ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2021.10.13 19:30
Під час молитви якось раббі Леві
Звернувся до Всевишнього:
«Владико всього світу,
Колись ходив Ти із Торою
І намагавсь продать її,
Як яблука збувають торгівці,
Доки не погнили вони.
І що ж? Навіть поглянуть на товар твій

Ігор Герасименко
2021.10.11 09:07

Шон Маклех
2021.10.05 23:55
Моя меланхолія – це листок винограду,
Що червоніє на холодній стіні старого Дубліна,
Стіні, що ховає моє alter ego від мене самого –
Неприкаяного знавця крокодилячих черевиків
І скрипаля холодного осіннього вітру (назавжди).
Моя меланхолія – це жінк

Іван Потьомкін
2021.09.29 09:31
Петрарці заздримо і Норвіду, й Шевченку:
«Які слова! Таж то сама любов!..»
...Нажаль, слова.
Не загніздилися в серцях
Лаур, Марій, Ликер.
Так і літають нічиї.
Невже на те, шоб справджувавсь
Одвічний парадокс:

Олександр Сушко
2021.09.26 19:14
Що робити з оригінальними текстами Біблії, написаними арамейською? Чи можна їх показувати людям? Особливо вірянам?
У синагозі діє правило - Тосефта (додаткове тлумачення): «Той, хто перекладає вірш, як він є - брехун, а той, хто додає,- богохульник».

Іван Потьомкін
2021.09.25 11:57
Співала самотність про зграйну дружбу.
Співала, аж серце злітало з словами
І в звуках тремтіло.
Здіймалося вище і вище.
Як жайворон, висло
Та й впало, мов грудка.
Нараз обірвалася пісня.
На серце людина поклала руку.

Іван Потьомкін
2021.09.23 20:45
Поки спите ви,
Стану осінніми світаннями.
На травах порозкладую мільярди сувенірів.
Будинки підрожевлю, вмию тротуари,
Підкину ще жарину в парків багаття
І заспанії канни на руки площ подам.
А вже коли займеться сонце в людськім усміху,
День заспів

Іван Потьомкін
2021.09.22 09:02
А діти виростуть.
От тільки б нам не старіть.
Щоб дівчина,
Яку ти оглядаєш так не по-батьківськи,
Не кинула, мов докір:
«Дядьку...»
Аби дружина наніч не сказала:
«А пам’ятаєш?..»

Шон Маклех
2021.09.18 00:31
Ми – сновиди, в очі яких зазирає Місяць
Миємо плетені очеретяні сандалі елегій
У холодних струмках сутінок Ренесансу
У ніч оксамитову лелечину й лохинову
Перед святом руїн.
Ми – поети забутого «вчора».
Збудую собі не палац – кляштор пісень сумних,

Іван Потьомкін
2021.09.17 09:43
І пішов він розшукувать
Долі своєї початок,
Та забув, що треба робить це неспішно,
І стомивсь, і присів на узбіччі.
І тоді наче хтось прошептав:
«А що як пошукать кінець долі?»
Підвівся.
Став навшпиньки.

Ігор Герасименко
2021.09.15 12:37
Осінь. Оси – босі

22
Осою гасаю красою, кусаю

23
А жінка і зірка, і жилка

Іван Потьомкін
2021.09.14 22:07
Відтоді, як з ночов кленових
Мене життя закинуло в цей світ,
Не пригадаю дядька Хведося
Без стружок та олівця за вухом.
Теслею був знаний
Дядько на Канівщину всю.
А в Грищенцях
Його вважали ще й диваком.

Іван Потьомкін
2021.09.14 08:54
Не мертвими приходять в сни мої рідні.
«Якже рясно родять яблуні твої, –
Кажуть щоразу мати. –
А яблука – так найсмачніші».
Сестра Онила дорікає:
»Щось ти запишався, брате,
Минаєш наші Грищенці.
«А ти вже, мабуть, героїня...»

Іван Потьомкін
2021.09.09 09:01
А як роки візьмуть мене попідруки
І на Нево захочуть повести,
Аби востаннє, немов Моше-рабейну,
Оглянув я і виднокруги, і прийдешнє,
Ми сядемо й помовчимо зазвичай,
То перш, ніж встати і сказати: «З Богом!»
Спитаю я своїх проводирів:
«А щось нове в

Тата Рівна
2021.09.05 15:46
пам‘ятник у камзолі
міг би бути доречним
на думку усіх сведущих
культурного коду адептів

міг би стояти у місті
красивим великим знаком
фалічно-музичним знаком

Іван Потьомкін
2021.08.31 09:16
Не бузувір я, хоч і не в жодній вірі.
Хрещений ( як і заведено було в моєму роді).
Сам, без помочі дяка (батька хрещеного, до речі),
По-церковнослов’янськи одспівував померлу бабу Ганну.
Заворожений, стояв перед ворітьми на кладовище,
Як реквієм невт

Іван Потьомкін
2021.08.18 12:19
Якщо похилий вік і похилив мене
То це над тим, що відкладалося на завтра.
Тепер силкуюся перетягти його в сьогодні.
А це не теж, що перетягувать в змаганнях линву...
...Такий собі урок для тих,
Хто мріяв про спокійну старість.
Урок, який мало кому

Тата Рівна
2021.08.05 16:41
ти вимучуєш тексти ніби народжуєш мертвих людей
вони оживають коли ти уже не маєш на це надії
ти не віриш у безкорисливість жодних ідей
як і у справжність нарощених вій
вуст набряклих затиснених у обценьки фатуму — індивідуальних його аспектів та то

Тата Рівна
2021.08.04 16:51
у червоних вітрилах все більше та більше тривог
усе менше надій поривань — безголоса печаль
володіє і тим капітаном й вітрильником тим
що на хвилях свинцево-холодних нікуди не рушить
скам’яніла Ассоль сушить рибу й готує рагу
їй давно вже не двадцять

Ігор Герасименко
2021.07.30 07:19
ридати, родити редути, радіти

17
стреси, з траси не струсите!

18
сповідь спалить пам'ять

Сергій Гупало
2021.07.29 16:42
Вчорашнє не зберу, як порошинки,
Невдачу зможу бачити – чужу.
Збирався на велике – і розтринькав.
Бреде іще надія крізь олжу.

Ви говоріть – послухаю, мов няню,
Та в інший, певно, повернуся бік.
Наразі – чути оплески бляшані,

Шон Маклех
2021.07.25 03:31
Ми ловили носату рибу
В морі солоному наче сльози,
А зловили вчорашнє сонце –
Червоне як лісова ягода –
Суниця галявин смарагдових.
Зловилось у наші сіті
І тріпотіло як серце селянки,
Що сіяла зерна ячменю

Іван Потьомкін
2021.07.21 22:27
Стратегом був він та ще яким обачним,
Бо ж без обачності стратегії нема.
Стратегія – це ж не бої кулачні,
А сплав обачності, розважності й ума.
Не про тютюн і люльку думав Сагайдачний
(Таж димом скурював і турок, і татар),
А про Вкраїну, що в недолі

Іван Потьомкін
2021.07.03 08:14
Над усе хлопець любив плавать. Одчайдух був і всяким там настановам батьків бути обережним запливав хоч і «по-собачому», надто на спині, далеченько. Аж поки було видно берег.
От і цього разу плив і од насолоди аж заплющив очі. І не зуздрився, як потрапи

Іван Потьомкін
2021.06.23 13:37
Набачив кіт мишеня.На жертву кинувся прожогом,
Та кляте звіриня встигло сховатися у нірку.
Почухав кіт потилицю і рішенець почав шукати.
Надибав:і заліг неподалік. Спочатку тихо, а потім голосніш,
Удавши з себе пса, зачав гарчати, а потім як міг і

Іван Потьомкін
2021.06.21 12:01
Ні, не з історії я знаю
Ту найстрашнішу поки що із воєн.
Самому довелося бачить,
Як вели колони наших бранців,
Як ніс Дунаєць у Дніпро кров юдеїв,
Як начебто в качину зграю,
Регочучи фашисти цілились
В парашутистів на Букринськім плацдармі...

Іван Потьомкін
2021.06.19 10:46
Раббі Меїр так умів зачарувати словом,
Що дехто навіть забував про переддень Суботи.
Так сталося і з тою жінкою, що запізно прийшла додому.
«Де це ти вешталась?»- гримнув чоловік.
«Вибач, заслухалася проповіддю раббі…»
«Щоб це було востаннє, піди

Іван Потьомкін
2021.06.18 12:48
«Це добре, – розум говорив, –
Що стрілися вони, сказати б,
Вже на фінішній прямій.
Але навіщо?»
«Навіщо? – обізвалось серце. –
А стільки часу переконувать себе,
Що то лиш спогад отроцтва?»
«Стривай, чи ще когось

Шон Маклех
2021.06.17 01:47
У краплю води
Наче в кавалок свічада
Зазирає нажаханий Місяць.
Щурі між собою шепочуться:
«Від молодик – цей свідок Каїна…»
І думають, що то козлоногий Пан
Блукає з восковою свічкою
Між зірок – вуглин тліючих.

Іван Потьомкін
2021.06.15 10:56
Як змія було викинуто з раю,
Топтали всі його, хто тільки забажає.
«Ну, що робити, Боже? Підкажи!..
Така ж бо доля й у вужів...»
«Візьми та й укуси того, хто тебе топче.
Інший, повір, топтати вже не схоче».

Р.S.

Тата Рівна
2021.06.10 23:19
я витратила себе на примус жити
у залишку чистої води — немає
навпроти мене святий Антоній співає
по праву руку Георгій
по ліву руку безсилля тих кому не вистачило часу
я більше не можу нести це тіло світом
я більше не донесу

Іван Потьомкін
2021.06.10 21:09
На пішохідній доріжці стрілись ми раннього ранку.
На прив’язі він біг попереду хазяїна.
І раптом, наче вкопаний, спинивсь переді мною
І пильно так, по-людськи начебто на мене глянув.
Хвилина, друга, а він усе дививсь.
Погляд карих очей його непросто

Марія Дем'янюк
2021.06.03 15:53
Вона любила гуляти в дощ без парасолі.
Тоді на кінчиках її волосся розцвітали квіти, схожі на незабудки.
В іі очах давно купалося небо...Її вуста цілувало сонце...
Вона любила гуляти в дощ без парасолі
І милуватися крапелинами райдуги на долонці...

Іван Потьомкін
2021.06.02 11:47
Бог помсти, Бог помсти з’явивсь.
Піднісся Суддя землі.
Віддай належне пихатим...
Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо злочинці.
Народ, Господе, гноблять,
Глумляться над спадком Твоїм.
Вдову й гера вбивають, мордують сиріт

Сергій Губерначук
2021.05.31 06:56
Розруха плоті собі на дні,
голоси непочулих слів
або вереск листя,
зажовклого відсебе.
Відсебе земля заживає,
тому – це пояснення,
інше – труна.

Ігор Герасименко
2021.05.24 11:36
далі – долі дулі

12
добути дебати, добити…

13
О слава – і слива, і злива
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

ферзь срібний ферзь срібний
2021.10.13

І Батюк
2021.10.08

Славко Кара
2021.09.30

Марія Артамонова
2021.09.11

Ірина Басараб
2021.09.08

Ольга Олеандра
2021.08.08

Алекс Міс
2021.07.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія


  1. Ігор Герасименко - [ 2021.09.15 12:10 ]
    Трислів’я 21-25
    21
    Осінь. Оси – босі

    22
    Осою гасаю красою, кусаю

    23
    А жінка і зірка, і жилка

    24
    Зірка?.. – Дірка!.. Гірко…

    25
    Маємо мальви – маяки-маятники

    15.09.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  2. Іра Буцяк - [ 2021.09.09 16:23 ]
    Давно відомо: всі битви заздалегідь програні
    Давно відомо: всі битви заздалегідь програні
    А особливо – битва з собою…
    Ця найпекельніша битва можливостей
    І неможливостей – тебе…
    І найбільша мужність – бачити,
    Що ти все більше гаснеш:
    з кожним втраченим шансом,
    З кожним дощем липневого ранку,
    З кожним засушеним букетиком:
    Від друзів, на пам'ять…
    Залишаються
    Слова
    Сліди
    Світло з прихилених дверей спогадів
    Інших – про тебе.
    Вони ходили тобою як в’юнкою дорогою
    Вони блукали тобою,
    Продирались хащами твого болю і страху
    І врешті вийшли кудись туди,
    Де підхилені двері світяться
    Краплинками липневого дощу,
    Прозорим словом,
    Невловимим посміхом
    І – такою палючою присутністю…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Тата Рівна - [ 2021.09.05 15:51 ]
    Моцарту Себястьяна Швайкерта у Львові
    пам‘ятник у камзолі
    міг би бути доречним
    на думку усіх сведущих
    культурного коду адептів

    міг би стояти у місті
    красивим великим знаком
    фалічно-музичним знаком
    причетності до культур
    красивим як — дім культури
    красивим як псевдоквартали
    якихось помпезних будинків
    де зараз сидять —
    профспілка
    бюро шоурум
    та собес

    майбуть
    міг би бути доречним
    але зробили без

    жахливі позбавлені люди
    чеснот і можливо цноти
    і точно без профосвіти —
    їх гнати б у шию та —
    сьогодні керують світом
    антихристи (без профосвіти)
    і ставлять свої ідеї
    на площах хороших міст
    де пахне накопана кава
    заварена правильно кава
    й неправильно теж заварена
    своїм ароматом п‘янить
    і листя кленове опале
    у лиця інтелігентні
    підірване вітром ніби
    класична соната — летить

    а тут їм поставили нащось —
    напевно оті що й Подолу
    втулили велике та чорне
    дуже страшне оте —
    цей пам‘ятник — без інструмента
    без кучерів —
    без камзолу —
    вам кожна дрібна дитина
    розкаже —
    це ж — просто змова
    це точно велика змова
    убити у нас красу
    красу красу красу
    убити у душах наших
    на наших прегарних площах
    позбавлених майже зовсім естетики та краси
    естетики та краси
    у наших містах прадавніх
    що знали часи і кращі
    усе чим вони пишались
    а будуть тепер конати від сорому та страждань

    бо хто вам таке дозволив
    а їм хто таке дозволив
    той пам’ятник без камзолу
    у соціум наш нести
    зробіть нам — милого пана
    наївного ніжного пана
    щоб личко було чудовим
    щоб — скрипка — і розлітались
    як пташечки нотні листи
    щоб скрипка в руках — тендітних
    щоб — банти на туфлях ладних
    щоб все як в людей порядних
    на площах порядних міст

    бо ми як візьмемо вила
    та всиплемо на хвіст солі

    а пам‘ятник без камзолу
    стоїть і дивується наче —
    епоха пройшла та вийшла
    давно через інший хід
    модерн залишився в тому
    минулому вже столітті
    і виклики зовсім інші
    несе кожна мить нова
    а хтось ще ламає списи
    а дехто ще пише вірші
    про дике своє суспільство
    поламане на дрова
    побите мов хвора псяка
    порепане від ілюзій
    відірване від контекстів
    які — учорашній день

    їм мало дядьків у шапках
    у довгих плащах та шубах
    і піших — і на коні
    їм мало фальшивих історій
    сентиментальних історій
    альтернативних історій

    цей пам’ятник музиканту
    у місті однім хорошім
    говорить
    що ні?...


