ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ніна Виноградська
2019.07.16 21:29
Село моє, найкращі тихі Піски,
І ліс, і Сейм, і золоті поля.
Ми всі з цієї виросли колиски,
Це наша рідна і свята земля.

У цих краях розквітла квітка роду,
А зернятка її - в усі краї!
Навчали цінувати нас свободу

Матвій Смірнов
2019.07.16 20:07
О, мій наглядачу, чи просто так - глядачу,
Встань тут, на цій горі, і подивись туди,
Куди дивлюся я. Чи ти так само бачиш
Ці пагорби, цю ніч, мансарди і сади,
Міщан і жебраків, священиків, юдеїв,
Героїв і катів, повій і лихварів,
Циган і чаклунів, м

Любов Бенедишин
2019.07.16 17:12
Із упертістю мольфарки,
Відігнала туги хмарку.
Мрія – в небо неозоре.
«Пощастило…» - всі говорять.

16.07.2019

Сергій Губерначук
2019.07.16 14:53
Дві мушлі – два шуми…
Шум моря і Шуман…
Сум моря і Симон…
Шум моря і Шимон…

Той Шимон і Симон –
то ж батько із сином,
два шуми у моря

Олександр Сушко
2019.07.16 14:43
На столі кав'яр і ананас,
Час іти з котом на променадик.
Важко жити стало. Бо - війна,
Утішають тільки гей-паради.

Вчора прикупила міх трусів,
Пупса мила дорогим шампунем.
Бач, страждаю так як і усі,

Надія Тарасюк
2019.07.16 12:07
Майже казка. Для дорослих і дітей Жила собі колись на світі Холера (у нас іменується як Холєра, то й надалі так і будемо казати)… Отож, жила собі колись на світі Холєра. Добре жила, біди-горя не відала. Живилася, чим знала (не будемо уточнювати). Одна

Олена Побийголод
2019.07.16 10:18
Із Олексія Апухтіна

Мерехтіння в хатинці похилій
серед темних, безлюдних полів,
недороблений тин напівзгнилий
та пронизливий галас граків;

ледве дихають стомлені коні,

Ігор Федів
2019.07.16 09:43
Хотів зізнатися, але не міг казати.
Хотів робити, а не вистачає сил.
І мрію золоту жадає упіймати,
Але помітив тільки помах її крил.
Іти бажає, загубився у тумані.
Відкрити хоче двері, а ключі забув.
І запланує жити щиро, не в омані,
Але мети своєї

Козак Дума
2019.07.16 08:26
Ми прагнули побудувати місто
свободи, благоденства і добра,
та місимо, насправді, інше тісто –
бо очі застеляє земара.

Те місто містить лише порожнечу,
у лозунгах втонувши нанівець,
за гаслами ховає ворожнечу

Ігор Деркач
2019.07.16 07:12
За волю – це неначе за «Свободу»,
але нехай живе порохобот,
аби у войовничого народу
явився на арені патріот.

Дивуюся, ну як воно ся стало,
що у мішку кота не помічали,
який війні будує телеміст.

Олександр Сушко
2019.07.15 16:22
За паяца свій голос віддав золотар із Полтави,
Нащо бевзю "Свобода"? Достатньо кумедної "ЗЕ".
Утомився байдужих будити - даремна ця справа,
Окацапленим гоям Вкраїна - не понад усе.

В церкві тризна за воїном. Куриться біль із кадила,
Огорта

Микола Дудар
2019.07.15 15:26
…зустрілись двоє в сновидінні
О дивне поле сновидінь!
Один із них, мабуть, "гудіні"
А інший, певно, його тінь…
Півсвіту збіглося на диво
Півсвіту плескло, аби
"гудіні" з тінню виліз з чтива
Як сонце вранці до води…

Сергій Губерначук
2019.07.15 14:49
А – Дух

Дух повіщає перейшовший,
що зараз Він у сфері цій;
хай шлях до Тебе якнайдовший –
Його перо в руці моїй.


Світлана Майя Залізняк
2019.07.15 14:44
Ні, не дзвонила тобі, не писала.
Просто зустріла в диму на пероні.
Спогади-файли тасуємо... мало...
Ти оженивсь на кирпатенькій Проні.

Маєте дачу-фазенду, на хутір
кличеш мене - там вільготно між проса.
Нащо пригода? Ураз не збагнути...

Дмитро Куренівець
2019.07.15 13:36
цей дощ без перерви періщить
вже тиждень, місяць, тисячу років

я вже не вірю, що він коли-небудь скінчиться

вулиці збігають каламутними річками
змиваючи рештки літа
до якоїсь підземної Лети

Микола Дудар
2019.07.15 12:36
Іде біда. іде... іде...
(існує попит...)
А де ж наш праведник? - як де?
Ведуть на допит…
Ось день народження, не мій
Чийогось сина
А справедливості сувій
Засох невинно

Козак Дума
2019.07.15 11:35
У крамницю чорний грак
прилетів придбати фрак.
захотів він стати франтом,
бо набрид йому піджак.

Продавець, вусатий рак,
приміряв гракові фрак –
мудрували, підганяли,

Ігор Деркач
2019.07.15 10:56
Нема нічого, що мине намарне.
Буває у житті як у бою.
Обоє відпрацьовуємо карму,
та іноді не вистачає шарму
завоювати пасію свою.

І розумію, що іду до тризни,
а це не те, що зопалу на трон...

Олександр Сушко
2019.07.15 09:48
Дощить, столиця п'є небесну воду,
Між теплих циць сховався, мов ховрах.
Надходить час писати про природу,
Алькови утомили - просто жах.

Пахтять лілеї, айстри, матіоли
Обценьками флюїди носа рвуть.
Опісля ночі велелюбства кволий,

Тетяна Левицька
2019.07.15 09:29
Ми необачно, на краю безодні,
хоч бурі не було і вечір тихий.
Вернулись на круги своя - сьогодні,
у закутку душі - дрімало лихо.
Не оправдатися, ще нам не вірять
ні янголи, ні демони, ні Боги.
На нас полюють - люди, птахи, звірі,
плекаємо свої пер

Олена Побийголод
2019.07.15 07:36
Із Олексія Апухтіна

Жарко. День годящий видавсь, слава богу...
Скоро на широку виїдем дорогу.
Там риплять обози, хур чималих низки,
із країв заморських там шляхом неблизьким
йде у нашу землю хоч якась новинка...
В манівцях російська губиться

Ірина Білінська
2019.07.15 01:59
Давайте обійдемось без присвят.
Слова знайдуть жаданих адресатів.
Шкода лиш - час не вернеться назад…
Але його й не треба повертати,

Бо сходить сонце у новому дні
І музикою повняться світанки.
Тепло, що Ви довірили мені -

Ярослав Чорногуз
2019.07.15 01:40
Так ніжно хмарка небо лиже,
Бо вже насупиться ось-ось…
Гроза пройшла. Повітря свіже,
Як море буйне, розлилось.

Духмяні пахощі колосся…
І де взялася ти, снаго?
Неначе милої волосся

Володимир Бойко
2019.07.15 01:38
Боже, спаси нас від «русского міра»,
Від оскаженілого бузувіра,
Від окаянного ліліпута,
Що налаштовує знову нам пута.

Від ліліпутського кума-іуди,
Що, наче злодій, залазить повсюди,
І подаруй нам останню надію

Серго Сокольник
2019.07.15 01:11
У темряві місяць, неначе маяк.
Ця ніч, ніби пісня, твоя і моя.
Мов пісня кохання у світі зірок,
Напою єднання живильний ковток.

*приспів*
А місяць
мов човен, що обрієм ночі пройшов.

Іван Потьомкін
2019.07.14 21:53
Замолоду раббі Елазар бен Арах був учнем самого раббана Йоханана бен Заккая, котрий, винесений з палаючого Єрусалима як покійник, зустрівся з командуючим римськими легіонами Веспасіаном і звернувсь до нього мов до імператора. На це той відповів, що юдей

Світлана Майя Залізняк
2019.07.14 21:17
Увечері над ресторанами
густіє вариво задух...
Правує окриками п'яними
травневий інфернальний дух.

Над кіптюгою жили-вулички,
над млостю різномастих дач
здіймає жовтий крендель булочна.

Ігор Деркач
2019.07.14 20:31
Команда Зе дає вонючий пшик.
На зелені кайфують разумкови,
що ігнорують українську мову
і з тилу опрацьовують язик.

Була вона, а нині ось – воно!
В Одесі! І купається у морі,
не тоне у воді... Народе, sorry?

Микола Дудар
2019.07.14 19:54
Порція сонечка з ранку під каву
Майне повз вікна… космополит
Вічно по колу - зліва на право
Вчорашнє на дні, крик… аудит
А Бог його знає, хто надоумив
Та знову запруть у колію…
Сприймати цей світ краще крізь гуму?
Не знаю як хто… згоду даю

Сергій Губерначук
2019.07.14 14:42
У сухотах осінніх,
у пустотах морозних,
по зігнутих спинах
дерев грандіозних,
над брамами храмів,
у ближніх печерах,
і в дальніх – і в дальніх,
і в жовтих паперах,

Олена Побийголод
2019.07.14 12:53
Із Федіра Тютчева

Тямки Росію не збагнуть,
загальні мірки - не обмірять:
у неї особлива путь -
в Росію люди з жахом вірять.

