ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.03.28 17:27
Біжу до себе крізь туман...
Крізь дощ біжу, крізь пересуди…
Біжу один… самообман -
Такі ми вже музиколюби.
Нема розмов, одні пісні
І без кінця і без початку…
Чи то двірні, чи то лісні -
Колись згодяться на посадку…

Євген Федчук
2024.03.28 17:01
Михайло в тіснім кубрику сидів.
Там, нагорі негода лютувала.
Хоч лютий та зима не відступала
І вітер дико у трубі гудів.
У кубрику, хоч тепло й не було
Та все ж тепліше, вітер не проймає.
Сидить Михайло, а думки у краї,
Де рідне загубилося село.

Світлана Пирогова
2024.03.28 14:27
Стежки дитинства пролягали полем,
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.

Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.

Наталія Кравченко
2024.03.28 14:03
Минуле вже не повернути.
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх

Лава Вулкана
2024.03.28 13:26
Стікаю лавою
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.

В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані

Артур Курдіновський
2024.03.28 13:12
Харківські сльози, серпневі краплинки,
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.

Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!

Микола Дудар
2024.03.28 11:28
Все залежить - де і з ким…
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?

Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа

Юрій Гундарєв
2024.03.28 10:38
Герой цього вірша - сучасний французький драматург, письменник і філософ Ерік-Емманюель Шмітт.
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален

Леся Горова
2024.03.28 08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2024.03.28 05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.

Іван Потьомкін
2024.03.27 22:08
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана. Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху: по президентах чи по тобі самому? Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить, бажаючи добра в майбутнім.

Микола Дудар
2024.03.27 22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра

Микола Дудар
2024.03.27 22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для

Світлана Пирогова
2024.03.27 10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.

А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.

Леся Горова
2024.03.27 08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.

Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,

Лава Вулкана
2024.03.27 07:22
Ядро душі жагуче –
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.

Віктор Кучерук
2024.03.27 06:04
Наповнений по горло незабутнім,
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на

Артур Курдіновський
2024.03.27 00:08
Прийшло розуміння. А що було треба,
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.

Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша

Козак Дума
2024.03.26 22:36
Маріє! Кохана Маріє,
у тебе між пальців полин!
Гірчать полином твої мрії,
що зіткані з часу перлин…

На скронях хрущі загрубілі,
ромашки спадають з ланіт,
та локони сиві, ні – білі,

Іван Потьомкін
2024.03.26 22:29
сон зимовий
моїх ніжних суконь
сон із перлин
зап’ясть моїх
так закохане в себе
сонце
виходить щоднини
а врода навіщо

Сергій Губерначук
2024.03.26 21:08
Акторе,..
полум’я по ролі, в рампах ніч!
Тривога у тобі ще змалку мліє…
В оглядинах тупих і божевільних вч
твій Гамлет помилятися не вміє.
У нього вибір ще лишається один,
а ти альтернатив не маєш жодних.
Актор, який дожився до сивин, –

Юрій Гундарєв
2024.03.26 19:26
Неужели это всё? Неужели вот именно сейчас, в первые дни лета, когда барышни на улице пронзают твоё сердце острыми, высвобожденными от кольчуги бюстгальтеров сосками, когда в голове бурлит громадьё планов на отпуск, когда ты, чёрт возьми, уже почти всего

Світлана Пирогова
2024.03.26 10:31
Весна вже дихає на повні груди,
Хоча зі смутком у сплетінні дні.
Проміння сонячне танцює румбу,
Немов шепоче: горю, лиху - ні.

Гілки вербові у пухнастих сукнях
Гойдає вітер теплий ніжно їх.
І ніби виганяє ноти суму,

Леся Горова
2024.03.26 09:08
Так вияснилось небо, ніби погляд
Твоїх очей, відкритих і живих.
Ти бачиш зараз, хто з тобою поряд
На довгій-довгій вулиці притих

У розпачі. Це горе непоправне.
Підставив друг тобі своє плече,
Та не рука твоя на ньому, рану

Козак Дума
2024.03.26 07:07
Жага наживи – гірше за ганьбу,
яку уже і кров’ю не відмити!
Добра і зла одвічну боротьбу
нащадкам доведеться ще узріти…

Вона згубила не одне життя,
ламала мрії, імена і долі,
стирала найпалкіші почуття,

Віктор Кучерук
2024.03.26 05:57
Всю ніч вовтузився й притих
Причаєно в долині, -
Немов продовжує нічліг
У світлу вже годину.
Уздрівши тільки звіддалі
Світання жар на сході, -
Припав лякливо до землі,
Затамувавши подих.

Володимир Бойко
2024.03.25 21:06
Інстинкт влади – найстрашніший із людських інстинктів. Чималенька країна пишається маленькою гідністю. Ефект стадності спричинений дефектом індивідуальності. Що більші гроші, то приємніший їхній запах. Копаючи іншому яму пам’ятай, що ти не од

Юрій Гундарєв
2024.03.25 15:09
Лава вулкана


Побачив сьогодні в «Актуальному» одразу сім (!) віршів Олени Студникової:
«вулкан почуттів», «думка лавою», «промені слів» тощо…


Приголомшена читацька публіка -

Іван Потьомкін
2024.03.25 13:53
Сходиться люд на площу Суз.
Невдовзі мотуз накинуть на шию,
І я зависну на шибениці тій,
Що сам звелів поставить спішно...
Як усе перекрутилось за ніч!..
Ще ж увечері оповідав я в дружнім колі,
Що сталося зо мною після розмови з Ахашверошем.
«Як

Ольга Олеандра
2024.03.25 09:29
любов тасьмами ніжності натягнута між мною і тобою
весь цей шалений сплав ласки і пристрасті,
відокремленості і близькості,
несхожості і сумісност

Віктор Кучерук
2024.03.25 05:26
Ще тільки березень, а вже
Погожим надвечір’ям, –
Сусідка в гарнім негліже
Завмерла на подвір’ї.
Бентежна й ніжна, як весна
Ця молода і рання, –
Теплом втішається вона
Й своїм прозорим вбранням.

Шон Маклех
2024.03.25 01:09
В Едемі знов зацвіли проліски,
Наче безхмарне посліпле Небо
Знову тикало тремтячими пальцями
В землю м’яку і омріяну.
Час міряють вітряні годинники:
Вітряки стали хвилинниками,
Календариками і хронометрами:
Прийди, Капелло, квітневої ночі –

Артур Курдіновський
2024.03.24 23:31
Я - не жебрак! Я - біженець, панове!
Приїхав я сюди не від нудьги.
Будинок мій на вулиці Чудовій
Вже місяць, як розбили вороги.