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  4. Тата Рівна - [ 2021.08.05 16:27 ]
    шлях поета
    ти вимучуєш тексти ніби народжуєш мертвих людей
    вони оживають коли ти уже не маєш на це надії
    ти не віриш у безкорисливість жодних ідей
    як і у справжність нарощених вій
    вуст набряклих затиснених у обценьки фатуму — індивідуальних його аспектів та точок зору
    на цій планеті насправді не так багато справжнього —
    небо
    море
    теплі херсонські помідори
    голос совісті
    голосіння моменту
    ледь чутні схлипування з вікон та сцен —
    театральні історії —
    це реальність яка суща
    це реальність яка щем

    ти народжуєш мертвих дітей допиваючи за кожним безкінечну заїжджену каву (насправді сухе вино)
    і —
    щоб не знати майбутнього
    виїдаєш ущент всю кавову гущу

    автанділ не приїде — батько твоїх віршів
    закутий довіку в тигровій шкурі
    врешті у кожного діалогу свій довгий курний шлях
    який часто веде не туди

    ти народжуєш мертвих і оживляєш їх
    за допомогою живої води

    хто ж залишиться управляти часом? хто прийде сюди по тобі—
    в пустельну тишу вицвілу пастель?
    чи мертвонароджені зомбі-діти які виходять зі скель
    додаючи сарказму і почуттів знебарвленим снам
    які йменують бутністю й сьогоденням

    ти втрачаєш зв‘язок зі світом котрий виштовхує самий лише смог
    автанділ не приїде — ти приречена на монолог
    безкінечний холодний нудний пустий як дзбан
    за добою нова доба за добою нова доба
    і ніяких змін
    і ніяких нових тем
    і щоночі одне й те саме вар’єте
    у твоїй голові
    до світанку до перших відблисків
    сонцекрику
    порожнеча твоя відчутна та многолика
    дотикова пальпуєма — хочеш бинтуй чи ріж
    ось і ніж

    вони оживають коли ти уже не маєш на це надії
    але чи потрібні думки твої комусь іще?
    ця реальність сценічна дія
    ця реальність сценічний щем

    «Ось ти читаєш про Лая й слабого на очі Фієста, Скіллу, Медею, —
    хіба це не потвори самі?…»*

    «Вже не спіткаєш кентаврів отут, ні горгон або гарпій: Тхне бо людиною скрізь кожна сторінка у нас.»*

    де — земляки твої — хто твій Квінтіліан, хто Сенека, хто сьогодні батько Лукана, хто твій Анней Меллу? —
    хто руку протягне рятуючи із тенет?
    грузнеш піски затягують не на жарт
    божого дару вага позбавляє сил

    ти вимучуєш тексти ніби народжуєш мертвих людей —
    час викопує їх із могил —
    бо не час ще для небуття бо живіші живих
    за гріхи чи за подвиги — та найясніші з картин
    того світу який за вікном і вирує й тече
    сипле пилом й ніколи тобі не підставить плече
    даючи тільки пустопорожню якусь маячню
    і обличчя мов маски кабукі щокожному дню
    і суцільну суцільну суцільну брехню

    ти поет що поетом був та поетом став
    іспокон поет бо природа твоя від бога
    ти поет про якого поети не скажуть нічого
    ти народжуєш мертвих для власних театрів й вистав
    і вони оживають ступають на курні дороги
    на путі без красивих пейзажів й гучної мети —
    шлях поета для того щоб йти
    і нести
    і оголяти хрести
    і тягнути свого власного хреста до останнього вдиху
    — як дано — як скарб або лихо
    і коли знесилено ляжеш у світанковій тиші
    очі тобі закриють вірші


    *Цитати із Марціала у перекладі В.Державіна

    05.08.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  5. Ігор Герасименко - [ 2021.07.30 07:30 ]
    Трислів’я 16-20
    16
    ридати, родити редути, радіти

    17
    стреси, з траси не струсите!

    18
    сповідь спалить пам'ять

    19
    а світ – сват і смут, і свят

    20
    нема Немо неба

    30.07.2021



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  6. Ігор Герасименко - [ 2021.05.24 11:56 ]
    Трислів’я 11-15
    11
    далі – долі дулі

    12
    добути дебати, добити…

    13
    О слава – і слива, і злива

    14
    і Лесі, і Люсі у лісі лосі – і лисі, і ласі

    15
    а сила села – і сало, і Сула

    24.05.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  7. Ігор Герасименко - [ 2021.05.19 09:32 ]
    Трислів’я 1-10

    1
    плющ – площ плащ

    2
    сан сонь – синь

    3
    стріх струх страх

    4
    сум: сом – сам

    5
    ТРИ БАЖАННЯ
    морс, мерс, Марс

    6
    як мак? – смак!

    7
    Світ спить мить

    8
    Жак – жах жаб

    9
    ріж руж раж

    10
    НА КАТКУ
    Лід. Люд. Лад.

    05.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  8. Євген Чорний - [ 2020.12.16 12:23 ]
    Слівце-райце (9)
    Усе намріяне збулось, та мало трапилось із того.

    9.01.20
    Змагався, поки не всрався, а як всрався, то вже і не намагався

    10.01.20
    Поки (за стіл) всідались – сміялись, коли придивились – зажурились.
    Поки в крісло отамана всідались – весело сміялись, коли придивились – усі зажурились.
    Усе це було і задовго до..
    Усе не так і все якось не з тими..
    Усе якось не так і все - не з тими..

    Поснимали все маски – пришла пора, как в сказке.
    Для кожної людини своя є хворостина.
    Дай Біг, щоб наші бажання були для них, як сподівання.
    Сам(о) мудрує, а інших турбує.
    Сам ще мудрує, а інших вже турбує.
    Для доброї людини гарні усі причини.
    Не чекали ви на нас, та припхалися ми до вас.

    13.01.20
    Хай усе зробиться, що мені подобається.
    Хай усе зробиться, що нам подобається та ще більше зродиться.

    15.01.20
    Судьба бессовестная сука (с), а жизнь безжалостная тварь
    Когда судьба бессовестная сука(с), тогда и жизнь безжалостная тварь.
    Сперечається - поки пручається, а як вгомонилося – вважай, зголосилося.
    Якщо пручається – значить, сперечається.

    20.01.20
    Робили як краще, вийшло пропаще.
    Робили як краще, звелось на нінащо.

    22.01.20
    Із цього всього не осягнули ми нічого.
    Оце було єдине, що і могла зробить людина.

    28.01.12
    Бувайте здорові, багаті, щасливі, а ще для коханих були щоб красиві.
    Бувайте здорові, багаті, щасливі, для любочок завжди були ще красиві.

    30.01.20
    Звідки лихо те взялося - проте так вже повелося.
    Так вже повелося, хоч ніхто не знає звідки лихо те взялося.
    Таке сталося, що не склалося, а так (хоч і) сподівалося..
    Не склалося, а так сподівалося..
    На одне сподівалися, сповідалися - та інше сталося.

    6.02.20
    І Богу чинить службу, і з лихварями водить дружбу.
    Чинить Божу службу, а з лихварями водить дружбу.

    19.02.20
    Життя незаймане для здобуття.
    Народ не переймається, своїми справами займається.
    Зачем же водку понапрасну мучить, когда нам не о чем поговорить.

    20.02.20
    Хамил как мог, но нахамить во всем сполна не получилось

    24.02.20
    Настала кепська днина, зустрілася лиха людина.
    Горе насилається, лихо насувається.. дурнею називається.

    4.03.20
    Зробив усе, що міг, та себе не переміг. (12.02.19)
    Як не має тями, то і грається такими речами.
    Хто не має тями, той грається такими речами.
    Не все в житті трапляється, що в світі відбувається.

    6.03.20
    Така причина - не правильне це, бо вторинне.
    Коли дурне, то все не так, бо і саме не знає як.
    Мечты сбываются, мечты сбиваются. .

    21.04.20
    Як хочеться вірити у дива - кому від того біда?

    5.06.20
    Думав, думав – не додумав, передумав – як й надумав.

    10.06.20
    Де паскудство, з того і сором людства: коли неподобство чуже, а сором облягає тебе.

    24.06.20
    Носила сила, носила, та несила підкосила.
    Лиха сила його носила, та несила ноги підкосила.

    7.07.20
    Чи то усе лише здається, чи Біг над нами так сміється? (до 12.2017)

    12.07.20
    Кожне речення правду нести приречено.
    Речення правду нести приречені.
    Ми приречені правду нести у кожному реченні.

    16.07.20
    Чого собі не вистачає, іншим не вибачає.
    Як когось спитаю ся, наче спотикаюся.
    Багато слів, та обмаль знань.

    21.07.20
    Може допоможе, дай Боже.
    Може, це лихо нам і допоможе, дай Боже.

    22.07.20
    До горя мало тоді герою цьому перепало.
    До горя мало перепало – з того й поводиться зухвало.
    Що зробиться в кінці кінців, те й збулось на початку всіх початків.
    Що буде у кінці кінців, було вже на початку всіх початків.

    6.08.20
    Якось вас дофігенькі, як у тої неньки, що бере із жменьки.

    17.08.20
    Чим далі – тим гірше, чим гірше – тим ближче.

    25.08.20
    Единственное, что удивляет, что ничего уже не удивляет.
    Єдине, що іще дивує, що вже нічого не дивує.
    Єдине, чим життя іще дивує, що вже нічого не дивує.

    27.08.20
    Взагалі-то літо, а дощ - як крізь сито.
    Завжди чогось іще не вистача від Бігу.. зимою – сонця, влітку – снігу.

    30.08.20
    Як же набридла оця стара конидла.

    2.09.20
    Не забарився, не загубився, на диво дивовижне подивився, ледь не вдавився.
    Хтиве та мстиве. . Чуже забулося, своє минулося.
    Якщо поглянути зненацька – життя таке дивацьке.
    Чужою глупотою задурився, з того і зажурився.
    Кохання змарудив – життя спаскудив.
    Якщо кохання дні, як листя восени, почали облітати - на стане сили позбирати.

    7.09.20
    Ніхто нікого не примушує, лише один іншого придушує.

    9.09.20
    Хоч і верзне дурне, аби тішилось саме – оце головне.
    Верне дурне та тішиться саме.
    Хай тобі насниться гарна молодиця.

    16.09.20
    У кожного боса має бути своя кнопка -соса.
    Багато років, та мало кроків.
    Багато кроків, хоч мало років.

    17.09.20
    Ніщо біди не провіщало, та ось явилося (приперлося) віщало.
    Оце вістило нам сповістило.. розправивши неначе крила, оголосило..
    Яка б не була ти красуня – життя і це усуне.
    Якою б не була ота дівиця, з лиця води все ж не напиться.

    18.09.20
    Переробляли весло на коромисло, та вийшло дишло.
    Така зараза: кожного разу доводить до екстазу.
    Зродились ми недоброї години.. хоча година доброю ніколи й не була.

    19.09.20
    Хто нас душить - той нас рушить.

    20.09.20
    Какие люди есть.. и их таких не счесть..
    Гарні новини у доброї людини.
    У доброї людини завжди гарні новини.

    2.10.20
    Наче у вуха слуха, а в голові своя муха весь час дмуха.

    4.10.20
    Ходить дурненький шляхами сліпеньких, та ще й жаліється, що бідненький.
    Ходи собі дурненький дорогами сліпеньких.
    Ходи собі дурненький дорогами бідненьких.
    Кожна дівиця різниця, як і ті дзвіниці.
    Дівиці, як дзвіниці,- мають різницю.
    Як ті дзвіниці, кожна дівиця різниця.

    7.10.20
    Найкраще знати, найліпше шукати.
    І сам не ходить, і іншим не годить.

    12.10.20
    Якщо паркана не побудував, вважай - життя змарнував.
    22.10.20
    Шукав згоду, та наробив шкоду.

    6.12.20
    І себе не дбає, і іншим заважає.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Євген Чорний - [ 2020.12.09 12:57 ]
    Слівце-райце (6)
    24.05.18
    У цікаві часи відкриваються дивні світи. . З'являються як чудесники-молодці, так і людці.
    Дивні світи в переламні часи відкриваються - різні сутності проявляються.
    Куди б ми не заселялися - біда з радістю зустрічалися.
    Хоч біда із радістю і зустрічаються, та ніколи не обіймаються.
    Якщо шукаєш наснагу - не втрачай рівновагу.
    Нащо питати вчасно чи невчасно свіча його життя загасла?
    Така дівка красна, що й дивитись «опасно».

    25.05.18
    Неуку годити, що сліпаком ходити.
    (У нас \ Маємо) Два охоронця – Місяць і Сонце.
    Місяць і Сонце для РаМану поставлені, як охоронці.
    Маємо два охоронця – Місяць і Сонце, а Біг - за оборонця.
    Ра-Ману тоді добре панує, як люд дрімує, а край квітує.
    Ра-Ману (РаМа) життя сниться, хоч і не спиться; має два охоронця – Місяць і Сонце, а Біг - за оборонця.
    Хай Ра наші шляхи освітлює і не осліплює.
    Хай Мати Ґа квітує і нас лікує.
    Було б про що сперечатися, як нема з ким стрічатися.
    Хай вже так і ведеться, поки не схаменеться.
    На очах - шори, на п’ятках – шпори.. не козак, а горе.
    (Зарозумілий) Не для знання задає питання, а для хизування.
    Того, хто потопає – вогонь не лякає.
    Що за притча така: горнеться найбільше до нас лише найгірше.
    Що можна казати, коли за сина невтішна мати.
    Виявилось, що недоліки власні є переваги наші прекрасні (класні).
    Перетворилися недоліки власні у переваги наші прекрасні.

    28.05.18
    Не все так плохо как нам кажется порою, порой все хуже, чем нам кажется совсем.

    29.05.18
    У кожної людини свої є городини.
    У кожної людини свої гордині. (4.12.19)

    30.05.18
    Кожний має померти, та не у кожного є смак до смерті.
    Найвище жадання – смерті бажання.
    Смерть звершує життя та прибирає сміття.

    31.05.18
    Не заважайте дурням (дурню) говорити – спокійніше будете жити.

    5.06.18
    Як нездару не навчай – у нього свій звичай.

    6.0618
    Наче і весь час прибирає (ють), а порядку не має (ють).
    Лише з великої хмари блискавка вдаре.
    Якщо жінка бурмоче, як грім гуркоче, - десь і блискавка проскоче.
    Батьки тому повчають, чого дитині не вистачає.
    Воно завжди іншого навчає, чого самому не вистачає.
    Іншого тому повчає, чого самому не вистачає. (20.03.18 У чому іншим дорікає - собі вибачає.)
    У іншому те (найбільше) дратує, що у нутрощі власній (собі самому) нуртує.
    Тільки спитали (-ай, -ють): куди дівся – а він і з’явився.
    Тільки спитай за нього (такого): куди дівся – він і з’явився.
    Таке (вродилося) нездарне, що вже й збрехати незугарне.
    Таке нездарне - до пуття й збрехати незугарне.
    Ліниве, брехливе, зарозуміле, а має себе за дитятко миле.
    Було б смішне, аби - не таке дурне.

    7.06.18
    Було б потішне, якби не таке невтішне.
    Життя успішне, як смерть потішна.

    11.06.18
    Краще в дівках весь вік залишатись, ніж з таким залицятись.

    12.06.18
    Якщо на чуже не зазіхатися, нема про що і сперечатися.
    Коли щось здається – то Біг над тобою сміється.

    14.06.18
    До чого не торкається - усе в лайно перевертається - вродилося таке і не кається.
    До чого не дотикається - усе лайном кінчається, чи у гімно перевертається.
    Таке вже вродилося та при нас опинилося: до чого не торкається - усе в лайно зміняється.
    Коли (якщо) по-іншому нічого не поробиш – через глузду йому і доводиш.
    Нічого не поробиш – через глузду до всього доходиш.
    Не тратьте, куме, свої сили, бо для куми однак (все-дно) ви не милі. Як кум – однак, хіба він кумі не рад чи їй він невпопад (невлад)?
    Не тратьте, куме, свої сили, бо для куми однак ви не милі. Як кум–однак може бути їй невпопад, як він кумі сам рад?
    Не тратьте, куме, свої сили, бо для куми однак не милі..
    Як кум–однак їй може бути невпопад, як він кумі сам рад?
    Я, может, был бы и быстрей, но с каждым годом все тяжелей и тяжелей...
    Дійшли до точки, хоча були і сумніви, свої примочки і задрочки.
    Чи то дивлюся, чи дивуюсь, а все не намилуюсь.
    Треба кавочки попити, бо нам ще довго сидіти..

