1
Вони виходять на розчищені місця.
Ідуть підніжжям Стоворотніх мурів,
і діловий пташиний переспів
поволі обертається на шум
ранково метушливої столиці.

Глузливо сміючись, поміж собою
нахвалюються впійманим рибалки.
Причалюють, відчалюють човни.
Снують жінки і діти. Різний люд
вивалюється із воріт на берег,
вмивається, блукає при Ріці.

Вода спокійна, пахне очеретом.
Над мілиною бабраються зграйки
барвистих, одомашнених качок.

Качки пірнають раз у раз, неначе
їм прагнеться яскраві змити мітки
і, приналежності позбувшись, стати
нарешті вільними і полетіти.
Проте вода цих міток не змиває.

Як не змиває й земляні вали,
що захищають місто від Ріки.

Ранкові юрби сунуть в бік святилищ,
затягуючи в діловитий ритм
десятків, сотень зашкарублих ніг,
неголосного гиркання горлянок.

2
Поблизу пристані помітні статні,
споряджені в дорогу кораблі.

Раі показує старому човен
яким невдовзі плинути повинен,
наказує чекати, сам іде
на пристань. 
	     Показавши знак Царя,
минає грубу височезну браму.
Перетинає площу Церемоній.
Спускається до Царського причалу.

При кораблі якийсь верткий сановник 
говорить з бородатим чоловіком,
одягнутим у різнокольорове,
як одягаються торгівці з Тіру .

Сановник посміхається Раі,
вклоняється і м'яко дорікає,
що цілу ніч вони, мовляв, чекали, -
у погляді його розчарування
і непідробна, істинна досада.

Нарешті згадує і про чужинця,
що голову схилив у привітанні
й уважно стежив хитромудрим оком
за лицями обох, - чужинець, хижо
виблискуючи білими зубами,
калічно промовляє щось про радість,
яка його, Сандала, наповняє.

Вони утрьох проходять кораблем
звіряючи доставлений вантаж
зі списком на папірусі. Все точно.

Ось декілька корзин набиті щільно
вказівками, посланнями, листами 
на довгуватій випаленій цеглі,
покритій клинописними рядками -
традиція, а може і практичність,
усе, що залишилось від часів,
як світом керували з Вавілону. 

Над вантажем завмерли охоронці.
Стоять утупившись очима в берег.
Їм відпливати теж. Суворі лиця
святково підфарбовані червоним.

3
Прислужник, показавши все Раі,
передає й найвище повеління -
їм із Сандалом разом підійнятись,
як музика заграє, на майдан,
щоб дівчину-невістку привітати
і провести з прислугою на човен.
І втаємничує у те, що Цар,
сьогодні не вітатиме народ,
хтось інший буде мовити при троні.

Він дуже поспішає і Раі
невдовзі залишається з Сандалом
на палубі удвох. 
		Вони стоять,
руками спершись на низенький борт,
і радо гомонять на вавілонській.

Сандал невпинно славить Пераа
за честь і за довіру - за завдання,
яке доручене його човну. 

Дві бочки пива з двору Пераа
приємно збуджують бороданя,
й він вихваляє все, що зрить навколо.
Спокійні води, храми, ранок, долю,
своє уміння будувати судна
із велетенських старовинних кедрів.
Радіє, що з нагоди відплиття 
не буде надто гамірно, раз Цар
не покидатиме свого палацу...
Й, знаходячи підтримку у Раі,
про милі серцю думи сповіщає
сюди вернутись незабаром знову.

Раі ж, кидаючи раз по раз погляд
на берег, де супутників залишив,
поволі переходить від пліток
про золото, й коштовності всілякі,
якими в Уасеті щедро платять
за гарні вироби майстрів умілих, 
до незначної послуги, яку
отримати волів би від Сандала.

І незабаром із воріт майдану
виходять жрець і троє слуг купця.
Крізь добре загустілу вже юрбу
вони протискуються вниз, до Річки,
і в вибрані з великої корзини
чужі одежі одягають старця,
розчісують, намащують обличчя.

Затим обходять чималеньким колом 
торгуючий поблизу люд й вертають
до пристані, проходять галасливих
паломників, рабів і городян.