А доля, та жорстока господиня,
Мені розбила вщент віконне скло.
Не кидайте мені монети в скриню!

Ігор Деркач
2024.03.24 21:54
Ми ще пізнаємо уповні
зачаєне комічне зло,
що вивертається назовні
як явне ще одне пуйло.
Є паралелі історичні,
але реакції нема...
рішає, нібито, величний
і не відповідає, звично,

Євген Федчук
2024.03.24 17:38
Загубив чоловік воли.
Задрімав десь на хвильку, може,
А воли ті пішли й пішли,
Завернули до лісу, схоже.
Він по лісі пішов шукать,
Доки й зовсім уже стемніло.
Тож уклався під дубом спать,
Бо ходити не мав вже й сили.

Володимир Каразуб
2024.03.24 17:29
Яким було небо легким на пустім стадіоні тоді,
Півпрозора блакить, пам’ятаєш якою здавалась?!
Немов би навмисно подібний намарила тон
До плаття твого, наче колір його вбирала.
Стільки простору, зелені... Хвилі голодних птахів
Здіймалися вгору від туп
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Василь Марківський
2024.03.26

Вадим Водичка
2024.03.26

Лава Вулкана
2024.03.20

Надія Богодар
2024.03.18

перо Христя Чорне
2024.03.15

Володимир Назарук Одеса
2024.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія


  1. Олена Малєєва - [ 2013.09.16 22:37 ]
    Світ належить білявкам
    Ви бачили їх?
    Хрещатиком інколи
    Гуляють чотири білявки.
    Бабця-білявка з силіконовими губами
    Тримає міцно в руці
    Руку гарнюні-білявки,
    Років шістнадцяти,
    З несиліконовими грудьми
    Розміру сімдесят-п’ть «Це».
    Поруч незалежно і самовпевнено крокує
    Така ж шістнадцятилітня мамця-білявка
    Й тримає під пахвою
    Пухнасту білявку-суку.
    Яскраво-рожевим кольором
    Нафарбовані їхні губи.
    Навіть у собаки.
    Сто тисяч норок
    Пішло на їхні вії.
    Навіть на сучі вії.
    Що стосується спідниць,
    То кравці, вочевидь, зекономили на тканині,
    Аби відкрити світові
    Їх гарні засмаглі ноги.
    Гарні й засмаглі
    Навіть у бабці-білявки.
    І світ відповідає їм взаємністю:
    Він садовить їх в шикарні автівки,
    І мчить в не менш шикарні садиби,
    Годує в пафосних ресторанах,
    Розважає гламурними вечірками.
    Світ належить білявкам.
    Не вірите? Стовідсотково!
    Просто повірте.
    Але тільки: їхній світ.
    А решта світу
    Належить мені!
    16.09.2013 р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" -- (5.34) | Самооцінка 5
    Коментарі: (7)


  2. Тетяна Роса - [ 2013.09.06 14:58 ]
    Сон
    Я бачу… дуже гарну пташку … а поруч…... ліків повну пляшку…
    У неї двійко на плечах крильцят вимірюють розмах. Амброзію сипнувши в рань, один промовив:
    - Тільки глянь, навкруг одні лиш вороги. Простерту длань відкусять до ноги. Радіє, бач як, зграя недолуга, що морить пташку капосна недуга. Юрба нахаб.… О, завидющі пси! Готові на списи здійняти серце з кров’ю голубою. Ці вихідці з курних домівок спливають заздрістю до сливок, у лоб цілованих судьбою…
    А інший:
    - Лишенько з тобою! Ти що верзеш? Де бачиш ворогів? У нашу висоту хіба сягнеш? Ще жоден не зумів. Хоча і хвора, бачиш, вірша пише… І задуми в голівоньці колише. Високого польоту птасі усі у друзі набиватись ласі. Та хай не тужаться задурно, бо й на підборах та котурнах не стануть їй і по плече… бо неповторна… ще й пишна, як оті хліба…. Хоч… кров у неї й голуба, та кістка, визнаємо, чорна…
           Вона наврунилась мені у алергійнім дикім сні. Та я не хвора зараз. Ні. З температурою під сорок я бачу тільки сірий морок, а в голові лиш брутто й нетто: міксують райдугу з магнето… Про сон я думаю: це знак, аби ішла по світу так, щоб пташкам крилець не ламати, бо родом я з курної хати… Мої долоні досить грубі, сапа й лопата більш їм любі, аніж браслети та каблучки, що ніжним паннам красять ручки. Куди мені до птах таких, я ж так… землі моєї… сміх…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  3. Шон Маклех - [ 2013.07.09 22:44 ]
    Монолог на базарi
    А ви знаєте
    Як пахнуть цвяхи?
    Ще до того, як їх
    Забили в дерево
    Або в плоть,
    Яка тепла як дерево?
    У плоть
    Того самого хлопця,
    Що молов нісенітниці,
    Вештався волоцюгою
    Вед селища до селища…
    Недарма ж солдати…
    Хоча вони і чужинці,
    І загарбники, і грабіжники,
    Окупанти та бандити,
    Але ж порядок…
    Порядок який…
    І прокуратор у нас
    Досвідчений, мудрий.
    Аякже…
    Ні, з волоцюгами тими
    Давно потрібно…
    Ми навіть схвалюємо.
    А то із за тих язикатих
    Словохтивих та писак
    Надто грамотних
    Того й гляди бунт почнеться.
    А в мене ж виноградники –
    Понищить сволота.
    Та й кому ж мені
    Вино продавати
    Як не солдатам?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (6)


  4. Юрій Поплавський - [ 2013.06.20 11:51 ]
    Быть или не быть...
    Вот, блин, - а говорили, - просто,
    Бросать курить!!! нет, это не просо
    Голубям бросать…
    Кто не бросал…вам не понять
    Чем голову свою занять.
    А вместе с головой и руки,
    А губы, губы куда деть?
    И хватит о вреде галдеть,
    Вреднее только об одном и думать…
    Быть или не быть….
    Курить иль не курить
    Здоровым быть…
    Лишь телом…
    Но двинуться мозгами…
    Все забыть…и заболеть!
    О бедный Юрик…
    На фига я взял такое на себя…
    Сейчас сидел бы и дымил
    Спокоен был бы
    Был бы мил…
    Да ладно, это все пройдет…
    Иль брошу я курить,
    Или бросать курить я брошу…