    20.06.18
    Все життя шукає - чого і сам не знає.
    Любов шукає, а кохання не знає.
    З цього вона і дружина: не вміє ні готувати, ні прибирати, та вміє добре стріляти.
    У кого, що не запитаєш – нічого не взнаєш, на яку пику (образу, кого) не поглянеш – сам дурнем станеш.
    На яке обличчя не поглянеш – розуму не розглянеш.
    На кого не глянеш – від подиву вклякнеш.
    Зібралися воювати, та не встигли посрати.
    Наші нероби дійшли до згоди: нічого не робили, їли-пили, а тепер спочиваємо і горя не знаємо.
    Зібралися нероби та дійшли до згоди.
    Дивиться в очі, а в душу зазирає - отак до себе і навертає.
    На велике зазіхалося, та через дрібниці не склалося.

    21.06.18
    Зробив усе, що тільки міг, а міг, признатись чесно, - мало.
    Зробив усе, що тільки міг, а міг, правдиво кажучи, - не мало.
    Робив усе, що тільки міг, аби нічого не робити.. і вмів, правдиво кажучи, - не мало.

    22.06.18
    До ладу справу довести - не цеберко води донести.
    Таке зарозуміле, аж несила: ні в чому не сумнівається, а все життя мається.
    Подивишся – зовнішньо наче людина, а по суті все ще тварина.
    Їй-бо: (Оце) їжаки-мудраки розвідали всі шляхи.
    Народні обранці-засранці, керманичі пирхаті – у політику грають: ціни щодня підіймають і горя не знають.
    Лише ціни підіймати – єдине, чому навчились з науки керувати.
    ВОНО, керманичі пирхаті, (пихаті та пархаті) єдине, що вміють із керувати, - ціни підіймати, у свої кишені гроші крадені пхати та народ мордувати.
    Навчатись завжди є чому, було б від кого.
    Навчатись завжди є чому, було б від кого і для чого.
    Буде чим пишатися, якщо завжди навчатися.

    25.06.18
    Ніхто не знає, хто, насправді, хто, але впізнати можна..
    Воно і пташка наче невеличка, а насрати на інших має звичку.
    Одне дурне торочить, а друге – йому заглядає в очі.

    26.06.18
    Так гарували-працювали, що батьківські статки просрали.
    Так весілля святкували, що й труну придбали.
    Хто до Раю рветься, на Ра-дію хай озветься.
    Хто сміття своє розкидає – щастя не знає.
    І у гаманці – катма, і ідей – повна тьма.
    З головою задуреною, гадає, у працю занурений.
    З головою не дружить, а на посаді (у поліції) служить.
    Якщо з головою не дружить, хай у війську служить.
    Господар зростає: і своє охороняє, і про чуже дбає.
    Таке з телевізора вже базікає, аж екран смикає.
    Таке вже з екрану базікає, що аж зіниці смикає.
    Наче, як чоловік, сидить (стоїть), а дурне, аж рипить.
    Не довіряє, перевіряє – само не знає, чого шукає.
    Звіряє, вивіряє, перевіряє – ні горя, ні щастя не знає.
    Один до одного ходять, кінці з кінцями не зводять – лихо за руку водять.
    До чого не дотикається - про все сперечається.

    27.06.18
    Мелкий жалкий человечек ищет для себя увечий..
    Якщо в житті свого нового не шукаєш – марно життя проживаєш.
    Якщо не працюєш, весь час бідуєш – просто життя марнуєш.
    Година кохання краще за роки чекання.
    О добрій годині і страви смачніше у господині.
    О добрій годині смачніше готують усі господині.
    Якщо тебе життя не веселить – Біг того не простить.
    Святий не той, що у молитвах головою б‘ється, а хто святкує кожний день, що зміг Ум Ора досягти – з того весь час веселий і сміється.
    Святий не з того, що суворий має лик, а що від нього свято звеселяє всіх навколо цілий вік.
    Святий не той, що у молитвах головою б‘ється.. а той, хто свято у собі щодня несе: Ра-діє сам й навколо все сміється.
    Не кожний, хто іншого повчає, - розумному (добру) навчає..
    Хто знає - не питає, хто питає – Слово не знає.
    Там, де сперечаються, добру не навчаються.
    Не до істини добираються там, де сперечаються.
    Над іншим сміється поки не схаменеться.

    28.06.18
    Скажіть мені, що це все сон і я страшні видіння бачу.. вони сміються, а не плачуть.
    Кого (чего) бы мы не захотели, не этого хотели.
    І саме бідує, і іншим щастя не дарує.

    3.07.18
    Годі сподівання марнувати, що прийдуть пра-царі за нас працювати .
    С поду діва є ся - сподівайся, з-під діви є ся.. се по Віді дає ся - сповідайся..
    Брутальне і бруд з одного словокорення йдуть.
    Зроблено недбало – вважай пропало.
    Розум гострий, а годує монстра.
    На всі питання у того вуйка – одна жуйка.
    Де народився, там і пригодився, якщо зі шляху не збився.
    Зугарних думок не зібрати у стіжок.
    Гарних думок збирай (зібрав) свій стіжок - буде з чим жити, як добре обмолотити.
    Буденні турботи зводять життя до роботи-скорботи.
    З чого воно отак гордує: іншими гидує, а саме бідує? (саме бідує, а іншими гидує?)
    Нехай ті, що над нами сміються, горівкою обіп‘ються.
    Хто над своїми пращурами сміється, тому по світу не довго блукати вдається.
    Хто над пращурами нашими (нами) сміється - по світу не довго гуляти вдається (йдеться).
    Хто нами сміється - по світу не довго блукати вдається.
    Хто над пращурами нашими (нами) сміється - по світу не довго блудити вдається.
    З нічого так не роздує, як цілий день голодує.
    Як цілий день голодує, так не надує.
    Спить уволю, не голодує - з того все й сумує та нудьгує.
    Нема долі, нема долі.. і навіщо цілу ніч проходили голі?
    Якщо життя не вдається, це долею зветься, як доля усміхається, це вдачею називається.
    Кожний бачить своє, хоч і дивляться на одне.
    Наче й дивляться на одне, а кожний бачить своє.
    Гарна молодиця: ластиться, як киця, а б‘є, як левиця (тигриця).
    Справна (Славна) вийшла молодиця, як копне, аж в очах іскриться.

    4.07.18
    Отак воно вибачається, наче сперечається.
    Вбачається, що це так сперечаються, мовби вибачаються.
    Все життя кохаються - наче сперечаються, а сваряться - наче граються.
    Хто п'є сому не знає втому.
    Воно як союз - від уз, так і союзниця - від узниця.
    Справи визначають, чийому (чиєму та якому) слову довіряють або й уваги не звертають.
    З таким, як поруч сісти доведеться, і не співається, й не п'ється.. Наче і наливає по вінця, а на серці у самого гниль ця.
    Йому наливають по вінця, а воно відвертає рильце.
    Такому й наливають по вінця, а воно однаково (все) відвертає рильце.
    Кожне зубожіння має своє тяжіння.
    Не страшно помирати – нещадно не знати, куди тоді правувати (справляти).
    Народжуватися важче, ніж помирати, якщо Прав де (правду) знати.
    Працювали-гарували, аж поки не впали.. тепер полягали та й заспівали.
    Що влітку заготуєш, тим взимку нагодуєш.
    Отак собі і працюємо – у вус не дуємо.
    Не признаюсь никому.. Третий срок я с колен встаю, мне не верят, но я - в раю..
    Життєвий шлях мав небезпечний: приречений був бути забезпеченим.
    Нема чого (Не треба) сорочку на грудях драти, як вже потрапив за грати.
    Як вийшло все програти, навіщо (нема чого) і останню сорочку ще драти.
    Як (Коли) все програти, можна (чого б) і останню сорочку розідрати.
    Як нічого не мати, то і останню сорочку латану не важко віддати.
    Від такої звістки, як на розжарену пательню сісти.
    Коли оттакі надходять звістки, як на розжарену пательню присісти.
    Кого душа не приймає, того і серце не чекає.
    Серце не чекає, коли душа не приймає.
    Таку мають злість ті, кляті, що й у вогонь готові залізти і там спочивати.
    Того й очі не шукають, кого серце не сприймає.
    Грається у забаганку з вечора до ранку.
    Позбираються на ґанку і граються у забаганку з вечора до ранку.
    Знайшли на ґанку собі забаганку – стоять на колінцях та наливають по вінця.
    Взяти б полінця та надавати за оте: по вінця.
    Як тільки берешся за полінця – зразу стає на колінця.
    Хоча воно і придурасте – та таке вже їхнє (наше) щастя.
    Спочатку самі втрачають, а потім на інших серцем серчають.
    Так про нас дбає, що, схоже, не заспокоється, поки не задовбає.
    Чи щулиться, чи то жмуриться, наче, журиться – не розібрати, ковінька його мати.
    Хай над нами сміється, поки власною кров’ю не захлинеться.
    Вони схаменуться, лише як власною кров’ю їх очі заллються.
    Звідки воно, не сіло, не впало, а до нас пристало.. та все йому мало.
    Власної тіні лякається, на кожному кроці зупиняється та оглядається.
    Якщо власного розуму забракло – шукай собі оракула.
    З того і вийшло таке ракло, що власного розуму забракло..
    Аби знати, з якого боку біду чекати: гадав, звичайне ракло, а воно - Геракла.
    Шукав роклу, а знайшов оракулу.
    Думав, зустрів ракло, а привели до оракулу, ще й кажуть: вклонись Гераклу.
    Таке ракло вколошкає і Геракла.
    Такого від людей не сховаєш – що знає, то і співає.
    Не зрозуміло - з якого діла-дива ми побачили це тіло.
    Залишилося не зрозуміле, для якого діла-дива ми побачили це тіло.
    Само в багні копирсається, а як пан навколо оглядається.
    Воно і дівка наче красива, але терпіти дурне – несила.
    Хай не всім вона і красива, а серцю мила.
    У кожного отамана своя омана.
    Не смерті треба лякатися, а при народженні не пізнати ся.

    5.07.18
    Мовьте з любого рівня : Сьвіте дивний, освіти чарівне .. се віти дивні - ось віти чар рівні
    Говіти нам (вам), чи не говіти - однаково нічого не змінити. Що нам говіти що вам говіти - однаково голови не зносити.
    Навіщо Біг дрочить словами : Він з'явиться.. Він прийде.. Він навчить..
    Навіщо марними думками Біг дрочить : Він з'явиться.. Він прийде.. Він навчить..

    Можливо втратив десь я розум.. можливо, розуму й не мав - З якогось дива не це наразі нам важливо.
    Не кожний, хто розуму вчить, розумному навчить.
    Можливо все.. усе можливо – не це, насправді, нам важливо.
    Хто вміє чути Слово, той голос Бігу злове.
    З якогось дива у хмарі ці нас заносило, у темряві водило.
    З якого такого дива наша гарна дівка йому – некрасива.
    Ні з чужими, ні зі своїми не знається, як скажений пес на людей кидається.
    Будитель – не Спаситель: хто-що питає – нічого не знаю.
    Голий зад у глузду перетворили, а розуму так і не нажили.
    Говорити іншим, так і орати – однаково треба за врожай дбати.
    Нескорення теж прискорення.
    Нескорення злу - дає добру прискорення.
    Злу нескорення - надає добру прискорення.
    Душа у нього щедра, така щедротна.. ще драти та драти такого, як казав ротний.
    Щедра ви, кумонька, така щедротна, що не затулити рота.
    Запхати все у свого рота – така вродилася вже щедротна.
    Маєш гарну кумцю - будь при власній думці.
    Залишайся при власній думці – (от і) матимеш (будеш мати) гарну кумцю.
    Ніхто не здатен того розвеселити, хто сам (якщо само) не вміє жити.
    Ніхто не зможе тебе розвеселити, якщо не вмієш жити.
    Не потрібен ніякий порадник, як сам для себе є розрадник.
    Не допоможе ніякий порадник, сам для себе маєш бути розрадник.
    Не чекай допомоги від порадників, будь для себе самого розрадником.
    Не треба ніяких порадників, як вмієш бути собі розрадником.
    Зібралася купа радців – не знайти місця для всіх їх задів (задців).
    Куди воно їм лізе, у пики сизі?. У горлянку заливають, аж очі вилізають..
    Розрадник - не Утішитель, бо не Учитель; не для Спаси-тіла, а як Буди-тіла наставник.
    пророцтво від жіноцтва: Розрадник Буде єство – від того прокидається: суспіль-ство, люд-ство..
    Збиралися йти на битву, та сіли на бритву.
    Чи то воно так сміється, чи то мені здається.
    Чи то біс над нами сміється, чи то нам так здається.
    Ніхто не озветься, наче над нами дідько сміється.
    Усе б було нічого, якби, за те нічого, нічого б й не було.
    До ладу поки й не зрозуміло: чи має розум, чи буде сила.
    З тої породи, що скрізь шукає і знаходить пригоди.
    Для такого і дурна пригода – нагорода.
    Для такого абияка пригода, як нагорода - ніщо не зупиняє, бо в голові дурне закипає.. на місці не сидить, бо в глузду дурне шкварчить.
    Як тільки зустрічаємося – зразу напиваємося.

    6.07.18
    Нездарне: і жило марно, і померло незугарно. (9.07.18)
    От кожного разу оця зараза: під ногами бовтається, ніяк не оговтається.
    Почоломкалися два бевзя: у вухах дзвін, у головах плин.
    Важко в таке повірити, та не можна тобі не вірити - що то значить жінка і красива, і розумна.
    Здається від того і на роботу приходить, що вдома зранку до вбиральні не ходить.
    Яку долю має - таку дулю й тримає.
    З такого гонору і має життя ворону.
    З таким гонором і живе вороном.
    Як та попадя, постилася, молилася, аж поки сама не занапастилася.
    Не маю ні часу, ні бажання бачити усі ці над-баня.
    Так веселиться, наче злиться, а коли злиться – отоді веселиться.
    Що маємо, те і запрягаємо – може, кудись і доїдемо, якщо у корчму не заїдемо (на комин не наїдемо).
    Що маємо - те і запрягаємо, куди приїхали – вважай, туди і їхали.
    Що маємо, те і запрягаємо, а чи свійська маржина, чи з війська – кому яка кручина-причина.
    Таке кручене-верчене, як наперчене.
    Вихопився із бучі та потрапив у кручу.
    Як потрапив у бучу, вважай, утоп, як у кручі.
    Як потрапив у бучу, вважай, як у кручу.
    Воно і мовити ще не вміє, тільки зик підіймає, бо хоч і має язик, та Слова не знає.
    Воно і мови не має, тільки зик підіймає, бо хоч і має язик, та Слова (ще) не знає.
    З чужих корінь не заходять у наш курінь, а хто заходить – вже не виходить.
    Закон Гуку: хто гукає, той і шукає.
    Поїхали в гості, а приїхали на кості.
    Поїхали в гості до свахи, а приїхали до костомахі.
    Коли жнива приходять і женці виходять.
    Так танцює, наче когось лупцює.
    Його (її) лупцюють, а він (вона) танцює.
    Просто чудово: у всіх все є і все готово.. тільки сержанту нема провіанту,.. ще на світанку зламалось два танка,.. три міномета обміняли на два мінета..
    Навіщо сперечатися, коли немає сил пручатися.
    Не варто втручатися, коли не можеш (вмієш) захищатися.

