"Поетичні майстерні" - Марта Бісті
Твори наших авторів - 2003 р.           



Марта Бісті            
м. Київ                  



* * *
гострі уламки
ріжуть пальці
молода трава
так само
боляче дихати
боляче вдихати
опале листя
підбирать губами
минулого уламки
ріжуть
ріжуть
а ти втомився
плакать
і страждать
відкриєш книжку
ніби скарб
і скажеш
'нецікава'
то твоє життя
то хлам
уламки
не ремонтується
фіґня…


* * *
Мій фантастичний корабель
Зійшов із курсу - от діла…
Ти плачеш, та мені здається -
В тобі себе б я не знайшла.

Ти все шукав нових пригод,
Овацій, 'перчику', емоцій.
Над бильцем синій напис 'стоп'
Ти не побачив - і зіскочив.

Мій корабель уже далеко,
Він - вічна подорож моя.
…Може, й зробе русалонька мінєта,
Як не наскочиш на морського короля.

* * *
Мир погас
Звезда беспечная
Покорила нас
Пока, пока…
Мой мираж
Казалось, вечный
Ну и в чём
Моя вина?

Море тихое
Оторваться б от земли
Что сказать?
Летать бы, но…
Море синее
Мы вовремя пришли
И эта мразь -
Наше кино

Осінній синдром спини

Синдром спини - тобі дорога якась людина, але вона на тебе не дивиться - а дивиться на когось іншого, в той час як ти їси очима її спину - і в той самий час коли точно знаєш, що вже твою спину хтось так само їсть голодними очима - і тільки й мріє про то, аби ти обернувся.
(ShaRP)

Жовте листя падає з неба,
І його проводжає сніг.
Жовте листя так, ніби треба,
Зникає з очей моїх.

Жовте листя. Так, ніби в тумані
Я бачу твою спину?.
Сніг опадає, я засинаю.
Тебе вже не дожену.

Жовте листя, й моя спина
Відкрита для когось знову.
Хуртовина сліди мої замела.
Вибачай, невідомий, я не твоя -
Я чимдуж біжу за спиною…
''Скляна куля''



* * *
Плачь по утрам
Как свет от зари
Ибо шепчет она:
Уходи, уходи!..

Свет её глаз
Испугает живых
И всё шепчет она:
Уходи, уходи!..

Только умерший час
Не оставит тоски
А она всё рыдает:
Уходи, уходи!..

Мой капризный мираж,
Что навек позабыт…
Мой любимый, не плачь -
Только вон уходи…


Мій портрет

/між нашими снами/

Dave'у
Обвився навколо моїх снів,
Як гнучка отруйна змія.
Ти - мій портрет, вночі написаний,
Де майже я, але не я.

Ліпше застрягнути між двома містами,
Захворіти і не трапити на той круїз,
Знати, що ти десь між нашими снами,
Але не бачити знову твоїх сліз.

Бо твій голос тягне у пастку…
Я залишусь тут, на острові блукань.
Я заблукала між нашими снами.
Десь поміж ними ти. На щастя і на жаль.

Знайди мене між снів.
І знов тобі я нагадаю
Те, що не знати ти не міг.
Дай руку. Я завтра відлітаю
Й беру тебе у свій політ.


Crazy forever

Моїм френдам
Вівторок і п'ятниця
Синдром без причин
Я рухаюсь, як матриця,
Я - новонароджений кретин.

Ах, ця нова генерація
Не знає моральних меж
Кожен вівторок і в п'ятницю
Я шаленію. І ти зі мною теж.

По п'ятницях вмираю,
Стрибаю в річку сну,
З вівторком воскресаю
І йду шукать весну
Я ЙДУ ШУКАТЬ ТЕБЕ




''Скляна куля''

- marta_om@torba.com

Марта Бісті. Директор ЛІТ "Скляна Куля", літературний редактор газети "Океан Мрій", фотоманьяк, майбутній видавець.

