Павло Коробчук - Львів
Огляди творчості авторів - 2003




Поезії Павла Коробчука

( м. Київ)


   Написати листа


ЖИТТЯ З ПРИСМАКОМ ДЖАЗУ

* * *
Тримайся за гіпсокінцівку, бо мусиш.
Рука, неначе гіпсова гуска.
Є якась в неї - як в жінки? як в музи? -
таємниця шпигунська.

Зіллється з гіпсом колись і шкіра.
Життя уповні вдихнеш... Без міри...

Напівнудистки - на хвилі, на води -
летять з верещальним вереском-виском.
А кожен твій імпульс очима водить,
хоч сам ти за шахами
чи із вістом.

А думка - жвава - фантазії копія.
Голі отари на пляжі... Утопія...


СПРОБА МІГРАЦІЇ

світобудова схиблена
се цупкий поліетиленовий пакет
його не розірвати
вікна не вирвати вікна з корінням
…бульбашка біліє

пейзажі жевріють
пейзажі у гамівних сорочках
небо із сокирою дощу в спині
потребує ліс ліричного некролога
м'язи полів паралізуються
спринтерські ріки терпнуть
поліетиленовий пакет не роздерти
із себе не вишпортатися

треті півні перевертають консервне небо навзнак
поглядом проводжають крилатих колег
колеги покидають шкаралупу oсягу
колеги легітують

я ж
культивую нігті
потуги продовження тіла


***
кілометрянські діброви сумніву
щоподих - перехрестя
стигла летюча кулька
що нею
дітлахи

усе - стережеться.
дощ рушив навпаки
молоко утиснулося у вим'я
збито в пательню третіх півнів
кроки увібрали власні відбитки
уребровується жона
щоподиху

от би хто
хто ж би то
голочкою








ОСТРІВ

осінь афродитує
арфами набирає форми
відбитки струн палають
у вічі -багатоголоса ін'єкція
інфекція лунають півчі
ген далеко
звідки видко руде волосся

китайським листком ін'єкція
доза ув очах скалка
потай прошпигує усього
ти осінній наркоман кайфуєш
у ошатній Афродіті
арфами морфій

і безбережного зимового ранку
у човні одному з тобою
веслом прокинеться вишкірена ломка

***
Галі

нестримний нерест
тюльок дует у лататті
латентне сплетіння тіл
ніжностей сталевий вимір
злиток цього вiдчаску здмухує
тлін скам'янілих літ
вiдчасок віртуозних карколомностей -
полотно спільне

очима равликів душі обторкуються
опановують спільні нутрощі тремко
щільні пахощів оберемки
і стигнуть під лускою метелики
обережно

виринає подих трохи
покрик хрускотом острах
чи омине з'єднані діадеми
омана ніби ширма
іпостась зморшки інтонація шраму
будемо де ми

на полотні сопілка виграє
це феєрверком метелики
міріадами луска


ПРО ПОЕТІВ

поети - параноїки - віртуози
жують себе плямкають
обсмоктують до найледачішого
хрящика клаптика
сліпими пальцями вимацують
серед жабуриння гіпнозів
поміж орфеєвих мугикань
авжеж воскресіння

ампутують кістки
на залисинах кукурудзу культивують
друїди плюс шамани
наломні лами та пастирі
жреці та сяйливі гуру
кучкуються коло бочки з пивом
рефлексують будьмо рефлексують
і возносяться над асфальтом
гаплик і могила либонь