1.
У колі інтелектуалів
Шампанське мозок бадьорить,
Як гарно жить без ідеалів,
На мертві теми говорить.

Ми всі в захопленні від Сартра,
Ми всі без тями від Мане -
Не все одно, що буде завтра?
Не все одно, що головне?

Життя - це симпатична драма,
Легкий мінор, легкий мажор,
Приємно поряд пахне дама
Парфумом Крістіан Діор.

Я жестом скромно-суперстарним
Підношу іскряний фужер
За кристалічно елітарних
Аборигенів вищих сфер!

2.
Блискучий бал, чарівні очі -
Я пам"ятаю все, як сон:
І елегантний плескіт ночі,
Й шалений виліт на балкон.

Легкий, етерний поцілунок
В зефірнії, пахкі вуста
І як солодкий подарунок -
Цнотливий дотик до бюста.

Уся любов аристократа -
Один метеликів політ:
Короткий шал, безжурна втрата,
І вже новий нас вабить цвіт -


Лише достиг амурний плід,
Я знов несу його на свято!

3.
Трапляється в аристократа
Такий момент, коли він спить,
Коли життя - суцільна втрата
Бажання жить.

Коли не радує шампанське
І не бентежить дамський сміх,
Коли він може не по-панськи
Послать усіх.

1996

Коли добродій хоче срати,
Він танцювать не годен вальс.
О моя люба, погуляти
Волів би хвильку я без вас!

Та скоро я вернусь, натхненний,
Нової сповнений снаги,
Й ми знов у вальцері шаленім
підем ногою до ноги!

Й кружлятиме нас до нестями
Вогненна танцю благодать,
Аж поки знов (даруйте, дами!)
Добродій не захоче срать.

1990

Й найостанніша шльондра мріє
Про вірну і ніжну любов,
Навколо моєї шиї
Аркан затягається знов.

Я знову чиясь надія,
Я знов чийсь останній шанс,
Я знову комусь щось винен,
Тим більше, що вже взяв аванс.

Мені демонструють очі,
Всі сповнені розпачу й сліз,
І крутять мені щоночі
Дешевий душевний стриптиз.

Сестричко! Даремна робота!
Ти слізоньки витри, прошу!
Знайди собі десь ідіота
І вішай йому цю лапшу.

В найкращих традиціях драми
Прокрутиш комедію знов,
Й, дасть Бог, золотими зубами
Тобі ще всміхнеться любов!

1993

Щойно ми народились,
Нам вручили по ложці
І сказали: в майбутнім
Вас чека бочка з медом.
Треба йти прямо-прямо
Треба йти й не звертати,
Й ви побачите бочку
Й буде в бочці тій мед.

Й от, здається, збулося -
Ми по вуха в тій бочці,
І було б все, як треба,
Тільки в бочці - не мед.

1991

Там далеко десь є планета,
Де пасеться фіалкорова,
Їсть траву голубу й співає
Перламутрово-загадково.

Це планета моєї втечі,
Там я буду самим собою -
Шестиногий, блакитноплечий,
З оком лагідним над губою.

Там до мене зберуться друзі -
Троглодити, анацефали -
Псевдофльорки розкриють вульви,
Щоб скоріше ми їх запізнали.

Але ми на них - нуль уваги,
Полягаємо під верблоїд
І хильнемо шмальної смаги -
Смаги з кореня Рубероїд.

Й заспіва нам фіалкорова
Пісню-джусі, любиму змалку,
Й масіпусінький у травинці
Мент сюрчатиме у сюрчалку.

А під ранок вже захмелілі,
Перламутрово-загадкові
Ми на віки поснем на хвилі
Рубероїдної любови.

1995

МАРТ

Верещить на голій гілці кіт
І в мені прозоро ворухнулось
Те, що вже давним-давно звернулось
Й загубилось за туманом літ...

1984

* * *
Немає більшої удачі,
Коли без комплексу й напруг
Поряд з тобою різво скаче
Красивий сексуальний друг!

1988

Пацюки на дереві виїли ворон,
Я іду збентежений після похорон.
А на перехресті міліціонер
Наче і не бачить, що я ще не вмер.
Ех, життя-хріновина, штука не з простих -
Довелось сьогодні закопать живих,
І ніхто не плакав, і з землі не ліз,
Видно, все на світі має вищий смисл.
Все уже розставлено по своїх місцях,
Й кожному розп"ятому вбито кожен цвях,
Все на світі правильно! Правильний цей світ!
Як умру у чистім полі, всім пошлю привіт!

1988

Турбуленція в небесах
Виклика пертурбацію долі -
На рівнім місці з"їжджає шлях,
Завивається в карамболі:

"Знай, псяюхо, твоє діло швах -
Ти не газда своїх дестинацій,
Ти гомунукль, мураха з мурах,
Марйонета у грі констеляцій!"