* * *
Елфі

Сльоза тече, і я пірнаю
В водоворіт твоїх очей.
Сестрице, відчаєм незнана,
Я знаю точно, що ти є.

Нехай всі кажуть: не існує!
нема! не було! ти сама!
Я поклик твій крізь прірву чую.
Вночі так важко помирать…

Сорочка вимокла росою,
Мій сон торкнувся твого сну.
Я знов встаю, іду до бою
І вибираю нову путь.

Вона вже точно приведе до тебе!
Помилка сталася, та що вже нарікать?
Ми народились ТУТ - так було треба,
Щоб перешкоди нам нові здолать…
/до "Редорміо"/

Чумацький шлях

Я не вмію читати тебе по губах.
Ти мене хочеш - але я вільний птах.
Чайкою родилась, чайкою лечу.
Ти спіймать не думай - слухай спів дощу.

Він тобі розкаже, хто тепер я є.
І, якщо захочеш, за мною ти прийдеш.
Я читать не вмію тебе по губах.
Та якби і вміла - я вільний, ВІЛЬНИЙ птах!

Приголубить хочеш? - та пішов ти на..!
Мені рай заказаний, в крові-бо - війна!
Я тягнусь до тебе рецепторами слів.
Ти хотів покою?.. Нам не по путі!

Я прямую стежкою крізь вогонь і лід…
Візьми мене за руку і спробуй научить.
Я закрию очі. Я стану слухняною, мудрою.
Веди. Та не загадуй. Не загадуй, любий…



***
Мої вуста - твоє прокляття.
Радій, що не зі мною.
Та буду вічно цілувати
Твій сон, що сяє кров'ю.

То кров чужих сердець,
Що кинулись на лезо твоїх днів
І п'яно плакали в судомах,
Коли ти їхню кров рожеву пив.

Ти все шукав насичених кольо'рів,
Ти марив пристрастю і смаком.
Мої вуста прокусані до крові -
Ті самі, що твоє прокляття.

І я цілую сон твій тихий,
Я обплітаю мрії голими ногами.
Ти стогнеш і шукаєш вихід.
Прокляття. Що буде завтра з нами?

Я гріюсь в мареві подій,
Що ілюзорні. Лиш прокляття,
Твоє прокляття в лезі днів
Скувало. І болять зап'ястя.


А ми…
А ми собі гойдались
На тихих полум'ях свічок
А ми…
А ми були приречені
Щоб спаленими бути вдвох
А сон…
А сон скороминущий -
Мені снилося, що ти помер
А сон…
А сон змінився вранці
Й реальність цю не стер
А я…
А я лиш мить не спала -
Заснула, як той звір
А ти…
А ти про все не знаєш -
Ти з НЕЮ, ти ЖИВИЙ


* * *
Моє ти сонце вечірнєє!
Тендітна ласка твоїх рук.
Я вже не хочу ридати ринвою,
Згинаючись від псевдомук.

Мій ти дощику літній!
Тепер ти не зі мною.
Зі мною - були миті,
Без тиші й супокою.

Моя ти казко лісова!
Ти зі своєю долею -
Вона вся тепла і жива,
Прощайся, милий, з волею!


* * *

Дейву
Помандруєм до тебе
А може
Стежку нам вибілить сніг
Потяг не тягне
Свароже
Стань на його поріг

Сонце кудрявеє в'ється
Там
За твоїм вікном
Як передчасно вмерти
Нам
І згасити кров

Ми все мандруєм до тебе
Напевне
Стежкою вкритий сніг
Сонце сміється
З мене
І знає що то не гріх


8 годин без тебе
Ше 8 годин без тебе
Ніби сонце, ти світиш мені
Дорога безкрая до рідного неба
То ти.

Ше 8 годин муки і щастя
Дорога, зима, а десь вдалині…
Ні, не скажу: ще не зовсім пропаща
Там ти.

8 годин минуть, ніби спалах
У Вічності мокрій - я ніби гриб
Не вичавлю слези з сухих своїх залоз
Бо ти.