ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:38
З давніх часів наші предки
використовували різноманітні носії,
на яких можна було б
залишити видбиток,
бо мова носить видбиток усього життя нації.
Та у кожного племя існує свій
- живий носій праслов'янської мови,
які мігрували.

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:35
Рівнодення день,
Рівнодення ніч
в рівноважному положенні знаходяться
до годин, до хвилин,
до секунд, точнісінько
завмирають у сезонному зближенні
забезпечено рівність
ночі та дня

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:34
А небо знає
Вся земля горить у війні
Рідну землю Російські вороги знищуюють
Руйнують міста
Світлих дітей вбивають
і ґвалтують та мирних людей вбивають,
калічать і катують
Наче нема Бога на землі

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:33
Пізної ночі ми з’єдналися знов
І парили ми у бездонному Всесвіті у двох…
Я шаленію, божеволію від тебе…
Розум втрачаю від космічних почуттів,
Які ти даруєш мені у ночі…
Дивлюсь на тебе
І не можу надивитись
Насолоджуюсь твоїми теплими поцілунками

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:31
У двох світів Інь та Янь,
Одночасно - два неподільні божества,
Рухлива примарна грань,
Великої межі Інь та Янь.
В цих Інь та Янь є рівновага,
Гармонія світів присутня.
Прагнення брати і віддавати,
І доповнюючи - продовжувати,

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:30
Високо на горі наш гетьман вельможний
І кошовий отаман стояли.
Їх обирали козаки…
Вони дивилися на краєвид своєї землі
Та на козаків…
Могутні козаки жили там.
Бо козаки воїни величні,
прославлені у віках.

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:28
Заселені місця племенами
Стали місцем проживання,
І кожне плем’я очолювали різні князі,
Кожний князь судив, водив на бій очолених людей,
Перший був князь у відвазі
І у мудрості своїй,
А коли ставав не здатним до ладу
І боротьби,

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:27
Жили на світі різні племена,
Розкидаючи свої оселі
на різних куточках землі.
Племена оселялися цілим родом
І мали різні імена ці племена:
Різні племена складали свій рід
Наймудріший,
найстаріший вождь цілим родом керував

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:25
Сьогодні день святої Трійці
Зібралися три духа:
Бог триєдиний господь, Бог - син і Бог - дух святий вітають
Над Україною в небі,
Допомогти хочуть.
Так святиться вся природа.
Бог - батько творить мир чудовий,
Бог - син спокутує гріхи,

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:24
Stop telling people
more than need to know

Stop telling people your business.
Some people talk to you
so they can talk about you

Stop explaining yourself

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:22
Диво - видіння було уві сні, як віщі ночі:
Мені прийшло видіння,
Щось у темряві світилось.
Я спочатку не повірила своїм очам,
Але уві сні з’явилася Свята Марія,
Яка сяяла мов сонце
І очима розмовляє,
Яке диво на Україну чекає

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:22
One day, someone will
Love you the way you
deserve to be loved
And you won't have to
fight for it.

Your smile, your eyes,
the way you laugh,

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:20
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід уперед
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід назад.
Так я веду гру світів...
Гра і знову крок та мат!
летять на підлогу шахові фігури.
роблю фігурами хід на угад

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:19
У кожної відьми десь заховано серце.
А хто знайде його — підкорить відьму собі.

Якщо ти і відьма, то я стану володарем зла.

Відьмине щастя – з вітрами злитися,
Свободу – птаха, в себе впустити.
Відьмине щастя – до смерті битися

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:18
Душа вічна, можливо,
вона приходила на землю один раз.

Душа не вмирає. Залишаючи колишнє місцеперебування,
вони живуть в інших місцях, які знову приймають їх

Без випробувань і бід не минає життя людське
і не буває спасіння душі.

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:16
Я слухаю та дивлюся на тебе щодня
Я слухаю та дивлюся на тебе щоночі
Ти випромінюєш життя в своїх очах,
В твої очі світяться від щастя.
На тебе бути схожою хочу.
Навчи мене воювати,
Щоб могла захищати я
Та бути героєм своєї країни.

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:14
«А що таке було кріпосне право?
Кріпосне право - це патріотизм,
закріплений на папері.
Людина була пов'язана зі своєю землею-матінкою
не лише почуттям обов'язку, а й документально.
Кріпосне право - це мудрість народу,
це чотириста років нашо

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:10
Життя - гра. Все залежить від тебе, твої ідеї, твої думки.
Потрібно тільки підняти свою дупу з дивана
і йти вперед, нехай повільно, але до вершини.

Якщо ти кажеш: "Знаєш, вчора я зустрів себе і подумав,
що я справжня дупа", - це серйозний приві

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:09
Музика надихає увесь світ,
дарує душі крили, сприяє польоту, уяві;
музика додає життя і веселощі всьому існуючому…
Її можна назвати втіленням всього прекрасного
і всього піднесеного.

Не уявляю собі життя без музики.
Музика для мене не просто

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:08
Ліс - живий, він все відчуває,
все розуміє.

Життя схоже на ліс;
іноді ми губимося і не знаємо,
що робити,
але якщо ми будемо ділитися своїми переживаннями
і досвідом, подорож стане не такою вже поганою

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:07
Поки любов жива вона черпає сили в самій собі,
а часом і в тому що здавалося б повинно її вбивати:
в забаганках, в суворості, в холодності, в рівнощі.
На противагу любові, дружба вимагає догляду:
їй потрібні турботи, довіра та поблажливість,
інак

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:06
Небесні зірки не танцюють, але світять.
Земні зірки не світять, але запалюють.

Ніч уже розстелила на небі
темне покривало з яскравими іскринками зірок...

Якщо у тебе є мрії, добивайся їх і разом з ними лети,
не бійся впасти, бо хто не пробує н

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:05
У космосі немає нічого, крім вищого,
свідомого, нескінченного та щасливого життя.
Решта, по малості, непомітно.
Скрізь існують планети
і скрізь вони готові до сприйняття життя

Загальний вигляд Всесвіту завжди однаковий.
Якщо одні сонця згасают

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:04
There is not love without hope,
no hope without love,
and neither love nor hope without faith
Faith is what gets you started.
Hope is what keeps you going.
Love is what brings you to the end.
When our whole life is one faith, hope,
love, prayer

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:03
Україна – це вічність, не тільки сьогоднішня,
але передусім майбутня й минула.
Батьківщина - мати, умій за неї постояти.
Батьківщина починається з сім'ї.
Батьківщину, як і батьків, на чужині не знайдеш.