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  5. Юрій Поплавський - [ 2013.06.20 11:37 ]
    Ощущения...
    Несется улица, река людская.
    То шумная, а то совсем немая.
    А в ней плывем и мы,
    Ничто не замечая,
    Ничто не ощущая…
    Но главное не видим глаз
    Смотрящие на нас,
    Возможно нас к чему то призывая…
    С мольбой и болью иногда…
    Но нам всё некогда…
    У нас автопилот…
    Он точно к цели приведет…
    А цель видна…
    Она одна…
    Диван, подушка,
    Тишина…
    Окно в Европу – телевизор…
    У гурманов – в окне есть телескоп…
    Вот так на мир мы смотрим познавая,
    Как Левингук, но лишь наоборот.
    Мы созерцателями стали,
    Сердца ковали мы из стали,
    Чтоб нас не смели волновать!
    Жалеть, переживать
    Уже давно мы перестали…
    Не ждем у жизни перемен!
    Не страшен нам порок измен
    Ни собственных,
    Ни очень близких
    Нам людей…
    Нам всё равно!
    И новых нет идей.
    И вереница серых дней
    Нас паутиною накрыла!
    КрылА вконец нам спеленав.
    А мы и рады…
    Нет досады,
    Нет чувств….
    Лишь
    Ощу-ще-ни-я……


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  6. Юрій Поплавський - [ 2013.06.20 11:01 ]
    Если бы я был поэтом...
    Ах когда бы я был поэтом
    Я написал бы о том, об этом…
    Я ездил бы по странам и весям
    И в этом был бы весь я.
    Я не ходил бы с утра на работу
    И научился б по фене ботать
    Купил бы шляпу и плащ модный
    И никогда бы не был голодный
    Я дорогие бы пил вина
    Возили б меня лимузины
    А еще я купил бы виллу
    А чтоб скучно не было –вилы
    И друзья бы ко мне ходили
    И со мной за компанию пили
    И мы вместе стихи слагали б
    И от выпитого мо, – стругали
    А кому б не понравились строчки
    Мы протерли б ему очки(глазки)
    И я стал бы лауреатом
    И прославил бы мирный атом
    И по ящику всех учил бы
    И науськивал и лечил бы
    И имел бы я счет в банке
    И имел бы я дам в баньке
    И все тыкали б в меня пальцем
    Знаменитость мол, а ест сальце
    И тогда, на вершине славы
    Я б одаривал всех сирых...
    Но однажды под утро в ванне
    Испустил бы я дух…в тайне..
    Все плохое должно кончаться!
    Но ведь лучше бы не начаться!
    Потому по утрам лихо
    На работу спешу…
    так надо….


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  7. Юрій Поплавський - [ 2013.06.18 16:00 ]
    Таки дождались...
    Ну что? дождались духоты
    Жары…
    дождались…
    А я же рад…
    Люблю жару,
    грозу и
    град…
    Люблю потея задыхаясь
    Толпу в автобусе обхаять…
    Но просебя…
    тихонько...
    Нарваться можно и не только…
    Так вот …
    Люблю потея задыхаясь
    прижаться к потным телесам
    вдыхая аромат дезодоранта,
    простой – студентки, аспиранта,
    а повезет – шанели № 5…
    но благоухать
    не забываешь сам,
    тройным одеколоном окропившись,
    бокалом пива подкрепившись...
    с копною лилий и….
    в час пик….
    В автобус…
    это шик...
    Не зашибут вдруг…если…
    А верх блаженства …сесть
    И есть…
    плоды подсолнуха…
    плюя на всех и вся…
    вот это да….
    Вот это лето…
    Картина маслом
    Хоть напрасно…
    Камнями бросьте вы в меня
    Коль не узнаете себя…
    Не все…
    И слава Богу….


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 3
    Коментарі: (3)


  8. Іван Низовий - [ 2013.05.19 18:16 ]
    * * *
    синдром геніальності
    річ така ж виняткова і загадкова
    як і сама геніальність
    і не потребує самозвеличення
    орли не вихваляються своїм польотом
    орленки-хвальки викликають зневажливу
    посмішку
    геніальність залежить від генів
    які гени такі і євгени


    1995


    Рейтинги: Народний 7 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (4)


  9. Іван Низовий - [ 2013.05.18 16:38 ]
    Шаржуємо з любов"ю
    Костянтин Ситник

    Великий Вчений і Громадянин
    Від піль луганських до гірських вершин.

    * * *
    Славетний не лише в народі
    Всеукраїнському, але й
    В козацько-нашенськім Камброді,
    Де завше ллють йому єлей
    І щедро курять фіміами...
    Його шанує всенький світ!
    І в снах, і в помислах він – з нами,
    Як і Тарасів "Заповіт".
    Дотепний, мудро-іронічний,
    І від кишені до душі
    Безмежно щедрий – явір вічний
    В луганськім нашім спориші!



    Анатолій Паламаренко

    Артист воістину Народний
    І слів Шевченкових гарант,
    З ним не зрівняється ні жодний,
    Хто має тяму і талант.

    * * *
    "Реве та стогне Дніпр..." – і чує
    Вся Україна, як реве
    І стогне... До мордви і чуді
    Реве – й народ кайдани рве!
    Могутній бас Паламаренка –
    "Сердитий вітер завива" –
    Аж від варяжина до грека
    Бентежать люд грімкі слова...
    Спішіть до Києва скоренько
    По всіх потоках і річках –
    До сивих круч Паламаренко,
    Мов Первозванний, всіх склика.



    Дмитро Стус

    Оригінально-популярний,
    Різнополярний, вельмигарний,
    Учений, критик, видавець,
    Митець всебічний, молодець.

    * * *
    Щораз, як стріну Діму Стуса,
    В душі вулканить землетрус
    І халамидствує спокуса
    Робить все те, що робить Стус.
    А він, стусаючи бридоту
    Обридлу – в сторони й боки, –
    Міняє імідж, і достоту
    Все робить зовсім навпаки.
    Непередбачуваний зроду,
    І в найлютіші холодА
    Стриба Дмитро в студену воду
    І закипає вмить вода!



    Михайло Слабошпицький

    Відомий письменник, громадський діяч,
    Центральний прихильник правиці,
    "Соборівець" інтелігентний, та, бач,
    Не слабі в Михайла всі шпиці.