(2014)

Олександр Сушко
2019.07.14 12:07
Кожен день один і той маршрут,
Там - біда, а тут - хапає трясця.
На кордоні черга. Тягне люд
В пащу пекла у торбинах "щастя".

Шепчуть губи: "Відчинись, сезам!
Ждуть поживи пташенята в гніздах."
В саквах сир, цукерки, ковбаса -

Володимир Бойко
2019.07.14 10:27
Любов у кожного своя,
Лише для нього Богом дана
Не поганьби своє ім’я,
Бо гріх одержиш у придане.
Життя – любові торжество,
В житті не можна не любити,
Не оскверни своє єство,
Бо як по тому далі жити?

Юрій Сидорів
2019.07.14 09:57
За віконцем досвітні вогні
Умлівають в обіймах туману.
Деренчить органайзер мені,
І не вимкнеться, доки не встану,
Щоб іти на роботу важку.
Хоч яка там вона не погана,
З муляжем бойового нагана
Послужу грошовому божку.

Ігор Федів
2019.07.14 09:48
На варті найщиріших почуттів
Вона кодує обереги долі,
Тепло дарує після холодів,
І помисли зі сну звільняє кволі.
Наповнює жагою побажань,
Аби вдихали їх у повні груди,
Забули багажі чужих надбань
Її у дії бачили усюди.

Світлана Майя Залізняк
2019.07.14 07:27
Павук виноградний спустився на м'яту,
хитнув крапелини, скінчилася нитка.
Бджола облетіла парцели уп'яте...
На тлі нагідок проросла маргаритка.

Зелені жучки лементіють: "Ми кращі!".
Джмелі потурати не звикли дрібноті.
Прагусінь відкрила салато
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Тетяна Нечас
2019.07.15

Сонячна Принцеса
2019.07.14

Ігор Якименко
2019.07.12

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Олег Вишень
2019.06.29

Віктор Сурженко
2019.06.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія


  1. Євген Чорний - [ 2019.05.29 12:01 ]
    Слівце-райце (4)
    Чемна дитина, ще мати від перс не одлучила, а старших шанувати навчила.

    Ох, і хватка та Надія - завжди готова до дії: хай їх і трійко – за раз прийме Надійка.

    Сходить, як та зірка, а на вустах гірко.

    Воно, як птаха Божа, живе: насіння клює та під ноги плює.

    Таке почало сунути, що й нікуди плюнути.

    Щоб ви тут усі повсералися, скільки вас у черзі зібралося.

    Куди не прийде, як місяць зійде, куди не приходить – скрізь хороводить.

    Дурне наперед все знає, а розумне - порад шукає.

    Ото жнець-молодець: як жнива - приходить під самісінький кінець.

    Така вже вражИна: наїсться лайна, а каже ожина.
    Не людина, а вражИна: їсть лайно, а каже ожина.

    Коли не вистачає знань – повно питань. Якщо нема питань – не буде знань.

    Таке вперте, а все у нього на хмари зіперте.

    Вперте та затяте – не слухає ні батька, ні мати.

    Не спиться, бо лихе сниться.

    Думки снують та не дають заснуть.

    Не спиться.. чи то лихе сниться, чи то думки снують та не дають заснуть.

    Бігає-волає, наче срачка його припікає.

    І сам до ладу не знає, куди весь час поспішає.

    Хоч не кричить, та все не мовчить – або гарчить, або скавчить.

    Коли народ лікує – він лікується.

    Такому до сраки усі ваші подяки.

    23-29.03.18


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Галина Михайлик - [ 2018.12.17 22:35 ]
    Мої варіації на тему
    сніжно
    ніжно
    біло

    біль
    минув
    давно -
    гадало_ся...

    _ся втрата
    віч_на_віч_на_
    ніч
    ні_ч...
    шшш
    тсс

    сни
    сні_г
    ххх...


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (8)


  3. І Василина Назарко Назарій - [ 2018.08.14 09:44 ]
    Історія Іванка
    Одного разу жив собі хлопчик.А звали його Іванко.
    Він переходив тільки у 5-тий класс.І він дуже захоплювався компютером,компютерними іграми.
    Одного разу у нього сталася дивна історія.ВіН 4 години грав у ігри і заснув за компютерним столом.
    І він ніби попав у майбутнє!Тут на вулиці він побачив акулу я начебто хотіла його зісти!Вона
    вже була близько,а він нахилився,і прикрив голову руками,доки не зрозумів що це 3D!
    А люди які проходили,думали собі,
    -Ось це телепень,таких я ще не бачила!І він побачив бабусю,доки не дізнався що це
    його одноклассниця Валерія.А він не стидався підійшов і сказав:Валерію!Який зараз рік!
    А вона йому:2115!Ого!Оце ігра!Вимовив він.А вона така:Що?Що?-Та ні-ні-нічого!
    І пішов до дому у ньго був менший брат Олежик.Він прийшов і сказав:Олежику,тобі скьлки років?Мені?Так!114
    Ого!!Як ти так довго живеш!Притому на вигляд молодий!-Так це мені операцію зробили!Ого!Нічого собі операцію!Хех!
    А пізніше він проснувся і побіг до Олежика,і крикить Олеж-и-и-и-ику!!!!!А він дитячим голосом відповів.
    Іванко!А ти заснув!А Іванко спитав.ТОбі скільки років?-6!Фух слава богу!А завтра вибіг на двір
    Бачить валерію.Валерія-я-я-я-!!!І побіг до неї і спитав:Валерію,який зараз рік??-2015,А що?
    Та нічого!Зітхнув Іванко і побіг до дому такий радий,ніби файно поїв!
    Дуже довго сидіти за компютером шкідливо для ваших очей!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати: | "Назва контексту"


  4. І Василина Назарко Назарій - [ 2018.08.14 09:34 ]
    Історія Іванка
    Одного разу жив собі хлопчик.А звали його Іванко.
    Він переходив тільки у 5-тий класс.І він дуже захоплювався компютером,компютерними іграми.
    Одного разу у нього сталася дивна історія.ВіН 4 години грав у ігри і заснув за компютерним столом.
    І він ніби попав у майбутнє!Тут на вулиці він побачив акулу я начебто хотіла його зісти!Вона
    вже була близько,а він нахилився,і прикрив голову руками,доки не зрозумів що це 3D!
    А люди які проходили,думали собі,
    -Ось це телепень,таких я ще не бачила!І він побачив бабусю,доки не дізнався що це
    його одноклассниця Валерія.А він не стидався підійшов і сказав:Валерію!Який зараз рік!
    А вона йому:2115!Ого!Оце ігра!Вимовив він.А вона така:Що?Що?-Та ні-ні-нічого!
    І пішов до дому у ньго був менший брат Олежик.Він прийшов і сказав:Олежику,тобі скьлки років?Мені?Так!114
    Ого!!Як ти так довго живеш!Притому на вигляд молодий!-Так це мені операцію зробили!Ого!Нічого собі операцію!Хех!
    А пізніше він проснувся і побіг до Олежика,і крикить Олеж-и-и-и-ику!!!!!А він дитячим голосом відповів.
    Іванко!А ти заснув!А Іванко спитав.ТОбі скільки років?-6!Фух слава богу!А завтра вибіг на двір
    Бачить валерію.Валерія-я-я-я-!!!І побіг до неї і спитав:Валерію,який зараз рік??-2015,А що?
    Та нічого!Зітхнув Іванко і побіг до дому такий радий,ніби файно поїв!
    Дуже довго сидіти за компютером шкідливо для ваших очей!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати: | "Назва контексту"


  5. Олександра Христич - [ 2018.05.17 18:03 ]
    Не задоволені потреби

    Самотність вирушила у дорогу і розквітла.
    Поєднала двох вогником надії, що не мав нічого спільного.
    Ця маленька надія не стала єдиною.
    Очікування незвичайного залишилось очікуванням.
    Cамотність стала довершеною серед людей, що не розуміли один одного.
    Вона не будувала мости, а довершено зводила стіни.
    Тугою заповнила серця і залишила мандрувати в пустелі,
    що мала назву - байдужість.
    Емоції замовкли, ще залишилась беззахисність.
    А після втрати очікувань, тільки нещастя і заморожений страх.
    І ось нарешті дозрів її плід - біль.

