009.03.04 20:47 ]
    Звуки сонця
    *
    Пілястри кришталеві знову в моді.
    Бурульки
    камертонами висять.
    На них іскряться краплі –
    звуки сонця.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  16. Варвара Черезова - [ 2009.03.04 09:04 ]
    Римований Щоденник Меланхоліка. Запис №5.
    Я не твоя.
    Мені бути чиєюсь – не личить.
    Хтось мені, Суме, тебе, як мороку наврочив.
    Тінями сіре безсоння вкладаєш під очі.
    Тихо шепочеш на вухо.
    Всміхаєшся.
    Вбивчо.

    Худну.
    Марнію.
    Як риба на березі моря.
    Очі скляні і луска на піску, як алмази.
    Так помирають митці, шизофреники
    [хворі]
    Їх не ховають.
    Вони ж бо щезають.
    Одразу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (10)


  17. Олена Багрянцева - [ 2009.03.03 20:56 ]
    Ти обираєш втечу...
    Ти обираєш втечу.
    Ліктями просто в квітень.
    Лілії у волоссі
    Труять думки про ніч.
    Ніби засмаглі плечі,
    Всі ліхтарі без світла.
    Тільки тобі і досі
    Душно від слова «ні».
    Ти обираєш втечу.
    Чоботом в чорну землю.
    Все, що чекав, збулося.
    Сумно твоїй весні.
    3.03.09


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (8)


  18. Галина Косович - [ 2009.03.01 15:32 ]
    ГУРТОЖИТОК
    Розкриває свої обійми,
    Солодкі, звабливо- пряні,
    Несподіваний ранок-
    сонце.
    Я піду до нього у прийми.
    Гаряче? То й нехай поранить,
    Попече аж до
    бронзи.
    Це насправді зовсім не страшно,
    Якщо сонце є й навіть світить-
    Маю вірний шанс не
    пропасти.
    І у сутінках пащ та хащів
    Можна вижити й навіть жити.
    Де моя зубна
    паста?!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (13)


  19. Анна Сазанська - [ 2009.03.01 10:27 ]
    ***;)***
    У поета душа тендітна (амбітна).
    І по вінця у ній благородства (оцту).
    Він всю правду у очі (аби не мовчки).
    Сонце – тільки для нього світить (діти :)).


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (9)


  20. Чорнява Жінка - [ 2009.02.28 01:58 ]
    Шабат (З Ганни Осадко)
    …Монетка валидола под язык –
    И можно жить вот так, как жить привык,
    Покорной мудрости живым укором,
    То в тишину молчать, то слушать Тору,
    Сжигая листья в жертвенном огне,
    И спрашивать:
    – За что всё это мне?

    Октябрь старел… Так пожилой еврей
    Как у Стены, у зимних батарей
    Лицом прижался – и тихонько плакал
    Молитвою дождей, кустов и злаков,
    Где все слова сплетаются в одно:
    - Позволь, чтоб эту чашу мимо… Но…

    Но чаша уж полна, и никуда не деть.
    Сначала ветер, а за ветром смерть –
    Зайдут на кухню, сядут за столом:
    - Шалом, уставший сыне наш, шалом…
    Горит свеча. Шабат в календаре.
    И он умрет.
    В день первый. В ноябре.


    __________________________________
    Шабат – суббота, день отдыха.


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.52)
    Коментарі: (44)


  21. Варвара Черезова - [ 2009.02.26 12:39 ]
    Сміх. Ностальгія. Паролі. Наплічники. Клички.
    Нерви один за одним, як слабкі дезертири
    мовчки здаються. Здають. Не витримують тиску.
    Пил безкінечної, наче пустеля квартири.
    П’яна морзянка. Вистукую коми і риски.

    Наче продовження рук – цигарки, запальнички.
    Попіл на тілі столів так нагадує струпи.
    Сміх. Ностальгія. Паролі. Наплічники. Клички.
    Більше не лізти на стіни. Погодься, це тупо.