Люблять батьківщину не за те,
що вона вел

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:01
Цієї темряви бездонного космосу не вистачить,
щоб погасити полум'я однієї свічки

Страх - твій найкращий друг і твій найлютіший ворог.
Він як вогонь. Якщо ти контролюєш вогонь,
ти можеш готувати на ньому.
Якщо ти втрачаєш над ним контроль,
ві

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:00
Розквітала країна Марія
Раптом вороги напали
І ми сховалися в найглибші підвали.
Днями і ночами ми не спали…
Все мріяли про майбутнє країни Марії.
Сидячи в темряві
Людські очі багато бачили,
Відчували біль та горе,

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:58
Новий рік - це коли батько намагається переконати своїх дітей у тому,
що він Дід Мороз,
а свою дружину - що він не Дід Мороз.
Юність - це коли ти вже не віриш,
що на Новий рік до тебе прийде Дід Мороз,
але ще сподіваєшся, що прийде Снігурка.
Суч

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:57
i think that gravity sets into everything,
including careers,
but pendulums do swing
and mountains do become valleys after a while...
 if you keep on walking.

mountains are like a girl's mood swings
and boy that's a sweet sour kinda mysterio

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:56
Though my soul may set in darkness,
 it will rise in perfect light:
I have loved the stars too fondly,
to be fearful of the night

And when the night is cloudy
There is still a light that shines on me
Shine on until tomorrow, let it be…

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:55
The number one reason most people don't get
what they want is that
they don't know what they want.
Rich people are totally clear
that they want wealth.

The fastest way to make
money is to solve a problem.

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:54
There is a battle of two wolves inside us.
one is evil.
It is anger, jealousy, greed,
resentment, lies, inferiority and ego.
The other is good. It is joy, peace, love,
hope humility, kindness, empathy and truth.
The wolf that wins is the one you f

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:53
I don’t know how many roles
I can ask my dad to play in my life,
but so far, father, best friend, role model,
 mentor and grandfather to
my children are working out quite well

I've reprised roles in the theater,
which is somehow more accepted,

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:52
Крізь кожне серце,
крізь кожні мережі
Проб'ється моє свавілля.
Мене - бачиш кучері безпутні ці? -
Земною не зробиш сіллю.

З неслухняної дочки свавільна жінка.

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:51
Нашим девізом має бути не
«Прощайте один одному»,
але швидше за: «Зрозумійте одне одного».

Життя навчило мене багато прощати,
але ще більше шукати прощення.

«Прощаючи тих, хто мене критикує,

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:49
Ліс – прекрасний прояв сили природи
і самий яскравий приклад її досконалості.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Василь Марківський
2024.03.26

Вадим Водичка
2024.03.26

Лава Вулкана
2024.03.20

Надія Богодар
2024.03.18

перо Христя Чорне
2024.03.15

Володимир Назарук Одеса
2024.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія


  1. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.03.12 00:28 ]
    ні, я не вірю!
    а я не вірю у весну

    і в кольорові

    ніжні чари.

    весна -

    часинка

    для печалі.

    ні, я не вірю

    у весну!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (7)


  2. кириндясова ксения - [ 2012.02.29 18:50 ]
    Холмик
    Холмик души

    Частичка моей души как холмик из песка,оставленный
    после кротовых слепых наваждений о захвате земли,
    а точнее превращении ее в тоннели нерассказанных
    сказок…
    Чего только стоит растереть душу в песочный холмик.
    Для кого то это станет символом гробницы найденного
    нелицеприятия.Все стараемся удивить других чем-то
    резким и добродетельным как свежеиспеченный хлеб
    в руках у богачки,которой опостылел брак.
    А наши души бросает как на конных бегах:только успевай
    закусывать удила.
    И к чему эти скачки?На тебя ставят крупные суммы:свою совесть,
    сердце и тело.
    В конце концов все сводится к единому – не давать в темноте
    невежств целовать свои руки.Ах,эти темные блуждания по парку
    с поцелуями рук!Как это напоминает введение в кровь
    воздуха.Почти смертоносно.Посмертно романтично.
    И холмик моей души кто-нибудь сравняет з землей,
    с тем чтобы унести его на своих пятках.
    А значит вернуть воде в тюремных карцерах.
    Такая она моя душа – как вязкий дым в игральной комнате…
    Как терпкость груш,которые принесли как лекарство от бедности…
    Принесли и ты впервые чувствуешь всю красоту пижонства в бедности.
    И пока не думаешь,что обидел других бедняков своей любовью к нестяжательству.
    Насыпят холмик твоей души на колесо машин…
    А тело – оставят в раздумье.
    Ксения КИРИНДЯСОВА,
    29 февраля,2012 года


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. кириндясова ксения - [ 2012.02.28 20:45 ]
    ведьмацкий гонор
    Ведьмацкий гонор

    Ведьмацкий гонор нынче подхватывают как ангину при неожиданной
    встрече с другом,который всегда открывает окна в надежде
    получить весть из теплых краев лишь только из наклона головки синицы.
    Из одного наклона головки птиц можно узнать,почему они
    с адятся передохнуть ,не боясь потерять друг друга.
    И ведьмы охотно отрывают птицам хвосты,чтобы обмахиваться
    ими как веером,в отстутствие ветра,что приходит лишь
    к тем,кто мечтая,дарует жизнь другим.
    Ведьмацкие метлы в порывах стервозной горечи,
    расчищают дорогу к греческой вазе в парке,в которой стоит
    новогодняя ель. Охотно ведьмацкие тугие,как сапоги мушкетера,
    глаза тяжелым укором падают на греческую вазу.
    Винят ее и тем самым обретают ее силу.Их грубые и аристократичные
    руки вешают на ель носовые платки.Что тут такого:утешить пару
    любовников и украсить потом их слезами ели?Всеравно ведь празднуем
    их необыкновенность.Танцуют ведьмы в обнимку со снежинками….
    И кажется,в такие минуты,что Новый год это греческий танец сиртаки:
    ты вроде и танцуешь,но уворачиваешься от своего сердцебиения.
    Такие они-ведьмины заговоры.Не дороже ели,но и не дешевле ее.
    Вдруг восхитятся ведьмы и ваза поблекнет.Все ее греческое благородство
    воевать с любящим сердцем растает.Растает и ночь.
    И ты увидишь:метлы их стали трещинками на вазе.
    Потому как в их руках любой снежный ком-младенец.
    Бросишь словом истины из грудки снега в другого и месть станет
    долгом.