Утримувані стражниками поза
майданом, ті заходяться у лайці, 
мовляв, чужинцям всюди в Кемет можна.

Та стражі ремство гасять батогами,
щоб втамувати не почату бійку,
чи просто для розчищення шляху
черговому прибулому вельможі.

На кораблі веселий бородань,
жартуючи, виловлює з корзини
малого Са й веде новоприбулих
під палубу, в комірку на кормі...
 
4
На царській пристані смиренно ждуть
приїзду осяйного Пераа.

В тіні високих стін, що з двох боків
майдан для церемоній обступили
зібралися, не змішуючись надто,
чванлива знать у витончених шатах,
сановники військові, чинні судді, 
окремі групи в білому жерців,
і охорона зовнішня Палацу, 
що строго оточила царський трон.

Жерці старанно слухають розмови.

Опісля вигнання із Та-Мері
гіксосів і об'єднання нового
країни Яхмосом , держава дужо
від Кушу простяглась аж до Євфрату.
І кожний новий Пераа до решти
підвладних міст, поселень і племен
нові завоювання додає.
Оце лише Аменхотеп сьогодні
утримується дальшого збирання,
бо й того, що вже є цілком достатньо.

Розкішний побут, дорогі одежі,
коштовності і вироби умілі,
данина, здобич повеневим плином
комори наповняє і скарбниці.
В усіх містах проходить будівництво -
в суперництві незримім за майбутнє...

Утім, будови аж занадто схожі.

О, недарма возноситься безмірно 
культ покровителя завоювань -
Амона-Ра. Коли ще так жерці
купалися в багатствах неймовірних?

Святилищ розбудова в повній мірі
не відбиває всемогутній вплив,
що має каста популярних храмів
і особливо з головного. 
		       Всім
сьогодні зобов'язані вони
великому розширенню держави.

Та їх лякає подих чужоземний -
племен підвладних і держав сусідніх.

Затиснута в пісках долина Кемет
зненацька вирвалась за горизонт.
Чужі мистецтва, вироби, науки 
міняють сталі поняття і швидкість
життя навколишнього так зростає.
Породжується вільнодумство і
можливі заговори проти влади.

Багатство розв’язало хтиві руки,
солодку розпалило жагу власті.
Багато хто відчув себе сьогодні
могутнім і надмірно незалежним.
Он, як горять навколо хижі очі -
наповнені зміїними думками.
Під масками облич червоно-жовтих
жерці вчувають плин стрімкий емоцій.
Й пильнують, прислухаються, вивчають.

Повсюди ж вихваляють Пераа
й Амона-Ра за осяйне життя.
 
5
Раі з купцем стоять побіля сходів, 
що далі, вниз, збігають до причалу,
і розмовляють про будови храмів, 
їм видимих у всій красі в кінці
алеї різноликих грізних Ху.

Істоти з тілом лева, розмістившись
на вирізьблених в виді саркофагів
важенних і одноманітних брилах,
немов перед стрибком вперед завмерли
обабіч від шляху у головний,
на всю державу, храм Амона-Ра. 

На обережній віддалі від Ху
густа, строката течія прочан
струмує вгору, вниз, і просто так
вирує на одному місці, кружить,
глядить донизу, на майдан причалу.
Сама алея вільна від людей.
Ніхто не помишляє перетнути
цю вимощену плитами дорогу,
ба, навіть доторкнутися до неї.
По цій алеї можуть йти царі,
першожерці, процесія з ковчегом,
і звісно сам Амон, якщо захоче
пройтися пішки від Ріки до дому.

6
З майдану на світанку схід Світила 
здається прямовисним підійманням
до неба прямо із покоїв храму.

Корабель Сонця, виринувши звідти,
здіймається неспішно поміж двох
грубезних, величезних веж, які
докінчив нещодавно вищий жрець,
найперший замісник царя, син Хапу.

Хоча і звались вежі подарунком
святилищу від Пераа, одначе
вірнішим видавалось, що намісник 
себе самого так одарував.
Немов могутні скелі обхопили
вони ворота. Перед ними щогли,
оковані листами золотими, 
палають обрисами гострих шпилів.