    Линуть мелодії. Зимні, дзвінкі, семиструнні.
    Добре, беру себе в руки. Беру і зникаю.
    Стригтись в монашки, чи ліпше пошитися в дурні?
    Кілька ковтків для хоробрості. Чорного чаю.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.47) | "Майстерень" 5.75 (5.46)
    Коментарі: (28)


  22. Дмитро Чистяк - [ 2009.02.26 12:04 ]
    Вертання
    надсадна крапля опромінить ніч
    і сірка розтечеться над містами
    янтарний блиск облич і потойбіч
    в очах у тебе тепла мить вертання

    коли в падінні забринять сади
    коли пахне жасмином миродайно
    коли по нас тужливу заведуть
    а ми суцвіттям рук одвернем камінь
    і злинемо у тихі вечори

    в очах у тебе тепла мить вертання
    і чистий плач і перший пагін світу
    без нас не зазоріє на землі

    29-30.01.09.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (4)


  23. Галина Косович - [ 2009.02.26 08:06 ]
    ЗІ СЦЕНИ
    ЗІ СЦЕНИ

    До публіки мовчу,сміюся, плачу,
    Уклін їй віршем, піснею, мотивом,
    За оплески, за голоси дорадчі,
    За джерело чужого креативу.
    Невдала рима, як невдала сукня,
    Вірш мілкуватий, ніби секс - невіглас,
    Мені на щастя хтось дверима грюкне:
    -Який тут безлад, приголосні збіглись..
    -Усе неправда, я тобі не вірю,
    -Так не буває, у житті інакше,
    -Усе недосконале і нещире,
    Подякую!!! Й не схочу satisfaction.
    А я колись гадала, що умію,
    А я собі намріяла сюжети,
    Такі невинні, просто мама мія,
    Як старовинні сукні крепжоржети.
    Піду незваним гостем тишком нишком,
    Підгляну у шпаринки, вірші - душі,
    І класикам покланяюся в ніжки.
    Пірну у море. Вирину на суші.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (17)


  24. Тетяна Роса - [ 2009.02.25 01:50 ]
    Три круга
    оДинаково серые лица,
    пЕрвый круг над вратами ада.
    оПтом вырваны теплостраницы.
    пРопуск в душу маркизу де Саду…
    тЕни мыслей твоих – не птицы:
    оСтаются бездвижием взгляда.
    пСихотропный туман кружится
    сИневою осеннего сада.
    рЯдом бродят печали – жрицы…

    ***
    Ты закроешь все окна в саД -
    Он стал вовсе не нужен тебЕ.
    Сторожит мертвоглазый циклоП
    Ядовитого зелья отваР –
    Твои мысли… Не быть борьбЕ.
    Пустотою твой мир безголоС
    Черномыслия вырос колóсС…
    Перед кругом вторым подойдИ
    Ты к циклопу за чашей питьЯ.


    ***
    Дегустация
    Единовластия мрака,
    Пролонгация
    Рассечения мыслей.
    Единение
    С отсутствием светлых знаков,
    Сотворение
    Исхода из чёрных высей
    Ядомыслием третьего круга…



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  25. Юрій Сегеда - [ 2009.02.25 00:57 ]
    Таке життя... Майдан затих
    Таке життя... Майдан затих.
    Серед живих нема святих...



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (2)


  26. Олена Пашук - [ 2009.02.24 23:15 ]
    Вони кращі друзі, куди вже краще
    Вони кращі друзі, куди вже краще.
    Самураї нового тисячоліття.
    Іржуть у дворі не розмитнені клячі,
    Вони ж бо вдома кусають лікті.
    В той час, як планета в добу целюліту
    Страждає мовчки. Ніхто не бачить.

    Ніхто не рятує, не ставить банки,
    Нидіють в хаті, а хата скраю.
    Хата скраю, бетонні фіранки,
    Хоча рукою подати до раю.
    Апостол Петро і собі навзаєм
    Протягує руку крізь магму ранку.

    А їм це не треба, вони самураї,
    Гострять мечі об сонця зубило.
    Потім щоночі один з них вмирає,
    А інший чекає осиротіло.
    Та той, кого запросили до раю,
    Вже не повернеться, навіть за тілом.


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.51) | "Майстерень" 5.75 (5.46)
    Коментарі: (13)


  27. Юлія Фульмес - [ 2009.02.24 14:47 ]
    Мур
    А змістом спільних недомовлень—
    Його зіпсована фігура.
    Ти не помітив? Ніби повінь
    Накрила вікова зажура
    Соборний мур святого Юра.
    У листя вдягнений опале,
    Він випроваджує понуро
    Студенство до яскинь вокзалу.
    І вже прощань одних замало—
    Всепрощення йому належить,
    На варті біля нього стали
    Чотири стільникові вежі
    Як ангели, що в небі стежать
    Апокаліпсову пожежу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (16)


  28. Чорнява Жінка - [ 2009.02.23 20:51 ]
    Метаморфоза
    хоть мальчик алчно постигал
    азы склонений и спряжений,
    увы! в нем не проснулся гений…
    но замечал, как вечер ал,
    когда, устав от вдохновений,
    он мухам крылья обрывал...
    ..........................
    он и теперь, гляди, живёт –
    не Мышкин – просто идиот...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (23)


  29. Лариса Вировець - [ 2009.02.23 16:09 ]
    Весна після любові
    Скресла крига, сніги потанули,
    утекли у твої казки —
    не зважаючи на обставини,
    серце в грудях — мов кінь баский.

