ПОЕЗІЯ. ФЛАМЕНКО.
Роботи заносяться по хронології поступання (останні з тих, що надійшли, подаються на початку).
Перша сторінка
Ліліана Косановська
м. Львів
Я - Кармен.
Барвиста хустка з порухом рамен
На стіни кида відблиски грайливо.
Я горда й незалежна. Я - Кармен.
Я - блискавка й весняна перша злива.
Смагляві очі вишнями блищать,
Спада волосся хвилею на плечі.
Хто прагне мою душу розгадать? -
Застерігаю - марно втратить вечір.
Душа моя, мов дзеркало криве,
Її весна бентежить, непокоїть.
О, хто мене коханою назве,
Хто мою душу ніжністю напоїть.
А раптом хтось у тиші цій блука,
Готовий простягнуть любов і вірність.
Хто він такий. Звідкіль жага така.
Чи зна мою шалену непокірність.
Чом не один отут марнує день
І шле ночами диво-серенади.
А я спочити хочу від пісень
Пісні кохання - це п'янка принада.
Спурхнула хустка з втомлених рамен,
Запнувся світ за гордими плечима.
Я визнаю свободу. Я - Кармен.
Дивлюсь на світ циганськими очима.
Циганська хустина.
Циганська хустина - розсипані барви,
Жагучий черемховий цвіт.
Циганська хустина - забута гітара
І танцем вчарований світ.
Лягає покірно на горді рамена
Неначе барвисте весло.
Це диво яскраве летіло повз мене
І зорі із неба змело.
Циганська хустина, мов зірвана рута,
Вогню осяйний дивосвіт.
Як мріялось-снилось її одягнути
І вихлюпнуть серця політ.
Спадатимуть зорі із неба перлинно
Посрібленим чаром пісень.
Лягає на плечі циганська хустина,
І кришиться барвами день.
Циганська зоря.
Зоря мандрівна, що над степом,
циганська зоря -
Для мене одної здалека
незмигно сія.
Шатром покотились стареньким
у неба глибінь
Гітари натомлений бренькіт
і вогнища тінь.
Судилось без табору жити -
його не забуть,
Вицокують долю копита
і карти кладуть.
Найперша виходить на небо,
остання згоря.
Для мене вона на півнеба -
циганська зоря.
Повернутися на головну сторінку поетичного розділу.
Пишіть нам. |
|