Поперед храмом галасливі юрби 
паломників, купців, міняйл, жерців.
Тут все на світі бралось чи мінялось
на срібло, золото, дари жертовні,
аби текли багатства в Дім Амона,
для вічності, для вищого спасіння,
а також і для менш вагомих справ -
покращення здоров’я чи гадань,
за дозволи, за рішення всілякі.

У глибині, за брамою, помітні
два статні обеліски. А за ними 
дві трохи менші вежі, ніж на вході,
оберігають зал колон і статуй,
й чергові кам'яні громади башт.

Колони, наче просіка широка
в папірусових прибережних хащах,
на стеблах кам’яних - звід небосхилу,
висока стеля, голуба глазур
із-звідки золотом сіяють зорі. 

Так Тутмос Перший будував колись
талантом знаменитого Інені - 
зі строгою нескінченістю ліній 
все нижчих стін і все тісніших залів,
що сходилися в темну молитовню.

І в зблисках полум'я зринав ковчег -
святилища погордлива святиня.

Не всякий у покої ті заходить, 
хіба жерці найвищі й Пераа,
і то, якщо посвяту мав Амону.

У свята, при великому молебні,
в оточенні емблем, корогв багатих,
Амона човен золотий виносять -
в тріумфі, славі, запашному димі,
на радість Кемет і його народу.
У будні ж, на світанку, лиш скульптуру
виводять на прогулянку до Річки.
Проте, хто достеменно відгадає,
де є насправді в миті ті Амон?

З причалу шлях углиб будови храму
здається нескінченою прямою,
оточеною таїнством посвячень
в щораз мудріші істини життя,
прямою, по якій і сходить Сонце.
  
Прекрасний задум. Та Раі печалить,
що втілення Бог-Сонця - Ра сьогодні,
у домі Овна, бачиться Амоном -
націленим на битву бараном,
таємним, грубим, жадібним до крові.
Що знову прийняли за Бога тінь -
єдине місце, де немає Сонця,
і відбиття те розум полонило.
Однак про це купцю він не говорить.

Коли ж Сандал нагадує про магів,
що в Уасеті мають вплив на небо,
киваючи на торг в подвір’ї храму, 
мов, за дарунки щедрі обіцяють
надійно забезпечити посмертний  
щасливий перехід в Поля Достатку,
Раі відомі промовляє тексти,
що “Ра-Амон, Суддя, дари ніколи
не прийме від жорстоких - винних судить  -
цей для поживи Амамат, а цього,
що чистий, ставить в інший зовсім бік,
по праву сторону від себе... “ - так,
у нас багато є магічних формул,
та усвідомлення гріхів, отой
неспокій перед незворотнім Судом,
вкрай часто згадується у повчаннях,
щоби людина всю свою надію 
на чаклування тільки покладала.
Зринає в кожного, звичайно, сумнів:
- О, я, нещасний, що скажу тоді?
Кого проситиму я заступитись,
коли і праведний непевним є?
Як хто мудрішає, то цим печеться.

Утім, в якій країні переріс
цей страх бажання за скарби дістати
очищення від скоєного зла?"
 
Сандал замислений. Нарешті каже,
що так усюди є де він бував.
Затим жаліє, що могутні стіни
і насипи піску відгородили
будов красу, вона ввійшовши в місто
дала би відгук у житті щоденнім.

Й вони говорять вже про вдачу Річки,
що кормить, поїть і разом із тим
примушує ховатись за валами...
 
7
Неспішно розмовляючи з Сандалом
і споглядаючи майдан, Раі
незримо повертається в минуле.

Пригадує, як увійшло вчорашнє
у день сьогоднішній - великий день,
з якого відлік новий розпочне.
І так йому приємно стало враз
стояти тут, на площі, над рікою, 
зливатися в єдине з глядачами,  
звільнившись від самотності та дум, 
урівноваженості звичних друзів.

Служіння у святилищі старому -
де стільки часу мудрості віддав він,
де поховав своїх найближчих друзів,
і де по волі Пераа навчав 
і лікував царевого нащадка -
уже в минулому. Глибокі зміни
довколишнього понесли його
стрімкою течією в невідомість.

І добре, що тепер він не один...
  