    Ксения КИРИНДЯСОВА,
    28 февраля,2012 года


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  4. кириндясова ксения - [ 2012.02.27 21:11 ]
    киты
    Киты

    Киты уходят на берег….
    Не из тоски или любви к тому,
    чтобы солнечные лучи скрещивались
    с фонтаном,бьющим из их головы…
    Громадные властелины моря,
    не способные проглотить даже крупную рыбу,
    киты стонут каким-то черчиллевским манером:с тросточкой
    в душе и горем на сердце.
    Нет,они не хоронят своих близких…
    Страннным образцом море укрывает одеялом на глубине
    сотни километров мертвые туши,а те покрываются илом.
    Так,будто того и надо чтобы и после смерти
    манить корабли в море:воздвигать там флаги,
    чтобы случайно напороться на горные рифы…
    Киты уходят на берег потому что шторм убаюкал их
    до смерти…
    И еще потому что все мы немного киты.
    Уходим на берег из бездны страстей,
    а море лижет нам пятки.
    Так и мы уйдем на сушу.
    Чтобы служить укором тем,кто
    думает что убивая свободу человека плыть,
    спасает его душу.
    Ксения КИРИНДЯСОВА,
    27 февраля,2012 года


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  5. кириндясова ксения - [ 2012.02.26 17:02 ]
    по фильму "Небесные ласточки"
    Небесные ласточки
    Посвящаю фильму
    "Небесные ласточки"

    Непостоянство есть талант влюбленных душ.
    Пьет за здоровье скромных учителей березка
    под окном молельни.И разлетаются открытия совсем
    ничтожные по всем углам обители…
    Открыли,что ступени в уголок актерства запоминают
    наши полупризнания в любви к тем,кто думает,что
    он наш должник и приятель.
    Открыли в драматических метаниях ума,окруженного
    лишь птичьими гнездами под колоннами парка,
    и ветер слез,и ту тропинку,что венчает пары.
    Мы сеем каждый день над грядками,где затесались,
    как гримеры розы,веселые капельки росы.
    А роса,как известно,всегда опускается кокетливо
    на головы тех,кто сейчас бросил кого-то,
    чтобы стать ближе к нему.
    Наша матушка,так светла,что благодарит землю,
    что та дает нам бегать по ней,сокрушая
    тучи с небес.
    Мы возьмем в руки ветвистую тучу и вмиг,словно
    нимфы,не видевшие моря,промокнем до нитки
    от одного только страдания видеть прекрасное
    и не понимать.
    Что ж в чистой мысли есть свой резон:та
    провожает нашего попечителя – музыканта,
    в те минуты,когда тот целует ноты за то,
    что те похожы на наши головки в профиль.
    Нет,не монахини мы…
    Мы просто небесные ласточки.
    И наш музыкант –лишь вечер.
    Наступает незаметно,чтобы заботится о нас.
    Ксения КИРИНДЯСОВА,
    26 февраля,2012 года




    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  6. кириндясова ксения - [ 2012.02.24 20:58 ]
    аплодисменты
    Аплодисменты


    Аплодисменты завяли раньше роз,только мы этого не увидим…
    Мы умрем для всего мира до расцвета наших талантов.
    Все от того,что не хотим становится куклами на поприще черного
    фортепианного зала.Представить только,нас здесь уважают
    и нам дают подарки из рукопожатий,что им дается нелегко.
    Ты не целуй фарфоровую щеку одной той дамы,что вся превратилась в слух.
    Она недвижима и вновь придет домой уставшая от натяженья
    душевных струн,что занавешены траурной занавеской.
    Ее сделал тот,кто впервые оценил красоту дамы и высчитал траэкторию
    падения ее звезды…Не надо было столько писем,испачканных
    линиями на ладони.Мы всеравно – преступники с верой в высшее правосудие без
    крестов,что нам тому доказательством.
    А звезды лишь наше скромное обстоятельство того,что мы умеем
    укрощать душу,когда другие бушуют в узорах вен на таблицах ветра…
    Мы с тобой –не от мира сего…
    Наша слава лишь ложь,ставшая доказательством нашего существования.
    Ксения КИРИНДЯСОВА,
    24 февраля,2012 года




    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  7. кириндясова ксения - [ 2012.02.23 20:16 ]
    многоточия
    Многоточия

    Ты опередил его в доброте сообщает осенний листок ветру в поле…
    Твои мысли слабее чем сабля,которая в боях ни разу не сломалась…
    Твердит малокровная ночь,что ты ниспровергнешься с рук Всевышнего
    как яблоко раздора….
    Твои влюбленности,идущие из самого сердца оказались неверным сердцебиеньем…
    Потерял последний радужный маячок в натянутом,как струна,небе…
    Твои пальцы скоро сожмутся на горле теплого дыма над костром тех,кто
    забыл кто они….
    Вечер теряется от смущения,уча нас своей нестяжательной кротости…
    Устал путаться в несовпадениях полетов над морем,которое опустило руки…
    Скоро,совсем скоро мы узнаем то,зачем нас наказали вбивать клинья в колеса
    поезда,под названием Любовь….
    И наши глаза сплетутся в поцелуе,который будет невиннее,чем отказ от славы,
    для человека,который одинок и весел…
    Из сотни многоточий выбери свое….
    Потом заговоришь на наречии ангелов…
    Ксения КИРИНДЯСОВА,
    23 февраля,2012 года



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  8. кириндясова ксения - [ 2012.02.23 15:28 ]
    шейх
    Шейх