    7.07.18
    Все, як завжди: нема пророка - від них та їхніх слів одна морока. (6.12.18 )
    Нема пророка, як завжди.. нема пророка – від них самих та їхніх слів одна морока.
    Для толоки не потрібні пророки.
    У кожного пророка своя толока.
    Погодка была чудесная, мы тоже были прелестные..


    9.07.18
    Людина нездарна: жила намарно і померла незугарно.
    Лиха людина з‘являється в лиху годину.
    В лиху годину шукай добру людину.
    Для доброї (лихої) людини змайструємо найкращу домовину.
    Рясно обіцяли та напрасну чекали.
    Нічого не розумію, а виправляти я умію.
    Нічого не розуміє, але виправляти уміє.

    10.07.18
    Кайся, не кайся, але не зарікайся і не зрікайся.
    Професорсько-пихата наукоподібність найгірша обридніть, найбільша огидність.
    Як візьметься (береться) до справи наша Параска – не буде поразки.
    Я є ніхто, як звуть мене – ніяк.. ЗнаМя: хто знає ймення – той зна мене.. ЗнаМя піднявши над го лово you.
    Якщо вже воно, як правду: так чи не так – бо інше вже: нікому і ніяк – воно й виходить так, що, навіть, дурень, то не дурак.
    З кого спитати, чого бідуєш, як чужинець-зайда у хаті твоїй панує?
    Терпне з часом, навіть, нестерпне.. І нестерпне часом терпне.
    Нема ідей – нема бажання.. З’явилася ідея – грошей катма, не відаю: і де я?
    Воно так просто – «просто жити», як помідор на підор перетворити.
    Ностальгічний дисбаланс з’являється, як через років 20 зранку зустріти колишню коханку.
    Ностальгічний дисбаланс трапляється, коли побачиш однокласниць через років 20.
    Така вона мила.. така мила.. щоб її короста усю покрила.
    Слава богу усе у нас нівроку: і цього року нема у нас пророку.
    Усе було у нас нівроку, поки до нас не завітали чужі пророки.
    Ор-Отче наш, настав пророчий час!
    Одною рукою вітає, а друга дулю в кишені ховає. (куксу кукіш)
    Знає матка, яка у дівки гадка.
    Чого оце наша Галина спозаранку така синя?
    Мала Галина гарного сина, та настала недобра година – наче із тіста з’явилась невістка.
    Мала наша Галина доброго сина, та прийшла недобра звістка – з’явилася невістка.
    Невістка, як недобра звістка, з далеку приходить і не відходить.
    Ото все, мамцю, ваше вшистко, вшистко – і маємо таку звістку (невістку).
    Wszystko Вшистко в пожонтку = всё в порядке «Wszystko mi jedno» (Вшистко ми едно Мне все равно) «wszystko dobrze» (вшистко добже — все хорошо). Wszystko będzie w porządku {вшистко бенджє в пожонтку}. – Все буде в порядку porządku – право? порядок
    Великий розум має – на (у) кожну гузку заглядає.
    Такі маємо причини: з невеликого розуму, а біду велику чинить.
    Зійшлися (Знайшлися) мужчини: розуму невеликого, а біду велику чинять.
    Зібралося чиновництво чин до чину: розуму невеликого, а біду велику чинять.
    Якщо цивільний – хіба й від розуму ти вільний?
    За таким звичаєм і не добирає (і сама не знає): чи то питає, чи то повчає.
    Схоже, він не може.. а вона хоче проти ночі.
    Схоже, я не зможу (можу).. хоча, коли схожу, то ще можу.
    Передчуття його не підманули – отримав він на добру згадку гулі.
    Передчуття не обманули – на добру згадку має гулі.
    Передчуття його не підманули - отримав "на гулі".. дай, боже, і вам того же.
    Зробив відкриття: прийшла доба робити закриття.
    Не хвилюйся, злощасне (сердешне, горьоване), у своєму нехлюйстві - лікуйся.
    Собі яму копає, а думає – джерела свої шукає.
    Стурбоване, бо горьоване, а як посміхнеться, так і схаменеться.
    За такої вашої щедроти, нам можна жити без роботи.
    Коли отак звертаються, аж сльози навертаються.
    З полу-слова все розуміє, така швидка, і діагноз поставила, і поради дала - а працює касиром, такі діла.
    Вроде и хорошая сучка, но не случилася случка.
    Зразу б з цього починали – марно б часу не втрачали.
    Знаю, що, в принципі, - всі українці ці.
    Коли мене будете хоронити – не треба сльози лити.
    Не знаю, які це враки, та Ваша правота мені до сраки.
    Як я гарно поїв – і нікому, нічого не завинив.
    Дякую Бігу, що добре поїв і нічого, нікому не завинив.
    Хай привітає тебе Біг рясно, бо життя ти прожив не напрасне.
    Про мене таке не скажуть, бо праведно життя зважать.
    Жив, як міг, і пройшов, як сніг.
    Хто найкращий – не сперечайся, однаково собою залишайся.
    Розумного частка б’ється – оце життям і зоветься.
    Пульсує, нуртує – в житті це гуртує.


    11.07.18
    Де ж тут розумник зійде (зайде): дурень на дурні, щохвилинно міняючись, їздять, а все нездатні дурню наздогнати.
    Дурне за дурним біжить, дурним помикаючи, за дурним поспішаючи, та ніяк не здатні дурню наздогнати..
    Дурень на дурні їдуть, за погонича дурня маючи і дурне наздоганяючи.. а все нездатні, навіть, дурню здогнати.
    Де ж тут розумника знайти, коли: дурень на дурні їде, один одного щохвилини міняючи.. за погонича дурня маючи.. ось так дурне за дурним і суне, дурним помикаючи, за дурним поспішаючи, ще й за дурня чіпляючись, дурне все наганяючи, та однаково (усенькі) нездатні дурню наздогнати.
    Не можуть дурню здогнати - куди там здолати.
    В свої думках і судженнях настільки метка та проворна, що і швидка Настя не така моторна.
    Воно переживає за інших всіх… і, схоже, - переживе усіх.
    До ладу зразу не розібрати: поцілувати хоче, чи покусати.
    Передчуття наші не обманули - ці радощі нас не оминули.
    Важко уявити, на диво (повірити), наскільки ваші поради прийшлись нам до ладу.. такий ви розумний – аж нам всім сумно.. з якого краю ви прибули, чи не попутали береги?
    Просто на диво.. і звідкіля ж приблукалося до нас таке розумне та красиве?
    Звідки взялося - що ж то за диво - на голови наші таке розумне та красиве?
    Така вже наша вдача – оце навколо і наскрізь одна нестача.
    Така вже наша вдача – оце навколо одне ледаче.
    Зібралися, нарешті, шанувати, коли треба вже ховати.
    Вийшли зі згарища та прямують до звалища - і вірують самі, що для інших вони провідники.
    Його сварити, що в казані палю цю (дровину) варити – ніякої каші з того не ужити..
    Сварити - не варити, та юшку можна пустити.
    Що страви варити – що трави сварити.
    З усіх боків пхаються, ніяк не повиздихають ся.
    Оце зовсім не маю сили - мабуть, потвора якась вкусила.
    Якась потвора мене вкусила – не маю сили.
    Саме ледаче, а базікає (полюбляє базікати) про невдачу.
    Наче і не ледаче, а увесь свій вік батраче.
    Було би знати, кого (нащо) питати: куди оте лихо поскочить, не зрозуміє й охочий.
    Коли отаке мурло судить, кого хочеш знудить.
    Ото Ман, що у Краї нашого роду береже Ора стан, спрадавна має вдачу справну: куди не приходить, як місяць (місія ця) сходить, сам собі усміхається - ні до кого не чіпляється, в собі свято носить – ні в кого радіння не просить, у Бігу зветься сином та повсякчас з Отцем Бігу лине, хто Його зустрічає – горя не знає.. Хай Буде! – усіх вітає, хоч і відповіді не чекає, Отця Ора шанує та з Праві ми-слів-цих на Яві гуртує, як годний God інших веде і він Ходою іде, щоб істинно в Ір іти, на інших чатує, а як не дочекається – з усіма жартує та над собою кепкує.
    Треба вміти і хороводи водити і справою володіти. (справи робити).
    Найчастіше сперечаються, поки правди не дізнаються.
    За згубу лису, мов діти, чубились, як правду дізналися – вже не сперечалися.
    Такий вже нехлюй: хоч в очі плюй, хоч бий його по писку – ніякого з того зиску.
    Нехлюйство призводить до буйства, гірше убивства.
    Смійтесь-насміхайтесь, най і охайте, а як насмієтесь, то хоч – подихайте.
    Охайного охаяли та не вийшло файного.
    Охайного легко і охаювати, і робити файного.
    Якщо ваша ласка і добрі такі, то охайте Мене та поховайте.
    Воно звісно, від такого розуму і думкам в голові тісно.
    Як та сваха (свекруха, теща), так в дорогу збирається, наче залишається.
    Якщо хочеш нове пізнавати – не поспішай казати.
    Мудрий казати не поспішає, навіть, коли і знає.
    Поки пручається – вважай сперечається.
    Стоїть дичка, наче тичка..
    Ще, наче, і малятко, а поводиться, як те звірятко.
    Такому сину не варто і казати, де поховали мати.
    Словами грається, на дурне сподівається.
    Воно і людина, наче, чемна, а всім (все) неприємна.
    Як отой хробак – живе не відомо як.
    Іншим дорікаємо, що в собі ще більше маємо, хоч від цього і не страждаємо.

    12.07.18
    Ваші гречаники такі ж добрі, як наші драники.
    Ваші гречаники не гірше за наші драники.
    Оце женці-молодці, вже жнива завершаються, а вони лише прокидаються.
    Коли с-позаду дивитися, як здригаються плечі, зразу не зрозуміти: плачеться чи сміється.
    Ніяк не зрозуміти, а де ж були ми, коли прийшли слушні часи..
    Часи слушні завжди, якщо не слухати дурні.
    Коли до влади приходить срака, воно і ставить усе догори-раком.
    Є така ознака: якщо усе догори раком – при владі срака.
    Коли при владі срака – усе стає догори раком.
    Як куля процвірінька – дізнаємось, хто і на яку опирається божу ковіньку (у кого, яка божа ковінька).
    Як тіло спалити – душу не просто звільнити, а суть-ність до Отця Бігу спорядити.
    Ра-світило коли діє – усе Ра-діє.
    Сонце – бо сон цей, розплющивши очі, зріє.

    Звезда моя, запомни: сияние слишком ослепительное не вызывает чувства положительного.
    Хотя пизда - всегда звезда, но ты, звезда, не верь сама, что ты пизда.
    Любая пизда – зовущая звезда, но не каждая звезда – пизда.
    Де піся є – то і є пісь-де.
    То ли юношеский задор – то ли юношеский вздор.
    Хотелось соврать, а получилось сорвать.
    Грамотно составленная бумага порождает начальственную отвагу.
    Отож, (панове-добродії,) потихеньку, помаленьку – зачнемо по легеньку: слово по слову, чарка за чаркой.. щоб усім було приємно, не холодно і не жарко.
    Казав Один-дід, що вдома сидить, а сам подався за дівками ходить.
    Казав Один-дід, що буде вдома сидіти, а сам рушив кудись по світах бродити.
    Як народ зріє – суспільство шаленіє (шаліє).
    Спочатку іншим лихо бажають, а потім - сльози проливають.
    Хто іншим лихо бажає, сам сльози проливає.
    Кохалися, милувалися, аж поки не побралися..
    Шукав Степан Степаниду, та не знайшов свою планиду.
    Шукав Степан свою планиду і знайшов Степаниду.
    Оце знову: усе повипивали, повижирали – одні недоїдки та кавалки якісь позалишали.
    Працювати, трудитися та робити – така ж різниця, як кохати та любити.

    13.07.18
    Якщо "сьогодні рано, а завтра - пізно" - такого треба піжить і пижить.
    Таке пестливе, себе ніжить - такого треба піжить і пижить, піжить і пижить.
    Дощ ніжить, з голови до ніг піжить.
    Як так сталось в одній хаті усе це зібралось: усі лишенці пащекуваті, готові про все метикувати та кепкувати?
    Оця "вата" пащекувата, як та короста - задовбала просто.
    Якщо не знаєш Слова, засунь свого язика у власну основу - пізнаєш Бігу мову.
    Хто над мовой кРая насміхається, той на Слово Ора-Отця Бігу зазіхається, такому ні Ор Божий вже не допоможе, бо воно з Його Суто вороже, ні Га - Ма-та наша гожа (Божа) ніколи не буде на сторожі.
    У кожного свої спожитки: Для вжитку мовного старожитку у оновленому вжитку – (кожному свої спожитки).
    Для вжитку мовного старожитку - кожному свої спожитки.

    Для вжитку мовного старожитку - у кожного свої спожитки - або якщо мовою праотців від пращурів говорити як жити.

    Не варто жидкувати та зла-тому тільцю щастя кувати.
    Навіщо (Не варто, не треба) жидкувати - зло-того тільця годувати.
    З подлым миром быть честным – по-своему интересно.
    Не говори такого слова. . Для твоего ли ротика подобная эротика.
    Для “мышебратьев_младшихпоразуму” – для экстаза разового.
    Така моторна, така вже моторна – за швидку Настю більш проворна.
    Що за сволота, як тільки завтра субота – ”закипає” у них на голови іншим робота (навалюють роботу).
    Сволота, вміє свої роботу перекидати на нашу турботу.
    Оцього всього не зрозуміти, так керувати треба вміти, щоб з кожної справи своє брати мито.
    Чого народ митарствує? Треба вміти керувати – з кожної справи своє мито мати.
    Треба вміти керувати – з кожної справи своє мито мати.
    Один одному заважає, бо кожний найкращим (розумним) себе вважає.
    Один одному заважають, бо найкращим себе вважають.
    Дідок-ходок - сам ледь чалапає, а молодиць очима лапає.
    Звідки ви на мою голову взялися, наче гніздо на маківці звили се.
    Як ворона каркає, так стара гаркає.
    У мобілу дівка гаркає, як ворона каркає.
    Спожитки – зі споду вжитки.
    Зі споду жито і є спожито.
    Бідна людина - хто грошима (землю) засіває, а багата – жниву з того знімає.
    З того і маємо дурну годину, бо один біт коштує як зернина.
    Як ще в світі жити, якщо отой біт коштує, що зернина жита.
    Вміє дурити – буде добре жити.
    Навчиться дурити – буде добре жити, а наловчиться дуркувати – іншим буде проповіді читати або концерти давати.
    На що сподівалось – таке і сталось.
    Як сподівалося – так і сталося.
    На добре сподівалося, та не добре склалося.
    Так склалось, що не добре сталось
    У нас по закону усе строго – ніхто не робить нічого.
    З ранку на мобілу таку яхту гарну прислали, а тепер нічого немає.
    Шукав на долар сенсу, та не вистачило пенсу.
    З таким розумником справу мати – себе не поважати.
    Якби розум мав, хіба ж з таким розмовляв.