    16.05.18


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  6. Артур Сіренко - [ 2018.02.13 22:32 ]
    Фараон Іхтамнєт
    Фараон Іхтамнєт
    Перетворився на мумію,
    Він збудував собі піраміду
    З порожніх сірникових коробок,
    Він чинить требу богам
    Сету, Амат та Серкет,
    Приносить жертви богам пустелі:
    Солдатиків бронзових
    На олтар собакоголового привида.
    Фараон Іхтамнєт
    Жрецям Лабіринту Но
    Наказав розпиляти каміння
    І вибити ієрогліфи:
    Піснею Сонця прославити
    Бараноголових сфінксів.
    Фараон Іхтамнєт
    Збудував храм із порожніх пляшок,
    Сів до човна дірявого –
    У корабель волоцюги Ра:
    «Відвезіть мене до іншого берега Нілу!»
    Несуть жреці папірус,
    Скрадають жреці гімн словоблудний,
    Славлять нікчемного фараона –
    Будівельника пірамід сірникових,
    Копача великих каналів
    З одної калюжі до іншої,
    Творця мостів великих
    Від кучугури до кучугури,
    Завойовника Нубії –
    Золотої пустелі духу,
    Фараон Іхтамнєт –
    Повелитель Та-Меху, Та-Ше, Та-Шемау
    Збудував собі гробницю
    Зі сміття будівельного
    І чекає – не дочекається,
    Коли його там поховають
    Раби Міцраїм-країни,
    «Роботяги» країни Та-Кемет.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  7. наТалка гЛід - [ 2017.11.15 08:23 ]
    Аутодафе

    лети...
    осене!
    salve
    замість крові
    каламуть
    Лети
    666 злочинів
    вчинив ти в моїй
    оселі
    999 нещасть
    чорні понеділки
    до чорної неділі
    систематично
    немов павуки у золото мого волосся повплутувалися
    узявся будувати дім зрізав на тім місці
    дерево роду
    запроторив у підземелля розуму осоловілу
    совість
    немов нечестивий падишах найчеснішу
    із бранок
    кинувся виловлювати
    ненароджених дітей
    із Лети
    сам ледь не став потопельником
    у нявок-облудниць брехливі хвилі
    тремтливі руки
    холодні стегна...
    пізнє каяття
    і клапті клопотів
    постапокаліптичний колапс
    і тільки тіло осені
    і я...
    не ти.
    не ти.
    лети...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  8. Садовнікова Катя - [ 2017.08.07 19:37 ]
    Осень не наступила
    а, знаешь, даже если случайно
    вырвется наружу тепло
    то все города
    мигом здесь заиграют, будем танцевать
    мы под этим мостом.

    и ты согласись — что-то весит всё это:
    стекать мне соком,
    греть слёзы летом,
    падать дождём на асфальт,
    от жары умирать при свете.

    Ты видишь!!! осень не наступила...
    Помнишь ли ты? нет места теплее, как над вокзалом..
    согреешь ладошки ним ты
    и на ступенях сидеть устанешь
    исчезнув в переплётах
    надежд разбитых.

    а, знаешь, даже если однажды
    кто-то умолкнет из нас двоих –
    второй подхватит дыхание слаще
    мирно уснув на сгоревшей любви.

    07.08.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Садовнікова Катя - [ 2017.07.23 13:09 ]
    Я буду завжди
    Я буду завжди
    Тобі хлібом свіжим.
    Нехай нескінченний цей шлях.
    Я - є твоя правда гірка,
    Я - зірка нічна
    І я не помру на вустах.

    Я буду завжди,
    Як цукор і сіль,
    Ти - сонце, яке я люблю!
    Я виходжу всю і зтру
    Душевну ту біль
    Цілунком, що рідко бринить.

    Та тільки, коли
    Очей я зімкну собі,
    Я шепочу щось
    Так тихо-тихенько було:
    Хай блискавці край...
    Я ж бо назавжди твоя!

    23.07.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Лариса Пугачук - [ 2017.04.26 22:27 ]
    Споглядальне
    Нижче плінтуса опустився…
    Радикулiтна криза?
    Чи може тарганів
    людина ця шукає
    або зарядку робить?..

    26.04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (6)


  11. Олександр Олехо - [ 2017.02.15 13:52 ]
    У два рядки
    * * *
    Не руш мене ні з місця, ні з думок.
    Ось пересяду і усе пропало…

    * * *
    Одного разу на Багамах
    нардеп натиснув кнопку *за*…

    * * *
    Коли були ми молодими,
    хай знали менше, та могли…

    * * *
    У слові *пі* немає музи,
    а тільки цифри без кінця…

    * * *
    Усе, на що не стане грошей,
    я неодмінно не куплю…

    * * *
    У бочці сексу – ложка блуду:
    кортить наліво у кущі…

    * * *
    Життя зачате в дуалізмі –
    на кожне ой своє ги-ги…

    * * *
    Нема ні вчора, ані завтра.
    Зате є мить, яка – ковбой…

    * * *
    Дивлюсь у небо – сиві хмари.
    Цей час нікого не щадить…

    * * *
    Потрібно бути самураєм,
    коли життя – япона-мать…




    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  12. Олександр Олехо - [ 2017.01.19 12:05 ]
    Усе про ніщо
    * * *
    Я довго думав про ніщо
    і зрозумів: це вічна тема…

    * * *
    А ти, народжений літати,
    на злітну смугу відповзай.

    * * *
    Якщо мовчати дуже довго,
    то мудрість прийде або ні...

    * * *
    Якщо ти хочеш, а не можна,
    візьми у можу дрібку так.

    * * *
    Якщо світанок сутеніє,
    хтось Землю крутить навпаки.

    * * *
    Буває вийдеш в степ широкий
    і блудиш лісом цілий день…

    * * *
    Буває сядеш біля компа.
    Йому нічого, ти завис…

    * * *
    Буває так – приходить Муза,
    а ти неголений в трусах…

    * * *
    Буває так, що ти як дурник,
    ну а дружина, навпаки…

    * * *
    Буває так, що ти – розумник.
    А хто оцінить? Глупа ніч…

    * * *
    Граблі зненацька наступили
    мені на ногу. Відомщу!

    * * *
    Як верх не може й низ не хоче,
    то винувате, мабуть, «не»…

    * * *
    Як життєлюб з міцним здоров’ям,
    чекав на краще – не прийшло…

    * * *
    Пиляйте, Шуро… Шоста гиря –
    на цей раз точно пощастить…

    * * *
    За роком рік… Бажання щастя –
    рубають півня на бульйон…

    * * *
    Наснився сон, а там кобила
    усенька сива й також спить.
    І сниться їй: вона – людина,
    а я в тих марах – навпаки…

    * * *
    Давай, друзяко, за здоров’я
    з’їмо два кіля ковбаси,
    зап’ємо літром самогону,
    а більше..., Боже упаси!



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (7)


  13. Назар Ворпсак - [ 2016.08.15 19:23 ]
    Що не так з цим світом?
    Гидке життя, ти маєш свій кінець?
    Скільки років ти можеш катувати нас?
    Невже так важко зупинитися?
    Зупинити час і кожен організм?


    Чи може це проблема в нас? В людях?
    Можливо ми вині в тому, що народжуємся в бідноті?
    Через це ми й злі.

    -Чому ми не вибираємо де народитися?
    -Якби був вибір, кожен б народився в королівській сім’ї!
    -Ні, коли б був вибір я б не родився!


    Де рівноправ’я і справедливість? Де їх знайти? Це взагалі можливо?
    О Боже де ти є, чому створивши нас ти з нами не говориш?
    Чи може ми не чуєм? То дай нам вуха Боже….

    Чому кожен раз коли відбувається щось добре –
    Ти думаєш: “О, відбулося щось добре, значить скоро буде щось погане”
    Що це за закони світу? Хто їх придумав?
    Але вони існують, хто б їх не придумав!

    Чи є людина в світі яка б не плакала?
    То чому ви питаєте: “Чому світ такий жорстокий?”?
    Та хіба був би світ жорстокий, якби не було горя?

    Ви кажете що алкоголь захопив світ?
    Це те саму що сказати: анальгін захопив голову.
    Ні, алкоголь лікує нас від болю й горя, яке світ приготував для нас…

    І хто що б не казав.
    Але й багаті й бідні не знають щастя однаково.