    Какой-то безобразный шейх дал указание:
    травить тех,кто не в ладу с его навязчивой идеей:
    чем больше любим мы людей,тем больше мы стареем.
    А сам был шалуном великим:вмиг зажигал в девицах
    пламя арлекина и отвергал всех падших дев,
    как редкое заморское угощение.
    Отвергнутые те становились желанными и
    вновь укрощали тигров,соревнуясь с ними в вере
    в победу ярости над страхом.
    Победа милой ярости над белым страхом,
    нас превращала в совращателей пустынных честных
    миражей.А этот шейх,был мерзок до того,что
    заставлял лунные искры для него складываться в узоры…
    И бушевал над шейхом океан,как неуклюжий великан
    над нежеланным для него образом мелодии в груди.
    В тех владениях,тени были более великими,чем господа теней.
    Потому что шейх курил кальян над колыбелями младенцев,их
    опьяняя детскими мечтами.Те выростали нежными,
    как лотос с сильным корнем и сотканными из страданий по мечтам,
    которые с детства разрушили их тело,словно молоко
    свежие глиняные горшки.
    Не будем говорить мы о делах того могущественного шейха.
    Сказать достаточно одно:чем больше любим мы,тем сильнее
    стареем.
    А падшие девицы снова станут цветом,когда поймут,что преданны
    бушующего океана доброте безмерной.
    В часы убогие,как тихий слепой светляк мятущийся над полем,
    они уйдут работать,как невесты борозды.
    Их дети-лишь подарки,а мужчины- праздники.
    Поэтому всегда те молоды.
    Шейх же расправит крылья в расплате за его деянья.
    И это хорошо.
    Чем больше любим,тем больше мы стареем.
    Ксения КИРИНДЯСОВА,
    23 февраля,2012 года



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  9. кириндясова ксения - [ 2012.02.22 18:54 ]
    Нероба з високим чолом
    Бездельник с высоким челом

    Исколотое , изнуренное снегом,исполосованное конными
    балаганами место казни одного бездельника с высоким челом.
    Ниспадают волнами призраков неупокоенных лилий,воздушные
    потоки и надо много ворожбы шпагами и кинжалами,сделанными
    из застывшего на губах у статуй вопроса-мольбы,чтобы они
    сделались грозными,как вся эта ряженая палата судьев,
    которые судят бездельника с высоким челом.
    Тот был когда хотелось и не был,когда просили всем для всех
    и в сущности ничем.Медленно собирал грязь из-под
    ног людей,чтобы она всегда была с ним,словно его верная гончая.
    Человек с высоким челом был бездельником.
    Проходили мимо люди,по закону надменные и по блату военные…
    Елка на площади казалось старой девой,потому что никто
    не отважился ее украсить,с презренным почтением и отвагой
    обходя ее стороной.Только шальные снежинки приставали к ней,
    как роковые пули к проститутке,решившей пробиться в цветочницы.
    Да,проститутке то сделать легче и будучи своевольной,она
    увидит казнь бездельника с высоким челом.
    А бездельник с высоким челом то и делал,что проповедовал
    Слово Божье.Почему бездельник с высоким челом?
    Потому что,незачем заниматься делом на площади,
    где гуляют парами ради шутки и торгуют этим,
    как раковинами.
    Прислушаться к взорам,устремленном один на другого
    и они как буддистские колокола,привлекут на тебя смутное
    проклятие,которого ждал,как дара гор.
    Его казнят бездельника с высоким челом.
    Только последние слова его будут не угрозами и не призывами
    матери,а Словами Эвангелия.
    Все от того,что ему совесть не позволяла,извлекать из гортани,
    казненной,как нераскрывшийся изза морозов весенний цветок-мумия,
    речь,которая служила бы невежеству грузной плоти…
    Его несомненно казнят.
    И засвистят феерверки:угадай,кто родился у короля,мальчик или
    девочка?

    Ксения КИРИНДЯСОВА,
    22 февраля,2012 года


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  10. Марина Богач - [ 2012.02.13 19:40 ]
    сердечне
    від серця сльози Щастя піднялися до очей
    в них колір любові
    ти мого серця пьєш напій
    сяячу Живосилу кохання палкого!
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  11. Вікторія Стукаленко - [ 2012.02.07 07:06 ]
    * * *
    мрію … про
    світ, у якому немає болю,
    мрію ...
       
    світ, у якому немає зброї.


        - Ото дивачка, регочуться «знавці»…

    колись диваки мріяли про політ,
    сьогодні юнаки майже буденно сідають у зореліт.
    2012-02-06


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  12. Ірво Таллі - [ 2012.01.30 22:37 ]
    Тонкий шелк слез

    Вот так вот, тихонечко
    Льется вечер талыми струями воды.
    Тянется тоненькой ниточкой серебристого шелка,
    Ложится мягким небом
    На твои волосы,
    Стекает музыкой
    В плавный узор твоего тела.
    Смотришь, дрожишь, плачешь.
    Я просто вытру твои слезы,
    Никогда не спрошу почему,
    Но сделаю все, что б это не повторилось


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  13. Ірво Таллі - [ 2012.01.30 22:50 ]
    У жовтому світлі і всюди

    Розвіявся білий сніг
    Легкого попелу
    Від згаслого вогнища
    Тривких відносин.
    І стали такими помітними
    Міські птахи
    З маленькими сірими очима.
    І стала такою не потрібною
    Друга подушка у ліжку,
    На якому досі вчувається
    Непомірне дихання спокою.
    Тепер, так подовгу
    Швидкі, довжелезні хмари
    Ховають під собою
    Прямокутні багатоповерхівки.
    А в жовтому світлі вікон навпроти
    Жінки зраджують своїм чоловікам,
    Доки їх тупуваті дітки
    Мріють про гори з шоколадних цукерок
    Та глибокі ріки ванільного сиропу.
    І цього непотребу ніяк не здихатись наодинці.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Василь Кузан - [ 2012.01.21 21:45 ]
    Слова збуваються

    Ти вічно сумніваєшся у тому,
    Що серцем відчуваю я постійно.
    Моя частинка крихітна у тебе –
    Ніколи вас нікому не віддам.

    Моя живиця завжди із тобою,
    А я один, та сумніви жену.
    Чому ти допускаєш їх до себе? –
    Люблю тебе. Одну тебе люблю.

    Тебе ж лякають вигадані зради:
    Заради молодої геть пішов…
    Чому ж не пам’ятаєш: я тобою
    Страждаю, надихаюся, живу.

