Західноукраїнська мистецька спілка | Організація та підтримка мистецьких конкурсів Твори, що надійшли на конкурс.


      Ксеня Безіменна



* * *
Побудуй мені дім на горі,
Щоби ззовні він був незвичним,
Там, де місяць і всі вітри,
Ненадовго, лише на вічність.
Я поставлю у домі верстат,
Я гребінку припну до кросен,
А на них із розлук та зрад
Я сама собі витчу осінь
І розстелю її на схил -
Хай на сонці вона вигорає,
А сама наберуся сил
Щоб донизу спуститись плаєм.
І блукатиму довго я:
Через місто весни і літа
Ще дорога пройде моя
В тій долині, що зветься Світом.
А як люди й часи минуть,
Аж тоді, відкидаючи втому,
Я зберусь у зворотну путь -
Я у гори піду, додому.
І мене ти побачиш там:
Як сплітається день із ніччю
Я співаю казки вітрам
В тій хатині вже цілу вічність.


* * *
Єдине дерево в моїм саду -
Старенька паперівка
Той шлях, котрий я ,певне, ще пройду -
Заплутана шнурівка
А у душі моїй як тінь -
Хтось заблукав
І на снігу пасеться кінь
У білі яблука…


* * *
Єдиний погляд спричиняє повінь
Ліс у воді, трава у серці, хто він?
Над містом з осені летить за вітром прах
Молитись рибі на чужих зірках.

Єдиний погляд спричиняє повінь
Згорить вогнем жертовної любови
Усе що було - чисте і нечисте,
І дотики, розірвані навмисне.

Єдиний погляд спричиняє повінь
Цей ритуал повторюється знову:
З камінних стін зішкрябуючи полиск
Моя душа вростатиме в твій голос.

Єдиний погляд спричиняє повінь
Куди тепер причалює мій човен?
Єдиний, хто він?
Хто він…



* * *

Я люблю, коли світла у хаті нема
Я люблю, коли в серці моєму - пітьма
Я люблю, коли Львів і зима
І з тобою я йду
Або просто сама!



* * *

Я прийду до твого вікна
Сірою пташкою,
Крильцем постукаю в шибку,
Впусти мене -
Це очі твої мене підстрелили.

Я прийду до твоїх дверей
Чорною кішкою,
Лапкою в двері постукаю,
Впусти мене -
Це очі твої мене поранили.

Я прийду до твого серця
Такою як є,
Тремтячими пальцями тихо постукаю,
Впусти мене -
Це очі твої з моїми зустрілися.



* * *

Горизонт і ніч, а піді мною
Серце металевого вагона,
День - руїна, що була стіною,
Просто я вертаюся додому.

Горизонт і ніч. Тверда полиця
І секунди, що летять у вічність,
А моїй душі давно вже сниться
Площа Ринок та Академічна.

Горизонт і ніч. А вдома злива.
По шляхах з облітаного листу
Нині я вертаюся щаслива
Просто, блудна донька свого міста.



НЕДІЛЯ

Я власного життя не помічаю
Тумани за вікном і склянка чаю
Провісники моєї самоти
А завтра - йти.


ВТОМА

Поїдаєш повітря, з каміння
Вибираєш слова, мов пророк,
Розчиняєш себе в мерехтіння
Всіх погаслих над світом зірок
Але місто складається з пилу
( ти складаєшся з нього також )
Розгорни свої стомлені крила :
Тут блудниці вертають із прощ
Очі вікон, задивлені в небо
Зранку дощ випадково промив
І назад повертати не треба
Ту хвилину, котру вже прожив
Знай, що більше її не вернути
І нікого вона не гребе,
Можеш бути, а можеш не бути
Це стосується тільки тебе


* * *
Більше не зайдем
У Велику Ріку
Наші мокрі сліди
На холоднім піску
Наші брудні слова
Облітають із нас
А над містом сьогодні
Спиняється Час !…