    Назарій Каспров


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Споріднена Душа Споріднена Душа - [ 2016.08.03 18:26 ]
    такий собі Валєра
    такий собі Валєра
    кент у третьому поколінні
    мав при параді хлопчиків для биття
    дівчат для престижу
    відбував у вузі третю вишку
    відбивав у лузерів бажання жити
    хоча сам мріяв бути лузером
    часом невидимкою
    просто перестати купувати-відбирати
    кабаніти
    просто хотів трішечки менше уважухи
    прагнув трішечки більше природньої віри...
    його труна з червоного дерева зогнила
    лишились тільки позолочені гострі ручки
    кент Валєра жив задовго до нашої ери
    тоді як останні неандертальці
    покидали свої поселення
    щоб досягнути ішого берегу
    іншого пункту
    зустрічаючись з ними
    на тому березі
    Валєра підкурював свою пластикову люльку
    і розводився про корифанів
    мовляв без нього їм вельми сутужно
    без нього не буде вже тої відбірної зграї
    неандертальці гріли руки біля головного вогнища
    і дружньо у такт йому кивали
    у тих жестах було більше віри
    у тому вогнищі більше правди...
    Валєра зненавидів поняття - більше-
    більше не припасовував до всього понятія
    не міг збагнути звідки цей пластик у напівосиротілому тілі
    чому так радіють його самураї
    вандали розбили надгробок зі слонової кістки
    відтінку італійського мармуру
    біля ніг Валєри лежав слон
    лежав і радісно оповідав про свої далекі мандри...2016 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Шон Маклех - [ 2016.04.12 15:09 ]
    Довершено: Мiсто Торби
    Торба окупанта:
    Там завжди знайдуться кишені,
    Шинок: дощем перехожі
    Повз.
    А в крамниці старого непотребу
    Годинник без стрілок
    І навіть без циферблата
    (Плато Блат),
    Зате з маятником,
    Пружинками та моторчиком
    І навіть з батарейками
    (Батарея, стій!).
    Він завжди показує час
    Тільки для окупантів,
    Коли вони зазирають неквапно
    До тої крамниці непотребу.
    Подаруємо їм найкращі сніжинки
    (Бо зима).
    Най відвезуть їх до Лондону
    (Бо грудень).
    Грудками грудень грудить
    І не гудить
    (Бо таки зима -
    Зима окупанта з торбою).
    А ми в місті Торби -
    Суцільні Беґґінси
    Дивимося на небо
    (Біле, біле, біле -
    Ні - сіре!)
    І думаємо:
    Щоб іще подарувати
    Окупантам.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  16. Шон Маклех - [ 2016.03.16 22:56 ]
    Довершено: Місто Слів
    Ми муруємо місто зі слів -
    І все намарно, мури руйнуються,
    Розсипаються, так начебто
    Не з цеглинок-слів вони складені,
    А з піску сухого на горі-пагорбі,
    Де все руйнується, де все нетривке,
    Як мрія старого кудлатого пса-пройдисвіта,
    Так наче не слова ми клали в підмурки
    А порцелянові ліплення, ефемерні,
    Як марення ренесансного майстра-книжника,
    Філософа й фантазера, художника,
    Що малює свої картини уявними пензлями
    Тільки в своїй уяві, на стіні неіснуючого
    Храму-одкровення, ідеального та гармонійного.
    Ми муруємо місто зі слів:
    Вежі й дзвіниці, ратуші і крамниці,
    Стіни й бруківку, арсенал і книгосховище.
    Та все намарно. Все розсипається в прах,
    Все стає кучугурами пороху,
    Пустищем, де цвітуть бліді квіти
    Без аромату,
    Лише з тінями краси ледь-помітними,
    Пустищем, навіть не руїнами,
    Де можна лише згадувати,
    Де панує така тиша,
    Що навіть богам моторошно,
    Все створене й збудоване стає
    Пустелею, де колись жили люди,
    Колись.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  17. Олександр Олехо - [ 2016.01.31 11:15 ]
    Просто патологічне...
    * * *
    Я хочу все… і навіть більше.
    Ось тільки «можу» не спитав…

    * * *
    Аби ми всі були здорові,
    а бізнес ліків – навпаки…

    * * *
    Ніхто нікому і нічого.
    Хіба що трішечки своїм…

    * * *
    Ну пий скоріше, чай остигне.
    Чи ти холодну любиш їдь?...

    * * *
    Ходило всує, та даремно.
    Ніхто й спасибі не сказав…

    * * *
    Коли у правді мало толку,
    це наче борщ без буряків…

    * * *
    Натще? Холодне? І не свіже?
    Якщо горілку, то давай…

    * * *
    Усе при тямі: честь і совість.
    А все, що поза – сон ума…

    * * *
    Десь у районі мозочечка
    олію Аня пролила…

    * * *
    Ішов додому, але раптом
    на мене стовп у тьмі напав…

    * * *
    Нічого вічного немає,
    крім аксіоми: все мине…

    * * *
    - Почни із себе – провокують.
    Та я устою... я стійкий…

    30.01.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (6)


  18. Олександр Олехо - [ 2016.01.28 09:12 ]
    Космічно-патологічне...
    * * *
    Одного разу в пеклі раю
    скінчились фрукти і смола…

    * * *
    Цей Місяць світить якось дивно:
    одним лицем і то вночі…

    * * *
    Скриплять диван, підлога, кості.
    Іржаво плаче вісь Землі…

    * * *
    Венера кликала до себе.
    Я не пішов, такий осел…

    * * *
    Збирайте водень у пакети.
    У Сонці скоро догорить…

    * * *
    Чорніла дірка над зорею.
    Зоря сивіла від жаги…

    * * *
    Шукав себе у паралелях.
    Знайшов заснулим у куті…

    * * *
    І ти, Плутоне – не планета.
    А прикидався довгий час…

    * * *
    Десь у районі Андромеди
    гори, сіяй, моя «звєзда»…

    * * *
    У тому космосі – парсеки.
    У мене – відстань до ларка…

    * * *
    Нема причини просто бути,
    коли є таїни Буття…

    * * *
    Моргає небо світлом далі,
    хоча очей давно нема…

    28.01.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (6)


  19. Василь Луцик - [ 2016.01.15 11:09 ]
    героїчне

    Поміж космічних струн і стебел всесвіти дивляться в тебе: "Агов, людино! Що там нового на зоряній карті?".

    А ти їдеш в плацкарті.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  20. Оксана Рудич - [ 2015.11.17 23:15 ]
    Такі істоти
    Поети – то такі істоти,
    які потребують віршів
    як такого-собі ферменту,
    що перетравлює світ цей:
    жорстокий аж до відсутності болю,
    логічний, мов гра у покер,
    великий, мов зерня з яблука,
    серйозний, як сонячні зайчики,
    наївний, як вбивця найманий,
    старий до клімаксу і маразму,
    юний до нівеляції пам’яті,
    який проростає на спинах
    в кого – крильми, а в кого – коростою,
    любов до якого вічно мусиш доводити,
    від якого освідчень чекати не варто.
    Світ, у якому кожен твій порух
    є наслідком дисбалансу.
    Світ, схиблений на гармонії.
    Такий чутливий до ритму і слів.
    І байдужий такий
    до існування у нім поета.
    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  21. наТалка гЛід - [ 2015.10.03 12:03 ]
    молитва тлалоку
    о тлалоче!
    мій гнівливий химороднику-боже дощів та громів сотню літ я займаюся якоюсь громіздкою літотерапією шліфуючи оказіологізми на словесності латунних злитках
    о тлалоче!
    наше з тобою спілкування суцільний надсліпий гіпертекст мегалітика магістральних мрій дольмени з панегіриком мельпомені нариси наративів на носах кумирів острова Пасхи котрих так дбайливо описували Хейєрдал та Кідрук герменевтика втоми у віконних рамах що парергонно вислуховують постійне вирішування міжродових стосунків новозапротореного в сімейне існування подружжя
    опівночі молюся тобі мій боже дощів та громів б'ю численні поклони немов псалтир перелистую бартову нульову ступінь письма виношую у лоні суцільний надсліпий гіпертекст
    о тлалоче!
    все на сім світі лишень резистентний антирозум ризомний як постмодерн вразливий як ентимема непідвласний дифракції та дефініціям
    і нехай буде так!
    коли б я не зверталася до твоїх гнівливих семантичних уст угорі неодмінно загоратиметься наступна гострожала зоря маленького та геніального постструктураліста.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  22. Олена Малєєва - [ 2015.09.19 21:00 ]
    Акваріум
    Дивися в акваріум – плавають риби…
    Вони – такі ж, як і ми.
    Он та, чорна жирна скалярія – то ти,
    А я - червона шапочка,
    Чекаю на морського вовка, який мене з’їсть,
    Але вовки не водяться в нашому акваріумі.
    А є такі, що плавають по дну, збираючи рештки корму,
    А ще є равлики, які чистять скло, аби нам було видніше,
    Але насправді нам пофігу,
    Нам пофігу,
    Нам пофігу на увесь цей дивний, прекрасний, великий світ,
    Адже у нас є прекрасний затишний акваріум!
    Хтось прийде погодує,
    Скаже, що не треба годувати занадто, аби не повиздихали –
    Він має рацію:
    Рибкам шкідливий надлишок їжі та нестача кисню.
    Хазяїну ніколи, він давно вже не заглядав, чи чисто у нас,
    Чи прибрано, чи гарно почуваються наші рослини…
    Ми дихаємо отруєним повітрям, нам давно не міняли воду –
    Можливо, ми доживаємо останні дні?
    Тож давайте веселитися, скалярії та півники,
    Життя акваріумних рибок недовге, але безтурботливе і веселе!


