|
|
|
|
ПОЕЗІЯ.
АКАДЕМІЗМ
КОСТЯНТИН
КАВАФІС - ХІХ ст.
Тлумачення
| ПЕРЕКЛАД: Генадій Шмаков (1940-1988), Йосиф Бродський (1988), В. Ляшкевич
|
Бродський про Кавафіса
СТІНИ
Безжально-байдуже, безсовісно, нахабно так,
звели глухонімі навколо мене стіни.
Я замурований у них. Сюди потрапив як?!
Не охопити розумінням переміни.
Я міг багато ще зробити - кров не стигла -
та проморгав я будівництво, мов осліп.
Я не помітив мурування, кладки цегли,
поволі, та безповоротно, так
від мене вкрали світ...
1896 р.
БОГ ПОКИДАЄ АНТОНІЯ
Коли ти розчуєш раптово, о півночі,
процесії співи незримої, звуки
подзвякування цимбалів, - не ремствуй
на зникле везіння, що прахом пішло -
вся праця, всі плани, усі сподівання.
Ти не оплакуй усе це даремно,
а вимови мужньо "прощай" твоїй мрії,
тебе покидаючій, Олександрії.
І головне - ти себе обманути не пробуй,
не уявляй, що це - мряка, химерності слуху,
що то здалося тобі - себе не принижуй.
А твердо і мужньо - як личить тому, кому було
даровано долею дивне це місто, -
ступай до вікна, прочини його, слухай -
нехай і з прихованим страхом і відчаєм,
але без сліз, без того нутряного тремтіння, -
слухай як радість останню твою, переспіви
дивної тої процесії, звідки цимбали
мірно видзвонюють, й так попрощайся з твоєю,
назавжди тебе покидаючою,
Олександрією.
|
В ОЧІКУВАННІ ВАРВАРІВ
- Чого ждемо, зібравшись тут, на площі, ми?
Сьогодні в місто прибувають варвари.
- Чом бездіяльним є Сенат? Чому сенатори
сидять і не законодавствують?
Сьогодні в місто прибувають варвари.
Тож нащо нам Сенат з його законами?
Ось прийдуть варвари й дадуть закони нам.
- Чому так рано Імператор підійнявся?
Чому сидить він у міських воріт на троні
при всіх регаліях, у золотій короні?
Сьогодні в місто прибувають варвари,
й чекає їх проводиря наш Імператор,
щоб піднести йому сувій пергаментний,
в якому наперед описані
як всі звання врочисті, так і титули.
- Чому з ним консули обоє й претори
зрання в розшитих сріблом тогах багряних?
Чому на них браслети з аметистами?
Чому в руках їх жезли, що прикрашені
коштовним срібним й золотим чеканенням?
Тому, що варвари очікуються нині,
а красномовство варварів виснажує.
- А чим сум'яття пояснити несподіване,
обличь розгубленість? І те, що вулиці
і площі так раптово обезлюдніли,
що у будинках мешканці ховаються?
- Та тим, що сутеніє вже, а варвари
не прибули. І що гінці розіслані
з кордонів зрять - нема вже в світі варварів.
Та як нам бути, далі як без варварів?
Вони для нас подобу мали виходу!
1904 р.
| |
ЛЮДМИЛА
ТАРАН - XX cт.
Тлумачення
| ПОЕТИЧНІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ОРГАННОЇ МУЗИКИ |
Г. Ф. Гендель.
Концерт для органа з оркестром (ля мажор, тв. 7 № 2)
1. Ouverture. A tempo ordinario
Пасуться золоті єдинороги з грузькими динозаврами. Вовки
Цілуються з овечками і ланню.
Де визрівають пахощі і звуки, зав'язуються вітер і дощі, -
Блаженний спокій, ясність, міра, лад і вічний час у вічних виногронах.
Живий, одухотворений гербарій - від моху до жагучих орхідей;
Тут ще немає попелу і тліну, а золото жовтіє тихо, скромно
Поміж грудками ситої землі.
На всьому, всюди знати Божу руку, шорстку і щедру.
Аж ось і ми - невинні і пречисті,
Із душами дитячими: на них
Іще ніхто не написав нічого: tabula rasa.
Ангели врочисті виспівують хорали в унісон.
Чого ми хочем - і самі не знаєм, бо що таке бажання: сила? час?
Але нам треба сторожа у сни, бо відчиняє наші сновидіння хтось невідомий,
Довгий і слизький. Він тягне нас по лабіринту мозку, у закапелках
Схованок і тайн показуючи те, чого не знали
І знати не хотіли. Після сну
У нас уже не ті, не чисті очі...