    Не кажи, що буває різною,
    непростою любов бува:
    та — рятує порою грізною,
    воскрешає, а ця — вбива.

    Не судилося, як хотілося
    цій, єдиній (вона одна),
    і не чухай тепер потилицю:
    пий на спомин її до дна.

    Вже прогалини сонцем мічені
    і на звалищах ялинки,
    з-під коліс летять покалічені
    пластикові пляшки.

    А кімнату безжальне жалюзі
    ріже в смужку, не омина...
    На синоптиків не зважаючи,
    місто штурмом бере весна.


    Рейтинги: Народний 5.4 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (9)


  30. Оксана Пухонська - [ 2009.02.23 11:33 ]
    * * *
    Бракує слів,
    Щоб виказати душу...
    Тебе бракує,
    Щоб відчути біль.
    Тендітні пальці струнами зворушать
    Немузику...
    На рани сиву сіль
    Насиплять ті,
    Хто просто був не нами...
    Бракує сліз,
    Щоб виплакати нас.
    Вростає простір крізь віконні рами
    У юний,
    Нами вилюблений час.
    Вогонь мовчить
    В камінній пащі тиші.
    На темінь ніжно дихає свіча.
    А ти мене наївно не залишив,
    Хоча прощав,
    Хоч сотні раз прощав.
    Бракує зір,
    Щоб захотіти ночі,
    На спільність все ж
    Нам забагато сил.
    То, мабуть, так нам світ оцей наврочив
    На вічність поетичної краси.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  31. Галина Косович - [ 2009.02.22 14:32 ]
    ***
    Тримай мене. А хочеш, не тримай,
    Була твоєю. Не твоєю - буду.
    Орбіту обираю я сама.
    Ти вільний сподіватися на чудо.
    Повірити у казку... Чи у міф
    Про сотворіння нашого кохання,
    Де на годину хтось із нас халіф.
    Як це банально! З рим одне «зітхання».


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (13)


  32. Василина Іванина - [ 2009.02.22 08:57 ]
    ...сіра смуга...

    Вже на смузі «Цюрих-Будапешт».
    Рюкзачок закинувши на спину,
    Озирнусь на трапі. Ще хвилина…
    От і все. Ти, звісно, не прийдеш.
    Пасок застебну. Притишу серце.
    Видих. Вдих. Вже наче й не болить.
    ...лайнер мій усе ж увись прорветься –
    понад хмари, в осяйну блакить…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (33)


  33. Галина Косович - [ 2009.02.21 13:59 ]
    ***
    Сьогодні роздавали сніг.
    За квотами, чи каталогом,
    Чи за молитвами рудих -
    Мені не випало нічого...
    Дістався вітер – буревій,
    Мов з пляшки випустили джина,
    До болю зимний погляд твій
    І кілька страчених сніжинок.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (14)


  34. Наталя Терещенко - [ 2009.02.20 14:41 ]
    ТИ ТРИМАЙСЯ...
    Упадеш,
                     не заплачеш -
    І буде тобі не боляче.
    Обпечешся,
                             подмеш -
    І стане тобі не страшно.
    Не здригнешся
                             від жаху
    На вулиці темній, по́ночі,
    І себе подолаєш,
                           як ворога -
                                               врукопашну...

    Ти була пожиттєво знеславленою й закланною,
    А на небо ішла, як мучениця – святою,
               Бо ніколи не сіяло небо своєю манною,
               І ламало тебе, мов гілочку сухостою.

    Ще відлунюють темні віки дівочими зойками,
    А новітні знову шукають царівен - бранок.
               Темний сум у очах - зерня́тками в жовтім бойкені,
               А у душах – каміння
                                                     скалками
                                                                    гострогранок...
    Упадеш,
                     не заплачеш -
                                               і буде тобі не боляче.
    Обпечешся,
                            а вітер
                                          вигоїть, на порозі...
    Тільки віруй, -
                           і будеш у світі
                                                          мамою, сонечком.
    Ти тримайся -
                           навіть билинкою при дорозі.