8
На кам'яних, зігрітих Сонцем плитах,
сидять, в однім погойдуючись ритмі,
жінки закутані у золотисту,
хвилясто опадаючу тканину.

На головах прозорі чаші з газу -
жовтавим дном повернуті до Сонця
стікають звабним подихом парфумів.

Під монотонне підвивання флейти
жінки співають, плескають руками,
хвалу богам возносять і молитви,
посланцям просять легкої дороги,
прислужуючи таїнствам обряду
відправлення торгових кораблів.

Молодші поряд в танці зображають,
як у підставлені долоні з неба
отримують дари, і наповняють
майстерно виконані, вбрані цвітом,
ущерть набиті муляжами чани.

Окрім вузеньких поясів й намиста 
нічого більше на тілах звабливих.
Зате густе спадаюче волосся -
немов нитками чорне полотно,
прострочене небесно голубим 
та білим - у однакових віночках.

Тоненькі пальці, човники долонь,
понад покірним нахилом голів.
Гнучкі, в браслетах золотих, зап'ястя.
Яскраво виділені очі, губи.
Спокусливі, в привабливім гойданні,
скоріше суперечним з рухом тіла, 
напружені соски на юних грудях.

Підступна м’якість живота над плавним,
жаданим оку розкриванням стегон,
поміж якими стрічка прикриває
доглянуту старанно вищу звабність.
Кружляння молодих прекрасних тіл,
так схоже злагодою рухів на
плин в чистих водах Річки зграйки рибок.

Сандал киває, збуджено крехтить. 
Жрець відчуває теж бентежний потяг,
жадання обіймати й залишити
по насолоді за собою слід
в майбутнє - сильний і здоровий рід.
По насолоді... Жрець стискає скроні.
Ось насолода вже позаду і
дівча його, що далі? Гарні очі, 
в яких немає цього запитання?
Їй ясно все - вона його і знову,
і знов його, вона палац, обитель,
і пристановище його жадання...

Вже було так і кінчилось погано.
Чи й варто пробувати ще колись?
Хіба дозволити собі він може
безцінний витрачати час на це.
Знання великі і прадавні тексти
повинен далі передати – учням,
своє призначення здійснити вище. 
 
А щодо насолоди: безсумнівно,
покинута без нагляду краплина
з рабині проросте німим рабом.
Від жриці дитинчатко відберуть
і добре ще, як попаде у слуги,
а не в розпусту, в темні ритуали.

Гидке, непереборне відчуття,
немов віддав себе самого в рабство.

А та рідня - у третьому коліні?
Якщо така від нього би пішла -
без пам'яті, традиції забула,
близька йому, як всякий люд навкруг.
Рідня не там, де тіло – там, де серце.

9
Раі кидає погляд на Ріку.

Флотилія торгових кораблів
вже зібрана в країну Пунт, в дорогу,    
яку колись проклав іще Сахура ,
що будував прекрасні храми Сонцю, 
і поєднав моря каналом слави -
каналом доблесті народу Кемет.
 
Гойдаються на легкій ранній хвилі
і два човни з тараном на носах – 
військові, все ж таки дорога дальня,
і в ній завжди трапляється всіляке.

В порівнянні з річним човном, що вчора
привіз Раі з Аменхотепом в місто,
ці судна мали палуби і щогли -
не річкові подвійні, а суцільні,
ще й тридцять довгих весел над бортами.

Такі добротні нові кораблі,
без сумніву, безпечніше йдуть морем.
Напевно, люди побережжя, що 
такі човни будують незабаром
відкриють і заселять нові землі,
і сильно зменшать славу Пераа.

10
Гам колісниць, розштовхана юрба.

Немов змія вповзає урочистий
кортеж. Пливуть знамена влади, віри. 
Крокують стражники. Вельможа царський 
із пальмовою гілкою в руках
пихато супроводжує носилки.
Пливуть дрібні сановники. Раби 
на золотих, відкритих зору, ношах
несуть дівча одягнуте багато,
закутане в прозорий ніжний газ.
Дівча сидить, мов ідол, незворушно. 

Позаду поспішає не чисельна
прислуга, що й підказує пильнішим
якого роду дівчина-невістка.

Лунають урочисті флейти й спів
на славу Пераа. Високі слуги
несуть над головами щедрий посаг.