    * * *
    Чита Україна Михайлові твори,
    Канада вивчає прозові перлини,
    Й від того гористіше шпиляться гори,
    І долями діляться дальні долини.
    Він дужий козак, Слабошпицький Михайло,
    Достоїнства має такі розмаїті,
    І завше і скрізь виглядає так файно,
    Не лише в письменницькій нашій еліті.
    Зробити б лавровим його лавреатом
    Всіх премій наявних, всесвітньо-державних,
    Бо є він товаришем, другом і братом
    Воістину талановитих і славних!



    Геннадій Кожевніков

    Як нелинь-дуб, змужнілий в боротьбі,
    Закоренивсь Геннадій на Волині
    В людських серцях, в потужній цій добі,
    Що на Вкраїні "соборИться" нині.

    * * *
    Соратник Чорновола. В таборах
    Гартований. За рогом не ховався.
    Не відав страху – то від нього страх
    На всяк випадок часто страхувався.
    Юрист – свої обов'язки й права,
    Як дважди два, він знає достеменно,
    Тож кожен "соборянин" поіменно
    Вважає, що Геннадій – го-ло-ва!
    З таким не страшно в бурю, ураган,
    На барикади і в горнило бою,
    Такий – один, прикрить готов собою
    Волинь, "Собор" і навіть весь Майдан!



    Іван Низовий

    Поет, художник по натурі,
    Та й щось там петрає в культурі.

    * * *
    Я єсьм Іван, аз Низовий,
    В гордині знизу і по вінця –
    Свічусь! Та, як не назови –
    ПихИ не зіб'єш українця
    З моєї пики. Бо ж така
    Моя сумська слобІдська врода,
    Й вона ніколи не зника,
    Не висяка, мов тиха вода...
    Вона реве і греблі рве,
    Дарма, що тиха калабаня,
    Й жіноча стать мене зове
    Одноосібно: "Любчик Ваня...".


    2006








    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (6)


  10. Флора Генрик - [ 2013.04.14 19:29 ]
    Іронічне(Забула все)
    Забула все,
    мандрую крізь життя
    без почуттів,
    загублена у віршах.

    Навколо світ,
    мов райдуга цвіте,
    його ж дитя
    метро лиш знає
    й риму.

    Кімнатний рай,
    а в нім, окрім стіни,
    найголовніше -
    тиша,
    тиша, тиша…

    Вона мене на крилах
    віднесе
    і заримує сумніви
    густіше.

    Гіркі хвилини
    втраплять у верлібр,
    мов карасі,
    запечені в сметані.

    А я закрию очі
    і вкраду
    картинки,
    наче яблука в саду...


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (6)


  11. Василь Кузан - [ 2013.04.12 19:20 ]
    Про шкідливість вживання великої кількості алкогольних напоїв (типу – коньяк) для психоемоційного та
    Про шкідливість вживання великої кількості алкогольних напоїв (типу – коньяк) для психоемоційного та фізичного стану чоловічого організму в умовах загальнонаціональної економічної кризи, повної зневіри та масових розчарувань, а також у день тимчасового нерозуміння (сварки) з коханою жінкою

    вірш:

    Я с-с-сьогодні сх-схожий на с-с-свиню,
    А св-св-свиня сміється, о!
    Ніби пані.

    12.04.13


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (9)


  12. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:54 ]
    Г...багно




    Іду на вибори, чи може я не йду, що ж робити , мда…

    Не будь занозою свого життя!

    А будь його щасливою підковою, створи себе

    Будь ковалем у кузні «Україна» і все буде’



    Для чого це? Всі кажуть мні

    І не відчувають, що по саму шию в цім г…багні

    Пірнули з головою й пірнатимуть надалі

    Як тобі таке цунамі…



    Не будь г…багнюкою все байдужість проявляючи

    Потім винних завжди ти шукаєш, навкруги волаючи

    Чому усе таке ніяке, й не пахне а смердить мов - «та»

    Повір якщо не ти - то інші і довга ще рука - «та»



    Тому тоді і не шукай і не волай

    А просто пізнавай

    Всі солодощі того г…багна

    Від чого в роті гіркота…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:19 ]
    Світовий хаос чи психодинамічний гіпноз


    Заварив я кави
    Сів до клави
    Тисну на капслок
    В світі
    Шок
    Хаос
    І
    Паніка
    Як
    Із
    Доленосного
    Титаніка
    Що
    Пішов
    На
    Дно
    Від
    Свого
    Надмірного
    Лібідо…
    Де
    Ж
    Обіцяні
    Комети
    Аверс
    Реверс
    Хвостатої
    Монети.
    Вже
    Опівніч
    На планеті.
    Де розмазане
    Полярне
    Сяйво
    Над
    Українськими
    Степами
    Девятнадцятиповерховими
    Мазанками
    Й
    Хатами
    Де
    Ваш
    Катаклізмовий
    Апокаліпсис,
    Армагедон
    І
    Астероїд-
    Для
    Страху
    Він
    Стероїд,
    Для
    Сонця
    Він
    Мала планета,
    Для
    Мародерів
    Дзвінка
    Банкнота,
    Для
    Бегемота
    Це
    Антикалорійний стрес,
    Для
    Корупціонера
    Це
    Випробовування
    На
    Міжгалактичний
    Прес…

    А для
    Тебе
    Що
    Це?

    Історія
    Сюжету
    Про
    Земну
    Орбіту,
    Чи про
    Переддень
    Ранкового
    Головного болю
    Перегару
    Й
    Холодного
    Моноліту…
    Щож,
    Наразі
    День Новий
    А
    Парад Планет
    Старий
    І
    Все ж
    Залишив
    Він по со’бі
    Слід…
    Хоча
    І
    Кволий...
    Незначний…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Юра Товмач - [ 2013.04.06 17:09 ]
    Триптих
    ШЕФ-ПО-ВАРВАР

    Кулінар з дробовиком вийшов на околицю
    В лісі за селом по-зимньому спекотно
    Сизі спиногризи згризли грізлі
    Зайвий дробовик - повар в розпачі

    ТОТАЛ-І-ЗАТОР

    Каламуть анархії місцевої ієрархії
    Банкують на Банковій банкноти
    Дежавю чи справді то - джекпот
    Помилилися, наразі то – дефолт

    МАНІТУ

    Вождь червонокожих пролетарів
    Махає руками в небо на Охтирці
    Віджите слово пере - голосків
    Наразі не -до -взуття - не -до -носків