    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.45)
    Коментарі: (21)


  35. Лариса Коваль - [ 2009.02.20 07:34 ]
    Переклади
    З КИТАЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ XII СТ.
    Лі Цінчжао

    * * *

    Весняний сум надії і тривог,
    І поминальне небо, як нове.
    Курильниця із яшми. І димок
    Над нею червоніючи пливе.
    Не взмозі встати, взяв як бранку час,
    Не треба вже для зачіски прикрас.

    Пройшла пора цвітіння ніжних слив,
    І вкрилась річка ковдрою латать.
    Летить із верб пухнасте диво див.
    А ластівка додому не верта.
    Смеркається. Щось крапає з гори.
    І мокра гойдалка сумує у дворі.

    * * *

    Я сам відповім за долю свою.
    Не хочу я неба питать. Не питаю!
    Самотньо на вежі високій стою,
    Печаль розлилася від краю до краю.
    Ми стрілись із Вами не в кращі часи –
    Заморене серце притулку прохає.
    Вам краще додому піти від роси.
    Вам краще піти до родинної хати.
    Хай західний вітер хмарини пасе
    І осінь похмуру до мене несе.


    * * *

    Кволий промінь і вітер віє,
    Та весна вже на землю лягла.
    Легку сукеньку, наче надію,
    Я сьогодні на плечі вдягла.

    Тільки з ліжка, невмивана, боса,
    Прохолода мене обійма.
    І черлено заплутались в косах
    Облетілі квітки мейхуа.

    Де ж мій край?
    Ще душа не зотліла.
    Чи судилось в розлуці нам жить?
    І забутись навіки несила,
    І вином вже нудьги не залить!

    Із курильниці світло на стінах.
    Як в безодню – у постіль знов...
    Догоряє свіча. Зникли тіні.
    А в крові колобродить вино.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  36. Юрій Сегеда - [ 2009.02.19 23:16 ]
    Зона
    Тріск дозиметра зловісний –
    Дозу вхопиш за хвилину.
    Сірий дім, стареча пісня
    Про полин і про калину.

    Виють голосно, по-вовчи,
    Хоч набрякли щитовидки.
    Крапля крику мозок точить,
    Жити боляче і бридко.

    Прапорці, дроти, тенета...
    Не вовки, а ми в облозі.
    Покотилася планета –
    Горошина по підлозі.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (5)


  37. Юрій Сегеда - [ 2009.02.19 22:37 ]
    Мелодія
    Вчора вранці горлиця загукала вперше,
    А сьогодні зима розтає.
    Знову та мелодія вливається в дихання моє,
    Восени лиш ненадовго вмерши.

    Та музика гучніша за трамваї,
    По мокрій гілці підіймається в блакить.
    Хто чує, вже не журиться й не спить.
    Немов старі бинти неболяче зриває.

    І тихо тане сірий сніг щоденних справ.
    І думати, і дихати, й дивитися – відкрито.
    Це з фільму. Це якийсь французький композитор.
    Цікаво – що він думав? Як він знав?...



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (3)


  38. Юрій Сегеда - [ 2009.02.19 22:13 ]
    Влучаєш.Тиша з того боку...
    Чеченській дівчині

    Влучаєш. Тиша з того боку.
    Хай трохи відпочине око.
    Згадай: акорди фортеп’яно,
    В кімнаті біла порцеляна,
    Ще не розбита чобітьми,
    Ще двір наповнений дітьми,
    Які не знали слова "міна".
    Старі їх брали на коліна,
    Казали казку про війну.
    А ти – веселу чи сумну –
    Між гори пісню відпускала,
    Співати мріяла в "Lа Sса1а" ...
    Та все минуло. Ти сумна,
    У тебе юна сивина,
    Ти спиш на кам’яній постелі.
    Ні Кабальє, ні Гвердцителі
    Не буде з тебе. Не судилось.
    Лиш чорна клавіша лишилась
    Тобі на снайперській рушниці...
    А фортеп’яно тільки сниться.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (1)


  39. Ванда Нова - [ 2009.02.19 18:36 ]
    агой!
    агой! луна покотиться по горах,
    шулікою на спини полонин.
    не люди ми - зухвалі дві жони
    в боки вітрів устромлюємо шпори

    агой! плює господар за плече
    на любок відьмака і ворожбита
    забув? жона народжувала діти,
    справляючись і з кіньми, і з мечем

    агой! нам ще до Місяця - й назад,
    а сіль з мішка тікає через дірку.
    підніжкою мостив нечистий зірку,
    а не спіткнемось - надійде гроза

    ...