    Ти вигадай, що я з тобою разом –
    Буває, що збуваються слова…


    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (20)


  15. Олександр Григоренко - [ 2012.01.12 00:50 ]
    янголята
    мороз був
    студено
    любий доньки-гсти прийшов
    аг на дворі-сти то гпече
    пустива їх до хижі
    посідави вони си до пічі
    і бавляться
    як малі діточки
    добавивись цмоки
    то мі маю щастя -
    гонунуки - дві любі
    мої ягі дочки...
    щастя вам в Різдво
    мої гарні діточки -
    щасти! щасти! щасти!
    1982-2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  16. Марина Богач - [ 2011.12.26 20:17 ]
    Друзі
    Знаходимо друзів в єднанні думок
    зустріла тебе друже наш лохматий
    дивлюся на сина на тебе
    клоуни два просто розбишаки
    і дуже приемно знати
    ти заради людей готовий життя віддати своє
    щаслива та подруга буде
    бо вона матиме живе...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (8)


  17. Марина Богач - [ 2011.12.22 19:12 ]
    Сніжинки
    Зима править шляхи хитромудрі
    Доля ставить нам коми крапки
    двое зустрілись незабаром новорічні свята
    по волі небес усе ожива
    сніжинки в'ють думок рої...
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Марина Богач - [ 2011.12.18 22:20 ]
    щем серця в танку
    Подруги гадають - хто ж він
    вони не знають те
    що відомо лише мені і...
    палають їх серця любов'ю
    як боляче знати це йому
    у глибокій тиші він волає
    до вас в нестямнім танкУ...
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Олександр Григоренко - [ 2011.11.18 08:08 ]
    Сповідь...
    заприсягла волошка горній тиші
    бризнула радість з-під ппелюсток вій
    в мені - волошка запалила ніжність
    сповідаюсь у любові таємно
    Единокоханій
    Богом звільнений - бродяга шалений
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (5)


  20. Олександр Григоренко - [ 2011.11.17 03:30 ]
    Мелодія Серця
    Подихом - крила
    і душа до океану злетіла
    вслухайся...
    Серця орган в басах стихає до нечуття
    але відчуття зберігаються.
    Енергія думки по октавам проходить
    вібрує і зростає знов до нечуття
    та емоції кружляють
    проникають до твого серця
    воно кришталевої чистоти
    палає в полум'ї Світла
    Единотвого легіня любові.
    Вічуваеш і запитуеш
    що тобі робити
    як бути?
    Твое таємне і святе
    Серце відповідь знає.
    2011р.




    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (6)


  21. Олександр Григоренко - [ 2011.11.12 20:41 ]
    Джерело скарбів
    Місяць-легінь Світла
    До Великого Воза впрягся
    Безодня Вічності - джерело скарбів
    Всецарствіє Господьнє
    як Син INRI
    Тобі доземно уклонюсь.
    2011р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  22. Марина Богач - [ 2011.10.29 02:48 ]
    ****
    гречний ясноокий мріє
    про щастя потайне
    в його ностальгійному вирі
    негаснуть надії
    німа самотина пряде видіння
    чарує пара лебедина
    тіло до тіла
    зливаються дві свічі...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.5) | "Майстерень" 5.25 (0)
    Прокоментувати:


  23. Марина Богач - [ 2011.10.27 21:26 ]
    ***
    коли душу ніжно відкривають
    зойк благальний вистражданного серця
    воно щемить - жаданна мить


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Марина Богач - [ 2011.10.20 07:09 ]
    Сказка о любви для сестры
    звездная русалка покорила дракона
    но разделяет их тьма
    у нее голубые глаза
    но ведь ты львица сестра
    куда ей до тебя
    он предан лиш тебе
    сейчас всегда во всем везде
    при всех обстоятельствах жизни
    зрит ясный месяц на охоте
    долга пылают чувства верности
    он один СемьЯ тебе
    тебе во имя Мира любви
    он твой один из тысячи...
    как и ты - маг волшебной мысли
    сохранить Свет ви рождены


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (4)


  25. Оксана Максимишин - [ 2011.10.08 14:03 ]
    БО ВЖЕ ТАК СУДИЛОСЯ
    Знову осінь садами гуляє, золотим багрянцем горнеться до ніг, з вітром перекотиполе ланами ганяє, дощиком колючим кропить мій поріг.
    І туманом смутку душу огортає, а думки за літом тягнуться услід, бо вже так судилось, бо така вже доля, якщо дощ колючий - то на мій поріг...
    Як листок зів'ялий, то на серце впаде, і пекучий промінь його обпече, та воно в тополі, що в бурю лиш гнеться, узяло і мужність, і гнучке плече. А тепло від сонця, що крізь дощ сміється, ласку спило з квітки при битій дорозі, яку кожен скубне, до землі пригне.А вона встає й красою для людей цвіте.
    Кожне серце щастя хоче, мріє і бажає, бо вінок любові його уквітчає. Та не так, не так як в мріях у житті буває. Не завжди нам його доля із троянд сплітає. Є у ньому терен і лаврова віть і сльози гіркої капелька бринить. Є тепло незгасної людської доброти й повінь весняної блакиті з висоти.
    І радості хвилину виспівують пташки, а сум туманно-мжичний зникає в долини. Здається, зірка щастя ось-ось прилине з далеких доріг... Та знову дощ осінній крапить на мій поріг.
    2005р.

    Аналіз цього твору читай - Саландяк Я Анонім, аналітика, "Мандри в космосі -2", Образ тексту.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  26. Вікторія Стукаленко - [ 2011.10.07 10:18 ]
    ***
    Зупинись!
    Оглянися.
    Що ти сьогодні лишив по собі на Землі? Який слід?
    Шматочок Радості чи крихту Любові -
    тоді ти – на шляху до Людини,
    на шляху творення Прекрасного в світі.

    Ти зробив щось бридке чи огидне. –
    Отямся!
    Адже в кращому випадку ти можеш зустріти
    всього сто весен (зим) на цій планеті.
    2011.10.


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  27. Ірво Таллі - [ 2011.09.29 22:03 ]
    Біль замість серця
    Знаєш, мала, іноді тішить
    Вдивлятися у знімок, на якому ти.
    Ніби це щось змінить.
    Смішно, правда?
    Йому ж вже чотири роки.
    А знаєш, ще постійно нудить,
    Коли з усмішкою вітаються люди,
    Які ревно чекали цю мить –
    Суки, фарбовані паскуди,
    Чіпляються на шию, мене нестерпно злить!
    Ти ж знаєш, знаєш?
    Я й досі… Розумієш?
    Іноді так відчутно
    Нав’язлива думка царапає – люблю,
    Байдужою струною нерва.
    Блядь, як болить…
    Від болю замість серця
    У склянці тане лід
    Від теплого «Black Velvet»


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Володимир Сірий - [ 2011.09.26 15:29 ]
    Блаженна вісь мого єства
    Я стрижень ,
    Вісь твоєї суті…