Смик не смик - порятунку нема!
Предиковано всі твої рухи,
Астроімпульс - й на лантух лайна
Перем"ято зухвалого зуха!

Крах, коляпс і тотальний дебакль,
Непоборна перфідія долі -
Будь ти хоч автентичний Геракль,
Тебе скрутить в липкі карамболі!

1992

Нечуйно виповнилась ніч,
Бурштини зір вплела у крила
Тривожно в серці гикнув сич,
Та вирватись уже несила.

О ніч-чаклунко! Вчадів я,
П"ючи із чари чари-трути -
У щебетанні солов"я
Лихії віщування чути...

Байрак, діброва й переліг -
Все мовить темними словами,
В СВІЧАДІ ПЛЕСА ЗЛОТОРІГ
ПОВІСИВСЬ ДОГОРИ НОГАМИ!

І заслабка моя рука
Писать урочого сонета -
Ся ніч очима павука
Всю душу виссала з поета...

1984

Сиджу в кав"ярні, цмулю каву,
Ніщо не провіща револьту,
Проваджу бесіду цікаву
Про Маркеса і Верхню Вольту.

Та в голові вже зріє дата
І раптом настає пора,
І клишоногі віршенята
Чкуряють з-під мого пера.

Чкуряйте з Богом, любі діти,
Мої маленькі пердуни,
Я ж буду плакать і радіти
Й в кав"ярні протирать щтани.

1986

Я прийду десь у втомі з роботи
Ти наллєш мені, люба, какао,
А собі - філіжанку скорботи:
"Як там справи в братів із Макао?!"

Хоч ти жовта, як стигла цитрина,
А я білий, як біб із квасолі,
Нам однакове ймення - людина,
В нас однакові долі та болі!

Тож нехай там загрози і грози,
І нехай ще сутужно в Макао,
Поєднали і радість, і сльози
І цитрину, і біб, і какао!

Муедзин на мінареті
Знов кричить "Аллах акбар!"
Не піду я в синагогу -
буду Леніна читать!

* * *
МОРБІДНА ВІЗІЯ

Лободубі дуболоби
Дуболобі лободуби...

* * *
Співа соловейко,
Бо хоче самку,
Тільце гаряче,
Серденько б"ється! -
Мудрий, прекрасний
Закон природи:
Хто не співає,
Той не .......

1989

1
Молодой чеовек из Рязани
В ресторане накушался дряни
Хоть ему не впервой,
Не донёс он домой
То, что давеча съел в ресторане.

2
Молодой параноик с Суматры
Посещал без разбора театры.
Есть в театре буфет,
Или там его нет -
Всё равно театралу с Суматры.

3
У купца из предместий Пекина
Подрастало в усадьбе три сына:
Цзаофань - старший сын,
Средний был хунвейбин,
Ну а Ванька - лентяй и дубина.

4
Молодой человек из Полтавы
Добавлял себе в каву отравы.
Раз-другой отравился,
А потом пристрастился,
И теперь пьёт отраву без кавы.

5
Молодой человек из кордовы
Алименты платил для коровы.
Жизнь порою сложна,
Разве в этом вина
Молодого отца из Кордовы?

6
Молодой лоботряс из Джакарты
Проиграл всё имущество в карты.
Если в бубне дыра,
Заказать мизера
Мог лишь этот кретин из Джакарты.

7
Молодой человек из Сибири
Где бы ни был, таскал с собой гири.
"На фига тебе это?" -
Нет у парня ответа,
У него есть с собой только гири.

Я був в Ленінграді,
Я пив там вино
Вино в Ленінграді
Це справжнє гівно!

Я був за кордоном,
Я пив там коньяк -
Коньяк за кордоном -
Сциклистий шмурдяк!

Ніде так не п"ється
Як в тихим дворі
У Києві ріднім
О пізній порі.

1987

Миднайт. Лише байдужий мун
Замок, Ай, самотні кроки.
Лунко б'є холодні клоки
Старовинний пендулум.

Сто століть і сірий стоун...
Хто там ?!. Незнайомий гест?!
Ноубоді...Тисне чест,
Колд віків проходить в боун...

Знаю, скрізь тут ходить дес,
Всі, хто був, пішли вже з нею,
По таємнім, темнім вею
Всі минули й зникли десь.

Ай'м елоун... Й тільки в найті
Я скликаю їх усіх,
Знову чути м'юзик, сміх,
Мову благородних кнайтів!

В їхнім колі я сміюсь,
Тайми згадую лицарства,
Глорію колишню царства
Й лиш під морнінг схаменусь...

Замовкають звуки струн,
Проскакав зелений дофін,
Час, коли я ляжу в кофін,
Знає тільки пендулум.

