І
Мене пробачиш за відвертість?
Я трохи розгубилася,
ганяючи минулий лютий,
я випробовувала твердість
себе і пам'яті
- забутий
мені ти не такий ядучий.
ІІ (нашарування)
Пробач,
я розгубила всі слова,
сама пішла.
Невдач
уже не страшно -
я тверда
І дні мені не жаль
розмінювать на мідь,
випалювать на попіл.
То коло, вісім кіл,
і мéне тут нема -
туман а чи юрма
заживлять нoвий розпил
У оці правому тобі лишився атом,
він твій… і партія закінчилася патом
(4)
Як прикро:
хризантеми,
що їх поставила я у кімнаті на столі,
аби щоранку бачити -
прив'яли
Тоді я винесла букет в листопадовий холод,
в тумани, зимні вітри, у нудьгу дощів,
до голок зір байдужих
Й квіти відродились
На жаль, твоя любов така, як цей букет.