    чіплялася рука за край човна;
    із крашанок дощі змивали лиця,
    зривалися зірки і блискавиці,
    ми ідолів спускали у Дунай


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (24)


  40. Олена Пашук - [ 2009.02.19 10:46 ]
    вона тобі сказала йди
    вона тобі сказала йди
    і показала напрям руху
    чи вистачить у тебе духу
    щоб наздогнать свої ж листи
    відправлені колись до друга

    бо краще передати їх
    із рук у руки
    без кур’єрів
    вночі таємно від усіх
    відкрити галасливі двері
    і впасти тінню на поріг

    у тих листах і біль і крик
    і непрочитана молитва
    ти втратив все до чого звик
    й мотузка бабиного літа
    обвила ніжно твій кадик

    і вийде друг
    загляне друг
    в криниці з мертвою водою
    конверти мовчки вийме з рук
    а потім спалить наче Трою
    скінчивши достроково гру

    зламались навпіл терези
    впереміш прісне і солоне
    і блискавка – сестра гюрзи
    провісниця Армагедону
    чи чоловічої сльози



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (12)


  41. Юрій Сегеда - [ 2009.02.19 10:04 ]
    Коло акваріуму



    Рибка синя червона і чорна
    В небесах по воді по траві
    Не існує ні завтра ні вчора
    Подивися і стихне біль

    Хай крізь скло позирає потвора
    Нас немає ні завтра ні вчора
    Отже рухів різких не роби

    Рибка синя червона і чорна
    Подивися і стихне біль
    Знаєш значення слова tranquille
    То секрет кольорових рибин



    Рейтинги: Народний 5.38 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (1)


  42. Юлія Фульмес - [ 2009.02.18 09:05 ]
    * * * * *
    Намотує дим цигарковий
    На записи магнітофон,
    І службобезпечні розмови,
    І байки про чистий кордон.

    На столику колом розводи,
    Як вир у болотній воді—
    Затягує стіни і сходи,
    Фіранки і лампи руді.

    Бурштинове пиво у гальбах,
    Балачки зайшли про війну,
    Про миші у банках і Майбах,
    І щиру державну казну.

    Бармени розносять на таці
    Світлини іранських дівчат,
    З рекламою вуличних акцій,
    і з гаслом: „ти йдеш на джихад?”

    А нам би якось відмовчатись—
    У кожного свій кінозал,
    На захід замовлений чартер
    І свіжий касетний скандал.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (15)


  43. Василь Степаненко - [ 2009.02.17 19:34 ]
    Я у колисці мрій
    *

    На небі – човен,
    а на хвилях – місяць.
    Я у колисці мрій.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  44. Сергій Корнієнко - [ 2009.02.17 14:29 ]
    Бог вертає

    Бентежні тіні еллінського міфу
    Лягли на сонцесяйну чистоту.
    І ми вклонились еротичній німфі,
    Спровадивши русалчину цноту.
    І ми втішались плетивом химерним
    Занурившись у шал перипетій:
    Героїв і богів, звитяг і скверни,
    Не нам властивих мислень і подій.
    На полі ратоборствували дужі,
    Ярило батько в небесах горів.
    Та Зевс повадивсь у відсутність мужа
    В опочивальні наших матерів…
    Не від меча біда бува найглибша.
    О, Господи, гріхи наші тяжкі!
    Зневажені, такі близькі, найліпші –
    Боги навшпиньки вийшли, за дужки…
    А ми взяли чужий на душу камінь,
    Ще й не один, замурували світ,
    І розписали прийшлими богами:
    Печаллю – стіни, страхом – небозвід.
    Мальовані і двері, і віконця,
    У цьому склепі виходу – нема.
    І тільки в крові шаленіє сонце,
    Коли морозом допіка зима.
    Нехай пече, у день сонцевороту
    Ярило вийде за тілесну гать.
    І тільки в жменьці сміху, для народу,
    Зостанеться Марена міцно спать.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (7)


  45. Оксана Радушинська - [ 2009.02.17 14:13 ]
    ***
    Здіймуться святі по Різдві із насиджених місць.
    Заглянуть у вікна морозяні, ввійдуть до хати.
    Павук із соломи з-під стелі окреслює вісь,
    До світла якої злітаються душі крилаті.