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  23. Шон Маклех - [ 2015.07.19 02:51 ]
    Вистава в темряві
    На сцені сьогорічної вистави
    Пусто.
    Життя театр зачинено,
    І порожнеча сповнює партер,
    Оркестр замовк:
    На скрипках струни
    Обірвано.
    Директор сього театру
    Застрелився,
    А божевільний режисер
    Нову абсурдну драму
    Дописує чорнилом на стіні
    Буфету, де лише таргани
    Жують останні крихти пирога
    Торішнього...
    В театрі лише протяг
    Та я. Ще муза - Мельпомена.
    Хвора на сухоти.
    І тьма.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  24. Ігор Шоха - [ 2015.01.19 14:04 ]
    Дума про непоетичне кредо
    зачин
    не лєпо лі ни
    братія
    почати
    елегію піїтики без ком
    і побажати
    метрові лікнепу
    удачі за шеломъянем єси
    якщо у себе тісно
    неофіту
    бряцати бяше задуми свої
    билинами бояна і беринди
    донині прісно
    на усі
    віки

    І
    «і начаті же ся той пєсні»
    авторитетної лози
    устами українофоба
    і русофіла бузини
    не те щоб мислію по древу
    чи сірим вуйком по землі
    а просто шпалою прямою
    у лютій щирості своїй
    «та цур йому нащо́ чіпати»
    шерше
    немає
    то пишу́
    аби оскомину набити
    апологетові кліше
    радійте епігони форми
    і норми
    тої що нема
    у цій пародії на байку
    якщо вони такі смішні
    що аж заплакати охота
    аби
    уби-
    ти наповал
    цей еталон аполінера
    кумира віщого пера
    ура
    штампуючому крезу
    і ворогу що робить честь
    мені
    коли протиставляє
    моєму грішному елге
    якесь опудало у рясі
    беру на себе цю вину
    але немає пієтету
    до ката слова і душі
    що мужньо кропає дурниці
    і веселиться
    заодно
    коли читач не розуміє
    «казнить нельзя помиловать»

    ІІ
    а ми усе ще пнемось у багет*
    клепаючи і що і як попало
    і меломани сюру негліже
    і ментори поезії у прозі
    оракули у оргії базік
    і безробітні неуки сексоти
    оплакуючі партію й союз
    охайники петлюри
    і бандери
    ушуйники парафії кремля
    із похоронного бюро культури
    макулатури
    і номенклатури
    нена́ситні вожді-пролетарі
    і графомани квадратури круга
    шумахери у музи напрокат
    уписуються у ліричне раллі
    де кралі
    оп’янілі від поез
    червоне імітують як зелене
    де збіги між шиплячими окей
    але зате у голові прозоро
    і мовної аварії нема
    якщо правопис хором
    за бордюром
    обілюємо вірші догола
    оголюємо біле і заумне
    коли така інерція ума
    що модернове майже зрозуміле
    літаємо й качаємо права
    які там забобони
    синтаксичні
    аби оволодіти язиком
    що вихолостила ще катерина
    із чотирма помилками в «ещё»
    коли забороняла титул мови
    якою подавились москалі
    і заслані із раші козачки
    літературної
    новоросії

    ІІІ
    о деміурги я нічо’ не хо’
    та пам’ятайте що і вас читає
    наївне і до болю нетямуще
    та язикате плем’я молоде
    оте
    що научається чужому
    коли усім нав’язує своє
    опудало у ризі корифея
    зразком тупого несмаку і ліри
    урізаної геніями тла
    ваяйте
    футуріючи кубійте
    але якщо охота виливати
    то чом би не піти у металурги
    підсобниками васі
    кочегара
    помічниками
    гравера тараса
    дослідниками ядерної зони
    напохваті у поетеси ліни
    опорою театрові абсурду
    алхіміками каменя сізіфа
    кастраторами магії у слові
    філософа григорія скитальця
    забудемо і ямби і хореї
    залишимо одні ази і буки
    і рими де нема душі і раю
    як хоче найсучасніший «маестро»
    війну завуалюємо пейзажем
    і будемо заочно воювати
    бойовиками у новоросії
    а можна і бойцицьками у бєса
    і душу заарканивши
    у пафос
    і тіло заекранивши
    залізом
    нічого навкруги не помічати
    і почивати
    нехотя на лаврах
    любителю ліричної репрізи
    читцю неемоційних декламацій
    що намалює білою гуашшю
    сам винахідник чорного квадрата
    о словоблуди
    обрані судити
    садити у калюжі
    обмовляти
    ви ерудити
    пліснявого нео
    яким писали ще у неоліті
    наскільки далі вас
    сягали
    смерди
    що берестя́ні грамоти писали
    без голосної літери у слові
    але по мініморуму прозоро
    о словотворці фабули
    раби
    митці недоотесаної форми
    і чукчі що уміючи писати
    і не читають ці свої шаради
    аби
    не жартома
    а усерйоз
    шукати
    найсучаснішої форми
    для того змісту
    що в душі
    нема

    СЛАВОСЛОВІЄ
    як подобає думі
    у кінці
    співаємо осанну
    і абетці
    і буквиці
    і азбуці і римі
    і навіть поетичному рядку
    у пантомімі
    вижатої мови
    із титлом
    наголошеного
    АЗ

                                  18.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (12)


  25. Ігор Шоха - [ 2015.01.16 19:58 ]
    Нечитабельні верлібри

    ***
    немає каяття
    у ліліпуті
    його і у природі не було
    коли майбутнє
    бачили пророки
    про це найбільше на землі дитя

    ***
    живе росія на крові і нафті
    її рятує газова труба
    але настане час небитія
    коли багаті
    нацики-рашисти
    не виграють від цього нічіґо́

    ***
    у криму забуті
    апетити
    коників зеленої орди
    і спасе корито
    ліліпутя
    як весталку дверці до біде

    ***
    У росії плани барбароса
    drang in anus* на усю губу́
    у матроса
    лиш одне на думці
    я расєю матушку
    люблю

    ***
    і буде час
    коли і на русі
    усе що завойоване ордою
    накриє вас
    як це не раз
    було
    горючою великою
    шляпою

                                  01.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (5)


  26. всеслав всеслав - [ 2014.10.24 17:17 ]
    Дріб
    1.
    Меркаптофос усіх од нього
    комах виводить -
    Одарка.

    Не працює телефон.

    Уявляєте якби клямку
    зі мною відкупорити
    на засіданні
    парламенту (Верховної ради).

    Засіданні чого?

    Складаний меч.

    Ви меча складіть
    і в кишеню заховай -
    (назад)
    - те.

    2.
    Я пропоную значно
    простіший вихід - (said)
    я вийняв кишеньковий
    ніж

    труснув (махнув) і
    з нього став меч.

    Мій меч - твоя голова з...
    е-е-е... плєч.

    Були такі розумні.
    Не варто цього робити, -
    погодився Дід Панас. - Не
    пам"ятаю (знаю) чому, але
    не варто.

    Хто-небудь пам"ятає
    як рубати, щоб не відрос-
    тало?

    А якщо просто зали-
    шити? Викликати нех-
    ай дустом попшикають?..

    3.
    меч-складанець

    Давайте викличемо
    дух Григорія Петровича
    дуже зручно і з гарантією.
    Григорій Петрович ви з нами?
    Аякже, каже Григорій Петрович.
    Ато.

    Синдром Римського-Корсакова
    стосується прямих за-
    питань (прямої мови),
    тоді непрямою тра питати, звер-
    таючись безпосередньо
    до підсвідомості.

    Отак - Іванов-Осадчук
    спитав Діда Панаса.

    4.
    Два таксисти лаються
    арабською серед...
    Передній дивиться назад і
    ЇДЕ, не дивлячися куди...

    На подвір"ї поет і ком-
    позитор розставивши руки
    заганяли (зайву) голову
    в корпус. Голова басу-
    вала на кривих лапках
    і пирхала синім вогнем.

    Несміяна:
    праве око
    плакало скупими чол. сльозами
    ліве щирими жіночими, -
    рясними,
    було червонішим.

    Політ проблеми в майбутнє.

    5.
    Чи не стане з цього
    чогось поганого.

    - Дід Панас відповів, що не
    станеться, - відповів Дід Панас.

    Гіпнотизувати, показуючи,
    дивлячись на годинник. - Ви вже
    15 хвилин талдичите, а я
    все не гіпнотизуюся
    за вашим годинником...

    Де в ньому три тисячі літ?

    Ноги полоскав, а ми тепер
    маємо (це) пити?
    Це ж спирт - вишкірився
    змій -
    усе стерильно.

    "Ембріон" (відрубана голова).

    6.
    Злочинно-слідчий
    зв"язок
    зв"язок між причиною та
    слідством

    вступили у причинно-наслід-
    ковий зв"язок.
    Причинний зв"язок, і наслід-
    ковий зв"язок.

    Безпричинно-н-
    аслідковий зв"язок.
    "Причинна".

    До першого пункту - з широкою душею
    залишайте, будьте ласкаві,
    (а то) від великих тереве-
    нів у мене голова болить.