1984
[пендулум - годинник з маятником]

Видно, я ріс в недобрі часи,
Я не можу сприймати поезію
Коли в присмерках бродять менти
Заважають приймать анестезію

ОБІРВАНИЙ ЖІНОЧИЙ СОНЕТ
ПРО КОХАННЯ

Ти увійшов у мене наче спис
Й обвис...

1991

Обух,
Бух!
Ух!

Страх,
Трах!
Ах!

Штик,
Тик!
Ик! -

БІЛЬШОВИК!

Яку устрицю не відкриєш,
Там щось ніжне, м"яке
і нещасне,
В слизі все, гидкувате,
Безпомічно так
дрижить.
Так от чого варті
Всі ваші тверді оболонки!
Ну що ж!
Трохи перцю і оцту,
І будемо їсти!

Товариш Альфонсо!
Бон аппетіт!

Дядько Онисим не знає англійську,
Він випив сивухи, в зубах "Біломор"
Йому наплювать, що дурний воронисько
Вже всоте прокаркав йому "невер мор"!

А десь за горою знов гахнув реактор
І в дядька на вусах урановий пил
І піде у вогонь человечєскій фактор
Й засипле реактор, щоб більш не димив.

А дядько як завше загра на баяні
І з лісу йому відгукнеться упир
Один дядьків син на війні у Афгані,
А другий літає на станції "Мир".

А рядько баян розтягає по-свійські
Він випив сивухи, в зубах "Біломор"
Йому наплювать, що дурний воронисько
Вже всоте прокаркав йому "невер мор".

Повітря морозу
Годує орла
І рве цого дзьоб
На подвиг.
Коли у яйці
мене мама знесла
Я вже у яйці
Був гордим.

Внизу дозрівають
жлоби-огірки
Та гордий не дивиться
вниз
Він бачить холодні
зелені зірки
І в оці
горить жовтий шиз.

Орел досягає найвищої з сфер
І тут його ловить
Пророк
І каже: Придурок! Ти лише гіпер-
трофований жлоб-огірок!

І от вже додолу
летить шкереберть
Нахабистий овоч-гордець
Чекає об землю його
вірна смерть
Або по-простому -
Кінець.

Журавлів журливий жмуток
Закурликав у чужінь...
Полиново-синій смуток...
В синь... полинь...

Бринно-тужна, незвидима,
Нап"ялася знов струна,
Кожноріч, як зосеніє,
Все подибанка одна:

КРІЗЬ ТЕРНЯЧЧЯ ХИЖИГ ГАРПІЙ
УКРАЇНИ СТИГЛА БРОСТЬ
ПЕРЕВЕСЛОМ КИГИРЛИВИМ
ЛЕГОТИТЬ У ВИСОКОСТЬ.

Я йшов по Хрещатику,
Сірий, сутулий,
І раптом почув
Несподівану фразу:
"Повітряна куля
До Гонолулу
Відліта в 9-30
З Євбазу".

Усі свої роки втискався я в стіни,
Я скучно мовчав, я зливався з асфальтом,
Але в голові своїй бачив країну,
Де райськії птиці співають контральтом.

І от я сьогодні прорву павутину,
Магічно звільнюся від тихого сказу,
Сьогодні полину в прекрасну країну,
Розтанувши в небі старого Євбазу.

Я вірив, я знав,
Що настане ця дата -
Від світлого будня
До світлої мрії
Мене понесе
Кольорово-строката
Повітряна куля
Шизофренії.

І
Збовтало пиво вчорашню горілку,
У шлунку знялася хмільна каламуть.
- Кохана моя, скільки років минуло,
А я тебе все ще не можу забуть...

ІІ
Я хочу кохати
Й коханою буть,
Але мене всі
Безсоромно
обдурюють...

1
(про наше покоління)

З-під снігу дика квітка
Виросла
й матом гне.

2
Сонце сходить-заходить,
Ліниво пливе Земля
На Землі живе біомаса,
В біомасі живе сопля -
Я.

3
Беззуба жаба на болоті -
Страшна загроза комару.
Ах доле! У чиєму роті
Я несподівано помру?!

4
Задавив собаку автобУс,
Із собаки вилізли кишкИ.
Все одно життя я не боюсь -
Є в житті й приємні сторінки.

В таксі ми їхали, варкалось,
Таксист був п"яний в дрободан,
Шофер розплився, та, здавалось,
Все поривався на таран.

Розібраний на сто обрубків,
Я Ваше тіло обліпив,
І раптом Капітан із рубки
У мозок рявкнув: "На прорив!"

...У ніздрях пахло ніжним м"ясом,
Рука моя пішла кудись,
І щось слизькало вихилясом,
І пальці в тепле заплелись.