    14.07.18
    Мудило-дурило, америки відкрило і зразу: ставте, хлопці, вітрило.
    Ще одне чудило-мудрило америки відкрило - ставте, хлопці, вітрило.
    Хоч дурити, хоч дуркувати, зі сцени розважати, аби кайлом не махати.
    Думок – перекотиполе, а саме поле голе, нічого не зростає.. хай хоч перекотиполе пробігає-гуляє та щось насіває.
    У нього розумова робота: він продає шроти в інших широтах.
    З такого роту вилітають слова шроти.
    Як для бійця – не так кмітливий й має мало сили бій чинити, проте се лови, діти. Го лови щоб чинить потрібні ті, хто воє. Хай цей - воє воде. У бої яр ін був колись.
    Се лов на го. Го лови.. ми сі лов ці .. уся че лядь.. ба лядь не йде на лов.
    Лов та лава для ба лядей і че ляді після як го лови буде чини. Го лови чини має ЗнаМя - паля ця зверх вив чий хвіст. Се лови є моє!
    Ти-се є бойяр.. тсе у бій веде.. От-ін веде у бій тсе лядь.. бій тсе (ці) от ін, од ін.. От-ці з че-лядь. Од-ин бойяр.
    Хто у бою гуз покаже го лови.. по голу заду б’є Од-ін, як не головою то глуздою зна мя селове.
    Чи був у Римі в ті часи? Із всього того мені цікава тога..

    15.07.18
    Не питай юначе, навіщо дитина плаче, а ворон кряче.. вклонися та й далі іди наче.
    За такої вдачі, всі наші вади для зради.
    Наші вади вдалі для зради.
    Лядь і люд мають різну суть.
    Слухайте постанови людей доброї настанови.
    Моска-лядь також ділиться на че-лядь та ба-лядь.

    16.07.18
    Хто як хоче, так і вороча.
    Історія та казки.. Хто, як хоче, так і торочить, голову (собі та іншим) морочить.
    На що сподіваємося – тим і маємося-переймаємося.

    17.07.18
    Не всякую птаху-(натаху) посадишь на хуй.
    Не кожному милі твої думки-хвилі, не для кожного й слова ті линуть.
    Думки, що нахлинуть, не кожному милі, не для кожного і линуть.
    Не для кожного линуть думки-хвилі, не кожному і слова ті милі.

    18.07.17
    Глуздує – голу заду демонструє, та ще й про «голос глузду» віщує.
    Маємо гроші хороші, а бувають нехороші гроші.
    Свої гроші – хороші, а чужі – нехороші гроші.
    Тенденції нашої потенції залежать від каденції.
    Дурне – нищиться, розумне – тішиться.
    (Мовлені) Слова, як дощ: все поливає, та не все зростає.
    Дурню годить – собі шкодить.
    Собі шкодить, а дурню годить.
    Така ґаздиня: ніколи, наче, не готує, а завжди нагодує.
    Чи то мені здалося, чи, справді, так у світі повелося: все нице в гору піднялося.

    19.07.18
    У кожної людини свої причини: хто, як уміє так і дуріє, та не кожен дурити вміє.
    Кожен дуріє, як уміє, та не кожен дурити вміє.
    Кожен дуріє, як вміє, та не кожен розуміти вміє.
    Якщо не вмієш за своє стояти - будеш чужинське вихваляти.
    Безпорадні, як діти, не знають ні куди їхати, ні що робити.
    Безпорадність безоглядна - недолугість тотальна..
    Недолуга тотальність - краще, ніж тотальна недолугість.
    Недолуга тотальність дієвіше за тотальну недолугість.
    Недолуга тональність – краще, чим банальність.
    Для спільної дії недолуга тотальність краще, ніж тотальна недолугість.
    Свого життя бездарне майбуття перетворив на помсти знаряддя.
    Козак з Лугу: пугу-пугу, недолуге.. бо ти, хлопче, не до Лугу.. ( http://indragop.org.ua/ Пугу-пугу! Козак з лугу! )
    Гой, Ти Луже, славний друже! А недолуге - не до Лугу.. воно і: не до Лугу гість – недолугість.
    Мені здається, чи не здається: хтось наді мною тут сміється? Над нами хто сміється – не довго їм живеться.
    Сам собі жартує – ніколи не нудьгує.
    Так, є і гарна новина – до нас припхалася дурня (дурна свиня).

    24.07.18
    Играют в детские игрушки и живут, как мушки.
    Вовтузяться у іграшки, як дітлахи, воно й живуть, як ті лохи.

    25.07.18
    У кожного друга своя потуга..
    У кожного друга своя потуга, та не кожен має подружку другу.

    26.07.18
    Спасибі, невістка, за добру звістку..
    Все добре буде там, де (вже ніколи) не бувати нам.
    27.07.18
    Хто мислить алюзіями живе у світі ілюзій.
    Хто мислить алюзіями - живе в ілюзіях.

    29.07.18
    Оно по-своему,конечно, и смешно, хотя смешно, конечно, и не очень.. (14.12.18)
    Оце рота - зібрали ідіотів, ще й без зубів у роті.
    Оце рота! Зібралися ідіот до ідіота..
    Двоє ідіотів, ще й зубів немає в роті.

    31.07.18
    Ніякої надії - з кожним днем все більше дуріє, ні себе, ні інших не жаліє.

    30.08.18
    Наше не хоче їсти, а в душу прагне залізти.

    4.09.18
    Як сторінка перегортається, світ в очах перевертається.

    5.09.18
    Чи, справді, так у світі ведеться, чи нам лише так здається.

    8.09.18
    Правду говорити, як воду пити: багато не випити, та без неї - не жити.

    12.09.18
    Виходить так, що виходу немає.. як не складалось, так й не склалось.
    Складалося, складалось, та не склалось.

    18.09.18
    Хто ж може нам заборонити свою дурню робити? (таке робити).
    3.10.18
    Хотя и выпал случай, да сделалось не лучше.
    Хоть нам и выпал случай, да получилося не лучше.
    Хоч на Бога і сподіваємось, та і від людської допомоги не відмовляємось.

    5.10.18
    Зібрались найгірші: одні - найменше, інші – найбільше.
    Не вірте лукавим - найбільше про це повчають лукаві у церкві. У такі заблукали ми смерки, мо' вже й до смерті.
    Не вірте лукавим ні у годину молитви, ні під час кави.
    Якщо по колу піти та слова поколупати - таких прикладів багато, щоб розгребсти усю дурню, потрібна не одна лопата.

    9.10.18
    Життя таких повчає, та нічому не навчає.
    Життя його повчало – нічого не навчало.

    18.10.18
    Щасливі миті власного життя нам повертаються у спогадах щемливих.

    25.10.18
    Хай Добра думка спалахує, як зірка, а гасне погана і гірка.
    Прозвучал звоночек, что тебе пиздец (капец ), дружочек.
    Прозвучал звоночек – вот и пиздец (капец ) тебе, дружочек
    Щасливі разом, та нещасні поруч.

    7.11.18
    Серед такого люду не прожити без бруду.
    Горе навчить, як лихо у двері стучить.
    Щось собі нявчить, а думає що інших вчить.
    Для когось свій люд - наскрізь з іуд, а комусь уся лядь - що ба-лядь що че-лядь.
    Така молодиця - на льоту хапає птицю.
    То сидить -гикає, то біжить смикає.
    Думає, що дурне таврує, а себе малює.

    9.11.18
    Правило святого: якщо хочеш зробити краще - не роби нічого.

    10.11.18
    Що тепер тужити (жаліти), що у зибці (колисці, зародку) його не вдалось придушити.
    Відразу й не зрозуміти, хто з них більше діти.
    Баба Йага проводить заняття з йоги..

    19.11.18
    Слова (говорить) вірні, та справи (робить) бідні.
    Як слова вірні - і справи гідні.

    21.11.18
    Варто було і не бачити того.
    Краще б було не дивитись на то ( не бачити того).

    27.11.18
    Недобрі відчуття недоброї години.

    28.11.18
    Сперечаємось, гарячкуємо – один одного не чуємо.
    Ума палата, та жаль – палата та в дурдомі.

    5.12.18
    Наче воно усе і правильно, хоч якраз і не правильно.
    Стає дедалі все більш не ясно, як жити далі у ці часи прекрасні..

    6.12.18
    Воно здається, що сміється, насправді - то дія равлі.
    Якщо із вечора не були при тямці, то звідки візьметься розум у ранці.
    Ельфа із себе зображає, та хвоста ніяк не сховає. (22.04.18)
    Від такого пророка на хвості і розносить сорока.. у всі боки.
    Від такого пророка суцільна (одна) морока. (7.07.18)
    І заміжня, і заможна, а жити (щасливо, добре) - не спроможна.
    Дівчата у нас гожі, та до дурних нахаб ворожі.
    Фудзі-яма, Фудзі-яма… То не вершина.. як Розумне не прибуває, а дурне не тікає - то ми у ямі.
    Таке полохливе, усе оглядається, а що зверху впаде і не здогадається.
    Як від дурні не спиться, то дурне і насниться.
    То не спиться, не спиться, а потім воно ж і насниться.
    Як місяць у повні дай бажання повні, а до бажань сповнення жадань, щоб сталося сили сповнити усе до смаку самої могили . Донеси до звершень Твоїх, щоб спромігся я і встиг.

    Свободная беседа о «піс де» полезна всегда и везде.

    11.12.18
    Таких героїв в нас багато, єдино, жаль, нема бійців.
    Героїв-воїнів, що виють - у нас багато, єдина жаль – нема бійців.
    Героїв-воїнів, що виють, - у нас немало, бійців, на жаль, не вистачає.

    14.12.18
    Театралізація ініціації (дійства у дію) призводить до десакралізації події .
    Оно по-своему, конечно, и смешно, хотя, скорее, все-таки печально. (29.07.18)

    15.12.18
    Дурне говорити - марно життя прожити.
    Слова похабні - думки незграбні.

    17.12.18
    Бери заступ - роби наступ.
    Було швидко ломанувся, та вчасно схаменувся.
    Швидко ломану вся - та вчасно схаменувся.

    19.12.18
    Жизнь любит забавляться парадоксами, а парадоксы забавляют жизнь.

    21.12.18
    У такого для всього є своя засторога (насторога).
    Не вистачало лишень цього: прийшла осторога із острога.
    Здібності має, а розуму не вистачає.
    Не цінує своє, бо ласий на чуже.
    Хто не шанує своє, той кпинить і чуже.
    Оце не орали, не сіяли, але можливо.. дочекаємось, дастьбіг, мо‘ жнива.
    Свого не знає, а чуже вихваляє.

    И как прикажете в том жить, коли кругом одна сплошная топь и жидь.

    22.12.18
    Усі такі: у власній милості – великі, у величі своїй – малі.. Такі усі.

    27.12.18
    В бажані щось поладнати (відремонтували) найголовніше того не доламати.

    28.12.18
    Якщо сам може, то й сила люба - гожа.
    Як є можа, то й люба - гожа.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Тата Рівна - [ 2020.11.26 21:18 ]
    Незворотність абсурдного
    П‘ята ранку, лунко й холодно, не приходять думки
    Порожнеча, немає сну ні в одному оці
    Незворотність абсурдного сушить голову
    Голова засушена на тарань
    Що там буде завтра? Яка історія?
    Яка парадигма прийдешнього?
    Амплітуда коливань?
    Смішні до безумного наміри вижити й бути щасливим
    Лускають ніби кульки з дешевої гуми на презентації базарного кіоску
    Самозванці обвішані гірляндами самозвань
    Самовпевнено линуть на нерест як астронавти на Місяць
    Лабораторія квазі правди —
    Суспільство приймає правила гри і це не гра —
    На поминальні свічки за новонародженими надіями скоро забракне воску
    Парафінові ляльки-вуду відмили свою репутацію щоб відмивати нал
    Стус Василь знову корчиться і конає, опльований Фемідою
    З інфопроводів міднотрубних запах трупний та кал
    І померлі лелеки в небі — громадяться пірамідами
    Хмари перетворивши на труповозки

    Хоч проводь екскурсії, влаштовуй тут гонки на квадроциклах
    Будуй інфо центри, продавай вхідні квитки

    Незворотність абсурдного, як спіральна модель Баррі Боема, має свої витки та цикли
    І навіть символи закінчених етапів — вінки та квітки.

    23.10.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  11. Олена Музичук - [ 2020.01.12 12:45 ]
    Експромт прозою
    Я викладаю у школі не мову, а хімію, але не «хімічу»... принаймні на цих сторінках і з тих пір як один пеемівський ветеран і ветеринар поезії з деякими ознаками(вибачайте) вишуканого майстра виматюкався в коментарі на мій вірш, в якому з доброго дива впізнав себе – єдиного і неповторимого. Визвірився цей майстер щоправда на адресу мого колеги, тому що побачив у моєму тексті його почерк, нібито є щось погане в тому, що ти обираєш собі взірцем майстерності аматора поетичної каліграфії, до якого цій жабі-вискочці у своєму болоті – як до сонця пішки.
    Зізнаюсь чесно, що то був вірш зі шкільного зошита мого тата. Рукописи, звісно, не горять, тата немає, а його зошити і щоденники зберігаються у бабиній скрині на горищі.
    Цікаво перегортати післявоєнні роки. Ото й прийшло в голову, чом би дещо не поправити та не опублікувати? Та довелось видалити разом з дурнуватою критикою. На цьому моя літературна діяльність в ПМ припинилась. Втекла. Соромно знаходитись на одних щаблях з (вибачте) майстром, людська свідомість якого залишилась на рівні двієчника п’ятикласника, який насолоджується тим, що тероризує цілий клас. Це я кажу як вчителька.
    Як авторка присвоєного вірша, каюсь. Обіцяю надалі плагіаторством не займатись з надією, що нешановний майстер на пару з двійником Епатюком(Матюком Махайлом, вибачайте за збіг приглосних) будуть обходити мене десятою дорогою.
    Недавно надибала ще один, потріпаний часом зошит в косу лінійку, в якому вичитала ще один шедевр.
    Початок і кінець поточили миші, то теж, вибачайте.

            Уривок із твору

    « Прокидалися ми ночами холодними, що дивилися на нас очима чорними, називаючи нас не іменами, а боягузами та ще й жабенятами голопузими. Чи то бузько дзьобом клацає? Чи нечистий по коморі шастає? Чи мара замітає сажу у комині, поки місяць в небі ще уповні? А ми тих чапель і не боялися, і позаочі в очі їм сміялися. Бо знали, що все одно прийде ранок. І не боялися ми очей із-за фіранок, що тихенько стукали в шибку і тоді тато вибігали у сіни швидко, про щось кашляли, бо були хворими і гули тоді наші сіни жорнами, і поки мама колиску колисали, то ми ховалися під одіяла.
    А якщо справді чогось ми боялися, то це гуркоту у двері сусідові, коли трусити горілку являлися три п’яниці на чолі з головою Свірідовим.
    Гавкали собаки, клацали бусли..., і от, харцизяки на світанку і до нас прибули. Нишпорили, пили, мукою закушували під айн-цвай-драй і мама одному нагрубили , що він поліцай.

    PS
    А коли якось прийшов у школу голова, то вчителька поставила мені у зошиті жирне ‘2’. А у журналі ‘5’ стояло. От і чекай заслужені бали».

    2020


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  12. Євген Чорний - [ 2019.05.29 12:01 ]
    Слівце-райце (4)
    Чемна дитина, ще мати від перс не одлучила, а старших шанувати навчила.

    Ох, і хватка та Надія - завжди готова до дії: хай їх і трійко – за раз прийме Надійка.

    Сходить, як та зірка, а на вустах гірко.

    Воно, як птаха Божа, живе: насіння клює та під ноги плює.

    Таке почало сунути, що й нікуди плюнути.

    Щоб ви тут усі повсералися, скільки вас у черзі зібралося.

    Куди не прийде, як місяць зійде, куди не приходить – скрізь хороводить.

    Дурне наперед все знає, а розумне - порад шукає.

    Ото жнець-молодець: як жнива - приходить під самісінький кінець.

