МАЙЖЕХАЙКУ З ЦИКЛУ “ВІДКРИТТЯ ЯПОНІЇ”

1.
М’який сніг:
Простирадло, розстріляне
Поступом сусідського кота.
26.10.1999

2.
У довгій
Зоряно-безсонній ночі
Ховаються сюжети.
14.09.1999

3.
Тяжка хвороба...
Здається, - не я змінився,
А світ навкруги.
10.12.1999

4.
Забрав зі стола годинника, -
Здалося, -
Разом із ним зник і час.
29.09.1999

5.
Літній дощик.
Літа спливають
По віконному склу.
17.08.1999

6.
Сонце грає на стінах.
І здається мені –
Зовсім не було зими.
18.08.1999

7.
Кришталеві сльози
На твоєму обличчі.
Ніч.
20.08.1999

8.
Під світлом далекої зірки
Сьогодні спитав себе:
“Навіщо живемо?”.
20.08.1999

9.
Сходи дерев під небом.
Довга дорога.
Чи повернусь до себе ?..
22.08.1999

10.
Темрява на вулицях.
Про що нагадає блукачу
Вогонь мого світильника?
23.08.1999

11.
Вікна відчиню...
Що вийде з мене у світ?
Що залишиться? Що не повернеться вже ніколи ?..
23.08.1999

12.
24 серпня.
За тополями
Незграбно ховається осінь.
24.08.1999

13.
Вічне небо.
Шрами від літаків.
О, люди !..
25.08.1999

14.
Людський натовп.
Крізь незнайомі очі
На мене дивиться осінь.
31.08.1999

15.
Кривавий захід:
Майбутнє
Бачу на горизонті.
19.04.1999

16.
По відбитку сонця в калабатині
Пливуть таргани.
Криза.
09.09.1999

17.
17-ти дюймовий монітор...
Котру хвилину хочу
Написати хайку.
27.07.2000

18.
Сонце у вересні…
Сьогодні востаннє
Бачив любов.
14.09.2000 р.

ІЗ ВТРАЧЕНОГО ТА ЗНАЙДЕНОГО ЗНОВ...

1.
Мазки аквареллю
На захмареному небі, -
З’явився старенький Місяць...
29.12.1999

2.
Тепло... Снігом
Не прикрасить ялинки
Грудень. Залишить людям.
29.12.1999

3.
...Нізащо не відпустить вітер
Своєї вдачі – маленького
Сірого листа...
29.12.1999

В ОЧІКУВАННІ НОВОГО РОКУ

ДИПТИХ

1.
Бачив, як кумедний
Пухнастий звір поцупив
З ялини цукрову зірку. Сон ?..

2.
Смачно... А він і досі не зрозумів,
Як мандрувати по новорічних снах
І самому, нарешті, стати примарою!
29.12.1999

ПОЛІТИЧНО-КОЛЬОРОВІ ВАРІАЦІЇ

1.
Соняшники й небо.
Жовте.
Блакить.

2.
Блакитне.
Жовте плюс.
Зелене.

3.
Червоне.
Червоне.
Історія ?..
30.08. – 05.09.1999

СУМНА КЛАСИКА

Хотілося написати щось про
Кохання,
Створити певний класичний сюжет:
Двоє на березі моря спостерігають за місяцем...
Але ні – не зміг...

Напевно, все вийшло крізь
Сльози та чорнила
Тоді, коли здавалося,
Що двадцять років –
Початок активного старіння :) .

Можливо, воно, - К., - зникає
Поступово,
Як ті самі сльози...

А перо... Що йому до цього?

Продовжує творити, сліпо підкоряючись моїм графоманським
Примхам, не залишаючи (насправді!) на папері

Нічого,

Крім сумних спогадів про те,
Як колись

Хотілося (ще хотілося!) написати щось про

Кохання... 20.05.2000р.