    І психопата свого з ножем
    забирайте. -
    Беріть.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  27. Артур Сіренко - [ 2014.06.16 02:34 ]
    Десь там
    Десь там далеко в Африці,
    Чи то десь в Трансільванії
    Є дві химерні республіки –
    Луганда й Домбанія.
    Там правлять одні iдiоти,
    Там зачиняють музеї,
    Але всім наркоманам
    Там роздають автомати.
    Там убивають священників
    І просто людей чесних.
    Але в сусідній країні
    Чомусь про них пишуть,
    Що не вбивці вони
    Й не садисти,
    Не зграя тyпих бандитів
    А, виявляється, «ополченці» -
    Полку самого диявола.
    Коли ж ти, нарешті, Боже
    Оцю зграю негiдників
    Забереш якось тихо до пекла.
    Інакше самим доведеться,
    Нам, людям землі нещасної
    Отих туполобих придyркiв
    Назавжди туди відправити…


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  28. Артур Сіренко - [ 2014.06.14 17:36 ]
    Луганда
    Чорний народ Луганди
    Вилазить з глибоких нір,
    Чорний від пилу Плутона
    Скам’янілих дерев пекла
    Чорний народ Луганди
    Знову співає осанну
    Бородатому Бармалею,
    Знову вивішує «Веселого Розжера»
    Над кам’яним одоробалом
    З вибитими шибками.
    Чорний народ Луганди
    Кричить цинічним людям
    У дорогих смокінгах:
    «Ми хочемо бути рабами,
    Хочемо у копальнях
    Для вас добувати золото!»
    Чорний народ Луганди
    Будує свої піраміди
    З чорних і рудих каменів
    Во славу своїх олігархів,
    Во славу фараона півночі –
    Лисого й злого карлика.
    Чорний народ Луганди
    Розфарбовує вітер
    Смугами колоради
    І хоче вбивати і грабувати
    Всіх хто інакше думає.
    Пригостіть їх кавою –
    Тою, високого сорту
    Вирощенною в Руанді…


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  29. Владислав Лоза - [ 2014.06.09 22:07 ]
    Рецептура певної дії
    ділюся з вами друзяки декількома рядками геніального рецепту
    як стати вельми шанованим і розтиражованим в укрсучліті стіхаписцем поетом себто
    берете алкогольно-наркотичну тематику з синтетичним емульгатором цинічного занепаду
    кидаєте суміш у жбаник випуклого словесного дна і зверху чогось ще такого мистецьки репнутого
    з розумним виглядом плюєте як от я тута на ритмомелодику пунктуацію і синтаксис тіпа відкриваєте небачену постмодерну скриньку
    насправді ж сидіти над римами банально ліньки
    затим на утворену приємну каламуть сипніть жменьку релігійних та етнорасових провокацій
    пам`ятайте що більше провокацій то більше асиґнацій
    якщо вже зовсім невиліковний гурман підмішайте у страву російської матючні
    може то вам буде і неприємно як інтілігєнту але ж ви хочете накладів як у Любки та Андруховича чи ні

    зуздрівши свої книги в лискучих обкладинках на прилавках столичних книгарень вертайтесь додому
    а далі там київська Дебют чи запрошення до Спілки прийде зненацька і ошелешить як звістка з воєнкому
    інтер’єр помешкання також зазнає змін
    хай це звучить наче кпин
    та скиньте вже зі стіни отого Шевченка і було щоб сучасно актуально й хвацько
    повісьте Леся Подерв`янського
    у інтерв`ю літвиданням раз на рік говоріть лаконічно-гострі завчені фразочки замовлені політикою видавничого дому
    і заради бога для вашого ж блага будь ласка не зізнавайтесь ні анікому
    про ваші у прагненні загоїти душу й хист нічні посиденьки
    над Єсеніним і Симоненком

    07.06.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.42) | Самооцінка 4
    Коментарі: (3)


  30. Олександр Козинець - [ 2014.01.28 10:58 ]
    ***
    І сказав Бог:
    Хай поети сплять з поетами,
    Народжують вірші,
    Показують до пострижен,
    Хрещеними обирають прозаїків,
    Ходять сім’ями в гості,
    Читають інших поетів,
    Обмінюються блокнотами,
    Обіймами, досвідом,
    Частіше ходять в походи
    На юшку із риби,
    Малюють на аркушах різних
    Сонце, місяць, птахів,
    Ноти, листя, ключі,
    Вигадують назви збірок,
    І кожної ночі, лягаючи спати,
    Пам’ятають про те, що
    Коли поети сплять з прозаїками –
    Народжуються білі вірші.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (6)


  31. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2013.10.11 09:16 ]
    Самоделетована
    Я написала,
    а мені «делiт»,
    Дзвоню – у відповідь -
    нема….
    І тільки залишилася
    стіна,

    Ще стіл.
    На ньому чашки.
    Я навпроти,
    Пишу-дзвоню,
    Делiт все наскрізь
    Переймає….
    Чому?
    Кричу всередині
    себе…..

    Я
    самоделiтована
    особа
    .
    Вікно навпроти…
    Було.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (17)


  32. Олена Малєєва - [ 2013.10.06 22:07 ]
    Пічалька
    Сьогодні я йшла з супермаркету,
    Тримаючи в руці
    Целофановий пакет
    З грибами-шампіньйонами…
    З грибами з супермаркету
    В целофановому пакеті,
    А не з грибами в кошику,
    Які носять з лісу щасливі люди.
    Дивні люди…
    Вони відгороджуються від щастя
    Панельними багатоповерхівками,
    Автострадами,
    Бруківками…
    Вони відгороджуються від мрій
    Ресторанами й дискотеками,
    Серпневими асфальтованими спеками,
    А потім питають:
    «Чому так?»
    Але я принесу шампіньйони
    В свою оселю.
    Буду варити суп на бульйоні,
    Пекти пиріжки, варити узвар,
    Смажити гриби.
    Й думати, поглинаючи той обід,
    Що ліс, і небо, і гори,
    І степ, і чайки, і море
    Так далеко…
    І моя єдина радість сьогодні:
    Смачно попоїсти.

    06.10.2013 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (8)


  33. Олександр Козинець - [ 2013.09.29 15:54 ]
    ***
    Благослови, Господи,
    Того чоловіка,
    Який ніжно цілує тебе сонну,
    Готує сніданок,
    Стіл накриває зранку.
    Пробачає образи,
    Посиденьки у подруг,
    Флірт з іншими чоловіками,
    Шкідливі звички,
    Складний характер,
    Любов до істерики…
    Дай сили, Господи,
    Тому чоловікові,
    Який носить тебе на руках,
    Береже твій сон,
    Здійснює давні мрії,
    Дарує соняшники
    (Улюблені квіти),
    Купує сигарети,
    Хоча сам не курить.
    Убережи, Господи,
    Такого чоловіка
    Від ранньої старості,
    Кращої жінки, іншої країни,
    Нових друзів,
    Допоки він щасливий
    Та відчуває палку любов,
    І вірить у те, що
    Благословить Господь
    Такого чоловіка,
    Який ніжно цілує тебе сонну
    І йде готувати сніданок...


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (4)


  34. Олена Малєєва - [ 2013.09.16 22:37 ]
    Світ належить білявкам
    Ви бачили їх?
    Хрещатиком інколи
    Гуляють чотири білявки.
    Бабця-білявка з силіконовими губами
    Тримає міцно в руці
    Руку гарнюні-білявки,
    Років шістнадцяти,
    З несиліконовими грудьми
    Розміру сімдесят-п’ть «Це».
    Поруч незалежно і самовпевнено крокує
    Така ж шістнадцятилітня мамця-білявка
    Й тримає під пахвою
    Пухнасту білявку-суку.
    Яскраво-рожевим кольором
    Нафарбовані їхні губи.
    Навіть у собаки.
    Сто тисяч норок
    Пішло на їхні вії.
    Навіть на сучі вії.
    Що стосується спідниць,
    То кравці, вочевидь, зекономили на тканині,
    Аби відкрити світові
    Їх гарні засмаглі ноги.
    Гарні й засмаглі
    Навіть у бабці-білявки.
    І світ відповідає їм взаємністю:
    Він садовить їх в шикарні автівки,
    І мчить в не менш шикарні садиби,
    Годує в пафосних ресторанах,
    Розважає гламурними вечірками.
    Світ належить білявкам.
    Не вірите? Стовідсотково!
    Просто повірте.
    Але тільки: їхній світ.
    А решта світу
    Належить мені!
    16.09.2013 р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.4) | "Майстерень" -- (5.35) | Самооцінка 5
    Коментарі: (7)