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Юра Товмач - [ 2013.04.06 17:21 ]
    Вони
    Недоспані ночі, втомлені очі
    Вранішня кава, без цукру
    Гірка’, і перець червоний
    На язиці -

    Зірвана квітка, поставлена мітка
    Тавро, відпечаток душі
    Шкребе по долоні
    Як цвяхом по шклі –

    Згачена гребля, налив Кабарне
    Посмішка, та Незабудка
    Квітнуть віка, виноградна ріка
    Солодкі безтямні вуста -

    Вони - моря та океани
    По самі вінця наливають
    П’янке вино кохання

    Вони - стежинка пізнання
    Оспівна із краю і до раю
    У сплесках водограїв

    Вони - небесна блискавиця
    Що навпіл серце зпопеляє
    Із полум’я жарптиці
    Вони –


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Василь Світлий - [ 2013.03.28 22:11 ]
    Непотепління

    П’ять довгих місяців зими !
    Де ти, ЮНЕСКОве хваління,
    Що нас чекає потепління,
    Що клімат цей не вберегти ?
    Кліматології доби -
    Лжепровидіння.

    Господь склав з Ноєм заповіт,
    (А Боже Слово над усе)
    Знай, науковості цабе,
    Бути зимі і бути літу,
    Цвісти і опадати цвіту
    Допоки вік цей не мине.

    ***
    Панове, свіжі факти є:
    П’ять довгих місяців зими !
    Непотепління ...

    28.03. 13


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (12)


  17. Дмитро Дроздовський - [ 2013.03.03 21:05 ]
    Із циклу про Паперову людину
    Коли довго дивитися в люстерко,
    здається, що ти заглядаєш у себе,
    всередину,
    якої часом може не бути,
    і тоді ти дивишся крізь матерію,
    а потім крізь час,
    над яким людина не має влади.

    Люстерко — тільки вихідна точка,
    майданчик, етап для польоту
    в космос, у Всесвіт,
    який починається в тобі, якщо довго-довго
    дивитися в люстерко,
    втрачаючи свідомість,
    змагаючись із часом
    і шукаючи себе.

    Паперова людина довго дивилася у дзеркало,
    довго-довго, немовби там було щось незвичайне.
    здавалося, що Паперова людина мандрує десь далеко-далеко,
    її душа відлетіла в інші світи,
    бо Паперова людина стояла, немов зачарована,
    немов заскочена,
    неначе щойно бачила привида.

    Коли Паперова людина відійшла,
    всім закортіло подивитися в це люстерко,
    всі набігли звідусюди,
    всі почали галасливо юрмитися, щоб бути першими,
    щоб побачити саме себе у дзеркалі,
    саме своє відображення,
    саме свою сутність,
    від якої — шлях у космос,
    але замість скла
    в рамі,
    а точніше,
    за рамою,
    приклеєне до цегли,
    було оголошення,
    що нове скло привезуть завтра.


    Рейтинги: Народний 6 (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  18. Дмитро Дроздовський - [ 2013.03.03 21:17 ]
    Із циклу про Паперову людину
    Вийшовши вдень
    по сік,
    Паперова людина,
    вибираючи пакет із соком,
    не помітила, як прямісінько на неї
    насувається дрібний червоний каток.

    Каток закатував асфальт уночі,
    але закатувати асфальт — справа делікатна,
    тому ночі не вистачило,
    і каток мусив працювати вдень,
    а за кермом сиділа Асфальтнозакатувальна людина.
    Ця людина натискала на кнопки
    і дивилася в небо.
    Бо хто ж дивиться на свіжозакатаний асфальт?

    Каток давав задній хід, а Паперова людина
    стояла собі біля новозаасфальтованого відрізка дороги
    спиною до нового асфальту.
    Паперова людина дивилася в небо, а потім на вітрину мафу,
    де виставлялися різні пакети з соками.
    Паперова людина вирішувала, який сік купити.
    Нарешті вирішила. Розплатилась.

    На свіжозакатаному асфальті
    виблискувала свіжа брунатно-червона пляма.
    Мабуть, сік був томатний.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  19. Іван Низовий - [ 2013.02.28 15:42 ]
    Із циклу "Презентація пальта, придбаного у секонд-хенді"
    1
    Мрію скінчити життя
    небезпечним державним злочинцем,
    особистим ворогом особи,
    що займає високе сідало
    і кукурікає про настання нового,
    неймовірно щасливого дня.

    Це ж тоді,
    через скількись-там літ,
    моїм іменем назвали б красиву площу,
    чи бодай хоч присвоїли скромне
    звання
    Посмертного
    Героя
    Безсмертної України!

    2
    Найвища в житті насолода,
    мені доступна:
    запахущий чай і міцна сигарета –
    вони підігрівають моє бажання
    іще пожити.

    Отак і живу – від сигарети до сигарети,
    запиваючи дим гарячим нектаром,
    мої очі сльозяться мимо моєї волі.

    3
    Презентувати, чи що, пальто,
    придбане у секонд-хенді
    на порозі зими
    за півпенсії?
    (То нічого, що доведеться відмовитись
    від багатьох повсякденних спокус,
    необхідних поетові для повносилої
    і повноцінної творчості: ліверної
    ковбаси, провісної кільки… Їстиму
    чорний хліб. У чорному тілі, відомо,
    здоровий дух!).

    Моє пальто має цілком поетичний
    презентабельний вигляд:
    довге, начеб рядок гекзаметра,
    і світле на колір, як сама поезія,
    і тепле, неначе обійми музи…

    Нехай позаздрять мені графомани,
    які не мають такого унікального пальта.

    Приймаю рішення:
    одягну свою вдалу покупку
    і піду на презентацію
    поетичної збірки
    знайомого нумеролога –
    там дадуть щось поїсти…

    4
    Першим прокинувся старенький чайник
    і мерщій почав грітись на газовій плиті:
    позітхав, побурчав, і – нарешті –
    присвиснув
    від надмірного задоволення.

    Уже по тому прокинувсь і я –
    другий в сім’ї після чайника,
    його компанієць і однодумець…

    Погомоніли удвох,
    поки спить іще наша газдиня,
    годувальниця наша,
    царівна базарна – Петрівна…

    Починається день.