    Така вже вражИна: наїсться лайна, а каже ожина.
    Не людина, а вражИна: їсть лайно, а каже ожина.

    Коли не вистачає знань – повно питань. Якщо нема питань – не буде знань.

    Таке вперте, а все у нього на хмари зіперте.

    Вперте та затяте – не слухає ні батька, ні мати.

    Не спиться, бо лихе сниться.

    Думки снують та не дають заснуть.

    Не спиться.. чи то лихе сниться, чи то думки снують та не дають заснуть.

    Бігає-волає, наче срачка його припікає.

    І сам до ладу не знає, куди весь час поспішає.

    Хоч не кричить, та все не мовчить – або гарчить, або скавчить.

    Коли народ лікує – він лікується.

    Такому до сраки усі ваші подяки.

    23-29.03.18


    Рейтинги: Народний 5.5 (0) | "Майстерень" 5.5 (0)
    Прокоментувати:


  13. Галина Михайлик - [ 2018.12.17 22:35 ]
    Мої варіації на тему
    сніжно
    ніжно
    біло

    біль
    минув
    давно -
    гадало_ся...

    _ся втрата
    віч_на_віч_на_
    ніч
    ні_ч...
    шшш
    тсс

    сни
    сні_г
    ххх...


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (8)


  14. І Василина Назарко Назарій - [ 2018.08.14 09:44 ]
    Історія Іванка
    Одного разу жив собі хлопчик.А звали його Іванко.
    Він переходив тільки у 5-тий класс.І він дуже захоплювався компютером,компютерними іграми.
    Одного разу у нього сталася дивна історія.ВіН 4 години грав у ігри і заснув за компютерним столом.
    І він ніби попав у майбутнє!Тут на вулиці він побачив акулу я начебто хотіла його зісти!Вона
    вже була близько,а він нахилився,і прикрив голову руками,доки не зрозумів що це 3D!
    А люди які проходили,думали собі,
    -Ось це телепень,таких я ще не бачила!І він побачив бабусю,доки не дізнався що це
    його одноклассниця Валерія.А він не стидався підійшов і сказав:Валерію!Який зараз рік!
    А вона йому:2115!Ого!Оце ігра!Вимовив він.А вона така:Що?Що?-Та ні-ні-нічого!
    І пішов до дому у ньго був менший брат Олежик.Він прийшов і сказав:Олежику,тобі скьлки років?Мені?Так!114
    Ого!!Як ти так довго живеш!Притому на вигляд молодий!-Так це мені операцію зробили!Ого!Нічого собі операцію!Хех!
    А пізніше він проснувся і побіг до Олежика,і крикить Олеж-и-и-и-ику!!!!!А він дитячим голосом відповів.
    Іванко!А ти заснув!А Іванко спитав.ТОбі скільки років?-6!Фух слава богу!А завтра вибіг на двір
    Бачить валерію.Валерія-я-я-я-!!!І побіг до неї і спитав:Валерію,який зараз рік??-2015,А що?
    Та нічого!Зітхнув Іванко і побіг до дому такий радий,ніби файно поїв!
    Дуже довго сидіти за компютером шкідливо для ваших очей!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати: | "Назва контексту"


  15. І Василина Назарко Назарій - [ 2018.08.14 09:34 ]
    Історія Іванка
    Одного разу жив собі хлопчик.А звали його Іванко.
    Він переходив тільки у 5-тий класс.І він дуже захоплювався компютером,компютерними іграми.
    Одного разу у нього сталася дивна історія.ВіН 4 години грав у ігри і заснув за компютерним столом.
    І він ніби попав у майбутнє!Тут на вулиці він побачив акулу я начебто хотіла його зісти!Вона
    вже була близько,а він нахилився,і прикрив голову руками,доки не зрозумів що це 3D!
    А люди які проходили,думали собі,
    -Ось це телепень,таких я ще не бачила!І він побачив бабусю,доки не дізнався що це
    його одноклассниця Валерія.А він не стидався підійшов і сказав:Валерію!Який зараз рік!
    А вона йому:2115!Ого!Оце ігра!Вимовив він.А вона така:Що?Що?-Та ні-ні-нічого!
    І пішов до дому у ньго був менший брат Олежик.Він прийшов і сказав:Олежику,тобі скьлки років?Мені?Так!114
    Ого!!Як ти так довго живеш!Притому на вигляд молодий!-Так це мені операцію зробили!Ого!Нічого собі операцію!Хех!
    А пізніше він проснувся і побіг до Олежика,і крикить Олеж-и-и-и-ику!!!!!А він дитячим голосом відповів.
    Іванко!А ти заснув!А Іванко спитав.ТОбі скільки років?-6!Фух слава богу!А завтра вибіг на двір
    Бачить валерію.Валерія-я-я-я-!!!І побіг до неї і спитав:Валерію,який зараз рік??-2015,А що?
    Та нічого!Зітхнув Іванко і побіг до дому такий радий,ніби файно поїв!
    Дуже довго сидіти за компютером шкідливо для ваших очей!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати: | "Назва контексту"


  16. Олександра Христич - [ 2018.05.17 18:03 ]
    Не задоволені потреби

    Самотність вирушила у дорогу і розквітла.
    Поєднала двох вогником надії, що не мав нічого спільного.
    Ця маленька надія не стала єдиною.
    Очікування незвичайного залишилось очікуванням.
    Cамотність стала довершеною серед людей, що не розуміли один одного.
    Вона не будувала мости, а довершено зводила стіни.
    Тугою заповнила серця і залишила мандрувати в пустелі,
    що мала назву - байдужість.
    Емоції замовкли, ще залишилась беззахисність.
    А після втрати очікувань, тільки нещастя і заморожений страх.
    І ось нарешті дозрів її плід - біль.

    16.05.18


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  17. Артур Сіренко - [ 2018.02.13 22:32 ]
    Фараон Іхтамнєт
    Фараон Іхтамнєт
    Перетворився на мумію,
    Він збудував собі піраміду
    З порожніх сірникових коробок,
    Він чинить требу богам
    Сету, Амат та Серкет,
    Приносить жертви богам пустелі:
    Солдатиків бронзових
    На олтар собакоголового привида.
    Фараон Іхтамнєт
    Жрецям Лабіринту Но
    Наказав розпиляти каміння
    І вибити ієрогліфи:
    Піснею Сонця прославити
    Бараноголових сфінксів.
    Фараон Іхтамнєт
    Збудував храм із порожніх пляшок,
    Сів до човна дірявого –
    У корабель волоцюги Ра:
    «Відвезіть мене до іншого берега Нілу!»
    Несуть жреці папірус,
    Скрадають жреці гімн словоблудний,
    Славлять нікчемного фараона –
    Будівельника пірамід сірникових,
    Копача великих каналів
    З одної калюжі до іншої,
    Творця мостів великих
    Від кучугури до кучугури,
    Завойовника Нубії –
    Золотої пустелі духу,
    Фараон Іхтамнєт –
    Повелитель Та-Меху, Та-Ше, Та-Шемау
    Збудував собі гробницю
    Зі сміття будівельного
    І чекає – не дочекається,
    Коли його там поховають
    Раби Міцраїм-країни,
    «Роботяги» країни Та-Кемет.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  18. наТалка гЛід - [ 2017.11.15 08:23 ]
    Аутодафе

    лети...
    осене!
    salve
    замість крові
    каламуть
    Лети
    666 злочинів
    вчинив ти в моїй
    оселі
    999 нещасть
    чорні понеділки
    до чорної неділі
    систематично
    немов павуки у золото мого волосся повплутувалися
    узявся будувати дім зрізав на тім місці
    дерево роду
    запроторив у підземелля розуму осоловілу
    совість
    немов нечестивий падишах найчеснішу
    із бранок
    кинувся виловлювати
    ненароджених дітей
    із Лети
    сам ледь не став потопельником
    у нявок-облудниць брехливі хвилі
    тремтливі руки
    холодні стегна...
    пізнє каяття
    і клапті клопотів
    постапокаліптичний колапс
    і тільки тіло осені
    і я...
    не ти.
    не ти.
    лети...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  19. Садовнікова Катя - [ 2017.08.07 19:37 ]
    Осень не наступила
    а, знаешь, даже если случайно
    вырвется наружу тепло
    то все города
    мигом здесь заиграют, будем танцевать
    мы под этим мостом.

    и ты согласись — что-то весит всё это:
    стекать мне соком,
    греть слёзы летом,
    падать дождём на асфальт,
    от жары умирать при свете.

    Ты видишь!!! осень не наступила...
    Помнишь ли ты? нет места теплее, как над вокзалом..
    согреешь ладошки ним ты
    и на ступенях сидеть устанешь
    исчезнув в переплётах
    надежд разбитых.

    а, знаешь, даже если однажды
    кто-то умолкнет из нас двоих –
    второй подхватит дыхание слаще
    мирно уснув на сгоревшей любви.

    07.08.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Садовнікова Катя - [ 2017.07.23 13:09 ]
    Я буду завжди
    Я буду завжди
    Тобі хлібом свіжим.
    Нехай нескінченний цей шлях.
    Я - є твоя правда гірка,
    Я - зірка нічна
    І я не помру на вустах.

    Я буду завжди,
    Як цукор і сіль,
    Ти - сонце, яке я люблю!
    Я виходжу всю і зтру
    Душевну ту біль
    Цілунком, що рідко бринить.

    Та тільки, коли
    Очей я зімкну собі,
    Я шепочу щось
    Так тихо-тихенько було:
    Хай блискавці край...
    Я ж бо назавжди твоя!

    23.07.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Лариса Пугачук - [ 2017.04.26 22:27 ]
    Споглядальне
    Нижче плінтуса опустився…
    Радикулiтна криза?
    Чи може тарганів
    людина ця шукає
    або зарядку робить?..

    26.04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (6)


  22. Олександр Олехо - [ 2017.02.15 13:52 ]
    У два рядки
    * * *
    Не руш мене ні з місця, ні з думок.
    Ось пересяду і усе пропало…

    * * *
    Одного разу на Багамах
    нардеп натиснув кнопку *за*…

    * * *
    Коли були ми молодими,
    хай знали менше, та могли…

    * * *
    У слові *пі* немає музи,
    а тільки цифри без кінця…

    * * *
    Усе, на що не стане грошей,
    я неодмінно не куплю…

    * * *
    У бочці сексу – ложка блуду:
    кортить наліво у кущі…

    * * *
    Життя зачате в дуалізмі –
    на кожне ой своє ги-ги…

    * * *
    Нема ні вчора, ані завтра.
    Зате є мить, яка – ковбой…

    * * *
    Дивлюсь у небо – сиві хмари.
    Цей час нікого не щадить…

    * * *
    Потрібно бути самураєм,
    коли життя – япона-мать…




    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  23. Олександр Олехо - [ 2017.01.19 12:05 ]
    Усе про ніщо
    * * *
    Я довго думав про ніщо
    і зрозумів: це вічна тема…

    * * *
    А ти, народжений літати,
    на злітну смугу відповзай.

    * * *
    Якщо мовчати дуже довго,
    то мудрість прийде або ні...

    * * *
    Якщо ти хочеш, а не можна,
    візьми у можу дрібку так.

    * * *
    Якщо світанок сутеніє,
    хтось Землю крутить навпаки.

    * * *
    Буває вийдеш в степ широкий
    і блудиш лісом цілий день…

    * * *
    Буває сядеш біля компа.
    Йому нічого, ти завис…

    * * *
    Буває так – приходить Муза,
    а ти неголений в трусах…

    * * *
    Буває так, що ти як дурник,
    ну а дружина, навпаки…

    * * *
    Буває так, що ти – розумник.
    А хто оцінить? Глупа ніч…

    * * *
    Граблі зненацька наступили
    мені на ногу. Відомщу!

    * * *
    Як верх не може й низ не хоче,
    то винувате, мабуть, «не»…

    * * *
    Як життєлюб з міцним здоров’ям,
    чекав на краще – не прийшло…

    * * *
    Пиляйте, Шуро… Шоста гиря –
    на цей раз точно пощастить…

    * * *
    За роком рік… Бажання щастя –
    рубають півня на бульйон…

    * * *
    Наснився сон, а там кобила
    усенька сива й також спить.
    І сниться їй: вона – людина,
    а я в тих марах – навпаки…

    * * *
    Давай, друзяко, за здоров’я
    з’їмо два кіля ковбаси,
    зап’ємо літром самогону,
    а більше..., Боже упаси!



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (7)


  24. Назар Ворпсак - [ 2016.08.15 19:23 ]
    Що не так з цим світом?
    Гидке життя, ти маєш свій кінець?
    Скільки років ти можеш катувати нас?
    Невже так важко зупинитися?
    Зупинити час і кожен організм?


    Чи може це проблема в нас? В людях?
    Можливо ми вині в тому, що народжуємся в бідноті?
    Через це ми й злі.

    -Чому ми не вибираємо де народитися?
    -Якби був вибір, кожен б народився в королівській сім’ї!
    -Ні, коли б був вибір я б не родився!


    Де рівноправ’я і справедливість? Де їх знайти? Це взагалі можливо?
    О Боже де ти є, чому створивши нас ти з нами не говориш?
    Чи може ми не чуєм? То дай нам вуха Боже….

    Чому кожен раз коли відбувається щось добре –
    Ти думаєш: “О, відбулося щось добре, значить скоро буде щось погане”
    Що це за закони світу? Хто їх придумав?
    Але вони існують, хто б їх не придумав!

    Чи є людина в світі яка б не плакала?
    То чому ви питаєте: “Чому світ такий жорстокий?”?
    Та хіба був би світ жорстокий, якби не було горя?

    Ви кажете що алкоголь захопив світ?
    Це те саму що сказати: анальгін захопив голову.
    Ні, алкоголь лікує нас від болю й горя, яке світ приготував для нас…

    І хто що б не казав.
    Але й багаті й бідні не знають щастя однаково.