  35. Тетяна Роса - [ 2013.09.06 14:58 ]
    Сон
    Я бачу… дуже гарну пташку … а поруч…... ліків повну пляшку…
    У неї двійко на плечах крильцят вимірюють розмах. Амброзію сипнувши в рань, один промовив:
    - Тільки глянь, навкруг одні лиш вороги. Простерту длань відкусять до ноги. Радіє, бач як, зграя недолуга, що морить пташку капосна недуга. Юрба нахаб.… О, завидющі пси! Готові на списи здійняти серце з кров’ю голубою. Ці вихідці з курних домівок спливають заздрістю до сливок, у лоб цілованих судьбою…
    А інший:
    - Лишенько з тобою! Ти що верзеш? Де бачиш ворогів? У нашу висоту хіба сягнеш? Ще жоден не зумів. Хоча і хвора, бачиш, вірша пише… І задуми в голівоньці колише. Високого польоту птасі усі у друзі набиватись ласі. Та хай не тужаться задурно, бо й на підборах та котурнах не стануть їй і по плече… бо неповторна… ще й пишна, як оті хліба…. Хоч… кров у неї й голуба, та кістка, визнаємо, чорна…
           Вона наврунилась мені у алергійнім дикім сні. Та я не хвора зараз. Ні. З температурою під сорок я бачу тільки сірий морок, а в голові лиш брутто й нетто: міксують райдугу з магнето… Про сон я думаю: це знак, аби ішла по світу так, щоб пташкам крилець не ламати, бо родом я з курної хати… Мої долоні досить грубі, сапа й лопата більш їм любі, аніж браслети та каблучки, що ніжним паннам красять ручки. Куди мені до птах таких, я ж так… землі моєї… сміх…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  36. Шон Маклех - [ 2013.07.09 22:44 ]
    Монолог на базарi
    А ви знаєте
    Як пахнуть цвяхи?
    Ще до того, як їх
    Забили в дерево
    Або в плоть,
    Яка тепла як дерево?
    У плоть
    Того самого хлопця,
    Що молов нісенітниці,
    Вештався волоцюгою
    Вед селища до селища…
    Недарма ж солдати…
    Хоча вони і чужинці,
    І загарбники, і грабіжники,
    Окупанти та бандити,
    Але ж порядок…
    Порядок який…
    І прокуратор у нас
    Досвідчений, мудрий.
    Аякже…
    Ні, з волоцюгами тими
    Давно потрібно…
    Ми навіть схвалюємо.
    А то із за тих язикатих
    Словохтивих та писак
    Надто грамотних
    Того й гляди бунт почнеться.
    А в мене ж виноградники –
    Понищить сволота.
    Та й кому ж мені
    Вино продавати
    Як не солдатам?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (6)


  37. Поплавський Юрій - [ 2013.06.20 11:51 ]
    Быть или не быть...
    Вот, блин, - а говорили, - просто,
    Бросать курить!!! нет, это не просо
    Голубям бросать…
    Кто не бросал…вам не понять
    Чем голову свою занять.
    А вместе с головой и руки,
    А губы, губы куда деть?
    И хватит о вреде галдеть,
    Вреднее только об одном и думать…
    Быть или не быть….
    Курить иль не курить
    Здоровым быть…
    Лишь телом…
    Но двинуться мозгами…
    Все забыть…и заболеть!
    О бедный Юрик…
    На фига я взял такое на себя…
    Сейчас сидел бы и дымил
    Спокоен был бы
    Был бы мил…
    Да ладно, это все пройдет…
    Иль брошу я курить,
    Или бросать курить я брошу…


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  38. Поплавський Юрій - [ 2013.06.20 11:37 ]
    Ощущения...
    Несется улица, река людская.
    То шумная, а то совсем немая.
    А в ней плывем и мы,
    Ничто не замечая,
    Ничто не ощущая…
    Но главное не видим глаз
    Смотрящие на нас,
    Возможно нас к чему то призывая…
    С мольбой и болью иногда…
    Но нам всё некогда…
    У нас автопилот…
    Он точно к цели приведет…
    А цель видна…
    Она одна…
    Диван, подушка,
    Тишина…
    Окно в Европу – телевизор…
    У гурманов – в окне есть телескоп…
    Вот так на мир мы смотрим познавая,
    Как Левингук, но лишь наоборот.
    Мы созерцателями стали,
    Сердца ковали мы из стали,
    Чтоб нас не смели волновать!
    Жалеть, переживать
    Уже давно мы перестали…
    Не ждем у жизни перемен!
    Не страшен нам порок измен
    Ни собственных,
    Ни очень близких
    Нам людей…
    Нам всё равно!
    И новых нет идей.
    И вереница серых дней
    Нас паутиною накрыла!
    КрылА вконец нам спеленав.
    А мы и рады…
    Нет досады,
    Нет чувств….
    Лишь
    Ощу-ще-ни-я……


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  39. Поплавський Юрій - [ 2013.06.20 11:01 ]
    Если бы я был поэтом...
    Ах когда бы я был поэтом
    Я написал бы о том, об этом…
    Я ездил бы по странам и весям
    И в этом был бы весь я.
    Я не ходил бы с утра на работу
    И научился б по фене ботать
    Купил бы шляпу и плащ модный
    И никогда бы не был голодный
    Я дорогие бы пил вина
    Возили б меня лимузины
    А еще я купил бы виллу
    А чтоб скучно не было –вилы
    И друзья бы ко мне ходили
    И со мной за компанию пили
    И мы вместе стихи слагали б
    И от выпитого мо, – стругали
    А кому б не понравились строчки
    Мы протерли б ему очки(глазки)
    И я стал бы лауреатом
    И прославил бы мирный атом
    И по ящику всех учил бы
    И науськивал и лечил бы
    И имел бы я счет в банке
    И имел бы я дам в баньке
    И все тыкали б в меня пальцем
    Знаменитость мол, а ест сальце
    И тогда, на вершине славы
    Я б одаривал всех сирых...
    Но однажды под утро в ванне
    Испустил бы я дух…в тайне..
    Все плохое должно кончаться!
    Но ведь лучше бы не начаться!
    Потому по утрам лихо
    На работу спешу…
    так надо….


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  40. Поплавський Юрій - [ 2013.06.18 16:00 ]
    Таки дождались...
    Ну что? дождались духоты
    Жары…
    дождались…
    А я же рад…
    Люблю жару,
    грозу и
    град…
    Люблю потея задыхаясь
    Толпу в автобусе обхаять…
    Но просебя…
    тихонько...
    Нарваться можно и не только…
    Так вот …
    Люблю потея задыхаясь
    прижаться к потным телесам
    вдыхая аромат дезодоранта,
    простой – студентки, аспиранта,
    а повезет – шанели № 5…
    но благоухать
    не забываешь сам,
    тройным одеколоном окропившись,
    бокалом пива подкрепившись...
    с копною лилий и….
    в час пик….
    В автобус…
    это шик...
    Не зашибут вдруг…если…
    А верх блаженства …сесть
    И есть…
    плоды подсолнуха…
    плюя на всех и вся…
    вот это да….
    Вот это лето…
    Картина маслом
    Хоть напрасно…
    Камнями бросьте вы в меня
    Коль не узнаете себя…
    Не все…
    И слава Богу….


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 3
    Коментарі: (3)


  41. Іван Низовий - [ 2013.05.19 18:16 ]
    * * *
    синдром геніальності
    річ така ж виняткова і загадкова
    як і сама геніальність
    і не потребує самозвеличення
    орли не вихваляються своїм польотом
    орленки-хвальки викликають зневажливу
    посмішку
    геніальність залежить від генів
    які гени такі і євгени


    1995


    Рейтинги: Народний 7 (6.52) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (4)


  42. Іван Низовий - [ 2013.05.18 16:38 ]
    Шаржуємо з любов"ю
    Костянтин Ситник

    Великий Вчений і Громадянин
    Від піль луганських до гірських вершин.

    * * *
    Славетний не лише в народі
    Всеукраїнському, але й
    В козацько-нашенськім Камброді,
    Де завше ллють йому єлей
    І щедро курять фіміами...
    Його шанує всенький світ!
    І в снах, і в помислах він – з нами,
    Як і Тарасів "Заповіт".
    Дотепний, мудро-іронічний,
    І від кишені до душі
    Безмежно щедрий – явір вічний
    В луганськім нашім спориші!



    Анатолій Паламаренко

    Артист воістину Народний
    І слів Шевченкових гарант,
    З ним не зрівняється ні жодний,
    Хто має тяму і талант.

    * * *
    "Реве та стогне Дніпр..." – і чує
    Вся Україна, як реве
    І стогне... До мордви і чуді
    Реве – й народ кайдани рве!
    Могутній бас Паламаренка –
    "Сердитий вітер завива" –
    Аж від варяжина до грека
    Бентежать люд грімкі слова...
    Спішіть до Києва скоренько
    По всіх потоках і річках –
    До сивих круч Паламаренко,
    Мов Первозванний, всіх склика.



    Дмитро Стус

    Оригінально-популярний,
    Різнополярний, вельмигарний,
    Учений, критик, видавець,
    Митець всебічний, молодець.

    * * *
    Щораз, як стріну Діму Стуса,
    В душі вулканить землетрус
    І халамидствує спокуса
    Робить все те, що робить Стус.
    А він, стусаючи бридоту
    Обридлу – в сторони й боки, –
    Міняє імідж, і достоту
    Все робить зовсім навпаки.
    Непередбачуваний зроду,
    І в найлютіші холодА
    Стриба Дмитро в студену воду
    І закипає вмить вода!



    Михайло Слабошпицький

    Відомий письменник, громадський діяч,
    Центральний прихильник правиці,
    "Соборівець" інтелігентний, та, бач,
    Не слабі в Михайла всі шпиці.

    * * *
    Чита Україна Михайлові твори,
    Канада вивчає прозові перлини,
    Й від того гористіше шпиляться гори,
    І долями діляться дальні долини.
    Він дужий козак, Слабошпицький Михайло,
    Достоїнства має такі розмаїті,
    І завше і скрізь виглядає так файно,
    Не лише в письменницькій нашій еліті.
    Зробити б лавровим його лавреатом
    Всіх премій наявних, всесвітньо-державних,
    Бо є він товаришем, другом і братом
    Воістину талановитих і славних!