І вже коли поліз бюстгальтер
Й нахабно виперся сосок,
Дістали Ви свій чорний "Вальтер"
І тричі стрельнули в висок.

Є в крота очі,
Але він не бачить.
Є в мене щастя,
Але собаче.

Щастя собаче
Зле і жорстоке:
Прокушене горло,
Порвані боки.

Щастя собаче -
Зла нагорода:
Зуби голодні,
Бездомна свобода.

Як повний місяць
На землю світить,
Мені від щастя
Хочеться вити.

Світало. Триста НЛО
Понад Хрещатиком літало,
Порожніх вулиць помело
Ще двірникове не торкало.

Байдужо блимали харчки,
Замерзлі під неоном літер,
Й чужий, інопланетний вітер
За вуха зачіпляв гачки.

І глибоко було плювать
На чудеса всі ті досвітні,
Бо о четвертій двадцять п"ять
мене ковтнули підворітні.

Всим, хто тоне й не знає,
За що вхопитись,
Хто вже з останніх
Вибився сил:
Попереджаю - я не колода,
Попереджаю - я крокодил.

В гробу сміятись непристойно,
Народ ваш сміх не зрозуміє,
Ще прийме вас за дисидента
І - замість того, щоб на цвинтар, -
Вас віднесе, куди потрібно.

В гробу лежати треба смирно,
Ні на що не реагувати,
Прослухать музику й промови
І, як почнуть вже закидати,
Все рівно не сказать ні слова.

1.
Якщо ти летиш в літаку
І падає твій літак
ВрОбитись в годину таку
Не соромно аж ніяк

2.
Якщо тебе ненароком
Гепнуло шлакоблоком
Вважай, що тобі повезло
Останнє в житті западло

3.
Якщо ти лежиш у гробу,
Спокійно лежи на горбу
Життя непогана хріновина
Тобі ще заграють Бетховена

4.
Якщо тебе розстріляли
Дарма! Хай кати лютують
Пройде десь років із тридцять -
тебе реабілітують!

5.
Якщо птаха тримати в неволі,
Якщо птаху підрізати крила
І якщо відрубать йому лапи,
А до того ще й вищипать пір’я,
І напхать йому в задницю яблук,
І усе це в духовці спекти, –
То це буде засмажена качка,
Це окраса святкового столу.

Слоника замучили
Кляті москалі,
Похилився слоник
Хоботом к землі:

“Прощавай же, Україно,
Ти ж мій рідний краю!
Безневинно молоденький
Слоник помирає!
Гей! Гей!”

1988

На каруселі блядь кружляє,
вона шука свою любов,
а я стою внизу й не знаю,
чого я знов сюди прийшов?

У квітні почуття прозорі,
легка і п'яна голова.
в дурацько-карусельнім хорі
змішались зразу всі слова!

А блядь кружляє і кружляє,
а блядь шука свою любов!
Чи я люблю її? Не знаю...
Але я знов сюди прийшов!

Приходьте до мене завтра!
Я розкажу вам правду!

Приходьте до мене автра!
Я розкажу вам равду!

Пи одьте о мее авра!
Я оза жу ам аву!

Пи о те о мее ава!
Я оа жу а ау!

И о е о ее аа!
Я оа у а ау!

Під грушею цією
Мене робив мій батько -
Тепер тут песик сцить.

Здавалось, лиш учора
Ми разом сіли пити,
А вже на дворі осінь...

Задзвонив телефон
Не знімаю я трубки -
Ще півпляшки лишилось.

Ах, як співає пташка,
Ах, як вона співає!
Іще сто грам замовлю.

Учора я надравсь,
Сьогодні в дупу п'яний -
А може, це любов?

Як смішно всі внизу
голівки задирають -
З балкона я стругнув.

Сьогодні вдруге я
Хрещатиком проходжу
І ні з ким випить...

Ах, як сюркоче
Цикада у траві -
Рубля лиш не хвата.

Усе той сон страшний -
Шампанське й самогон
Плюс вермут й тепле пиво.

Ах, бульбашко легка
В шампанськім золотім...
Аристократа жизнь.

1
Своїми синіми очима
На мене не дивись, Мальвіно
Ти маєш справу не з П"єро,
Ти маєш справу з Буратіно.
Не розраховуй на любов,
Коли і було щось між нами
У першу ж ніч, як зійде місяць
Я помандрую з кажанами

2
Тридцятилітній Буратіно,
Я все такий же оптиміст,
Пропив давно свою Мальвіну,
Що мав - пустив коту під хвіст.

Але щовечора я п'яний
Сміюсь в харчевні на весь рот,
Веселий гарний, дерев'яний,
Країни дурнів патріот.

Я п'ю - і море по коліна,
Бо знаю: завдяки вину
Я, проспиртоване поліно,
В житті цьому не потону