    Здіймуться святі по Різдві тай у вирій вернуть.
    Підеш із сохою в життя, а жита – вже по тобі.
    І діти твої з вовченятами істину ссуть,
    Сповиті у сіті дощів ще у неба в утробі.

    І сніг почорнілий, як нав, повноводдю бринить…
    І вродить зі скель нове сонце, напоєне ранком…
    У Бога турбота – всі дні позбирати на нить,
    Тай тихо зашторити виткану з часу фіранку.

    А потім – листочок пожовклий… А потім – сніжок…
    А потім до мене від тебе – свати… чи солдати.
    І білий рушник, білий-білий рушник без стьожок
    Не вспію подати.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.29)
    Коментарі: (16)


  46. Василь Степаненко - [ 2009.02.16 19:53 ]
    Діждавшись
    *
    Діждавшись
    перших спалахів сніжин,
    забрався я надовго спати в лігво,
    щоб очі
    зберегти для кольорів.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  47. Юля Бро - [ 2009.02.15 16:37 ]
    * * *
    Капризы тонут в капуччино,
    Коричный день венчает тень.
    И у святого Валентина
    Невпроворот вечерних дел.
    Ну, здравствуй, маска пилигрима,
    Полей бескрайняя постель!
    La viva vita! И LOVиной
    Вам будет снега бешамель!
    Как серпантин тропинки вьются
    От пробуждения до сна,
    Где в озера холодном блюдце
    Лимонным ломтиком – луна.
    И, наблюдая фейерверки
    В честь апогея всех страстей,
    Старушка кормит в старом сквере
    Бумажным сердцем голубей.

    2004


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (8)


  48. Іванна Черник - [ 2009.02.15 13:42 ]
    * * *
    Відмолися за мене,
    Прости мені першу втрату...
    Першу втрату себе у обіймах гірких твоїх...
    Знаєш, важко було, воскресаючи, помирати,
    Як на мокрім асфальті останній самотній сніг.
    Відмолися за нас...
    Тонкострунно шабліють ночі...
    Трохи пісні ще чути із вицвілих вуст трави.
    Нас давно прокляли, пролюбили і запророчили
    На вигнання у світ, що зловив нас таки,
    Зловив...






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (4)


  49. Ігор Павлюк - [ 2009.02.15 09:50 ]
    Ця осіння любов ...
    Ця осіння любов – як під листям захована міна.
    Над могилками гнізд зоренята кружляють, кричать.
    Та ніяка душа мені тіло твоє не замінить.
    Твоє тіло, що світиться тінню вогню і меча.

    Ти прийшла мені так – наче пісня лягає на пісню.
    Від вогню золотого ростуть груденята свічі.
    Ми сп’яніли від себе – і стали первинно-первісні.
    Динозаври кругом.
    Видно Місяць – немов уночі.

    Нас вовки і дерева навчили ставати собою.
    А комп’ютери ми заступили іконами трав.
    Віддавалася ти із такою святою журбою,
    Що обличчя такого щасливого я ще не знав.

    Потім вмерли удвох...
    А воскреснем – як стане весняно.
    Над могилками гнізд затріпоче метелик нічний.
    Наші діти – пісні, наші внуки – ці зорі рум’яні...

    Та ніякий політ не замінить вже нам глибини.



    Рейтинги: Народний 5.88 (5.72) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (18)


  50. Костянтин Мордатенко - [ 2009.02.14 19:45 ]
    Вірш по соломі


    Як учням ноги мив Ісус Христос,
    яка ж в їх душах відбувалась праця!..
    А ми в житті і досі боїмось,
    що за добро в нас тикатимуть пальцем.

    А Вітер носить хмари, як поштар.
    Мене цигани звали: « Роме, їдьмо!...»
    Дощ дратувався, мучився, страждав,
    як чоловік, що жінку взяв із дітьми…

    Осінній біль породжує чуття:
    пожовклі мрії, туск летить лапатий…
    В змаганнях Щастя з Горем «нічия»…
    Аби не соромно, як в очі гляне мати…

    Гойдавсь на релі Вітер і свистів.
    Чорніло Небо, ціпилось, насилу
    розплакалося, наче у житті,
    коли відповідать за батька сину…

    В холодний Дощ зайшов і вже не міг
    з-під нього вийти, аж перетрусило…
    Кололось небо громом, як горіх.
    Це начищав Пегас могутні крила…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.3)
    Коментарі: (8)



  51. Сторінки: 1   ...   104   105   106   107   108   109   110   111   112   ...   154