|
ДУХОВНА ПРАКТИКА. Архів.
З Вами Володимир Ляшкевич.
Відкриваю сторінку дещо традиційним вступом, в якому відчутне прагнення легко ковзнути тисячоліттями, одначе, напевно, без вступної частини було б іще гірше.
 "… Духовна практика… На перший погляд, дане означення не містить в собі тієї конкретики, яку можна відчути і зримо. Лише тонко і серцем. Та люди завжди, в тій мірі, в якій вони були людьми, відчували і прагнули духовного. З духовним пов'язані і найвищі задоволення, і найглибші страждання. А сама духовність зв'язує нас із Творцем..."
Чи можливо в декількох словах описати хоч дещо з якісної духовної практики людства чи навіть з життя однієї людини? Звичайно, ні, але йти по цій дорозі необхідно. Тож, окрім ваших матеріалів і робіт, ми будемо передавати й досвід великих, високодуховних, добре відомих людей. Фрагменти їх творів. А щоб не було аж так все просто і ясно, не називатимемо автора до завершення циклу його читань.
Вам пропонується впізнавати авторів за текстом, за думками, і писати нам про них.
ХТО ЦЕ?
Почнемо з широковідомого автора А.
"… Людство гадає, що, сповідуючи божество Христа, воно тим самим позбулося зобов'язання приймати серйозно Його слова. Окремі євангельські тексти були так опрацьовані, що з них можна було видобути все, що завгодно, а відносно інших текстів, які не піддалися такій обробці, домовлено було зберігати мовчання.
Безупинно повторяли заповідь: "віддавайте кесареве кесарю, а Боже Богу", щоб освятити цим порядок речей, при якому Кесарю віддавалося усе, а Богу - нічого..."
Прочитавши весь текст, Ви, напевне вже здогадались, хто це. А може, і ні. Та наступного разу вже точно здогадаєтеся. А стосовно приведеного фрагмента, то, як на мене, сказано чи там написано автором дуже добре і влучно.
Можливо, поміж Вами є і атеїсти. І, певно, з тих, що ще не мали часу добряче поміркувати. Та ось, що видається цікавим. Не так давно наше українське телебачення показало опитування на вулицях Києва, і було так дивно: всі віруючі відповідали українською, а ось атеїсти - чомусь по-російськи. Звичайно, і наше телебачення ще та штучка. Одначе, я чомусь вважаю, що коли в телевізійному репортажі відобразилося правило, то атеїсти мене зараз не читають. Але про всяк випадок, якщо хтось з них прорвався і з солодкою посмішкою Чеховського інтелігента питає мене: а чи впевнений я, що там, над нами, Хтось є, - раптом нема?! - відповідаю: "А раптом там таки Хтось є?!"
Висловитися.
|
|
