Натюрморт Контекст - без слів, в горнятку стигне чай. Відсутність снігу - тільки передмова до антуражу. Де його основа? - в коті, що впав у повний кочумай. А ще у тім, що відійшло за гай, де зимно й вітер, але сенс не в тому, бо зле лиш там, де не поставиш кому, та кіт дрімає, тож не поспішай, бо тут є стіни, ліжко і фотелі, гардини і картини, а за тим зимове місто і пусті готелі, а далі варто римувати "дим". Бо вітер в димарі - і казці край. Контекст - без слів. В горнятку стигне чай. * * * Як виноградні грона ці жалі, В потоках світла викупані вправно, Та ще мої. Немовби рухом фавна Переростають в музику Люллі. І вже втішайся в тьмявій кабалі, Гора богів, ти знай іще віддавна плекала страх. Завія непоправна, що збуджує ураження малі, Органні звуки осягає гречно, А серця кров гаряча, далебі Перебирає все, що небезпечно, Уже не вир, а річ, що у собі. І застигає обрисами літер, Що їх нема. Що їх розвіяв вітер...