    Мені, мов оберти планети,
    Солодкі порухи твої…

    Мов сонця цмоком
    Грію груди
    Й рамена трепетні твої …

    Коли ти зникнеш із орбіти,
    Рум’янець плоті вкриє мла…

    Веди мене овалом щастя,
    Солодка вільгосте чуттів…

    І хай не втомиться ніколи
    Блаженна вісь мого єства…

    26.09.11.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (10)


  29. Павло ГайНижник - [ 2011.08.15 18:44 ]
    БИЛИНА ПРО СТАТІ
    БИЛИНА ПРО СТАТІ

    Ми йдемо до річки,
    А вона завжди від нас тікає.
    А ми приходимо, здоганяємо її
    І насолоджуємося в ній...
    Їй боляче, бо по душі її ходимо,
    Ступаючи в нюю, каламутимо
    Намулом нашим земним
    Її чисту душу,
    А коли вона звикає,
    Приймає нас, пробачає
    І дарує ласку свою,
    Ми, награвшись доволі,
    Виходимо з неї,
    Знов наступаючи ногами
    На підвалини її теплá,
    На дно душі чистої...
    І вона знов тікає,
    І не може втекти,
    Бо надто милості в ній,
    Бо душа в ній кінця-краю не має.
    Їй залишається лише плакати.
    Постійно плакати
    Й мокрою бути з цего.
    А ми ж так любимо цюю мокротy.
    Сльози її прісними стали довіку,
    Бо солі вже не вистачило в очах
    На наші насолоди...
    А нам так хoроше ловити те,
    Що від нас тікає, ніжити того,
    Кому ми небaжані,
    Покидати тих,
    Хто дав насолодитися собою
    І прагне кохати...

    Павло Гай-Нижник
    22 червня 1991 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Ігор Середа - [ 2011.07.31 23:51 ]
    Небо
    Усе в житті так швидкоплинно. Ми народжуємось , дорослішаємо , закохуємось, старіємо та помираємо. Так в контексті цих чотирьох слів можна було вставити ще дуже багато важливих речей в нашому житті. Але я не вважаю за необхідне це робити - оскільки усе інше це лише похідне від цих чотирьох слів. Іноді здається що я сів в якийсь швидкісний поїзд , коли дивлюсь у вікно стараючись розглянути усе довкола, що так швидко проноситься – то бачу лише контури розмитих речей що проносяться перед моїми очима так невгамовно та безупинно. Іноді хочеться сказати стій не тікай, побігти за тим черговим деревом у полі , серед якого проноситься мій поїзд. Від зупинки до зупинки лише кілька годин. Та я не хочу їхати туди на кінцеву станцію – туди де починається світло та закінчується тунель. Я хочу зупинити свій поїзд , вистрибнути десь у полі .., й лягти під тим деревом на м’якій зеленій траві і нічого взагалі не робити не думати .. просто дивитись у синю безодню безкрайого неба.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  31. Вікторія Стукаленко - [ 2011.07.28 17:22 ]
    * * *
    Океан ЛЮБОВІ...
    Здавалось, варто лишень віднайти туди дорогу, стежку, стежинку, просто прим’яту траву у тому напрямку – і ти вже там, бо незнане внутрішнє чуття невмовко тягнуло туди…
    Бували миті, коли весь гармидер внутрішнього простору вклякав, обривався на півзвукові – і було чути шурхіт хвиль Океану – лише крок відділяв тебе від них.

    Але...

    А коли ти попри все втрапляв туди, пірнав у… -

    тут була Вічність, здавалась, що це уже НА-В-І-К-И, не треба гребти, не треба зусиль – ти ж бо в
    Л-Ю-Б-О-В-І.

    Але…

    Океан – це океан. Це ще не Всесвіт… ЛЮБОВІ.

    До Всесвіту ще треба дійти, здійнятися, подолати (в собі) несправжнє, несуттєве, не…

    І коли цього не зробити,

    приб’єшся випадковою, непомітною спочатку, течією до
    гавані Застояної води.

    На її поверхні ледь помітні брижі,
    і затхлий запах не проникає миттєво в твоє єство, а
    поволеньки,
    клітина за клітиною
    підкорює собі
    тебе.

    А ти, заколисаний мрійливими мареннями першої миті занурення в Океан,
    хитаєшся-гойдаєшся на його хвилях, який потроху
    (бо без твоїх зусиль)
    маліє і міліє …

    І от вривається непрохане невідомо звідки і…

    Океан – зник.

    А може, то був і не Океан? – думаєш ти.- Може то просто болото, яке я прийняв за Океан. А його зовсім і не існує?

    І ти починаєш «нове життя»…
    з «новим, болотяним, баченням»,
    смородом і
    полюванням на здобич.

    А Океан?

    Сумно зітхали хвилі, порожньо гойдаючись у піднебессі. Стукали у твоє зачинене серце, приходили у снах.
        Щезни, Маро! - казав ти.
        Почуй мене! – казав Океан. – Гребти треба і при попутному вітрі. Гребти треба завжди.
    І тоді випливеш. І тоді здіймешся.
    У ЛЮБОВІ…

    Але...

    2011-07
    .


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  32. Василь Кузан - [ 2011.07.25 08:25 ]
    Міраж
    Ти мене проводжаєш дощем,
    Міражем виникаючи зрідка
    По дорозі із раю.

    То, здається, що ти на вогні
    Витанцьовуєш,
    Сало печеш
    І приносиш на таці,
    То зникаєш в ранковій імлі,
    То виходиш із дому у ніч,
    Чи тікаєш на танці.
    На кислотному музики дні
    Ловиш перли розради – вони…
    Всі вони – міражі.

    Міражі
    Виростають між нами.

    То привидиться море і пляж,
    То на площі гарячий форсаж –
    Все міраж.
    Все – міраж!

    Проводжаєш мене міражем,
    Сумно дивишся мокрими вікнами…
    А на хмари проміння тече
    Із-за обрію.
    Так не хочеться їхати… Ранок
    Намальовано повниться фарбами
    Із новими бажаннями й звабами.
    Сірі хмари біліють уже…

    Накрапає все дужче і дужче
    І здається (це знову міраж?),
    Ніби дощ цей –
    З твоєї подушки…
    Ніби день –
    На зіницях вітраж.


