Огляди творчості наших авторів - 2003




Поезії Петра Коробчука

( м. Київ)


   Написати листа


    ЗАЛІЗНИЧНИЙ ТРЕН

ОКСАНІ

Молодому козакові мандрівочка пахне
Народна пісня

знову
торбешно
пускаєшся
берега
(симбіоз мужа
й сумного звіряти)
за графіком
наче
за
мудрецем з Кеніґсберґа
можна гномони й клепсидри звіряти

обіч
коханої
Антігони
(їй повертатись небавом додому) -
римуєш знічев'я вігоні з вагонами
і подумки міряєш шлях (не до Дону)

слова вимовляєш звичайні і звичні
(наміри безлічні обмальні дії)
(а поцілунки
ніччю позичені
не знаєш -
трагічні
чи трагедійні?)

судомить майбутня стезя драбинкова
скімлить і квилить кволе волання
доля з гостинцем* так зістикована
як і з ракеткою вектор волана

знагла
(немов акаемова черга)
здригається людом наповнена тара -
і
швидкість вишпортує шпали з-під черева
(цивільні вони та вона - мілітарна)

душу втішають цитати не многі
(фортуна твоїшна -
синонім леза)
не тільки вовка
годують ноги
не тільки кінцівки
але й колеса

втім бaйдуже їм металевим
бадyже
і мова твоя їм зайва й даремна
бо дружать з тобою здороженим
друже
вважай не вони а
дерева
дерева

дерева
що нині убогі в них свити
підходять і вмить розбігаються чемно
у разі якщо на відсоток хоч світить
народне сонейко чи фольк-місяченько

коли ж бо негода - філія моргу -
єхидно - і зліва і справа - китайська
стіна -
ну допоки ще маєш спромогу
хлопче
допоки потребу
катайся

зшиток мережиш
кавуєш у вікнах
ідентифікуєш парсуну як пeтра
і
ігноруєш вакансію вікінга
але обираєш посаду поета

то ж зрештою
і
оявляється думка
літературна
щемна й охайна:
ото б перевтілитися
у кондуктора
у того що у Семенкa у Михайля

(сидю та й сидю у старому кожусі -
створіння і упосліджене й лисе -
і що там СВ і канапи буржуйські
мене й дерев'яна підлога вколисує)

розв'яжеш глобальне
ще й мізерне вирішиш
(хіба скептицизмом трохи потятий)
та миті якоїсь мусиш із вiрші
вилізти і
повернутись до тями

копитить без куряви рать колійова
пруть коненята невтомні і спритні
заздриш біблійному Йові бо Йова
світу не бачив
всього лише три дні

мислі всілякі дорога вагонить
(горгоною завше для тебе вона є)

мандрівка
і нeмолода
і відгонить
одчаєм дебелим
даруйте
воняє


*шлях