    Назарій Каспров


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Споріднена Душа Споріднена Душа - [ 2016.08.03 18:26 ]
    такий собі Валєра
    такий собі Валєра
    кент у третьому поколінні
    мав при параді хлопчиків для биття
    дівчат для престижу
    відбував у вузі третю вишку
    відбивав у лузерів бажання жити
    хоча сам мріяв бути лузером
    часом невидимкою
    просто перестати купувати-відбирати
    кабаніти
    просто хотів трішечки менше уважухи
    прагнув трішечки більше природньої віри...
    його труна з червоного дерева зогнила
    лишились тільки позолочені гострі ручки
    кент Валєра жив задовго до нашої ери
    тоді як останні неандертальці
    покидали свої поселення
    щоб досягнути ішого берегу
    іншого пункту
    зустрічаючись з ними
    на тому березі
    Валєра підкурював свою пластикову люльку
    і розводився про корифанів
    мовляв без нього їм вельми сутужно
    без нього не буде вже тої відбірної зграї
    неандертальці гріли руки біля головного вогнища
    і дружньо у такт йому кивали
    у тих жестах було більше віри
    у тому вогнищі більше правди...
    Валєра зненавидів поняття - більше-
    більше не припасовував до всього понятія
    не міг збагнути звідки цей пластик у напівосиротілому тілі
    чому так радіють його самураї
    вандали розбили надгробок зі слонової кістки
    відтінку італійського мармуру
    біля ніг Валєри лежав слон
    лежав і радісно оповідав про свої далекі мандри...2016 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Шон Маклех - [ 2016.04.12 15:09 ]
    Довершено: Мiсто Торби
    Торба окупанта:
    Там завжди знайдуться кишені,
    Шинок: дощем перехожі
    Повз.
    А в крамниці старого непотребу
    Годинник без стрілок
    І навіть без циферблата
    (Плато Блат),
    Зате з маятником,
    Пружинками та моторчиком
    І навіть з батарейками
    (Батарея, стій!).
    Він завжди показує час
    Тільки для окупантів,
    Коли вони зазирають неквапно
    До тої крамниці непотребу.
    Подаруємо їм найкращі сніжинки
    (Бо зима).
    Най відвезуть їх до Лондону
    (Бо грудень).
    Грудками грудень грудить
    І не гудить
    (Бо таки зима -
    Зима окупанта з торбою).
    А ми в місті Торби -
    Суцільні Беґґінси
    Дивимося на небо
    (Біле, біле, біле -
    Ні - сіре!)
    І думаємо:
    Щоб іще подарувати
    Окупантам.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  27. Шон Маклех - [ 2016.03.16 22:56 ]
    Довершено: Місто Слів
    Ми муруємо місто зі слів -
    І все намарно, мури руйнуються,
    Розсипаються, так начебто
    Не з цеглинок-слів вони складені,
    А з піску сухого на горі-пагорбі,
    Де все руйнується, де все нетривке,
    Як мрія старого кудлатого пса-пройдисвіта,
    Так наче не слова ми клали в підмурки
    А порцелянові ліплення, ефемерні,
    Як марення ренесансного майстра-книжника,
    Філософа й фантазера, художника,
    Що малює свої картини уявними пензлями
    Тільки в своїй уяві, на стіні неіснуючого
    Храму-одкровення, ідеального та гармонійного.
    Ми муруємо місто зі слів:
    Вежі й дзвіниці, ратуші і крамниці,
    Стіни й бруківку, арсенал і книгосховище.
    Та все намарно. Все розсипається в прах,
    Все стає кучугурами пороху,
    Пустищем, де цвітуть бліді квіти
    Без аромату,
    Лише з тінями краси ледь-помітними,
    Пустищем, навіть не руїнами,
    Де можна лише згадувати,
    Де панує така тиша,
    Що навіть богам моторошно,
    Все створене й збудоване стає
    Пустелею, де колись жили люди,
    Колись.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  28. Олександр Олехо - [ 2016.01.31 11:15 ]
    Просто патологічне...
    * * *
    Я хочу все… і навіть більше.
    Ось тільки «можу» не спитав…

    * * *
    Аби ми всі були здорові,
    а бізнес ліків – навпаки…

    * * *
    Ніхто нікому і нічого.
    Хіба що трішечки своїм…

    * * *
    Ну пий скоріше, чай остигне.
    Чи ти холодну любиш їдь?...

    * * *
    Ходило всує, та даремно.
    Ніхто й спасибі не сказав…

    * * *
    Коли у правді мало толку,
    це наче борщ без буряків…

    * * *
    Натще? Холодне? І не свіже?
    Якщо горілку, то давай…

    * * *
    Усе при тямі: честь і совість.
    А все, що поза – сон ума…

    * * *
    Десь у районі мозочечка
    олію Аня пролила…

    * * *
    Ішов додому, але раптом
    на мене стовп у тьмі напав…

    * * *
    Нічого вічного немає,
    крім аксіоми: все мине…

    * * *
    - Почни із себе – провокують.
    Та я устою... я стійкий…

    30.01.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (6)


  29. Олександр Олехо - [ 2016.01.28 09:12 ]
    Космічно-патологічне...
    * * *
    Одного разу в пеклі раю
    скінчились фрукти і смола…

    * * *
    Цей Місяць світить якось дивно:
    одним лицем і то вночі…

    * * *
    Скриплять диван, підлога, кості.
    Іржаво плаче вісь Землі…

    * * *
    Венера кликала до себе.
    Я не пішов, такий осел…

    * * *
    Збирайте водень у пакети.
    У Сонці скоро догорить…

    * * *
    Чорніла дірка над зорею.
    Зоря сивіла від жаги…

    * * *
    Шукав себе у паралелях.
    Знайшов заснулим у куті…

    * * *
    І ти, Плутоне – не планета.
    А прикидався довгий час…

    * * *
    Десь у районі Андромеди
    гори, сіяй, моя «звєзда»…

    * * *
    У тому космосі – парсеки.
    У мене – відстань до ларка…

    * * *
    Нема причини просто бути,
    коли є таїни Буття…

    * * *
    Моргає небо світлом далі,
    хоча очей давно нема…

    28.01.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (6)


  30. Василь Луцик - [ 2016.01.15 11:09 ]
    героїчне

    Поміж космічних струн і стебел всесвіти дивляться в тебе: "Агов, людино! Що там нового на зоряній карті?".

    А ти їдеш в плацкарті.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  31. Оксана Рудич - [ 2015.11.17 23:15 ]
    Такі істоти
    Поети – то такі істоти,
    які потребують віршів
    як такого-собі ферменту,
    що перетравлює світ цей:
    жорстокий аж до відсутності болю,
    логічний, мов гра у покер,
    великий, мов зерня з яблука,
    серйозний, як сонячні зайчики,
    наївний, як вбивця найманий,
    старий до клімаксу і маразму,
    юний до нівеляції пам’яті,
    який проростає на спинах
    в кого – крильми, а в кого – коростою,
    любов до якого вічно мусиш доводити,
    від якого освідчень чекати не варто.
    Світ, у якому кожен твій порух
    є наслідком дисбалансу.
    Світ, схиблений на гармонії.
    Такий чутливий до ритму і слів.
    І байдужий такий
    до існування у нім поета.
    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  32. наТалка гЛід - [ 2015.10.03 12:03 ]
    молитва тлалоку
    о тлалоче!
    мій гнівливий химороднику-боже дощів та громів сотню літ я займаюся якоюсь громіздкою літотерапією шліфуючи оказіологізми на словесності латунних злитках
    о тлалоче!
    наше з тобою спілкування суцільний надсліпий гіпертекст мегалітика магістральних мрій дольмени з панегіриком мельпомені нариси наративів на носах кумирів острова Пасхи котрих так дбайливо описували Хейєрдал та Кідрук герменевтика втоми у віконних рамах що парергонно вислуховують постійне вирішування міжродових стосунків новозапротореного в сімейне існування подружжя
    опівночі молюся тобі мій боже дощів та громів б'ю численні поклони немов псалтир перелистую бартову нульову ступінь письма виношую у лоні суцільний надсліпий гіпертекст
    о тлалоче!
    все на сім світі лишень резистентний антирозум ризомний як постмодерн вразливий як ентимема непідвласний дифракції та дефініціям
    і нехай буде так!
    коли б я не зверталася до твоїх гнівливих семантичних уст угорі неодмінно загоратиметься наступна гострожала зоря маленького та геніального постструктураліста.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  33. Олена Малєєва - [ 2015.09.19 21:00 ]
    Акваріум
    Дивися в акваріум – плавають риби…
    Вони – такі ж, як і ми.
    Он та, чорна жирна скалярія – то ти,
    А я - червона шапочка,
    Чекаю на морського вовка, який мене з’їсть,
    Але вовки не водяться в нашому акваріумі.
    А є такі, що плавають по дну, збираючи рештки корму,
    А ще є равлики, які чистять скло, аби нам було видніше,
    Але насправді нам пофігу,
    Нам пофігу,
    Нам пофігу на увесь цей дивний, прекрасний, великий світ,
    Адже у нас є прекрасний затишний акваріум!
    Хтось прийде погодує,
    Скаже, що не треба годувати занадто, аби не повиздихали –
    Він має рацію:
    Рибкам шкідливий надлишок їжі та нестача кисню.
    Хазяїну ніколи, він давно вже не заглядав, чи чисто у нас,
    Чи прибрано, чи гарно почуваються наші рослини…
    Ми дихаємо отруєним повітрям, нам давно не міняли воду –
    Можливо, ми доживаємо останні дні?
    Тож давайте веселитися, скалярії та півники,
    Життя акваріумних рибок недовге, але безтурботливе і веселе!


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  34. Шон Маклех - [ 2015.07.19 02:51 ]
    Вистава в темряві
    На сцені сьогорічної вистави
    Пусто.
    Життя театр зачинено,
    І порожнеча сповнює партер,
    Оркестр замовк:
    На скрипках струни
    Обірвано.
    Директор сього театру
    Застрелився,
    А божевільний режисер
    Нову абсурдну драму
    Дописує чорнилом на стіні
    Буфету, де лише таргани
    Жують останні крихти пирога
    Торішнього...
    В театрі лише протяг
    Та я. Ще муза - Мельпомена.
    Хвора на сухоти.
    І тьма.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  35. Ігор Шоха - [ 2015.01.19 14:04 ]
    Дума про непоетичне кредо
    зачин
    не лєпо лі ни
    братія
    почати
    елегію піїтики без ком
    і побажати
    метрові лікнепу
    удачі за шеломъянем єси
    якщо у себе тісно
    неофіту
    бряцати бяше задуми свої
    билинами бояна і беринди
    донині прісно
    на усі
    віки

    І
    «і начаті же ся той пєсні»
    авторитетної лози
    устами українофоба
    і русофіла бузини
    не те щоб мислію по древу
    чи сірим вуйком по землі
    а просто шпалою прямою
    у лютій щирості своїй
    «та цур йому нащо́ чіпати»
    шерше
    немає
    то пишу́
    аби оскомину набити
    апологетові кліше
    радійте епігони форми
    і норми
    тої що нема
    у цій пародії на байку
    якщо вони такі смішні
    що аж заплакати охота
    аби
    уби-
    ти наповал
    цей еталон аполінера
    кумира віщого пера
    ура
    штампуючому крезу
    і ворогу що робить честь
    мені
    коли протиставляє
    моєму грішному елге
    якесь опудало у рясі
    беру на себе цю вину
    але немає пієтету
    до ката слова і душі
    що мужньо кропає дурниці
    і веселиться
    заодно
    коли читач не розуміє
    «казнить нельзя помиловать»

    ІІ
    а ми усе ще пнемось у багет*
    клепаючи і що і як попало
    і меломани сюру негліже
    і ментори поезії у прозі
    оракули у оргії базік
    і безробітні неуки сексоти
    оплакуючі партію й союз
    охайники петлюри
    і бандери
    ушуйники парафії кремля
    із похоронного бюро культури
    макулатури
    і номенклатури
    нена́ситні вожді-пролетарі
    і графомани квадратури круга
    шумахери у музи напрокат
    уписуються у ліричне раллі
    де кралі
    оп’янілі від поез
    червоне імітують як зелене
    де збіги між шиплячими окей
    але зате у голові прозоро
    і мовної аварії нема
    якщо правопис хором
    за бордюром
    обілюємо вірші догола
    оголюємо біле і заумне
    коли така інерція ума
    що модернове майже зрозуміле
    літаємо й качаємо права
    які там забобони
    синтаксичні
    аби оволодіти язиком
    що вихолостила ще катерина
    із чотирма помилками в «ещё»
    коли забороняла титул мови
    якою подавились москалі
    і заслані із раші козачки
    літературної
    новоросії

    ІІІ
    о деміурги я нічо’ не хо’
    та пам’ятайте що і вас читає
    наївне і до болю нетямуще
    та язикате плем’я молоде
    оте
    що научається чужому
    коли усім нав’язує своє
    опудало у ризі корифея
    зразком тупого несмаку і ліри
    урізаної геніями тла
    ваяйте
    футуріючи кубійте
    але якщо охота виливати
    то чом би не піти у металурги
    підсобниками васі
    кочегара
    помічниками
    гравера тараса
    дослідниками ядерної зони
    напохваті у поетеси ліни
    опорою театрові абсурду
    алхіміками каменя сізіфа
    кастраторами магії у слові
    філософа григорія скитальця
    забудемо і ямби і хореї
    залишимо одні ази і буки
    і рими де нема душі і раю
    як хоче найсучасніший «маестро»
    війну завуалюємо пейзажем
    і будемо заочно воювати
    бойовиками у новоросії
    а можна і бойцицьками у бєса
    і душу заарканивши
    у пафос
    і тіло заекранивши
    залізом
    нічого навкруги не помічати
    і почивати
    нехотя на лаврах
    любителю ліричної репрізи
    читцю неемоційних декламацій
    що намалює білою гуашшю
    сам винахідник чорного квадрата
    о словоблуди
    обрані судити
    садити у калюжі
    обмовляти
    ви ерудити
    пліснявого нео
    яким писали ще у неоліті
    наскільки далі вас
    сягали
    смерди
    що берестя́ні грамоти писали
    без голосної літери у слові
    але по мініморуму прозоро
    о словотворці фабули
    раби
    митці недоотесаної форми
    і чукчі що уміючи писати
    і не читають ці свої шаради
    аби
    не жартома
    а усерйоз
    шукати
    найсучаснішої форми
    для того змісту
    що в душі
    нема

    СЛАВОСЛОВІЄ
    як подобає думі
    у кінці
    співаємо осанну
    і абетці
    і буквиці
    і азбуці і римі
    і навіть поетичному рядку
    у пантомімі
    вижатої мови
    із титлом
    наголошеного
    АЗ

                                  18.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (12)


  36. Ігор Шоха - [ 2015.01.16 19:58 ]
    Нечитабельні верлібри

    ***
    немає каяття
    у ліліпуті
    його і у природі не було
    коли майбутнє
    бачили пророки
    про це найбільше на землі дитя

    ***
    живе росія на крові і нафті
    її рятує газова труба
    але настане час небитія
    коли багаті
    нацики-рашисти
    не виграють від цього нічіґо́

    ***
    у криму забуті
    апетити
    коників зеленої орди
    і спасе корито
    ліліпутя
    як весталку дверці до біде

    ***
    У росії плани барбароса
    drang in anus* на усю губу́
    у матроса
    лиш одне на думці
    я расєю матушку
    люблю

    ***
    і буде час
    коли і на русі
    усе що завойоване ордою
    накриє вас
    як це не раз
    було
    горючою великою
    шляпою

                                  01.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (5)


  37. всеслав всеслав - [ 2014.10.24 17:17 ]
    Дріб
    1.
    Меркаптофос усіх од нього
    комах виводить -
    Одарка.

    Не працює телефон.

    Уявляєте якби клямку
    зі мною відкупорити
    на засіданні
    парламенту (Верховної ради).

    Засіданні чого?

    Складаний меч.

    Ви меча складіть
    і в кишеню заховай -
    (назад)
    - те.

    2.
    Я пропоную значно
    простіший вихід - (said)
    я вийняв кишеньковий
    ніж

    труснув (махнув) і
    з нього став меч.

    Мій меч - твоя голова з...
    е-е-е... плєч.

    Були такі розумні.
    Не варто цього робити, -
    погодився Дід Панас. - Не
    пам"ятаю (знаю) чому, але
    не варто.

    Хто-небудь пам"ятає
    як рубати, щоб не відрос-
    тало?

    А якщо просто зали-
    шити? Викликати нех-
    ай дустом попшикають?..

    3.
    меч-складанець

    Давайте викличемо
    дух Григорія Петровича
    дуже зручно і з гарантією.
    Григорій Петрович ви з нами?
    Аякже, каже Григорій Петрович.
    Ато.

    Синдром Римського-Корсакова
    стосується прямих за-
    питань (прямої мови),
    тоді непрямою тра питати, звер-
    таючись безпосередньо
    до підсвідомості.

    Отак - Іванов-Осадчук
    спитав Діда Панаса.

    4.
    Два таксисти лаються
    арабською серед...
    Передній дивиться назад і
    ЇДЕ, не дивлячися куди...

    На подвір"ї поет і ком-
    позитор розставивши руки
    заганяли (зайву) голову
    в корпус. Голова басу-
    вала на кривих лапках
    і пирхала синім вогнем.