    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (15)


  33. Ксенія Зборовська - [ 2011.06.27 22:51 ]
    Сни
    Отак і наші сни з тобою…
    Ті сни, що б’ються, ніби в бурю
    Віти, у сліпі вікна.
    …Отак і наші сни.
    В них – впевненість,
    Що травень
    Посіяв в лоно ночі
    Насіння пісні,
    Ніжний і дикий
    Крик факелу,
    Кохання, що дивиться
    У даль,
    Світанок й горизонт
    Щоб відшукати…
    (2010)


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  34. Роман Голіней - [ 2011.06.26 07:13 ]
    ***
    Потяг, мов течія,
    Яка несе:
    Кому дівчину, лелечиху,
    Кому хлопця, лелека,
    А мамі – серцебиття,
    І не важливо куди він їде
    Туди
    Чи звідтіля.


    Рейтинги: Народний 0 (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  35. Роман Голіней - [ 2011.06.25 20:57 ]
    ***
    Повітря пахне
    свіжим молоком…
    Коня хмар загнали.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  36. Роман Голіней - [ 2011.06.20 07:17 ]
    ***
    Чом Ви, Мамо, на квіти так пильно задивились?
    Дивлюсь, як на пелюстках зморшки з’являються.
    А навіщо Вам це?
    Бо не можу їх бачити на твоєму чолі.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  37. Михайло Буряк - [ 2011.06.18 17:36 ]
    Кохаю
    В ранковiй медитацiї пульсу ,бездорiжжя вчорашнiх думок здається приречено випадковим. Сьогоднi я знову ладен сперечатися з власною упевненiстю,чи конкурувати з iлюмiнацiєю райдуг. Розвiнчанi моїм безсонням мрiї як пластилiн пiд гарячими пальцями що давно уже непiдкорюються iмпульсам почуттiв.Саме через це, назвивай мене своїм пiдкаблучником... коли не можеш коханим,і я ним буду,навiть якщо для цього доведеться покласти своє серце пiд кирзовий чобiт самоошуканства.Я ж кохаю тебе....кохаю....недосяжну,глибоку...вростаючу корiнням в це терпке весняне небо,щоб напитися вiчнотi.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  38. Роман Голіней - [ 2011.06.16 13:50 ]
    ***
    Я – дитина!
    Домалював фантазії роги
    й злякався.
    Напевне дитина.

    Я – юнак!
    Домалював фантазії обличчя
    й закохався.
    Напевне юнак.

    Я – молодий!
    Домалював фантазії ноги
    й заблукав.
    Напевне молодий.

    Я – дорослий!
    Домалював фантазії кулак
    й стійко терплю її побої.
    Напевне дорослий.

    Я – старий!
    Домалював фантазії роги
    й регочу з неї.
    Напевне старий.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  39. Роман Голіней - [ 2011.06.16 06:49 ]
    ***
    Де край у полонини?
    Там, де вівці перелічені?
    Де край у полонини?
    Там, де небо хмари до смерек припинає?
    Де край у полонини?
    Там, де зорі росою вмиваються?
    Де край у полонини?
    Там, де вітер із бескиду вовком виє?
    Де край у полонини?
    Там, де сопілку гуцула чути!


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  40. Роман Голіней - [ 2011.06.15 20:27 ]
    ***
    Одягла сина у вишиту сорочку,
    Спровадила до нареченої,
    Сіла, а голка й досі руки коле...


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (30)


  41. Роман Голіней - [ 2011.06.13 11:46 ]
    Чайка
    Чайка летить над морем.
    Скільки можливостей навколо!
    І тут рибина,
    І там рибина.
    Та чайка уподобала собі кита.
    Сіла на нього, та й дзьобає потроху,
    А чи з’їсть?

    Кит пливе морем.
    Випускає фонтани.
    Співає свою пісню.
    Але щось його муляє.
    Озирнувся, аж то чайка
    Спину дзьобом длубає.
    Пірнув кит на глибину.
    Піднявся на поверхню,
    А чайки немає.
    Знову пливе,
    Знову фонтани випускає,
    Знову пісню співає,
    А спину ще більше муляє,
    Чайка ж бо з неї нечисть збирала?

    Чайка летить над морем.
    Скільки можливостей навколо!
    Там рибину спіймає,
    Сям рибину спіймає,
    А все свого кита виглядає,
    Який би не пірнав!


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  42. Роман Голіней - [ 2011.06.13 11:26 ]
    Кладовище Караїмів під Чофут-Кале
    Кам’яні сади
    без застиглого сторожа,
    який знайомий
    із місцевими примарами…

    Сонце випалило більше знаків,
    ніж існує звуків,
    бо дієслова до історії
    перманентні…

    Кам’яні сади не цвітуть,
    щоб їхні сліди не вистежили
    людомудри із лупами…

    Стеблини-антени трав
    транслюють музику цикад…

    Життя записане на волосині,
    що летить по вітру…


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  43. Назарій Заноз - [ 2011.05.12 13:08 ]
    Вальс Медуз для Мертвого Півня
    У моїй голові живуть медузи -
    Трійко медуз полохливих й сторожких,
    Коли їм сумно – вони танцюють вальс.
    Одна медуза криває на ніжку ліву,
    Друга німа, а третя – не має одного ока,
    Іншим ж нічого не бачить,
    Але танцює вона найщиріш з-поміж інших,
    Найщиріше танцює вальс.

    Коли я заплющую очі, чую звук хвиль,
    То медузи мої за морем сумують,
    Коли я заплющую очі, бачу кола барв різних,
    Бачу кола.

    Коли хочу угледіти щось правдиво цікаве,
    Лягаю на землю й заплющую очі
    Й залишаю привідкритою дрібну щілину
    Крізь котру споглядаю світ.

    У моїй голові живуть птахи чудернацькі
    В покручених кованих клітях залізних,
    Що не знають симетрії й не відають часу.
    Коли мені сумно, я відчиняю котрусь із клітей
    Й слухаю пісню пташиної волі.
    Мовчки записую трелі на великі мотки бобін
    І до підвалу відношу, щоб пилом припали.
    Якщо прослухати котрусь з тих пісень навиворіт,
    То світ зупиниться й вмовкне.

    Коли бачу світлини, на котрих постаті людські
    Поруч з деревами, що тихесенько квітнуть,
    Розумію, наскільки ми нікчемні на їхньому тлі,
    Наскільки недосконалі й позірні. Не до сконали?