    5
    Не розірвися, серце,
    в непідходящу мить!
    Я не боюся смерті логічної,
    запрограмованої у хвилину мого зачаття
    і визначеної Господом-життєдавцем…
    Я не боюся, що після мене
    залишаться не доведені до кінця роздуми,
    не завершені справи і недописані вірші…

    Я не боюся,
    що смертю своєю
    опечалю свій рід і народ,
    зраджу надію своєї Вітчизни…

    Я боюся померти,
    не попросивши в дружини пробачення
    за передчасну смерть,
    яка не дозволить мені відмолити
    мої несвідомі гріхи і свідомі провини.

    6
    Банку списаного зеленого горошку,
    банку списаних маринованих опеньків
    висипав у давно списану каструлю
    й поставив на списану газову плиту…

    Довго-предовго
    булькала-варилась
    диявольська суміш
    на диявольському вогні…

    Перед сном
    я з’їв цю гарячу суміш
    і завалився у списане ліжко…

    Уранці виявилось, що мене не списали –
    мабуть, не спрацювала диявольська контора.
    Радію, що віднині можу вживати
    все, що вже списане, а значить, дешеве,
    майже безкоштовне… У такому разі
    моєї пенсії вистачить надовго!

    7
    Цікаво,
    що жодна собака
    (маються на увазі люди)
    не згадала про мене
    протягом дня,
    тоді
    як я думав про все без винятку людство,
    вигадуючи для нього вічний двигун
    з невпинним гойданням
    золотого маятника життя.

    Цікаво,
    що ніхто не надіслав телеграми,
    ані листа,
    не потелефонував
    і не подзвонив під дверима,
    не постукав галузкою у шибку вікна,
    не привидівся і не приснився.

    І я починаю думати,
    що світ закінчився,
    життя витекло
    і я залишився один
    на безлюдному острові...


    2003





    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (16)


  20. Галина Михайлик - [ 2013.02.27 02:46 ]
    Метаморфози
    1.
    (драматично)

    Перецвіло,
    Переболіло,
    Перестигло…
    Але, мабуть,
    Зерно упало
    В родючий ґрунт,
    Бо навесні
    Моє кохання
    Знову проростає…

    ***

    2.
    (іронічно)

    Перецвіло,
    Переболіло,
    Перестигло.
    Упало,
    ПерегнИло,
    Проросло…
    Заквітло,
    Переквітло,
    Зав’язалось!
    Достигло,
    Перестигло,
    Зогнило!…

    1998


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (8)


  21. Дмитро Дроздовський - [ 2013.02.22 09:37 ]
    Із циклу про Паперову людину
    Поклавши голову в пащу лева,
    Паперова людина чекала,
    Що ось-ось паща замкнеться.
    Гострі ікла встромлять у м’язи шиї.

    Паперова людина чекала,
    Що страждання не буде.
    Що ікла левів такі гострі,
    Що миттєво відріжуть голову від духу.

    У Паперової людини лишився маленький дух.
    Колись духу було більше, але в каліки і дух калічений.
    Колись Паперова людина могла любити.
    А тепер вона боялася і хиталася, хиталася і боялася.

    Паперова людина лише сподівалася, що кінець буде миттєвим.
    Але паща лева не закривалася.
    Ікла закам’яніли.
    Це була паща
    Лева-скульптури.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  22. Дмитро Дроздовський - [ 2013.02.21 21:05 ]
    Паперова людина
    Грабіжник у розпачі
    Вийняв із грудей серце
    І віддав Паперовій людині.
    Паперова людина була бліда і тонка,
    Крізь неї просвітлювався світ.
    У Паперової людини не було нічого —
    Тільки серце грабіжника.

    У Паперової людини були запалі очі.
    Паперова людина більше не могла їсти і пити.
    Паперова людина весь час мовчала.
    Сказане — було нечутним.
    Говоріння втратило сенс.
    Значення було порожнечею.
    І навіть тире між паузами були нічим.
    Паперова людина розглядала серце грабіжника.
    Воно не вміщалося в її груди.
    І тоді Паперова людина розрізала серце.

    Паперова людина мала гострі нігті.
    Вона мала довгі пальці.
    Паперова людина розшматувала серце.
    Бо вона знала, як це — розшматувати.
    Паперову людину все життя шматували.
    Шматували її країну.
    Шматували її мову.
    Шматували її мозок.
    І тепер вона оглухла.
    В ній задеревів біль.
    Зникло серце.
    Паперова людина більше не говорила.
    Вона могла тільки шматувати.
    Навіть серце грабіжника,
    Який його їй вийняв
    І віддав просто так.
    З розпачу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (9)


  23. Нико Ширяев - [ 2012.12.18 12:35 ]
    Шаги
    Шаг вперёд
    И, по принципу левизны,
    Три шага назад.
    То есть попадаешь в позицию бальную.

    Мы заблудились,
    Мы даже не можем сказать -
    Кухня у нас это
    Или спальня.

    Мелкие, беспристрастные овощи чистим,
    Чищу,
    Силясь не знать,
    Что делаем.

    Что-то вполне пригодное в пищу,
    Что-то ещё незрелое.

    Самоосознающего существования
    Мелко режем лобию.
    Это просто по образу и подобию.

    Попеременно из себя извергаешь то жизнь,
    То стаканы фильтрата жизни.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  24. Кока Черкаський - [ 2012.11.17 09:43 ]
    Я вранці випив пива...
    Я вранці випив пива.-
    Я уже поет??

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  25. Василь Роман - [ 2012.10.21 13:05 ]
    міні в декілька слів як "початок -середина -закінчення" (КЛ)
    «КЛ»

    ...на клавір поклав сигнал клаксона...

    ...клімат кланів – класика без класів...

    ...кланятись запізно - клацнув клапан...

    ...із кларнетом Клапейрон оклигав...

    ...а клейноди й клеймо переплутав...

    ...клен заклякнув мов клема в комплекті...

    ...клин клепалом не виб’єш без клепки...

    ...клептоманія клерків без кличу...

    ...а кликуха як клімакс клієнтки...

    ...клепсидра класиків поклала на лопатки...

    ...клич крові клятва клітка кладовище...
    ________________________________________



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  26. Василь Роман - [ 2012.10.19 04:19 ]
    міні в декілька слів як як "початок-середина-закінчення" (КР)
    ...замовляв краватку краб кравцеві...

    ...краги вкрали крадькома й без крику...

    ...то була красива крапля - крапка...

    ...у крамниці не було кресала...

    ...крах бо кратер кратний від вулкану...

    ...на краш-тест поставили не КрАЗа

    ...краще бути крайнім чи останнім...

    ...на кредитах креативно мислив...