    Несміяна:
    праве око
    плакало скупими чол. сльозами
    ліве щирими жіночими, -
    рясними,
    було червонішим.

    Політ проблеми в майбутнє.

    5.
    Чи не стане з цього
    чогось поганого.

    - Дід Панас відповів, що не
    станеться, - відповів Дід Панас.

    Гіпнотизувати, показуючи,
    дивлячись на годинник. - Ви вже
    15 хвилин талдичите, а я
    все не гіпнотизуюся
    за вашим годинником...

    Де в ньому три тисячі літ?

    Ноги полоскав, а ми тепер
    маємо (це) пити?
    Це ж спирт - вишкірився
    змій -
    усе стерильно.

    "Ембріон" (відрубана голова).

    6.
    Злочинно-слідчий
    зв"язок
    зв"язок між причиною та
    слідством

    вступили у причинно-наслід-
    ковий зв"язок.
    Причинний зв"язок, і наслід-
    ковий зв"язок.

    Безпричинно-н-
    аслідковий зв"язок.
    "Причинна".

    До першого пункту - з широкою душею
    залишайте, будьте ласкаві,
    (а то) від великих тереве-
    нів у мене голова болить.

    І психопата свого з ножем
    забирайте. -
    Беріть.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  38. Артур Сіренко - [ 2014.06.16 02:34 ]
    Десь там
    Десь там далеко в Африці,
    Чи то десь в Трансільванії
    Є дві химерні республіки –
    Луганда й Домбанія.
    Там правлять одні iдiоти,
    Там зачиняють музеї,
    Але всім наркоманам
    Там роздають автомати.
    Там убивають священників
    І просто людей чесних.
    Але в сусідній країні
    Чомусь про них пишуть,
    Що не вбивці вони
    Й не садисти,
    Не зграя тyпих бандитів
    А, виявляється, «ополченці» -
    Полку самого диявола.
    Коли ж ти, нарешті, Боже
    Оцю зграю негiдників
    Забереш якось тихо до пекла.
    Інакше самим доведеться,
    Нам, людям землі нещасної
    Отих туполобих придyркiв
    Назавжди туди відправити…


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  39. Артур Сіренко - [ 2014.06.14 17:36 ]
    Луганда
    Чорний народ Луганди
    Вилазить з глибоких нір,
    Чорний від пилу Плутона
    Скам’янілих дерев пекла
    Чорний народ Луганди
    Знову співає осанну
    Бородатому Бармалею,
    Знову вивішує «Веселого Розжера»
    Над кам’яним одоробалом
    З вибитими шибками.
    Чорний народ Луганди
    Кричить цинічним людям
    У дорогих смокінгах:
    «Ми хочемо бути рабами,
    Хочемо у копальнях
    Для вас добувати золото!»
    Чорний народ Луганди
    Будує свої піраміди
    З чорних і рудих каменів
    Во славу своїх олігархів,
    Во славу фараона півночі –
    Лисого й злого карлика.
    Чорний народ Луганди
    Розфарбовує вітер
    Смугами колоради
    І хоче вбивати і грабувати
    Всіх хто інакше думає.
    Пригостіть їх кавою –
    Тою, високого сорту
    Вирощенною в Руанді…


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  40. Владислав Лоза - [ 2014.06.09 22:07 ]
    Рецептура певної дії
    ділюся з вами друзяки декількома рядками геніального рецепту
    як стати вельми шанованим і розтиражованим в укрсучліті стіхаписцем поетом себто
    берете алкогольно-наркотичну тематику з синтетичним емульгатором цинічного занепаду
    кидаєте суміш у жбаник випуклого словесного дна і зверху чогось ще такого мистецьки репнутого
    з розумним виглядом плюєте як от я тута на ритмомелодику пунктуацію і синтаксис тіпа відкриваєте небачену постмодерну скриньку
    насправді ж сидіти над римами банально ліньки
    затим на утворену приємну каламуть сипніть жменьку релігійних та етнорасових провокацій
    пам`ятайте що більше провокацій то більше асиґнацій
    якщо вже зовсім невиліковний гурман підмішайте у страву російської матючні
    може то вам буде і неприємно як інтілігєнту але ж ви хочете накладів як у Любки та Андруховича чи ні

    зуздрівши свої книги в лискучих обкладинках на прилавках столичних книгарень вертайтесь додому
    а далі там київська Дебют чи запрошення до Спілки прийде зненацька і ошелешить як звістка з воєнкому
    інтер’єр помешкання також зазнає змін
    хай це звучить наче кпин
    та скиньте вже зі стіни отого Шевченка і було щоб сучасно актуально й хвацько
    повісьте Леся Подерв`янського
    у інтерв`ю літвиданням раз на рік говоріть лаконічно-гострі завчені фразочки замовлені політикою видавничого дому
    і заради бога для вашого ж блага будь ласка не зізнавайтесь ні анікому
    про ваші у прагненні загоїти душу й хист нічні посиденьки
    над Єсеніним і Симоненком

    07.06.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.42) | Самооцінка 4
    Коментарі: (3)


  41. Олександр Козинець - [ 2014.01.28 10:58 ]
    ***
    І сказав Бог:
    Хай поети сплять з поетами,
    Народжують вірші,
    Показують до пострижен,
    Хрещеними обирають прозаїків,
    Ходять сім’ями в гості,
    Читають інших поетів,
    Обмінюються блокнотами,
    Обіймами, досвідом,
    Частіше ходять в походи
    На юшку із риби,
    Малюють на аркушах різних
    Сонце, місяць, птахів,
    Ноти, листя, ключі,
    Вигадують назви збірок,
    І кожної ночі, лягаючи спати,
    Пам’ятають про те, що
    Коли поети сплять з прозаїками –
    Народжуються білі вірші.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (6)


  42. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2013.10.11 09:16 ]
    Самоделетована
    Я написала,
    а мені «делiт»,
    Дзвоню – у відповідь -
    нема….
    І тільки залишилася
    стіна,

    Ще стіл.
    На ньому чашки.
    Я навпроти,
    Пишу-дзвоню,
    Делiт все наскрізь
    Переймає….
    Чому?
    Кричу всередині
    себе…..

    Я
    самоделiтована
    особа
    .
    Вікно навпроти…
    Було.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (17)


  43. Олена Малєєва - [ 2013.10.06 22:07 ]
    Пічалька
    Сьогодні я йшла з супермаркету,
    Тримаючи в руці
    Целофановий пакет
    З грибами-шампіньйонами…
    З грибами з супермаркету
    В целофановому пакеті,
    А не з грибами в кошику,
    Які носять з лісу щасливі люди.
    Дивні люди…
    Вони відгороджуються від щастя
    Панельними багатоповерхівками,
    Автострадами,
    Бруківками…
    Вони відгороджуються від мрій
    Ресторанами й дискотеками,
    Серпневими асфальтованими спеками,
    А потім питають:
    «Чому так?»
    Але я принесу шампіньйони
    В свою оселю.
    Буду варити суп на бульйоні,
    Пекти пиріжки, варити узвар,
    Смажити гриби.
    Й думати, поглинаючи той обід,
    Що ліс, і небо, і гори,
    І степ, і чайки, і море
    Так далеко…
    І моя єдина радість сьогодні:
    Смачно попоїсти.

    06.10.2013 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (8)


  44. Олександр Козинець - [ 2013.09.29 15:54 ]
    ***
    Благослови, Господи,
    Того чоловіка,
    Який ніжно цілує тебе сонну,
    Готує сніданок,
    Стіл накриває зранку.
    Пробачає образи,
    Посиденьки у подруг,
    Флірт з іншими чоловіками,
    Шкідливі звички,
    Складний характер,
    Любов до істерики…
    Дай сили, Господи,
    Тому чоловікові,
    Який носить тебе на руках,
    Береже твій сон,
    Здійснює давні мрії,
    Дарує соняшники
    (Улюблені квіти),
    Купує сигарети,
    Хоча сам не курить.
    Убережи, Господи,
    Такого чоловіка
    Від ранньої старості,
    Кращої жінки, іншої країни,
    Нових друзів,
    Допоки він щасливий
    Та відчуває палку любов,
    І вірить у те, що
    Благословить Господь
    Такого чоловіка,
    Який ніжно цілує тебе сонну
    І йде готувати сніданок...


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (4)


  45. Олена Малєєва - [ 2013.09.16 22:37 ]
    Світ належить білявкам
    Ви бачили їх?
    Хрещатиком інколи
    Гуляють чотири білявки.
    Бабця-білявка з силіконовими губами
    Тримає міцно в руці
    Руку гарнюні-білявки,
    Років шістнадцяти,
    З несиліконовими грудьми
    Розміру сімдесят-п’ть «Це».
    Поруч незалежно і самовпевнено крокує
    Така ж шістнадцятилітня мамця-білявка
    Й тримає під пахвою
    Пухнасту білявку-суку.
    Яскраво-рожевим кольором
    Нафарбовані їхні губи.
    Навіть у собаки.
    Сто тисяч норок
    Пішло на їхні вії.
    Навіть на сучі вії.
    Що стосується спідниць,
    То кравці, вочевидь, зекономили на тканині,
    Аби відкрити світові
    Їх гарні засмаглі ноги.
    Гарні й засмаглі
    Навіть у бабці-білявки.
    І світ відповідає їм взаємністю:
    Він садовить їх в шикарні автівки,
    І мчить в не менш шикарні садиби,
    Годує в пафосних ресторанах,
    Розважає гламурними вечірками.
    Світ належить білявкам.
    Не вірите? Стовідсотково!
    Просто повірте.
    Але тільки: їхній світ.
    А решта світу
    Належить мені!
    16.09.2013 р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.41) | "Майстерень" -- (5.35) | Самооцінка 5
    Коментарі: (7)


  46. Тетяна Роса - [ 2013.09.06 14:58 ]
    Сон
    Я бачу… дуже гарну пташку … а поруч…... ліків повну пляшку…
    У неї двійко на плечах крильцят вимірюють розмах. Амброзію сипнувши в рань, один промовив:
    - Тільки глянь, навкруг одні лиш вороги. Простерту длань відкусять до ноги. Радіє, бач як, зграя недолуга, що морить пташку капосна недуга. Юрба нахаб.… О, завидющі пси! Готові на списи здійняти серце з кров’ю голубою. Ці вихідці з курних домівок спливають заздрістю до сливок, у лоб цілованих судьбою…
    А інший:
    - Лишенько з тобою! Ти що верзеш? Де бачиш ворогів? У нашу висоту хіба сягнеш? Ще жоден не зумів. Хоча і хвора, бачиш, вірша пише… І задуми в голівоньці колише. Високого польоту птасі усі у друзі набиватись ласі. Та хай не тужаться задурно, бо й на підборах та котурнах не стануть їй і по плече… бо неповторна… ще й пишна, як оті хліба…. Хоч… кров у неї й голуба, та кістка, визнаємо, чорна…
           Вона наврунилась мені у алергійнім дикім сні. Та я не хвора зараз. Ні. З температурою під сорок я бачу тільки сірий морок, а в голові лиш брутто й нетто: міксують райдугу з магнето… Про сон я думаю: це знак, аби ішла по світу так, щоб пташкам крилець не ламати, бо родом я з курної хати… Мої долоні досить грубі, сапа й лопата більш їм любі, аніж браслети та каблучки, що ніжним паннам красять ручки. Куди мені до птах таких, я ж так… землі моєї… сміх…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  47. Шон Маклех - [ 2013.07.09 22:44 ]
    Монолог на базарi
    А ви знаєте
    Як пахнуть цвяхи?
    Ще до того, як їх
    Забили в дерево
    Або в плоть,
    Яка тепла як дерево?
    У плоть
    Того самого хлопця,
    Що молов нісенітниці,
    Вештався волоцюгою
    Вед селища до селища…
    Недарма ж солдати…
    Хоча вони і чужинці,
    І загарбники, і грабіжники,
    Окупанти та бандити,
    Але ж порядок…
    Порядок який…
    І прокуратор у нас
    Досвідчений, мудрий.
    Аякже…
    Ні, з волоцюгами тими
    Давно потрібно…
    Ми навіть схвалюємо.
    А то із за тих язикатих
    Словохтивих та писак
    Надто грамотних
    Того й гляди бунт почнеться.
    А в мене ж виноградники –
    Понищить сволота.
    Та й кому ж мені
    Вино продавати
    Як не солдатам?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (6)


  48. Юрій Поплавський - [ 2013.06.20 11:51 ]
    Быть или не быть...
    Вот, блин, - а говорили, - просто,
    Бросать курить!!! нет, это не просо
    Голубям бросать…
    Кто не бросал…вам не понять
    Чем голову свою занять.
    А вместе с головой и руки,
    А губы, губы куда деть?
    И хватит о вреде галдеть,
    Вреднее только об одном и думать…
    Быть или не быть….
    Курить иль не курить
    Здоровым быть…
    Лишь телом…
    Но двинуться мозгами…
    Все забыть…и заболеть!
    О бедный Юрик…
    На фига я взял такое на себя…
    Сейчас сидел бы и дымил
    Спокоен был бы
    Был бы мил…
    Да ладно, это все пройдет…
    Иль брошу я курить,
    Или бросать курить я брошу…


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  49. Юрій Поплавський - [ 2013.06.20 11:37 ]
    Ощущения...
    Несется улица, река людская.
    То шумная, а то совсем немая.
    А в ней плывем и мы,
    Ничто не замечая,
    Ничто не ощущая…
    Но главное не видим глаз
    Смотрящие на нас,
    Возможно нас к чему то призывая…
    С мольбой и болью иногда…
    Но нам всё некогда…
    У нас автопилот…
    Он точно к цели приведет…
    А цель видна…
    Она одна…
    Диван, подушка,
    Тишина…
    Окно в Европу – телевизор…
    У гурманов – в окне есть телескоп…
    Вот так на мир мы смотрим познавая,
    Как Левингук, но лишь наоборот.
    Мы созерцателями стали,
    Сердца ковали мы из стали,
    Чтоб нас не смели волновать!
    Жалеть, переживать
    Уже давно мы перестали…
    Не ждем у жизни перемен!
    Не страшен нам порок измен
    Ни собственных,
    Ни очень близких
    Нам людей…
    Нам всё равно!
    И новых нет идей.
    И вереница серых дней
    Нас паутиною накрыла!
    КрылА вконец нам спеленав.
    А мы и рады…
    Нет досады,
    Нет чувств….
    Лишь
    Ощу-ще-ни-я……


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  50. Юрій Поплавський - [ 2013.06.20 11:01 ]
    Если бы я был поэтом...
    Ах когда бы я был поэтом
    Я написал бы о том, об этом…
    Я ездил бы по странам и весям
    И в этом был бы весь я.
    Я не ходил бы с утра на работу
    И научился б по фене ботать
    Купил бы шляпу и плащ модный
    И никогда бы не был голодный
    Я дорогие бы пил вина
    Возили б меня лимузины
    А еще я купил бы виллу
    А чтоб скучно не было –вилы
    И друзья бы ко мне ходили
    И со мной за компанию пили
    И мы вместе стихи слагали б
    И от выпитого мо, – стругали
    А кому б не понравились строчки
    Мы протерли б ему очки(глазки)
    И я стал бы лауреатом
    И прославил бы мирный атом
    И по ящику всех учил бы
    И науськивал и лечил бы
    И имел бы я счет в банке
    И имел бы я дам в баньке
    И все тыкали б в меня пальцем
    Знаменитость мол, а ест сальце
    И тогда, на вершине славы
    Я б одаривал всех сирых...
    Но однажды под утро в ванне
    Испустил бы я дух…в тайне..
    Все плохое должно кончаться!
    Но ведь лучше бы не начаться!
    Потому по утрам лихо
    На работу спешу…
    так надо….


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3