Процесія спиняється. Вельможа
веде дівча до Царського причалу,
до трапу корабля. 
		Дівча з очей
ховається відразу в надбудову,
заради неї зведену на носі.
Заносять слідом чималі корзини.
Сандал радіє їх легкій вазі.

11
На площі Церемоній нове дійство.
Дівчата-жриці зникли. Замість них
дві лінії зодягнутих у біле
жерців зачали двоголосий спів.

Зненацька вдалині лунають сурми,
злітають прапори на грізних баштах.
Всі падають лицем у прах земний.

Цар зі свого палацу, особисто,
на всі чотири боки світу шле
благословення.
		  Повна тиша.

І в ній поволі слух розпізнає
одвічний шум невтомної природи.
Спочатку чути крик птахів, затим
гарчання, гавкіт псів поза причалом,
затим дзижчання грубих чорних мух,
і навіть хижий пискіт комарів,
що жадібно впиваються в недвижні,
беззахисні тіла, в німі горлянки. 

І знов лунають сурми і відразу
розпочинає голосити хор.
Знать підіймається. Поміж собою
шепочеться про дивину - сьогодні
Великий Дім возніс благословення
пізніше установленого часу, 
можливо це пов’язано з човнами,
що плинуть в Пунт, а може з чимось іншим?

Бідніший люд і чернь, ще на колінах.
Від храму йде процесія жерців,
лунають славлення Амона-Ра,
великого і мудрого Палацу.

Процесія підходить до Ріки.
Люд підіймається, гуде, тісниться.
Ось-ось і вповноважений вельможа, 
як перший замісник візира Кемет,
подасть флотилії наказ рушати.
Чорнобороді веслярі поважно 
свої місця займають вздовж бортів,
щоб веслами ударити об воду.

Раі, полишивши Сандала, що
давав команди двом помічникам,
йде на корму і крізь вузенький лаз
спускається під палубу, в пітьму,
де спочивали дідуган і хлопчик.

Обоє сплять. І сну не заважає
ані гучне співання молитов,
підхоплене многоголоссям люду,
ні охопивший раптом корабель
гармидер руху, ні гортанний голос,
укупі із охриплим барабаном
почавші понад головами битву.

Могутні лапи тиснуть весла в Річку, 
човен здригається і, тручи води,
нашіптує всім тулубом своїм,
покрякує співзвуччями кочет,
скрипить, протяжно стогне, шурхотить
гойданням враз ожилого єства.
Аж поки всі ці звуки вуха, врешті 
наситившись, не втомлюються чути.

      


Читати далі
Повернутися до змісту
Всі примітки

Владика Кемет - Владика Єгипту, - Пераа (фараон). Кемет (Та - Мері) (др.єг.) - дослівно "чорна земля" долини річки (Нілу), оброблена, люба.

Пераа (др.єг.) - дослівно Великий Палац, Великий Дім - не пряма назва царя, - щоб не вимовляти його титул, що вважався табу (забороненим).Фараон - сучасна передача виразу "Пераа".


Амон-Ра (др.єг.) - божество міста Уасета (Фів) Амон, затим верховне божество Єгипту, покровитель царської влади.

Ра (др.єг.) - староєгипетський бог сонця.

Тір - місто - царство на Середземномор'ї, в тій частині яку древні греки пізніше назвуть Фінікією.

Яхмос І - Перший фараон XVIII династії ( 1580 - 1310 роки до н. е.), наступник незалежного від гіксосів царя із Уасету Камоса, якому вдалося організувати повстання, що переросло у визвольну війну. Яхмосу І вдалося близько 1580 року до Р.Х. вигнати гіксосів і знову об'єднати Єгипет. Провів енергійні та успішні реформи з відновленням і подальшим розвитком економіки, адміністрації, війська.

Будови - Святилище Амона, (Карнак), храмовий комплекс поряд з древнім Фасетом ( Фівами). Місце загально державного храму Амона.

Сахура - Фараон з V династії ( 2496 - 2483 роки до н. е.), будує канал Бубаст, з'єднуючий Середземне море з Червоним. Перша експедиція в Пунт. Будує піраміди й храми.




Читати далі
Повернутися до змісту
Всі примітки