    Геннадій Кожевніков

    Як нелинь-дуб, змужнілий в боротьбі,
    Закоренивсь Геннадій на Волині
    В людських серцях, в потужній цій добі,
    Що на Вкраїні "соборИться" нині.

    * * *
    Соратник Чорновола. В таборах
    Гартований. За рогом не ховався.
    Не відав страху – то від нього страх
    На всяк випадок часто страхувався.
    Юрист – свої обов'язки й права,
    Як дважди два, він знає достеменно,
    Тож кожен "соборянин" поіменно
    Вважає, що Геннадій – го-ло-ва!
    З таким не страшно в бурю, ураган,
    На барикади і в горнило бою,
    Такий – один, прикрить готов собою
    Волинь, "Собор" і навіть весь Майдан!



    Іван Низовий

    Поет, художник по натурі,
    Та й щось там петрає в культурі.

    * * *
    Я єсьм Іван, аз Низовий,
    В гордині знизу і по вінця –
    Свічусь! Та, як не назови –
    ПихИ не зіб'єш українця
    З моєї пики. Бо ж така
    Моя сумська слобІдська врода,
    Й вона ніколи не зника,
    Не висяка, мов тиха вода...
    Вона реве і греблі рве,
    Дарма, що тиха калабаня,
    Й жіноча стать мене зове
    Одноосібно: "Любчик Ваня...".


    2006








    Рейтинги: Народний -- (6.52) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (6)


  43. Флора Генрик - [ 2013.04.14 19:29 ]
    Іронічне(Забула все)
    Забула все,
    мандрую крізь життя
    без почуттів,
    загублена у віршах.

    Навколо світ,
    мов райдуга цвіте,
    його ж дитя
    метро лиш знає
    й риму.

    Кімнатний рай,
    а в нім, окрім стіни,
    найголовніше -
    тиша,
    тиша, тиша…

    Вона мене на крилах
    віднесе
    і заримує сумніви
    густіше.

    Гіркі хвилини
    втраплять у верлібр,
    мов карасі,
    запечені в сметані.

    А я закрию очі
    і вкраду
    картинки,
    наче яблука в саду...


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (6)


  44. Василь Кузан - [ 2013.04.12 19:20 ]
    Про шкідливість вживання великої кількості алкогольних напоїв (типу – коньяк) для психоемоційного та
    Про шкідливість вживання великої кількості алкогольних напоїв (типу – коньяк) для психоемоційного та фізичного стану чоловічого організму в умовах загальнонаціональної економічної кризи, повної зневіри та масових розчарувань, а також у день тимчасового нерозуміння (сварки) з коханою жінкою

    вірш:

    Я с-с-сьогодні сх-схожий на с-с-свиню,
    А св-св-свиня сміється, о!
    Ніби пані.

    12.04.13


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (9)


  45. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:54 ]
    Г...багно




    Іду на вибори, чи може я не йду, що ж робити , мда…

    Не будь занозою свого життя!

    А будь його щасливою підковою, створи себе

    Будь ковалем у кузні «Україна» і все буде’



    Для чого це? Всі кажуть мні

    І не відчувають, що по саму шию в цім г…багні

    Пірнули з головою й пірнатимуть надалі

    Як тобі таке цунамі…



    Не будь г…багнюкою все байдужість проявляючи

    Потім винних завжди ти шукаєш, навкруги волаючи

    Чому усе таке ніяке, й не пахне а смердить мов - «та»

    Повір якщо не ти - то інші і довга ще рука - «та»



    Тому тоді і не шукай і не волай

    А просто пізнавай

    Всі солодощі того г…багна

    Від чого в роті гіркота…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:19 ]
    Світовий хаос чи психодинамічний гіпноз


    Заварив я кави
    Сів до клави
    Тисну на капслок
    В світі
    Шок
    Хаос
    І
    Паніка
    Як
    Із
    Доленосного
    Титаніка
    Що
    Пішов
    На
    Дно
    Від
    Свого
    Надмірного
    Лібідо…
    Де
    Ж
    Обіцяні
    Комети
    Аверс
    Реверс
    Хвостатої
    Монети.
    Вже
    Опівніч
    На планеті.
    Де розмазане
    Полярне
    Сяйво
    Над
    Українськими
    Степами
    Девятнадцятиповерховими
    Мазанками
    Й
    Хатами
    Де
    Ваш
    Катаклізмовий
    Апокаліпсис,
    Армагедон
    І
    Астероїд-
    Для
    Страху
    Він
    Стероїд,
    Для
    Сонця
    Він
    Мала планета,
    Для
    Мародерів
    Дзвінка
    Банкнота,
    Для
    Бегемота
    Це
    Антикалорійний стрес,
    Для
    Корупціонера
    Це
    Випробовування
    На
    Міжгалактичний
    Прес…

    А для
    Тебе
    Що
    Це?

    Історія
    Сюжету
    Про
    Земну
    Орбіту,
    Чи про
    Переддень
    Ранкового
    Головного болю
    Перегару
    Й
    Холодного
    Моноліту…
    Щож,
    Наразі
    День Новий
    А
    Парад Планет
    Старий
    І
    Все ж
    Залишив
    Він по со’бі
    Слід…
    Хоча
    І
    Кволий...
    Незначний…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Юра Товмач - [ 2013.04.06 17:09 ]
    Триптих
    ШЕФ-ПО-ВАРВАР

    Кулінар з дробовиком вийшов на околицю
    В лісі за селом по-зимньому спекотно
    Сизі спиногризи згризли грізлі
    Зайвий дробовик - повар в розпачі

    ТОТАЛ-І-ЗАТОР

    Каламуть анархії місцевої ієрархії
    Банкують на Банковій банкноти
    Дежавю чи справді то - джекпот
    Помилилися, наразі то – дефолт

    МАНІТУ

    Вождь червонокожих пролетарів
    Махає руками в небо на Охтирці
    Віджите слово пере - голосків
    Наразі не -до -взуття - не -до -носків


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Юра Товмач - [ 2013.04.06 17:21 ]
    Вони
    Недоспані ночі, втомлені очі
    Вранішня кава, без цукру
    Гірка’, і перець червоний
    На язиці -

    Зірвана квітка, поставлена мітка
    Тавро, відпечаток душі
    Шкребе по долоні
    Як цвяхом по шклі –

    Згачена гребля, налив Кабарне
    Посмішка, та Незабудка
    Квітнуть віка, виноградна ріка
    Солодкі безтямні вуста -

    Вони - моря та океани
    По самі вінця наливають
    П’янке вино кохання

    Вони - стежинка пізнання
    Оспівна із краю і до раю
    У сплесках водограїв

    Вони - небесна блискавиця
    Що навпіл серце зпопеляє
    Із полум’я жарптиці
    Вони –


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Василь Світлий - [ 2013.03.28 22:11 ]
    Непотепління

    П’ять довгих місяців зими !
    Де ти, ЮНЕСКОве хваління,
    Що нас чекає потепління,
    Що клімат цей не вберегти ?
    Кліматології доби -
    Лжепровидіння.

    Господь склав з Ноєм заповіт,
    (А Боже Слово над усе)
    Знай, науковості цабе,
    Бути зимі і бути літу,
    Цвісти і опадати цвіту
    Допоки вік цей не мине.

    ***
    Панове, свіжі факти є:
    П’ять довгих місяців зими !
    Непотепління ...

    28.03. 13


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (12)


  50. Дмитро Дроздовський - [ 2013.03.03 21:05 ]
    Із циклу про Паперову людину
    Коли довго дивитися в люстерко,
    здається, що ти заглядаєш у себе,
    всередину,
    якої часом може не бути,
    і тоді ти дивишся крізь матерію,
    а потім крізь час,
    над яким людина не має влади.

    Люстерко — тільки вихідна точка,
    майданчик, етап для польоту
    в космос, у Всесвіт,
    який починається в тобі, якщо довго-довго
    дивитися в люстерко,
    втрачаючи свідомість,
    змагаючись із часом
    і шукаючи себе.

    Паперова людина довго дивилася у дзеркало,
    довго-довго, немовби там було щось незвичайне.
    здавалося, що Паперова людина мандрує десь далеко-далеко,
    її душа відлетіла в інші світи,
    бо Паперова людина стояла, немов зачарована,
    немов заскочена,
    неначе щойно бачила привида.

    Коли Паперова людина відійшла,
    всім закортіло подивитися в це люстерко,
    всі набігли звідусюди,
    всі почали галасливо юрмитися, щоб бути першими,
    щоб побачити саме себе у дзеркалі,
    саме своє відображення,
    саме свою сутність,
    від якої — шлях у космос,
    але замість скла
    в рамі,
    а точніше,
    за рамою,
    приклеєне до цегли,
    було оголошення,
    що нове скло привезуть завтра.


    Рейтинги: Народний 6 (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2   3