2
Господи, прости
Небес над нами не згортай.
Немилосердною красою
Нас вилікуй. Різцем важким
Пройди по серцю. Борозенки
Сочитимуться. Оберни
Наш куций розум і сваволю
На послушенство.
Благодать, дитяча лагідна душа
Повернеться у груди.
3. Fuga
Вогні біжучі, сморід попелища
Апокаліпсис вибухів і бур -
Усе минулося, усе забулось?
Із мезозою вийдемо? Із моря?
Усе спочатку - з глини, із ребра
З білкової розлитої клітини?
Я хочу володіти всім - і мною
Владає все на світі, і нема
Ніде умиротворення і раю.
Пожадливість і захланність - жеброта
Просіяна залишиться. Але
Кому у серці вічність просіяє?
Хто знав, що пристановище - у слові,
Хто визволив од смерті вічний дух -
Утік тривоги рваної і страху.
Із циклу "Колекція коханок"
* * *
І спали не рознявшись. І вода
Несла катамаран. І напівсонні,
Серед ночі, набряклі від любові,
Були готові...
А у воді як весело кохатись
Актинії із ... я не знаю, що
Пливе до неї, у вологу квітку
Покласти золоту свою ікру.
Паруються, радіють під землею,
Чамріють од веселого злиття
Живі клітини. Темне каменюччя
Перетікає в теплі порожнини.
Це кровообіг вічного життя?..
* * *
О, так: жіноче тіло - це крайобраз,
Пейзаж ясний, мінливий.
Перехлюп,
Перетікання форм. Ти придивись
До пагорбів і видолинків - чисті
Смагляві лінії, що ладні розчинитись
І в землю увійти (хоча вони -
І лінії, і форми - це земля
У розповні).
А ти її не знаєш:
Бо брати - це не значить упізнать
І злитися.
Не там шукаєш поклади любові.
Тому такий голодний, як жебрак...
|
Й. С. БАХ. ТОКАТА ДО МАЖОР, В. 564
1. Allegro
Жебраки у церкві, калатала
Прокажених, огняні стовпи
Проповідей
і важкі дими
Від аутодафе і привселюдні
Спалення і показові страти.
Та чому ж не меншає гріха?
Карлики і плекане лицарство,
Виродки, Потвори химородні,
Всіх ковтнуть
пекельні казани.
Самобичування і стигмати,
Осявання, видива, екстаз:
Вірили - і булькала смола,
І сірчаний дим услід стелився
За сухими темними ченцями...
Спекатися пекла у душі,
Клекоту гарячої гордині
І думок тілесних - сотні років
Нас учили - та невчуто глас
І криваві води підійшли
Аж по груди.
2. Adagio
Нагими -
У просторі страждань і мук,
у нескінченному потоці
Блювотини, облуд кривавих,
Як на показ, гарячих місив, -
пливемо.
2. Trio
1.
Не квапитись, - нехай обволікає повільна золота клейковина: у спогадів - окреме існування.
Сховатися - читати щит Ахілла, чи в алкоголь упасти, чи в альков? - забутися: уже немає
Сили вдавати далеч. Потягу, снаги
Розмножуватися? - смішні потуги і залицяння цяцьок і утроб.
Згоріло все дотла. До перед-мови.
У серці - яйця відчаю і згуб: мерзенний гріх, убозтво остаточне.
2.
Приклич собі рухомий краєвид - у поїзді, наприклад, у польоті,
Вві сні чи наяву: і сам себе
Од смерті одволаєш, одвоюєш.
Але туди, де креслення крила (переріз поперечний, довжина, структура пір'я...) ангела
Самого, - туди не рвися: у робітні Бога тобі не місце...
3.
Спокійна шкіра тепла і зручна. Стирається і серце, і лице, - але хіба тобі
Кували тіло?
Коли трава постелиться - невже
Забув її колінце золоте, яке само просилося до губ і сходило м'яким солодким соком?
Звикай до смерті, як звикає жінка
До крові: не лякайся і не бійсь. Але кругом - насипано піску: у ліжку, під повіки, на волосся..
Твоя тілесна думка - затісна, але потроху учиться душа тонесеньке вимолювати слово...
3. Allegro
Оселя духу - десь там, поза нами.
І на землі він смутен, скутий. Ніч
Його виводить в обшири безмежні.
У хорі ангелів його світився голос
І vox celestis ще звучав за ним,
Коли удосвіта він повернувся долу.
Здригнулось тіло. Хто? Ніхто мовчить.
Та на єдину мить
тобі відкрились
Такі простори і така любов -
Аж хочеться від радості ридати,
І обійняти світ і приєднатись
До вічності.
|
|
|
| |