Приємна репліка з неприємного приводу.
З подивом і прикрістю прочитала репліку пані Маріанни Кіяновської (“Поступ” від 10 жовтня ц.р.) і вважаю її обурення слушним. Тому прошу вибачення, що мимоволі стала причетною до цього справді неприємного інциденту.
Хочу лиш пояснити, що “упорядник Стефанія Андрусів” у згаданій книжці загучно сказано (написано). Моя роль як члена журі зводилася до того, щоб відмітити кращі 2-3 поезії у кожного з авторів поетичних збірок, поданих на торішній конкурс імені Богдана-Ігоря Антонича в авторських редакціях, і написати передмову, що я і зробила ще в січні.
Ні остаточного тексту колективної збірки “Привітання життя”-99, ні верстки я не бачила. Ніхто і не збирався мені їх показувати, дати можливість перечитати, звірити тексти з авторськими і т.п. Мало того, ніхто не повідомив мене, що збірка вже вийшла і що я – “упорядник”. Так що ви, шановна пані, зі своїми претензіями і “моральним правом” звертайтеся до тих, хто реально займався процесом упорядкування і видання книжки.
Дивно було читати про те, що я начебто ПОПЕРЕКРУЧУВАЛА, СПОТВОРИЛА цілі строфи, “дозволила собі РОЗПРАВИТИСЯ із віршами” і т.п. Чи ви, шановна, думаєте, що я (чи будь-хто інший) це робила спеціально чи взагалі сама передруковувала вірші конкурсантів? І прошу мене не просити “взяти книжку з того самого рукопису” і звіряти, бо, боюся, що саме ваші книжки мені надовго не захочеться брати до рук, так само як погоджуватися брати участь у сумнівних акціях, за що не отримала навіть подяки.
Нагадаю вам, що і як “викладач університету” маю право не захоплюватися вашою поезією, не слідкувати за тим, коли і де виходить ваша книжка, хоч, до речі, як член журі подавала ваші поезії серед найкращих.
Стефанія Андрусів
Газета "Поступ", 13-14 жовтня 2000 року
Федір Гаман
Висловитися.
|