    Коли море застане вас тілом теплим своїм,
    А чи тілом холодним застане –
    Затанцюйте вальс на морському дні
    З рибами
    Й мушлями для медуз моїх,
    Що сумують за морем.
    Вони усміхнуться вдячно
    І мовчки, кульгаючи, не промовлять ні слова,
    Лиш сліпенька єдиним оком своїм підморгне,
    Бо шумітиме море в моїй голові.

    У моїй голові живуть медузи -
    Трійко медуз полохливих й сторожких,
    Коли їм сумно – вони танцюють вальс.
    Коли їм сумно – вони танцюють вальс.



    Рейтинги: Народний 5.38 (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (7)


  44. Анатолій Хромов - [ 2011.04.25 20:00 ]
    Мои главные в жизни цели
    Я впервые в жизни знаю
    чего хочется и что мне надо
    На самом деле все просто –
    Каждое утро просыпаться рядом
    И твои золотые волосы
    щекотали б мне ночью нос
    пусть бы даже умом я тронулся
    в аромате твоих волос
    Разгадать прямоту твоих чувств
    в нежной улыбке с легким изгибом
    Я бы выучил наизусть
    И ходил бы с профессорским видом
    Кто-то радовался, кто б завидовал
    что твою отгадал загадку.
    Любопытные так и не видели
    Как я волосы взяв в охапку
    Прижимал тебя поближе
    И мы стали единым целым
    Вот теперь ты родная слышишь
    Мои главные в жизни цели.
    23.04.2011 А.Хромов


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Дмитро Куренівець - [ 2011.04.22 14:22 ]
    *+*+*
    життя людини нагадує
    (але тільки здаля)
    пісковий годинник:
    у верхній чаші –
    білий пісок мрій (це майбутнє)
    у нижній –
    золотий пісок спогадів (це минуле)
    і –
    так здається здалеку –
    годинник працює як годиться:
    меншає з часом піску
    у верхній чаші
    бо піщинки пересипаються
    до чаші нижньої

    але наблизившись
    бачиш що цей годинник
    є неправильний:
    мало які піщинки з чаші мрій
    залишають її
    а більшість піщинок
    що наповнюють чашу спогадів
    з’являються невідь-звідки
    у вузькому перешийку теперішнього

    і розумієш
    що за такої будови годинника
    всьому піску ніколи не пересипатись
    із чаші до чаші

    але знаєш
    що однієї миті
    цей годинник усе-таки зупиниться
    і нічия рука
    не переверне його

    тієї миті
    золотий пісок у нижній чаші
    перетвориться на землю
    а білий пісок у верхній чаші –
    на пару
    що з неї зіткано хмарини в небі
    2005


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (5)


  46. Ірина Людвенко - [ 2011.04.15 17:18 ]
    ТИ
    Ми бачимось надто рідко, щоб зватись друзями.
    Наші зустрічі надто довгі, як для простих знайомих.
    Вітер за північ шарпне золотаве пасмо
    Твого волосся. Тебе вже чекають інші
    Ті, хто вбачає у тобі блондинку фарбовану.
    А потім стогнуть - звиклим до сурогатів
    Не по зубах щось справжнє... Вони зникають,
    Ти не помітиш, ти вже будеш далеко.
    Променем. Звуком. Я тішу себе не часто
    Що ми розуміємось. Це як малюнки наосліп.
    Я і не знаю, якими вітрами долі
    Тебе прибиває. Твоя траекторія руху
    Позаорбітна, а часом - позажиттєва.

    Та твої вірші часто заходять до мене,
    Коли вже вкотре тебе не застануть вдома.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (9)


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2011.04.09 00:57 ]
    * * *
    Усміхнулося сонце,
    Задзвеніла сяйвом берізка,
    Наче Богом цілована.*

    27.03. 7519 р. (Від Трипілля) (2011)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (14)


  48. Милослава Білецька - [ 2011.04.06 23:47 ]
    Флегматичнi Карикатури
    Чимось голосить тіло
    Кудись відпливають вуста
    Мені не треба тебе всього
    Віддай лише долоні.
    Багаттям сповивається зелене
    По-червоному сняться сни
    Срібляво будні течуть у листя,
    А твої долоні
    Будуть.
    Коливання пророслої з неба трави
    Підвішена летючемишшям
    Над безоднею планецтва,
    Твої долоні втішають
    Їхні наприкінець.
    Фрагментують повітря для снів,
    Збиваються хмари в гори,
    А твої долоні
    Марять двозоррям.
    Прощаються з ними
    Дві оази перемеленої пустелі
    Коять розгардіяж очам купинним.




    березень,2011


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Милослава Білецька - [ 2011.03.26 23:08 ]
    ейфорiйна безтямнiсть
    кільканадцять вагомих мисленнєвих проблисків
    не створили бажаного ефекту від розмови
    тебе сприймають лише у ролі
    одного з героїв уласних сновидінь
    тьмянієш намагаючись освітити йому шлях
    натомість одержуєш в'яловідповідності
    розітхнуті вщерть відповіді близькісний нанівець
    з тобою у життєвому дискурсі могли б створити
    не більше ніж умовну сполуку та й ту у минулому
    мертвозність становища полягає у тому мабуть
    що цигарку цьому світові ти викурив раніше за мене
    раніше замаячив у авангардних проблисках прогресу
    злословиш постсучасність за її тимчасовість та скороминучість
    а вона обертається до тебе задом і продовжує сапати огородню цибулю
    і травити колорадських жуків руками онуків по копійці за кожного
    так і продовжуєш опановувати безтямно іронічністю
    допоки моя фрагментація остаточно не стане для тебе
    вагомим доказом яскравою ілюстрацією власної слушності
    наша відчудженість не доходить далі фраз
    я не п'ю і не палю я вегетаріанець я патріот я праведний я святоша любіть мене
    кожен з нас нікчемний по-своєму але ти звичайно більше
    я тебе від усього твого щирокінечного начала поздоровляю
    зі здобуттям гранту на гарантії

    2011


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Тетяна Бондар - [ 2011.03.20 13:03 ]
    Вона
    ...відчувала себе коханкою
    якій щастя виділяють
    порціями
    а ніч скуйовджена
    стукала у вікно
    жалібною гілкою
    а він собі спав
    відкинувшись на подушки
                і щулилась
                тулячись до ковдри
                і притискала
                до рота пальці
                щоб не заплакати
    але сльози
    котились
    котились солоними згустками
    образи
    розчарування
    і терпкої забутої ніжності
    що загубилась у його
    розміреному диханні

    2001


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (7)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6