    ...красти краєвиди у країні мрій...

    ...їхнє кредо - крісло Кріт і кралі...

    ...круасан як хліб насущний краще скромний...


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  27. Василь Роман - [ 2012.10.18 12:56 ]
    міні в декілька слів як "початок -середина -закінчення" (КВ)

    ...кволі кванти квапили квадригу...

    ...за квартал платити квартиранту...

    ...кварту пива кожному з квартету...

    ...гальба квасу тягнеться до кварцу...

    ...квити ми – квитанції не треба...

    ...ти квікстеп танцюєш наче квочка...

    ...вибрали квартальну квоту квітів...

    ...квартир’єру квилив квазігроші...


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  28. Алина ВеснянаКиця - [ 2012.09.23 16:12 ]
    запитання
    якщо, я, буду така як всі,
    то хто буде мною..?!
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.09.22 23:52 ]
    Недочекались
    Кава зі Львова,
    Смаколик і цукор
    Нині лишились
    Самотні.
    Не мудрість
    Швидко в кав`ярні
    Замовити чудо...
    Кава
    Не вистигла,
    Пінка не впала,
    Тільки закохані
    Цукром розтали…




    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (8)


  30. Алина ВеснянаКиця - [ 2012.09.22 16:52 ]
    Радость моя
    Привет!!!
    Ты представь, сейчас,
    Как я ждала тебя.
    Твой знак — молчать...
    Молчала и, как сумашедшая,
    В мольбе кричала!..
    Как ты?!
    (Слава Богу - живой.)
    Где ты?
    Милый мой!!!!!!!!!!!!!!

    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Алина ВеснянаКиця - [ 2012.09.21 22:50 ]
    в казочках радість
    життя виправдовує
    всі сподівання
    закохує в себе
    кожної миті
    і любов дарує
    ніжне кохання
    всі найкращі казки
    Що є в цьому світі...
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Вікторія Осташ - [ 2012.09.18 01:20 ]
    * * * (репліка)
    львівські леви
    мовчечки
    спостерігали
    як коні з києва
    вулицями міста
    гупали
    і здається
    полегшено зітхнули
    коли нарешті
    гупотіння кінне
    змовкло
    і на вокзалі
    сідали коні
    у довгі-довгі
    залізні сані
    але даремно
    раділи леви
    і посміхались
    своєму сонцю
    бо коні вміють
    у снах ввижатися...
    то назáвжди!












    Рейтинги: Народний -- (5.87) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (8)


  33. Андрій Качкаров - [ 2012.09.17 19:58 ]
    Ми – в ній(?), вона – в нас (?)
    Мені йдеться про українця
    у кожному з нас
    і про кожного з нас в Україні!
    Ми живемо у цій країні,
    яка розкладається,
    ніби хворі легені курця,
    який якось вдихнув, 
    і тепер просто не може 
    видохнути із себе
    цю отруту, це божевілля.
    Ми живемо в цій країні –
    з її зовнішнім боргом
    та внутрішньою політикою,
    які не мають до нас жодного відношення.
    Усе, що нас стосується,
    поміщається в картонній коробці
    з-під старої магнітоли.
    Усе, що нас стосується, 
    можна перелічити
    на пальцях власних рук.
    Тісні квартири, 
    де стіни настільки умовні,
    що ти засинаєш під ніжну колискову
    сусідській дитині
    і прокидаєшся від ранкового стону 
    за тією ж таки стінкою,
    пізнаючи в ньому меланхолійні ноти 
    вечірньої пісеньки –
    настільки тонкі й пронизливі,
    що спати тобі більше не хочеться…
    Ніколи.
    Тісні кухні, 
    власне, _настільки тісні  й незручні,
    що чи не єдине,
    чим в них насправді зручно займатися –
    займатися сексом...
    Ну може ще політикою.
    Політика, схожа радше на фарс –
    ці пристаркуваті клоуни з жахливими гримом, 
    почуттям гумору та запахом з роту, 
    які розігрують перед тобою вічну комедію, 
    увесь час нагадуючи тобі, хто тут глядач, 
    а хто –актор;
    перелякані клоуни, 
    які чіпляються за цю арену, 
    ніби потопаючі за прибережну траву –
    не бажаючи поступитись місцем 
    молодим і вправним акробатам, 
    котрі смиренно чекають свого виходу, 
    поволі старішаючи
     й перетворюючись на тих таки клоунів...
    Принаймні в душі.
    Ці міста, розсипані лісостепом, ніби підлогою мідяки.
    Запилені щербаті дороги,
    що губляться у безкінечності,
    ніби ключі у дірявих кишенях плаща – 
    так, що твоє потрапляння додому 
    видається неможливим.
    Темні  й невтішні річки,
    що вивертаються між згрубілих пошерхлих берегів,
    ніби безнадійні жертви із рук опівнічного маніяка, 
    впадаючи потому в глибоке море, 
    ніби в глибоку депресію.
    Що ще?
    Національна ідея,
    непевна, ніби національна валюта.
    Робота, монотонна й безпросвітна,
    ніби квадрат Малевича.
    Хімічна, наче зброя, їжа,
    до якої звикаєш,
    ніби до армійської хебешки.
    Старі центральні квартали, 
    які зникають несподівано,
    наче звичка мастурбувати.
    Нові панельні будівлі,
    що виростають так швидко,
    наче нігті на пальцях рук.
    Тихі вулиці, 
    на яких ми промотували дитинство та дзвінкий, 
    ніби голоси у підземних переходах, дріб'язок.
    Ці не причинені дахи,
    на яких ми назавжди позбувалися
    страху висоти та страху жити.
    Ці неосвітлені під'їзди, 
    в яких ми втрачали голову та цноту.
    Хто встановив на них ці кулетривкі двері?
    Хто вмонтував в них ці масивні банківські замки,
    вперто не пускаючи нас
    в середину нашої пам'яті,
    відбираючи в нас наше минуле,
    аби ми стерегли його
    перед цими брамами пекла,
    не наважуючись відійти,
    навіть на мить – аби подивитись,
    що там – в майбутньому?
    Це життя, життя в цій країні,
    яке схоже на потяг,
    що ось-ось має прибути,
    але поки що запізнюється.
    Але ми, що ми зробили для того,
    аби щось змінити,
    аби відремонтувати ці нерівні,
    ніби кардіограма гіпертоніка,
    колії?
    Аби добудувати кінцеву зупинку,
    близьку, ніби кінець світу.
    Аби Україна стала трохи ближчою до нас,
    а ми - до України.
    Невже ми просто чекали?


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Николай Малый - [ 2012.09.08 23:30 ]
    Лирическое стихотворение "Счастье"
    О, горе !

    2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Николай Малый - [ 2012.09.08 23:00 ]
    Гимн Серому
    Серий! (Серий!)
    Серий! (Серий!)

    Мир тебе!

    Ты - самый лучший из всех Серий,
    Которых мы когда-либо Серий!
    Мы тебя очень и очень Серий!

    Будь счастлив!

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Николай Малый - [ 2012.09.08 23:38 ]
    Лучшая
    Какая ты красивая,
    Какая ты приятная,
    Какая ты нежная и румяная!

    Какая ты вкусная,
    Какая ты сладкая,
    Какая ты беспечная и славная!

    Ты мною любимая,
    Ты мною желанная,
    Ты мною заботливая и оберегаемая!

    Ты мною отобранная,
    Ты мной приготовленная,
    Ты мною сваренная каша!

    2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Николай Малый - [ 2012.09.08 23:49 ]
    Сегодня она мила
    Сегодня она мила!
    Мила - мила!
    Ничего не поделаешь - она мила.
    Она мила сегодня,
    Мила она. Вот так!
    Ничего не поделаешь - мила она !
    Мила она, когда гроза !
    Мила она, когда зоря !
    Мила она всегда-всегда. Вот так!
    Ничего не поделаешь - мила она
    О, если бы понять
    Зачем она мила?
    О, если бы
    Хоть на капельку узнать
    Почему она так мила?
    Я бы все бросил
    И сам бы мёл.
    Мёл , мёл пока не станет чисто!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Николай Малый - [ 2012.09.08 23:20 ]
    "Я не хочу погрязать в болоте"
    Я не хочу погрязать в болоте.
    В болоте не хочу я погрязать!
    Я погрязать в болоте не хочу,
    Не хочу в болоте погрязать я.

    Погрязать я не хочу в болоте?
    Не хочу я погрязать в болоте?! -
    В болоте я погрязать не хочу!!!
    Погрязать в болоте я не хочу!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Василь Світлий - [ 2012.08.31 08:12 ]
    Удвох, так удвох...
    - Підемо шляхом цим удвох ?
    - Але там дощ…
    - А в мене парасолька.
    - Нехай тоді нам допоможе Бог !

    ***
    Ось так йдемо ми ним …
    Удвох: я під дощем,
    вона – під парасолькою.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (6)


  40. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.08.22 18:59 ]
    * * *
    мене не можна прочитати…
    мої змальовані сторінки
    залито, знищено чорнилом,
    вже про таку не скажеш – мила…


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (18)


  41. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.08.20 14:56 ]
    * * *
    А я живу у стронції миттєвостей,
    Бо сонце повнолико-вразливе:
    Все гріє ніби, а саме спалахує…


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (7)


  42. Нико Ширяев - [ 2012.05.30 14:37 ]
    Фе-мина
    Проснувшись, ты чертовски хороша,
    Необычайна всей своей погодой,
    Всей солнечной природой, всей волной.
    Воздушной чередой приготовлений
    Ведёшь себя в мелированный день,
    Где мелочи верны тебе.
    Цветастый,
    Недавно волновавшийся, что кречет,
    От нежных чувств
    Почил твой попугай.
    Все линии твои наперечёт
    Разбрасывают смелое богатство.
    Твой лес подстрижен,
    Как французский парк,
    Но звуки в нём -
    Скорее по-английски.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  43. Олександра Ілона - [ 2012.04.30 21:52 ]
    Вчуваеш дивакувате
    Тихо лине розмова друзів,
    за чашкою чаю.
    Приємне спілкування, високий політ...
    - Вона споглядає у вікна, чекає...
    - Бачу і знаю, подруго,
    Я, теж чекаю,
    Боже, яка вона гарна,а очі...
    До сих пір вважає мене за дивакувате?..
    Любов, справжню відчувають серцем
    І потрібно вміти чути.
    Коли запропонує увійти,
    Є ж двері?..
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Олександра Ілона - [ 2012.04.27 08:41 ]
    Невгамовна жадібність
    Правду кажуть що страх має великі очі.
    Але ще більші вони в жадібності.
    Це коли « проникливим поглядом»,
    Невгамовно, очі обмацують чужі кишені...
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.03.26 21:15 ]
    Не гора?
    одинокі гори не бувають:
    як високі - небо зустрічають,
    як низенькі - то свої дива.
    одинокий, значить, не гора.




    Рейтинги: Народний 5.25 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (8)


  46. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.03.18 19:53 ]
    Один вдома
    Лише без тебе

    відчув потреби
    ,
    постійна втома -

    твоя розмова,

    постійне «треба»

    і ти на небі.

    а я не хочу,

    чи маю право?

    я на дивані

    у тихій славі:

    пивце і теле

    і тиша.

    Леле!

    17.00. 18.03.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (15)


  47. Валерій Хмельницький - [ 2012.02.23 07:33 ]
    на мокрому (літературна пародія-продовження)
    шукав
    я всюди
    очі
    у парасольки -
    сів і заплакав -
    ніде не знайшов


    25.10.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (12) | "Кася Єгорушкіна на мокрому"


  48. Валерій Хмельницький - [ 2012.02.22 08:19 ]
    !а в слоненятка! (літературна пародія-продовження)
    !а у верблюда
    тепла шуба!


    25.10.2010


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.42) | "Майстерень" 4.5 (5.44)
    Коментарі: (14) | "Кася Єгорушкіна а в слоненятка"


  49. Валерій Хмельницький - [ 2012.02.21 10:50 ]
    зачиталася душею... (літературна пародія-продовження)
    ножиці взяла і клею

    !йдуть с н і ж и н к и
    у танок!


    25.10.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2) | "Кася Єгорушкіна зачиталася душею.."


  50. Ірво Таллі - [ 2012.01.30 22:37 ]
    Тонкий шелк слез

    Вот так вот, тихонечко
    Льется вечер талыми струями воды.
    Тянется тоненькой ниточкой серебристого шелка,
    Ложится мягким небом
    На твои волосы,
    Стекает музыкой
    В плавный узор твоего тела.
    Смотришь, дрожишь, плачешь.
    Я просто вытру твои слезы,
    Никогда не спрошу почему,
    Но сделаю все, что б это не повторилось


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3